Єдиний державний реєстр судових рішень

Доступ до Реєстру здійснюється в тестовому (обмеженому) режимі. Для запобігання загрозам життю і здоров'ю суддів та учасників судового процесу, а також у разі виявлення ознак кіберзагрози, доступ до Реєстру або окремих рішень у ньому може бути обмежено.

Ласкаво просимо, !

Категорія справи № 674/1521/22 : Кримінальні справи (до 01.01.2019); Злочини проти життя та здоров'я особи.
Надіслано судом: не визначено. Зареєстровано: 01.03.2024. Забезпечено надання загального доступу: 01.03.2024.
Дата набрання законної сили: 27.02.2024
Номер судового провадження: 51-5792км23
Номер кримінального провадження в ЄРДР: 12022242000001031

<!DOCTYPE HTML PUBLIC "-//W3C//DTD HTML 4.01 Transitional//DE" "http://www.w3.org/TR/html4/loose.dtd">
<html>
	<head>
		<meta http-equiv="content-type" content="text/html; charset=utf-8" />
		<meta name="generator" content="Rtf2Html Converter" />
		<title>
			Єдиний державний реєстр судових рішень
		</title>
	</head>
	<body>
		 
		 
		 
		ПОСТАНОВА
		ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
		27 лютого 2024 року
		м. Київ
		Справа № 674/1521/22
		Номер провадження в апеляційному суді 11-кп/4820/373/23
		Провадження № 51 - 5792 км 23
		 
		Верховний Суд колегією суддів Другої судової палати Касаційного кримінального суду у складі:          
		головуючого                       ОСОБА_1 ,    
		суддів:                                  ОСОБА_2 , ОСОБА_3 , 
		за участю: 
		секретаря судового засідання             ОСОБА_4 , 
		прокурора                                                  ОСОБА_5 ,
		у режимі відеоконференції:
		засудженої                                                 ОСОБА_6 ,
		її захисника                                                адвоката ОСОБА_7 , 
		 
