Єдиний державний реєстр судових рішень

Доступ до Реєстру здійснюється в тестовому (обмеженому) режимі. Для запобігання загрозам життю і здоров'ю суддів та учасників судового процесу, а також у разі виявлення ознак кіберзагрози, доступ до Реєстру або окремих рішень у ньому може бути обмежено.

Ласкаво просимо, !

Категорія справи № 127/19930/23 : Цивільні справи (з 01.01.2019); Справи позовного провадження; Справи у спорах щодо прав інтелектуальної власності, з них:; щодо авторських прав.
Надіслано судом: 04.03.2024. Зареєстровано: 05.03.2024. Оприлюднено: 06.03.2024.
Дата набрання законної сили: 28.02.2024
Номер судового провадження: 22-ц/801/282/2024

<!DOCTYPE HTML PUBLIC "-//W3C//DTD HTML 4.01 Transitional//DE" "http://www.w3.org/TR/html4/loose.dtd">
<html>
	<head>
		<meta http-equiv="content-type" content="text/html; charset=utf-8" />
		<meta name="generator" content="Rtf2Html Converter" />
		<title>
			Єдиний державний реєстр судових рішень
		</title>
	</head>
	<body>
		Справа № 127/19930/23
		Провадження № 22-ц/801/282/2024
		Категорія: 27
		Головуючий у суді 1-ї інстанції Борисюк І. Е.
		Доповідач:Матківська М. В.
		 
		 
		ПОСТАНОВА
		ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
		 
		28 лютого 2024 рокуСправа № 127/19930/23м. Вінниця
		 
		Вінницький апеляційний суд у складі:
		Головуючого: Матківської М. В.
		Суддів: Войтка Ю. Б., Сопруна В. В.
		Секретар: Кахно О. А.
		 
		розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Вінниці цивільну справу за апеляційною скаргою ОСОБА_1 
		на рішення Вінницького міського суду Вінницької області від 07 листопада 2023 року у цивільній справі за позовом ОСОБА_2 до ОСОБА_1 про захист авторських прав та відшкодування моральної шкоди,
		Рішення ухвалила суддя Борисюк І. Е. 
		Рішення ухвалено о 14 год 10 хв у м. Вінниця 
		Повний текст судового рішення складено 13 листопада 2023 року,
		 
		Встановив:
		У липні 2023 року ОСОБА_2 звернулася до суду з позовом до ОСОБА_1 про захист авторських прав, припинення дій, що порушують авторське право, виплату компенсації за порушення майнових авторських прав та відшкодування моральної шкоди. 
		Позов мотивувала тим, що вона є автором та єдиним власником майнових прав інтелектуальної власності (єдиним суб`єктом авторського права) на наступні твори образотворчого мистецтва: твір « ІНФОРМАЦІЯ_1 » та твір « ІНФОРМАЦІЯ_2 », що підтверджується свідоцтвами про реєстрацію авторських прав на ці твори № НОМЕР_1 і № НОМЕР_2 . 
		В травні 2023 року вона виявила порушення своїх особистих немайнових та майнових прав інтелектуальної власності, що полягає в позадоговірному використанні творів і без зазначення її імені як автора, а саме:
		1) відтворення твору « ІНФОРМАЦІЯ_1 » у дизайні товару «Український котик 45х45», інтерактивний доступ та розповсюдження якого здійснюється за таким веб-посиланням в мережі Інтернет:
		 
