Єдиний державний реєстр судових рішень

Доступ до Реєстру здійснюється в тестовому (обмеженому) режимі. Для запобігання загрозам життю і здоров'ю суддів та учасників судового процесу, а також у разі виявлення ознак кіберзагрози, доступ до Реєстру або окремих рішень у ньому може бути обмежено.

Ласкаво просимо, !

Категорія справи № 537/1919/23 : Цивільні справи (з 01.01.2019); Справи позовного провадження; Справи у спорах, що виникають із трудових правовідносин, з них; про поновлення на роботі, з них.
Надіслано судом: 12.03.2024. Зареєстровано: 13.03.2024. Забезпечено надання загального доступу: 14.03.2024.
Дата набрання законної сили: 23.01.2025
Результат оскарження 23.01.2025 Апеляційний суд Полтавської області: залишено рішення без змін
Номер судового провадження: 2/537/59/2024

<!DOCTYPE HTML PUBLIC "-//W3C//DTD HTML 4.01 Transitional//DE" "http://www.w3.org/TR/html4/loose.dtd">
<html>
	<head>
		<meta http-equiv="content-type" content="text/html; charset=utf-8" />
		<meta name="generator" content="Rtf2Html Converter" />
		<title>
			Єдиний державний реєстр судових рішень
		</title>
	</head>
	<body>
		 
		Провадження № 2/537/59/2024
		Справа № 537/1919/23
		 
		РІШЕННЯ
		І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И
		 
		04.03.2024 року Крюківський районний суд міста Кременчука Полтавської області в складі головуючого судді Хіневича В.І., за участі секретаря судового засідання - Бакай М.С., за участі позивача ОСОБА_1 , представника позивача ОСОБА_2 , представника відповідача ОСОБА_3 , розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в м. Кременчуці, в порядку спрощеного позовного провадження, цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до Публічного акціонерного товариства «Крюківський вагонобудівний завод» про визнання незаконним наказу про звільнення, поновлення на роботі та стягнення середнього заробітку,
		 
		встановив: 
		 
		Адвокат Артюх Анжела Петрівна в інтересах ОСОБА_1 , звернулася до суду з позовом до ПАТ «Крюківський вагонобудівний завод» згідно якого прохала суд визнати причини пропуску строку для звернення до суду за захистом прав та законних інтересів ОСОБА_1 поважними та поновити ОСОБА_1 строк для подання позовної заяви про визнання незаконним наказу про звільнення, поновлення на роботі та стягнення середнього заробітку за період з 09 листопада 2021 року по 18 липня 2022 року включно; визнати незаконним та скасувати наказ № Ю2-ОС від 04.02.2022 року виданий ПАТ «Крюківський вагонобудівний завод», яким ОСОБА_1 звільнено з посади директора виробництва ПАТ «Крюківський вагонобудівний завод» на підставі п.4 ч.1 ст. 40 КЗпП України. Поновити ОСОБА_1 на посаді директора виробництва ПАТ «Крюківський вагонобудівний завод» з 09.11.2021 року; стягнути з ПАТ «Крюківський вагонобудівний завод» на користь ОСОБА_1 середній заробіток за період з 09 листопада 2021 року по 18 липня 2022 року включно. 
		В обґрунтуванні позову вказала, що позивач ОСОБА_1 з 30.09.2020 року по теперішній час перебуває на військовій службі за контрактом у В/Ч НОМЕР_1 м. Запоріжжя. 
		03.04.2023 року за адресою реєстрації ОСОБА_1 та його дружини ОСОБА_4 ( АДРЕСА_1 ) надійшов поштовий конверт від ПАТ «КВБЗ» вмістом якого був лист - відповідь за № 49-69/87 від 22.03.2023 року на заяви ОСОБА_1 , які надійшли до канцелярії підприємства 22.02.2023 року. З відповіді за № 49-69/87 від 22.03.2023р. вбачається, що ОСОБА_1 за здійснення прогулів було звільнено з підприємства ПАТ «Крюківський вагонобудівний завод» 09.11.2021 р. згідно до наказу № 102-ОС від 04.02.2022р. на підставі п.4 ч.1 ст. 40 КЗпП України. 
		З наказом № 102-ОС від 04.02.2022р. позивача ОСОБА_1 ПАТ «Крюківський вагонобудівний завод» не знайомив, за місцем реєстрації ОСОБА_1 будь - які поштові повідомлення не надходили, про існування наказу останній дізнався 03.04.2023р., коли його дружина надіслала йому на мобільний додаток Вайбер лист від ПАТ «Крюківський вагонобудівний завод» за вих № 49-69/87.
		Відповідно до ч.2 ст. 233 КЗпП України із заявою про вирішення трудового спору у справах про звільнення працівник має право звернутися до суду в місячний строк з дня вручення копії наказу (розпорядження) про звільнення, а у справах про виплату всіх сум, що належать працівникові при звільненні, - у тримісячний строк з дня одержання ним письмового повідомлення про суми, нараховані та виплачені йому при звільненні (стаття 116).
		Оскільки про існування наказу № 102-ОС від 04.02.2022р. позивачу ОСОБА_1 стало відомо лише 03.04.2023р., а також зважаючи, що останній з 30.09.2020р. по теперішній час перебуває на військовій службі за межами міста Кременчука Полтавської області, тому строк для звернення до суду пропущений останнім з поважних причин. 
		Вважають наказ № 102-ОС від 04.02.2022р. незаконним та таким, що підлягає скасуванню з наступних підстав.
		Так, з 13.07.2015 року позивач ОСОБА_1 працював на посаді директора виробництва ПАТ «Крюківський вагонобудівний завод».
		Наказом № 354 від 25.09.2020 року позивача ОСОБА_1 було звільнено з посади директора виробництва за систематичне невиконання обов`язків, покладених трудовим договором відповідно до п.3 ч.1 ст. 40 КЗпП України. 
		Під час звільнення ОСОБА_1 за п.3 ч.1 ст. 40 КЗпП України відповідач ПАТ «Крюківський вагонобудівний завод» був обізнаний, що позивач ОСОБА_1 з 30.09.2020 року по теперішній час перебуває на військовій службі за контрактом у В/Ч НОМЕР_1 м. Запоріжжя. Копії відповідних документів маються у відповідача.
		Не погодившись з наказом № 354 від 25.09.2020 року про звільнення з посади директора виробництва за систематичне невиконання обов`язків, покладених трудовим договором відповідно до п.3 ч.1 ст. 40 КЗпП України позивач ОСОБА_1 звернувся до суду.
		08.11.2021 року Крюківським районним судом м. Кременчука по цивільній справі № 537/3647/20 було задавлено позов ОСОБА_1 до ПАТ «Крюківський вагонобудівний завод» про визнання незаконними та скасування наказів про притягнення до дисциплінарної відповідальності, визнання незаконним та скасування наказу про звільнення з роботи, поновлення на роботі, стягнення середнього заробітку за час вимушеного прогулу.
		Постановою Полтавського апеляційного суду від 03.03.2022 року апеляційну скаргу ПАТ «Крюківський вагонобудівний завод» судом було залишено без задоволення, а рішення Крюківського районного суду від 08.11.2021 року по справі № 537/3647/20- без змін.
