Єдиний державний реєстр судових рішень

Доступ до Реєстру здійснюється в тестовому (обмеженому) режимі. Для запобігання загрозам життю і здоров'ю суддів та учасників судового процесу, а також у разі виявлення ознак кіберзагрози, доступ до Реєстру або окремих рішень у ньому може бути обмежено.

Ласкаво просимо, !

Категорія справи № 378/843/23 : Цивільні справи (з 01.01.2019); Справи позовного провадження; Справи у спорах, що виникають із правочинів, зокрема договорів (крім категорій 301000000-303000000), з них; страхування, з них; позики, кредиту, банківського вкладу, з них.
Надіслано для оприлюднення: 05.03.2024. Зареєстровано: 06.03.2024. Забезпечено надання загального доступу: 07.03.2024.
Дата набрання законної сили: 09.09.2024
Номер судового провадження: 2/378/22/24

<!DOCTYPE HTML PUBLIC "-//W3C//DTD HTML 4.01 Transitional//DE" "http://www.w3.org/TR/html4/loose.dtd">
<html>
	<head>
		<meta http-equiv="content-type" content="text/html; charset=utf-8" />
		<meta name="generator" content="Rtf2Html Converter" />
		<title>
			Єдиний державний реєстр судових рішень
		</title>
	</head>
	<body>
		Єдиний унікальний номер: 378/843/23 
		Провадження № 2/378/22/24 
		 
		РІШЕННЯ
		ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
		 
		"04" березня 2024 р.                 Ставищенський районний суд Київської області в складі:
		головуючого - судді:                         Марущак Н.  М. 
		за участю секретаря:                         Замші В. С.,
		представника позивача                 Гірка С. Л.,
		 
		ВСТАНОВИВ:
		 
