Єдиний державний реєстр судових рішень

Доступ до Реєстру здійснюється в тестовому (обмеженому) режимі. Для запобігання загрозам життю і здоров'ю суддів та учасників судового процесу, а також у разі виявлення ознак кіберзагрози, доступ до Реєстру або окремих рішень у ньому може бути обмежено.

Ласкаво просимо, !

Категорія справи № 620/16110/23 : Адміністративні справи (з 01.01.2019); Справи, що виникають з відносин публічної служби, зокрема справи щодо; проходження служби, з них.
Надіслано для оприлюднення: 04.03.2024. Зареєстровано: 05.03.2024. Забезпечено надання загального доступу: 06.03.2024.
Дата набрання законної сили: 04.03.2024
Номер судового провадження: A/855/19856/23

<!DOCTYPE HTML PUBLIC "-//W3C//DTD HTML 4.01 Transitional//DE" "http://www.w3.org/TR/html4/loose.dtd">
<html>
	<head>
		<meta http-equiv="content-type" content="text/html; charset=utf-8" />
		<meta name="generator" content="Rtf2Html Converter" />
		<title>
			Єдиний державний реєстр судових рішень
		</title>
	</head>
	<body>
		 
		  ШОСТИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУДСправа № 620/16110/23                                                                      
		 
		П О С Т А Н О В А
		ІМЕНЕМ   УКРАЇНИ
		 
		04 березня 2024 року                                                                                                      м. Київ
		 
		Шостий апеляційний адміністративний суд у складі колегії суддів:
		Судді-доповідача: Бужак Н. П.
		Суддів: Костюк Л.О., Кобаля М.І.
		За участю секретаря: Єжелі А.О.
		розглянувши у порядку письмового провадження апеляційну скаргу 105 прикордонного загону імені князя Володимира Великого Державної прикордонної служби України (військова частина НОМЕР_1 ) на рішення Чернігівського окружного адміністративного суду від 28 листопада 2023 року, суддя Соломко І.І., у справі за адміністративним позовом ОСОБА_1 до 105 прикордонного загону імені князя Володимира Великого Державної прикордонної служби України (військова частина НОМЕР_1 ) про визнання протиправною бездіяльність та зобов`язання вчинити певні дії,-
		 
		У С Т А Н О В И В:
		 
