Єдиний державний реєстр судових рішень

Доступ до Реєстру здійснюється в тестовому (обмеженому) режимі. Для запобігання загрозам життю і здоров'ю суддів та учасників судового процесу, а також у разі виявлення ознак кіберзагрози, доступ до Реєстру або окремих рішень у ньому може бути обмежено.

Ласкаво просимо, !

Категорія справи № 279/347/17 : Кримінальні справи (до 01.01.2019); Злочини у сфері службової діяльності; Прийняття пропозиції, обіцянки або одержання неправомірної вигоди службовою особою.
Надіслано для оприлюднення: 04.03.2024. Зареєстровано: 04.03.2024. Забезпечено надання загального доступу: 05.03.2024.

Номер судового провадження: 1-кп/279/11/24
Номер кримінального провадження в ЄРДР: 42015060000000099

<!DOCTYPE HTML PUBLIC "-//W3C//DTD HTML 4.01 Transitional//DE" "http://www.w3.org/TR/html4/loose.dtd">
<html>
	<head>
		<meta http-equiv="content-type" content="text/html; charset=utf-8" />
		<meta name="generator" content="Rtf2Html Converter" />
		<title>
			Єдиний державний реєстр судових рішень
		</title>
	</head>
	<body>
		Коростенський міськрайонний суд Житомирської області    
		 
		Справа №279/347/17
		1-кп/279/11/24 
		В И Р О К
		ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
		 
