Єдиний державний реєстр судових рішень

Доступ до Реєстру здійснюється в тестовому (обмеженому) режимі. Для запобігання загрозам життю і здоров'ю суддів та учасників судового процесу, а також у разі виявлення ознак кіберзагрози, доступ до Реєстру або окремих рішень у ньому може бути обмежено.

Ласкаво просимо, !

Категорія справи № 372/3474/21 : Цивільні справи (з 01.01.2019); Справи окремого провадження; Справи про обмеження цивільної дієздатності фізичної особи, визнання фізичної особи недієздатною та поновлення цивільної дієздатності фізичної особи, з них:.
Надіслано судом: не визначено. Зареєстровано: 02.03.2024. Забезпечено надання загального доступу: 04.03.2024.
Дата набрання законної сили: 28.02.2024
Номер судового провадження: 61-16349ск23

<!DOCTYPE HTML PUBLIC "-//W3C//DTD HTML 4.01 Transitional//DE" "http://www.w3.org/TR/html4/loose.dtd">
<html>
	<head>
		<meta http-equiv="content-type" content="text/html; charset=utf-8" />
		<meta name="generator" content="Rtf2Html Converter" />
		<title>
			Єдиний державний реєстр судових рішень
		</title>
	</head>
	<body>
		 
		 
		 
