Єдиний державний реєстр судових рішень

Доступ до Реєстру здійснюється в тестовому (обмеженому) режимі. Для запобігання загрозам життю і здоров'ю суддів та учасників судового процесу, а також у разі виявлення ознак кіберзагрози, доступ до Реєстру або окремих рішень у ньому може бути обмежено.

Ласкаво просимо, !

Категорія справи № 215/4287/23 : Цивільні справи (з 01.01.2019); Справи позовного провадження; Справи у спорах, що виникають із правочинів, зокрема договорів (крім категорій 301000000-303000000), з них; страхування, з них; позики, кредиту, банківського вкладу, з них.
Надіслано для оприлюднення: 05.03.2024. Зареєстровано: 05.03.2024. Забезпечено надання загального доступу: 06.03.2024.
Дата набрання законної сили: 05.03.2024
Номер судового провадження: 22-ц/803/1257/24

<!DOCTYPE HTML PUBLIC "-//W3C//DTD HTML 4.01 Transitional//DE" "http://www.w3.org/TR/html4/loose.dtd">
<html>
	<head>
		<meta http-equiv="content-type" content="text/html; charset=utf-8" />
		<meta name="generator" content="Rtf2Html Converter" />
		<title>
			Єдиний державний реєстр судових рішень
		</title>
	</head>
	<body>
		 
		 
		ДНІПРОВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД
		Провадження № 22-ц/803/1257/24 Справа № 215/4287/23   Суддя у 1-й інстанції - Камбул М.О. Суддя у 2-й інстанції - Кішкіна І. В.
		 
		 
		ПОСТАНОВА
		ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
		 
		05 березня 2024 року                                м.Кривий Ріг
		 
		Дніпровський апеляційний суд у складі:
		 
		судді-доповідача Кішкіної І.В.,
		суддів Агєєва О.В., Корчистої О.І.,
		 
		розглянувши в порядку письмового провадження цивільну справу № 215/4287/23 за позовом Акціонерного товариства комерційний банк «Приватбанк» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором за апеляційною скаргою ОСОБА_1 на рішення Тернівського районного суду міста Кривого Рогу Дніпропетровської області від 18 жовтня 2023 року (суддя Камбул М.О., повний текст рішення виготовлено 18 жовтня 2023 року),
		 
		встановив:
		 
