Єдиний державний реєстр судових рішень

Доступ до Реєстру здійснюється в тестовому (обмеженому) режимі. Для запобігання загрозам життю і здоров'ю суддів та учасників судового процесу, а також у разі виявлення ознак кіберзагрози, доступ до Реєстру або окремих рішень у ньому може бути обмежено.

Ласкаво просимо, !

Категорія справи № 757/460/24-ц : Цивільні справи (з 01.01.2019); Справи позовного провадження; Справи у спорах, що виникають із правочинів, зокрема договорів (крім категорій 301000000-303000000), з них; надання послуг.
Надіслано судом: 11.03.2024. Зареєстровано: 11.03.2024. Забезпечено надання загального доступу: 12.03.2024.

Номер судового провадження: 2-26/24

<!DOCTYPE HTML PUBLIC "-//W3C//DTD HTML 4.01 Transitional//DE" "http://www.w3.org/TR/html4/loose.dtd">
<html>
	<head>
		<meta http-equiv="content-type" content="text/html; charset=utf-8" />
		<meta name="generator" content="Rtf2Html Converter" />
		<title>
			Єдиний державний реєстр судових рішень
		</title>
	</head>
	<body>
		 
		печерський районний суд міста києва
		Справа № 757/460/24-ц 
		 
		РІШЕННЯ
		ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
		 
		27 лютого 2024 року                                Печерський районний суд м. Києва
		суддя Батрин О.В.
		секретар судового засідання Габрись О.М.,
		справа № 757/460/24-ц
		учасники справи
		позивач: ОСОБА_1 
		відповідач: ФОП ОСОБА_2 
		розглянувши у відкритому судовому засіданні в порядку спрощеного позовного провадження з повідомленням сторін цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до ФОП ОСОБА_2 про визнання договору недійсним та стягнення коштів, 
		 
		В С Т А Н О В И В :
		 