		ОСОБА_1 звернувся до Чернігівського окружного адміністративного суду з адміністративним позовом до 105 прикордонного загону імені князя Володимира Великого Державної прикордонної служби України (військова частина НОМЕР_1 ), в якому просив:
		- визнати протиправною бездіяльність 105 прикордонного загону імені князя Володимирі Великого Державної прикордонної служби України щодо необ`єктивного розгляду звернення ОСОБА_1 від 03.07.2023;
		- зобов`язати 105 прикордонний загін імені князя Володимира Великого Державної прикордонної служби України надати повну інформацію та підтверджуючі документи щодо бойових завдань, які виконував ОСОБА_1 під час здійснення заходів національної безпеки оборони, відсічі і стримування збройної агресії за січень-червень 2023 року, зокрема: пошуку, виявлення та знищення диверсійно-розвідувальних груп противника.
		Позовні вимоги обґрунтовані тим, що 03.07.2023 позивач звернувся до відповідача із запитом про надання інформації щодо його участі у здійсненні заходів з національної безпеки і оборони, відсічі і стримування збройної агресії за січень-червень 2023 року. Відповідач листом від 15.07.2023 № 22/6141-23 вих надав відповідь, в якій зазначив, що запитувану інформацію надати неможливо у зв`язку з обмеженим доступом. Проте позивач вважає, що вказаний факт відповідачем жодними доказами не підтверджено, тому просить визнати протиправною бездіяльність відповідача та зобов`язати надати позивачу запитувану інформацію.
		Рішенням Чернігівського окружного адміністративного суду від 28 листопада 2023 року адміністративний позов задоволено частково. 
		Визнано протиправною бездіяльність 105 прикордонного загону імені князя Володимира Великого Державної прикордонної служби України (військова частина НОМЕР_1 ) при розгляді запиту ОСОБА_1 від 03.07.2023.
		Зобов`язано 105 прикордонний загін імені князя Володимира Великого Державної прикордонної служби України (військова частина НОМЕР_1 ) повторно розглянути запит ОСОБА_1 про надання інформації від 03.07.2023, з урахуванням правової оцінки, наданої судом у рішенні.
		В іншій частині позовних вимог відмовлено. 
		Не погоджуючись із зазначеним рішенням суду, 105 прикордонний загін імені князя Володимира Великого Державної прикордонної служби України (військова частина НОМЕР_1 ) звернувся з апеляційною скаргою, в якій просить скасувати рішення суду першої інстанції та прийняти нове рішення, яким відмовити у задоволенні позовних вимог в повному обсязі.
		Відповідно до п. 3 ч. 1 ст. 311 Кодексу адміністративного судочинства України, суд апеляційної інстанції може розглянути справу без повідомлення учасників справи (в порядку письмового провадження) за наявними у справі матеріалами, якщо справу може бути вирішено на підставі наявних у ній доказів, подання апеляційної скарги на рішення суду першої інстанції, які ухвалені в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін (у порядку письмового провадження).
		Частиною 2 статті 311 КАС України визначено, що якщо під час письмового провадження за наявними у справі матеріалами суд апеляційної інстанції дійде висновку про те, що справу необхідно розглядати у судовому засіданні, то він призначає її до апеляційного розгляду в судовому засіданні.
		Колегія суддів, враховуючи обставини даної справи, а також те, що апеляційна скарга подана на рішення, перегляд якого можливий за наявними у справі матеріалами на підставі наявних у ній доказів, не вбачає підстав для задоволення клопотання про вихід із письмового провадження та проведення розгляду апеляційної скарги за участю учасників справи у відкритому судовому засіданні.
		В матеріалах справи достатньо письмових доказів для вирішення апеляційної скарги, а особиста участь сторін у розгляді справи не обов`язкова.
		З огляду на викладене, колегія суддів визнала можливим розглянути справу в порядку письмового провадження.
		Перевіривши матеріали справи та доводи апеляційної скарги, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню з наступних підстав.
		Відповідно до ч. 1 ст. 308 КАС України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними у ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги.
