Єдиний державний реєстр судових рішень

Доступ до Реєстру здійснюється в тестовому (обмеженому) режимі. Для запобігання загрозам життю і здоров'ю суддів та учасників судового процесу, а також у разі виявлення ознак кіберзагрози, доступ до Реєстру або окремих рішень у ньому може бути обмежено.

Ласкаво просимо, !

Категорія справи № 464/5680/23 : Цивільні справи (з 01.01.2019); Справи позовного провадження; Справи у спорах, що виникають із правочинів, зокрема договорів (крім категорій 301000000-303000000), з них; страхування, з них; позики, кредиту, банківського вкладу, з них.
Надіслано для оприлюднення: 12.03.2024. Зареєстровано: 12.03.2024. Забезпечено надання загального доступу: 13.03.2024.
Дата набрання законної сили: 17.09.2024
Номер судового провадження: 2/464/157/24

<!DOCTYPE HTML PUBLIC "-//W3C//DTD HTML 4.01 Transitional//DE" "http://www.w3.org/TR/html4/loose.dtd">
<html>
	<head>
		<meta http-equiv="content-type" content="text/html; charset=utf-8" />
		<meta name="generator" content="Rtf2Html Converter" />
		<title>
			Єдиний державний реєстр судових рішень
		</title>
	</head>
	<body>
		 
		Справа № 464/5680/23
		пр.№ 2/464/157/24 
		РІШЕННЯ
		ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
		 
		   12.03.2024 року Сихівський районний суд м.Львова в складі:             
		головуючої  судді - БЕСПАЛЬОК О.А.
		при секретарі судових засідань  БРИНОШ А.Я.,
		 
		розглянувши в порядку спрощеного позовного провадження у відкритому судовому засіданні у залі суду у місті Львові цивільну справу за позовом 
		 
		Акціонерного товариства комерційний банк «ПРИВАТБАНК» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості, 
		 
		в с т а н о в и в:
		 