		ІНФОРМАЦІЯ_3 ) відтворення твору « ІНФОРМАЦІЯ_2 » у дизайні товару «Кішка господинька 40х45», інтерактивний доступ та розповсюдження якого здійснюється за таким веб-посиланням в мережі Інтернет:
		https://monkeyfamily.com.ua/almazna_vyshyyyvka/tproduct/307839287-344430183031-kshka-gospodinka-4045
		fbclid=IwAR3oDjGrISW43UEOTYKUyTAitok8wPBafwewoL4UeJUpe1z Y2dgOFb Jw0.
		Зазначені порушення особистих немайнових та майнових прав інтелектуальної власності позивача підтверджується фактом придбання нею відповідних примірників контрафактних товарів, які реалізуються відповідачем із застосуванням методів дистанційної торгівлі через сервіс ТОВ «Нова пошта», безпосередньо у відповідача. 
		Крім того, відповідні порушення, допущені відповідачем щодо відтворення та розміщення копій творів (інтерактивний доступ) за вказаними веб-посиланнями в мережі Інтернет, зафіксовані за допомогою Центру компетенції адресного простору мережі Інтернет, що підтверджується звітом за результатами проведеної фіксації і дослідження змісту веб-сторінок у мережі Інтернет від 19 червня 2023 року № 137/2023-3В. 
		Позивач стверджує, що не має жодних договірних відносин із відповідачем і не надавала тій дозволу на використання творів. Крім того, відтворення, розповсюдження та інтерактивний доступ є окремими самостійними способами використання твору, а відтак, мають місце окремі неавторизовані використання творів, є самостійними порушеннями майнових прав на твір. Відповідно дост. 55 Закону України «Про авторське право і суміжні права»у разі порушення авторського права і (або) суміжних прав можливим є одночасне застосування кількох передбачених зазначеною статтею способів цивільно-правового захисту таких прав.
		У зв`язку з викладеним вона звернулася до суду із вимогами про: визнання дій ОСОБА_1 такими, що порушують її особисті немайнові та майнові авторські права, щодо використання твору « ІНФОРМАЦІЯ_1 » у дизайні товару «Український котик 45х45» та твору « ІНФОРМАЦІЯ_2 » у дизайні товару «Кішка господинька 40х45»; заборону ОСОБА_1 вчиняти будь-які дії, які порушують її авторське право (використання творів образотворчого мистецтва « ІНФОРМАЦІЯ_2 » та «Киця українка» авторства ОСОБА_2 будь-якими способами); зобов`язання ОСОБА_1 опублікувати за власний рахунок в друкованому засобі масової інформації - газеті «Голос України» відомості про допущені нею порушення авторського права на твори « ІНФОРМАЦІЯ_2 » та «Киця українка» авторства ОСОБА_2 , а також судове рішення щодо цих порушень; стягнення з ОСОБА_1 до Державного бюджету України штрафу у розмірі 10 відсотків суми, присудженої на користь ОСОБА_2 ; вилучення та знищення всіх піратських примірників творів образотворчого мистецтва « ІНФОРМАЦІЯ_2 » та «Киця українка» авторства ОСОБА_2 щодо яких встановлено, що вони були виготовлені або розповсюджені з порушенням авторського права, а також усіх кліше, матриць, форм та інших предметів за допомогою яких відтворюються примірники відповідних творів, та матеріалів і обладнання, що використовуються для їх відтворення; стягнення з ОСОБА_1 на користь ОСОБА_2 компенсації за порушення авторського права в розмірі 289 872,00 грн.; стягнення з ОСОБА_1 на користь ОСОБА_2 моральної шкоди за порушення авторського права в розмірі 32 208,00 грн. Також позивач просила стягнути з відповідача на її користь понесені судові витрати.
		Рішенням Вінницького міського суду Вінницької області від 07 листопада 2023 року позов задоволено частково.
		Визнані дії ОСОБА_1 щодо використання твору « ІНФОРМАЦІЯ_1 » у дизайні товару «Український котик 45х45» та твору « ІНФОРМАЦІЯ_2 » у дизайні товару «Кішка господинька 40х45» такими, що порушують особисті немайнові та майнові авторські права ОСОБА_2 .
		Заборонено ОСОБА_1 вчиняти дії, що порушують авторське право ОСОБА_2 а саме: використовувати твори образотворчого мистецтва « ІНФОРМАЦІЯ_2 » та «Киця українка» авторства ОСОБА_2 будь-якими способами.
		Зобов`язано ОСОБА_1 опублікувати за власний рахунок в засобах масової інформації  газеті «Голос України», відомості про допущені нею порушення авторського права ОСОБА_2 на твори « ІНФОРМАЦІЯ_2 » та «Киця українка» авторства ОСОБА_2 та судове рішення щодо цих порушень.
		Усі піратські примірники творів образотворчого мистецтва « ІНФОРМАЦІЯ_2 » та «Киця українка» авторства ОСОБА_2 щодо яких встановлено, що вони були виготовлені або розповсюджені з порушенням авторського права, а також усі кліше, матриці, форми та інші предмети за допомогою яких відтворюються примірники відповідних творів, та матеріали і обладнання, що використовуються для їх відтворення і для виготовлення  підлягають вилученню і знищенню за рахунок ОСОБА_1 .
		Стягнуто з ОСОБА_1 на користь ОСОБА_2 компенсацію за порушення авторського права в розмірі 134200,00 грн.
		Стягнуто з ОСОБА_1 на користь ОСОБА_2 моральну шкоду за порушення авторського права в розмірі 10000,00 грн.
		Стягнуто із ОСОБА_1 до державного бюджету України штраф у розмірі 14420,00 грн.
		У задоволенні решти позовних вимог відмовлено.
		Стягнуто з ОСОБА_1 на користь ОСОБА_2 судовий збір в сумі 5447,96 грн.
		Стягнуто з ОСОБА_2 в дохід держави судовий збір в сумі 24,00 грн.
		Додатковим рішенням Вінницького міського суду Вінницької області від 23 листопада 2023 року стягнуто з ОСОБА_1 на користь ОСОБА_2 витрати на професійну правничу допомогу в сумі 21055,00 грн.
		Ухвалою Вінницького міського суду Вінницької області від 27 листопада 2023 року виправлено описку у додатковому рішенні суду від 23 листопада 2023 року, допущену судом у мотивувальній частині додаткового рішення суду від 23 листопада 2023 року замість «З матеріалів справи вбачається, що адвокатами позивачки на участь у судових засіданнях було витрачено загалом 5 год 44 хв (09.10.2023 з 15 год 02 хв до 16 год 27 хв  1 год 25 хв; 07.11.2023 з 10 год 00 хв до 12 год 02 хв і з 14 год 09 хв до 14 год 13 хв  2 год 06 хв)…», слід вважати правильним: «З матеріалів справи вбачається, що адвокатами позивачки на участь у судових засіданнях було витрачено загалом 3 год 31 хв (09.10.2023 з 15 год 02 хв до 16 год 27 хв  1 год 25 хв; 07.11.2023 з 10 год 00 хв до 12 год 02 хв і з 14 год 09 хв до 14 год 13 хв  2 год 06 хв)…».
		В апеляційній скарзі відповідач ОСОБА_1 просить скасувати рішення суду і ухвалити нове судове рішення, яким задовольнити позовну заяву ОСОБА_2 до ОСОБА_1 частково, а саме: у вигляді стягнення отриманого доходу у розмірі 4888,08 грн. та здійснити розподіл судових витрат пропорційно до розміру задоволених позовних вимог.
		Зазначила, що із судовим рішенням не погоджується через порушення процесуальних норм права при дослідженні доказів, порушення прав відповідача на надання доказів, неповне та необ`єктивне встановлення обставин і фактів, що мають істотне значення для справедливого вирішення спору.
		Доводи апеляційної скарги полягають у тому, що суд першої інстанції не надав належної уваги перерахованим в поясненнях відповідача обставинам та фактам, що стали відомі під час розгляду справи у судових засіданнях, що є протиправним і є підставою для скасування рішення суду. Так позивач зверталася до відповідача 24 липня 2022 року з проханням видалити її об`єкти інтелектуальної власності. Відповідач запропонувала купити ліцензію, на що позивач відмовила. Тобто, фактично порушення авторського права було вчинено 24 липня 2022 року у вигляді публікації творів позивача і заробітку на виробах з зображенням творів позивача. 