		До суду з вказаним позовом звернулося АТ КБ „ПриватБанк" до  ОСОБА_1 , з посиланням на те, що відповідно до укладеного договору б/н від 02.02.2017 року відповідачка отримала кредит у вигляді встановленого кредитного ліміту на платіжну картку.  Відповідачка підтвердила свою згоду на те, що підписана заява разом з Умовами та правилами надання банківських послуг та Тарифами банку складає між нею та Банком договір про надання банківських послуг. Відповідачка зобов`язання за вказаним договором  не виконує, у зв`язку з чим станом на 17.09.2023 має заборгованість 30992,71 грн., з яких 24914,67 грн. заборгованість за тілом кредиту, 6078,04 грн. - заборгованість за простроченими відсотками.
		Позивач просить суд стягнути з відповідача на користь АТ КБ „ПриватБанк" вказану суму заборгованості за кредитним договором та на відшкодування витрат по сплаті судового збору 2684 гривні.
		Ухвалою суду від 03.11.2023 відкрито провадження по справі, справу призначено до розгляду в порядку спрощеного позовного провадження (а. с. 107).
		27.11.2023 до суду надійшов відзив на позов відповідачки ОСОБА_1 (а. с. 113 - 116).
		Ухвалою суду від 05.12.2023 постановлено здійснити перехід з розгляду даної справи в порядку спрощеного провадження в розгляд справи за правилами загального позовного провадження, у задоволенні клопотання відповідачки ОСОБА_1 про витребування доказів в AT КБ «ПРИВАТБАНК» та  ПрАТ «КИЇВСТАР»  відмовлено та призначено підготовче судове засідання (а. с. 139 - 140).
		Ухвалою суду від 26.12.2023 відмовлено ОСОБА_1 у витребуванні доказів з АТ КБ «Приватбанк» та ПрАТ «КИЇВСТАР» (а. с. 151-152). 
		Ухвалою суду від 15.01.2024 закрито підготовче провадження по даній справі, призначено справу до розгляду (а. с. 165). 
		Ухвалою суду від 04.03.2024 відповідь на відзив представника позивача АТ КБ «ПРИВАТБАНК» Меркулова В. В. залишено без розгляду (а. с. 203-204).
		Представник позивача Гірко С. Л. в судовому засіданні позовні вимоги підтримав з підстав, викладених в позові, проти доводів відповідачки ОСОБА_1 викладених у відзиві щодо безпідставності позовних вимог з огляду на шахрайські дії невстановлених осіб 06.07.2022 по зняттю з її кредитної карти «універсальна» грошових коштів в сумі 20795,84 грн., заперечив, зазначивши, що відповідно до погоджених сторонами Умов Умов та правил надання банківських послуг клієнт несе повну відповідальність за несанкціоноване отримання грошових коштів з рахунку третіми особами, в разі, якщо його дії призвели до розголошенню ПІНа або іншої інформації, яка дає можливість ініціювати платіжну операцію. ПАТ КБ «Приватбанк» було проведено службову перевірку, в ході якої підтверджено, що фактично зняття невідомими особами коштів на загальну суму 20795,84 грн. з кредитної карти відповідачки 06.07.2022 відбулось саме з вини відповідачки, оскільки саме її дії призвели до розголошення ПІНа, зміни паролю та іншої інформації, яка дала можливість ініціювати платіжні операції цього дня. 
		Відповідачка ОСОБА_1  в судове засідання не прибула, подала до суду відзив (а. с. 113 - 116), яким в задоволенні позову просить відмовити з посиланням на наступне. 17.12.2020 нею була підписана заява-анкета на надання банківських послуг, а саме, відкрито кредитний рахунок з видачею кредитної карти «Універсальна». Станом на 06.07.2022 за нею рахувалася кредитна заборгованість в сумі 9735,33 грн., яка  нею станом на 21.12.2022 була погашена. 06.07.2022 в період з 14 години 00 хв. до 14 год. 30 хв. з її кредитної карти № НОМЕР_1  були зняті грошові кошти в загальній сумі 20795,84 грн., чотирма частинами (операціями), а саме 5198,96 грн., 5198,96 грн., 5196,88 грн., 5195,84 грн.  Після отримання SMS на свій мобільний пристрій про списання грошових коштів з її карток вона негайно звернулася про недозволені операції по грошових картках та негайне заблокування її рахунків усно у відділення позивача в смт. Ставище, так як письмову заяву прийняти там категорично відмовилися, та з письмовою заявою від 06.07.2022 в центральне відділення позивача м. Дніпро, в якій повідомила про те, що вказані грошові кошти списані з її рахунків без її відома та згоди, а також просила повернути вказані грошові кошти на її рахунки та надати повну інформацію щодо списання з її рахунків грошових коштів. У відділенні позивача в смт. Ставище,  у яке вона прибула близько 14 год.,  їй  була заблокована кредитна картка «Універсальна» та перевипущена Картка для Виплат, що підтверджується Виписками по картах. В той-же день вона звернулася до відділення поліції № 5 смт. Ставище Білоцерківського РУП ГУНП в Київській області з проханням прийняти міри до невідомих осіб, які в цей день зняли вищевказані гроші з двох банківських карт. Листом від 12.09.2022 Білоцерківська окружна прокуратура повідомила, що 27.07.2022 розпочато кримінальне провадження за ознаками кримінального правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 190 КК України, за фактом шахрайського заволодіння невідомою особою грошовими коштами з банківських карт. Її заяви від 06.07.2022 та повторну від 01.08.2022 року позивач повністю проігнорував. На її є звернення в січні місяці 2023 року відділення поліції № 5 Білоцерківського РП ГУ НП в Київській області листами від 19.01.2023 року та від 21.02.2023 повідомило, що у кримінальному провадженні № 12022116280000066 від 27.07.2022 її визнано потерпілою та допитано в якості потерпілого, а матеріали кримінального провадження направлені прокурором для подальшого розслідування до Голосіївського управління поліції ГУНП у м. Києві, яким на її звернення було направлено інформаційний лист від 24.02.2022 та Витяг з ЄРДР, з якого слідує що проводиться розслідування по вищевказаному кримінальному провадженню. Враховуючи, що про факт незаконного зняття грошових коштів з її рахунку АТ «Приватбанк» дізналось від неї через 15-20 хвилин, жодних дій для встановлення обставин здійснення незаконної операції позивач не вчинив, та з урахуванням правових позицій, викладених у постановах ВС від 13.05.2015 по справі №6-71цс15, від 11.11.2015 по справі №6-16цс15, від 14.02.2018 по справа № 127/23496/15-ц - відповідачка в задоволенні позовних вимог просить відмовити.
		Суд, розглянувши матеріали справи, заслухавши пояснення представника позивача Гірка О. С. , дослідивши письмові докази, дійшов до наступного. 
		За загальним правилом статей 15, 16 ЦК України кожна особа має право на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання. Кожна особа за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу має право звернутися до суду, який може захистити цивільне право або інтерес у один із способів, визначених частиною першою статті 16 ЦК України, або й іншим способом, що встановлений договором або законом.
		Судом встановлено, що 02.02.2017 відповідачкою було підписано анкету-заяву про приєднання до Умов та правил надання банківських послуг в «ПриватБанк».
		У заяві зазначено, що відповідач згоден з тим, що ця заява разом із Пам`яткою клієнта, Умовами та Правилами надання банківських послуг і Тарифами становить між ним та банком договір про надання банківських послуг, а також, що він ознайомився та погодився з Умовами та Правилами надання банківських послуг і Тарифами банку, які були надані їй для ознайомлення в письмовому вигляді.
		Згідно з наданою позивачем копією вищевказаної анкети-заяви від 02.02.2017 року відповідачка погодилась отримувати банківські послуги, при цьому в ній відсутні умови договору про встановлення відповідальності у вигляді неустойки (пені, штрафів) за порушення зобов`язання у вигляді грошової суми та її визначеного розміру, розміри процентної ставки, штрафу, пені та комісії у заяві не визначені, анкета-заява підписана відповідачкою, що ніким не оспорюється.
		До позовної заявки банком додано, крім вищевказаної анкенти-заяви від 02.02.2017 (а. с. 17), довідку про умови кредитування з використанням кредитки «Універсальна» 55 днів пільгового періоду, підписану ОСОБА_1 19.04.2021 року (а. с. 28-29), Витяг з Умов та правил надання банківських послуг в ПриватБанку ресурс: Архів Умов та правил надання банківських послуг розміщені на сайті www.privatbank.ua без підпису позичальника ( 31-85), витяг з тарифів обслуговвання кредитних карт «Універсальна» без підпису відповідачки (а. с. 30), довідку про зміну умов кредитування та обслуговування кредитної картки, оформленої на відповідачку (а. с. 15) та довідку про видачу відповідачці кредитних карток «Універсальна» за договором (а. с. 16), заяву про приєднання до умов та правил надання послуг, підписану відповідачкою 19.04.2021 року (а. с. 18 - 27), паспорт споживчого кредиту, підписаний відповідачкою 17.12.2020 року (а. с. 28 - 29). 