		31 липня 2023 АТ КБ «Приватбанк» звернулося до суду з позовом до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором, в обґрунтування якого зазначив, що 28 жовтня 2021 року здійснено ідентифікацію ОСОБА_1 та підписано ним заяву про приєднання до умов та правил надання банківських послуг. Підпис відповідачем здійснено власноруч на планшеті. Також, відповідно до п. 3 договору із відповідачем погоджено використання ОТР паролю як простого електронного підпису для здійснення будь-якої операції та правочинів між сторонами. У подальшому ОСОБА_1 виявив бажання отримати послугу «Оплата частинами», ознайомився з актуальними умовами кредитування та 28 жовтня 2021 року підписав за допомогою ОТР паролю паспорт кредиту та графік кредиту. АТ КБ «Приватбанк» свої зобов`язання за договором виконав в повному обсязі, а саме надав відповідачу можливість розпоряджатись кредитними коштами на умовах договору. ОСОБА_1 в процесі користування кредитом не сплатив своєчасно банку грошові кошти для погашення заборгованості за кредитом, відсотками, а також іншими витратами відповідно до умов договору, у зв`язку з чим станом на 05 липня 2023 року у відповідача виникла заборгованість в розмірі 45676,81 грн, яка складається з: 45613,11 грн - тіло кредиту (0,00 грн - заборгованість за поточним тілом кредиту, 45613,11 грн - за простроченим тілом кредиту), 0,00 грн  відсотки, 63,70 грн - за простроченими відсотками; 0,00 грн - за відсотками нарахованими за прострочений кредит згідно статті 625 ЦК України, 0,00 грн - - за нарахованою пенею, 0,00 грн - за нарахованою комісією. Просив стягнути суму заборгованості в розмірі 45676,81 грн та понесені судові витрати по оплаті судового збору в сумі 2684 грн.
		Рішенням Тернівського районного суду міста Кривого Рогу Дніпропетровської області від 18 жовтня 2023 року позов АТ КБ «Приватбанк» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором задоволено.
		Стягнуто з ОСОБА_1 на користь АТ КБ «Приватбанк» заборгованість за кредитним договором б/н від 28 жовтня 2021 року станом на 05 липня 2023 року в розмірі 45676,81 грн, що складається з: 45613,11 грн - заборгованість за простроченим тілом кредиту, 63,70 грн - заборгованість за простроченими відсотками, понесені витрати по сплаті судового збору в сумі 2684 грн. 
		З вказаним рішенням не погодився відповідач ОСОБА_2 та оскаржив його в апеляційному порядку, в апеляційній скарзі просить скасувати рішення суду, ухвалити нове судове рішення про відмову в задоволенні позову.
		В обґрунтування доводів апеляційної скарги відповідач зазначає, що, 27 жовтня 2021 близько 20.00. год. невстановлена особа шляхом перевипуску його сім-карти мобільного оператора Київстар шляхом вільного доступу з його банківського рахунку «Приватбанк» таємно викрала грошові кошти та оформила кредитні договори в кредитних установах. Оскільки його сім-карта не працювала, 28 жовтня 2021 року він поновив її у відділенні Київстар та заблокував кредитну картку «Приватбанк». 28 жовтня 2021 року також він звернувся до позивача із заявою з питання шахрайської операції за його карткою. Згідно відповіді, йому стало відомо, що загальна сума неналежних переказів та несанкціонованого зняття готівки за його картковим рахунком за період 27 жовтня 2021 року по 28 жовтня 2021 року склала 75881,85 грн. Також 28 жовтня 2021 року відповідач звернувся до ВП № 5 КРУП ГУНП в Дніпропетровській області, на що 29 жовтня 2021 року за його заявою до ЄРДР було внесено інформацію про вчинення кримінального правопорушення, кваліфікованого за частиною 1 статті 185 КК України як таємне викрадення чужого майна (крадіжка). Він неодноразово звертався до банку, надавав витяг з ЄРДР, просив припинити нарахування процентів за договорами та вжити заходів щодо повернення на його рахунок коштів, списаних в результаті неналежних переказів. Проте банк відповіді не надав, заходів щодо відновлення залишку коштів на його рахунку не вжив, та за рахунок його власних коштів списував заборгованість та відсотки за простроченою заборгованістю, яка утворилась внаслідок неналежних переказів та несанкціонованого ним зняття готівки. Крім того сам факт оформлення банківської кредитної картки на ім`я відповідача ще не означає укладення між банком та держателем картки кредитного договору. Крім того, відповідачем не надано конкретних умов та правил банківських послуг та в анкеті-заяві відсутня домовленість сторін щодо сплати відсотків.
		Відповідач відзив на апеляційну скаргу не надав. Відповідно до частини 3 статті 360 ЦПК України відсутність відзиву на апеляційну скаргу не перешкоджає перегляду рішення суду першої інстанції.
		Відповідно до частин 1, 3 статті 368ЦПК України у суді апеляційної інстанції справа розглядається за правилами, встановленими для розгляду справи в порядку спрощеного позовного провадження, з особливостями, встановленими цією главою, в судовому засіданні з повідомленням учасників справи, крім випадків, передбачених статтею 369 цього Кодексу.
		Відповідно до частини 1 статті 369ЦПК України апеляційні скарги на рішення суду у справах з ціною позову менше ста розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб, крім тих, які не підлягають розгляду в порядку спрощеного позовного провадження, розглядаються судом апеляційної інстанції без повідомлення учасників справи.
		Згідно із частиною 13 статті 7ЦПК України розгляд справи здійснюється в порядку письмового провадження за наявними у справі матеріалами, якщо цим Кодексом не передбачено повідомлення учасників справи. У такому випадку судове засідання не проводиться.
		Зважаючи на те, предметом апеляційного оскарження є рішення у справі, ціна позову у якій не перевищує 100 прожиткових мінімумів для працездатних осіб, розгляд справи здійснено в порядку письмового провадження, без виклику сторін.
		Перевіривши доводи апеляційної скарги та матеріали справи, апеляційний суд дійшов таких висновків.