		У зв`язку з чим за дане порушення відповідач має нести відповідальність за Законом України «Про авторське право на суміжні права» в чинній на той час редакції, яка втратила чинність 01 січня 2023 року. Тому посилання позивача на застосування штрафних санкцій, передбачені пунктом 4 частини 3 статті 53 Закону України «Про авторське право і суміжні права» в редакції, що діє з 01 січня 2023 року не є правильним.
		Також ухвалою суду від 09 жовтня 2023 року було витребувано у відповідача оригінали доказів, які необхідно було надати до 01 листопада 2023 року. У судовому засіданні представником відповідача надавались пояснення про можливість надання таких доказів шляхом надання доступу суду безпосередньо до аккаунтів через які йшло спілкування (месенджери Телеграм та Інстаграм) та надання доступу до СРМ системи, а також повідомив суд про те, що на наступне судове засідання прибуде до суду і надасть усі необхідні оригінали доказів.
		У судовому засіданні 07 листопада 2023 року, куди представник відповідача прибув до суду з технічним обладнанням з тим, щоб надати суду можливість ознайомитися із оригіналами переписок, проте суд відмовився ознайомитися, посилаючись на невиконання вимог ухвали суду від 09 жовтня 2023 року до 01 листопада 2023 року.
		Заявлене представником відповідача усне клопотання про повернення на стадію підготовчого судового засідання з цих підстав, залишено судом без задоволення, пославшись на відсутність необхідності встановлювати додаткові обставини через наявність у суду необхідних доказів для вирішення справи.
		Судом першої інстанції безпідставно відкинути усі подані докази відповідача через порушення процесу ознайомлення із оригіналами електронних доказів, через відмову у поверненні на стадію підготовчого судового засідання, що є єдиною можливістю надати суду необхідні для захисту докази.
		Позивач ОСОБА_2 надала відзив на апеляційну скаргу, у якім просить у задоволенні апеляційної скарги відмовити, судові витрати покласти на відповідача. Зазначила, що відповідачем не розкрита сутність її міркувань  про які саме обставини і факти, які нібито залишилися поза увагою суду, йдеться та яке значення вони мають для вирішення справи. Представник відповідача підтвердив факт не надання витребуваних судом доказів, тому суд першої інстанції цілком правомірно не надав оцінки таким доказам.
		Відповідач не надала будь-яких інших доказів, крім скріншотів, існування спірних правовідносин у 2022 році, а позивач наполягає на тому, що матеріали справи містять належні і допустимі докази на підтвердження факту пропозицій відповідача до продажу і фактичного розповсюдження контрфактних примірників творів у 2023 році, веб-сторінки, на яких відтворені та доведені до загального відома (інтерактивний     доступ), що були неправомірно доступними в 2023 році, а саме щонайменше 19 червня 2023 року, тому посилання відповідача на застосування положень Закону України «Про авторське право і суміжні права» від 23 грудня 1993 року № 3792-ХП до спірних правовідносин є абсолютно безпідставними та необґрунтованими. 
		Позивач, звернувшись до суду, самостійно обрала спосіб захисту на свій розсуд саме замість відшкодування збитків або стягнення доходу у виді компенсації (разового грошового стягнення), а відповідач позбавлена процесуальної можливості обирати способи захисту, які мають бути застосовані по відношенню до неї та будь-яким чином змінювати предмет позову по цивільній справі.
		При цьому відповідач в особі її представника, повноваження якого не обмежені, факт порушення прав інтелектуальної власності позивача визнав.
		В судовому засіданні представник відповідача ОСОБА_1  адвокат Головко Ю. А. підтримав апеляційну скаргу, просить її задовольнити. 
		Представник позивача ОСОБА_2  адвокат Зеров К. О. заперечив проти задоволення апеляційної скарги, рішення суду першої інстанції просить залишити без змін.
		Суд апеляційної інстанції, перевіривши законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів апеляційної скарги, заслухавши пояснення представників сторін, дослідивши матеріали цивільної справи, прийшов до висновку, що апеляційна скарга не підлягає до задоволення за таких підстав. 
		Судом першої інстанції встановлено, що ОСОБА_2 є автором та єдиним власником майнових прав інтелектуальної власності (єдиним суб`єктом авторського права) на твір образотворчого мистецтва « ІНФОРМАЦІЯ_1 », що підтверджується свідоцтвом про реєстрацію авторських прав на твір № НОМЕР_1 , дата реєстрації  28 червня 2022 року (том 1 а. с. 13, 5).
		Також ОСОБА_2 є автором та єдиним власником майнових прав інтелектуальної власності (єдиним суб`єктом авторського права) на твір образотворчого мистецтва « ІНФОРМАЦІЯ_2 », що підтверджується свідоцтвом про реєстрацію авторського прав на твір № НОМЕР_2 , дата реєстрації  22 лютого 2023 року (том 1 а. с.12, 5 на звороті).
		В травні 2023 року ОСОБА_2 виявила порушення її особистих немайнових та майнових прав інтелектуальної власності, що полягає в позадоговірному використанні творів і без зазначення її імені як автора, а саме:
		1) відтворення твору « ІНФОРМАЦІЯ_1 » у дизайні товару «Український котик 45х45», інтерактивний доступ та розповсюдження якого здійснюється за таким веб-посиланням в мережі Інтернет:
		https://monkeyfamily.com.ua/almazna_vyshyvka/tproduct/307839287-165377058161-ukranskii-kotik-4545;
		2) відтворення твору « ІНФОРМАЦІЯ_2 » у дизайні товару «Кішка господинька 40х45», інтерактивний доступ та розповсюдження якого здійснюється за таким веб-посиланням в мережі Інтернет:
		https://monkeyfamily.com.ua/almazna_vyshyyyvka/tproduct/307839287-344430183031-kshka-gospodinka-4045
		fbclid=IwAR3oDjGrISW43UEOTYKUyTAitok8wPBafwewoL4UeJUpe1z Y2dgOFbJw0.
		Ухвалюючи рішення про часткове задоволення позову суд першої інстанції виходив наступного. При вирішенні вимоги про стягнення моральної шкоди, суд з урахуванням характеру моральних страждань, які перенесла позивач, певних її турбот і хвилювань, пов`язаних з наслідками протиправних дій відповідача, необхідності звернення до суду за захистом своїх прав, відношення відповідача до даних обставин, та з урахуванням принципів розумності і справедливості, визначив розмір моральної шкоди в сумі 10000,00 грн.
		Задовольняючи частково вимогу про стягнення компенсації за порушення авторського права в розмірі 134200,00 грн., що становитиме 50 прожиткових мінімумів для працездатних осіб, суд виходив із співмірності даної суми із порушеним правом позивача, а також врахував тривалість порушення, що мало місце з травня місяця 2023 року до ухвалення судового рішення, однак після звернення позивача до суду із даним позовом; обсяг порушення, а саме поширення його принаймні на усю територію України; сферу господарювання відповідача, її наміри, вину та її форми. Врахована недоведеність систематичності порушення відповідачем прав позивача.
		Штраф визначений судом у розмірі 10 відсотків суми, присудженої судом на користь позивача, згідно вимог частини 4 статті 55 Закону України «Про авторське право і суміжні права».
		Враховуючи те, що позивач не вимагала передати їй піратські примірники об`єктів авторського права та принцип диспозитивності, суд ухвалив рішення про вилучення і знищення за рахунок відповідача усіх піратських примірників образотворчого мистецтва «Киця українка» та «Киця кава», усіх кліше, матриць, форм та інших предметів за допомогою яких відтворюються примірними відповідних творів, та матеріалів і обладнання, що використовуються для їх відтворення і для виготовлення.
		Із таким висновком суду першої інстанції апеляційний суд погоджується.
