Єдиний державний реєстр судових рішень

Доступ до Реєстру здійснюється в тестовому (обмеженому) режимі. Для запобігання загрозам життю і здоров'ю суддів та учасників судового процесу, а також у разі виявлення ознак кіберзагрози, доступ до Реєстру або окремих рішень у ньому може бути обмежено.

Ласкаво просимо, !

Категорія справи № 759/1484/22 : Цивільні справи (з 01.01.2019); Справи окремого провадження; Справи про обмеження цивільної дієздатності фізичної особи, визнання фізичної особи недієздатною та поновлення цивільної дієздатності фізичної особи, з них:; про визнання фізичної особи недієздатною.
Надіслано для оприлюднення: 11.03.2024. Зареєстровано: 12.03.2024. Забезпечено надання загального доступу: 13.03.2024.
Дата набрання законної сили: 01.04.2024
Номер судового провадження: 2-о/759/5/24

<!DOCTYPE HTML PUBLIC "-//W3C//DTD HTML 4.01 Transitional//DE" "http://www.w3.org/TR/html4/loose.dtd">
<html>
	<head>
		<meta http-equiv="content-type" content="text/html; charset=utf-8" />
		<meta name="generator" content="Rtf2Html Converter" />
		<title>
			Єдиний державний реєстр судових рішень
		</title>
	</head>
	<body>
		 
