Єдиний державний реєстр судових рішень

Доступ до Реєстру здійснюється в тестовому (обмеженому) режимі. Для запобігання загрозам життю і здоров'ю суддів та учасників судового процесу, а також у разі виявлення ознак кіберзагрози, доступ до Реєстру або окремих рішень у ньому може бути обмежено.

Ласкаво просимо, !

Категорія справи № 991/940/24 : Кримінальні справи (з 01.01.2019); Кримінальні правопорушення у сфері службової діяльності та професійної діяльності, пов'язаної з наданням публічних послуг; Прийняття пропозиції, обіцянки або одержання неправомірної вигоди службовою особою.
Надіслано для оприлюднення: 07.03.2024. Зареєстровано: 07.03.2024. Забезпечено надання загального доступу: 08.03.2024.
Дата набрання законної сили: 09.04.2024
Номер судового провадження: 1-кп/991/10/24
Номер кримінального провадження в ЄРДР: 52024000000000024

<!DOCTYPE HTML PUBLIC "-//W3C//DTD HTML 4.01 Transitional//DE" "http://www.w3.org/TR/html4/loose.dtd">
<html>
	<head>
		<meta http-equiv="content-type" content="text/html; charset=utf-8" />
		<meta name="generator" content="Rtf2Html Converter" />
		<title>
			Єдиний державний реєстр судових рішень
		</title>
	</head>
	<body>
		 
		Справа № 991/940/24
		Провадження 1-кп/991/10/24
		 
		ВИЩИЙ АНТИКОРУПЦІЙНИЙ СУД 
		ВИРОК
		ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
		07 березня 2024 року                                                                 м. Київ
		Вищий антикорупційний суд (ВАКС) колегією суддів у складі:
		головуючого судді ОСОБА_1 , суддів ОСОБА_2 і ОСОБА_3 (далі - суд),
		за участю:
		секретаря судового засідання ОСОБА_4 ,
		прокурор а ОСОБА_5 ,
		обвинуваченого ОСОБА_6 ,
		захисника ОСОБА_7 ,
		розглянувши у відкритому підготовчому судовому засіданні
		обвинувальний акт з додатками від 02.02.2024 та угоду про визнання винуватості від 29.01.2024
		у кримінальному провадженні  №52024000000000024 від 15.01.2024 щодо обвинувачення
		ОСОБА_6 (народився ІНФОРМАЦІЯ_1 у селі Єкатеринославівка Успенського району Павлодарської області Казахської РСР, громадянин України, зареєстрований та проживає за адресою: АДРЕСА_1 , раніше не судимий, одружений, має середню освіту, є особою з інвалідністю 3 групи за загальним захворюванням та пенсіонером)
		у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого частиною 5 статті 27/частиною 3 статті 368 Кримінального кодексу України (далі - КК),
		ВСТАНОВИВ:
		1. Стислий опис судового провадження.
		02.02.2024 до ВАКС зі Спеціалізованої антикорупційної прокуратури Офісу Генерального прокурора (САП ОГП) надійшли обвинувальний акт із додатками від 02.02.2024 разом із угодою про визнання винуватості від 29.01.2024 у кримінальному провадженні №52024000000000024 від 15.01.2024 щодо обвинувачення ОСОБА_6 у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого частиною 5 статті 27/частиною 3 статті 368 КК.
		05.02.2024 ухвалою суду призначено підготовче судове засідання на 14.02.2024 з перервою до 06.03.2024.
		2. Формулювання обвинувачення та статті (частини статті) закону України про кримінальну відповідальність, яка передбачає кримінальне правопорушення, у вчиненні якого обвинувачується особа.
		Відповідно до обвинувального акту та угоди про визнання винуватості ОСОБА_6 обвинувачується у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченою частиною 5 статті 27/частиною 3 статті 368 КК (пособництво вчинення службовою особою, яка займає відповідальне становище, прохання надати та одержання неправомірної вигоди у великому розмірі для себе за вчинення такою службовою особою в інтересах третьої особи будь-якої дії з використанням наданої їй влади, вчинене за попередньою змовою групою осіб) за таких обставин:
		«Вироком Добровеличківського районного суду Кіровоградської області від 21.03.2023 Особу_3, ІНФОРМАЦІЯ_2 , визнано винуватим у вчиненні злочину передбаченого ч. 2 ст. 286 КК України та призначено покарання у виді 3 (трьох) років позбавлення волі з позбавленням права керувати транспортними засобами строком на 2 (два) роки. 
		Не погоджуючись з вказаним рішенням суду, стороною захисту Особа_3 подано апеляційну скаргу до Кропивницького апеляційного суду. Автоматизованою системою документообігу суду для розгляду скарги визначено колегію суддів Кропивницького апеляційного суду у складі головуючого - Особа_1 та Особа_4, Особа_5. В подальшому, Особа_5 замінено на Особа_6. 
		26.05.2023 року близько 10 годин 58 хвилин Особа_1 за місцем свого проживання за адресою: АДРЕСА_1 … зустрівся зі своїм знайомим ОСОБА_6 , який повідомив Особа_1, що його знайомий Особа_2 цікавився можливістю прийняття Кропивницьким апеляційним судом за результатами розгляду апеляційної скарги рішення про призначення Особі_3 покарання, не пов`язаного з позбавленням волі. 
		У ході вказаної розмови у Особи_1 виник злочинний умисел, направлений на прохання надати та одержання неправомірної вигоди для себе за вчинення дій в інтересах підсудного Особи_3 з використанням наданої йому влади.
		З метою реалізації вказаного злочинного умислу Особа_1 вирішив залучити ОСОБА_6 до вчинення злочину як пособника.
		Так, у ході даної зустрічі Особа_1 вступив у попередню змову з ОСОБА_6 , у ході якої вони домовилися, що Особа_1 вчинить дії на користь Особи_3 з використанням наданої йому влади, а ОСОБА_6 , в свою чергу, повинен сприяти йому у вчиненні злочину, а саме передати прохання Особі_2 надати неправомірну вигоду для Особа_1, одержати неправомірну вигоду та передати її останньому після прийняття судового рішення на користь Особи_3.
		Окрім цього, Особою_1, якій діяв з корисливим мотивом, з метою незаконного збагачення, у співучасті з ОСОБА_6 , визначено розмір неправомірної вигоди в сумі 3000 доларів США для себе, за вчинення дій з використанням наданої судді влади щодо прийняття рішення про зміну призначеного Особі_3 покарання на таке, що не пов`язане з позбавленням волі, а також уповноважено ОСОБА_6 визначити суму грошової винагороди за сприяння у вчиненні злочину самостійно і повідомити зацікавленим особам загальну суму неправомірної вигоди.
		При цьому, Особою_1 визначено обов`язкову умову прийняття такого рішення за вказану суму неправомірної вигоди - відсутність будь-яких претензій з боку потерпілого до підсудного.
		В той же день, тобто 26.05.2023 у ході телефонної розмови, яка відбулась між ОСОБА_6 , абонентський номер … та його знайомим Особою_2, абонентський номер …, в період з 14 години 57 хвилин по 15 годин 01 хвилину ОСОБА_6 , на виконання спільного з Особою_1 умислу, повідомив про необхідність досягнення домовленості з потерпілим у вищевказаному кримінальному провадженні.
		Окрім цього, у ході особистої зустрічі, яка відбулась 26.05.2023 близько 16 години 20 хвилин за місцем проживання ОСОБА_6 за адресою: АДРЕСА_1 , останній, діючи за попередньою змовою з Особою_1, висловив прохання Особі_2 надати неправомірну вигоду на загальну суму 3 350 доларів США (з яких 3000 доларів США призначались в якості неправомірної вигоди Особі_1, а 350 доларів США - ОСОБА_6 за його посередницькі послуги), що за офіційним курсом Національного банку України станом на 26.05.2023 становило 122 504,81 гривень за вчинення суддею Кропивницького апеляційного суду та головуючим суддею колегії суддів, якою розглядається апеляційна скарга у судовій справі №… Особою_1, дій щодо призначення Особі_3 за результатами апеляційного перегляду покарання не пов`язаного з позбавленням волі. У ході цієї ж розмови Особа_2 також повідомив ОСОБА_6 про те, що потерпілий відмовляється досягати будь-яких домовленостей з Особа_3.
		31.05.2023 близько 15 години 33 хвилини (точне місцезнаходження в ході досудового розслідування не встановлено) в ході спілкування Особи_1 та ОСОБА_6 , останній повідомив, що умова примирення підсудного Особи_3 з потерпілим не може бути досягнена.
