Єдиний державний реєстр судових рішень

Доступ до Реєстру здійснюється в тестовому (обмеженому) режимі. Для запобігання загрозам життю і здоров'ю суддів та учасників судового процесу, а також у разі виявлення ознак кіберзагрози, доступ до Реєстру або окремих рішень у ньому може бути обмежено.

Ласкаво просимо, !

Категорія справи № 904/2821/23 : Господарські справи (з 01.01.2019); Справи позовного провадження; Справи у спорах, що виникають із правочинів, зокрема, договорів; Невиконання або неналежне виконання зобов’язань; купівлі-продажу; поставки товарів, робіт, послуг.
Надіслано для оприлюднення: 07.03.2024. Зареєстровано: 08.03.2024. Забезпечено надання загального доступу: 11.03.2024.
Дата набрання законної сили: 06.03.2024
Номер судового провадження: не визначено

<!DOCTYPE HTML PUBLIC "-//W3C//DTD HTML 4.01 Transitional//DE" "http://www.w3.org/TR/html4/loose.dtd">
<html>
	<head>
		<meta http-equiv="content-type" content="text/html; charset=utf-8" />
		<meta name="generator" content="Rtf2Html Converter" />
		<title>
			Єдиний державний реєстр судових рішень
		</title>
	</head>
	<body>
		 
		 
		ЦЕНТРАЛЬНИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ 
		ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД
		 
		ПОСТАНОВА
		ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
		 
		06.03.2024 року м. Дніпро Справа № 904/2821/23
		Центральний апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:
		головуючого судді:Кощеєва І.М. ( доповідач )
		суддів:Чус О.В., Дарміна М.О.,
		 
		секретар судового засідання: Манець О.В.
		 
		представники сторін:
		від позивача: Матвєєнко Г.М. - самопредставництво, витяг з ЄДР
		від відповідача: Ременюк А.М.- паспорт ID-картка №007013089 від 05.11.2021р.
		від відповідача: Ременюк Ю.В. - адвокат, посвідчення адвоката №1692 від 23.11.2018р.
		 
		розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу
		Міністерства оборони України 
		на рішення Господарського суду Дніпропетровської області від 03.10.2023 р. 
		( суддя Ліпинський О.В., м. Дніпро, повний текст рішення складено 13.10.2023 р.) 
		у справі 
		за позовом 
		Міністерства оборони України, 
		м. Київ
		до 
		Фізичної особи-підприємця Ременюк Антоніни Михайлівни, 
		м. Кривий Ріг, Дніпропетровська область
		про стягнення суми штрафних санкцій 1 064 236, 32 грн.
		 
		ВСТАНОВИВ:
		 
		1. Короткий зміст позовних вимог.
		Міністерство оборони України звернулось до Господарського суду Дніпропетровської області з позовом до Фізичної особи-підприємця Ременюк Антоніни Михайлівни, про стягнення штрафних санкцій, в сумі 1 064 236,32 грн., з яких: 468 886, 32 грн. - пеня, 595 350,00 грн. - 7% штрафу.
		Позовні вимоги мотивовані неналежним виконанням Відповідачем зобов`язань в частині своєчасної поставки товару за договором про закупівлю для державних потреб товарів речової служби № 286/3/22/342 від 01.09.2022 р..
		Відповідач у відзиві на позовну заяву, проти задоволення заявлених вимог заперечував, наголошуючи на тому, що він має бути звільнений від відповідальності за прострочення поставки товару, у зв`язку з тим, що належне виконання зобов`язання виявилося неможливим внаслідок дії непереборної сили. При цьому, Відповідач зазначив, що наявність обставин, які істотно ускладнили своєчасне виконання зобов`язань, було підтверджено у належний спосіб згідно умов договору, шляхом направлення Позивачу листа з вих. № 191 від 30.12.2022 р., до якого додавався Висновок Харківської торгово-промислової палати від 27.12.2022 р. № 354/63.01-6. Крім того, з огляду на викладені вище обставини, Відповідач просив суд зменшити розмір неустойки на 100%. 
		 
		2. Короткий зміст оскаржуваного судового рішення у справі.
		Рішенням Господарського суду Дніпропетровської області від 03.10.2023 р. позов задоволено частково. Стягнуто з Фізичної особи-підприємця Ременюк Антоніни Михайлівни на користь Міністерство оборони України 140 665,90 грн. пені, 178 605,00 грн. штрафу, 15 963,54 грн. витрат зі сплати судового збору. В решті позовних вимог відмовлено.
		 
		3. Короткий зміст вимог апеляційної скарги.
		Не погодившись з вказаним рішенням суду першої інстанції, через систему "Електронний суд", Міністерство оборони України звернулось з апеляційною скаргою, в якій просить скасувати рішення господарського суду в частині відмови в задоволенні позову та прийняти нове рішення, яким задовольнити позов у повному обсязі. 
		 
		 
		4. Узагальнені доводи особи, яка подала апеляційну скаргу.
		 