		СВЯТОШИНСЬКИЙ РАЙОННИЙ СУД  М. КИЄВА   
		РІШЕННЯ
		ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
		ун. № 759/1484/22
		пр. № 2-о/759/5/24
		29 лютого 2024 року                                                                        м.Київ
		Святошинський районний суд м. Києва в складі:
		головуючого судді Твердохліб Ю.О.
		присяжних Висоцького В.В., Герасимюка К.А.
		за участю секретаря судових засідань  Вінцковської О.І.
		заявника ОСОБА_1 
		представника заявника  ОСОБА_2 
		особи, щодо якої розглядається заява ОСОБА_3 
		представника особи, щодо якої розглядається заява ОСОБА_4 
		представника заінтересованої особи Голуб Н.М. 
		розглянувши у відкритому судовому засіданні в приміщенні суду цивільну справу за заявою ОСОБА_1 , заінтересована особа: Орган опіки і піклування в особі Святошинської районної державної адміністрації в м. Києві, про визнання ОСОБА_3 недієздатним, встановлення над ним опіки та призначення опікуна, -
		ВСТАНОВИВ:
		У січні 2022 року заявник ОСОБА_1 звернувся до суду з заявою про визнання недієздатним ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , встановлення над ним опіки та призначення його опікуном на ОСОБА_3 .
		В обґрунтування вимог заяви ОСОБА_1 зазначає, що його батько ОСОБА_3 останні два роки проявляє в поведінці та в житті ознаки особи, яка поводить себе неадекватно, не може пояснити свої дії та поступки, не керує поведінкою, не може пояснити свої вчинки, його поведінка погіршилась з моменту отримання побутової травми голови в серпні 2020 року, внаслідок чого батько був госпіталізований до Київської міської клінічної лікарні №7 з 22.08.2020 року по 04.09.2020 року. На питання хто він, свої дані, де знаходиться, де був до цього, або з якою метою щось зробив батько не може пояснити (соціальна дезадаптація, дезорієнтація в часі та просторі). Батько не завжди може повідомити адресу проживання, як він туди потрапив, де був до цього, не може назвати прізвища та імена оточуючих його родичів та ступінь спорідненості, взагалі іноді не впізнає оточуючих родичів, не може розповісти події, які відбулись в найближчому минулому (про сьогодні та вчора), з ним складно вести діалог, він проявляє загальмованість у сприйнятті ситуації та подій та у відповідях на питання, має не постійне порушення мовлення (логічності та послідовності), не може писати та читати, послідовно викладати події, плутає «далеке минуле», «минуле» та «теперішній час». В його поведінці спостерігається поступове погіршення пам`яті та розумових здібностей, він не пам`ятає розташування речей, має проблеми із підрахунком, повторює однотипні запитання, постійне уточнює вже відому інформацію, має різку зміну настрою та поведінки, втратив здатність мислити раціонально та ухвалювати рішення. У зв`язку із травмою голови, яка отримана в результаті вищевказаної поведінки), його батько проходив лікування у Київській міській клінічній лікарні №7 з 22.08.2020 року по 04.09.2020 року з діагнозом «забій головного мозку важкого ступеню з формуванням вогнищ геморації обох лобних часток та скроневій частці зліва, гостра субдуральна гематома лівої гемосфери мозку, травматичний САК (субарахноїдальний крововилив), лінійний перелом скроневої та тьмяної кісток зліва, забій м`яких тканин голови, ЗТГ, забій грудної клітини» та за усним поясненням лікарів, які спостерігали його в за своїм психічнимстаном його батько страждав та страждає на психічний розлад, а тому не може розуміти значення своїх дій та керувати ними, потребує спостереження у спеціалістів невролога. Такі обставини свідчать про хронічний, стійкий психічний розлад, внаслідок чого його батько не здатний усвідомлювати значення своїх дій та (або) керувати ними, у зв`язку з чим звернувся до суду з вказаним позовом.
		Протоколом автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 25.01.2022 року визначено головуючого суддю Твердохліб Ю.О. (а.с. 15-16).
		Ухалою судді Святошинського районного суду м. Києва від 27.01.2022 року заяву залишено без руху та надано строк на усунення недоліків (а.с. 19).
		Ухвалою судді Святошинського районного суду м. Києва від 03.02.2022 року відкрито провадження у справі, призначено судово-психіатричну експертизу та зупинено провадження у справі (а.с. 49).
		Ухвалою судді Святошинського районного суду м. Києва від 19.06.2023 року відновлено провадження у справі та призначено судове засідання (а.с. 80).
		Ухвалою судді Святошинського районного суду м. Києва від 20.06.2023 року зобов`язано заявника ОСОБА_1 забезпечити явку ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , в Державну установу "Інститут психіатрії, судово-психіатричної експертизи та моніторингу наркотиків Міністерства охорони здоров`я України", зупинено провадження у справі (а.с. 81-82).
