Єдиний державний реєстр судових рішень

В зв’язку з набранням чинності 25.04.2025 Закону України від 26.02.2025 № 4273-ІХ "Про внесення змін до Закону України "Про судоустрій і статус суддів" щодо зміни найменувань місцевих загальних судів" (далі – Закон), частину найменувань судів найближчим часом буде змінено відповідно до переліку наведеному у Законі

Ласкаво просимо, !

Категорія справи № 760/17513/23 : не визначено.
Надіслано судом: не визначено. Зареєстровано: 05.03.2024. Забезпечено надання загального доступу: 05.03.2024.
Дата набрання законної сили: 12.02.2024
Номер судового провадження: не визначено

<!DOCTYPE HTML PUBLIC "-//W3C//DTD HTML 4.01 Transitional//DE" "http://www.w3.org/TR/html4/loose.dtd">
<html>
	<head>
		<meta http-equiv="content-type" content="text/html; charset=utf-8" />
		<meta name="generator" content="Rtf2Html Converter" />
		<title>
			Єдиний державний реєстр судових рішень
		</title>
	</head>
	<body>
		 
		КИЇВСЬКИЙ  АПЕЛЯЦІЙНИЙ  СУД
		                                   
		 
		 
		Справа № 760/17513/23                                                                   Головуючий у суді І інстанції Сергієнко Г.Л.
		Провадження № 33/824/181/2024                                                       Головуючий у суді ІІ інстанції Голуб С.А.
		ПОСТАНОВА
		ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
		 
		12 лютого 2024 року Київський апеляційний суд у складі судді Голуб С.А., розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Києві матеріали справи про адміністративне правопорушення за апеляційною скаргою ОСОБА_1 на постанову Солом`янського районного суду міста Києва від 17 жовтня 2023 року про притягнення до адміністративної відповідальності ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , громадянки України, проживаючої за адресою: АДРЕСА_1 , за вчинення адміністративного правопорушення, передбаченого статтею 185 Кодексу України про адміністративні правопорушення,
		 
		ВСТАНОВИВ:
		 