		Відповідно до частини 1 статті 367 ЦПК України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними в ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги.
		Судом першої інстанції встановлено та як вбачається з матеріалів справи, що 28 жовтня 2021 року  ОСОБА_1 підписав заяву про приєднання до Умов та Правил надання банківських послуг у АТ КБ «Приватбанк», згідно якої банк надав відповідачу кредит в розмірі 49000 грн з щомісячною платою в розмірі 3271,57 грн, у тому числі з процентами за користування кредитом 0,01% - 4,90 грн, з установленим останнім платежем 28 грудня 2022 року (а.с. 12-23).
		Згідно із пунктом 3 підписаної заяви про приєднання до Умов та Правил надання банківських послуг сторони узгодили використання простого електронного підпису. При здійсненні будь-якої операції та правочинів між сторонами за допомогою ОТР-паролю як простого електронного підпису сторони домовилися вважати, що він однозначно ідентифікує особу клієнта та логічно пов`язаний із електронними даними про будь-яку операцію або правочин виключно за умови, якщо підтвердження клієнтом здійснення операції або укладення правочину здійснено шляхом введення у відповідне поле інтерфейсу програмного комплексу або сайту банку цифрової послідовності, яка повністю ідентична надісланому банком ОТП-паролю на фінансовий номер телефону клієнта (а.с. 17).
		З матеріалів справи вбачається, що банк виконав зобов`язання, надавши відповідачу кредит (а.с. 8-11, 12-23, 24-28).
		Відповідно до розрахунку заборгованості станом на 05 липня 2023 року ОСОБА_1 має заборгованість в розмірі 45676,81 грн, яка складається з: 45613,11 грн - тіло кредиту (0,00 грн - заборгованість за поточним тілом кредиту, 45613,11 грн - за простроченим тілом кредиту), 0,00 грн  відсотки, 63,70 грн - за простроченими відсотками, 0,00 грн - за відсотками нарахованими за прострочений кредит згідностатті 625 ЦК України, 0,00 грн - за нарахованою пенею, 0,00 грн - за нарахованою комісією (а.с. 8-9).
		Відповідно до виписки за договором б/н відповідача ОСОБА_1 за період з 28 жовтня 2021 року по 06 липня 2023 року вбачаються операції за картками, а саме грошові перекази, поповнення картки (а.с. 10-11).
		29 жовтня 2021 року внесено відомості в ЄРДР за кримінальним провадженням № 12021046760000427 на підставі заяви ОСОБА_1 , згідно якої 27 жовтня 2021 року близько 20.00. год. невстановлена особа шляхом перевипуску сім-карти оператора Київстар, яка належить ОСОБА_1 , шляхом вільного доступу з банківського рахунку АТ КБ «Приватбанк» викрала грошові кошти, чим спричинила останньому матеріальні збитки (а.с. 55).
		З листа АТ КБ «Приватбанк» від 28 жовтня 2021 року, надісланого відповідачу на його заяву, вбачається, що на дзвінок клієнта банку ОСОБА_1 , який було здійснено 28 жовтня 2021 року о 05.31 год., оператор уточнювала чи є потреба в блокуванні фінансового номеру телефону клієнта та картки до перевипуску, на що клієнт повідомив, що не потребує, так як хоче потім розблокувати картки по дзвінку з номеру без перевипуску, в результаті чого клієнт змінив статус картки та розблокував з фінансового номеру, відмовився змінювати пін-код (а.с. 56).
		Задовольняючи позов, суд першої інстанції виходив з того, відповідач взятих на себе зобов`язань по поверненню кредиту не виконав в строки, передбачені графіком погашення кредиту, кредит за його користування не сплатив в повному обсязі, чим порушив вимоги кредитного договору, тому суд вважає необхідним позов задовольнити і стягнути з ОСОБА_1 на користь АТ КБ «Приватбанк» заборгованість за кредитним договором № б/н від 28 жовтня 2021 року станом на 05 липня 2023 року в розмірі 45676,81 грн, що складається з: 45613,11 грн - заборгованість за простроченим тілом кредиту та 63,70 грн - заборгованість за простроченими відсотками.
		З вказаним висновком апеляційний суд частково не погоджується.
		Згідно із статтею 509 ЦК України зобов`язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов`язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від вчинення певної дії (негативне зобов`язання), а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов`язку.
		Відповідно до частини 1 статті 1054 ЦК України за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов`язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірі та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов`язується повернути кредит та сплатити проценти.
		Згідно із частиною першою статті 1066 ЦК України за договором банківського рахунку банк зобов`язується приймати і зараховувати на рахунок, відкритий клієнтові (володільцеві рахунка), грошові кошти, що йому надходять, виконувати розпорядження клієнта про перерахування і видачу відповідних сум з рахунка та проведення інших операцій за рахунком.
		Стаття 1073 ЦК України визначає, що у разі несвоєчасного зарахування на рахунок грошових коштів, що надійшли клієнтові, їх безпідставного списання банком з рахунка клієнта або порушення банком розпорядження клієнта про перерахування грошових коштів з його рахунка банк повинен негайно після виявлення порушення зарахувати відповідну суму на рахунок клієнта або належного отримувача, сплатити проценти та відшкодувати завдані збитки, якщо інше не встановлено законом.
		Згідно із статтею 1 Закону України «Про платіжні системи та переказ коштів в Україні» платіжною картою є електронний платіжний засіб у вигляді емітованої в установленому законодавством порядку пластикової чи іншого виду карти, що використовується для ініціювання переказу коштів з рахунка платника або з відповідного рахунка банку з метою оплати вартості товарів і послуг, перерахування коштів зі своїх рахунків на рахунки інших осіб, отримання коштів у готівковій формі в касах банків через банківські автомати, а також здійснення інших операцій, передбачених відповідним договором.