		У січні 2024 року позивач ОСОБА_1 звернувся до суду з позовом до ФОП ОСОБА_2 про визнання договору недійсним та стягнення коштів.
		Позовні вимоги обґрунтовані тим, що 5 серпня 2024 року за результатом телефонної розмови між позивачем та відповідачем було узгоджено умови договору продажу навчання про тестування « ОСОБА_3 » в мережі Інтернет, в період якого буде проводитись платне тестування ігор. Відповідачем було запропоновано перерахувати 3 750 грн., що складає мінімальну суму для навчання, оскільки ці кошти потрібні при навчанні для тестування введення та виведення коштів, покупки обладнання, яке використовується у грі та повернення коштів за повернуте обладнання. 7 серпня 2023 року з метою виконання усної домовленості з відповідачем позивач відкрив рахунок в АТ «Універсал Банку», де був відкритий рахунок відповідача та отримав картку. Цього ж дня позивач зробив переказ з власної картки на рахунок відповідача в сумі 3 750 грн. Однак, при спілкуванні позивача з іншою особою, яку за поясненнями позивача уповноважив відповідач, ОСОБА_4 з метою надати код виду діяльності, останній повідомив про його відсутність, а тому позивач зазначив, що це не відповідає умовам договору та неодноразово просив повернути сплачені кошти, на що йому було відмовлено. Позивач вважає, що договір з продажу навчання про тестування « ОСОБА_3 » в мережі Інтернет укладено з порушенням вимог ст. 230 ЦК України, а саме укладений шляхом обману позивача, щодо обставин, які мають істотне значення. Тому, позивач просив визнати договір недійсним та стягнути з відповідача сплачені кошти за даним договором у розмірі 3 750 грн.
		Ухвалою суду від 10 січня 2024 року позовну заяву залишено без руху та надано позивачу строк для усунення недоліків (а.с. 12).
		17 січня 2024 року від позивача надійшла позовна заява в новій редакції, з аналогічними вимогами первинній позовній заяві та додатковими доказами (а.с. 14-24).
		Ухвалою суду від 23січня 2024 року відкрито провадження у справі за правилами позовного (спрощеного) провадження з викликом сторін та призначено судове засідання 27 лютого 2024 року (а.с. 25).
		Позивач в судовому засіданні підтримав позов в повному обсязі та просив її задовольнити. 
		Відповідач до судового засідання не з`явився з невідомих причин, хоча про час, день та місце розгляду справи був повідомлений належним чином.
		Дослідивши письмові докази, наявні у матеріалах справи, всебічно перевіривши обставини, на яких вони ґрунтуються відповідно до норм матеріального права, що підлягають застосуванню до даних правовідносин, суд дійшов таких висновків.
		Судом встановлено, що 5 серпня 2023 року між позивачем ОСОБА_1 ФОП та відповідачем ОСОБА_2 укладено усну домовленість про надання послуг з навчання тестування « ОСОБА_3 » в мережі Інтернет.
		Як зазначив позивач в позовній заяві, в період навчання буде проводитися тестування ігор на платній основі, що дозволить додатково в період навчання заробляти приблизно 500 доларів в місяць, але з них буде утримувати їх ОСОБА_5 приблизно 100 доларів в місяць. Відповідач запропонував перерахувати 3 750 грн., що складає мінімальну суму для навчання, оскільки ці кошти потрібні при навчанні для тестування введення та виведення коштів, покупки обладнання яке використовується у грі та повернення коштів за повернуте обладнання.
		Так, 7 серпня 2023 року на виконання усної домовленості позивачем було перераховано кошти в сумі 3 750 грн. на рахунок відповідача з зазначенням платежу: Оплата за навчання FFA.
		Відповідно до ч. 1 ст. 626 ЦК України договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків.
		Частино ю 1 статті 628 ЦК України передбачено, що зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов`язковими відповідно до актів цивільного законодавства.
		Згідно з ч. 1, 2 ст. 639 ЦК України договір може бути укладений у будь-якій формі, якщо вимоги щодо форми договору не встановлені законом.
		Якщо сторони домовилися укласти договір у певній формі, він вважається укладеним з моменту надання йому цієї форми, навіть якщо законом ця форма для даного виду договорів не вимагалася.
		Якщо сторони домовилися укласти договір за допомогою інформаційно-комунікаційних систем, він вважається укладеним у письмовій формі.
		Відповідно до позовної заяви між позивачем та відповідачем було укладено договір під час спілкування за допомогою мобільного зв`язку про надання послуг з продажу тестування розважального контенту в мережі Інтернет, про що сплачено кошти у розмірі 3 750 грн.
		Разом з цим, відповідно до пояснень позивача, подальше спілкування щодо отримання узгоджених послуг та перерахування коштів здійснювалось з іншою особою - ОСОБА_4 .
		Так, підставою для розірвання договору між сторонами для позивача є факт відсутності коду виду економічної діяльності відповідача, про що він дізнався після перерахування коштів під час спілкування з ОСОБА_4 . Як зазначає позивач, наявність такого коду була узгоджена між сторонами до його укладання, а тому, після дізнавшись про його відсутність позивач забажав розірвати такий договір, як укладений шляхом обману та вимагав повернути вже сплачені кошти відповідачу.