		Постановою Верховного суду у складі колегії суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду від 03.11.2022 року у справі № 537/3647/20 (провадження 61-3526св22) касаційну скаргу акціонерного товариства «Крюківський вагонобудівний завод», залишено без задоволення. Ухвалу Крюківського районного суду м. Кременчука від 08.11.2021 року, рішення Крюківського районного суду м. Кременчука від 08.11.2021 року та постанову Полтавського апеляційного суду від 03.03.2022 року залишено без змін.
		12.11.2021 року представник позивача ОСОБА_1 - адвокат Артюх А.П. звернулась до Крюківського відділу державної виконавчої служби у місті Кременчуці Кременчуцького району Полтавської області Північно-Східного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Суми) з заявами та оригіналами виконавчих листів щодо відкриття виконавчого провадження в частині поновлення на роботі та стягнення середнього заробітку за один місяць.
		16.11.2021 року Крюківським відділом державної виконавчої служби у місті Кременчуці Кременчуцького району Полтавської області Північно-Східного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Суми) були винесені постанови про відкриття виконавчих проваджень:
		- № 67526940 (щодо негайного поновлення ОСОБА_1 на посаді директора виробництва ПАТ «Крюківський вагонобудівний завод»);
		-№ 67526762 (щодо негайного виконання рішення суду в частині виплати заробітної плати за один місяць).
		Відповідно до інформації про виконавче провадження № 67526940 фактичне повне виконання рішення Крюківського районного суду м. Кременчука по цивільній справі № 537/3647/20 про поновлення на роботі ОСОБА_1 на посаді директора виробництва ПАТ «Крюківський вагонобудівний завод» було виконане 30.05.2022р.
		25.11.2021 року ПАТ «Крюківський вагонобудівний завод» повідомляє Крюківський відділ державної виконавчої служби у місті Кременчуці Кременчуцького району Полтавської області Північно-Східного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Суми) про те, що у жовтні 2020 року на підприємстві було проведено реорганізацію внаслідок якої зі структури управління ПАТ «КВБЗ» було виведено посаду директора з виробництва (наказом № 319 від 26.10.2020р.) та враховуючи дані обставини поновити ОСОБА_1 саме на посаді директора з виробництва на даний час не можуть, у зв`язку з відсутністю даної посади у структурі управління підприємства, а тому в зв`язку з цим прохали державного виконавця звернутися до суду за роз`ясненням стосовно того, яким чином ПАТ «Крюківський вагонобудівний завод» повинен виконати рішення суду в виконавчому провадженні № 67526940 від 16.11.2021р.
		09.12.2021 року в зв`язку з невиконанням рішення Крюківського районного суду м. Кременчука від 08.11.2021 року по цивільній справі № 537/3647/20 представник Мельника - адвокат Артюх А.П. звернулася до відділення поліції № 1 Кременчуцького районного управління поліції ГУНП в Полтавській області з заявою про кримінальне правопорушення. По факту неправомірний дій посадових осіб ПАТ «Крюківський вагонобудівний завод», що полягали у невиконанні рішення суду про поновлення на роботі ОСОБА_1 та виплати заробітної плати за один місяць. Відомості про кримінальне правопорушення були внесені до ЄРДР 09.12.2021 року за № 12021170530000629 за правовою кваліфікацією ч.2 ст. 382 КК України та розпочато досудове розслідування. 24.06.2022 року були внесені відомості про кримінальне правопорушення були внесені до ЄРДР 24.06.2022 року за № 12021170530000629 за правовою кваліфікацією ч.1 ст.366 КК України та також розпочато досудове розслідування.
		Враховуючи вказане, вважає, що на момент видачі відповідачем ПАТ «Крюківський вагонобудівний завод» оскаржуваного наказу № 102-ОС від 04.02.2022 року позивач ОСОБА_1 не був поновлений на посаді директора виробництва ПАТ «Крюківський вагонобудівний завод», а тому у ПАТ «Крюківський вагонобудівний завод» взагалі були відсутні підстави для винесення наказу № 102-ОС від 04.02.2022 року.
		Ухвалою Крюківського районного суду м. Кременчука Полтавської області від 24.05.2023 року прийнято до розгляду та відкрито провадження у справі, справу призначено розглядати за правилами спрощеного позовного провадження з повідомленням (викликом) сторін. 
		19.07.2023 року від відповідача надійшов відзив, згідно якого, відповідач не визнає вимог позивача, стверджує, що вони є неправомірними, а обставини викладені у позові суперечать дійсним фактичним обставинам та чинному законодавству України. 
		Вказує, що по-перше, з метою виконання рішення Крюківського районного суду по справі №537/3647/20 від 08.11.2020 року у частині негайного виконання стосовно поновлення на посаді позивача, відповідачем було видано наказ №841-ОС від 09.11.2021р. про поновлення на посаді директора виробництва ПАТ «КВБЗ» ОСОБА_1 з 25.09.2020р..
		Звертає увагу суду про обізнаність позивача, а також його представника з рішенням суду по справі №537/3647/20, оскільки останні були присутніми під час його оголошення та 08.11.2020р. отримали письмовий текст рішення з резолютивною частиною.
		З невідомих для відповідача причин позивач або його представник не з`явилися до відділу кадрів відповідача з метою ознайомлення з наказом про поновлення на роботі та надання трудової книжки позивача для здійснення відповідачем відповідного запису згідно вимого чинного законодавства України.
		Відповідно, позивач 09.11.2021р. не приступив до виконання власних посадових обов`язків згідно укладеного з відповідачем трудового договору та визначених посадовою інструкцією директора виробництва ПАТ «КВБЗ».
		Жодних листів та документів від позивача або його представника щодо неможливості останнього з поважних причин прибути на підприємство з метою виконання трудових обов`язків до відповідача не надходило. Натомість представник позивача 12.11.2021р. звертається до виконавчої служби з заявами стосовно відкриття виконавчих проваджень щодо виконання рішення суду по справі №537/3647/20 у частині негайного виконання: поновлення на роботі позивача та стягнення середнього заробітку за один місяць.
		16.11.21р. державним виконавцем Крюківського відділу ДВС у м. Кременчук було відкрито провадження №67526940 стосовно поновлення позивача на посаді згідно до рішення суду по справі №537/3647/20. Також державним виконавцем було подано клопотання до суду щодо роз`яснення рішення по справі №537/3647/20, у тому числі і з метою перевірки правильності його виконання зі сторони відповідача (оформлення наказу у відповідності до структурних змін у відповідача).
		02.05.2022р. ухвалою Крюківського районного суду по справі №537/3647/20 клопотання виконавчої служби було задоволено та надано відповідні роз`яснення, які підтверджують правомірність дій відповідача стосовно оформлення наказу №841-ОС від 09.11.21 р. у відповідній редакції.
		Відповідно до 4.2 ст. 65 ЗУ «Про виконавче провадження» рішення вважається виконаним боржником з дня виданнявідповідно дозаконодавства пропрацю наказу або розпорядження про поновлення стягувача на роботі, після чого виконавець виносить постанову про закінчення виконавчого провадження.
