Єдиний державний реєстр судових рішень

Доступ до Реєстру здійснюється в тестовому (обмеженому) режимі. Для запобігання загрозам життю і здоров'ю суддів та учасників судового процесу, а також у разі виявлення ознак кіберзагрози, доступ до Реєстру або окремих рішень у ньому може бути обмежено.

Ласкаво просимо, !

Категорія справи № 910/9385/20 : Господарські справи (з 01.01.2019); Справи позовного провадження; Справи у спорах, що виникають із земельних відносин; про усунення порушення прав власника.
Надіслано для оприлюднення: 05.03.2024. Зареєстровано: 06.03.2024. Забезпечено надання загального доступу: 07.03.2024.
Дата набрання законної сили: 29.02.2024
Номер судового провадження: не визначено

<!DOCTYPE HTML PUBLIC "-//W3C//DTD HTML 4.01 Transitional//DE" "http://www.w3.org/TR/html4/loose.dtd">
<html>
	<head>
		<meta http-equiv="content-type" content="text/html; charset=utf-8" />
		<meta name="generator" content="Rtf2Html Converter" />
		<title>
			Єдиний державний реєстр судових рішень
		</title>
	</head>
	<body>
		 
		   ГОСПОДАРСЬКИЙ  СУД  міста КИЄВА 01054, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-В, тел. (044) 284-18-98, E-mail: inbox@ki.arbitr.gov.uaУХВАЛА
		м. Київ
		29.02.2024Справа №  910/9385/20За заявою старшого державного виконавця Шевченківського ВДВС у місті Києві Центрального МУ МЮ (м.Київ) Молотилової Вікторії
		про зміну способу та порядку виконання рішення
		у справі №910/9385/20
		за позовом Національного музею історії України
		до Релігійної громади Української православної церкви Десятинний Храм Різдва Пресвятої Богородиці у Шевченківському районі м. Києва
		треті особи, які не заявляють самостійних вимог на предмет спору, на стороні позивача:
		1. Виконавчий орган Київської міської ради (Київської міської державної адміністрації),
		2. Міністерство культури та інформаційної політики України,
		про усунення перешкод користування земельною ділянкою та скасування запису права власності на нерухоме майно
		Суддя Усатенко І.В.
		Представники сторін: 
		Від позивача: Панченко Н.О., Банах О.Л.
		Від відповідача: Поваляєв О.Б.
		Від третьої особи-1: не з`явились
		Від третьої особи-2: Яцишен Д.В., Мнацаканян С.А.
		Від державного виконавця: Молотилова В.В.
		ВСТАНОВИВ:
		У липні 2020 року Національний музей історії України звернувся до Господарського суду міста Києва з позовом (з урахуванням заяви про зміну предмета позову) до Релігійної громади Української православної церкви Десятинний Храм Різдва Пресвятої Богородиці у Шевченківському районі м. Києва  про:
		- усунення Національному музею історії України перешкоди у користуванні земельною ділянкою площею 2,3225 га (кадастровий номер 8000000000:91:158:0002), що розташована за адресою: м. Київ, вул. Володимирська, 2, зобов`язавши Релігійну громаду Української Православної Церкви Десятинний Храм Різдва Пресвятої Богородиці у Шевченківському районі м. Києва звільнити самовільно зайняту земельну ділянку площею 158 кв. м (0,0158 га), що знаходиться у межах земельної ділянки з кадастровим номером 8000000000:91:158:0002 та є її частиною, шляхом знесення за кошти Релігійної громади Української Православної Церкви Десятинний Храм Різдва Пресвятої Богородиці у Шевченківському районі м. Києва самочинно збудованого об`єкта нерухомого майна, а саме нежитлової будівлі (літ. "Р"), каплиці, загальною площею 133,2 кв. м (площа по зовнішніх стінах 158 кв. м), за адресою: м. Київ, вул. Володимирська, 2 (запис про право власності 1788799) та за рахунок Релігійної громади Української Православної Церкви Десятинний Храм Різдва Пресвятої Богородиці у Шевченківському районі м. Києва приведення земельної ділянки у попередній стан;
		- скасування запису 1788799 про державну реєстрацію права власності на нерухоме майно, а саме на нежитлову будівлю (літ. "Р"), каплицю, загальною площею 133,2 кв. м, за адресою: м. Київ, вул. Володимирська, 2 за Релігійною громадою Української Православної Церкви Десятинний Храм Різдва Пресвятої Богородиці у Шевченківському районі м. Києва, здійснений на підставі Рішення про державну реєстрацію прав та їх обтяжень № 4268791 від 24.07.2013.
