Єдиний державний реєстр судових рішень

Доступ до Реєстру здійснюється в тестовому (обмеженому) режимі. Для запобігання загрозам життю і здоров'ю суддів та учасників судового процесу, а також у разі виявлення ознак кіберзагрози, доступ до Реєстру або окремих рішень у ньому може бути обмежено.

Ласкаво просимо, !

Категорія справи № 160/30689/23 : Адміністративні справи (з 01.01.2019); Справи зі спорів з приводу реалізації публічної політики у сферах праці, зайнятості населення та соціального захисту громадян та публічної житлової політики, зокрема зі спорів щодо; управління, нагляду, контролю та інших владних управлінських функцій (призначення, перерахунку та здійснення страхових виплат) у сфері відповідних видів загальнообов’язкового державного соціального страхування, з них; загальнообов’язкового державного пенсійного страхування, з них.
Надіслано для оприлюднення: 28.02.2024. Зареєстровано: 01.03.2024. Забезпечено надання загального доступу: 04.03.2024.
Дата набрання законної сили: 01.04.2024
Номер судового провадження: не визначено

<!DOCTYPE HTML PUBLIC "-//W3C//DTD HTML 4.01 Transitional//DE" "http://www.w3.org/TR/html4/loose.dtd">
<html>
	<head>
		<meta http-equiv="content-type" content="text/html; charset=utf-8" />
		<meta name="generator" content="Rtf2Html Converter" />
		<title>
			Єдиний державний реєстр судових рішень
		</title>
	</head>
	<body>
		 
		ДНІПРОПЕТРОВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД  РІШЕННЯ ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
		28 лютого 2024 рокуСправа №160/30689/23 
		Дніпропетровський окружний адміністративний суд у складі:
		головуючого судді Лозицької І.О. 
		розглянувши в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін у місті Дніпрі адміністративну справу за позовом ОСОБА_1 до Головного управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області про визнання протиправною бездіяльності та зобов`язання вчинити певні дії -
		 
		ВСТАНОВИВ:
		 