		АТ КБ «Приватбанк»  надав відповідачці на підставі вказаного договору три кредитних картки:   НОМЕР_2 дата відкриття 0202.2017 року, термін дії 07/20;    НОМЕР_3 дата відкриття 17.12.2020 року, термін дії 11/24,   НОМЕР_4 дата відкриття 19.04.2021 року, термін дії 01/25 (а. с. 16).
		З довідки про зміну умов кредитування та обслуговування кредитної карти клієнта - ОСОБА_1 (а. с. 15), вбачається, що старт карткового рахунку відбувся 02.02.2017,  17.12.2020 року  - встановлено кредитний ліміт 20000,00 грн., та в подальшому кредитний ліміт збільшувався і зменшувався: 20.02.2021 року  - збільшено кредитний ліміт до 22000,00 грн., 19.04.2021 року - збільшено кредитний ліміт до 24000,00 грн., 18.11.2021  - збільшено кредитний ліміт до 34000,00 грн; 07.02.2022 - збільшено кредитний ліміт до 35000,00 грн.; 04.04.2023 - зменшено кредитний ліміт до 0.00 грн.
		Позивач стверджує, що станом на 17.09.2023 у відповідачки виникла заборгованість за вказаним кредитним договором в сумі  30992,71 грн., з яких 24914,67 грн. заборгованість за тілом кредиту, 6078,04 грн. - заборгованість за простроченими відсотками, на підтвердження чого суду надав розрахунок заборгованості (а. с. 7 - 12) та виписку за вищевказаним договором за період 02.02.2017 по 22.09.2023 (а. с. 13 - 14).
		На підтвердження заявлених вимог щодо стягнення нарахованих відсотків за користування кредитом позивач, зокрема, надав до суду паспорт споживчого кредиту, який підписаний відповідачкою ( а. с. 28 - 29).
		Згідно зі статтею 9 Закону України «Про споживче кредитування» кредитодавець розміщує на своєму офіційному веб-сайті інформацію, необхідну для отримання споживчого кредиту споживачем. Цією ж правовою нормою визначено зміст вказаної інформації (умови кредиту: тип кредиту, сума кредиту, строк кредитування, мета та спосіб отримання, тип процентної ставки (фіксована, змінювана), порядок її обчислення, у тому числі порядок її зміни, види забезпечення за кредитом, орієнтовна реальна річна процентна ставка, орієнтовна загальна вартість кредиту тощо), порядок ознайомлення з нею споживача, форму надання такої інформації (паспорт споживчого кредиту) та термін її актуальності. До укладення договору про споживчий кредиткредитодавець надає споживачу інформацію, необхідну для порівняння різних пропозицій кредитодавця, з метою прийняття ним обґрунтованого рішення про укладення відповідного договору, в тому числі з урахуванням обрання певного типу кредиту(частина друга статті 9 Закону України «Про споживче кредитування»). Тобто інформація, яка надається споживачу до укладення договору про споживчий кредит (паспорт споживчого кредиту), є пропозицією до укладення кредитного договору (офертою).
		Термін «паспорт споживчого кредиту» вживається у Законі України «Про споживче кредитування» лише в розділі II «Інформаційне забезпечення договору про споживчий кредит та дії, що передують його укладенню» та у Додатку 1 зі стандартизованою формою такого паспорта. Приписи про умови договору про споживчий кредит, його форму, порядок укладення та розірвання визначені у розділі ІІІ «Договір про споживчий кредит» цього Закону. До укладення договору про споживчий кредит кредитодавець надає споживачу інформацію, необхідну для порівняння різних пропозицій кредитодавця з метою прийняття ним обґрунтованого рішення про укладення відповідного договору, в тому числі з урахуванням обрання певного типу кредиту. Зазначена інформація безоплатно надається кредитодавцем споживачу за спеціальною формою (паспорт споживчого кредиту), встановленою у Додатку 1 до цього Закону, у письмовій формі (у паперовому вигляді або в електронному вигляді з накладенням електронних підписів, електронних цифрових підписів, інших аналогів власноручних підписів (печаток) сторін у порядку, визначеному законодавством) із зазначенням дати надання такої інформації та терміну її актуальності. У такому разі кредитодавець визнається таким, що виконав вимоги щодо надання споживачу інформації до укладення договору про споживчий кредит згідно з частиною третьою цієї статті (частина друга статті 9 Закону України «Про споживче кредитування», чинного на момент виникнення спірних правовідносин). З огляду на ці норми закону паспорт споживчого кредиту є довідкою для споживача про умови кредитування, з якими банк зобов`язаний його ознайомити для прийняття споживачем усвідомленого рішення про наступне укладення кредитного договору. Ознайомлення з паспортом споживчого кредиту, підписання такого паспорта не означає укладення кредитного договору. Паспорт споживчого кредиту не є тим документом, який Закон України «Про споживче кредитування» включає до форми договору про споживчий кредит (стаття 13).
		Також у постановах Верховного Суду у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду від 01 квітня 2020 року у справі № 583/3343/19 (провадження № 61-22778св19), від 21 жовтня 2020 року у справі № 194/1387/19 (провадження № 61-7416св20) у спорах між фізичною особою та банком, суди виходили з того, що матеріали справи містять паспорт споживчого кредиту, тобто інформацію, яка надається споживачу до укладення договору про споживчий кредит (стандартизована форма). Вказаний документ підписано позичальником, при цьому вказано, що він підтверджує отримання та ознайомлення з інформацією про умови кредитування та орієнтовну загальну вартість кредиту, надані виходячи із обраних ним умов кредитування. Тобто суди виходили з того, що паспорт споживчого кредиту є пропозицією укласти кредитний договір, коли особа, ознайомившись із паспортом споживчого кредиту, власним підписом підтверджує отримання та ознайомлення з інформацією про умови кредитування та орієнтовну загальну вартість кредиту, наданою виходячи із обраних ним умов кредитування.
		При виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування відповідних норм права, викладені в постановах Верховного Суду (частина четверта статті 263 ЦПК України).
		Отже, потрібно розмежовувати форму правочину та спосіб підтвердження виконання переддоговірного обов`язку кредитодавцем по наданню споживачу інформації, необхідної для порівняння різних пропозицій кредитодавця. Способом підтвердження виконання переддоговірного обов`язку кредитодавця є паспорт споживчого кредиту. Ознайомлення з паспортом споживчого кредиту, його підписання споживачем не означає укладення договору про споживчий кредит та дотримання його форми, оскільки в паспорті кредиту не відбувається фіксація волі сторін договору та його змісту.
		Вказаний висновок узгоджується з правовою позицією Верховного Суду у складі Об`єднаної палати Касаційного цивільного суду, викладеної в постанові від 23 травня 2022 року у справі № 393/126/20 (провадження № 61-14545сво20).
		Як вбачається з матеріалів справи, паспорт споживчого кредиту містить відомості щодо процентної ставки, що застосовується в разі невиконання зобов`язання щодо повернення кредиту. Однак, дана інформація має загальний характер та є пропозицією до укладення кредитного договору (офертою).
		Отже, підписання відповідачкою паспорта споживчого кредиту не свідчить, що відповідачкою було погоджено та встановлено банком відсотки саме у такому розмірі, який позивач просить стягнути як заборгованість за відсотками. 
		Отже, враховуючи, що паспорт споживчого кредиту є пропозицією до укладення кредитного договору (офертою) та має інформативний характер для споживача, суд критично оцінює можливість доведення факту належного повідомлення відповідача про умови кредитування, у тому числі щодо сплати відсотків, шляхом підписання паспорта споживчого кредиту.
