Єдиний державний реєстр судових рішень

Доступ до Реєстру здійснюється в тестовому (обмеженому) режимі. Для запобігання загрозам життю і здоров'ю суддів та учасників судового процесу, а також у разі виявлення ознак кіберзагрози, доступ до Реєстру або окремих рішень у ньому може бути обмежено.

Ласкаво просимо, !

Категорія справи № 757/563/20-ц : Цивільні справи (з 01.01.2019); Справи позовного провадження; Інші справи позовного провадження.
Надіслано судом: не визначено. Зареєстровано: 08.03.2024. Забезпечено надання загального доступу: 08.03.2024.
Дата набрання законної сили: 29.02.2024
Номер судового провадження: 14-11цс24

<!DOCTYPE HTML PUBLIC "-//W3C//DTD HTML 4.01 Transitional//DE" "http://www.w3.org/TR/html4/loose.dtd">
<html>
	<head>
		<meta http-equiv="content-type" content="text/html; charset=utf-8" />
		<meta name="generator" content="Rtf2Html Converter" />
		<title>
			Єдиний державний реєстр судових рішень
		</title>
	</head>
	<body>
		 
		УХВАЛА                                                                        
		29 лютого 2024 року
		м. Київ
		cправа № 757/563/20
		провадження № 14-11цс24
		Велика Палата Верховного Суду у складі:
		судді-доповідачки Ступак О. В.,
		суддів Банаська О. О., Булейко О. Л., Власова Ю. Л., Воробйової І. А., Гриціва М. І., Єленіної Ж. М., Желєзного І. В., Кишакевича Л. Ю., Короля В. В., Кривенди О. В., Мазура М. В., Пількова К. М., Погрібного С. О., Ткача І. В., Ткачука О. С., Уркевича В. Ю., Усенко Є. А., Шевцової Н. В.,
		перевіривши наявність підстав для розгляду Великою Палатою Верховного Суду справи 
		за касаційними скаргами Публічного акціонерного товариства «Енергобанк» (далі - ПАТ «Енергобанк») та ОСОБА_1 
		на постанову Київського апеляційного суду від 01 серпня 2022 року у складі колегії суддів  Голуб С. А., Писаної Т. О., Таргоній Д. О.
		за позовом ОСОБА_2 
		до ОСОБА_1 , ПАТ «Енергобанк»
		про визнання правочину недійсним,
		УСТАНОВИЛА:
		1.    У січні 2020 року ОСОБА_2 звернулася до суду з позовом до ОСОБА_1 , ПАТ «Енергобанк» про визнання недійсним договору купівлі-продажу майнових прав щодо нерухомого майна, які є відмінними від права власності.
		2.    Позов мотивовано тим, що 15 листопада 2019 року відбувся електронний аукціон з використанням електронної торгової системи «Prozzoro» з продажу активів ПАТ «Енергобанк», за результатами проведення якого переможцем став ОСОБА_1 .
		3.    09 грудня 2019 року ПАТ «Енергобанк», від імені якого діяла уповноважена особа Фонду гарантування вкладів фізичних осіб на ліквідацію ПАТ «Енергобанк» Паламарчук В. В., та ОСОБА_1 уклали договір купівлі-продажу майнових прав щодо нерухомого майна, які є відмінними від права власності, стосовно квартир АДРЕСА_1 .
		4.    Позивачка посилалася на те, що до пулу активів неплатоспроможного банку, які підлягали реалізації з аукціону, помилково включено майнові права, які є відмінними від права власності, на квартири АДРЕСА_1 , оскільки як право власності на квартири, так і будь-які майнові права на це нерухоме майно банк втратив після задоволення нею в 2015 році своїх вимог як іпотекодержателя та звернення стягнення на квартири в позасудовому порядку.
		5.    Зазначала, що предметом оспорюваного правочину сторони визначили майнові права на належне їй нерухоме майно, які уповноважують покупця на звернення до суду з позовом про визнання права власності на це майно, його витребування з чужого незаконного володіння, відшкодування збитків або оспорення правочину, на підставі якого майно вибуло з володіння банку. Пунктом 1.1 договору також передбачено, що до покупця переходять майнові права, які виникнуть в майбутньому у зв`язку зі встановленням обставин неправомірності припинення права власності продавця (банку) на нерухоме майно.
		6.    Вказувала, що таким правочином порушуються її права як власника нерухомого майна, оскільки продавець будь-яких майнових прав щодо належних їй квартир на момент укладення оспорюваного правочину не мав. Натомість ОСОБА_3 з укладенням цього договору фактично набув право на звернення до суду з позовом до ОСОБА_2 , спрямованим на позбавлення її права власності на квартири.
