Єдиний державний реєстр судових рішень

Доступ до Реєстру здійснюється в тестовому (обмеженому) режимі. Для запобігання загрозам життю і здоров'ю суддів та учасників судового процесу, а також у разі виявлення ознак кіберзагрози, доступ до Реєстру або окремих рішень у ньому може бути обмежено.

Ласкаво просимо, !

Категорія справи № 639/2634/20 : Цивільні справи (з 01.01.2019); Справи позовного провадження; Справи у спорах щодо права власності чи іншого речового права на нерухоме майно (крім землі), з них:; про приватну власність, з них:; усунення перешкод у користуванні майном.
Надіслано судом: 01.03.2024. Зареєстровано: 01.03.2024. Забезпечено надання загального доступу: 04.03.2024.
Дата набрання законної сили: 20.02.2024
Номер судового провадження: 22-ц/818/186/24

<!DOCTYPE HTML PUBLIC "-//W3C//DTD HTML 4.01 Transitional//DE" "http://www.w3.org/TR/html4/loose.dtd">
<html>
	<head>
		<meta http-equiv="content-type" content="text/html; charset=utf-8" />
		<meta name="generator" content="Rtf2Html Converter" />
		<title>
			Єдиний державний реєстр судових рішень
		</title>
	</head>
	<body>
		 
