Єдиний державний реєстр судових рішень

Доступ до Реєстру здійснюється в тестовому (обмеженому) режимі. Для запобігання загрозам життю і здоров'ю суддів та учасників судового процесу, а також у разі виявлення ознак кіберзагрози, доступ до Реєстру або окремих рішень у ньому може бути обмежено.

Ласкаво просимо, !

Категорія справи № 760/10793/22 : Кримінальні справи (з 01.01.2019); Кримінальні правопорушення проти миру, безпеки людства та міжнародного правопорядку; Порушення законів та звичаїв війни.
Надіслано для оприлюднення: 11.03.2024. Зареєстровано: 12.03.2024. Забезпечено надання загального доступу: 13.03.2024.

Номер судового провадження: 1-кп/760/2535/24
Номер кримінального провадження в ЄРДР: 22022101110000156

<!DOCTYPE HTML PUBLIC "-//W3C//DTD HTML 4.01 Transitional//DE" "http://www.w3.org/TR/html4/loose.dtd">
<html>
	<head>
		<meta http-equiv="content-type" content="text/html; charset=utf-8" />
		<meta name="generator" content="Rtf2Html Converter" />
		<title>
			Єдиний державний реєстр судових рішень
		</title>
	</head>
	<body>
		 
		 Справа №760/10793/22 1-кп/760/2535/24
		В И Р О К
		ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
		11 березня 2024 року Солом`янський районний суд м.Києва у складі:
		головуючого судді ОСОБА_1 , 
		при секретарі судового засідання ОСОБА_2 , ОСОБА_3 , ОСОБА_4 , 
		за участі:
		прокурора ОСОБА_5 , ОСОБА_6 , ОСОБА_7 ,
		захисника ОСОБА_8 ,
		потерпілих ОСОБА_9 , ОСОБА_10 ,
		свідків ОСОБА_11 , ОСОБА_12 ,
		розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в м. Києві в порядку спеціального судового провадження кримінальне провадження №22022101110000156 від 27.05.2022 за обвинуваченням  ОСОБА_13 ,  ІНФОРМАЦІЯ_1 , громадянина РФ, уродженця м.Новокузнецьк РФ, останнє відоме місце реєстрації:  АДРЕСА_1 , місце проживання не встановлено, у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч.2 ст.28, ч.1 ст.438 КК України, -
		В С Т А Н О В И В:
		На розгляд Солом`янського районного суду м.Києва надійшов обвинувальний акт у кримінальному провадженні № 22022101110000156 від 27.05.2022, згідно з яким громадянин РФ ОСОБА_13 , беручи безпосередню участь у військовій агресії РФ на території України, будучи військовослужбовцем ЗС РФ та усвідомлюючи злочинність своїх дій, перебуваючи на території смт.Гостомель Київської області у березні 2022 року, вчинив кримінальне правопорушення проти волі, честі та гідності цивільних осіб, тобто жорстоке поводження із цивільним населенням на окупованій території Київської області. 
		Так, згідно з ст.28 Конституції України кожен має право на повагу до його гідності. Ніхто не може бути підданий катуванню, жорстокому, нелюдському або такому, що принижує його гідність, поводженню чи покаранню.
		Статтею 29 Конституції України передбачено, що кожна людина має право на свободу та особисту недоторканність. Ніхто не може бути заарештований або триматися під вартою інакше як за вмотивованим рішенням суду і тільки на підставах та в порядку, встановлених законом.
		Відповідно до ст.33 Конституції України кожному, хто на законних підставах перебуває на території України, гарантується свобода пересування.
		Статтею 68 Конституції України встановлено, що кожен зобов`язаний неухильно додержуватися Конституції України та законів України, не посягати на права і свободи, честь і гідність інших людей.
		Відповідно до ст.ст.31-33 Конвенції про захист цивільного населення під час війни від 12.08.1949 року (далі - Конвенція):
		- жодний примус фізичного чи морального порядку не може застосовуватися до осіб, які перебувають під захистом, зокрема з метою отримання від них або від третіх осіб якихось відомостей;
		- високі Договірні Сторони спеціально дають згоду на те, що їм забороняється застосування будь-яких заходів, які можуть завдати фізичних страждань або призвести до знищення осіб, що перебувають під захистом, які є під їхньою владою. Ця заборона поширюється не лише на вбивства, тортури, тілесні покарання, калічення та медичні чи наукові досліди, які не викликані потребою лікування особи, що перебуває під захистом, а й на будь-яке інше брутальне поводження з боку як цивільних, так і військових властей;
		- жодну особу, що перебуває під захистом, не може бути покарано за правопорушення, якого вона не вчинила особисто. Колективні покарання, так само як і будь-які залякування чи терор, забороняються. Пограбування забороняються. Репресалії стосовно осіб, які перебувають під захистом, та їхнього майна забороняються.
		Всупереч вищенаведеним нормам законодавства громадянин РФ ОСОБА_13 , проходячи військову службу за контрактом у ЗС РФ, у складі зведеного підрозділу управління росгвардії у Кемеровській області разом з іншими невстановленими військовослужбовцями ЗС РФ увійшов до смт.Гостомель Київської області, де примусово захопили квартири в житловому будинку за адресою: АДРЕСА_2 , зокрема квартиру, що на праві власності належить ОСОБА_11 . 
		В подальшому, після повної окупації смт.Гостомель Київської області ОСОБА_13 та невстановлені військовослужбовці ЗС РФ розпочали незаконні обшуки будівель міста з метою виявлення українського населення, військовослужбовців Збройних Сил України та співробітників правоохоронних органів. Зокрема, незаконні обшуки проводились за адресою: АДРЕСА_2 , та за адресою: АДРЕСА_2 .
		Так, 03.03.2022, приблизно о 14 год. 00 хв., ОСОБА_13 за попередньою змовою із іншими невстановленими особами - військовослужбовцями ЗС РФ почали перевіряти жителів будинку за адресою: АДРЕСА_2 , погрожуючи їм зброєю та роздягаючи їх догола. Після перевірки ОСОБА_10 , ОСОБА_9 та інші невстановлені досудовим розслідуванням цивільні особи утримувалися військовослужбовцями ЗС РФ в підвалі житлового будинку за адресою: АДРЕСА_2 . При цьому, ОСОБА_13 разом із невстановленими військовослужбовцями ЗС РФ вчиняли побиття, в т.ч. прикладами зброї по ребрах та ногах, погрожували зброєю ОСОБА_9 . Під час незаконного утримання в підвалі ОСОБА_13 та інші невстановлені військовослужбовці ЗС РФ знущались над утримуваними цивільними особами, відмовляли в їжі, питній воді, імітували розстріли. 
		Також ОСОБА_13 та невстановлені військовослужбовці ЗС РФ з застосуванням сили та залякування зброєю незаконно відібрали у ОСОБА_9 мобільний телефон «Samsung» та у ОСОБА_10 - мобільний телефон «Huawei».
		Крім того, 04.03.2022, приблизно о 15 год. 00 хв., ОСОБА_13 за попередньою змовою із іншими невстановленими особами - військовослужбовцями ЗС РФ почали перевіряти документи жителів будинку за адресою: АДРЕСА_2 , погрожуючи їм зброєю та незаконно відбираючи мобільні телефони. Після перевірки ОСОБА_12 та інших п`ятидесяти невстановлених досудовим розслідуванням осіб останні утримувалися військовослужбовцями ЗС РФ в підвалі вказаного житлового будинку. У вказаному підвалі також утримувалися особи, які проживали в будинку за адресою: АДРЕСА_2 . 