		   За правиламистатті 367ЦПК Українисуд апеляційноїінстанції переглядаєсправу занаявними вній ідодатково поданимидоказами таперевіряє законністьі обґрунтованістьрішення судупершої інстанціїв межахдоводів тавимог апеляційноїскарги.  Судапеляційної інстанціїдосліджує докази,що стосуютьсяфактів,на якіучасники справипосилаються вапеляційній скарзіта (або)відзиві нанеї.  Суд апеляційної інстанції не обмежений доводами та вимогами апеляційної скарги, якщо під час розгляду справи буде встановлено порушення норм процесуального права, які є обов`язковою підставою для скасування рішення, або неправильне застосування норм матеріального права.
		Під час розгляду справи судом апеляційної інстанції не було встановлено таких порушень норм процесуального права, які є обов`язковою підставою для скасування судового рішення та не було встановлено неправильного застосування норм матеріального права.
		Отже судом апеляційної інстанції переглядається справа в межах доводів і вимог апеляційної скарги відповідача ОСОБА_1 , із дослідженням тих доказів, на які вона посилається у своїй апеляційній скарзі та із дослідженням тих доказів, на які посилається позивач у своєму відзиві.
		За змістом пункту 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод кожен має право на справедливий і публічний розгляд його справи упродовж розумного строку незалежним і безстороннім судом, встановленим законом.
		Частиною першою статті 8 Конституції України передбачено, що в Україні визнається і діє принцип верховенства права.
		Суддя, здійснюючи правосуддя, керується верховенством права (частина перша статті 129 Конституції України).
		Стаття 15 ЦК України передбачає право кожної особи на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання. Кожна особа також має право на захист свого інтересу, який не суперечить загальним засадам цивільного законодавства.
		Відповідно до частини 1 статті 432 ЦК України кожна особа має право звернутися до суду за захистом свого права інтелектуальної власності відповідно до статті 16 цього Кодексу.
		За правилами статті 418 ЦК України право інтелектуальної власності  це право особи на результат інтелектуальної, творчої діяльності або на інший об`єкт права інтелектуальної власності, визначений цим Кодексом та іншим законом. Право інтелектуальної власності становлять особисті немайнові права інтелектуальної власності та (або) майнові права інтелектуальної власності, зміст яких щодо певних об`єктів права інтелектуальної власності визначається цим Кодексом та іншим законом. Право інтелектуальної власності є непорушним. Ніхто не може бути позбавлений права інтелектуальної власності чи обмежений у його здійсненні, крім випадків, передбачених законом.
		За змістом статтей 420, 421, 422 ЦК України до об`єктів права інтелектуальної власності, зокрема, належать: літературні та художні твори. Суб`єктами права інтелектуальної власності є: творець (творці) об`єкта права інтелектуальної власності (автор, виконавець, винахідник тощо) та інші особи, яким належать особисті немайнові та (або) майнові права інтелектуальної власності відповідно до цього Кодексу, іншого закону чи договору. Право інтелектуальної власності виникає (набувається) з підстав, встановлених цим Кодексом, іншим законом чи договором.
		Відповідно до статті 423 ЦК України особистими немайновими правами інтелектуальної власності є:
		1) право на визнання людини творцем (автором, виконавцем, винахідником тощо) об`єкта права інтелектуальної власності;
		2) право перешкоджати будь-якому посяганню на право інтелектуальної власності, здатному завдати шкоди честі чи репутації творця об`єкта права інтелектуальної власності;
		3) інші особисті немайнові права інтелектуальної власності, встановлені законом (ч. 1).
		Особисті немайнові права інтелектуальної власності належать творцеві об`єкта права інтелектуальної власності. У випадках, передбачених законом, особисті немайнові права інтелектуальної власності можуть належати іншим особам (ч. 2). Особисті немайнові права інтелектуальної власності не залежать від майнових прав інтелектуальної власності (ч. 3). Особисті немайнові права інтелектуальної власності не можуть відчужуватися (передаватися), за винятками, встановленими законом (ч. 4).
		Статтею 424 ЦК України визначено, що майновими правами інтелектуальної власності є:
		1) право на використання об`єкта права інтелектуальної власності;
		2) виключне право дозволяти використання об`єкта права інтелектуальної власності;
		3) виключне право перешкоджати неправомірному використанню об`єкта права інтелектуальної власності, в тому числі забороняти таке використання;
		4) інші майнові права інтелектуальної власності, встановлені законом (ч. 1).
		Законом можуть бути встановлені винятки та обмеження в майнових правах інтелектуальної власності за умови, що такі обмеження та винятки не створюють істотних перешкод для нормальної реалізації майнових прав інтелектуальної власності та здійснення законних інтересів суб`єктів цих прав (ч. 2). Майнові права інтелектуальної власності можуть відповідно до закону бути вкладом до статутного капіталу юридичної особи, предметом договору застави та інших зобов`язань, а також використовуватися в інших цивільних відносинах (ч. 3).
		Відносини щодо набуття, здійснення та захисту особистих немайнових та майнових авторських прав регулюється Законом України «Про авторське право і суміжні права», у даній справі: законом № 3792-ХП від 23 грудня 1993 року з послідуючими змінами та законом № 2811-ІХ від 01 грудня 2022 року, в чинній редакції на час виникнення спірних правовідносин.
		28 червня 2022 року позивач набула авторські права на твір образотворчого мистецтва « ІНФОРМАЦІЯ_1 ».
		Чинною на той час статтею 14 Закону України «Про авторське право і суміжні права» визначені особисті немайнові права автора, до яких належить право:1) вимагати визнання свого авторства шляхом зазначення належним чином імені автора на творі і його примірниках і за будь-якого публічного використання твору, якщо це практично можливо; 2) забороняти під час публічного використання твору згадування свого імені, якщо він як автор твору бажає залишитись анонімом; 3) вибирати псевдонім, зазначати і вимагати зазначення псевдоніма замість справжнього імені автора на творі і його примірниках і під час будь-якого його публічного використання; 4) вимагати збереження цілісності твору і протидіяти будь-якому перекрученню, спотворенню чи іншій зміні твору або будь-якому іншому посяганню на твір, що може зашкодити честі і репутації автора (ч. 1). Особисті немайнові права автора не можуть бути передані (відчужені) іншим особам (ч. 2).
		Статтею 15 Закону України «Про авторське право і суміжні права» передбачено, що до майнових прав автора (чи іншої особи, яка має авторське право) належать: а) виключне право на використання твору; б) виключне право на дозвіл або заборону використання твору іншими особами. Майнові права автора (чи іншої особи, яка має авторське право) можуть бути передані (відчужені) іншій особі згідно з положеннямистатті 31цього Закону, після чого ця особа стає суб`єктом авторського права (ч. 1). Виключне право на використання твору автором (чи іншою особою, яка має авторське право) дозволяє йому використовувати твір у будь-якій формі і будь-яким способом (ч. 2). Виключне право автора (чи іншої особи, яка має авторське право) на дозвіл чи заборону використання твору іншими особами дає йому право дозволяти або забороняти: 1) відтворення творів; 2) публічне виконання і публічне сповіщення творів; 3) публічну демонстрацію і публічний показ; 4) будь-яке повторне оприлюднення творів, якщо воно здійснюється іншою організацією, ніж та, що здійснила перше оприлюднення; 5) переклади творів; 6) переробки, адаптації, аранжування та інші подібні зміни творів; 7) включення творів як складових частин до збірників, антологій, енциклопедій тощо; 8) розповсюдження творів шляхом першого продажу, відчуження іншим способом або шляхом здавання в майновий найм чи у прокат та шляхом іншої передачі до першого продажу примірників твору; 9) подання своїх творів до загального відома публіки таким чином, що її представники можуть здійснити доступ до творів з будь-якого місця і у будь-який час за їх власним вибором; 10) здавання в майновий найм і (або) комерційний прокат після першого продажу, відчуження іншим способом оригіналу або примірників аудіовізуальних творів, комп`ютерних програм, баз даних, музичних творів у нотній формі, а також творів, зафіксованих у фонограмі чи відеограмі або у формі, яку зчитує комп`ютер; 11) імпорт примірників творів. Цей перелік не є вичерпним (ч. 3).