		Рішенням Господарського суду міста Києва від 14.12.2022 позов задоволено.
		Постановою Північного апеляційного господарського суду від 14.09.2023 рішення Господарського суду міста Києва від 15.02.2023 у справі №910/9385/20 в частині задоволення позовної вимоги про скасування запису 1788799 про державну реєстрацію права власності на нерухоме майно, а саме: нежитлову будівлю (літ. "Р"), каплицю, загальною площею 133, 2 кв. м, за адресою: м. Київ, вул. Володимирська, 2 за Релігійною громадою Української Православної Церкви Десятинний Храм Різдва Пресвятої Богородиці у Шевченківському районі м. Києва, здійснений на підставі Рішення про державну реєстрацію прав та їх обтяжень № 4268791 від 24.07.2013 скасовано та прийнято в цій частині нове рішення про відмову в задоволенні зазначених позовних вимог Національного музею історії України. Стягнуто з Релігійної громади Української православної церкви Десятинний Храм Різдва Пресвятої Богородиці у Шевченківському районі м. Києва на користь Національного музею історії України судовий збір у сумі 2102,00 грн та витрати на проведення судової земельно-технічної експертизи в сумі 30000,00 грн. У іншій частині рішення Господарського суду міста Києва від 15.02.2023 у справі №910/9385/20 залишено без змін.
		02.10.2023 на виконання рішення та постанови видано відповідні накази.
		05.02.2024 від старшого державного виконавця Шевченківського ВДВС у місті Києві Центрального МУМЮ (м.Київ) Молотилової Вікторії надійшла зава про зміну способу та порядку виконання рішення в справі №910/9385/20.
		Розпорядженням керівника апарату Господарського суду міста Києва №01.3-16/428/24 від 05.02.2024 призначено повторний автоматизований розподіл матеріалів судової справи №910/9385/20, у зв`язку зі звільненням судді ОСОБА_1 . 
		Згідно протоколу повторного автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 05.02.2024 заяву передано для розгляду судді Усатенко І.В.
		06.02.2024 від заявника надійшли докази направлення заяви учасникам справи.
		Ухвалою суду від 20.02.2024 прийнято заяву до свого провадження та призначено її розгляд на 29.02.2024.
		27.02.2024 від третьої особи-2 надійшли пояснення щодо заяви старшого державного виконавця, в яких зазначено про можливість виконати рішення без участі боржника та обов`язок державного виконавця вжити всіх наданих йому законом заходів та повною реалізацією законних прав.
		29.02.2024 від відповідача надійшла заява про ознайомлення з матеріалами справи та клопотання про відкладення розгляду справи. Відкладення мотивоване тим, що ухвала про призначення судового засідання не надходила, а заява від виконавця надійшла відповідачу 14.02.2024 без додатків, в зв`язку з чим у представника не було об`єктивної можливості ознайомитись із матеріалами справи та підготувати документи по суті заяви.
		В судове засідання 29.02.2024 представник третьої особи-1 не з`явився, про дату та час судового розгляду був повідомлений належним чином.
		Неявка представника не перешкоджає розгляду заяви по суті.
		Представником відповідача озвучено клопотання про відкладення розгляду заяви.
		Державний виконавець проти задоволення клопотання відповідача заперечував, в зв`язку з необґрунтованістю.
		Представник третьої особи-2 підтримав заперечення.
		Суд, протокольною ухвалою від 29.02.2024 відмовив у задоволенні клопотання про відкладення, в зв`язку з необґрунтованістю, оскільки, відповідачем не надано доказів отримання від заявника лише копії самої заяви без додатків та неможливості завчасно ознайомитись з матеріалами скарги в господарському суді, оскільки, заява на ознайомлення була подана лише 29.02.2024. Крім того суд відзначає, що ухвала від 20.02.2024 про призначення судового засідання була надіслана відповідачу, проте з 26.02.2024 відділенням поштового зв`язку було вчинено дві невдалі спроби вручити ухвалу адресату. Тобто саме відповідач не вчинив дій щодо отримання ухвали суду.