		З огляду на вище викладене відповідачем належним чином було виконано рішення суду по справі №537/3647/20 стосовно негайного поновлення позивача на роботі, оскільки наказ №841-ОС було видано 09.11.2021р. у відповідності до вимог чинного законодавства.
		Таким чином твердження позивача, що останнього було поновлено на роботі лише 30.05.2022р. (дата винесення постанови про закриття виконавчого провадження №67526940), не відповідає дійсності та є неправомірним.
		Як зазначено самим позивачем у позові, 09.12.2021р. його представником подано заяву до Кременчуцького районного управління поліції ГУНП в Полтавській області про начебто невиконання посадовими особами підприємства рішення суду по справі №527/3647/20 у частині негайного поновлення його на роботі та виплати середнього заробітку. Відповідні відомості внесені до ЄРДР за №12021170530000629.
		У той же час, а ні позивач, ані його представник не з`являлися/зверталися до відповідача з метою ознайомлення з наказом №841-ОС від 09.11.2021р. про поновлення на роботі. Позивач з невідомих причин починаючи з 09.11.2021р. не приступив до виконання трудових обов`язків та не надавав/не надсилав відповідачу жодних документів підтверджуючих поважність/обґрунтованість його прогулів.
		Лише 23.12.2021р. у другій половині дня позивач з`явився до відділу кадрів відповідача де йому повідомили про виконання рішення суду по справі №537/3647/20. Також, враховуючи порушену кримінальну справу та відкрите виконавче провадження з ініціативи відповідача, останньому запропонували дочекатися керівника юридичного відділу з метою вирішення спірних питань (отримати від відповідача пояснення причин нез`явлення на роботі починаючи з 09.11.2021р. чи оформити відповідний акт у випадку відмови останнього, надати правовий аналіз документам, які можливо надасть відповідач у якості доказів об`єктивної відсутності останнього тощо).
		Натомість позивач відмовився від спілкування з представником юридичної служби, мотивувавши це тим, що ним подані заяви до виконавчої служби і питання його поновлення на роботі вирішується у примусовому порядку і йому нема про що спілкуватися і надавати будь які письмові пояснення. Безпідставно звинуватив посадових осіб відповідача у порушенні чинного законодавства та погрожував притягнути до кримінальної відповідальності останніх. Пояснювати поважність відсутності на робочому місці з 09.11.21р. у зв`язку його негайним поновленням на робочому місці відповідно до рішення суду - відмовився, жодних документів підтверджуючих поважність не з`явлення на роботі позивачем представникам відповідача надано не було. 
		04.01.2022р. на адресу відповідача надійшла заява від позивача датована останнім 27.12.2021р. з проханням повідомити його про виконання рішення суду по справі №537/3647/20. Згідно інформації зазначеної у даному листі позивач підтверджує факт звернення до відповідача 23.12.2021р., неправомірно заявляє, що директор з персоналу, соціальним питанням та режиму ОСОБА_5 йому відмовив у виконанні рішення суду. З заяви позивача незрозуміло, як представник відповідача повинен був виконувати рішення суду при наявності наказу №841-ОС від 09.11.2021р. про поновлення позивача на роботі та які дії відповідач зобов`язаний був здійснити при не бажанні позивача ознайомлюватися зі згаданим наказом та надавати пояснення не виконання власних обов`язків визначених трудовим законодавством України.
		На заяву позивача та з метою у черговий раз ознайомити останнього з наказом №841-ОС від 09.11.2021р., а також отримати пояснення щодо причин не з`явлення на підприємстві, відповідач направив на адресу позивача листа №49-69/15/1 від 20.01.2022р. з копією наказу про поновлення на роботі.
		Даний лист залишився без належної реакції зі сторони позивача, оскільки від останнього чи його представника не надходило жодних пояснень чи документів підтверджуючих поважність не з`явлення на роботі позивача.
		04.02.22р. у зв`язку з відсутністю позивача, відповідачем було прийнято рішення про звільнення позивача на підставі п.4 ч.1 ст. 40 Кодексу законів про працю (надалі - КЗпП), про що свідчить наказ № 102-ОС від 04.02.2022р. Копію наказ № 102-ОС від 04.02.2022р. про звільнення позивача з супровідним листом було направлено на адресу останнього 04.02.2022р..
		Враховуючи викладене та приймаючи до уваги, що позивач всупереч вимогам трудового законодавства будучи обізнаним про своє поновлення на роботі здійснив прогули без поважних причин, жодних доказів про поважність причин прогулів актуальних станом на лютий 2022р. відповідачу надано не було, останнім обґрунтовано та правомірно було прийнято рішення про звільнення позивача згідно до п.4, ч.1 ст.40 КЗпП.
		По-друге, відповідно до ст.233 КЗпП працівник може звернутися із заявою про вирішення трудового спору безпосередньо до суду в тримісячний строк з дня, коли він дізнався або повинен був дізнатися про порушення свого права, крім випадків, передбачених частиною другою цієї статті. Із заявою про вирішення трудового спору у справах про звільнення працівник має право звернутися до суду в місячний строк з дня вручення копії наказу (розпорядження) про звільнення.
		Як було зазначено вище, копія наказу № 102-ОС від 04.02.2022р. про звільнення позивача, була направлена останньому 04.02.2022р.
		Також зазначає, що у травні 2022р. позивачу, під час перебування на території підприємства, представником відповідача було повідомлено про його звільнення згідно наказу № 102-ОС від 04.02.2022р. 
		Більш того, на письмовий запит позивача від 24.05.2022р. відповідачем у черговий раз було направлено на адресу позивача листа №49-69/219 від 22.06.2022р. з повідомленням про його звільнення та додано копію наказу №102-ОС від 04.02.2022р.
		Також у рамках кримінального провадження №12021170530000629 відкритого за заявою позивача, відповідач повідомляв слідчого про звільнення позивача з підприємства за прогули.
		Звертає увагу суду, що згідно до ухвали Крюківського районного суду по справі №537/1398/22 від 27.06.2022р. у рамках згаданого кримінального провадження з відповідача витребувано оригінали наступних документів:
		журнал реєстрації наказів з кадрових питань, даний журнал має запис від 04.02.22р. про реєстрацію наказу №102-ОС від 04.02.22р. про звільнення позивача;
		оригінали табелів позивача за період листопад 2021р.- лютий 2022р. з відмітками про прогули останнього з 09.11.21р. по 04.02.22р.; оригінал наказу про поновлення позивача №841 -ОС від 09.11.21 р.
		Також, слідчому було надано пояснення представником відповідача, що заробітну платню позивачу за період з 09.11.21р. по 04.02.22р. не нараховували у зв`язку з відсутністю останнього на робочому місці (здійснення прогулів), а також у зв`язку з послідуючим звільненням позивача з підприємства за прогули.
		Вище перераховані документи були надані слідчому 07.07.22 р., про що свідчить протокол тимчасового доступу до речей і документів.
		Враховуючи, що кримінальне провадження №12021170530000629 відкрите за заявою позивача, то відповідно не викликає сумнівів факт обізнаності останнього та його представника з даним кримінальним провадженням та матеріалами, що у ньому містяться.