		Постановою Солом`янського районного суду м. Києва від 17 жовтня 2023 року  ОСОБА_1 визнано винною у вчиненні адміністративного правопорушення, передбаченого ст. 185 КУпАП, та звільнено від адміністративної відповідальності, обмежившись усним зауваженням, а справу закрито.
		Не погоджуючись з вказаним судовим рішенням, 30 листопада 2023 року ОСОБА_1 подала апеляційну скаргу, в якій просить оскаржувану постанову скасувати, а провадження по справі закрити на підставі п. 1 ч. 1 ст. 247 КУпАП у зв`язку з відсутністю в її діях складу вказаного адміністративного правопорушення.
		На обґрунтування апеляційних вимог посилається на те, що судом першої інстанції порушено норми матеріального і процесуального права.
		Зазначає, що згідно протоколу про адміністративне правопорушення серії ГП № 521073 свідки та потерпілі відсутні, в графі пояснення відсутні будь-які записи.
		Вказує, що для того щоб утворився склад правопорушення, передбачений ст. 185 КУпАП, який проявляється у злісній непокорі законному розпорядженню або вимозі поліцейського при виконанні ним службових обов`язків повинно, повинно бути: законна вимога поліцейського; з об`єктивної сторони злісна непокора виражена у відмові від обов`язкового виконання наполегливих, неодноразово повторених розпоряджень або вимог працівника поліції, або в непокорі, вираженій в зухвалій формі, що свідчить про явну неповагу до органів та осіб, які охороняють громадський порядок; кваліфікуючою ознакою цього адміністративного правопорушення визначають спосіб його вчинення - злісність непокори, що є відмовою від виконання наполегливих, неодноразово повторених проте в той же час законних вимог чи розпоряджень поліцейського під час виконання ним службових обов`язків або відмова, виражена в зухвалій формі, яка свідчить про явну зневагу до осіб, які охороняють громадський порядок.
		В свою чергу вона на вимогу працівників поліції зупинила свій транспортний засіб. До її автомобіля підійшли 2 працівники поліції, які представились, але жетони не показали і почали вимагати в неї вийти з автомобіля, на що вона відмовилась, оскільки злякалася неадекватної поведінки працівників поліції.
		Всі необхідні документи надала працівникам поліції для перевірки, втім працівники поліції пред`явили їй незаконну вимогу вийти з автомобіля і поговорити, вона відмовилась та побоюючись за своє життя зателефонувала на 102, повідомивши, що патрульні працівники поліції порушують закон.
		Коли приїхав ще один екіпаж патрульної поліції, її заставляли вийти з автомобіля, однак вона зачинилася та через відкрите вікно спілкувалася з працівниками поліції. Через півгодини після спілкування працівники поліції пред`явили їй вимогу вийти з автомобіля, оскільки, на їх думку, вона перебувала в стані наркотичного сп`яніння. Однак, вона боялася за життя і здоров`я та з автомобіля не вийшла.
		Після цього, командир взводу УПП в м. Києві Піддубний С.В. просунув руку в машину і за допомогою сили рук опустив скло вікна водійських дверей і відчинив автомобіль. Коли її силоміць витягнули з автомобіля до неї було застосовано спецзасоби - кайданки, а потім повезли до Солом`янського відділення поліції, де склали протоколи. Вона просила, щоб їй надали адвоката, але в реалізації цього права було відмовлено. Працівники поліції весь час перевищували свої повноваження.
		ОСОБА_1 зазначає, що тричі викликала швидку медичну допомогу та її оглядали лікарі. Після цих подій, її відвезли до КНП «Соціотерапія» для проведення медичного огляду з метою виявлення наркотичного стану. Згідно наркотичного тесту № 2437 наркотичні речовини не виявлено.
		Окрім цього, під час незаконного затримання та утримання працівники поліції незаконно застосовували до неї фізичну силу, в результаті чого спричинені легкі тілесні ушкодження, що підтверджуються висновком спеціаліста судово-медичного експерта № 2296 від 26 липня 2023 року.
		Стверджує, що в статті 16 Закону України «Про дорожній рух» відсутній такий обов`язок водія, як вийти з транспортного засобу. З метою захисту своїх порушених прав, вона звернулася до ДБР в порядку ст. 214 КПК України із заявою про вчинення злочину працівниками поліції.
		Крім цього, вона зверталася до начальника Департаменту внутрішньої безпеки Національної поліції України зі скаргою на незаконні дії працівників поліції та вимогою притягнути їх до дисциплінарної відповідальності.