		В судовому засіданні 29.02.2024 державний виконавець підтримала свою заяву про зміну способу та порядку виконання рішення.
		Представник відповідача заперечував проти задоволення заяви, вказуючи на відсутність повноважних осіб на виконання рішення безпосередньо відповідачем.
		Представник третьої особи підтримав подані до суду письмові пояснення.
		Суд розглянув заяву по суті, та зазначає наступне.
		Національний музей історії України звернувся з заявою про відкриття виконавчого провадження від 02.10.2023 № 633 щодо примусового виконання наказу Господарського суду міста Києва від 02.10.2023 № 910/9385/20 щодо усунення Національному музею історії України перешкоди у користуванні земельною ділянкою площею 2,3225 га (кадастровий номер 8000000000:91:158:0002), що розташована за адресою: м. Київ, вул. Володимирська, 2, зобов`язавши Релігійну громаду Української Православної Церкви Десятинний Храм Різдва Пресвятої Богородиці у Шевченківському районі м. Києва звільнити самовільно зайняту земельну ділянку площею 158 кв.м. (0,0158 га), що знаходиться у межах земельної ділянки з кадастровим номером 8000000000:91:158:0002 та є її частиною, шляхом знесення за кошти Релігійної громади Української Православної Церкви Десятинний Храм Різдва Пресвятої Богородиці у Шевченківському районі м. Києва самочинно збудованого об`єкта нерухомого майна, а саме: нежитлової будівлі (літ. "Р"), каплиці, загальною площею 133,2 кв.м. (площа по зовнішніх стінах 158 кв.м.), за адресою: м. Київ, вул. Володимирська, 2 (запис про право власності 1788799) та за рахунок Релігійної громади Української Православної Церкви Десятинний Храм Різдва Пресвятої Богородиці у Шевченківському районі м. Києва приведення земельної ділянки у попередній стан.
		05.10.2023 державним виконавцем винесено постанову про відкриття виконавчого провадження № 72961844, якою зобов`язано боржника виконати рішення суду до 18.10.2023.
		26.10.2023 державним виконавцем направлено боржнику вимогу про надання інформації щодо виконання рішення суду або надання пояснень щодо причин його невиконання від 19.10.2023 №ДВ25.
		27.11.2023 державним виконавцем здійснено перевірку виконання вказаного судового рішення. Перевіркою встановлено, що боржником рішення суду не виконано, про що складено відповідний акт державного виконавця, який долучено до матеріалів справи.
		28.11.2023 державним виконавцем, на підставі статей 63, 75 Закону України "Про виконавче провадження" винесено постанову про накладення на боржника штрафу за умисне та без поважних причин невиконання рішення суду, якою зобов`язано боржника виконати рішення суду до 11.12.2023.
		17.01.2024 державним виконавцем здійснено перевірку виконання вказаного судового рішення. Перевіркою встановлено, що боржником рішення суду не виконано, про що складено відповідний акт державного виконавця, який долучено до матеріалів справи.
		17.01.2024 державним виконавцем винесено постанову про накладення на боржника штрафу за умисне та без поважних причин повторне невиконання рішення суду.
		Відповідно до частини третьої статті 63 Закону України "Про виконавче провадження" державний виконавець звернувся до Шевченківського УП ГУНП у місті Києві з повідомленням про вчинення кримінального правопорушення від 22.01.2024 № 15900 з проханням про притягнення керівника Боржника до кримінальної відповідальності згідно статті 382 Кримінального кодексу України.
		Станом на 31.01.2024 на рахунках боржника відсутні кошти, за рахунок примусового стягнення яких, можливо залучити відповідних суб`єктів господарювання, які мають право та дозвільну документацію на проведення такого виду робіт по знесенню нежитлової будівлі та приведення земельної ділянки у попередній стан.
