Єдиний державний реєстр судових рішень

Доступ до Реєстру здійснюється в тестовому (обмеженому) режимі. Для запобігання загрозам життю і здоров'ю суддів та учасників судового процесу, а також у разі виявлення ознак кіберзагрози, доступ до Реєстру або окремих рішень у ньому може бути обмежено.

Ласкаво просимо, !

Категорія справи № 910/423/23 : Господарські справи (з 01.01.2019); Справи позовного провадження; Справи у спорах щодо права власності чи іншого речового права на нерухоме майно (крім землі); про державну власність; щодо усунення перешкод у користуванні майном.
Надіслано для оприлюднення: 12.03.2024. Зареєстровано: 13.03.2024. Забезпечено надання загального доступу: 14.03.2024.
Дата набрання законної сили: 11.03.2024
Номер судового провадження: не визначено

<!DOCTYPE HTML PUBLIC "-//W3C//DTD HTML 4.01 Transitional//DE" "http://www.w3.org/TR/html4/loose.dtd">
<html>
	<head>
		<meta http-equiv="content-type" content="text/html; charset=utf-8" />
		<meta name="generator" content="Rtf2Html Converter" />
		<title>
			Єдиний державний реєстр судових рішень
		</title>
	</head>
	<body>
		 
		     ПІВНІЧНИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД      
		вул. Шолуденка, буд. 1, літера А, м. Київ, 04116 (044) 230-06-58 inbox@anec.court.gov.ua 
		 
		УХВАЛА
		про залишення апеляційної скарги без руху 
		"11" березня 2024 р.           Справа№ 910/423/23
		Північний апеляційний господарський суд у складі колегії суддів: 
		головуючого:           Корсака В.А.
		суддів:            Євсікова О.О. 
		          Алданової  С.О. 
		 
		розглянувши апеляційну скаргу ОСОБА_1 (митрополит ОСОБА_1)
		 
		на рішення Господарського суду міста Києва від 13.06.2023, повний текст якого складено та підписано 27.06.2023   
		у справі № 910/423/23 (суддя Котков О.В.) 
		за позовом Свято-Успенської Києво-Печерської Лаври/Чоловічий монастир/Української православної церкви  
		до Національного заповіднику «Києво-Печерська лавра»   
		за участю третіх осіб, які не заявляють самостійних вимог щодо предмета спору на стороні позивача -   1. ОСОБА_2  
		2. ОСОБА_3   
		3. ОСОБА_4   
		4. ОСОБА_5   
		5. ОСОБА_6    
		6. ОСОБА_7   
		7. ОСОБА_8 
		8. ОСОБА_9 
		9. ОСОБА_10 
		10. ОСОБА_11 
		11. ОСОБА_12 
		12. ОСОБА_13 
		13. ОСОБА_14  
		за участю третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору на стороні відповідача - 14. Міністерство культури та інформаційної політики України 
		про усунення перешкод у користуванні майном 
		 