		7.    Уважаючи, що встановлення незаконності укладеного між відповідачами правочину дозволить їй отримати гарантований Конституцією України захист від подальших неправомірних посягань третіх осіб на її право власності, просила суд визнати недійсним договір купівлі-продажу майнових прав щодо нерухомого майна, які є відмінними від права власності, укладений 09 грудня 2019 року між ПАТ «Енергобанк» та ОСОБА_1 .
		8.    Рішенням Печерського районного суду м. Києва від 18 травня 2021 року у складі судді Волкової С. Я. в задоволенні позову відмовлено.
		9.    Рішення місцевого суду мотивовано тим, що позивач обрала неефективний спосіб захисту порушеного права, оскільки задоволення позову судом не призведе до реального захисту і поновлення порушених прав та інтересів ОСОБА_2 , адже в разі визнання оспорюваного правочину недійсним передані ОСОБА_1 майнові права повернуться до ПАТ «Енергобанк».
		10. Постановою Київського апеляційного суду від 01 серпня 2022 року апеляційну скаргу ОСОБА_2  задоволено; рішення Печерського районного суду м. Києва від 18 травня 2021 року скасовано і ухвалено нове рішення, яким позов задоволено: визнано недійсним договір купівлі-продажу майнових прав щодо нерухомого майна, які є відмінними від права власності,  укладений 09 грудня 2019 року між ПАТ «Енергобанк», від імені якого діяла уповноважена особа Фонду гарантування вкладів фізичних осіб на ліквідацію ПАТ «Енергобанк» Паламарчук В. В., та ОСОБА_1 , що посвідчений приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу Чернелюх Л. В. за реєстровим № 2494; стягнуто з ОСОБА_1 , ПАТ «Енергобанк» на користь ОСОБА_2 судовий збір у розмірі 1 051,00 грн з кожного.
		11. Постанова суду апеляційної інстанції мотивована тим, що у ПАТ «Енергобанк» на момент укладення договору купівлі-продажу були відсутні майнові права на квартири АДРЕСА_1 , оскільки власником цих квартир уже була ОСОБА_2 . Натомість банк фактично відчужив ОСОБА_1 право на звернення до суду, що є недопустимим.
		12. За висновками апеляційного суду наявність оспорюваного договору створює для ОСОБА_2 правову невизначеність щодо кола осіб, з якими у неї можуть існувати судові спори щодо належного їй на праві власності нерухомого майна. На переконання суду, іншого способу захиститись від безпідставних вимог ОСОБА_1 , з яким ОСОБА_2 не вступала в жодні правовідносини щодо належного їй нерухомого майна, крім визнання недійсним оспорюваного договору, позивачка не має.
		13. У вересні 2022 року ПАТ «Енергобанк» звернулося до Верховного Суду з касаційною скаргою, в якій, посилаючись на неправильне застосування судом норм матеріального права та порушення норм процесуального права, просило постанову суду апеляційної інстанції скасувати та залишити в силі рішення суду першої інстанції.
		14. У касаційній скарзі ПАТ «Енергобанк» як на підставу касаційного оскарження посилається на пункт 1 частини другої статті 389 Цивільного процесуального кодексу України (далі - ЦПК України) та вказує, що суд апеляційної інстанції розглянув справу без урахування висновків щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладених у постанові Великої Палати Верховного Суду від 05 червня 2018 року у справі № 338/180/17, постановах Верховного Суду від 16 жовтня 2018 року у справі № 914/2567/17, від 25 серпня 2020 року у справі № 405/986/18, від 27 січня 2021 року у справі № 554/9710/17, від 18 лютого 2021 року у справі № 14/5026/1020/2011 та ін.
		15. Зазначає, що суд апеляційної інстанції у своїй постанові не вказав конкретних доказів негативного впливу та реального порушення прав, свобод чи інтересів ОСОБА_2 внаслідок укладення оспорюваного правочину. Посилається на те, що обраний позивачкою спосіб захисту порушеного права не є ефективним, і що апеляційний суд не дослідив питання дотримання балансу інтересів та пропорційності втручання суду у право власності добросовісного набувача.
		16. У грудні 2022 року ОСОБА_1 звернувся до Верховного Суду з касаційною скаргою, в якій, посилаючись на неправильне застосування судом норм матеріального права та порушення норм процесуального права, просив постанову суду апеляційної інстанції скасувати та залишити в силі рішення суду першої інстанції.
