Єдиний державний реєстр судових рішень

Доступ до Реєстру здійснюється в тестовому (обмеженому) режимі. Для запобігання загрозам життю і здоров'ю суддів та учасників судового процесу, а також у разі виявлення ознак кіберзагрози, доступ до Реєстру або окремих рішень у ньому може бути обмежено.

Ласкаво просимо, !

Категорія справи № 541/3317/23 : Кримінальні справи (з 01.01.2019); Кримінальні правопорушення проти життя та здоров'я особи; Побої і мордування.
Надіслано для оприлюднення: 01.03.2024. Зареєстровано: 02.03.2024. Забезпечено надання загального доступу: 04.03.2024.
Дата набрання законної сили: 02.04.2024
Номер судового провадження: 1-кп/541/45/2024
Номер кримінального провадження в ЄРДР: 12023175550000122

<!DOCTYPE HTML PUBLIC "-//W3C//DTD HTML 4.01 Transitional//DE" "http://www.w3.org/TR/html4/loose.dtd">
<html>
	<head>
		<meta http-equiv="content-type" content="text/html; charset=utf-8" />
		<meta name="generator" content="Rtf2Html Converter" />
		<title>
			Єдиний державний реєстр судових рішень
		</title>
	</head>
	<body>
		Справа № 541/3317/23 
		№ провадження 1-кп/541/45/2024 
		 