		При цьому, з метою надання законності своїм діям, ОСОБА_13 та інші військовослужбовці ЗС РФ пояснювали свої дії цивільному населенню як здійснення фільтраційних заходів.
		Таким чином, військовослужбовець РФ ОСОБА_13 обвинувачується у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 2 ст. 28, ч. 1 ст. 438 КК України, тобто у порушенні законів та звичаїв війни, а саме у жорстокому поводженні з цивільним населенням на окупованій території за попередньою змовою групою осіб.
		Прокурор у судових дебатах просив визнати ОСОБА_13 винним у вчиненні злочину, передбаченого ч. 2 ст. 28, ч. 1 ст. 438 КК України, та призначити останньому покарання у виді позбавлення волі на строк одинадцять років.
		Захисник не заперечував щодо доведеності винуватості ОСОБА_13 у вчиненні інкримінованого йому злочину, але з урахуванням того, що під час досудового розслідування та судового розгляду не досліджувалося можливе вчинення ОСОБА_13 злочину внаслідок виконання наказу, просив призначити останньому мінімальне покарання у виді восьми років позбавлення волі.
		Судовий розгляд даного кримінального провадження здійснювався в рамках передбаченого КПК України спеціального судового провадження, за відсутності обвинуваченого ОСОБА_13 (in absentia), з дотриманням вимог законодавства, в т.ч. щодо інформування ОСОБА_13 про його виклик до суду як обвинуваченого, про здійснення щодо нього спеціального судового провадження, з публікацією відповідних документів у засобах масової інформації загальнодержавної сфери розповсюдження (газета «Урядовий кур`єр»), на офіційних веб-сайтах Солом`янського районного суду м.Києва та Офісу Генерального прокурора. 
		Суд також ураховує, що можливість розглянути справу і прийняти у ній рішення за відсутності обвинуваченого відповідає загальним засадам демократичного суспільства, стандартам судового розгляду, закріпленим, зокрема, в Резолюції (75) 11 Комітету Міністрів Ради Європи від 19 січня 1973 року «Про критерії, що регламентують розгляд, що здійснюється за відсутності обвинуваченого».
		Чинне кримінально-процесуальне законодавство України надає обвинуваченому всі необхідні можливості в рамках спеціального судового провадження, щодо необхідності дотримання яких у справах за відсутності обвинуваченого (in absentia) зазначено в рішеннях ЄСПЛ, зокрема, надає право обвинуваченому бути терміново і докладно повідомленим мовою, яку він розуміє, про характер і підставу обвинувачення, мати достатній час і можливості для підготовки свого захисту, бути присутнім при розгляді справи, право на професійну правничу допомогу, право бути вислуханим, право оскаржити вирок тощо. Проте обвинувачений ОСОБА_13 цими правами не скористався, до суду не з`явився, показань суду не надавав, заяв, клопотань не подавав за відсутності будь-яких перешкод для реалізації своїх прав на території України.
		Суд також ураховує, що захист прав обвинуваченого ОСОБА_13 здійснювався за обов`язкової участі захисника - адвоката ОСОБА_8 .
		Крім того, суд дослідив основні наступні документи:
		- витяги з Єдиного реєстру досудових розслідувань у кримінальних провадженнях №22022101110000093 від 20.04.2022 року та №22022101110000156 від 27.05.2022 року за ознаками вчинення кримінальних правопорушень, передбачених ч.2 ст.28, ч.1 ст.438 КК України;
		- постанову від 27.05.2022 року про виділення з кримінального провадження №22022101110000093 від 20.04.2022 року матеріалів досудового розслідування щодо ОСОБА_13 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , у вчиненні ним кримінального правопорушення, передбаченого ч.2 ст.28, ч.1 ст.438 КК України, та присвоєння даному кримінальному провадженню №22022101110000156 від 27.05.2022 року;
		- постанови про створення групи слідчих та групи прокурорів від 21.04.2022 року, від 27.05.2022 року у кримінальних провадженнях №22022101110000093 від 20.04.2022 року та №22022101110000156 від 27.05.2022 року за ознаками вчинення кримінальних правопорушень, передбачених ч.2 ст.28, ч.1 ст.438 КК України;
		- постанову про залучення для підозрюваного ОСОБА_13 захисника до участі у кримінальному провадженні №22022101110000156;
		- повідомлення про підозру ОСОБА_13 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , від 26.05.2022 року, відповідно до якого слідчий СУ ГУ СБ України у м. Києві та Київській області повідомив ОСОБА_13 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , про те, що він підозрюється у вчиненні злочину - порушенні законів та звичаїв війни, тобто у жорстокому поводженні з цивільним населенням на окупованій території за попередньою змовою групою осіб, тобто у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч.2 ст.28, ч.1 ст.438 КК України, а також переклад даного повідомлення російською мовою;
		- повістки про виклик ОСОБА_13 до СУ ГУ СБ України у м. Києві та Київській області для допиту як підозрюваного на 30.05.2022 року о 10 год. 00 хв., 31.05.2022 о 10 год. 00 хв. та 01.06.2022 о 10 год. 00 хв., їх переклад російською мовою;
		- протокол вручення повідомлення про підозру та повісток про виклик на допит, з якого вбачається, що слідчий СУ ГУ СБ України у м.Києві та Київській області направив на електронну адресу ІНФОРМАЦІЯ_2 , яку використовує ОСОБА_13 , скан-копію повідомлення про підозру, повісток про виклик до СУ ГУ СБ України у м.Києві та Київській області на 30.05.2022 о 10 год. 00 хв., 31.05.2022 о 10 год. 00 хв. та 01.06.2022 о 10 год. 00 хв. для проведення допиту як підозрюваного українською мовою та російською мовою (переклад);
		- лист № 78/3/5/5-1561 щодо виконання доручення слідчого, згідно з яким встановлено, що відповідно до наказу військового керівництва РФ про вивід російських військ з території Київської області військовослужбовець ЗС РФ ОСОБА_13 у складі ЗС РФ, які окупували м.Гостомель Київської області, виїхав з території України 01.04.2022 року до території Республіки Білорусь, а 02.04.2022 року з території Республіки Білорусь виїхав на територію РФ, де й знаходиться до теперішнього часу;
		- постанови про оголошення підозрюваного ОСОБА_13 в розшук та в міжнародний розшук;
		- ухвалу слідчого судді Солом`янського районного суду м. Києва про дозвіл на затримання з метою приводу підозрюваного ОСОБА_13 для участі в розгляді клопотання про застосування до нього запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою;
		- ухвалу слідчого судді Солом`янського районного суду м. Києва про надання дозволу на здійснення спеціального досудового розслідування у кримінальному провадженні №22022101110000156 від 27.05.2022 року щодо ОСОБА_13 , ІНФОРМАЦІЯ_3 ;