		04 березня 2024 року        
		     Коростенський міськрайонний суд Житомирської області в складі:
		       головуючого                                               судді ОСОБА_1 
		        секретарів                                 ОСОБА_2 , ОСОБА_3 , ОСОБА_4 
		за участю : 
		прокурора                                            ОСОБА_5 , ОСОБА_6 
		обвинуваченого ОСОБА_7 
		захисника адвоката ОСОБА_8 
		        розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Коростень  Житомирської  області кримінальне провадження щодо
		               ОСОБА_7 ,   ІНФОРМАЦІЯ_1 , уродженець                   с. Волящина, Володарсько- Волинського району, Житомирської області, громадянин          України, українець, одружений, проживає та зареєстрований за адресою:
		АДРЕСА_1 , раніше не судимий,
		в скоєнні кримінального правопорушення , передбаченого ч.3 ст. 368 КК України ,
		                                                    В С Т А Н О В И В:
		         Згідно обвинувального акту ОСОБА_7 обвинувачується у одержанні службовою особою, яка займає відповідальне становище, неправомірної вигоди  для себе за вчинення в інтересах того, хто надає неправомірну вигоду, будь-якої дії з використанням наданого їй службового становища, вчиненого повторно, за наступних обставин :  наказом начальника управління Державної пенітенціарної служби України в Житомирській області №48о/с від 16.06.2014 ОСОБА_7 призначено заступником начальника установи із соціально-виховної та психологічної роботи Коростенської виправної колонії УДПТС України в Житомирській області (далі Коростенська ВК №71).
		Відповідно до ч. 2 примітки статті 368 КК України, службовими особами, які займають відповідальне становище, у статтях 368, 368-2, 369 та 382 цього Кодексу є особи, зазначені у пункті 1 примітки до статті 364 цього Кодексу, посади яких згідно із статтею 6 Закону України «Про державну службу» належать до категорії "Б", судді, прокурори і слідчі, а також інші, крім зазначених у пункті 3 примітки до цієї статті, керівники і заступники керівників органів державної влади, органів місцевого самоврядування, їх структурних підрозділів та одиниць.
		Відповідно до посадової інструкції, затвердженої 17.06.2014 начальником колонії, на заступника начальника установи із соціально-виховної та психологічної роботи Коростенської ВК №71 покладається контроль за підготовкою документів по комісіях по умовно-достроковому звільненню, переведенню до колонії-поселення по кінцю строку, про помилування.Таким чином, заступник начальника установи із соціально-виховної та психологічної роботи Коростенської виправної колонії УДПТС України в Житомирській області ОСОБА_7 є службовою особою, яка займає відповідальне становище.
		2 
		Наказами начальника Коростенської виправної колонії УДПТС України в Житомирській області №164 від 27.06.2014, №316 від 31.10.2014, №181 від 07.05.2015, №366 від 06.10.2015 оновлено склади комісії з питань щодо застосування до засуджених умовно-дострокового звільнення від відбування покарання, заміни невідбутої частини покарання більш м`яким, встановлення адміністративного нагляду та переведення засуджених на підставах, встановлених ч. ч. 1,3 ст. 101 та ст. 147 КВК України (далі комісія), до складу яких було включено в тому числі заступника начальника установи із соціально- виховної та психологічної роботи Коростенської виправної колонії УДПТС України в Житомирській області ОСОБА_7 .
		Так, на початку липня 2014 року, у заступника начальника установи із соціально-виховної та психологічної роботи Коростенської виправної колонії УДПТС України в Житомирській області ОСОБА_7 , який є службовою особою та займає відповідальне становище, виник злочинний умисел на одержання неправомірної вигоди для себе за вчинення в інтересах засуджених осіб, які відбували покарання у Коростенській ВК №71, дій спрямованих на позитивне вирішення питання щодо умовно-дострокового звільнення, заміни невідбутої частини покарання більш м`яким або переведенню до дільниці соціальної реабілітації засуджених, з використанням наданих йому повноважень, шляхом погодження позитивних характеристик на засуджених, голосуванні за позитивне вирішення питань на користь вказаних засуджених під час розгляду комісією з питань щодо застосування до засуджених умовно- дострокового звільнення від відбування покарання, заміни невідбутої частини покарання більш м`яким, переведення засуджених до дільниці соціальної реабілітації.
		З метою отримання неправомірної вигоди, заволодіння грошовими коштами засуджених, та приховання слідів злочинів, ОСОБА_7 , запропонував раніше знайомому ОСОБА_9 оформити у ПАТ КБ «ПРИВАТБАНК» банківську картку і за грошову винагороду у розмірі 20 грн. надати її у користування ОСОБА_7 . На вказану пропозицію ОСОБА_9 , який не був обізнаний про злочинний умисел ОСОБА_7 , погодився та оформив 11.07.2014 у ПАТ КБ «ПРИВАТБАНК» банківську картку № НОМЕР_1 , яку одразу після оформлення надав для користування ОСОБА_7 та повідомив йому РІN-код, а останній в свою чергу надав ОСОБА_9 за його допомогу 20 грн. 
		З метою реалізації свого злочинного умислу, ОСОБА_7 , у період з 11.07.2014 по 08.12.2015, перебуваючи на території Коростенської ВК №71, за адресою: м. Коростень, Білокоровицьке шосе, 4, будучи службовою особовою, яка займає відповідальне становище, діючи умисно, з корисливих мотивів - особистого матеріального збагачення, пропонував засудженим особам, які відбували покарання у виді позбавлення волі у Коростенській ВК №71 свої послуги щодо сприяння в умовно-достроковому звільненні або переведенню до колонії-поселення засуджених та надавав номер банківської карти ПАТ КБ «ПРИВАТБАНК» № НОМЕР_1 , яку він в особистих цілях використовував для отримання неправомірної вигоди.
		У подальшому, після перерахування обумовленої суми коштів, ОСОБА_7 , користуючись своїми повноваженням та покладеними на нього обов`язками щодо здійснення контролю за підготовкою документів по комісіях по умовно-достроковому звільненню, заміні невідбутої частини покарання більш м`яким або переведенню до дільниці соціальної реабілітації засуджених, сприяв в усуненні перешкод у підготовці документів, а грошовими коштами розпоряджався на власний розсуд, за наступних обставин.
		Реалізуючи свій злочинний умисел, направлений на отримання неправомірної вигоди, ОСОБА_7 , використовуючи службове становище, будучи особою, яка займає відповідальне становище, на початку вересня 2014 року, звернувся до засудженого 07.10.2009 вироком Овруцького районного суду
		3 
		Житомирської області ОСОБА_10 , якому повідомив про те, що може сприяти у покращенні умов його тримання, а також умовно-достроковому звільненні у разі якщо останній перерахує грошові кошти у сумі 2500 грн. на надану ОСОБА_7 банківську картку ПАТ КБ «ПРИВАТБАНК» № НОМЕР_1 , що оформлена на ім`я ОСОБА_9 .
		Засуджений ОСОБА_10 розуміючи, що саме від ОСОБА_7 залежить вирішення питання збору та підготовку документів для його дострокового звільнення від відбування покарання та позитивне вирішення цього питання, зателефонував ОСОБА_11 та попросив перерахувати грошові кошти у сумі 2 тис. грн. на банківську карту ПАТ КБ «ПРИВАТБАНК» № НОМЕР_2 , що оформлена на ім`я   ОСОБА_12 , номер якої остання попередньо надала йому.
		На вказане прохання, ОСОБА_11 , будучи не обізнаною про злочинні наміри ОСОБА_7 , погодилася та 12.09.2014, о 15 год. 17 хв., використовуючи автоматизовану систему банківських переказів ПАТ КБ «ПРИВАТБАНК» - «ПРИВАТ24» здійснила грошовий переказ у сумі 2000 грн. на банківську карту ОСОБА_12 за № НОМЕР_2 .
		Цього ж дня, ОСОБА_12 будучи не обізнаною про злочинні наміри ОСОБА_7 , за проханням засудженого ОСОБА_10 , о 15 год. 37 хв., використовуючи автоматизовану систему банківських переказів ПАТ КБ «ПРИВАТБАНК» - «ПРИВАТ24» здійснила грошовий переказ коштів у сумі 2000 грн. на банківську карту № НОМЕР_1 , що оформлена на ім`я ОСОБА_9 .
		22.10.2014 ОСОБА_7 , використовуючи службове становище, будучи особою, що займає відповідальне становище, діючи в інтересах ОСОБА_10 , погодив позитивну характеристику на засудженого складену начальником відділення соціально-виховної та психологічної служби ОСОБА_13 , який є його підлеглим та не був обізнаний про злочинні наміри ОСОБА_7 .
		Цього ж дня, ОСОБА_7 прийняв участь у розгляді комісією питання щодо направлення документів про умовно-дострокове звільнення ОСОБА_10 та позитивно проголосував за їх направлення до Коростенського міськрайонного суду Житомирської області для вирішення питання про умовно-дострокове звільнення ОСОБА_10 , особисто внісши при цьому запис до опитувального аркушу про можливість застосування умовно-дострокового звільнення від відбування покарання до засудженого.
		У подальшому ОСОБА_10 зателефонував ОСОБА_11 та попросив додатково перерахувати грошові кошти у cумі 500 грн. на банківську карту ПАТ КБ «ПРИВАТБАНК» за № НОМЕР_1 оформлену на ОСОБА_9 .
		На вказане прохання, ОСОБА_11 будучи необізнаною про злочинні наміри ОСОБА_7 , погодилася та 23.10.2014, о 10 год. 20 хв., використовуючи автоматизовану систему банківських переказів ПАТ КБ «ПРИВАТБАНК» - «ПРИВАТ24» здійснила грошовий переказ у сумі 500 грн. на банківську карту ПАТ КБ «ПРИВАТБАНК» № НОМЕР_1 . Завершуючи свої злочинні дії, ОСОБА_7 , використовуючи банківську картку, відкриту на ім`я ОСОБА_9 , у період з 12.09.2014 по 12.01.2016 отримав здобуті злочинним шляхом кошти та розпорядився ними на власний розсуд.
		Крім того, у заступника начальника установи із соціально-виховної та психологічної роботи Коростенської виправної колонії УДПТС України в Житомирській області ОСОБА_7 , який є службовою особою та займає відповідальне становище, виник злочинний умисел на повторне одержання неправомірної вигоди для себе за вчинення в інтересах засуджених осіб, які відбували покарання у Коростенській ВК №71, дій спрямованих на позитивне вирішення питання щодо умовно-дострокового звільнення, заміни невідбутої частини покарання більш м`яким або переведенню до дільниці соціальної реабілітації засуджених, з використанням наданих йому повноважень, шляхом погодження позитивних характеристик на засуджених, голосуванні за позитивне вирішення питань на користь вказаних засуджених 
		4
		під час розгляду комісією з питань щодо застосування до засуджених умовно-дострокового звільнення від відбування покарання, заміни невідбутої частини покарання більш м`яким, переведення засуджених до дільниці соціальної реабілітації.
		Так, начальник відділення        соціально-психологічної служби Коростенської ВК УДПтС України в Житомирській області ОСОБА_14 звернувся до засудженого 18.07.2013 вироком Богунського районного суду міста Житомира , ОСОБА_15 та повідомив про те, що останнього може бути умовно-достроково звільнено, при цьому йому необхідно звернутись до ОСОБА_7 .
		Реалізуючи свій злочинний умисел, направлений на отримання неправомірної вигоди, ОСОБА_7 повідомив засудженому ОСОБА_15 , що у разі перерахування на наданий ним банківський рахунок грошових коштів у сумі 5000 грн., він вирішить питання щодо його умовно-дострокового звільнення.
		Засуджений ОСОБА_15 розуміючи, що саме від ОСОБА_7 залежить вирішення питання збору та підготовку документів для його дострокового звільнення від відбування покарання та позитивне вирішення цього питання, зателефонував своїй матері ОСОБА_16 та попросив перерахувати грошові кошти у сумі 3000 грн. на банківську карту ПАТ КБ «ПРИВАТБАНК» № НОМЕР_2 оформлену на ім`я ОСОБА_12 , номер якої йому попередньо надав начальник відділення Коростенської ВК ОСОБА_15 . На вказане прохання, ОСОБА_16 будучи не обізнаною про злочинні наміри ОСОБА_7 погодилась та надала для переказу грошові кошти своєму синові ОСОБА_17 , який в свою чергу, 24.03.2015 у терміналі самообслуговування ПАТ КБ «ПРИВАТБАНК» за адресою: м. Житомир, вул. Щорса, 125, поповнив на 3000 грн. картковий рахунок відкритий на ім`я ОСОБА_12 за № НОМЕР_2 .
		Цього ж дня, ОСОБА_12 , будучи не обізнаною про злочинні наміри ОСОБА_7 , використовуючи автоматизовану систему банківських переказів ПАТ КБ «ПРИВАТБАНК» - «ПРИВАТ24» о 17 год. 24 хв. здійснила грошовий переказ коштів у сумі 2960 грн. на банківську карту оформлену на ім`я ОСОБА_9 за № НОМЕР_1 .
		23.09.2015 ОСОБА_7 , використовуючи службове становище, будучи особою, що займає відповідальне становище, діючи в інтересах ОСОБА_15 , погодив позитивну характеристику на засудженого складену начальником відділення ОСОБА_14 , який є його підлеглим та не був обізнаний про злочинні наміри ОСОБА_7 . Того ж дня, ОСОБА_7 прийняв участь у розгляді комісією питання щодо направлення документів про умовно-дострокове звільнення ОСОБА_15 та позитивно проголосував за їх направлення до Коростенського міськрайонного суду Житомирської області для вирішення питання про його умовно-дострокове звільнення, при цьому особисто вніс запис до опитувального аркушу про можливість застосування умовно- дострокового звільнення до засудженого. Завершуючи свої злочинні дії, ОСОБА_7 , використовуючи банківську картку, відкриту на ім`я ОСОБА_9 , у період з 24.03.2015 по12.01.2016 отримав здобуті злочинним шляхом кошти та розпорядився ними на власний розсуд.
		Крім того, у невстановлений слідством час, до засудженого 18.12.2007 Народицьким районним судом Житомирської області ОСОБА_18 , звернувся начальник відділення соціально-психологічної служби Коростенської ВК УДПтС України в Житомирській області ОСОБА_19 , повідомивши про те, що його може бути умовно-достроково звільнено, у разі якщо він звернеться до ОСОБА_7 .
		Так, переслідуючи мету особистого матеріального збагачення, ОСОБА_7 повідомив засудженому ОСОБА_18 , про те, що може вирішити питання щодо його умовно-дострокове звільнення, у разі перерахування на наданий ним банківський рахунок грошових коштів у сумі 2800 грн. Засуджений ОСОБА_18 розуміючи, що саме від ОСОБА_7 залежить вирішення питання збору та підготовки документів для його дострокового звільнення від відбування покарання та 
		5
		позитивне вирішення цього питання, зателефонував знайомій ОСОБА_20 та попросив перерахувати грошові кошти у сумі 2800 грн. на банківську карту ПАТ КБ «ПРИВАТБАНК» оформлену на на ім`я ОСОБА_12 за № НОМЕР_2 , номер якої йому попередньо надав начальник відділення Коростеньскої ВК УДПтС України в області ОСОБА_19 , який не був обізнаний про злочинні наміри ОСОБА_7 .
		На вказане прохання, ОСОБА_20 , будучи не обізнаною про злочинні наміри ОСОБА_7 , погодилася та 31.03.2015 о 13 год. 06 хв., у терміналі самообслуговування ПАТ КБ «ПРИВАТБАНК» за адресою: м. Київ, вул. Ялтинська, 5, поповнила на 2800 грн. картковий рахунок ОСОБА_12 за № НОМЕР_2 . Цього ж дня, ОСОБА_12 , будучи не обінаною про злочинні наміри ОСОБА_7 , використовуючи автоматизовану систему банківських переказів ПАТ КБ «ПРИВАТБАНК» - «ПРИВАТ24» о 18 год. 45 хв. здійснила грошовий переказ коштів у сумі 2730 грн. на банківську карту ОСОБА_9 за № НОМЕР_1 . Завершуючи свої злочинні дії, ОСОБА_7 , використовуючи банківську картку, відкриту на ім`я ОСОБА_9 , у період з 31.03.2015 по отримав здобуті злочинним шляхом кошти та розпорядився ними на власний розсуд.
		 
