Єдиний державний реєстр судових рішень

Доступ до Реєстру здійснюється в тестовому (обмеженому) режимі. Для запобігання загрозам життю і здоров'ю суддів та учасників судового процесу, а також у разі виявлення ознак кіберзагрози, доступ до Реєстру або окремих рішень у ньому може бути обмежено.

Ласкаво просимо, !

Категорія справи № 522/7191/23 1-кс/522/413/24 : Кримінальні справи (з 01.01.2019); Провадження за поданням правоохоронних органів, за клопотанням слідчого, прокурора та інших осіб про; продовження строків тримання під вартою.
Надіслано для оприлюднення: 29.02.2024. Зареєстровано: 29.02.2024. Забезпечено надання загального доступу: 01.03.2024.
Дата набрання законної сили: 14.02.2024
Номер судового провадження: 11-сс/813/345/24
Номер кримінального провадження в ЄРДР: 22023160000000109

<!DOCTYPE HTML PUBLIC "-//W3C//DTD HTML 4.01 Transitional//DE" "http://www.w3.org/TR/html4/loose.dtd">
<html>
	<head>
		<meta http-equiv="content-type" content="text/html; charset=utf-8" />
		<meta name="generator" content="Rtf2Html Converter" />
		<title>
			Єдиний державний реєстр судових рішень
		</title>
	</head>
	<body>
		Номер провадження: 11-сс/813/345/24
		Справа № 522/7191/23       1-кс/522/413/24 
		Головуючий у першій інстанції  ОСОБА_1  
		Доповідач         ОСОБА_2 
		 
		 
		ОДЕСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД 
		 
		УХВАЛА
		ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
		 
		14.02.2024 року                                                                 м. Одеса
		 
		Одеський апеляційний суд у складі:
		головуючий - суддя ОСОБА_2 ,
		судді: ОСОБА_3 , ОСОБА_4 ,
		за участю:
		секретаря судового засідання - ОСОБА_5 ,
		прокурора - ОСОБА_6 ,
		захисника - ОСОБА_7 ,
		підозрюваного - ОСОБА_8 ,
		розглянувши у відкритому судовому засіданні в режимі відео конференції між Одеським апеляційним судом та ДУ «Одеський слідчий ізолятор» матеріали кримінального провадження №22023160000000109 від 17.03.2023 року за апеляційною скаргою захисника ОСОБА_7 на ухвалу слідчого судді Приморського районного суду м. Одеси від 24.01.2024 року про продовження строку дії запобіжного заходу у виді тримання під вартою, щодо:
		ОСОБА_8 , який народився ІНФОРМАЦІЯ_1 в м. Рубіжне Луганської обл., зареєстрований за адресою: АДРЕСА_1 , проживає за адресою: АДРЕСА_2 , 
		підозрюваного у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч.2 
		ст.114-2 КК України, 
		встановив:
		 