		Вказує, що умислу на невиконання законної вимоги поліцейського вона не мала, а просто боялася за своє життя і здоров`я, оскільки працівники поліції висували незаконну вимогу вийти з автомобіля поговорити. Така поведінка поліцейських зумовила її суб`єктивне ставлення до незаконних дій працівників поліції і мету уникнути ушкодження здоров`я, а не явне небажання виконати законну вимогу працівника поліції.  Це підтверджується тим, що вона телефонувала на 102 і повідомляла про незаконні вимоги працівників поліції.
		Крім того ОСОБА_3 , який постійно перебував з ОСОБА_4 на гучній мові, просив працівників поліції припинити свої незаконні дії та телефонував на 102 аби захистити від зухвалих дій працівників поліції.
		Суд першої інстанції, розглядаючи справу про адміністративне правопорушення, не взяв до уваги і не надав правової оцінки запереченням сторони захисту, а також безпідставно відмовив у витребуванні доказів і допиті свідків.
		Суд не звернув увагу і не надав правову оцінку поведінці працівників поліції після відмови ОСОБА_4 вийти з автомобіля, не врахував, що працівниками поліції порушено право на захист, також спричинено тілесні ушкодження і те, що адміністративне затримання тривало більше 5 годин.
		В судове засідання суду апеляційної інстанції ОСОБА_4 не з`явилася, про дату, час та місце розгляду справи повідомлена належним чином, причини неявки до апеляційного суду не повідомила, а тому суд дійшов висновку, що її неявка відповідно до вимог ч. 6 ст. 294 КУпАП не перешкоджає розгляду апеляційної скарги.
		Дослідивши матеріали справи про адміністративне правопорушення відносно ОСОБА_4 та вивчивши доводи апеляційної скарги, апеляційний суд дійшов до таких висновків.
		Згідно із ч. 7 ст. 294 КУпАП апеляційний суд переглядає справу в межах апеляційної скарги.
		Вирішуючи питання щодо законності притягнення ОСОБА_4 до адміністративної відповідальності, апеляційний суд виходить з наступного.
		Відповідно до вимог ст. 245 КУпАП завданням провадження у справах про адміністративне правопорушення є всебічне, повне і об`єктивне з`ясування обставин кожної справи.
		Згідно положень ст. 280 КУпАП орган (посадова особа) при розгляді справи про адміністративне правопорушення зобов`язаний з`ясувати: чи було вчинено адміністративне правопорушення, чи винна дана особа в його вчиненні, чи підлягає вона адміністративній відповідальності, а також з`ясувати інші обставини, які мають значення для правильного вирішення справи.
		Відповідно до ст. 251 КУпАП доказами в справі про адміністративне правопорушення є будь-які фактичні дані, на основі яких у визначеному законом порядку орган (посадова особа) встановлює наявність чи відсутність адміністративного правопорушення, винність даної особи в його вчиненні та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи. Ці дані встановлюються протоколом про адміністративне правопорушення, поясненнями особи, яка притягається до адміністративної відповідальності, потерпілих, свідків, висновком експерта, речовими доказами, показаннями технічних приладів та технічних засобів, що мають функції фото- і кінозйомки, відеозапису, у тому числі тими, що використовуються особою, яка притягається до адміністративної відповідальності, або свідками, а також працюючими в автоматичному режимі, чи засобів фото- і кінозйомки, відеозапису, у тому числі тими, що використовуються особою, яка притягається до адміністративної відповідальності, або свідками, а також працюючими в автоматичному режимі або в режимі фотозйомки (відеозапису), які використовуються при нагляді за виконанням правил, норм і стандартів, що стосуються забезпечення безпеки дорожнього руху та паркування транспортних засобів, актом огляду та тимчасового затримання транспортного засобу, протоколом про вилучення речей і документів, а також іншими документами.
		Обов`язок щодо збирання доказів покладається на осіб, уповноважених на складання протоколів про адміністративні правопорушення, визначених ст. 255 цього Кодексу.
		Відповідно до ст. 16 Закону України «Про дорожній рух» визначено основні права та обов`язки водія транспортного засобу, серед яких є обов`язок виконувати передбачені законом вимоги поліцейського, а водії військових транспортних засобів - поліцейського або посадових осіб військової інспекції безпеки дорожнього руху Військової служби правопорядку у Збройних Силах України, що даються в межах їх компетенції, передбаченої чинним законодавством, Правилами дорожнього руху та іншими нормативними актами. У випадку подання сигналу про зупинку водій зобов`язаний:
