Єдиний державний реєстр судових рішень

Доступ до Реєстру здійснюється в тестовому (обмеженому) режимі. Для запобігання загрозам життю і здоров'ю суддів та учасників судового процесу, а також у разі виявлення ознак кіберзагрози, доступ до Реєстру або окремих рішень у ньому може бути обмежено.

Ласкаво просимо, !

Категорія справи № 160/8773/23 : Адміністративні справи (з 01.01.2019); Справи з приводу охорони навколишнього природного середовища, зокрема щодо; забезпечення екологічної безпеки, у тому числі при використанні природних ресурсів; екологічної безпеки поводження з відходами.
Надіслано для оприлюднення: 05.03.2024. Зареєстровано: 06.03.2024. Забезпечено надання загального доступу: 07.03.2024.
Дата набрання законної сили: 22.02.2024
Номер судового провадження: 852/15869/23

<!DOCTYPE HTML PUBLIC "-//W3C//DTD HTML 4.01 Transitional//DE" "http://www.w3.org/TR/html4/loose.dtd">
<html>
	<head>
		<meta http-equiv="content-type" content="text/html; charset=utf-8" />
		<meta name="generator" content="Rtf2Html Converter" />
		<title>
			Єдиний державний реєстр судових рішень
		</title>
	</head>
	<body>
		 
		ТРЕТІЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД
		П О С Т А Н О В А
		і м е н е м У к р а ї н и
		 
		22 лютого 2024 року м. Дніпросправа № 160/8773/23
		Третій апеляційний адміністративний суд 
		у складі колегії суддів: головуючого - судді Дурасової Ю.В. (доповідач),
		 суддів: Божко Л.А., Лукманової О.М., 
		секретар судового засідання Бендес А.Г. 
		за участю представника позивача Горєлова Олексія Леонардовича
		представника відповідача Кутакова Павла Вікторовича
		розглянувши в режимі відеоконференції в м. Дніпрі апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю "Мотронівський гірничо-збагачувальний комбінат" на рішення Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 08.09.2023 року (головуючий суддя Конєва С.О.)
		в адміністративній справі №160/8773/23 за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Мотронівський гірничо-збагачувальний комбінат" до Державної служби геології та надр України про визнання протиправним та скасування пункту 1 наказу №178 від 28.03.2023р. в частині зупинення дії спеціального дозволу №3640 від 31.12.2004р,-
		 
		ВСТАНОВИВ:
		 
