Єдиний державний реєстр судових рішень

В зв’язку з набранням чинності 25.04.2025 Закону України від 26.02.2025 № 4273-ІХ "Про внесення змін до Закону України "Про судоустрій і статус суддів" щодо зміни найменувань місцевих загальних судів" (далі – Закон), частину найменувань судів найближчим часом буде змінено відповідно до переліку наведеному у Законі

Ласкаво просимо, !

Категорія справи № 644/1574/23 : Цивільні справи (з 01.01.2019); Справи окремого провадження; Справи про встановлення фактів, що мають юридичне значення, з них:.
Надіслано судом: не визначено. Зареєстровано: 12.03.2024. Забезпечено надання загального доступу: 12.03.2024.
Дата набрання законної сили: 06.03.2024
Номер судового провадження: 61-17164ск23

<!DOCTYPE HTML PUBLIC "-//W3C//DTD HTML 4.01 Transitional//DE" "http://www.w3.org/TR/html4/loose.dtd">
<html>
	<head>
		<meta http-equiv="content-type" content="text/html; charset=utf-8" />
		<meta name="generator" content="Rtf2Html Converter" />
		<title>
			Єдиний державний реєстр судових рішень
		</title>
	</head>
	<body>
		 
		 
		 
		 
		 
		ПОСТАНОВА
		ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
		 
		06 березня 2024 року
		м. Київ
		 
		справа № 644/1574/23
		провадження № 61-17164 св 23
		 
		Верховний Суд у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду: 
		головуючого - Синельникова Є. В.,
		суддів: Білоконь О. В., Осіяна О. М. (суддя-доповідач), Сакари Н. Ю., Шиповича В. В.,
		 
		учасники справи:
		заявник - ОСОБА_1 в інтересах малолітніх дітей - ОСОБА_2 , ОСОБА_3 ;
		заінтересовані особи: військова частина НОМЕР_1 , Головне управління Національної гвардії України,
		 
		розглянув у порядку спрощеного позовного провадження касаційну скаргу представника ОСОБА_1 - ОСОБА_4 -              на ухвалу Орджонікідзевського районного суду м. Харкова  від 27 липня 2023 року у складі судді Бугери О. В. та постанову Харківського апеляційного суду від 02 листопада 2023 року у складі колегії суддів: Мальованого Ю. М., Бурлака І.В., Яцини В. Б.,
		 
		ВСТАНОВИВ:
		 
		1.              Описова частина 
		Короткий зміст заяви
		 
		У березні 2023 року ОСОБА_1 в інтересах малолітніх дітей - ОСОБА_2 , ОСОБА_3 звернулась до суду із заявою,заінтересовані особи: військова частина  НОМЕР_1 , Головне управління Національної гвардії України, про встановлення факту перебування малолітніх дітей на утриманні.
		 
		Заява обґрунтована тим, що вона є одинокою матір`ю та виховує синів -                       ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , запис про народження яких зроблено відповідно до частини першої статті 135 СК України. 
		Вказувала, що отримує державну соціальну допомогу як одинока малозабезпечена мати, проте суттєву матеріальну допомогу в утриманні дітей надавав її батько - ОСОБА_5 . 
		З початком військової агресії російської федерації проти України ОСОБА_5 був призваний на військову службу до лав Збройних Сил України. Під час бойового завдання ОСОБА_5 отримав поранення, внаслідок якого ІНФОРМАЦІЯ_3 помер у Дніпропетровській обласній клінічній лікарні ім. І. І. Мечникова. Причиною смерті стала поліорганна недостатність.  
		Зазначала, що подача заяви зумовлена необхідністю реалізації права на отримання дітьми одноразової грошової допомоги через загибель військовослужбовця, відповідно до Закону України «Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей», як особами, що перебували на утриманні загиблого.
		Ураховуючи викладене, ОСОБА_1 просила суд встановити факт перебування ОСОБА_2 , ОСОБА_3 на утриманні діда ОСОБА_5 , померлого ІНФОРМАЦІЯ_3 .
		 
		Короткий зміст судових рішень судів першої та апеляційної інстанцій 
		 
		Ухвалою Орджонікідзевського районного суду м. Харкова від 27 липня 2023 року, залишеною без змін постановою Харківського апеляційного суду від 02 листопада 2023 року, провадження у справі за заявою ОСОБА_1 про встановлення факту перебування малолітніх дітей на утриманні закрито.
		 