		У вересні 2023 року матеріали цивільної справи № 759/1484/22 повернулись до суду з Державної установи "Інститут психіатрії, судово-психіатричної експертизи та моніторингу наркотиків Міністерства охорони здоров`я України" без виконання (а.с.88).
		Ухвалою судді Святошинського районного суду м. Києва від 06.09.2023 року відновлено провадження у справі, призначено судове засідання, визнано обов`язковою явку ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , залучено для представництва інтересів ОСОБА_3 , стосовно якого вирішується питання недієздатності, захисника з числа адвокатів Регіонального центру з надання безоплатної вторинної правової допомоги в місті Києві для проведення судових засідань (а.с. 89-90).
		Ухвалою Святошинського районного суду м. Києва від 29.11.2023 року доручено Правобережному Київському місцевому центру з надання безоплатної вторинної правової допомоги призначити адвоката особі стосовно якої суд розглядає справу про визнання фізичної особи недієздатною - ОСОБА_3 (а.с. 170-172).
		25.12.2023 рокудо суду від ОСОБА_3 надійшли пояснення, у яких просив відмовити його сину ОСОБА_1 у визнанні його недієздатним, у опікунстві над ним, оскільки не потребує такого та закрити провадження у справі у зв`язку з відсутністю спору. Вказав, що він за все своє життя жодого разу не звертався до психіатрів, наркологів, невропатологів, оскільки в цьому не було і немає потреби. 
		Заявник ОСОБА_1 у судовому засіданні просив задовольнити його заяву, призначити опіку та провести експертизу, пояснив, що його батько отримав травму голови у 2020 року та після цього став хворіти та не лікувався, батько не проживає з ним квартирі з 2020 року, на розлучення подала заяву його матір, а на поділ майна подружжя подав його батько, сусіди можуть підтвердити, що батько пив алкогольні напої та бив матір. Сестра його батька не дає їм спілкуватись, він хвилюєтьсяза його стан здоров`я, оскільки він не проходить оглядів у невролога. Вважає, що його батьку буде краще в закладі де ним будуть опікуватись.
		Адвокат заявника ОСОБА_2 в судовому засіданні пояснила, що батько заявника має розвинені психічні розлади, в сім`ї він часто вживав алкогольні напої, бив матір заявника та поводився агресивно, а в 2020 році він отримав травму, після якої лікарі повідомили, що не можуть привести його до адекватного стану, заявник бажає після оформлення опіки зайнятися психічним станом батька.
		Особи, щодо якої розглядається заява ОСОБА_3 в судовому засіданні пояснив, що він здорова людина, розуміє свої дії та просить відмовити в задоволенні заяви про визнання його недієздатним.
		Представник особи, щодо якої розглядається заява ОСОБА_4 в судовому засіданні просила відмовити в задоволенні заяви, оскільки відсутні докази недієздатності ОСОБА_3 . Пояснила, що ОСОБА_3 дійсно мав травму, після огляду лікаря зазначено, що свідомість його ясна та було рекомендовано звернутись до невролога, а не психіатра. Після вказаної події його дружина подала на розлучення та перестала пускати його до їхньої квартири, йому довелось посилитись у сестри. Син ненавидить батька, не поважає хоче здати його в психітричну лікарню.
		Представник заінтересованої особи Голуб Н.М. в судовому засіданні просила відмовити в задоволенні заяви ОСОБА_1 про визнання недієздатним ОСОБА_3 та призначення йому опікуна, оскільки вважає що немає підстав для проведення експертизи, оскільки ОСОБА_3 розуміє значення своїх дій.
		Дослідивши матеріали справи, заслухавши думку учасників справи, суд прийшов до висновку про відмову в задоволенні позовних вимог з наступних підстав.
		Кожна особа має право на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання. Кожна особа має право звернутися до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу (ч. 1 ст. 16 ЦК України).
		Частиною 1 ст. 2 ЦПК України передбачено, що завданням цивільного судочинства є справедливий, неупереджений та своєчасний розгляд і вирішення цивільних справ з метою ефективного захисту порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб, інтересів держави.
		Відповідно до ч. 1 ст. 13 ЦПК України, суд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках.
		Згідно ч.3 ст.296 ЦПК України заяву про визнання фізичної особи недієздатною може бути подано членами її сім`ї, близькими родичами, незалежно від їх спільного проживання, органом опіки та піклування, закладом з надання психіатричної допомоги.
		У такому випадку заявник діє в інтересах особи, недієздатність якої встановлюється, а не у своїх власних інтересах.
		Частиною третьою статті 297 ЦПК України передбачено, що у заяві про визнання фізичної особи недієздатною мають бути викладені обставини, що свідчать про хронічний, стійкий психічний розлад, внаслідок чого особа не здатна усвідомлювати значення своїх дій та (або) керувати ними.