		Позивач, ТОВ "Мотронівський гірничо-збагачувальний комбінат" звернувся 20.04.2023р. (згідно штемпеля поштового зв`язку) з адміністративним позовом до відповідача Державної служби геології та надр України, просив:
		- визнати протиправним та скасувати пункт 1 наказу відповідача від 28.03.2023р. №178 «Про зупинення дії спеціальних дозволів на користування надрами та внесення змін до наказів Держгеонадр" в частині зупинення дії спеціального дозволу на користування надрами №3640 від 31.12.2004, наданого позивачеві (пункт 3 Додатку 1 наказу відповідача від 28.03.2023р. №178);
		- стягнути з відповідача на користь позивача суми сплаченого судового збору та інші судові витрати, пов`язані з розглядом справи. 
		Позовні вимоги обґрунтовано тим, що позивач є власником спеціального дозволу на користування надрами №3640 від 31.12.2004р. строком дії до 09.04.2034р. Проте, 28.03.2023р. відповідачем був прийнятий наказ №178 за пунктом 1 якого було зупинено дію вказаного дозволу на підставі п.3 ч.1 ст.57 Кодексу України про надра зі строком застосування три роки. Позивач вважає, що вказаний пункт1 наказу №178 прийнятий за відсутності підстав, передбачених п.3 ч.1 ст.57 згаданого Кодексу та з порушенням процедури, що регулює видачу, переоформлення, зупинення дії чи анулювання спеціальних дозволів, а саме: перелік підстав у ч.1 ст.57 Кодексу України про надра у редакції Закону №2805-ІХ, який набрав чинності 28.03.2023р., не містить прямої підстави такої як «застосування до кінцевих бенефіціарних власників юридичної особи спеціальних економічних та інших обмежувальних заходів (санкцій) відповідно до Закону України «Про санкції» у вигляді анулювання чи зупинення дії спеціальних дозволів на користування надрами»; зупинення дії спеціального дозволу на користування надрами може бути застосовано лише до надрокористувача, а не до будь-якої іншої особи в контексті наведеної норми ст.57 Кодексу; до позивача, як до надрокористувача, не було застосовано спеціальних економічних та інших обмежувальних заходів (санкцій) у вигляді зупинення дії спеціального дозволу на користування надрами; у спірному наказі №178 відповідач послався на Указ Президента України від 24.06.2021р. №266/2021, яким застосовані спеціальні санкції до кінцевого бенефіціарного власника позивача ОСОБА_1 на три роки, проте, у тексті зазначеного спірного наказу відсутні посилання на ч.3 ст.57, ч.5-7 ст.13 Кодексу України про надра, а відповідно, на думку позивача, оскільки зупинення спеціального дозволу на користування надрами №3640 від 31.12.2004р. відбулося лише на підставі п.3 ч.1 ст.57 наведеного Кодексу, до позивача (як до юридичної особи) не було застосовано відповідну санкцію у виді зупинення дії наведеного спеціального дозволу, тому вважає, що пункт 1 наказу №178 є неправомірним. Окрім того, позивач посилається і на те, що приписи ч.5 ст.13 Кодексу України про надра у редакції Закону №2805-ІХ та Указ Президента України від 24.06.2021р. №266/2021 не можуть бути застосовані до позивача, оскільки спеціальний дозвіл на користування надрами №3460 був виданий 31.12.2004р., тобто, до набрання чинності Закону №2805-ІХ (до 28.03.2023р.), а також і до набрання чинності наведеним вище Указом Президента (03.07.2021р.), тому позивач вважає, що застосування вказаних норм до позивача відбулося з порушенням ст.58 Конституції України щодо незворотності дії законів в часі, зазначає, що наведені норми можуть бути застосовані до правовідносин, які виникнуть після 28.03.2023р., оскільки Законом №2805-ІХ не передбачено положень щодо розповсюдження його дії на правовідносини, які виникли до його прийняття. Відтак, позивач вважає, що відповідач не мав жодних повноважень на прийняття спірного наказу №178 про зупинення дії спеціальних дозволів на виконання санкцій, а судова практика підтверджувала, що санкції накладені на конкретну особу не поширюються на пов`язаних юридичних осіб (постанова Шостого апеляційного адміністративного суду від 08.11.2022р. у справі №640/16632/21, постанови Верховного Суду від 19.03.2020р. у справі №824/146/19, від 19.03.2021р. у справі №990/26/21) . Отже, позивач вважає, що приймаючи пункт 1 наказу №178, відповідач грубо порушив положення Закону №2805-ІХ та принципи незворотності дії закону в часі, що призвело до втручання у право мирного володіння позивачем майном, гарантоване ст.1 Протоколу №1 Конвенції. У додаткових поясненнях від 27.06.2023р. позивач вказав на те, що за змістом Додатку 1 до спірного наказу зупинено дії спеціального дозволу №3640 до 28.03.2026р., тобто, поза межами строку зупинення дії цього дозволу, зазначеного у п.538 Додатку 1 рішення РНБО від 18.06.2021р., введеного в дію вищезазначеним Указом Президента України, що є додатковою підставою для задоволення позову. Також у письмових поясненнях від 29.06.2023р. та від 02.08.2023р. позивач зазначив, що норма ч.7 ст.13 Кодексу України про надра у редакції Закону №2805-ІХ не відповідає принципу правової визначеності та вимогам до якості закону, так як Закон №2805-ІХ був оприлюднений 28.12.2022р., набрав чинності 28.03.2023р., Указ Президента України, яким введено в дію рішення РНБО набрав чинності 03.07.2021р., а отже, 30-денний строк, протягом якого позивач мав можливість реалізувати передбачене ст.13 Кодексу право на зміну кінцевого бенефіціарного власника задля уникнення негативних наслідків у виді зупинення дії спеціального дозволу №3640, виданого Товариству, сплив 02.08.2021р., що на думку позивача, свідчить про неналежне врегулювання спірних правовідносин законодавцем. 
		Рішення Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 08.09.2023 року у задоволенні позову відмовлено.