		 
		ХАРКІВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД
		__________________________________________________________________
		П О С Т А Н О В А
		Іменем України
		20 лютого 2024 року
		м. Харків
		справа № 639/2634/20
		провадження № 22-ц/818/186/24
		Харківський апеляційний суд у складі:
		Головуючого: Маміної О.В.
		суддів: Пилипчук Н.П., Тичкової О.Ю.,
		за участю секретаря: Сізонової О.О.
		учасники справи:
		позивач за первісним позовом (відповідач за зустрічним)  ОСОБА_1 ,
		відповідач за первісним позовом (позивач за зустрічним)  ОСОБА_2 ,
		третя особа: державний нотаріус Другої Харківської міської державної нотаріальної контори Теленкова І.В. 
		розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в місті Харкові цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про визначення порядку користування житловим будинком, усунення перешкод у користуванні будинком та вселення та за зустрічним позовом ОСОБА_2 до ОСОБА_1 , третя особа: державний нотаріус Другої Харківської міської державної нотаріальної контори Теленкова І.В. про визнання недійсним свідоцтва про право на спадщину за заповітом за апеляційною скаргою ОСОБА_1 на рішення Жовтневого районного суду м. Харкова від 08 серпня 2023 року, постановлене під головуванням судді Баркової Н.В., -
		в с т а н о в и в:
		У квітні 2020 року ОСОБА_1 звернулася до суду з позовом до ОСОБА_2 , в якому просила встановити порядок користування житловим будинком з надвірними будівлями за адресою АДРЕСА_1 ; виділити їй в користування житлові кімнати літ. 1-6 пл. 17,7 кв.м, літ. 1-7 пл. 8,2 кв.м, надвірні будівлі вбиральня літ. «О», льох літ. «В», гараж літ. «Е», оглядова яма літ. «е»; виділити в користування ОСОБА_2 житлові кімнати літ 1-4 пл. 10,1 кв.м., 1-5 пл. 16,2 кв.м., надвірні будівлі льох літ. «К»; в спільному користуванні співвласників залишити в будинку веранду літ. 1-1 пл. 13.1 кв.м., кухню літ. 1-2 пл. 8,9 кв.м., коридор літ. 1-3 пл. 4,5 кв.м. ванну літ. 1-8 пл. 8,9 кв.м., вбиральню літ. 1-9 пл. 1,3 кв.м., коридор літ. 1-10 кв. м. 2,9; надвірні будівлі - навіс літ. «М», літній душ літ. «Л», яму вигрібну №4, огорожу №1,2,3, вимощення №1; зобов`язати ОСОБА_2 усунути перешкоди в користуванні ОСОБА_1 житловим будинком з надвірними будівлями, що знаходяться за адресою АДРЕСА_1 , шляхом вселення до даного будинку, а саме в житлові приміщення літ. 1-6 пл. 17,7 кв.м, літ. 1-7 пл. 8,2 кв.м та передачі позивачу ключів від будинку.
		У червні 2020 року до суду від відповідача ОСОБА_2 надійшла зустрічна позовна заява до ОСОБА_1 , третя особа: державний нотаріус Другої Харківської міської нотаріальної контори Теленкова І.В. про визнання недійсним свідоцтва про право на спадщину за заповітом.
		Рішенням Жовтневого районного суду м. Харкова від 08 серпня 2023 року у задоволенні первісного позову ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про визначення порядку користування житловим будинком, усунення перешкод у користуванні будинком та вселення відмовлено. Зустрічний позов ОСОБА_2 до ОСОБА_1 , третя особа: державний нотаріус Другої Харківської міської державної нотаріальної контори Теленкова І.В. про визнання недійсним свідоцтва про право на спадщину за заповітом задоволено. Визнано недійсним свідоцтво про право на спадщину за заповітом, видане ОСОБА_1 06.07.2019 року державним нотаріусом Другої Харківської міської державної нотаріальної контори Теленковою І.В. за р. №1-49 по спадковій справі №204/2019.
		В апеляційній скарзі ОСОБА_1 просить скасувати рішення суду першої інстанції та ухвалити нове рішення, яким її позовні вимоги до ОСОБА_2 про визначення порядку користування житловим будинком, усунення перешкод у користуванні будинком та вселення задовольнити. В задоволені зустрічних позовних вимог ОСОБА_2 до неї про визнання недійсним свідоцтва про право на спадщину за заповітом відмовити.
		Посилається на невідповідність висновків суду обставинам справи, порушення судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права; зазначає, що на підставі свідоцтва про право на спадщину за заповітом від 06.07.2019 року їй належить 1/2 частка житлового будинку з господарськими будівлями та спорудами в будинку АДРЕСА_1 . Право власності у її чоловіка виникло на підставі Дублікату Свідоцтва про право особистої власності на жилий будинок, виданого виконавчим комітетом Жовтневої районної ради м. Харкова від 02.03.1988 року, дублікат якого виданий виконавчим комітетом Жовтневої районної ради у м. Харкові 13.06.2008 року. Вказує, що відповідачу відомо, що вона прийняла спадщину після смерті чоловіка ОСОБА_3 . Однак, він перешкоджає їй входити до домоволодіння та користуватися ним, у зв`язку з чим вона зверталась до Національної поліції з питання усунення перешкод в користуванні частиною домоволодіння, яка належить їй на праві власності. Зазначає, що посилання в зустрічній позовній заяві ОСОБА_2 про те, що спірне домоволодіння належало на праві спільної власності в рівних частках по 1/2 частині кожному: його матері та батьку, що він з 1975 року мешкає в зазначеному домоволодінні та зареєстрований у ньому, що ним за кошти матері замість старого будинку «А-1» у вказаному домоволодінні був побудований новий будинок «Ж-1» житловою площею 56,3 кв.м, у зв`язку з чим рішенням виконавчого комітету Жовтневої районної ради м. Харкова №1 АА-15 від 01.09.1987 року його прийнято до експлуатації, а старий будинок «А-1» зобов`язано знести, а тому вона не має права на 1/2 частку зазначеного житлового будинку є безпідставними. Вважає, що суд ухвалюючи рішення, помилково прийшов до висновку про те, що її позовні вимоги не підлягають задоволенню в зв`язку з їх не доведеністю належним доказами. Крім того вказує, що суд першої інстанції безпідставно послався на те, що нею взагалі не надано доказів в обґрунтування встановлення порядку користування житловим будинком з надвірними будівлями відповідно до належних часток у праві спільної часткової власності, в тому числі не надано і висновку судової будівельно-технічної експертизи, від проведення та оплати якої позивачка відмовилась. Вважає, що судом не було встановлено, а позивачем за зустрічним позовом не було доведено та не надано належних доказів того, що ОСОБА_1 не мала права на спадкування за законом.
		Перевіряючи законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції, відповідно до вимог ч. 1 ст. 367 ЦПК України - в межах доводів апеляційної скарги і вимог, заявлених у суді першої інстанції, судова колегія вважає, що апеляційна скарга підлягає задоволенню, виходячи з наступного.
		Відповідно до ч.1 ст. 367 ЦПК України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними в ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги.
		Задовольняючи позовні вимоги за зустрічним позовом та відмовляючи за основним позовом, суд першої інстанції виходив з того, що на підставі досліджених доказів встановлено наступне: за позивачем ОСОБА_1 зареєстровано право власності на 1/2 частину спірного будинку АДРЕСА_1 на підставі Свідоцтва про право на спадщину за заповітом, зареєстрованого в реєстрі за №1-49, виданого Державним нотаріусом Другої Харківської міської державної нотаріальної контори Теленковою І.В.; у вказаному свідоцтві про право на спадщину при зазначенні спадкового майна вказано, що житловий будинок з прибудовами літ. «Ж-1», має загальну площу 91,8 кв.м., житлову площу 52,2 кв.м., що не відповідає технічній документації, крім того свідоцтво містить перелік господарських будівель та споруд, які є самочинними, що суперечить закону та в свою чергу підтверджується рішеннями суду, які набрали законної сили. В державному реєстрі нотаріусом як державним реєстратором зазначений інший розмір житлового будинку літ «Ж-1» - загальна площа 93,5 кв.м., житлова площа 56,3 кв.м. За таких умов, незважаючи на те, що ніким з учасників справи не оспорюється той факт, що ОСОБА_1 мала право на спадкування, суд першої інстанції прийшов до висновку про наявність підстав для задоволення зустрічного позову ОСОБА_2 та визнання вказаного свідоцтва про право на спадщину недійсним, оскільки викладені в ньому відомості щодо складу спадкового майна та його розмірів не відповідають технічній документації і законним підставам для реєстрації такого майна як об`єкту нерухомості. При цьому вимога від спадкоємців про внесення змін до свідоцтва про право на спадщину до суду першої інстанції не надходила і відповідно не може бути розглянута в якості позовних вимог у даній справі. За таких обставин не підлягають і задоволенню первісні позовні вимоги позивача ОСОБА_1 у зв`язку з їх недоведеністю належними доказами. Так фактично на час розгляду справи в обґрунтування позовних вимог як основний правовстановлюючий документ позивачем надано свідоцтво про право власності на 1/2 частину спірного будинку АДРЕСА_1 , яке визнається судом недійсним. Крім того позивачем взагалі не надано доказів в обґрунтування встановлення порядку користування житловим будинком з надвірними будівлями відповідно до належних часток у праві спільної часткової власності, в тому числі не надано позивачем і висновку судової будівельно-технічної експертизи, від проведення та оплати якої позивач відмовилась, при цьому судом встановлено, що відповідна домовленість співвласників відсутня. З огляду на викладене, а також враховуючи визнання позивачем тих обставин, що вона не проживала у спірному будинку та не має такого наміру в подальшому, суд не знаходить підстав для задоволення позовних вимог ОСОБА_1 про її вселення в конкретні приміщення будинку, а саме - в житлові приміщення літ. 1-6 пл. 17,7 кв.м, літ. 1-7 пл. 8,2 кв.м та передачі позивачу ключів від будинку, при відсутності визначення певного порядку користування будинком, а також при відсутності достатніх доказів щодо створення ОСОБА_1 перешкод ОСОБА_2 щодо користування спірним домоволодінням і ненадання ключів.