		розглянув у відкритому судовому засіданні кримінальне провадження, внесене до Єдиного реєстру досудових розслідувань за № 12022242000001031 від 10 жовтня 2022 року, щодо
		ОСОБА_6 ,
		ІНФОРМАЦІЯ_1 , уродженки м. Семикаракорськ Ростовської області Російської Федерації, громадянки України, проживаючої за адресою: АДРЕСА_1 , такої, що на підставі ст. 89 КК України судимості не має,
		за ст. 121 ч. 1 КК України,
		за касаційною скаргою захисника засудженої ОСОБА_6 - адвоката 
		ОСОБА_7 на вирок Дунаєвецького районного суду Хмельницької області від 
		30 січня 2023 року та ухвалу Хмельницького апеляційного суду від 22 серпня 
		2023 року щодо ОСОБА_6 .
		Зміст судових рішень і встановлені судами першої та апеляційної інстанцій обставини
		Вироком Дунаєвецького районного суду Хмельницької області від 30 січня 
		2023 року ОСОБА_6 засуджено за ст. 121 ч. 1 КК України до покарання у виді позбавлення волі на строк 5 років 6 місяців.
		Строк відбування покарання ОСОБА_6 вказано рахувати з моменту набрання вироком законної сили.
		До набрання вироком законної сили ОСОБА_6 залишено запобіжний захід у вигляді тримання під вартою.
		Зараховано ОСОБА_6 у строк покарання попереднє ув`язнення з 10 жовтня 2022 року по день набрання вироком законної сили з розрахунку один день попереднього ув`язнення за один день позбавлення волі.
		Прийнято рішення щодо речових доказів.
		Вироком суду ОСОБА_6 визнано винуватою і засуджено за те, що вона 
		10 жовтня 2022 року приблизно 16 годині 00 хвилин на кухні житлового будинку за місцем свого проживання за адресою: АДРЕСА_1 , у ході словесного конфлікту зі своїм співмешканцем ОСОБА_8 на ґрунті неприязних відносин, які виникли раптово, умисно, з метою заподіяння тілесних ушкоджень взяла зі столу в праву руку розкладний ніж та завдала ним один удар ОСОБА_8 в область черевної порожнини зліва, чим заподіяла йому тяжкі тілесні ушкодження, небезпечні для життя в момент заподіяння.
		Ухвалою Хмельницького апеляційного суду від 22 серпня 2023 року зазначений вирок суду першої інстанції щодо ОСОБА_6 залишено без зміни, а апеляційну скаргу обвинуваченої ОСОБА_6 - без задоволення.
		Вимоги касаційної скарги і узагальнені доводи особи, яка її подала
		У касаційній скарзі захисник ОСОБА_7 в інтересах засудженої ОСОБА_6 , посилаючись на істотне порушення вимог кримінального процесуального закону та неправильне застосування закону України про кримінальну відповідальність,   просить скасувати вирок суду першої інстанції та ухвалу апеляційного суду щодо ОСОБА_6 і призначити новий розгляд у суді першої інстанції. Вважає, що дії ОСОБА_6 неправильно кваліфіковані за ст. 121 ч. 1 КК України, оскільки потерпілий ОСОБА_8 напав на ОСОБА_6 і заподіяв їй тілесні ушкодження, вона захищалась від протиправного посягання, а тому її дії слід кваліфікувати за ст. 124 КК України. Указує на те, що суд першої інстанції не надав належної оцінки версії ОСОБА_6 про захист від протиправного посягання ОСОБА_8 , а суд апеляційної інстанції в порушення вимог ст. 419 КПК України не зазначив підстав, з яких апеляційну скаргу обвинуваченої визнано необґрунтованою.         
		Заперечень на касаційну скаргу захисника ОСОБА_7 від учасників судового провадження не надходило.
		Позиції учасників судового провадження
		Засуджена ОСОБА_6 та її захисник - адвокат ОСОБА_7 у судовому засіданні висловили доводи на підтримання касаційної скарги захисника та просили її задовольнити.
		Прокурор у судовому засіданні вважав касаційну скаргу захисника необґрунтованою і просив залишити її без задоволення.
		Мотиви Суду
		Заслухавши суддю-доповідача, доводи учасників судового провадження, перевіривши матеріали кримінального провадження та обговоривши доводи касаційної скарги, колегія суддів дійшла до наступних висновків.
		Згідно зі ст. 433 КПК України суд касаційної інстанції перевіряє правильність застосування судами першої та апеляційної інстанцій норм матеріального та процесуального права, правової оцінки обставин і не має права досліджувати докази, встановлювати та визнавати доведеними обставини, що не були встановлені в оскарженому судовому рішенні, вирішувати питання про достовірність того чи іншого доказу. Суд касаційної інстанції переглядає судові рішення судів першої та апеляційної інстанцій у межах касаційної скарги.