		Авторських прав на твір образотворчого мистецтва « ІНФОРМАЦІЯ_2 » позивач набула 22 лютого 2023 року.
		Статтею 11 Закону України «Про авторське право і суміжні права» в редакції, чинній з 01 січня 2023 року, визначено, що особистими немайновими правами автора є:
		1) право вимагати визнання свого авторства шляхом зазначення належним чином імені автора в оригіналі і копіях твору і за будь-якого використання твору, якщо це практично можливо;
		2) право забороняти під час будь-якого використання твору згадування свого імені, якщо автор твору бажає залишитися анонімом;
		3) право обирати псевдонім, зазначати і вимагати зазначення псевдоніма замість справжнього імені автора в оригіналі і копіях твору і за будь-якого використання твору;
		4) право вимагати збереження цілісності твору, протидіяти будь-якому перекрученню, спотворенню чи іншій зміні твору, у тому числі супроводження твору ілюстраціями, передмовами, післямовами, коментарями тощо без згоди автора;
		5) право надати назву твору або залишити його без назви; 
		6) право присвятити твір особі (особам), події або даті.
		Особисті немайнові права належать лише автору та не можуть бути передані (відчужені) іншим особам і не переходять у спадщину.
		Майнові права інтелектуальної власності на твір, визначені у статті 12 Закону України «Про авторське право і суміжні права», відповідно до якої суб`єкт авторського права має право використовувати твір будь-яким способом (способами), а також виключне право дозволяти або забороняти використання твору іншими особами. Способами використання твору є: 
		1) відтворення;
		2) включення до складеного твору;
		3) включення до іншого твору, крім складеного твору;
		4) розповсюдження примірників твору;
		5) імпорт примірників твору;
		6) здавання в найм або в позичку примірників твору;
		7) публічне виконання, публічний показ, публічне демонстрування, публічне сповіщення, інтерактивне надання доступу публіці та інші способи доведення до загального відома публіки;
		8) переклад;
		9) переробка, адаптація, аранжування та інші подібні зміни твору. Цей перелік не є вичерпним (ч. 1).
		Майнові права на твір, передбачені частиною першою цієї статті, може бути передано (відчужено) іншій особі на підставі закону чи правочину повністю (на всі способи використання твору на території всіх держав світу) або частково (на окремі способи використання твору на території всіх держав світу або на окремі способи використання твору на території окремих держав світу, або на всі способи використання твору на території окремих держав світу) (ч. 2).
		Відповідно до частини 2 статті 47 Закону України «Про авторське право і суміжні права» суб`єкт авторського права або суміжних прав здійснює майнові права, що йому належать, на власний розсуд, не порушуючи прав та охоронюваних законом інтересів інших осіб.
		Відповідно до статті 426 ЦК України способи використання об`єкта права інтелектуальної власності визначаються цим Кодексом та іншим законом. Особа, яка має виключне право дозволяти використання об`єкта права інтелектуальної власності, може використовувати цей об`єкт на власний розсуд, з додержанням при цьому прав інших осіб. Використання об`єкта права інтелектуальної власності іншою особою здійснюється з дозволу особи, яка має виключне право дозволяти використання об`єкта права інтелектуальної власності, крім випадків правомірного використання без такого дозволу, передбачених цим Кодексом та іншим законом. Умови надання дозволу (видачі ліцензії) на використання об`єкта права інтелектуальної власності можуть бути визначені ліцензійним договором, який укладається з додержанням вимог цього Кодексу та іншого закону.
		У статті 1 Закону України «Про авторське право і суміжні права» надано визначення термінів, зокрема таких як: відтворення  це пряме чи опосередковане виготовлення однієї або більше копій об`єкта авторського права та/або суміжних прав (або його частини) будь-яким способом та у будь-якій формі, у тому числі для тимчасового чи постійного зберігання в електронній (цифровій), оптичній або іншій формі, яку може зчитувати комп`ютер, а також створення тривимірного твору з двовимірного і навпаки та створення тривимірного твору на основі набору інструкцій, який зчитується комп`ютером для виготовлення тривимірного твору; інтерактивне надання доступу  це поширення об`єкта авторського права та/або суміжних прав для публіки з використанням кабелю чи без нього, у тому числі в мережі Інтернет або інших інтерактивних мережах, зокрема розміщення гіперпосилань та розміщення на одному веб-сайті цифрового контенту з іншого веб-сайту без його відтворення (фреймінг) таким чином, щоб представники публіки мали змогу отримати доступ до відповідного об`єкта з місця та у час, обрані ними індивідуально; розповсюдження  це будь-яка дія, за допомогою якої оригінали або інші примірники об`єктів авторського права та/або суміжних прав безпосередньо чи опосередковано пропонуються публіці способом, у тому числі першого продажу чи іншого першого відчуженняоригіналів або іншихпримірників об`єкта авторського права та/або суміжних прав.
		Згідно звіту № 137/2023-ЗВ від 19 червня 2023 року за результатами проведеної фіксації і дослідження змісту веб-сторінок у мережі Інтернет, складеного ДП «Центр компетенції адресного простору мережі Інтернет» Консорціуму «Український центр підтримки номерів і адрес», встановлено:
		1) відтворення твору «Киця українка» у дизайні товару «Український котик 45х45», інтерактивний доступ та розповсюдження якого здійснюється за таким веб-посиланням в мережі Інтернет:https://monkeyfamily.com.ua/almazna_vyshyvka/tproduct/307839287-165377058161-ukranskii-kotik-4545( ID 19991);
		2) відтворення твору « ІНФОРМАЦІЯ_2 » у дизайні товару «Кішка господинька 40х45», інтерактивний доступ та розповсюдження якого здійснюється за таким веб-посиланням в мережі Інтернет: https://monkeyfamily.com.ua/almazna_vyshyyyvka/tproduct/307839287-344430183031-kshka-gospodinka-4045?
		fbclid=IwAR3oDjGrISW43UEOTYKUyTAitok8wPBafwewoL4UeJUpe1z Y2dgOFb Jw0 (ID 19992) (том 1 а.с. 23-27).
		Власником торгівельної марки monkey family, згідно даних Державного реєстру України свідоцтв на торговельні марки, ведення якого покладено на Державну організацію «Український Національний офіс інтелектуальної власності та інновацій», є ОСОБА_1 (веб-посилання https://sis.ukrpatent.org uk search detail (том 1 а. с. 15).
		09 травня 2023 року ОСОБА_1 надіслала ОСОБА_2 через сервіс «Нова пошта» замовлений нею товар у дизайні «Український котик 45х45» і «Кішка кава 40х45» (том 1 а. с. 4 зворот, 6, 14).