		Свою позицію суд першої інстанції обґрунтував тим, що на момент набрання законної сили положеннями ч.7 ст. 13, ч.3 ст.57 Кодексу України про надра, у редакції Закону №2805-ІХ, який набрав чинності 28.03.2023р., прийняття оспорюваного пункту 1 наказу №178 від 28.03.2023р. існували правовідносини щодо наявності у позивача Спеціального дозволу №3640 виданого 31.12.2004р., строком дії до 09.04.2034р. (а.с.13 том 1), а також існувало чинне, обов`язкове до виконання рішення РНБО від 18.06.2021р., введене в дію Указом Президента України від 24.06.2021р. №2662021 щодо застосування персональних санкцій до фізичної особи ОСОБА_1 , (який є кінцевим бенефіціарним власником позивача), у вигляді, зокрема, анулювання або зупинення спеціальних дозволів на користування надрами (п.538 рішення РНБО від 18.06.2021р.), тобто, дані правовідносини виникли до набрання чинності Закону №2805-ІХ та тривали на момент набрання цим законом чинності. Із аналізу вищенаведених норм суд першої інстанції дійшов висновку, що положення ч.7 ст.13, ч.3 ст.57 Кодексу України про надра, у редакції Закону №2805-ІХ, які набрали чинності 28.03.2023р. до правовідносин, які виникли до набрання чинності та тривали на момент набрання чинності цим законом, відповідачем під час прийняття оспорюваного наказу застосовано з дотриманням вимог ст.58 Конституції України, приписів вищенаведених рішень Конституційного Суду України, згаданої правової позиції Верховного Суду, тобто, правомірно та законно, що не спростовано позивачем жодними іншими доказами у розумінні ст.73 Кодексу адміністративного судочинства України.
		Не погодився з рішення суду першої інстанції позивач та надав апеляційну скаргу. Просить рішення суду першої інстанції скасувати та задовольнити позовні вимоги. Посилається на те, що пункт 1 наказу відповідача від 28.03.2023р. №178 «Про зупинення дії спеціальних дозволів на користування надрами та внесення змін до наказів Держгеонадр" в частині зупинення дії спеціального дозволу на користування надрами №3640 від 31.12.2004, наданого позивачеві (пункт 3 Додатку 1 наказу відповідача від 28.03.2023р. №178)  порушує принцип правової визначеності. Вважає, що в даному випадку Держгеонадра у своєму організаційно-розпорядчому документі мала зазначити лише строк, на який зупинено дію спеціального дозволу на користування надрами, а не строк застосування санкцій. Відповідач не дотримався визначеної законодавцем послідовності дій, а саме: зупиненню дії спеціального дозволу на користування надрами передує процедура надання надрокористувачу строку у 30 днів з дня видання указу Президента України про застосування відповідної санкції до його кінцевого бенефіціарного власника для розв`язання питання щодо такого. В силу частини 7 статті 13 Кодексу України про надра, позивач вважає, що відповідач пропустив встановлений 30-денний строк для зупинення дії спеціального дозволу, що вказує на протиправність наказу в частині. 
		Відповідачем надано відзив на апеляційну скаргу. Просить рішення суду першої інстанції залишити без змін, а апеляційну скаргу без задоволення. Зазначає, що Держгеонадра є центральним органом виконавчої влади, який наділений функціями для забезпечення реалізації державної політики у сфері надрокористування та згідно до п.4 Положення №1174 відповідно до покладених на нього завдань, зокрема, видає, а також і зупиняє та анулює в установленому порядку дію спеціальних дозволів на користування надрами, поновлює їх дію у разі зупинення. Так, рішенням РНБО від 18.06.2021р. введеного в дію Указом Президента України від 24.06.2021р. №266/2021, застосовано персональні санкції щодо ОСОБА_1 (п.538 Додатку 1 до рішення РНБО від 18.06.2021р.), а саме: анулювання або зупинення ліцензій та інших дозволів, одержання (наявність) яких є умовою для здійснення певного виду діяльності, зокрема, анулювання чи зупинення дії спеціальних дозволів на користування надрами. А оскільки згідно даних ЄДРПОУ кінцевим бенефіціарним власником (контролером) Товариства є ОСОБА_1 ( з дня видання Указу Президента від 24.06.2021р. №266/2021 зміни в ЄДРПОУ щодо бенефіціарного власника позивача не вносились), з урахуванням набрання чинності 28.03.2023р. Закону №2805-ІХ, якими були внесені зміни до Кодексу України про надра та минув 30 денний строк згідно ст.ст.13,57 Кодексу України про надра, відповідачем було видано 28.03.2023р. спірний наказ №178 в частині зупинення дії спеціального дозволу на користування надрами №3640, наданого позивачеві. Представник відповідача зазначив, що підставою для прийняття спірного наказу №178 в частині зупинення спеціального дозволу №3640 було рішення РНБО від 18.06.2021р., введене в дію Указом Президента України від 24.06.2021р. №266/2021, які є обов`язковими для виконання, відповідач не наділений повноваженнями надавати оцінку рішенню РНБО та Указу Президента України щодо встановлених у них обставин, а, відповідно, вважає, що під час прийняття спірного пункту 1 наказу №178 відповідач діяв на підставі, в межах повноважень.
		В судовому засіданні учасники справи підтримали свої позиції щодо рішення суду першої інстанції.
		Перевіривши законність та обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів апеляційної скарги, дослідивши матеріали справи та доводи апеляційної скарги, колегія суддів апеляційної інстанції виходить з наступного.
		Судом першої інстанції встановлено, що ТОВ «Мотронівський гірничо-збагачувальний комбінат» зареєстроване як юридична особа за адресою: АДРЕСА_1 , видами діяльності підприємства є, зокрема, основний - добування руд інших кольорових металів (07.29), що підтверджується змістом копії Статуту позивача та копіями Витягів з ЄДРПОУ станом на 13.09.2021р., станом на 13.06.2023р. (а.с.57-60, 141-143, 240-245 т.1).
		31.12.2004р. Державною службою геології та надр України позивачеві був виданий Спеціальний дозвіл на користування надрами №3640 зі строком дії до 09.04.2034р. (а.с.13 т.1).
		Також зі змісту копії Витягу з ЄДРПОУ станом на 13.06.2023р. встановлено, що засновниками (учасниками) юридичної особи (позивача) є, а саме:
		1) Компанія «Діаго Ентерпрайзес Лімітед» (Кіпр), розмір частки засновника (учасника): 5000,00;
		2) Компанія «Толексіс Трейдінг Лімітед» (Кіпр) розмір частки засновника (учасника): 94995000,00;
		3) Бенефіціарний власник (контролер) ОСОБА_1 (Україна, м. Київ)- (а.с.242-245 т.1).
		Згідно до пункту 538 Додатку 1 до рішення Ради національної безпеки та оборони України (рішення РНБО) від 18.06.2021р., введеним в дію Указом Президента України від 24.06.2021р. №266/2021 застосовані персональні санкції щодо ОСОБА_1 (бенефіціарного власника позивача), а саме: у тому числі, і анулювання або зупинення ліцензій та інших дозволів, одержання (наявність) яких є умовою для здійснення певного виду діяльності, зокрема, анулювання чи зупинення спеціальних дозволів на користування надрами строком на 3 роки (а.с.82-86 т.1).