		Суди виходили із того, що між ОСОБА_1 та військовою частиною виник спір, пов`язаний з доведенням наявності підстав для підтвердження за її неповнолітніми дітьми певного соціально-правового статусу щодо призначення та виплати грошової допомоги їм, як членам сім`ї, що перебували на утриманні діда, загиблого військовослужбовця, не пов`язаного з будь-якими їх цивільними правами та обов`язками, їх виникненням, існуванням та припиненням. Отже, за предметом та можливими правовими наслідками цей спір існує у сфері публічно-правових відносин, а тому не підлягає вирішенню у порядку цивільного судочинства. 
		У спірних правовідносинах суд повинен врахувати правову мету звернення заявниці до суду, яка полягає у підтвердженні певного соціального статусу її неповнолітніх дітей. Такий статус має правове значення виключно у публічно-правових відносинах, оскільки впливає на підтвердження та можливість реалізації прав у сфері соціального забезпечення.
		З урахуванням наведеного, суд першої інстанції, з яким погодився й апеляційний суд, дійшов висновку, що вимоги ОСОБА_1 про встановлення факту перебування ОСОБА_2 , ОСОБА_3 на утриманні діда ОСОБА_5 , який помер ІНФОРМАЦІЯ_3 від поранень, отриманих при участі у бойових діях та забезпеченні здійснення заходів з національної безпеки і стримуванні збройної агресії російської федерації, не підлягають вирішенню у порядку цивільного судочинства. Тому провадження у цій справі підлягає закриттю на підставі пункту 1 частини першої статті 255 ЦПК України.
		При цьому суди посилалися на висновки, викладені у постанові Верховного Суду від 22 березня 2023 року у справі № 290/289/22-ц.
		 
		Короткий зміст вимог касаційної скарги
		 
		У листопаді 2023 року представник ОСОБА_1 - ОСОБА_4 - подав до Верховного Суду касаційну скаргу, в якій просить скасувати ухвалу Орджонікідзевського районного суду м. Харкова від 27 липня 2023 року та постанову Харківського апеляційного суду від 02 листопада 2023 року й передати справу до суду першої інстанції для продовження розгляду. 
		 
		Підставами касаційного оскарження указаних судових рішення заявник зазначає неправильне застосування судом першої та апеляційної інстанцій норм матеріального права та порушення норм процесуального права, а саме застосування норм права без урахування висновку щодо застосування норм права у подібних правовідносинах, викладеного у постанові Великої Палати Верховного Суду від 10 квітня 2019 року у справі № 320/948/18 (пункті 1 частини другої статті 389 ЦПК України), не дослідження судами зібраних у справі доказів (пункт 4 частини другої статті 389 ЦПК України).
		 
		Надходження касаційної скарги до суду касаційної інстанції 
		 
		Ухвалою Верховного Суду у складі колегії суддів Першої судової  палати Касаційного цивільного суду від 20 грудня 2023 року касаційне провадження у справі відкрито, витребувано цивільну справу № 644/1574/23 із Орджонікідзевського районного суду м. Харкова.
		 
		У січні 2024 року справа надійшла до Верховного Суду. 
		 
		Ухвалою Верховного Суду у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду від 15 лютого 2024 року справу призначено до розгляду у порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи. 
		 
		Аргументи учасників справи
		 
		Доводи особи, яка подала касаційну скаргу 
		 
		Касаційна скарга мотивована тим, що суд першої інстанції, з яким погодився суд апеляційної інстанції, дійшов помилкового висновку про те, що заява ОСОБА_1  про встановлення факту перебування її неповнолітніх дітей на утриманні діда                         ОСОБА_5 , померлого ІНФОРМАЦІЯ_3 , має розглядатися в порядку адміністративного судочинства, оскільки у заяві відсутні вимоги заявника про вирішення публічно-правового спору як підстави для отримання виплат, передбачених законодавством, що не дає підстав для вирішення вимог заявника за правилами адміністративного судочинства.
		Суди не врахували висновку, викладеного у постанові Великої Палати Верховного Суду від 10 квітня 2019 року у справі № 320/948/18 щодо критеріїв розмежування судової юрисдикції у контексті застосування статей 293, 315 ЦПК України та помилково застосували висновки, викладені у постанові Верховного Суду                             від 22 березня 2023 року у справі № 290/289/22-ц.
		 