		Переслідуючи мету особистого матеріального збагачення, ОСОБА_7 звернувся до засудженого 27.02.2008 апеляційним судом Житомирської області ОСОБА_21 , повідомивши, що може вирішити питання щодо його умовно-дострокового звільнення до дня народження, а саме до 18.05.2015, у разі перерахування на банківський рахунок ПАТ КБ «ПРИВАТБАНК» № НОМЕР_1 , оформлений на ім`я ОСОБА_9 грошових коштів у сумі 600 грн. Засуджений ОСОБА_21 розуміючи, що саме від ОСОБА_7 залежить вирішення питання збору та підготовки документів для його дострокового звільнення від відбування покарання та позитивне вирішення цього питання у строк до 18.05.2015, зателефонував своєму дядьку ОСОБА_22 та попросив перерахувати грошові кошти у сумі 600 грн. на банківську карту ОСОБА_9 у ПАТ КБ «ПРИВАТБАНК» за № НОМЕР_1 . Будучи не обізнаним із злочинними намірами ОСОБА_7 , ОСОБА_22 05.04.2015 о 10 год. 16 хв. перебуваючи у магазині «М`ясна точка» за адресою: м. Коростишів, вул. Більшовицька, 103, використовуючи власну банківську карту, поповнив на суму 600 грн. карту ОСОБА_9 відкриту у ПАТ КБ «ПРИВАТБАНК» за № НОМЕР_1 .
		25.03.2015 ОСОБА_7 , використовуючи службове становище, діючи в інтересах ОСОБА_21 , погодив позитивну характеристику на засудженого, складену начальником відділення Коростенської ВК ОСОБА_13 , який є його підлеглим та не був обізнаний про злочинні наміри ОСОБА_7 . Цього ж дня, прийняв участь у розгляді комісією питання щодо направлення документів про умовно-дострокове звільнення ОСОБА_21 , позитивно проголосувавши за їх направлення до Коростенського міськрайонного суду Житомирської області для вирішення питання про умовно-дострокове звільнення засудженого, при цьому особисто вніс запис до опитувального аркушу про можливість застосування умовно- дострокового звільнення до ОСОБА_21 .
		Завершуючи свої злочинні дії, ОСОБА_7 , використовуючи банківську картку, відкриту на ім`я ОСОБА_9 , у період з 05.04.2015 по 12.01.2016 отримав здобуті злочинним шляхом кошти та розпорядився ними на власний розсуд.
		 