		У зв`язку із застосуванням рішенням РНБО від 18.06.2021р., уведеним в дію Указом Президента України від 24.06.2021р. №266/2021 персональних спеціальних економічних та інших обмежувальних заходів (санкцій), зокрема, у вигляді і зупинення дії спеціальних дозволів на користування надрами, відповідно до пункту 3 частини 1 статті 57 Кодексу України про надра, враховуючи пропозиції Робочої групи з питань надрокористування (протокол від 28.03.2023р. №2023-1), відповідачем 28.03.2023р. був прийнятий наказ №178 «Про зупинення дії спеціальних дозволів на користування надрами та внесення змін до наказів Держгеонадр», за пунктом 1 якого було зупинено дію спеціальних дозволів на користування надрами згідно з переліком, наведеним у додатку 1 до цього наказу (а.с.14, 87 том 1).
		Згідно до пункту 3 Додатку 1 до наказу №178 «Переліку спеціальних дозволів на користування надрами, дію яких зупинено» видно, що зупинено дію Спеціального дозволу на користування надрами, виданого позивачеві за №3640 від 31.12.2004р. кінцевим бенефіціарним власником якого є ОСОБА_1 , строком застосування 3 роки на підставі п.3 ч.1 ст.57 Кодексу України про надра (а.с.15-16,88-89 т.1).
		Позивач вважає протиправним пункт 1 наказу №178 від 28.03.2023р. в частині зупинення дії спеціального дозволу на користування надрами №3640 від 31.12.2004р., виданого позивачеві (п.3 Додатку 1 до наказу від 28.03.2023р. №178).
		Суд першої інстанції у задоволенні позову відмовив.
		Досліджуючи правильність прийняття судом першої інстанції рішення в межах доводів апеляційної скарги, колегія суддів апеляційної інстанції вважає за необхідне дослідити ряд норм законодавства, що регулюють дані правовідносини та обставини справи. 
		Судом апеляційної інстанції встановлено, що до даних правовідносин слід застосовувати норми Конституції України, Кодексу України про надра від 27.07.1994 року №132/94-ВР, Закону України «Про санкції» від 14.08.2014 року №1644-VII, Закону України «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо удосконалення законодавства у сфері користування надрами» від 01.12.2022 року №2805-ІХ норми Постанови Кабінету Міністрів України від 30.12.2015р. №1174, якою затверджене Положення про Державну службу геології та надр України.
		Так, стаття 19 Конституції України передбачає, що органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
		Отже, суб`єкти владних повноважень (до яких відноситься відповідач) мають діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України. 
		Таким чином межі дій відповідача чітко визначені Конституцією та законами України.
		Предметом спору у даній справі є правомірність/протиправність пункту 1 наказу Державної служби геології та надр України №178 від 28.03.2023р. в частині зупинення дії спеціального дозволу на користування надрами №3640 від 31.12.2004р. 
		Основним нормативно-правовим актом, що регулює гірничі відносини з метою забезпечення раціонального, комплексного використання надр для задоволення потреб у мінеральній сировині та інших потреб суспільного виробництва, охорони надр, гарантування при користуванні надрами безпеки людей, майна та навколишнього природного середовища, а також охорони прав і законних інтересів підприємств, установ, організацій та громадян, є Кодекс України про надра. 
		Частиною 1 статті 4 Кодексу України про надра (у редакції, чинній на час виникнення спірних правовідносин) визначено, що надра є виключною власністю Українського народу і надаються тільки у користування. Угоди або дії, які в прямій або прихованій формі порушують право власності Українського народу на надра, є недійсними. Український народ здійснює право власності на надра через Верховну Раду України, Верховну Раду Автономної Республіки Крим і місцеві ради.
		У відповідності до приписів частини 1 статті 11 вказаного Кодексу, передбачено, що державне управління у галузі геологічного вивчення, використання і охорони надр здійснюють Кабінет Міністрів України, центральний орган виконавчої влади, що забезпечує формування державної політики у сфері охорони навколишнього природного середовища, центральний орган виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері геологічного вивчення та раціонального використання надр, центральний орган виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері охорони праці, органи влади Автономної Республіки Крим, місцеві органи виконавчої влади, інші державні органи та органи місцевого самоврядування відповідно до законодавства України.
		За змістом частини 1 статті 19 Кодексу України про надра, встановлено, що право користування надрами надається шляхом надання спеціального дозволу на користування надрами.
		Постановою Кабінету Міністрів України від 30.12.2015р. №1174 затверджене Положення про Державну службу геології та надр України (Положення №1174).
		Згідно з пунктом 1 Положення №1174 Державна служба геології та надр України (Держгеонадра) є центральним органом виконавчої влади, діяльність якого спрямовується і координується Кабінетом Міністрів України через Міністра захисту довкілля та природних ресурсів і який реалізує державну політику у сфері геологічного вивчення та раціонального використання надр, є уповноваженим органом з питань реалізації угод про розподіл продукції.
		Відповідно до підпункту 2 пункту 3 Положення №1174, основними завданнями Держгеонадра є реалізація державної політики у сфері геологічного вивчення та раціонального використання надр.
		Підпунктами 9,10 пункту 4 Положення №1174 визначено, що Держгеонадра відповідно до покладених на неї завдань:
		видає в установленому порядку спеціальні дозволи на користування надрами (у тому числі на користування нафтогазоносними надрами); 
		зупиняє та 
		анулює в установленому порядку дію спеціальних дозволів на користування надрами (у тому числі на користування нафтогазоносними надрами), 
		поновлює їх дію у разі зупинення.
		Питання надання спеціальних дозволів на користування надрами у межах території України, її континентального шельфу та виключної (морської) економічної зони, а також процедуру продовження строку дії, переоформлення, видачі дубліката, зупинення дії чи анулювання дозволу та внесення до нього змін, врегульовано Порядком надання спеціальних дозволів на користування надрами, затвердженим постановою Кабінету Міністрів України від 30.05.2011р. №615, у редакції постанови Кабінету Міністрів України від 19.02.2020р. №124 (Порядок №615), дія якого поширюється на всі види користування надрами.