		ПОСТАНОВА
		ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
		28 лютого 2024 року
		м. Київ
		справа № 372/3474/21
		провадження № 61-16349св23
		Верховний Суд у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду: 
		головуючого - Синельникова Є. В. (суддя-доповідач),
		суддів: Білоконь О. В., Осіяна О. М., Сакари Н. Ю., Шиповича В. В.,
		учасники справи:
		заявники:  ОСОБА_1 , ОСОБА_2 , ОСОБА_3 , ОСОБА_4 , ОСОБА_5 ,
		заінтересовані особи: ОСОБА_6 , Козинська селищна рада Обухівського району Київської області, приватний нотаріус Київського міського нотаріального округу Мамай Ірина Володимирівна, Шевченківська районна в м. Києві державна адміністрація,
		розглянув у порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи касаційні скарги ОСОБА_5 , від імені якого діє адвокат Пілягін Олександр Валерійович, ОСОБА_1 та ОСОБА_4 , від імені яких діє адвокат Глушков Валентин Олександрович, ОСОБА_3 , від імені якої діє адвокат Коваль Марія Сергіївна, ОСОБА_2 на постанову Київського апеляційного суду у складі колегії суддів: Фінагеєва В. О., Кашперської Т. Ц., Яворського М. А., від 19 жовтня 2023 року і виходив з наступного.
		Зміст заявлених вимог та їх обґрунтування 
		1.           У вересні 2021 року ОСОБА_1 , ОСОБА_4 , ОСОБА_5 , заінтересована особа - управління соціального захисту населення Козинської селищної ради Обухівського району Київської області, звернулися до суду із заявою про визнання ОСОБА_6 недієздатним та встановлення над ним опіки (цивільна справа № 372/3474/21).
		2.           На обґрунтування заявлених вимог зазначали, що з 2014 року по 09 березня 2021 року ОСОБА_1 проживала однією сім`єю без реєстрації шлюбу з ОСОБА_7 , який помер ІНФОРМАЦІЯ_1 . Крім того, вона постійно доглядала сина померлого ОСОБА_6 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , який не пристосований до самостійного життя, не усвідомлює значення своїх дій та не може керувати ними. 
		3.           Посилалися на те, що відповідно до епікризу від 16 грудня 2015 року №7213 та індивідуальної програми реабілітації інваліда №168 від 08 лютого 2016 року ОСОБА_6 потребує постійного стороннього догляду, нагляду та допомоги, спостереження з боку дорослих. 
		4.           Мати ОСОБА_6 - ОСОБА_2 самоусунулася від догляду за безпорадною дитиною та після смерті його батька не забрала сина до себе, не цікавилася його станом здоров`я. Будь-які родичів, які б залишилися після смерті 
		ОСОБА_7 , немає.
		5.            ОСОБА_4 повідомив, що він був близьким другом померлого                     ОСОБА_7 . Вони постійно допомагали один одному у питаннях побуту, господарства, були бізнес-партнерами. Після смерті ОСОБА_7 він не залишив сім`ю померлого, постійно допомагав та продовжує допомагати ОСОБА_6 та ОСОБА_1 . 
		6.            ОСОБА_5 повідомив, що він є хрещеним батьком ОСОБА_6 , бажає та має можливість бути опікуном ОСОБА_6 , не обмежений у своїй цивільній дієздатності, має відповідальність та прив`язаність до ОСОБА_6 , має можливість повністю забезпечити щоденні потреби та побут останнього.  
		7.            ОСОБА_1 , ОСОБА_4 та ОСОБА_5 посилалися на те, що призначення їх опікунами буде сприяти забезпеченню інтересів ОСОБА_6 .
		8.           Враховуючи наведене, ОСОБА_1 , ОСОБА_4 та ОСОБА_5 просили суд визнати ОСОБА_6 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , недієздатним та встановити над ним опіку, призначивши їх опкунами.
		9.           У листопаді 2022 року ОСОБА_2 , заінтересовані особи: ОСОБА_6 , Козинська селищна рада Обухівського району Київської області, 
		ОСОБА_1 , ОСОБА_4 , приватний нотаріус Київського міського нотаріального округу Мамай І. В., звернулася до суду із заявою про визнання ОСОБА_6 недієздатним та призначення опікунів (цивільна справа 
		№ 372/3383/22). 
		10.        На обґрунтування заявлених вимог,  ОСОБА_2 зазначала, що вона є матір`ю ОСОБА_6 , який з народження хворіє на невиліковну хворобу - стійкий психічний розлад.
		11.        Вказувала, що після розірвання шлюбу з ОСОБА_7 , за спільною домовленістю з останнім, їх син залишився проживати з батьком, який зміг організувати сприятливі для проживання дитини умови. Зауважувала, що у зв`язку з поганими відносинами з ОСОБА_7 вона не мала можливості бачитися з сином.
		12.         ОСОБА_6 є єдиним спадкоємцем після смерті свого батька - ОСОБА_7 , однак у зв`язку зі станом свого здоров`я не може прийняти спадщину, управляти нею та самостійно забезпечувати догляд за собою, у зв`язку з чим наявні підстави для призначення йому опікуна. Враховуючи, що всі організаційні питання щодо забезпечення догляду за ОСОБА_6 після смерті його батька взяв на себе ОСОБА_4 , який є близьким другом померлого та має стійкий позитивний психоемоційний зв`язок з ОСОБА_6 , вважала, що саме він зможе забезпечити якнайкращі інтереси останнього. Водночас, з огляду на похилий вік                   ОСОБА_4 , вважала, що інтереси її сина вимагають призначення кількох опікунів. ОСОБА_1 , яка багато років здійснює догляд за ОСОБА_6 , має стійкий позитивний психоемоційний зв`язок з ним, її кандидатура була затверджена рішенням органу опіки та піклування.
		13.        Враховуючи наведене, ОСОБА_2 просила суд: визнати недієздатним та встановити опіку над ОСОБА_6 , ІНФОРМАЦІЯ_2 ; призначити ОСОБА_4 та ОСОБА_1 опікунами ОСОБА_6 .
		14.        Ухвалою Обухівського районного суду Київської області від 23 січня 
		2023 року об`єднано в одне провадження цивільну справу № 372/3474/21 та цивільну справу № 372/3383/22, присвоєно об`єднаній справі № 372/3474/21.
		15.        У січні 2023 року ОСОБА_3 , заінтересовані особи: Козинська селищна рада, як орган опіки та піклування, ОСОБА_6 , звернулася до суду із заявою про визнання ОСОБА_6 недієздатним та встановлення опіки над недієздатною особою (цивільна справа № 372/37/23). 
		16.        На обґрунтування заявлених вимог ОСОБА_3 зазначала, що вона є троюрідною сестрою ОСОБА_6 та мала тісні відносини з її дядьком - померлим ОСОБА_7 . Посилалася на те, що вона часто гостювала у будинку ОСОБА_7 , з літа 2018 року по зиму 2019 року проживала разом з ними та допомагала у догляді за ОСОБА_6 , мала з ним позитивний емоційний зв`язок, ініціювала питання його подальшого лікування.
		17.        Зауважувала, що після смерті ОСОБА_7 їй не надають доступу до її брата ОСОБА_6 , насильно утримують його в будинку, у якому проживає тепер ОСОБА_4 . Вважала, що дії присутніх наразі поруч з ОСОБА_6 осіб, які не є його родичами, мають корисливі мотиви.
		18.        Враховуючи наведене, ОСОБА_3 просила суд: визнати недієздатним ОСОБА_6 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , та призначити її його опікуном.
		19.        Ухвалою Обухівського районного суду Київської області від 03 березня 
		2023 року об`єднано в одне провадження цивільну справу № 372/3474/21 та цивільну справу № 372/37/23, присвоївши об`єднаній справі № 372/3474/21. 
		Основний зміст та мотиви рішення суду першої інстанції
		20.        Рішенням Обухівського районного суду Київської області у складі: головуючий суддя Тиханський О. Б., присяжні: Кравченко І. О. , Форманчук О. В., від 29 березня 2023 року, з урахуванням ухвали Обухівського районного суду Київської області від 28 квітня 2023 року про виправлення описки, заяви ОСОБА_1 , ОСОБА_2 , ОСОБА_3  задоволено. 
		21.        Визнано  ОСОБА_6 недієздатним. Встановлено строк дії рішення суду тривалістю в два роки. Встановлено опіку над ОСОБА_6 та призначено його опікунами: ОСОБА_1 , ОСОБА_4 , ОСОБА_5 , ОСОБА_3 .
		22.        Рішення суду першої інстанції мотивовано тим, що наявними у матеріалах справи доказами підтверджується, що  ОСОБА_6 не здатний усвідомлювати значення своїх дій та керувати ними, що з урахуванням положень статей 39, 41, 60, 63 Цивільного кодексу України є підставою для визнання його недієздатним та встановлення над ним опіки і призначення опікуна. При визначенні опікунів над недієздатним ОСОБА_6 суд керувався виявленим бажанням заявників та відсутністю встановлених органами опіки перешкод у призначенні їх опікунами.
		Основний зміст та мотиви постанови суду апеляційної інстанції
		23.        Постановою Київського апеляційного суду від 19 жовтня 2023 року апеляційні скарги ОСОБА_3 , ОСОБА_1 задоволено. Апеляційні скарги ОСОБА_2 задоволено частково. Рішення Обухівського районного суду Київської області від 29 березня 2023 року скасовано, ухвалено нове судове рішення, яким заяви ОСОБА_1 , ОСОБА_3 , ОСОБА_4 ,