		17. У касаційній скарзі ОСОБА_1 як на підставу касаційного оскарження посилається на пункт 1 частини другої статті 389 ЦПК України та вказує, що суд апеляційної інстанції розглянув справу без урахування висновків щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладених у постановах Великої Палати Верховного Суду від 05 червня 2018 року у справі № 338/180/17, від 14 листопада 2018 року у справі № 183/1617/16, у постанові Верховного Суду від 30 січня 2019 року у справі № 569/17272/15 та ін. Відповідач переконаний, що відчужені йому майнові права не порушують право власності ОСОБА_2 на об`єкти нерухомості.
		Зазначає, що майнові права, які є відмінними від права власності, на належне позивачці нерухоме майно на момент укладення оспорюваного правочину дійсно належали банку, а також не підлягали державній реєстрації (як помилково вважав апеляційний суд). 
		Наполягає на тому, що обраний позивачкою спосіб захисту є неефективним, оскільки за наслідками його застосування обсяг прав позивачки щодо належного їй майна не зміниться.
		18. Ухвалами від 12 вересня 2022 року та від 09 січня 2023 року Касаційний цивільний суд у складі Верховного Суду відкрив касаційне провадження за касаційними скаргами, а ухвалою від 17 січня 2024 року на підставі частини третьої статті 403 ЦПК України передав справу на розгляд Великої Палати Верховного Суду, оскільки вважає за необхідне відступити від висновків щодо застосування норм права, сформованих у постановах Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду від 22 листопада 2022 року у справі № 910/20769/20 тавід 15 листопада 2022 року у справі № 910/2705/20, та з метою формування остаточного висновку про  ефективність такого способу захисту, як визнання правочину недійсним у подібних правовідносинах.
		19. Мотивуючи ухвалу про передачу справи на розгляд Великої Палати Верховного Суду, Касаційний цивільний суд у складі Верховного Суду зазначив, що у справах № 910/20769/20 та № 910/2705/20 з подібними фактичними обставинами Касаційний господарський суд у складі Верховного Суду в постановах від 15 та 22 листопада 2022 року відмовив у задоволенні позову про визнання недійсним договору купівлі-продажу майнових прав щодо нерухомого майна, які є відмінними від права власності, у зв`язку з обранням позивачем неналежного та неефективного способу захисту своїх прав. 
		20. В ухвалі про передачу справи на розгляд Великої Палати Верховного Суду вказано, що у справах № 910/20769/20 та № 910/2705/20 суд касаційної інстанції послався на постанову Великої Палати Верховного Суду від 15 вересня 2022 року у справі № 910/12525/20, яка не містить висновку про неналежність та неефективність такого способу захисту прав позивача, як визнання правочину недійсним. Натомість Велика Палата Верховного Суду зазначила, що застосування боржником способу захисту інтересу, спрямованого на усунення правової невизначеності у відносинах із кредитором, є належним лише в разі, якщо така невизначеність триває, ініційований кредитором спір про захист його прав суд не вирішив і відповідне провадження не було відкрите.
		Касаційний цивільний суд у складі Верховного Суду звернув увагу на те, що у цивільній справі № 757/563/20-ц та у  господарських справах № 910/20769/20, № 910/2705/20  позивачі (на відміну від справи № 910/12525/20, яка перебувала на розгляді Великої Палати Верховного Суду) не були боржниками у кредитних правовідносинах, а набули спірне нерухоме майно за цивільно-правовими договорами.
		На думку колегії суддів Касаційного цивільного суду у складі Верховного Суду, передбачений пунктом 2 частини другої статті 16 ЦК України такий спосіб захисту цивільних прав та інтересів, як визнання правочину недійсним, є належним та ефективним у спорах між власником нерухомого майна та особами, які уклали договір купівлі-продажу майнових прав, які є відмінними від права власності, щодо цього ж нерухомого майна.
		Тому суд в ухвалі про передачу цієї справи на розгляд Великої Палати Верховного Суду констатував, що у контексті реалізації договору купівлі-продажу майнових прав щодо нерухомого майна, які є відмінними від права власності, визнання його недійсним є належним та ефективним способом захисту порушеного права та/або інтересу власника нерухомого майна. 
		За висновком Касаційного цивільного суду у складі Верховного Суду обмеження осіб у способах захисту їх прав шляхом оцінки різної міри їх ефективності, якщо вони всі так чи інакше призводять до бажаного результату - відновлення порушеного права та/або захисту законного інтересу, є безпідставним. Власник майна в жодному разі не може бути обмежений в абсолютному праві вимагати визнання недійсним будь-якого правочину, який стосується його майна.