		Згідно з підпунктом 4 пункту 21 Порядку №615 встановлено, що дія дозволу може бути зупинена органом з питань надання дозволу безпосередньо або за поданням Міндовкілля, Держпраці, МОЗ, Держекоінспекції, органом місцевого самоврядування, ДПС у разі, зокрема, наявності підстав, передбачених Законом України «Про санкції».
		Про надання, продовження строку дії, зупинення дії, поновлення дії, переоформлення, анулювання дозволу та внесення змін до нього Держгеонадра видає наказ, а Рада міністрів Автономної Республіки Крим розпорядження (пункт 24 Порядку №615).
		У відповідності до вимог частини 1 статті 1 Закону України «Про санкції» від 14.08.2014р. №1644-УІІ передбачено, що з метою захисту національних інтересів, національної безпеки, суверенітету і територіальної цілісності України, протидії терористичній діяльності, а також запобігання порушенню, відновлення порушених прав, свобод та законних інтересів громадян України, суспільства та держави можуть застосовуватися спеціальні економічні та інші обмежувальні заходи (далі санкції).
		За приписами пункту 6 частини 1 статті 4 Закону України «Про санкції» №1644-УІІ, визначено, що одним із видів санкцій згідно з цим Законом є анулювання або зупинення ліцензій та інших дозволів, одержання (наявність) яких є умовою для здійснення певного виду діяльності, зокрема, анулювання чи зупинення дії спеціальних дозволів на користування надрами. 
		Відповідно до частин 1, 3, 5 статті 5 Закону України «Про санкції» від 14.08.2014р. №1644-УІІ пропозиції щодо застосування, скасування та внесення змін до санкцій виносяться на розгляд Ради національної безпеки та оборони України Верховною Радою України, Президентом України, Кабінетом Міністрів України, Національним банком України, Службою безпеки України.
		Рішення щодо застосування, скасування та внесення змін до санкцій щодо окремих іноземних юридичних осіб, юридичних осіб, які знаходяться під контролем іноземної юридичної особи чи фізичної особи-нерезидента, іноземців, осіб без громадянства, а також суб`єктів, які здійснюють терористичну діяльність (персональні санкції), передбачених пунктами 1, 2-21, 23-25 частини першої статті 4 цього Закону, приймається Радою національної безпеки та оборони України та вводиться в дію указом Президента України. Відповідне рішення набирає чинності з моменту видання указу Президента України і є обов`язковим до виконання.
		Укази Президента України, якими введені в дію рішення РНБО щодо застосування санкцій до фізичних та юридичних осіб, які є чинними і не скасовувались у встановленому законодавством порядку, підлягають обов`язковому виконанню.
		При цьому, колегія суддів апеляційної інстанції бере до уваги, що безпосередньо до ТОВ "Мотронівський гірничо-збагачувальний комбінат" санкції не застосовувалися.
		Законом України «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо удосконалення законодавства у сфері користування надрами» від 01.12.2022 року №2805-ІХ, який набрав чинності 28.03.2023 року, до Кодексу України про надра було внесено ряд змін.
		Зокрема, статтю 13 Кодексу України про надра доповнено частинами 3,7.
		Частиною 7 статті 13 Кодексу України про надра визначено: 
		"У разі застосування спеціальних економічних та інших обмежувальних заходів (санкцій) у вигляді анулювання або зупинення дії спеціальних дозволів на користування надрами, відповідно до Закону України «Про санкції» до кінцевого бенефіціарного власника юридичної особи, яка є користувачем надр, центральний орган виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері геологічного вивчення та раціонального використання надр, відповідно анулює або зупиняє дію спеціального дозволу на користування надрами такого користувача через 30 днів з дня застосування таких санкцій, якщо через 30 днів з дня видання указу Президента України про застосування відповідної санкції особа, до якої її застосовано, залишається кінцевим бенефіціарним власником юридичної особи, що є власником відповідного спеціального дозволу на користування надрами".
		Таким чином законодавець передбачив можливість центрального органу виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері геологічного вивчення та раціонального використання (відповідача), приймати рішення про зупинення спеціального дозволу юридичної особи, до кінцевого бенефіціарного власника якої застосовані спеціальні економічні та інші обмежувальні заходи (санкції), у вигляді анулювання або зупинення дії спеціальних дозволів на користування надрами відповідно до Закону України «Про санкції».
		Водночас, Законом України «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо удосконалення законодавства у сфері користування надрами» №2805-ІХ стаття 57 Кодексу України про надра викладена у новій редакції, згідно з пунктом 3 частини 1 якої право користування надрами може бути тимчасово заборонене (зупинено) з підстави застосування спеціальних економічних та інших обмежувальних заходів (санкцій) відповідно до Закону України «Про санкції» у вигляді зупинення дії спеціального дозволу на користування надрами.
		Також, частиною 3 ст.57 згаданого Кодексу закріплено, що тимчасова заборона (зупинення) дії спеціального дозволу на користування надрами з підстави, передбаченої пунктом 3 частини 1 цієї статті, здійснюється з урахуванням вимог частин 5-7 статті 13 цього Кодексу на строк дії таких спеціальних економічних та інших обмежувальних заходів (санкцій).
		Отже, положення пункту 3 частини 1 статті 57 Кодексу України про надра передбачають зупинення дії спеціального дозволу, наданого юридичній особі, щодо якої не застосовано спеціальних економічних та інших обмежувальних заходів (санкцій) відповідно до Закону України «Про санкції» у вигляді зупинення дії спеціального дозволу на користування надрами.
		При цьому, суд апеляційної інстанції бере до уваги, що згідно з частиною 1 статті 58 Конституції України закони та інші нормативно-правові акти не мають зворотної дії в часі, крім випадків, коли вони пом`якшують або скасовують відповідальність особи.
		Конституційний Суд України у своїх рішеннях неодноразово висловлював юридичну позицію щодо незворотності дії в часі законів та інших нормативно-правових актів: 