		Судом першої інстанції встановлено, що 03.07.2023 ОСОБА_1 звернувся до 105 прикордонного загону імені князя Володимира Великого Державної прикордонної служби України (військова частина НОМЕР_1 ) із заявою, в якій просив з метою судового захисту та відновлення порушених прав, щодо отримання додаткової винагороди за участь у забезпеченні здійснення заходів з національної безпеки і оборони, відсічі і стримування збройної агресії, перебуваючи безпосередньо в районах у період здійснення зазначених заходів, яка визначена у пункті 1 постанови Кабінету Міністрів України про «Питання деяких виплат військовослужбовцям, особам рядового і начальницького складу поліцейським та їх сім`ям під час дії воєнного стану» за № 168 від 28 лютого 2022 року, надати на його адресу витяг з книги прикордонної служби або журналу ведення бойових дій про його участь у здійсненні заходів з національної безпеки і оборони, відсічі і стримування збройної агресії за січень-червень 2023 року. 
		Також позивач просив зазначити період виконання ним бойових наказів з охорони Державного кордону України, номенклатуру бойових розпоряджень, та бойові завдання, що виконувалися під час несення служби з охорони Державного кордону України, зокрема: пошук, виявлення на знищення диверсійно-розвідувальних груп противника. Про прийняте рішення та вжиті заходи просив повідомити його у строки визначені чинним законодавством України (а.с. 6).
		Листом від 15.07.2023 № 22/6141-23 вих відповідач з поміж - іншого повідомив позивача, що інформація про місця розміщення бойового завдання, що виконувались особистим складом підрозділом охорони державного кордону 105 прикордонного загону імені князя Володимирі Великого Державної прикордонної служби України, міститься в наказах та бойових розпорядженнях (наказах), які мають гриф з обмеженням доступом. До листа додано документи: витяг з книги прикордонної служби дванадцятої прикордонної застави (з м.д.п.п. Радуль) четвертого прикордонної комендатури (з м.д. п.п.Любеч) з обліком служби головного сержанта ОСОБА_1 ; витяг з журналу службово - бойових дій дванадцятої прикордонної застави (з м.д.п.п. Радуль) четвертого прикордонної комендатури ( з м.д. п.п.Любеч) з інформацією стосовно головного сержанта ОСОБА_1 ; витяг з книги прикордонної служби десятої прикордонної застави (з мд.п.п. Добрянка) третьої прикордонної комендатури (з м.д.п.п. Городня) з обліком служби головного сержанта ОСОБА_1 ; витяг з журналу службово - бойових дій десятої прикордонної застави (з мд.п.п. Добрянка) третьої прикордонної комендатури (з м.д.п.п. Городня) з інформаціє стосовно головного сержанта ОСОБА_1 .
		Позивач вважаючи протиправною бездіяльність відповідача, яка виразилась у ненаданні повної інформації на його запит від 03.07.2023, звернувся до суду з даними адміністративним позовом.
		Надаючи правову оцінку спірним правовідносинам, що виникли між сторонами та висновкам суду першої інстанції, колегія суддів враховує наступне.
		В силу вимог ч. 2 ст. 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
		Стаття 34 Конституції України  закріплює, що кожному гарантується право на свободу думки і слова, на вільне вираження своїх поглядів і переконань. Кожен має право вільно збирати, зберігати, використовувати і поширювати інформацію усно, письмово або в інший спосіб - на свій вибір.
		Здійснення цих прав може бути обмежене законом в інтересах національної безпеки, територіальної цілісності або громадського порядку з метою запобігання заворушенням чи злочинам, для охорони здоров`я населення, для захисту репутації або прав інших людей, для запобігання розголошенню інформації, одержаної конфіденційно, або для підтримання авторитету і неупередженості правосуддя.
		У відповідності до частин першої, другої статті 7 Закону від 2 жовтня 1992 року № 2657-XII «Про інформацію» право на інформацію охороняється законом. Держава гарантує всім суб`єктам інформаційних відносин рівні права і можливості доступу до інформації.
		Ніхто не може обмежувати права особи у виборі форм і джерел одержання інформації, за винятком випадків, передбачених законом.
		Стаття 1 Закону України від 13 січня 2011 року № 2939-VI «Про доступ до публічної інформації» (надалі - Закон № 2939-VI) визначає, що публічна інформація - це відображена та задокументована будь-якими засобами та на будь-яких носіях інформація, що була отримана або створена в процесі виконання суб`єктами владних повноважень своїх обов`язків, передбачених чинним законодавством, або яка знаходиться у володінні суб`єктів владних повноважень, інших розпорядників публічної інформації, визначених цим Законом. Публічна інформація є відкритою, крім випадків, встановлених законом.
		Отже, визначальною ознакою публічної інформації є те, що вона по своїй суті є заздалегідь готовим зафіксованим на певному носії продуктом, отриманим або створеним виключно суб`єктом владних повноважень у процесі виконання своїх обов`язків та володіти яким у подальшому може будь-який розпорядник публічної інформації, навіть якщо він не є суб`єктом владних повноважень.