		Враховуючи викладене, Особа_1 продовжуючи реалізацію спільного злочинного умислу, з корисливих мотивів, надав вказівку ОСОБА_6 визначити представникам Особи_3 як альтернативу розмір неправомірної вигоди в сумі 1500 доларів США для себе, за вчинення дій з використанням наданої йому влади. направлених на зменшення призначеного Особі_3 покарання з трьох років до вісімнадцяти місяців позбавлення волі з урахуванням відсутності примирення між підсудним та потерпілим, а також уповноважено ОСОБА_6 визначити суму грошової винагороди йому за сприяння у вчиненні злочину самостійно і повідомити зацікавленим особам загальну суму неправомірної вигоди.
		Після цього ОСОБА_6 о 17 годині 19 хвилин 31.05.2023 зателефонував Особі_2, та попросив відвідати його за місцем проживання у зв`язку з необхідністю повідомлення додаткової інформації.
		05.06.2023 року близько 17 години 00 хвилин ОСОБА_6 , перебуваючи за адресою свого проживання, а саме: АДРЕСА_1 , з метою реалізації спільного з Особою_1 злочинного умислу висловив Особа_2, як альтернативу попереднім домовленостям, прохання надати неправомірну вигоду у сумі 2000 доларів США (з яких 1500 доларів США призначались в якості неправомірної вигоди Особі_1, а 500 доларів США - ОСОБА_6 за посередницькі послуги), що за офіційним курсом Національного банку України станом на 05.06.2023 становило 73 137,2 гривень, за вчинення суддею Кропивницького апеляційного суду та головуючим суддею колегії суддів, якою розглядається апеляційна скарга у судовій справі №… Особою_1, дій, спрямованих на зменшення призначеного Особі_3 покарання з трьох років до вісімнадцяти місяців позбавлення волі, з урахуванням відсутності примирення між підсудним та потерпілим, а якщо ж таке примирення буде досягнуто, то попередні домовленості та сума неправомірної вигоди 3 350 доларів США за призначення Особі_3 покарання не пов`язаного з позбавленням волі залишаються в силі.
		У ході чергової зустрічі 15.06.2023 близько 18 години 00 хвилин, Особа_1 з ОСОБА_6 з корисливих мотивів вирішили збільшити розмір неправомірної вигоди до 10 000 доларів США за винесення рішення у судовій справі №… з призначенням покарання Особі_3 не пов`язаного з позбавленням волі незалежно від позиції потерпілого у кримінальному провадженні та обумовили між собою, що одержані від представників Особи_3 в якості неправомірної вигоди грошові кошти будуть зберігатись у ОСОБА_6 до прийняття колегією суддів Кропивницького апеляційного суду рішення на користь вказаної особи.
		Після цього ОСОБА_6 в ході телефонної розмови, яка відбулась 16.06.2023 12 годині 55 хвилин повідомив Особа_2, що йому необхідно приїхати до нього додому.
		Того ж дня, тобто 16.06.2023 близько 18 години 23 хвилин Особа_2 зустрівся з ОСОБА_6 на території домоволодіння за місцем проживання останнього за адресою: АДРЕСА_1 .
		У ході розмови ОСОБА_6 , діючи за попередньою змовою з суддею Особою_1, висловив Особі_2 прохання надати неправомірну вигоду в сумі 10 500 доларів США (з розрахунку 10 000 доларів США судді Особі_1 та 500 доларів США ОСОБА_6 за посередницькі послуги), що за офіційним курсом Національного банку України станом на 16.06.2023 становило 383 970,3 гривень, що більш ніж у 286 разів перевищує неоподаткований мінімум доходів громадян, і є великим розміром, тобто збільшив попередньо запрохану суму неправомірної вигоди за вчинення суддею Кропивницького апеляційного суду та головуючим суддею колегії суддів, якою розглядається апеляційна скарга у судовій справі №… Особою_1, дій щодо призначення покарання Особі_3, не пов`язаного з позбавленням волі, незалежно від позиції потерпілого у кримінальному провадженні.
		Після цього, під час наступної зустрічі, яка відбулась 13.07.2023 приблизно о 14 год. 10 хв. на території домоволодіння ОСОБА_6 , останній висунув Особі_2 категоричну вимогу щодо необхідності передати грошові кошти в сумі 250 доларів США в якості частини неправомірної вигоди загальною сумою 10 500 доларів США, а саме як оплату за його посередницькі послуги, на що Особа_2 надав вимушену згоду та 15.07.2023 приблизно о 12 годині 58 хвилин, перебуваючи на території домоволодіння за адресою: АДРЕСА_1 , передав, а ОСОБА_6 одержав грошові кошти в сумі 250 доларів США (за офіційним курсом НБУ станом на 15.07.2023 становило 9 142,15 гривень), як оплату за його посередницькі послуги з обговорення питання передачі судді Особі_1 неправомірної вигоди.
		Після цього, 17.07.2023 приблизно о 19 годині 50 хвилин ОСОБА_6 , продовжуючи свої злочинні дії, перебуваючи на території домоволодіння за вказаною адресою, діючи за попередньою змовою з суддею Особою_1, з єдиним прямим злочинним умислом, виконуючи свою роль у вчиненні злочину, висунув вимогу Особі_2 надати попередньо обумовлену суму неправомірної вигоди 01.08.2023.
		01.08.2023 приблизно о 15 годині 41 хвилині ОСОБА_6 , перебуваючи на території домоволодіння за адресою: АДРЕСА_1 , діючи за попередньою змовою з суддею Особою_1, одержав від Особи_2 грошові кошти в сумі 10 250 доларів США (за офіційним курсом Національного банку України станом на 01.08.2023 становило 374 828,15 гривень), як решту з загальної суми неправомірної вигоди 10 500 доларів США, та яка більш ніж у 279 разів перевищує неоподаткований мінімум доходів громадян, і є великим розміром, за вчинення суддею Кропивницького апеляційного суду та головуючим суддею колегії суддів, якою розглядається апеляційна скарга у судовій справі №…Особою_1 дій, спрямованих на призначення покарання Особі_3, не пов`язаного з позбавленням волі.
		В ході особистого спілкування 02.08.2023 о 17 годині 42 хвилині ОСОБА_6 повідомив Особі_1, що предмет неправомірної вигоди знаходиться у нього на зберіганні до прийняття рішення по справі та про заміну адвоката, який здійснює захист Особи_3.
		В ході судового розгляду, який відбувся 03.08.2023 відбулась заміна захисника Особи_3, а судове засідання було відкладено на 28.09.2023, тобто обумовлене рішення по суті апеляційної скарги не було прийнято.
		У зв`язку з викладеним, ОСОБА_6 , 03.08.2023 близько 19.00 години за власною ініціативою повернув Особа_2 раніше одержані від нього грошові кошти в сумі 10 000 доларів США, а 250 доларів залишив собі в якості повної оплати йому за посередницькі послуги.
		10.09.2023 в ході особистої розмови між Особа_1 та ОСОБА_6 , яка відбулась близько 18 години 12 хвилин за місцем проживання останнього, суддя Особа_1 висунув категоричну вимогу про необхідність передачі йому представниками Особи_3 грошових коштів в сумі 10 000 доларів США за вчинення ним, як суддею Кропивницького апеляційного суду та головуючим суддею колегії суддів, якою розглядається апеляційна скарга у судовій справі №… дій, спрямованих на призначення покарання Особі_3, не пов`язаного з позбавленням волі.
		Під час зустрічі, яка відбулась 23.09.2023 близько 13 години 50 хвилин за місцем проживання ОСОБА_6 за адресою: АДРЕСА_1 , ОСОБА_6 діючи за попередньою змовою з суддею Особою_1, висунув прохання Особі_2 передати раніше визначену неправомірну вигоду в сумі 10 000 доларів США, що за офіційним курсом Національного банку України станом на 23.09.2023 становило 365 686 гривень, що за офіційним курсом Національного банку України станом на 23.09.2023 становило 365 686 гривень, що більш ніж в 272 рази перевищує неоподаткований мінімум доходів громадян, і є великим розміром, за вчинення суддею Кропивницького апеляційного суду та головуючим суддею колегії суддів, якою розглядається апеляційна скарга у судовій справі №…Особою_1 дій, спрямованих на призначення покарання Особа_3, не пов`язаного з позбавленням волі не пізніше 27.09.2023, на що Особа_2 вимушено погодився. 
		26.09.2023 приблизно о 15 годині 40 хвилин ОСОБА_6 , перебуваючи на території домоволодіння за адресою: АДРЕСА_1 , діючи за попередньою змовою з суддею Особою_1, одержав від Особи_2 грошові кошти в сумі 10 000 доларів США (за офіційним курсом Національного банку України станом на 26.09.2023 становило 365 686 гривень, що більш ніж у 272 рази перевищує неоподаткований мінімум доходів громадян, і є великим розміром), за вчинення суддею Кропивницького апеляційного суду та головуючим суддею колегії суддів, якою розглядається апеляційна скарга у судовій справі №… Особою_1 дій, спрямованих на призначення покарання Особі_3, не пов`язаного з позбавленням волі».