		Проте такі висновки суду першої інстанції не відповідають вимогам закону та фактичним обставинам справи.
		Судом встановлено, що на підставі рішення Жовтневого районного суду м. Харкова від 23.05.1989 року шлюб між ОСОБА_4 та ОСОБА_3 розірвано, визнано за ОСОБА_4 та ОСОБА_3 право власності по 1/2 частині будинку АДРЕСА_1 в порядку поділу сумісно нажитого майна.
		Як вбачається з інформації Державного реєстру речових прав на нерухоме майно та реєстру прав власності на нерухоме майно, Державного реєстру Іпотек, Єдиного реєстру заборон відчуження об`єктів нерухомого майна щодо об`єкта від 08.01.2020 року домоволодіння АДРЕСА_1 зареєстровано на праві приватної власності в рівних частках по 1/2 частині кожному  за ОСОБА_4 та ОСОБА_3 , на підставі рішення Жовтневого районного суду м. Харкова від 23.05.1989 року.
		Як вбачається з копії рішення Жовтневого районного суду м. Харкова від 23.06.2006 року позов ОСОБА_4 до виконавчого комітету Жовтневої районної ради м. Харкова про визнання права власності - задоволено. Встановлено юридичний факт забудови житлових приміщень та визнано право власності ОСОБА_4 на приміщення літ «ж4», площею 10,4 кв. м., веранди літ. «ж2», ганку літ. «ж3», вбиральні літ. «О», навісу літ. «М», забору літ. « м», «м.2», воріт літ. «м3», ями літ. «м4» до будинку АДРЕСА_1 .
		Ухвалою Апеляційного суду Харківської області від 28.02.2007 року апеляційну скаргу представника ОСОБА_3 - ОСОБА_5  задоволено. Рішення Жовтневого районного суду м. Харкова від 23.06.2006 року скасовано, а справу направлено до того ж суду на новий розгляд в іншому складі.
		В подальшому ухвалою Жовтневого районного суду м. Харкова від 25.04.2007 року заяву ОСОБА_4 до виконавчого комітету Жовтневої районної ради м. Харкова про визнання права власності  залишено без розгляду.
		08.07.2013 року рішенням Жовтневого районного суду м. Харкова розглянута цивільна справа за позовом ОСОБА_4 до ОСОБА_3 , територіальної громади м. Харкова про визнання права власності на об`єкти самочинного будівництва та з зустрічним позовом ОСОБА_3 до ОСОБА_4 , територіальної громади м. Харкова про визнання права власності на гараж. Як зазначено в рішенні, в обґрунтування заявлених вимог ОСОБА_4 у остаточній редакції просила визнати за нею право власності на самовільні споруди: прибудову «ж4», ганок «ж3», зливну яму «м4», навіс «М» та літній душ «Л», реконструйовані не жилі приміщення веранду «ж2», ворота « м3» та право власності на 1/2 частину гаража. У зустрічних вимогах ОСОБА_3 просив суд визнати за ним право власності на гараж літ «Е», який знаходиться на земельній ділянці по АДРЕСА_1 . Вказаним рішенням суду ОСОБА_4 у задоволенні позову про визнання права власності на об`єкти самочинного будівництва та гараж  відмовлено. ОСОБА_3 у задоволенні позовних вимог про визнання права власності на гараж  відмовлено.
		Окрім того, рішенням Жовтневого районного суду м. Харкова від 19.12.2013 року у задоволенні позову ОСОБА_3 до ОСОБА_4 про поновлення порушеного права, знос самовільно побудованих будівель, визнання права власності на самовільно побудований гараж, виселення, визначення порядку користування будинком  відмовлено.
		Рішенням Жовтневого районного суду м. Харкова від 12.05.2016 року відмовлено у задоволенні позову ОСОБА_3 до ОСОБА_4 про розподіл житлового будинку з надвірними будівлями в натурі та визначення порядку користування земельною ділянкою.
		Ухвалою Апеляційного суду Харківської області від 18.08.2016 року апеляційну скаргу ОСОБА_3 відхилено. Рішення Жовтневого районного суду м. Харкова від 12.05.2016 року залишено без змін. В даній ухвалі, зокрема встановлено і визначено колегією суддів, що приміщення будинку АДРЕСА_1 , а саме літ. «ж4», «ж2», літ. «ж3», літ. «О», літ «М», літ. «м2», літ. «м3», літ «м.4» є об`єктами самочинного будівництва.
		Після смерті ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , яка померла ІНФОРМАЦІЯ_2 , була зареєстрована спадкова справа №11/2017 (номер в спадковому реєстрі 60650820), що підтверджується Витягом про реєстрацію в спадковому реєстрі.
		Спадкоємцем після її смерті є відповідач, який проживає та користується спірним будинком.
		ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , помер ІНФОРМАЦІЯ_4 , згідно з даними витягу про реєстрацію в Спадковому реєстрі від 06.07.2019 року після його смерті заведена спадкова справа №204/2019 (номер в спадковому реєстрі 64086361) і проведена реєстрація видачі свідоцтва про право на спадщину П`ятою Харківською державною нотаріальною конторою, яка у зв`язку з реорганізацією приєднана до Другої Харківської міської державної нотаріальної контори, спадкоємець - ОСОБА_1 .
		Державним нотаріусом Другої Харківської міської державної нотаріальної контори Теленковою І.В., 06.07.2019 року видано Свідоцтво про право на спадщину за заповітом, зареєстроване в реєстрі за №1-49. П`ятою Харківською державною нотаріальною конторою 23.12.2015 року видано свідоцтво про право на спадщину за заповітом ОСОБА_1 , який зареєстровано в реєстрі за №3-598, спадкоємицею зазначеного в заповіті майна ОСОБА_3 , 1949 року народження, який помер ІНФОРМАЦІЯ_4 , є його дружина ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_5 , яка зареєстрована за адресою: АДРЕСА_2 . Спадщина, на яку видано це свідоцтво, складається з права власності на 1/2 (одну другу) частку житлового будинку з господарськими будівлями та спорудами АДРЕСА_1 . В свідоцтві про право на спадщину за заповітом зазначено, що на земельній ділянці розташований житловий будинок з прибудовами літ. «Ж-1», цегла, загальною площею 91,8 кв.м., житловою площею 52,2 кв.м., господарські будівлі та споруди: гараж літ. «Е», оглядова яма літ. «е», вбиральня літ. «О», льох літ. «В», «К» , навіс літ. «М», літній душ літ. «Л», яма вигрібна №4, огорожа №1,2,3, вимощення №1. Ця 1/2 частка вищезазначеного житлового будинку з господарськими будівлями та спорудами належала спадкодавцю на підставі Дублікату Свідоцтва про право особистої власності на жилий будинок, виданого виконавчим комітетом Жовтневої районної ради у м. Харкові 13.06.2008 року: зареєстрований в КП «Харківське міське бюро технічної інвентаризації» 28.10.2008 року, реєстраційний номер: 25211523; номер запису: 53620 в книзі 1 та рішення Жовтневого районного суду м. Харкова від 23.05.1989 року (справа №2-643/89 р); право власності зареєстровано у Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно 18.12.2015 року державним реєстратором Харківського міського управління юстиції Харкевич І.І. 18.12.2015 року, номер запису про право власності:12697842, реєстраційний номер об`єкта нерухомого майна 815086963101 реєстрі. Право власності у її чоловіка виникло на підставі Дублікату Свідоцтва про право особистої власності на житловий будинок, виданого виконавчим комітетом Жовтневої районної ради м. Харкова 02.03.1988 року, дублікат якого виданий виконавчий комітетом Жовтневої районної ради у м. Харкові 13.06.2008 року.
		Як вбачається з інформаційної довідки Державного реєстру речових прав на нерухоме майно та реєстру прав власності на нерухоме майно, Державного реєстру Іпотек, Єдиного реєстру заборон відчуження об`єктів нерухомого майна щодо об`єкта від 08.01.2020 року 1/2 частина будинку АДРЕСА_1 зареєстрована на праві спільної часткової приватної власності за ОСОБА_1 державним реєстратором Теленковою І.В. Друга Харківська міська державна нотаріальна контора на підставі свідоцтва про право на спадщину за заповітом, серія та номер:1-49, видане 06.07.2019 року Другою Харківською міською державною нотаріальною конторою. Об`єкт нерухомого майна  житловий будинок літ. Ж-1 з надвірними будівлями.