		В С Т А Н О В И В :
		05 січня 2023 року Свято-Успенської Києво-Печерської Лаври/Чоловічий монастир/Української православна церква звернулася до Господарського суду міста Києва з позовом до Національного заповіднику «Києво-Печерська лавра» про: 
		- усунення перешкоди Свято-Успенській Києво-Печерській Лаврі/Чоловічий монастир/Української Православної Церкви у користуванні майном, (а саме у доступі та здійсненні Богослужінь та релігійних обрядів священнослужителями Свято-Успенської Києво-Печерської Лаври /Чоловічий монастир/Української Православної Церкви у будівлі Успенського собору (корпус №80), наданим в почасове безоплатне користування згідно договору № 1-б від 17 червня 2016 року, укладеного між Національним Києво-Печерським історико-культурним заповідником (Національний заповідник «Києво-Печерська лавра») та Свято-Успенською Києво-Печерською Лаврою/Чоловічий монастир/Української Православної Церкви; 
		- усунення перешкоди Свято-Успенській Києво-Печерській Лаврі/Чоловічий монастир/Української Православної Церкви у користуванні майном, (а саме у доступі та здійсненні Богослужінь та релігійних обрядів священнослужителями Свято-Успенської Києво-Печерської Лаври /Чоловічий монастир/Української Православної Церкви у будівлі Трапезною церквою Трапезною палатою (корпус № 29), наданим в почасове безоплатне користування згідно договору № 2-б від 17 червня 2016 року, укладеного між Національним Києво-Печерським історико-культурним заповідником (Національний заповідник «Києво-Печерська лавра») та Свято-Успенською Києво-Печерською Лаврою/Чоловічий монастир/Української Православної Церкви.
		Рішенням Господарського суду міста Києва від 13.06.2023 у справі №910/423/23 в позові відмовлено.
		Не погоджуючись з цим рішенням, ОСОБА_1 , з посиланням на ч. 1  ст. 254 ГПК України, звернувся з апеляційною скаргою, в якій просить скасувати рішення Господарського суду міста Києва від 13.06.2023 у справі №910/423/23 повністю та ухвалити нове рішення, яким позовні вимоги задовольнити повністю.  
		Також, в апеляційній скарзі викладено клопотання про поновлення пропущеного процесуального строку на апеляційне оскарження та клопотання про звільнення його від сплати судового збору враховуючи його майновий стан на підставі ст. 8  Закону України «Про судовий збір». 
		Відповідно до протоколу передачі апеляційної скарги раніше визначеному складу суду від 06.03.2024 апеляційну скаргу передано на розгляд колегії суддів у складі: головуючий суддя - Корсак В.А., судді: Євсіков О.О., Алданова С.О.
		Розглянувши матеріали апеляційної скарги, колегія суддів дійшла висновку, що скарга підлягає залишенню без руху, з наступних підстав.
		 