		За загальним правилом, закріпленим у частині першій статті 20 Закону №2939-VI, розпорядник інформації має надати відповідь на запит на інформацію не пізніше п`яти робочих днів з дня отримання запиту.
		Як убачається із матеріалів справи, запитува позивачем інформація стосується участі ОСОБА_1 у здійсненні заходів з національної безпеки і оборони, відсічі і стримування збройної агресії за січень-червень 2023 року.
		Таким чином, як вірно зазначено судом першої інстанції, запитувана інформація відповідає ознакам публічної, оскільки вона створена відповідачем в процесі виконання повноважень і знаходиться у його володінні.
		Так, частинами першою і п`ятою статті 22 Закону №2939-VI передбачено, що розпорядник інформації має право відмовити в задоволенні запиту в таких випадках: 1) розпорядник інформації не володіє і не зобов`язаний відповідно до його компетенції, передбаченої законодавством, володіти інформацією, щодо якої зроблено запит; 2) інформація, що запитується, належить до категорії інформації з обмеженим доступом відповідно до частини другої статті 6 цього Закону; 3) особа, яка подала запит на інформацію, не оплатила передбачені статтею 21 цього Закону фактичні витрати, пов`язані з копіюванням або друком; 4) не дотримано вимог до запиту на інформацію, передбачених частиною п`ятою статті 19 цього Закону. Відмова в задоволенні запиту на інформацію надається в письмовий формі.
		Відповідь розпорядника інформації про те, що інформація може бути одержана запитувачем із загальнодоступних джерел, або відповідь не по суті запиту вважається неправомірною відмовою в наданні інформації (частина друга статті 22 Закону №2939-VI).
		В силу частини третьої статті 22 Закону №2939-VI розпорядник інформації, який не володіє запитуваною інформацією, але якому за статусом або характером діяльності відомо або має бути відомо, хто нею володіє, зобов`язаний направити цей запит належному розпоряднику з одночасним повідомленням про це запитувача. У такому разі відлік строку розгляду запиту на інформацію починається з дня отримання запиту належним розпорядником.
		Згідно з частиною четвертою статті 22 Закону № 2939-VІ, у відмові в задоволенні запиту на інформацію має бути зазначено: 1) прізвище, ім`я, по батькові та посаду особи, відповідальної за розгляд запиту розпорядником інформації; 2) дату відмови; 3) мотивовану підставу відмови; 4) порядок оскарження відмови; 5) підпис.
		Отже, Законом №2939-VI визначено такі варіанти поведінки розпорядника інформації у разі одержання запиту на інформацію: надання відповіді на запит на інформацію у строк, передбачений статтею 20 Закону №2939-VI; прийняття рішення про відстрочку в задоволенні запиту на інформацію (частини шоста, сьома статті 22 Закону №2939-VI); відмова в задоволенні запиту на інформацію (частини перша, п`ята статті 22 Закону №2939-VI); направлення запиту належному розпоряднику з одночасним повідомленням про це запитувача (частина третя статті 22 Закону №2939-VI).
		Разом з тим, відповідачем не дотримано наведені варіанти поведінки, які регламентовано Законом №2939-VI, а відповідь на запит від 03.07.2023 (отримана 04.07.2023) надана 15.07.2023, тобто з порушенням строку, встановленого статтею 20 Закону №2939-VI.
		Окрім того, підставу відмови у наданні інформації з обмеженим доступом нормативно не мотивовано.
		Посилання відповідача у відповіді від 15.07.2023 № 22/6141-23 вих 334, що інформація про місця розміщення бойового завдання, що виконувались   особистим складом   підрозділом охорони державного кордону 105 прикордонного загону імені князя Володимирі Великого Державної прикордонної служби України, міститься в наказах та бойових розпорядженнях (наказах), які   мають гриф з обмеженням доступом, у зв`язку з чим надати зазначені відомості не має можливості, є безпідставним з огляду на наступне.
		Частиною другою статті 6 Закону №2939-VI передбачено, що обмеження доступу до інформації здійснюється відповідно до закону при дотриманні сукупності таких вимог:1) виключно в інтересах національної безпеки, територіальної цілісності або громадського порядку з метою запобігання заворушенням чи кримінальним правопорушенням, для охорони здоров`я населення, для захисту репутації або прав інших людей, для запобігання розголошенню інформації, одержаної конфіденційно, або для підтримання авторитету і неупередженості правосуддя; 2) розголошення інформації може завдати істотної шкоди цим інтересам; 3) шкода від оприлюднення такої інформації переважає суспільний інтерес в її отриманні.