		До Дніпропетровського окружного адміністративного суду звернулася ОСОБА_1 з позовом до Головного управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області, в якому позивач просить суд:
		- визнати протиправною бездіяльність Головного управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області, яка полягає у відмові в перерахунку пенсії за віком ОСОБА_1 ( ІНФОРМАЦІЯ_1 , РНОКПП НОМЕР_1 , паспорт громадянина України НОМЕР_2 , виданий Амур-Нижньодніпровським РВ ДМУ України в Дніпропетровській області 01.08.1997 р., зареєстрована за адресою: АДРЕСА_1 ) із зарахуванням до страхового стажу періодів роботи з 19.09.1986 р. по 07.07.1987 р., та з 27.08.1987 р. по 25.08.1988 р., починаючи з дати призначення пенсії за віком;
		- зобов`язати Головне управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області перерахувати та виплачувати пенсію ОСОБА_1 ( ІНФОРМАЦІЯ_1 , РНОКПП НОМЕР_1 , паспорт громадянина України НОМЕР_2 , виданий Амур-Нижньодніпровським РВ ДМУ України в Дніпропетровській області 01.08.1997 р., зареєстрована за адресою: АДРЕСА_1 ), зарахувавши до трудового стажу періоди роботи в Монгольській Народній Республіці з 19.09.1986 р. по 07.07.1987 р., та з 27.08.1987 р. по 25.08.1988 р., починаючи з дати призначення пенсії за віком;
		- допустити негайне виконання рішення суду в частині присудження виплати пенсії ОСОБА_1 у межах суми стягнення за один місяць.
		В обґрунтуванні позовних вимог позивачем зазначено, що пенсійним органом безпідставно відмовлено у призначенні пенсії за віком, через відсутність необхідного страхового стажу. Позивач зазначає, що має необхідний трудовий стаж та документи що повно його підтверджують. 
		Ухвалою суду від 24.11.2023 року відкрито провадження у справі та призначено справу до розгляду по суті за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін за наявними у справі матеріалами, а також встановлено відповідачу строк для надання відзиву на позов та докази на його обґрунтування.
		Відповідачем до суду надіслано відзив на позовну заяву в якому останній заперечує проти задоволення позовних вимог та вказує, що позивач не має право на призначення пенсії через відсутність необхідного страхового стажу. Вказує, що до загального страхового стажу не зараховано періоди роботи з 19.09.1986 р. по 07.07.1987 р. та з 27.08.1987 р. по 25.08.1988 р., оскільки довідки не відповідають вимогам Порядку № 637.
		Дослідивши матеріали справи, з`ясувавши всі фактичні обставини на яких ґрунтуються вимоги позову, оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд встановив такі обставини справи.
		Судом встановлено та матеріалами справи підтверджено, що ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , перебуває на обліку в Головному управлінні Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області та отримує з 21.07.2019 р. пенсію за віком, обчислену відповідно до Закону України «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування» від 09.07.2003 р. № 1058-ІУ.
		13.09.2023 р. ОСОБА_1 звернулася до Головного управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області з питань пенсійного забезпечення.
		Головне управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області, розглянувши зміст та вимоги означеного вище звернення, листом від 18.10.2023 р. №51416-40932/Т-01/8-0400/23 повідомило позивача, зокрема, про наступне:
		"В пенсійній справі наявна довідка про роботу б/н та дати видачі, за період з 19.09.1986 по 07.07.1987, яка видана Консульським відділом № 2 Посольства СРСР в Монгольській Народній Республіці та від 19.05.1989 № 137, за період з 27.08.1987 по 25.08.1988, яка видана Відділом радянських шкіл в МНР Державного комітету СРСР по народній освіті.
		Для зарахування до загального страхового стажу періодів роботи з 19.09.1986 по 07.07.1987 та з 27.08.1987 по 25.08.1988 немає підстав, оскільки довідки не відповідають вимогам Порядку № 637.".
		Не погодившись з відмовою, позивач звернулась до суду.
		Надаючи правову оцінку викладеному вище, суд виходить з наступного.
		Відповідно до ст. 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
		Стаття 46 Конституції України передбачає, що громадяни мають право на соціальний захист, що включає право на забезпечення їх у разі повної, часткової або тимчасової втрати працездатності, втрати годувальника, безробіття з незалежних від них обставин, а також у старості та в інших випадках, передбачених законом.
		Це право гарантується загальнообов`язковим державним соціальним страхуванням за рахунок страхових внесків громадян, підприємств, установ і організацій, а також бюджетних та інших джерел соціального забезпечення; створенням мережі державних, комунальних, приватних закладів для догляду за непрацездатними.
		Пенсії, інші види соціальних виплат та допомоги, що є основним джерелом існування, мають забезпечувати рівень життя, не нижчий від прожиткового мінімуму, встановленого законом.
		Принципи, засади і механізми функціонування системи загальнообов`язкового державного пенсійного страхування, призначення, перерахунку і виплати пенсій, надання соціальних послуг визначає Закон України Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування №1058-IV від 09.07.2003 р.
		За змістом ч. 2 ст. 4 Закону України «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування» якщо міжнародним договором України, згода на обов`язковість якого надана Верховною Радою України, встановлено інші норми, ніж ті, що передбачені законодавством України про пенсійне забезпечення, то застосовуються норми міжнародного договору.
		Згідно з ч. 1 ст. 15 Закону України Про міжнародні договори України чинні міжнародні договори України підлягають сумлінному дотриманню Україною відповідно до норм міжнародного права.
		06.04.1981 р. між СРСР і Монгольською народною Республікою підписана Угода про співробітництво у галузі соціального забезпечення, ратифікована 02.12.1981, яка набула чинності з 28.01.1982 (далі - Угода).
		Ця Угода поширюється на всі види соціального забезпечення громадян, які встановлено або буде встановлено законодавством Договірних Сторін. Під соціальним забезпеченням у галузі пенсійного забезпечення за даною Угодою маються на увазі всі види забезпечення, які надаються громадянам державними органами обох держав у разі призначення пенсії за віком, по інвалідності, а також у зв`язку з втратою годувальника.