		 
		В И Р О К
		І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И
		 
		01 березня 2024 року                         м. Миргород
		 
		Миргородський міськрайонний суд Полтавської області в складі:
		головуючого судді                         ОСОБА_1 ,
		за участю секретаря судового засідання             ОСОБА_2 , 
		прокурора                             ОСОБА_3 , 
		законного представника малолітнього потерпілого      ОСОБА_4 , 
		представника малолітнього потерпілого              ОСОБА_5 , 
		обвинуваченого                          ОСОБА_6 , 
		захисника обвинуваченого                      ОСОБА_7 ,
		розглянувши у відкритому судовому засіданні кримінальне провадження, внесене 10травня 2023року до Єдиного реєстру досудових розслідувань за № 12023175550000122за обвинуваченням  ОСОБА_6 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , громадянина України, уродженця смт. Ромодан Миргородського району Полтавської області, з професійно-технічною освітою, який є особою з інвалідністю 3 групи, не працює, має на утриманні малолітню дитину, зареєстрований за адресою: АДРЕСА_1 , фактично проживає за адресою: АДРЕСА_2 , раніше не судимий,
		у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 126 КК України, 
		встановив:
		28 квітня 2023 року близько 17 год 25 хв. на території Миргородського ліцею ім. Т.Г. Шевченка Миргородської міської ради Полтавської області, що розташований за адресою: вул. Гоголя, 90, м. Миргород Полтавської області, між малолітніми ОСОБА_8 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , та ОСОБА_9 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , виник конфлікт та штовханина.
		У подальшому батько малолітнього ОСОБА_9 . ОСОБА_6 , дізнавшись від свого сина про конфлікт між ним та малолітнім ОСОБА_8 , вирішив втрутитися в ситуацію.
		З цією метою ОСОБА_6 28 квітня 2023 близько 17 год 30 хв. разом з малолітнім сином ОСОБА_9 прийшов до спортивного майданчика Миргородського ліцею ім. Т.Г. Шевченка, де гралися діти і продовжував гратися малолітній ОСОБА_8 , підійшов до нього впритул та, усвідомлюючи суспільно небезпечний характер своїх дій, передбачаючи їх суспільно небезпечні наслідки та бажаючи їх настання, тобто діючи з прямим умислом, з метою завдання фізичного болю малолітньому ОСОБА_8 схопив та стиснув його правою рукою за шию ззаду, тим самим завдавши потерпілому фізичного болю, при цьому висловлював образливі слова та погрозу побиття малолітнього потерпілого.
		У подальшому ОСОБА_6 , продовжуючи реалізовувати протиправний умисел, вказав своєму малолітньому синові ОСОБА_9 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , який стояв поруч, нанести удар ОСОБА_8 , на що останній наніс один удар кулаком правої руки в груди ОСОБА_8 .
		Після цього ОСОБА_6 разом з малолітнім сином пішов зі спортивного майданчика Миргородського ліцею ім. Т.Г. Шевченка.
		В результаті протиправних дій ОСОБА_6 малолітній потерпілий ОСОБА_8 поскаржився матері на біль в області шиї та звернувся о 20 год 00 хв. 28 квітня 2023 року за медичною допомогою до Миргородської лікарні інтенсивного лікування, де йому призначено лікування.
		Згідно з висновком судово-медичного експерта від 12 травня 2023 року № 302 у малолітньої дитини  ОСОБА_8 на момент проведення судово-медичної експертизи на тілі тілесних ушкоджень не виявлено.
		Допитаний судом обвинувачений ОСОБА_6 свою вину у вчиненні вказаного кримінального правопорушення не визнав та пояснив суду наступне. Він нікого не бив. 28 квітня 2023 року йому зателефонував син та повідомив, що його б`ють. Коли ОСОБА_6 вийшов на вулицю, побачив, як біжить ОСОБА_10 , у якого був розбитий ніс і який повідомив, що його побив ОСОБА_11 . Обвинувачений зазначив, що він лише смикнув потерпілого за капюшон, оскільки почув від нього в свій бік погрози, та розвернув його до себе обличчям. Пояснив, що до ОСОБА_11 ніяких дій не застосовував, лише питав, за що він бив ОСОБА_10 . ОСОБА_6 зазначив, що його син ОСОБА_11 не бив, обвинувачений не говорив, щоб ОСОБА_10 його ударив. Зазначив, що його сина били регулярно протягом року. Оскільки обвинувачений не бив потерпілого, його вину не доведено, просив постановити відносно нього виправдувальний вирок.
		Однак, незважаючи на невизнання обвинуваченим ОСОБА_6 своєї вини у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 126 КК України, його винуватість у вчиненні зазначеного правопорушення за обставин, встановлених судом, знайшла своє повне підтвердження під час судового розгляду.