		Відповідно до технічного паспорту на будинок садибного типу з господарськими будівлями та спорудами, складеного ТОВ «Юридична компанія «Калина» на замовлення ОСОБА_1 , станом на 04.06.2019 року житловий будинок за адресою: АДРЕСА_1 складається з наступних приміщень: літ. «Ж-1» житловий будинок, «ж1» прибудова, «ж2» веранда, «ж3» ганок, «ж4» прибудова, літ. «Е» - гараж, «е» - оглядова яма, літ. «В», «К» льох, літ. «Л» літній душ, літ. «М» навіс, літ. «О» вбиральня, №1,2,3 - огорожа, №4 вигрібна яма, №1  вимощення. Разом по літ. «Ж1» загальна площа 91,8 кв.м, житлова площа 52,2 кв. м.
		Згідно з довідкою від 21.08.2019 року №2019/83, виданою ТОВ «Юридична компанія «Калина» ОСОБА_2 для подання нотаріусу на запит від 11.07.2019 року №106/02-14 встановлено, що після обстеження на місці 06.08.2019 року та проведення комплексу робіт з`ясовано, що житловий будинок з надвірними будівлями в АДРЕСА_1 дійсно відповідає наступним характеристикам: літ. «Ж-1» житловий будинок з прибудовами, загальна площа 91,8 кв.м, житлова площа 52,2 кв. м, літ. «Е» - гараж, літ. «е» - оглядова яма, літ. «В», «К» льох, літ. «Л» літній душ, літ. «М» навіс, літ. «О» вбиральня, №1,2,3 - огорожа, №4 вигрібна яма, №1  вимощення. У тому числі побудовано самочинно прибудова літ. «ж4» (приміщення №1-8,1-9 загальною площею 10,2 кв. м) дозвільні документи не надано. Згідно з приміткою у зв`язку з уточненням лінейних розмірів приміщень при поточній інвентаризації, постанови КМУ від 07.06.2017 року №406 та без урахування самочинно побудованого загальна площа житлового будинку з прибудовами літ. «Ж-1» становить 81,6 кв.м, житлова площа становить 52,2 кв.м.
		Відповідно до копії довідки Новобаварського ВП ГУНП в Харківській області від 20.02.2020 року, від ОСОБА_1 , яка мешкає за адресою: АДРЕСА_2 , 04.02.2020 року надійшла заява, в якій вона повідомляє, що їй на праві власності належить 1/2 домоволодіння за адресою: АДРЕСА_1 , але мешканці даного домоволодіння не дають можливості їй увійти до вищевказаного домоволодіння. В ході подальшого розгляду матеріалу здійснювався вихід за адресою: АДРЕСА_3 , але двері даного домоволодіння ніхто не відчинив, у зв`язку з чим встановити та опитати мешканців не виявилось можливим. Подальший розгляд матеріалу припинено.
		Як на підставу позовних вимог, ОСОБА_1 посилалася на те, що її чоловік ОСОБА_3 , 1949 року народження, помер ІНФОРМАЦІЯ_4 . На підставі свідоцтва про право на спадщину за заповітом від 06.07.2019 року, посвідченого державним нотаріусом Другої Харківської міської державної нотаріальної контори (р. №1049) Степановій Н.О. належить 1/2 частка житлового будинку з господарськими будівлями та спорудами АДРЕСА_1 . В свідоцтві про право на спадщину за заповітом зазначено, що на земельній ділянці розташований житловий будинок з прибудовами літ. «Ж-1», цегла, загальною площею 91,8 кв.м., житловою площею 52,2 кв.м. При цьому будинку є господарські будівлі та споруди: гараж літ. «Е», оглядова яма літ. «е», вбиральня літ. «О», льох літ. «В», «К» , навіс літ. «М». літній душ літ. «Л», яма вигрібна №4, огорожа №1,2,3, вимощення №1. Право власності у її чоловіка виникло на підставі Дублікату Свідоцтва про право особистої власності на жилий будинок, виданого виконавчим комітетом Жовтневої районної ради м. Харкова 02.03.1988 року, дублікат якого виданий виконавчим комітетом Жовтневої районної ради у м. Харкові 13.06.2008 року. Підставою для видачі свідоцтва про право особистої власності на жилий будинок стало рішення Жовтневого районного суду м. Харкова від 23.05.1989 року, згідно якого було вирішено розірвати шлюб між ОСОБА_3 та ОСОБА_4 , визнано за ОСОБА_3 та ОСОБА_4 право власності по 1/2 частині будинку АДРЕСА_1 в порядку розділу спільного майна, за кожним. Так, ОСОБА_4 - це перша дружина чоловіка позивача. Відповідач ОСОБА_2 є сином ОСОБА_4 від першого шлюбу. За наявними даними ОСОБА_4 померла, на час смерті вона мешкала за адресою по АДРЕСА_1 . Таким чином, ОСОБА_2 фактично прийняв спадщину після смерті матері. На думку позивача, відповідачу ОСОБА_2 відомо, що ОСОБА_3 помер, а вона прийняла спадщину після його смерті. Однак, ОСОБА_2 перешкоджає їй увійти до домоволодіння та користуватися ним, у зв`язку з чим ОСОБА_1 зверталась до Національної поліції з питання усунення перешкод в користуванні частиною домоволодіння, яка їй належить на праві власності.
		Під час оформлення права власності в порядку спадкування за заповітом був виготовлений технічний паспорт (станом на 04.06.2019 року), з якого вбачається, що відповідачем було зроблено часткове перепланування житлових приміщень, щоб житловими приміщеннями могли користуватися два співвласника. Житловий будинок складається з наступних приміщень: веранда літ 1-1 пл. 13.1 кв.м., кухня літ 1-2 пл. 8,9 кв.м., коридор літ. 1-3 пл. 4,5 кв.м., житлова літ 1-4 пл. 10,1 кв.м., житлова 1-5 пл. 16,2 кв.м., житлова літ. 1-6 пл. 17,7 кв.м, житлова 1-7 пл. 8,2 кв.м, ванна літ. 1-8 пл. 8,9 кв.м., вбиральня літ. 1-9 пл. 1,3 кв.м., коридор літ. 1-10 кв. м. 2,9. При цьому у будинку є господарські будівлі та споруди: гараж літ. «Е», оглядова яма літ. «е», вбиральня літ. «О», льох літ. «В», «К» , навіс літ. «М», літній душ літ. «Л», яма вигрібна №4, огорожа №1,2,3, вимощення №1. Тому позивач вважає, що встановлення порядку користування домоволодінням не порушить прав його інших співвласників та повною мірою захистить її право на користування своєю власністю.
		В обґрунтування зустрічного позову ОСОБА_2 посилався на те , що спірне домоволодіння АДРЕСА_1 належало на праві спільної власності в рівних частках по 1/2 частині кожному: його матері - ОСОБА_4 , на підставі рішення Жовтневого районного суду м. Харкова від 23.05.1989 року та ОСОБА_3 на підставі свідоцтва про право власності, виданого 02.03.1988 р. ЖЕО Жовтневого району м. Харкова. ОСОБА_4 померла ІНФОРМАЦІЯ_6 , а ОСОБА_3 помер ІНФОРМАЦІЯ_4 . З 1975 року ОСОБА_2 мешкає в зазначеному домоволодінні та зареєстрований у ньому, оскільки ОСОБА_4 та ОСОБА_3 перебували в зареєстрованому шлюбі, який був розірваний рішенням Жовтневого районного суду м. Харкова від 23.05.1989 року. Так, ними сумісно за кошти матері замість старого будинку «А-1» у вказаному домоволодінні був побудований новий будинок «Ж-1» житловою площею 56,3 кв.м, у зв`язку з чим рішенням виконавчого комітету Жовтневої районної ради м. Харкова №1 АА-15 від 01.09.1987 року його прийнято до експлуатації, а старий будинок «А-1» зобов`язано знести. Коли в 1989 році між ОСОБА_4 та ОСОБА_3 були остаточно припинені шлюбно-сімейні відносини та їх шлюб було розірвано, ОСОБА_3 покинув домоволодіння та більш в ньому не мешкав, домоволодінням не цікавився, а тому ОСОБА_2 разом з ОСОБА_4 з цього часу фактично самостійно підтримували будинок у належному стані, проводили ремонті роботи, здійснювали за ним догляд, сплачували всі поточні платежі. Реалізуючи право володіння вказаним домоволодінням, ОСОБА_2 та ОСОБА_4 з метою покращення житлових умов була зроблена у 1992 році прибудова до житлового будинку «ж4» площею 10,4 кв.м, а саме санвузол та ванна кімната, у зв`язку з чим будинок був підключений до мережі водопостачання, отримані технічні умови та проведено нову лінію електромережі, збудовано зливну яму «м4» та ганок «жЗ», отримані технічні умови та будинок приєднано до мережі газопостачання. Замість старого дерев`яного тину, дерев`яних воріт та дерев`яної вбиральні «Д», які за строком давності згнили, ними самостійно за особисті кошти у 1992 році збудовані нові огорожа «м» та «м2», встановлені металеві ворота «мЗ», побудована вбиральня «О». Крім цього, за особисті кошти у 1992 році побудовані літній душ «Л» та навіс «М», забетоновані в`їзд, автомобільний та пішохідні майданчики в середині домоволодіння. Також, з метою покращення житлових умов у 1992 році, було реконструйовано з нових матеріалів на старому фундаменті без зміни габаритів та цільового призначення, нежитлове приміщення - веранда «ж2». Рішенням Жовтневого районного суду м. Харкова від 23.06.2006 року по справі №2-0-134/06 за ОСОБА_4 було визнано право власності на самовільно побудовані у 1992 році прибудови до будинку, господарські будівлі та споруди. Зазначене судове рішення було ОСОБА_4 зареєстроване в КП МБТІ, але в подальшому, ухвалою Апеляційного суду Харківської області від 28.02.2007 року зазначене рішення скасовано за апеляційною скаргою ОСОБА_3 . При цьому ОСОБА_1 про всі ці обставини було достеменно відомо, оскільки вона на підставі довіреності представляла інтереси ОСОБА_3 , приймала участь та була присутня як у цьому, так і подальших судових провадженнях в якості представника