		СВ УСБУ в Одеській області здійснюється досудове розслідування в кримінальному провадженні №22023160000000109 від 17.03.2023 року за ознаками кримінальних правопорушень, передбачених ч.2 ст.110, ч.2 ст.436-2, ч.6 ст.111-1, ч.2 ст.114-2 КК України.
		Постановою прокурора відділу Одеської обласної прокуратури ОСОБА_6 від 27.11.2023 року матеріали кримінальних проваджень №22023160000000109 та №22023160000000434 об`єднані в одне провадження за №22023160000000109. 
		В об`єднаному кримінальному провадженні ОСОБА_8 підозрюється у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч.2 ст.114-2 КК України, скоєного за наступних обставин. 
		Досудовим розслідуванням встановлено, що 24.02.2022 року, о 05:00 год ранку, за наказом президента Російської Федерації ОСОБА_9 , збройні сили Російської Федерації незаконно, віроломно вторглись на територію Україну, здійснили широкомасштабну неспровоковану військову агресію і збройний напад, застосовуючи всі види стрілецької, артилерійської, ракетної, іншої зброї, в тому числі засоби ведення війни, заборонені міжнародним правом, спричиняючи ураження і руйнування об`єктів військової і цивільної, в тому числі критичної, інфраструктури, ураження і вбивства особового складу підрозділів Збройних Сил України, інших утворених відповідно до законів України військових формувань, правоохоронних органів, мирного населення, масово порушуючи при цьому закони та звичаї війни, передбачені міжнародними договорами, і масово вчиняючи на території України злочини проти основ національної безпеки України, проти життя та здоров`я особи, проти волі, честі та гідності особи, проти статевої свободи та статевої недоторканності особи, проти виборчих, трудових та інших особистих прав і свобод людини і громадянина, проти власності, проти миру, безпеки людства та міжнародного правопорядку.
		У зв`язку з вказаними обставинами, на підставі пропозиції Ради національної безпеки і оборони України, відповідно до п. 20 ч.1 ст. 106 Конституції України, Закону України «Про правовий режим воєнного стану», Указом Президента України від 24.02.2022 № 64/2022, затвердженим Законом України № 2102-IX від 24.02.2022, в Україні введено воєнний стан із 05 години 30 хвилин 24 лютого 2022 року строком на 30 діб. В подальшому, термін дії воєнного стану продовжено на 30 днів Указами Президента України від 14.03.2022 № 133/2022 (затверджений Законом України № 2119-IX від 15.03.2022) та від 18.04.2022 № 259/2022 (затверджений Законом України 2212-IX від 21.04.2022), а також на 90 днів - Указами Президента України від 17.05.2022 № 341/2022 (затверджений Законом України № 2263-IX від 22.05.2022), від 12.08.2022 № 573/2022 (затверджений Законом України № 2500-IX від 15.08.2022), від 07.11.2022 (затверджений Законом України № 2738-IX від 16.11.2022), від 06.02.2023 № 58/2023 (затверджений Законом України № 2915-IX від 07.02.2023), від 01.05.2023 № 254/2023 (затверджений Законом України № 3057-IX від 02.05.2023), від 26.07.2023 № 451/2023 (затверджений Законом України № 3275-IX від 27.07.2023).
		Після початку широкомасштабного військового вторгнення Російської Федерації на територію України, 05.11.2023, приблизно о 23:00 години, у громадянина України ОСОБА_8 , який усвідомлював, що Російська Федерація здійснює широкомасштабну неспровоковану військову агресію і збройний напад проти України, у зв`язку з чим в Україні у встановленому законом порядку введено воєнний стан, виник злочинний умисел, направлений на поширення інформації про розташування Збройних Сил України та інших утворених відповідно до законів України військових формувань, за можливості їх ідентифікації на місцевості, усвідомлюючи при цьому, що така інформація не розміщувалася у відкритому доступі Генеральним штабом Збройних Сил України, Міністерством оборони України або іншими уповноваженими державними органами.
		На виконання свого злочинного умислу, 05.11.2023 року, приблизно о 23:00 год, ОСОБА_8 , перебуваючи навпроти приміщення магазину меблів "Меблік", розташованого за адресою: Одеська область, м. Одеса, вул. Миколаївська дорога, 142-Б , використовуючи відеокамеру власного мобільного телефону марки ZTE, модель А7030, ІМЕІ 1: НОМЕР_1 , ІМЕІ 2: НОМЕР_2 , номер мобільного телефону НОМЕР_3 , зафіксував на відеозапис бойову роботу підрозділів Збройних Сил України, а саме - сил протиповітряної оборони, під час масованої комбінованої атаки збройними силами Російської Федерації на певні об`єкти у м. Одесі і в Одеській області із застосуванням ракет різних типів і ударних безпілотних літальних апаратів під час загальної бойової збройної агресії російської федерації проти України, за змістом якого можливо ідентифікувати на місцевості розташування вогневих позицій окремих підрозділів Збройних Сил України.