		Як зазначає державний виконавець в ході примусового виконання встановлено, що Боржник навмисно та без поважних причин не виконує рішення суду. Станом на 31.01.2024 будь-яких пояснень, інформації щодо виконання рішення суду та причин його невиконання на адресу відділу не надходило. Вказане свідчить про те, що боржник відмовляється виконати рішення суду самостійно. Рішенням Суду встановлений спосіб його виконання шляхом зобов`язання боржника знести самочинно збудований об`єкта нерухомого майна власним коштом. Оскільки, на думку, державного виконавця рішення суду не може бути виконано без боржника, він просить зміни спосіб його виконання шляхом надання права державному виконавцю організувати виконання рішення відповідно до повноважень, наданих йому законом, без участі боржника.
		Згідно з ч.ч. 1, 2 ст. 331 Господарського процесуального кодексу України за заявою сторони суд, який розглядав справу як суд першої інстанції, може відстрочити або розстрочити виконання рішення, а за заявою стягувача чи виконавця (у випадках, встановлених законом), - встановити чи змінити спосіб або порядок його виконання. Заява про встановлення або зміну способу або порядку виконання, відстрочення або розстрочення виконання судового рішення розглядається у десятиденний строк з дня її надходження у судовому засіданні з повідомленням учасників справи.
		Під зміною способу і порядку виконання рішення слід розуміти прийняття господарським судом нових заходів для реалізації рішення в разі неможливості його виконання у порядку і способом, раніше встановленими. Наприклад, зміна способу виконання рішення можлива шляхом видозмінення зазначеної у рішенні форми (грошової чи майнової) виконання, тобто за відсутності у боржника присудженого позивачеві майна в натурі або грошових коштів, достатніх для покриття заборгованості. Змінюючи спосіб і порядок виконання судового рішення, суд не може змінювати останнє по суті.
		Порядок виконання рішень, за якими боржник зобов`язаний вчинити певні дії або утриматися від їх вчинення визначено статтею 63 Закону України "Про виконавче провадження", відповідно до частин 1 - 3 якої за рішеннями, за якими боржник зобов`язаний особисто вчинити певні дії або утриматися від їх вчинення, виконавець наступного робочого дня після закінчення строку, визначеного частиною шостою статті 26 цього Закону, перевіряє виконання рішення боржником. Якщо рішення підлягає негайному виконанню, виконавець перевіряє виконання рішення не пізніш як на третій робочий день після відкриття виконавчого провадження. У разі невиконання без поважних причин боржником рішення виконавець виносить постанову про накладення на боржника штрафу, в якій також зазначаються вимога виконати рішення протягом 10 робочих днів (за рішенням, що підлягає негайному виконанню, - протягом трьох робочих днів) та попередження про кримінальну відповідальність. Виконавець наступного робочого дня після закінчення строку, передбаченого частиною другою цієї статті, повторно перевіряє виконання рішення боржником. У разі повторного невиконання без поважних причин боржником рішення, якщо таке рішення може бути виконано без участі боржника, виконавець надсилає органу досудового розслідування повідомлення про вчинення боржником кримінального правопорушення та вживає заходів примусового виконання рішення, передбачених цим Законом. У разі невиконання боржником рішення, яке не може бути виконано без участі боржника, виконавець надсилає до органу досудового розслідування повідомлення про вчинення боржником кримінального правопорушення та виносить постанову про закінчення виконавчого провадження.
		Таким чином, відповідно до положень наведеної норми повторне невиконання боржником рішення суду, яке може бути виконано без його участі, має наслідком надіслання державним виконавцем органу досудового розслідування повідомлення про вчинення боржником кримінального правопорушення, а також вжиття заходів примусового виконання рішення суду. Водночас, у разі невиконання рішення суду, яке не може бути виконане без участі боржника, державний виконавець надсилає органу досудового розслідування повідомлення про вчинення боржником кримінального правопорушення та виносить постанову про закінчення виконавчого провадження.