		Окрім того, Верховний Суд у складі Об`єднаної палати Касаційного цивільного суду вбачав наявні підстави для відступу від висновку Верховного Суду, викладеного у постановах Верховного Суду у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду від 02 грудня 2020 року у справі № 284/157/20-ц (провадження № 61-13569св20), від 18 листопада 2020 року у справі № 313/346/20 (провадження № 61-14573св20) та у складі колегії суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду від 26 грудня 2019 року у справі № 467/555/19 (провадження № 61-17707св19), про те, що паспорт споживчого кредиту є невід`ємною складовою частини спірного кредитного договору з огляду на згоду позичальника з умовами кредитування, яка підтверджена його підписом.
		Відповідно до частин першої, другої статті 207 ЦК України правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо його зміст зафіксований в одному або кількох документах, у листах, телеграмах, якими обмінялися сторони. Правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо він підписаний його стороною (сторонами).
		За змістом статей 626, 628 ЦК України договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків. Зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов`язковими відповідно до актів цивільного законодавства.
		Частиною першою статті 638 ЦК України встановлено, що істотними умовами договору є умови про предмет договору, умови, що визначені законом як істотні або є необхідними для договорів даного виду, а також усі ті умови, щодо яких за заявою хоча б однієї із сторін має бути досягнуто згоди.
		У статті 526 ЦК України передбачено, що зобов`язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.
		Відповідно до частини першої статті 1054 ЦК України за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов`язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірах та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов`язується повернути кредит та сплатити проценти (частина перша статті 1048 ЦК України).
		Частиною другою статті 1054 ЦК України встановлено, що до відносин за кредитним договором застосовуються положення параграфа 1 цієї глави, якщо інше не встановлено цим параграфом і не випливає із суті кредитного договору.
		Кредитний договір укладається у письмовій формі. Кредитний договір, укладений з недодержанням письмової форми, є нікчемним (стаття 1055 ЦК України).
		Згідно із частиною першою статті 633 ЦК України публічним є договір, в якому одна сторона - підприємець взяла на себе обов`язок здійснювати продаж товарів, виконання робіт або надання послуг кожному, хто до неї звернеться (роздрібна торгівля, перевезення транспортом загального користування, послуги зв`язку, медичне, готельне, банківське обслуговування тощо). Умови публічного договору встановлюються однаковими для всіх споживачів, крім тих, кому за законом надані відповідні пільги.
		За змістом статті 634 цього Кодексу договором приєднання є договір, умови якого встановлені однією із сторін у формулярах або інших стандартних формах, який може бути укладений лише шляхом приєднання другої сторони до запропонованого договору в цілому. Друга сторона не може запропонувати свої умови договору.
		У переважній більшості випадків застосування конструкції договору приєднання його умови розроблює підприємець (в даному випадку АТ КБ «ПриватБанк»).
		Оскільки умови договорів приєднання розробляються банком, тому повинні бути зрозумілі усім споживачам і доведені до їх відома, у зв`язку із чим банк має підтвердити, що на час укладення відповідного договору діяли саме ці умови, а не інші. Тому з огляду на зміст статей 633, 634 ЦК України можна вважати, що другий контрагент (споживач послуг банку) лише приєднується до тих умов, з якими він ознайомлений.
		Відповідно до частини першої статті 1048 ЦК України позикодавець має право на одержання від позичальника процентів від суми позики, якщо інше не встановлено договором або законом. Розмір і порядок одержання процентів встановлюються договором. Якщо договором не встановлений розмір процентів, їх розмір визначається на рівні облікової ставки Національного банку України. У разі відсутності іншої домовленості сторін проценти виплачуються щомісяця до дня повернення позики.
		Згідно зі статтею 1049 згаданого Кодексу позичальник зобов`язаний повернути позикодавцеві позику (грошові кошти у такій самій сумі або речі, визначені родовими ознаками, у такій самій кількості, такого самого роду та такої самої якості, що були передані йому позикодавцем) у строк та в порядку, що встановлені договором. Договір позики є укладеним з моменту передання грошей або інших речей, визначених родовими ознаками.
		Частинами першою, другою статті 551 ЦК України визначено, що предметом неустойки може бути грошова сума, рухоме і нерухоме майно. Якщо предметом неустойки є грошова сума, її розмір встановлюється договором або актом цивільного законодавства.
		Згідно із частиною першою статті 1050 ЦК України якщо позичальник своєчасно не повернув суму позики, він зобов`язаний сплатити грошову суму відповідно до статті 625 цього Кодексу.
		Таким чином, в разі укладення договору кредитного договору проценти за користування позиченими коштами та неустойка поділяються на встановлені законом (розмір та підстави стягнення яких визначаються актами законодавства) та договірні (розмір та підстави стягнення яких визначаються сторонами в самому договорі).
		У заяві позичальника від 02.02.2017 року процентна ставка не зазначена (а. с. 17).
		Крім того, у цій заяві, підписаній сторонами, відсутні умови договору про встановлення відповідальності у вигляді неустойки (пені, штрафів) за порушення зобов`язання у вигляді грошової суми та її визначеного розміру.
		Банк, пред`являючи вимоги про погашення кредиту, просив у тому числі, крім тіла кредиту (сума, яку фактично отримав в борг позичальник), стягнути складові його повної вартості, зокрема процентів за користування кредитними коштами.
		Позивач, обґрунтовуючи право вимоги в цій частині, в тому числі їх розмір і порядок нарахування, крім самого розрахунку кредитної заборгованості за договором від 02.02.2017, посилався на Витяг з Тарифів обслуговування кредитних карт «Універсальна» та Витяг з Умов та правил надання банківських послуг в ПриватБанку ресурс: Архів Умов та правил надання банківських послуг розміщені на сайті: www.privatbank.ua як невід`ємні частини спірного договору.
		При цьому, матеріали справи не містять підтверджень, що саме ці Витяг з Тарифів та Витяг з Умов розуміла відповідачка та ознайомилась і погодилась з ними, підписуючи заяву-анкету про приєднання до умов та Правил надання банківських послуг ПриватБанку, а також те, що вказані документи на момент отримання відповідачем кредитних коштів взагалі містили умови, зокрема й щодо сплати відсотків, неустойки (пені, штрафів), та, зокрема саме у зазначеному в цих документах, що додані банком до позовної заяви розмірах і порядках нарахування.
		З урахуванням висновку Великої Палати Верховного Суду у постанові по справі № 342/180/17 від 03.07.2019 суд вважає, що в даному випадку також неможливо застосувати до вказаних правовідносин правила частини першої статті 634 ЦК України за змістом якої - договором приєднання є договір, умови якого встановлені однією із сторін у формулярах або інших стандартних формах, який може бути укладений лише шляхом приєднання другої сторони до запропонованого договору в цілому, оскільки Умови та правила надання банківських послуг, що розміщені на офіційному сайті позивача (www.privatbank.ua) неодноразово змінювалися самим АТ КБ «ПриватБанк» в період - з часу виникнення спірних правовідносин (02.02.2017) до моменту звернення до суду із вказаним позовом (26.10.2023), тобто кредитор міг додати до позовної заяви Витяг з Тарифів та Витяг з Умов у будь-яких редакціях, що найбільш сприятливі для задоволення позову.
		За таких обставин та без наданих підтверджень про конкретні запропоновані відповідачу Умови та правила банківських послуг, відсутність у анкеті-заяві домовленості сторін про сплату відсотків за користування кредитними коштами, пені та штрафів за несвоєчасне погашення кредиту, надані банком Витяг з Тарифів та Витяг з Умов не можуть розцінюватися як стандартна (типова) форма, що встановлена до укладеного із відповідачем кредитного договору, оскільки достовірно не підтверджують вказаних обставин.
		При цьому, згідно з частиною шостою статті 81 ЦПК України доказування не може ґрунтуватися на припущеннях.
