Єдиний державний реєстр судових рішень

Доступ до Реєстру здійснюється в тестовому (обмеженому) режимі. Для запобігання загрозам життю і здоров'ю суддів та учасників судового процесу, а також у разі виявлення ознак кіберзагрози, доступ до Реєстру або окремих рішень у ньому може бути обмежено.

Ласкаво просимо, !

Категорія справи № 638/3305/21 : Цивільні справи (з 01.01.2019); Справи позовного провадження; Справи у спорах, пов’язаних із застосуванням Закону України «Про захист прав споживачів».
Надіслано для оприлюднення: 05.03.2024. Зареєстровано: 06.03.2024. Забезпечено надання загального доступу: 08.03.2024.

Номер судового провадження: 2/638/561/24

<!DOCTYPE HTML PUBLIC "-//W3C//DTD HTML 4.01 Transitional//DE" "http://www.w3.org/TR/html4/loose.dtd">
<html>
	<head>
		<meta http-equiv="content-type" content="text/html; charset=utf-8" />
		<meta name="generator" content="Rtf2Html Converter" />
		<title>
			Єдиний державний реєстр судових рішень
		</title>
	</head>
	<body>
		 
		Справа № 638/3305/21
		Провадження № 2/638/561/24
		РІШЕННЯ
		Іменем України
		 
		14 лютого 2024 року                                                        м. Харків
		 
		  Дзержинський районний суд м. Харкова ускладі:
		  головуючого судді - Щепіхіної В. В.,
		  при секретарі  - Рєзнік І. П.,
		  за участі представника позивача - ОСОБА_3.,
		  представника відповідача - Захарова М. І.,
		розглянувши в судовому засіданні в порядку загального позовного провадження цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до Акціонерного товариства Комерційний банк «Приватбанк» про визнання кредитного договору припиненим,-
		 
		ВСТАНОВИВ:
		 