		Судом встановлено, що відповідачем здійснено відтворення твору « ІНФОРМАЦІЯ_1 » у дизайні товару «Український котик 45х45» і товару «Киця кава» у дизайні товару «Кішка господинька 40х45», інтерактивний доступ та розповсюдження яких вчинено за веб-посиланням в мережі Інтернет:
		ІНФОРМАЦІЯ_3 
		та https://monkeyfamily.com.ua/almazna_vyshyyyvka/tproduct/307839287-344430183031-kshka-gospodinka-4045?fbclid=IwAR3oDjGrISW43UEOTYKUyTAitok8wPBafwewoL4UeJUpe1z Y2dgOFb Jw0.
		Також судом встановлено, що власник авторського права ОСОБА_2 не надавала ОСОБА_1 дозволу на використання об`єкта права її інтелектуальної власності.
		16 травня 2023 року позивач надіслала на поштову адресу відповідача претензію про припинення порушених прав інтелектуальної власності за вих № 01-15/05/23 від 15 травня 2023 року (трекінг відправлення 0214400526540) (том 1 а. с. 28), яка не вручена адресату та повернута відправнику 09 червня 2023 року по зазначеній поштою причині  «Повернення за зворотньою адресою. За закінченням встановленого терміну зберігання» (том 1 а. с. 17-18).
		Отже, із дослідження в сукупності наведених доказів, у тому числі такого письмового доказу як свідоцтво про реєстрацію авторського права на твір образотворчого мистецтва « ІНФОРМАЦІЯ_2 », яке набуто позивачем 22 лютого 2023 року, встановлено що факт порушення відповідачем авторського права позивача мав місце у травні 2023 року.
		Як у судовому засіданні так і в апеляційній скарзі відповідач та її представник не заперечили факту відтворення і розповсюдження нею творів образотворчого мистецтва « ІНФОРМАЦІЯ_1 » і Киця кава», власником авторських прав яких є позивач.
		Проте у своїй апеляційній скарзі відповідач стверджувала, що публікацію належних позивачу творів мистецтва вона здійснила у липні 2022 року, фактично вчинивши порушення авторського права позивача, яка саме в липні 2022 року зверталася до неї із проханням видалити її об`єкти інтелектуальної власності, а тому вона має нести відповідальність саме за Законом України «Про авторське право і суміжні права», в чинній на 2022 рік редакції, яка втратила чинність з 01 січня 2023 року, у зв`язку із набранням чинності з 01 січня 2023 року нової редакції цього закону. І тому на підставі статті 52 Закону України «Про авторське право і суміжні права» (№3792-ХП), що була чинною станом на липень 2022 року, вона просила стягнути з неї на користь позивача отриманий нею внаслідок такого порушення авторського права позивача дохід розміром 4888,08 грн., надавши підтвердження цього розміру відповідними доказами.
		Такі доводи апеляційної скарги відповідача не заслуговують на увагу з огляду на наступне.
		Відповідно до ч. 3 ст. 12, ч. 1 ст. 81 ЦПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.
		Згідно із частинами 5 і 6 статті 81 ЦПК України докази подаються сторонами та іншими учасниками справи; доказування не може ґрунтуватися на припущеннях.
		Згідно із ст. 76 ЦПК України доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи (частина 1). Ці дані встановлюються такими засобами: 1) письмовими, речовими і електронними доказами; 2) висновками експертів; 3) показаннями свідків (частина 2).
		Належними є докази, які містять інформацію щодо предмета доказування. Предметом доказування є обставини, що підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення. Сторони мають право обґрунтовувати належність конкретного доказу для підтвердження їхніх вимог або заперечень. Суд не бере до розгляду докази, що не стосуються предмета доказування (ст. 77 ЦПК України).
		Обставини справи, які за законом мають бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування (ч. 2 ст. 78 ЦПК України  допустимість доказів). 
		Достовірними є докази, на підставі яких можна встановити дійсні обставини справи (ст. 79 ЦПК України).
		Достатніми є докази, які у своїй сукупності дають змогу дійти висновку про наявність або відсутність обставин справи, які входять до предмета доказування (ч. 1 ст. 80 ЦПК України).
		Цивільно процесуальний кодекс України прямо закріплює низку обов`язків учасників процесу у сфері доказування, до яких належать:
		по-перше, сприяти своєчасному, всебічному, повному та об`єктивному встановленню всіх обставин справи (п. 2 ч. 2 ст. 43 ЦПК);
		по-друге, подавати усі наявні у них докази в порядку та строки, встановлені законом або судом, не приховувати докази (п. 4 ч. 2 ст. 43 ЦПК);
		по-третє, надавати суду повні і достовірні пояснення з питань, які ставляться судом, а також учасниками справи в судовому засіданні (п. 5 ч. 2 ст. 43 ЦПК).
		Положення статті 81 ЦПК України відображають приватноправові засади змагальності цивільного процесу, відповідно до чого тягар доказування цілком покладається на сторін. У такому контексті зазначений обов`язок із доказування характеризується специфічністю та виникає тоді, коли особа реалізує своє право на судовий захист. При цьому особа наділена правом самостійно обирати коло доказів, на які вона посилається і які подає до суду, виходячи із своєї процесуальної заінтересованості і позиції у справі.
		З урахуванням наведених вимог процесуального закону відповідачем не надано належних, допустимих, достовірних доказів, яких було б достатньо на підтвердження її заперечень щодо факту порушення нею авторських прав позивача саме у липні 2022 року.
		Згідно вимог статті 13 ЦПК України суд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи. Учасник справи розпоряджається своїми правами щодо предмета спору на власний розсуд.
		Позивач, звертаючись із позовом до суду, самостійно обирає спосіб захисту свого порушеного права і на свій власний розсуд.
		Процесуальні права і обов`язки сторін визначені статтею 49 ЦПК України, згідно положень якої відповідач має право визнати позов повністю або частково, подати зустрічний позов.
		Проте Цивільний процесуальний кодекс на наділяє відповідача правом на обрання позивачем способу захисту порушеного свого права, чи на зміну предмета позову.
		Користуючись такими правами позивач самостійно, на власний розсуд обрала саме такий спосіб захисту свого порушеного права, який вона зазначила у своїй позовній заяві, поданій до суду у липні 2023 року і який відповідає вимогам статті 16 ЦК України.
		Крім того пунктом 4 частини 3 статті 55 Закону України «Про авторське право і суміжні права» на розсуд суб`єкта авторського права, замість відшкодування збитків або стягнення доходу, судом визначається стягнення компенсації (разового грошового стягнення). Суб`єктом авторського права є позивача по справі ОСОБА_2 , яка і визначила такий вид стягнення.
		Відповідно до статті 431 ЦК України порушення права інтелектуальної власності, в тому числі невизнання цього права чи посягання на нього, тягне за собою відповідальність, встановлену цим Кодексом, іншим законом чи договором.
		Відповідно до статті 432 ЦК України кожна особа має право звернутися до суду за захистом свого права інтелектуальної власності відповідно достатті 16цього Кодексу. Суд у випадках та в порядку, встановлених законом, може постановити рішення, зокрема, про:
		1) застосування негайних заходів щодо запобігання порушенню права інтелектуальної власності та збереження відповідних доказів;
		2) зупинення пропуску через митний кордон України товарів, імпорт чи експорт яких здійснюється з порушенням права інтелектуальної власності;
		3) вилучення з цивільного обороту товарів, виготовлених або введених у цивільний оборот з порушенням права інтелектуальної власності, та знищення таких товарів за рахунок особи, яка вчинила порушення;