		- лист до газети «Урядовий кур`єр» щодо розміщення в даному ЗМІ загальнодержавної сфери розповсюдження повідомлення підозрюваному ОСОБА_13 про здійснення спеціального досудового розслідування та повістки про виклик підозрюваного ОСОБА_13 при здійсненні спеціального досудового розслідування та відповідні роздруківки з цієї газети; 
		- протокол огляду, згідно з яким слідчим СУ ГУ СБ України у м.Києві та Київській області встановлено, що на інтернет-сторінці Офісу Генерального прокурора виявлено публікацію щодо повідомлення про виклик та відомості про здійснення спеціального досудового розслідування щодо ОСОБА_13 , повістки про його виклик на 18.07.2022, 19.07.2022 року та відповідні роздруківки з цієї інтернет-сторінки;
		- доручення прокурора відділу Київської обласної прокуратури слідчому СУ ГУ СБ України у м.Києві та Київській області про повідомлення сторони захисту та потерпілих про завершення досудового розслідування у кримінальному провадженні №22022101110000156 від 27.05.2022 року та надання доступу до його матеріалів;
		- повідомлення слідчого СУ ГУ СБ України у м.Києві та Київській області підозрюваному ОСОБА_13 та його захиснику ОСОБА_8 про завершення досудового розслідування та надання доступу до матеріалів досудового розслідування у кримінальному провадженні №22022101110000156 від 27.05.2022 року;
		- протокол доступу до матеріалів досудового розслідування у кримінальному провадженні №22022101110000156 від 27.05.2022 року, підписаний захисником ОСОБА_8 та потерпілими ОСОБА_9 та ОСОБА_10 ;
		- клопотання про здійснення спеціального судового провадження стосовно обвинуваченого ОСОБА_13 у кримінальному провадженні №22022101110000156 від 27.05.2022 року;
		- ухвалу Солом`янського районного суду м. Києва про здійснення Солом`янським районним судом м. Києва спеціального судового провадження у кримінальному провадженні №22022101110000156 від 27.05.2022 року відносно ОСОБА_13 ;
		- лист Солом`янського районного суду м. Києва про розміщення на офіційному веб-сайті даного суду та в газеті «Урядовий кур`єр», що є ЗМІ загальнодержавної сфери розповсюдження, повідомлення про здійснення Солом`янським районним судом м.Києва спеціального судового провадження у кримінальному провадженні №22022101110000156 від 27.05.2022 року відносно ОСОБА_13 та роздруківки таких повідомлень, роздруківки судових повісток про виклик обвинуваченого ОСОБА_13 в судові засідання, розміщені у ЗМІ загальнодержавної сфери розповсюдження (газета «Урядовий кур`єр»), на офіційних веб-сайтах Солом`янського районного суду м.Києва та Офісу Генерального прокурора.
		Вищевказані процесуальні документи не є доказами у розумінні КПК України, але враховуються судом, оскільки свідчать про дотримання вимог КПК України як під час досудового розслідування, так і судового розгляду, зокрема, щодо процедур спеціального досудового розслідування, спеціального судового провадження щодо ОСОБА_13 . 
		Крім того, судом встановлено, що обвинувальний акт щодо ОСОБА_13 перекладено російською мовою.
		У зв`язку з цим суд також доходить висновку, що стороною обвинувачення були здійснені всі можливі передбачені законом заходи щодо дотримання прав ОСОБА_13 як підозрюваного, обвинуваченого, зокрема на захист та доступ до правосуддя в кримінальному провадженні, в якому здійснювалося спеціальне досудове розслідування та спеціальне судове провадження (in absentia), що відповідає правовій позиції Європейського суду з прав людини (зокрема, справа «Колоцца проти Італії», рішення від 12 лютого 1985 року; справа «Шомоді проти Італії», рішення від 18 травня 2004 року). Серед іншого, ОСОБА_13 завчасно належним чином викликався до слідчого, є повідомленим про підозру у вчиненні злочину, передбаченого ч.2 ст.28, ч.1 ст.438 КК України, про висунуте обвинувачення у визначеному КПК України порядку, стороною обвинувачення вживалися всі заходи щодо обов`язкової участі захисника тощо.
		Таким чином, права ОСОБА_13 як на стадії досудового розслідування, так і судового провадження, були забезпечені на рівні реального використання, що гарантується ст.6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, ст.14 Міжнародного пакту про громадянські і політичні права.
		Щодо суті пред`явленого ОСОБА_13 обвинувачення, то суд ураховує наступне.
		Відповідно до ч.ч.1, 2 ст.2 Конвенції на додаток до положень, які втілюються в мирний час, ця Конвенція застосовується до всіх випадків оголошеної війни чи будь-якого іншого збройного конфлікту, що може виникнути між двома чи більше Високими Договірними Сторонами, навіть якщо одна з них не визнає стану війни.
		Конвенція також застосовується до всіх випадків часткової або цілковитої окупації Високої Договірної Сторони, навіть якщо ця окупація не натрапляє на жодний збройний спротив.
		Як передбачено ст.6 Конвенції, ця Конвенція повинна застосовуватися з самого початку будь-якого конфлікту або окупації, зазначених у статті 2.
		На території сторін конфлікту застосування Конвенції припиняється після загального припинення бойових дій.
		На окупованій території застосування цієї Конвенції припиняється через рік після загального припинення бойових дій, але окупаційна держава, настільки, наскільки вона виконує функції уряду на цій території, буде пов`язана на строк окупації положеннями таких статей цієї Конвенції: 1 - 12, 27, 29 - 34, 47, 49, 51 - 53, 59, 61 - 77 та 143.
		Особи, що перебувають під захистом, звільнення, репатріація або влаштування яких відбудуться після цих строків, будуть протягом зазначеного часу перебувати під захистом цієї Конвенції.
		Отже, міжнародне гуманітарне право (далі - МГП), у т.ч. Конвенція та Додаткові протоколи до неї, застосовується під час збройного конфлікту, поняття якого відсутнє у договірному міжнародному праві. 
		Разом з тим, визначення збройного конфлікту міститься у п. 70 Рішення Апеляційної палати МКТЮ у справі Душко Тадіча від 2 жовтня 1995 року («The Prosecutor v. Dusko Tadic»), згідно з яким «… збройний конфлікт існує тоді, коли має місце застосування збройної сили між Державами або тривале збройне насильство між урядовими силами та організованими збройними групами, або між такими групами в межах Держави. Міжнародне гуманітарне право застосовується з часу початку таких збройних конфліктів і виходить за межі припинення військових дій, поки не буде укладено мир; або, у випадку внутрішніх конфліктів, поки не буде досягнуто мирного вирішення конфлікту. До того моменту міжнародне гуманітарне право продовжує діяти на всій території ворогуючих Держав або, у випадку внутрішніх конфліктів, всій території, підконтрольній одній стороні, незалежно від того, чи ведуться там фактичні бої".