		Позивач звернувся до суду з позовом до АТ КБ «ПриватБанк», в якому просить визнати кредитний договір, укладений між ОСОБА_1 та Акціонерним товариством Комерційним банком "ПриватБанк", припиненим.
		В обгрунтування позовних вимог ОСОБА_1 зазначає, що  ОСОБА_1 (після одруження 22.11.2019 року - ОСОБА_1 ) шляхом підписання анкети-заяви про приєднання до Умов та правил надання банківських послуг АТ КБ «Приватанк» отримала кредитну карту (Золота картка «Універсальна» НОМЕР_1) зі встановленим кредитним лімітом в розмірі 25 000,00 грн. На виконання вимог погашення кредиту - ОСОБА_1 03.04.2020 року внесла на свій картковий рахунок суму в розмірі 25 000,00 грн. Проте, 03.04.2020 року невідома особа шахрайськими діями заволоділа грошовими коштами у розмірі 25 000,00 грн. з банківського рахунку «Приватанк» позвача. Одразу після цього, ОСОБА_1 звернулась до правоохоронних органів, у зв?язку з чим було відкрито кримінальне провадження №12020220480001563 за фактом вчинення правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 190 КК України. Окрім цього, відкрите кримінальне провадження №12020220460001329 від 19.06.2020 року за фактом крадіжки 10.03.2020 року фінансового телефону позивача.
		Як тільки ОСОБА_1 побачила несанкціоноване списання шахраями грошових коштів з її рахунку, вона терміново, а саме 03.04.2020 року, звернулась до АТ КБ «ПриватБанк» із відповідним повідомленням, після чого її картка була заблокована. На вимогу позивача до банку повернути безпідставно списані кошти на її поточний рахунок у розмірі 25001,00 грн. було отримано відповідь 12.05.2020 року від АТ КБ «ПриватБанк», на підставі якої АТ КБ «ПриватБанк» відмовив у поверненні грошових коштів, зазначаючи, що переказ грошей був здійснений шляхом створення платежу в системі дистанційного обслуговування клієнтів Internet Banking Приват-24. Вхід в Приват-24 був здійснений під авторизацією ОСОБА_1 .
		Не зважаючи на обставини, які доводять відсутність вини позивача у здійсненні невідомою особою переказів коштів, АТ КБ «ПриватБанк» 17.07.2020 направив на адресу ОСОБА_1 лист-вимогу щодо сплати заборгованості за договором кредиту в розмірі 27 490,85 грн. Позивач вважає, що такі дії АТ КБ «ПриватБанк» не відповідають вимогам Постанови Національного Банку України Ne705 від 05.11.2014 року та актам цивільного законодавства, а відмова у поверненні грошових коштів є незаконною та необґрунтованою. Лише наявність обставин, які безспірно доводять, що користувач своїми діями чи бездіяльністю сприяв втраті, незаконному використанню ПІН-коду або іншої інформації, яка дає змогу ініціювати платіжні операції, є підставою для притягнення її до цивільно-правової відповідальності.  ОСОБА_1 фактично виконала зобов?язання щодо погашення кредиту, а тому відносини з приводу кредитування на підставі ст.599 ЦК України фактично підлягають визнанню такими, які припинились. 
		Представник відповідача, АТ КБ "ПриватБанк", надала до суду письмові пояснення, згідно з якими зазначила, що позовні вимоги відповідач не визнає в повному обсязі. Так, 29.09.2015 позивач звернулась до відповідача з метою отримання банківських послуг, у зв`язку з чим підписала Анкету-заяву №б/н від 29.09.2015, згідно якої отримала кредит у вигляді встановленого кредитного ліміту на картковий рахунок. Дія договору підтверджується фактом користування позивачем картковим рахунком та використання кредитних коштів. Зобов`язання припиняється згідно зі ст.598 з підстав, встановлених законом або договором. Припинення зобов`язання на вимогу однієї із сторін допускається лише у встановлених договором або законом випадках. Не здійснення зобов`язання не припиняє зобов`язальних правовідносин сторін договору та не звільняє боржника від відповідальності за невиконання ним грошового зобов`язання та не позбавляє кредитора права на отримання сум, передбачених ч.2 ст.625 ЦК України. Банком встановлено, що переказ коштів 03.04.2020 був здійснений шляхом створення платежу в системі дистанційного обслуговування клієнтів InternetBanking Приват 24. Вхід в Приват 24 був здійснений під авторизацією позивача. Тобто, при такій процедурі клієнт вводить свої ім`я і пароль користувача та входить у Приват 24, створює необхідний платіж, вводить тільки йому відомий ключ доступу і після цього до банку надходить платіжне дорученння, відповідно до якого банк здійснює переказ коштів. Вказані дії можливо було здійснити лише за допомогою використання фінансового телефону та іншої особистої інформації. Позивач не надала належних та допустимих доказів та підтвердження здійснення транзакцій в результаті шахрайських дій третіх осіб, тому підстави для задоволення позову відсутні.