		Так, законний представник малолітнього потерпілого ОСОБА_4 пояснила суду, що 28 квітня 2023 року приблизно о 17 год 15 хв.  17 год. 20 хв. їй зателефонував син і повідомив, що він знаходиться на стадіоні школи № 6 і що його схопив за шию батько ОСОБА_10 . Коли ОСОБА_4 подивилася на шию дитини, побачила, що вона червона. Крім зазначеного, ОСОБА_11 сказав, що обвинувачений його тримав і сказав ОСОБА_10 його вдарити. Коли ОСОБА_4 прийшла до ОСОБА_6 додому, останній підтвердив, що ударив її сина, оскільки той б`є молодших. Дитина скаржилась на біль в шиї, тому вони того ж дня звернулися до травмпункту, де сину діагностували забій м`язів, призначили вживання знеболюючих та застосування мазі. До цієї події скарг у ОСОБА_11 на біль в області шиї не було. В подальшому вони звертались до невропатолога, дитина після вказаних подій боїться дорослих. 
		Малолітнього потерпілого ОСОБА_8 було допитано слідчим суддею під час досудового розслідування в порядку ст.ст. 225, 226 КПК України. У відповідності з журналом судового засідання та доданим до нього диском з фіксацією допиту малолітнього потерпілого, останній розповів, що у квітні 2023 року на території Миргородського ліцею ім. Т.Г. Шевченка між ним та ОСОБА_12 виник конфлікт та штовханина. Конфлікти між ними виникали і раніше. Після цього ОСОБА_10 пішов та згодом повернувся разом зі своїм батьком ОСОБА_13 , який підійшов до ОСОБА_11 , схопив та стиснув його правою рукою за шию ззаду, тим самим завдавши йому фізичного болю, при цьому висловлюючи образливі слова та погрозу. Потім ОСОБА_8 зателефонував матері і вони ввечері пішли на прийом до лікаря, оскільки в нього боліла шия (а.к.п. 89-91).
		Допитана судом свідок ОСОБА_14 пояснила, що в кінці квітня 2023 року (точну дату вона вже не пам`ятає) вона з дитиною гуляла на дитячому майданчику і побачила, як в сторону свого будинку біжить ОСОБА_10 , він плакав та закрив обличчя руками. Потім він разом із батьком повернувся назад. Свідок бачила, як обвинувачений накричав на ОСОБА_11 , розвернув до себе, але не бив. При цьому дитина не тікала. ОСОБА_14 не може точно сказати, за що ОСОБА_6 схопив малолітнього потерпілого  за шию, чи за капюшон. Інших насильницьких дій свідок не бачила. Зазначила, що на слідчому експерименті, який з нею проводився, вона говорила так, як було насправді. 
		Свідок ОСОБА_15 , яка працює медичною сестрою в травмпункті, пояснила суду, що вже не пам`ятає, чи зверталась до них 28 квітня 2023 року ОСОБА_4 з дитиною. Всі звернення фіксуються в журналі. Згідно відомостей, зафіксованих в журналі, лікарем було оглянуто хлопчика, якого з його слів побив дорослий чоловік, дитина скаржилась на біль. Те, що записано в журналі, відповідає дійсності. 
		Малолітній свідок ОСОБА_16 під час його допиту судом пояснив, що він бачив конфлікт, який виник на футбольному полі між ОСОБА_11 та ОСОБА_10 . Коли останній привів на поле свого батька, той ударив ОСОБА_11 по плечу, після чого ОСОБА_11 зателефонував матері. Коли мати ОСОБА_11 прийшла, вони пішли до батька ОСОБА_10 додому, а потім викликали поліцію. 
		Крім пояснень малолітнього потерпілого, його законного представника, свідків вина ОСОБА_6 у вчиненні зазначеного вище кримінального правопорушення в повному обсязі підтверджується матеріалами кримінального провадження.
		У відповідності з довідкою від 28 квітня 2023 року № 1673, виданою лікарем-травматологом КНП «Миргородська лікарня інтенсивного лікування» Миргородської міської ради, листом КНП «Миргородська лікарня інтенсивного лікування» Миргородської міської ради від 07 вересня 2023 року № 01-13/2183, ОСОБА_8 28 квітня 2023 року звертався до травматологічного пункту, йому встановлено діагноз: забій шиї (а.к.п. 74, 97). 
		Відповідно до копій журналу обліку осіб, які звернулися з тілесними ушкодженнями кримінального характеру травматологічного пункту КНП «МЛІЛ ММР», амбулаторного журналу травматологічного пункту КНП «МЛІЛ ММР», 28 квітня 2023 року о 20 год 00 хв. було зафіксовано звернення за медичною допомогою ОСОБА_17 , 2014 року народження, якого оглянуто черговим лікарем та встановлено діагноз «Забій шиї» (а.к.п. 98-101).
		Згідно з висновком судово-медичного експерта від 12 травня 2023 року № 302 у ОСОБА_8 на момент проведення судово-медичної експертизи на тілі тілесних ушкоджень не виявлено (а.к.п. 75). 
		Відповідно до протоколу огляду речей і документів від 23 травня 2023 року дізнавачем було оглянуто оптичний носій інформації  DVD-R диск, наданий Миргородським ліцеєм ім. Т.Г. Шевченка, на якому містяться відео-файли подій, які стались 28 квітня 2023 року на території Миргородського ліцею ім. Т.Г. Шевченка близько 17 год 30 хв. В ході огляду даного відео-файлу було встановлено, що відеозапис здійснюється з камери відеоспостереження заднього двору вказаного ліцею. Об`єктив камери спрямований на футбольне поле, яке розташоване посеред двору. В лівому передньому кутку поля знаходиться ОСОБА_8 . В цей момент до задньої сторони футбольного поля наближається чоловік, одягнений в спортивні штани білого кольору та куртку синього кольору, в ході досудового розслідування стало відомо, що ним є ОСОБА_6 разом зі своїм сином ОСОБА_9 . Коли ОСОБА_6 та ОСОБА_9 підійшли до ОСОБА_8 , ОСОБА_6 схопив ОСОБА_8 за ліву сторону шиї, після цього ОСОБА_9 здійснив удар правою рукою в область правої сторони грудної клітини ОСОБА_8 (а.к.п. 81, 82).