ОСОБА_3 , оскільки останній за всі ці роки з`явився до суду лише один раз та підтвердив факт свого не мешкання в будинку з 1989 року. В подальшому, при розгляді судами справи №639/2451/14-ц за позовом ОСОБА_3 до ОСОБА_6 про розподіл житлового будинку з надвірними будівлями в натурі та визначення порядку користування земельною ділянкою, в задоволенні якого було відмовлено, Апеляційний суд Харківської області в своїй ухвалі від 18.08.2016 року, як на одну з підстав відмови в задоволенні позову, обґрунтовував таку відмову тим, що приміщення будинку АДРЕСА_1 , а саме літ. «ж4», «ж2», літ. «жЗ», літ. «О», літ; «М», літ. «м2», літ. «мЗ», літ. «м4» є об`єктами самочинного будівництва. За життя ОСОБА_3 та ОСОБА_4 зазначені прибудови до будинку, господарські будівлі та споруди узаконені не були і постійно були предметом спору, оскільки, як зазначено вище, були побудовані ОСОБА_2 та ОСОБА_4 за особисті кошти без будь-якої участі в цьому будівництві ОСОБА_3 . Після смерті матері ОСОБА_2 звернувся до нотаріуса із заявою про прийняття спадщини, про що ним був отриманий витяг про реєстрацію в Спадковому реєстрі №47736084 від 16.05.2017 року. При оформлені спадкового майна, ним було отримано 06.08.2019 року технічний паспорт на домоволодіння АДРЕСА_1 та довідку №2019/83 від 21.08.2019 року, відповідно яких, в домоволодінні містяться самовільні прибудови. Отже ОСОБА_3 за життя не набув права власності на приміщення будинку АДРЕСА_1 , а саме літ. «ж4», «ж2», літ. «жЗ», літ. «О», літ. «М», літ. «м2», літ. «мЗ», літ. «м4», які є об`єктами самочинного будівництва, а судове рішення, яким вони були узаконені, скасоване за його ж апеляційною скаргою. Відповідач вважає, що ОСОБА_1 навмисно приховала від КП «Харківське міське бюро технічної інвентаризації» та державного нотаріуса Другої Харківської міської нотаріальної контори Теленкової І.В. відомості про скасування 28.02.2007 року Апеляційним судом Харківської області рішення Жовтневого районного суду м. Харкова від 23.06.2006 року по справі №2-0-134/06, внаслідок чого нею було отримане 06.07.2019 року свідоцтво про право на спадщину за заповітом, реєстровий №1-49, яке, всупереч встановленого законом порядку, фактично узаконює самовільні споруди та визнає за померлим ОСОБА_3 право власності на частку приміщень будинку АДРЕСА_1 , а саме літ. «ж4», «ж2», літ. «ж3», літ. «О», літ. «М», літ. «м2», літ. «м3», літ. «м4», які є об`єктами самочинного будівництва. Просив, скасувати свідоцтво про право на спадщину за заповітом виданим на ім`я ОСОБА_1 .
		Відповідно до ч.1 ст. 2 ЦПК України завданням цивільного судочинства є справедливий, неупереджений та своєчасний розгляд і вирішення цивільних справ з метою ефективного захисту порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб, інтересів держави.
		Згідно з ч.1 ст.4 ЦПК України кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів.
		Положеннями ч. 1 ст. 13 ЦПК України визначено, що суд розглядає цивільні справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках.
		Відповідно до статті 12 ЦПК України та згідно з ч.ч. 1, 5 та 6 ст. 81 ЦПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом. Докази подаються сторонами та іншими учасникам справи. Доказування не може ґрунтуватися на припущеннях.
		Частиною 4 ст. 263 ЦПК України передбачено, що при виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування відповідних норм, викладені в постановах верховного Суду.
		Захист права власності фізичних та юридичних осіб гарантовані Конвенцією про захист прав людини і основоположних свобод та Конституцією України.
		Статті 15 та 16 ЦК України вказують, що кожна особа має право на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання та, що кожна особа має право звернутися до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу.
		Згідно зі ст. 41 Конституції України встановлено, що кожен має право володіти, користуватися і розпоряджатися своєю власністю, результатами своєї інтелектуальної, творчої діяльності. Ніхто не може бути протиправно позбавлений права власності. Право приватної власності є непорушним.
		Статті 316, 317, 319, 321 ЦК України передбачають, що право власності є непорушним, власник речі має право користуватися, володіти та розпоряджатися своїми речовими правами на власний розсуд в незалежності від волі інших осіб.
		Відповідно до ч. 1 ст. 356 ЦК України власність двох чи більше осіб із визначенням часток кожного з них у праві власності є спільною частковою власністю.
		Державним нотаріусом Другої Харківської міської державної нотаріальної контори Теленковою І.В. 06.07.2019 року видано Свідоцтво про право на спадщину за заповітом, зареєстроване в реєстрі за №1-49, в якому посвідчено, що на підставі заповіту, посвідченого П`ятою Харківською державною нотаріальною конторою 23.12.2015 року, який зареєстровано в реєстрі за №3-598, спадкоємицею зазначеного в заповіті майна ОСОБА_3 , 1949 року народження, який помер ІНФОРМАЦІЯ_4 , є його дружина ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_5 , яка зареєстрована за адресою: АДРЕСА_2 . Спадщина, на яку видано це свідоцтво, складається з 1/2 (однієї другої) частини житлового будинку з господарськими будівлями та спорудами АДРЕСА_1 . 
		Таким чином, позивач у справі на час звернення з позовом і ухвалення рішення є власницею 1/2 частини спірного домоволодіння, оскільки вона прийняла спадщину та нею отримано свідоцтво про право на спадщину за заповітом.
		Саме по собі звернення позивача до суду з відповідним позовом про визначення порядкукористування житловимбудинком,усунення перешкоду користуваннібудинком тавселенняй заперечення відповідача ОСОБА_2 щодо його задоволення, свідчить про наявність у позивача таких перешкод.
		Крім того, факт наявності перешкод в користуванні належною позивачеві частиною спірного будинку свідчить копія довідки Новобаварського ВП ГУНП в Харківській області від 20.02.2020 року щодо звернення 04.02.2020 року ОСОБА_1 , яка мешкає за адресою: АДРЕСА_2 , з якої вбачається, що позивачці на праві власності належить 1/2 домоволодіння за адресою: АДРЕСА_1 , але мешканці даного домоволодіння не дають можливості їй увійти до вищевказаного домоволодіння. В ході подальшого розгляду матеріалу здійснювався вихід за адресою: АДРЕСА_3 , але двері даного домоволодіння ніхто не відчинив. 
		Відповідно до частини першої статті 4 ЦПК України кожна особа має право у порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи законних інтересів.
		Захист цивільних прав - це передбачені законом способи охорони цивільних прав у разі їх порушення чи реальної небезпеки такого порушення.
		Під способами захисту суб`єктивних цивільних прав розуміють закріплені законом матеріально-правові заходи примусового характеру, за допомогою яких проводиться поновлення (визнання) порушених (оспорюваних) прав, як вплив на правопорушника. Загальний перелік таких способів захисту цивільних прав та інтересів передбачено статтею 16 ЦК України.
		Законодавчі обмеження матеріально-правових способів захисту цивільного права чи інтересу підлягають застосуванню з дотриманням положень статей 55, 124Конституції України та статті 13Конвенції прозахист правлюдини іосновоположних свобод (далі - Конвенція), відповідно до яких кожна особа має право на ефективний засіб правового захисту, не заборонений законом.
		Оскільки положення Конституції України та Конвенції мають вищу юридичну силу (статті 8, 9 Конституції України), а обмеження матеріального права суперечать цим положенням, порушення цивільного права чи цивільного інтересу підлягають судовому захисту і у спосіб, не передбачений статтею 16 ЦК України, але який є ефективним засобом захисту, тобто таким, що відповідає змісту порушеного права, характеру його порушення та наслідкам, спричиненим цим порушенням.
		Зазначений правовий висновок викладений Верховним Судом України у постанові від 12 червня 2013 року у справі № 6-32цс13.
		У пункті 33 постанови Великої Палати Верховного Суду від 04 вересня 2019 року у справі № 761/5115/17 (провадження № 14-391цс19) вказано, що: «одним зі способів захисту права користування майном є припинення дії, яка це право порушує (пункт 3 частини другої статті 16 ЦК України), - усунення перешкод у здійсненні права користування майном (негаторний позов). Підставою для подання такого позову є вчинення перешкод правомірній реалізації речового права. Цей спосіб захисту може використати не тільки власник майна, але й особа, яка відповідно до закону або договору має право користування ним, зокрема і у випадку, коли перешкоди у здійсненні зазначеного права чинить власник майна».