		Позивач АТ КБ «ПриватБанк» звернувся до суду з позовом, в якому просить стягнути з відповідача ОСОБА_2 заборгованість за кредитним договором б/н від 30 квітня 2010 року, в розмірі 45529 грн. 60 коп. та понесені судові витрати. 
		Позов мотивують тим, що 30 квітня 2010 року між АТ КБ «ПриватБанк» та ОСОБА_2 було укладено кредитний договір б/н, згідно якого останній отримав кредит у вигляді встановленого кредитного ліміту на платіжну картку, зі сплатою відсотків за користування кредитом згідно умов договору. 30 квітня 2010 року відповідачем також була підписана Довідка про умови кредитування з використанням кредитки «Універсальна, 55 днів пільгового періоду», де своїм підписом підтвердив про ознайомлення з розрахунками суми плати за використання кредитних коштів. Банком на підставі договору відкрито картковий рахунок із початковим кредитним лімітом у розмірі, що зазначений у довідці про зміну умов кредитування та обслуговування картрахунку, відповідачу надано у користування кредитну картку. В подальшому розмір кредитного ліміту збільшився до 64000 грн. Таким чином, банк свої зобов`язання за договором виконав в повному обсязі, а саме, надав ОСОБА_2 можливість розпоряджатися кредитними коштами на умовах передбачених договором в межах встановленого кредитного ліміту. Відповідач зобов`язався повернути витрачену частину кредитного ліміту відповідно до умов договору, а саме, щомісячними платежами у розмірі мінімального платежу від суми заборгованості, який встановлений договором. Однак в процесі користування кредитним рахунком ОСОБА_2 не надав своєчасно банку кошти для погашення заборгованості за борговими зобов`язаннями, у зв`язку з чим виникла заборгованість у розмірі 45529 грн. 60 коп. станом на 31 липня 2023 року, яка складається з 36150 грн.30 коп. заборгованості за кредитом, 9379 грн. 30 коп.  заборгованості за відсотками за користування кредитом. Просять позов задоволити та стягнути з ОСОБА_2 зазначену заборгованість, а також понесені судові витрати.
		Представник позивача в судове засідання не з`явився, подав заяву про розгляд справи за відсутності представника, проти заочного розгляду справи не заперечує, позов підтримує в повному обсязі та просить такий задоволити.
		Відповідач та його представник адвокат Носова Ю.М. в судовому засіданні позов заперечили, просили у задоволенні такого відмовити. Крім того, подали відзив на позов, в обгрунтування якого покликаються на те, що дійсно ОСОБА_2 має картковий рахунок у Приватбанку за договором без № від 30 квітня 2010 року. На картці дійсно був встановлений кредитний ліміт коштів, які надавались в кредит і встановлений пільговий період при умові вчасного повернення коштів на рахунок без сплати відсотків  55 днів. Кредитний ліміт перед 18 вересням 2022 року становив 64000 грн. ОСОБА_2 дійсно користувався цим кредитним рахунком і не мав претензій від Приватбанку, оскільки ніколи не використовував суми ліміту, який було встановлено в різний період часу в різних сумах. В середньому мав заборгованість перед банком 10500 грн., що відстежується довідкою про рух коштів по рахунку за період часу з 2010 року, користувався кредитними коштами та завжди вчасно повертав позичені кошти та сплачені відсотки за користування коштами, як встановлено умовами договору. Однак, ОСОБА_2 заперечує про частину обставин, які викладені в позові, оскільки не користувався коштами кредиту з зазначеного рахунку у період часу з 14 липня по 18 вересня 2022 року. У цей період часу, як стверджує відповідач його доступом до рахунку заволоділи невідомі особи  злочинці, які обізнані про порядок роботи банківських платіжних систем та деякими особистими відомостями відповідача, викрали з його рахунку гроші на загальну суму 35928 грн. у містах Дніпропетровської області, вірогідно Дніпра і Кривого рогу, невідома особа без дозволу відповідача витратила його кредитні кошти кількома способами, зняття готівки в банкоматі 10000 грн., 2 рази по 400 грн., 5000 грн., оплатила розваги 1440 грн., 1730 грн., 999 грн., послуги телеком на суму 11999 грн. ОСОБА_2 у цей день чи напередодні намагався продати особисте майно в інтернет платформі ОЛХ, вважає, що при оформленні такого продажу став жертвою шахраїв, які отримали номер його картки, маючи його номер телефону, хоча вважав, що надає відомості про картку банку для отримання на неї грошей від продажу. Під час виконання зазначених операцій по витрачанню його коштів, ОСОБА_2 не знав, дозволу на такі нікому не надавав, фізично був відсутній у місцях, де відбувалось зняття і витрачання коштів. Отже, злочинці шляхом незаконних дій у банківських системах, викрали частину коштів кредитного ліміту, а 18 вересня 2022 року виявиши, що відбувається крадіжка його коштів, зателефонував до Приватбанку та встиг заблокувати декілька операцій, тому 1440 грн. та 999 грн. повернуто банком на кредитний рахунок відповідача  без його фізичної участі. Крім того, ОСОБА_2 відразу зателефонував до поліції за номером 102, однак йому повідомили, щоб звертався у робочий день, що він і зробив 19 вересня 2022 року, де зареєстрували кримінальне провадження по факту за ч.1 ст.190 КК України, яке розслідується й досі, однак перекваліфіковано на ч.3 ст.190 КК України. ОСОБА_2 звернувся до банку про повернення коштів та припинити нараховувати відсотки на такі, які були витрачені злочинцями, однак банк у задоволенні заяв відмовив. Зазначають, що ОСОБА_2 вносив на рахунок кошти, для погашення тієї суми заборгованості, що витратив до 18 вересня 2022 року на загальну суму 5580 грн. 14 коп. (20 вересня 2022 року  3487 грн. 85 коп., 03 жовтня 2022 року  5150 грн.). У момент виявлення крадіжки коштів 18 вересня 2022 року ОСОБА_2 телефонував до поліції та знаходився у Львівській області, хоч його кошти списувались та витрачались у Дніпропетровській області. Враховуючи усі викладені факти просять у задоволенні позову відмовити повністю. 12 березня 2024 року подав заяву про розгляд справи у його відсутності.