		Як вказала Велика Палата Верховного Суду у вищевказаній постанові по справі 342/180/17-ц, обґрунтування наявності обставин повинні здійснюватися за допомогою належних, допустимих і достовірних доказів, а не припущень, що й буде відповідати встановленому статтею 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод від 04 листопада 1950 року принципу справедливості розгляду справи судом.
		З урахуванням викладеного, висновку Великої Палати Верховного Суду у згаданому рішенні по справі № 342/180/17, суд вважає, що Витяг з Тарифів обслуговування кредитних карт «Універсальна» та Витяг з Умов та правил надання банківських послуг в ПриватБанку ресурс: Архів Умов та правил надання банківських послуг розміщені на сайті: https://privatbank.ua/, які містяться в матеріалах даної справи та не містять підпису відповідача, не можна розцінювати як частину кредитного договору, укладеного між сторонами 02.02.2017 року шляхом підписання заяви-анкети. Отже відсутні підстави вважати, що сторони обумовили у письмовому вигляді ціну договору, яка встановлена у формі сплати процентів за користування кредитними коштами. Тому відсутні правові підстави для стягнення з відповідачки на користь АТ КБ «ПриватБанк» 6078 грн. 04 коп. заборгованості за відсотками.
		З урахуванням викладеного вимоги позивача про стягнення з відповідачки 6078,04 грн. як заборгованості за простроченими відсотками задоволенню не підлягають.
		При вирішенні питання щодо повернення тіла кредиту суд виходить з наступного.
		Позивач стверджує, що станом на 17.09.2023 за  відповідачою виникла заборгованість за вказаним кредитним договором за тілом кредиту в сумі 24914,67 грн. 
		Відповідачка стверджує, що 06.07.2022 в період з 14 години 00 хв. до 14 год. 30 хв. з її кредитної карти «універсальна» №  НОМЕР_1   були зняті грошові кошти в загальній сумі 20795,84 грн., чотирма частинами (операціями), а саме 5198„96 грн., 5198,96 грн., 5196,88 грн., 5195,84 грн.  Після отримання SMS на свій мобільний пристрій про списання грошових коштів з її карток вона негайно звернулася про недозволені операції по грошових картках та негайне заблокування її рахунків усно у відділення позивача в смт. Ставище, так як письмову заяву прийняти там категорично відмовилися, та з письмовою заявою від 06.07.2022 в центральне відділення позивача м. Дніпро, в якій повідомила про те, що вказані грошові кошти списані з її рахунків без її відома та згоди.
		Факт зняття 06.07.2022 року з кредитної карти «універсальна» № НОМЕР_1 грошових коштів чотирма частинами (операціями), а саме 5198„96 грн., 5198,96 грн., 5196,88 грн., 5195,84 грн. на суму 20790,64 грн. підтверджується випискою позивача АТ КБ «ПриватБанк» за період 06.07.2022 - 06.07.2022 (а. с. 117).
		Матеріалами справи підтверджено неодноразове звернення   ОСОБА_1 до правоохоронних органів та до відповідача, з приводу обставин зняття-викрадення  коштів з її картки 06.07.2022  (а. с. 122, 123, 127, 128, 133 - 134, 135).
		Так, 06.07.2022  ОСОБА_1  звернулась із заявою до АТ КБ «Приватбанк» з проханням провести розслідування, перевірку та повернути кошти на її рахунки, яка направлена позивачу, що підтверджується копією заяви та квитанції від 06.07.2022 (а. с. 127, 128).
		ОСОБА_1 06.07.2022 о 17 годині подала до чергової частини відділення поліції №5 Білоцерківського РУП ГУНП в Київській області письмову заяву, в якій вказала що 06.07.2022 з 14 год. по 14 год. 20 хв. невідома особа зняла грошові кошти з двох належних їй банківських карток (в т. ч. з картки № НОМЕР_4 ) на загальну суму 30790,84 грн. (а. с. 123).
		26.07.2022 відповідачка повторно повідомила банк та працівників поліції про незаконне заволодіння її коштами.
		27.07.2022 на підставі заяви ОСОБА_1 від 26.07.2022 було внесено відомості про вчинення кримінального правопорушення за ознаками ч 1 ст. 190 КК України до Єдиного реєстру досудових розслідувань за12022116280000066, відповідно до втягу з якого 06 липня 2022 року в період з 14 години 00 хв. до 14 год. 30 хв. з кредитної карти № НОМЕР_4 , НОМЕР_5 були зняті грошові кошти в загальній сумі 20790,64 грн., чотирма частинами (операціями), а саме 5198,96 грн., 5198,96 грн., 5196,88 грн., 5195,84 грн. (а. с. 132).
		Листом від 12.09.22 року Білоцерківська окружна прокуратура повідомила відповідачку, що 27.07.2022 року розпочато кримінальне провадження, за ознаками кримінального правопорушення, передбаченого ч. 1 cт. 190 КК України, за фактом шахрайського заволодіння невідомою особою грошовими коштами з її банківських карт, додавши до свого листа копію Витягу з ЄРДР та супровідний лист відділення № 5 Білоцерківського районного управління поліції ГУ НП в Київській області (а. с. 119, 120, 121).
		ОСОБА_1 01 серпня 2022 року звернулася до позивача з проханням надати повну інформацію щодо списання з її вищевказаних рахунків грошових коштів, що підтверджується копією заяви та поштовою квитанцією про відправку заяви (а. с. 122, 122 зв.).
		На звернення ОСОБА_1 16.01.2023, 18.01.2023. 17.11.2023 відділення № 5 Білоцерківського РП ГУ НП в Київській області листами від 19.01.2023 року № 142/109/1106/30-2023, від 21.02.2023 № 466/109/30-2023 та від 17.11.2023 повідомило ОСОБА_1 про те, що у кримінальному провадженні № 12022116280000066 від 27.07.2022 року її визнано потерпілою та допитано в якості потерпілого, а матеріали кримінального провадження направлені прокурором для подальшого розслідування до Голосіївського управління поліції ГУНП у м. Києві (а. с. 124, 125, 136).
		Листом начальника відділу дізнання Голосіївського УП ГУНП у м. Києві від 24.02.2023 ОСОБА_1 повідомлено, що кримінальне провадження перебуває на стадії досудового розслідування на підтвердження чого до листа додало Витяг з ЄРДР (а. с. 131, 132). 
		ОСОБА_1 12.01.2023 направила АТ КБ «Приватбанк» пропозицію про досудове врегулювання спору, зазначивши про необхідність врахування банком факту незаконного списання з її карткового рахунку 06.07.2022 грошових коштів невідомими особами (а. с. 133-134, 135).
		Представник позивача Гірко С. Л. в судовому засіданні, заперечуючи проти доводів відповідачки, зазначив, що відповідно до погоджених сторонами Умов Умов та правил надання банківських послуг клієнт несе повну відповідальність за несанкціоноване отримання грошових коштів з рахунку третіми особами, в разі, якщо його дії призвели до розголошенню ПІНа або іншої інформації, яка дає можливість ініціювати платіжну операцію. ПАТ КБ «Приватбанк» було проведено службову перевірку, в ході якої підтверджено, що фактично зняття невідомими особами коштів на загальну суму 20790,64 грн. з кредитної карти відповідачки 06.07.2022 відбулось саме з вини відповідачки, оскільки саме її дії призвели до розголошення ПІНа, зміни паролю та іншої інформації, яка дала можливість ініціювати платіжні операції цього дня. Про результати такої службової перевірки детально зазначено у відповіді на відзив, що надіслана суду 15.02.2024 року поштовим зв`язком рекомедованим листом.
		Ухвалою суду від 15 січня 2024 року, постановленою під час підготовчого судового засідання без виходу в нарадчу кімнату за участю представника позивача Гірка С. Л., позивачу АТ КБ  „ПриватБанк"   було встановлено  строк для подання відповіді на відзив - п`ять днів з дня проголошення вказаної ухвали (а. с. 162 зв.).
		До суду відповідь на відзив на яку послався представник позивача Гірко С. Л. , датована 13.02.2024, надійшла за вхідним № 759 поштовим зв`язком 28.02.2024 (а. с. 195), яка фактично відправлена відповідачці 19.02.2024 (а. с. 199), суду 20.02.2024, тобто з пропуском вищевказаного п`ятиденного строку, встановленого ухвалою суду від 15.01.2024, який закінчився 22.01.2024.