		Відповідно до статті 298 ЦПК України суд, за наявності достатніх даних про психічний розлад здоров`я фізичної особи, призначає для встановлення її психічного стану судово-психіатричну експертизу.
		Кожна особа вважається такою, яка не має психічного розладу, доки наявність такого розладу не буде встановлено на підставах та в порядку, передбачених цим Законом та іншими законами України.
		Відповідно до положень частини першої статті 103 ЦПК України суд призначає експертизу у справі за сукупності таких умов: для з`ясування обставин, що мають значення для справи, необхідні спеціальні знання у сфері іншій, ніж право, без яких встановити відповідні обставини неможливо; сторонами (стороною) не надані відповідні висновки експертів із цих самих питань або висновки експертів викликають сумніви щодо їх правильності.
		Згідно п.2 ч.1 ст.105 ЦПК України призначення експертизи судом є обов`язковим у разі заявлення клопотання про призначення експертизи обома сторонами. Призначення експертизи судом є обов`язковим також за клопотанням хоча б однієї із сторін, якщо у справі необхідно встановити психічний стан особи.
		Судом встановлено, що до суду з заявою про визнання особи недієздатною звернувся ОСОБА_1 - син ОСОБА_3 , якого просив визнати недієздатним.
		Відповідно до Рішення Конституційного Суду України від 01 червня 2016 року у справі № 2-рп/2016 за конституційним поданням Уповноваженого Верховної Ради України з прав людини щодо відповідності Конституції України (конституційності) положення третього речення частини першої статті 13 Закону України «Про психіатричну допомогу» (справа про судовий контроль за госпіталізацією недієздатних осіб до психіатричного закладу): системний аналіз законодавства України дає підстави стверджувати, що недієздатні особи є особливою категорією людей (фізичних осіб), які внаслідок хронічного, стійкого психічного розладу тимчасово або постійно не можуть самостійно на власний розсуд реалізовувати майнові та особисті немайнові права, виконувати обов`язки й нести юридичну відповідальність за свої діяння; недієздатним особам мають надаватися правові можливості для задоволення індивідуальних потреб, реалізації та захисту їх прав і свобод; хоча за станом здоров`я недієздатні особи не спроможні особисто реалізовувати окремі конституційні права і свободи, у тому числі право на свободу та особисту недоторканність, вони не можуть бути повністю позбавлені цих прав і свобод, тому держава зобов`язана створити ефективні законодавчі механізми та гарантії для їх максимальної реалізації (пункт 2.2 згаданого рішення). Відповідно до частини першої статті 29 Конституції України кожна людина має право на свободу та особисту недоторканність. Конституційний Суд України виходить із того, що серед фундаментальних цінностей дієвої конституційної демократії є свобода, наявність якої у особи є однією з передумов її розвитку та соціалізації. Право на свободу є невід`ємним та невідчужуваним конституційним правом людини і передбачає можливість вибору своєї поведінки з метою вільного та всебічного розвитку, самостійно діяти відповідно до власних рішень і задумів, визначати пріоритети, робити все, що не заборонено законом, безперешкодно і на власний розсуд пересуватися по території держави, обирати місце проживання тощо. Право на свободу означає, що особа є вільною у своїй діяльності від зовнішнього втручання, за винятком обмежень, які встановлюються Конституцією та законами України (пункт 2.3 згаданого рішення).
		Висновок про недієздатність фізичної особи слід робити, перш за все, на основі доказів, які свідчать про внутрішній, психічний стан особи в сукупності за умови, що особа страждає саме хронічним, стійким психічним розладом, внаслідок чого у особи виникає абсолютна неспроможність особи розуміти значення своїх дій та (або) керувати ними, і в основу рішення суду про визнання особи недієздатною не може покладатися висновок експертизи, який ґрунтується на припущеннях.
		Отже, при проведенні експертизи щодо наявності в особи хронічного, стійкого психічного розладу експерт повинен дослідити стан психічного здоров`я особи протягом певного часу, пославшись на медичні документи, їх аналіз та особисте дослідження особи, зробити висновок щодо наявності в особи саме стійкого, хронічного психічного розладу, визначити час, з якого в особи виникло таке захворювання, встановити чи повністю особа не здатна внаслідок цього захворювання усвідомлювати свої дії та керувати ними.
		Відтак, із зазначених питань висновок експерта повинен бути повним та категоричним, та не має допускати іншого розуміння змісту.
		Ухвалою судді Святошинського районного суду м. Києва від 20.06.2023 року зобов`язано заявника ОСОБА_1 забезпечити явку ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , в Державну установу "Інститут психіатрії, судово-психіатричної експертизи та моніторингу наркотиків Міністерства охорони здоров`я України" та роз`яснено зміст ст. 109 ЦПК України. (а.с. 81-82).