		Відповідно до рішення у цій справі Боржника зобов`язано вчинити певні дії, а саме усунути стягувачу перешкоди у користуванні земельною ділянкою площею 2,3225 га (кадастровий номер 8000000000:91:158:0002), що розташована за адресою: м. Київ, вул. Володимирська, 2, зобов`язавши Релігійну громаду Української Православної Церкви Десятинний Храм Різдва Пресвятої Богородиці у Шевченківському районі м. Києва звільнити самовільно зайняту земельну ділянку площею 158 кв.м. (0,0158 га), що знаходиться у межах земельної ділянки з кадастровим номером 8000000000:91:158:0002 та є її частиною, шляхом знесення за кошти Релігійної громади Української Православної Церкви Десятинний Храм Різдва Пресвятої Богородиці у Шевченківському районі м. Києва самочинно збудованого об`єкта нерухомого майна, а саме: нежитлової будівлі (літ. "Р"), каплиці, загальною площею 133,2 кв.м. (площа по зовнішніх стінах 158 кв.м.), за адресою: м. Київ, вул. Володимирська, 2 (запис про право власності 1788799) та за рахунок Релігійної громади Української Православної Церкви Десятинний Храм Різдва Пресвятої Богородиці у Шевченківському районі м. Києва приведення земельної ділянки у попередній стан.
		Втім, та обставина, що саме Боржник відповідно до вказаного судового рішення зобов`язаний вчинити певні дії не свідчить про те, що у разі невиконання цього рішення саме Боржником, воно не може бути виконано без його участі відповідно до абзацу 2 частини 3 статті 63 Закону України "Про виконавче провадження", оскільки хоч і зобов`язує саме Боржника вчинити ці дії, однак не є нерозривно пов`язаним з особою Боржника та не унеможливлює виконання цього рішення без його участі шляхом вжиття державним виконавцем заходів примусового виконання, враховуючи встановлені судами обставини невиконання його у добровільному порядку та вчинення перешкод в його виконанні.
		Суд звертається до висновків, викладених у постанові від 13.02.2018 у справі № 923/182/13-г, в якій Верховний Суд визнав непереконливими та необґрунтованими висновки судів першої та апеляційної інстанції щодо неможливості виконання рішення суду у даній справі без вчинення саме Боржником певних дій з посиланням на порядок і спосіб, визначені при задоволенні позовних вимог в повному обсязі в редакції Позивача, який самостійно зазначив предмет позову саме таким чином, оскільки неможливість виконання рішення суду без участі боржника зумовлене тим, що таке виконання має бути нерозривно пов`язане з особою боржника, тобто відповідні дії, вчинити які зобов`язано за рішенням суду, можуть бути здійснені лише боржником. В оскаржуваних судових рішеннях відсутні обґрунтування підстав, за яких суди дійшли висновку про те, що виконати рішення у даній справі без участі Відповідача (Боржника) неможливо, враховуючи також наявність у справі матеріалів виконавчого провадження щодо призначення державним виконавцем виконавчих дій та здійснення підготовчих дій з виконання рішення суду, які суди попередніх інстанцій не дослідили та оцінку яким не надали (пункт 11).
		Необхідно врахувати, що статтею 129-1 Конституції України встановлено, що суд ухвалює рішення іменем України. Судове рішення є обов`язковим до виконання. Держава забезпечує виконання судового рішення у визначеному законом порядку. Контроль за виконанням судового рішення здійснює суд. 
		Згідно з вимогами частини 1 статті 18 ГПК України судові рішення, що набрали законної сили, є обов`язковими до виконання всіма органами державної влади, органами місцевого самоврядування, їх посадовими та службовими особами, фізичними і юридичними особами та їх об`єднаннями на всій території України. Відповідно до статті 17 Закону України "Про виконання рішень і застосування практики Європейського суду з прав людини" суди застосовують при розгляді справ Конвенцію та практику Суду як джерело права.