		Крім того, реалізуючи свій злочинний умисел, направлений на повторне отримання неправомірної вигоди, у невстановлений слідством точний час, ОСОБА_7 звернувся до засудженого 29.10.2007 Дніпровським районним судом міста Києва ОСОБА_23 , повідомивши про те, що може сприяти у його умовно-достроковому звільненні, у разі перерахування 3000 грн. на банківський рахунок відкритий у ПАТ КБ «ПРИВАТБАНК» на ім`я ОСОБА_9 
		6
		Засуджений ОСОБА_23 розуміючи, що саме від ОСОБА_7 залежить вирішення питання збору та підготовки документів для його дострокового звільнення від відбування покарання та позитивне вирішення цього питання, зателефонував знайомому ОСОБА_24 та попросив перерахувати 3000 грн. на банківську карту ПАТ КБ «ПРИВАТБАНК» № НОМЕР_1 оформлену на ОСОБА_9 .
		Будучи не обізнаним про злочинні наміри  ОСОБА_7 , 23.07.2015  ОСОБА_24  використовуючи автоматизовану систему банківських переказів ПАТ КБ «ПРИВАТБАНК» - «ПРИВАТ24» здійснив о 10 год. 54 хв. грошовий переказ 3000 грн. на банківську карту ОСОБА_9 .  10.09.2015 ОСОБА_7 , використовуючи службове становище, будучи особою, що займає відповідальне становище, діючи в інтересах засудженого ОСОБА_23 , погодив позитивну характеристику на останнього складену начальником відділення Коростенської ВК №71 ОСОБА_14 , який є його підлеглим та не був обізнаний про злочинні наміри ОСОБА_7 .
		Цього ж дня, ОСОБА_7 прийняв участь у розгляді комісією питання щодо направлення документів про умовно-дострокове звільнення засудженого, проголосувавши за їх направлення до Коростенського міськрайонного суду Житомирської області для вирішення питання про умовно-дострокове звільнення засудженого, при цьому особисто вніс запис до опитувального аркушу про можливість застосування умовно-дострокового звільнення від відбування покарання до ОСОБА_23 .
		Завершуючи свої злочинні дії, ОСОБА_7 , використовуючи банківську картку, відкриту на ім`я ОСОБА_9 , у період з 23.07.2015 по 12.01.2016 отримав здобуті злочинним шляхом кошти та розпорядився ними на власний розсуд.
		 
		Реалізуючи свій злочинний умисел, спрямований на повторне отримання неправомірної вигоди, у невстановлений слідством час, ОСОБА_7 звернувся до засудженого 05.09.2013 Деснянським районним судом міста Києва ОСОБА_25 , повідомивши, що вирішить питання про його переведення на дільницю соціальної реабілітації Коростенської ВК №71 та у подальшому застосування до нього умовно-дострокового звільнення у разі перерахування йому 5000 грн. на банківський рахунок ОСОБА_9 відкритий у ПАТ КБ «ПРИВАТБАНК» за № НОМЕР_1 .
		Засуджений ОСОБА_25 розуміючи, що саме від ОСОБА_7 залежить вирішення питання переведення його на дільницю соціальної реабілітації, 30.07.2015 об 11 год. 07 хв., зателефонував знайомій ОСОБА_26 та попросив перерахувати кошти у сумі 2500 грн. на банківську карту ПАТ КБ «ПРИВАТБАНК» № НОМЕР_1 .
		Того ж дня, будучи необізнаною про злочинні наміри ОСОБА_7 , ОСОБА_26 , перебуваючи у магазині «Фора» за адресою: м. Коростень, вул. Грушевського, 34, використовуючи банківську картку свого брата ОСОБА_27 , о 15 год. 30 хв. поповнила готівкою наданий ОСОБА_25 картковий рахунок на суму 2495 грн. При цьому ОСОБА_25 , розуміючи, що для переведення до дільниці соціальної реабілітації та застосування умовно-дострокового звільнення йому необхідно перерахувати ОСОБА_7 всю суму коштів у розмірі 5000 грн.,12.08.2015 повторно зателефонував ОСОБА_26 та попросив додатково перерахувати ще 2000 грн. на банківську карту ОСОБА_9 .
		Цього ж дня, перебуваючи у магазині «Фора» за адресою: м. Коростень, вул. Грушевського, 34, ОСОБА_26 , використовуючи банківську картку брата ОСОБА_27 , о 21 год. 57 хв. поповнила на суму 1198 грн. наданий ОСОБА_25 картковий рахунок на ім`я ОСОБА_9 , а на наступний день, тобто 13.08.2015 о 08 год. 16 хв., перебуваючи за адресою: АДРЕСА_2 , знову ж таки використовуючи банківську картку брата ОСОБА_27 , поповнила указаний банківський рахунок на суму 798 грн. 
		11.09.2015 ОСОБА_7 , використовуючи службове становище, будучи особою, що займає відповідальне становище, діючи в інтересах ОСОБА_25 , погодив позитивну характеристику на засудженого, складену начальником 
		7
		відділення Коростенської ВК №71 ОСОБА_14 , який є його підлеглим та який не був обізнаний про злочинні наміри. Цього ж дня, ОСОБА_7 прийняв участь у розгляді комісією питання щодо переведення ОСОБА_25 на дільницю соціальної реабілітації Коростенської ВК №71, позитивно проголосувавши за його переведення, при цьому особисто вніс запис до опитувального аркушу щодо заміни умов тримання засудженого ОСОБА_25 про те, що останній заслуговує на заміну умов тримання.
		Завершуючи свої злочинні дії, ОСОБА_7 , використовуючи банківську картку, відкриту на ім`я ОСОБА_9 , у період з 30.07.2015 по 12.01.2016 отримав здобуті злочинним шляхом кошти та розпорядився ними на власний розсуд.
		 