		Обґрунтовуючи доводи апеляційної скарги, Скаржник вважає необґрунтованим оскаржуване рішення суду, в частині часткового задоволення клопотання Відповідача щодо зменшення суми нарахованих штрафних санкцій на 70%, у зв`язку з неправильним застосуванням норм матеріального та процесуального права. 
		Водночас, на думку суд першої інстанції безпідставно зменшив суму нарахованих штрафних санкцій. Так, Міністерство оборони України укладаючи додаткову угоду № 1 до Договору, відповідно до якої на підставі листа Фізичної особи-підприємця Ременюк Антоніни Михайлівни від 29.11.2022 р. № 168, зменшили кількість Товару, що підлягав поставці з 90 000 шт. до 45 000 шт. Відповідно до Специфікації змінено терміни поставки Товару в частині поставки 15 000 пар рукавичок до 31.10.2022 р. включно ( в первісній редакції Договору необхідно було поставити Товар в цей же строк в кількості 30 000 пар ). Сторони внесли зміни до спірного договору в частині обсягів закупівлі, оскільки Постачальник з об`єктивних причин не мав змоги вчасно та в повному обсязі поставити Замовнику спірний товар. Тобто, Міністерство оборони України врахувало обставини, які виникли в Постачальника, при укладанні Додаткової угоди № 1, яку також підписав Відповідач без заперечень.
		На переконання Скаржника зменшення розміру заявлених до стягнення з Відповідача пені та штрафу на 70%, фактично звільняє Відповідача від їх сплати, що не відповідає правовим нормам, судовій практиці та умовам укладеного між сторонами договору. Сторони укладаючи договір погодили усі його істотні умови, в тому числі ціну, штрафні санкції, строк виконання. Відтак Відповідач, прийнявши на себе зобов`язання за договором погодився із передбаченою ним відповідальністю за прострочення взятих на себе зобов`язань, а також усвідомлював визначені договором строки виконання робіт.
		Скаржник наголошує на тому, що спірні правовідносини стосуються забезпечення обороноздатності країни у період дії особливого періоду. Водночас, забезпечення Збройних Сил України, інших військових формувань, утворених відповідно до законів України, та правоохоронних органів підготовленими кадрами, озброєнням, військовою та іншою технікою, продовольством, речовим майном, іншими матеріальними та фінансовими ресурсами є одним з пріоритетних напрямів у забезпеченні оборони Держави. Тоді як неналежне виконання своїх зобов`язань Відповідачем, який вільно, діючи на власний ризик, усвідомлюючи і ту загальновідому обставину, яка не підлягає доведенню, про особливий період, в якому функціонують воєнні органи державної влади та Збройні Сили України, взяв на себе зобов`язання із визначеними в договорі умовами щодо поставки речового майна, має негативний вплив на обороноздатність країни та на репутацію Міністерства оборони України. Позиція Міністерства оборони України повністю узгоджується з правовою позицією Верховного Суду у складі колегії суддів Касаційного господарського суду, що викладена в постановах від 15.06.2022 р. по справі № 922/2141/21,від 09.06.2022 р. по справі № 910/8425/19.
		 
		5. Узагальнений виклад позиції інших учасників справи.
		Від Відповідача до суду надійшов відзив на апеляційну скаргу, в якому Відповідач не погоджується з доводами апеляційної скарги, вважає її безпідставною і необґрунтованою.
		Зокрема, Відповідач вважає, що доводи Скаржника про те, що Господарський суд Дніпропетровської області ухвалюючи рішення від 01.10.2023 р. у справі № 904/2821/23 про часткове задоволення позовних вимог Скаржника не в повній мірі дотримався вимог матеріального та процесуального законодавства, не знаходять свого підтвердження, а тому, не заслуговують на увагу апеляційної інстанції, оскільки, таке рішення є законним та обґрунтованим, а питання зменшення розміру штрафних санкцій і підстави та обставини враховані судом для визначення розміру є виключно дискриційними повноваженнями суду визначеними в межах чинного законодавства.
		Відповідач акцентує увагу суду на тому, що ним дійсно було допущено порушення терміну поставки за Специфікацією узгодженою в п. 1.3 Договору ( у редакції основного договору), і зважаючи на підстави, про які Позивачу неодноразово повідомлялося листами і про які, зазначено у Висновку ТПП щодо обставин, які істотно ускладнили виконання зобов`язань за Договором про закупівлю для державних потреб товарів речової служби від 01.09.2022 р. № 286/3/22/342 на думку Відповідача, здійснення перегляду строку виконання зобов`язань у контексті п. 8.5. Договору, мав передбачати продовження строку (терміну) його виконання, а не зменшення, як це відбулось при викладенні Скаржником умов поставки згідно Додаткової угоди № 1 укладеної 13.12.2022р., яка фактично, безпідставно зменшила первинно узгоджені строки поставки тим самим збільшивши період за який нараховувалися штрафні санкції і яка призвела до збільшення суми штрафу, проігнорувавши фактичне виконання зобов`язань Відповідачем та відсутність негативних наслідків для Позивача.
		Відповідач вважає, що Господарський суд Дніпропетровської області ухвалюючи рішення врахував: обставини виконання зобов`язань, інтереси сторін, обставини, які сприяли порушенню зобов`язань, наявність своєчасних повідомлень Позивача, відсутність збитків, повне фактичне виконання застосував вимоги ст. 551 ЦК України, ст.233 ГК України і дійшов правомірних висновків про часткове задоволення позову визначивши справедливу суму для стягнення.
		Відповідач додатково повідомляє, що не зважаючи на наявність підстав, які дійсно мали суттєвий вплив на можливість своєчасного виконання зобов`язання Відповідачем а також на зусилля, які були докладені ним для максимального врахування інтересів Позивача у військовий час і для зменшення негативних наслідків для оборонного комплексу країни погодився з розміром суми штрафу виконавши його в добровільному порядку до звернення Позивача з апеляційною скаргою.
		6. Рух справи в суді апеляційної інстанції.
		Відповідно до протоколу автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 30.10.2023 р. для розгляду справи визначена колегія суддів у складі: головуючого судді  Кощеєв І.М. ( доповідач ), судді  Дармін М.О., Чус О.В..
		Ухвалою Центрального апеляційного господарського суду від 31.10.2023 р. витребувано у Господарського суду Дніпропетровської області матеріали справи/копії матеріалів справи № 904/2821/23. Розгляд питання про залишення апеляційної скарги без руху, про повернення апеляційної скарги, відмову у відкритті апеляційного провадження або про відкриття апеляційного провадження за апеляційною скаргою Міністерства оборони України на рішення Господарського суду Дніпропетровської області від 03.10.2023 р. у справі № 904/2821/23 відкладено до надходження матеріалів оскарження до суду апеляційної інстанції.
		03.11.2023 р. матеріали справи № 904/2821/23 надійшли до Центрального апеляційного господарського суду.
		Ухвалою Центрального апеляційного господарського суду від 07.11.2023 р. апеляційну скаргу Міністерства оборони України на рішення Господарського суду Дніпропетровської області від 03.10.2023р. у справі № 904/2821/23 залишено без руху, надано апелянту строк для усунення недоліків, а саме для надання суду доказів направлення копії апеляційної скарги і доданих до неї документів на адресу Відповідача у паперовій формі, листом з описом вкладення.
		Після усунення недоліків апеляційної скарги, ухвалою Центрального апеляційного господарського суду від 10.11.2023 р. відкрито апеляційне провадження у справі та призначено апеляційну скаргу до розгляду в судове засідання на 06.03.2024 р..
		У судовому засіданні 06.03.2024 р. була оголошена вступна та резолютивна частини постанови Центрального апеляційного господарського суду.
		 