		Представником позивача АТ КБ «Приватбанк» подано 13 жовтня 2023 року відповідь на відзив до позову в якому зазначають, зокрема, про те, що відкрите кримінальне проваджння за заявою ОСОБА_2 не є підставою звільнення останнього від взятих на себе зобов`язань за кредитним договором, жодних доказів того, що операції здійснювала інша особа до суду не подано. Крім того, за результами розгляду кримінальної справи та у разі винесення судом вироку, відповідач має право відшкодувати кошти шляхом стягнення з винної особи, якщо така буде встановлена. Щодо кредитних коштів та відсотків, зазначають, що повернення кредиту є основним принципом кредитування, не повернення наданого кредиту, відсотків та винагороди може негативно відобразитись на функціонуванні банку в цілому. Нормами банківського законодавства забороняється банкам встановлювати окремій особі більш сприятливі умови, ніж іншим клієнтам банку за аналогічними договорами. Просить позов задоволити у повному обсязі. 
		Ухвалою суду від 28 серпня 2023 року відкрито провадження у справі та призначено таку до судового розгляду в порядку спрощеного позовного провадження з повідомленням (викликом) сторін на 11 вересня 2023 року.
		Ухвалою суду від 11 вересня 2023 року судовий розгляд у справі відкладено до 28 вересня 2023 року через неявку сторін та клопотання відповідача про відкладення розгляду справи, у зв`язку з тим, що має намір скористатись правовою допомогою.
		28 вересня 2023 року в судовому засіданні продовжено перерву до 12 жовтня 2023 року у зв`язку з клопотанням представника відповідача про відкладення розгляду справи та заявленням ряду клопотань про витребування доказів.
		12 жовтня 2023 року в судовому засіданні продовжено перерву у розгляді справи за клопотанням відповідача та його представника, для надання часу для збирання доказів до 31 жовтня 2023 року.
		19 жовтня 2023 року АТ КБ «Приватбанк» уточнило позовні вимоги, зменшивши такі, просить стягнути з ОСОБА_2 45460 грн. 49 коп., з яких 36150 грн. 30 коп. заборгованість за тілом кредиту, 9310 грн. 19 коп.  заборгованості за простроченими відсотками.
		31 жовтня 2023 року в судовому засіданні продовжено перерву до 14 листопада 2023 року за клопотанням представника відповідача для надання часу для витребування доказів.
		14 листопада 2023 року в судовому засіданні продовжено перерву до 29 листопада 2023 року у зв`язку з заявленим клопотанням представника відповідача ОСОБА_3 
		29 листопада 2023 року в судому засіданні продовжено перерву до 18 грудня 2023 року у зв`язку з черговим клопотанням представника відповідача про продовження перерви та надання часу для зібрання доказів.
		Ухвалою суду від 18 грудня 2023 року в судовому засіданні продовжено перерву до 28 грудня 2023 року, визнано явку представника позивача обов`язковою.
		28 грудня 2023 року за клопотанням представника відповідача в судовому засіданні продовжено перерву до 24 січня 2024 року.
		Ухвалою суду від 24 січня 2024 року в судовому засіданні продовжено перерву до 08 лютого 2024 року, у зв`язку з заявленим клопотанням представника відповідача.
		08 лютого 2024 року в судовому засіданні вкотре продовжено перерву до 22 лютого 2024 року, у зв`язку з неявкою представника позивача, явка якого визнана судом обов`язковою та заявленим клопотанням представника відповідача про продовження перерви.
		22 лютого 2024 року ухвалою суду продовжено перерву в судовому засіданні до 12 березня 2024 року у зв`язку з неявкою сторін в судове засідання. Відповідач повідомив суд про неможливість явки в судове засідання, через відсутність можливості залишити бабусю, опікуном якої призначений.
		З`ясувавши дійсні обставини справи та перевіривши їх доказами, суд приходить до наступного висновку. 
		Судом встановлено, що ОСОБА_2 звернувся до АТ КБ «ПриватБанк» з метою отримання банківських послуг, у зв`язку з чим підписав заяву б/н від 30 квітня 2010 року, що підтверджується копією анкети-заяви. (а.с.20)
		При укладанні договору сторони керувались ч.1 ст.634 ЦК України, згідно якої договором приєднання є договір, умови якого встановлені однією із сторін в формулярах або інших стандартних формах, який може бути укладений лише шляхом приєднання другої сторони до запропонованого договору в цілому. Друга сторона не може запропонувати свої умови договору.
		ОСОБА_2 при підписанні анкети  заяви підтвердив свою згоду на те, що підписана заява разом з «Умовами та правилами надання банківських послуг», «тарифами» складає між ним та банком Договір про надання банківських послуг, що стверджується підписом у заяві, якою підтверджується той факт, що відповідач був повністю проінформований про умови кредитування в АТ КБ «Приватбанк», які надавались йому для ознайомлення у письмовій формі. Формулярами та стандартними формами є саме «Умови та правила надання банківських послуг» та «Тарифи», які згідно до заяви отримані ОСОБА_2 для ознайомлення в письмовій формі.