		3. Відомості про укладену угоду, її реквізити, зміст та визначене покарання.
		3.1. 29.01.2024 між прокурором першого відділу управління процесуального керівництва, підтримання публічного обвинувачення та представництва в суді САП ОГП ОСОБА_5 та підозрюваним ОСОБА_6 за участю захисника ОСОБА_7 укладено угоду про визнання винуватості ОСОБА_6 у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого частиною 5 статті 27/частиною 3 статті 368 КК, а саме: пособництво вчинення службовою особою, яка займає відповідальне становище, прохання надати та одержання неправомірної вигоди у великому розмірі для себе за вчинення такою службовою особою в інтересах третьої особи будь-якої дії з використанням наданої їй влади, вчинене за попередньою змовою групою осіб.
		3.2. В угоді зазначено такі обставини, які враховані прокурором при її укладенні:
		1) ступінь та характер сприяння ОСОБА_6 у кримінальному провадженні щодо нього та інших осіб, а саме: надання ним з моменту повідомлення про підозру детальних та правдивих показань, беззаперечне визнання ним своєї винуватості в інкримінованому йому кримінальному правопорушенні, його належна процесуальна поведінка тощо;
		2) характер і тяжкість вчиненого ОСОБА_6 кримінального правопорушення, відсутність матеріальної шкоди внаслідок його вчинення;
		3) особу ОСОБА_6 , який раніше не судимий, характеризується позитивно, одружений, має незадовільний стан здоров`я та доглядає за важкохворою дружиною;
		4) наявність суспільного інтересу в швидкому досудовому розслідуванні та судовому провадженні, яке забезпечить справедливе, своєчасне та невідворотне покарання ОСОБА_6 за вчинення корупційного кримінального правопорушення, викритті інших осіб у скоєнні цього кримінального правопорушення;
		5) наявність суспільного інтересу в запобіганні повторного вчинення кримінальних правопорушень як підозрюваним, так і іншими особами, в тому числі більш тяжких;
		6) наявність обставин, які згідно зі статтею 66 КК пом`якшують покарання ОСОБА_6 , а саме: щире каяття та активне сприянню розкриттю злочину;
		7) відсутність обставин, які б згідно зі статтею 67 КК обтяжували покарання ОСОБА_6 .
		Також в угоді зазначено таке:
		1) ОСОБА_6 повністю та беззастережно визнає свою винуватість у вчиненні кримінального правопорушення в обсязі повідомленої йому підозри та зобов`язується беззастережно визнати свою винуватість в обсязі повідомленої підозри у судовому провадженні (пункт 4);
		2) ОСОБА_6 зобов`язується надавати правдиві та детальні показання щодо причетності та ролі Особи_1 у вчиненні кримінального правопорушення, а саме у висловленні за попередньою змовою групою осіб прохання Особі_2 надати та одержанні неправомірної вигоди за вчинення суддею Кропивницького апеляційного суду та головуючим суддею колегії суддів, якою розглядалася апеляційна скарга у судовій справі №…Особою_1, дій щодо призначення обвинуваченому Особі_3 за результатами апеляційного перегляду покарання не пов`язаного з позбавленням волі, тобто у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого частиною 3 статті 368 КК, обставини якого детально викладені в письмовому повідомленні про підозру ОСОБА_6 у даному кримінальному провадженні, а також у пункті 2 вказаної угоди про визнання винуватості. При цьому, ОСОБА_6 підтверджує правдивість, достовірність та повноту наданих ним детективам Національного антикорупційного бюро України показань в якості підозрюваного у кримінальному провадженні № 52023000000000156 від 04.04.2023, зобов`язується підтвердити та надати аналогічні показання у ході досудового розслідування та у майбутніх судових засіданнях, у тому числі при розгляді судом кримінального провадження №52023000000000156 від 04.04.2023 за обвинуваченням Особи_1 (пункт 5).
		3.3. З урахуванням вищезазначених обставин, які враховані прокурором при укладенні угоди із змінами, та загальних засад призначення покарання, характеристик особи ОСОБА_6 , обставин конкретного кримінального провадження, сторони угоди узгодили (пункт 7):
		- основне покарання за вчинення кримінального правопорушення, передбаченого частиною 5 статті 27/частиною 3 статті 368 КК України у виді позбавлення волі на строк 5 (п`ять) років, 
		- додаткове покарання у виді позбавлення права обіймати посади в органах судової влади на строк 1 (один) рік.
		15.02.2024 до ВАКС надійшли зміни до угоди від 29.01.2024, датовані 12.02.2024 та підписані прокурором, обвинуваченим та захисником, відповідно до яких пункт 7 угоди про визнання винуватості викладався в такій редакції: «Сторони узгодили, виходячи з вимог КК України, покарання ОСОБА_6 за частиною 5 статті 27, частиною 3 статті 368 КК України у виді позбавлення волі строком 5 (п`ять) років, з позбавленням права обіймати посади в органах державної влади строком 1 (один) рік».
		На підставі статті 75 КК сторони угоди узгодили звільнення ОСОБА_6 від відбування основного покарання з випробуванням. Відповідно до частини 3 статті75 КК, у випадках, передбачених частинами 1, 2 статті, суд ухвалює звільнити засудженого від відбування призначеного покарання, якщо він протягом визначеного іспитового строку не вчинить нового кримінального правопорушення і виконає покладені на нього обов`язки. Тривалість іспитового строку та обов`язки, які покладаються на особу, звільнену від відбування покарання з випробуванням, визначаються судом
		У зв`язку із цим сторони угоди дійшли згоди спільно клопотати перед судом про визначення тривалості іспитового строку у розмірі 3 (три) роки.
		ОСОБА_6 погодився на призначення узгодженого покарання та звільнення від його відбування з випробуванням.
		3.4. Також в пункту 8 угоди зазначено, що її сторонам відомо та зрозуміло, що у відповідності до статті 473 КПК наслідком укладання та затвердження даної угоди про визнання винуватості для прокурора і ОСОБА_6 є обмеження їх права оскарження вироку згідно з положеннями частини 4 статті 394 та частини 3 статті 424 КПК, а для ОСОБА_6 - його відмова від здійснення прав, передбачених абзацами 1 та 4 пункту 1 частини 4 статті 474 КПК.
		3.5. Крім того, пунктом 10 угоди узгоджено, що протягом десяти днів з дня ухвалення даної угоди ОСОБА_6 перераховує (забезпечує перерахування третіми особами) грошові кошти в розмірі 50 000 (п`ятдесят тисяч) гривень на підтримку Збройних Сил України на спеціальний рахунок по реквізитах сплати: Національний банк України; МФО 300001; рахунок № UA843000010000000047330992708; код ЄДРПОУ 00032106; отримувач: Національний банк України; призначення платежу: допомога ЗСУ. 
		3.6. В пункті 11 угоди сторони обумовили наслідки невиконання угоди, передбачені статтею 476 КПК.
		4. Позиції учасників судового провадження в судовому засіданні.
		Прокурор ОСОБА_5 підтримав угоду про визнання винуватості та просив таку затвердити, зазначивши зокрема таке: угода відповідає вимогам чинного законодавства і укладена добровільно; дане кримінальне провадження належить до категорії таких, щодо яких законом передбачена можливість укладення угод про визнання винуватості; існують достатні фактичні дані для визнання обвинуваченим ОСОБА_6 винуватості у інкримінованому йому кримінальному правопорушенні, що підтверджується сукупністю зібраних під час досудового розслідування доказів; умови угоди відповідають інтересам суспільства та не порушують права, свободи чи інтереси сторін кримінального провадження та/або інших осіб.
		Обвинувачений ОСОБА_6 підтвердив факт добровільного підписання угоди, повністю та беззастережно визнав свою винуватість у вчиненому кримінальному правопорушенні, щиро розкаявся та просив затвердити угоду, зокрема зазначивши, що він повністю розуміє таке: 1) він має право на повний судовий розгляд, під час якого прокурор зобов`язаний довести кожну обставину щодо кримінального правопорушення, у вчиненні якого його обвинувачують, а він має право мовчати, і факт мовчання не матиме для суду жодного доказового значення; мати захисника, у тому числі на отримання правової допомоги безоплатно у порядку та випадках, передбачених законом, або захищатися самостійно; допитати під час судового розгляду свідків обвинувачення, подати клопотання про виклик свідків і подати докази, що свідчать на його користь; 2) характер і тяжкість обвинувачення та погоджується з його формулюванням, зазначеним в угоді; 3) повністю усвідомлює узгоджене основне та додаткове покарання, а також інші заходи та наслідки, що будуть застосовані до нього у разі її затвердження; 4) укладення угоди про визнання винуватості є добровільним, тобто не є наслідком застосування насильства, примусу, погроз або наслідком обіцянок чи дії будь-яких інших обставин ніж ті, що передбачені в угоді.
