Єдиний державний реєстр судових рішень

Доступ до Реєстру здійснюється в тестовому (обмеженому) режимі. Для запобігання загрозам життю і здоров'ю суддів та учасників судового процесу, а також у разі виявлення ознак кіберзагрози, доступ до Реєстру або окремих рішень у ньому може бути обмежено.

Ласкаво просимо, !

Категорія справи № 619/554/24 : Кримінальні справи (з 01.01.2019); Кримінальні правопорушення проти миру, безпеки людства та міжнародного правопорядку; Виправдовування, визнання правомірною, заперечення збройної агресії Російської Федерації проти України, глорифікація її учасників.
Надіслано для оприлюднення: 06.03.2024. Зареєстровано: 06.03.2024. Забезпечено надання загального доступу: 07.03.2024.

Номер судового провадження: 1-кп/619/169/24
Номер кримінального провадження в ЄРДР: 42023222080000001

<!DOCTYPE HTML PUBLIC "-//W3C//DTD HTML 4.01 Transitional//DE" "http://www.w3.org/TR/html4/loose.dtd">
<html>
	<head>
		<meta http-equiv="content-type" content="text/html; charset=utf-8" />
		<meta name="generator" content="Rtf2Html Converter" />
		<title>
			Єдиний державний реєстр судових рішень
		</title>
	</head>
	<body>
		 
		справа № 619/554/24
		провадження № 1-кп/619/169/24
		 
		ВИРОК
		іменем України
		 
		04 березня 2024 року                      м. Дергачі
		Дергачівський районний суд Харківської області 
		у складі: головуючого - судді -                  ОСОБА_1 
		за участю секретаря судових засідань      ОСОБА_2 
		прокурора                          ОСОБА_3 
		обвинуваченого                      ОСОБА_4 
		розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в м. Дергачі кримінальне провадження №42023222080000001 від 06.01.2023 за обвинуваченням:
		 
		ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , уродженця м. Завітінськ, Завітінського району, Амурської області РФ, росіянина, освіта вища, пенсіонера, не одруженого, зареєстрованого та проживаючого за адресою: АДРЕСА_1 , раніше не судимого,-
		 