		Однак, відповідно до долученої відповіді № 401645 від 10.01.2024 року з Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань за відповідачем зареєстровано вид економічної діяльності 85.59 Інші види освіти, 85.60 Допоміжна діяльність у сфері освіти, що не відповідає обставинам наведеним позивачем, що стало підставо для необхідності розірвання такого договору, адже позивачем перераховано кошти на рахунок відповідача в сумі 3 750 грн. з призначенням платежу «Оплата навчання FFA» (а.с. 7).
		Крім того, відповідно до долучених роздруківок електронного листування за допомогою месенджера «Viber» з ОСОБА_4 відсутнє повідомлення, в якому позивач запитує про такий код, а відразу спілкування йде про повернення коштів (а.с. 17-24).
		Відповідно до ч. 1 ст. 230 ЦК України якщо одна із сторін правочину навмисно ввела другу сторону в оману щодо обставин, які мають істотне значення (частина перша статті 229 цього Кодексу), такий правочин визнається судом недійсним. Обман має місце, якщо сторона заперечує наявність обставин, які можуть перешкодити вчиненню правочину, або якщо вона замовчує їх існування.
		Так, у постанові Верховного Суду у складі колегії суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду від 15 квітня 2020 року у справі № 489/3570/16-ц проаналізовано дану норму та зазначено про те, що під обманом розуміється умисне введення в оману сторони правочину його контрагентом щодо обставин, які мають істотне значення; тобто при обмані завжди наявний умисел з боку другої сторони правочину, яка, напевно знаючи про наявність чи відсутність тих чи інших обставин і про те, що друга сторона, якби вона володіла цією інформацією, не вступила б у правовідносини, невигідні для неї, спрямовує свої дії для досягнення цілі вчинити правочин. Обман може стосуватися тільки обставин, які мають істотне значення, тобто природи правочину, прав та обов`язків сторін, властивостей і якостей речі, які значно знижують її цінність або можливість використання за цільовим призначенням. Обман може виражатися: в активних діях недобросовісної сторони правочину (наприклад, повідомлення іншій стороні помилкових відомостей, надання підроблених документів тощо); у пасивних діях недобросовісної сторони правочину, яка утримується від дій, які вона повинна була зробити (зокрема умисне умовчання про обставини, що мають істотне значення тощо).
		Згідно з ч. 1 ст. 15 ЦК України кожна особа має право на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання, а ч. 1 ст. 16 цього ж Кодексу визначено, що кожна особа має право звернутися до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу.
		Визнання правочину недійсним є одним із передбачених законом способів захисту цивільних прав та інтересів за ст. 16 ЦК України і загальні вимоги щодо недійсності правочину встановлені ст. 215 ЦК України.
		Обов`язковою умовою задоволення позову про визнання правочину недійсним є встановлення судом факту порушення у зв`язку із його вчиненням прав чи охоронюваних законом інтересів позивача.
		Отже, зазначені норми визначають об`єктом захисту порушене, невизнане або оспорюване право чи цивільний інтерес. Порушення права пов`язане з позбавленням його володільця можливості здійснити (реалізувати) своє право повністю або частково. При оспорюванні або невизнанні права виникає невизначеність у праві, викликана поведінкою іншої особи. Таким чином, порушення, невизнання або оспорювання суб`єктивного права є підставою для звернення особи до суду за захистом цього права із застосуванням відповідного способу захисту. Особа, права якої порушено, може скористатися способом захисту свого права, який має відповідати встановленим законом і крім того, забезпечувати ефективний захист порушеного права.
		Згідно з ч. 3 ст. 215 ЦК України якщо недійсність правочину прямо не встановлена законом, але одна із сторін або інша заінтересована особа заперечує його дійсність на підставах, встановлених законом, такий правочин може бути визнаний судом недійсним (оспорюваний правочин).
		За змістом ст. 215 ЦК України вимога про визнання оспорюваного правочину недійсним може бути заявлена як однією зі сторін правочину, так і іншою заінтересованою особою, права та законні інтереси якої порушено вчиненням правочину.
		У постанові Верховного Суду у складі Об`єднаної палати Касаційного цивільного суду від 05 вересня 2019 року в справі № 638/2304/17 зроблено висновок про те, що недійсність договору як приватно-правова категорія покликана не допускати або присікати порушення цивільних прав та інтересів або ж їх відновлювати. По своїй суті ініціювання спору про недійсність договору не для захисту цивільних прав та інтересів є недопустимим. Завданням цивільного судочинства є саме ефективний захист порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів. Такий захист можливий за умови, що права, свободи чи інтереси власне порушені, а учасники цивільного обороту використовують цивільне судочинство для такого захисту.