		Продовжуючи таку свою протиправну діяльність, 05.11.2023, приблизно о 23:00 год, ОСОБА_8 , діючи умисно, маючи умисел на незаконне поширення інформації про розташування Збройних Сил України та інших утворених відповідно до законів України військових формувань, за можливості їх ідентифікації на місцевості, враховуючи, що така інформація не розміщувалася у відкритому доступі Генеральним штабом Збройних Сил України, Міністерством оборони України або іншими уповноваженими державними органами, усвідомлюючи суспільно небезпечний характер своїх дій, бажаючи настання шкідливих наслідків у вигляді зниження обороноздатності України в умовах воєнного стану і збройної агресії російської федерації проти України, прямої загрози національній безпеці України, перебуваючи за місцем свого проживання за адресою: АДРЕСА_2 , використовуючи власний мобільний телефон марки ZTE, модель А7030, ІМЕІ 1: НОМЕР_1 , ІМЕІ 2: НОМЕР_2 , номер мобільного телефону НОМЕР_3 , приєднаний до мережі Інтернет, будучи зареєстрованим в соціальній мережі «Tik Tok» (соцмедійному застосунку для створення і поширення відеофайлів та онлайн-трансляцій) як користувач « ІНФОРМАЦІЯ_2 », ім`я користувача " ІНФОРМАЦІЯ_5 ", web-адреса облікового запису: ІНФОРМАЦІЯ_2 , поширив, шляхом розміщення опублікування, на зазначеній сторінці в соціальній мережі «Tik Tok», попередньо створений ним вищевказаний відеозапис (веб-адреса відеозапису: ІНФОРМАЦІЯ_4, на якому ним було зафіксовано на відео бойову роботу підрозділів Збройних Сил України, а саме - сил протиповітряної оборони, під час масованої комбінованої атаки збройних сил Російської Федерації на об`єкти у м. Одесі і в Одеській області із застосуванням ракет різних типів і ударних безпілотних літальних апаратів в ході збройної агресії російської федерації проти України, за змістом якого можливо ідентифікувати на місцевості розташування вогневих позицій таких підрозділів Збройних Сил України.
		Після цього, поширений, опублікований ОСОБА_8 відеозапис із вказаною інформацією почав бути доступним для загального ознайомлення необмеженоиу колу осіб, що відвідували створену ним і відкриту для загального доступу сторінку (акаунту) " ІНФОРМАЦІЯ_2 ", ім`я користувача " ІНФОРМАЦІЯ_5 ", в соціальній інтернет мережі «Tik Tok» (web-адреса облікового запису: ІНФОРМАЦІЯ_2 ), а також автоматично поширилась як сповіщення всім користувачам соціальної інтернет мережі «Tik Tok», які «слідкують» за його сторінкою (акаунтом) « ІНФОРМАЦІЯ_2 ».
		Також встановлено, що станом на ІНФОРМАЦІЯ_3 у розділі «слідкувачі» сторінки (акаунта) « ІНФОРМАЦІЯ_2 », ім`я користувача « ІНФОРМАЦІЯ_5 », в соціальній інтернет мережі «Tik Tok» наявно 2781 користувача, серед яких поширений ОСОБА_8 відеозапис такого змісту переглянуло 41,3 тис. користувачів, вподобало 609 користувачів, прокоментувало 85 користувачів, а також завантажили цей відеозапис з мережі Інтернет 105 користувачів.
		За змістом поширеного ОСОБА_8 вищевказаного відеозапису можливо ідентифікувати на місцевості розташування вогневих позицій підрозділів Збройних Сил України. Інформація про розташування вказаних підрозділів Генеральним штабом Збройних Сил України, Міністерством оборони України або іншими уповноваженими державними органами у відкритому доступі не розміщувалась. Поширення викладеної інформації може завдати шкоди обороноздатності та державній безпеці України.
		27.11.2023 року ОСОБА_8 затримано в порядку ст.ст. 208, 615 КПК України, за підозрою у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 2 ст. 114-2 КК України.
		27.11.2023 року ОСОБА_8 повідомлено про підозру у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 2 ст. 114-2 КК України за кваліфікуючими ознаками - поширення інформації про розташування Збройних Сил України, за можливості їх ідентифікації на місцевості, якщо така інформація не розміщувалася у відкритому доступі Генеральним штабом Збройних Сил України, Міністерством оборони України або іншими уповноваженими державними органами, вчинене в умовах воєнного стану.
		28.11.2023 року слідчий СВ Управління СБ України в Одеській області ОСОБА_12 , за погодженням з прокурором відділу Одеської обласної прокуратури ОСОБА_6 , звернувся до слідчого судді з клопотанням про застосування до підозрюваного ОСОБА_8 запобіжного заходу у виді тримання під вартою, строком на 60 днів, без визначення розміру застави. 
		Ухвалою слідчого судді від 29.11.2023 року задоволено клопотання органу досудового розслідування та зазначена ухвала переглянута Одеським апеляційним судом - 08.01.2024 року та залишена без змін, як законна та обґрунтована.
		24.01.2024 слідчим суддею постановлена ухвала, якою строк досудового розслідування у даному кримінальному провадженні продовжено до 27.03.2024 року.
		В подальшому, слідчий СВ Управління СБ України в Одеській області ОСОБА_12 , за погодженням з прокурором відділу Одеської обласної прокуратури ОСОБА_6 , звернувся до слідчого судді з клопотанням про продовження строку дії запобіжного заходу у виді тримання підозрюваного під вартою.