		У відповіді на відзив представник позивача стосовно посилання Відповідачки на заволодіння коштами з картки третіми особами (шахрайським шляхом) зазначив, що банком було проведено перевірку та встановлено, що згідно даних банківських комплексів за клієнтом банку ОСОБА_1 рахується банківський рахунок НОМЕР_4 , з якої дійсно 06.07.2022 було проведено 4 транзакції щодо переказів коштів з неї: 14:09:38 -5,198,96 грн. о 14:10:43 -5,198.96 грн. о 14:15:24 -5,196.88 грн. та о 14:16:34 -5,195.84 грн. Проведені транзакції вказують на те, що виконані вони через інтернет, перед їх проведенням з картою клієнта невідомою особою було проведено зміну паролю. Аналіз логів свідчить про те, що успішний вхід до П-24 клієнта банку ОСОБА_1 здійснювався як з типового, так і нетипового пристроїв. Дії в П-24 та списання коштів проведені з перевіркою через фінансовий номер, який був у клієнта. Вхід в Приват24 виконувався з використанням конфіденційних даних, таких як логін та пароль, також додатково на фінансовий номер клієнта надходив IVR- дзвінок для підтвердження операції. Заявки на проведення претензійної роботи банком подавалися, але вони були забраковані через наявний 3дс. Відповідно до наявних відомостей з історії переглядів даних клієнта ОСОБА_1 факт перегляду такої інформації працівниками банку не зафіксований. Це вказує на те, що ніхто із працівників банку конфіденційні дані клієнта ОСОБА_1 та її рахунків напередодні зняття коштів не переглядав. З огляду на зазначене, виток конфіденційної інформації стосовно незаконного зняття коштів з вищевказаної карти відбувся з відома ОСОБА_1 . Остання повідомила про шахрайство 06.07.2022 о 14:23:32, тобто вже після проведення фінансових операцій з перерахунку коштів. Співробітником банку було проведено блокування всіх її карткових рахунків та П-24, порекомендовано звернутися до правоохоронних органів. На дайий час за результатами досудового розслідування у кримінальному провадження жодну особу не визнано винною у вчиненні злочину, отже, заперечення Відповідачки з цього приводу не можуть прийматися (а. с. 195 - 197).
		До відповіді на відзив позивачем нових доказів не додано, додано лише копію довіреності представника позивача, реєстр про відправку відповіді на відзив відповідачці та поштову квитанцію (а. с.198, 199, 199 зв.).
		Оскільки при подачі відповіді на відзив представником позивача не подано заяву про поновлення пропущеного процесуального строку та не зазначено поважні причини такого пропуску, ухвалою суду від 04.03.2024 відповідно до вимог ч. 2 ст. 126 ЦПК України зазначену відповідь на відзив було залишено без розгляду (а. с. 203-204).
		Надаючи правову оцінку встановленим обставинам справи щодо переказу коштів з вищевказаного карткового рахунку відповідачки 06.07.2022, суд виходить з наступного. 
		Відповідно до статті 55 Закону України «Про банки і банківську діяльність» відносини банку з клієнтом регулюються законодавством України, нормативно-правовими актами Національного банку України та угодами (договорами) між клієнтом та банком.
		Відповідно до п. 14 ч. 1 ст. 4 Закону України  «Про фінансові послуги та державне регулювання ринків фінансових послуг» (що діяв на час виникнення спірних правовідносин) фінансовими вважаються такі послуги: банківські та інші фінансові послуги, що надаються відповідно до ЗУ «Про банки та банківську діяльність». 
		Ст. ст. 2, 22 Закону України «Про Захист прав споживачів», споживачі під час придбання, замовлення або використання продукції, яка реалізується на території України, для задоволення своїх особистих потреб мають право на належну якість обслуговування, звернення до суду та інших уповноважених державних органів за захистом порушених прав.
		Позивачем не доведено, що мала місце дія чи  бездіяльність відповідачки по розголошенню ПІНа, паролю, або іншої інформації, яка дала можливість ініціювати вищевказані платіжну операції 06.07.2022 третій особі. Натомість, встановленим є те, що 06.07.2022 відразу після зняття з рахунку відповідачки коштів в сумі 20790,64 грн., ОСОБА_1 звернулася до банку, ініціювала блокування своєї картки, проведення перевірки, АТ КБ «Приватбанк» заблокував картку відповідачки, що не оспорювалось представником позивача при розгляді справи.    
		Позивачем не надано суду доказів щодо співпраці з правоохоронними органами  для сприяння розгляду справи, з`ясування, куди були переказані кошти  з карткового рахунку відповідачки, щодо результатів розгляду вищевказаних заяв власника рахунку ОСОБА_1 .
		Фактично після звернення ОСОБА_1 з вищевеказаними заявами та повідомленнями до відділення № 5 Білоцерківського РП ГУ НП в Київській області та до Голосіївського УП ГУНП у м. Києві, до якого було передано кримінальне провадження, особу, яка незаконно заволоділа коштами відповідачки, в ході досудового розслідування не встановлено, досудове розслідування триває  (а. с. 124, 125, 131, 132, 136). 
		Позивачем не доведено, що вищевказані чотири платіжні операції 06.07.2022 відбулись з вини відповідачки шляхом розголошення ПІНа, зміни паролю та іншої конфіденційної нформації. Будь-які докази цього (акти службових перевірок. детальні витяги з історій транзакцій Приват 24 тощо) банком суду не надано.
		Отже, є недоведеним, що  відповідачка підтвердила зазначених чотири операції 06.07.2022 по переказу коштів зі свого карткового вищевказаного рахунку, та як наслідок, є недоведеним отримання відповідачкою від позивача вищезазначеної суми (20790,64 грн.) в кредит.
		З Виписки про рух коштів, що надана позивачем до справи (а. с. 13 -14),  прослідковується, що ОСОБА_1 було встановлено кредитний ліміт та вбачається, що вона користувалася грошима, отримувала кошти через банкомат, здійснювала розрахунки через термінали в касах магазинів, тощо.
		Виписка з банківського рахунку містить інформацію про рух коштів на балансі карткового рахунку відповідачки, всі операції за картковим рахунком, з визначенням дати проведення операції та визначенням проведеної операції, фіксуванням  суми на балансі рахунку після поведеної операції.
		Однак, суд звертає увагу, що чотири перекази коштів з рахунку відповідачки саме 06.07.2022 не мають чіткого визначення  проведених операцій.
		Згідно п. 42 ст. 1 Закону України  «Про платіжні послуги» неналежна платіжна операція - платіжна операція, внаслідок якої з вини особи, яка не є ініціатором або надавачем платіжних послуг, здійснюється списання коштів з рахунку неналежного платника та/або зарахування коштів на рахунок неналежного отримувача чи видача йому коштів у готівковій формі.
		Згідно ч. 1 ст. 66 Закону України  «Про платіжні послуги» надавачі платіжних послуг зобов`язані затвердити та дотримуватися внутрішніх правил щодо ефективного зниження та контролю за операційними ризиками, кіберризиками та ризиками безпеки, пов`язаними з наданням платіжних послуг (виконанням платіжних операцій).
		Під кіберризиком для цілей цієї частини розуміється ризик виникнення внаслідок реалізації кіберзагроз збитків та/або додаткових втрат банків, інших осіб, які здійснюють діяльність на ринках фінансових послуг, державне регулювання та нагляд за діяльністю яких здійснює Національний банк України, операторів платіжних систем та/або учасників платіжних систем, технологічних операторів платіжних послуг.
		Зазначені правила мають також містити процедури забезпечення безпеки виконання платіжних операцій, вжиття заходів з ідентифікації помилкових та неналежних платіжних операцій (суб`єктів таких платіжних операцій) та заходів із запобігання або припинення таких платіжних операцій, реагування на інциденти безпеки, здійснення моніторингу та ведення бази даних операційних інцидентів, кіберінцидентів та інцидентів безпеки, пов`язаних з наданням платіжних послуг (виконанням платіжних операцій).
		Згідно ст. 40-1 Закону України «Про платіжні системи та переказ коштів в Україні» (чинний на час виникнення спірних відносин), еквайр та емітент повинні проводити моніторинг з метою ідентифікації помилкових та неналежних переказів, суб`єктів помилкових та неналежних переказів та вжиття заходів із запобігання або припинення зазначених переказів. Моніторинг має проводитися постійно за параметрами, встановленими правилами відповідної платіжної системи.
		Відповідно до ст. 37-1 вищевказаного Закону, для встановлення правомірності переказу еквайр, за результатами моніторингу або в разі опротестування переказу держателем, емітентом або платіжною організацією платіжної системи, має право призупинити завершення переказу на час, передбачений правилами відповідної платіжної системи, але не більше ніж на дев`яносто календарних днів.
		Як вбачається з договору  б/н  від 02.02.2017  та та доданих до позову Умов і Правил надання банківських послуг  в них відсутня інформація про затвердження  правил щодо  контролю за операційними ризиками, кіберризиками та ризиками безпеки, пов`язаними з наданням платіжних послуг. Також, відсутня процедура забезпечення безпеки виконання платіжних операцій, вжиття заходів з ідентифікації помилкових та неналежних платіжних операцій (суб`єктів таких платіжних операцій та відповідальність надавача послуг за такими операціями).
