Єдиний державний реєстр судових рішень

Доступ до Реєстру здійснюється в тестовому (обмеженому) режимі. Для запобігання загрозам життю і здоров'ю суддів та учасників судового процесу, а також у разі виявлення ознак кіберзагрози, доступ до Реєстру або окремих рішень у ньому може бути обмежено.

Ласкаво просимо, !

Категорія справи № 905/1402/23 : Господарські справи (з 01.01.2019); Справи позовного провадження; Справи у спорах, що виникають із правочинів, зокрема, договорів; Невиконання або неналежне виконання зобов’язань; банківської діяльності; кредитування.
Надіслано для оприлюднення: 05.03.2024. Зареєстровано: 06.03.2024. Забезпечено надання загального доступу: 07.03.2024.
Дата набрання законної сили: 25.03.2024
Номер судового провадження: не визначено

<!DOCTYPE HTML PUBLIC "-//W3C//DTD HTML 4.01 Transitional//DE" "http://www.w3.org/TR/html4/loose.dtd">
<html>
	<head>
		<meta http-equiv="content-type" content="text/html; charset=utf-8" />
		<meta name="generator" content="Rtf2Html Converter" />
		<title>
			Єдиний державний реєстр судових рішень
		</title>
	</head>
	<body>
		 
		ГОСПОДАРСЬКИЙ  СУД  ДОНЕЦЬКОЇ  ОБЛАСТІ
		   61022, м. Харків, пр. Науки, 5, тел.:(057) 702-07-99, факс: (057) 702-08-52,
		гаряча лінія: (096) 068-16-02, E-mail: inbox@dn.arbitr.gov.ua, 
		код ЄДРПОУ: 03499901,UA368999980313151206083020649
		_____________________________________________________________________________
		Р І Ш Е Н Н Я
		іменем України
		 
		04.03.2024                                                                                                                   Справа №905/1402/23                               
		Господарський суд Донецької області у складі судді Лейби М.О., розглянувши у порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення (виклику) представників сторін матеріали справи 
		за позовом: Товариства з обмеженою відповідальністю "Бізнес Позика", м.Київ 
		до відповідача: Антонюк Олени Сергіївни , смт.Біленьке, м.Краматорськ, Донецька область
		про стягнення 40610,39грн.
		 
		Суть справи:
		 