		Відповідно до ст. 370 КПК України судове рішення повинно бути ухвалене компетентним судом згідно з нормами матеріального права з дотриманням вимог щодо кримінального провадження, передбачених цим Кодексом, на підставі об`єктивно з`ясованих обставин, які підтверджені доказами, дослідженими під час судового розгляду та оціненими судом відповідно до           ст. 94 цього Кодексу, та в якому наведені належні і достатні мотиви та підстави його ухвалення.
		Відповідно до ст. 94 КПК України оцінка доказів є компетенцією суду, який ухвалив вирок. Касаційний суд при перевірці матеріалів кримінального провадження встановив, що суди дотримались зазначених вимог закону.
		Висновок суду першої інстанції про доведеність винуватості ОСОБА_6 в умисному тяжкому тілесному ушкодженні відповідає встановленим обставинам та підтверджується безпосередньо дослідженими та оціненими судом першої інстанції доказами.
		Суд першої інстанції ретельно дослідив докази, що мають значення для з`ясування змісту і спрямованості умислу ОСОБА_6 та на підтвердження її винуватості обґрунтовано послався на такі докази.
		Сама ОСОБА_6 у суді визнала свою вину та зазначила, що відмахнулася ножем, коли ОСОБА_8 застосовував до неї фізичне насильство. 
		Потерпілий ОСОБА_8 надав суду показання про обставини заподіяння йому тілесних ушкоджень. Потерпілий пояснив, що в день події він перебував у сусідки, де випивали алкогольні напої, прийшла його співмешканка ОСОБА_6 та розпочався скандал через ревнощі. Коли повернулися додому, він вийшов на кухню, де ОСОБА_6 взяла ніж і вдарила його знизу. При цьому зазначив, що ОСОБА_6 він ударів не завдавав.
		Свідок ОСОБА_9 надала суду показання про те, що 10 жовтня 2022 року до неї додому прийшли ОСОБА_8 та ОСОБА_6 , вони вживали алкогольні напої, після чого останні пішли додому. Зазначила, що приблизно о 16 годині прийшов 
		ОСОБА_8 , повідомив, що його підрізала ОСОБА_6 і просив викликати поліцію. Свідок ОСОБА_10 надав суду аналогічні показання та вказав на те, що 
		ОСОБА_8 тримався за живіт і у нього текла кров.
		Свідок ОСОБА_11 у суді надав показання про те, що він є сільським головою, ОСОБА_6 ніколи тверезою не бачив, характеризується вона з негативної сторони, з ОСОБА_8 у неї були постійні скандали. 10 жовтня 2022 року прийшла сусідка і повідомила, що ОСОБА_8 підрізали. На місці події бачив 
		ОСОБА_8 , який лежав на ліжку, і фельдшер надавала йому першу медичну допомогу, а також бачив розкладний ніж, який був мокрий.
		Свідок ОСОБА_12 у суді розповіла про обставини надання нею ОСОБА_8 першої медичної допомоги. Зазначила, що у потерпілого була колото-різана рана, яку вона обробила, і наклала на неї пов`язку до прибуття швидкої медичної допомоги.
		Суд першої інстанції безпосередньо дослідив на предмет допустимості та обґрунтовано послався у вироку: - на дані, які містяться в протоколі огляду місця події від 10 жовтня 2022 року з фототаблицею до нього, в ході якого було оглянуто місце події, виявлено тюль та доріжку з плямами речовини бурого кольору, а також розкладний ніж; - на дані, які містяться в протоколі добровільного надання предметів, що мають доказове значення, від 10 жовтня 2022 року з фототаблицею до нього, в ході якого було вилучено чоловічий джемпер темно-блакитного кольору ОСОБА_8 , на якому відповідно до висновку судово-медичної криміналістичної експертизи від 28 листопада 2022 року № 96 виявлено одиночне колото-різане пошкодження; - на дані, які містяться в протоколі проведення слідчого експерименту від 12 жовтня 2022 року за участю підозрюваної 
		ОСОБА_6 ; - на дані, які містяться в протоколі проведення слідчого експерименту від 10 листопада 2022 року за участю потерпілого ОСОБА_8 .
		Згідно з висновком судово-медичної експертизи від 24 листопада 2022 року 