		у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 2 ст. 436-2 КК України, -
		 
		ВСТАНОВИВ:
		24 жовтня 1945 року набув чинності Статут Організації Об`єднаних Націй, підписаний 26 червня 1945 року, яким фактично створено Організація Об`єднаних Націй.
		До складу ООН увійшли Союз Радянських Соціалістичних Республік (право наступником якого з 1991 року є російська федерація), Українська Радянська Соціалістична Республіка (правонаступником якої з 1991 року є Україна) та ще 49 держав-засновниць, а згодом до вказаної міжнародної організації прийняті інші держави світу.
		Відповідно до ч. 4 ст. 2 Статуту ООН всі члени ООН утримуються в їх міжнародних відносинах від загрози силою або її застосування проти територіальної недоторканості або політичної незалежності будь-якої держави.
		Декларацією Генеральної Асамблеї ООН від 21 грудня 1965 року «Про неприпустимість втручання у внутрішні справи держав, про убезпечення їх незалежності і суверенітету» закріплено, що держави не мають права втручатися прямо чи опосередковано з якої б то не було причини у внутрішні та зовнішні справи іншої держави.
		Кожна держава має невід`ємне право обирати свою політичну, економічну, соціальну та культурну систему без втручання в будь-якій формі з боку будь-якої іншої держави.
		У Декларації Генеральної Асамблеї ООН від 09 грудня 1981 року «Про неприпустимість інтервенції і втручання у внутрішні справи держав» визначено, що держави не мають права здійснювати інтервенцію або втручання в будь-якій формі або з будь-якої причини у внутрішні чи зовнішні справи інших держав.
		Відповідно до Декларації Генеральної Асамблеї ООН від 24 жовтня 1970 року «Про принципи міжнародного права, що стосуються дружніх відносин і співробітництва між державами відповідно до Статуту ООН» держави утримуються в своїх міжнародних відносинах від силових погроз або застосування сили, як проти територіальної цілісності або політичної незалежності будь-якої держави, так і будь-яким іншим чином несумісним з цілями ООН. Така загроза силою або її застосування є порушенням міжнародного права і Статуту ООН.
		Кожна держава зобов`язана утримуватися від загрози силою або її застосування з метою порушення існуючих міжнародних кордонів іншої держави або у якості засобу вирішення міжнародних суперечок, в тому числі територіальних суперечок, і питань, що стосуються державних кордонів.
		Верховною Радою Української Радянської Соціалістичної Республіки 24 серпня 1991 року схвалено акт проголошення незалежності України, яким урочисто проголошено незалежність України та створення самостійної української держави - України.
		Згідно з вказаним документом, територія України є неподільною та недоторканою.
		Незалежність України визнано значною кількістю держав світу, у тому числі 05 грудня 1991 року і російською федерацією.
		Згідно з положеннями Статуту ООН та зобов`язаннями за Заключним актом Наради з безпеки та співробітництва в Європі, 31 травня 1997 року укладено Договір про дружбу, співробітництво і партнерство між Україною і російською федерацією (ратифікований Законом Українивід 14січня 1998 року №13/98-ВР та федеральним законом російської федерації від 02 березня 1999 року №42-ФЗ).
		Відповідно до ст. ст. 2-3 зазначеного Договору російська федерація зобов`язалась поважати територіальну цілісність України, підтвердила непорушність існуючих кордонів між Україною та російською федерацією та розбудову відносин на основі принципів взаємної поваги суверенної рівності, територіальної цілісності, непорушності кордонів, незастосування сили або загрози силою, невтручання у внутрішні справи.
		Статтями 1-3 Конституції України, яка прийнята Верховною Радою України 28 червня 1996 року, визначено, що Україна є суверенною і незалежною, демократичною, соціальною, правовою державою. Суверенітет України поширюється на всю її територію, яка в межах існуючого кордону є цілісною та недоторканою.
		При цьому, у ст. 69 Конституції України закріплено, що народне волевиявлення здійснюється через вибори, референдум та інші форми безпосередньої демократії. Відповідно до ст. 71 Конституції України вибори до органів державної влади та органів місцевого самоврядування є вільними і відбуваються на основі загального, рівного і прямого виборчого права шляхом таємного голосування. Виборцям гарантується вільне волевиявлення.
		Водночас, ст. 73 Конституції України визначено, що виключно всеукраїнським референдумом вирішується питання про зміну території України.
		В порушення вищевказаних умов міжнародних договорів та ігноруючи положення Конституції України, з 2014 року вище політичне та військове командування російської федерації розпочало агресію та вторгнення до суверенних кордонів України.
		Крім того, 24 лютого 2022 року о 5 годині Президент Російської Федерації оголосив про рішення розпочати військову операцію в Україні.