		Щодо сплати судового збору за подання апеляційної скарги 
		 
		Відповідно до п. 2 ч. 3 ст. 258 Господарського процесуального кодексу України, до апеляційної скарги додаються докази сплати судового збору. 
		Згідно ч. 1  ст. 4 Закону України «Про судовий збір»  судовий збір справляється у відповідному розмірі від прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого законом на 1 січня календарного року, в якому відповідна заява або скарга подається до суду, - у відсотковому співвідношенні до ціни позову та у фіксованому розмірі.
		Відповідно до ст. 4 Закону України «Про судовий збір» судовий збір справляється за подання до господарського суду позовної заяви майнового характеру 1,5 відсотка ціни позову, але не менше 1 розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб та не більше 150 розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб (підпункт 1 пункту 2 частини 2  статті 4 Закону України «Про судовий збір»).
		Згідно з ч. 3 ст. 6 ЗУ «Про судовий збір»  за подання позовної заяви, що має одночасно майновий і немайновий характер, судовий збір сплачується за ставками, встановленими для позовних заяв майнового та немайнового характеру. У разі коли в позовній заяві об`єднано дві і більше вимог немайнового характеру, судовий збір сплачується за кожну вимогу немайнового характеру.
		Відповідно до Закону України «Про Державний бюджет України на 2023   рік» встановлено прожитковий мінімум для працездатних осіб з 1 січня у  розмірі  2 684,00 грн.
		З позовних вимог вбачається, що позивачем пред`явлено до відповідача позов, який містить дві вимоги немайнового характеру про усунення перешкод у користуванні майном: корпус №80 та корпус №29 Свято-Успенської Києво-Печерської Лаври/Чоловічий монастир/Української Православної Церкви у будівлі Трапезної церкви Трапезної палати.
		Враховуючи предмет позову, судовий збір при поданні позовної заяви підлягав до сплати у розмірі 5 368,00 грн (2 684,00 грн * 2). 
		З урахуванням вказаних приписів   Закону, та того, що скаржник просить скасувати рішення повністю, при зверненні до суду з цією апеляційною скаргою судовий збір мав бути сплачений в розмірі 8 052,00 грн.
		Перевіривши матеріали апеляційної скарги особи, яка не брала участь у цій справі   - ОСОБА_1 , колегією суддів встановлено, що скаржником не додано доказів сплати судового збору у розмірі встановленому законом.  
		Натомість, скаржником до апеляційної скарги додано клопотання про звільнення його від сплати судового збору.
		Обґрунтовуючи подане клопотання, скаржник - ОСОБА_1 (митрополит ОСОБА_1) просить врахувати його майновий стан, оскільки він знаходиться на повному забезпеченні монастиря та не отримує грошової допомоги. Крім того зазначає, що його активи заблоковано строком на п`ять років. На підтвердження цих обставин, скаржником додано до апеляційної скарги копію довідки Свято-Успенської Києво-Печерської Лаври /Чоловічий монастир/Української Православної Церкви №20/13 від 04.03.2024 та копію рішення Ради національної безпеки та оборони України «Про окремі аспекти діяльності релігійних організацій в Україні і застосування персональних спеціальних економічних та інших обмежувальних заходів (санкцій)» від 01.12.2022.
		Розглянувши зазначене клопотання колегія суддів зазначає про таке. 
		Згідно з частиною 1  статті 8 Закону №3674-VI, враховуючи майновий стан сторони, суд може своєю ухвалою за її клопотанням відстрочити або розстрочити сплату судового збору на певний строк, але не довше ніж до ухвалення судового рішення у справі за таких умов:
		1) розмір судового збору перевищує 5 відсотків розміру річного доходу позивача - фізичної особи за попередній календарний рік; або
		2) позивачами є: а) військовослужбовці; б) батьки, які мають дитину віком до чотирнадцяти років або дитину-інваліда, якщо інший з батьків ухиляється від сплати аліментів; в) одинокі матері (батьки), які мають дитину віком до чотирнадцяти років або дитину-інваліда; г) члени малозабезпеченої чи багатодітної сім`ї; ґ) особа, яка діє в інтересах малолітніх чи неповнолітніх осіб та осіб, які визнані судом недієздатними чи дієздатність яких обмежена; або
		3) предметом позову є захист соціальних, трудових, сімейних, житлових прав, відшкодування шкоди здоров`ю.
		Частиною 2 статті 8 Закону №3674-VI  встановлено право суду зменшити розмір судового збору або звільнити від його сплати на підставі, зазначеній у частині першій цієї статті.
		З указаного випливає, що заявник не є суб`єктом, на якого розповсюджується дія законодавства щодо зменшення розміру судового збору, звільнення від його сплати, відстрочення або розстрочення такої сплати.
		Крім цього, як вбачається з доданих до апеляційної скарги доказів, скаржником не підтверджено свій майновий стан, а саме не надано довідки про доходи за попередній календарний рік/довідки Державної податкової служби України про розмір його доходу за період з 1 кварталу 2023 року по 4 квартал 2023 рік, які підтверджують, що розмір судового збору в цій справі у розмірі 8 052,00 грн дійсно перевищує 5 % розміру його річного доходу за попередній календарний рік. 
		З огляду на викладене, оскільки скаржник - ОСОБА_1 (митрополит ОСОБА_1)  не підпадає під коло осіб, на яких розповсюджуються норми  статті 8 Закону України "Про судовий збір", у суду відсутні правові підстави для задоволення клопотання про звільнення його від сплати судового збору.
		Враховуючи, передбачені статтею 8 Закону України "Про судовий збір"    умови, відстрочення, розстрочення або звільнення від сплати судового збору не може бути застосовано до скаржника у даній справі, а тому клопотання скаржника про звільнення його від сплати судового збору задоволенню не підлягає. 
		Отже, вищенаведене є підставою для залишення апеляційної скарги без руху у відповідності до ч. 2 ст. 260 ГПК України.
		З врахуванням викладеного, колегія суддів вважає, що для вирішення питання про відкриття апеляційного провадження, слід запропонувати скаржнику надати докази сплати судового збору у розмірі  8 052,00 грн за реквізитами, зазначеними на офіційному web-сайті Судової влади України (https://court.gov.ua/affairs/sudytax/).
		 