		Крім того, реалізуючи свій злочинний умисел, направлений на повторне отримання неправомірної вигоди, ОСОБА_7 звернувся до засудженого ОСОБА_28 , повідомивши про те, що посприяє у заміні йому невідбутої частини покарання більш м`яким, у разі перерахування 12500 грн. на банківський картковий рахунок ОСОБА_9 , відкритий у ПАТ КБ «ПРИВАТБАНК» № НОМЕР_1 .
		Засуджений ОСОБА_28 розуміючи, що саме від ОСОБА_7 залежить вирішення питання щодо заміни йому невідбутої частини покарання більш м`яким, зателефонував своїй дружині ОСОБА_29 та попросив перерахувати 12500 грн. на банківську картку ОСОБА_9 відкриту у ПАТ КБ «ПРИВАТБАНК» № НОМЕР_1 .
		Будучи не обізнаною про злочинні наміри ОСОБА_7 , 18.09.2015 ОСОБА_29 , перебуваючи за адресою: АДРЕСА_3 , о 15 год. 50 хв. поповнила на 12475 грн. наданий ОСОБА_28 картковий рахунок відкритий на ім`я ОСОБА_9 . 11.11.2015 ОСОБА_7 , використовуючи службове становище, будучи особою, що займає відповідальне становище, діючи в інтересах ОСОБА_28 , погодив позитивну характеристику на засудженого, складену виконувачем обов`язків начальника відділення Коростенської ВК №71 ОСОБА_13 , який є його підлеглим та не був обізнаний про злочинні наміри. Того ж дня, ОСОБА_7 прийняв участь у розгляді комісією питання щодо направлення документів для заміни ОСОБА_28 невідбутої частини покарання більш м`яким, проголосувавши за їх направлення до Коростенського міськрайонного суду Житомирської області, при цьому особисто вніс запис до опитувального аркушу про можливість застосування ОСОБА_28 заміни невідбутої частини покарання більш м`яким.
		Завершуючи свої злочинні дії, ОСОБА_7 , використовуючи банківську картку, відкриту на ім`я ОСОБА_9 , у період з 18.09.2015 по 12.01.2016 отримав здобуті злочинним шляхом кошти та розпорядився ними на власний розсуд.
		 
		Умисні дії, які виразились в одержанні службовою особою, яка займає відповідальне становище, неправомірної вигоди для себе за вчинення в інтересах того, хто надає неправомірну вигоду, будь-якої дії з використанням наданого їй службового становища, вчиненого повторно, кваліфіковані за ч. 3 ст. 368 КК України.
		На обгрутування причетності ОСОБА_7 до вчинення вказаного злочину стороною обвинувачення представлені показання свідків, письмові докази, які були досліджені безпосередньо в судовому засіданні.
		       Допитаний в судовому засіданні по суті пред`явленого обвинувачення ОСОБА_7 свою вину в скоєнні вказаного кримінального правопорушення не визнав, пояснив, що питання про умовно-дострокове звільнення засуджених вирішується не особисто їм, а комісією, тобто колегіальним органом і будь-яке його рішення не є визначальним. Він мав право висловити свою думку з приводу вирішення даного питання, але його голос не був вирішальним. Вказане кримінальне провадження вважає умисно сфабрикованим з метою змістити його із займаної посади. Ніяких коштів він не брав, і ні у кого не вимагав, банківську картку йому підкинули під час обшуку, 
		8
		про що він письмово написав на протоколі обшуку. Матеріали , які готувались на умовно-дострокове звільнення засуджених відправлялись на перевірку в управління, а лише після цього відбувалось засідання комісії у складі 8 чоловік, яка і вирішувала дані питання.
		 
		Допитаний в судовому засіданні 21.12.2020 свідок ОСОБА_25 ствердив, що ніяких коштів ні він, ні його знайомі ОСОБА_7 не передавали, умовно-дострокове звільнення та переведення на дільницю соціальної реабілітації застосовується до того, хто
		себе поводить відповідним чином. Допитаний слідчим суддею 21.12.2016 року він давав неправдиві покази, оскільки на той час перебував у місцях позбавлення волі і на нього чинили тиск оперативні працівники та засталяли давати саме такі покази.
		Дана обставина спростовує покази свідка ОСОБА_26 , яка дала показання в судовому засіданні про те, що ОСОБА_25 відбував покарання у Коростенській ВК №71 разом з її чоловіком, вона на прохання перераховувала кошти на картковий рахунок ОСОБА_9 , її чоловік казав, що ці кошти перераховуються для ОСОБА_7 .. Крім того, це є показаннями з чужих слів.
		 
		Свідок ОСОБА_24 дав пояснення в судовому засіданні, що на прохання брата його дружини ОСОБА_23 він перекидав на картковий рахунок на імя ОСОБА_30 грошові кошти, з пояснень ОСОБА_23 їх треба було заплатити за вирішення питання про умовно-дострокове звільнення його із Коростенської ВК №71, де він відбував покарання. Йому ці кошти надходили від особи із жіночим іменем. Кому саме кошти видавались, незрозуміло.
		 
		Допитаний в судовому засіданні 11.06.2018 свідок ОСОБА_18 показав, що він відбував покарання в Коростенській ВК№71, його викликав ОСОБА_19 і в ході ромови повідомив, що за його умовно-дострокове звільнення необхідно заплатити 6 тисяч гривень. У подальшому він мав аналогічну розмову з ОСОБА_7 . Після чого він набрав дружину ОСОБА_20 , яка перевела на рахунок зазначений працівниками колонії 2800 гривень, проте умовно-дострокове звільнення до нього застосовано не було.
		Вказані обставини підтвердила і сама свідок ОСОБА_20 . 
		Проте, допитаний в судовому засіданні свідок ОСОБА_19 категорично вказані обставини заперечив.
		 
		Свідок ОСОБА_22 ствердив у судовому засіданні , що дійсно у нього є племінник ОСОБА_21 , який раніше відбував покарання в Коростенській ВК. Чи перекидав він йому якісь кошти він не пам"ятає. Прізвища ОСОБА_30 він не пам"ятає, хто такий ОСОБА_30 йому взагалі невідомо, йому ніколи його племінник не казав, що необхідно перерахувати кошти для умовно-дострокового звільнення.
		 
		Свідок ОСОБА_10 при допиті в судовому засіданні 30.09.2022 ствердив, що ніяких коштів за умовно-дострокове звільнення ніхто нікому не давав, і ОСОБА_7 ніколи і ні у кого із засуджених їх не вимагав.
		Допитаний на підставі ухвали слідчого судді 22.12.2016 ОСОБА_15 показав, що він відбував покарання в Коростенській ВК №71. З приводу питання переведення його до дільниці ДСР начальник відділу ОСОБА_31 сказав звернутися до ОСОБА_7 . У ході розмови останній сказав, що за переведення до дільниці ДСР необхідно сплатити кошти в сумі 5 тисяч гривень та продиктував номер банківського рахунку на імя ОСОБА_32 . Після чого, за проханням ОСОБА_33 , його брат ОСОБА_17 двома платежами по 3 та 2 тисячі гривень перевів кошти на вказаний рахунок, після чого, засудженого було переведено до дільниці ДСР.
		 