		7. Встановлені судом обставини справи.
		01.09.2022 р. між Міністерством оборони України ( Замовником ) та Фізичною особою-підприємцем Ременюк Антоніною Михайлівною ( Постачальником ) укладено договір про закупівлю для державних потреб товарів речової служби ( за кошти Державного бюджету України ) № 286/3/22/342, відповідно о п. 1.2 якого Постачальник зобов`язується у 2022 році поставити Замовнику товар в асортименті, комплектності, кількості, у строки ( терміни ), вказані у цьому Договорі, а Замовник забезпечити прийняття та оплату товару.
		Відповідно до п. 1.3 Договору Номенклатура товару, передбаченого до поставки за Договором, вимоги згідно яких виготовляється товар, терміни виконання Договору, визначаються нижченаведеною специфікацією: найменування товару рукавички (18424000-7) ( рукавички зимові ); строки ( терміни ) постачання: до 30.09.2022 р. включно 30 000 пар, ціною 189,00 грн. за одинцю, загальна вартість 5 670 000,00 грн.; до 31.10.2022 р. включно 30 000 пар, ціною 189,00 грн. за одинцю, загальна вартість 5 670 000,00 грн.; до 30.11.2022 р. включно 30 000 пар, ціною 189,00 грн. за одинцю, загальна вартість 5 670 000,00 грн.; усього за рік 90 000 пар, загальною вартістю 17 010 000,00 грн.
		Ціна цього Договору становить: 17 010 000,00 грн., в тому числі ПДВ ( за загальним фондом ) ( п. 2.1 Договору ).
		Згідно з п. 2.2 Договору ціна за Договором може змінюватися у порядку визначеному у ст. 41 Закону України «Про публічні закупівлі».
		Замовник оплачує поставлені товари за договірною ціною, встановленою сторонами ( п. 3.1 Договору ).
		Розрахунки за фактично поставлений товар проводяться шляхом поетапної оплати замовником поставлених йому партій товарів протягом 10 банківських днів після пред`явлення постачальником рахунку на їх оплату ( п. 3.2 Договору ).
		Згідно з п. 4.1 Договору товар постачається на об`єднанні центри забезпечення Замовника власними силами Постачальника та за рахунок Постачальника згідно з положеннями Договору, встановленими нормами відвантаження у тарі та упаковці, яка забезпечує її збереження під час транспортування, вантажно-розвантажувальних робіт і зберігання в межах термінів, установлених діючими стандартами.
		П. 7.3.2 Договору сторони визначили, що за порушення строків виконання зобов`язання Постачальник сплачує пеню в розмірі 0,1 відсотка від вартості несвоєчасного поставленого товару за кожну добу затримки, а за прострочення понад 30 днів з Постачальника додатково стягується штраф у розмірі 7 відсотків вказаної ціни Договору ( п. 2.1. ).
		Відповідно до п. 8.5 Договору продовження строку (терміну) виконання зобов`язань постачання товару, можливе у випадку істотної зміни обставин, які впливають на можливість виконання своїх обов`язків за договором у разі, якщо вони змінилися настільки, що/якби сторони могли це передбачити, вони не укладали б цей договір, або укладали б його за іншими умовами. У разі істотної зміни обставин, якими сторони керувались при укладанні договору він може бути змінений або розірваний за його згодою сторін.
		Строк ( термін ) поставки товару визначений в специфікації Договору ( п. 1.3 договору ).
		Договір набирає чинності з дати його підписання сторонами і діє до 31.12.2022 року (включно).
		Згідно з п. 12.1 Договору зміни і доповнення до цього Договору вносяться тільки у письмовій формі шляхом укладання відповідних додаткових угод ( крім випадків передбачених п. 6.2.3 Договору ), які будуть додаватися до тексту цього Договору як невід`ємні його частини.
		12.12.2022 р. сторони уклали Додаткову угоду № 1 до спірного Договору, відповідно до п. 1 якої, пункт 1.3 розділу І «Загальні умови» Договору від 01.09.2022 р. № 286/3/22/342 викладено у наступній редакції: «Номенклатура товару, передбаченого до поставки за Договором, вимоги згідно яких виготовляється товар, терміни виконання Договору, визначаються нижченаведеною специфікацією: найменування товару рукавички ( 18424000-7 ) ( рукавички зимові ); строки ( терміни ) постачання: до 30.09.2022 р. включно 30 000 пар, ціною 189,00 грн. за один., загальна вартість 5 670 000,00 грн.; до 31.10.2022 р. включно 15 000 пар, ціною 189,00 грн. за один., загальна вартість 2 835 000,00 грн.; всього за рік 45 000 пар, загальною вартістю 8 505 000,00 грн.»
		На виконання умов договору Постачальником було поставлено товар на загальну суму 6 860 700,00 грн., що підтверджується долученими до матеріалів справи актами приймання-передачі № 1726 від 31.10.2022 р. на суму 907 200,00 грн., № 2334 від 22.12.2022 р. на суму 782 460,00 грн., № 2455 від 30.12.2022 р. на суму 5 171 040,00 грн.
		Посилаючись на порушення Відповідачем строків поставки товару за договором № 286/3/22/342 від 01.09.2022 р., Позивач просить стягнути з Відповідача штрафних санкцій в розмірі 1 064 236, 32 грн., з яких: 468 886,32 грн. - пеня, 595 350,00 грн. - 7% штрафу.
		За наслідками розгляду позову господарським судом прийнято оскаржуване рішення у даній справі.
		 