		Держателем такого платіжного засобу є фізична особа, яка на законних підставах використовує спеціальний платіжний засіб для ініціювання переказу коштів з відповідного рахунку в банку або здійснює інші операції із застосуванням зазначеного спеціального платіжного засобу.
		Неналежним переказом для цілей цього Закону вважається рух певної суми коштів, внаслідок якого з вини ініціатора переказу, який не є платником, відбувається її списання з рахунка неналежного платника та/або зарахування на рахунок неналежного отримувача чи видача йому суми переказу в готівковій чи майновій формі. Неналежним платником є особа, з рахунка якої помилково або неправомірно переказана сума коштів, а неналежним отримувачем - особа, якій без законних підстав зарахована сума переказу на її рахунок або видана їй у готівковій формі.
		Відповідно до статті 14 Закону України «Про платіжні системи та переказ коштів в Україні» користувач спеціального платіжного засобу зобов`язаний використовувати його відповідно до вимог законодавства України і умов договору, укладеного з емітентом, та не допускати використання спеціального платіжного засобу особами, які не мають на це права або повноважень.
		Згідно із пунктом 2 розділу VI Положення про порядок емісії електронних платіжних засобів і здійснення операцій з їх використанням, затвердженого постановою Правління Національного банку України від 05 листопада 2014 року № 705 (тут і далі в редакції Положення на час виникнення спірних правовідносин), емітент зобов`язаний не розкривати іншим особам, крім користувача, ПІН або іншу інформацію, яка дає змогу виконувати платіжні операції з використанням електронного платіжного засобу.
		Відповідно до пункту 3 розділу VI Положення банк зобов`язаний у спосіб, передбачений договором, повідомляти користувача про здійснення операцій з використанням електронного платіжного засобу. Банк у разі невиконання обов`язку з інформування користувача про здійснені операції з використанням електронного платіжного засобу несе ризик збитків від здійснення таких операцій.
		Згідно із пунктом 5 розділу VI Положення користувач зобов`язаний контролювати рух коштів за своїм рахунком та повідомляти емітента про операції, які ним не виконувалися.
		Пунктами 7, 8 розділу VI Положення визначено, що емітент після надходження повідомлення та/або заяви про втрату електронного платіжного засобу та/або платіжні операції, які не виконувалися користувачем, зобов`язаний негайно зупинити здійснення операцій з використанням цього електронного платіжного засобу. Емітент у разі здійснення помилкового або неналежного переказу, якщо користувач невідкладно повідомив про платіжні операції, що ним не виконувалися, після виявлення помилки негайно відновлює залишок коштів на рахунку до того стану, у якому він був перед виконанням цієї операції.
		Відповідно до пункту 9 розділу VI Положення користувач не несе відповідальності за здійснення платіжних операцій, якщо електронний платіжний засіб було використано без фізичного пред`явлення користувачем та/або електронної ідентифікації самого електронного платіжного засобу і його користувача, крім випадків, якщо доведено, що дії чи бездіяльність користувача призвели до втрати, незаконного використання ПІН або іншої інформації, яка дає змогу ініціювати платіжні операції.
		Банк зобов`язаний розглядати заяви (повідомлення) користувача, що стосуються використання електронного платіжного засобу або незавершеного переказу, ініційованого з його допомогою, надати користувачу можливість одержувати інформацію про хід розгляду заяви (повідомлення) і повідомляти в письмовій формі про результати розгляду заяви (повідомлення) у строк, установлений договором, але не більше строку, передбаченого Законом України «Про звернення громадян» (пункт 10 розділу VI Положення).
		Отже, лише наявність обставин, які безспірно доводять, що користувач своїми діями чи бездіяльністю сприяв втраті, незаконному використанню ПІН-коду або іншої інформації, яка дає змогу ініціювати платіжні операції, є підставою для притягнення її до цивільно-правової відповідальності.
		Аналогічні висновки викладені, зокрема у постанові Верховного Суду України від 13 травня 2015 року у справі № 6-71цс15 та неодноразово підтверджені Верховним Судом, зокрема у постановах від 23 січня 2018 року у справі № 202/10128/14-ц, від 18 квітня 2018 року у справі № 190/926/16-ц, від 20 червня 2018 року у справі № 320/1169/16-ц,від 22 листопада 2018 року у справі № 712/2283/16-ц, від 05 грудня 2018 року у справі № 754/15020/15-ц, від 17 липня 2019 року у справі № 571/841/16-ц, від 13 вересня 2019 року у справі № 501/4443/14-ц, від 02 жовтня 2019 року у справі№ 182/3171/16,від 16 жовтня 2019 року у справі № 676/2792/16-ц, від 20 листопада 2019 року у справі №210/245/18-ц, від 05 грудня 2019 року у справі № 168/613/16-ц, від 23 січня 2020 року у справі № 179/1688/17.
		За правилами статей 12, 81 ЦПК України кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.
		Процесуальний закон містить вимоги до доказів, на підставі яких суд встановлює обставини справи, а саме: докази повинні бути належними (стаття 77 ЦПК), допустимими (стаття 78 ЦПК), достовірними (стаття 79 ЦПК), а у своїй сукупності - достатніми (стаття 80 ЦПК ).
		Обставини справи, які за законом мають бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування (частина 2 статті 78 ЦПК України).
		Достатніми є докази, які у своїй сукупності дають змогу дійти висновку про наявність або відсутність обставин справи, які входять до предмета доказування.
		Відповідно до статті 89 ЦПК України суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності. Суд надає оцінку як зібраним у справі доказам в цілому, так і кожному доказу (групі однотипних доказів), який міститься у справі, мотивує відхилення або врахування кожного доказу (групи доказів).
		В апеляційній скарзі та у відзиві на позовну заяву відповідач зазначив, що банківську картку не втрачав, її реквізити та пін-код нікому не передавав, пароль від особистого кабінету ОСОБА_3 нікому не повідомляв, телефон та сім-картку фінансового номеру також не губив і в користування нікому не передавав.