		ОСОБА_5 про визнання особи недієздатною та встановлення опіки залишено без розгляду. У задоволенні заяви ОСОБА_2 про визнання особи недієздатною та встановлення опіки відмовлено.
		24.        Постанова суду апеляційної інстанції мотивована тим, що оскільки заявники ОСОБА_1 , ОСОБА_3 , ОСОБА_4 , ОСОБА_5 не є членами сім`ї ОСОБА_6 чи його близькими родичами, вони не можуть виступати заявниками у зазначеній категорії справ окремого провадження, і суд першої інстанції не мав правових підстав для розгляду їх заяв.
		25.        При вирішенні заяви ОСОБА_2 суд першої інстанції помилково прийняв до уваги висновок судово-психіатричної експертизи від 10 листопада 2022 року, який є недопустимим доказом, з огляду на те, що така експертиза призначалася за клопотанням осіб, які не мають правових підстав для подання заяви про визнання ОСОБА_6 недієздатним. Ураховуючи те, що матеріали справи не містять належних та допустимих доказів на підтвердження того, що ОСОБА_6 внаслідок хронічного, стійкого психічного розладу не здатен усвідомлювати значення своїх дій та (або) керувати ними, заява ОСОБА_2 не підлягає задоволенню. Крім того, зазначено, що наявні у матеріалах справи рішення та подання органів опіки та піклування не містять будь-яких обґрунтувань призначення опікунів, з урахуванням особистих стосунків між ними, можливості особи виконувати обов`язки опікуна чи піклувальника. Доказів наявності у ОСОБА_6 позитивного ставлення, прив`язаності до когось з осіб, які бажають стати опікунами, що свідчило б про наявність довірливих та доброзичливих стосунків між ними, а, відтак, і про те, що призначення будь-кого з осіб, які виявили бажання стати опікунами, відповідатиме інтересам                           ОСОБА_6 не здобуто.
		Узагальнені доводи касаційних скарг
		26.        16 листопада 2023 року  ОСОБА_5 , від імені якого діє адвокат 
		Пілягін О. В., звернувся до Верховного Суду з касаційною скаргою, в якій просить скасувати постанову Київського апеляційного суду від 19 жовтня 2023 року та залишити в силі рішення Обухівського районного суду Київської області 
		від 29 березня 2023 року. 
		27.        Підставами касаційного оскарження вказаної постанови апеляційного суду заявник зазначає неправильне застосування апеляційним судом норм матеріального і порушення норм процесуального права, посилаючись на те, що апеляційний суд застосував норми права без урахування висновків щодо застосування норм права у подібних правовідносинах, викладених у постановах Верховного Суду від 14 квітня 2021 рокуу справі № 759/3547/17, від 27 квітня 2022 року у справі № 264/5346/20, від 17 травня 2023 рокуу справі № 522/1929/20 (пункт 1 частини другої статті 389 Цивільного процесуального кодексу України), а також не дослідив зібрані у справі докази та не надав їм належної правової оцінки (пункт 4 частини другої статті 389 ЦПК України). 
		28.        Касаційна скарга ОСОБА_5 обґрунтована посиланням на те, що він є хрещеним батьком ОСОБА_6 , бажає та має можливість бути його опікуном, не обмежений у цивільній дієздатності, має прив`язаність до ОСОБА_6 і можливість повністю забезпечити його щоденні потреби та побут.
		29.        Зауважує, що суд апеляційної інстанції формально підійшов до розгляду справи, не врахувавши стан здоров`я ОСОБА_6 , який не спроможний особисто реалізовувати свої права та обов`язки, фактично позбавив його належної опіки і захисту, у зв`язку з чим ОСОБА_6 перебуває у становищі правової невизначеності.
		30.        Зазначає, що у ОСОБА_6 не залишилося членів сім`ї та близьких родичів, його сім`єю за життя батька та після його смерті були: він (хрещений батько), ОСОБА_1 (няня, яка постійно проживала з ним з 2014 року) та                        ОСОБА_4 (близький друг сім`ї). Їх спільну заяву про встановлення опіки над недієздатним громадянином вважає правильним та добросовісним вчинком у ситуації, що склалася. Зазначене підтверджується також і заявою матері                         ОСОБА_6 - ОСОБА_2 , яка просила призначити опікунами ОСОБА_6 - ОСОБА_1 , ОСОБА_4 та не заперечувала проти призначення його опікуном. Указане, на його думку, цілком відповідає положенням частини третьої статті 296 ЦПК України.
		31.        21 листопада 2023 року  ОСОБА_1 , ОСОБА_4 , від імені яких діє адвокат Глушков В. О., звернулися до Верховного Суду з касаційними скаргами, в яких просять скасувати постановуКиївського апеляційного суду від 19 жовтня 2023 року та залишити в силі рішення Обухівського районного суду Київської області від 29 березня 2023 року у частині задоволення їхніх заяв та заяви ОСОБА_9 . 
		32.        Підставами касаційного оскарження вказаної постанови апеляційного суду заявники зазначають неправильне застосування апеляційним судом норм матеріального і порушення норм процесуального права, посилаючись на те, що апеляційний суд застосував норми права без урахування висновків щодо застосування норм права у подібних правовідносинах, викладених у постановах Верховного Суду від 31 березня 2020 року у справі № 205/4245/17, від 23 квітня 2020 року у справі № 686/8440/16-ц, від 20 травня 2020 року у справі
		№ 344/1044/16-ц, від 20 травня 2020 року у справі № 736/1508/17, від 16 вересня 2020 року у справі № 278/657/18, від 29 березня 2021 року у справі № 184/858/19, від 19 квітня 2021 року у справі № 755/12409/15-ц, від 23 листопада 2021 року у справі № 751/9572/19, від 20 січня 2022 року у справі № 752/24219/20 (пункт 1 частини другої статті 389 ЦПК України). Крім того вказують, що відсутній висновок Верховного Суду щодо питання застосування норм права у подібних правовідносинах (пункт 3 частини другої статті 389 ЦПК України), а також, що апеляційний суд не дослідив зібрані у справі докази та не надав їм належної правової оцінки (пункт 4 частини другої статті 389 ЦПК України).
		33.        Касаційні скарги ОСОБА_1 , ОСОБА_4 містять подібні підстави оскарження судового рішення апеляційного суду. Зокрема, щодо порушення судом апеляційної інстанції норм процесуального права в частині виходу за межі апеляційного оскарження. Вони зауважують, що справа в частині визнання ОСОБА_6 недієздатним та призначення його опікунами ОСОБА_4 та ОСОБА_5 в апеляційному порядку ніким не оскаржувалася. Суд апеляційної інстанції безпідставно вийшов за межі апеляційних скарги та вирішив питання щодо прав осіб, які не подавали апеляційні скарги.
		34.        Вважають висновок судово-психіатричного експерта № 702 
		від 10 листопада 2022 року повним і чітким, таким, що не викликає сумнівів у його правильності та не суперечить наявним у справі доказам. Призначення судової експертизи за клопотанням ОСОБА_1 , ОСОБА_4 та ОСОБА_5 , з огляду на заявлення такого ж клопотання матір`ю ОСОБА_6 - 
		ОСОБА_2 у заяві про визнання особи недієздатною та призначення опікунів, не спростовує висновків судової експертизи. Крім того, кандидатури опікунів ОСОБА_1 , ОСОБА_10 , ОСОБА_5 були погоджені відповідним органом опіки та піклування. Назва рішення опікунської ради про погодження опікунів не змінює правової природи його змісту, яке фактично є висновком органу опіки та піклування.
		35.        Зазначають про те, що фактичне опікунство над ОСОБА_6 взяли ОСОБА_1 , яка продовжує здійснювати за ним догляд та забезпечувати його щоденні потреби, а також ОСОБА_10 та ОСОБА_5 , які забезпечують фінансування його потреб. Крім того, 29 січня 2023 року між ОСОБА_2 , яка є матір`ю ОСОБА_6 , та ОСОБА_1 , ОСОБА_10 , ОСОБА_5 підписано договір про спільну діяльність по захисту інтересів ОСОБА_6 , у якому вони визначили обсяг та порядок здійснення ними своїм обов`язків.
		36.        Зосереджують увагу на тому, що на підставі оскарженого судового рішення апеляційного суду ОСОБА_6 залишається без належної опіки та захисту своїх прав, зокрема, протягом двох років не може оформити своє право власності на спадкове майно та використовувати його для забезпечення свого існування. 
		37.        Зауважували про не врахування судом апеляційної інстанції факту постійного проживання ОСОБА_1 з ОСОБА_6 з 2014 року, ведення спільного господарства, наявності у них спільного побуту з урахуванням забезпечення нею потреби останнього та догляду за ним, що на їх думку свідчить про наявність родинних зв`язків між ними.
		38.        01 грудня 2023 року  ОСОБА_3 , від імені якої діє адвокат Коваль М. С., через систему «Електронний суд» звернулася до Верховного Суду з касаційною скаргою, в якій просить скасувати постановуКиївського апеляційного суду 