		Про факт обізнаності позивача та його представника з матеріалами кримінального провадження свідчать наступні заяви та клопотання останнього наявні у матеріалах кримінального провадження №12021170530000629: заява представника позивача від 02.06.2022р. про ознайомлення з матеріалами провадження; заява від позивача від 24.06.2022р. про кримінальне правопорушення; клопотання від 01.08.2022р. про долучення доказів до матеріалів кримінального провадження; клопотання від 26.01.2023 р. про долучення доказів до матеріалів кримінального провадження.
		Враховуючи викладене, позивач чи представник позивача повинні були знати про звільнення останнього, враховуючи інформацію та вищезгадані матеріали наявні у кримінальному провадженні №12021170530000629.
		Також звертає увагу суду на той факт, що 20.02.2023р. позивач з`явився до відділу кадрів відповідача. Представники відповідача (начальник юридичного відділу Логашкін Сергій, директор з персоналу, соціальних питань та режиму ОСОБА_6 , працівник відділу безпеки Андрєєв Олександр) повідомили позивачу, що його звільнено з підприємства 04.02.2022р. за здійснення прогулів відповідно до п.4 ч.1 ст. 40 КЗпП та запропонували у черговий раз письмово ознайомитися з наказом №102-ОС від 04.02.2022р. Позивач відмовився від ознайомлення з наказом №102-ОС від 04.02.22р. про що свідчить акт від 20.02.2023р. та вкотре безпідставно звинувачуючи адміністрацію підприємства у порушенні трудового законодавства покинув приміщення відділу кадрів.
		22.02.23р. до відповідача надійшов лист від позивача датований 20.02.2023р. з проханням видати копію наказу про поновлення на роботі №841-ОС від 09.11.2021р. (хоча позивач знає що оригінал наказу знаходиться у матеріалах кримінального провадження) та внести записи до трудової книжки (знову ж таки позивач розуміє що його звільнено з підприємства і він не являється працівником відповідача, відповідно у відповідача не має підстав для внесення не обгрунтованих записів до трудової книжки людини, яка не являється працівником останнього).
		На лист позивача від 20.02.2023р. відповідачем було надано відповідь №49-69/87 від 22.03.2023р. у якому було зазначено об`єктивність причин неможливості виконати прохання позивача та вкотре повідомлено останнього про його звільнення з підприємства.
		Як вже було зазначено вище позивач був повідомлений про його звільнення починаючи з лютого 2022р. (відповідно до поштових квитанцій у перше позивача було повідомлено про його звільнення та надано наказ про звільнення ще у лютому 2022р.), отже намагання позивача довести суду про свою необізнаність з фактом свого звільнення у лютому 2022р. з підприємства спростовується наданими доказами. Більш того, не отримуючи заробітну плату з 09.11.2021р. позивач напевно усвідомлював чи принаймні повинен був дізнатися з яких причин не здійснюється нарахування та виплати. А приймаючи до уваги що позивач тривалий час займав посаду директора з персоналу та соціальних питань, то не має сумнівів в обізнаності останнього з яких причин роботодавець згідно чинного законодавства перестає виплачувати заробітну плату працівнику - виключно у випадку звільнення працівника з підприємства.
		Знаходження позивача у лавах Збройних Сил України, як вбачається з довідки наданої останнім за №225/1 від 15.03.2023р., не відноситься до поважних причин пропуску позовної давності встановленої ст. 233 КЗпП, оскільки позивач має адвоката, який надає юридичні послуги починаючи з вересня 2020р. (представляла інтереси позивача під час розгляду справи №537/3647/20, у рамках виконавчого провадження, а також у рамках згаданого досудового слідства) та відповідно до практики Верховного Суду не може бути причиною пропуску строку звернення до суду лише посилання особи на проходження нею служби в АТО/ООС без підтвердження належними та допустимими доказами непереборних обставин його пропуску (постанова ВС від 06.07.2022р. по справі №148/201/21).
		Враховуючи вищевикладеніфакти якісвідчать прообізнаність позивачата йогопредставника зізвільненням останньогоу лютому2022р.та пронаявність наказу№ 102-ОСвід 04.02.2022р.є всіпідстави стверджувати,що позивачембез поважнихпричин булопропущено строкзвернення досуду стосовно оскарження наказу про звільнення № 102-ОС від 04.02.2022р., у зв`язку з чим прохає прийняти рішення, яким позивачу - ОСОБА_1 , у задоволенні позову відмовити повністю.
		07.08.2024 року від представника позивача  ОСОБА_1 - ОСОБА_2 надійшла відповідь на відзив, де остання вказала, що не погоджується із доводами відзиву відповідача з огляду на наступне.
		Так, відповідач ПАТ «Крюківський вагонобудівний завод» у відзиві на позовну заяву позивача ОСОБА_1 зазначає, що рішення Крюківського районного суду м. Кременчука від 08.11.2020р. по справі № 537/3647/20 ним виконано негайно і що нібито, останнім 09.11.2021р. було видано наказ № 841-ОС про поновлення на посаді директора виробництва ПАТ «КВБЗ» ОСОБА_1 з 25.09.2020р. і що позивач 09.11.2021р. не приступив до виконання власних посадових обов`язків, та що позивачем або його представником не було направлено на адресу відповідача щодо неможливості з поважних причин прибути на підприємство з метою виконання трудових обов`язків.
		Відповідач ПАТ «Крюківський вагонобудівний завод» викладає неправдиву інформацію та вводить в оману суд. Так, позивач ОСОБА_1 під час проголошення рішення суду 08.11.2021 р. був відсутній в залі судового засідання по справі № 537/3647/20, оскільки з 30.09.2020 року по теперішній час перебуває на військовій службі за контрактом у В/Ч НОМЕР_1 м. Запоріжжя, копії відповідних документів маються у відповідача, а фактично з 24.02.2023 року позивач, який є офіцером Збройних Сил України перебуває з першого дня нападу російської федерації на Україну в районі проведення бойових дій на сході України. Підтвердженням цього, що відповідач був обізнаний про перебування позивача на військовій службі з 30.09.2020р. є рішення Полтавського окружного адміністративного суду від 25.06.2021р. по справі № 440/3253/21. Відповідно до даного судового рішення ПАТ «Крюківський вагонобудівний завод» звертався до Міністерства оборони України та ОСОБА_1 з адміністративним позовом про визнання протиправними дій представників Міністерства оборони щодо прийняття ОСОБА_1 на військову службу за контрактом, а також видання наказів про прийняття на військову службу за контрактом на посаді осіб офіцерського складу ОСОБА_1 ; скасувати накази про прийняття на військову службу за контрактом на посаді офіцерського складу ОСОБА_1 та зобов`язати Міністерство оборони України розірвати/припинити з ОСОБА_1 контракт про проходження громадянами військової служби у ЗСУ на посадах осіб офіцерського складу. Так за результатами розгляду адміністративної справи № 440/3253/21 адміністративний позов ПАТ «Крюківський вагонобудівний завод» до Міністерства оборони України, ОСОБА_1 про визнання дій, скасування наказу та зобов`язання вчинити дії - відмовлено. Дане рішення Полтавського окружного адміністративного суду ПАТ «Крюківський вагонобудівний завод» не оскаржував та воно набрало законної сили 27.07.2021 року.