		Захисник ОСОБА_7 просив затвердити укладену угоду, повідомивши, що її умови відповідають вимогам законодавства, а її укладення є добровільним.
		5. Мотиви, з яких суд виходив при вирішенні питання про відповідність угоди вимогам законодавства і при ухваленні вироку, а також положення законодавства, якими він керувався.
		5.1. Згідно з частиною 7 статті 474 КПК, суд перевіряє угоду на відповідність вимогам цього кодексу та/або закону. Суд відмовляє в затвердженні угоди, якщо: 
		1) умови угоди суперечать вимогам цього кодексу та/або закону, в тому числі допущена неправильна правова кваліфікація кримінального правопорушення, яке є більш тяжким ніж те, щодо якого передбачена можливість укладення угоди; 
		2) умови угоди не відповідають інтересам суспільства;
		3) умови угоди порушують права, свободи чи інтереси сторін або інших осіб;
		4) існують обґрунтовані підстави вважати, що укладення угоди не було добровільним, або сторони не примирилися; 
		5) очевидна неможливість виконання обвинуваченим взятих на себе за угодою зобов`язань; 
		6) відсутні фактичні підстави для визнання винуватості.
		У такому разі досудове розслідування або судове провадження продовжуються у загальному порядку.
		5.2. Згідно з частинами 2 і 3 статті 4 КК кримінальна протиправність і караність, а також інші кримінально-правові наслідки діяння визначаються законом про кримінальну відповідальність, що діяв на час вчинення цього діяння. Часом вчинення кримінального правопорушення визнається час вчинення особою передбаченої законом про кримінальну відповідальність дії або бездіяльності.
		Санкція частини 3 статті 368 КК, яка інкримінується ОСОБА_6 , передбачає покарання у виді позбавлення волі на строк від п`яти до десяти років з позбавленням права обіймати певні посади чи займатися певною діяльністю на строк до трьох років, з конфіскацією майна.
		Частиною 5 статті 27 КК, яка також інкримінується ОСОБА_6 , визначено, що пособником є особа, яка порадами, вказівками, наданням засобів чи знарядь або усуненням перешкод сприяла вчиненню кримінального правопорушення іншими співучасниками, а також особа, яка заздалегідь обіцяла переховати особу, яка вчинила кримінальне правопорушення, знаряддя чи засоби вчинення кримінального правопорушення, сліди кримінального правопорушення чи предмети, здобуті кримінально протиправним шляхом, придбати чи збути такі предмети або іншим чином сприяти приховуванню кримінального правопорушення.
		Відповідно до чинних положень частини 5 статті 12 КК тяжким злочином визнається таке діяння (дія або бездіяльність), за вчинення якого передбачене основне покарання у виді штрафу в розмірі не більше двадцяти п`яти тисяч неоподатковуваних мінімумів доходів громадян або позбавлення волі на строк не більше десяти років.
		Відтак згідно з класифікацією кримінальних правопорушень, визначеною статтею 12 КК, інкриміноване ОСОБА_6 діяння належить до тяжких злочинів.
		5.3. Відповідно до частини 4 статті 469 КПК, угода про визнання винуватості між прокурором та підозрюваним чи обвинуваченим може бути укладена у провадженні щодо:  1) кримінальних проступків, нетяжких злочинів, тяжких злочинів;  2) особливо тяжких злочинів, віднесених до підслідності Національного антикорупційного бюро України за умови викриття підозрюваним чи обвинуваченим іншої особи у вчиненні злочину, віднесеного до підслідності Національного антикорупційного бюро України, якщо інформація щодо вчинення такою особою злочину буде підтверджена доказами;  3) особливо тяжких злочинів, вчинених за попередньою змовою групою осіб, організованою групою чи злочинною організацією або терористичною групою за умови викриття підозрюваним, який не є організатором такої групи або організації, злочинних дій інших учасників групи чи інших, вчинених групою або організацією злочинів, якщо повідомлена інформація буде підтверджена доказами.  Угода про визнання винуватості між прокурором та підозрюваним чи обвинуваченим може бути укладена щодо кримінальних проступків, злочинів, внаслідок яких шкода завдана лише державним чи суспільним інтересам. Укладення угоди про визнання винуватості у кримінальному провадженні щодо уповноваженої особи юридичної особи, яка вчинила кримінальне правопорушення, у зв`язку з яким здійснюється провадження щодо юридичної особи, а також у кримінальному провадженні щодо кримінальних правопорушень, внаслідок яких шкода завдана державним чи суспільним інтересам або правам та інтересам окремих осіб, у яких беруть участь потерпілий або потерпілі, не допускається, крім випадків надання всіма потерпілими письмової згоди прокурору на укладення ними угоди.
		Під час розгляду судом питання щодо затвердження угоди прокурором як стороною обвинувачення надані суду пояснення щодо наданих під час досудового розслідування показань ОСОБА_6 , які мають доказове значення для викриття причетності та ролі Особи_1 у вчиненні кримінального правопорушення, а саме у висловленні за попередньою змовою групою осіб прохання Особі_2 надати та одержанні неправомірної вигоди за вчинення суддею Кропивницького апеляційного суду та головуючим суддею колегії суддів, якою розглядалася апеляційна скарга у судовій справі №…Особою_1, дій щодо призначення обвинуваченому Особі_3 за результатами апеляційного перегляду покарання не пов`язаного з позбавленням волі, тобто у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого частиною 3 статті 368 КК, обставини якого детально викладені в письмовому повідомленні про підозру ОСОБА_6 у даному кримінальному провадженні, а також у пункті 2 вказаної угоди про визнання винуватості. При цьому за визначеною стороною обвинувачення роллю ОСОБА_6 був пособником у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого частиною 3 статті 368 КК.
		В постанові Касаційного кримінального суду у складі Верховного Суду (ККС ВС) від 07.04.2020 в справі №761/13021/19 наведена правова позиція, згідно з якою «за змістом статті 474 КПК перевірка доказів щодо викриття підозрюваним дій інших учасників групи чи інших вчинених групою злочинів не належить до повноважень суду при прийнятті рішення щодо затвердження угоди про визнання винуватості. Натомість відповідно до приписів статті 470 КПК обов`язок враховувати ступінь та характер сприяння підозрюваного чи обвинуваченого у проведенні кримінального провадження щодо нього або інших осіб при укладенні угоди про визнання винуватості покладено саме на прокурора».
		Суду не надано будь-яких відомостей щодо укладення раніше інших угод про визнання винуватості з ОСОБА_6 у цьому кримінальному провадженні №52024000000000024, відтак відсутні перешкоди, встановлені частиною 8 статті 474 КПК, щодо заборони повторного звернення з угодою в одному кримінальному провадженні.
		5.4. Судом встановлено, що угода про визнання винуватості відповідає формальним вимогам статті 472 КПК та містить усі необхідні реквізити: її сторони, формулювання обвинувачення та його правова кваліфікація з зазначенням статті (частини статті) закону України про кримінальну відповідальність, істотні для відповідного кримінального провадження обставини, беззастережне визнання підозрюваним своєї винуватості у вчиненні кримінального правопорушення, обов`язки підозрюваного щодо співпраці у викритті кримінального правопорушення, вчиненого іншою особою, узгоджене покарання та згода підозрюваного на призначення покарання та звільнення від його відбування з випробуванням, наслідки укладення та затвердження угоди, передбачені статтею 473 КПК, наслідки невиконання угоди, дата укладення та угоди та підписи сторін.
		В судовому засіданні ОСОБА_6 підтвердив кожну із обставин кримінального правопорушення, у вчиненні якого він обвинувачується та які викладені в угоді та обвинувальному акті, й визнав свою винуватість у вчиненні інкримінованого йому злочину.
		З огляду на вищенаведене та враховуючи описані в обвинувальному акті та угоді фактичні обставини, суд вважає належними підстави для можливості укладення угоди про визнання винуватості, а також про наявність ознак складу кримінального правопорушення, передбаченого частиною 5 статті 27/частиною 3 статті 368 КК, що вказує на правильну кваліфікацію інкримінованого ОСОБА_6 діяння та наявність фактичних підстав для визнання ним винуватості.