		Згідно ч. 4 ст. 86 ЗУ «Про платіжні послуги» надавач платіжних послуг у разі виконання помилкової, неналежної, неакцептованої платіжної операції або виконання платіжної операції з порушенням установлених цим Законом строків зобов`язаний на запит користувача, якого він обслуговує, невідкладно вжити заходів для отримання всієї наявної у надавача платіжних послуг інформації про платіжну операцію та надати її користувачу без стягнення плати.
		Однак, як зазначено вище, жодної інформаційної відповіді відповідачці на її звернення банком щодо всієї необхідної інформації про спірні/неналежні  платіжні операції, про суб`єкта платіжної операції, який отримав переказ коштів, не було надано. Позивач безпідставно поклав на відповідачку ОСОБА_1 весь тягар з`ясування інформації по спірних  переказах коштів 06.07.2022 та не повідмив  її  про проведені дії, направлені на з`ясування виниклих обставин, результати проведеної перевірки.
		Згідно п. 8 Розділу 6 Положення про порядок емісії електронних платіжних засобів і здійснення операцій з їх використанням, затверджених Постановою правління НБУ № 705 від 05.12.2014 р., (яке було чинним на час виникнення спірних відносин), визначено, що емітент у разі здійснення помилкового або неналежного переказу, якщо користувач невідкладно повідомив про платіжні операції, що ним не виконувалися, після виявлення помилки негайно відновлює залишок коштів на рахунку до того стану, у якому він був перед виконанням цієї операції.
		Пунктом 10 Розділу 6 Положення про порядок емісії електронних платіжних засобів і здійснення операцій з їх використанням, затверджених Постановою правління НБУ № 705 від 05.12.2014 р., встановлено, що банк зобов`язаний розглядати заяви (повідомлення) користувача, що стосуються використання електронного платіжного засобу або незавершеного переказу, ініційованого з його допомогою, надати користувачу можливість одержувати інформацію про хід розгляду заяви (повідомлення) і повідомляти в письмовій формі про результати розгляду заяви (повідомлення) у строк, установлений договором, але не більше строку, передбаченого Законом України "Про звернення громадян".
		Верховним Судом України в постанові від 13 травня 2015 року в справі № 6-71цс15 була сформована наступна правова позиція. Відповідно до пунктів 6.7, 6.8 Положення «Про порядок емісії спеціальних платіжних засобів і здійснення операцій з їх використанням», затвердженого постановою Правління Національного банку України від 30 квітня 2010 року № 223, банк у разі здійснення недозволеної або некоректно виконаної платіжної операції, якщо користувач невідкладно повідомив про платіжні операції, що ним не виконувалися або які були виконані некоректно, негайно відшкодовує платнику суму такої операції та, за необхідності, відновлює залишок коштів на рахунку до того стану, у якому він був перед виконанням цієї операції. Користувач не несе відповідальності за здійснення платіжних операцій, якщо спеціальний платіжний засіб було використано без фізичного пред`явлення користувачем або електронної ідентифікації самого спеціального платіжного засобу та його держателя, крім випадків, коли доведено, що користувач своїми діями чи бездіяльністю сприяв втраті, незаконному використанню персонального ідентифікаційного номера або іншої інформації, яка дає змогу ініціювати платіжні операції.
		З наведених положень випливає обов`язок фінансової установи негайно відновити залишок коштів на рахунку до стану, що існував, за умови, що користувач невідкладно повідомить банк про платіжні операції, до здійснення яких він не причетний.
		Верховний Суд, переглядаючи справу № 580/806/16 за позовом ПАТ КБ «ПриватБанк» про стягнення заборгованості, погодився з висновками судів попередніх інстанцій щодо відсутності підстав для задоволення позову, оскільки позивачем не надано доказів, які б безспірно підтверджували, що відповідач своїми діями чи бездіяльністю сприяла втраті, незаконному використанню ПІН-коду або іншої інформації, яка б дала змогу ініціювати платіжні операції, враховуючи, що грошові кошти у розмірі 11 692,85 грн, як кредитні кошти банку, списані з її рахунку внаслідок недозволеної платіжної операції, а ПАТ КБ «ПриватБанк» не було вчинено жодних дій, спрямованих на встановлення фактичних обставин списання коштів з карткового рахунку відповідача.
		По справі встановлено і сторонами не оспорюється, що відповідачка була  клієнтом АТ КБ «ПриватБанк» та мала картковий рахунок, який був приєднаний до номеру її телефону, а також, сторонами не оспорюється, що 06.07.2022 з картки відповідачки  було знято грошові кошти в сумі 20790,64 грн.
		Судом встановлено, що відповідачка виконала дії, прописані наведеними вище положеннями закону, а саме, відразу, коли сталися несанкціоновані вищевказані транзакції, вона повідомила банк, заявила про заблокування рахунку, що і було здійснено, звернулася до правоохоронних органів із заявою про вчинення кримінального правопорушення. Вказані обставини не оспорювались представником позивача під час розгляду справи.
		Відповідно до п. 9 Розділу 6 Положення про порядок емісії електронних платіжних засобів і здійснення операцій з їх використанням, (яке було чинним на час виникнення спірних відносин) користувач не несе відповідальності за здійснення платіжних операцій, якщо електронний платіжний засіб було використано без фізичного пред`явлення користувачем та/або електронної ідентифікації самого електронного платіжного засобу і його користувача, крім випадків, якщо доведено, що дії чи бездіяльність користувача призвели до втрати, незаконного використання ПІНу або іншої інформації, яка дає змогу ініціювати платіжні операції.
		Наведені вище положення свідчать про неприпустимість притягнення користувача електронного засобу платежу до відповідальності за здійснення платіжних операцій всупереч його споживчому волевиявленню, за виключенням випадків доведеності умисних дій або недбалості споживача, які зумовили ці дії.
		Суд не може констатувати обставин дій або бездіяльності відповідачки, що в будь-який спосіб сприяли використанню платіжного засобу. Натомість, вбачається, що ОСОБА_1 у відповідності до наведених норм діяла правильно та добросовісно при реалізації своїх прав та виконала покладені на неї обов`язки з негайного інформування установи Банку про епізоди несанкціонованого втручання інших осіб в правовідносини між сторонами.
		З огляду наведеного вище, суд дійшов висновку,  що позивачем не доведено надання відповідачці 06.07.2022 кредитних коштів в сумі 20790,64 грн., а тому позовні вимоги банку в частині стягнення коштів на вказану суму як заборгованості по тілу кредиту є недоведеними та суд відмовляє в задоволенні позову в цій частині.
		Разом з тим, згідно розрахунку та виписки заборгованість по тілу кредиту становить 24914 грн. 67 коп. 
		Тобто, фактично відповідачкою отримані та неповернуті кошти в сумі 4124,03 коп. (24914,67 грн. - 20790,64 грн.).
		Враховуючи, що фактично отримані та використані позичальником кошти в добровільному порядку АТ КБ «ПриватБанк» не повернуті, а також вимоги частини другої статті 530 ЦК України за змістом якої, якщо строк (термін) виконання боржником обов`язку визначений моментом пред`явлення вимоги, висновок Великої палати ВС України у справі № 342/180/17, кредитор має право вимагати його виконання в будь-який час, що свідчить про порушення його прав, суд вважає, що він вправі вимагати захисту своїх прав через суд - шляхом зобов`язання виконати боржником обов`язку з повернення фактично отриманої суми кредитних коштів.
		Враховуючи викладене, суд вважає, що з  ОСОБА_1  слід стягнути на користь АТ КБ „ПриватБанк" заборгованість за простроченим тілом кредиту в сумі 4124 грн. 03 коп., в задоволенні решти позовних вимог слід відмовити.
		Відповідно до ст. 141 ЦПК України з відповідача слід стягнути витрати по сплаті судового збору, пропорційно до задоволеної суми позову в сумі 357 грн. 24 коп.
		Керуючись ст. ст. 525, 526, 551, 638, 1049, 1050 ч. 2, 1054, 1055 ЦК України,  ст. ст. 4, 10, 12, 81, 141, 259, 263-265 ЦПК України, суд
		 