		а) зупинити транспортний засіб з дотриманням вимог Правил дорожнього руху;
		б) тримати руки в полі зору поліцейського або посадових осіб військової інспекції безпеки дорожнього руху Військової служби правопорядку у Збройних Силах України і не виходити з транспортного засобу без дозволу;
		не допускати випадків керування транспортним засобом у стані алкогольного, наркотичного чи іншого сп`яніння або під впливом лікарських препаратів, що знижують їх увагу та швидкість реакції, а також не передавати керування транспортним засобом особі, яка перебуває в такому стані або під впливом таких препаратів;
		Згідно із ч. 2 ст. 62 Закону України «Про Національну поліцію України» законні вимоги поліцейського є обов`язковими для виконання всіма фізичними та юридичними особами.
		Відповідальність за ст. 185 КУпАП настає за злісну непокору законному розпорядженню або вимозі поліцейського при виконанні ним службових обов`язків, а також вчинення таких же дій щодо члена громадського формування з охорони громадського порядку і державного кордону або військовослужбовця у зв`язку з їх участю в охороні громадського порядку.
		Об`єктом цього правопорушення виступають суспільні відносини у сфері забезпечення громадського порядку та суспільної безпеки, також у сфері державного управління. Об`єктивна сторона: правопорушення полягає у злісній непокорі законному розпорядженню або вимозі працівника поліції (або члена громадського формування з охорони громадського порядку чи державного кордону або військовослужбовця у зв`язку з їх участю в охороні громадського порядку) при виконанні ним службових обов`язків. Суб`єктивна сторона: правопорушення характеризується наявністю вини у формі умислу.
		Дане правопорушення виражається в злісній відмові підкорятися законному розпорядженню та вимозі поліцейського при виконанні службових обов`язків. Тобто, виражається у відмові від обов`язкового виконання наполегливих, неодноразово повторених розпоряджень чи вимог поліцейського, або ж в непокорі, що виявляється в зухвалій формі, яка свідчить про прояв явної зневаги до органів та осіб, які охороняють суспільний порядок.
		Відповідно до визначення, яке міститься в п. 7 Постанови Пленуму Верховного Суду України № 8 від 26 червня 1992 року «Про застосування судами законодавства, що передбачає відповідальність за посягання на життя, здоров`я, гідність та власність суддів і працівників правоохоронних органів», злісною непокорою є відмова від виконання наполегливих, неодноразово повторених законних вимог чи розпоряджень працівника міліції при виконанні ним службових обов`язків, або відмова, виражена в зухвалій формі, що свідчить про явну зневагу до осіб, які охороняють громадський порядок.
		Відмова правопорушника проявляється в недвозначній формі словами, жестами, мовчанням, невиконанням вимог, намаганням до втечі та іншими діями чи бездіяльністю.
		Як убачається зі змісту протоколу про адміністративне правопорушення серії ГП № 521073 від 25 липня 2023 року, ОСОБА_1 25 липня 2023 року о 01 год. 10 хв. в м. Києві по просп. Берестейський, 47 А, на вимогу працівників поліції вийти з транспортного засобу відмовилась, своїми діями вчинила злісну непокору законній вимозі поліцейського, чим порушила вимоги ст. 16 Закону України «Про дорожній рух» та п. 2 ст. 62 Закону України «Про Національну поліцію», чим вчинила адміністративне правопорушення, передбачене ст. 185 КУпАП.
		Зі змісту протоколу встановлено, що в ньому зазначено місце вчинення і суть адміністративного правопорушення, нормативний акт, який передбачає відповідальність за дане адміністративне правопорушення. Також протокол про адміністративне правопорушення містить відомості про особу, яка притягається до адміністративної відповідальності.
		Обставини події зафіксовано на відеозаписах з нагрудних камер поліцейських та відображенні в рапорті поліцейського.
		З відеозаписів вбачається, що 25 липня 2023 року в комендантську годину близько 01 год. 10 хв. в м. Києві по просп. Берестейський, 47 А, на вимогу поліцейського водій автомобіля «Ford C-Max», д.н.з. НОМЕР_1 , не зупинився та продовжив рух. Поліцейські переслідували автомобіль та змусили зупинитися водія ОСОБА_1 .