		Відповідно до статті 47 Конституції України кожен має право на житло. Держава створює умови, за яких кожний громадянин матиме змогу побудувати житло, придбати його у власність або взяти в оренду.
		Статтею 317 ЦК України передбачено, що власникові належать права володіння, користування та розпорядження своїм майном. На зміст права власності не впливають місце проживання власника та місце знаходження майна.
		Відповідно до частин першої, другої статті 319 ЦК України власник володіє, користується, розпоряджається своїм майном на власний розсуд. Власник має право вчиняти щодо свого майна будь-які дії, які не суперечать закону. При здійсненні своїх прав та виконанні обов`язків власник зобов`язаний додержуватися моральних засад суспільства.
		Згідно з частиною першою статті 383 ЦК України власник житлового будинку має право використовувати помешкання для власного проживання, проживання членів своєї сім`ї, інших осіб.
		Положеннями статті 391 ЦК України визначено, що власник майна має право вимагати усунення перешкод у здійсненні ним права користування та розпорядження своїм майном.
		Згідно із частиною четвертою статті 9 ЖК УРСР ніхто не може бути виселений із займаного жилого приміщення або обмежений у праві користування жилим приміщенням інакше як з підстав і в порядку, передбачених законом.
		У частині першій статті 383 ЦК України та статті 150 ЖК УРСР закріплені положення, відповідно до яких громадяни, які мають у приватній власності будинок (частину будинку), квартиру, користуються ним (нею) для особистого проживання і проживання членів їх сімей та інших осіб.
		У статті 7 ЖК України передбачено, що ніхто не може бути виселений із займаного жилого приміщення або обмежений у праві користування жилим приміщенням інакше як з підстав і в порядку, передбачених законом. Житлові права охороняються законом, за винятком випадків, коли вони здійснюються в суперечності з призначенням цих прав чи з порушенням прав інших громадян або прав державних і громадських організацій.
		Тобто будь-яке виселення або позбавлення особи права користування житловим приміщенням допускається виключно на підставах, передбачених законом, і повинно відбуватися в судовому порядку.
		Відповідно до частини першої статті 9 ЦК України положення цього Кодексу застосовуються до врегулювання відносин, які виникають у сферах використання природних ресурсів та охорони довкілля, а також до трудових та сімейних відносин, якщо вони не врегульовані іншими актами законодавства.
		Можна зробити висновок, що законодавець при прийнятті ЦК України у вказаній статті не визначив особливостей застосування норм ЦК України до житлових правовідносин в цілому, разом з тим відносини, які регулюються ЖК України, у своїй більшості є цивільно-правовими та мають регулюватися саме нормами ЦК України.
		У Рішеннях Конституційного Суду України від 03 жовтня 1997 року № 4-зп у справі за конституційним зверненням ОСОБА_8 щодо офіційного тлумачення частини п`ятої статті 94 та статті 160 Конституції України (справа про набуття чинності Конституцією України) та від 13 березня 2012 року № 5-рп/2012 у справі за конституційним зверненням громадянки ОСОБА_9 щодо офіційного тлумачення положення частини четвертої статті 3 Закону України «Про запобігання впливу світової фінансової кризи на розвиток будівельної галузі та житлового будівництва» (справа про заборону розірвання договорів інвестування житлового будівництва) зазначено, що конкретна сфера суспільних відносин не може бути водночас врегульована однопредметними нормативними правовими актами однакової сили, які за змістом суперечать один одному. Звичайною є практика, коли наступний у часі акт містить пряме застереження щодо повного або часткового скасування попереднього. Загальновизнаним є й те, що з прийняттям нового акта, якщо інше не передбачено самим цим актом, автоматично скасовується однопредметний акт, який діяв у часі раніше.
		Статтею 4 Закону України «Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень» передбачено перелік речових прав, похідних від права власності: право користування (сервітут); інші речові права відповідно до закону.
		Тобто під речовим правом розуміється такий правовий режим речі, який підпорядковує цю річ безпосередньому пануванню особи.
		Як встановлено судовим розглядом та підтверджується матеріалами справи, що на підставі рішення Жовтневого районного суду м. Харкова від 23.05.1989 року шлюб, зареєстрований 12.06.1976 року Жовтневим відділом ЗАГС в м. Харкові між ОСОБА_4 та ОСОБА_3 розірвано, визнано за ОСОБА_4 та ОСОБА_3 право власності по 1/2 частині будинку АДРЕСА_1 в порядку поділу сумісно нажитого майна. Дане рішення набуло законної сили.
		Державним нотаріусом Другої Харківської міської державної нотаріальної контори Теленковою І.В., 06.07.2019 року видано Свідоцтво про право на спадщину за заповітом, зареєстроване в реєстрі за №1-49. П`ятою Харківською державною нотаріальною конторою 23.12.2015 року видано свідоцтво про право на спадщину за заповітом ОСОБА_1 , який зареєстровано в реєстрі за №3-598, спадкоємицею зазначеного в заповіті майна ОСОБА_3 , 1949 року народження, який помер ІНФОРМАЦІЯ_4 , є його дружина ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_5 , яка зареєстрована за адресою: АДРЕСА_2 . Спадщина, на яку видано це свідоцтво, складається з права власності на 1/2 (одну другу) частку житлового будинку з господарськими будівлями та спорудами АДРЕСА_1 . В свідоцтві про право на спадщину за заповітом зазначено, що на земельній ділянці розташований житловий будинок з прибудовами літ. «Ж-1», цегла, загальною площею 91,8 кв.м., житловою площею 52,2 кв.м., господарські будівлі та споруди: гараж літ. «Е», оглядова яма літ. «е», вбиральня літ. «О», льох літ. «В», «К» , навіс літ. «М», літній душ літ. «Л», яма вигрібна №4, огорожа №1,2,3, вимощення №1. Ця 1/2 частка вищезазначеного житлового будинку з господарськими будівлями та спорудами належала спадкодавцю на підставі Дублікату Свідоцтва про право особистої власності на жилий будинок, виданого виконавчим комітетом Жовтневої районної ради у м. Харкові 13.06.2008 року: зареєстрований в КП «Харківське міське бюро технічної інвентаризації» 28.10.2008 року, реєстраційний номер: 25211523; номер запису: 53620 в книзі 1 та рішення Жовтневого районного суду м. Харкова від 23.05.1989 року (справа №2-643/89р); право власності зареєстровано у Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно 18.12.2015 року державним реєстратором Харківського міського управління юстиції Харкевич І.І. 18.12.2015 року, номер запису про право власності:12697842, реєстраційний номер об`єкта нерухомого майна 815086963101 реєстрі. Право власності у її чоловіка виникло на підставі Дублікату Свідоцтва про право особистої власності на житловий будинок, виданого виконавчим комітетом Жовтневої районної ради м. Харкова 02.03.1988 року, дублікат якого виданий виконавчий комітетом Жовтневої районної ради у м. Харкові 13.06.2008 року.
		З інформаційної довідки Державного реєстру речових прав на нерухоме майно та реєстру прав власності на нерухоме майно, Державного реєстру Іпотек, Єдиного реєстру заборон відчуження об`єктів нерухомого майна щодо об`єкта від 08.01.2020 року вбачається, що 1/2 частина будинку АДРЕСА_1 зареєстрована на праві спільної часткової приватної власності за ОСОБА_1 державним реєстратором Теленковою І.В. Друга Харківська міська державна нотаріальна контора на підставі свідоцтва про право на спадщину за заповітом, серія та номер:1-49, видане 06.07.2019 року Другою Харківською міською державною нотаріальною конторою. Об`єкт нерухомого майна  житловий будинок літ. Ж-1 з надвірними будівлями.
		Відповідно до технічного паспорту на будинок садибного типу з господарськими будівлями та спорудами, складеного ТОВ «Юридична компанія «Калина» на замовлення ОСОБА_1 , станом на 04.06.2019 року житловий будинок за адресою: АДРЕСА_1 складається з наступних приміщень: літ. «Ж-1» житловий будинок, «ж1» прибудова, «ж2» веранда, «ж3» ганок, «ж4» прибудова, літ. «Е» - гараж, «е» - оглядова яма, літ. «В», «К» льох, літ. «Л» літній душ, літ. «М» навіс, літ. «О» вбиральня, №1,2,3 - огорожа, №4 вигрібна яма, №1  вимощення. Разом по літ. «Ж1» загальна площа 91,8 кв.м, житлова площа 52,2 кв. м.