		Ухвалами Дзержинського районного суду м. Харкова від 15.03.2021, 20.02.2023 витребувано від АТ КБ "Приват Банк" інформацію та відомості щодо користування позивачем кредитними коштами та проведення розслідування за фактом здійснення переказу коштів 03.04.2020 з рахунку позивача. Також, ухвалою Дзержинського районного суду м. Харкова від 20.02.2023 частково задоволено клопотання позивача та викликано в судове засідання для допиту в якості свідка позивача ОСОБА_1 . Ухвалою від 27.07.2023 року закрито підготовче провадження та призначено справу до судового розгляду по суті.
		Представник позивача, ОСОБА_3 , в судовому засіданні позовні вимоги підтримала у повному обсязі, просила суд їх задовольнити. Зазначила, що позивач ніколи не здійснювала операції з продажу або придбання криптовалюти, тому згоди на платіжні перекази, які були несанкціоновано здійснені на користь третьої особи 03.04.2020 за допомогою її рахунку та які банк ідентифікував як такі, що здійснені з використанням її логіну та паролю, ОСОБА_1 не давала. Отже, існують підстави вважати, що зобов`язання за договором виконані позивачкою у повному обсязі, тому їх необхідно визнати припиненими. 
		Представник відповідача, ОСОБА_4 в судовому засіданні заперечував проти задоволення позовних вимог, просив суд відмовити у їх задоволенні. Зазначив, що зобов`язання по договору можуть бути припиненими лише після погашення боргу в повному обсязі, що позивачкою не зроблено. Службовою перевіркою не встановлено порушень з боку банку. У кримінальних провадженнях, відомості про які внесені за заявами позивача, винних осіб не встановлено, отже, транзакції не визнані незаконними. Позивач після крадіжки телефону не звернулась до банку для зміни акаунту та фінансового номеру, обмежившись лише блокуванням картки, також не зверталась і до отримувача коштів, перерахованих під час незаконного платіжу. Тому відсутні підстави для задоволення позовних вимог.
		Суд, дослідивши матеріали справи, наявні докази, заслухавши пояснення учасників справи, встановив наступні факти та відповідні їм правовідносини.
		29.09.2015 ОСОБА_1 звернулась до відповідача з метою отримання банківських послуг у АТ КБ "ПриватБанк", у зв`язку з чим підписала Анкету-заяву №б/н від 29.09.2015, згідно якої отримала кредит у вигляді встановленого кредитного ліміту на картковий рахунок.
		Відповідно до виписки з банківського рахунку за період з 01.03.2020 по 01.02.2021, відкритого на ім`я ОСОБА_1 , позивач користувалась кредитними коштами (картка № НОМЕР_1 ). З виписки вбачається, що 03.04.2020 були здійснені наступні банківські операції: - 03.04.2020 переказ з карти ПриватБанку через додаток Приват 24. Відправник: ОСОБА_6 , на суму 25000грн., залишок після операції - (8,91 грн.);
		- 03.04.2020 переказ на карту ПриватБанку через додаток Приват 24. Одержувач: ОСОБА_7 ; на суму 11959,74 грн., залишок після операції - (-11950,73грн.).
		-03.04.2020 переказ на картку ПриватБанку через додаток Приват 24, на суму 1,04 грн., залишок після операції - (-11591,77 грн.);
		- 03.04.2020 переказ зі своєї картки на суму 12939,38 грн., залишок після операції (-24891,15 грн.).
		Таким чином, 03.04.2020 рахунок позивача був поповнений спочатку шляхом зарахування на картковий рахунок № НОМЕР_1 суми 25 000 грн. від ОСОБА_6 (чоловіка позивача). Даний факт не оспорюється сторонами. В подальшому відбулось три платіжних переказа, два з яких на користь ОСОБА_7 , що підтверджується копіями квитанцій, виданих ОСОБА_7 на прохання банку та наданих разом з іншими витребуваними судом документами. 
		Допитана в судовому засіданні в якості свідка позивач ОСОБА_1 пояснила, що 03.04.2020 її чоловік перевів їй на карту ПриватБанку 25 000 грн. для того, щоб вона мала змогу закрити заборгованість за кредитом . Але потім в цей же день, приблизно через 15 хвилин, були ще 3 трансакції через її банківський рахунок, на які вона згоди проводити не давала ні банку, ні будь-яким іншим особам. Після надходження смс-повідомлення у додаток Приват24 про першу несанкціоновану трансакцію (приблизно о 23.00.