		від 19 жовтня 2023 рокув частині залишення без розгляду заяви  ОСОБА_3 та в частині відмови у задоволенні заяви  ОСОБА_2 , ухвалити в цій частині нове судове рішення, яким визнати ОСОБА_6 недієздатним та призначити його опікуном  ОСОБА_3 .
		39.        Підставами касаційного оскарження вказаної постанови апеляційного суду заявниця зазначає неправильне застосування апеляційним судом норм матеріального і порушення норм процесуального права, посилаючись на те, що апеляційний суд застосував норми права без урахування висновків щодо застосування норм права у подібних правовідносинах, викладених у постановах Верховного Суду від 20 травня 2020 рокуу справі № 736/1508/17, від 29 березня 2021 рокуу справі № 184/858/19, від 19 квітня 2021 рокуу справі № 755/12409/15, від 23 листопада 2021 рокуу справі № 751/9572/19, від 07 квітня 2022 року
		у справі № 712/10043/20, від 30 червня 2022 рокуу справі № 552/3443/20, 
		від 17 травня 2023 рокуу справі № 522/1929/20, від 28 червня 2023 року у справі
		№ 637/46/21 (пункт 1 частини другої статті 389 ЦПК України). 
		40.        Касаційна скарга ОСОБА_3 обґрунтована посиланням на те, що суд апеляційної інстанції не врахував, що звернення до суду із заявою про визнання фізичної особи недієздатною мають право особи, зазначені у частині третій           статті 296 ЦПК України, у той же час суд призначає опікуна чи піклувальника на підставі подання органу опіки та піклування (частина перша статті 300 ЦПК України).
		41.        Зосереджує увагу на тому, що заявниками у наведеній категорії справ не можуть бути особи, які не мають родинних зв`язків по відношенню до особи, щодо якої ставиться питання про визнання недієздатним. Водночас, виходячи з аналогії закону щодо черг спадкування, у п`яту чергу спадкування входять інші родичі спадкодавця до шостого ступеня споріднення. Вважає, що в розумінні положень частини третьої статті 296 ЦПК України до близьких родичів слід віднести осіб, визначених статтями 1261-1265 ЦК України.
		42.        31 грудня 2023 року  ОСОБА_2  звернулася до Верховного Суду з касаційною скаргою, в якій просить скасувати постановуКиївського апеляційного суду від 19 жовтня 2023 року в частині скасування рішення Обухівського районного суду Київської області від 29 березня 2023 року про задоволення її заяви та залишити в силі рішення Обухівського районного суду Київської області від 29 березня 2023 року в частині задоволення її заяви про визнання ОСОБА_6 недієздатним та призначення його опікунами ОСОБА_4 та ОСОБА_1 .
		43.        Підставами касаційного оскарження вказаної постанови апеляційного суду заявниця зазначає неправильне застосування апеляційним судом норм матеріального і порушення норм процесуального права, посилаючись на те, що апеляційний суд застосував норми права без врахування висновків щодо застосування норм права у подібних правовідносинах, викладених у постановах Верховного Суду від 24 травня 2023 року у справі № 179/363/21, від 21 червня 2023 рокуу справі № 757/42885/19-ц/, від 23 листопада 2023 року у справі
		№ 466/725/20 (пункт 1 частини другої статті 389 ЦПК України). Крім того вказує, що відсутній висновок Верховного Суду щодо питання застосування норм права у подібних правовідносинах (пункт 3 частини другої статті 389 ЦПК України),
		а також, що апеляційний суд не дослідив зібрані у справі докази та не надав їм належної правової оцінки (пункт 4 частини другої статті 389 ЦПК України).
		44.        Касаційна скарга ОСОБА_2 обґрунтована посиланням на те, що оскаржувана постанова апеляційного суду в частині відмови у задоволенні її заяви є такою, що суперечить завданням цивільного судочинства, оскільки суд з формальних підстав (порушення процедури призначення судової експертизи) відмовив в захисті інтересів ОСОБА_6 , який за станом свого здоров`я не може захистити себе самостійно та встановлення опіки над яким є нагальною потребою для захисту його прав та законних інтересів.
		45.        Зауважує, що судово-психіатрична експертиза була призначена у справі 
		№ 372/3474/21, яка у подальшому була об`єднана зі справою № 372/3383/22 за її заявою про визнання ОСОБА_6 недієздатним. Водночас, у задоволенні її клопотання про призначення відповідної судово-психіатричної експертизи було відмовлено у зв`язку з наявністю висновку судового експерта від 10 листопада 2022 року, який не ставиться під сумнів жодним з учасників провадження.
		46.        Посилається на порушення судом апеляційної інстанції положень статей 13, 367 ЦПК України та не врахування того, що вона не оскаржувала судове рішення в частині встановлення факту недієздатності свого хворого сина, а навпаки намагалася усунути з числа опікунів особу, яка своїми діями перешкоджала визнанню його недієздатним та встановленню над ним опіки.
		47.        Спір між можливими опікунами ОСОБА_6 , який виник на стадії апеляційного оскарження, свідчить про відсутність у них спільного уявлення про пріоритетні інтереси підопічного, що, на її думку, призведе до нових юридичних конфліктів та не дозволить належним чином захистити права та охоронювані законом інтереси ОСОБА_6 . Зосереджує увагу на тому, що ОСОБА_3 , як потенційний кандидат в опікуни, відмовилася приєднатися до договору про спільну діяльність по захисту інтересів недієздатного ОСОБА_6 , який був укладений між нею, як матір`ю дитини, та іншими кандидатами в опікуни. Більш того, відмовилася взяти на себе зобов`язання у разі призначення її опікуном не здавати ОСОБА_6 до спеціалізованого лікувального закладу, а продовжувати забезпечувати йому ті комфортні умови проживання в будинку батька, до яких він звик. Вважає, що така поведінка ОСОБА_3 очевидно суперечила інтересам ОСОБА_6 .
		48.        Додатково зауважує, що за обставин, які склалися між потенційними кандидатами в опікуни, вона вирішила самостійно прийняти на себе обов`язки опікуна над своїм недієздатним сином, запропонувавши ОСОБА_4 , ОСОБА_11 та іншим бажаючим кандидатам в опікуни приєднатися до неї. Водночас, просить суд у випадку неможливості призначення опікуна ОСОБА_6 в касаційному порядку, покласти виконання таких обов`язків на орган опіки та піклування за місцем проживання ОСОБА_6 - Козинську селищну раду Київської області.
		Надходження касаційних скарг до суду касаційної інстанції
		49.        Ухвалою Верховного Суду від 24 листопада 2024 року відкрито касаційне провадження у справі № 372/3474/21 за касаційною скаргою  ОСОБА_5 , від імені якого діє адвокат Пілягін О. В., витребувано матеріали справи із суду першої інстанції. Відмовлено заявнику у задоволенні клопотання про зупинення дії постанови Київського апеляційного суду від 19 жовтня 2023 року до закінчення касаційного провадження.
		50.        Ухвалою Верховного Суду від 24 листопада 2024 року відкрито касаційне провадження за касаційними скаргами ОСОБА_1 , ОСОБА_4 , від імені яких діє адвокат Глушков В. О.
		51.        Ухвалою Верховного Суду від 07 грудня 2024 року поновлено 
		ОСОБА_3 строк на касаційне оскарження постанови Київського апеляційного суду від 19 жовтня 2023 року, відкрито касаційне провадження за її касаційною скаргою.
		52.        18 грудня 2023 року матеріали цивільної справи № 372/3474/21 надійшли на адресу Верховного Суду.
		53.        Ухвалою Верховного Суду від 10 січня 2024 рокупоновлено                       ОСОБА_2 строк на касаційне оскарженняпостанови Київського апеляційного суду від 19 жовтня 2023 року. 
		54.        Ухвалою Верховного Суду від 14 лютого 2024 року справу призначено до судового розгляду колегією з п`яти суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду у складі Верховного Суду у порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи за наявними у ній матеріалами. Відмовлено ОСОБА_5 , від імені якого діє адвокат Пілягін О. В., у задоволенні клопотання про розгляд справи у судовому засіданні з викликом сторін.
		Короткий зміст відзиву на касаційну скаргу
		55.        25 грудня 2023 року ОСОБА_1 , від імені якої діє адвокат 
		Глушков В. О., подала до Верховного Суду відзив на касаційну скаргу 
		ОСОБА_3 , у якому, посилаючись на необґрунтованість доводів скарги, просить суд відмовити у її задоволенні.
		56.        Висновки суду апеляційної інстанції в частині залишення без розгляду заяви ОСОБА_3 вважає такими, що відповідають положенням частини третьої статті 296 ЦПК України. ОСОБА_3 не є близьким родичем 
		ОСОБА_6 , ніколи не проживала спільно з ним, не вела спільний побут та не мала спільник витрат, а тому не є членом його сім`ї.
		57.        Посилається на нерелевантність наведеної ОСОБА_3 судової практики Верховного Суду.