		закони та інші нормативно-правові акти поширюють свою дію тільки на ті відносини, які виникли після набуття законами чи іншими нормативно-правовими актами чинності; дію нормативно-правового акта в часі треба розуміти так, що вона починається з моменту набрання цим актом чинності та припиняється із втратою ним чинності, тобто до події, факту застосовується той закон або інший нормативно-правовий акт, під час дії якого вони настали або мали місце; дія закону та іншого нормативно-правового акта не може поширюватися на правовідносини, які виникли й закінчилися до набрання чинності цим законом або іншим нормативно-правовим актом (рішення від 13.05.1997 року №1-зп, від 09.02.1999 року №1-рп/99, від 05.04.2001 року №3-рп/2001, від 13.03.2012 року №5-рп/2012, від 13.03.2012 року №6-рп/2012).
		Відповідно до рішення Конституційного Суду України від 26.01.2011 року №1-рп/2011 положення частини 1 статті 58 Основного Закону України передбачають загальновизнані принципи дії в часі законів та інших нормативно-правових актів, а саме: принцип їх безпосередньої дії, тобто поширення тільки на ті відносини, які виникли після набуття чинності законами чи іншими нормативно-правовими актами, та принцип зворотної дії в часі, якщо вони пом`якшують або скасовують відповідальність особи (абз.2 п.5 мотивувальної частини).
		У рішенні від 12.07.2019 року №5-р(І)/2019 Суд зазначив, що, за змістом частини 1 статті 58 Основного Закону України, новий акт законодавства застосовується до тих правовідносин, які виникли після набрання ним чинності. Якщо правовідносини тривалі та виникли до ухвалення акта законодавства та продовжують існувати після його ухвалення, то нове нормативне регулювання застосовується з дня набрання ним чинності або з дня, встановленого цим нормативно-правовим актом, але не раніше дня його офіційного опублікування.
		Колегія суддів апеляційної інстанції зазначає, що надаючи правову оцінку дії Закону України «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо запровадження контрактної форми роботи у сфері культури та конкурсної процедури призначення керівників державних та комунальних закладів культури» від 28.01.2016 року №955-VIII у часі, Конституційний Суд України зауважив, що він не має зворотної дії в часі, оскільки не поширюється на безстрокові трудові договори, укладені до його прийняття, а передбачає припинення цих договорів з моменту набрання ним чинності та можливість продовження трудових правовідносин на умовах контракту між професійними творчими працівниками (художнім та артистичним персоналом) і державними та комунальними закладами культури. Таким чином, Закон спрямований на регулювання тих правовідносин, які виникнуть після набрання ним чинності, а трудові правовідносини, що виникли раніше, повинні бути приведені у відповідність із новим юридичним регулюванням.
		Згідно з правовою позицією Верховного Суду, що викладена у постанові від 09.06.2023 року у справі №640/13146/20, у разі безпосередньо (прямої) дії закону в часі, новий нормативний акт поширюється на правовідносини, що виникли після набрання ним чинності, або до набрання ним чинності, і тривали на момент набрання актом чинності.
		Якщо під час розгляду заяви особи суб`єктом владних повноважень до прийняття остаточного рішення було змінено нормативно-правове регулювання, суб`єкт владних повноважень не має законних можливостей для прийняття рішення з урахуванням попереднього нормативно-правового регулювання, яке є нечинним, а його рішення та дії в цих випадках не можуть уважатися протиправними за формальними ознаками.
		У теорії права допускається можливість застосування до триваючих відносин до їх завершення нормативно-правового регулювання, яке діяло на час їх виникнення, за окремим рішенням і розглядається з позицій встановлення спеціального регулювання перехідного періоду «переживаючої» (ультраактивної) дії нормативно-правових актів. Водночас таке застосування повинно бути чітко обумовлено при прийнятті відповідних нормативно-правових актів. Відсутність такого застереження не надає суб`єкту владних повноважень права на самовільне застосування нечинних правових норм.
		Правова визначеність як елемент верховенства права не передбачає заборони на зміну нормативно-правового регулювання. На думку Конституційного Суду України, особи розраховують на стабільність та усталеність юридичного регулювання, тому часті та непередбачувані зміни законодавства перешкоджають ефективній реалізації ними прав і свобод, а також підривають довіру до органів державної влади, їх посадових і службових осіб. Однак очікування осіб не можуть впливати на внесення змін до законів та інших нормативно-правових актів (абз.4 п.4.1 мотивувальної частини рішення КСУ від 22.05.2018 року №5-р/2018).
		Слід зазначити, що Закон України «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо удосконалення законодавства у сфері користування надрами» №2805-ІХ прийнятий Верховною Радою України на реалізацію своїх повноважень щодо законодавчого регулювання гірничих відносин. 
		При цьому, цими змінами не було скасовано право позивача на користування надрами та не звужено зміст та обсяг цього права. 
		Однак державою, в особі уповноважених органів, було змінено підходи щодо порядку його реалізації для забезпечення публічного інтересу гарантування ефективного використання надр як загальнонародної власності.
		В силу частини 7 статті 13 Кодексу України про надра, у разі застосування спеціальних економічних та інших обмежувальних заходів (санкцій) у вигляді анулювання або зупинення дії спеціальних дозволів на користування надрами відповідно до Закону України «Про санкції» до кінцевого бенефіціарного власника юридичної особи, яка є користувачем надр, центральний орган виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері геологічного вивчення та раціонального використання надр, відповідно анулює або зупиняє дію спеціального дозволу на користування надрами такого користувача через 30 днів з дня застосування таких санкцій, якщо через 30 днів з дня видання указу Президента України про застосування відповідної санкції особа, до якої її застосовано, залишається кінцевим бенефіціарним власником юридичної особи, що є власником відповідного спеціального дозволу на користування надрами.
		Водночас, згідно з Прикінцевими та перехідними положеннями Закону України «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо удосконалення законодавства у сфері користування надрами» №2805-ІХ, статтю 13 Кодексу України про надра доповнено наведеною правовою нормою, цей Закон набирає чинності через 3 місяці з дня його опублікування. 