год.) вона одразу ж почала телефонувати у ПривтБанк для повідомлення про незаконні операції, під час дзвінку пройшло ще 2 трансакції, про які також надходили повідомлення у додаток Приват 24. Після розмови з оператором банку та писання в чат, картка була заблокована банком. В цей же день позивач написала заяву про вчинення кримінального правопорушення, проте, відомості до ЄРДР були внесені пізніше після оскарження дій щодо невнесення відомостей до ЄРДР слідчому судді. Також, свідок пояснила, що телефон, з якого були здійснені зазначені операції, було втрачено приблизно 12.03.2020. В цей же день крадіжки телефону позивач звернулась до оператора мобільного зв`язку для заміни sim-карти і їй видали нову картку зі збереженням її фінансового номеру. В цей же день її чоловік купив їй новий телефон, здійснивши перший платіж за покупку телефону тієї ж моделі. Також, нею була подана заява до правоохоронних органів про внесення відомостей до ЄРДР щодо крадіжки телефону. ОСОБА_1 повідомила, що ніколи не здійснювала операції з купівлі-продажу криптовалюти, особа ОСОБА_7 їй та її близьким знайомим або родичам не відома. Свої особисті дані та паролі, які могли б бути використані для входу в застосунок Приват 24 вона нікому не передавала, інші відомі їй особи з інших пристроїв авторизацію у Приват 24 за допомогою її акаунту не здійснювали. Суд не має підстав ставити під сумнів показання позивача, оскільки вони узгоджуються з іншими доказами, що містяться в матеріалах справи та є належними та допустимими.
		Так, з витягу з Єдиного реєстру досудових розслідувань у кримінальному провадженні № 12020220480001563 від 22.04.2020 року вбачається, що за заявою ОСОБА_1 внесені відомості про те, що невстановлена особа 03.04.2020 шахрайським шляхом заволоділа грошовими коштами у розмірі 25 000 грн з банківського рахунку "ПриватБанку".
		З виписки з банківського рахунку, відкритого у АТ КБ "ПриватБанк" на ім`я ОСОБА_6 , вбачається, що ним 12.03.2020 був здійснений перший платіж у розмірі 3749,75 грн. за покупку на суму 14999 грн. в торгівельній мережі Фокстрот м. Харків. Також, 03.04.2020 з картки ОСОБА_6 ( НОМЕР_2 ), який є чоловіком позивача, був здійснений переказ на карту ПриватБанку через додаток Приват 24, одержувач: ОСОБА_1 , на суму 25 000 грн.
		Згідно з відповіддю провідного фахівця з організації майнової та особистої безпеки Департамента безпеки ПрАТ "ВФ Україна" (від 12.03.2021 GD-21-03300), наданої на запит адвоката ОСОБА_3., заміна сім-карточки з абонентським номером НОМЕР_3 була здійснена 12.03.2020 в магазині за адресою АДРЕСА_1 .
		Крім того, в матеріалах справи міститься роздруківка телефонної розмови: "Інформація щодо звернення клієнта до АТ КБ "ПриватБанк" на безкоштовну гарячу лінію банку 3700 03.04.2020", надана відповідачем на вимогу суду, відповідно до якої розмова ОСОБА_1 з співробітником банку розпочалась 03.04.2020 о 23:06 з повідомлення позивача, що в неї тільки що вкрали кошти на суму 25000 грн. з її карткового рахунку після поповнення рахунку її чоловіком. Співробітник банку 03.04.2020 запропонував подати заявку на шахрайство та попередив, що картка буде заблокована, позивач погодилась. О 23:09 співробітник повідомив, що картка заблокована, ініційована перевірка та рекомендував звернутися до поліції.
		Таким чином, судом встановлено, що позивач після крадіжки її телефону придбала новий пристрій, перевипустила сім-карту та після переказів 03.04.2020 сум 11959,74 грн. та 12939,38 грн., згоду на які вона не давала, одразу звернулась в цей же день до АТ КБ "ПриватБанк" на безкоштовну гарячу лінію банку 3700, після чого її картка була заблокована. За даним фактом відкрито кримінальне провадження. На 19.07.2021 за інформацією, наданої відповідачем, картка ОСОБА_1 блокована і обмежена у користуванні.
		Позивач звернулась до відділення ПриватБанку з заявою від 24.04.2020, в якій висунула вимогу повернути їй безпідставно списані кошти на її поточний рахунок у розмірі 25001 грн., на яку було отримано відповідь (від12.05.2020 №20.1.0.0.0/7-200506/7608) від АТ КБ «ПриватБанк». Відповідач відмовив у поверненні грошових коштів, зазначаючи, що переказ грошей був здійснений шляхом створення платежу в системі дистанційного обслуговування клієнтів Іnternet Banking Приват-24. Вхід в Приват-24 був здійснений під авторизацією ОСОБА_1. 
		Відповідачем надано на вимогу суду Висновок за результатами службової перевірки за фактом здійснення переказу грошових коштів з карти № НОМЕР_1 клієнта ОСОБА_1 , здійснений головним спеціалістом з захисту електронних платежів та послуг ГО УБ по Північно-Східному МРУ Тарковим О. Б. За результатами перевірки встановлено: 03.04.2020 р. було здійснено множинні входи з використанням imei ІНФОРМАЦІЯ_2, при цьому, згідно геопозиції входи здійснені з м. Дніпро, та було здійснено два входи з використанням imei ІНФОРМАЦІЯ_1 при цьому, згідно геопозиції входи здійснені з м. Харків.