		58.        Додатково посилається на порушення норм процесуального права при подачі зазначеної касаційної скарги та її невідповідність вимогам статей 183, 392 ЦПК України.
		Фактичні обставини справи, встановлені судами
		59.        Відповідно до свідоцтва про народження серії НОМЕР_1 від 05 квітня 2013 року, ОСОБА_6 народився ІНФОРМАЦІЯ_3 , його батьками є ОСОБА_7 та ОСОБА_2 .
		60.         ІНФОРМАЦІЯ_1 помер ОСОБА_7 .
		61.        Відповідно до копії листа Козинської селищної ради Обухівського району Київської області №1282 від 20 серпня 2021 року ОСОБА_7 проживав за адресою: АДРЕСА_1 , разом з 
		ОСОБА_1 , ОСОБА_12 та ОСОБА_6 .
		62.         ОСОБА_1 є особою, яка на постійній основі здійснювала та здійснює на цей час догляд за ОСОБА_6 , що не заперечується учасниками.
		63.         ОСОБА_4 був близьким другом померлого ОСОБА_7 , що не заперечується учасниками.
		64.         ОСОБА_5 був близьким другом померлого ОСОБА_7 з 1985 року та є близьким другом сім`ї померлого. Також ОСОБА_5 є хрещеним батьком ОСОБА_6 , що не заперечується учасниками.
		65.         ОСОБА_3 є троюрідною сестрою ОСОБА_6 , що не заперечується учасниками та підтверджується письмовими доказами.
		66.        Рішенням виконавчого комітету Козинської селищної ради Обухівського району Київської області № 2 від 03 грудня 2021 року затверджено рішення опікунської ради про призначення ОСОБА_1 , ОСОБА_10 , 
		ОСОБА_5 опікунами над ОСОБА_6 , ІНФОРМАЦІЯ_2 .
		67.        Органом опіки та піклування Шевченківської районної в м. Києві державної адміністрації до суду подане подання від 27 березня 2023 року № 109-1528 про встановлення опіки та призначення ОСОБА_3 опікуном ОСОБА_6 , у випадку визнання його недієздатним та подано висновок, відповідно до якого не заперечує проти призначення ОСОБА_3 опікуном над ОСОБА_6 у разі визнання останнього судом недієздатним.
		68.        Згідно з висновком органу опіки та піклування Шевченківської районної в м. Києві державної адміністрації від 24 березня 2023 року № 103-1430 Шевченківська районна в м. Києві державна адміністрація не заперечує проти визнання ОСОБА_3 опікуном над ОСОБА_6 , у разі визнання останнього судом недієздатним.
		69.        Згідно з висновком судово-психіатричного експерта №702 від 10 листопада 2022 року, виконаним на виконання ухвали суду першої інстанції, ОСОБА_6 страждає на хронічний стійкий психічний розлад у вигляді деменції внаслідок епілепсії. ОСОБА_6 , з урахуванням наявного у нього психічного захворювання, не може усвідомлювати значення своїх дій та керувати ними.
		Позиція Верховного Суду
		70.        Перевіривши доводи касаційних скарг та матеріали справи, колегія суддів дійшла наступних висновків.
		71.        Відповідно до пунктів 1, 3, 4 частини другої статті 389 ЦПК України підставами касаційного оскарження судових рішень, зазначених у пункті 1 частини першої цієї статті, є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права у випадку: якщо суд апеляційної інстанції в оскаржуваному судовому рішенні застосував норму права без урахування висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного у постанові Верховного Суду, крім випадку наявності постанови Верховного Суду про відступлення від такого висновку; якщо відсутній висновок Верховного Суду щодо питання застосування норми права у подібних правовідносинах; якщо судове рішення оскаржується з підстав, передбачених частинами першою, третьою статті 411 цього Кодексу.
		72.        Згідно з частиною першою статті 400 ЦПК України, переглядаючи у касаційному порядку судові рішення, суд касаційної інстанції в межах доводів та вимог касаційної скарги, які стали підставою для відкриття касаційного провадження, перевіряє правильність застосування судом першої або апеляційної інстанції норм матеріального чи процесуального права і не може встановлювати або (та) вважати доведеними обставини, що не були встановлені в рішенні чи відкинуті ним, вирішувати питання про достовірність або недостовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими.
		73.        Відповідно до частин першої, другої та п`ятої статті 263 ЦПК України судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим.
		74.        У Рішенні від 24 квітня 2018 року № 3-р/2018 Конституційний Суд України зазначив, що право людини на повагу до її гідності, як і її право на життя, є невід`ємним, невідчужуваним, непорушним та підлягає безумовному захисту з боку держави; у статтях 27, 28 Конституції України інституціалізовано не лише негативний обов`язок держави утримуватися від діянь, які посягали б на права людини на життя та повагу до її гідності, а й позитивний обов`язок держави, який полягає, зокрема, в забезпеченні належної системи національного захисту конституційних прав людини шляхом розроблення відповідного нормативно-правового регулювання; впровадженні ефективної системи захисту життя, здоров`я та гідності людини; створенні умов для реалізації людиною її фундаментальних прав і свобод; гарантуванні порядку відшкодування шкоди, заподіяної внаслідок порушень конституційних прав людини; забезпеченні невідворотності відповідальності за порушення конституційних прав людини
		(абзаци четвертий, п`ятий підпункту 2.1 пункту 2 мотивувальної частини).
		75.        Відповідно до частин першої, другої статті 39 ЦК України фізична особа може бути визнана судом недієздатною, якщо вона внаслідок хронічного, стійкого психічного розладу не здатна усвідомлювати значення своїх дій та (або) керувати ними.
		76.        Порядок визнання фізичної особи недієздатною встановлюється ЦПК України.
		77.        Фізична особа визнається недієздатною з моменту набрання законної сили рішенням суду про це (частина перша статті 40 ЦК України).
		78.        Недієздатні особи є особливою категорією людей (фізичних осіб), які внаслідок хронічного, стійкого психічного розладу тимчасово або постійно не можуть самостійно на власний розсуд реалізовувати майнові та особисті немайнові права, виконувати обов`язки й нести юридичну відповідальність за свої діяння; недієздатним особам мають надаватися правові можливості для задоволення індивідуальних потреб, реалізації та захисту їх прав і свобод (абзац третій підпункту 2.2 пункту 2 мотивувальної частини Рішення Конституційного Суду України від 01 червня 2016 року № 2-рп/2016).
		79.        Згідно із статтею 55 ЦК України опіка та піклування встановлюються з метою забезпечення особистих немайнових і майнових прав та інтересів малолітніх, неповнолітніх осіб, а також повнолітніх осіб, які за станом здоров`я не можуть самостійно здійснювати свої права і виконувати обов`язки.
		80.        Відповідно до статті 58 ЦК України опіка встановлюється над малолітніми особами, які є сиротами або позбавлені батьківського піклування, та фізичними особами, які визнані недієздатними.
		81.        Суд встановлює опіку над фізичною особою у разі визнання її недієздатною і призначає опікуна за поданням органу опіки та піклування (частина перша                 статі 60 ЦК України).
		Щодо заяв ОСОБА_1 , ОСОБА_4 , ОСОБА_5 , ОСОБА_3 про визнання ОСОБА_6 недієздатним та встановлення над ним опіки
		82.        Згідно з частиною третьою статті 296 ЦПК України заяву про визнання фізичної особи недієздатною може бути подано членами її сім`ї, близькими родичами, незалежно від їх спільного проживання, органом опіки та піклування, закладом з надання психіатричної допомоги.
		83.        Важливою складовою сімейного життя є право жити разом, щоб сімейні стосунки могли нормально розвиватись, а члени сім`ї могли спілкуватись одне з одним. Поняття сімейного життя є автономним. Відповідь на питання, існує чи ні сімейне життя, залежить переважно від факту реального існування у дійсності тісних особистих зв`язків та стосунків.
		84.        Сім`ю складають особи, які спільно проживають, пов`язані спільним побутом, мають взаємні права та обов`язки (частина друга статті 3 СК України).
		85.        Сімейний кодекс України регулює зокрема сімейні особисті немайнові та майнові відносини між подружжям, між батьками та дітьми, усиновлювачами та усиновленими, між матір`ю та батьком дитини, між бабою, дідом, прабабою, прадідом та внуками, правнуками, рідними братами та сестрами, мачухою, вітчимом та падчеркою, пасинком, між іншими членами сім`ї, визначеними у ньому. Водночас, Сімейний кодекс України не регулює сімейні відносини між двоюрідними братами та сестрами, тіткою, дядьком та племінницею, племінником і між іншими родичами за походженням (стаття 2 СК України).