		Підписавши заяву між сторонами, у відповідності до ст.634 ЦК України, був укладений договір про надання банківських послуг, який за своєю природою є змішаним договором і містить в собі, зокрема, умови договору банківського рахунку (ст.1066 ЦК України) та кредитного договору (ст.1054 ЦК України).
		У відповідності до ч.1 ст.1066 ЦК України за договором банківського рахунка банк зобов`язується приймати і зараховувати на рахунок, відкритий клієнтові (володільцеві рахунка), грошові кошти, що йому надходять, виконувати розпорядження клієнта про перерахування і видачу відповідних сум з рахунка та проведення інших операцій за рахунком.
		Як вбачається з норми частини 1,2 ст.1069 ЦК України якщо згідно з договором банківського рахунку банк здійснює платежі з рахунку клієнта, незважаючи на відсутність на ньому коштів (кредитування рахунку), вважається, що банк надав клієнтові кредит на відповідну суму із дня здійснення цього платежу, таким кредитом і є овердрафт.
		30 квітня 2010 року ОСОБА_2 також була підписана Довідка про умови кредитування з використанням кредитки «Універсальна, 55 днів пільгового періоду», в якій останній власним підписом підтвердив, що з фінансовими умовами надання кредитки «Універсальна, 55 днів пільгового періоду» і прикладами розрахунку суми плати за використання кредитних коштів ознайомлений.
		На підставі договору надання банківських послуг АТ КБ «Приватбанк» відкрито картковий рахунок із початковим кредитним лімітом у розмірі, що зазначений у довідці про зміну умов кредитування та обслуговування картрахунку, відповідачу надано у користування кредитну картку. У подальшому розмір кредитного ліміту збільшився до 64000 грн.
		Щодо встановлення та зміни кредитного ліміту АТ КБ «Приватбанк»№ керувався п.п.2.1.1.2.3 договору, на підставі яких ОСОБА_2 дав свою згоду щодо прийняття будь  якого розміру кредитного ліміту та його зміну за рішенням та ініціативою банку. 
		Таким чином, банк свої зобов`язання за договором виконав в повному обсязі, а саме, надав ОСОБА_2 можливість розпоряджатися кредитними коштами на умовах, передбачених договором та в межах встановленого кредитного ліміту, а відповідач зобов`язався повернути витрачену частину кредитного ліміту відповідно до умов договору, а саме, щомісячними платежами у розмірі мінімального платежу від суми заборгованості, який встановлений договором.
		Однак, в процесі користування кредитним рахунком, як зазначає банк, ОСОБА_2 не надав своєчасно банку грошові кошти для погашення заборгованості за борговими зобов`язаннями, що відображається у розрахунку заборгованості за договором, та підтверджується випискою по рахунку.
		АТ КБ «Приватбанк» стверджує, що у порушення п.2.1.1.5.5 договору, а також ст.ст.509,526,1054 ЦК України ОСОБА_2 зобов`язання за вказаним договором не виконав, хоча ст.629 ЦК України визначено, що договір є обов`язковим для виконання сторонами.
		Статтею 610 ЦК Українипередбачено, що порушенням зобов`язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов`язання (неналежне виконання).
		Згідно зст.611 ЦК Україниу разі порушення зобов`язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема, сплата неустойки. У відповідності дост.612 ЦК Україниборжник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов`язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.
		Виникнення простроченої заборгованості відбувається у разі несплати мінімального платежу до останнього календарного числа (включно) місяця, наступного за місяцем, у якому було здійснено витрати з рахунку кредитного ліміту, зобов`язання клієнта банку вважаються простроченими.
		Через порушення зобов`язань за кредитним договором у ОСОБА_2 станом на 31 липня 2023 року виникла заборгованість у розмірі 45529 грн. 60 коп., яка складається з 36150 грн. 30 коп.  заборгованості за кредитом, 9379 грн. 30 коп. заборгованості за відсотками за користування кредитом.
		АТ КБ «Приватбанк» зазначає, що ОСОБА_2 продовжує ухилятися від виконання своїх зобов`язань і не погашає заборгованість за договором про надання банківських послуг, що порушує законні права та інтереси АТ УБ «Приватбанк».
		ОСОБА_2 підтвердив факт укладення договору про надання банківських послуг та використання ним кредитки, як наслідок - користування кредитними коштами, однак заперечує розмір заборгованості, оскільки даний спір виник через вчинення відносно нього невідомими особами шахрайських дій та заволодіння його грошовими коштами. На підтвердження заперечень, подає наступні докази.
		Відповідно до виписки Приватбанку по банківському рахунку ОСОБА_2 , що є предметом дослідження у даній справі вбачається, що з рахунку відповідача відбулось списання грошових коштів за період з 18-19 вересня 2022 року на суму 11999 грн. у м.Кривий Ріг, 999 грн. у м.Дніпро, 1730 грн. у м.Дніпро, 1440 грн. у м.Дніпро, 5000 грн., 4000 грн., 10000 грн. було знято з рахунку в банкоматі по АДРЕСА_1 не зазначено, а всього на суму 35928 грн. з комісією у розмірі 760 грн.
		Крім того, ОСОБА_2 подано копію довідки про отримання допомоги з відділу соціального захисту №4696 від від 21 вересня 2022 року, про те, що ОСОБА_2 , житель АДРЕСА_2 перебуває на обліку в управлінні праці та соціального захисту населення Сихівського району, та йому відповідно до Постанови КМУ №832 від 26 липня 1996 року з 07 жовтня 2016 року по даний час призначено допомогу компплату по догляду за особою похилого віку  інваліда І групи за ОСОБА_4 