		Позивач, Товариство з обмеженою відповідальністю "Бізнес Позика", звернувся до Господарського суду Донецької області з позовом до відповідача Антонюк Олени Сергіївни про стягнення заборгованості в сумі 40610,39грн., в тому числі: 20000,00грн. - суми просточених платежів по тілу кредиту, 19504,94грн. - суми прострочених платежів по процентах, 1105,45грн. - суми прострочених платежів за комісією.
		Позов пред`явлений до фізичної особи Антонюк Олени Сергіївни  (ідентифікаційний номер НОМЕР_1 ), яка згідно з відомостями внесеними до Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб - підприємців та громадських формувань припинила підприємницьку діяльність як ФОП.
		В обґрунтування заявлених вимог позивач посилається на порушення відповідачем зобов`язань за договором №320442-КС-001 про надання кредиту від 27.05.2021 в частині повернення грошових коштів, сплати процентів та комісії за користування кредитом.
		Ухвалою від 27.12.2023 позовну заяву прийнято до розгляду та відкрито провадження у справі за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення (виклику) сторін; визначено сторонам строк для надання відзиву на позовну заяву, відповіді на відзив та доказів в обґрунтування своєї позиції.
		Згідно з положеннями    статті 248 Господарського процесуального кодексу України (далі за текстом - ГПК України), суд розглядає справи у порядку спрощеного позовного провадження протягом розумного строку, але не більше шістдесяти днів з дня відкриття провадження у справі.
		Сторони було належним чином повідомлено про відкриття провадження у справі, зокрема, відповідача було повідомлено про відкриття провадження у справі шляхом направлення копії ухвали від 27.12.2023 засобами поштового та електронного зв`язку.
		Копія ухвали від 27.12.2023 також розміщена в Єдиному державному реєстрі судових рішень, що у силу статей 2, 4 Закону "Про доступ до судових рішень" свідчить про наявність додаткової можливості сторін справи ознайомитись із судовими рішеннями. Крім того, на офіційному веб-сайті Господарського суду Донецької області веб-порталу «Судова влада України» у розділі "Новини" «Інше» розміщено відповідне повідомлення про наявність судового провадження у цій справі. 
		Поштове відправлення - копія ухвали від 27.12.2023, надіслане на поштову адресу відповідача повернуто до суду 08.02.2024 відділенням поштового зв`язку з відміткою «адресат відсутній за вказаною адресою».
		Електронний примірник ухвали від 27.12.2023 про відкриття провадження у справі не доставлено на електронну скриньку відповідача, про що сформованою в автоматизованій системі бази даних «Діловодство господарського суду» довідку про помилку доставки електронного листа. Інформації про зміну електронної адреси до суду не представлено та як вбачається з комп`ютерної програми "Діловодство спеціалізованого суду" відповідач іншої офіційної електронної адреси, окрім електронної адреси, на яку надісланий електронний примірник ухвали про відкриття провадження у справі в Єдиній судовій інформаційно - телекомунікаційній системі не зареєстрував.
		З метою створення відповідачу необхідні умови для доведення фактичних обставин справи, зокрема надання достатньо часу для надання відзиву по справі та реалізації кожним учасником спору своїх процесуальних прав, передбачених статтями  42,    46 ГПК України суд вважає за можливе вийти за межі сроку розгляду справи, встановленого статтею 248 Господарського процесуального кодексу України.    
		Відповідач заперечень проти розгляду справи у спрощеному позовному провадженні не висловив, відзив до суду не направив.
		Відповідно до частини 4    статті 13 Господарського процесуального кодексу України    (далі -    ГПК України) кожна сторона несе ризик настання наслідків, пов`язаних з вчиненням чи невчиненням нею процесуальних дій.
		Згідно із частиною 9 статті 165 ГПК України у разі ненадання відповідачем відзиву у встановлений судом строк без поважних причин, суд вирішує справу за наявними матеріалами.
		Відповідно до частині 2    статті 252 ГПК України, розгляд справи по суті в порядку спрощеного провадження починається з відкриття першого судового засідання або через тридцять днів з дня відкриття провадження у справі, якщо судове засідання не проводиться.
		Частинною 3    статті 252 ГПК України    передбачено, що якщо для розгляду справи у порядку спрощеного позовного провадження відповідно до цього    Кодексу    судове засідання не проводиться, процесуальні дії, строк вчинення яких відповідно до цього    Кодексу    обмежений першим судовим засіданням у справі, можуть вчинятися протягом тридцяти днів з дня відкриття провадження у справі.
		Суд врахував, що в силу вимог частини 1    статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, кожен при вирішенні судом питання щодо його цивільних прав та обов`язків має право на судовий розгляд упродовж розумного строку.
		З огляду на те, що під час розгляду справи судом було створено сторонам необхідні умови для доведення фактичних обставин справи, зокрема, було надано достатньо часу для реалізації кожним учасником спору своїх процесуальних прав, передбачених статтями  42,    46 ГПК України, зважаючи на належне повідомлення сторін про розгляд справи в порядку спрощеного позовного провадження без виклику їх уповноважених представників (без проведення судового засідання) та наявність в матеріалах справи доказів, необхідних і достатніх для вирішення спору по суті, суд вважає за можливе розглянути справу за наявними в ній матеріалами.
		Згідно з частиною 4    статті 240 ГПК України    у разі розгляду справи без повідомлення (виклику) учасників справи суд підписує рішення без його проголошення.
		Під час розгляду справи судом досліджені письмові докази, що містяться в матеріалах справи.
		Дослідивши матеріали справи, господарський суд 
		 
		встановив:
		 