		У подальшому на виконання вищевказаного наказу військовослужбовці ЗС РФ шляхом збройної агресії, із застосуванням зброї незаконно вторглись на територію Україну через державні кордони України в Автономній Республіці Крим, Донецькій, Луганській, Харківській, Херсонській, Миколаївській, Сумській, Чернігівській, інших областях та здійснили збройний напад на державні органи, органи місцевого самоврядування, підприємства, установи, організації, військові частини, інші об`єкти, які мають важливе народногосподарське чи оборонне значення, житлові масиви та інші цивільні об`єкти та здійснили окупацію частини території України, чим вчинили дії з метою зміни меж території та державного кордону України на порушення порядку, встановленого Конституцією України, що продовжується по теперішній час та призводить до загибелі значної кількості людей та інших тяжких наслідків.
		Указом Президента України №64/2022 від 24 лютого 2022 року «Про введення воєнного стану в Україні», який затверджено Верховною Радою України, у зв`язку з військовою агресією російської федерації проти України, на підставі пропозиції Ради національної безпеки і оборони України, відповідно до п. 20 ч. 1 ст. 106 Конституції України, Закону України «Про правовий режим воєнного стану» в Україні введено воєнний стан із 05 години 30 хвилин 24 лютого 2022 року строком на 30 діб та у подальшому продовжено.
		Однак не зважаючи на вищевикладене, ОСОБА_4 , достовірно володіючи інформацією, що з 2014 року вище політичне та військове командування Російської Федерації розпочало агресію та вторгнення до суверенних кордонів України та з 24 лютого 2022 року Російською Федерацією, а саме підрозділами Збройних Сил та інших військових формувань РФ здійснено широкомасштабне вторгнення на територію суверенної держави Україна зокрема території Харківського району Харківської області та розуміючи, що вчиняються дії, направлені на зміну меж території України, порушення порядку, встановленого Конституцією України, керуючись ідеологічними мотивами, підтримуючи дії держави-агресора (Російської Федерації) у проведенні агресивної війни проти України, маючи злочинний умисел спрямований на поширення матеріалів, у яких міститься виправдовування збройної агресії Російської Федерації проти України, розпочатої у 2014 році та виправдовування тимчасової окупації частини території України, а також доведення цих матеріалів до відома місцевих мешканці с. Великі Проходи Харківського району Харківської області, реалізуючи та бажаючи довести його до кінця і досягнути злочинну мету, отримав від невстановлених в ході досудового розслідування військовослужбовців РФ матеріали, а саме газету російського видавництва « ІНФОРМАЦІЯ_2 » № 40 від 13 квітня 2022 року.
		З метою реалізації свого злочинного умислу, ОСОБА_4 у невстановлений період часу, але не пізніше квітня 2022 року, перебуваючи в населеному пункті Великі Проходи Харківського району Харківської області, територія якого була тимчасово окупована збройними формуваннями РФ, а саме за адресою проживання: АДРЕСА_1 , діючи умисно та добровільно, усвідомлюючи протиправний характер своїх дій, реалізуючи свій прямий умисел, здійснював поширення матеріалів серед місцевого населення с. Великі Проходи Харківського району Харківської області, а саме газету російського видавництва « ІНФОРМАЦІЯ_2 » № 40 від 13 квітня 2022 року, цитати та вислови якої містять інформацію щодо виправдовування збройної агресії Російської Федерації проти України, розпочатої у 2014 році, виправдовування тимчасової окупації частини території України, виражену у формі фактичних тверджень та оцінних (оціночних) суджень. Встановлена інформація має публічний характер, який передбачає її розповсюдження та міститься у таких публікаціях: « ІНФОРМАЦІЯ_3 », «Воспитывая гордость за наш народ и страну», «Слава - а каким же героям?», «В боевой работе действуем на опережение», «Иди и смотри», «Za вами - вся Россия!», «Немецкий интернет-портал «Аnti-Spigel», «Мы с вами, Zащитники мира!».
		Відповідно довисновку експертіввід 22.12.2023за результатамипроведення комплексноїсудової психолого-лінгвістичноїекспертизи мовлення,у газетіросійського видавництва«Красная звезда»№ 40від 13квітня 2022року міститьсяінформація публічногохарактеру,який передбачаєїї розповсюдження,щодо виправдовування,підтримки,схвалення збройноїагресії РосійськоїФедерації протиУкраїни,виправдовування,підтримки,схвалення тимчасовоїокупації частинитериторії України,а такожмістяться психологічнозначимі ознакита фактори,що потенційноможуть стимулюватита спонукатиформування соціальнихустановок ваудиторії щодовиправдовування,підтримки,схвалення збройноїагресії РосійськоїФедерації протиУкраїни,виправдовування,підтримки,схвалення тимчасовоїокупації частинитериторії України-вказане потенційноможе вплинутина сприйманняцієї інформаціїособами,які з нею ознайомилися, з метою утворення змін у структурі їхньої свідомості, системі цінностей, емоційному стані, світогляді та соціальних стереотипів/установок щодо виправдовування, підтримки, схвалення збройної агресії Російської Федерації проти України, виправдовування, підтримки, схвалення тимчасової окупації частини території України. 
		Дії обвинуваченого ОСОБА_4 кваліфіковані за ч. 2 ст. 436-2 КК України - тобто поширення матеріалів, у яких міститься виправдовування збройної агресії Російської Федерації проти України, розпочатої у 2014 році та виправдовування тимчасової окупації частини території України.