		Відзив на касаційну скаргу не надійшов.
		 
		Фактичні обставини справи, встановлені судами
		 
		У березні 2023 року ОСОБА_1 в інтересах малолітніх дітей - ОСОБА_2 , ОСОБА_3 звернулась до суду із заявою, заінтересовані особи: військова частина  НОМЕР_1 , Головне управління Національної гвардії України, про встановлення факту перебування малолітніх дітей на утриманні діда ОСОБА_5 , який помер                            ІНФОРМАЦІЯ_3 від поранень, отриманих при участі у бойових діях та забезпеченні здійснення заходів з національної безпеки і стримуванні збройної агресії російської федерації.
		 
		Метою встановлення вказаного юридичного факту ОСОБА_1 зазначила призначення та отримання дітьми одноразової грошової допомоги через загибель військовослужбовця, відповідно до Закону України «Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей», як особами, що перебували на утриманні загиблого.
		 
		2.              Мотивувальна частина 
		 
		Позиція Верховного Суду
		 
		Згідно зі статтею 388 ЦПК України судом касаційної інстанції у цивільних справах є Верховний Суд.
		 
		Згідно з пунктами 1, 4 частини другої статті 389 ЦПК України підставами касаційного оскарження судових рішень, зазначених у пункті 1 частини першої цієї статті,                             є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права виключно у таких випадках: якщо суд апеляційної інстанції в оскаржуваному судовому рішенні застосував норму права без урахування висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного у постанові Верховного Суду, крім випадку наявності постанови Верховного Суду про відступлення від такого висновку; якщо судове рішення оскаржується з підстав, передбачених частинами першою, третьою статті 411 цього Кодексу.
		 
		Касаційна скарга представника ОСОБА_1 - ОСОБА_4 - підлягає задоволенню.
		 
		Мотиви, з яких виходить Верховний Суд, та застосовані норми права
		 
		Частиною третьою статті 3 ЦПК України передбачено, що провадження у цивільних справах здійснюється відповідно до законів, чинних на час вчинення окремих процесуальних дій, розгляду і вирішення справи.
		 
		Відповідно до вимог статті 400 ЦПК України, переглядаючи у касаційному порядку судові рішення, суд касаційної інстанції в межах доводів та вимог касаційної скарги, які стали підставою для відкриття касаційного провадження, перевіряє правильність застосування судом першої або апеляційної інстанції норм матеріального чи процесуального права і не може встановлювати або (та) вважати доведеними обставини, що не були встановлені в рішенні чи відкинуті ним, вирішувати питання про достовірність або недостовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими.
		Суд касаційної інстанції перевіряє законність судових рішень лише в межах позовних вимог, заявлених у суді першої інстанції.
		 
		Суд не обмежений доводами та вимогами касаційної скарги, якщо під час розгляду справи буде виявлено порушення норм процесуального права, які передбачені пунктами 1, 3, 4, 8 частини першої статті 411, частиною другою статті 414 цього Кодексу, а також у разі необхідності врахування висновку щодо застосування норм права, викладеного у постанові Верховного Суду після подання касаційної скарги.
		 
		Частиною першою статті 402 ЦПК України передбачено, що у суді касаційної інстанції скарга розглядається за правилами розгляду справи судом першої інстанції в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи з урахуванням статті 400 цього Кодексу.
		 
		Відповідно до частин першої, другої та п`ятої статті 263 ЦПК України судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим.
		Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права із дотриманням норм процесуального права.
		Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.
		 
		Зазначеним вимогам закону  оскаржувані судові рішення не відповідають.
		 
		У статті 124 Конституції України закріплено, що правосуддя в Україні здійснюють виключно суди. Юрисдикція судів поширюється на будь-який юридичний спір та будь-яке кримінальне обвинувачення. У передбачених законом випадках суди розглядають також інші справи.
		 