		27.05.2021 між Товариством з обмеженою відповідальністю "Бізнес Позика" (кредитодавець, позивач у справі) та    фізичною особою-підприємцем Антонюк Оленою Сергіївною (позичальник, відповідач у справі) був укладений договір №320442-КС-001 про надання кредиту (далі - договір), за умовами пункту 1 якого кредитодавець надає позичальнику грошові кошти в розмірі 20000,00грн. на засадах строковості, поворотності, платності, а позичальник зобов`язується повернути кредит, сплатити плату за користування кредитом у порядку та на умовах, визначених цим Договором та Правилами про надання грошових коштів у кредит фізичним особам-підприємцям.
		Розмір та порядок нарахування плати за користування (сума коштів, яка виражена в процентах, за користування кредитом), термін дії договору визначається в пункті 1 договору.
		Так, строк кредиту: 16 тижнів; процентна ставка: в день: 0,99516289, фіксована; комісія за надання кредиту: 3000,00грн; загальний розмір наданого кредиту: 20000,00грн.; термін дії договору: до 16.09.2021; Орієнтовна загальна вартість наданого кредиту: 39040,00грн.
		Пунктом 2 договору сторони передбачили, що протягом строку кредитування процентна ставка за кредитом (надалі - проценти за користування кредитом) нараховуються на залишок заборгованості по кредиту, наявну на початок календарного дня, за період фактичного користування кредитом, із урахування дня видачі кредиту та дня повернення кредиту згідно Графіку платежів. 
		Пунктом 3 сторони визначили графік повернення кредиту та внесення плати за користування кредитом, де останнім днем повернення кредиту визначили        16.09.2021.
		Пунктом 5 договору передбачено, що позичальник підтверджує, що він ознайомлений з договором про надання кредиту та правилами, текст яких розміщено на сайті кредитодавця, повністю розуміє всі умови, їх зміст, суть, об`єм зобов`язань та погоджується неухильно дотримуватись їх, та, відповідно, укладає договір.
		За твердженнями позивача на виконання умов кредитного договору, позивач надав ФОП Антонюк Олені Сергіївні грошові кошти у загальній сумі 20000,00грн. шляхом перерахування на банківську картку позичальника № НОМЕР_2 згідно даних зазначених позивальником при заповненні анкетних даних в особистому кабінеті), на підтвердження чого до позовної заяви додано платіжне доручення №28440 від 27.05.2021 про перерахування коштів. Відповідач    лише    частково сплатив    позивачу заборгованість за договором у розмірі    4880,00грн.
		Обґрунтовуючи позовні вимоги позивач зазначає, що відповідачем допущено неналежне виконання зобов`язань щодо повного та своєчасного повернення кредитних коштів та сплати процентів і комісії, у зв`язку із чим у відповідача виникла заборгованість, яку позивач просить стягнути, а саме: 20000,00грн. - сума прострочених платежів по тілу кредиту, 19504,94грн. - сума прострочених платежів по процентах, 1105,45грн. - сума прострочених платежів за комісією, всього 40610,39грн.
		 