		Суд також ураховує, що відповідно до ч. 2 ст. 1 Закону України «Про забезпечення прав і свобод громадян та правовий режим на тимчасово окупованій території України» датою початку тимчасової окупації РФ окремих територій України є 19.02.2014 року.
		Окремі об`єкти нафтогазовидобування в межах континентального шельфу України є окупованими РФ з 19.02.2014 року. Перелік таких об`єктів визначається Кабінетом Міністрів України.
		Автономна Республіка Крим та місто Севастополь є тимчасово окупованими РФ з 20.02.2014 року.
		Окремі території України, що входять до складу Донецької та Луганської областей, є окупованими РФ (у тому числі окупаційною адміністрацією РФ) починаючи з 07.04.2014 року. Межі та перелік районів, міст, селищ і сіл, частин їх територій, тимчасово окупованих у Донецькій та Луганській областях з цієї дати, визначено Президентом України за поданням Міністерства оборони України, підготовленим на основі пропозицій Генерального штабу Збройних Сил України.
		Крім того, у зв`язку з військовою агресією РФ проти України, в Україні на підставі Указу Президента України №64/2022, затвердженого Законом України № 2102-IX, із 05 год. 30 хв. 24.02.2022 року введено і діє на даний час воєнний стан.
		Таким чином, з 19.02.2014 року на території України має місце міжнародний збройний конфлікт.
		Суд також ураховує, що не має бути доведено, що збройний конфлікт мав саме «причинний зв`язок» із вчиненим воєнним злочином, але існування збройного конфлікту має щонайменше відігравати істотну роль у здатності винного вчинити злочин, у його рішенні вчинити злочин, у способі його вчинення або тієї мети, з якою він був вчинений (справа «The Prosecutor v. Kunarac, Kovac and Vukovic», МТКЮ).
		Отже, діяння, викладені в обвинувальному акті щодо ОСОБА_13 , та які мали місце у березні 2022 року під час окупації ЗС РФ смт.Гостомель Київської області, відбувалися під час міжнародного збройного конфлікту і безпосередньо пов`язані з наявністю такого конфлікту. 
		Згідно з ч.2 ст.43 Додаткового протоколу до Женевських конвенцій від 12.08.1949 року, що стосується захисту жертв міжнародних збройних конфліктів (Протокол I) від 08.06.1977 року (далі - Протокол І), особи, які входять до складу збройних сил сторони, що перебуває в конфлікті (крім медичного і духовного персоналу, про який ідеться у статті 33 Третьої конвенції), є комбатантами, тобто вони мають право брати безпосередню участь у воєнних діях.
		Виходячи з ч.2 ст.44 Протоколу І всі комбатанти зобов`язані додержувати норм міжнародного права, застосовуваного в період збройних конфліктів.
		Таким чином, суд доходить висновку, що ОСОБА_13 у березні 2022 року мав статус комбатанта, усвідомлював наявність на території України міжнародного збройного конфлікту, що на момент викладених в обвинувальному акті діянь тривав вже більше 8 років, свій обов`язок додержуватися приписів міжнародного гуманітарного права.
		Крім того, суд ураховує, що згідно з ч.1 ст.4 Конвенції особами, що перебувають під захистом цієї Конвенції, є ті, хто в будь-який момент та за будь-яких обставин опиняються, у разі конфлікту чи окупації, під владою сторони конфлікту або окупаційної держави, громадянами яких вони не є.
		Відповідно до ст.13 Конвенції положення частини II (Загальний захист населення від деяких наслідків війни) стосуються всього населення країн, які перебувають у конфлікті, без будь-якої дискримінації за ознакою, зокрема, раси, національності, релігійних або політичних переконань, і спрямовані на полегшення страждань, спричинених війною.
		Згідно зі ч.1 ст.27 Конвенції особи, що перебувають під захистом, мають право за будь-яких обставин, на особисту повагу, повагу до своєї честі, права на сім`ю, їхніх релігійних переконань та обрядів, звичок та звичаїв. До них завжди слід ставитися гуманно й захищати їх, зокрема, від будь-якого акту насильства чи залякування, від образ та цікавості натовпу.
		Як передбачено ст.29 Конвенції, сторона конфлікту, під владою якої є особи, що перебувають під захистом, відповідає за поводження своїх представників із цими особами, причому це не знімає особистої відповідальності з таких представників.
		Відповідно до преамбули Протоколу I положення даних конвенцій та цього Протоколу повинні за всіх обставин цілком застосовуватися до всіх осіб, які перебувають під захистом цих документів, без яких-небудь несприятливих відмінностей, що полягають у характері чи походженні збройного конфлікту або у причинах, що висуваються Сторонами в конфлікті чи приписуються їм.
		Отже, цивільне населення, що перебувало у м. Гостомель Київської області протягом березня 2022 року під час окупації збройними силами РФ цього населеного пункту, мало статус осіб, що перебувають під захистом Конвенції.
		Як вже зазначалося, відповідно до ст.ст.31-33 вказаної Конвенції забороняється, зокрема: пограбування; жодний примус фізичного чи морального порядку не може застосовуватися до осіб, які перебувають під захистом, зокрема з метою отримання від них або від третіх осіб якихось відомостей; застосування будь-яких заходів, які можуть завдати фізичних страждань або призвести до знищення осіб, що перебувають під захистом, які є під їхньою владою. Ця заборона поширюється не лише на вбивства, тортури, тілесні покарання, калічення та медичні чи наукові досліди, які не викликані потребою лікування особи, що перебуває під захистом, а й на будь-яке інше брутальне поводження з боку як цивільних, так і військових властей. Жодну особу, що перебуває під захистом, не може бути покарано за правопорушення, якого вона не вчинила особисто. Колективні покарання, так само як і будь-які залякування чи терор, забороняються.
		Відповідно до ч.1 ст.146 Конвенції високі Договірні Сторони зобов`язуються надати чинності будь-якому закону, необхідному для надання дієвих карних санкцій для осіб, які вчинять, або наказують іншим учинити будь-яке серйозне порушення цієї Конвенції, визначеного в цій статті.
		Як встановлено ч.2 ст.146 Конвенції, кожна Висока Договірна Сторона зобов`язується розшукати осіб, яких обвинувачено у вчиненні або в наказі вчинити такі серйозні порушення, і представляють таких осіб, незалежно від їхнього громадянства, перед своїми судами. 
		Відповідно до ст.147 Конвенції, серйозні порушення, про які йдеться в попередній статті, становлять такі порушення, що охоплюють такі дії, якщо їх здійснено проти осіб або власності, які перебувають під захистом цієї Конвенції, зокрема: тортури або нелюдяне поводження, які умисно спричинять великі страждання чи серйозні травми тілу чи здоров`ю, нелегальне ув`язнення особи, що перебуває під захистом, захоплення полонених.