		Критеріями розмежування судової юрисдикції, тобто передбаченими законом умовами, за яких певна справа підлягає розгляду за правилами того чи іншого виду судочинства, є суб`єктний склад правовідносин, предмет спору та характер спірних матеріальних правовідносин у їх сукупності. Крім того, таким критерієм може бути пряма вказівка в законі на вид судочинства, у якому розглядається визначена категорія справ.
		 
		ОСОБА_1 в інтересах малолітніх дітей - ОСОБА_2 , ОСОБА_3 звернулася до суду в порядку окремого провадження з заявою про встановлення факту, що має юридичне значення, а саме - встановлення факту перебування її дітей на утриманні діда - ОСОБА_5 , померлого ІНФОРМАЦІЯ_3 .
		 
		Частиною першою статті 19 ЦПК України визначено, що суди розглядають у порядку цивільного судочинства справи, що виникають, зокрема, з цивільних та інших правовідносин, крім справ, розгляд яких здійснюється в порядку іншого судочинства.
		 
		Згідно з частиною першою статті 2 ЦПК України завданням цивільного судочинства є справедливий, неупереджений та своєчасний розгляд і вирішення цивільних справ з метою ефективного захисту порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб, інтересів держави.
		 
		Окреме провадження - це вид непозовного цивільного судочинства, в порядку якого розглядаються цивільні справи про підтвердження наявності або відсутності юридичних фактів, що мають значення для охорони прав, свобод та інтересів особи або створення умов здійснення нею особистих немайнових чи майнових прав або підтвердження наявності чи відсутності неоспорюваних прав (частина перша статті 293 ЦПК України).
		 
		Згідно з пунктом 5 частини другої статті 293 ЦПК України суд розглядає в порядку окремого провадження справи про встановлення фактів, що мають юридичне значення.
		 
		Перелік юридичних фактів, що підлягають встановленню в судовому порядку, зазначений у статті 315 ЦПК України, не є вичерпним.
		 
		Відповідно до пункту 2 частини першої статті 315 ЦПК України суд розглядає справи про встановлення факту перебування фізичної особи на утриманні.
		 
		Згідно із частиною другою статті 315 ЦПК України в судовому порядку можуть бути встановлені також інші факти, від яких залежить виникнення, зміна або припинення особистих чи майнових прав фізичних осіб, якщо законом не визначено іншого порядку їх встановлення.
		 
		Частиною першою статті 316 ЦПК України визначено, що заява фізичної особи про встановлення факту, що має юридичне значення, подається до суду за місцем її проживання.
		 
		Аналіз зазначених правових норм свідчить про те, що існують два порядки встановлення фактів, що мають юридичне значення: позасудовий і судовий.
		 
		Не можуть розглядатися судами заяви про встановлення фактів належності до осіб, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи, до ветеранів чи інвалідів війни, проходження військової служби, перебування на фронті, у партизанських загонах, одержання поранень і контузій при виконанні обов`язків військової служби, про встановлення причин і ступеня втрати працездатності, групи інвалідності та часу її настання, про закінчення учбового закладу і одержання відповідної освіти, одержання урядових нагород. Відмова відповідного органу в установленні такого факту може бути оскаржена заінтересованою особою до суду в порядку, передбаченому законом.
		 
		Аналогічний висновок Великої Палати Верховного Суду викладений у постановах: від 08 листопада 2019 року у справі № 161/853/19, провадження № 14-481цс19; від 18 грудня 2019 року у справі № 370/2598/16, провадження № 14-573цс19.
		 
		У разі оскарження до суду відмови відповідного органу в установленні юридичного факту, який підлягає встановленню у позасудовому порядку, такий спір підлягає розгляду в порядку адміністративного судочинства і суди насамперед перевіряють, чи відповідає оскаржуване рішення суб`єкта владних повноважень критеріям, визначеним частиною другою статті 2 КАС України, а відповідач в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень відповідно до частини другої статті 77 КАС України повинен довести правомірність свого рішення, дії чи бездіяльності.
		 
		Згідно з положеннями частини першої статті 2 КАС України завданням адміністративного судочинства є справедливе, неупереджене та своєчасне вирішення судом спорів у сфері публічно-правових відносин з метою ефективного захисту прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб від порушень з боку суб`єктів владних повноважень.
		 