		Отже, з аналізу статті 6 Закону України № 2939-VI вбачається можливість розпорядника інформації обмежувати доступ до запитуваної інформації виключно при дотриманні визначених вимог. Тобто, розпорядник у відповіді на запит вказує, якому саме з інтересів загрожує розголошення запитуваної інформації, в чому полягає істотність шкоди цим інтересам від її розголошення, чому шкода від оприлюднення такої інформації переважає право громадськості знати цю інформацію. Лише тоді дана відмова буде вважатися обґрунтованою та такою, що здійснена у відповідності до норм Закону України № 2939-VI. 
		Таким чином, як вірно зауважено судом першої інстанції, відсутні підстави для відмови у наданні запитуваної інформації, оскільки відповіждачем належним чинном не обґрунтовано та не зазначено, яким саме інтересам може завдати шкоди надання позивачу даної інформації. 
		При цьому, частиною друга статті 77 КАС України визначено, що в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.
		Суб`єкт владних повноважень повинен подати суду всі наявні у нього документи та матеріали, які можуть бути використані як докази у справі.
		Разом з тим, на виконання вказаних норм, відповідачем не доведено належними та достовірними доказами правомірність своєї поведінки, тобто, що запитувана позивачем інформація відповідає критеріям, встановленим частиною другою статті 6 Закону №2939-VI.
		У розумінні частини другої статті 2 КАС України у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб`єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони: 1) на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що визначені Конституцією та законами України; 2) з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; 3) обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); 4) безсторонньо (неупереджено); 5) добросовісно; 6) розсудливо; 7) з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи всім формам дискримінації; 8) пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); 9) з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; 10) своєчасно, тобто протягом розумного строку.
		В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.
		Згідно статті 90 КАС України суд оцінює докази, які є у справі, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об`єктивному дослідженні.
		Так, матеріали справи свідчать, що відповідачем не надано відповіді по кожному питанню в межах наданих йому законом повноважень та у встановленому законом порядку, що суперечить вимогам Законом України «Про доступ до публічної інформації», яким встановлено обов`язок розпорядника інформації, яким є відповідач, надавати достовірну, точну та повну інформацію.
		При цьому, у разі, якщо суб`єкт владних повноважень використав надане йому законом право на прийняття певного рішення за наслідками розгляду звернення особи, але останнє визнане судом протиправним з огляду на його невідповідність чинному законодавству, при цьому суб`єктом звернення дотримано усіх визначених законом умов, то суд вправі зобов`язати суб`єкта владних повноважень прийняти певне рішення або вчинити певні дії.
		Якщо ж таким суб`єктом на момент прийняття рішення не перевірено дотримання суб`єктом звернення усіх визначених законом умов або при прийнятті такого рішення суб`єкт дійсно має дискреційні повноваження, то суд повинен зобов`язати суб`єкта владних повноважень до прийняття рішення з урахуванням оцінки суду.
		Отже критеріями, які впливають на обрання судом способу захисту прав особи в межах вимог про зобов`язання суб`єкта владних повноважень вчинити певні дії, є встановлення судом додержання суб`єктом звернення усіх передбачених законом умов для отримання позитивного результату та наявність у суб`єкта владних повноважень права діяти при прийнятті рішення на власний розсуд.
		Аналогічна правова позиція викладена в постановах Верховного Суду від 22.12.2018 року у справі №804/1469/17 та від 10.04.2019 року у справі №826/11251/18.
		При цьому, згідно статті 245 КАС України при вирішенні справи по суті суд може задовольнити позов повністю або частково чи відмовити в його задоволенні повністю або частково.
		Адміністративний суд не обмежений у виборі способів відновлення права особи, порушеного владними суб`єктами, а вправі обрати найбільш ефективний спосіб відновлення порушеного права, який відповідає характеру такого порушення.