		Клопотання мотивоване тим, що в ході досудового розслідування кримінального провадження встановлено наявність ризиків, які не перестали існувати з моменту обрання найсуворішого запобіжного заходу, що обґрунтовує продовження строку дії запобіжного заходу застосованого до підозрюваного, а саме: переховування підозрюваного від органу досудового розслідування, суду; знищення, приховання або спотворення будь-якої з речей чи документів, які мають істотне значення для встановлення обставин кримінального провадження; здійснення незаконного впливу на свідків у кримінальному провадженні; а також вчинення нових кримінальних правопорушень, що підтверджується його бажанням зниження обороноздатності України в умовах воєнного стану і збройної агресії Російської Федерації проти України, загрози її національній безпеці.Також, клопотання органу досудового розслідування мотивоване необхідністю отримати висновок амбулаторної судово-психіатричної експертизи; отримати висновок експертизи зброї за експертною спеціальністю «Балістичне дослідження вогнепальної зброї та бойових припасів до неї»; провести додаткові слідчі/процесуальні дії, в проведенні яких виникне необхідність, дії щодо можливої перекваліфікації в рамках кримінального провадження; виконати вимоги ст. 290 КПК України; виконати вимоги, передбачені ст. 291 КПК України, а саме скласти обвинувальний акт і реєстр матеріалів досудового розслідування, що вочевидь потребує часу.
		Оскарженою ухвалою слідчого судді задоволено клопотання слідчого та підозрюваному ОСОБА_8 продовжено строк дії запобіжного заходу у виді тримання під вартою, строком до 23.03.2024 року, без визначення розміру застави. 
		Мотивуючи прийняте рішення, слідчий суддя послався на існування ризиків, передбачених п.п. 1,2,3 ч.1 ст.177 КПК, які не перестали існувати з моменту обрання підозрюваному найсуворішого запобіжного заходу. Окрім цього, слідчий суддя визнав не доведеним ризик вчинення іншого або продовження вчинення кримінального правопорушення, оскільки органом досудового розслідування в клопотанні та прокурором в судовому засіданні не надано будь-яких документів на підтвердження факту притягнення підозрюваного раніше до адміністративної чи кримінальної відповідальності. Також, слідчий суддя послався на обґрунтованість висунутої підозри, з урахуванням матеріалів кримінального провадження, яка детально досліджувалась при обрання запобіжного заходу.
		Не погоджуючись з ухвалою слідчого судді захисник ОСОБА_7 подав апеляційну скаргу, в якій, посилаючись на незаконність та необґрунтованість ухвали, просить скасувати її та постановити нову ухвалу, якою змінити підозрюваному запобіжний захід на особисте зобов`язання. 
		Захисник зазначає, що слідчим суддею не враховано:
		-відсутність обґрунтованої підозри у вчиненні ОСОБА_8 кримінального правопорушення, оскільки 09.11.2023 року, тобто до повідомлення про підозру та проведення обшуку, ОСОБА_8 видалив відео зі своєї сторінки в «TikTok», тобто зрозумів абсурдність свого вчинку, що унеможливлює кваліфікацію його дій за ч.2 ст.114-2 КК України;
		-відсутність та не доведеність ризиків, які слугують підставами для продовження найсуворішого запобіжного заходу;
		-слідчий в клопотанні безпідставно посилається на вчинення ОСОБА_8 злочинів, передбачених ч. 2 ст. 110, ч. 2 ст. 436-2, ч. 3 ст. 110-2 КК України в кримінальному провадженні №22023160000000109 від 17.03.2023 року, в той час як відомості про вчинення останнім кримінального правопорушення, передбаченого ч.2 ст.114-2 КК України внесені до ЄРДР 27.11.2023 року в рамках кримінального провадження №22023160000000434;
		-прокурор погодив клопотання про продовження запобіжного заходу у виді тримання під вартою 17.01.2024 року, проте в клопотанні слідчого та додатках до нього є відтиск дати - 18.01.2024 року про отримання постанови слідчого щодо призначення амбулаторної судово-психіатричної експертизи, що на думку захисника свідчить про фальсифікацію матеріалів клопотання слідчого або халатність прокурора до виконанні ним своїх службових обов`язків, що є окремою підставою для внесення відомостей до ЄРДР, в порядку ст.214 КПК.
		Разом з апеляційною скаргою захисником подано клопотання про поновлення строку на апеляційне оскарження ухвали. 
		Мотивуючи подане клопотання захисник зазначає наступне:
		- ухвала слідчого судді постановлена 24.01.2024 року та стороною захисту в той же день отримана не була;
		- про наявність оскарженої ухвали захисник дізнався з ЄДРСР - 01.02.2024 року, коли вона була оприлюднена;
		- 05.02.2024 року захисник подав апеляційну скаргу через підсистему «Електронний суд», тобто в межах п`ятиденного строку, з моменту дізнання захисником про існування ухвали слідчого судді.
		Заслухавши суддю-доповідача; підозрюваного та його захисника, які підтримали апеляційну скаргу та клопотання про поновлення строку на апеляційне оскарження ухвали слідчого судді; прокурора, який заперечував проти задоволення апеляційної скарги та клопотання про поновлення строку на апеляційне оскарження; дослідивши матеріали судового провадження; обговоривши доводи апеляційної скарги; провівши судові дебати; колегія суддів дійшла висновку про таке.
		Щодо доводів клопотання захисника про поновлення строку на апеляційне оскарження, колегія суддів зазначає наступне.