		8. Оцінка аргументів учасників справи і висновків суду першої інстанції
		 
		Відповідно до ст. 269 ГПК України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними у ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги (ч. 1). Суд апеляційної інстанції досліджує докази, що стосуються фактів, на які учасники справи посилаються в апеляційній скарзі та (або) відзиві на неї (ч. 2). Докази, які не були подані до суду першої інстанції, приймаються судом лише у виняткових випадках, якщо учасник справи надав докази неможливості їх подання до суду першої інстанції з причин, що об`єктивно не залежали від нього (ч. 3). Суд апеляційної інстанції не обмежений доводами та вимогами апеляційної скарги, якщо під час розгляду справи буде встановлено порушення норм процесуального права, які є обов`язковою підставою для скасування рішення, або неправильне застосування норм матеріального права (ч. 4).
		Заслухавши доповідь судді-доповідача, пояснення представників сторін, дослідивши доводи, наведені в апеляційній скарзі, перевіривши на підставі встановлених фактичних обставин справи правильність застосування судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права, апеляційний господарський суд дійшов висновку, що апеляційна скарга підлягає задоволенню, виходячи з наступного. 
		Предметом спору у цій справі є стягнення з Відповідача на користь Позивача - штрафних санкцій, в сумі 1 064 236,32 грн., з яких: 468 886, 32 грн. - пеня, 595 350,00 грн. - 7% штрафу. Позовні вимоги мотивовані неналежним виконанням Відповідачем зобов`язань в частині своєчасної поставки товару за договором про закупівлю для державних потреб товарів речової служби № 286/3/22/342 від 01.09.2022 р..
		Беручи до уваги правову природу укладеного між Міністерством оборони України ( Замовником ) та Фізичною особою-підприємцем Ременюк Антоніною Михайлівною ( Постачальником ) договору про закупівлю для державних потреб товарів речової служби ( за кошти Державного бюджету України ) № 286/3/22/342 від 01.09.2022 р., кореспондуючі права та обов`язки його сторін, оцінка правомірності заявлених вимог має здійснюватися судом з урахуванням приписів законодавства, які регламентують правовідносини з поставки, які (приписи), в свою чергу, згідно ч. 2 ст. 712 ЦК України передбачають можливість застосування загальних положень про купівлю-продаж.
		Викладене зумовлює погодження із доводами місцевого господарського суду щодо визначення норм матеріального права, у світлі яких має вирішуватися питання відносно розглядуваного спору.
		 Беручи до уваги встановлену ст. 204 ЦК України та не спростовану в межах цієї справи в порядку ст. 215 цього Кодексу презумпцію правомірності означеного договору, апеляційний суд вважає його належною у розумінні ст. ст. 11, 509 ЦК України та ст. ст. 173, 174 ГК України підставою для виникнення та існування обумовлених таким договором кореспондуючих прав і обов`язків сторін.
		 Як встановлено ч. 1 ст. 265 ГК України, ст. ст. 655, 662 та 663 ЦК України, Продавець зобов`язаний передати товар, визначений у договорі купівлі-продажу у строк, встановлений договором, разом з товаросупровідними документами. Означений обов`язок ч.1 ст.712 цього Кодексу безпосередньо закріплений і для договору поставки.
		Наразі, отримання коштів ( штрафних санкцій ) за прострочення виконання зобов`язання з поставки товару є належним об`єктом судового захисту у розумінні ст. 5 ГПК України та ст. 15 ЦК України правом Позивача, примушення Відповідача до сплати яких - є належним способом судового захисту у разі наявності порушення такого зобов`язання з боку останнього.
		Відповідно до ч. 1 ст. 193 ГК України та ст. 526 ЦК України зобов`язання мають виконуватися належним чином відповідно до умов закону, інших правових актів, договору, а за відсутністю таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.
		Згідно з ч. 1 ст. 530 ЦК України якщо у зобов`язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін). При цьому, приписи ч. 7 ст. 193 ГК України та ст. 525 ЦК України встановлюють загальне правило щодо заборони односторонньої відмови від зобов`язання або односторонньої зміни його умов, що кореспондується із вимогами ст. 629 ЦК України щодо обов`язковості договору для виконання сторонами.
		Відповідно до ст. 202 ГК України та ст. 598 ЦК України зобов`язання припиняються виконанням, проведеним належним чином.
		Враховуючи викладене, Відповідач не має правових підстав для ухилення від виконання обов`язку із здійснення своєчасної поставки товару за договором, що зумовлює право Позивача у разі несвоєчасної поставки товару на нарахування у відповідності до п. 7.3.2 його умов штрафних санкцій, а саме пені у розмірі 0,1% від вартості несвоєчасного поставленого товару за кожну добу затримки, а за прострочення понад 30 днів з Постачальника додатково стягується штраф у розмірі 7 відсотків вказаної ціни Договору.
		Рішенням Господарського суду Дніпропетровської області від 03.10.2023 р. у справі № 904/2821/23 стягнуто з Фізичної особи-підприємця Ременюк Антоніни Михайлівни на користь Міністерство оборони України 140 665,90 грн. пені, 178 605,00 грн. штрафу, 15 963,54 грн. витрат зі сплати судового збору. В решті позовних вимог відмовлено.
		Судове рішення мотивоване тим, що з урахуванням встановлених обставин щодо порушення Відповідачем своїх зобов`язань в частині своєчасної поставки товару, вимоги щодо стягнення 468 886,32 грн. пені та 595 350,00 грн. штрафу є обґрунтованими. Здійснивши перевірку складеного Позивачем розрахунку пені та штрафу, суд дійшов висновку, що нарахування проведено арифметично правильно, але вбачає підстави для зменшення розміру заявленої до стягнення неустойки на 70 відсотків. При цьому, зменшення розміру заявленої до стягнення неустойки, суд обгрунтував тим, що станом на час звернення Позивача з даним позовом до суду, зобов`язання Відповідача щодо поставки товару за договором № 286/3/22/342 від 01.09.2022 р. виконано в повному обсязі, враховуючи наявність поважних причин з яких Відповідач допустив прострочення виконання зобов`язання, існування яких підтверджується висновком Харківської торгово-промислової палати № 352/63.01-6 від 27.12.2022 р., а також, враховуючи добросовісну поведінку Відповідача під час виконання умов договору, зокрема, здійснення повідомлення Позивача про неможливість вчасно виконати зобов`язання з поставки товару. Також суд врахував відсутність в матеріалах справи доказів на підтвердження того, що прострочення поставки товару мало для Позивача будь-які негативні наслідки ( збитки тощо ).