		Враховуючи те, що відповідач ПАТ «Крюківський вагонобудівний завод» був обізнаний та мав відповідні документи про те, що позивач ОСОБА_1 з 30.09.2020 року по теперішній час перебуває на військовій службі за контрактом та з 24.02.2023 року перебуває з першого дня нападу російської федерації на Україну в районі проведення бойових дій на сході України, а тому ОСОБА_1 з об`єктивних (поважних) причин не мав змоги як зазначено відповідачем ПАТ «Крюківський вагонобудівний завод» приступити до виконання власних посадових обов`язків згідно укладеного з відповідачем трудового договору та визначених посадовою інструкцією директора виробництва ПАТ «КВБЗ».
		В свою чергу звертає увагу відповідача ПАТ «Крюківський вагонобудівний завод», що за працівниками, призваними на строкову військову службу, військову службу за призовом осіб офіцерського складу, військову службу за призовом під час мобілізації, на особливий період, військову службу за призовом осіб із числа резервістів в особливий період або прийнятими на військову службу за контрактом, у тому числі шляхом укладення нового контракту на проходження військової служби, під час дії особливого періоду на строк до його закінчення або до дня фактичного звільнення зберігаються місце роботи і посада на підприємстві, в установі, організації, фермерському господарстві, сільськогосподарському виробничому кооперативі незалежно від підпорядкування та форми власності і у фізичних осіб - підприємців, у яких вони працювали на час призову. Таким працівникам здійснюється виплата грошового забезпечення за рахунок коштів Державного бюджету України відповідно до Закону України «Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей».
		Також не погоджуються з твердженнями та обґрунтуваннями відповідача ПАТ «Крюківський вагонобудівний завод», що нібито наказ № 841-ОС про поновленням ОСОБА_1 на посаді директора виробництва ПАТ «КВБЗ» з 25.09.2020р. був виданий - 09.11.2021р. На спростування доводів та тверджень відповідача ПАТ «Крюківський вагонобудівний завод» маїються відповідні докази, це матеріали цивільної справи № 537/3647/20 та матеріали виконавчого провадження № ВП 67526940 (ідентифікатор для доступу до інформації про виконавче провадження: А8Д08ГВ8АВ38). Відповідно дані докази будуть за клопотанням сторони позивача витребуванні та дослідженні під час розгляду справи № 537/1919/23.
		Викладені нижче пояснення і аргументи, як виконувалась процедура (хронологія подій) щодо виконання рішення суду у справі № 537/3647/20, спростовують доводи та твердження відповідача щодо нібито останніми належного виконання рішення суду у справі № 537/3647/20 стосовно негайного поновлення позивача на роботі:
		Так, рішенням Крюківського районного суду м. Кременчука від 08.11.2020р. по справі № 537/3647/20 було допущено негайне виконання рішення суду в частині поновлення на роботі ОСОБА_1 та виплати останньому заробітної плати за один місяць. Під час проголошення даного рішення Крюківсюкого районного суду м. Кременчука Полтавської області - 08.11.2020 р. були присутні представники відповідача ПАТ «Крюківський вагонобудівний завод» Пшеничний O.Л. та Логашкін С.С., які отримали копію судового рішення.
		10.11.2021 року було виготовлено та підписано повний текст судового рішення по справі № 537/3647/20. В частині поновлення на роботі та виплати заробітної плати за один місяць рішення Крюківського районного суду м. Кременчука від 08.11.2021 року було допущено до негайного виконання, тобто рішення в даній частині набрало законної сили з моменту проголошення.
		Але службові особи ПАТ «Крюківський вагонобудівний завод» умисно та свавільно не виконували рішення суду, повністю його ігноруючи, на протязі тривалого часу.
		09.12.2021р. в зв`язку з невиконанням рішення Крюківського районного суду м. Кременчука від 08.11.2021 року по цивільній справі № 537/3647/20, як представник ОСОБА_1 звернулася до відділення поліції № 1 Кременчуцького районного управління поліції ГУНП в Полтавській області з заявою про кримінальне правопорушення. По факту неправомірний дій посадових осіб ПАТ «Крюківський вагонобудівний завод» що полягали у невиконанні рішення суду про поновлення на роботі ОСОБА_1 та виплати заробітної плати за один місяць - здійснюється досудове розслідування кримінального провадження № 12021170530000629 від 09.12.2021р. за ознаками кримінального правопорушення, передбаченого ч. 2 ст. 382 КК України.
		16.11.2021 року Крюківським відділом державної виконавчої служби у місті Кременчуці Кременчуцького району Полтавської області Північно-Східного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Суми) було винесено: постанову про відкриття виконавчого провадження ВП № 67526940 про примусове виконання виконавчого листа № 537/3647/20 від 11.11.2021р. щодо поновлення ОСОБА_1 на посаді директора виробництва ПАТ «Крюківський вагонобудівний завод» з 25.09.2020 року; постанову про відкриття виконавчого провадження ВП № 67526762 на підставі виконавчого листа № 537/3647/20 про примусове виконання виконавчого листа № 537/3647/20 від 11.11.2021р. щодо стягнення з ПАТ «Крюківський вагонобудівний завод» на користь ОСОБА_1 середнього заробітку за час вимушеного прогулу в період з 26.09.2020 року по 08.11.2021 року включно в сумі 542420,64 грн. з наступним відрахуванням із цієї суми податків заробітної плати за один місяць.
		25.11.2021 року ПАТ «Крюківський вагонобудівний завод» повідомляє Крюківський відділ державної виконавчої служби у місті Кременчуці Кременчуцького району Полтавської області Північно - Східного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Суми) про те, що у жовтні 2020 році на підприємстві було проведено реорганізацію внаслідок якої зі структури управління ПАТ «КВБЗ» було виведено посаду директора з виробництва, на підтвердження надали наказ № 319 від 26.10.2020р., та враховуючи дані обставини поновити стягувача ОСОБА_1 саме на посаді директора з виробництва на даний час вони нібито не можуть, у зв`язку з відсутністю даної посади у структурі управління підприємства, а тому в зв`язку з цим прохали державного виконавця звернутися до суду за роз`ясненням стосовно, яким чином ПАТ «Крюківський вагонобудівний завод» повинен виконати рішення суду в виконавчому провадженні № 67526940 від 16.11.2021р.
		10.12.2021 року державний виконавець Крюківського відділу державної виконавчої служби у місті Кременчуці Кременчуцького району Полтавської області Північно-Східного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Суми) Тилик Оксана Анатоліївна, звернулася до Крюківського районного суду м. Кременчука з поданням про роз`яснення рішення Крюківського районного суду м. Кременчука Полтавської області по справі № 537/3647/20 за позовом ОСОБА_1 до ПАТ «Крюківський вагонобудівний завод» про визнання незаконними та скасування наказів про притягнення до дисциплінарної відповідальності, визнання незаконним та скасування наказу про звільнення з роботи, поновлення на роботі стягнення середнього заробітку за час вимушеного прогулу, в частині поновлення ОСОБА_1 на посаді директора з виробництва та стягнення середнього заробітку за один місяць.
