Єдиний державний реєстр судових рішень

Доступ до Реєстру здійснюється в тестовому (обмеженому) режимі. Для запобігання загрозам життю і здоров'ю суддів та учасників судового процесу, а також у разі виявлення ознак кіберзагрози, доступ до Реєстру або окремих рішень у ньому може бути обмежено.

Ласкаво просимо, !

Категорія справи № 129/2431/23 : Кримінальні справи (з 01.01.2019); Злочини проти основ національної безпеки України; Державна зрада.
Надіслано для оприлюднення: 05.03.2024. Зареєстровано: 06.03.2024. Забезпечено надання загального доступу: 07.03.2024.
Дата набрання законної сили: 12.03.2024
Номер судового провадження: 1-кп/147/37/24
Номер кримінального провадження в ЄРДР: 22023150000000140

<!DOCTYPE HTML PUBLIC "-//W3C//DTD HTML 4.01 Transitional//DE" "http://www.w3.org/TR/html4/loose.dtd">
<html>
	<head>
		<meta http-equiv="content-type" content="text/html; charset=utf-8" />
		<meta name="generator" content="Rtf2Html Converter" />
		<title>
			Єдиний державний реєстр судових рішень
		</title>
	</head>
	<body>
		Справа № 129/2431/23 
		Провадження № 1-кп/147/37/24 
		 