		Таким чином, суд першої інстанції дійшов вірного висновку про задоволення позовних вимог шляхом визнання протиправною бездіяльність відповідача при розгляді запиту позивача від 03.07.2023 та зобов`язання відповідача повторно розглянути запит позивача про надання інформації від 03.07.2023, з урахуванням правової оцінки, наданої судом у рішенні.
		Щодо рішення суду першої інстанції в частині відмови у задоволенні позовних вимог, то колегія суддів зазначає, що позивачем рішення в цій частині не оскаржується, а відповідач в апеляційній скарзі також не наводить доводів та міркувань в частині незаконності рішення щодо відмови позивачу у задоволенні позовних вимог, а тому відповідно до ч. 1 ст. 308 КАС України суд апеляційної інстанції перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги.
		За таких обставин, колегія суддів приходить до висновку, що рішення суду першої інстанції є законним, підстави для його скасування відсутні, так як суд, всебічно перевіривши обставини справи, вирішив спір у відповідності з нормами матеріального та процесуального права, що підлягають застосуванню до даних правовідносин.
		При цьому судовою колегією враховується, що згідно п. 41 висновку № 11 (2008) Консультативної ради європейських суддів до уваги Комітету Міністрів Ради Європи щодо якості судових рішень обов`язок суддів наводити підстави для своїх рішень не означає необхідності відповідати на кожен аргумент захисту на підтримку кожної підстави захисту. Обсяг цього обов`язку може змінюватися залежно від характеру рішення. Згідно з практикою Європейського суду з прав людини очікуваний обсяг обґрунтування залежить від різних доводів, що їх може наводити кожна зі сторін, а також від різних правових положень, звичаїв та доктринальних принципів, а крім того, ще й від різних практик підготовки та представлення рішень у різних країнах. З тим, щоб дотриматися принципу справедливого суду, обґрунтування рішення повинно засвідчити, що суддя справді дослідив усі основні питання, винесені на його розгляд.
		Відповідно до ст. 242 Кодексу адміністративного судочинства України рішення суду повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права при дотриманні норм процесуального права. Обґрунтованим є рішення, ухвалене судом на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин в адміністративній справі, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні, з наданням оцінки всім аргументам учасників справи.
		Доводи апеляційної скарги не спростовують висновків суду першої інстанції, а тому не можуть бути підставою для скасування рішення Чернігівського окружного адміністративного суду від 28 листопада 2023 року.
		Таким чином, колегія суддів приходить до висновку, що рішення суду є законним і обґрунтованим, ухвалено з дотриманням норм матеріального та процесуального права, а тому підстав для його скасування не має.
		Згідно з п. 1 ч. 1 ст. 315 КАС України за наслідками розгляду апеляційної скарги на судове рішення суду першої інстанції суд апеляційної інстанції має право залишити апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення - без змін.
		Відповідно до ст. 316 КАС України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а рішення або ухвалу суду - без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.
		За таких підстав апеляційна скарга підлягає залишенню без задоволення, а рішення суду першої інстанції - без змін.
		Керуючись ст. ст. 241, 242, 243, 308, 311, 315, 316, 321, 322, 325, 329 КАС України, колегія суддів,-
		 
		П О С Т А Н О В И Л А:
		 
		Апеляційну скаргу 105 прикордонного загону імені князя Володимира Великого Державної прикордонної служби України (військова частина НОМЕР_1 ) залишити без задоволення, а рішення Чернігівського окружного адміністративного суду від 28 листопада 2023 року - без змін.
		Постанова суду апеляційної інстанції набирає законної сили з дати її прийняття та може бути оскаржена в касаційному порядку до Верховного Суду у строк визначений ст. 329 КАС України.
		 
		 
		 
		 
		Суддя-доповідач:                                                                                Бужак Н.П.
		 
		Судді:                                                                                          Костюк Л.О.
		 
		                                                                                                    Кобаль М.І.

</body>
</html>

Логін:
Для помилки:

Пароль:
Для помилки:

Ваше ім'я:
Для помилки:

Ваш e-mail:
Для помилки:

Повідомлення:
Для помилки:

Введіть в поле результат арифметичного виразу:
Для помилки:

Зачекайте, будь ласка...