		Надаючи правову оцінку встановленим обставинам суду виходить з такого:
		Відповідно до    статті 509 Цивільного кодексу України (далі - ЦК України)    зобов`язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов`язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від вчинення певної дії (негативне зобов`язання), а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов`язку. Зобов`язання виникають з підстав, встановлених    статтею 11 цього Кодексу. Зобов`язання має ґрунтуватися на засадах добросовісності, розумності та справедливості.
		За частиною першою    статті 526 ЦК України    зобов`язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього    Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться. Якщо у зобов`язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін) (частина перша    статті 530 цього Кодексу).
		Згідно з частиною 1    статті 598 ЦК України    зобов`язання припиняється частково або у повному обсязі на підставах, встановлених договором або законом.
		Зобов`язання припиняється виконанням проведеним належним чином (стаття 599 ЦК України).
		Невиконання зобов`язання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов`язання (неналежне виконання), є порушенням зобов`язання (стаття 610 ЦК України). У разі порушення зобов`язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема: припинення зобов`язання внаслідок односторонньої відмови від зобов`язання, якщо це встановлено договором або законом, або розірвання договору; зміна умов зобов`язання; сплата неустойки; відшкодування збитків та моральної шкоди (частина перша    статті 611 цього Кодексу).
		За змістом частини 1    статті 626 ЦК України, договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків.
		Договір є обов`язковим для виконання сторонами (частина 1    статті 629 ЦК України).
		Згідно з частиною 2    статті 345 ГК України    кредитні відносини здійснюються на підставі кредитного договору, що укладається між кредитором і позичальником у письмовій формі. У кредитному договорі передбачаються мета, сума і строк кредиту, умови і порядок його видачі та погашення, види забезпечення зобов`язань позичальника, відсоткові ставки, порядок плати за кредит, обов`язки, права і відповідальність сторін щодо видачі та погашення кредиту.
		Згідно з частиною 1    статті 1054 ЦК України, за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов`язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірі та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов`язується повернути кредит та сплатити проценти.
		Відповідно до частини 2    статті 1054 ЦК України, до відносин за кредитним договором застосовуються положення параграфа 1 цієї глави, якщо інше не встановлено цим параграфом і не випливає із суті кредитного договору.
		Згідно з частиною 1    статті 1049 ЦК України, позичальник зобов`язаний повернути позикодавцеві позику (грошові кошти у такій самій сумі або речі, визначені родовими ознаками, у такій самій кількості, такого самого роду та такої самої якості, що були передані йому позикодавцем) у строк та в порядку, що встановлені договором. Якщо договором не встановлений строк повернення позики або цей строк визначений моментом пред`явлення вимоги, позика має бути повернена позичальником протягом тридцяти днів від дня пред`явлення позикодавцем вимоги про це, якщо інше не встановлено договором.
		Позика вважається повернутою в момент передання позикодавцеві речей, визначених родовими ознаками, або зарахування грошової суми, що позичалася, на його банківський рахунок (частина 3    статті 1049 ЦК України).
		Відповідно до частини 2    статті 1050 ЦК України, якщо договором встановлений обов`язок позичальника повернути позику частинами (з розстроченням), то в разі прострочення повернення чергової частини позикодавець має право вимагати дострокового повернення частини позики, що залишилася, та сплати процентів, належних йому відповідно до    статті 1048 цього Кодексу.
		Частиною 1    статті 1048 ЦК України    встановлено, що позикодавець має право на одержання від позичальника процентів від суми позики, якщо інше не встановлено договором або законом. Розмір і порядок одержання процентів встановлюються договором. Якщо договором не встановлений розмір процентів, їх розмір визначається на рівні облікової ставки Національного банку України. У разі відсутності іншої домовленості сторін проценти виплачуються щомісяця до дня повернення позики.
		Частиною 1    статті 1056-1 ЦК України    встановлено, що процентна ставка за кредитом може бути фіксованою або змінюваною. Тип процентної ставки визначається кредитним договором.
		Згідно з частиною 2    статті 1056-1 ЦК України, розмір процентів, тип процентної ставки (фіксована або змінювана) та порядок їх сплати за кредитним договором визначаються в договорі залежно від кредитного ризику, наданого забезпечення, попиту і пропозицій, які склалися на кредитному ринку, строку користування кредитом, розміру облікової ставки та інших факторів на дату укладення договору.
		За приписами    статті 3 Закону України «Про електронну комерцію», електронний договір це домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав і обов`язків та оформлена в електронній формі. Електронний договір укладається і виконується в порядку, передбаченому Цивільним та    Господарським кодексами України, а також іншими актами законодавства.