		У вересні 2023 року матеріали цивільної справи № 759/1484/22 повернулись до суду з Державної установи "Інститут психіатрії, судово-психіатричної експертизи та моніторингу наркотиків Міністерства охорони здоров`я України" без виконання (а.с.88).
		У разі ухилення учасника справи від подання експертам необхідних матеріалів, документів або від іншої участі в експертизі, якщо без цього провести експертизу неможливо, суд залежно від того, хто із цих осіб ухиляється, а також яке для них ця експертиза має значення, може визнати факт, для з`ясування якого експертиза була призначена, або відмовити у його визнанні (стаття 109 ЦПК України).
		У постанові Верховного Суду від 10 травня 2022 року у справі № 473/1343/18 (провадження № 61-827св22) зазначено, що стаття 109 ЦПК України встановлює процесуальні наслідки для осіб, які ухиляються від участі в експертизі. Суд може визнати факт, для з`ясування якого експертиза була призначена, або відмовити у його визнанні лише у разі ухилення особи, яка бере участь у справі, від подання експертам необхідних матеріалів, документів або від іншої участі в експертизі, якщо без цього провести експертизу неможливо. Застосування наслідків ухилення від участі в експертизі можливе лише після постановлення ухвали про призначення експертизи та підтвердження факту ухилення особи від участі в експертизі. Ухиленням від участі в експертизі є умисні дії особи, яка бере участь у справі, метою яких є неможливість проведення експертизи.
		У цій справі суд призначав судово-психіатричну експертизу, проте заявник разом з особою, стосовно якої вирішувалось питання про визнання її недієздатною, ОСОБА_3 до експертної установи для проведення експертизи не з`явились, що унеможливило її проведення. 
		Таким чином, призначена у цій справі судово-психіатрична експертиза не була проведена через ухилення заявника від явки з особою, стосовно якої вирішувалось питання про визнання її недієздатною, на експертизу та заявником не доведено наявність поважних підстав, які перешкоджали йому з`явитися разом з батьком до експертної установи.
		У пункті 81 постанови Великої Палати Верховного Суду від 18 березня 2020 року у справі № 129/1033/13-ц (провадження № 14-400цс19) вказано, що «принцип змагальності забезпечує повноту дослідження обставин справи та покладає тягар доказування на сторони. Водночас цей принцип не створює для суду обов`язок вважати доведеною та встановленою обставину, про яку стверджує сторона. Таку обставину треба доказувати таким чином, аби реалізувати стандарт більшої переконливості, за яким висновок про існування стверджуваної обставини з урахуванням поданих доказів видається вірогіднішим, ніж протилежний (). Тобто, певна обставина не може вважатися доведеною, допоки інша сторона її не спростує (концепція негативного доказу), оскільки за такого підходу принцип змагальності втрачає сенс (див. пункт 43 постанови Верховного Суду від 23 жовтня 2019 року у справі № 917/1307/18)».
		Відповідно до ст.30 ЦК України цивільну дієздатність має фізична особа, яка усвідомлює значення своїх дій та може керувати ними.
		Відповідно до ч.1 ст.39 ЦК України фізична особа може бути визнана судом недієздатною, якщо вона внаслідок хронічного, стійкого психічного розладу не здатна усвідомлювати значення своїх дій та (або) керувати ними.
		Відповідно до статті 36 ЦК України суд може обмежити цивільну дієздатність фізичної особи, якщо вона страждає на психічний розлад, який істотно впливає на її здатність усвідомлювати значення своїх дій та (або) керувати ними. Порядок обмеження цивільної дієздатності фізичної особи встановлюється ЦПК України. Цивільна дієздатність фізичної особи є обмеженою з моменту набрання законної сили рішенням суду про це.
		Фізична особа може бути визнана судом недієздатною, якщо вона внаслідок хронічного, стійкого психічного розладу не здатна усвідомлювати значення своїх дій та (або) керувати ними; фізична особа визнається недієздатною з моменту набрання законної сили рішенням суду про це (частина перша статті 39, частина перша статті 40 ЦК України).
		Над недієздатною фізичною особою встановлюється опіка; недієздатна фізична особа не має права вчиняти будь-якого правочину; правочини від імені недієздатної фізичної особи та в її інтересах вчиняє її опікун (частини перша-третя статті 41 ЦК України).
		Опіка та піклування встановлюються з метою забезпечення особистих немайнових і майнових прав та інтересів малолітніх, неповнолітніх осіб, а також повнолітніх осіб, які за станом здоров`я не можуть самостійно здійснювати свої права і виконувати обов`язки (стаття 55 ЦК України).