		Враховуючи, що метою адміністративного судочинства є ефективний захист прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб від порушень з боку суб`єктів владних повноважень, зверненню до адміністративного суду з позовом передує звернення особи до суб`єкта владних повноважень, за наслідками розгляду якого особа набуває права оскаржити до суду адміністративної юрисдикції рішення, дії або бездіяльність такого суб`єкта владних повноважень, що відповідає меті та завданням адміністративного судочинства, визначеним статтею 2 КАС України.
		 
		Частиною другою статті 245 КАС України визначено перелік судових рішень, які уповноважений прийняти адміністративний суд у разі задоволення позову. Встановлення факту, що має юридичне значення, серед цього переліку відсутнє.
		 
		Тобто у разі вирішення справи в порядку адміністративного судочинства, встановлення факту, що має юридичне значення, має бути визначено судом у резолютивній частині судового рішення, що не передбачено КАС України.
		 
		У той же час перелік юридичних фактів, що підлягають встановленню в судовому порядку, зазначений у статті 315 ЦПК України, не є вичерпним. Зокрема, згідно з пунктом 2 частини першої статті 315 ЦПК України суд розглядає справи про встановлення факту перебування фізичної особи на утриманні.
		 
		Статтею 19 ЦПК України визначені справи, що відносяться до юрисдикції загальних судів. У частині першій цієї статті встановлено, що суди розглядають у порядку цивільного судочинства справи, що виникають з цивільних, земельних, трудових, сімейних, житлових та інших правовідносин, крім справ, розгляд яких здійснюється в порядку іншого судочинства. У частині сьомій вказаної статті регламентовано, що окреме провадження призначене для розгляду справ про підтвердження наявності або відсутності юридичних фактів, що мають значення для охорони прав та інтересів особи або створення умов для здійснення нею особистих немайнових чи майнових прав або підтвердження наявності чи відсутності неоспорюваних прав.
		 
		Справи про встановлення фактів, що мають юридичне значення, належать до юрисдикції суду за таких умов: 
		- факти, що підлягають встановленню, повинні мати юридичне значення, тобто від них мають залежати виникнення, зміна або припинення особистих чи майнових прав громадян. Для визначення юридичного характеру факту потрібно з`ясувати мету встановлення; 
		- встановлення факту не пов`язується з подальшим вирішенням спору про право. Якщо під час розгляду справи про встановлення факту заінтересованими особами буде заявлений спір про право або суд сам дійде висновку, що у цій справі встановлення факту пов`язане з необхідністю вирішення в судовому порядку спору про право, суд залишає заяву без розгляду і роз`яснює цим особам, що вони вправі подати позов на загальних підставах;
		- заявник не має іншої можливості одержати чи відновити документ, який посвідчує факт, що має юридичне значення. Для цього заявник разом із заявою про встановлення факту подає докази на підтвердження того, що до її пред`явлення він звертався до відповідних організацій за одержанням документа, який посвідчував би такий факт, але йому в цьому було відмовлено із зазначенням причин відмови (відсутність архіву, відсутність запису в актах цивільного стану тощо); 
		- чинним законодавством не передбачено іншого позасудового порядку встановлення юридичних фактів.
		 
		Водночас у частині шостій статті 294 ЦПК України визначено, що суд залишає заяву про встановлення факту без розгляду якщо під час розгляду справи у порядку окремого провадження виникає спір про право, який вирішується в порядку позовного провадження, і роз`яснює заінтересованими особами особам, що вони вправі подати позов на загальних підставах.
		 
		При цьому, між ОСОБА_1 та військовою частино 3017 не може бути спору про право на отримання одноразової грошової допомоги, оскільки остання не є суб`єктом отримання такої соціальної допомоги.
		 
		Тлумачення наведених норм свідчить про те, що чинне цивільне процесуальне законодавство відносить до юрисдикції цивільного суду справи про встановлення фактів, від яких залежить виникнення, зміна або припинення суб`єктивних прав громадян. Чинне законодавство не передбачає іншого судового порядку підтвердження факту, що має юридичне значення, окрім як розгляд справ про встановлення факту, що має юридичне значення, в порядку цивільного судочинства.
		 