		Відповідно до положень ст. 395 КПК, апеляційна скарга на ухвалу слідчого судді подається протягом п`яти днів з дня її оголошення. 
		З матеріалів судового провадження та оскарженої ухвали вбачається, що захисник ОСОБА_7 приймав участь в судовому засіданні при розгляді клопотання слідчого про продовження строку дії запобіжного заходу, однак копію ухвали слідчого судді від 24.01.2024 року не отримував, а отримав її лише 01.02.2024 року. 
		05.02.2024 року через підсистему «Електронний суд» захисником подано апеляційну скаргу на ухвалу слідчого судді з клопотанням про поновлення строку на апеляційне оскарження.
		Доказів на спростування вказаних доводів захисника, матеріали судової справи не містять.
		Приймаючи до уваги встановлені апеляційним судом обставини, колегія суддів вважає, що доводи клопотання заслуговують на увагу, а тому з метою забезпечення права доступу сторони захисту до суду, на виконання положень ст. 55 Конституції України, ст.ст. 3, 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, колегія суддів вважає за необхідне поновити захиснику ОСОБА_7 строк на апеляційне оскарження. 
		Перевіривши доводи апеляційної скарги щодо незаконності ухвали слідчого судді про продовження строку дії запобіжного заходу підозрюваному, колегія суддів дійшла висновку про таке.
		Частина перша ст. 404 КПК України (далі - КПК) передбачає, що суд апеляційної інстанції переглядає рішення суду першої інстанції в межах апеляційної скарги. 
		Стаття 370 КПК передбачає, що судове рішення повинно бути законним, обґрунтованим і вмотивованим. Законним є рішення, ухвалене компетентним судом згідно з нормами матеріального права з дотриманням вимог щодо кримінального провадження, передбачених цим Кодексом. Обґрунтованим є рішення, ухвалене судом на підставі об`єктивно з`ясованих обставин, які підтверджені доказами, дослідженими під час судового розгляду та оціненими судом відповідно до ст. 94 цього Кодексу. Вмотивованим є рішення, в якому наведені належні і достатні мотиви та підстави його ухвалення.
		Відповідно до вимог п.2 ч.3 ст.197 КПК, строк тримання під вартою може бути продовжений слідчим суддею в межах строку досудового розслідування в порядку, передбаченому КПК, та сукупний строк тримання під вартою підозрюваному, під час досудового розслідування у кримінальному проваджені щодо тяжких або особливо тяжких злочинів, не повинен перевищувати дванадцяти місяців.
		Апеляційний суд вважає, що розглядаючи клопотання про продовження строку тримання під вартою, слідчий суддя виконав вимоги ст.199 КПК, та прийняв обґрунтоване рішення про продовження строку тримання підозрюваного під вартою та на законних підставах визначив розмір застави, відповідно до положень п.2 ч.5 ст.182 КПК.
		З матеріалів судового провадження вбачається, що на стадії розгляду слідчим суддею питання про продовження строку тримання під вартою ОСОБА_8 , останній обґрунтовано підозрюється в скоєні злочину, передбаченого ч.2 ст.114-2 КК України. 
		Питання обґрунтованості підозри детально досліджувалось при обранні слідчим суддею запобіжного заходу у виді тримання під вартою щодо підозрюваного, та було переглянуто апеляційним судом, в ході якого було встановлено, що докази, які містяться в матеріалах кримінального провадження, вказують на те, що на даній стадії досудового розслідування існує обґрунтована підозра причетності ОСОБА_8 до вчинення інкримінованих йому дій. 
		Апеляційний суд наголошує, що на даній стадії кримінального провадження, судом лише вирішується питання про обґрунтованість підозри та наявність ризиків для обрання або продовження відповідного запобіжного заходу, а тому суд не може давати остаточну оцінку допустимості та належності доказів, оскільки справа не розглядається судом по суті пред`явленого обвинувачення. 
		Щодо наявності обґрунтованої підозри у вчиненні підозрюваним кримінального правопорушення, апеляційним судом встановлено таке. 
		Відповідно до  ч.5 ст.9 КПК кримінальне процесуальне законодавство України застосовується з урахуванням практики Європейського Суду з прав людини (далі - ЄСПЛ).
		Відповідно до практики ЄСПЛ «обґрунтованість підозри, на якій має ґрунтуватися арешт, складає суттєву частину гарантії від безпідставного арешту і затримання, закріпленої у статті 5 §1(с) Конвенції». За визначенням ЄСПЛ «обґрунтована підозра у вчиненні кримінального злочину, про яку йдеться у статті 5 §1(с) Конвенції, передбачає наявність обставин або відомостей, які переконали б неупередженого спостерігача, що ця особа, можливо, вчинила певний злочин» («K.-F. проти Німеччини», 27 листопада 1997, §57).
		У пункті 175 рішення Європейського суду з прав людини від 21.04.2011 року у справі «Нечипорук і Йонкало проти України» зазначено, що «термін «обґрунтована підозра» означає, що існують факти або інформація, які можуть переконати об`єктивного спостерігача в тому, що особа, про яку йдеться, могла вчинити правопорушення. Факти, що підтверджують обґрунтовану підозру, не повинні бути такого ж рівня, що й факти, на яких має ґрунтуватися обвинувальний вирок. Аналогічна правова позиція ЄСПЛ відображена у справі «Фокс, Кемпбелл і Гартлі проти Сполученого Королівства» від 30 серпня 1990 року, в якому також зазначено, що вимога розумної підозри передбачає наявність доказів, які об`єктивно пов`язують підозрюваного з певним злочином, вони не повинні бути достатніми, щоб забезпечити засудження, але мають бути достатніми, щоб виправдати подальше розслідування або висунення обвинувачення.