		У рішенні "Горнсбі проти Греції" Європейський суд з прав людини наголосив, що відповідно до усталеного прецедентного права, пункт 1 статті 6 гарантує кожному право на звернення до суду або арбітражу з позовом стосовно будь-яких його цивільних прав та обов`язків. Таким чином, ця стаття проголошує "право на суд", одним з аспектів якого є право на доступ, тобто право подати позов з приводу цивільно-правових питань до суду (див. рішення у справі "Філіс проти Греції" (Philis v. Greece) (№ 1) від 27 серпня 1991 року, серія А, № 209, с. 20, п. 59). Однак це право було б ілюзорним, якби правова система Договірної держави допускала, щоб остаточне судове рішення, яке має обов`язкову силу, не виконувалося на шкоду одній із сторін. Важко собі навіть уявити, щоб стаття 6 детально описувала процесуальні гарантії, які надаються сторонам у спорі, - а саме: справедливий, публічний і швидкий розгляд, - і водночас не передбачала виконання судових рішень. Якщо вбачати у статті 6 тільки проголошення доступу до судового органу та права на судове провадження, то це могло б породжувати ситуації, що суперечать принципу верховенства права, який Договірні держави зобов`язалися поважати, ратифікуючи Конвенцію (995_690) (див., mutatis mutandis, рішення у справі "Голдер проти Сполученого Королівства" (Golder v. the United Kingdom) від 21 лютого 1975 року (980_086), серія А, № 18, с. 16 - 18, п. 34 - 36). Отже, для цілей статті 6 виконання рішення, ухваленого будь-яким судом, має розцінюватися як складова частина "судового розгляду". До того ж ЄСПЛ уже прийняв цей принцип у справах щодо тривалості судового провадження (див. останні рішення у справах "Ді Педе проти Італії" (Di Pede v. Italy) та "Заппія проти Італії" (Zappia v. Italy) від 26 вересня 1996 року, Reports of Judgments and Decisions 1996-IV, c. 1383 - 1384, п. 20 - 24 та с. 1410 - 1411, п. 16 - 20 відповідно).
		У рішенні ЄСПЛ у справі "Войтенко проти України" від 29.06.2004 (заява № 18966/02) ЄСПЛ нагадує свою практику, що неможливість для заявника домогтися виконання судового рішення, винесеного на його чи її користь, становить втручання у право на мирне володіння майном, що викладене у першому реченні пункту першого статті 1 Протоколу N 1 (994_535) (див. серед інших джерел, "Бурдов проти Росії" (980_045), заява № 59498/00, параграф 40, ЄСПЛ 2002-III; "Ясіуньєне проти Латвії", заява № 41510/98, параграф 45, 6 березня 2003 року).
		У справі "Глоба проти України" Суд зазначає, що саме на державу покладається обов`язок вжиття у межах її компетенції усіх необхідних кроків для того, щоб виконати остаточне рішення суду та, діючи таким чином, забезпечити ефективне залучення усього її апарату. Не зробивши цього, вона не виконає вимоги, що містяться у пункті 1 статті 6 Конвенції. Насамкінець, Суд повторює, що сама природа виконавчого провадження вимагає оперативності (див. рішення у справі "Comingersoll S.A." проти Португалії" (Comingersoll S.A. v. Portugal) [ВП], заява № 35382/97, п. 23, ECHR 2000-IV). Суд повторює, що пункт 1 статті 6 Конвенції, inter alia, захищає виконання остаточних судових рішень, які у державах, що визнали верховенство права, не можуть залишатися невиконаними на шкоду одній зі сторін. Відповідно виконанню судового рішення не можна перешкоджати, відмовляти у виконанні або надмірно його затримувати (див., наприклад, рішення від 19 березня 1997 року у справі "Горнсбі проти Греції" (Hornsby v. Greece), Reports 1997-II, п. 40; рішення у справі «Бурдов проти Росії» (Burdov v. Russia), заява № 59498/00, п. 34, ECHR 2002-III, та рішення від 6 березня 2003 року у справі «Ясюнієне проти Литви» ("…"), заява № 41510/98, п. 27). Держава зобов`язана організувати систему виконання судових рішень, яка буде ефективною як за законодавством, так і на практиці (див. рішення від 7 червня 2005 року у справі "Фуклев проти України" (Fuklev v. Ukraine), заява № 71186/01, п. 84).
		Таким чином встановлена обов`язковість судового рішення, яке набрало законної сили, не дає підстав для висновку про можливість ставити його виконання в залежність від волевиявлення боржника або будь-яких інших осіб на вчинення чи не вчинення дій щодо його виконання, оскільки це б нівелювало значення самого права звернення до суду як засобу захисту та забезпечення реального відновлення порушених прав та інтересів.
		Вказана правова позиція зокрема викладена у постанові № 916/4106/14 від 30.08.2018.