		ОСОБА_2 на підтвердження заперечення щодо вимог позову надав скрін банківської картки, яка заблокована.
		Крім того, ОСОБА_2 надано копію заяви на ім`я директора банку про розкриття банківської таємниці, а саме, надання фотозображення особи чи осіб, яка 18 вересня 2022 року знімала кошти у банкоматі м.Кривий Ріг з рахунку, що йому належить. Банк задовольнив клопотання ОСОБА_2 та надав фотозображення невідомих осіб, які у відповідний час знімали кошти з банківського рахунку відповідача.
		Судом встановлено, що 18 вересня 2022 року біля 13 год. 30 хв. невідома особа, перебуваючи у невстановленому місці, шляхом обману та зловживання довірою під приводом купівлі товару з ОЛХ доставкою, шахрайським шляхом заволоділа грошовими коштами ОСОБА_2 у розмірі 35928 грн. Вказані обставини відповідачем АТ «КБ «ПриватБанк» не спростовувались, а тому у відповідності до ст.82 ЦПК України доказуванню не підлягають.
		За фактом заволодіння грошовими коштами 19 вересня 2022 року ОСОБА_2 подав до АТ КБ «Приватбанк» заяву по кредитній картці № НОМЕР_1 з вимогою про скасування зазначених операцій на загальну суму 35928 грн. за 18 вересня 2022 року та окрему заяву з вимогою про не нарахування відсотків на вказану суму.
		Листом Приватбанку від 03 жовтня 2022 року ОСОБА_2 повідомлено про те, що банк не має можливості повернути кошти та надано рекомендацію звернутися до правоохоронних органів.
		Листом Приватбанку від 21 жовтня 2022 року ОСОБА_2 відмовлено у задоволенні заяви про не нарахування відсотків на суму коштів у розмірі 35928 грн., якою заволоділи шахраї.
		Відповідачем надано суду витяг з ЄРДР про зареєстроване кримінальне провадження №12022142410000349 20 вересня 2022 року за його заявою, про те, що 18 вересня 2022 року біля 13 год. 30 хв. невідома особа, перебуваючи у невстановленому місці, шляхом обману та зловживання довірою під приводом купівлі товару з ОЛХ доставкою, шахрайським шляхом заволоділа його грошовими коштами, завдавши матеріальної шкоди у розмірі 35928 грн.
		У відповідь на запит суду з ВП №2 ЛРУП №2 ГУ НП у Львівській області за №8896/39/09/23 від 11 жовтня 2023 року скеровано копію матеріалів кримінального провадження за №12022142410000349 від 20 вересня 2022 року, крім того, ОСОБА_2 надано суду клопотання про долучення до матеріалів справи копії документів з даного кримінального провадження, а саме, витягу з кримінального провадження про реєстрацію заяви повідомлення ОСОБА_2 , протоколу про прийняття заяви про вичнення кримінального правопорушення від 19 вересня 2022 року від ОСОБА_2 , протоколу допиту потерпілого ОСОБА_2 від 20 вересня 2022 року, копію виписки з рахунку потерпілого з Приватбанк за перілд з 18-19 вересня 2022 року, заяву ОСОБА_2 від 15,30 листопада, 06,13 грудня 2022 року про надання на ознайомлення матеріалів кримінального провадження та повідомлення про хід проведення такого, листа ВП №2 ЛРУП №2 ГУ НП у Львівській області №7840/39/09/22 від 23 грудня 2022 року в якому повідомлено, що звернулись до суду з клопотанням про тимчасовий доступ до речей і документів, яке задоволене судом, досудове розслідування у кримінальному провадженні триває, копію ухвали суду від 27 грудня про задоволення клопотання про тимчасовий доступ до речей і документів, протоколу тимчасового доступу до речей і документів від 20 лютого 2022 року, опис речей і документів, які були вилучені на підставі ухвали слідчого судді від 20 лютого 2023 року, протоколу тимчасового доступу до речей і документів від 20 лютого 2023 року та опису речей і документів, які були вилучені на підставі ухвали слідчого судді від 20 лютого 2023 року, протоколу тимчасового доступу до документів (інформації), які містять охоронювану законом таємницю від 21 лютого 2023 року та опису від 10 липня 2023 року, копію ухвали слідчого судді від 14 липня 2023 року про часткове задоволення клопотання слідчого про тимчасовий доступ до речей і документів, копію виписки з карткового рахунку ОСОБА_2 та витрати по картці 19 вересня 2022 року, заяву ОСОБА_2 від 02 жовтня 2023 року про надання матеріалів кримінального провадження для ознайомлення та інформації про рух такого, відповідь з відділку поліції №8474/39/09/2023 від 02 жовтня 2023 року про те, що у кримінальному провадженні триває досудове розслідування.
		13 жовтня 2023 року на адресу суду скеровано відповідь №9839/39/09/23 з ВП №2 ДРУП №2 ГУ НП у Львівській області про те, що у кримінальному провадженні №12022142410000349 від 20 версеня 2022 року триває досудове розслідування, вживаються заходи щодо всебічного, повного і неупередженого дослідження усіх обставин кримінального провадження та проводяться слідчі дії з метою отримання доказів вини особи, причетної до вчинення кримінального правопорушення. В даному кримінальному провадженні вручення письмового повідомлення про підозру не здійснювалось.
		Листом ВП № ЛРУП №2 ГУ НП у Львівській області №2737/13/01-2023 від 10 листопада 2023 року повідомлено, що дійсно 18 вересня 2022 року у 15 год. 29 хв. з абонентського номеру НОМЕР_2 на спец лінію 102 надійшло повідомлення від ОСОБА_2 з повідомленням, що подав оголошення на ОЛХ, надав номер картки та з його рахунку зняли 35000 грн. у м.Дніпро, подія відбулась годину тому.