		9
		Допитати свідка ОСОБА_33 в судовому засіданні не виявилось можливим.
		Свідки ОСОБА_34 , ОСОБА_35 , ОСОБА_36 ствердили в судовому засіданні 05.02.2018 (т.1а.103) про те, що питання про умовно -дострокове звільнення засудженого та переведення на дільницю ДСР вирішується складом комісії, сам ОСОБА_7 ніколи і ні за яких обставин не мав якогось особливого голосу, про те, що на ім"я ОСОБА_9 перераховуються якісь кошти нікому відомо не було.
		Такі ж обставини підтвердив і начальник ВК №71 ОСОБА_37 в судовому засіданні 15.06.2018 (т.1а.117).
		 
		За таких обставин суд приходить до висновку, що жоден із свідків не підтвердив належним чином факт вимагання та отримання коштів саме ОСОБА_7 ..
		Будь-якими іншими доказами зміст вищевказаних розмов вищевказаних осіб, існування чи відсутність домовленостей між ними, зміст таких домовленостей не підтверджено. 
		Відповідно до ч.2,3 ст. 214 КПК України досудове розслідування розпочинається з моменту внесення відомостей до Єдиного реєстру досудових розслідувань. Положення про Єдиний реєстр досудових розслідувань, порядок його формування та ведення затверджуються Генеральною прокуратурою України за погодженням з Міністерством внутрішніх справ України, Службою безпеки України, Національним антикорупційним бюро України, органом, що здійснює контроль за додержанням податкового законодавства. Здійснення досудового розслідування до внесення відомостей до реєстру або без такого внесення не допускається і тягне за собою відповідальність, встановлену законом.
		Згідно з ч. 1 ст. 86 КПК України доказ визнається допустимим, якщо він отриманий у порядку, встановленому цим Кодексом. Обов`язковим елементом порядку отримання доказів в результаті НСРД є попередній дозвіл уповноважених суб`єктів (слідчого судді, прокурора, слідчого) на їх проведення.
		 
		Оперативно-технічний захід за оперативно-розшуковою справою, може проводитись лише у разі внесення відомостей про злочин до Єдиного реєстру досудових розслідувань уповноваженою на те особою - слідчим або оперативним працівником лише при наявності відповідного доручення на це слідчого, прокурора.
		 
		Положення п. 2 ст. 10 Закону України «Про оперативно-розшукову діяльність» в частині можливості використання матеріалів оперативно-розшукової діяльності для отримання фактичних даних, які можуть бути доказами у кримінальному провадженні мають тлумачитись через призму базових норм КПК України, в тому числі у даному випадку ст. ст. 86, 271 КПК України та лише за умови їх неухильного дотримання.
		Стороною обвинувачення суду не надано ухвал слідчого судді Житомирського апеляційного суду , ухвалених в рамках вказаного кримінального провадження 19.10.2015 , внесеного до Єдиного реєстру досудових розслідувань із визначенням строку їх дії.
		 
		Як письмові докази, що на думку сторони обвинувачення доводять вину обвинуваченого в інкримінованому злочині, було надано наступне:
		протокол обшуку кабінету №4 Коростенської виправної колонії №71; протокол обшуку автомобіля марки " Daewoo Sens" від 12.01.2016; протокол обшуку в квартирі ОСОБА_9 від 05.05.2016 року, дозвіл на проведення якого надано ухвалою Корольовського районного суду м . Житомир від 18.04.2016 ; протоколом огляду преметів від 13.01.2016, вилучених в ході обшуку службового кабінету №4 Коростенської ВК №71 належного 
		10
		ОСОБА_7 ; протоколом огляду преметів від 27.01.2016, а саме виписки по картці Приватбанк", протоколом огляду предметів від 27.01.2016 оформленої на ім"я ОСОБА_9 ; протоколом огляду предметів від 05.05.2016, а саме конверту до платіжної картки "Приватбанк" з написом "ОСОБА_9", вилученої в ході обшуку квартири ОСОБА_9 ; відповіддю з "ПриватБанк" про направлення фотознімків зроблених камерами спостереження банкоматів мережі "Приватбанк" під час зняття готівки з банківської картки оформленої на ім"я ОСОБА_9 , а також роздруківки розрахунків з банківської картки оформленої на імя ОСОБА_9 ; протоколом тимчасового доступу до речей і документів від 01.02.2016, а саме опису та роздруківки рахунків по банківській картці оформленій на ім"я ОСОБА_12 ; протоколом огляду від 24.12.2016 компакт-диску вилученого в "Приватбанку" , а саме руху коштів по банківській карті оформленій на ім"я ОСОБА_9 , копіями документів особових справ засуджених.
		Вказані докази, на думку сторони обвинувачення , є належними та допустимими.
		При вирішенні питання щодо допустимості поданих доказів суд керується вимогами ст.87 КПК України .
		Згідно вказаної норми закону недопустими є докази, отримані внаслідок істотного порушення прав та свобод людини, гарантованих Конституцією та законами України , міжнародними договорами, згода на обов"язковість яких надана Верховною Радою України , а також будь-які інші докази, здобуті завдяки інформації, отриманій внаслідок істотного порушення прав та свобод людини.
		Відповідно до рішення Конституційного суду України від 20.10.2011 року (справа №1-31/2011) визнаватись допустимими і використовуватись як докази в кримінальній справі можуть тільки фактичні дані, одержані відповідно до вимог кримінально-процесуального законодавства. Перевірка доказів на їх допустимість є наважливішою гарантією забезпечення прав і свобод людини і громадянина в кримінальному провадженні та ухвалення законного і справедливого рішення в справі.
		Таким чином, провівши судовий розгляд кримінального провадження в межах висунутого обвинувачення відповідно до обвинувального акту, дослідивши вищенаведені докази суд приходить до висновку про наступне.
		В ухвалі слідчого судді від 29 грудня 2015 року (т.1а.131) надано дозвіл на проведення обшуку в адміністративному приміщенні поза режимною територією виправної колонії №71 в м. Коростень Білокоровицьке шоссе, 4 в кабінеті №4.
		Однак, в протоколі обшуку від 12.01.2015 року (хоча він проводився в 2016 році) (т.1а.136) вказано, що в результаті обшуку виявлена пластикова картка "Райффайзен Банк Аваль" на імя ОСОБА_7 , сімкарта Лайф, аркуш паперу, мобільний телефон Нокія та пластикова банківська картка Приватбанк №  НОМЕР_3  " MASTER CARD GOLD" . На ухвалі вказано зауваження ОСОБА_7 про те, що обшук на території режимного об"єкту проводився в кабінеті №4, при цьому при особистому обшуці ніяких карток "Приватбанку" вилучено не було.
		Крім того, допитаний в судовому засіданні свідок ОСОБА_38 ствердив, що на запрошення працівників СБУ він був присутнім в якості понятого при проведенні обшуку в кабінеті працівника колонії ОСОБА_7 . В період обшуку його попросили зняти верхній одяг, прощупували всі кармани і нічого не знайшли. В той час, коли йому як понятому сказали підписать протокол , він почув брязкіт картки, яка впала неподалік ніг ОСОБА_7 . Хто міг підкинути картку він не зрозумів. Біля ОСОБА_7 стояли оперативні працівники .
		Таким чином, вважаючи причетність ОСОБА_7 до вчинення кримінального правопорушення, сторона обвинувачення в обвинувальній промові посилається на те, що картка на ім"я ОСОБА_30 була вилучена в ході обшуку автомобіля.
		Як на доказ обвинувачення ОСОБА_7 стороною обвинувачення надано 
		 