		5.4. В сучасній Україні проблема боротьби з корупцією, яка є каталізатором розвитку організованої злочинності, вкрай актуальна. Симбіоз цих двох ганебних явищ утворює найсерйознішу небезпеку для держави і суспільства. Небезпека корупції полягає в тому, що вона призводить до незворотних змін державного апарату, які можна подолати лише завдяки кардинальним засобам. Характерною рисою корупції є зловживання службовим становищем, що з метою неправомірного отримання відповідних переваг в результаті необґрунтованого використання офіційного статусу. Корумпована посадова особа може домагатися отримання грошей, подарунків, привілей або прибуткових умов для підприємницької діяльності в обмін на здійснення чи нездійснення будь-яких офіційних дій. Немає різниці, хто ініціює зловживання - сам посадовець чи особа, яка пропонує неправомірну вигоду.
		Відтак у сучасних умовах корупція стала чинником, який реально загрожує національній безпеці, демократичному розвитку держави та суспільству, конституційному ладу, а саме підриває авторитет країни, обмежує конституційні права і свободи людини та громадянина, особливо пересічних осіб, порушує принципи верховенства права, встановлений порядок здійснення повноважень посадовими і службовими особами органів державної влади, управлінських структур приватного сектору, руйнує моральні та суспільні цінності, дискредитує державу на міжнародному рівні, та заважає подоланню збройної агресії зовнішнього ворога.
		При цьому складність подолання корупції полягає у тому, що її наслідки зумовлені такими факторами мотивації особи як бажання багатства і влади, та тим, що це явище викликає у певних верств суспільства «звикання», тобто ставлення до нього не як до аномалії, а як до «норми життя».
		Чинний кримінальний процесуальний закон України не визначає зміст категорії «суспільний інтерес», оскільки само про собі це є абстрактним поняттям, під яким розуміється ставлення суспільства до певних явищ як наслідок їх оцінки на підставі усталених уявлень про позитивний чи негативний характер таких явищ.
		Разом з тим, суспільство є неоднорідною соціальною сукупністю осіб з різним віком, освітою та культурою, майновим та соціальним станом, уявленнями про життєві цінності, оцінкою боротьби з корупцією тощо, що може призвести до різнополюсних уявлень різних верств суспільства про одне й те явище.
		Наявність суспільного інтересу в укладенні угоди про визнання винуватості як балансу між державними і особистими інтересами, полягає в досягненні, перш за все, завдань кримінального судочинства, які полягають передусім в захисті особи, суспільства та держави від кримінальних правопорушень, охороні прав, свобод та законних інтересів учасників кримінального провадження, що ґрунтується на суддівському розсуді, тобто суб`єктивній оцінці об`єктивних обставин справи.
		Одним із завдань кримінального судочинства є також забезпечення швидкого, повного та неупередженого розслідування і судового розгляду з тим, щоб кожний, хто вчинив кримінальне правопорушення, був притягнутий до відповідальності в міру своєї вини, жоден невинуватий не був обвинувачений або засуджений, жодна особа не була піддана необґрунтованому процесуальному примусу і щоб до кожного учасника кримінального провадження була застосована належна правова процедура.
		Затвердження угоди про визнання винуватості забезпечує скорочення часу розгляду будь-якого кримінального провадження в розумні строки, мінімізує витрати державних ресурсів, особистих ресурсів учасників кримінального провадження, а також зменшує надмірне навантаження на органи публічного обвинувачення та суд.
		Особливої актуальності та необхідності питання процесуального реагування на дотримання принципу розумності строків кримінального провадження набуло в зв`язку з ухваленням Європейським судом з прав людини (ЄСПЛ) 24.02.2022 остаточного рішення у справі «Романов та інші проти України (заява №5159/21), де ЄСПЛ констатував порушення пункту 1 статті 6 та статті 13 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод 1950 року у зв`язку з надмірною тривалістю кримінальних проваджень та відсутністю у національному законодавстві ефективного юридичного захисту.
		Більш того, затвердження угоди свідчитиме про ефективне здійснення судового провадження, яке забезпечить притягнення обвинуваченого до відповідальності за вчинення кримінальних правопорушень з метою виправлення останнього. Зазначене сприятиме формуванню у суспільства правосвідомості та усвідомлення невідворотності покарання за вчинені правопорушення.
		Загалом своєчасне розкриття кримінальних правопорушень, призначення справедливого покарання винній особі, відшкодування матеріальних збитків в узгодженому розмірі є свідченням наявності суспільного інтересу та відповідає інтересам держави.
		Окрім того, наявність суспільного інтересу в рамках цього кримінального провадження полягає в викритті інших осіб у іншому кримінальному провадженні за активного сприяння ОСОБА_6 , чим буде реалізовано завдання такого кримінального провадження, визначені статтею 2 КПК.
		Відтак суд вважає, що умови даної угоди відповідають інтересам суспільства і зазначає, що укладення угод про визнання винуватості за загальним принципом стимулюватиме інших підозрюваних чи обвинувачених укладати такі з метою сприяння у проведенні кримінального провадження та потенційної можливості бути засудженим до найменш тривалого строку покарання, визначеного в санкції інкримінованої статті чи бути звільненим від його відбування, що сприятиме виправленню та запобіганню вчиненню засудженим нових кримінальних правопорушень, а також впливатиме на усвідомлення будь-ким неминучої караності протиправних діянь, зокрема, й формування недопущення корупційної поведінки.
		5.5. Обвинувачений ОСОБА_6 та його захисник ОСОБА_7 підтвердили суду добровільність укладення угоди за ініціативою самого підозрюваного, спільну узгодженість усіх викладених у ній умов та відсутність процесуального примусу зі сторони обвинувачення. Прокурор ОСОБА_5 також підтвердив добровільність укладення угоди з його сторони.
		Відтак суд переконався, що укладення сторонами угоди про визнання винуватості є добровільним, тобто не є наслідком застосування насильства, примусу, погроз або наслідком обіцянок чи дії будь-яких інших обставин ніж ті, що передбачені в угоді.
		5.6. В угоді також зазначено, що ОСОБА_6 протягом 10 (десяти) днів з дня затвердження угоди про визнання винуватості, укладеної між прокурором і підозрюваним, перераховує (забезпечує перерахування третіми особами) на підтримку Збройних сил України грошові кошти в розмірі 50 000 (п`ятдесят тисяч) гривень.
		В судовому засіданні ОСОБА_6 підтвердив, що добровільно взяв на себе такі зобов`язання, зазначивши, що попри невеликі доходи, має реальну можливість їх виконати, відтак суд вважає, що ця умова угоди не є невиправдано обтяжливою для сторони кримінального провадження.
		5.7. Крім того, укладена угода не порушує прав, свобод чи інтересів сторін або інших осіб, не має преюдиціального значення для кримінальних проваджень щодо будь-яких інших осіб, оскільки з метою дотримання презумпції невинуватості особи, у цьому вироку виключені усі персональні дані та відомості, які б давали можливість ідентифікувати конкретних осіб, які обвинувачуються у інших кримінальних провадженнях. Окрім того, у вироку не висловлені позиції щодо винуватості інших осіб у вчиненні злочинів, й формулювання обвинувачення викладено лише щодо діяння інкримінованого ОСОБА_6 .
		5.8. Суд бере до уваги також те, що в укладенні даної угоди згідно з пунктом 9 частини 2 статті 52 КПК в обов`язковому порядку брав участь захисник ОСОБА_7 .
		5.9. Щодо призначення покарання.
		5.9.1. Відповідно до частини 5 статті 65 КК, у випадку затвердження вироком угоди про примирення або про визнання вини суд призначає покарання, узгоджене сторонами угоди.
		Відповідно до статті 50 КК, питання призначення покарання повинні вирішуватись з урахуванням мети покарання, як такої, що включає не лише кару, а й виправлення засуджених, та запобігання вчиненню злочинів як засудженими, так і іншими особами.
		Тобто суд має призначати покарання конкретній особі за конкретний злочин, максимально індивідуалізуючи покарання, що є виключно дискрецією суду у кримінальному судочинстві і охоплює повноваження суду, надані йому державою, обирати між альтернативами, кожна з яких є законною, та владну діяльність суду з вирішення у визначених законом випадках спірних правових питань, виходячи із цілей та принципів права, загальних засад судочинства, конкретних обставин справи, даних про особу винного, справедливості й достатності обраного покарання тощо. При цьому виключно каральний підхід при призначенні покарання є неефективним для розв`язання проблем запобігання злочинності в Україні, зокрема й корупційної злочинності.
		5.9.2. Суд зазначає, що обвинувальний акт щодо ОСОБА_6 складено за обвинуваченням у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого частиною 3 статті 368 К в сукупності із посиланням на частину 5 статті 27 КК.
		В статті 50 КК визначено, що покарання є заходом примусу, що застосовується від імені держави за вироком суду до особи, визнаної винною у вчиненні кримінального правопорушення, і полягає в передбаченому законом обмеженні прав і свобод засудженого. Воно має наметі не тільки кару, а й виправлення засуджених, а також запобігання вчиненню нових кримінальних правопорушень як засудженими, так і іншими особами.