		Оскільки, суд дійшов висновку, що рішення у даній справі може бути виконано і без участі боржника, відсутні підстави для задоволення заяви про зміну способу та порядку виконання рішення суду, оскільки, державним виконавцем не вчинялись діє передбачені абз 2  ч. 3 ст. 63 Закону України "Про виконавче провадження", відповідно до якої у разі повторного невиконання без поважних причин боржником рішення, якщо таке рішення може бути виконано без участі боржника, виконавець надсилає органу досудового розслідування повідомлення про вчинення боржником кримінального правопорушення та вживає заходів примусового виконання рішення, передбачених цим Законом.
		Зміна способу та порядку виконання рішення є надзвичайним заходом, який застосовується у разі вичерпання всіх можливих засобів його виконання. Проте, державний виконавець не надав суду доказів вчинення ним виконавчих дій в порядку, передбаченому  абз. 2 ч. 3 ст. 63 Закону України "Про виконавче провадження".
		Крім того, суд не вбачає, що надання права державному виконавцю організовувати виконання рішення відповідно до повноважень, наданих йому Законом України "Про виконавче провадження", без участі боржника, не є зміною способу та порядку виконання рішення суду, а визначає іншу особу, яка здійснює його виконання.
		Заявником не доведено, необхідність зміни порядку та способу виконання рішення, оскільки не надано доказів наявності обставин, що істотно ускладнюють виконання рішення або роблять його виконання неможливим. Заявником не подані докази в підтвердження тих обставин, що дане рішення не може бути виконано самостійно державним виконавцем, шляхом вчинення дій, передбачених Законом, без участі боржника.
		Відповідно до ч. 7 ст. 331 ГПК України про відстрочення або розстрочення виконання судового рішення, встановлення чи зміну способу та порядку його виконання або відмову у вчиненні відповідних процесуальних дій постановляється ухвала, яка може бути оскаржена. У необхідних випадках ухвала надсилається установі банку за місцезнаходженням боржника або державному виконавцю, приватному виконавцю.
		Відповідно до ст. 74 ГПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень. У разі посилання учасника справи на невчинення іншим учасником справи певних дій або відсутність певної події, суд може зобов`язати такого іншого учасника справи надати відповідні докази вчинення цих дій або наявності певної події. У разі ненадання таких доказів суд може визнати обставину невчинення відповідних дій або відсутності події встановленою. Докази подаються сторонами та іншими учасниками справи. Суд не може збирати докази, що стосуються предмета спору, з власної ініціативи, крім витребування доказів судом у випадку, коли він має сумніви у добросовісному здійсненні учасниками справи їхніх процесуальних прав або виконанні обов`язків щодо доказів.
		З огляду на вищезазначене суд не вбачає підстав для зміни способу та порядку виконання рішення Господарського суду м. Києва від 15.02.2023 № 910/9385/20, оскільки заявником не доведено існування обставин, що істотно ускладнюють чи роблять неможливим виконання рішення суду. 
		Враховуючи викладене та керуючись ст.ст. 234, 331 Господарського процесуального кодексу України, Господарський суд міста Києва, -
		УХВАЛИВ:
		Відмовити старшому державному виконавцю Шевченківського ВДВС у місті Києві Центрального МУ МЮ (м.Київ) Молотиловій Вікторії у задоволенні заяви про зміну способу та порядку виконання рішення Господарського суду міста Києва від 15.02.2023 № 910/9385/20. 
		Відповідно до ст. 235 ГПК України ухвала набирає законної сили негайно після її проголошення суддею і може бути оскаржена в апеляційному порядку згідно ст.ст 254-256 ГПК України.
		 
		Суддя                                                                                                    І.В.Усатенко

</body>
</html>

Логін:
Для помилки:

Пароль:
Для помилки:

Ваше ім'я:
Для помилки:

Ваш e-mail:
Для помилки:

Повідомлення:
Для помилки:

Введіть в поле результат арифметичного виразу:
Для помилки:

Зачекайте, будь ласка...