		У Х В А Л А
		іменем України
		 
		04 березня 2024 року смт Тростянець 
		 
		Тростянецький районний суд Вінницької області в складі:
		головуючого судді ОСОБА_1 ,
		суддів: ОСОБА_2 , ОСОБА_3 ,
		із секретарем ОСОБА_4 ,
		за участю:
		прокурора ОСОБА_5 ,
		обвинуваченого ОСОБА_6 ,
		захисника - адвоката ОСОБА_7 ,
		під час розгляду у відкритому підготовчому засіданні в залі суду в режимі відеоконферненції кримінального провадження, внесеного до Єдиного реєстру досудових розслідувань за №22023150000000140 від 28.02.2023, про обвинувачення ОСОБА_6 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч.2 ст.111 КК України,
		В С Т А Н О В И В:
		17 січня 2024 року до Тростянецького районного суду Вінницької області з Вінницького апеляційного суду на підстави ухвали суду від 08 листопада 2023 року надійшов обвинувальний акт у кримінальному провадженні, внесеному до Єдиного реєстру досудових розслідувань за №22023150000000140 від 28.02.2023, про обвинувачення ОСОБА_6 .
		Щодо продовження строку тримання під вартою обвинуваченого.
		У підготовчому судовому засіданні прокурор ОСОБА_5 клопотав про продовження строку тримання під вартою обвинуваченому ОСОБА_6 та зазначив, що ризики, які були встановлені не зменшилися, є ризики перешкоджання кримінальному провадженню та впливу на свідків. 
		Захисник обвинуваченого - адвокат ОСОБА_7 заперечила проти задоволення клопотання прокурора, зазначила, що ОСОБА_6 перебуває під вартою в умовах СІЗО з 12 березня 2023 року, його стан здоров`я змінився, його потрібно лікувати, порушується право особи на лікування. Підзахисний має психічне захворювання і не надається йому лікування. Обвинувачений не дуже розуміє, що відбувається, його можна ввести в оману і скласти акт про відмову в отриманні клопотання. Прокурор посилається на ризики, проте ніяких доказів на їх підтвердження не надано, а в цей час обвинувачений позбавлений лікування.
		Обвинувачений ОСОБА_6 в підготовчому судовому засіданні підтримав думку свого захисника та заперечував проти задоволення клопотання прокурора. Пояснив, що жоден зі свідків не свідчив проти нього. Знаходячись у медичному закладі в нього не буде змоги впливати на свідків чи переховуватися. Зазначив, що всі докази штучні, він проти тримання під вартою, оскільки за останній місяць у нього було 4 нервових зриви, йому потрібна медична допомога.
		Заслухавши позиції учасників кримінального провадження, проаналізувавши матеріали клопотання, суд дійшов таких висновків.
		Згідно із ч. 1 ст. 331 КПК України під час судового розгляду суд за клопотанням сторони обвинувачення або захисту має право своєю ухвалою змінити, скасувати або обрати запобіжний захід щодо обвинуваченого.
		Відповідно до ч. 3 ст. 331 КПК України незалежно від наявності клопотань, суд зобов`язаний розглянути питання доцільності продовження тримання обвинуваченого під вартою до спливу двомісячного строку з дня надходження до суду обвинувального акту. До спливу продовженого строку суд зобов`язаний повторно розглянути питання доцільності продовження тримання обвинуваченого під вартою, якщо судове провадження не було завершене до його спливу.
		Частиною 2 ст. 29 Конституції України передбачено, що ніхто не може бути заарештований або триматися під вартою інакше як за вмотивованим рішенням суду і тільки на підставах та порядку, встановлених законом.
		Як встановлено судом, строк тримання під вартою відносно обвинуваченого ОСОБА_6 закінчується 28 березня 2024 року. Розгляд кримінального провадження до вказаної дати не може бути закінчено.
		Тримання під вартою, за нормами ст.183 КПК України, є винятковим запобіжним заходом, який застосовується виключно у разі, якщо прокурор доведе, що жоден із більш м`яких запобіжних заходів не може запобігти ризиками, передбаченим ст.177 цього Кодексу.
		Статтею 177 КПК України передбачено, що метою застосування запобіжного заходу є забезпечення виконання підозрюваним, обвинуваченим покладених на нього процесуальних обов`язків, а також запобігання спробам:
		1) переховуватися від органів досудового розслідування та/або суду;
		2) знищити, сховати або спотворити будь-яку із речей чи документів, які мають істотне значення для встановлення обставин кримінального правопорушення;
		3) незаконно впливати на потерпілого, свідка, іншого підозрюваного, обвинуваченого, експерта, спеціаліста у цьому ж кримінальному провадженні;
		4) перешкоджати кримінальному провадженню іншим чином;
		5) вчинити інше кримінальне правопорушення чи продовжити кримінальне правопорушення, у якому підозрюється, обвинувачується.