		Як вбачається із тексту апеляційної скарги Замовника у цій справі, рішення суду першої інстанції ним оскаржуються лише в частині відмови у задоволені позовних вимог пов`язаних зі стягненням пені та штрафу ( зменшенні ), а відтак, враховуючи, що рішення в частині встановлення факту укладання договору, прострочення отримання товару та правильності розрахунку нарахованих Позивачем та перевіреного господарським судом - сторонами не оскаржується, згідно з ч. 1 ст. 269 ГПК України в цій частині рішення суду першої інстанції в апеляційному порядку не переглядається. 
		При цьому, колегія суддів зазначає про те, що при апеляційному перегляді не встановлено порушення норм процесуального права, які є обов`язковою підставою для скасування рішення, або неправильне застосування норм матеріального права щодо винесення судом першої інстанції рішення в частині, що не оскаржується.
		Суд першої інстанції задовольняючи частково позовні вимоги Позивача зменшив розмір заявленої до стягнення неустойки на 70 %, що колегія суддів вважає помилковим з огляду на таке.
		Відповідно до частини першої ст. 549 ЦК України неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов`язання.
		Як свідчать встановлені судом обставини, сторони у договору погодили, що за порушення строків виконання зобов`язання Постачальник сплачує пеню в розмірі 0,1 відсотка від вартості несвоєчасного поставленого товару за кожну добу затримки, а за прострочення понад 30 днів з Постачальника додатково стягується штраф у розмірі 7 відсотків вказаної ціни Договору ( п. 7.3.2 договору ).
		Судом також встановлено, що Відповідач допустив прострочення виконання зобов`язань за договором, у зв`язку з чим йому було нараховано штрафні санкції, які Відповідач просив зменшити ( на 100 % ).
		Відповідно до ст. 233 ГК України у разі якщо належні до сплати штрафні санкції надмірно великі порівняно із збитками кредитора, суд має право зменшити розмір санкцій. При цьому повинно бути взято до уваги: ступінь виконання зобов`язання боржником; майновий стан сторін, які беруть участь у зобов`язанні; не лише майнові, але й інші інтереси сторін, що заслуговують на увагу.
		Якщо порушення зобов`язання не завдало збитків іншим учасникам господарських відносин, суд може з урахуванням інтересів Боржника зменшити розмір належних до сплати штрафних санкцій.
		Згідно з частиною третьою ст. 551 ЦК України розмір неустойки може бути зменшений за рішенням суду, якщо він значно перевищує розмір збитків, та за наявності інших обставин, які мають істотне значення.
		При цьому, право на неустойку виникає незалежно від наявності у кредитора збитків, завданих невиконанням або неналежним виконанням зобов`язання за положенням частини першої ст. 550 ЦК України.
		Разом з цим, наявність у кредитора можливості стягувати із споживача надмірні грошові суми як неустойку змінює її дійсне правове призначення. Неустойка має на меті, насамперед, стимулювати боржника до виконання основного грошового зобов`язання та не може становити непомірний тягар для споживача і бути джерелом отримання невиправданих додаткових прибутків для кредитора. Таку правову позицію викладено і в рішенні Конституційного Суду України від 11.07.2013 р. № 7-рп/2013.
		Вирішуючи питання про зменшення розміру пені та штрафу, які підлягають стягненню зі сторони, що порушила зобов`язання, суд повинен з`ясувати наявність значного перевищення розміру неустойки перед розміром збитків, а також об`єктивно оцінити, чи є даний випадок винятковим, виходячи з інтересів сторін, які заслуговують на увагу, ступеня виконання зобов`язань, причини неналежного виконання або невиконання зобов`язання, незначності прострочення у виконанні зобов`язання, невідповідності розміру пені наслідкам порушення, негайного добровільного усунення винною стороною порушення та його наслідків. Майновий стан сторін та соціальна значущість підприємства мають значення для вирішення питання про зменшення пені.
		Також при вирішенні питання про можливість зменшення неустойки суд повинен брати до уваги не лише майновий стан боржника, але й майновий стан стягувача, тобто, врахувати інтереси обох сторін.
		При цьому, зменшення розміру заявленої до стягнення неустойки є правом суду, і за відсутності у законі переліку обставин, які мають істотне значення, господарський суд, оцінивши надані сторонами докази та обставини справи у їх сукупності, на власний розсуд вирішує питання про наявність або відсутність у кожному конкретному випадку обставин, за яких можливе зменшення неустойки. 
		Аналогічна правова позиція викладена у постановах Верховного Суду, від 04.12.2018 р. у справі № 916/65/18, від 03.07.2019 р. у справі № 917/791/18, від 22.10.2019 р. у справі № 904/5830/18, від 13.01.2020 р. у справі № 902/855/18, від 27.01.2020 р. у справі № 916/469/19.
		Відповідно до правової позиції Верховного Суду, викладеної у постанові від 26.05.2020 р. у справі № 918/289/19, приймаючи рішення про зменшення неустойки, суд також повинен виходити із того, що одним з завдань неустойки є стимулювання належного виконання договірних зобов`язань, при цьому надмірне зменшення розміру пені фактично нівелює мету існування неустойки як цивільної відповідальності за порушення зобов`язання, що, у свою чергу, може розцінюватися як спосіб уникнення відповідальності та призведе до порушення балансу інтересів сторін (пункт 8.28).
		Відповідно до правової позиції Верховного Суду, викладеної у постанові від 04.02.2020 р. у справі № 918/116/19, зменшення розміру пені на 99 % фактично нівелює мету існування неустойки як цивільної відповідальності за порушення зобов`язання, що, у свою чергу, може розцінюватися як спосіб уникнення відповідальності та призведе до порушення балансу інтересів сторін.
		Отже, приймаючи рішення про зменшення неустойки, суд також повинен виходити із того, що одним з завдань застосування таких санкцій до боржника є стимулювання належного виконання ним договірних зобов`язань, при цьому надмірне зменшення розміру пені та/або штрафу фактично нівелює мету існування неустойки як цивільної відповідальності за порушення зобов`язання, що, у свою чергу, може розцінюватися як спосіб уникнення відповідальності та призведе до порушення балансу інтересів сторін.
		Проте, в оскаржуваному рішенні суд першої інстанції, дійшов висновків про обґрунтованість зменшення розміру заявлених до стягнення з Відповідача пені та штрафу на 70 %, що не відповідає наведеним вище правовим нормам, судовій практиці та умовам укладеного між сторонами договору.
		Крім того, приймаючи рішення про зменшення розміру штрафних санкцій, місцевий господарський суд не надав належної оцінки обставинам, які підлягали оцінці та дослідженню для можливості суду встановити забезпечення балансу інтересів обох сторін спору, а не тільки Відповідача, майнового стану сторін, які беруть участь у зобов`язанні, не лише майнових, але й інших інтересів сторін, що заслуговують на увагу.