		У п. 48 рішення «Чеботарь проти Молдови» № 35615/06 від 13.11.07 року ЄСПЛ зазначив: «Суд повторює, що для того, щоб арешт по обґрунтованій підозрі був виправданий у відповідності з статтею 5 & 1 (с), поліція не зобов`язана мати докази, достатні для пред`явлення обвинувачення, ні в момент арешту ні під час перебування заявника під вартою. Також не обов`язково, щоб затриманій особі були, по кінцевому рахунку, пред`явлені обвинувачення, або щоб ця особа була піддана суду. Метою попереднього тримання під вартою є подальше розслідування кримінальної справи, яке повинно підтвердити або розвіяти підозру, яка є підставою для затримання».
		В рішенні ЄСПЛ «Ферарі-Браво проти Італії», Суд зазначив, що затримання та тримання особи під вартою, безумовно, можливе не лише у випадку доведеності факту вчинення злочину та його характеру, оскільки така доведеність сама по собі і є метою досудового розслідування, досягненню цілей якого і є тримання під вартою.
		У справі «Мюррей проти Сполученого Королівства» №14310/88 від 23.10.1994 року ЄСПЛ зазначив, що «факти, які є причиною виникнення підозри не повинні бути такими ж переконливими, як і ті, що є необхідними для обґрунтування вироку чи й просто висунення обвинувачення, черга якого надходить на наступній стадії процесу кримінального розслідування».
		При цьому, обставини здійснення підозрюваним конкретних дій та доведеність його винуватості, потребують перевірки та оцінки у сукупності з іншими доказами у кримінальному провадженні під час подальшого досудового розслідування.
		Таким чином, відповідно до практики ЄСПЛ, для вирішення питання щодо обґрунтованості повідомленої підозри, оцінка наданих слідчому судді доказів здійснюється не в контексті оцінки доказів з точки зору їх достатності і допустимості для встановлення вини чи її відсутності, доведення чи не доведення винуватості особи, що здійснюється судом при ухваленні вироку, а з метою визначити вірогідність та достатність підстав причетності тієї чи іншої особи до вчинення кримінального правопорушення, а також чи є підозра обґрунтованою, щоб виправдати подальше розслідування або висунення обвинувачення.
		Апеляційний суд наголошує, що на даній стадії кримінального провадження, судом не встановлюється винуватість чи не винуватість ОСОБА_8  у скоєнні злочину, а лише вирішується питання про обґрунтованість підозри та наявність ризиків для продовження відповідного запобіжного заходу, а тому суд не може давати остаточну оцінку допустимості та належності доказів, оскільки справа не розглядається судом по суті пред`явленого обвинувачення. 
		Крім того, апеляційний суд звертає увагу, що відповідно до положень ч.2 ст.94 КПК, жоден доказ не має наперед встановленої сили, та всі докази в даному кримінальному провадженні підлягають ретельній перевірці з наступною їх оцінкою у відповідності до положень ч.1 ст.94 КПК. 
		Відповідно до ст.ст. 89, 94 КПК, оцінка допустимості та належності доказів буде надана судом першої інстанції при розгляді кримінального провадження по суті. 
		Докази, які містяться в матеріалах кримінального провадження, та які були предметом розгляду під час обрання запобіжного заходу, як місцевим судом так і апеляційним судом під час перегляду ухвали слідчого судді, та які вказують на те, що на даній стадії досудового розслідування існує обґрунтована підозра причетності ОСОБА_8  до вчинення інкримінованого йому дій.
		Таким чином, апеляційний суд вважає, що долучені до клопотання слідчого докази, є такими, що вказують на наявність обставин та відомостей, які можуть переконати суд та неупередженого спостерігача, що підозрюваний можливо вчинив інкримінований йому злочин і ці докази, на даній стадії досудового розслідування, є достатніми для висновку, що підозра не є вочевидь необґрунтованою та відповідає стандарту переконання «обґрунтована підозра». 
		Остаточна оцінка допустимості та належності доказів буде надана судом першої інстанції при розгляді кримінального провадження по суті, на підставі повного, всебічного та об`єктивного дослідження всіх обставин кримінального провадження, та оцінки кожного доказу з точки зору належності, допустимості, достовірності, достатності та взаємозв`язку для прийняття відповідного процесуального судового рішення. 
		Доводи захисника про відсутність в діях підозрюваного суб`єктивної сторони кримінального правопорушення, передбаченого ч.2 ст.114-2 КК України, колегія суддів визнає передчасними та декларативними, оскільки ці обставини можуть бути предметом розгляду на стадії судового розгляду кримінального провадження по суті пред`явленого обвинувачення.
		 