		Під час спілкування поліцейського з ОСОБА_1 було роз`яснено останній, що відповідно до наказу Київської військової адміністрації «Про затвердження комендантської години» № 1 від 20 березня 2023 року, на території м. Києва запроваджено комендантську годину щоденно з 00 год.00 хв. до 05 год. 00 хв. починаючи з 26 березня 2023 року. ОСОБА_1 повідомила, що рухається додому у м. Дніпро, а оскільки вона іногородня, то не повинна виконувати розпорядження.
		Поліцейський повідомив ОСОБА_1 , що для перебування на вулицях у комендантську годину потрібно мати спеціальний дозвіл, а оскільки в неї немає такого дозволу, вона не має права пересуватися автомобілем по м. Києву і повинна залишатися на місці та очікувати закінчення комендантської години.
		Як тільки поліцейські відійшли від автомобіля, ОСОБА_1 , незважаючи на повідомлення поліцейського, продовжила рух.
		Поліцейські переслідували автомобіль під керуванням водія ОСОБА_1 з червоними проблисковими маячками, водій не зупинилась, крім того виїхала на смугу зустрічного руху, в результаті чого поліцейські були змушені заблокувати рух транспортного засобу ОСОБА_4 службовим автомобілем.
		Водій ОСОБА_1 зачинилася в автомобілі та на контакт з поліцейськими не йшла. 
		ОСОБА_1 викликала екіпаж поліції та прибувшому екіпажу пояснення надавала через зачинене вікно автомобіля, документи показувала через скло, скаржилася на безпідставну зупинку її автомобіля, вимагала зазначити який пункт ПДР України, КУпАП та КПК України вона порушила.
		Працівники поліції роз`яснили їй про порушення нею наказу Київської військової адміністрації «Про затвердження комендантської години» № 1 від 20 березня 2023 року та повідомляли, що вона не має права рухатися містом, крім того вона перебуває на зустрічній смузі руху. ОСОБА_1 своєю поведінкою висловлювала незгоду з обмеженням у русі, вела себе неадекватно, поведінка не відповідала обстановці, на вимогу працівника поліції вийти з автомобіля відмовилась, обґрунтовуючи це тим, що боїться за своє життя і здоров`я. 
		Внаслідок такої поведінки працівники поліції вважали, що у ОСОБА_1 наявні ознаки сп`яніння, про що її було повідомлено та запропоновано вийти з автомобіля для повного встановлення цих ознак.
		Так, встановлення ознак наркотичного сп`яніння відноситься до дискреційних повноважень працівників поліції на підставі візуального огляду водія і в процесі спілкування з ним.
		З відеозаписів вбачається, що у працівників поліції були наявні підстави вважати поведінку ОСОБА_1 такою, що не відповідає обстановці. При цьому ОСОБА_1 на повідомлення стосовно ознак сп`яніння не реагувала.
		На вимогу працівників поліції вийти з автомобіля ОСОБА_1 зачинилася в ньому та повністю закрила вікно, а оскільки вимога не була виконана, працівники поліції змушені були відкрити автомобіль і відносно ОСОБА_1 здійснюють адміністративне затримання та доставка до управління поліції.
		Враховуючи обставини, які встановлені матеріалами справи, апеляційний суд вважає, що суд першої інстанції дійшов вірного та обґрунтованого висновку про те, що в діях ОСОБА_1 є склад адміністративного правопорушення, передбаченого ст. 185 КУпАП, за кваліфікуючою ознакою вчинення злісної непокори законній вимозі поліцейського.
		Доводи апеляційної скарги щодо неправомірності дій поліцейських апеляційний суд до уваги не приймає та враховує, що поліцейські діяли в межах повноважень, наданих їм Законом України «Про Національну поліцію України», оскільки працівники поліції близько години роз`яснювали законну вимогу зупинки, роз`яснювали ОСОБА_1 наказ Київської військової адміністрації «Про затвердження комендантської години» № 1 від 20 березня 2023 року, надавали відповіді на запитання через закрите вікно, ліхтарем світили в очі та здійснили огляд зіниць, вимоги були законні і неодноразово повторені.
		Посилання апеляційної скарги ОСОБА_1 про те, що протокол про адміністративне правопорушення не відображає усіх фактичних обставин події, апеляційний суд до уваги не приймає, оскільки вказані доводи спростовуються доказами, наявними в матеріалах справи.
		Посилання ОСОБА_1 на те, що в ст. 16 Закону України «Про дорожній рух» відсутній такий обов`язок як вийти з транспортного засобу є необґрунтованим, оскільки водій зобов`язаний не допускати випадків керування транспортним засобом у стані алкогольного, наркотичного чи іншого сп`яніння, а оскільки працівники поліції вбачали в неї ознаки сп`яніння і не могли її залишити на місці зупини, бо вона б продовжувала рух, на їх вимоги вийти з автомобіля вона не реагувала, працівниками поліції було прийнято рішення здійснити адміністративне затримання.