		Також в частині 1 статті 65 КК визначено, що суд призначає покарання: 1) у межах, установлених у санкції статті (санкції частини статті) Особливої частини цього кодексу, що передбачає відповідальність за вчинене кримінальне правопорушення, за винятком випадків, передбачених частиною другою статті 53 цього кодексу; 2) відповідно до положень Загальної частини цього Кодексу; 3) враховуючи ступінь тяжкості вчиненого кримінального правопорушення, особу винного та обставини, що пом`якшують та обтяжують покарання.
		З огляду на те, що у статті 12 КК дається лише видова характеристика ступеня тяжкості злочину, що знаходить своє відображення у встановленій за злочин цього виду санкції статті, суд під час призначення покарання на основі всебічного, повного та неупередженого врахування обставин кримінального провадження в їх сукупності визначає тяжкість конкретного кримінального правопорушення, враховуючи його характер, цінність суспільних відносин, на які вчинено посягання, тяжкість наслідків, спосіб посягання, форму і ступінь вини, мотивацію кримінального правопорушення, наявність або відсутність кваліфікуючих ознак.
		Суд зазначає, що стаття 65 КК не деталізує які саме положення Загальної частини КК мають бути обов`язково враховані при призначенні покарання. Разом з тим, суд бере до уваги ступінь тяжкості злочину, вчиненого саме ОСОБА_6 та факт, що його роль у вчиненні злочину у пособництві вчиненню такого, що є найменш суспільно небезпечною роллю поряд з виконавцем, організатором та підбурювачем. 
		Згідно з частиною 5 статті 68 КК суд, при призначенні покарання співучасникам кримінального правопорушення, керуючись положеннями статей 65-67 КК, враховує характер та ступінь участі кожного з них у вчиненні кримінального правопорушення.
		Також суд зазначає, що виходячи з принципів співмірності й індивідуалізації, це покарання за своїм видом і розміром має бути адекватним (відповідним) характеру вчинених дій, їх небезпечності та даним про особу винного. Під час вибору заходу примусу мають значення й повинні братися до уваги обставини, які його пом`якшують та обтяжують.
		Окрім того, дотримання загальних засад призначення покарання є гарантією обрання винній особі необхідного й доцільного заходу примусу, яке би ґрунтувалося на засадах законності, гуманізму, індивідуалізації та сприяло досягненню справедливого балансу між правами і свободами людини та захистом інтересів держави й суспільства.
		5.9.3. Суд встановив наявність кількох обставин, які відповідно до частини 1 статті 66 КК пом`якшують покарання ОСОБА_6 , а саме:
		1) беззастережне визнання вини та щире каяття, яке полягає в усвідомленні ним факту вчинення протиправного діяння, критичній оцінці своїх дій та свідомому бажанні понести узгоджене сторонами угоди покарання;
		2) активне сприяння розкриттю інкримінованого йому кримінального правопорушення, що виявилось у наданні зізнавальних показань стосовно себе, та викривальних показань про вчинення іншими особами кримінальних правопорушень,
		3) добровільне бажання перерахувати по потреби Збройних Сил України грошові кошти в розмірі 50 000 (п`ятдесят тисяч) гривень,
		а також іншими обставинами, які відповідно до частини 2 статті 66 КК можуть бути враховані як обставини, що пом`якшують покарання, а саме:
		1) станом здоров`я обвинуваченого, який є інвалідом 3 групи по загальному захворюванню, що підтверджується належними медичними довідками;
		2) наявністю на утриманні хворої дружини - ОСОБА_8 , яка народилась ІНФОРМАЦІЯ_3 , - що підтверджено медичними висновками про її серйозне онкологічне захворювання;
		3) позитивною характеристикою ОСОБА_6 з місця проживання;
		4) вчинення ОСОБА_6 інкримінованого кримінального правопорушення вперше за відсутності фактів вчинення інших правопорушень.
		В той же час судом не встановлено обставин, передбачених статтею 67 КК, які обтяжують покарання.
		5.9.4. З огляду на вищевикладене, з урахуванням наявності кількох обставин, що пом`якшують покарання, враховуючи роль ОСОБА_6 лише як пособника у вчиненні кримінального правопорушення, а також з урахуванням особи обвинуваченого, суд вважає, що узгоджене сторонами угоди покарання ОСОБА_6 за вчинення кримінального правопорушення, передбаченого частиною 5 статті 27/частиною 3 статті 368 КК буде справедливим й достатнім, відповідатиме вимогам КК та інтересам суспільства.
		5.9.5. Відповідно до частини 1 статті 55 КК позбавлення права обіймати певні посади або займатися певною діяльністю може бути призначене як основне покарання на строк від двох до п`яти років або як додаткове покарання на строк від одного до трьох років.
		Санкція частини 3 статті 368 КК передбачає додаткове покарання у виді позбавлення права обіймати певні посади чи займатися певною діяльністю на строк до трьох років.
		Відповідно до фактичних обставин вчинення кримінального правопорушення та як з`ясовано у судовому засіданні, ОСОБА_6 як на час вчинення правопорушення, так й на час судового розгляду угоди про визнання винуватості, офіційно ніде не працював.
		Згідно з пунктом 17 постанови Пленуму Верховного Суду України «Про практику призначення судами кримінального покарання» №7 від 24.10.2003, якщо додаткове покарання у виді позбавлення права обіймати певні посади або займатися певною діяльністю за санкцією статті (санкцією частини статті) є обов`язковим, то воно застосовується лише до тих осіб, які обіймали посади чи займалися діяльністю, з якими було пов`язано вчинення злочину. До інших осіб, які були співучасниками злочину, не пов`язаного з їх діяльністю чи займаною посадою, додаткове покарання у виді позбавлення права обіймати певні посади або займатися певною діяльністю не застосовується з наведенням у вироку відповідних мотивів.
		Разом з тим в постанові Об`єднаної палати ККС ВС від 04.09.2023 у справі №404/2081/22 міститься така правова позиція: «Згідно з положеннями статті 55 КК у випадку, коли санкцією відповідної частини статті Особливої частини КК передбачено можливість призначення особі додаткового покарання у виді позбавлення права обіймати певні посади або займатися певною діяльністю, суд, визнаючи особу винуватою у вчиненні відповідного кримінального правопорушення, має право призначити таке додаткове покарання незалежно від того, чи обвинувачений обіймав певну посаду або займався певною діяльністю на час вчинення кримінального правопорушення».
		Чинне кримінальне законодавство не регламентує як саме суд має визначити перелік посад та коло обов`язків, обіймати які буде позбавлено особу, у випадку призначення їй покарання, передбаченого статтею 55 КК.
		Разом з тим, суд зазначає, що кримінальне правопорушення, вчинене ОСОБА_6 передбачене частиною 3 статті 368 КК міститься в Розділі ХVІІ «Кримінальні правопорушення у сфері службової діяльності та професійної діяльності, пов`язаної з наданням публічних послуг».
		З огляду на це, суд вважає, що ОСОБА_6 необхідно призначити додаткове покарання у виді позбавлення права обіймати певні посади з урахуванням характеру вчиненого кримінального правопорушення, враховуючи, що посягання було спрямовано на суспільні відносини, які забезпечують законну нормальну діяльність органів державної влади, а також їх службових осіб, в частині їх непідкупності та фінансування виключно у порядку, встановленому законодавством. Крім того, злочинне діяння ОСОБА_6 посягало на авторитет органу судової влади як частини системи органів державної влади.
		Відтак суд вважає обґрунтованим призначення ОСОБА_6 узгодженого сторонами угоди додаткового покарання у виді позбавлення права обіймати посади в органах державної влади на строк 1 (один) рік, чим буде реалізована превентивна функція такого додаткового покарання.
		5.9.6. Частиною 2 статті 75 КК визначено, що суд приймає рішення про звільнення від відбування покарання з випробуванням у випадку затвердження угоди про примирення або про визнання вини, якщо сторонами угоди узгоджено покарання у виді виправних робіт, службового обмеження для військовослужбовців, обмеження волі, позбавлення волі на строк не більше п`яти років, а також узгоджено звільнення від відбування покарання з випробуванням.
		При цьому, частиною 3 статті 75 КК визначено, що у випадках, передбачених частинами 1, 2 цієї статті, суд ухвалює звільнити засудженого від відбування призначеного покарання, якщо він протягом визначеного іспитового строку не вчинить нового кримінального правопорушення і виконає покладені на нього обов`язки. Тривалість іспитового строку та обов`язки, які покладаються на особу, звільнену від відбування покарання з випробуванням, визначаються судом. Відповідно до частини 4 статті 75 КК така тривалість може становити від одного до трьох років.