		 
		 
		Апеляційний суд визнає необґрунтованими доводи сторони захисту в частині відсутності ризиків, передбачених ст.177 КПК, які зазначені в оскарженій ухвалі, з огляду на таке.
		Підставою для продовження строку дії запобіжного заходу є продовження існування ризиків, які дають достатні підстави слідчому судді, суду вважати, що підозрюваний може здійснити дії, передбачені ч.ч. 1, 2 ст.177 КПК.
		Ризики, які дають достатні підстави слідчому судді, суду вважати, що підозрюваний може здійснювати спроби протидії кримінальному провадженню у формах, що передбачені ч.1 ст.177 КПК, слід вважати наявними за умови встановлення обґрунтованої ймовірності можливості здійснення підозрюваним зазначених дій. 
		При цьому, КПК не вимагає доказів того, що підозрюваний обов`язково (поза всяким сумнівом) здійснюватиме відповідні дії, однак вимагає доказів того, що він має реальну можливість їх здійснити у конкретному кримінальному провадженні в майбутньому, оскільки під поняттям «ризик» - слід розуміти обґрунтовану ймовірність протидії підозрюваного кримінальному провадженню у формах, передбачених ч.1 ст.177 КПК. 
		Запобіжний захід застосовується/продовжується з метою попередження ризиків здійснення такої поведінки підозрюваного та, як наслідок, унеможливлення здійснення негативного впливу на хід та результати кримінального провадження. Тобто в даному випадку, слідчий, прокурор, слідчий суддя чи суд мають зробити висновки прогностичного характеру, коли доказування спрямоване не на подію, яка відбулася в минулому, а на встановлення фактичних даних, які дозволять стверджувати про подію, яка може статися з достатньою долею ймовірності у майбутньому.
		Стосовно загрози втечі особи, практика ЄСПЛ виходить з того, що якщо тяжкість покарання, якому може бути підданий підозрюваний, можна законно розглядати, як таку, що може спонукати його до втечі. Для того, щоб ця обставина мала реальний характер потрібно враховувати наявність інших обставин, а саме: характеристики особи, її моральний облік, місце проживання, професію, прибуток, сімейних зв`язків, будь яких зв`язків з іншою країною, або наявність зв`язків в іншому місці.
		У рішенні по справі «W проти Швейцарії» від 26.01.1993 року ЄСПЛ вказав, що врахування тяжкості злочину має свій раціональний зміст, оскільки вона свідчить про ступінь суспільної небезпечності цієї особи та дозволяє спрогнозувати з достатньо високим ступенем імовірності її поведінку, беручи до уваги, що майбутнє покарання за тяжкий злочин підвищує ризик того, що підозрюваний може ухилитись від слідства.
		Також, СПЛ у справі «Ілійков проти Болгарії» закріпив, що «суворість передбаченого покарання» є суттєвим елементом при оцінюванні «ризиків переховування або повторного вчинення злочинів».
		З урахуванням наведеного, посилання сторони захисту на відсутність ризику переховування підозрюваного, апеляційний суд визнає неспроможними, оскільки останній на даний час підозрюється у скоєнні злочину, передбаченого ч.2 ст.114-2 КК України, а санкція вказаної норми кримінального закону передбачає покарання у виді позбавлення волі на строк від 5 до 8 років.  
		Слідчим суддею враховано, що підозрюваний, розуміючи тяжкість можливого покарання може вдатися до спроб переховування від органу досудового розслідування та суду, а тому ризик, передбачений п.1 ч.1 ст.177 КПК, не можна визнавати недоведеним.        
		При встановленні наявності ризику, передбаченого п.3 ч.1 ст.177 КПК - впливу на свідків у цьому ж кримінальному провадженні, апеляційний суд враховує встановлену КПК процедуру отримання показань від осіб, які є свідками у кримінальному провадженні, відповідно до ч.ч. 1, 2 ст. 23, ст. 224, ч. 4 ст. 95 КПК.
		Апеляційний суд визнає неспроможними доводи сторони захисту щодо відсутності ризику незаконного впливу підозрюваного на свідків у цьому ж кримінальному провадженні, оскільки покази свідків, які станом на даний час ще не допитані в судовому засіданні, мають істотне значення для проведення повного, всебічного та неупередженого досудового розслідування, перебуваючи на свободі, підозрюваний може здійснювати незаконний вплив на свідків та інших учасників, схиляючи їх до зміни показів в рамках даного кримінального провадження, з метою уникнення кримінальної відповідальності. 