		86.        Згідно з абзацом п`ятим пункту 6 мотивувальної частини рішення Конституційного Суду України від 03 червня 1999 року № 5-рп/99 у справі про офіційне тлумачення терміну «член сім`ї» членами сім`ї є, зокрема особи, які постійно з ним мешкають і ведуть спільне господарство. До таких осіб належать не тільки близькі родичі (рідні брати, сестри, онуки, дід і баба), але й інші родичі чи особи, які не перебувають з особою у безпосередніх родинних зв`язках (брати, сестри дружини (чоловіка); неповнорідні брати і сестри; вітчим, мачуха; опікуни, піклувальники, пасинки, падчерки й інші). Обов`язковими умовами для визнання їх членами сім`ї, крім спільного проживання, є: ведення спільного господарства, тобто наявність спільних витрат, спільного бюджету, спільного харчування, купівля майна для спільного користування, участь у витратах та утримання житла, його ремонт, надання взаємної допомоги, наявність усних чи письмових домовленостей про порядок користування житловим приміщенням, інших обставин, які засвідчують реальність сімейних відносин.
		87.        Отже, законодавством не передбачено вичерпного переліку членів сім`ї та визначено критерії, за наявності яких особи складають сім`ю. Такими критеріями віднесення до кола членів однієї сім`ї є спільне проживання (за винятком можливості роздільного проживання подружжя з поважним причин і дитини з батьками), спільний побут і взаємні права й обов`язки осіб, які об`єдналися для спільного проживання.
		88.        Кодекс законів про працю України передбачає, що близькими родичами чи свояками є батьки, подружжя, брати, сестри, діти, а також батьки, брати, сестри і діти подружжя(стаття 25-1 КЗпП України).
		89.        Положеннями статті 1 Закону України «Про запобігання корупції» визначено, що близькі особи - це члени сім`ї суб`єкта, зазначеного у частині першій статті 3 цього Закону, а також чоловік, дружина, батько, мати, вітчим, мачуха, син, дочка, пасинок, падчерка, рідний та двоюрідний брати, рідна та двоюрідна сестри, рідний брат та сестра дружини (чоловіка), племінник, племінниця, рідний дядько, рідна тітка, дід, баба, прадід, прабаба, внук, внучка, правнук, правнучка, зять, невістка, тесть, теща, свекор, свекруха, батько та мати дружини (чоловіка) сина (дочки), усиновлювач чи усиновлений, опікун чи піклувальник, особа, яка перебуває під опікою або піклуванням зазначеного суб`єкта. Члени сім'ї: особа, яка перебуває у шлюбі із суб`єктом, зазначеним у частині першій статті 3 цього Закону, та діти зазначеного суб`єкта до досягнення ними повноліття - незалежно від спільного проживання із суб`єктом; будь-які особи, які спільно проживають, пов`язані спільним побутом, мають взаємні права та обов`язки із суб`єктом, зазначеним у частині першій статті 3 цього Закону (крім осіб, взаємні права та обов`язки яких не мають характеру сімейних), у тому числі особи, які спільно проживають, але не перебувають у шлюбі.
		90.        Суди встановили, що  ОСОБА_1 є фактично нянею та здійснює догляд за ОСОБА_6 на договірних засадах, ОСОБА_4 та ОСОБА_5 були близькими друзями та бізнес-партнерами батька ОСОБА_6 - ОСОБА_7 , а ОСОБА_3 є троюрідною сестрою ОСОБА_6 , яка з ним не проживає. Суд апеляційної інстанції дійшов обґрунтованого висновку, що вказані особи не можуть вважатися членами сім`ї ОСОБА_6 у розумінні частини першої                       статті 296 ЦК України, не є його близькими родичами, а тому не є суб`єктами, які мають право звертатися до суду із заявою про визнання особи недієздатною. Водночас судом апеляційної інстанції враховано, що до суду із заявою про визнання особи недієздатною звернулася мати цієї особи.
		91.        Ураховуючи наведене, суд апеляційної інстанції дійшов правильного висновку про наявність підстав для залишення заяв  ОСОБА_1 ,                 ОСОБА_4 , ОСОБА_5 , ОСОБА_3 без розгляду.
		92.        Посилання касаційних скарг ОСОБА_1 та ОСОБА_4 на те, що ОСОБА_1 постійно проживала з ОСОБА_6 з 2014 року, вела спільне господарство та спільний побут з ним, що на їх думку свідчить про наявність сімейних зв`язків між нею та ОСОБА_6 , є необґрунтованими. З урахуванням встановлених судами попередніх інстанцій обставин щодо договірного характеру правовідносин між ОСОБА_1 та померлим батьком ОСОБА_6 - ОСОБА_7 , пов`язаних з наданням нею догляду за ОСОБА_6 , що не заперечується ОСОБА_1 , колегія суддів зауважує, що спільне проживання заявниці з ОСОБА_6 з 2014 року, а саме протягом виконання нею роботи по догляду за останнім, не має ознак сімейних відносин між ними.
		93.        У цьому аспекті колегія суддів також звертає увагу, що позов 
		ОСОБА_1 до ОСОБА_2 , ОСОБА_6 , третя особа: приватний нотаріус Мамай І. В., про встановлення юридичного факту проживання однією сім`єю зі спадкодавцем, визнання спадкоємцем та зміну черговості спадкування було залишено без розгляду на підставі пункту 5 частини першої статті 257 ЦПК України (ухвала Голосіївського районного суду м. Києва від 07 листопада 
		2022 року у справі № 752/20161/21).
		94.        Крім того, безпідставними є доводи касаційної скарги ОСОБА_3 щодо необхідності застосування до спірних правовідносин аналогії закону, а саме в розумінні положень частини третьої статті 296 ЦПК України до близьких родичів слід віднести осіб, зокрема, визначених частиною першою статті 1265 ЦК України (родичів до шостого ступеня споріднення включно).
		95.        Колегія суддів зауважує, що процесуальною правосуб`єктністю на подання заяви про визнання особи недієздатною наділені не всі родичі такої особи, а лише члени сім`ї, у тому числі близькі родичі (частина третя статті 296 ЦПК України). Близькі родичі це фактично особи, які мають особливі права та обов`язки через тісні стосунки між собою.  ОСОБА_3 , яка, як встановлено судами попередніх інстанцій, є троюрідною сестрою ОСОБА_6 , згідно з визначеним у законодавстві України переліком таких осіб, не входить до числа його близьких родичів та не може діяти всупереч діям на намірам матері ОСОБА_6 . 
		96.        Колегія суддів відхиляє також доводи касаційних скарг ОСОБА_1 та ОСОБА_4 щодо порушення судом апеляційної інстанції норм процесуального права, зокрема вихід за межі апеляційних скарг та перегляд рішення суду першої інстанції в частині, яка не оскаржувалася жодним з учасників справи в апеляційному порядку (щодо заяв ОСОБА_4 та ОСОБА_5 ).
		97.        Згідно з положеннями частин першої та п`ятої статті 367 ЦПК України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними в ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги.
		98.        Водночас, якщо поза увагою доводів апеляційної скарги залишилася очевидна незаконність або необґрунтованість рішення суду першої інстанції у справах окремого провадження, суд апеляційної інстанції переглядає справу в повному обсязі.
		99.        Встановивши, що суд першої інстанції не мав правових підстав для розгляду по суті заяв осіб, які не наділені процесуальною правосуб`єктністю, визначеною частиною третьою статті 296 ЦПК України, суд апеляційної інстанції законно та обґрунтовано на підставі положень частини п`ятої статті 367 ЦПК України переглянув справу окремого провадження у повному обсязі.
		Щодо заяви ОСОБА_2 про визнання ОСОБА_6 недієздатним та встановлення над ним опіки
		100.     Судами попередніх інстанцій встановлено, що ОСОБА_2 є матір`ю ОСОБА_6 , а тому має право на подання заяви про визнання його недієздатним та встановлення опіки.
		101.     Відмовляючи у задоволенні заяви  ОСОБА_2 про визнання її сина ОСОБА_6 недієздатним та встановлення над ним опіки, суд апеляційної інстанції виходив з недоведеності заявлених вимог, а саме, що  ОСОБА_6 внаслідок хронічного, стійкого психічного розладу не здатен усвідомлювати значення своїх дій та (або) керувати ними, а також того, що потенційні опікуни, з урахуванням особистих стосунків між ними, можуть виконувати обов`язки опікуна.
		102.     Колегія суддів не погоджується із зазначеними висновками суду апеляційної інстанції, з огляду на таке.
		103.     Згідно з частиною першою статті 2 ЦПК України завданням цивільного судочинства є справедливий, неупереджений та своєчасний розгляд і вирішення цивільних справ з метою ефективного захисту порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб, інтересів держави.
		104.     Відповідно до частини третьої статті 297 ЦПК України у заяві про визнання фізичної особи недієздатною мають бути викладені обставини, що свідчать про хронічний, стійкий психічний розлад, внаслідок чого особа не здатна усвідомлювати значення своїх дій та (або) керувати ними.