		Щодо пропуску процесуального строку на апеляційне оскарження
		 
		Відповідно до ч. 1 ст. 256 ГПК України апеляційна скарга на рішення суду подається протягом двадцяти днів. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення суду, або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.
		При цьому, учасник справи, якому повне рішення або ухвала суду не були вручені у день його (її) проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження рішення суду - якщо апеляційна скарга подана протягом двадцяти днів з дня вручення повного тексту рішення (п. 1 ч. 2 ст. 256 ГПК України).
		Статтею 119 ГПК України встановлено, що суд за заявою учасника справи поновлює пропущений процесуальний строк, встановлений законом, якщо визнає причини його пропуску поважними, крім випадків, коли цим Кодексом встановлено неможливість такого поновлення.
		У кожному випадку суд повинен з урахуванням конкретних обставин пропуску строку оцінити доводи, що наведені на обґрунтування клопотання про його поновлення, та зробити мотивований висновок щодо поважності чи неповажності причин пропуску строку, встановити чи є такий строк значним та чи поновлення такого строку не буде втручанням у принцип юридичної визначеності з врахуванням балансу суспільного та приватного інтересу.
		При цьому поважними визнаються лише ті обставини, які є об`єктивно непереборними і пов`язані з дійсними істотними труднощами для вчинення відповідних процесуальних дій. Поновлення пропущеного процесуального строку є правом господарського суду, яке він використовує виходячи із поважності причин пропуску строку на оскарження.
		Так, з матеріалів справи вбачається, що оскаржуване рішення прийнято Господарським судом міста Києва 13.06.2023, повний текст якого складено 27.06.2023. Таким чином, в силу приписів ст. 256 ГПК України, останнім днем двадцятиденного строку для подання апеляційної скарги на рішення суду у даній справі є 17.07.2023.
		Отже, зацікавлена особа має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження рішення суду за умови подачі    апеляційної скарги протягом двадцяти днів з дня вручення йому повного тексту рішення суду. 
		Обґрунтовуючи причини пропуску процесуального строку, апелянт зазначає, що з повним текстом оскарженого рішення він ознайомився в Єдиному державному реєстрі судових рішень 01.03.2024. Скаржник - ОСОБА_1 (митрополит ОСОБА_1) просить звернути увагу на те, що відносно нього здійснюється кримінальне провадження, у межах якого до нього застосовано запобіжний захід у вигляді цілодобового домашнього арешту, який було змінено на цілодобовий домашній арешт із забороною залишати місце свого проживання. Згодом запобіжний захід у вигляді цілодобового домашнього арешту було змінено на тримання під вартою. Скаржник вважає, що наведені обставини свідчать про наявність об`єктивних поважних причин пропуску процесуального строку на подання апеляційної скарги на рішення суду. Також скаржник просить врахувати, що він є ченцем Монастиря, а у подібних спорах у справах №910/4552/23, №910/423/23 суд поновив пропущений процесуальний строк на апеляційне оскарження ченцям Монастиря. Скаржник також зазначає, що оскільки він не є учасником справи, то наявні підстави для поновлення пропущеного процесуального строку. 
		Колегія вважає, що заявник належним чином не довів, що зазначені причини пропуску строку на апеляційне оскарження є поважними. 
		Як вбачається з матеріалів справи, позивачем у справі №910/423/23 є Свято-Успенська Києво-Печерська Лавра/Чоловічий монастир/Української православної церкви (далі -  Києво-Печерська Лавра). 
		Згідно Виписки з Єдиного державного реєстру юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців у графі «Прізвище, ім`я та по батькові осіб, які мають право вчиняти юридичні дії від імені юридичної особи без довіреностей, у тому числі підписувати договори, та наявність обмежень щодо представництва від імені юридичної особи та фізичної особи-підприємця» зазначено, що ОСОБА_1 є керівником Свято-Успенської Києво-Печерської Лаври/Чоловічого монастиря/Української православної церкви (позивач у справі). (а.с. 17-18, т. 1).
		Доказів того, що ОСОБА_1 (митрополит ОСОБА_1) звільнений з посади керівника Києво-Печерської Лаври скаржником не надано.  
		Матеріалами справи підтверджується, що 30.06.2023 Свято-Успенській Києво-Печерській Лаврі/Чоловічий монастир/Української Православної Церкви вручено повний текст оскарженого судового рішення (а.с. 202, т. 1). Тобто, згідно положень п. 1 ч. 2 ст. 256 ГПК України до 20.07.2023 останній має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження рішення суду за умови подачі апеляційної скарги протягом двадцяти днів з дня отримання повного тексту рішення суду.
		Отже, з моменту оголошення оскаржуваного рішення суду скаржник, як керівник юридичної особи, що є позивачем у справі, мав би бути обізнаний про наявність справи та прийняття у ній рішення судом першої інстанції. 
		Водночас скаржник звернувся з апеляційною скаргою 06.03.2024, тобто із значним пропуском процесуального строку на апеляційне оскарження рішення суду першої інстанції більше ніж пів року.
		В контексті вищевикладеного, колегія враховує, що під час розгляду справи в суді першої інстанції від імені позивача діяв представник - адвокат Чекман Микита Петрович, який подав від імені Свято-Успенської Києво-Печерської Лаври/Чоловічий монастир/Української Православної Церкви позовну заяву та апеляційну скаргу (а.с. 1-8, т. 1; 203-207, т. 2). Ці обставини підтверджуються наявними в матеріалах справи ордерами на надання правничої (правової) допомоги позивачу №1264095 від 05.01.2023 та №1299107 від 17.07.2023, адвокат Чекман М.П. здійснює представництво позивача на підставі укладеного з Свято-Успенської Києво-Печерської Лаври/Чоловічий монастир/Української Православної Церкви договору про надання правової допомоги б/н від 28.12.2022.  