		Як зазначає відповідач ОСОБА_2 , жодних сповіщень про рух коштів, а саме, зняття готівки, розрахунків його карткою, він не отримував, банк не сповіщав його про дані операції шахраїв. Одразу, ж як виявив втрату коштів з рахунку, зателефонував на гарячу лінію «Приватбанку» та повідомив, що кошти, які знімаються з його рахунку витрачаються не ним, а невідомими особами, як наслідок, банк заблокував 2 крайні операції і повернув кошти на рахунок ОСОБА_2 . Крім того, про несанкціоноване списання коштів і користування його рахунком шахраями він повідомив на гарячу лінію «102».
		Стаття 1 Закону України «Про захист прав споживачів» визначає: споживачем є фізична особа, яка придбаває, замовляє, використовує або має намір придбати чи замовити продукцію для особистих потреб, безпосередньо не пов`язаних з підприємницькою діяльністю або виконанням обов`язків найманого працівника (пункт 22); продукція - це будь-які виріб (товар), робота чи послуга, що виготовляються, виконуються чи надаються для задоволення суспільних потреб (пункт 19); послугою є діяльність виконавця з надання (передачі) споживачеві певного визначеного договором матеріального чи нематеріального блага, що здійснюється за індивідуальним замовленням споживача для задоволення його особистих потреб (пункт 17); виконавець - це суб`єкт господарювання, який виконує роботи або надає послуги (пункт 3).
		Аналіз наведених норм закону свідчить про те, що позивач ОСОБА_2 є споживачем фінансових послуг, а банк - їх виконавцем та несе відповідальність за неналежне надання цих послуг.
		Як свідчить тлумачення статті 526 ЦК України цивільне законодавство містить загальні умови виконання зобов`язання, що полягають у його виконанні належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться. Це правило є універсальним і підлягає застосуванню як до виконання договірних, так і недоговірних зобов`язань. Недотримання умов виконання призводить до порушення зобов`язання.
		У постанові Верховного Суду України від 13 травня 2015 року у справі № 6-71цс15 зазначено, що відповідно до пунктів 6.7, 6.8 Положення №223 банк у разі здійснення недозволеної або некоректно виконаної платіжної операції, якщо користувач невідкладно повідомив про платіжні операції, що ним не виконувалися або які були виконані некоректно, негайно відшкодовує платнику суму такої операції та, за необхідності, відновлює залишок коштів на рахунку до того стану, у якому він був перед виконанням цієї операції. Користувач не несе відповідальності за здійснення платіжних операцій, якщо спеціальний платіжний засіб було використано без фізичного пред`явлення користувачем або електронної ідентифікації самого спеціального платіжного засобу та його держателя, крім випадків, коли доведено, що користувач своїми діями чи бездіяльністю сприяв втраті, незаконному використанню персонального ідентифікаційного номера або іншої інформації, яка дає змогу ініціювати платіжні операції.
		Згідно зі ст.1073 ЦК України у разі несвоєчасного зарахування на рахунок грошових коштів, що надійшли клієнтові, їх безпідставного списання банком з рахунка клієнта або порушення банком розпорядження клієнта про перерахування грошових коштів з його ж рахунка, банк повинен негайно, після виявлення порушення, зарахувати відповідну суму на рахунок клієнта або належного отримувача, сплатити проценти та відшкодувати завдані збитки, якщо інше не встановлено законом.
		Відповідно до пунктів 1,6,9 розділу VI Положення про порядок емісії електронних платіжних засобів і здійснення операцій з їх використанням, затвердженого постановою Правління Національного банку України №705 від 05 листопада 2014 року, в редакції, чинній на час виникнення спірних правовідносин, користувач зобов`язаний використовувати електронний платіжний засіб відповідно до вимог законодавства України та умов договору, укладеного з емітентом, і не допускати використання електронного платіжного засобу особами, які не мають на це законного права або повноважень. Втратою електронного платіжного засобу є неможливість здійснення користувачем контролю (володіння) за електронним платіжним засобом, неправомірне заволодіння та/або використання електронного платіжного засобу чи його реквізитів.
		Користувач після виявлення факту втрати електронного платіжного засобу та/або платіжних операцій, які він не виконував, зобов`язаний негайно повідомити банк або визначену ним юридичну особу в спосіб, передбачений договором. До моменту повідомлення користувачем банку ризик збитків від здійснення операцій та відповідальність несе користувач, а з часу повідомлення користувачем банку ризик збитків від здійснення операцій за електронним платіжним засобом користувача несе банк.
		Користувач не несе відповідальності за здійснення платіжних операцій, якщо електронний платіжний засіб було використано без фізичного пред`явлення користувачем та/або електронної ідентифікації самого електронного платіжного засобу і його користувача, крім випадків, якщо доведено, що дії чи бездіяльність користувача призвели до втрати, незаконного використання ПІНу або іншої інформації, яка дає змогу ініціювати платіжні операції.
		Зазначені норми є спеціальними для спірних правовідносин.
		При виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування відповідних норм права, викладені в постановах Верховного Суду (частина четверта статті 263 ЦПК України).