		17.07.2020 відповідач направив на адресу ОСОБА_1 лист-вимогу щодо сплати заборгованості за договором кредиту в розмірі 27 490,85 грн. та запропонував на протязі 3 діб погасити прострочену заборгованість в повному обсязі. Крім того, відповідач звернувся до ОСОБА_1 з позовом про стягнення суми заборгованості за кредитним договором у примусовому порядку. Ухвалою Дзержинського районного суду м. Харкова від 28.10.2022 заочне рішення від16 вересня 2021  року у  цивільній справі  за позовом Акціонерного товариства Комерційний банк «ПриватБанк» до  ОСОБА_1  про стягнення заборгованості за кредитним договором скасувано і призначено справу до розгляду за правилами спрощеного позовного провадження, яка на теперішній час не вирішена.
		Предметом спору у вказаній справі є вимога позивача визнати припиненим зобов`язання ОСОБА_1 за договором кредитування станом на 03.04.2020, оскільки позивач вважає сплаченою в повному обсязі суму заборгованості, що існувала станом на 03.04.2020 до моменту її погашення шляхом зарахування чоловіком суми 25000 грн. Відповідач заперечує проти позовних вимог, оскільки вважає, що в будь-якому разі позивач не погасила кредит станом на 03.04.2020 та продовжила користуватися кредитними коштами (до блокування картки) або шляхом самостійного здійснення платежів на користь ОСОБА_7 або шляхом розголошення самим клієнтом (позивачем) конфіденціальної інформації по своїй карті, передачі даних та паролей третім особам.
		Отже, предметом врегулювання спору у даній справі є правовідносини сторін, які випливають із встановлених судом обставин щодо виконання умов кредитного договору, який укладений між сторонами. Вказані правовідносини регулюються нормами Цивільного кодекса України та іншими актами цивільного законодавства. 
		Відповідно до частини 1 статті 4 ЦПК України, кожна особа має право в порядку, встановленому цим кодексом, звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи законних інтересів.
		За змістом ст. 15 ЦК України, кожна особа має право на захист свого цивільного права у разі його порушення.
		Як слідує із ст. 16 ЦК України, кожна особа має право звернутися до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу. Способом захисту цивільних прав та інтересів може бути, зокрема, припинення правовідношення. Суд може захистити цивільне право або інтерес іншим способом, що встановлений договором або законом чи судом у визначених законом випадках.
		Відповідно до приписів статей 1066, 1069 ЦК України за договором банківського рахунка банк зобов`язується приймати і зараховувати на рахунок, відкритий клієнтові (володільцеві рахунка), грошові кошти, що йому надходять, виконувати розпорядження клієнта про перерахування і видачу відповідних сум з рахунка та проведення інших операцій за рахунком. Якщо відповідно до договору банківського рахунка банк здійснює платежі з рахунка клієнта, незважаючи на відсутність на ньому грошових коштів (кредитування рахунка), банк вважається таким, що надав клієнтові кредит на відповідну суму від дня здійснення цього платежу.
		Судом встановлено, що між сторонами укладено договір банківського рахунку з можливістю кредитування від 29.09.2015 (кредитний договір №б/н) та за умовами кредитного договору банк надав можливість клієнту користуватися кредитними коштами, що сторонами не заперечується. Станом на 03.04.2020 після поповнення рахунку ОСОБА_6 на суму 25000 грн. залишок коштів після операції склада 8,91 грн.
		Відповідно до ст. 1071 ЦК України банк може списати грошові кошти з рахунка клієнта на підставі його розпорядження. Грошові кошти можуть бути списані з рахунка клієнта без його розпорядження на підставі рішення суду, а також у випадках, встановлених законом, договором між банком і клієнтом або умовами обтяження, предметом якого є майнові права на грошові кошти, що знаходяться на банківському рахунку.
		Відповідно до п.1.6 та п.1.7 Інструкції про безготівкові розрахунки в Україні в національній валюті, затвердженої постановою НБУ №22 від 21.01.2004 року (положення якої були чинними на час виникнення спірних правовідносин), Банк здійснює розрахунково-касове обслуговування своїх клієнтів на підставі відповідних договорів і своїх внутрішніх правил здійснення безготівкових розрахунків, якщо ці правила відповідають вимогам цієї Інструкції, інших нормативно-правових актів. Кошти з рахунків клієнтів банки списують лише за дорученнями власників цих рахунків (включаючи договірне списання коштів згідно з главою 6 цієї Інструкції) або на підставі розрахункових документів стягувачів згідно з главами 5 та 12 цієї Інструкції.