		№ 172 у ОСОБА_8 виявлені такі тілесні ушкодження: по одному рубцю на передній черевній стінці по середній лінії, у підвздошній області справа в ділянці реберної дуги, на передній черевній стінці зліва по середній ключичній лінії та встановлено діагноз: проникаюче ножове поранення черевної порожнини зліва з пошкодженням тонкої кишки та брижі тонкої кишки, заочеревна гематома, посттравматичний гемоперітонеум. Рубець на передній черевній стінці зліва по середній ключичній лінії є наслідком загоювання проникаючого поранення черевної порожнини, утворився від однократної дії колюче-ріжучим предметом, яким міг бути ніж або інший предмет з аналогічними властивостями.
		Утворення даних тілесних ушкоджень за обставин, на які вказує підозрювана ОСОБА_6 , маловірогідне.
		Відповідно до висновку судово-медичної експертизи від 14 жовтня 2022 року 
		№ 152 у ОСОБА_6 виявлені легкі тілесні ушкодження: синець на верхнє-внутрішньому квадранті лівої молочної залози, який виник від дії тупого твердого предмету за 36-48 годин до проведення експертизи, та два синці на лівому плечі, що утворилися від дії тупого твердого предмету за 4-6 діб до проведення експертизи.
		Згідно з висновком комплексної судової психолого-психіатричної експертизи від 21 жовтня 2022 року № 429 ОСОБА_6 хронічно-протікаючим душевним (психічним) захворюванням, недоумством у період інкримінованого їй злочину не хворіла, не хворіє таким і на теперішній час. Усвідомлювала свої дії та могла керувати ними, усвідомлює значення своїх дій та може керувати ними на теперішній час. Примусових заходів медичного характеру не потребує.             
		Встановивши фактичні обставини, дослідивши та проаналізувавши зібрані докази у їх сукупності, надавши їм належну оцінку, суд першої інстанції дійшов до обґрунтованого висновку про вчинення ОСОБА_6 зазначеного кримінального правопорушення та правильно кваліфікував її дії за ст. 121 ч. 1 КК України. При цьому всім наявним доказам, суд відповідно до вимог КПК України дав оцінку з точки зору належності, допустимості, достовірності, а сукупності зібраних доказів - з точки зору достатності та взаємозв`язку для прийняття відповідного процесуального рішення.
		Суд апеляційної інстанції, переглянувши кримінальне провадження за апеляційною скаргою обвинуваченої ОСОБА_6 на вирок місцевого суду, належним чином перевірив викладені в ній доводи про неповноту судового розгляду, невідповідність висновків суду першої інстанції фактичним обставинам кримінального провадження, заподіяння ножового поранення ОСОБА_8 під час захисту, а також суворість призначеного покарання, визнав їх безпідставними, мотивував своє рішення та зазначив підстави, з яких апеляційну скаргу визнано необґрунтованою.
		Так, суд апеляційної інстанції належним чином перевірив доводи обвинуваченої ОСОБА_6 про те, що вона заподіяла ножове поранення ОСОБА_8 , захищаючи себе, та спростував їх з наведенням в ухвалі відповідних мотивів.
		Питання про спрямованість умислу необхідно вирішувати з огляду на сукупність всіх обставин вчиненого діяння, зокрема враховувати спосіб, знаряддя злочину, кількість, характер і локалізацію поранень та інших тілесних ушкоджень, причини припинення злочинних дій, поведінку винного до, під час і після злочину, його взаємини з потерпілим, що передували події. Визначальним при цьому є і суб`єктивне ставлення винного до наслідків своїх дій.
		Закріплене в ст. 36 КК України право кожної особи на необхідну оборону є важливою гарантією реалізації конституційного положення про те, що кожний має право захищати своє життя і здоров`я, життя і здоров`я інших людей від протиправних посягань.
		Особливістю злочину, вчиненого з перевищенням меж необхідної оборони, є специфіка його мотиву, а саме прагнення захистити інтереси особи, держави, суспільні інтереси, життя, здоров`я чи права того, хто обороняється, чи іншої особи від суспільно небезпечного посягання. Намір захистити особисті чи суспільні інтереси від злочинного посягання є визначальним мотивом не тільки у разі необхідної оборони, а й при перевищенні її меж. При цьому перевищення меж оборони може бути зумовлене й іншими мотивами, наприклад: наміром розправитися з нападником через учинений ним напад, страхом тощо. Проте існування різних мотивів не змінює того, що мотив захисту є основним стимулом, який визначає поведінку особи, яка перевищила межі необхідної оборони. Мотивація дій винного при перевищенні меж необхідної оборони має бути в основному зумовлена захистом від суспільно небезпечного посягання охоронюваних законом прав та інтересів.