		УХВАЛИВ:
		 
		Позов Акціонерного товариства комерційний банк "ПриватБанк" до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором задовольнити частково.
		Стягнути з ОСОБА_1 на користь Акціонерного товариства комерційний банк "ПриватБанк" заборгованість по кредитному договору б/н від 02.02.2017 за простроченим тілом кредиту в сумі 4124 (чотири тисячі сто двадцять чотири) гривні 03 копійки та на відшкодування витрат по сплаті судового збору 357 (триста п`ятдесят сім) гривень 24 копійки.
		В задоволенні решти частини позовних вимог відмовити.
		Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
		Рішення може бути оскаржене до Київського апеляційного суду шляхом подачі апеляційної скарги через Ставищенський районний суд Київської області протягом тридцяти днів з дня його складення. 
		Учасник справи, якому рішення суду не було вручене у день його проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження рішення суду, якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому відповідного рішення суду.
		Повне найменування учасників справи:
		Позивач: Акціонерне товариство комерційний банк „ПриватБанк" (01001, м. Київ, вул. Грушевського, 1Д). 
		Відповідач: ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 ).
		Повне рішення складено 05 березня 2024 року.
		 
		Суддя                                                                Н.  М.  Марущак

</body>
</html>

Логін:
Для помилки:

Пароль:
Для помилки:

Ваше ім'я:
Для помилки:

Ваш e-mail:
Для помилки:

Повідомлення:
Для помилки:

Введіть в поле результат арифметичного виразу:
Для помилки:

Зачекайте, будь ласка...