		Також, підпунктами 1.4, 6.6 Інструкції передбачено списання банком з рахунку клієнта коштів без подання клієнтом платіжного доручення, що здійснюється банком в порядку, передбаченому в договорі, укладеному між ним і клієнтом. У договорах банківського рахунку або інших договорах про надання банківських послуг платник може передбачати доручення банку на договірне списання коштів з його рахунків на користь третіх осіб або на свої рахунки, які відкриті в цьому чи іншому банку.
		Пунктами 5-8 Розділу VI Положення про порядок емісії спеціальних платіжних засобів і здійснення операцій з їх використання, затвердженого постановою правління НБУ від 05 листопада 2014 року № 705 (у редакції, чинній на час виникнення спірних відносин) визначалося, що користувач зобов`язаний контролювати рух коштів за своїм рахунком та повідомляти емітента (банк, що є членом платіжної системи та здійснює емісію спеціальних платіжних засобів) про операції, які не виконувалися користувачем. Користувач після виявлення факту втрати електронного платіжного засобу та/або платіжних операцій, які він не виконував, зобов`язаний негайно повідомити банк або визначену ним юридичну особу в спосіб, передбачений договором. 
		При цьому, втратою електронного платіжного засобу є неможливість здійснення користувачем контролю (володіння) за електронним платіжним засобом, неправомірне заволодіння та/або використання електронного платіжного засобу чи його реквізитів.
		Емітент або визначена ним юридична особа під час отримання повідомлення та/або заяви про втрату електронного платіжного засобу та/або платіжні операції, які не виконувалися користувачем, зобов`язаний ідентифікувати користувача і зафіксувати обставини, дату, годину та хвилини його звернення на умовах і в порядку, установлених договором.
		Емітент після надходження повідомлення та/або заяви про втрату електронного платіжного засобу та/або платіжні операції, які не виконувалися користувачем, зобов`язаний негайно зупинити здійснення операцій з використанням цього електронного платіжного засобу.
		Емітент у разі здійснення помилкового або неналежного переказу, якщо користувач невідкладно повідомив про платіжні операції, що ним не виконувалися, після виявлення помилки негайно відновлює залишок коштів на рахунку до того стану, у якому він був перед виконанням цієї операції.
		Пунктом 9 вказаного Положення також перебачено, що користувач не несе відповідальності за здійснення платіжних операцій, якщо електронний платіжний засіб було використано без фізичного пред`явлення користувачем та/або електронної ідентифікації самого електронного платіжного засобу і його користувача, крім випадків, якщо доведено, що дії чи бездіяльність користувача призвели до втрати, незаконного використання ПІНу або іншої інформації, яка дає змогу ініціювати платіжні операції.
		Згідно з пунктом 37.2 статті 37 Закону України «Про платіжні системи та переказ коштів в Україні» (у редакції, чинній на час виникнення спірних правовідносин) у разі ініціації неналежного переказу з рахунка неналежного платника з вини ініціатора переказу, що не є платником, емітент (банк, що є учасником платіжної системи та здійснює емісію електронних платіжних засобів) зобов`язаний переказати на рахунок неналежного платника відповідну суму грошей за рахунок власних коштів, а також сплатити неналежному платнику пеню у розмірі 0,1 відсотка суми неналежного переказу за кожний день, починаючи від дня неналежного переказу до дня повернення відповідної суми на рахунок, якщо більший розмір пені не обумовлений договором між ними.
		Аналіз вищезазначених норм законодавства дає підстави для висновку, що користувач платіжного засобу не несе відповідальності за здійснення платіжних операцій, якщо спеціальний платіжний засіб було використано без фізичного пред`явлення користувачем або електронної ідентифікації самого спеціального платіжного засобу та його держателя, крім випадків, коли доведено, що користувач своїми діями чи бездіяльністю сприяв втраті, незаконному використанню персонального ідентифікаційного номера або іншої інформації, яка дає змогу ініціювати платіжні операції. Вказану правову позицію підтримано Верховним Судом у постановах від 14 лютого 2018 року у справі №127/23496/15-ц (касаційне провадження № 61-3239св 18), від 20 червня 2018 року у справі №691/699/16-ц, (касаційне провадження №61 -16504св 18).