		Згідно з довідкою від 21.08.2019 року №2019/83, виданою ТОВ «Юридична компанія «Калина» ОСОБА_2 для подання нотаріусу на запит від 11.07.2019 року №106/02-14 встановлено, що після обстеження на місці 06.08.2019 року та проведення комплексу робіт з`ясовано, що житловий будинок з надвірними будівлями в АДРЕСА_1 дійсно відповідає наступним характеристикам: літ. «Ж-1» житловий будинок з прибудовами, загальна площа 91,8 кв.м, житлова площа 52,2 кв. м, літ. «Е» - гараж, літ. «е» - оглядова яма, літ. «В», «К» льох, літ. «Л» літній душ, літ. «М» навіс, літ. «О» вбиральня, №1,2,3 - огорожа, №4 вигрібна яма, №1  вимощення. У тому числі побудовано самочинно прибудова літ. «ж4» (приміщення №1-8,1-9 загальною площею 10,2 кв. м) дозвільні документи не надано. Згідно з приміткою у зв`язку з уточненням лінейних розмірів приміщень при поточній інвентаризації, постанови КМУ від 07.06.2017 року №406 та без урахування самочинно побудованого загальна площа житлового будинку з прибудовами літ. «Ж-1» становить 81,6 кв.м, житлова площа становить 52,2 кв.м.
		Судовим розглядом встановлено, що будучи власницею 1/2 частини домоволодіння позивач не може користуватися належним їй майном у зв`язку із перешкодами з боку відповідача.
		Тому права позивачки підлягають захисту шляхом усунення перешкод у користуванні належною їй частиною спірного будинку.
		Оскільки співвласники не можуть добровільно визначитись із порядком користування спірним будинком, суд з урахуванням часток співвласників, розміру та розташування приміщень будинку вважає, що необхідно встановити наступний порядок користування житловим будинком з надвірними будівлями за адресою АДРЕСА_1 , а саме:
		виділити у користування ОСОБА_1 житлові кімнати літ. 1-6 пл. 17,7 кв.м, літ. 1-7 пл. 8,2 кв.м.; 
		виділити у користування ОСОБА_2 житлові кімнати літ 1-4 пл. 10,1 кв.м., 1-5 пл. 16,2 кв.м.; 
		коридор літ. 1-3 пл. 4,5 кв.м.; коридор літ. 1-10 кв. м. 2,9; веранду літ. 1-1 пл. 13.1 кв.м; кухню літ. 1-2 пл. 8,9 кв.м.; коридор ванну літ. 1-8 пл. 8,9 кв.м. та вбиральню літ. 1-9 пл. 1,3 кв.м. залишити в загальному користуванні обох співвласників будинку;
		надвірні будівлі: льох літ. «В», гараж літ. «Е», оглядова яма літ. «е»; льох літ. «К»; літній душ літ. «Л», яму вигрібну №4, огорожу №1,2,3, вимощення №1 залишити в загальному користуванні обох співвласників будинку.
		Висновок суду про можливість визначення порядку користування лише за наявності висновку експерта суперечить закону та фактичним обставинам справи.
		З наявних у справі доказів убачається можливість визначити порядок користування будинком у спосіб, про який просить позивачка. При цьому розмір житлової площі, що припадає на частку відповідача, не зменшується.
		Оскільки позивачка є власником 1/2 частини спірного будинку, а інший співвласник чинить їй перешкоди в користуванні житлом, право позивачки на користування житлом підлягає захисту. Колегія суддів вважає, що заявлені позовні вимоги про зобов`язання відповідача ОСОБА_2 усунути перешкоди ОСОБА_1 у користуванні належною їй частиною будинку шляхом вселення у кімнати літ. 1-6 пл. 17,7 кв.м, літ. 1-7 пл. 8,2 кв.м. будинку АДРЕСА_1 та зобов`язання ОСОБА_2 передати ОСОБА_1 ключи від будинку підлягають задоволенню.
		Щодо вимог про визнання свідоцтва про право власності, судова колегія зазначає наступне.
		Відповідно до статей 1216, 1217, 1218 ЦК України спадкуванням є перехід прав та обов`язків (спадщини) від фізичної особи, яка померла (спадкодавця), до інших осіб (спадкоємців). Спадкування здійснюється за заповітом або за законом. До складу спадщини входять усі права та обов`язки, що належали спадкодавцеві на момент відкриття спадщини і не припинилися внаслідок його смерті.
		За змістом частини першої статті 1222 ЦК України спадкоємцями за заповітом і за законом можуть бути фізичні особи, які є живими на час відкриття спадщини, а також особи, які були зачаті за життя спадкодавця і народжені живими після відкриття спадщини.
		Статтею 1223 ЦК України встановлено, що право на спадкування мають особи, визначені у заповіті.
		Згідно із положеннями статті 1233 ЦК України заповітом є особисте розпорядження фізичної особи на випадок своєї смерті.
		Статтею 1234 ЦК України встановлено, що право на заповіт має фізична особа з повною цивільною дієздатністю. Право на заповіт здійснюється особисто.
		Згідно зі статтею 1296 ЦК України спадкоємці як за законом, так і за заповітом мають право звернутись до нотаріуса за видачою їм свідоцтва про право на спадщину.
		Порядок визнання недійсним свідоцтва про право на спадщину врегульовано статтею 1301 ЦК України, якою передбачено, що свідоцтво про право на спадщину визнається недійсним за рішенням суду, якщо буде встановлено, що особа, якій воно видане, не мала права на спадкування, а також в інших випадках, встановлених законом.
		У постанові Верховного Суду від 14 листопада 2018 року у справі № 2-1316/2227/11 (провадження № 61-12290св18) зроблено висновок, що у статті 1301 ЦК України, як підставу визнання свідоцтва недійсним, прямо вказано лише відсутність права спадкування в особи, на ім`я якої було видане свідоцтво. Це має місце, зокрема, у разі, якщо ця особа була усунена від спадкування; відсутні юридичні факти, що давали б їй підстави набути право на спадкування  утримання, спорідненість, заповіт; у випадку, коли спадкодавець, оголошений у судовому порядку померлим, виявився насправді живим і судове рішення про оголошення його померлим скасоване. Іншими підставами визнання свідоцтва недійсним можуть бути: визнання заповіту недійсним, визнання відмови від спадщини недійсною, визнання шлюбу недійсним, порушення у зв`язку з видачою свідоцтва про право на спадщину прав інших осіб, включення до свідоцтва майна, яке не належало спадкодавцю на момент відкриття спадщини тощо.
		В даному випадку судова колегія не погоджується з висновком суду першої інстанції щодо порушення прав відповідача виданим позивачці свідоцтвом про право на спадщину за заповітом.
		Порядок проведення робіт з поділу, виділу та розрахунку часток житлових будинків, будівель, споруд, іншого нерухомого майна при підготовці проектних документів щодо можливості проведення цих робіт визначається Інструкцією щодо проведення поділу, виділу та розрахунку часток об`єктів нерухомого майна, затвердженої Наказом Міністерства з питань житлово-комунального господарства України від 18 червня 2007 № 55. Так, згідно з пунктами 1.2, 2.1, 2.4 вказаної Інструкції поділ об`єкта нерухомого майна (виділ частки) на окремі самостійні об`єкти нерухомого майна здійснюються відповідно до законодавства на підставі висновку щодо технічної можливості такого поділу (виділу) з дотриманням чинних будівельних норм та з наданням кожному об`єкту поштової адреси. Пунктом 2.3 розділу 2 Інструкції передбачено, що не підлягають поділу об`єкти нерухомого майна, до складу яких входять самочинно збудовані (реконструйовані, переплановані) об`єкти нерухомого майна. Питання щодо поділу об`єктів нерухомого майна може розглядатись лише після визнання права власності на них відповідно до закону.
		Зазначені положення узгоджуються з нормами статей 316, 317, частинами першою, другою статті 376 ЦК України. Враховуючи те, що за змістом статей 316, 317 ЦК України право власності - це право особи володіти, користуватися та розпоряджатися своїм майном на свій розсуд, але у межах, передбачених законом, здійснення особою самочинного будівництва відповідно до частини другої статті 376 ЦК України не породжує в неї права власності на таке майно, відтак виключає це майно із цивільного обороту.
		У постанові Верховного Суду України від 24.06.2015 року у справі № 6-318цс15 зроблено висновок, що «згідно статті 1218 ЦК України до складу спадщини входять усі права та обов`язки, що належали спадкодавцеві на момент відкриття спадщини і не припинилися внаслідок його смерті. На підставі частини п`ятої статті 1268 ЦК України спадщина належить спадкоємцю незалежно від часу її прийняття з часу відкриття спадщини. Статтею 396 ЦК України встановлено, що особа, яка має речове право на чуже майно, має право на захист цього права відповідно до положень глави 29 ЦК України, в тому числі і на витребування цього майна від добросовісного набувача.
		Частиною першою ст. 1297 ЦК України передбачено, що спадкоємець, який прийняв спадщину, у складі якої є нерухоме майно, зобов`язаний звернутися до нотаріуса за видачою йому свідоцтва про право на спадщину на нерухоме майно.
		Судова колегія не погоджується з висновком суду першої інстанції, що свідоцтво про право власності є виданим безпідставно, оскільки в ньому зазначені суперечливі показники загальної площі будинку та включені самочинно побудовані господарські споруди. Дані показники розходяться з довідкою від 21.08.2019 року №2019/83, виданою ТОВ «Юридична компанія «Калина» ОСОБА_2 , в якій зазначено : житловий будинок з надвірними будівлями в АДРЕСА_1 дійсно відповідає наступним характеристикам: літ. «Ж-1» житловий будинок з прибудовами, загальна площа 91,8 кв.м, житлова площа 52,2 кв А із інформаційної довідки Державного реєстру речових прав на нерухоме майно та реєстру прав власності на нерухоме майно, Державного реєстру Іпотек, Єдиного реєстру заборон відчуження об`єктів нерухомого майна щодо об`єкта від 08.01.2020 року 1/2 частина будинку АДРЕСА_1 житловий будинок літ. Ж-1 з надвірними будівлями, загальна площа 93,5 кв.м, житлова площа 56,3 кв.м.