		Сучасний кримінальний процес розрізняє загальний порядок розгляду кримінального провадження та особливі порядки, серед яких зокрема вирізняється кримінальне провадження на підставі угод, порядок здійснення якого регламентований статтями 469-476 КПК.
		Існуюча судова практика щодо можливості застосування норм частини 2 статті 75 КК до осіб, які вчинили корупційні кримінальні правопорушення, наразі є неоднорідною та має дві протилежні позиції: 1) суд не може звільняти від відбування покарання з випробуванням осіб, які вчинили корупційні злочини; 2) суд не може звільняти від відбування покарання осіб, які вчинили корупційний злочин, лише при ухваленні обвинувального вироку у кримінальному провадженні, що розглядається в загальному порядку, тоді як у провадженні на підставі угод суд може звільнити від відбування покарання з випробуванням. Очевидно, що такі позиції обумовлені недосконалістю юридичної техніки під час запровадження законодавчих норм.
		Суд враховує, що усталена практика Європейського суду з прав людини (ЄСПЛ) сформувала один із основоположних аспектів верховенства права - юридичну визначеність, зміст якої полягає у тому, що визначення правопорушень та покарань за їхнє вчинення має міститися саме у законі та бути чітко визначеними, тобто закон має бути якісним та передбачуваним.
		Конституційний Суд України (КСУ) наголошував на важливості вимоги визначеності, ясності і недвозначності правової норми, оскільки інше не може забезпечити її однакове застосування, не виключає необмеженості трактування у правозастосовній практиці і неминуче призводить до сваволі (абзац другий підпункту 5.4 пункту 5 мотивувальної частини Рішення КСУ від 22.09.2005 року №5-рп/2005).
		З огляду на вищенаведене, суд вважає, що норми законодавства, які допускають неоднозначне тлумачення, належить трактувати на користь обвинуваченої особи.
		Також, згідно з частиною 6 статті 368 КПК, обираючи і застосовуючи норму закону України про кримінальну відповідальність до суспільно небезпечних діянь при ухваленні вироку, суд враховує висновки щодо застосування відповідних норм права, викладені в постановах Верховного Суду.
		В постановах Касаційного кримінального суду у складі Верховного суду (ККС ВС) містяться численні посилання на постанову Пленуму Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ від 11.12.2015 №13 «Про практику здійснення судами кримінального провадження на підставі угод» (зокрема в постановах ККС ВС від 27.02.2018 в справі №203/378/17, від 29.11.2018 в справі №761/6774/16-к, від 02.04.2019 в справі № 357/7336/17, від 18.05.2020 в справі № 639/2837/19, від 15.02.2021 в справі №395/ 773/18, від 01.11.2022 в справі № 686/26679/19), що свідчить про усталену практику застосування положень такої ККС ВС.
		В пункті 12 вищезазначеної постанови від 11.12.2015 №13 зокрема зазначено, що «чинні КК і КПК регулюють два різновиди звільнення від відбування покарання з випробуванням: 1) загальний - коли вимагається встановлення можливості виправлення засудженого без відбування покарання; 2) спеціальний - у випадку затвердження угоди про примирення або про визнання винуватості, для укладення якої з`ясування питань, визначених у ч. 1 ст. 75 КК, не є обов`язковим. У зв`язку з чим, якщо ж сторони узгодили покарання та досягли домовленості щодо звільнення підозрюваного/обвинуваченого від його відбування з випробуванням, відповідно до частин 2, 3 ст. 75 КК суд зобов`язаний прийняти рішення про таке звільнення у випадку затвердження угоди про примирення або визнання винуватості за наявності сукупності таких умов: 1) сторонами угоди узгоджено покарання у виді виправних робіт, службового обмеження для військовослужбовців, обмеження волі, позбавлення волі на строк не більше п`яти років; 2) узгоджено звільнення від відбування покарання з випробуванням; 3) угода відповідає чинному законодавству та підстави для відмови в її затверджені визначені КПК (пункти 1-6 ч. 7 ст. 474 КПК) відсутні».
		Також суд враховує правову позицію, викладену у постанові ККС ВС від 08.11.2023 в справі №333/4532/22 щодо такого: «кримінально-правові норми, що визначають загальні засади та правила призначення покарання, наділяють суд правом вибору однієї із форм реалізації кримінальної відповідальності - призначити покарання або звільнити від покарання чи від його відбування, завданням якої є виправлення та попередження нових кримінальних правопорушень. Функція суду щодо вибору форми відбування покарання за своєю правовою природою є дискреційною, оскільки потребує врахування та оцінки конкретних обставин справи, ступеня тяжкості вчиненого кримінального правопорушення, особи винного, обставин, що впливають на покарання. Зваживши на наведені обставини, суд з урахуванням положень, зокрема статтею 75 КК, приймає рішення про можливість чи неможливість звільнити особу від відбування покарання з випробуванням».
		Отже, на підставі частини 2 статті 75 КК (яка є спеціальним випадком щодо загального, передбаченого частиною 1 статті 75 КК) суд вважає можливим у випадку затвердження угоди про визнання винуватості звільнити особу від відбування основного покарання з випробуванням шляхом встановленням іспитового строку, в тому числі у разі її засудження за корупційне кримінальне правопорушення.
		При цьому з урахуванням тяжкості вчиненого кримінального правопорушення та обставин кримінального провадження суд вважає необхідним встановити обвинуваченому ОСОБА_6 максимально можливий іспитовий строк тривалістю у 3 (три) роки.
		5.9.7. При звільненні від відбування покарання суд вважає за необхідне покласти на обвинуваченого ОСОБА_6 такі обов`язки, передбачені пунктами 1, 2 частини 1 та пунктом 2 частини 3 статті 76 КК:
		1) періодично з`являтися для реєстрації до уповноваженого органу з питань пробації;
		2) повідомляти уповноважений орган пробації про зміну місця проживання, роботи або навчання;
		3) не виїжджати за межі України без погодження з уповноваженим органом з питань пробації.
		5.9.8. Суд зазначає, що статтею 77 КК визначено вичерпний перелік додаткових покарань у виді штрафу, позбавлення права обіймати певні посади або займатися певною діяльністю та позбавлення військового, спеціального звання, рангу, чину або кваліфікаційного класу, які можуть бути призначені у разі звільнення особи від відбування покарання з випробуванням.
		Тому, оскільки конфіскація майна у наведеному переліку відсутня, то відтак така й не може бути застосована через звільнення ОСОБА_6 від відбування покарання з випробуванням.
		6. Висновок суду щодо можливості затвердження угоди про визнання винуватості.
		Дослідивши зміст угоди про визнання винуватості, заслухавши думки прокурора, обвинуваченого та його захисника, суд не встановив підстав для відмови в затвердженні такої угоди, передбачених частиною 7 статті 474 КПК, оскільки укладена угода відповідає нормам КК та інтересам суспільства, зокрема в частині узгодженого покарання, яке відповідає загальним засадам призначення покарання, є пропорційним та достатнім, й забезпечить досягнення мети його застосування.
		Відтак суд вважає за можливе затвердити укладену угоду шляхом ухвалення вироку та призначення обвинуваченому узгодженої міри покарання і звільнення від його відбування з випробуванням, встановленням іспитового строку та покладенням певних обов`язків.
		7. Інші питання, які вирішуються судом при ухваленні вироку.
		7.1. Вирішення цивільного позову.
		Відповідно до статті 129 КПК, ухвалюючи обвинувальний вирок, постановляючи ухвалу про застосування примусових заходів медичного або виховного характеру, суд залежно від доведеності підстав і розміру позову задовольняє цивільний позов повністю або частково чи відмовляє в ньому. У разі встановлення відсутності події кримінального правопорушення суд відмовляє в позові. У разі виправдання обвинуваченого за відсутності в його діях складу кримінального правопорушення або його непричетності до вчинення кримінального правопорушення, а також у випадках, передбачених частиною першою статті 326 цього кодексу, суд залишає позов без розгляду.
		У цьому випадку цивільний позов не подавався.
		7.2. Доля речових доказів.
		Згідно з частиною 1 статті 100 КПК, речовий доказ, який був наданий стороні кримінального провадження або нею вилучений, повинен бути якнайшвидше повернутий володільцю, крім випадків, передбачених статтями 160-166, 170-174 цього кодексу (тобто отримання шляхом тимчасового доступу або накладення арешту), та частиною 9 статті 100 КПК визначено, що питання про долю речових доказів і документів, які були надані суду, вирішується судом під час ухвалення судового рішення, яким закінчується кримінальне провадження. Такі докази і документи повинні зберігатися до набрання рішенням законної сили.