		Згідно із інформацєю, наданою банком, яка є загальновідомою, у діяльностіПриват24 передбачена багаторівнева система безпеки. Для доступу до Приват24 використовуються два пароля - постійний, встановлений особисто клієнтом, і динамічний, для підтвердження операцій в системі. Динамічний пароль кожного разу генерується новий і приходить в SMS на телефон клієнта.
		Одноразовий пароль ОТР - цифровий одноразовий пароль, який доставляється засобами «сервісу коротких повідомлень» (SMS), на мобільний телефон клієнта, номер якого був використаний при реєстрації в системі. Пароль клієнта - набір символів, відомих тільки клієнту, який був використаний при реєстрації в системі.
		Для шифрування переданих даних система використовує SSL-протокол (Secure Sockets Layer), який забезпечує захищені з`єднання між web-сервером і браузером клієнта.
		Якщо клієнт забув пароль для входу в Приват24, його відновлення відбувається за допомогою мобільного додатку Приват24.
		Для цього необхідно: 1. у вікні введення пароля обрати «Забули пароль?»; 2. далі необхідно заповнити наступні поля: номер телефону; 4 останні цифри карти; email; новий пароль для входу в Приват24; 3. після заповнення вказаних полів натиснути «Далі»; 4. ввести, пароль який прийшов в СМС повідомленні на телефон клієнта і натиснути «Підтвердити»; 5. вказати пін код карти і натиснути «Відновити».
		У тому разі, колисім-карта недійсна, заблокована або загублена, відновлення паролю доПриват24можливе за наявності картки. Для цього необхідно вставити картку в приймач банкомату і вказати ПІН пластика (банківської карти), тав налаштуваннях вказати новий номер особистого телефону, до якого є доступ. Таким чином, змінюється номер в єдиній клієнтській базі. Після цього можливо здійснювати операції в інтернет-банкінгу.
		Алгоритм вказаних дій свідчить про те, що за відсутності у особи відповідних реквізитів банківської картки, тобто, її номеру, пін-коду, а також самої картки, неможливо відновити новий пароль у мобільному додатку Приват24, та, відповідно, вчиняти будь-які дії з грошовими коштами.
		Авторизація - керування рівнями та засобами доступу суб`єкта авторизації до об`єкта, захищеного авторизацією, як в фізичному розумінні (доступ до кімнати готелю за карткою), так і в галузі цифрових технологій (наприклад, автоматизована система контролю доступу) та ресурсів системи залежно від ідентифікатора і пароля користувача або надання певних повноважень (особі, програмі) на виконання деяких дій у системі обробки даних)
		Авторизація (фінанси) - процедура надання (отримання) дозволу від банку-емітента банківської платіжної картки (БПК) або особи, яка його заміщує, - члена або учасника платіжної системи на здійснення операцій з використанням БПК (обслуговування власника платіжної картки) (із застосуванням або без застосування мобільного платіжного інструмента). Елемент інформаційної безпеки, який передбачає запит та підтвердження законності операції.
		Вказана інформація є загальновідомою та перебуває у відкритому доступі, а тому доказуванню не підлягає.
		Отже, наведений алгоритм дій також підтверджує, що для вчинення такої дії, зокрема, як поповнення банківської карти готівкою, абооформлення інших електронних карток, особа, яка здійснює таку операцію, повинна знати реквізити карти або мати телефон, без чого неможливо пройтиавторизацію у системі, а тому колегія суддів відхиляє доводи відповідача про нерозголошення нею інформації щодо реквізитів та пін-коду належної їй банківськоїкарти, а також не передання у користування інших осібфінансового номеру. Отже відповідальність за списані з кредитного рахунку кошти несе власник рахунка - відповідач.
		Ураховуючи наведені обставини, колегія суддів дійшла висновку, що саме дії відповідача, які виразилися у розголошенні його персональних даних, надали змогу іншим особам виконувати платіжні операції з використанням електронного платіжного засобу (банківської карти).
		Відповідно до частин першої, другої статті 207 ЦК України правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо його зміст зафіксований в одному або кількох документах, у листах, телеграмах, якими обмінялися сторони. Правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо він підписаний його стороною (сторонами).
		За змістом статей 626, 628 ЦК України договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків. Зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов`язковими відповідно до актів цивільного законодавства.
		Частиною 1 статті 638 ЦК України встановлено, що істотними умовами договору є умови про предмет договору, умови, що визначені законом як істотні або є необхідними для договорів даного виду, а також усі ті умови, щодо яких за заявою хоча б однієї із сторін має бути досягнуто згоди.
		У статті 526 ЦК України передбачено, що зобов`язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.
		Відповідно до частини 1 статті 1054 ЦК України за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов`язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірах та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов`язується повернути кредит та сплатити проценти (частина 1 статті 1048 ЦК України).
		Частиною 2 статті 1054 ЦК України встановлено, що до відносин за кредитним договором застосовуються положення параграфа 1 цієї глави, якщо інше не встановлено цим параграфом і не випливає із суті кредитного договору.
		Кредитний договір укладається у письмовій формі. Кредитний договір, укладений з недодержанням письмової форми, є нікчемним (стаття 1055 ЦК України).
		Згідно із частиною 1 статті 633 ЦК України публічним є договір, в якому одна сторона - підприємець взяла на себе обов`язок здійснювати продаж товарів, виконання робіт або надання послуг кожному, хто до неї звернеться (роздрібна торгівля, перевезення транспортом загального користування, послуги зв`язку, медичне, готельне, банківське обслуговування тощо). Умови публічного договору встановлюються однаковими для всіх споживачів, крім тих, кому за законом надані відповідні пільги.