		Відповідно до технічного паспорту на будинок садибного типу з господарськими будівлями та спорудами, складеного ТОВ «Юридична компанія «Калина» на замовлення ОСОБА_1 , станом на 04.06.2019 року житловий будинок за адресою: АДРЕСА_1 складається з наступних приміщень: літ. «Ж-1» житловий будинок, «ж1» прибудова, «ж2» веранда, «ж3» ганок, «ж4» прибудова, літ. «Е» - гараж, «е» - оглядова яма, літ. «В», «К» льох, літ. «Л» літній душ, літ. «М» навіс, літ. «О» вбиральня, №1,2,3 - огорожа, №4 вигрібна яма, №1  вимощення. Разом по літ. «Ж1» загальна площа 91,8 кв.м, житлова площа 52,2 кв. м.
		Саме технічний паспорт був взятий за основу нотаріусом при видачі свідоцтва про право власності, з якого вбачається, що разом по літ. «Ж1» загальна площа 91,8 кв.м, житлова площа 52,2 кв. м. Даний технічний паспорт не скасований.
		Таким чином, аналіз наведеного дає змогу дійти висновку про те, що видача свідоцтва про право на спадщину за заповітом ОСОБА_1 , не порушує прав відповідача ОСОБА_2 . 
		Підстава для видачі свідоцтва про право на спадщину не скасована, не визнана недійсною. Тобто ОСОБА_1 є спадкоємицею за заповітом після смерті ОСОБА_7 .
		У встановлений законом строк прийняла спадщину. Свідоцтво про право на спадщину за заповітом видане на майно, що належало спадкодавцю. Тому підстав для визнання такого свідоцтва недійсним не вбачається.
		Разом зтим статтею1300ЦК Українипередбачена можливістьвнесення зміндо свідоцтвапро правона спадщину. 
		Зі змісту свідоцтва про право на спадщину за заповітом убачається, що спадщина, на яку видано це свідоцтво, складається з права власності на 1/2 (одну другу) частку житлового будинку з господарськими будівлями та спорудами АДРЕСА_1 . В свідоцтві про право на спадщину за заповітом зазначено, що на земельній ділянці розташований житловий будинок з прибудовами літ. «Ж-1», цегла, загальною площею 91,8 кв.м., житловою площею 52,2 кв.м. При цьому у будинку є господарські будівлі та споруди: гараж літ. «Е», оглядова яма літ. «е», вбиральня літ. «О», льох літ. «В», «К» , навіс літ. «М», літній душ літ. «Л», яма вигрібна №4, огорожа №1,2,3, вимощення №1. 
		Право власності у спадкодавця виникло на підставі Дублікату Свідоцтва про право особистої власності жилий будинок, виданого виконавчим комітетом Жовтневої районної ради м. Харкова 02.03.1988 року(яке скасоване не було), дублікат якого виданий виконавчий комітетом Жовтневої районної ради у м. Харкові 13.06.2008 року.
		Враховуючи, що до свідоцтва було помилково включено вбиральню літ. «О», навіс літ. «М», які є самочинними колегія суддів приходить до висновку, що свідоцтво про право на спадщину за заповітом видане ОСОБА_1 підлягає зміні з виключенням із нього даних щодо права власності ОСОБА_1 на господарські будівлі та споруди, які на даний час є самочинними, а саме: вбиральню літ. «О», навіс літ. «М».
		Зазначені у свідоцтві самочинні побудови господарських будівель, порушують права іншого співвласника ОСОБА_2 .
		Національні суди мають вибирати способи такого тлумачення, які зазвичай можуть включати акти законодавства, відповідну практику, наукові дослідження тощо (VOLOVIK v. UKRAINE, № 15123/03, § 45, ЄСПЛ, 06 грудня 2007 року).
		Одним із фундаментальних аспектів верховенства права є принцип правової визначеності, який, між іншим, вимагає щоб при остаточному вирішенні справи судами їх рішення не викликали сумнівів (BRUMARESCU v. ROMANIA, № 28342/95, § 61, ЄСПЛ, від 28 жовтня 1999 року).
		Європейський суд з прав людини вказав що пункт 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод зобов`язує суди давати обґрунтування своїх рішень, але це не може сприйматись як вимога надавати детальну відповідь на кожен аргумент. Межі цього обов`язку можуть бути різними залежно від характеру рішення. Крім того, необхідно брати до уваги, між іншим, різноманітність аргументів, які сторона може представити в суд, та відмінності, які існують у державах-учасницях, з огляду на положення законодавства, традиції, юридичні висновки, викладення та формулювання рішень. Таким чином, питання, чи виконав суд свій обов`язок щодо надання обґрунтування, що випливає зі статті 6 Конвенції, може бути визначено тільки з огляду на конкретні обставини справи (Проніна проти України, № 63566/00, § 23, ЄСПЛ, від 18 липня 2006 року).
		Враховуючи викладене, судова колегія приходить до висновку, що апеляційну скаргу ОСОБА_1 слід задовольнити. Рішення Жовтневого районного суду м. Харкова від 08 серпня 2023 року скасувати та постановити нове. Позовні вимоги ОСОБА_1 про встановлення порядку користування житловим будинком з надвірними будівлями за адресою АДРЕСА_1 задовольнити частково. Визначити порядок користування будинком за адресою АДРЕСА_1 наступним чином: виділити у користування ОСОБА_1 житлові кімнати літ. 1-6 пл. 17,7 кв.м, літ. 1-7 пл. 8,2 кв.м.; виділити у користування ОСОБА_2 житлові кімнати літ 1-4 пл. 10,1 кв.м., 1-5 пл. 16,2 кв.м. Коридори літ. 1-3 пл. 4,5 кв.м.; коридор літ. 1-10 кв. м. 2,9; веранду літ. 1-1 пл. 13.1 кв.м; кухню літ. 1-2 пл. 8,9 кв.м.; коридор ванну літ. 1-8 пл. 8,9 кв.м. та вбиральню літ. 1-9 пл. 1,3 кв.м. залишити в загальному користуванні. Надвірні будівлі: льох літ. «В», гараж літ. «Е», оглядова яма літ. «е»; льох літ. «К»; літній душ літ. «Л», яму вигрібну №4, огорожу №1,2,3, вимощення №1 залишити в загальному користуванні обох співвласників будинку. Усунути перешкоди ОСОБА_1 у користуванні належній їй частині будинку шляхом вселення у кімнати літ. 1-6 пл. 17,7 кв.м, літ. 1-7 пл. 8,2 кв.м. будинку АДРЕСА_1 та зобов`язати ОСОБА_2 передати ОСОБА_1 ключи від будинку.
		Зустрічну позовну заяву ОСОБА_2 задовольнити частково.
		Виключити із свідоцтва про право на спадщину за заповітом, видане ОСОБА_1 06.07.2019 року державним нотаріусом Другої Харківської міської державної нотаріальної контори Теленковою І.В. за р. №1-49 по спадковій справі №204/2019, дані щодо визнання за спадкоємицею права власності на господарські будівлі та споруди, які на даний час є самочинними, а саме: вбиральню літ. «О», навіс літ. «М».
		Доводи апеляційної скарги спростовують висновки суду.
		Керуючись ст. ст. 367, 368, 369, 376, 381, 382, 383, 384 ЦПК України суд, -
		п о с т а н о в и в:
		Апеляційну скаргу ОСОБА_1  задовольнити.
		Рішення Жовтневого районного суду м. Харкова від 08 серпня 2023 року скасувати та постановити нове. 
		Позовні вимоги ОСОБА_1 - задовольнити . 
		Визначити порядок користування будинком за адресою АДРЕСА_1 наступним чином: виділити у користування ОСОБА_1 житлові кімнати літ. 1-6 пл. 17,7 кв.м, літ. 1-7 пл. 8,2 кв.м.; виділити у користування ОСОБА_2 житлові кімнати літ 1-4 пл. 10,1 кв.м., 1-5 пл. 16,2 кв.м. Коридори літ. 1-3 пл. 4,5 кв.м.; коридор літ. 1-10 кв. м. 2,9; веранду літ. 1-1 пл. 13.1 кв.м; кухню літ. 1-2 пл. 8,9 кв.м.; коридор ванну літ. 1-8 пл. 8,9 кв.м. та вбиральню літ. 1-9 пл. 1,3 кв.м. залишити в загальному користуванні. Надвірні будівлі: льох літ. «В», гараж літ. «Е», оглядова яма літ. «е»; льох літ. «К»; літній душ літ. «Л», яму вигрібну №4, огорожу №1,2,3, вимощення №1 залишити в загальному користуванні обох співвласників будинку. 
		Усунути перешкоди ОСОБА_1 у користуванні належній їй частині будинку шляхом вселення у кімнати літ. 1-6 пл. 17,7 кв.м, літ. 1-7 пл. 8,2 кв.м. будинку АДРЕСА_1 та зобов`язати ОСОБА_2 передати ОСОБА_1 ключи від будинку.
		Зустрічну позовну заяву ОСОБА_2 задовольнити частково.
		Виключити із свідоцтва про право на спадщину за заповітом, видане ОСОБА_1 06.07.2019 року державним нотаріусом Другої Харківської міської державної нотаріальної контори Теленковою І.В. за р. №1-49 по спадковій справі №204/2019, дані щодо визнання за спадкоємицею права власності на господарські будівлі та споруди, які на даний час є самочинними, а саме: вбиральню літ. «О», навіс літ. «М».
		Постанова набирає законної сили з дня її прийняття, але може бути оскаржена в касаційному порядку безпосередньо до Верховного Суду протягом тридцяти днів з дня складання повного судового рішення у випадках, передбачених ст. 389 ЦПК України.
		Головуючий:                             О.В. Маміна
		Судді:                                Н.П. Пилипчук
		 
		                                   О.Ю. Тичкова
		 
		 
		 
		Повне судове рішення складено 01.03.2024 року

</body>
</html>

Логін:
Для помилки:

Пароль:
Для помилки:

Ваше ім'я:
Для помилки:

Ваш e-mail:
Для помилки:

Повідомлення:
Для помилки:

Введіть в поле результат арифметичного виразу:
Для помилки:

Зачекайте, будь ласка...