		У постанові Верховного Суду від 08 лютого 2018 року в справі №552/2819/16-ц (провадження № 61-1396св18) зазначено, що користувач не несе відповідальності за здійснення платіжних операцій, якщо спеціальний платіжний засіб було використано без фізичного пред`явлення користувачем або електронної ідентифікації самого спеціального платіжного засобу та його держателя, крім випадків, коли доведено, що користувач своїми діями чи бездіяльністю сприяв втраті, незаконному використанню персонального ідентифікаційного номера або іншої інформації, яка дає змогу ініціювати платіжні операції. Такий правовий висновок сформульовано в постанові Верховного Суду України від 13 травня 2015 року у справі №6-71цс15.
		Посилання ПАТ КБ «ПриватБанк» на ту обставину, що відповідач порушив Умови та Правила надання банківських послуг, оскільки своїми діями сприяв незаконному використанню інформації, яка дала змогу ініціювати третій особі проведення платіжних операцій, не заслуговують на увагу, оскільки такі доводи зводяться виключно до припущень, що не мають доказового підтвердження. Позивач не довів того, що ОСОБА_2 втрачав та/або сприяв незаконному використанню персонального ідентифікаційного номера або іншої інформації, яка дає змогу ініціювати платіжні операції. 
		Судом встановлено факт звернення відповідача до банку про скасування спірних транзакцій, також його звернення до правоохоронних органів з приводу вчинених стосовно нього шахрайських дій. Наведені обставини у сукупності свідчать про те, що у відповідача була дійсно відсутня воля на вчинення такого перерахування, а банком не заперечено факту його звернення з вимогою про скасування трансакцій.
		Оцінюючи доводи позовної заяви та заперечення на таку, суд приймає до уваги нерівний стан сторін у зазначених договірних відносинах, які є споживчими за своєю правовою природою. При цьому правові та фактичні можливості з доведення обставин справи належать переважно позивачу, доводи та підстави позову якого не є належним обґрунтуванні під час судового розгляду справи.
		Враховуючи споживчий характер правовідносин між сторонами, за відсутності належних та допустимих доказів сумніви та припущення мають тлумачитися переважно на користь споживача, який зазвичай є «слабкою» стороною у таких цивільних відносинах, правові відносини споживача з банком фактично не є рівними.
		У постанові Верховного Суду від 20 червня 2018 року в справі №691/699/16-ц (провадження № 61-16504св18) зазначено, що позивачем не доведено вчинення відповідачем дій чи бездіяльності, які сприяли втраті, незаконному використанню персонального ідентифікаційного номера (коду) або іншої інформації, яка дає змогу ініціювати платіжні операції за кредитною карткою, а відповідач, виявивши безпідставне списання коштів, невідкладно повідомила позивача та правоохоронні органи про цей факт, врахувавши наявність кримінального провадження, у межах якого встановлюється особа, яка протиправно заволоділа грошовими коштами, суд першої інстанції дійшов обґрунтованого висновку про відсутність правових підстав для задоволення позовних вимог ПАТ КБ «ПриватБанк». Аналогічні правові позиції викладені й у постановах ВС від 14 лютого 2018 року у справі №127/23496/15-ц (провадження №61-3239св48).
		Крім того, при вирішенні даного спору суд приймає до уваги правову позицію, викладену у постанові Верховного Суду України від 13 травня 2015 року у справі №6-71цс15. Верховний Суд у постанові від 14 лютого 2018 року у справі №127/23496/15-ц (касаційне провадження №61-3239св18) вказану правову позицію підтримав.
		У постанові Верховного Суду від 03 липня 2019 року у справі №537/3312/16-ц (провадження № 61-17629св18) вказано, що сам по собі факт коректного вводу вихідних даних для ініціювання такої банківської операції, як списання коштів з рахунку користувача, не може достовірно підтверджувати ту обставину, що користувач своїми діями чи бездіяльністю сприяв втраті, незаконному використанню ПІН-коду або іншої інформації, яка дає змогу ініціювати платіжні операції. Зазначене узгоджується з правовим висновком Верховного Суду України, викладеним у постанові від 13 травня 2015 року у справі №6-71цс15.
		Наведені правила визначають предмет дослідження та відповідним чином розподіляють між сторонами тягар доведення, а отже, встановленню підлягають обставини, що беззаперечно свідчитимуть, що користувач своїми діями чи бездіяльністю сприяв втраті, незаконному використанню ПІН-коду або іншої інформації, яка дає змогу ініціювати платіжні операції від його імені. В разі недоведеності обставин, які безспірно свідчать про те, що користувач своїми діями чи бездіяльністю сприяв втраті, незаконному використанню ПІН-коду або іншої інформації, яка дає змогу ініціювати платіжні операції, необхідно виходити з відсутності вини користувача у перерахуванні чи отриманні спірних грошових коштів.
		Врахувавши застосовані норми матеріального права, встановивши фактичні обставини справи, які мають істотне значення для її вирішення, дослідивши надані сторонами докази у їх сукупності, суд приходить до висновку, що АТ КБ «ПриватБанк» не підтвердив належними і допустимими доказами обставин, які б безспірно доводили, що ОСОБА_2 , як користувач кредитної картки, своїми діями чи бездіяльністю сприяв у доступі до відомостей по кредитній картці, його особового рахунку, акаунту чи мобільного додатку «Приват-24», незаконному використанню ПІН-коду або іншої інформації, яка дала змогу ініціювати платіжні операції 18 вересня 2022 року щодо розрахунку та зняття з його карткового рахунку грошових коштів на загальну суму 35928 грн.