		До протоколу огляду додано оптичний носій інформації  DVD-R диск, зміст якого було оглянуто під час судового розгляду (а.к.п. 83). 
		У відповідності з додатковим протоколом огляду речей і документів від 21 травня 2023 року, під час додаткового огляду наданого Миргородським ліцеєм ім. Т.Г. Шевченка оптичного носія інформації  DVD-R диску, проведеного за участю свідка ОСОБА_14 , остання зазначила, що на відео зафіксовані саме ОСОБА_8 , ОСОБА_6 та ОСОБА_9 (а.к.п. 104-105).
		Відповідно до протоколу слідчого експерименту від 07 вересня 2023 року свідок ОСОБА_14 розповіла, що 28 квітня 2023 року близько 17 год 00 хв. вона знаходилась на дитячому майданчику біля будинку за місцем її проживання по АДРЕСА_3 разом із дочкою. Свідок побачила, як зі сторони стадіону гімназії ім. Т.Г. Шевченка біжить Родіон, закриваючи обличчя, чула, що він плаче. Через декілька хвилин ОСОБА_14 побачила, як ОСОБА_10 зі своїм батьком ОСОБА_13 вибігли на вулицю, побігли у бік стадіону. Свідок підійшла з майданчика до альтанки, щоб побачити, що там сталось, і побачила, як ОСОБА_6 із сином зайшли на територію футбольного поля, підійшли до ОСОБА_17 і ОСОБА_6 різко розвернув до себе ОСОБА_11 . За допомогою статиста свідок показала, як ОСОБА_6 правою рукою схопив потерпілого в області шиї з лівої сторони та розвернув до себе. Зазначила, що дитина була в куртці, тому не було видно, за що обвинувачений схопив потерпілого  за шию, чи за куртку, але було видно, що дитина злякалась (а.к.п. 92-94). 
		Доданий до вказаного протоколу оптичний диск з відеозаписом ходу слідчої дії за участю ОСОБА_14 оглянутий судом, його зміст відповідає протоколу слідчого експерименту (а.к.п. 95).
		Таким чином, суд прийшов до переконання, що своїми умисними діями ОСОБА_6 вчинив інкриміноване йому кримінальне правопорушення при обставинах, викладених у вироку, його винуватість доведена повністю та його дії правильно кваліфіковані за ч. 1 ст. 126 КК України як умисний удар, вчинення інших насильницьких дій, які завдали фізичного болю і не спричинили тілесних ушкоджень.
		Згідно з Конституцією України головною цінністю держави є людина, її життя та здоров`я. Відповідно до позиції ВСУ, викладеної у Постанові Пленуму від 07 лютого 2003 року № 2 « Про судову практику в справах про злочини проти життя та здоров`я особи», однією з важливих гарантій здійснення проголошеногост.ст. 3,27Конституції України права людини на життя і здоров`я є беззастережне виконання судами вимог кримінально-процесуального закону щодо забезпечення прав потерпілих від зазначених злочинів.
		Позицію обвинуваченого ОСОБА_6 щодо не визнання ним своєї вини у вчиненні кримінального правопорушення суд розцінює як спосіб захисту і намір уникнути відповідальності за вчинене. Пояснення, дані обвинуваченим ОСОБА_6 в судовому засіданні, спростовуються, і його вина у вчиненні кримінального правопорушення повністю доводиться дослідженими в сукупності таоціненими в судовому засіданні доказами, які узгоджуються між собою, є належними тадопустимими,доповнюють одинодногота відповідають фактичним обставинам провадження.
		Також суд приходить до висновку, що доводи захисника про недоведеність вини обвинуваченого ОСОБА_6 належними та допустимими доказами не заслуговують на увагу з огляду на наступне.
		Виходячи з положень ст. 86 КПК України, а також відповідно до ст. 87 КПК України, недопустимими є докази, якщо вони отримані з порушенням порядку, встановленому КПК, або отримані внаслідок істотного порушення прав та свобод людини.
		Згідно з ч. 1 ст. 93 КПК збирання доказів здійснюється сторонами кримінального провадження, потерпілим, представником юридичної особи, щодо якої здійснюється провадження, у порядку, передбаченому цим Кодексом.
		У відповідності з ч. 2 вказаної статті сторона обвинувачення здійснює збирання доказів шляхом проведення слідчих (розшукових) дій та негласних слідчих (розшукових) дій, витребування та отримання від органів державної влади, органів місцевого самоврядування, підприємств, установ та організацій, службових та фізичних осіб речей, документів, відомостей, висновків експертів, висновків ревізій та актів перевірок, проведення інших процесуальних дій, передбачених цим Кодексом.
		Оскільки відеозапис, на якому містяться відео-файли подій, що стались 28 квітня 2023 року, надано Миргородським ліцеєм ім. Т.Г. Шевченка у відповідності із зазначеною нормою, суд не погоджується з думкою захисника обвинуваченого про недопустимість вказаного доказу як такого, що отриманий з порушенням норм КПК України.