		Закон України «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо удосконалення законодавства у сфері користування надрами» №2805-ІХ опубліковано в офіційному виданні «Голос України» від 28.12.2022 року №263, отже цей Закон набрав чинності 28.03.2023 року.
		Оскільки положення цього нормативно-правового акта не містять будь-яких застережень щодо набрання чинності приписами частини 7 статті 13 Кодексу України про надра, такі підлягають застосуванню саме з 28.03.2023 року.
		На думку колегії суддів апеляційної інстанції аналіз частини 7 статті 13 Кодексу України про надра дає підстави для висновку, що центральний орган виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері геологічного вивчення та раціонального використання надр, має право анулювати або зупинити дію спеціального дозволу на користування надрами користувача, до кінцевого бенефіціарного власника якого застосовано спеціальні економічні та інші обмежувальні заходи (санкції) у вигляді анулювання або зупинення дії спеціальних дозволів на користування надрами відповідно до Закону України «Про санкції», за двох умов: 
		1) з дня застосування таких санкцій сплинуло 30 днів; 
		2) через 30 днів з дня видання указу Президента України про застосування відповідної санкції особа, до якої її застосовано, залишається кінцевим бенефіціарним власником юридичної особи, що є власником відповідного спеціального дозволу на користування надрами.
		Таким чином ухваленням наведеної правової норми законодавець передбачив нову підставу для анулювання або зупинення дії спеціального дозволу на користування надрами. 
		Однак, з метою забезпечення реалізації принципів правової визначеності та законних очікувань, передбачив 30-денний строк для вчинення надрокористувачем дій щодо зміни кінцевого бенефіціарного власника, до якого застосовано санкції.
		Вказане розуміння правової норми узгоджується з практикою ЄСПЛ та відповідає названим принципам, оскільки надає можливість законодавчому органу визначити додаткову підставу для анулювання або зупинення спеціального дозволу, обумовлену ситуацією сьогодення, та надрокористувачу уникнути її застосування. До того ж таке розуміння нормативно-правового регулювання відповідає меті, обраній Україною, як державою, та її громадянами, щодо європейської інтеграції, яка у тому числі передбачає сталість нормативного регулювання підприємницької діяльності на території України, що, зі свого боку, забезпечує прогнозованість ведення бізнесу та інвестиційну привабливість України, як держави.
		Слід зазначити, що на момент прийняття оскаржуваного пункту наказу існували зазначені вище умови.
		На думку колегії суддів апеляційної інстанції, приймаючи оскаржуваний наказ 28.03.2023 року (день набрання чинності наведеної правової норми), відповідач позбавив позивача надрокористувача можливості вчинити дії щодо зміни кінцевого бенефіціарного власника, яка закріплена у зазначеній правовій нормі.
		За наведених обставин, колегія суддів апеляційної інстанції вважає обґрунтованими доводи апеляційної скарги, а висновок суду першої інстанції щодо відмови у задоволенні позову таким, що ґрунтується на помилковому застосуванні норм матеріального та процесуального права.
		Зокрема, пункт 1 наказу від 28.03.2023р. №178 «Про зупинення дії спеціальних дозволів на користування надрами та внесення змін до наказів Держгеонадр" в частині зупинення дії спеціального дозволу на користування надрами №3640 від 31.12.2004, наданого позивачеві (пункт 3 Додатку 1 наказу відповідача від 28.03.2023р. №178) прийнятий відповідачем передчасно.
		Щодо доводів відповідача про сплив 30-ти денного строку з моменту прийняття указу Президента України від 24.06.2021 №266/2021 та до набрання чинності Закону України від 01.12.2022 №2805-IX «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо удосконалення законодавства у сфері користування надрами», яким внесено зміни до Кодексу України про надра, колегія суддів апеляційної інстанції зазначає, що 30-ти денний строк не може бути обрахований з дати прийняття указу Президента від 24.06.2021 №266/2021, оскільки на час його прийняття норми Кодексу України про надра не передбачали право анулювання або зупинення дії спеціального дозволу на користування надрами користувача, до кінцевого бенефіціарного власника якого застосовано спеціальні економічні та інші обмежувальні заходи.
		Враховуючи викладене, колегія суддів апеляційної інстанції дійшла висновку, що відповідач не довів належними та допустимими доказами правомірність прийнятого рішення (пункту 1 наказу).
		Таким чином, суд апеляційної інстанції не погоджується з висновком суду першої інстанції про наявність підстав для відмови у задоволенні позову.
		В силу ст. 242 КАС України, рішення суду повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим.
		Відповідно до п. 2 ч. 1 ст. 315 КАС України, за наслідками розгляду апеляційної скарги на судове рішення суду першої інстанції суд апеляційної інстанції має право скасувати судове рішення повністю або частково та ухвалити нове судове рішення у відповідній частині або змінити судове рішення.
		Згідно з частиною 1 статті 77 Кодексу адміністративного судочинства України, кожна сторона повинна, довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу. 
		Частиною 2 статті 77 Кодексу адміністративного судочинства України визначено, що в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.
		На думку колегії суддів апеляційної інстанції матеріали справи дають підстави для висновку, шо позивачем доведені обставини, на яких ґрунтуються позовні вимоги.
		При цьому, відповідачем не доведено обставини, на яких ґрунтуються заперечення проти позовних вимог, не доведено правомірність дій/рішень відповідача як суб`єкта владних повноважень.
		З огляду на викладене, колегія суддів апеляційної інстанції не погоджується з рішенням суду першої інстанції, оскільки суд не в повному обсязі дослідив обставини справи та прийняв рішення з помилковим застосуванням норм матеріального та процесуального права.
		Доводи апеляційної скарги спростовують висновки суду першої інстанції, а тому можуть бути покладені в основу його скасування.
		Виходячи з результатів апеляційного перегляду на користь позивача за рахунок бюджетних асигнувань відповідача підлягає розподіл судових витрат, а саме стягнення судових витрат зі сплати судового збору за подання позову та апеляційної скарги в загальному розмірі 6710грн. 
		Керуючись ст.ст. 243, 250, 308, 310, 315, 317, 321, 322, 325, 329 КАС України, суд
		 