		При цьому в засобах масової інформації міститься численна інформація (у тому числі публічні заяви адвоката Чекмана М.П.), що цей адвокат, який підписав та подав апеляційну скаргу на рішення Господарського суду міста Києва від 13.06.2023 у цій справі, одночасно захищає інтереси ОСОБА_1 . 
		Отже, заявником не надано належних та допустимих доказів того, що за такий тривалий час він не мав об`єктивної можливості здійснити оскарження судового рішення в апеляційному порядку. Також скаржником в обґрунтування поважності причин пропуску строку апеляційне оскарження не наведено обґрунтованих підстав щодо неможливості подання апеляційної скарги з моменту отримання повного тексту рішення Свято-Успенською Києво-Печерською Лаврою/Чоловічий монастир/Української Православної Церкви, а саме з 30.06.2023.
		При цьому самі лише обставини щодо відсутності можливості подати апеляційну у строк, встановлений законом, у зв`язку із застосуванням щодо апелянта запобіжного заходу у вигляді цілодобового домашнього арешту, тримання під вартою, на які посилається скаржник у заяві, у цьому випадку не можуть вважатися поважними причинами пропуску строків на апеляційне оскарження, оскільки зазначені заходи були застосовані у квітні 2023 року, а судова справа №910/423/23 за позовом Монастиря була порушена у січні 2023 року. Наведені вище зазначені обставини в їх сукупності свідчать про те, що скаржник, як керівник юридичної особи мав би бути обізнаний про наявність судової справи та прийнятого у ній судового рішення. 
		Твердження скаржника про те, що про наявність оскаржуваного рішення йому стало відомо з Єдиного державного реєстру судових рішень лише 01.03.2024 не може вважатися беззаперечним доказом цього факту, оскільки справа, що розглядається є резонансною та широко висвітлюється в засобах масової інформації, а рішення Господарського суду міста Києва від 13.06.2023 у цій справі (згідно відомостей з системи діловодства господарських судів) знаходиться в загальному доступі на сайтах судової влади та Єдиного державного реєстру судових рішень, було надіслано для оприлюднення 27.06.2023; зареєстровано: 27.06.2023 та забезпечено надання загального доступу 29.06.2023.
		Крім того, як вже зазначено, матеріали справи свідчать про те, що Монастир, керівником якого є апелянт, отримав повний текст оскарженого рішення 30.06.2023 (а.с. 202, т. 1). 
		Відповідно до усталеної практики ЄСПЛ сторона, яка задіяна у ході судового розгляду справи, зобов`язана з розумним інтервалом часу сама цікавитися провадженням у її справі, добросовісно користуватися належними їй процесуальними правами та неухильно виконувати процесуальні обов`язки.
		У рішенні ЄСПЛ у справі "Пономарьов проти України" від 03.04.2008 наголошено, що сторони мають вживати заходи, щоб дізнатись про стан відомого їм судового провадження.
		Обов`язком заінтересованої сторони є прояв особливої старанності при захисті власних інтересів (рішення ЄСПЛ від 04.10.2001 у справі "Тойшлер проти Германії").
		Посилання апелянта на те, що він є ченцем Монастиря та у подібних спорах у справах №910/4552/23, №910/423/23 суд поновив пропущений процесуальний строк на апеляційне оскарження ченцям Монастиря колегія не приймає до уваги, оскільки у цих випадках зазначені висновки зроблені судом з урахуванням інших фактичних обставин, встановлених судом у кожній конкретній справі, які формують зміст правовідносин і зумовили прийняття відповідного рішення щодо поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження. 
		Відповідно до практики Європейського суду з прав людини (далі - ЄСПЛ) право на справедливий судовий розгляд, гарантоване пунктом 1 статті 6 Конвенції, має тлумачитися з урахуванням верховенства права, яке вимагає, щоб сторони у справі мали ефективний судовий засіб, що давав би їм можливість заявляти про свої громадянські права. Це положення втілює «право на суд», право на доступ до якого, тобто право на звернення до суду у цивільних справах, є лише одним аспектом; однак це аспект, який фактично дає можливість скористатися додатковими гарантіями, викладеними в пункті 1 статті 6 Конвенції.
		Додатково суд врахує, що прецедентна практика ЄСПЛ щодо застосування статті 6 Конвенції визнає, що доступ до суду не є абсолютним і національним законодавством може обмежуватись, зокрема для дотримання правил судової процедури і це не є порушенням права на справедливий суд (рішення у справі «Станков проти Болгарії» від 12 липня 2007 року).
		Можливість відновлення пропущеного процесуального строку пов`язується із наявністю саме поважних причин його пропуску. Поважними причинами визнаються лише такі обставини, які є об`єктивно непереборними та пов`язані з дійсними істотними перешкодами чи труднощами для своєчасного вчинення процесуальних дій.
		Зважаючи на викладене, суд апеляційної інстанції зазначає, що відновлення пропущеного процесуального строку є правом суду, яким він користується, виходячи із поважності причин пропуску строку. У цьому випадку обставин, які б об`єктивно перешкоджали скаржникові реалізувати своє право на вчасне подання апеляційної скарги не вбачається, а підстави, наведені у клопотанні про поновлення строку на апеляційне оскарження, не є поважними та об`єктивно непереборними і не пов`язані з дійсними істотними перешкодами чи труднощами, оскільки залежали від бездіяльності самого скаржника.
		Відповідно до ч. 3 ст. 260 ГПК України апеляційна скарга залишається без руху у випадку, якщо вона подана після закінчення строків, установлений статтею 256 цього Кодексу, і особа, яка її подала, не порушує питання про поновлення цього строку, або якщо підстави, вказані нею у заяві, визнані неповажними. При цьому протягом десяти днів з дня вручення ухвали особа має право звернутися до суду апеляційної інстанції із заявою про поновлення строку або вказати інші підстави для поновлення строку.
		 