		Відповідно до ст. 1 зазначеної Угоди під час здійснення соціального забезпечення застосовується законодавство Договірної Сторони, на території якої проживає громадянин, якщо Угодою не передбачено інше.
		Згідно з ст. 4 Угоди при призначенні пенсій зараховується повністю трудовий стаж, в тому числі і стаж, який дає право для призначення пенсій на пільгових умовах та в пільгових розмірах, набутий на території обох Договірних Сторін та підтверджений компетентними органами тієї Договірної Сторони, на території якої був набутий стаж. Розрахунок стажу роботи в кожній із Договірних Сторін здійснюється по законодавству тієї Договірної Сторони, на території якої здійснювалась робота або прирівняна до неї діяльність.
		Таким чином, законодавством передбачена можливість зарахування до страхового стажу періоду роботи на території Монголії за умови відповідного документального підтвердження.
		У цей же час, у відповідності до ч.2 ст.24 Закону № 1058-IV страховий стаж обчислюється територіальними органами Пенсійного фонду відповідно до вимог цього Закону за даними, що містяться в системі персоніфікованого обліку, а за періоди до впровадження системи персоніфікованого обліку - на підставі документів та в порядку, визначеному законодавством, що діяло до набрання чинності цим Законом.
		Право громадян на отримання пенсійних виплат та соціальних послуг регламентовано положеннями ст. 8 Закону України «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування».
		Згідно із преамбулою Закону України «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування» цей Закон, розроблений відповідно до Конституції України та Основ законодавства України про загальнообов`язкове державне соціальне страхування, визначає принципи, засади і механізми функціонування системи загальнообов`язкового державного пенсійного страхування, призначення, перерахунку і виплати пенсій, надання соціальних послуг з коштів Пенсійного фонду, що формуються за рахунок страхових внесків роботодавців, бюджетних та інших джерел, передбачених цим Законом, а також регулює порядок формування Накопичувального пенсійного фонду та фінансування за рахунок його коштів видатків на оплату договорів страхування довічних пенсій або одноразових виплат застрахованим особам, членам їхніх сімей та іншим особам, передбаченим цим Законом.
		Як передбачено ч. 2 ст. 24 Закону України «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування», страховий стаж обчислюється територіальними органами Пенсійного фонду відповідно до вимог цього Закону за даними, що містяться в системі персоніфікованого обліку, а за періоди до впровадження системи персоніфікованого обліку - на підставі документів та в порядку, визначеному законодавством, що діяло до набрання чинності цим Законом.
		Статтею 62 Закону України «Про пенсійне забезпечення» встановлено, що основним документом, що підтверджує стаж роботи є трудова книжка.
		Згідно пункту 20 Постанови Кабінету Міністрів України від 12 серпня 1993 року № 637 Про затвердження Порядку підтвердження наявного трудового стажу для призначення пенсій за відсутності трудової книжки або відповідних записів у ній у тих випадках, коли в трудовій книжці відсутні відомості, що визначають право на пенсії на пільгових умовах або за вислугу років, установлені для окремих категорій працівників, для підтвердження спеціального трудового стажу приймаються уточнюючі довідки підприємств, установ, організацій або їх правонаступників.
		Правила та умови праці радянських працівників за кордоном були затверджені постановою Державного комітету СРСР по праці та соціальних питаннях від 25.12.1974 р. № 365, за якими на радянських працівників установ СРСР за кордоном поширювалося законодавство Союзу PCP і союзних республік з особливостями, установленими цими правилами.
		Усі посадові призначення і переміщення працівників в установах СРСР за кордоном оформлялися наказом (розпорядженням) міністерств (відомств), які здійснювали регулюючу або оперативну діяльність щодо відповідних установ СРСР за кордоном, незалежно від наказу по відповідній установі за кордоном.
		До трудових книжок спеціалістів, яких направляли на роботу за кордон, підприємство вносило запис про відрядження їх у розпорядження міністерств (відомств) для використання на роботі за кордоном.
		Трудові книжки спеціалістів зберігалися на підприємствах, де вони працювали до від`їзду.
		Записи в трудові книжки спеціалістів вносилися після закінчення їхньої роботи за кордоном підприємствами, в яких вони працювали до виїзду за кордон, на підставі довідок міністерств і відомств. В довідках зазначався період роботи за кордоном і займана посада, а також підстави їх видачі (номера і дати відповідних наказів).
		Як слідує зі змісту відзиву на позовну заяву до страхового стажу позивача не зарахований період її роботи в Монгольській Народній Республіці з 19.09.1986 - 07.07.1987, 27.08.1987 - 25.08.1988, оскільки з відомостей трудової книжки не вбачається з якого часу і по який час позивачка працювала на території Монгольської Республіки.
		Разом з тим, відповідно до Довідки Консульського відділу 2 Посольства СРСР в Монгольській Народній Республіці, ОСОБА_1 з 19.09.1986 по 07.07.1987 - підсобна робоча І розряду автотранспортного комбінату у радянському загальнобудівельному тресті №2 Главмосстроя в м.Улан - Батор в Монгольській Народній Республіці.
		Відповідно до Довідки від 24.05.1989, вид. Відділом радянських шкіл в МИР Державного комітету СРСР по народній освіті, ОСОБА_1 з 27.08.1987 по 25.08.1988 - заступник директора по господарській частині в радянській середній школі №2 м. Улан-Батор в Монгольській Народній Республіці.
		Таким чином, період роботи позивача з 19.09.1986 - 07.07.1987, 27.08.1987 - 25.08.1988 підтверджується належними та допустимими доказами, а відтак протиправно не врахований відповідачем до страхового стажу позивача для розрахунку пенсії, в зв`язку з чим, призначення та виплата пенсії позивачу здійснені виходячи з заниженого страхового стажу.