		Отже, відсутність обставин, які безспірно доводять, що позивач своїми діями чи бездіяльністю сприяв втраті платіжного засобу, незаконному використанню ПІН-коду або іншої інформації, яка дає змогу ініціювати платіжні операції, вказує на відсутність вини позивача як підставу цивільно-правової відповідальності у знятті кредитних грошових коштів з її рахунку. 
		Відповідачем не доведено належними та достатніми доказами, що дії ОСОБА_1 свідчили про цілеспрямований намір переказати кошти 03.04.2020 третій особі ( ОСОБА_7 ) за власним волевиявленням або що позивач посприяла використанню її особистих даних та іншої інформації, яка дала б змогу ініціювати платіжні операції .
		Судом встановлено факт звернення позивача до банку про скасування спірних транзакцій, а так само її звернення до правоохоронних органів з приводу вчинених стосовно неї шахрайських дій. Наведені обставини у сукупності свідчать про те, що у позивача була дійсно відсутня воля на вчинення такого перерахування, а банком не заперечено факту її звернення з вимогою про скасування цієї транзакції.
		Посилання ПАТ КБ «ПриватБанк» на ту обставину, що позивач ймовірно порушила Умови та Правила надання банківських послуг, оскільки своїми діями сприяла незаконному використанню інформації, яка дала змогу ініціювати третій особі проведення платіжних операцій, не заслуговують на увагу, оскільки такі доводи зводяться виключно до припущень, що не мають доказового підтвердження. 
		Згідно з відомостями, які містяться у звіті про проведення перевірки за фактом здійснення переказу грошових коштів з карти клієнта ОСОБА_1 (який наданий відповідачем на вимогу суду) отримати інформацію щодо повідомлень, що надходили клієнту ОСОБА_1 від Банку 03.04.2020 не надалося можливим у зв`язку зі спливом часу зберігання вказаних повідомлень в ПК "Архів повідомлень". Таким чином, обставини проходження належної електронної ідентифікації самого електронного платіжного засобу (який було вкрадено) і його користувача, а також погодження на здійснення спірних трансакцій та перевірка такого погодження банком, не знайшли свого підтвердження належними та достатніми доказами.
		Відповідач не довів того, що ОСОБА_1 сприяла незаконному використанню персонального ідентифікаційного номера або іншої інформації, яка дає змогу ініціювати платіжні операції, а також, що її дії призвели до втрати електронного платіжного засобу, тобто не доведено порушення п.1.1.5.29 Умов та правил надання банківських послуг, на які посилається відповідач у своїх запереченнях.
		Копії квитанцій про переказ грошових коштів ОСОБА_7 , наданих відповідачем в якості доказів, суд оцінює критично, оскільки з відомостей, які в них містяться, неможливо встановити належного платника. Крім того, спірні перекази за геоданими службової перевірки, проводились 03.04.2020 з м. Дніпра та з використанням пристрою, який було вкрадено. Позивач у своїх показах в якості свідка зазначила, що в цей день вона перебувала в місті Харкові, будь-яким особам у м. Дніпрі згоди на використання її особистих даних та персонального ідентифікаційного номеру вона не давала. Протилежного відповідачем не доведено належними та допустимими доказами.
		У постанові від 16.08.2023 по справі №176/1445/22 Верховний суд щодо застосування норми права у подібних правовідносинах виснував, що саме банк має доводити, що користувач своїми діями чи бездіяльністю сприяв втраті, незаконному використанню персонального ідентифікаційного номера або іншої інформації, яка дає змогу ініціювати платіжні операції; у разі недоведеності обставин, які безспірно свідчать про те, що користувач своїми діями чи бездіяльністю сприяв втраті, незаконному використанню ПІН-коду або іншої інформації, яка дає змогу ініціювати платіжні операції, необхідно виходити з відсутності вини користувача у перерахуванні чи отриманні спірних грошових коштів; сам по собі факт коректного вводу вихідних даних для ініціювання такої банківської операції, як списання коштів з рахунку користувача, не може достовірно підтверджувати ту обставину, що користувач своїми діями чи бездіяльністю сприяв втраті, незаконному використанню ПІН-коду або іншої інформації, яка дає змогу ініціювати платіжні операції; за відсутності належних та допустимих доказів сумніви та припущення мають тлумачитися переважно на користь споживача, який зазвичай є «слабкою» стороною у таких цивільних відносинах, правові відносини споживача з банком фактично не є рівними. 