		Частиною 2 даної статті передбачено, що підставою застосування запобіжного заходу є наявність обґрунтованої підозри у вчиненні особою кримінального правопорушення, а також наявність ризиків, які дають достатні підстави слідчому судді, суду вважати, що підозрюваний, обвинувачений, засуджений може здійснити дії, передбачені частиною першою цієї статті. Слідчий, прокурор не мають права ініціювати застосування запобіжного заходу без наявності для цього підстав, передбачених цим Кодексом.
		Згідно із ч. 1 ст. 194 КПК України під час розгляду клопотання про застосування запобіжного заходу слідчий суддя, суд зобов`язаний встановити, чи доводять надані сторонами кримінального провадження докази обставини, що свідчать про: 1) наявність обґрунтованої підозри у вчиненні підозрюваним, обвинуваченим кримінального правопорушення; 2) наявність достатніх підстав вважати, що існує хоча б один із ризиків, передбачених статтею 177 цього Кодексу, і на які вказує слідчий, прокурор; 3) недостатність застосування більш м`яких запобіжних заходів для запобігання ризику або ризикам, зазначеним у клопотанні.
		На думку сторони обвинувачення, на даний час не зменшилися та продовжують існувати ризики щодо переховування обвинуваченого від суду, незаконного впливу на свідків у даному кримінальному провадженні та вчинення нових злочинів.
		Разом із цим, надаючи на момент розгляду заявлених клопотань оцінку можливості переховування обвинуваченого від суду, колегія суддів враховує позицію Європейського Суду з прав людини у справі «В. проти Швейцарії», зокрема те, що небезпеку переховування не можна вимірювати тільки залежно від суворості можливого покарання, її треба визначати з урахуванням характеру підозрюваного, його моральних якостей, наявності у нього коштів, зв`язків з державою, у якій його переслідують.
		При вирішенні питання про обрання запобіжного заходу слідчий суддя, суд повинен враховувати обставини, передбачені ст. 178 КПК України, зокрема, тяжкість покарання, що загрожує відповідній особі у разі визнання її винуватою у кримінальному правопорушенні, у вчиненні якого ця особа підозрюється, обвинувачується, та дані, які її характеризують і можуть свідчити про наявність ризику переховування від органів досудового розслідування та/або суду чи інших способів неналежної процесуальної поведінки.
		Обвинувачений ОСОБА_6 відповідно до положень ст. 12 КК України обвинувачується у вчиненні особливо тяжкого злочину, за вчинення якого передбачено покарання у виді позбавлення волі на строк п`ятнадцять років або довічне позбавлення волі, з конфіскацією майна (ч.2 ст. 111 КК України).
		Конституційний Суд України у Рішенні від 25.06.2019 по справі №7-р/2019 констатував, що обґрунтування необхідності тримання під вартою особи самою лише кваліфікацією злочину, не забезпечує і не може забезпечити балансу між метою застосування такого виняткового запобіжного заходу у кримінальному провадженні та конституційним правом особи на свободу та особисту недоторканність. При цьому обмеження щодо реалізації конституційних прав і свобод не можуть бути свавільними та несправедливими, вони мають переслідувати легітимну мету, бути обумовленими суспільною необхідністю досягнення цієї мети, а також бути пропорційними та обґрунтованими.
		Суд критично оцінює доводи захисника ОСОБА_7 щодо недоведеності вказаних в клопотанні прокурора ризиків, оскільки ризик це подія, яка імовірно може настати за наявності певних підстав. Об`єктивність існування зазначених підстав щодо ризиків вбачається з вищенаведених відомостей. Зокрема, свідки судом не допитані, судом ще не розпочато дослідження доказів, що не виключає можливості впливу на них.
		Положенням статті 5 Конвенції про захист прав людини та основоположних свобод визначено, що нікого не може бути позбавлено свободи, крім установлених цією статтею Конвенції випадків і відповідно до процедури, встановленої законом.
		Відповідно до практики Європейського суду з прав людини, вимога розумної підозри передбачає наявність доказів, які об`єктивно зв`язують підозрюваного з певним злочином і вони не повинні бути достатніми, щоб забезпечити засудження, але мають бути достатніми, щоб виправдати подальше розслідування або висунення звинувачення.
		Суд, перевіривши достатність доказів, доводи прокурора підтримані ним у судовому засіданні, враховуючи матеріали справи визначає, що причетність ОСОБА_6 до вчинення кримінального правопорушення передбаченого ч.2 ст.111 КК України, є вірогідною та достатньою для застосування щодо нього обмежувального заходу.
		Крім того, наявність обґрунтованої підозри у вчиненні кримінального правопорушення ОСОБА_6 було встановлено слідчим суддею під час обрання запобіжного заходу у виді тримання під вартою та судом під час продовження строку обраного запобіжного заходу.