		Так, відповідно до ст. 42 ГК України, підприємництво - це самостійна, ініціативна, систематична, на власний ризик господарська діяльність, що здійснюється суб`єктами господарювання (підприємцями) з метою досягнення економічних і соціальних результатів та одержання прибутку.
		Суд звертає увагу на те, що відповідно до ст. 3 ГК України під господарською діяльністю у цьому Кодексі розуміється діяльність суб`єктів господарювання у сфері суспільного виробництва, спрямована на виготовлення та реалізацію продукції, виконання робіт чи надання послуг вартісного характеру, що мають цінову визначеність. Господарська діяльність, що здійснюється для досягнення економічних і соціальних результатів та з метою одержання прибутку, є підприємництвом.
		Важливим елементом підприємницької діяльності є ризик збитків. Підприємницький ризик - це імовірність виникнення збитків або неодержання доходів порівняно з варіантом, що прогнозується; невизначеність очікуваних доходів.
		Необхідно враховувати, що сторони укладаючи договір погодили усі його істотні умови, в тому числі ціну, штрафні санкції, строк виконання. Відтак Відповідач, прийнявши на себе зобов`язання за договором погодився із передбаченою ним відповідальністю за прострочення взятих на себе зобов`язань, а також усвідомлював визначені договором строки поставки товару. 
		Заперечуючи проти викладених у клопотанні Відповідача про зменшення розміру неустойки доводів, Позивач зокрема, звертав увагу суду на те, що Міністерство оборони України укладаючи додаткову угоду № 1 до Договору, відповідно до якої на підставі листа Фізичної особи-підприємця Ременюк Антоніни Михайлівни від 29.11.2022 р. № 168, зменшили кількість Товару, що підлягав поставці з 90 000 шт. до 45 000 шт. Відповідно до Специфікації змінено терміни поставки Товару в частині поставки 15 000 пар рукавичок до 31.10.2022 р. включно ( в первісній редакції Договору необхідно було поставити Товар в цей же строк в кількості 30 000 пар ). Отже, Сторони внесли зміни до спірного договору в частині обсягів закупівлі, оскільки Постачальник з об`єктивних причин не мав змоги вчасно та в повному обсязі поставити Замовнику спірний товар. Тобто, Міністерство оборони України врахувало обставини, які виникли в Постачальника, при укладанні Додаткової угоди № 1, яку також підписав Відповідач без заперечень.
		Втім, належної оцінки вказаним доводам попередня судова інстанція не надала.
		Колегія суддів також зазначає, що оцінюючи баланс інтересів сторін при зменшенні розміру неустойки, суди мають врахувати, що встановлення обставин понесення іншою стороною збитків у разі порушення строку виконання робіт за контрактом, не є єдиною обов`язковою умовою для висновку про дотримання цього балансу. У правовідносинах, де сторона використовує результати отриманого за договором не з комерційним інтересом, а на виконання покладених на неї повноважень, може бути враховано й вплив прострочення виконання на відносини, що пов`язані з відповідним договором.
		Ст. 17 Конституції України встановлено, що оборона України, захист її суверенітету територіальної цілісності і недоторканності, забезпечення економічної та інформаційної безпеки є найважливішими функціями держави, Збройних Сил України, справою всього народу.
		Основи організації оборони та повноваження державних органів по її забезпеченню, обов`язки підприємств, установ, організацій, посадових осіб щодо зміцнення обороноздатності країни встановлює Закон України "Про оборону України".
		Ст. 3 Закону України "Про оборону України" передбачено, що підготовка держави до оборони в мирний час, серед іншого часу включає забезпечення Збройних Сил України, інших військових формувань, утворених відповідно до законів України, та правоохоронних органів підготовленими кадрами, озброєнням, військовою та іншою технікою, продовольством, речовим майном, іншими матеріальними та фінансовими ресурсами.
		Безпосереднє керівництво Збройними Силами України здійснює Міністерство оборони України, яке відповідно до ст. 3 та частини першої ст. 10 Закону України "Про оборону України", Положення про Міністерство оборони України, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 26.11.2014 р. № 671 є центральним органом виконавчої влади і військового управління, що забезпечує проведення до життя державної політики у сфері оборони держави та військового будівництва, керівництва Збройними Силами України, їх мобілізаційну і бойову готовність та підготовку до виконання покладених на них завдань і в процесі їх виконання взаємодіє з іншими центральними і місцевими органами виконавчої влади.
		З урахуванням викладеного, невиконання, порушення строків виконання умов державного контракту впливає на ефективність обороноздатності держави в цілому та на репутацію Міністерства оборони України.
		Суд попередньої інстанції, вирішуючи питання про зменшення розміру штрафних санкцій, помилково не взяв до уваги, що спірні відносини стосуються забезпечення обороноздатності країни у період дії особливого періоду. Водночас, забезпечення Збройних Сил України, інших військових формувань, утворених відповідно до законів України, та правоохоронних органів підготовленими кадрами, озброєнням, військовою та іншою технікою, продовольством, речовим майном, іншими матеріальними та фінансовими ресурсами є одним з пріоритетних напрямів у забезпеченні оборони Держави. Тоді як неналежне виконання своїх зобов`язань Відповідачем, який вільно, діючи на власний ризик, усвідомлюючи і ту загальновідому обставину, яка не підлягає доведенню, про особливий період, в якому функціонують воєнні органи державної влади та Збройні Сили України, взяв на себе зобов`язання із визначеними в договорі умовами щодо поставки відповідного товару, має негативний вплив на обороноздатність країни та на репутацію Міністерства оборони України, що також не було враховано господарським судом.
		Враховуючи наведене, апеляційний господарський суд погоджується з доводами Скаржника про відсутність підстав для зменшення неустойки.
		На підставі викладеного колегія суддів апеляційного господарського суду вважає, що рішення господарського суду в оскаржуваній частині прийнято з порушенням норм процесуального права та неправильним застосуванням норм матеріального права, у зв`язку з чим апеляційна скарга підлягає задоволенню, а рішення суду в оскаржуваній частині підлягає скасуванню із прийняттям нового рішення, яким позовні вимоги підлягають задоволенню у повному обсязі.
		 