		4) вилучення з цивільного обороту матеріалів та знарядь, які використовувалися переважно для виготовлення товарів з порушенням права інтелектуальної власності, або вилучення та знищення таких матеріалів та знарядь за рахунок особи, яка вчинила порушення;
		4-1) застосування разової грошової виплати замість застосування способів захисту права інтелектуальної власності, встановлених пунктами 3 та/або 4 цієї частини. Застосування разової грошової виплати здійснюється за заявою відповідача, за умови що право інтелектуальної власності порушено відповідачем ненавмисно і без недбалості та що застосування способів захисту, встановлених пунктами 3 і 4 цієї частини, є неспівмірним шкоді, заподіяній позивачеві. Розмір разової грошової виплати визначається судом як розмір винагороди, яка була б сплачена за надання позивачем дозволу на використання права інтелектуальної власності, щодо якого виник спір, і обґрунтовано задовольняє позивача;
		5) застосування компенсації замість відшкодування збитків за неправомірне використання об`єкта права інтелектуальної власності. Розмір компенсації визначається відповідно до закону з урахуванням вини особи та інших обставин, що мають істотне значення;
		6) опублікування за заявою позивача в засобах масової інформації або доведення до загального відома іншим визначеним судом шляхом відомостей про порушення права інтелектуальної власності та зміст судового рішення щодо такого порушення за рахунок особи, яка вчинила правопорушення.
		Згідно зі статтею 54 Закону України «Про авторське право і суміжні права» (у редакції, що діє з 01 січня 2023 року) захист особистих немайнових і майнових прав суб`єктів авторського права та/або суб`єктів суміжних прав здійснюється в порядку, встановленому адміністративним, цивільним і кримінальним законодавством.
		Згідно із статтею 53 Закону України «Про авторське право і суміжні права» підставами для захисту особистих немайнових та/або майнових авторських і суміжних прав є будь-яке порушення, невизнання або оспорювання таких прав, а також створення загрози порушення таких прав. Порушенням особистих немайнових та/або майнових авторських і суміжних прав є, зокрема:
		1) плагіат - це опублікування твору або його частини у незмінному або видозміненому вигляді, включаючи опублікування перекладу іншомовного твору або його частини, під іменем особи, яка не є автором цього твору;
		2) використання об`єкта авторського права або об`єкта суміжних прав, якщо такі дії не підпадають під передбачені цим Законом випадки вільного використання об`єктів авторського права або об`єктів суміжних прав, без дозволу суб`єкта таких прав, у тому числі: піратство у сфері авторського права і суміжних прав - відтворення, ввезення на митну територію України, вивезення з митної території України і розповсюдження піратських примірників творів (у тому числі комп`ютерних програм і баз даних), фонограм, відеограм, незаконне використання програм організації мовлення, камкординг, а також Інтернет-піратство, тобто незаконне використання об`єктів авторського права та/або об`єктів суміжних прав із застосуванням мережі Інтернет; ввезення на митну територію України без дозволу суб`єктів авторського права та/або суб`єктів суміжних прав примірників творів (у тому числі комп`ютерних програм і баз даних), фонограм, відеограм, записів передач організації мовлення; камкординг - фіксування аудіовізуального твору під час публічного демонстрування аудіовізуального твору в кінотеатрах, інших кіновидовищних закладах особами, які перебувають у тому самому приміщенні, у якому відбувається таке публічне демонстрування, для будь-яких цілей без дозволу суб`єктів авторського права або су`єктів суміжних прав, об`єкти яких складають аудіовізуальний твір;
		3) використання об`єкта авторського права або об`єкта суміжних прав, якщо такі дії не підпадають під передбачені цим Законом випадки вільного використання об`єктів авторського права або об`єктів суміжних прав, з дозволу суб`єкта таких прав, але з порушенням умов, на яких такий дозвіл було надано (перевищення передбаченого договором тиражу, використання об`єкта способом, не передбаченим договором, порушення умов публічної ліцензії тощо).
		Відповідно до статті 55 Закону України за захистом авторського права або суміжних прав, а також права особливого роду (sui generis) у встановленому порядку до суду та інших органів відповідно до їх компетенції мають право звертатися суб`єкти авторського права або суб`єкти суміжних прав для захисту свого авторського права або суміжних прав (частина 1);
		Частина 2: Особи, зазначені в частині першій цієї статті, мають право звертатися за захистом авторського права та/або суміжних прав до суду з будь-якими вимогами, не забороненими законом, зокрема про:
		1) визнання авторського права або суміжних прав;
		2) відновлення становища, яке існувало до порушення;
		3) припинення та/або заборону вчиняти дії, що порушують авторське право та/або суміжні права чи створюють загрозу їх порушення;
		4) стягнення винагороди, передбаченої законодавством про авторське право і суміжні права;
		5) відшкодування моральної шкоди;
		6) відшкодування збитків, завданих порушенням авторського права або суміжних прав, включаючи упущену вигоду, або стягнення доходу, отриманого порушником внаслідок порушення ним авторського права або суміжних прав, або стягнення компенсації;
		7) припинення підготовчих дій до порушення авторського права та/або суміжних прав, у тому числі шляхом призупинення митних процедур, якщо є підстави вважати, що на митну територію України чи з митної території України можуть бути пропущені піратські примірники творів, фонограм, відеограм, засоби обходу технологічного засобу захисту об`єктів авторського права та/або об`єктів суміжних прав тощо;
		8) опублікування за рахунок порушника в засобах масової інформації даних про допущені порушення авторського права та/або суміжних прав та судові рішення щодо цих порушень;
		9) вжиття інших передбачених законодавством заходів, пов`язаних із захистом авторського права та/або суміжних прав;
		Частина 3: Суд має право постановити рішення про:
		1) відшкодування моральної (немайнової) шкоди, завданої порушенням авторського права та/або суміжних прав, з визначенням розміру відшкодування;
		2) відшкодування збитків, завданих порушенням авторського права та/або суміжних прав;
		3) стягнення з порушника авторського права та/або суміжних прав доходу, отриманого внаслідок порушення;
		4) стягнення компенсації (разового грошового стягнення), що визначається судом замість відшкодування збитків або стягнення доходу на розсуд суб`єкта авторського права та/або суб`єкта суміжних прав у розмірі від 2 до 200 прожиткових мінімумів для працездатних осіб або як фіксована подвоєна, а в разі умисного порушення - потроєна сума винагороди, яка була б сплачена за надання дозволу на використання об`єкта авторського права або об`єкта суміжних прав, з приводу якого виник спір; на вимогу осіб, передбачених у пунктах 2 - 5 частини першої цієї статті, - як фіксована подвоєна, а в разі умисного порушення - потроєна сума винагороди, яка була б сплачена за надання дозволу на використання відповідного об`єкта, з приводу якого виник спір.
		Розмір компенсації має бути ефективним, співрозмірним і стримуючим, спрямовуватися на відновлення порушених прав та застосовуватися таким чином, щоб уникнути створення перешкод законній діяльності користувача і водночас забезпечити захист від зловживань користувача.