		Отже, відповідно до статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод 1950 року судом встановленим законом, який розглядає справи про встановлення факту, що має юридичне значення, зокрема, факту перебування фізичної особи на утриманні, є суд цивільної юрисдикції на підставі статті 19 ЦПК України та пункту 2 частини першої статті 315 ЦПК України.
		Подібні висновки зроблені Великою Палатою Верховного Суду у постанові                                     від 18 січня 2024 року у справі № 560/17953/21 (провадження № 11-150апп23),                        постановах Верховного Суду від 07 лютого 2024 року у справі № 212/5550/23 (провадження № 61-15662св23), від 14 лютого 2024 року у справі № 509/3001/23 (провадження № 61-14722св23).
		 
		Крім того, Велика Палата Верховного Суду відступила від висновків щодо застосування норм права у подібних правовідносинах стосовно юрисдикції спору, які викладено у постанові Великої Палати Верховного Суду від 30 січня 2020 року у справі № 287/167/18-ц(провадження № 14-505цс19), та у постанові Касаційного цивільного суду у складі Верховного Суду від 22 березня 2023 року у справі № 290/289/22-ц (провадження № 61-13369св22), вказавши, що справи про встановлення фактів, що мають юридичне значення, розглядаються у позасудовому та судому порядку. Рішення стосовно фактів, що мають юридичне значення, прийняті у позасудовому порядку, можуть бути оскаржені до судів адміністративної юрисдикції. Юридичні факти, які належать встановлювати в судовому порядку, вирішуються судами цивільної юрисдикції за правилами ЦПК України.
		 
		З огляду на викладене, суд першої інстанції, з висновками якого погодився й суд апеляційної інстанції, дійшов помилкового висновку про те, що цей спір не підлягає розгляду в порядку цивільного судочинства та повинен розглядатися адміністративним судом, оскільки юридичні факти, які належать встановлювати в судовому порядку, зокрема, факт перебування фізичної особи на утриманні, вирішуються судами цивільної юрисдикції за правилами ЦПК України.
		 
		Відповідно до частини шостої статті 411 ЦПК України підставою для скасування судових рішень суду першої та апеляційної інстанцій і направлення справи для продовження розгляду є порушення норм матеріального чи процесуального права, що призвели до постановлення незаконної ухвали суду першої інстанції та (або) постанови суду апеляційної інстанції, що перешкоджають подальшому провадженню у справі.
		 
		За таких обставин наявні правові підстави для задоволення касаційної скарги і скасування ухвали суду першої інстанції та постанови суду апеляційної інстанції з направленням справи до суду першої інстанції для продовження розгляду.
		 
		Щодо судових витрат
		 
		Відповідно до частини тринадцятої статті 141 ЦПК України, якщо суд апеляційної чи касаційної інстанції, не передаючи справи на новий розгляд, змінює рішення або ухвалює нове, цей суд відповідно змінює розподіл судових витрат.
		 
		Оскільки справа направляється на для продовження розгляду до суду апеляційної інстанції, то розподіл судових витрат Верховний Суд не здійснює.
		 
		Керуючись статтями 400, 406, 409, 411, 416 ЦПК України, Верховний Суд у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду
		 
		ПОСТАНОВИВ:
		 
		Касаційну скаргу представника ОСОБА_1 - ОСОБА_4 - задовольнити.
		 
		Ухвалу Орджонікідзевського районного суду м. Харкова  від 27 липня 2023 року та постанову Харківського апеляційного суду від 02 листопада 2023 року скасувати, справу передати для продовження розгляду до суду першої інстанції.
		 
		Постанова суду касаційної інстанції набирає законної сили з моменту її прийняття, є остаточною і оскарженню не підлягає.
		 
		Головуючий                                                                                    Є. В. Синельников
		 
		Судді:                                                                                     О. В. Білоконь
		 
		О. М. Осіян
		 
		Н. Ю. Сакара
		 
		В. В. Шипович

</body>
</html>

Логін:
Для помилки:

Пароль:
Для помилки:

Ваше ім'я:
Для помилки:

Ваш e-mail:
Для помилки:

Повідомлення:
Для помилки:

Введіть в поле результат арифметичного виразу:
Для помилки:

Зачекайте, будь ласка...