		Отже, ОСОБА_1 для усунення недоліків апеляційної скарги необхідно:
		- обґрунтувати передбачені процесуальним законом підстави подання цієї скарги (із урахуванням змісту цієї ухвали) та навести інші підстави для поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження з доказами на їх підтвердження;
		- надати докази сплати судового збору у розмірі 8 052,00 грн за подання скарги на рішення суду першої інстанції.
		 
		Суд апеляційної інстанції також вважає за необхідне роз`яснити скаржнику, що у разі невиконання у встановлений строк вимог цієї ухвали, які є підставою залишення апеляційної скарги без руху, суд, відповідно до ст.ст. 174, 260, 261 ГПК України, має право повернути апеляційну скаргу або відмовити у відкритті апеляційного провадження.
		 
		На підставі викладеного та керуючись статтями 174, 234, 256, 258, 260 Господарського процесуального кодексу України, Північний апеляційний господарський суд,
		УХВАЛИВ:
		1. Відмовити в задоволенні клопотання ОСОБА_1 (митрополит ОСОБА_1) про звільнення його від сплати судового збору.
		2. Апеляційну скаргу ОСОБА_1 (митрополит ОСОБА_1) на рішення Господарського суду міста Києва від 13.06.2023 у справі № 910/423/23 залишити без руху.
		3. Роз`яснити скаржнику, що протягом десяти днів з дня вручення даної ухвали останній має право усунути  недоліки зазначені у її мотивувальній частині, надавши суду відповідні докази. 
		4. Попередити скаржника, що невиконання у встановлений строк вимог цієї ухвали є підставою для повернення апеляційної скарги або відмови у відкритті апеляційного провадження.
		5. Копію даної ухвали надіслати учасникам справи до відома.
		          Ухвала набирає законної сили з моменту її підписання суддями та не підлягає оскарженню.
		 
		Головуючий суддя                                                            В.А. Корсак 
		 
		Судді                                                                                О.О. Євсіков
		 
		                                                                                С.О. Алданова

</body>
</html>

Логін:
Для помилки:

Пароль:
Для помилки:

Ваше ім'я:
Для помилки:

Ваш e-mail:
Для помилки:

Повідомлення:
Для помилки:

Введіть в поле результат арифметичного виразу:
Для помилки:

Зачекайте, будь ласка...