		Посилання відповідача на невідповідність зазначених довідок вимогам Порядку №637, судом сприймаються критично, оскільки особливі вимоги до уточнюючих довідок приписи даного Порядку містять лише щодо підтвердження відомостей, що визначають право на пенсії на пільгових умовах або за вислугу років, установлені для окремих категорій працівників. В даній справ мова йдеться лише щодо підтвердження страхового стажу особи. 
		Пунктом 1 Порядку підтвердження наявного трудового стажу для призначення пенсій за відсутності трудової книжки або відповідних записів у ній, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 12.08.1993 року №637, визначено, що за відсутності трудової книжки або відповідних записів у ній трудовий стаж встановлюється на підставі інших документів, виданих за місцем роботи, служби, навчання, а також архівними установами.
		Згідно з нормами п. 4.7 Порядку №22-1 право особи на одержання пенсії установлюється на підставі всебічного, повного і об`єктивного розгляду всіх поданих документів органом, що призначає пенсію.
		Відповідно до ч.3 ст.44 Закону №1058-ІV органи Пенсійного фонду мають право вимагати відповідні документи від підприємств, організацій і окремих осіб, видані ними для оформлення пенсії, а також в необхідних випадках перевіряти обґрунтованість їх видачі та достовірність поданих відомостей про осіб, які підлягають загальнообов`язковому державному пенсійному страхуванню, умови їх праці та інших відомостей, передбачених законодавством для визначення права на пенсію.
		Водночас відповідачем не надано суду належних доказів здійснення своїх повноважень щодо отримання додаткових документів чи допомозі позивачу в їх отриманні, які були б достатніми для зарахування спірного періоду роботи до страхового стажу. Крім того, суд вказує, що наданих позивачем доказів було достатньо для зарахування спірного періоду роботи до страхового стажу.
		Відтак, суд дійшов висновку про визнання протиправним рішення Головного управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області щодо відмови в зарахуванні страхового стажу період роботи в Монгольській Народній Республіці з 19.09.1986 по 07.07.1987, та з 27.08.1987 по 25.08.1988.
		Відповідно до ч. 4 ст. 45 Закону №1058-ІV перерахунок призначеної пенсії, крім випадків, передбачених частиною першою статті 35, частиною другою статті 38, частиною третьою статті 42 і частиною п`ятою статті 48 цього Закону, зокрема, провадиться в такі строки: у разі виникнення права на підвищення пенсії - з першого числа місяця, в якому пенсіонер звернувся за перерахунком пенсії, якщо відповідну заяву з усіма необхідними документами подано ним до 15 числа включно, і з першого числа наступного місяця, якщо заяву з усіма необхідними документами подано ним після 15 числа.
		Відтак, суд приходить до висновку про зобов`язання відповідача провести перерахунок пенсії позивачу з урахуванням страхового стажу за період роботи в Монгольській Народній Республіці 19.09.1986 по 07.07.1987, та з 27.08.1987 по 25.08.1988, та провести виплату з урахуванням раніше виплачених сум починаючи з дати призначення пенсії за віком.
		У відповідності до частини третьої статті 23 Загальної Декларації прав людини та пункту 4 частини першої Європейської Соціальної хартії, кожна особа похилого віку має право на справедливу і задовільну винагороду, соціальний захист за роки важкої праці та шкідливих робіт, - яка є основним джерелом існування для них самих та їхніх сімей.
		З огляду на вимоги Конвенції та практику Європейського суду з прав людини (Спорронг та Льонрот проти Швеції) до правовідносин щодо отримання пенсії слід застосовувати засади юридичної визначеності, зокрема в частині права особи на розумні очікування мирного володіння майном.
		У пункті 145 рішення від 15 листопада 1996 року у справі Чахал проти Об`єднаного Королівства Європейський суд з прав людини зазначив, що стаття 13 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод гарантує на національному рівні ефективні правові засоби для здійснення прав і свобод, що передбачаються Конвенцією, незалежно від того, яким чином вони виражені в правовій системі тієї чи іншої країни.
		Стаття 13 Конвенції вимагає, щоб норми національного правового засобу стосувалися сутності небезпідставної заяви за Конвенцією та надавали відповідне відшкодування. Зміст зобов`язань за статтею 13 також залежить від характеру скарги заявника за Конвенцією.
		Тим не менше, засіб захисту, що вимагається згаданою статтею повинен бути ефективним як у законі, так і на практиці, зокрема, у тому сенсі, щоб його використання не було ускладнене діями або недоглядом органів влади відповідної держави.
		Згідно з частиною першою статті 77 Кодексу адміністративного судочинства України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу.
		Таким чином, з`ясувавши та перевіривши всі фактичні обставини справи, об`єктивно оцінивши докази, що мають юридичне значення, враховуючи основні засади адміністративного судочинства, вимоги законодавства України, суд приходить до висновку про наявність правових підстав для часткового задоволення позовних вимог.
		Щодо вимоги допустити до негайного виконання рішення, суд зазначає наступне.
		Відповідно пункту 1 частини другої статті 371 КАС України негайно виконуються рішення суду про присудження виплати пенсій, інших періодичних платежів з Державного бюджету України або позабюджетних державних фондів - у межах суми стягнення за один місяць.
		Враховуючи, що суд при вирішенні даного спору не приймав рішення про стягнення присуджених сум, відсутні підстави для звернення даного рішення до негайного виконання.
		За правилами частини третьої статті 139 КАС України, при частковому задоволенні позову судові витрати покладаються на обидві сторони пропорційно до розміру задоволених позовних вимог. При цьому суд не включає до складу судових витрат, які підлягають розподілу між сторонами, витрати суб`єкта владних повноважень на правничу допомогу адвоката та сплату судового збору.
		Враховуючи положення частини 3 статті 139 КАС України, сплачений судовий збір підлягає стягненню на користь позивача за рахунок бюджетних асигнувань відповідача.
		Керуючись ст.ст. 2-10, 11, 12, 47, 72-77, 94, 122, 132, 139, 193, 241-246, 250, 251, 255, 257-262, 295 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -
		 