		Відповідно до повідомлень сторін кримінального провадження в матеріалах такого відсутні речові докази, які стосуються ОСОБА_9 , тому їх доля не визначається.
		7.3. Застосування спеціальної конфіскації.
		Відповідно до частини 9 статті 100 КПК, питання про спеціальну конфіскацію, вирішується судом під час ухвалення судового рішення, яким закінчується кримінальне провадження.
		В цьому випадку відсутні підстави для застосування спеціальної конфіскації.
		7.4. Розподіл процесуальних витрат.
		Відповідно до частини 2 статті 124 КПК, у разі ухвалення обвинувального вироку суд стягує з обвинуваченого на користь держави документально підтверджені витрати на залучення експерта.
		Відповідно до повідомлень сторін кримінального провадження в такому відсутні процесуальні витрати, які стосуються ОСОБА_9 , тому такі не стягуються.
		7.5. Чинність заходів забезпечення кримінального провадження.
		7.5.1. Запобіжні заходи.
		Згідно з пунктом 1 частини 4 статті 374 КПК суд при ухваленні вироку серед іншого приймає рішення щодо заходів забезпечення кримінального провадження, у тому числі рішення про запобіжний захід до набрання вироком законної сили.
		Відповідно до повідомлення прокурора чинний запобіжний захід щодо ОСОБА_9 відсутній.
		З огляду на звільнення ОСОБА_9 від відбування покарання з випробуванням, особу обвинуваченого та стан його здоров`я, сімейний стан, суд вважає недоцільним обирати щодо нього будь-який запобіжний захід.
		7.5.2. Арешти майна.
		Частиною 4 статті 174 КПК визначено, що суд одночасно з ухваленням судового рішення, яким закінчується судовий розгляд, вирішує питання про скасування арешту майна. Суд скасовує арешт майна, зокрема, у випадку виправдання обвинуваченого, закриття кримінального провадження судом, якщо майно не підлягає спеціальній конфіскації, непризначення судом покарання у виді конфіскації майна та/або незастосування спеціальної конфіскації, залишення цивільного позову без розгляду або відмови в цивільному позові.
		Відповідно до ухвали слідчого судді ВАКС від 03.11.2023 в справі №991/9590/23 із метою забезпечення конфіскації майна як виду покарання накладено арешт на майно підозрюваного ОСОБА_6 ( ІНФОРМАЦІЯ_4 ), РНОКПП НОМЕР_1 , яке належить йому на праві власності, з обмеженням права розпоряджатися таким майном, а саме: 1/2 частку житлового будинку за адресою: АДРЕСА_1 ; автомобіль ЗАЗ-Daewoo Т13110, 2005 р.в., д.н.з. НОМЕР_2 , VIN: НОМЕР_3 ; /2 частку автомобіля ЗАЗ 110206, 2004 р.в., д.н.з. НОМЕР_4 , VIN: НОМЕР_5 .
		Враховуючи, що ОСОБА_6 не призначено покарання у виді конфіскації майна, не застосована спеціальна конфіскація та не заявлено цивільний позов, суд вважає, що вищезазначений арешт майна належить скасувати.
		7.6. Повідомлення про ухвалення вироку.
		Згідно з статтею 483 КПК, про ухвалення вироку повідомляються: 1) щодо адвокатів - відповідні органи адвокатського самоврядування; 2) щодо інших категорій осіб, передбачених статтею 480 цього кодексу, - органи і службові особи, які їх обрали або призначили чи відповідають за заміщення їхніх посад.
		ОСОБА_6 не належить до категорії осіб, передбачених статтею 480 КПК, тому відсутні підстави для повідомлення про ухвалення вироку.
		Керуючись статтями 12, 50, 65, 66, 67, 68, 75, 76, 77 КК, статтями 174, 373-376, 469-475, 532 КПК, суд
		УХВАЛИВ:
		1. Затвердити угоду про визнання винуватості від 29.01.2024 в кримінальному провадженні №52024000000000024 від 15.01.2024, укладену між прокурором першого відділу управління процесуального керівництва, підтримання публічного обвинувачення та представництва в суді Спеціалізованої антикорупційної прокуратури Офісу Генерального прокурора ОСОБА_5 та підозрюваним ОСОБА_6 за участю захисника ОСОБА_7 .
		2. Визнати ОСОБА_6 винуватим у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого частиною 5 статті 27/частиною 3 статті 368 КК.
		3. Призначити ОСОБА_6 узгоджене сторонами угоди про визнання винуватості
		- основне покарання у виді позбавлення волі на строк 5 (п`ять) років,
		- додаткове покарання у виді позбавлення права обіймати посади в органах державної влади на строк 1 (один) рік, без конфіскації майна.
		4. На підставі частини 2 статті 75 КК звільнити ОСОБА_6 від відбування основного покарання у виді позбавлення волі на строк 5 (п`ять) років з випробуванням, встановивши іспитовий строк тривалістю 3 (три) роки, після спливу якого засуджений, який виконав покладені на нього обов`язки та не вчинив нового кримінального правопорушення, за поданням уповноваженого органу з питань пробації звільняється судом від призначеного йому покарання.
		Відповідно до статті 165 Кримінально-виконавчого кодексу України іспитовий строк обчислюється з моменту проголошення вироку.
		5. На підставі статті 76 КК покласти на ОСОБА_6 такі обов`язки:
		- періодично з`являтися для реєстрації до уповноваженого органу з питань пробації за місцем проживання;
		- повідомляти уповноважений орган з питань пробації за місцем проживання про зміну місця проживання, роботи або навчання;
		- не виїжджати за межі України без погодження з уповноваженим органом з питань пробації.
		6. Додаткове покарання у виді позбавлення права обіймати посади в органах державної влади на строк на 1 (один) рік підлягає самостійному виконанню. Строк такого додаткового покарання обчислюється з моменту набрання вироком законної сили.
		7. Скасувати арешт, накладений ухвалою слідчого судді ВАКС від 03.11.2023 в справі №991/9590/23 на майно ОСОБА_6 , а саме:
		- 1/2 частку житлового будинку за адресою: АДРЕСА_1 ;
		- автомобіль ЗАЗ-Daewoo Т13110, 2005 р.в., д.н.з. НОМЕР_2 , VIN: НОМЕР_3 ; 
		- 1/2 частку автомобіля ЗАЗ 110206, 2004 р.в., д.н.з. НОМЕР_4 , VIN: НОМЕР_5 .
		8. Зобов`язати ОСОБА_6 протягом десяти робочих днів з дня ухвалення вироку внести суму в розмірі 50 000 (п`ятдесят тисяч) гривень на підтримку Збройних Сил України на такий спеціальний рахунок: МФО 300001, рахунок №UA843000010000000047330992708, код ЄДРПОУ 00032106; отримувач: Національний банк України; призначення платежу: допомога ЗСУ. Після сплати коштів невідкладно повідомити суд про таке.
		9. Вирок може бути оскаржений в апеляційному порядку протягом тридцяти днів з дня його проголошення шляхом подання апеляційної скарги до Апеляційної палати Вищого антикорупційного суду через Вищий антикорупційний суд, з підстав, передбачених частиною 4 статті 394 КПК та з урахуванням обмежень, визначених частиною 2 статті 473 КПК.
		Вирок набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо таку скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги вирок, якщо його не скасовано, набирає законної сили після ухвалення рішення судом апеляційної інстанції.
		10. На підставі частини 15 статті 615 КПК, суд після складання та підписання повного тексту вироку обмежився проголошенням його резолютивної частини. Копія повного тексту вироку вручається учасникам судового провадження в день його проголошення. Учасникам судового провадження, які не були присутні у судовому засіданні, копія вироку надсилається не пізніше наступного дня.
		11. Роз`яснити учасникам провадження, що згідно з статтею 476 КПК, у разі невиконання угоди про визнання винуватості прокурор має право звернутися до суду, який затвердив таку угоду, з клопотанням про скасування вироку. Клопотання про скасування вироку, яким затверджена угода, може бути подано протягом встановлених законом строків давності притягнення до кримінальної відповідальності за вчинення цих кримінальних правопорушень.
		12. Роз`яснити учасникам провадження, що умисне невиконання угоди засудженим є підставою для притягнення особи до відповідальності за статтею 389-1 КК.
		Головуючий суддя ОСОБА_1   Суддя ОСОБА_2 Суддя ОСОБА_3 ______________________________________________________________________

</body>
</html>

Логін:
Для помилки:

Пароль:
Для помилки:

Ваше ім'я:
Для помилки:

Ваш e-mail:
Для помилки:

Повідомлення:
Для помилки:

Введіть в поле результат арифметичного виразу:
Для помилки:

Зачекайте, будь ласка...