		11 
		 
		протокол огляду від 17 березня 2016 року, відповідно до якого при відкритті папки з файлами №4414 відображено 5 фото з камер фіксованого відеозапису з камери спостереження банкоматів мережі ПАТ КБ "Приватбанк" , оглядом указаних фото установлено, що ідентифікувати зафіксовану на них особу неможливо у зв"язку з нечітким зображенням.
		При відкритті папки з файлами за № 06052015 установлено, що в ній міститься 21 зображення (фото) формату "jpeg" оглядом зображень № 3, НОМЕР_4 встановлено, що на них відображено особу, одягнуту в форменний одяг та яка за зовнішніми ознаками схожа на ОСОБА_7 . 
		Проте, в судовому засіданні ОСОБА_7 заявив, що ці фото йому не належать, а про призначення фотопортретної експертизи сторона обвинувачення не клопотала. 
		З реєстру матеріалів досудового розслідування за №4201506000000099 (т.1а.24) видно, що відомості внесені до Єдиного реєстру саме 19.10.2015 за обвинуваченням за ст. 368ч.3 КК України. До матеріалів провадження строною обвинувачення не додано витяг з ЄДРДР і неможливо встановити за чиєю заявою було внесено відомості до Єдиного реєстру, коли саме була відкрита оперативно-розшукова справа №40, хто саме був допитаний заявником.
		Жоден із допитаних в судовому засіданні свідків не підтвердив факт вимагання від нього ОСОБА_7 якихось коштів за умовно-дострокове звільнення, жоден не підтвердив факт створення якихось штучних перешкод ОСОБА_7 для вирішення даного питання.
		Із поданих прокурором доказів незрозуміло на чию адресу надходили заяви про вчинення ОСОБА_7 та ОСОБА_19 кримінальних правопорушень, хто саме із засуджених або їх родичі звертались із заявою до відділення СБУ про притягнення працівників Коростенської КВ №71 до кримінальної відповідальності. Згідно реєстру матеріалів досудового розслідування (т.1а.35) протокол заяви про вчинене кримінальне правопорушення складений 22.11.2016, в той час як відомості до Єдиного реєстру внесені 19.10.2015 . Не надано суду протокол прийняття такої заяви та підстави для відкриття оперативно-розшукової справи.
		Відповідно до п.2 постанови Пленуму Верховного суду України №5 від 26.04.2002 року "Про судову практику у справах про хабарництво" відповідальність за одержання хабара настає лише за умови, що службова особа одержала його за виконання чи невиконання таких дій, які вона могла або повинна була виконати з використанням наданої їй влади, покладених на неї організаційно-розпорядчих чи адміністративно-господарських обов"язків, або таких, які вона не уповноважена була вчиняти, але до вчинення яких іншими службовими особами могла вжити заходів завдяки своєму службовому становищу.
		В судовому засіданні прокурор вказав, що дії ОСОБА_7 необхідно кваліфікувати за ч.3ст.368 КК України за ознакою одержання хабара.
		В той же час, належних і допустимих доказів про те,що вказаний хабар був одержаний ОСОБА_7 суду не надано.
		Норми ст. 22 КПК України визначають, що кримінальне провадження здійснюється на основі змагальності, що передбачає самостійне обстоювання стороною обвинувачення і стороною захисту їхніх правових позицій, прав, свобод і законних інтересів засобами, передбаченими цим Кодексом, а тому суд не може перебирати на себе функцію обвинувачення або захисту.
		Відповідно до ст. 62 Конституції України особа вважається невинуватою у вчиненні злочину і не може бути піддана кримінальному покаранню, доки її вину не буде доведено в законному порядку і встановлено обвинувальним вироком суду. Ніхто не зобов`язаний доводити свою невинуватість у вчиненні злочину. Обвинувачення не може ґрунтуватися на доказах, одержаних незаконним шляхом, а також на припущеннях. Усі сумніви щодо 
		12 
		доведеності вини особи тлумачаться на її користь.
		На думку суду, що непідтвердження за результатом судового розгляду висунутого особі обвинувачення, однак існування припущень про наявність в її діях ознак інших правопорушень, не уповноважує та не зобов`язує суд самостійно відшукувати в діях цієї особи бодай якийсь інший склад правопорушення, оскільки саме доведення перед судом винуватості особи у вчиненні протиправного діяння є прямим обов`язком сторони обвинувачення.
		В силу вимог частин 1, 3 ст. 373 КПК України виправдувальний вирок ухвалюється в разі, якщо не доведено, що: вчинено кримінальне правопорушення в якому обвинувачується особа; кримінальне правопорушення вчинено обвинуваченим; в діях обвинуваченого є склад злочину кримінального правопорушення. Обвинувальний вирок не може ґрунтуватися на припущеннях і ухвалюється лише за умов доведення у ході судового розгляду винуватості особи у вчиненні кримінального правопорушення.
		Якщо висунуті обвинувачення у вчинені кримінально карного діяння, то тягар доведення цих звинувачень, тобто обов`язок щодо пошуку, збирання і надання суду доказів вини обвинуваченого, лежить на стороні обвинувачення.
		Статтею 17 Закону України «Про виконання рішень та застосування практики Європейського Суду з прав людини» від 23.02.2006 року передбачено, що при розгляді справ суди застосовують Конвенцію та практику Суду як джерело права.
		Так, у справі «Barbera, Messegu and Jabardo v. Spain» від 06 грудня 1998 року (п.146) Європейський суд з прав людини встановив, що принцип призумції невинуватості вимагає, серед іншого, щоб, виконуючи свої обов`язки, судді не розпочинали розгляд справи з упередженої думки, що підсудний вчинив злочин, який йому ставиться в вину: обов`язок доказування лежить на обвинуваченні, і будь-який сумнів має тлумачитися на користь підсудного. (Barbera, Messegu and Jabardo v. Spain).
		Пункт 2 ст. 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод вимагає, щоб при здійсненні своїх повноважень суди відійшли від упередженої думки, що підсудний вчинив злочинне діяння, так як обов`язок доведення цього лежить на обвинуваченні та будь-який сумнів трактується на користь підсудного. (Рішення ЄСПЛ у справі «Барбера, Мессегуе і Джабардо проти Іспанії»).
		Згідно з ч. 1 ст. 86 КПК України доказ визнається допустимим, якщо він отриманий у порядку, встановленому цим Кодексом. Обов`язковим елементом порядку отримання доказів в результаті НСРД є попередній дозвіл уповноважених суб`єктів (слідчого судді, прокурора, слідчого) на їх проведення.
		Оперативно-технічний захід за оперативно-розшуковою справою, може проводитись лише у разі внесення відомостей про злочин до Єдиного реєстру досудових розслідувань уповноваженою на те особою - слідчим або оперативним працівником . За практикою тлумачення Європейським судом з прав людини національний суд має оцінити представлені йому докази і вагомість будь-яких доказів, які сторона хоче долучити до справи. Однак, суд має пересвідчитися, чи провадження в цілому, включаючи спосіб збирання доказів, було справедливим, як того вимагає п. 1 статті 6 (mutatis mutandis, рішення у справі «Шенк проти Швейцарії» (Schenk v. Відповідно до ч. 1 ст. 337 КПК України, судовий розгляд проводиться лише стосовно особи, якій висунуте обвинувачення, і лише в межах висунутого обвинувачення відповідно до обвинувального акта.
		Частиною 1 ст. 94 КПК України визначено, що суд за своїм внутрішнім переконанням, яке ґрунтується на всебічному, повному й неупередженому дослідженні всіх обставин кримінального провадження, керуючись законом, оцінює кожний доказ з точки зору належності, допустимості, достовірності, а сукупність зібраних доказів - з точки зору достатності та взаємозв`язку для прийняття відповідного процесуального рішення.
		Заслухавши показання обвинуваченого, 
		13
		свідків , думку прокурора , захисника, дослідивши матеріали кримінального провадження та докази , аналізуючи їх в сукупності, суд приходить до того, що вони не дозволяють зробити висновок про винуватість ОСОБА_7 .
		Частина 2 ст. 19 Конституції України передбачає, що органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
		Згідно з п. 1 ч. 1 ст. 373 КПК України виправдувальний вирок ухвалюється у разі, якщо не доведено, що вчинено кримінальне правопорушення, в якому обвинувачується особа.
		Оскільки під час судового розгляду стороною обвинувачення не було надано достатніх доказів для доведення винуватості, а отже і не доведено поза розумним сумнівом винуватості ОСОБА_7 у пред`явленому обвинувачені за ч. 3 ст. 368 КК України, і наразі вичерпані можливості їх отримати, суд уважає необхідним визнати його невинуватим за пред`явленим обвинуваченням у вчиненні злочину, передбаченого ч. 3 ст. 368 КК України та виправдати на підставі п. 1 ч. 1 ст. 373 КПК України, оскільки не доведено, що ним вчинено кримінальне правопорушення, в якому він обвинувачується.
		Запобіжний захід, застосований у відношенні ОСОБА_7 ухвалою Корольовського районного суду м. Житомира від 03.10.2016 у виді застави в розмірі 87000 , до набрання вироком законної сили, суд залишає без змін.
		Згідно п.11 ст.182 КПК України, застава, що не була звернена в дохід держави, повертається підозрюваному, обвинуваченому, заставодавцю після припинення дії цього запобіжного заходу. Відповідно п.7 «Порядку внесення коштів на спеціальний рахунок у разі застосування застави, як запобіжного заходу», затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 11 січня 2012 року № 15, кошти, внесені як застава, підлягають поверненню повністю або частково у випадках, передбачених КПК України.
		Після набрання вироком законної сили заставу необхідно буде повернути заставодавцю.
		Арешт на майно накладений ухвалою Корольовського районного суду м. Житомира від 28.11.2016 на автомобіль марки Daewoo Sens д.н. з. НОМЕР_5 , скасувати.
		Цивільний позов не заявлено.
		 