		Виходячи з ч.ч.1, 2 ст.75 Протоколу І кожна сторона має з повагою ставитися до особи, честі, переконань та релігійних обрядів усіх осіб, які перебувають під владою сторони, що бере участь у конфлікті, і не користуються сприятливим ставленням згідно з Конвенціями або згідно з цим Протоколом; заборонені й будуть залишатися забороненими в будь-який час і в будь-якому місці такі дії, незалежно від того, чиняться вони представниками цивільних чи воєнних органів: насильство над життям, здоров`ям і фізичним та психічним станом осіб, зокрема, катування всіх видів - фізичні чи психічні; тілесні покарання; знущання над людською гідністю, зокрема, принижуюче й образливе поводження; погрози вчинити будь-яку з вищезазначених дій.
		Крім цього, ст.1 Конвенції проти катувань та інших жорстоких, нелюдських або таких, що принижують гідність, видів поводження і покарання визначено, що термін "катування" означає будь-яку дію, якою будь-якій особі навмисне заподіюються сильний біль або страждання, фізичне чи моральне, щоб отримати від неї або від третьої особи відомості чи визнання, покарати її за дії, які вчинила вона або третя особа чи у вчиненні яких вона підозрюється, а також залякати чи примусити її або третю особу, чи з будь-якої причини, що грунтується на дискримінації будь-якого виду, коли такий біль або страждання заподіюються державними посадовими особами чи іншими особами, які виступають як офіційні, чи з їх підбурювання, чи з їх відома, чи за їх мовчазної згоди. В цей термін не включаються біль або страждання, що виникли внаслідок лише законних санкцій, невіддільні від цих санкцій чи спричиняються ними випадково.
		Суд, з урахуванням позиції захисту, звертає особливу увагу на ч.ч.2, 3 ст.2 вищевказаної Конвенції , відповідно до яких жодні виключні обставини, якими б вони не були, стан війни чи загроза війни, внутрішня політична нестабільність чи будь-який інший надзвичайний стан не можуть бути виправданням катувань. Наказ вищого начальника або державної влади не може служити виправданням катувань. 
		Щодо доказів у даному кримінальному провадженні, то суд виходить з наступного.
		Згідно з ст.84 КПК України доказами в кримінальному провадженні є фактичні дані, отримані у передбаченому цим Кодексом порядку, на підставі яких слідчий, прокурор, слідчий суддя і суд встановлюють наявність чи відсутність фактів та обставин, що мають значення для кримінального провадження та підлягають доказуванню. Процесуальними джерелами доказів є показання, речові докази, документи, висновки експертів.
		При цьому, відповідно до ч.1 ст.85 КПК України належними є докази, які прямо чи непрямо підтверджують існування чи відсутність обставин, що підлягають доказуванню у кримінальному провадженні, та інших обставин, які мають значення для кримінального провадження, а також достовірність чи недостовірність, можливість чи неможливість використання інших доказів.
		Як передбачено ч.ч.1,2 ст.86 КПК України, доказ визнається допустимим, якщо він отриманий у порядку, встановленому цим Кодексом. Недопустимий доказ не може бути використаний при прийнятті процесуальних рішень, на нього не може посилатися суд при ухваленні судового рішення.
		Стороною обвинувачення у даному кримінальному провадженні на доведення винуватості ОСОБА_13 у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч.2 ст.28, ч.1 ст.438 КК України, було надано наступні письмові докази, досліджені судом:
		- лист № 78/3/5/5-724 від 11.05.2022 року щодо виконання доручення слідчого, відповідно до якого 03.03.2022 року ОСОБА_13 , проходячи військову службу за контрактом у ЗС РФ, у складі зведеного підрозділу управління росгвардії у Кемеровській області увійшов до смт.Гостомель Київської області, де примусово зайняв одну з приватних квартир, яка розташована за адресою: АДРЕСА_3 . В подальшому ОСОБА_13 разом з іншими військовослужбовцями РФ розмістили у дворі вказаної будівлі військову техніку (машину типу БРДМ та танки) та примусово зібрали у підвалі цивільних мешканців, після чого почали здійснювати фільтраційні заходи з метою пошуку осіб, які активно підтримують проукраїнську позицію та військовослужбовців ЗС України. Під час виконання вказаних заходів ОСОБА_13 та інші військовослужбовці РФ почали жорстоко поводжуватись з цивільним населенням, яке примусово знаходилося у підвалі будинку АДРЕСА_2 , або мешкали на сусідніх вулицях. Зокрема, ОСОБА_13 приймав участь у насильницьких діях щодо цивільних, позбавлення їх права вільного пересування шляхом їх насильного розміщення в якості заручників понад 10 діб у вказаному підвалі без їх харчування та вільного пересування. Також ОСОБА_13 приймав участь у фільтраційних заходах, жорстоких допитах цивільних, під час яких погрожував останнім вбивством та наносив їм тілесні ушкодження; 
		- протокол пред`явлення особи для впізнання за фотознімками від 10.05.2022 року, згідно з яким потерпілому ОСОБА_10 було пред`явлено для впізнання фототаблицю, в якій містяться фотознімки, надруковані на принтері, що мають порядкові номери 1, 2, 3, 4 із зображеннями 4-х осіб чоловічої статті, приблизно одного віку, статури, та котрі не мають різких відмінностей у віці, зовнішності і одязі. Під час пред`явлення фотознімків для впізнання, прізвища осіб, зображених на них, не оголошувались. Потерпілий ОСОБА_10 повідомила, що серед пред`явлених на фотокартках осіб вона впізнає чоловіка, що зображений на фото №1, що підтверджується її підписом; 
		- протокол пред`явлення особи для впізнання за фотознімками від 10.05.2022 року, згідно з яким потерпілому ОСОБА_9 було пред`явлено для впізнання фототаблицю, в якій містяться фотознімки надруковані на принтері, що мають порядкові номери 1, 2, 3, 4 із зображеннями 4-х осіб чоловічої статті, приблизно одного віку, статури, та котрі не мають різких відмінностей у віці, зовнішності і одязі. Під час пред`явлення фотознімків для впізнання, прізвища осіб, зображених на них, не оголошувались. Потерпілий ОСОБА_9 повідомив, що серед пред`явлених на фотокартках осіб він впізнає чоловіка, що зображений на фото №2, що підтверджується його підписом;
		- протокол пред`явлення особи для впізнання за фотознімками від 10.05.2022 року, згідно з яким свідку ОСОБА_12 було пред`явлено для впізнання фототаблицю, в якій містяться фотознімки надруковані на принтері, що мають порядкові номери 1, 2, 3, 4 із зображеннями 4-х осіб чоловічої статті, приблизно одного віку, статури, та котрі не мають різких відмінностей у віці, зовнішності і одязі. Під час пред`явлення фотознімків для впізнання, прізвища осіб, зображених на них, не оголошувались. Свідок ОСОБА_12 повідомив, що серед пред`явлених на фотокартках осіб він впізнає чоловіка, що зображений на фото №4, що підтверджується його підписом;