		105.     Суд за наявності достатніх даних про психічний розлад здоров`я фізичної особи призначає для встановлення її психічного стану судово-психіатричну експертизу (частина перша статті 298 ЦПК України).
		106.     Звертаючись до суду із зазначеною заявою, ОСОБА_2 зазначала, що її син з народження хворіє на невиліковну хворобу - стійкий психічний розлад, є інвалідом І групи безстроково, не може самостійно забезпечувати догляд за собою, на підтвердження чого до матеріалів справи надано відповідні медичні документи. Крім того, посилаючись на положення статті 298 ЦПК України, зауважувала, що остаточний висновок про здатність особи усвідомлювати значення своїх дій та (або) керувати ними має бути зроблений судом на підставі висновку судово-психіатричної експертизи. 
		107.     Суд першої інстанції взяв до уваги проведений у межах справи, що переглядається в касаційному порядку, висновок судово-психіатричного експерта № 702 від 10 листопада 2022 року, згідно з яким ОСОБА_6 виявляє ознаки хронічного стійкого психічного розладу у вигляді деменції внаслідок епілепсії та за своїм психічним станом нездатний усвідомлювати значення своїх дій та керувати ними.
		108.     Висновок судово-психіатричної експертизи є чітким, недвозначним та жодним із учасників справи не заперечувався.
		109.     У постанові Верховного Суду від 17 травня 2021 року у справі № 636/398/19  зазначено, що за положеннями частини першої статті 39 ЦК України фізична особа може бути визнана судом недієздатною, якщо вона внаслідок хронічного, стійкого психічного розладу не здатна усвідомлювати значення своїх дій та (або) керувати ними. Зміст цієї норми слід тлумачити таким чином, що суд має право, але не зобов`язаний визнати фізичну особу недієздатною. Частиною другою статті 39 ЦК України передбачено, що порядок визнання фізичної особи недієздатною встановлюється ЦПК України. Відповідно до статті 239 ЦПК України суд за наявності достатніх даних про психічний розлад здоров`я фізичної особи призначає для встановлення її психічного стану судово-психіатричну експертизу. Метою проведення судово-психіатричної експертизи є з`ясування наявності чи відсутності психічного розладу, здатного вплинути на усвідомлення особою своїх дій та керування ними.
		110.     Стаття 3 Закону України «Про психіатричну допомогу» визначає презумпцію психічного здоров`я.
		111.     Кожна особа вважається такою, яка не має психічного розладу, доки наявність такого розладу не буде встановлено на підставах та в порядку, передбачених цим Законом та іншими законами України.
		112.     Відповідно до положень частини першої статті 103 ЦПК України суд призначає експертизу у справі за сукупності таких умов: для з`ясування обставин, що мають значення для справи, необхідні спеціальні знання у сфері іншій, ніж право, без яких встановити відповідні обставини неможливо; сторонами (стороною) не надані відповідні висновки експертів із цих самих питань або висновки експертів викликають сумніви щодо їх правильності.
		113.     Згідно зі статтею 105 ЦПК України призначення експертизи судом є обов`язковим у разі заявлення клопотання про призначення експертизи обома сторонами. Призначення експертизи судом є обов`язковим також за клопотанням хоча б однієї із сторін, якщо у справі необхідно встановити, зокрема психічний стан особи.
		114.     Порядок проведення судово-психіатричної експертизи затверджено Наказом Міністерства охорони здоров`я України від 08 травня 2018 року №865, зареєстрованим в Міністерстві юстиції України 14 червня 2018 року за 
		№ 719/32171.
		115.     Предметом судово-психіатричної експертизи є психічний стан особи у певні юридично значимі проміжки часу. Психічний стан особи у певні юридично значимі проміжки часу визначається з метою надання відповіді на запитання, поставлені особою або органом, яка (який) залучила(в) експерта, або слідчим суддею чи судом, що доручив проведення експертизи.
		116.     Об`єктами експертизи є: матеріали цивільної справи, медична документація, аудіовізуальні матеріали та інша інформація про психічний стан особи, відповідно якої проводиться експертиза.
		117.     Відповідно до статті 81 ЦПК України кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом. Докази подаються сторонами та іншими учасниками справи. Доказування не може ґрунтуватися на припущеннях.
		118.     Статтею 76 ЦПК України визначено, що доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.
		119.     Обставини, які визнаються учасниками справи, не підлягають доказуванню, якщо суд не має обґрунтованого сумніву щодо достовірності цих обставин або добровільності їх визнання. Обставини, які визнаються учасниками справи, зазначаються в заявах по суті справи, поясненнях учасників справи, їхніх представників (частина перша статті 82 ЦПК України).
		120.     У відповідності до статті 89 ЦПК України суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності. Суд надає оцінку як зібраним у справі доказам в цілому, так і кожному доказу (групі однотипних доказів), який міститься у справі, мотивує відхилення або врахування кожного доказу (групи доказів).
		121.     Колегія суддів зауважує, що справи про визнання особи недієздатною є справами окремого провадження, які мають спеціальний порядок розгляду та вирішення, пов`язаний як з необхідністю захисту інтересів особи, яка не може набувати для себе цивільних прав і самостійно їх здійснювати, а також своїми діями створювати для себе цивільні обов`язки, самостійно їх виконувати та нести відповідальність у разі їх невиконання, так і з необхідністю встановлення психічного стану такої особи.
		122.     Згідно з положеннями пункту 2 частини першої статті 105, частини першої стаття 298 ЦПК України призначення експертизи у зазначеній категорії справ є обов`язковим.
		123.     Пунктом 3 частини другої статті 188 ЦПК України передбачено, що суд з урахуванням положень частини першої цієї статті може за клопотанням учасника справи або з власної ініціативи об`єднати в одне провадження декілька справ за позовами різних позивачів до одного й того самого відповідача.
		124.     Відповідно до частини десятої статті 188 ЦПК України справи, об`єднані в одне провадження, роз`єднанню не підлягають.
		125.     Визнаючи недопустимим доказом висновок судово-психіатричного експерта № 702 від 10 листопада 2022 року, наданий на виконання ухвали Обухівського міськрайонного суду Київської області від 20 вересня 2022 року у справі № 372/3474/21, апеляційний суд не врахував того, що справа                                       № 372/3474/21, у межах якої проводилась відповідна судово-психіатрична експертиза, об`єднана з іншими справами, і до неї входить також справа за заявою ОСОБА_2 про визнання її сина недієздатним та встановлення над ним опіки.
		126.     Основною засадою (принципом) цивільного судочинства є, зокрема, змагальність сторін та диспозитивність (пункт 4 та 5 частини третьої статті 2 ЦПК України).
		127.     Європейський суд з прав людини наголошував, що право на доступ до суду має бути ефективним. Реалізуючи пункт 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини та основоположних свобод, кожна держава-учасниця Конвенції вправі встановлювати правила судової процедури, в тому числі й процесуальні заборони та обмеження, зміст яких - не допустити судовий процес у безладний рух.
		128.     Разом з тим не повинно бути занадто формального ставлення до передбачених законом вимог, оскільки доступ до правосуддя повинен бути не лише фактичним, а й реальним.
		129.     Колегія суддів знову наголошує, що недієздатні особи є особливою категорією людей (фізичних осіб), які не можуть самостійно на власний розсуд реалізовувати майнові та особисті немайнові права, виконувати обов`язки й нести юридичну відповідальність за свої діяння. Держава несе обов`язок забезпечити захист та реалізацію прав недієздатних осіб, створити умови для задоволення їхніх потреб.
		130.     Згідно з частиною першою статті 67 ЦК України опікун зобов`язаний дбати про підопічного, про створення йому необхідних побутових умов, забезпечення його доглядом та лікуванням.
		131.     При призначенні опікуна важливі і обов`язково повинні враховуватися особисті приязні стосунки між опікуном і підопічним, що забезпечить нормальне життєзабезпечення підопічного. Можливість особи здійснювати повноваження опікуна перевіряється органом опіки та піклування, який висловлює пропозиції про доцільність призначення опікуна.