		УХВАЛИВ:
		 
		Позовну заяву  ОСОБА_1 до Головного управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області про визнання протиправною бездіяльності та зобов`язання вчинити певні дії  задовольнити частково.
		Визнати протиправною бездіяльність Головного управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області, яка полягає у відмові в перерахунку пенсії за віком ОСОБА_1 ( ІНФОРМАЦІЯ_1 , РНОКПП НОМЕР_1 , паспорт громадянина України НОМЕР_2 , виданий Амур-Нижньодніпровським РВ ДМУ України в Дніпропетровській області 01.08.1997 р., зареєстрована за адресою: АДРЕСА_1 ) із зарахуванням до страхового стажу періодів роботи з 19.09.1986 р. по 07.07.1987 р., та з 27.08.1987 р. по 25.08.1988 р., починаючи з дати призначення пенсії за віком.
		Зобов`язати Головне управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області перерахувати та виплачувати пенсію ОСОБА_1 ( ІНФОРМАЦІЯ_1 , РНОКПП НОМЕР_1 , паспорт громадянина України НОМЕР_2 , виданий Амур-Нижньодніпровським РВ ДМУ України в Дніпропетровській області 01.08.1997 р., зареєстрована за адресою: АДРЕСА_1 ), зарахувавши до трудового стажу періоди роботи в Монгольській Народній Республіці з 19.09.1986 р. по 07.07.1987 р., та з 27.08.1987 р. по 25.08.1988 р., починаючи з дати призначення пенсії за віком.
		У іншій частині заявлених позовних вимог  відмовити.
		Стягнути з Головного управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області за рахунок бюджетних асигнувань судовий збір у розмірі 1073,60 грн. на користь ОСОБА_1 ( ІНФОРМАЦІЯ_1 , РНОКПП НОМЕР_1 , паспорт громадянина України НОМЕР_2 , виданий Амур-Нижньодніпровським РВ ДМУ УМВС України в Дніпропетровській області 01.08.1997, зареєстрована за адресою: АДРЕСА_2 ).
		Рішення суду набирає законної сили відповідно до вимог статті 255 Кодексу адміністративного судочинства України та може бути оскаржене в строки, передбачені статтею 295 Кодексу адміністративного судочинства України.
		 
		 
		Суддя І.О. Лозицька

</body>
</html>

Логін:
Для помилки:

Пароль:
Для помилки:

Ваше ім'я:
Для помилки:

Ваш e-mail:
Для помилки:

Повідомлення:
Для помилки:

Введіть в поле результат арифметичного виразу:
Для помилки:

Зачекайте, будь ласка...