		Згідно з ч.4 ст.263 ЦПК України при виборі й застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування відповідних норм права, викладені в постановах Верховного Суду.
		Як свідчить тлумачення статті 526 ЦК України цивільне законодавство містить загальні умови виконання зобов`язання, що полягають у його виконанні належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться. Це правило є універсальним і підлягає застосуванню як до виконання договірних, так і недоговірних зобов`язань. Недотримання умов виконання призводить до порушення зобов`язання.
		Відповідно до ст.ст. 598, 599 ЦК України зобов`язання припиняється частково або у повному обсязі на підставах, встановлених договором або законом. Зокрема, зобов`язання припиняється виконанням, проведеним належним чином.
		Відповідно до частини третьої статі 12 ЦПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.
		Згідно з положеннями частини другої статті 77 ЦПК України, предметом доказування є обставини, що підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення.
		Частинами 1, 5 статті 81 Цивільного процесуального кодексу України передбачено, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом. Докази подаються сторонами та іншими учасниками справи.
		З досліджених судом матеріалів справи та встановлених під час розгляду обставин суд дійшов висновку, що наявні підстави для задоволення позовних вимог щодо припинення зобов`язань за договором кредиту, укладеним між ОСОБА_1 та АТ КБ "ПриватБанк", оскільки позивачем доведено погашення кредиту 03.04.2020 в повному ообсязі, а подальші операції щодо списання грошових коштів здійснювалися банком в автоматичному порядку з підстав облікування заборгованості, яка виникла після подальших платіжних переказів 03.04.2020 на загальну суму 24900,06 грн., згоди на проведення яких позивач не надавала.
		Водночас, відповідачем АТ КБ «ПриватБанк» до суду не надано доказів на підтвердження вчинення позивачем дій чи бездіяльності, які сприяли втраті, незаконному використанню персонального ідентифікаційного номера (коду) або іншої інформації, яка дає змогу ініціювати платіжні операції за кредитною карткою. Вказане свідчить про відсутність вини позивача, а тому вимога банку до позивача про сплату заборгованості за кредитним договором, яка утворилась після 03.04.2020 є неправомірною.
		На підставі викладеного суд задовольняє позовні вимоги в повному обсязі.
		Оскільки позивач звільнений від сплати судового збору в силу вимог Закону України «Про захист прав споживачів», то відповідно до ст. 141 ЦПК України з відповідача на користь держави належить стягнути судовий збір у сумі 908,00 грн.
		Керуючись ст. ст. 15, 16, 526, 598, 599, 629, 638, 1054, 1055, 1066, 1068, 1071, ЦК України, Законом України «Про платіжні системи та переказ коштів в Україні», Постановою правління НБУ від 05 листопада 2014 року № 705, Інструкцією про безготівкові розрахунки в Україні в національній валюті, затвердженою постановою правління НБУ №22 від 21.01.2004 року ст. ст. 4, 5, 10-13, 81, 263-265, 268 ЦПК України, -
		УХВАЛИВ:
		Позов ОСОБА_1 до Акціонерного товариства Комерційного банку «ПриватБанк» про визнання кредитного договору припиненим- задовольнити.
		Визнати припиненим зобов`язання за кредитним договором, укладеним 29.09.2015 між ОСОБА_1 та Акціонерним товариством Комерційним банком «ПриватБанк». 
		Стягнути з Акціонерного товариства Комерційний банк «ПриватБанк» (юридична адреса: 01001, м.Київ, вул.Грушевського, 1-д, код ЄДРПОУ 14360570, адреса листування: 49094, м.Дніпро, вул.Набережна Перемоги, 30) судовий збір на користь держави у розмірі 908 гривень 00 копійок.
		Апеляційна скарга на рішення суду може бути подана протягом тридцяти днів до Харківського апеляційного суду з дня проголошення рішення або з дня складання повного судового рішення у разі оголошення вступної та резолютивної частини рішення або розгляду справи без повідомлення (виклику) учасників справи.
		Учасник справи, якому повне рішення суду не були вручені у день його проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження рішення суду, якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду.
		Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або про прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
		Суддя В. В. Щепіхіна

</body>
</html>

Логін:
Для помилки:

Пароль:
Для помилки:

Ваше ім'я:
Для помилки:

Ваш e-mail:
Для помилки:

Повідомлення:
Для помилки:

Введіть в поле результат арифметичного виразу:
Для помилки:

Зачекайте, будь ласка...