		02.05.2022 року Крюківським районним судом м. Кременчука Полтавської області було винесено ухвалу, якою подання державного виконавця Крюківського відділу державної виконавчої служби у місті Кременчуці Кременчуцького району Полтавської області Північно-Східного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Суми) про роз`яснення рішення суду було задоволено. Роз`яснено, що у разі скорочення посади, на якій працював незаконно звільнений працівник для виконання рішення суду роботодавець ПАТ «Крюківський вагонобудівний завод» повинен поновити працівника ОСОБА_1 на рівнозначній посаді або внести відповідні зміни до штатного розпису шляхом введення скороченої посади.
		12.05.2022 року листом від 11.05.2022 року ПАТ «Крюківський вагонобудівний завод» повідомляє державний орган виконавчої служби про те, що (мовою оригіналу листа): «також звертаємо увагу на те, що виконати рішення Крюківського районного суду на сьогоднішній день не є можливим, оскільки продовжується процедура оскарження. За цих підстав, надати копію наказу про поновлення на роботі ОСОБА_1 щодо виконання рішення суду немає можливості, більш того, акцентуємо увагу на тому, що в рішенні суду чітко не зазначено яку посаду ПАТ «КВБЗ» повинен поновити ОСОБА_1 , оскільки внаслідок реструктуризації зі структури управління ПАТ «КВБЗ» виведено посаду директора з виробництва з 26.10.2020р., що викликає труднощі при його виконанні. Також інформуємо Вас про те, що внести зміни в штатний розпис нема як, оскільки відсутня рівнозначна посада і функції директора з виробництва поєднанні з іншими управлінськими функціями».
		15.06.2022 року представник ОСОБА_1 під час ознайомлення з матеріалами цивільної справи № 537/3647/20 (провадження 2/537210/21 в кількості 3 томи) які перебувають в провадженні Крюківського районного суду м. Кременчука дізналась про те, що 01.06.2022 року до Крюківського районного суду м. Кременчука Полтавської області надійшов супровідний лист Крюківського відділу державної виконавчої служби у місті Кременчуці Кременчуцького району Полтавської області Північно-Східного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Суми) від 30.05.2022 року в якому зазначено що: «Крюківським відділом, державної виконавчої служби у місті Кременчуці Кременчуцького району Полтавської області Північно-Східного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Суми), керуючись cт. 28 Закону України «Про виконавче провадження» направляє для виконання та до відома постанову від 30.05.2022, винесену при примусовому виконанні виконавчий лист № 537/3647/20 від 11.11.2021 що видав Крюківьский районний суд м. Кременчука» та виконавчий лист від 11.11.2021 р. на підставі якого державним виконавцем було відкрито ВП № 67526940 про примусове виконання виконавчого листа № 537/3647/20 від 11.11.2021р. щодо поновлення ОСОБА_1 на посаді директора виробництва ПАТ «Крюківський вагонобудівний завод» з 25.09.2020 року.
		Тобто, державним виконавцем виконавче провадження ВП № 67526940 закінчено 30.05.2022 року на підставі п. 9 ст. 39 Закону України «Про виконавче провадження» в зв`язку з фактичним виконанням в повному обсязі рішення згідно з виконавчим документом.
		17.06.2022 року на адресу ОСОБА_1 , а саме по АДРЕСА_2 надійшов поштовий лист з Крюківського відділу державної виконавчої служби у місті Кременчуці Кременчуцького району Полтавської області Північно-Східного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Суми) вмістом якого була постанова про закінчення виконавчого провадження № 67526940 від 30.05.2022р. Так в описовій частині постанови про закінчення виконавчого провадження, державний виконавець зазначила, що 25.05.2022 року на адресу відділу надійшов наказ № 841-ос від 09.11.2021 року про поновлення ОСОБА_1 на посаді директора виробництва з 25.09.2020р.
		Виходячи із вище зазначених обставин, ПАТ «Крюківський вагонобудівний завод» (роботодавець) не тільки своєчасно не виконав рішення суду в частині негайного поновлення на роботі ОСОБА_1 та зареєстрував наказ № 841-ОС від 09.11.2021 року про поновлення ОСОБА_1 на посаді директора виробництва з 25.09.2020р. аж через 6 (шість) місяців, при цьому взагалі не виконавши судове рішення в частині виплати середньої заробітної плати за місяць.
		Дізнавшись про ці обставини, представник ОСОБА_1 адвокат Артюх А.П. звернулась з заявою про кримінальне правопорушення до СВ Кременчуцького РУП ГУНП в Полтавській області. На підставі даної заяви вказаним органом досудового розслідування були внесені відомості в ЄРДР за правовою кваліфікацією ч. 1 ст. 366 КК України. Та дане кримінальне провадження було об`єднано з кримінальним провадженням № 12021170530000629 за ч.2 ст. 382 КК України, об`єднаному кримінальному провадженню було присвоєно єдиний номер № 12021170530000629 за правовою кваліфікацією ч. 2 ст. 382, ч.І ст. 366 КК України та по ньому й на даний час здійснюється досудове розслідування.
		Наказ від 09.11.2021 р. № 841-ОС дійсно був виданий ПАТ «Крюківський вагонобудівний завод», але являвся завідомо неправдивим, так як видавався не з метою виконання судового рішення, а з метою ухилення від його виконання та ухилення від відповідальності за його невиконання. Так, після видачі цього наказу Наказ від 09.11.2021 р. № 841-ОС ці ж посадові особи ПАТ «КВБЗ», які його надали в Крюківський відділ державної виконавчої служби у місті Кременчуці Кременчуцького району Полтавської області Північно - Східного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Суми) по виконавчому провадженню № 67526940 (ідентифікатор для доступу до інформації про виконавче провадження: А8Д08ГВ8АВ38), і в подальшому ПАТ «Крюківський вагонобудівний завод» повідомляли про неможливість виконання рішення суду в частині поновлення на роботі ОСОБА_1 , прохали звернутися державному виконавцю до суду за роз`яснення судового рішення, письмово зазначали про скорочення посади, на якій працював ОСОБА_1 , ще в жовтні 2020р. Всі ці повідомлення, які являлись документами, були завідомо неправдиві та виготовлялись і надавались одними і тими посадовими особами. Крім того, підтвердженням неправдивості Наказу від 09.11.2021 р. № 841-ОС є підписання його не головою правління ПАТ «Крюківський вагонобудівний завод», а директором з персоналу, який не має повноважень прийняття на роботу ОСОБА_1 та не має повноважень прийняття на роботу та звільнення директора по виробництву ПАТ «Крюківський вагонобудівний завод». Необхідно зазначити, що під час судового розгляду справи № 537/3647/20, а саме подання державного виконавця щодо роз`яснення рішення суду, яке розглядалось з 10.12.2021 по 02.05.2022 р. посадові особи, які приймали участь у справі та були ознайомлені з матеріалами цивільної справи № 537/3647/20 вводили в оману суд, не повідомляючи про існування наказу № 841-ОС від 09.11.2021р. про поновлення на роботі ОСОБА_1 , в тому числі не повідомляли представника ОСОБА_1 .