		За змістом статті 634 цього Кодексу договором приєднання є договір, умови якого встановлені однією із сторін у формулярах або інших стандартних формах, який може бути укладений лише шляхом приєднання другої сторони до запропонованого договору в цілому. Друга сторона не може запропонувати свої умови договору.
		У переважній більшості випадків застосування конструкції договору приєднання його умови розроблює підприємець (у даному випадку АТ КБ «Приватбанк»).
		Оскільки умови договорів приєднання розробляються банком, тому повинні бути зрозумілі усім споживачам і доведені до їх відома, у зв`язку із чим банк має підтвердити, що на час укладення відповідного договору діяли саме ці умови, а не інші. Тому з огляду на зміст статей 633, 634 ЦК України можна вважати, що другий контрагент (споживач послуг банку) лише приєднується до тих умов, з якими він ознайомлений.
		За змістом статті 1056-1 ЦК України в редакції, чинній на момент виникнення спірних правовідносин, розмір процентів та порядок їх сплати за договором визначаються в договорі залежно від кредитного ризику, наданого забезпечення, попиту і пропозицій, які склалися на кредитному ринку, строку користування кредитом, розміру облікової ставки та інших факторів.
		Відповідно до частини 1 статті 1048 ЦК України позикодавець має право на одержання від позичальника процентів від суми позики, якщо інше не встановлено договором або законом. Розмір і порядок одержання процентів встановлюються договором. Якщо договором не встановлений розмір процентів, їх розмір визначається на рівні облікової ставки Національного банку України. У разі відсутності іншої домовленості сторін проценти виплачуються щомісяця до дня повернення позики.
		Згідно зі статтею 1049 ЦК України позичальник зобов`язаний повернути позикодавцеві позику (грошові кошти у такій самій сумі або речі, визначені родовими ознаками, у такій самій кількості, такого самого роду та такої самої якості, що були передані йому позикодавцем) у строк та в порядку, що встановлені договором. Договір позики є укладеним з моменту передання грошей або інших речей, визначених родовими ознаками.
		За змістом статті 549 ЦК України неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов`язання. Штрафом є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми невиконаного або неналежно виконаного зобов`язання. Пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов`язання за кожен день прострочення виконання.
		Частинами 1, 2 статті 551 ЦК України визначено, що предметом неустойки може бути грошова сума, рухоме і нерухоме майно. Якщо предметом неустойки є грошова сума, її розмір встановлюється договором або актом цивільного законодавства.
		Згідно із частиною 1 статті 1050 ЦК України якщо позичальник своєчасно не повернув суму позики, він зобов`язаний сплатити грошову суму відповідно до статті 625 цього Кодексу.
		Банк, пред`являючи вимоги про погашення кредиту, просив, у тому числі, стягнути складові його вартості, зокрема, заборгованість за простроченими відсотками.
		Обґрунтовуючи право вимоги у цій частині, у тому числі, їх розмір і порядок нарахування, крім самого розрахунку кредитної заборгованості, банкпосилався на витяг з Тарифів обслуговування кредитних карт та витяг з Умов та правил надання банківських послуг, які розміщені на сайті: www.privatbank.ua, як невід`ємні частини спірного договору.
		Витягом з Тарифів обслуговування кредитних карт та витяг з Умов та правил надання банківських послуг, які розміщені на сайті: https: www.privatbank.ua, що надані позивачем на підтвердження позовних вимог, визначені, у тому числі: пільговий період користування коштами, процентна ставка, права та обов`язки клієнта (позичальника) і банку, відповідальність сторін, зокрема пеня за несвоєчасне погашення кредиту та/або процентів, штраф за порушення строків платежів за будь-яким із грошових зобов`язань та їх розміри і порядок нарахування.
		При цьому, матеріали справи не містять доказів того, що саме цей витяг з Тарифів обслуговування кредитних карт та витяг з Умов та правил надання банківських послуг розуміла відповідачка, ознайомилась і погодилась з ними, підписуючи заяву про приєднання до Умов та Правил надання банківських послуг в АТ КБ «ПриватБанк».
		Також, роздруківка із сайту банку належним доказом бути не може, оскільки цей доказ повністю залежить від волевиявлення та дій однієї сторони (банку), яка може вносити і вносить відповідні зміни в умови та правила споживчого кредитування, що підтверджено й у постанові Верховного Суду України від 11 березня 2015 року у справі № 6-16 цс 15 і не спростовано позивачем при розгляді вказаної справи.
		Колегія суддів вважає, що у цьому випадку також неможливо застосувати до вказаних правовідносин правила частини першої статті 634 ЦК України за змістом якої - договором приєднання є договір, умови якого встановлені однією із сторін у формулярах або інших стандартних формах, який може бути укладений лише шляхом приєднання другої сторони до запропонованого договору в цілому, оскільки Умови та Правила надання банківських послуг, що розміщені на офіційному сайті позивача(www.privatbank.ua) неодноразово змінювалися самим АТ КБ «ПриватБанк», тобто, банк міг додати до позовної заяви витяг з Умов та Правил у будь-яких редакціях, що найбільш сприятливі для задоволення позову.
		Посилання банку на те, що сторони у анкеті-заяві погодили розмір відсоткової ставки також не свідчать про узгодженість між сторонами основнихумов кредитування, зокрема, щодо сплати відсотків, оскільки в анкеті-заяві відсоткова ставка була погоджена лише щодо суми кредиту у розмірі кредитного ліміту. Однак, жодних доказів погодження між сторонами збільшення кредитного ліміту та, відповідно, застосування до такого ліміту відсоткової ставки матеріали справи не містять.