		На підставі викладеного та керуючись ст.ст. 373, 374, 376 КПК України, суд
		 
		УХВАЛИВ:
		 
		Визнати ОСОБА_7 невинуватим за пред`явленим обвинуваченням у вчиненні злочину, передбаченого ч. 3 ст. 368 КК України та виправдати на підставі п. 1 ч. 1 ст. 373 КПК України, оскільки не доведено, що ним вчинено кримінальне правопорушення, в якому він обвинувачується.
		Запобіжний захід ОСОБА_7 до набрання вироком законної сили залишити без змін - застава.
		 
		Після набрання вироком законної сили заставу у розмірі 87 (вісімдесят сім) тисяч гривень, які внесені на спеціальний рахунок одержувач - ТУ ДСА України в Житомирській області (код ЄДРПОУ 26278626, 820172 в ГУ ДКСУ у Житомирсбкій області, м. Житомир реєстраційний рахунок - 37317049000277) , згідно ухвали слідчого судді Корольовського районного суду м. Житомира , від 03.10.2016 року , справа №296/8291/16-к - повернути заставодавцю ОСОБА_14 , мешканцю АДРЕСА_4 .
		    Арешт накладений   ухвалою Корольовського районного суду м. Житомира від 28.11.2016 на автомобіль марки Daewoo Sens д.н. з. НОМЕР_5 , скасувати.
		14
		Речові докази: флеш-носії зберігати в матеріалах справи, автомобіль марки Daewoo Sens д.н. з. НОМЕР_5 , що переданий на зберігання ОСОБА_7 , передати йому у власність.
		Судові витрати відсутні. 
		     Вирок може бути оскаржено до Житомирського апеляційного суду через Коростенський міськрайонний суд Житомирської області протягом тридцяти днів з дня його проголошення .
		Вирок набирає законної сили після закінчення строку на подання апеляції, а в разі подачі апеляції - після розгляду справи апеляційною інстанцією, якщо його не скасовано . 
		       Копія вироку негайно після його проголошення вручається обвинуваченому та прокурору, не пізніше наступного дня після ухвалення - надсилається учаснику судового провадження, який не був присутнім в судовому засіданні, може бути отримана в суді учасниками судового провадження.
		 
		 
		 
		 
		 
		 
		 
		             Суддя                                                  ОСОБА_1 
		 
		 
		 
		 
		 
		 
		 
		 
		Копія : З оригінало згідно

</body>
</html>

Логін:
Для помилки:

Пароль:
Для помилки:

Ваше ім'я:
Для помилки:

Ваш e-mail:
Для помилки:

Повідомлення:
Для помилки:

Введіть в поле результат арифметичного виразу:
Для помилки:

Зачекайте, будь ласка...