		132.     Подібні положення зазначені у Правилах опіки та піклування, затверджених наказом Державного комітету України у справах сім`ї та молоді Міністерства освіти України, Міністерства охорони здоров`я України, Міністерства праці та соціальної політики України від 26 травня 1999 року 
		№ 34/166/131/88. У Правилах також зазначено, що опікун призначається лише за його згодою  і,  як  правило,  з  числа родичів чи близьких підопічному осіб.
		133.     Ураховуючи наявні у матеріалах справи дані про стан психічного здоров`я ОСОБА_6 з народження, визнання таких обставин усіма учасниками справи, призначення судом та проведення у справі судово-психіатричної експертизи попередженим про кримінальну відповідальність судовим експертом, а також фактичного заявлення ОСОБА_2 клопотання про необхідність призначення у справі відповідно до положень статті 298 ЦПК України судово-психіатричної експертизи, висновок суду апеляційної інстанції про відсутність у матеріалах справи доказів на підтвердження того, що  ОСОБА_6 внаслідок хронічного, стійкого психічного розладу не здатен усвідомлювати значення своїх дій та (або) керувати ними, є передчасним. 
		134.     За наведених обставин суд апеляційної інстанції формально підійшов до розгляду справи про визнання особи недієздатною, не забезпечивши її розгляд з метою ефективного захисту прав та інтересів особи, стосовно якої розглядається питання про визнання недієздатним та призначення опікунів.
		135.     Крім того, колегія суддів звертає увагу на положення статті 299 ЦПК України, які передбачаються, що справи про обмеження цивільної дієздатності фізичної особи чи визнання фізичної особи недієздатною суд розглядає за участю заявника, особи, щодо якої розглядається справа про визнання її недієздатною, її адвоката та представника органу опіки та піклування. Питання про виклик фізичної особи, щодо якої розглядається справа про визнання її недієздатною, вирішується в кожному випадку судом з урахуванням стану її здоров`я.
		136.     З аналізу положень частини першої статті 60 ЦК України та частини першої статті 300 ЦПК України, можливо дійти висновку, що обов`язковою умовою призначення судом конкретної фізичної особи опікуном над недієздатною фізичною особою є наявність подання органу опіки та піклування щодо доцільності призначення саме цієї особи опікуном.
		137.     Подібний висновок викладений у постанові Верховного Суду 
		від 20 травня 2020 року у справі № 736/1508/17.
		138.     Відповідно до статті 62 ЦК України опіка або піклування встановлюється за місцем проживання фізичної особи, яка потребує опіки чи піклування, або за місцем проживання опікуна чи піклувальника.
		139.     Положеннями статті 63 ЦК України закріплено, що опікуном або піклувальником може бути лише фізична особа з повною цивільною дієздатністю; фізична особа може бути призначена опікуном або піклувальником лише за її письмовою заявою, опікун або піклувальник призначаються переважно з осіб, які перебувають у сімейних, родинних відносинах з підопічним, з урахуванням особистих стосунків між ними, можливості особи виконувати обов`язки опікуна чи піклувальника. Фізичній особі може бути призначено одного або кількох опікунів чи піклувальників.
		140.     До встановлення опіки або піклування і призначення опікуна чи піклувальника опіку або піклування над фізичною особою здійснює відповідний орган опіки та піклування.
		141.     У справі, що переглядається в касаційному порядку, приймали участь усі можливі потенційні опікуни ОСОБА_6 , кожен з яких звертався до органу опіки та піклування з метою призначення його опікуном. Крім того, матір`ю ОСОБА_6 було укладено з ОСОБА_4 , ОСОБА_1 , ОСОБА_5 договір про спільну діяльність по захисту інтересів недієздатної особи, до якого, згідно з доводами ОСОБА_2 , пропонували приєднатися ще одному потенційному опікуну ОСОБА_3 . 
		142.     Однією з основоположних засад цивільного законодавства є добросовісність (пункт 6 частини першої статті 3 ЦК України) і дії учасників цивільних правовідносин мають бути добросовісними, тобто відповідати певному стандарту поведінки, що характеризується чесністю, відкритістю і повагою інтересів іншої сторони договору або відповідного правовідношення. 
		143.     Ураховуючи наведене, суд апеляційної інстанції неналежним чином розглянув заяву ОСОБА_2 про визнання її сина ОСОБА_6 недієздатним та встановлення над ним опіки, не надав належної правової оцінки наявним у матеріалах справи доказам, не встановив необхідних для вирішення у справі обставин, у зв`язку з чим дійшов передчасного висновку про відсутність підстав для задоволення такої заяви.
		144.     Усунути ці недоліки на стадії касаційного перегляду справи з урахуванням повноваження Верховного Суду та меж перегляду справи в касаційній інстанції (стаття 400 ЦПК України), коли необхідно встановлювати фактичні обставини та оцінювати докази, є неможливим.
		145.     Відповідно до пункту 1 частин третьої і четвертої статті 411 ЦПК України підставою для скасування судового рішення та направлення справи на новий розгляд є порушення норм процесуального права, що унеможливило встановлення фактичних обставин, які мають значення для правильного вирішення справи, якщо суд не дослідив зібрані у справі докази. 
		146.     Справа направляється на новий розгляд до суду апеляційної інстанції, якщо порушення норм процесуального права допущені тільки цим судом. 
		147.     За викладених обставин колегія суддів вважає за необхідне скасувати оскаржене судове рішення суду апеляційної інстанції в частині вирішення заяви ОСОБА_2 про визнання особи недієздатною та встановлення опіки.
		148.     В іншій частині постанова апеляційного суду ухвалена з дотриманням норм матеріального та процесуального права. Доводи касаційних скарг ОСОБА_5 , ОСОБА_1 , ОСОБА_4 та ОСОБА_3 є необґрунтованими та висновків суду апеляційної інстанції в частині вирішення їх заяв про визнання особи недієздатною та встановлення опіки не спростовують.
		149.     Відповідно до частини першої статті 410 ЦПК України суд касаційної інстанції залишає касаційну скаргу без задоволення, а судові рішення - без змін, якщо рішення, переглянуте в передбачених статтею 400 цього Кодексу межах, ухвалено з додержанням норм матеріального і процесуального права.
		Керуючись статтями 402, 403, 409, 410, 411, 415, 416, 418, 419 ЦПК України, Верховний Суд у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду 
		ПОСТАНОВИВ:
		1.           Касаційні скарги ОСОБА_5 , від імені якого діє адвокат Пілягін Олександр Валерійович, ОСОБА_1 та ОСОБА_4 , від імені яких діє адвокат Глушков Валентин Олександрович, а також ОСОБА_3 , від імені якої діє адвокат Коваль Марія Сергіївна, залишити без задоволення.
		2.           Постанову Київського апеляційного суду від 19 жовтня 2023 року в частині вирішення заяв ОСОБА_1 , ОСОБА_3 , ОСОБА_4 , ОСОБА_5 , заінтересовані особи: ОСОБА_6 , Козинська селищна рада Обухівського району Київської області, приватний нотаріус Київського міського нотаріального округу Мамай Ірина Володимирівна, Шевченківська районна в м. Києві державна адміністрація, про визнання особи недієздатною та встановлення опіки, залишити без змін.
		3.           Касаційну скаргу ОСОБА_2 задовольнити частково.
		4.           Постанову Київського апеляційного суду від 19 жовтня 2023 року у частині вирішення заяви ОСОБА_2 , заінтересовані особи: ОСОБА_6 , Козинська селищна рада Обухівського району Київської області, приватний нотаріус Київського міського нотаріального округу Мамай Ірина Володимирівна, про визнання особи недієздатною та встановлення опіки, скасувати. Справу у цій частині направити на новий розгляд до суду апеляційної інстанції.
		Постанова суду касаційної інстанції набирає законної сили з моменту її прийняття, є остаточною і оскарженню не підлягає.
		 
		Головуючий                                                                                    Є. В. Синельников
		 
		Судді:                                                                                     О. В. Білоконь
		 
		                                                                                              О. М. Осіян
		 
		Н. Ю. Сакара
		 
		В. В. Шипович

</body>
</html>

Логін:
Для помилки:

Пароль:
Для помилки:

Ваше ім'я:
Для помилки:

Ваш e-mail:
Для помилки:

Повідомлення:
Для помилки:

Введіть в поле результат арифметичного виразу:
Для помилки:

Зачекайте, будь ласка...