		З виписки по картковому рахунку відповідача убачається, що кредитний ліміт був встановлений у сумі 49000 грн, в подальшому він був зменшений до 49000 грн (а.с. 11).
		Однак, як зазначено вище, ні витяг з Тарифів обслуговування кредитних карт, ні витяг з Умов та правил надання банківських послуг, відповідачем не підписані, а анкета-заяване містить погодження щодо збільшення розміру кредитного ліміту та застосування до нього збільшеної відсоткової ставки.
		Не приймаються до уваги колегії суддів й посилання банку на те, що відповідач підписав заяву про умови кредитування, а тому ознайомлена з основними умовами кредитування з використання кредитної картки, оскільки під формою правочину розуміється спосіб вираження волі сторін та/або його фіксація; правочин оформлюється шляхом фіксації волі сторони (сторін) та його змісту. Така фіксація здійснюється різними способами: першим і найпоширенішим з них є складання одного або кількох документів, які текстуально відтворюють волю сторін; зазвичай правочин фіксується в одному документі. Це стосується як односторонніх правочинів, (наприклад, складення заповіту), так і договорів (дво- і багатосторонніх правочинів). Домовленість сторін дво- або багатостороннього правочину, якої вони досягли, фіксується в його тексті, який має бути ідентичним у всіх сторін правочину; потрібно розмежовувати форму правочину та спосіб підтвердження виконання переддоговірного обов`язку кредитодавцем по наданню споживачу інформації, необхідної для порівняння різних пропозицій кредитодавця. Способом підтвердження виконання переддоговірного обов`язку кредитодавця є паспорт споживчого кредиту.
		Ознайомлення з умовами кредитування, його підписання споживачем не означає укладення договору про споживчий кредит та дотримання його форми, оскільки не відбувається фіксація волі сторін договору та його змісту.
		Така правова позиція викладена у постанові Об`єднаної палати Касаційного цивільного суду у складі Верховного Суду від 23 травня 2022 року у справі № 393/126/20, провадження № 61-14545сво20, а також у постанові Верховного Суду від 15 червня 2022 року у справі № 313/181/21.
		З урахуванням вищенаведеного, колегія суддів вважає, що позовні вимоги про стягнення відсотків задоволенню не підлягають.
		Разом з тим, колегія суддів відмічає, що банк вправі вимагати захисту своїх прав шляхом зобов`язання виконати боржником обов`язок з повернення фактично отриманої суми кредитних коштів.
		Такі висновки відповідають правовій позиції, викладеній у постанові Великої Палати Верховного Суду від 03 липня 2019 року у справі № 342/180/17, провадження № 14-131 цс 19.
		Відповідно до частини 4 статті 263 ЦПК України при виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування відповідних норм права, викладені в постановах Верховного Суду.
		Таким чином, з огляду на викладене до стягнення підлягає заявлена банком заборгованість за простроченим тілом кредиту у розмірі 45613,11 грн, тому в цій частині рішення суду першої інстанції підлягає залишенню без змін, в стягненні заборгованості за простроченими відсотками в розмірі 63,70 грн необхідно відмовити.
		Підставами для скасування судового рішення повністю або частково та ухвалення нового рішення у відповідній частині або зміни судового рішення у відповідності з вимогами частини 1 статті 376 ЦПК України є: неповне з`ясування обставин, що мають значення для справи; недоведеність обставин, що мають значення для справи, які суд першої інстанції визнав встановленими; невідповідність висновків, викладених у рішенні суду першої інстанції, обставинам справи; порушення норм процесуального права або неправильне застосування норм матеріального права.
		Колегія суддів вважає, суд першої інстанції невірно встановив фактичні обставини у справі, висновки суду не відповідають наданим сторонами доказам, судом неправильно застосовано норми матеріального права, а тому рішення суду першої інстанції у відповідності до положень статті 376 ЦПК України підлягає скасуванню в частині стягнення заборгованості за простроченими відсотками з ухваленням у цій частині нового судового рішення про відмову в задоволенні позову.
		Згідно із частиною 13 статті 141 ЦПК України якщо суд апеляційної інстанції, не передаючи справи на новий розгляд, змінює рішення або ухвалює нове, цей суд відповідно змінює розподіл судових витрат.
		З матеріалів справи вбачається, що в суді першої інстанції позивачем сплачено судовий збір за подання позову 2684 грн.
		Відповідачем сплачено судовий збір за подання апеляційної скарги 4026 грн.
		Позовні вимоги після перегляду справи задоволені у розмірі 45613,11 грн.
		Тому з відповідача на користь позивача слід стягнути судові витратити пропорційно задоволеним вимогам у розмірі 2680 грн, а з позивача на користь відповідача підлягає стягненню судовий збір у розмірі 5,64 грн.
		Відповідно до частини 10 статті 141 ЦПК України при частковому задоволенні позову, у випадку покладення судових витрат на обидві сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог, суд може зобов`язати сторону, на яку покладено більшу суму судових витрат, сплатити різницю іншій стороні. У такому випадку сторони звільняються від обов`язку сплачувати одна одній іншу частину судових витрат. 
		Враховуючи наведене з відповідача на користь позивача слід стягнути у відшкодування судового збору 2674,36 грн (2680 грн  5,64 грн).
		Відповідно до частини 3 статті 389ЦПК України не підлягають касаційному оскарженню судові рішення у малозначних справах, ціна позову у яких не перевищує ста розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб. Так як справа є малозначною, ціна позову менше ста розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб, то судове рішення не підлягає касаційному оскарженню.
		Керуючись статтями 374, 376, 382 ЦПК України, апеляційний суд, 
		 