		Допитаний в судовому засіданні ОСОБА_4 свою вину у скоєнні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 2 ст. 436-2 КК України визнав у повному обсязі, щиро розкаявся у скоєному.
		Вказав суду,щоне пізніше квітня 2022 року, перебуваючи в населеному пункті Великі Проходи Харківського району Харківської області, територія якого була тимчасово окупована збройними формуваннями РФ, а саме за адресою проживання: АДРЕСА_1 , здійснював поширення матеріалів серед місцевого населення с. Великі Проходи Харківського району Харківської області, а саме газету російського видавництва «Красная звезда» № 40 від 13 квітня 2022 року. Вказав суду , вказані газети він вкинув в поштові скриньки по АДРЕСА_1 . Виконував вказані дії по вказівці військових РФ.
		Вказав суду, що злякався розправи військових РФ.
		Кається в скоєному.
		Оскільки учасники судового розгляду не заперечували, суд відповідно до ч.3 ст. 349 КПК України визнав недоцільним дослідження доказів щодо тих фактичних обставин справи, які ніким не оспорюються, та з урахуванням вимог ч.4 ст. 349 КПК України суд обмежився допитом обвинуваченого та дослідженням доказів, які характеризують особу обвинуваченого.
		Вина обвинуваченого ОСОБА_4 у скоєнні вищезазначеного злочину доведена в повному обсязі і підтверджується доказами, які є в матеріалах кримінального провадження і обвинуваченим не оспорюється.
		Дії обвинуваченого ОСОБА_4 суд кваліфікує за ч. 2 ст. 436-2 КК України, тобто поширення матеріалів, у яких міститься виправдовування збройної агресії Російської Федерації проти України, розпочатої у 2014 році та виправдовування тимчасової окупації частини території України.
		Відповідно до змісту ст. ст.50, 65 КК Українипокарання має на меті не тільки кару, а й виправлення засуджених, а також запобігання вчиненню нових злочинів як засудженими, так і іншими особами. Суд, при призначенні покарання, враховує ступінь тяжкості вчиненого злочину, особу винного та обставини, що пом`якшують та обтяжують покарання. Особі, яка вчинила злочин, має бути призначено покарання, необхідне й достатнє для її виправлення та попередження нових злочинів.
		Згідно з роз`ясненнями, які містить п. 1Постанови Пленуму Верховного Суду України № 7 від 24 жовтня 2003 року «Про практику призначення судами кримінального покарання»(в редакції Постанови Верховного Суду №8 від 12.06.2009 р.), суди при призначенні покаранняв кожному випадку і щодо кожного підсудного, який визнається винниму вчиненні злочину, мають суворо додержувати вимогст. 65 КК Українистосовно загальних засадпризначення покарання, оскільки саме через останні реалізуються принципи законності, справедливості, обґрунтованості та індивідуалізації покарання.
		Виходячи ззасадиспівмірностіпризначене покаранняза своїм видом ірозміром має бути адекватним (відповідним) характеру вчинених дій, їх небезпечності та даним про особу винного. Привиборізаходу примусумають значенняйповинні братися до уваги обставини, які його пом`якшують і обтяжують.Без урахування й належної оцінки всіх цих обставин у своїй сукупності обрана міра покарання не може вважатися справедливою.
		Обставини, що пом`якшують покарання ОСОБА_4 , відповідно до ст.66 КК України суд визнає щире каяття, активне сприяння розкриттю кримінального правопорушення.
		Обставин, які обтяжують покарання винуватого, відповідно до ст. 67 КК України судом не встановлено. 
		Вивченням даних про особу ОСОБА_4 встановлено, що він раніше не судимий, у лікаря нарколога та психіатра не перебуває, за місцем проживання характеризується позитивно, пенсіонер.
		При призначенні покарання ОСОБА_4 суд, відповідно до вимог ст. 65 КК України, бере до уваги характер та ступінь суспільної небезпеки скоєного злочину, його наслідки, особу винного, обставини що пом`якшують покарання.
		Відповідно до ст. 75 КК України якщо суд, крім випадків за корупційний злочин, при призначенні покарання у виді…… позбавлення волі на строк не більше 5-ти років, враховуючи тяжкість злочину, особу винного та інші обставини справи, дійде до висновку про можливість виправлення засудженого без відбування покарання, він може прийняти рішення про звільнення від відбування покарання з випробуванням.
		За таких обставин справи, враховуючи ступінь тяжкості вчиненого злочину, особу обвинуваченого, обставини які пом`якшують покарання обвинуваченого, правильну оцінку скоєного, відсутність тяжких наслідків, суд вважає за необхідне призначити ОСОБА_4 покарання із застосуванням ст. 75 КК України, звільнивши від відбування покарання з випробуванням.
		З урахуванням конкретних обставин вчиненого ОСОБА_4 кримінального правопорушення, даних про її особу, суд не призначає додаткове покарання, передбачене санкцією ч.2ст. 436-2 КК України у виді конфіскації майна.
		Цивільний позов в кримінальному провадженні не заявлявся.
		Процесуальні витрати за проведення комплексної судової психолого-лінгвістичної експертизи мовлення, висновок експерта № 18678/18879 від 22.12.2023, в сумі 37864 грн., необхідно стягнути з обвинувачено ОСОБА_4 на користь держави з відповідним призначенням платежу.
		Долю речових доказів суд вирішує відповідно дост.100 КПК України.
		Керуючись ст. ст. 349, 368 - 371, 373, 374, 376, 392, 395 КПК України суд, 
		 