		ПОСТАНОВИВ:
		 
		Апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю "Мотронівський гірничо-збагачувальний комбінат"  задовольнити.
		Рішення Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 08.09.2023 року  скасувати та прийняти нову постанову, якою позовні вимоги задовольнити.
		Визнати протиправним та скасувати пункт 1 наказу Державної служби геології та надр України від 28.03.2023р. №178 «Про зупинення дії спеціальних дозволів на користування надрами та внесення змін до наказів Держгеонадр" в частині зупинення дії спеціального дозволу на користування надрами №3640 від 31.12.2004, наданого Товариству з обмеженою відповідальністю "Мотронівський гірничо-збагачувальний комбінат" (пункт 3 Додатку 1 наказу від 28.03.2023р. №178).
		Стягнути на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "Мотронівський гірничо-збагачувальний комбінат" (код ЄДРПОУ 39376858) понесені ним судові витрати зі сплати судового збору за подання позову та апеляційної скарги в загальному розмірі 6710грн. (шість тисяч сімсот десять гривень) за рахунок бюджетних асигнувань Державної служби геології та надр України (код ЄДРПОУ 37536031).
		Постанова набирає законної сили з дня її прийняття 22.02.2024 та в силу ст. 328 КАС України постанова може бути оскаржена до Верховного Суду протягом 30 днів згідно ст. 329 КАС України з дня її прийняття шляхом подання касаційної скарги безпосередньо до суду касаційної інстанції. 
		Вступну та резолютивну частини постанови проголошено 22.02.2024.
		В повному обсязі постанова виготовлена 29.02.2024.
		 
		Головуючий - суддяЮ. В. Дурасова 
		 
		 суддяЛ.А. Божко 
		 
		 суддяО.М. Лукманова

</body>
</html>

Логін:
Для помилки:

Пароль:
Для помилки:

Ваше ім'я:
Для помилки:

Ваш e-mail:
Для помилки:

Повідомлення:
Для помилки:

Введіть в поле результат арифметичного виразу:
Для помилки:

Зачекайте, будь ласка...