		Таким чином, для вирішення питання щодо відсутності чи наявності стану необхідної оборони, перевищення її меж, суд у кожному конкретному випадку, враховуючи конкретні обставини справи, повинен здійснити порівняльний аналіз та оцінити наявність чи відсутність акту суспільно небезпечного посягання й акту захисту, встановити їх співвідношення, відповідність чи невідповідність захисту небезпечності посягання.
		У разі, коли визначальним у поведінці особи було не відвернення нападу та захист, а бажання спричинити шкоду потерпілому (розправитися), такі дії за своїми ознаками не становлять необхідної оборони, вони набувають протиправного характеру і мають розцінюватись на загальних підставах.
		Апеляційний суд зазначив, що версія ОСОБА_6 щодо подій під час конфлікту, у тому числі щодо заподіяння їй тілесних ушкоджень ОСОБА_8 спростовуються висновками судово-медичних експертиз. Згідно з висновком судово-медичної експертизи від 24 листопада 2022 року № 172 утворення тілесних ушкоджень у ОСОБА_8 за обставин, на які вказує підозрювана ОСОБА_6 , маловірогідне, а відповідно до висновку судово-медичної експертизи від 14 жовтня 2022 року № 152 частина виявлених у 
		ОСОБА_6 тілесних ушкоджень утворились задовго до події.
		Виходячи із фактичних обставин кримінального провадження, апеляційний суд правильно встановив, що з боку ОСОБА_8 не відбувалося такого суспільно небезпечного посягання на охоронювані законом права та інтереси ОСОБА_6 , яке б за своїм змістом, тяжкістю можливих наслідків могло б виправдати застосування ножа та заподіяння потерпілому ножового поранення. Суд апеляційної інстанції також дав оцінку і наявності у ОСОБА_6   одного синця на верхнє-внутрішньому квадранті лівої молочної залози. 
		Таким чином, за встановлених судами фактичних обставин у ОСОБА_6 не було умов для необхідної оборони, а тому підстави для кваліфікації її дій за 
		ст. 124 КК України відсутні. 
		Ухвала апеляційного суду відповідає вимогам ст. 419 КПК України. 
		У процесі перевірки матеріалів кримінального провадження колегія суддів не встановила процесуальних порушень при збиранні, дослідженні і оцінці доказів, які б ставили під сумнів обґрунтованість висновків судів про доведеність вини 
		ОСОБА_6 у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого 
		ст. 121 ч. 1 КК України, та правильність кваліфікації її дій.
		За таких обставин, колегія суддів вважає, що суди нижчих інстанцій дотрималися вимог статей 10, 22 КПК України та врахували практику Європейського суду з прав людини, створивши необхідні умови для виконання учасниками процесу своїх процесуальних обов`язків і здійснення наданих їм прав. Сторони користувалися рівними правами та свободою у наданні доказів, дослідженні та доведенні їх переконливості перед судом. Клопотання всіх учасників процесу розглянуто у відповідності до вимог КПК України.
		Покарання, призначене ОСОБА_6 , за своїм видом та розміром є необхідним та достатнім для її виправлення і попередження нових кримінальних правопорушень, воно відповідає вимогам статей 50, 65 КК України.
		Істотних порушень кримінального процесуального закону, які були б підставами для зміни чи скасування судових рішень, не виявлено.
		За таких обставин, колегія суддів підстав для задоволення касаційної скарги захисника ОСОБА_7 та скасування судових рішень щодо ОСОБА_6 не знаходить.
		Керуючись ст. ст. 436, 438 КПК України, Суд
		ухвалив:
		Вирок Дунаєвецького районного суду Хмельницької області від 30 січня 2023 року та ухвалу Хмельницького апеляційного суду від 22 серпня 2023 року щодо ОСОБА_6  залишити без зміни, а касаційну скаргу захисника засудженої ОСОБА_6 - адвоката ОСОБА_7 - без задоволення.
		Постанова Верховного Суду є остаточною і оскарженню не підлягає.
		Судді:
		 
		ОСОБА_1                                         ОСОБА_2                                      ОСОБА_3

</body>
</html>

Логін:
Для помилки:

Пароль:
Для помилки:

Ваше ім'я:
Для помилки:

Ваш e-mail:
Для помилки:

Повідомлення:
Для помилки:

Введіть в поле результат арифметичного виразу:
Для помилки:

Зачекайте, будь ласка...