		9. Висновки за результатами розгляду апеляційної скарги
		У справі "Руїз Торіха проти Іспанії", ЄСПЛ вказав, що відповідно до практики, яка відображає принцип належного здійснення правосуддя, судові рішення мають в достатній мірі висвітлювати мотиви, на яких вони базуються. Хоча пункт 1 статті 6 Конвенції зобов`язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожен аргумент. Межі такого обов`язку можуть різнитися залежно від природи рішення та мають оцінюватися у світлі обставин кожної справи.
		Аналізуючи питання обсягу дослідження доводів Скаржників та їх відображення у судовому рішенні, питання вичерпності висновків суду, суд апеляційної інстанції ґрунтується на висновках, що їх зробив Європейський суд з прав людини у справі "Проніна проти України" ( Рішення ЄСПЛ від 18.07.2006 р. ).
		Зокрема, ЄСПЛ у своєму рішенні зазначив, що п. 1 ст. 6 Конвенції зобов`язує суди давати обґрунтування своїх рішень, але це не може сприйматись як вимога надавати детальну відповідь на кожен аргумент. Межі цього обов`язку можуть бути різними в залежності від характеру рішення. Крім того, необхідно брати до уваги різноманітність аргументів, які сторона може представити в суд, та відмінності, які існують у державах-учасницях, з огляду на положення законодавства, традиції, юридичні висновки, викладення та формулювання рішень. Таким чином, питання, чи виконав суд свій обов`язок щодо подання обґрунтування, що випливає зі статті 6 Конвенції, може бути визначено тільки у світлі конкретних обставин справи.
		З огляду на приписи ст. 17 Закону України "Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини від 23.02.2006 р." Конвенція застосовується судами України як частина національного законодавства, а практика ЄСПЛ, через рішення якого відбувається практичне застосування Конвенції, застосовується судами як джерело права.
		Відповідно до ст. 236 ГПК України судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права при дотриманні норм процесуального права. Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні, з наданням оцінки всім аргументам учасників справи.
		На підставі викладеного, колегія суддів Центрального апеляційного господарського суду вважає, що місцевим господарським судом в оскаржуваній частині допущено невірне застосування норм матеріального права та порушені норми процесуального права, що призвело до ухвалення рішення, яке відповідно до ст. 277 ГПК України підлягає скасуванню в оскаржуваній частині.
		Враховуючи наведене та з урахуванням меж розгляду апеляційної скарги в порядку ст. 269 ГПК України, апеляційна скарга підлягає задоволенню.
		 