		Крім того, апеляційний суд вважає цілком можливим вчинення підозрюваним дій, передбачених п.2 ч.1 ст.177 КПК, а саме може знищити, сховати або спотворити будь-яку із речей чи документів, які мають істотне значення для встановлення обставин кримінального правопорушення, оскільки останній за версією слідства розміщував в засобах масової інформації відомості, які могло завдати реальної шкоди обороноздатності нашої держави.
		Також, колегією суддів не виключається ризик продовження вчинення підозрюваним іншого кримінального правопорушення, оскільки останній здійснюючи інкриміновані йому дії вочевидь розумів їх протиправність, але свідомо здійснював фіксацію роботи ППО та транслював її в прямому ефірі під час обстрілу м. Одеси, хоча був обізнаний про заборону таких дій.
		Продовжуючи строк дії підозрюваному запобіжного заходу у виді тримання під вартою, слідчий суддя на законних підставах не визначав альтернативний запобіжний захід у виді застави, так як відповідно до п.1 ч.4 ст.183 КПК суд має право не визначати розмір застави у кримінальному провадженні щодо злочину, пов`язаного проти основ національної безпеки України.
		Так, згідно ч.6 ст.176 КПК під час дії воєнного стану до осіб, які підозрюються у вчиненні злочинів, передбачених ст.ст. 109-114-2, 258-258-6, 260, 261, 437-442 Кримінального кодексу України, за наявності ризиків, зазначених у статті 177 цього Кодексу, застосовується запобіжний захід, визначений пунктом 5 частини першої цієї статті. 
		Тобто законодавцем визначено, що під час дії воєнного стану до особи, яка підозрюється у вчиненні злочину, передбаченого ч.2 ст.114-2 КК України, за наявністю ризиків, передбачених ст.177 КПК, застосовується запобіжний захід виключно у виді тримання під вартою.
		Доводи сторони захисту стосовно фальсифікації клопотання про продовження строку дії запобіжного заходу та необхідність внесення відомостей до ЄРДР за даним фактом, колегією суддів визнаються необґрунтованими, з огляду на те, що захисником не надано переконливих доводів у чому саме полягає фальсифікація клопотання прокурором. Колегія суддів звертає увагу, що матеріали долучені до клопотання містять хронологію дій органу досудового розслідування, зокрема подання на підпис прокурору клопотання 17.01.2024 року, направлення постанови слідчого про призначення амбулаторної психіатричної експертизи до Одеської філії СПЕ ДУ «ІПСПЕМН МОЗ України» 18.01.2024 року, та відповідно звернення до слідчого судді з клопотанням про продовження строку дії запобіжного заходу підозрюваному 19.01.2024 року. 
		При цьому, апеляційний суд звертає увагу захисника, що слідчий не був позбавлений права в першу чергу підписати клопотання у прокурора, а в подальшому направити постанову про призначення експертизи до відповідного органу та звернутись до слідчого судді з клопотанням про продовження строку дії запобіжного заходу у виді тримання під вартою.
		Матеріали справи не містять інших даних про застереження, які б унеможливлювали перебування підозрюваного під вартою за станом здоров`я. Стороною захисту апеляційному суду не надано будь-яких документів, які б свідчили про неможливість перебування підозрюваного під вартою. 
		За наведених обставин апеляційний суд приходить до висновку про необґрунтованість доводів захисника стосовно незаконності оскарженої ухвали, а тому апеляційна скарга не підлягає задоволенню.
		Керуючись ст.ст. 376, 404, 405, 419, 422, 424, 532 КПК України, апеляційний суд, 
		 
		постановив:
		 
		Задовольнити клопотання захисника ОСОБА_7 про поновлення строку на апеляційне оскарження ухвали слідчого судді Приморського районного суду м. Одеси від 24.01.2024 року.
		Апеляційну скаргу захисника ОСОБА_7 - залишити без задоволення. 
		Ухвалу слідчого судді Приморського районного суду м. Одеси від 24.01.2024 року, якою підозрюваному ОСОБА_8 ,в кримінальному провадженні №22023160000000109 від 17.03.2023 року, продовжено строк дії запобіжного захід у виді тримання під вартою - залишити без змін.
		Ухвала набирає законної сили з моменту її проголошення й оскарженню в касаційному порядку не підлягає.
		 
		Судді Одеського апеляційного суду 
		 
		ОСОБА_2 ОСОБА_3 ОСОБА_4

</body>
</html>

Логін:
Для помилки:

Пароль:
Для помилки:

Ваше ім'я:
Для помилки:

Ваш e-mail:
Для помилки:

Повідомлення:
Для помилки:

Введіть в поле результат арифметичного виразу:
Для помилки:

Зачекайте, будь ласка...