		Вище зазначене спростовує доводи відповідача ПАТ «Крюківський вагонобудівний завод», які викладені відповідачем у відзиві на позовну заяву, а саме щодо доводів та міркувань і тверджень відповідача (далі мовою оригіналу відзиву), що «ані Позивач, а ні його представник і досі не з`являлися/зверталися до відповідача з метою ознайомлення з наказом №841-ОС від 09.11.21р. про поновлення на роботі».
		Дані твердження знову зі сторони відповідача є неправдивими, оскільки позивач тричі особисто звертався до відповідача (23.12.2021р., 20.02.2023р. та 24.05.2022 р.) та під час звернення до останнього про наявність наказу № 841-ОС від 09.11.2021р. про поновлення останнього на роботі не повідомляли та не ознайомлювали з ним, в тому числі і не повідомляли про його звільнення на підставі п. 4 ч.1 ст. 40 КЗпП України, а саме з наказом № 102-ОС від 04.02.2022р.
		Також не погоджуються із твердженнями відповідача, які викладені у відзиві на позовну заяву: що 23.12.21р. позивач нібито не дочекався керівника відповідача з метою вирішення спірних питань у рамках чинного законодавства України, що позивач відмовився від спілкування з представником юридичної служби; що нібито позивач неправомірно заявляв у своїй заяві від 27.12.2021р., що директор з персоналу, соціальним питанням та режиму ОСОБА_5 йому відмовив у виконанні рішення суду. 
		Вказане спростовує твердження відповідача та підтверджується також електронними доказами, які додаються до відповіді на відзив та письмовими доказами які роздруковані з мережі Інтернет та маються у вільному доступі на веб-сайті «Кременчуцької газети».
		Докази, які відповідач додає до відзиву на позовну заяву про те, що він нібито повідомляв позивача про його поновлення на роботі та про звільнення за прогули, про що, нібито направляв на адресу позивача якісь листи з невідомим вмістом - спростовуються також наступними доказами:
		- листом відповідача від 11.05.2022 р. за вих. № 49-69/162 з додатками, який був направлений на адресу Крюківського відділу державної виконавчої служби у місті Кременчуці Кременчуцького району Полтавської області Північно - Східного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Суми), відповідач в даному листі повідомляв державний орган саме 12.05.2023р.(дата реєстрації листа в держ. органі) про неможливість виконання рішення суду по справі № 537/3647/20 - (копія відповідного листа додається до відповіді на відзив та відповідно даний лист є в наявності у відповідача та він про нього обізнаний);
		- листом відповідача від 18.05.2022 р. за вих. № 49-69/171 з додатками, який був направлений на адресу Крюківського відділу державної виконавчої служби у місті Кременчуці Кременчуцького району Полтавської області Північно - Східного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Суми) та зареєстрований державним органом 25.05.2022р. Відповідно до змісту даного листа ПАТ «КВБЗ» повідомляв державний орган, що ОСОБА_1 було поновлено на посаді директора виробництва з 25.09.20р. згідно наказу № 841-ОС від 09.11.2021р. та в зв`язку з фактичним виконанням рішення суду в частині поновлення ОСОБА_1 на посаді директора виробництва ПАТ «КВБЗ» прохали закрити виконавче провадження і скасувати постанову від 11.05.2022р. про накладення штрафу за невиконаний рішення суду - (копія відповідного листа додається до відповіді на відзив).
		Аналізуючи вище зазначені листи звертають увагу, що оскільки 11.05.2022 року відповідач ПАТ «Крюківський вагонобудівний завод» повідомляв державний орган про неможливість виконання рішення суду по справі № 537/3647/20 в частині негайного поновлення на роботі ОСОБА_1 та стягнення середнього заробітку за один місяць, а тому і наказу № 841-ОС від 09.11.2021р. не могло бути, в тому числі і наказу № 102-ОС від 04.02.2022 р. про звільнення ОСОБА_1 , а тому яким чином відповідач міг направляти зазначені накази позивачу, в тому числі нібито листами - шляхом направлення на поштову адресу позивача.
		Докази, які відповідач долучає про нібито підтвердження направлення повивачу якихсь листів з невідомим вмістом не містять даних про отримання позивачем даних листів. Тим більше більшість доказів, які відповідач долучив до відзиву на позовну заяву які направив представнику та до суду є нечетабельними. Також відповідачем не надано підтверджуючих доказів про відстеження трек - номерів, за якими таке відправлення відстежується на шляху прямування від відправника - ПАТ «КВБЗ» до отримувача засобами зв`язку «Укрпошта».
		Доводи та посилання відповідача на кримінальне провадження, в тому числі приєднання документів з матеріалів кримінального провадження є необґрунтованими та взагалі незрозумілими, оскільки станом на сьогоднішній день позивач в даному кримінальному провадженні має статус потерпілого. ОСОБА_2 як представник потерпілого ознайомлювалась з частиною матеріалів кримінального провадження, які відповідно до вимог КПК України їй зміг надати орган досудового розслідування, більш того відповідач не надає протокол ознайомлення до відзиву, з якими ж саме документами її ознайомив орган досудового розслідування. Тим більше, що вона, як представник ознайомилась 02.06.2022р. з частиною матеріалів кримінального провадження та їй не відкривались всі матеріали кримінального провадження в порядку ст. 290 КПК України, а оригінали документів які були витребувані у сторони відповідача в рамках кримінального провадження згідно ухвали Крюківського районного суду м. Кременчука по справі № 357/1398/22 від 27.06.2022р. - органом досудового розслідування, відповідно до опису речей і документів, які були вилучені на підставі ухвали слідчого судді, суду, були вилучені 07.07.2022 року. Враховуючи зазначене твердження відповідача про обізнаність ОСОБА_2 як представником ОСОБА_1 про існування наказу № 102-ОС від 04.02.2022р. саме під час з ознайомленням з матеріалами кримінального провадження 02.06.2022р. - є абсурдним та необгрунтованим.
		В раніше викладених пояснення і аргументах, як виконувалась процедура (хронологія подій) щодо виконання рішення суду у справі № 537/3647/20, зазначено, коли ОСОБА_2 , як представник ОСОБА_1 дізналася взагалі про існування наказу № 841-ОС від 09.11.2021р. про що, відповідно повідомила у заяві про кримінальне правопорушення від 24.06.2022 р. СВ Кременчуцького РУП ГУНП в Полтавській області.
		Враховуючи,той фактщо позивачз відділенняпоштового зв`язкуза місцемсвоєї реєстрації-наказ № 102-ОС від 04.02.2022 р. про звільнення не отримував (в тому числі і в травні місці 2022 року, а саме 24.05.2022р. коли прибув на підприємство ПАТ «КВБЗ» з кореспондентом Кременчуцької газети), та згідно до вище зазначених даних станом на 11.05.2022р. у відповідача був відсутній наказ № 102-ОС від 04.02.2022 р. про звільнення ОСОБА_1 , а тому твердження відповідача у відзиві на позовну заяву, що позивачем пропущений строк для оскарження наказу взагалі є необґрунтованим та незаконним.