		З урахуванням наведених ризиків, які на даний час не зменшились, суд дійшов висновку про наявність підстав для продовження строку застосованого до обвинуваченого запобіжного заходу у виді тримання під вартою, оскільки ризики, встановлені під час розгляду клопотання прокурора, є достатніми для переконання, що жоден із більш м`яких запобіжних заходів, передбачених ч. 1 ст. 176 КПК України, не може запобігти доведеним під час розгляду ризикам.
		Водночас відповідно до ч. 4 ст. 183 КПК України, під час дії воєнного стану слідчий суддя, суд при постановленні ухвали про застосування запобіжного заходу у виді тримання під вартою, враховуючи підстави та обставини, передбачені статтями 177 та 178 цього Кодексу, має право не визначити розмір застави у кримінальному провадженні щодо злочину, передбаченого статтями 109-114-1, 258-258-5, 260, 261, 437-442 Кримінального кодексу України.
		Враховуючи викладене, з метою забезпечення виконання обвинуваченим покладених на нього процесуальних обов`язків, а також запобігання спробам переховуватися від суду, перешкоджати кримінальному провадженню іншим чином, продовжити кримінальне правопорушення, у якому обвинувачується, суд дійшов висновку про доцільність задоволення клопотання прокурора про продовження строку запобіжного заходу у виді тримання під вартою обвинуваченого.
		Доводи сторони захисту щодо стану здоров`я ОСОБА_6 судом не беруться до уваги, оскільки такі вже була оцінені (предметом розгляду) судом раніше, та на думку суду, повторної оцінки не потребують, так як не впливають на прийняття рішення на користь зміни запобіжного заходу в сторону пом`якшення. Водночас стороною захисту не надано жодних доказів на підтвердження наявності обставин, що свідчать про неможливість перебування ОСОБА_6 під вартою в СІЗО, а також не надано відомостей щодо інших обставин, які б переважали ризики, передбачені ч. 1 ст. 177 КПК України.
		Щодо призначення справи до судового розгляду.
		У підготовчому судовому засіданні прокурор ОСОБА_5 зазначив, що оскільки апеляційним судом визначено підсудність даної справи, підстав для повернення обвинувального акту прокурору немає, таких клопотань не заявлялося, тому є всі підстави для призначення справи до судового розгляду.
		Захисник обвинуваченого - адвокат ОСОБА_7 не заперечувала проти призначення справи до судового розгляду, вважає за можливе проводити розгляд справи у відкритому судовому засіданні.
		Обвинувачений ОСОБА_6 в підготовчому судовому засіданні зазначив що обвинувальни акт подано з порушеннями ст.291 КПК України, його неправильно подано, вказана про нього інформація є завідомо неправдивою, не встановлено ступінь осудності, докази щодо нього створені штучно.
		Заслухавши сторони кримінального провадження, вивчивши обвинувальний акт, суд вважає, що кримінальне провадження підлягає призначенню до судового розгляду з таких підстав.
		Копію обвинувального акта, реєстру матеріалів досудового розслідування обвинувачений та його захисник отримали 27 липня 2023 року.
		Дане кримінальне провадження підсудне Тростянецькому районному суду Вінницької області відповідно до ухвали Вінницького апеляційного суду від 04 січня 2024 року.
		Обвинувальний акт складений з дотриманням вимог кримінального процесуального закону України.
		Підстав для закриття провадження чи повернення обвинувального акта немає.
		Порушень вимог кримінального процесуального закону України, які б унеможливлювали призначення судового розгляду не встановлено.
		За таких обставин, суд дійшов висновку про можливість призначення судового розгляду на підставі обвинувального акта у кримінальному проваджені внесеному до ЄРДР №22023150000000140 від 28.02.2023, про обвинувачення ОСОБА_6 за ч.2 ст.111 КК України.
		Судовий розгляд, з урахуванням принципу гласності та відкритості судового провадження необхідно здійснювати у відкритому судовому засіданні. Обмежень, передбачених положеннями ч.2 ст. 27 КПК України, не встановлено.
		Щодо етапування обвинуваченого.
		Під час підготовчого провадження захисником обвинуваченого ОСОБА_6 - адвокатом ОСОБА_7 було заявлено клопотання про етапування ОСОБА_6 до ДУ "Вінницька установа виконання покарань №1" для забезпечення його особистої участі у судових засіданнях в приміщенні Тростянецького районного суду Вінницької області.
		Прокурор  ОСОБА_5  у підготовчому судовому засіданні не заперечував щодо етапування обвинуваченого до ДУ "Вінницька установа виконання покарань №1" з метою забезпечення безпосередньої участі обвинуваченого у розгляді кримінального провадження.
		Обвинувачений ОСОБА_6 у підготовчому судовому засіданні зазначив, що він проти етапування. Стверджує, що враховуючи його стан здоров`я на нього буде здійснено тиск. За відсутності встановлення його осудності неможливо проводити судовий розгляд.
		В підготовчому судовому засіданні захисник обвинуваченого - адвокат ОСОБА_7 з урахуванням позиції свого підзахисного зазначила, що на її думку, зараз недоцільно здійснювати етапування обвинуваченого ОСОБА_6 , а в подальшому етапувати в разі потреби.