		- протокол огляду від 10.05.2022 року, де об`єктом огляду була електронна сторінка в соціальній мережі «Вконтакте» за адресою ІНФОРМАЦІЯ_4 та на якій міститься профіль користувача соціальної мережі під іменем « ОСОБА_13 ». В опису користувача містяться наступні дані: дата народження - ІНФОРМАЦІЯ_5 , проживає в м. Новокузнецк (Кемеровська область), мобільний телефон НОМЕР_1 , електронна пошта: ІНФОРМАЦІЯ_2 Також були оглянуті фото, розміщені користувачем на вказаній сторінці, зокрема фото, на якому зображені особи у військовій формі з написом «ОМОН», крім того, на формі розміщені знаки розрізнення МВС РФ, серед яких присутній ОСОБА_13 , ІНФОРМАЦІЯ_1 ;
		- протокол огляду від 12.05.2022 року, відповідно до якого встановлено, що 13.03.2022 року ОСОБА_11 у квартирі за адресою: АДРЕСА_2 , виявив предмети (документи) військовослужбовців ЗС РФ, а саме водійське посвідчення громадянина РФ з наступними написами «1. ОСОБА_13 ; 2. ОСОБА_13 ОСОБА_13 ; 3. ІНФОРМАЦІЯ_1 Кемеровськая обл. Kemerovskaia oblast; 4а) 30.11.2018; 4b) 30.11.2028; 4с) ГИБДД 4202 GIBDD 4202; 5. НОМЕР_2; біля цифри 6 міститься фото чоловіка; біля цифри 7 міститься нерозбірливий напис чорнилом чорного кольору; 8. Кемеровська обл.; біля цифри 9 містяться квадрати з наступними написами в середині: B, B1, C, C1, M. Крім того, на зворотній стороні документа міститься наступний напис чорнилом червоного кольору: «НОМЕР_2»;
		- постанова від 12.05.2022 року про визнання речовим доказом вищевказаного водійського посвідчення громадянина РФ ОСОБА_13 ;
		- протокол огляду від 12.05.2022 року, яким встановлено підвальне приміщення, яке знаходиться за адресою: АДРЕСА_2 . До вказаного приміщення ведуть сходи, які виходять до коридору, по обидві сторони якого знаходяться двері. ОСОБА_9 продемонстрував приміщення, в якому він, його дружина ОСОБА_10 та донька ОСОБА_17 незаконно утримувалися військовослужбовцями ЗС РФ. Двері до вказаного приміщення були відкритими. Виявлене приміщення складається з двох кімнат. В одній кімнаті виявлено стільці, які скріплені між собою, а в іншій кімнаті матрац;
		- протокол слідчого експерименту від 12.05.2022 року, за участю ОСОБА_9 , ОСОБА_10 та двох понятих ОСОБА_18 , ОСОБА_19 , в якому зазначено, що проведеним слідчим експериментом було встановлено, що 03.03.2022 року ОСОБА_9 разом зі своєю дружиною ОСОБА_10 , дочкою ОСОБА_17 та батьками дружини знаходились за адресою: АДРЕСА_4 . Квартира знаходиться на другому поверсі. Приблизно о 14 год. 00 хв., ОСОБА_9 почув звуки розбитого скла та російську мову на першому поверсі будинку. Через декілька хвилин на другому поверсі хтось крикнув російською мовою «Кто добровольно откроет дверь, тот не пострадает», після чого ОСОБА_10 відкрила двері у квартиру. Перед ними стояло шість військовослужбовців ЗС РФ. Далі двоє з них увійшли до них у квартиру та відразу забрали у ОСОБА_9 та ОСОБА_10 мобільні телефони. Вказані військовослужбовці ЗС РФ розмовляли російською мовою та мали білі пов`язки на руках. Крім того, вони були озброєні автоматами. Далі, всіх примусово, погрожуючи застосуванням зброї, провели до підвалу сусіднього будинку за адресою: АДРЕСА_2 , де незаконно утримували. Наступного дня, 04.03.2022 року ОСОБА_9 дозволили вийти за ліками до власного будинку, але коли він з ще однім чоловіком вийшов з підвалу на вулицю, то два російських військовослужбовця почали їх бити. Відвівши ОСОБА_9 до гаража, який знаходиться навпроти будинку, в якому особи незаконно утримувались, один військовослужбовець ЗС РФ почав його бити руками по обличчю, а інший стояв за спиною та спостерігав. Після цього ОСОБА_9 вдарили кулаками в живіт та збили з ніг. Збивши з ніг, військовослужбовець ЗС РФ почав бити ОСОБА_9 кулаками по обличчю. В подальшому ОСОБА_9 поставили на коліна перед гаражем та нанесли удар прикладом автомата у праву ногу. Після побиття ОСОБА_9 відпустили додому, звідки він до кінця окупації не виходив. За медичною допомогою ОСОБА_9 не звертався, оскільки не мав на це змоги.
		Допитана у судовому засіданні потерпілий ОСОБА_10 пояснила, що у період з 24.02.2022 вона перебувала за адресою: АДРЕСА_2 . 03.03.2022 разом вона разом зі своїм чоловіком ОСОБА_9 та батьками були вдома. Приблизно в обід почула, як на першому поверсі вибиваються вікна та хтось залазить через них до будинку, через декілька хвилин на другому поверсі у коридорі почула як хтось крикнув російською мовою: «Кто добровольно откроет дверь, тот не пострадает», і вона відразу відчинила двері та побачила у коридорі групу військовослужбовців РФ у кількості шість чоловік. Далі двоє з них увійшли до них у квартиру, розмовляли російською мовою, на формі бачила російські нашивки та білі пов`язки на руках. Вони були озброєні та почали погрожувати їм застосуванням зброї. У неї та її чоловіка відібрали мобільні телефони. Після чого вивели всіх чоловіків на вулицю, роздягнули та провели тілесний огляд. Далі їх всіх зігнали до підвалу, де їх фактично тримали в заручниках. Наступного дня їх випустили і вони пішли до власної квартири, де хотіли взяти ліки. Її чоловік вийшов на вулицю, де був помічений військовослужбовцями РФ, які почали його бити. Після побиття її чоловік прийшов до дому та більше на вулицю не виходив. Як безпосередньо били її чоловіка ОСОБА_9 вона не бачила, але після повернення його додому в нього було побите обличчя, а також були сліди від ударів на ногах та животі. Після звільнення смт. Гостомель від окупантів при спілкуванні з сусідами їй стало відомо, що військові РФ також знущалися над ними, погрожували та тримали їх у заручниках, а чоловіків били та роздягали. Хто саме утримувався разом з нею, крім її чоловіка ОСОБА_9 та доньки ОСОБА_17 , не знає. Також пояснила, що під час перебування в підвалі військовослужбовці РФ їжі та води їм не давали.
		В судовому засіданні потерпілий ОСОБА_10 впізнала на фото з водійського посвідчення серія НОМЕР_2 ОСОБА_13 як військовослужбовця ЗС РФ, який разом з іншими військовослужбовцями ЗС РФ вчиняв вищезазначені нею дії.