		21. Оцінюючи наявність підстав для прийняття справи до розгляду, Велика Палата Верховного Суду враховує, що відповідно до частини третьої статті 403 ЦПК України суд, який розглядає справу в касаційному порядку у складі колегії суддів, палати або об`єднаної палати, передає справу на розгляд Великої Палати, якщо така колегія (палата, об`єднана палата) вважає за необхідне відступити від висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного в раніше ухваленому рішенні Верховного Суду у складі колегії суддів (палати, об`єднаної палати) іншого касаційного суду.
		22. Відповідно до частини четвертої статті 263 ЦПК України при виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування відповідних норм права, викладені в постановах Верховного Суду.
		23. Велика Палата Верховного Суду вже звертала увагу на те, що висновки, які містяться в рішеннях судової палати, мають перевагу над висновками колегії суддів, висновки об`єднаної палати - над висновками палати чи колегії суддів, а висновки Великої Палати - над висновками об`єднаної палати, палати й колегії суддів (ухвала Великої Палати Верховного Суду       від 11 жовтня 2023 року у справі № 607/1662/21).
		24. В ухвалі про передачу справи на розгляд Великої Палати Верховного Суду з підстав необхідності відступу від висновків, сформульованих у постановах Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду від 22 листопада 2022 року усправі № 910/20769/20 тавід 15 листопада 2022 року у справі № 910/2705/20, про неефективність (неналежність) вимоги про визнання правочину недійсним як способу захисту в умовах правової визначеності Касаційний цивільний суд у складі Верховного Суду звернув увагу на те, що такі висновки обумовлені посиланням суду касаційної інстанції на постанову Великої Палати Верховного Суду від 15 вересня 2022 року у справі № 910/12525/20.
		25. У пункті 142 зазначеної постанови Велика Палата Верховного Суду виснувала: «Позов про визнання правочину недійсним є способом захисту прав позивача, а не способом захисту інтересу у правовій визначеності, на який вказує позивач. Натомість інтерес позивача у правовій визначеності може захищатися, зокрема, позовом про визнання права або позовом про визнання відсутності права».
		У пунктах 146, 147 цієї постанови Велика Палата Верховного Суду також зазначила, що застосування боржником способу захисту інтересу, спрямованого на усунення правової невизначеності у відносинах із кредитором, є належним лише в разі, якщо така невизначеність триває, ініційований кредитором спір про захист його прав суд не вирішив і відповідне провадження не було відкрите. Отже, за наявності вказаних обставин власник майна не позбавлений права звернутися з вимогою, зокрема, про визнання майнового права (у справі № 910/12525/20  - права іпотеки) відсутнім і саме такий спосіб захисту може бути належним та ефективним у спірних правовідносинах.
		Подібний правовий підхід неодноразово застосовувався у практиці Великої Палати Верховного Суду (див., наприклад, пункт 6.12 постанови  від 19 січня 2021 року у справі № 916/1415/19, та пункти 54-56 постанови від 26 січня 2021 року у справі № 522/1528/15-ц).
		26. Особливість спорів про захист інтересу у правовій визначеності при виконанні договірних зобов`язань полягає в тому, що позивач просить суд підтвердити (визнати) існуючий стан прав і обов`язків у договірних відносинах з іншою стороною для правової визначеності сторін договору в цих відносинах, однакового розуміння ними своїх прав та обов`язків за цим договором (пункт 79 постанови Великої Палати Верховного Суду від 19 жовтня 2022 року у справі № 910/14224/20).
		27. Посилаючись на необхідність відступу від висновків Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду усправах № 910/20769/20 та№ 910/2705/20, які, як правильно вказано в ухвалі про передачу справи на розгляд Великої Палати Верховного Суду, сформульовані з посиланням на висновки Великої Палати Верховного Суду в постанові від 15 вересня       2022 року у справі № 910/12525/20,  Касаційний цивільний суд у складі Верховного Суду не ставить питання про необхідність відступу від правового висновку вищого пріоритету, тобто Висновку Великої Палати Верховного Суду. 