		При визначенні розміру компенсації судом враховується тривалість та систематичність порушення, обсяг порушення (зокрема з урахуванням території його поширення), сфера господарювання та наміри порушника, вина та її форми, а також інші об`єктивні обставини;
		5) припинення і заборону опублікування творів, виконань, фонограм, відеограм, вилучення (конфіскацію) піратських примірників творів, фонограм, відеограм чи записів програм організацій мовлення та обладнання і матеріалів, призначених для їх виготовлення і відтворення, публікацію у пресі інформації про допущене порушення тощо, якщо в ході судового розгляду буде доведено факт порушення авторського права та/або суміжних прав або факт наявності дій, що створюють загрозу порушення таких прав;
		Частина 4: Суд може постановити рішення про накладення на порушника штрафу у розмірі 10 відсотків суми, присудженої судом на користь позивача. Сума штрафів передається у встановленому порядку до державного бюджету;
		Частина 5: Суд може постановити рішення про вилучення чи конфіскацію всіх піратських примірників творів, фонограм, відеограм чи записів програм організації мовлення, щодо яких встановлено, що вони були виготовлені або розповсюджені з порушенням авторського права та/або суміжних прав, а також засобів обходу технологічного засобу захисту об`єкта авторського права або об`єкта суміжних прав. Це стосується також усіх кліше, матриць, форм, оригіналів, магнітних стрічок, фотонегативів та інших предметів, за допомогою яких відтворюються примірники творів, фонограм, відеограм, записи програм організації мовлення, а також матеріалів і обладнання, що використовуються для їх відтворення і для виготовлення засобів обходу технологічного засобу захисту об`єкта авторського права або об`єкта суміжних прав.
		За рішенням суду вилучені піратські примірники об`єктів авторського права та/або об`єктів суміжних прав на вимогу особи, яка є суб`єктом авторського права або суб`єктом суміжних прав і права якої порушено, можуть бути передані цій особі. Якщо ця особа не вимагає такої передачі, піратські примірники підлягають знищенню за рахунок правопорушника, а матеріали і обладнання, що використовувалися для відтворення піратських примірників, підлягають відчуженню із зарахуванням виручених коштів до державного бюджету.
		Суд може постановити рішення про конфіскацію матеріалів і обладнання, що використовувалися для відтворення піратських примірників об`єктів авторського права та/або об`єктів суміжних прав, та їх знищення за рахунок правопорушника.
		Відповідно достатті 23ЦК Україниособа маєправо навідшкодування моральноїшкоди,завданої внаслідокпорушення їїправ.  Моральнашкода полягає:  уфізичному болюта стражданнях,яких фізичнаособа зазналау зв`язкуз каліцтвомабо іншимушкодженням здоров`я;  удушевних стражданнях,яких фізичнаособа зазналау зв`язкуз протиправноюповедінкою щодонеї самої,членів їїсім`ї чиблизьких родичів;  удушевних стражданнях,яких фізичнаособа зазналау зв`язкуіз знищеннямчи пошкодженнямїї майна;  уприниженні честіта гідностіфізичної особи,а такожділової репутаціїфізичної абоюридичної особи.  Якщоінше невстановлено законом,моральна шкодавідшкодовується грошовимикоштами,іншим майномабо вінший спосіб.  Розміргрошового відшкодуванняморальної шкодивизначається судомзалежно відхарактеру правопорушення,глибини фізичнихта душевнихстраждань,погіршення здібностейпотерпілого абопозбавлення йогоможливості їхреалізації,ступеня виниособи,яка завдаламоральної шкоди,якщо винає підставоюдля відшкодування,а такожз урахуваннямінших обставин,які маютьістотне значення.При визначеннірозміру відшкодуваннявраховуються вимогирозумності ісправедливості.  Моральнашкода відшкодовуєтьсянезалежно відмайнової шкоди,яка підлягаєвідшкодуванню,та непов`язаназ розміромцього відшкодування.  Моральна шкода відшкодовується одноразово, якщо інше не встановлено договором або законом.
		З огляду на викладене колегія суддів вважає законним і обґрунтованим висновок суду першої інстанції про часткове задоволення позову ОСОБА_2 , при цьому судом першої інстанції повно встановлені обставини справи, зібраним по справі доказам надана оцінка як кожному окремому доказу, так всім доказам у справі в їх сукупності, про що наведені мотиви у рішенні, і правильно застосовані норми матеріального і процесуального права. У зв`язку з чим є безпідставними доводи апеляційної скарги про помилковість висновків суду та про неправильне застосування норм матеріального права.
		Також з урахуванням наведеного не заслуговують на увагу доводи апеляційної скарги про відмову судом першої інстанції в огляді у судовому засіданні 07 листопада 2023 року оригіналів переписки. Таке клопотання не заявлялося відповідачем чи її представником у суді апеляційної інстанції.
		За таких обставин апеляційна скарга до задоволення не підлягає, оскільки її доводи не знайшли підтвердження у судовому засіданні та в матеріалах справи і їх спростування викладені у змісті цієї постанови.
		При цьому суд апеляційної інстанції враховує положення практики Європейського Суду з прав людини про те, що право на обґрунтоване рішення не вимагає детальної відповіді судового рішення на всі доводи висловлені сторонами. Крім того, воно дозволяє вищим судам просто підтверджувати мотиви, надані нижчими судами, не повторюючи їх (справа «Гірвісаарі проти Фінляндії», п. 32).
		Пункт 1 ст. 6 Конвенції не вимагає більш детальної аргументації від апеляційного суду, якщо він лише застосовує положення для відхилення апеляції відповідно до норм закону, як такої, що не має шансів на успіх, без подальших пояснень (Burg and others v. France (Бюрг та інші проти Франції), (dec.); Gorou v. Greece (no.2) (Гору проти Греції №2) [ВП], § 41.
		У відзиві на апеляційну скаргу позивачем заявлена вимога про відшкодування їй судових витрат, понесених у зв`язку з оплатою наданої їй професійної правничої допомоги адвокатом в сумі 40 000,00 грн., не надавши при цьому доказів такого розміру судових витрат.
		Проте, у судовому засіданні до закінчення судових дебатів представник позивача ОСОБА_2  адвокат Зеров К. О. зробив відповідну заяву про те, що докази судових витрат будуть надані ним протягом 5-ти днів після ухвалення рішення суду.
		Згідно п. 1 ч. 1 ст. 374 ЦПК України суд апеляційної інстанції за результатами розгляду апеляційної скарги має право залишити судове рішення без змін, а скаргу без задоволення.
		Суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права (стаття 375 ЦПК України).
		За наведених обставин апеляційний суд вважає, що рішення суду першої інстанції є законним і обґрунтованим, ухваленим з дотриманням норм матеріального та процесуального права, в зв`язку з чим не підлягає до скасування, а апеляційна скарга не підлягає до задоволення, оскільки наведені в ній доводи правильність висновків суду не спростовують.
		На підставівикладеного ікеруючись ст.367,374,375,381-382ЦПК України,суд 
		 
		Постановив:
		 
		Апеляційну скаргу ОСОБА_1 залишити без задоволення.
		Рішення Вінницького міського суду Вінницької області від 07 листопада 2023 року залишити без змін.
		Постанова набирає законної сили з дня її прийняття.
		На постанову може бути подана касаційна скарга до Верховного Суду протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення.
		ГоловуючийМ. В. Матківська  СуддіЮ. Б. Войтко    В. В. Сопрун  
		 
		 
		Повний текст судового рішення складено 04 березня 2024 року

</body>
</html>

Логін:
Для помилки:

Пароль:
Для помилки:

Ваше ім'я:
Для помилки:

Ваш e-mail:
Для помилки:

Повідомлення:
Для помилки:

Введіть в поле результат арифметичного виразу:
Для помилки:

Зачекайте, будь ласка...