		Допитаний у судовому засіданні потерпілий ОСОБА_9 пояснив, що з початку повномасштабного вторгнення РФ на територію України 24.02.2022 він перебував за адресою: АДРЕСА_2 . 03.03.2022 разом зі своєю дружиною ОСОБА_10 та батьками були вдома. Приблизно о 14 год. 00 хв. почув звуки розбитого скла та російську мову. Через декілька хвилин на другому поверсі у коридорі хтось крикнув російською мовою «Кто добровольно откроет дверь, тот не пострадает», і його дружина відчинила двері та вони побачили шістьох військовослужбовців РФ. Далі двоє з них увійшли до них у квартиру та відразу забрали у нього та дружини мобільні телефони. Розмовляли російською мовою. На формі бачив російські нашивки та білі пов`язки на руках. Вони були озброєні та почали погрожувати застосуванням зброї. Після чого його та всіх чоловіків, які знаходились у домі, вивели на вулицю, роздягнули та провели тілесний огляд. Далі їх всіх примусово, погрожуючи розстрілом, провели до підвалу сусіднього будинку, де їх фактично тримали в заручниках. Наступного дня їм дозволили вийти до власної квартири за ліками та теплою одежею. Однак, коли він з ще однім чоловіком вийшов з підвалу на вулицю, їх помітили військовослужбовці РФ, які почали їх бити, прийнявши за корегувальників. Після побиття він повернувся додому та більше на вулицю не виходив, опасаючись за своє життя та здоров`я. Після звільнення смт. Гостомель та при спілкуванні з сусідами та знайомими стало відомо, що вони теж зазнали знущань від військових РФ. Особисто його бив один військовослужбовець ЗС РФ, а інший стояв за спиною. Як йому стало відомо пізніше, цим військовослужбовцем ЗС РФ був ОСОБА_13 , якого він потім впізнав на фото. Його побиття здійснювалося руками по обличчю та декілька разів вдарили в живіт. Потім його збили з ніг та почали бити руками по обличчю. В подальшому його поставили на коліна перед будівлею та нанесли один удар у праву ногу прикладом автомата. Хто з цивільних осіб утримувався разом з ним, крім його дружини ОСОБА_10 та доньки ОСОБА_17 , не знає. 
		В судовому засіданні потерпілий ОСОБА_9 впізнав на фото з водійського посвідчення серія НОМЕР_2 ОСОБА_13 як військовослужбовця ЗС РФ, який разом з іншими військовослужбовцями ЗС РФ вчиняв вищевказані ним дії, зокрема, бив його.
		Допитаний у судовому засіданні свідок ОСОБА_12 пояснив, що з листопада 2019 року він разом зі своєю дружиною та донькою мешкають у найманій квартирі АДРЕСА_5 . 24.02.2022 року російські окупаційні війська розпочали штурм смт. Гостомель, а саме з гелікоптерів висадили десант в районі аеропорту. На наступний день до міста зайшла військова техніка ЗС РФ з розпізнавальними знаками у вигляді латинської літери «V» на бортах. 04.03.2022 року, приблизно о 15 год. 00 хв., він разом з двома сусідами знаходився на 6 поверсі на площадці біля сходів та туди зайшли троє чоловіків у військовій формі ЗС РФ з розпізнавальними знаками у вигляді білих стрічок на рукавах та автоматичною зброєю при собі. Він вказав цим військовим, що вони є мирними цивільними мешканцями вказаного будинку, на що військові запитали в них документи. Після перевірки їх документів, військові РФ перевірили всі відчинені квартири на шостому поверсі. Після цього військові РФ забрали в них мобільні телефони та наказали їм спуститись у підвал будинку. Коли вони спускались, то він побачив велику кількість військовослужбовців РФ, які піднімались на різні поверхи його будинку, виламували вхідні двері до квартир та входили до них. Коли він вийшов у двір, то побачив значну кількість російської військової техніки з розпізнавальними знаками у вигляді латинської літери «V» на бортах. Потім вони спустились у підвал будинку, де вже знаходилось біля 50 цивільних осіб з числа мешканців його будинку та будинку за номером 73 Е . Пояснив, що за весь час поки він знаходився у підвалі, російські військові приводили до них цивільних осіб, мешканців смт.Гостомель, які мали ознаки нанесених тяжких тілесних ушкоджень, щодо деяких з них проводили імітації розстрілу, тобто знущались над цивільними особами, та і взагалі у підвалі їх тримали у якості заручників, а самі російські військові проживали в їх квартирах та розграбовували цінні речі. 10.03.2022 року російські військові, які мешкали в їхньому та сусідньому будинку, виїхали в невідомому напрямку. Коли він дізнався про можливість евакуації до м. Київ не пам`ятає, проте в ніч з 10 на 11 березня він та інші мешканці будинку зібрались та 11.03.2022 року виїхали колоною до м. Києва. До свого місця проживання він повернувся вже після звільнення смт. Гостомель від окупаційних військ РФ. 
		Допитаний у судовому засіданні свідок ОСОБА_11 суду пояснив, що він мешкає з 2019 року у АДРЕСА_2 . Проживає один та працює в МНС. 13.03.2022 року після звільнення смт. Гостомель від вторгнення військових РФ він прибув до себе до дому. Увійшовши до своєї квартири помітив, що двері зламані та вибиті. Речі розкидані, все перевернуто та було помітно, що в його квартирі мешкали. Він почав наводити порядок, складати речі і біля входу на балкон на підлозі побачив посвідчення водія виписане на ОСОБА_13 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , уродженця Кемеровської області, громадянина РФ, видане ГІБДД, серія НОМЕР_2 . Потім, під час спілкування з мешканцями його будинку, які залишилися під час окупації смт. Гостомель та мешкали в підвалі, дізнався, що після вторгнення військових РФ, в його квартирі мешкали військові РФ приблизно днів 10-14. Після того, як він знайшов вищезазначене посвідчення, почав розпитувати мешканців будинку, кому воно належить та чи бачили вони вказану особу на фото, деякі повідомляли, що це військовослужбовець РФ, який їм погрожував. Крім того, під час спілкування з мешканцями будинку, вони казали, що їх тримали в заручниках в підвалі, погрожували зброєю, а деяких били та знущались. 
		В судовому засіданні судом було оглянуто виявлене ОСОБА_11 у квартирі за адресою: АДРЕСА_2 , водійське посвідчення, видане РФ з наступними написами «1. ОСОБА_13 ; 2. ОСОБА_13 ОСОБА_13 ; 3. ІНФОРМАЦІЯ_1 Кемеровськая обл. Kemerovskaia oblast; 4а) 30.11.2018; 4b) 30.11.2028; 4с) ГИБДД 4202 GIBDD 4202; 5. 99 05 0902731989; біля цифри 6 міститься фото чоловіка; біля цифри 7 міститься підпис ОСОБА_13 чорнилом чорного кольору; 8. Кемеровська обл. Kemerovskaia obl.; біля цифри 9 містяться квадрати з наступними написами всередині: B, B1, C, C1, M. Крім того, на зворотній стороні документа міститься наступний напис чорнилом червоного кольору: « НОМЕР_2 ».
		В судовому засіданні свідок ОСОБА_11 впізнав вищевказане посвідчення водія на ім`я ОСОБА_13 як за зовнішнім виглядом (є пом`ятим зсередини), так і за текстом документа, як таке, що знайшов у квартирі за адресою: АДРЕСА_2 , після звільнення смт. Гостомель від ЗС РФ.
		Стороною захисту у даному кримінальному провадженні доказів не надано.
		Передбачених законодавством України підстав для визнання доказів неналежними та недопустимими у судовому засіданні не встановлено.
		Суд виходить з ч.1 ст.62 Конституції України, згідно з якою особа вважається невинуватою у вчиненні злочину і не може бути піддана кримінальному покаранню, доки її вину не буде доведено в законному порядку і встановлено обвинувальним вироком суду.
		Як передбачено ч.2 ст.17 КПК України, ніхто не зобов`язаний доводити свою невинуватість у вчиненні кримінального правопорушення і має бути виправданим, якщо сторона обвинувачення не доведе винуватість особи поза розумним сумнівом.