		Тлумачення зазначених норм права дає підстави стверджувати, що недієздатні особи є особливою категорією людей (фізичних осіб), які внаслідок хронічного, стійкого психічного розладу тимчасово або постійно не можуть самостійно на власний розсуд реалізовувати майнові та особисті немайнові права, виконувати обов`язки й нести юридичну відповідальність за свої діяння.
		Згідно з частиною першою статті 60 ЦК України суд встановлює опіку над фізичною особою у разі визнання її недієздатною і призначає опікуна за поданням органу опіки та піклування.
		Частиною 4 ст. 63 ЦК України, визначено, що опікун або піклувальник призначаються переважно з осіб, які перебувають у сімейних, родинних відносинах з підопічним, з урахуванням особистих стосунків між ними, можливості особи виконувати обов`язки опікуна чи піклувальника.
		Судом встановлено, що ОСОБА_3 є пенсіонером та отримує пенсію за віком, що підтверджується пенсійним посвідченням № НОМЕР_1 серії НОМЕР_2 (а.с. 150).
		Згідно виписки із медичної картки № 1278/823 стаціонарного хворого ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , останній знаходився в стаціонарі з 22.08.2020 року по 04.09.2020 року з діагнозом: ЗЧМТ. Забій головного мозку важкого ступеню з формуванням вогнищ геморогії обох лобних часток та скроневій частці зліва, гостра субдуральна гематома лівої гемісфери мозку, травматичний САК, лінійний перелом скроневої та тім`яної кісток зліва, забій м`яких тканин голови, ЗТГ, забій грудної клітини. Загальний стан середнього ступеню тяжкостію. Поточний стан хворого: свідомість ясна (а.с. 10).
		Згідно сертифікату про проходження профілактичного наркологічного огляду серії РРТ № 171982 від 10.11.2020 року ОСОБА_3 наркологічних протипоказать до виконання роботи охоронця без зброї не виявлено, строк дії сертифікату до 10.11.2022 року (а.с. 151).
		Відповідно медичної довідки про проходження обов`язкових попереднього та періодчного психітричних оглядів серії ААН № 044095 від 11.11.2020 року ОСОБА_3 психітричних протипоказань до виконання роботи охоронцем без зброї не виявлено, довідка дійсна до 11.11.2021 року (а.с. 152).
		Згідно направлення на медичний огляд ТОВ "К Л ЩИТ" від 12.11.2020 року ОСОБА_3 отримав задовільні висновки лікарів та отримав висновок, що працювати охоронцем може, придатний (а.с. 155).
		Відповідно довідки № 489201 від 02.01.2024 року департаменту охорони здоров`я Комунального некомерційного підприємства "Київська міська наркологічна клінічна лікарня "СОЦІОТЕРАПІЯ" Коврижко А.К. за даними облікової документації під наркологічним диспансерно-динамічним наглядом не перебуває (а.с.208).
		Відповідно довідки № 2 від 02.01.2024 року Комунального некомерційного підприємства "Клінічна лікарня "ПСИХІАТРІЯ" Коврижко А.К. за даними наявної медичної документації за медичною допомогою не звертався та на обліку не перебуває (а.с. 209).
		В медичній карті стаціонарного хворого №1278/823 та медичній карті амбулаторного хворого ОСОБА_3 відсутні будь які відомості щодо направлення, рекомендацій огляду, чи проходження лікування останнім у лікаря психіатра. 
		Статтею 300 ЦПК України визначено, що суд, ухвалюючи рішення про обмеження цивільної дієздатності фізичної особи (у тому числі обмеження або позбавлення права неповнолітньої особи самостійно розпоряджатися своїми доходами) чи визнання фізичної особи недієздатною, встановлює над нею відповідно піклування або опіку і за поданням органу опіки та піклування призначає їй піклувальника чи опікуна.
		Тобто, нормами законодавства передбачено чіткий порядок призначення над недієздатними особами опіки, а саме - за поданням відповідного органу, а не за заявою фізичної особи.
		Отже, призначення опікуна у разі визнання особи недієздатною є обов`язком суду за умови наявності відповідного подання органу опіки та піклування, оскільки в такому випадку у повному обсязі досягається мета цивільного судочинства: захист порушених, невизнаних, або оспорюваних прав особи, а в цьому конкретному випадку - забезпечення повноцінного здійснення своїх прав недієздатною особою.
		Крім того, фізична особа може бути призначена опікуном (піклувальником) лише за її згодою, що повинно бути виражено в письмовій заяві. Особа, яка виявила бажання виконувати обов`язки опікуна ( піклувальника), подає до органу заяву про клопотання перед судом про призначення її опікуном ( піклувальником). До заяви додається медичний висновок про те, що за станом здоров`я заявник може бути опікуном ( піклувальником). Спеціалісти органу опіки і піклування обстежують матеріально-побутові умови проживання майбутнього опікуна ( піклувальника), складають відповідний акт і готують до суду подання щодо кандидатури опікуна ( піклувальника).