		У постановах Верховного Суду від 24 квітня 2019 року у справі № 926/1172/18, від 28 січня 2020 року у справі № 924/1208/18 вказано, що виходячи зі змісту ст. ст. 15, 16 ЦК України, підставою для захисту судом цивільного права чи охоронюваного законом інтересу є його порушення, невизнання або оспорення. Згідно з вимогами ст. ст. 215, 216 ЦК України вимога про визнання оспорюваного правочину недійсним може бути пред`явлена однією зі сторін правочину або заінтересованою стороною, права яких були порушені укладенням спірного правочину. Позивач, реалізуючи право на судовий захист, звертаючись до суду з позовом про визнання недійсним правочину, стороною якого не є, зобов`язаний довести в установленому законом порядку, яким чином оспорюваний ним договір порушує його права та законні інтереси. Відсутність порушеного або оспорюваного права позивача є підставою для ухвалення рішення про відмову у задоволенні позову, незалежно від інших встановлених судом обставин.
		Позивач на підтвердження своїх позовних вимог долучає до матеріалів позовної заяви копію платіжного доручення, що підтверджує узгодження умов договору, його укладання та реалізацію.
		Відповідно до частини 1 статті 638 ЦК України договір є укладеним, якщо сторони в належній формі досягли згоди з усіх істотних умов договору. Істотними умовами договору є умови про предмет договору, умови, що визначені законом як істотні або є необхідними для договорів даного виду, а також усі ті умови, щодо яких за заявою хоча б однієї із сторін має бути досягнуто згоди.
		Частина 1 статті 640 ЦК України передбачено, що договір є укладеним з моменту одержання особою, яка направила пропозицію укласти договір, відповіді про прийняття цієї пропозиції.
		Таким чином, на момент перерахування коштів сторони дійшли до згоди в умовах договору.
		Разом з цим, будь яких інших доказів на підтвердження інших істотних умов договору, порядку повернення коштів позивачем суду не надано.
		Реалізація принципу змагальності сторін у цивільному процесі та доведення перед судом обґрунтованості своїх вимог є конституційною гарантією, передбаченою у статті 129 Конституції України.
		За змістом ч. 3 ст. 12, ч. 1 ст. 81 ЦПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень.
		Доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи (ч. 1 ст. 76 ЦПК України).
		У ч. 2 ст. 78 ЦПК України передбачено, що обставини справи, які за законом мають бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування.
		Згідно з ч. 1 ст. 80 ЦПК України достатніми є докази, які в своїй сукупності дають змогу дійти висновку про наявність або відсутність обставин справи, які входять до предмета доказування.
		Враховуючи наведене, а також те, що позивач, укладаючи договір про навчання, погодився на його умови, порядок розрахунків та отримання послуг, а тому суд дійшов висновку про недоведеність позивачем наявності фактичних обставин, з якими закон пов`язує визнання недійсними оспорюваного договору, а саме укладеного шляхом обману, так і про недоведеність порушення цим правочином прав та інтересів ОСОБА_1 .
		Позивачем не надано належних доказів на підтвердження того, що договір про навчання порушує його право або цивільний інтерес. 
		Оскільки позивач не надав доказів, які б свідчили про те, що договір укладено шляхом обману, то суд дійшов висновку про відмову у задоволенні позову.
		На підставі викладеного та керуючись ст. 512, 514, 203, 215 ЦК України та ст. 1-23, 76-81, 89, 95, 141, 258-259, 263-265, 352-355 ЦПК України, суд,
		 
		В И Р І Ш И В :
		 
		У задоволенні позову ОСОБА_1 до ФОП ОСОБА_2 про визнання договору недійсним та стягнення коштів - відмовити.
		Рішення суду може бути оскаржене шляхом подання апеляційної скарги до Київського апеляційного суду протягом тридцяти днів з дня складання повного тексту судового рішення.
		Учасник справи, якому повне рішення не було вручене у день його проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження на рішення суду - якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду.
		Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.
		У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
		Позивач: ОСОБА_1 : АДРЕСА_1 ,  реєстраційний номер облікової картки платника податків  НОМЕР_1 .
		Відповідач 1: ФОП ОСОБА_2 : АДРЕСА_2 , реєстраційний номер облікової картки платника податків  НОМЕР_2 .
		 
		Суддя                                                                                 О.В. Батрин

</body>
</html>

Логін:
Для помилки:

Пароль:
Для помилки:

Ваше ім'я:
Для помилки:

Ваш e-mail:
Для помилки:

Повідомлення:
Для помилки:

Введіть в поле результат арифметичного виразу:
Для помилки:

Зачекайте, будь ласка...