		Зміст доведеності винуватості особи у вчиненні злочину поза розумним сумнівом закріплено, зокрема, в практиці Європейського суду з прав людини, згідно з якою цей Суд підтверджує, що критерієм, який застосовується при оцінюванні доказів, є доведення «поза розумним сумнівом», що може випливати із сукупності ознак чи неспростовних презумпцій факту, достатньо вагомих, чітких і узгоджених між собою (зокрема, рішення у справі «Авшар проти Туреччини», «Рудяк проти України»).
		Згідно з п.22 постанови Верховного Суду від 04.07.2018 року в справі № 688/788/15-к стандарт доведення поза розумним сумнівом означає, що сукупність обставин справи, встановлена під час судового розгляду, виключає будь-яке інше розумне пояснення події, яка є предметом судового розгляду, крім того, що інкримінований злочин був вчинений і обвинувачений є винним у вчиненні цього злочину.
		Таким чином, аналізуючи зібрані у кримінальному провадженні та досліджені під час судового розгляду докази, оцінюючи їх з точки зору належності, допустимості, достовірності, а їх сукупність - з точки зору достатності та взаємозв`язку, суд, розглядаючи кримінальне провадження відповідно до вимог ст.337 КПК України, в межах висунутого обвинувачення, вважає винуватість обвинуваченого ОСОБА_13 у вчиненні інкримінованого йому злочину, передбаченого ч.2 ст.28, ч.1 ст.438 КК України, тобто у порушенні законів та звичаїв війни, а саме у жорстокому поводженні з цивільним населенням на окупованій території за попередньою змовою групою осіб, доведеною поза розумним сумнівом. Суд вважає встановленим та доведеним у судовому засіданні відповідно до вимог КПК України, що ОСОБА_13 як військовослужбовець ЗС РФ під час вчинення злочину був комбатантом, вчинення даного злочину становить серйозне порушення МГП, є воєнним злочином, що відбувся проти захищених осіб - цивільного населення, яке проживало на тимчасово окупованій території, під час міжнародного збройного конфлікту, було пов`язано з ним, а обвинувачений розумів фактичні обставини, які свідчили про існування на території України міжнародного збройного конфлікту, діяв умисно, з усвідомленням суспільної небезпечності власних дій, які становлять об`єктивну сторону жорстокого поводження з цивільним населенням, і бажанням їх вчинити.
		Виходячи з вищенаведеного, суд за наслідками судового провадження вважає доведеним формулювання обвинувачення, яке пред`явлене ОСОБА_13 .
		Як встановлено ст.50 КК України, покарання є заходом примусу, що застосовується від імені держави за вироком суду до особи, визнаної винною у вчиненні кримінального правопорушення, і полягає в передбаченому законом обмеженні прав і свобод засудженого.
		Покарання має на меті не тільки кару, а й виправлення засуджених, а також запобігання вчиненню нових кримінальних правопорушень як засудженими, так і іншими особами.
		Покарання не має на меті завдати фізичних страждань або принизити людську гідність.
		Згідно з ч.1 ст.65 КК України суд призначає покарання:
		1) у межах, установлених у санкції статті (санкції частини статті) Особливої частини цього Кодексу, що передбачає відповідальність за вчинене кримінальне правопорушення, за винятком випадків, передбачених частиною другою статті 53 цього Кодексу;
		2) відповідно до положень Загальної частини цього Кодексу;
		3) враховуючи ступінь тяжкості вчиненого кримінального правопорушення, особу винного та обставини, що пом`якшують та обтяжують покарання.
		Як передбачено ч.2. ст.65 КК України, особі, яка вчинила кримінальне правопорушення, має бути призначене покарання, необхідне й достатнє для її виправлення та попередження нових кримінальних правопорушень. Більш суворий вид покарання з числа передбачених за вчинене кримінальне правопорушення призначається лише у разі, якщо менш суворий вид покарання буде недостатній для виправлення особи та попередження вчинення нею нових кримінальних правопорушень.
		Суд враховує, що ОСОБА_13 визнано винуватим у вчиненні умисного, закінченого, особливо тяжкого злочину, передбаченого ч.2 ст.28, ч.1 ст.438 КК України, а саме порушення законів та звичаїв війни.
		Обставин, що пом`якшували чи обтяжували б покарання обвинуваченого згідно із вимогами ст.ст.66, 67 КК України, судом не встановлено.
		На підставі вищевикладеного суд вважає за необхідне призначити ОСОБА_13 покарання у виді позбавлення волі на строк в межах санкції ч. 1 ст.438 КК України. 
		Цивільний позов у кримінальному провадженні не заявлено. 
		Долю доказів суд вирішує у відповідності до вимог ст. 100 КПК України.
		Процесуальні витрати відсутні.
		Запобіжний захід ОСОБА_13 не обирався.
		На підставі викладеного та керуючись стст.28, 29, 33, 68 Конституції України, ст.ст.2, 4, 6, 13, 27, 29, 31-33, 146, 147 Конвенції про захист цивільного населення під час війни від 12.08.1949 року, ст.ст.43, 44, 75 Додаткового протоколу до Женевських конвенцій від 12.08.1949 року, що стосується захисту жертв міжнародних збройних конфліктів (Протокол I) від 08.06.1977 року, ст.2 Конвенції проти катувань та інших жорстоких, нелюдських або таких, що принижують гідність, видів поводження і покарання, Резолюцією (75) 11 Комітету Міністрів Ради Європи від 19 січня 1973 року «Про критерії, що регламентують розгляд, що здійснюється за відсутності обвинуваченого», ст.2, 4, 63, 65-67, 438 КК України, стст.2, 4, 5, 17, 84-86, 100, 135, 323, 368 - 370, 373, 374, 395, 532 КПК України, суд, -
		УХВАЛИВ:
		ОСОБА_13 ,  ІНФОРМАЦІЯ_1 , визнати винуватим у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч.2 ст.28, ч.1 ст.438 КК України, та призначити йому покарання у виді позбавлення волі на строк 11 (одинадцять) років.
		Строк відбування покарання ОСОБА_13 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , рахувати з моменту звернення вироку до виконання.
		Цивільний позов у кримінальному провадженні не заявлено. 
		Водійське посвідчення, видане РФ на ім`я « ОСОБА_13 , ІНФОРМАЦІЯ_1 », серія НОМЕР_2 , разом з іншими доказами залишити в матеріалах кримінального провадження протягом усього часу їх зберігання.
		Процесуальні витрати відсутні.
		Запобіжний захід ОСОБА_13 не обирався.
		Вирок може бути оскаржений до Київського апеляційного суду через Солом`янський районний суд м. Києва протягом тридцяти днів з дня його проголошення. 
		Вирок набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, а у разі її подання, якщо його не скасовано, після ухвалення рішення судом апеляційної інстанції.
		Копію вироку не пізніше дня, наступного за днем його ухвалення, надіслати учасникам судового провадження.
		 
		Суддя                                                                      ОСОБА_1

</body>
</html>

Логін:
Для помилки:

Пароль:
Для помилки:

Ваше ім'я:
Для помилки:

Ваш e-mail:
Для помилки:

Повідомлення:
Для помилки:

Введіть в поле результат арифметичного виразу:
Для помилки:

Зачекайте, будь ласка...