		10. Судові витрати.
		У зв`язку із задоволенням апеляційної скарги, згідно вимог ст. 129 ГПК України, витрати по сплаті судового збору за її подання і розгляд покладаються на Відповідача.
		На підставі вищевикладеного, керуючись статтями 269, 270, 273, 275 - 285, 287 ГПК України, Центральний апеляційний господарський суд, -
		ПОСТАНОВИВ:
		Апеляційну скаргу Міністерства оборони України задовольнити. 
		 
		Рішення Господарського суду Дніпропетровської області від 03.10.2023 р. у справі № 904/2821/23 в частині зменшення розміру заявленої до стягнення неустойки скасувати, виклавши резолютивну частину рішення в наступній редакції: 
		"Позов задовольнити повністю.
		Стягнути з Фізичної особи-підприємця Ременюк Антоніни Михайлівни на користь Міністерства оборони України 468 886, 32 грн. пені, 595 350,00 грн. штрафу, 15 963,54 грн. витрат зі сплати судового збору, про що видати наказ."
		 
		Стягнути з Фізичної особи-підприємця Ременюк Антоніни Михайлівни на користь Міністерства оборони України 23 945,31 грн. судового збору, сплаченого за звернення до суду апеляційної інстанції, про що видати наказ. 
		 
		Видачу відповідних наказів, з урахуванням необхідних реквізитів, доручити Господарському суду Дніпропетровської області.
		 
		Постанова набирає законної сили з дня її прийняття. Право касаційного оскарження, строк на касаційне оскарження та порядок подання касаційної скарги передбачено ст. ст. 286-289 ГПК України. 
		Повний текст постанови складено 07.03.2024 р.
		 
		Головуючий суддяІ.М. Кощеєв
		 
		Суддя О.В. Чус
		 
		Суддя М.О. Дармін

</body>
</html>

Логін:
Для помилки:

Пароль:
Для помилки:

Ваше ім'я:
Для помилки:

Ваш e-mail:
Для помилки:

Повідомлення:
Для помилки:

Введіть в поле результат арифметичного виразу:
Для помилки:

Зачекайте, будь ласка...