		Електронний договір, укладений шляхом обміну електронними повідомленнями, підписаний у порядку, визначеному    статтею 12 Закону України «Про електронну комерцію», вважається таким, що за правовими наслідками прирівнюється до договору, укладеного у письмовій формі.
		Також, приписами    ст. 12 Закону України «Про електронну комерцію», передбачено поняття «підпис у сфері електронної комерції». Так, якщо відповідно до акта цивільного законодавства або за домовленістю сторін електронний правочин має бути підписаний сторонами, моментом його підписання є використання: електронного підпису або електронного цифрового підпису відповідно до    Закону України «Про електронний цифровий підпис», за умови використання засобу електронного цифрового підпису усіма сторонами електронного правочину; електронного підпису одноразовим ідентифікатором, визначеним цим Законом; аналога власноручного підпису (факсимільного відтворення підпису за допомогою засобів механічного або іншого копіювання, іншого аналога власноручного підпису) за письмовою згодою сторін, у якій мають міститися зразки відповідних аналогів власноручних підписів.
		Згідно з пунктом 12 частини 1    статті 3 Закону України «Про електронну комерцію», одноразовий ідентифікатор алфавітно-цифрова послідовність, що й отримує особа, яка прийняла пропозицію (оферту) укласти електронний договір шляхом реєстрації в інформаційно-телекомунікаційній системі суб`єкта електронної комерції, що надав таку пропозицію. Одноразовий ідентифікатор може передаватися субєктом електронної комерції, що пропонує укласти договір, іншій стороні електронного правочину засобом зв`язку, вказаним під час реєстрації у його системі, та додається (приєднується) до електронного повідомлення від особи, яка прийняла пропозицію укласти договір.
		Позивачем долучено Правила про надання коштів у кредит фізичним особам-підприємцям ТОВ «Бізнес-Позика», затверджені наказом директора товариства від 12.03.2021 №07-ОД.
		Відповідно до пункту 5.1. Правил про надання грошових коштів у кредит фізичним особам-підприємцям ТОВ «Бізнес Позика», затверджених наказом директора від 12.03.2021 за №07-ОД (надалі    Правила) обчислення строку користування кредитом та нарахування процентів за користування кредитом за договором про надання кредиту здійснюється за фактичну кількість календарних днів користування кредитом з урахуванням умов договору. Таким чином, проценти за користування кредитом щоденно нараховуються на неповернену суму кредиту, станом на початок доби, з першого дня перерахування суми кредиту позичальнику до закінчення терміну дії договору про надання кредиту (включно).
		В пункті 5.2 Правил встановлено, що нарахування комісії здійснюється в момент укладання договору. Порядок та розмір оплат комісії визначено Графіком платежів.
		Пунктом 5.5. Правил встановлено, що у разі недостатності суми здійсненого платежу для виконання зобов`язання за договором про надання кредиту у повному обсязі, ця сума погашає вимоги кредитодавця у такій черговості: 1) у першу чергу - відшкодовуються витрати кредитодавця, пов`язані з поверненням виданого кредиту (судові витрати, витрати на державного/приватного виконавця, нотаріуса тощо); 2) у другу чергу - нараховані кредитодавцем неустойка (штраф), інші платежі відповідно до договору про надання кредиту - у разі їх нарахування; 3) у третю чергу - прострочені проценти за користування кредитом та прострочена сума кредиту; 4) у четверту чергу - проценти за користування кредитом; 5) у п`яту чергу - сума кредиту.
		Відповідно до пункту 7.5. Правил закінчення строку дії договору не звільняє сторони від відповідальності за порушення умов договору та невиконання договору, яке мало місце під час дії договору.
		Судом враховано, що альтернативної редакції Правил, відмінної від редакції позивача, відповідачем не подано.
		Суд також враховує, що Верховний Суд у постанові від 12.01.2021 у справі №524/5556/19 також підтверджує, що суди дійшли обґрунтованого висновку про те, що оспорюваний договір про надання фінансового кредиту підписаний позивачкою за допомогою одноразового паролю-ідентифікатора, тобто належними та допустимими доказами підтверджено укладання між сторонами спірного правочину. Без отримання листа на адресу електронної пошти та/або смс-повідомлення, без здійснення входу на сайт товариства за допомогою логіна особистого кабінету і пароля особистого кабінету кредитний договір між позивачем та відповідачем не був би укладений. Сторони досягли згоди щодо усіх істотних умов правочину, що спростовує доводи касаційної скарги у цій частині".
		Як вбачається з матеріалів справи кредитний договір №320442-КС-001 від 27.05.2021 містить відмітку про підписання його одноразовим ідентифікатором «Підписано електронним підписом одноразовим ідентифікатором G-9641 27.05.2021 16:17:17».
		На виконання умов договору     позивач     надав     відповідачу     кредит     у розмірі    20000,00грн.    на картковий рахунок, вказаний відповідачем (позичальником) при заповненні анкетних даних     в Особистому кабінеті.
		В матеріалах справи наявне платіжне доручення №28440 від 27.05.2021 про перерахування 20000,00грн.) на картку отримувача (відповідача). Платіжне доручення містить посилання на кредитний договір, іпн фоп Антонюк О.С., номер банківської картки. 