		Вищезазначені відеозаписи містить достовірні дані про дії водія ОСОБА_1 та працівників поліції на момент зупинки транспортного засобу й складання протоколу про адміністративне правопорушення, що має істотне значення для правильного вирішення даної справи та є допустимим доказом згідно положень ст. 251 КУпАП.
		До того ж інформація, яка міститься на відеозапису, є достатньою для висновку про те, що в діях ОСОБА_1 є склад адміністративного правопорушення, передбаченого ст. 185 КУпАП.
		Європейський суд з прав людини в своїх рішеннях, зокрема по справам «Кобець проти України» від 14 лютого 2008 року, «Берктай проти Туреччини» від 08 лютого 2001 року, «Лавенте проти Латвії» від 07 листопада 2002 року неодноразово вказує, що оцінюючи докази суд застосовує принцип доведення «за відсутності розумних підстав для сумніву», що може бути результатом цілої низки ознак або достатньо вагомих, чітких і узгоджених між собою неспростовних презумпцій.
		При цьому апеляційний суд враховує рішення по справі «О`Галлоран та Франціс проти Сполученого Королівства» від 29 червня 2007 року, в якому Європейський суд з прав людини у складі його Великої палати постановив, що будь-яка особа, яка володіє чи керує автомобілем, підпадає під дію спеціальних правил, оскільки володіння та використання автомобілів є таким, що потенційно може завдати серйозної шкоди. Ті, хто реалізували своє право володіти автомобілями та їздити на них, тим самим погодились нести певну відповідальність та виконувати додаткові обов`язки у правовому полі.
		Оцінка доказів, відповідно до ст. 252 КУпАП, відбувається за внутрішнім переконанням особи, що приймає рішення, та ґрунтується на всебічному, повному та об`єктивному досліджені всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом та правосвідомістю, а жодний доказ не має наперед встановленої сили.
		Докази, які наявні в матеріалах адміністративного провадження, в повній мірі дозволяють встановити обставини, які мають значення для розгляду даної справи щодо ОСОБА_1 , а переконливих підстав для сумнівів з приводу обставин, які наведено у цих доказах, не встановлено.
		Суд апеляційної інстанції враховує положення практики Європейського Суду з прав людини про те, що право на обґрунтоване рішення не вимагає детальної відповіді судового рішення на всі доводи висловлені сторонами. Крім того, воно дозволяє вищим судам просто підтверджувати мотиви, надані нижчими судами, не повторюючи їх (справа «Гірвісаарі проти Фінляндії», п. 32).
		Неправильного застосування норм матеріального права або порушення норм процесуального права при розгляді справи судом першої інстанції не встановлено, як не встановлено істотних порушень законодавства, що тягнуть зміну чи скасування постанови суду першої інстанції.
		Таким чином, всупереч доводам апеляційної скарги, висновки суду першої інстанції про встановлення вини водія ОСОБА_1 у вчиненні адміністративного правопорушення, передбаченого ст. 185 КУпАП, ґрунтуються на підставі повного та об`єктивного з`ясування всіх обставин справи.
		За таких обставин постанова Солом`янського районного суду м. Києва від 17 жовтня 2023 року про визнання ОСОБА_1 винною у вчиненні адміністративного правопорушення, передбаченого ст. 185 КУпАП, є законною та обґрунтованою, підстав для її зміни чи скасування не вбачається, у зв`язку із чим апеляційний суд залишає цю постанову без змін, а апеляційну скаргу - без задоволення.
		На підставі викладеного та керуючись статтею 294 КУпАП, суд
		 
		ПОСТАНОВИВ:
		 
		Апеляційну скаргу ОСОБА_1 залишити без задоволення.
		Постанову Солом`янського районного суду міста Києва від 17 жовтня 2023 року у справі про притягнення до адміністративної відповідальності ОСОБА_1 за вчинення адміністративного правопорушення, передбаченого статтею 185 Кодексу України про адміністративні правопорушення - залишити без змін.
		Постанова апеляційного суду набирає законної сили негайно після її винесення, є остаточною й оскарженню не підлягає.
		 
		 
		Суддя Київського
		апеляційного суду                                                                       С.А. Голуб

</body>
</html>

Логін:
Для помилки:

Пароль:
Для помилки:

Ваше ім'я:
Для помилки:

Ваш e-mail:
Для помилки:

Повідомлення:
Для помилки:

Введіть в поле результат арифметичного виразу:
Для помилки:

Зачекайте, будь ласка...