		Суд також не погоджується з твердженням захисника, що вказаний доказ не містить достеменних відомостей того, що на відео зображено саме ОСОБА_6 , так як під час перегляду відео вказану особу можливо ідентифікувати. Той факт, що на відео ОСОБА_6 , було підтверджено під час додаткового огляду речей і документів від 21 травня 2023 року свідком ОСОБА_14 , яка була безпосереднім свідком події та впізнала обвинуваченого, в тому числі  по одягу.
		Під час судового розгляду захисник обвинуваченого зауважив про невідповідність доказів, отриманих під час досудового розслідування та під час судового розгляду, в тому числі  слідчого експерименту зі свідком ОСОБА_14 та допиту вказаного свідка судом. Однак, як під час слідчого експерименту, так і під час судового розгляду свідок стверджувала, що вона спостерігала за подіями з відстані, тому напевне не побачила, за шию, чи за капюшон схватив обвинувачений потерпілого.
		В тойже час,сторона захистуне спростувалатой факт,що одразупісля вказаноїподії матипотерпілого побачилапочервоніння нашиї дитини,її синскаржився набіль ушиї іпов`язував цейбіль виключноз неправомірнимидіями обвинуваченого,вони звернулисьдо травмпункту,де потерпіломубуло поставленодіагноз:забій шиї,що зафіксованоу відповіднихжурналах. Суд також враховує, що потерпілий, який чітко розповідав про вчинення обвинуваченим кримінального правопорушення, давав свої покази вільно, поводив себе природно, що свідчить про правдивість його показів та відсутність тиску дорослих.
		Таким чином, у суду не виникає сумніву, що від дій ОСОБА_6 малолітній ОСОБА_8 зазнав фізичний біль. 
		Відповідно до ст. 65 КК України особі, яка вчинила кримінальне правопорушення, має бути призначено покарання необхідне й достатнє для її виправлення і попередження нових кримінальних правопорушень. Виходячи з указаної мети й принципів справедливості, співмірності та індивідуалізації, покарання повинно бути адекватним характеру вчинених дій, їх небезпечності та даним про особу винного.
		Обставин, що пом`якшує покарання обвинуваченому, згідно ст. 66 КК України, суд не встановив. 
		Обставиною, що обтяжує покарання, передбаченою ст. 67 КК України, є вчинення кримінального правопорушення щодо малолітнього.
		При призначенні покарання суд враховує характер і ступінь тяжкості кримінального правопорушення, яке у відповідності зі ст. 12 КК України віднесено до проступків, конкретні обставини провадження, дані про особу  ОСОБА_6 ,який раніше не судимий, позитивно характеризується за місцем проживання, не працює, що унеможливлює призначення покарання у виді штрафу або виправних робіт, на обліку у лікарів нарколога та психіатра не перебуває, є особою з інвалідністю 3 групи, його відношення до скоєного, скоєння кримінального правопорушення відносно малолітньої дитини та повне не визнання своєї вини, думку законного представника малолітнього потерпілого, яка наполягала на суворій мірі покарання, та приходить до висновку про доцільність призначення покарання, необхідного і достатнього для виправлення обвинуваченого у виді громадських робіт в межах санкції ч. 1 ст. 126 КК України, оскільки саме це покарання найбільш відповідатиме меті його призначення відповідно до ст. 50 КК України.
		Підстав для обрання запобіжного заходу щодо обвинуваченого суд не встановив.
		Матеріальну шкоду кримінальним правопорушенням не завдано.
		Цивільний позов заявлено не було. 
		Процесуальні витрати в кримінальному провадженні відсутні.
		Долю речових доказів суд вирішує у відповідності до вимог ч. 9 ст. 100 КПК України.
		На підставі викладеного, керуючись ст.ст. 373, 374 КПК України, суд
		засудив:
		ОСОБА_6 визнати винуватим у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 126 КК України, та призначити йому покарання у виді 200 (двохста) годин громадських робіт.
		Запобіжний захід щодо  ОСОБА_6 не обирати.
		Речові докази  DVD-R диски зберігати в матеріалах кримінального провадження.
		На вирок протягом тридцяти днів з дня його проголошення може бути подана апеляційна скарга до Полтавського апеляційного суду через Миргородський міськрайонний суд.
		Вирок суду набирає законної сили після закінчення строку подачі апеляційної скарги, якщо така скарга не буде подана учасниками провадження у вказаний строк. У разі подання апеляційної скарги вирок, якщо його не скасовано, набирає законної сили після ухвалення рішення апеляційним судом.
		Копію вироку негайно після його проголошення вручити прокурору та обвинуваченому.
		 
		СуддяОСОБА_1

</body>
</html>

Логін:
Для помилки:

Пароль:
Для помилки:

Ваше ім'я:
Для помилки:

Ваш e-mail:
Для помилки:

Повідомлення:
Для помилки:

Введіть в поле результат арифметичного виразу:
Для помилки:

Зачекайте, будь ласка...