		Враховуючи надані позивачем докази про перерахування платежу в сумі 20000,00грн. на картку отримувача (відповідача), відсутність будь-яких заперечень з боку відповідача щодо отримання ним суми кредиту за договором, відсутність доказів звернення відповідача до банку та/або правоохоронних органів стосовно факту втрати платіжної картки, суд вважає, що обставини отримання відповідачем суми кредиту 20000,00грн. є доведеними. Крім того, належність картки та отримання кредиту відповідач не заперечив. 
		Позичальник ФОП Антонюк Олена Сергіївна частково сплачувала заборгованість за кредитним договором, про що вказано позивачем у позовній заяві та відображено у розрахунку заборгованості за договором, згідно з яким відповідач на виконання умов договору перерахував грошові кошти в сумі 4880,00грн.
		Вказана суму розподілена позивачем, враховуючи черговість зарахування коштів, зазначену в пункті 1 Графіку платежів зазначеному у Договору, шляхом зарахування 2985,45грн. на погашення суми процентів та 1894,55грн. на погашення суми комісії.
		Разом з тим, суд зазначає, що договір про надання кредиту відповідач у судовому порядку не оспорив, отримавши кредитні кошти, користувався ними здійснював часткові платежі з метою виконання умов договору. Зазначені обставини не заперечуються та не були спростовані відповідачем.    
		Як вбачається з умов договору, а саме: з пункту 3 договору, сторонами був визначений графік обов`язкових платежів, відповідно до якого, встановлені періоди користування кредитом, розмір плати за користування кредитом, розмір часткового платежу основної суми та загальний платіж.
		Суд враховує, що в матеріалах справи відсутні докази того, що сторонами договору переносилися строки виконання грошових зобов`язань позичальника за договором, змінювався графік        платежів.
		У зв`язку з зазначеним вище, за розрахунком позивача у відповідача станом на 08.08.2023 утворилась заборгованість за договором №320442-КС-001 про надання кредиту в сумі 40610,39грн., що складається з:
		- суми прострочених платежів по тілу кредиту - 20000,00грн.;
		- суми прострочених платежів по відсотках - 19504,94грн. за період з 27.05.2021 по 08.08.2022;
		- суми прострочених платежів за комісією - 1105,45грн.
		Контррозрахунок суду відповідач не надала.
		Таким чином, з урахуванням часткового погашення заборгованості, сума неповернутого кредиту становить     20000,00грн., відсотків - 19504,94грн. та комісії - 1105,45грн.
		Документів, що спростовували б доводи позивача або підтверджували б сплату відповідачем заборгованості по кредиту, процентах та комісії, відповідач суду не надала, тому вимога позивача про стягнення з відповідача заборгованості в сумі 40610,39грн. (20000,00грн. - сума прострочених платежів по тілу кредиту, 19504,94грн. - сума прострочених платежів по процентах, 1105,45грн. - сума прострочених платежів за комісією) є обґрунтованою та такою, що підлягає задоволенню.
		Відповідно до статті 13 Господарського процесуального кодексу України судочинство у господарських судах здійснюється на засадах змагальності.
		Згідно з пунктом 4 частини 3 статті 129 Конституції України  та статями 73, 74, 77, 79 Господарського процесуального кодексу України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень. Доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи. Обставини, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування. Наявність обставини, на яку сторона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, вважається доведеною, якщо докази, надані на підтвердження такої обставини, є більш вірогідними, ніж докази, надані на її спростування.
		Враховуючи вищевикладене, надавши відповідну юридичну оцінку всім наявним в матеріалах справи доказам, суд дійшов висновку про наявність правових підстав для задоволення позову повністю.
		Суд також зазначає, що 24.06.2021 до Єдиного державного реєстру фізичних осіб, юридичних осіб - підприємців, громадських формувань внесений запис 2002700060004019591 про припинення підприємницької діяльності Антонюк Олени Сергіївни (ідентифікаційний номер НОМЕР_1 ).
		Відповідно до статті 4 ГПК України      право на звернення до господарського суду в установленому цим Кодексом порядку гарантується. Ніхто не може бути позбавлений права на розгляд його справи в господарському суді, до юрисдикції якого вона віднесена законом.
		Предметна та суб`єкта юрисдикція господарських судів, тобто сукупність повноважень господарських судів щодо розгляду справ, віднесених до їх компетенції, визначена      статтею 20 ГПК України. За частиною 1 цієї статті господарські суди розглядають справи в спорах, що виникають у зв`язку із здійсненням господарської діяльності (крім справ, передбачених частиною 2 цієї статті), та інші справи в визначених законом випадках, зокрема: справи в спорах, що виникають при укладанні, зміні, розірванні і виконанні правочинів у господарській діяльності, крім правочинів, стороною яких є фізична особа, яка не є підприємцем, а також у спорах щодо правочинів, укладених для забезпечення виконання зобов`язання, сторонами якого є юридичні особи та (або) фізичні особи - підприємці.
		За частиною 2      статті 4 ГПК України      юридичні особи та фізичні особи-підприємці, фізичні особи, які не є підприємцями, державні органи, органи місцевого самоврядування мають право на звернення до господарського суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав та законних інтересів у справах, віднесених законом до юрисдикції господарського суду, а також для вжиття передбачених законом заходів, спрямованих на запобігання правопорушенням.