		У Х В А Л И В:
		ОСОБА_4  визнати винним у вчиненні злочину, передбаченого ч.2 ст. 436-2 КК України та призначити покарання 3 роки позбавлення волі без конфіскації майна.
		На підставі ст.75 КК України ОСОБА_4 від покарання звільнити з іспитовим строком на 2/два/роки.
		У відповідності до ст.76 КК України на період іспитового строку покласти на ОСОБА_4 такі обов`язки:
		1) періодично з`являтися для реєстрації до уповноваженого органу з питань пробації;
		2) повідомляти уповноважений орган з питань пробації про зміну місця проживання, роботи або навчання;
		3) не виїжджати за межі України без погодження з уповноваженим органом з питань пробації.
		Стягнути з ОСОБА_4 на користь держави процесуальні витрати за проведення комплексної судової психолого-лінгвістичної експертизи мовлення, висновок експерта № 18678/18879 від 22.12.2023, в сумі 37864 грн.
		Накладений ухвалою Дергачівського районного суду Харківської області від 05.05.2023 арешт в межах кримінального провадження № 42023222080000001 від 06.01.2023 за ч. 2 ст. 436-2 КК України  скасувати. 
		Речові докази, що знаходяться в матеріалах кримінального провадження, а саме: 
		паперову газету«Красная звезда-газета вооружённыхсил российскойфедерации» залишити в матеріалах справи.
		 
		Вирок може бути оскаржений до Харківського апеляційного суду через Дергачівський районний суд Харківської області протягом тридцяти днів з дня його проголошення.
		Вирок набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо таку не подано. У разі подання апеляційної скарги вирок, якщо його не скасовано, набирає законної сили після ухвалення рішення судом апеляційної інстанції.
		Копію вироку негайно після його проголошення вручити обвинуваченому та прокурору. Учасники судового провадження мають право отримати в суді копію вироку. Учаснику судового провадження, який не був присутній в судовому засіданні, копія судового рішення надсилається не пізніше наступного дня після ухвалення.
		 
		 
		 
		        Суддя ОСОБА_1

</body>
</html>

Логін:
Для помилки:

Пароль:
Для помилки:

Ваше ім'я:
Для помилки:

Ваш e-mail:
Для помилки:

Повідомлення:
Для помилки:

Введіть в поле результат арифметичного виразу:
Для помилки:

Зачекайте, будь ласка...