		Водночас в ухвалі про передачу справи на розгляд Великої Палати Верховного Суду зазначено, що у справах № 910/20769/20 та № 910/2705/20 суд касаційної інстанції послався на постанову Великої Палати Верховного Суду від 15 вересня 2022 року у справі № 910/12525/20, яка не містить висновку про неналежність та неефективність такого способу захисту прав позивача, як визнання правочину недійсним. 
		28. Отже, Касаційний цивільний суд у складі Верховного Суду не погоджується з тим, як застосовані висновки Великої Палати Верховного Суду, викладені в постанові від 15 вересня 2022 року у справі № 910/12525/20, в інших господарських справах № 910/20769/20 та № 910/2705/20.
		29. Питання правильності застосування Касаційним господарським судом у складі Верховного Суду правових висновків Великої Палати Верховного Суду не входить до переліку підстав передачі справи на розгляд Великої Палати Верховного Суду, визначених статтею 403 ЦПК України.
		30. Наведене дає підстави для висновку, що відсутні умови для прийняття справи № 757/563/20 до розгляду Великою Палатою Верховного Суду з підстав, передбачених частиною третьою статті 403 ЦПК України, оскільки висновок, для відступу від якого передана справа Касаційним цивільним судом у складі Верховного Суду, сформульовано при застосуванні висновків Великої Палати Верховного Суду від 15 вересня 2022 року у справі                     № 910/12525/20, проте мотивів необхідності відступу від яких ухвала про передачу справи на розгляд Великої Палати Верховного Суду не містить. 
		31. Касаційний цивільний суд у складі Верховного Суду не позбавлений можливості самостійно вирішити питання про те, чи підлягає застосуванню сформульований у постанові  Великої Палати Верховного Суду від 15 вересня 2022 року у справі № 910/12525/20 висновок у справі, яка переглядається, з урахуванням установлення цим судом подібності або відмінності спірних правовідносин.
		32. З огляду на викладене Велика Палата Верховного Суду дійшла висновку про відсутність підстав для розгляду справи № 757/563/20 Великою Палатою Верховного Суду, тому справа підлягає поверненню відповідній колегії Касаційного цивільного суду у складі Верховного Суду на підставі частини шостої статті 404 ЦПК України.
		33. Керуючись статтями 403, 404 ЦПК України, Велика Палата Верховного Суду
		УХВАЛИЛА:
		Справу № 757/563/20 за позовом  ОСОБА_2 до  ОСОБА_1 , Публічного акціонерного товариства «Енергобанк» провизнання правочину недійсним за касаційними скаргами Публічного акціонерного товариства «Енергобанк» та ОСОБА_1 на постанову Київського апеляційного суду від 01 серпня 2022 року - повернути відповідній колегії Касаційного цивільного суду у складі Верховного Суду для розгляду.
		Ухвала набирає законної сили з моменту її підписання та оскарженню не підлягає.
		 
		Суддя-доповідачка                                                                                 О. В. Ступак
		 
		Судді:                        О. О. Банасько                                                      О. В. Кривенда
		 
		                                    О. Л. Булейко                                                         М. В. Мазур
		 
		                                    Ю. Л. Власов                                                          К. М. Пільков
		 
		І. А. Воробйова                                                      С. О. Погрібний
		 
		                                    М. І. Гриців                                                             І. В. Ткач
		 
		                                    Ж. М. Єленіна                                                        О. С. Ткачук
		 
		                                    І. В. Желєзний                                                       В. Ю. Уркевич
		 
		Л. Ю. Кишакевич                                                  Є. А. Усенко
		 
		                                    В. В. Король                                                           Н. В. Шевцова

</body>
</html>

Логін:
Для помилки:

Пароль:
Для помилки:

Ваше ім'я:
Для помилки:

Ваш e-mail:
Для помилки:

Повідомлення:
Для помилки:

Введіть в поле результат арифметичного виразу:
Для помилки:

Зачекайте, будь ласка...