		Пунктом 3.3 частини 3 Правил опіки та піклування, затверджених наказом Державного комітету України у справах сім`ї та молоді від 17 червня 1999 року, визначений перелік документів за наявності яких орган опіки та піклування призначає опікуна, а саме: рішення суду про визнання громадянина недієздатним, акт обстеження умов проживання особи, що потребує опіки, опис її майна та майбутнього опікуна, довідки про стан здоров`я особи, яка потребує опіки та її опікуна, довідки про судимість майбутнього опікуна.
		Тобто, нормами законодавства передбачено чіткий перелік документів та порядок призначення над недієздатними особами опіки.
		Всупереч вищезазначеним вимогам заявником не надано будь яких належних та допустимих доказів його звернення до Органу опіки і піклування в особі Святошинської районної державної адміністрації в м. Києві з приводу встановлення опіки над батьком.
		Представник Органу опіки і піклування в особі Святошинської районної державної адміністрації в м. Києві просила відмовити в задоволенні заяви.
		Належними є докази, які містять інформацію щодо предмета доказування (частина перша статті 77 ЦПК України).Достовірними є докази, на підставі яких можна встановити дійсні обставини справи (стаття 79 ЦПК України). Достатніми є докази, які у своїй сукупності дають змогу дійти висновку про наявність або відсутність обставин справи, які входять до предмета доказування (частина перша статті 80 ЦПК України).
		Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності.
		В матеріалах справи відсутні медичні документи, які підтверджують стійкий, хронічний психічний розлад здоров`я ОСОБА_3 та заявником належними та допустимими доказами не підтверджено наявність у ОСОБА_3 хронічного, стійкого психічного розладу, внаслідок чого він не здатний усвідомлювати значення своїх дій та (або) керувати ними.
		Доводи заявника про те, що його батько у зв`язку з отриманням у 2020 році травми та в наслідок зловживання протягом тривалого часу алкогольними напоями втратив повну цивільну дієздатність, не заслуговують на увагу, оскільки це є його судженням та припущенням, а питання встановлення діагнозу психічного розладу відноситься виключно до компетенції лікарів-психіатрів.
		Судом був допитаний ОСОБА_3 , якого заявник ОСОБА_1 просив визнати недієздатною особою, який самостійно надавав суду вичерпні за своїм змістом та зрозумілі відповіді на поставлені учасниками справи та судом запитання. ОСОБА_3 приймав активну участь у судових засіданнях, неодноразово надавав суду докладні і послідовні усні і письмові пояснення, зокрема щодо обставин, викладених у заяві ОСОБА_1 , в яких зазначав, що вважає себе нормальною людиною, не потребує встановлення над ним опіки та не погоджується з поданою заявою.
		При цьому, за наявними у справі доказами судом не встановлено обставин і підстав, передбачених положеннями частини другої статті 298 ЦПК України, які б свідчили про необхідність за участі лікаря-психіатра вирішувати питання про примусове направлення ОСОБА_3 на судово-психіатричну експертизу.
		Європейський суд з прав людини вказав, що згідно з його усталеною практикою, яка відображає принцип, пов`язаний з належним здійсненням правосуддя, у рішеннях судів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються. Хоча пункт 1 статті 6 Конвенції зобов`язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожен аргумент. Міра, до якої суд має виконати обов`язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною в залежності від характеру рішення (Серявін та інші проти України, № 4909/04, § 58, ЄСПЛ, від 10 лютого 2010 року).
		Суд, дослідивши наявні у справі докази, встановивши обставини, що мають суттєве значення для вирішення справи, дійшов висновку про відсутність підстав для задоволення заяви ОСОБА_1 , заінтересована особа: Орган опіки і піклування в особі Святошинської районної державної адміністрації в м. Києві, про визнання ОСОБА_3 недієздатним, встановлення над ним опіки та призначення опікуна.
		Керуючись ст. 12, 13, 81, 258-260, 293, 295-300 ЦПК України, ст. 36, 39, 40, 41, 58, 59, 60, 67, 300 ЦК України, суд,-
		УХВАЛИВ:
		Заяву ОСОБА_1 , заінтересована особа: Орган опіки і піклування в особі Святошинської районної державної адміністрації в м. Києві, про визнання ОСОБА_3 недієздатним, встановлення над ним опіки та призначення опікуна залишити без задоволення.
		Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.
		Рішення може бути оскаржено шляхом подачі апеляційної скарги безпосередньо до Київського апеляційного суду протягом тридцяти днів.
		Повний текст рішення виготовлено 11.03.2024 року
		 
		 
		 
		Суддя                                                    Ю.О. Твердохліб
		 
		Присяжні                                Висоцький В.В.
		 
		                                               Герасимюк К.А.

</body>
</html>

Логін:
Для помилки:

Пароль:
Для помилки:

Ваше ім'я:
Для помилки:

Ваш e-mail:
Для помилки:

Повідомлення:
Для помилки:

Введіть в поле результат арифметичного виразу:
Для помилки:

Зачекайте, будь ласка...