		п о с т а н о в и в :
		 
		Апеляційну скаргу  ОСОБА_1 задовольнити частково.
		Рішення Тернівського районного суду міста Кривого Рогу Дніпропетровської області від 18 жовтня 2023 року в частині задоволення позову про стягнення заборгованості запростроченими відсоткамив розмірі63,70грнскасувати, в частині стягнення понесених витрат по сплаті судового збору змінити.
		В задоволенні позову Акціонерного товариства комерційний банк «Приватбанк» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за простроченими відсотками в розмірі 63,70 грн відмовити.
		Стягнути з ОСОБА_1 на користь Акціонерного товариства комерційний банк «Приватбанк» понесені витрати по сплаті судового збору в сумі2674,36грн. 
		В іншій частині рішення залишити без змін.
		Постанова апеляційного суду набирає законної сили з дня її прийняття і оскарженню в касаційному порядку не підлягає, крім випадків, передбачених підпунктами а-г пункту 2 частини 3 статті 389 ЦПК України.
		Повний текст постанови складено 05 березня 2024 року
		 
		 
		 
		Судді І.В. Кішкіна
		 
		О.В. Агєєв
		 
		 О.І. Корчиста

</body>
</html>

Логін:
Для помилки:

Пароль:
Для помилки:

Ваше ім'я:
Для помилки:

Ваш e-mail:
Для помилки:

Повідомлення:
Для помилки:

Введіть в поле результат арифметичного виразу:
Для помилки:

Зачекайте, будь ласка...