		За статтею 45 ГПК України сторонами в судовому процесі - позивачами і відповідачами - можуть бути особи, зазначені в      статті 4 цього Кодексу, тобто, і фізичні особи, які не є підприємцями, а винятки, коли спори, стороною яких є фізична особа, що не є підприємцем, не підлягають розгляду в господарських судах, чітко визначені положеннями      статті 20 цього Кодексу      (як приклад, пункти 5, 10, 14 цієї статті).
		Наведене свідчить про те, що з дати набрання чинності      ГПК України      в редакції      Закону України від 03.10.2017 № 2147-VIII "Про внесення змін до Господарського процесуального кодексу України, Цивільного процесуального кодексу України, Кодексу адміністративного судочинства України та інших законодавчих актів"      одним із критеріїв віднесення справ до господарської юрисдикції визначено наявність між сторонами саме господарських правовідносин, а також впроваджений підхід щодо розмежування юрисдикції залежно від предмета правовідносин, а не лише від суб`єктного складу сторін. Отже, ознаками спору, на який поширюється юрисдикція господарського суду, є наявність між сторонами господарських відносин, врегульованих Цивільним кодексом України,      Господарським кодексом України, іншими актами господарського і цивільного законодавства, і спору про право, що виникає з відповідних відносин, наявність у законі норми, що прямо передбачала б вирішення спору господарським судом, відсутність у законі норми, що прямо передбачала б вирішення такого спору судом іншої юрисдикції.
		Аналогічна позиція викладена в постанові Великої Палати Верховного Суду від 13.02.2019 у справі № 910/8729/18.
		З огляду на положення частини 1 статті 20 ГПК України, а також статей    4, 45 цього      Кодексу, для визначення юрисдикції господарського суду щодо розгляду конкретної справи      має значення суб`єктний склад саме сторін правочину та наявність спору, що виник у зв`язку зі здійсненням господарської діяльності.
		Суд встановив, що кредитний договір від 27.05.2021, умовами якого обґрунтований заявлений позов, укладений сторонами як суб`єктами господарювання (відповідач втратила статус суб`єкта підприємницької діяльності - 24.06.2021). З аналізу змісту та підстав цього позову вбачається, що спір між сторонами виник щодо неналежного виконання відповідачем договору, в частині обов`язку по своєчасному поверненню кредиту.
		Господарська діяльність, що здійснюється з метою одержання прибутку, є підприємництвом, а суб`єкти підприємництва - підприємцями (частина 2    статті 3 Господарського кодексу України      (далі -      ГК України). Згідно з частинами 1 та 2      статті 128  ГК України      громадянин визнається суб`єктом господарювання в разі здійснення ним підприємницької діяльності за умови державної реєстрації його як підприємця без статусу юридичної особи відповідно до      статті 58 цього Кодексу. Громадянин-підприємець відповідає за своїми зобов`язаннями усім своїм майном, на яке відповідно до закону може бути звернене стягнення.
		За частиною 1 статті 173 ГК України зобов`язання, що виникає між суб`єктом господарювання та іншим учасником (учасниками) відносин у сфері господарювання з підстав, передбачених цим Кодексом, в силу якого один суб`єкт (зобов`язана сторона) зобов`язаний вчинити певну дію господарського чи управлінсько-господарського характеру на користь іншого суб`єкта (виконати роботу, передати майно, сплатити гроші, надати інформацію тощо), або відмовитися від певних дій, а інший суб`єкт (управнена сторона) має право вимагати від зобов`язаної сторони виконання її обов`язку, є господарським зобов`язанням.
		За положеннями статей 51, 52 Цивільного кодексу України до підприємницької діяльності фізичних осіб застосовуються нормативно-правові акти, що регулюють підприємницьку діяльність юридичних осіб, якщо інше не встановлене законом або не випливає із суті відносин. Фізична особа-підприємець відповідає за зобов`язаннями, пов`язаними з підприємницькою діяльністю, усім своїм майном, крім майна, на яке згідно із законом не може бути звернене стягнення.
		За змістом статей   51, 52, 598 - 609 ЦК України, статей 202-208 ГК України, частини 9 статті 4 Закону України від 15.05.2003 №755-IV "Про державну реєстрацію юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань" у випадку припинення підприємницької діяльності фізичної особи - підприємця (із внесенням до Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань запису про державну реєстрацію такого припинення) її зобов`язання (господарські зобов`язання) за укладеними договорами не припиняються, а продовжують існувати, оскільки вона як фізична особа не перестає існувати та відповідає за своїми зобов`язаннями, пов`язаними з підприємницькою діяльністю усім своїм майном.
		Отже, позивач, звертаючись до господарського суду, обґрунтовано визначив належність спору до господарської юрисдикції відповідно до суб`єктного складу та змісту правовідносин сторін як таких, що виникли з господарського договору, зобов`язання за яким у відповідача із втратою нею статусу ФОП не припинились.
		Розподіл судових витрат:
		Відповідно до    статті 129 ГПК України, витрати по сплаті судового збору покладаються на відповідача.
		Керуючись статтями 2, 3, 12, 73, 74, 76-79, 86, 91, 129, 165, 231, 236-238, 240, 247, 252 Господарського процесуального кодексу України, господарський суд 
		                                                   