		Доводи позивача про те, що відповідачем порушено Умови та правила надання банківських послуг, що призвело до заборгованості, а по факту - несанкціонованого списання та зняття коштів з ОСОБА_2 карткового рахунку, оскільки він своїми діями сприяв незаконному використанню інформації, яка дала змогу ініціювати третій особі проведення платіжних операцій, не заслуговують на увагу, оскільки вони ґрунтуються виключно на припущеннях, що не мають доказового підтвердження.
		У постанові Верховного Суду від 26 серпня 2020 року в справі 766/19614/18 (провадження № 61-19350св19) вказано, що суди вважали недоведеним те, що відповідач ініціював збільшення кредитного ліміту за своїм картковим рахунком, здійснював спірні грошові перекази, а також що про ці операції його було повідомлено у момент їх вчинення. Встановивши такі обставини та врахувавши відсутність доказів того, що відповідач своїми діями або бездіяльністю сприяв втраті чи незаконному використанню персонального ідентифікаційного номера та іншої інформації, яка дає змогу ініціювати платіжні операції, суд першої інстанції, з яким погодився й апеляційний суд, дійшов обґрунтованого висновку про зупинення нарахування процентів та штрафних санкцій по кредитній картці на розмір заборгованості, яка виникла у зв`язку із неправомірним списанням без його волевиявлення кредитних коштів та подальшим нарахуванням на цю суму процентів і штрафних санкцій.
		Аналогічна правова позиція викладена у зокрема постанові Верховного Суду України від 13 травня 2015 року у справі №6-71цс15 та постановах Верховного Суду від 23 січня 2018 року у справі №202/10128/14-ц (провадження №61-1856св17), від 13 вересня 2019 року у справі №501/4443/14-ц (провадження №61-10469св18), від 02 жовтня 2019 року у справі №182/3171/16 (провадження №61-24548св18), від 23 січня 2020 року у справі №179/1688/17 (провадження №61-12707св19). Колегія суддів також погоджується із висновками судів першої та апеляційної інстанцій про безпідставність транзакцій, які були здійснені з використанням платіжної картки відповідача, у зв`язку із чим залишок коштів по цій картці підлягає відновленню. Сама по собі відсутність вироку у кримінальній справі за фактом незаконного заволодіння невстановленими особами грошовими коштами із використанням карткових рахунків, відкритих на ім`я відповідача, не є підставою для відмови у задоволенні позову.
		Згідно з положеннями частини другої статті 614 ЦК України саме банк має довести відсутність своєї вини, а не перекладати це на клієнта банку, споживача послуг, що відповідає й вимогам Цивільно-процесуального кодексу України, які викладені вище.
		Таким чином, провівши аналіз норм матеріального права в системному зв`язку із встановленими по справі фактичними обставинами, суд дійшов висновку, що АТ КБ «Приватбанк» не надав суду належних і допустимих доказів на спростування доводів відповідача ОСОБА_2 , не довів, що останній, як володілець та користувач картки, своїми діями чи бездіяльністю сприяв у доступі до його карткового рахунку чи надав інформацію третім особам, що дало змогу ініціювати платіжні операції.
		Відповідно до ст.76 ЦПК України доказами є будь-які фактичні дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення сторін, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.
		Згідно ч.1 ст.81 ЦПК України, кожна сторона зобов`язана довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.
		Відповідно до ч.6 ст.81 ЦПК України доказування не може ґрунтуватися на припущеннях.
		У відповідності до положень ст.12 ЦПК України, кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом. Кожна сторона несе ризик настання наслідків, пов`язаних із вчиненням чи невчиненням нею процесуальних дій.
		Судом встановлено, що відповідач ОСОБА_2 як користувач карток своїми діями чи бездіяльністю не сприяв втраті, незаконному використанню персонального ідентифікаційного номера (коду) або іншої інформації, яка дає змогу ініціювати платіжні операції. Списання грошових коштів з карткового рахунку ОСОБА_2 відбулося не за його розпорядженням і він не повинен нести відповідальність за такі операції. Виявивши безпідставне списання (розрахунки та зняття) коштів, відповідач повідомив про цей факт банк та звернувся до правоохоронних органів, у зв`язку з чим, суд приходить до висновку про необхідність відмови у задоволенні позовних вимов в повному обсязі.
		Відсутність вироку у кримінальній справі за фактом незаконного заволодіння невстановленими особами грошовими коштами із використанням карткових рахунків, відкритих на ім`я ОСОБА_2 не є підставою для задоволення позову.
		На підставі вищевикладеного, суд приходить до висновку про відсутність підстав для задоволення позовних вимог АТ КБ «Приватбанк» та стягнення з відповідача ОСОБА_2 заборгованості за кредитним договором.
		Керуючись ст.ст.2,81,89,141,247,263-265 ЦПК України, суд,-
		 
		                   в и р і ш и в :
		 
		У задоволенні позову Акціонерного товариства комерційний банк «ПРИВАТБАНК» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором б/н від 30 квітня 2010 року, в розмірі 45529 грн. 60 коп. відмовити.
		Рішення може бути оскаржене безпосередньо до Львівського апеляційного суду протягом тридцяти днів з дня його проголошення.
		 
		 
		 
		 
		 
		 
		 
		СУДДЯ Оксана БЕСПАЛЬОК

</body>
</html>

Логін:
Для помилки:

Пароль:
Для помилки:

Ваше ім'я:
Для помилки:

Ваш e-mail:
Для помилки:

Повідомлення:
Для помилки:

Введіть в поле результат арифметичного виразу:
Для помилки:

Зачекайте, будь ласка...