		Вислухавши думку учасників процесу та дослідивши матеріали справи, суд дійшов наступних висновків.
		Відносно ОСОБА_6 обрано запобіжний захід у виді тримання під вартою.
		Попереднє ув`язнення ОСОБА_6 відбуває у Державній установі «Миколаївський слідчий ізолятор» (вул. Лагерне Поле, 5, м. Миколаїв), а розгляд справи здійснюється Тростянецьким районним судом Вінницької області (вул. Соборна, 21, смт Тростянець, Гайсинський район, Вінницька область).
		Відповідно до ст. 318 КПК України судовий розгляд має бути проведений і завершений протягом розумного строку. Судовий розгляд здійснюється в судовому засіданні з обов`язковою участю сторін кримінального провадження.
		Неможливість доставки до суду для участі в судовому засіданні обвинуваченого унеможливлює подальше судове провадження.
		Відповідно до ст. 7 Закону України від 30 червня 1993 року «Про попереднє ув`язнення» режим у місцях попереднього ув`язнення, тобто порядок і умови тримання осіб, взятих під варту, та нагляду за ними з метою забезпечення попереднього ув`язнення, встановлюється цим Законом та іншими нормативними актами.
		В свою чергу, як вбачається з положень підпункту 1 пункту 4 Розділу ІІ Правил внутрішнього розпорядку слідчих ізоляторів Державної кримінально-виконавчої служби України, затверджених наказом Міністерства юстиції України №1769/5 від 14 червня 2019 року, переведення ув`язнених до інших СІЗО або секторів для тримання осіб, узятих під варту, у виправних колоніях, розташованих за межами області, може здійснюватися за письмовим рішенням слідчого, який здійснює досудове розслідування, або суду, який здійснює судове провадження.
		З огляду на викладене та з метою забезпечення дотримання прав обвинуваченого, економії часу та розумного строку розгляду кримінального провадження, а також враховуючи особливості роботи суду у воєнний час та необхідність забезпечення безпосередньої участі обвинуваченого у розгляді даного кримінального провадження, суд вважає за доцільне етапувати ОСОБА_6 з Державної установи «Миколаївський слідчий ізолятор» у Державну установу «Вінницька установа виконання покарань №1».
		На підставі викладеного, керуючись статтями статтями 314-316, 318 КПК України, суд
		П О С Т А Н О В И В:
		Клопотання прокурора ОСОБА_5 про продовження запобіжного заходу у виді тримання під вартою обвинуваченому ОСОБА_6 - задовольнити.
		Продовжити строк запобіжного заходу у виді тримання під вартою обвинуваченому ОСОБА_6 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , на 60 (шістдесят) днів - тобто до 02 травня 2024 року включно.
		Судовий розгляду у кримінальному провадженні про обвинувачення  ОСОБА_6 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч.2 ст.111 КК України, призначити у відкритому судовому засіданні в залі Тростянецького районного суду Вінницької області на 11 годину 00 хвилин 12 березня 2024 року.
		Етапувати ОСОБА_6 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , з Державної установи «Миколаївський слідчий ізолятор» в Державну установу «Вінницька установа виконання покарань №1» та залишити в Державній установі «Вінницька установа виконання покарань №1» (вулиця Брацлавська, 2, місто Вінниця, Вінницька область, 21000), на період здійснення Тростянецьким районним судом Вінницької області судового розгляду кримінального провадження про обвинувачення ОСОБА_6 за ч.2 ст.111 КК України.
		Про виконання ухвали в частині етапування невідкладно повідомити Тростянецький районний суд Вінницької області (вул. Соборна, 21, смт Тростянець, Гайсинський район, Вінницька область).
		У судове засідання викликати сторони кримінального провадження.
		Копію ухвали направити на адресу Державної установи «Миколаївський слідчий ізолятор» для вручення обвинуваченому та виконання.
		На ухвалу суду в частині продовження строку запобіжного заходу може бути подана апеляційна скарга до Вінницького апеляційного суду протягом п`яти днів з дня її оголошення. Для особи, яка перебуває під вартою, строк подачі апеляційної скарги обчислюється з моменту вручення їй копії судового рішення.
		Подання апеляційної скарги на ухвалу суду не зупиняє її виконання.
		Повний текст ухвали суду складено та оголошено 05 березня 2024 року о 12 годині 45 хвилин.
		 
		Головуючий суддя                                         ОСОБА_1 
		Судді:                                                                 ОСОБА_2 
		                                                                    ОСОБА_3

</body>
</html>

Логін:
Для помилки:

Пароль:
Для помилки:

Ваше ім'я:
Для помилки:

Ваш e-mail:
Для помилки:

Повідомлення:
Для помилки:

Введіть в поле результат арифметичного виразу:
Для помилки:

Зачекайте, будь ласка...