		ВИРІШИВ:
		 
		Позовні вимоги Товариства з обмеженою відповідальністю "Бізнес Позика" до Антонюк Олени Сергіївни про стягнення заборгованості в розмірі 40610,39грн,  з яких: 20000,00грн - сума прострочених платежів по тілу кредиту, 19504,94грн - сума прострочених платежів по процентах, 1105,45грн. - сума прострочених платежів за комісією, задовольнити повністю.
		 
		Стягнути з Антонюк Олени Сергіївни (адреса реєстрації: АДРЕСА_1 ; ідентифікаційний номер НОМЕР_1 ) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Бізнес Позика» (01133, м.Київ, бул.Лесі Українки, буд. 26, офіс 411, код ЄДРПОУ 41084239) заборгованість в розмірі 40610,39грн,  з яких: 20000,00грн - сума прострочених платежів по тілу кредиту, 19504,94грн - сума прострочених платежів по процентах, 1105,45грн. - сума прострочених платежів за комісією,  витрати по оплаті судового збору в сумі 2147,20грн.
		 
		Видати наказ після набрання рішенням законної сили.
		 
		Згідно із статтею 241 Господарського процесуального кодексу України рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
		Апеляційна скарга відповідно до статті 256 Господарського процесуального кодексу України на рішення суду подається протягом двадцяти днів з дня складення повного судового рішення.
		Апеляційна скарга може бути подана учасниками справи до Східного апеляційного господарського суду.
		Рішення складено та підписано 04.03.2024.          
		 
		Суддя                                                                                                                        М.О. Лейба

</body>
</html>

Логін:
Для помилки:

Пароль:
Для помилки:

Ваше ім'я:
Для помилки:

Ваш e-mail:
Для помилки:

Повідомлення:
Для помилки:

Введіть в поле результат арифметичного виразу:
Для помилки:

Зачекайте, будь ласка...