		31.08.2023 року до суду надійшли заперечення відповідача на відповідь на відзив згідно якого відповідач стверджує, що обставини викладені позивачем у відповіді на відзив суперечать дійсним обставинам справи. 
		Позивачем безпідставно зазначається у відповіді, що згідно ст. 65 ЗУ «Про виконавче провадження» відповідач зобов`язаний внести запис про поновлення на роботі до трудової книжки стягувача (позивача). На момент винесення рішення судом першої інстанції по справі №537/3647/20, до ЗУ «Про виконавче провадження» було внесено зміни відповідно до яких рішення вважається виконаним боржником з дня видання відповідно до законодавства про працю наказу або розпорядження про поновлення стягувана на роботі, після чого виконавець виносить постанову про закінчення виконавчого провадження. Таким чином відповідач належним чином виконав рішення суду щодо поновлення позивача на роботі відповідно до вимог чинного законодавства.
		Тривалий розгляд заяви державного виконавця щодо роз`яснення рішення по справі №537/3647/20 не залежало жодним чином від відповідача. Більше того, враховуючи, що суд задовольнив заяву державного виконавця та надав відповідні роз`яснення, то це є підтвердженням щодо обґрунтованого звернення останнього до суду. Відповідно виконавцем було закрито виконавче провадження відразу після надання судом відповідних роз`яснень виконання рішення по справі №537/3647/20. Отже міркування позивача, що рішення суду по справі №537/3647/20 було виконане лише у травні 2022р. є хибним та спростовується доказами наявними у матеріалах справи (копія наказу №841-ОС від 09.11.21р.)
		У той же час у своїй відповіді на відзив позивач (представник) підтверджує факт недобросовісної власної поведінки та ухиляння від виконання трудових обов`язків після поновлення на роботі. Позивачем проігноровано вимоги трудового законодавства щодо негайного виконання власних трудових обов`язків після поновлення на роботі, оскільки останній не прибув на робоче місце 09.11.21р. та не надав особисто або через представника або засобом поштового зв`язку будь яких підтверджуючих документів про поважність причин нез`явлення на робоче місце станом на 09.11.21р. Натомість позивач (представник) знаходить час звертатися до виконавчої служби, правоохоронних органів з відповідними заявами, відповідно складається враження про умисне ухилення позивача від виконання трудових відносин, затягування часу з метою як можна більше/довше отримувати грошові кошті від підприємства при цьому не виконувати власні трудові обов`язки.
		Відповідно до висновків зроблених Верховним Судом у справі N 387/326/20 від 03.11.21р. у трудових правовідносинах як працівник, так і роботодавець мають діяти добросовісно, не допускаючи дій, що вчиняються з наміром завдати шкоди іншій особі, а також зловживання правом в інших формах.
		Відповідач стверджує про наявність недобросовісної свідомої поведінки зі сторони позивача (враховуючи, що у позивача є представник який надає правову допомогу) після поновлення останнього на роботі згідно рішення суду (не прибуття на робоче місце, не повідомлення про поважність причин прогулу, не бажання знайомитися з наказом про поновлення, відкриття безпідставних кримінальних проваджень і т.д.). У свою чергу, роботодавець (відповідач) вживав необхідних заходів та створив належні умови для отримання/ознайомлення з відповідними документами та надав можливість позивачу приступити до виконання трудових обов`язків, надсилав повідомлення з копією наказу про поновлення на адресу зазначену самим позивачем. Натомість останній, діючи на власний розсуд, свідомо відмовився від їх отримання без поважних причин.
		Стосовно наданих електронних доказів, так вони в черговий раз лише підтверджують недобросовісну поведінку позивача, його не бажання виконувати трудові обов`язки та факт відсутності повідомлення зі сторони позивача про поважність причин не з`явлення на робоче місце починаючи з 09.11.21р.
		Також слід відзначити, що дані електронні докази є не допустимими у розуміння ст. 78 Цивільного процесуального кодексу, оскільки отримані з порушенням чинного законодавства. Оскільки на території відповідача заборонено здійснювати будь яку відео фіксацію без відповідного дозволу адміністрації (п.8.4 Правил користування мобільним зв`язком та іншими мобільними пристроями на території ПАТ «КВБЗ» копія додається), а посадовим особам підприємства відповідно до їх посадової інструкції заборонено давати інтерв`ю знову ж таки без відповідного дозволу адміністрації.
		Позивач пропрацювавши керівником на підприємстві багато років, знав про згадані заборони, відповідно чудово усвідомлював протиправність своєї поведінки стосовно здійснення неправомірної відео зйомки на території підприємства та намагання без дозволу адміністрації брати інтерв`ю у посадових особах підприємства провокуючи останніх на скоєння дисциплінарних порушень.
		Таким чином, дані електронні докази виготовленні з порушенням чинного законодавства, відповідно є не допустимими та такі що містять не достовірну інформацію (враховуючи відсутність у позивача дозволу на зйомку та приймаючи до уваги обмеження встановленні локальними актами підприємства для посадових осіб).
		Твердження позивачапро неналежністьйого повідомленняпро поновленняроботі тазвільнення спростовуєтьсянаданими відповідачемдоказами (поштовимиквитанціями якіє вматеріалах справи). Відповідно до численних висновків Верховного Суду у тому числі Великої Палати Верховного Суду (справа №800/547/17), направлення листів рекомендованою кореспонденцією на дійсні адреси є достатнім для того, щоб вважати повідомлення сторони належним чином. При цьому отримання зазначених листів адресатом перебуває поза межами контролю відправника, а тому не може свідчити про неправомірність його дій.
		Отже твердження позивача про надання відповідачем доказів підтвердження їх отримання позивачем є безпідставним та неправомірним.
		Відповідно до ч.2 ст. 233 КЗпП, із заявою про вирішення трудового спору у справах про звільнення працівник має право звернутися до суду в місячний строк з дня вручення копії наказу (розпорядження) про звільнення, а у справах про виплату всіх сум, що належать працівникові при звільненні, - у тримісячний строк з дня одержання ним письмового повідомлення про суми, нараховані та виплачені йому при звільненні (стаття 116).
		Законом України №731 від 18.06.20р. «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо перебігу процесуальних строків під час дії карантину, встановленого Кабінетом Міністрів України з метою запобігання поширенню коронавірусної хвороби (COVID-19)» було внесено змін у ЦПК, ГПК та КАС України, а саме під час дії карантину, встановленого Кабінетом Міністрів України з метою запобігання поширенню коронавірусної хвороби (COVID-19), суд за заявою учасників справи та осіб, які не брали участі у справі, якщо суд вирішив питання про їхні права, інтереси та (або) обов`язки (у разі наявності у них права на вчинення відповідних процесуальних дій, передбачених цим Кодексом), поновлює процесуальні строки, встановлені нормами цього Кодексу, якщо визнає причини їх пропуску поважними і такими, що зумовлені обмеженнями, впровадженими у зв`язку з карантином. Суд може поновити відповідний строк як до, так і після його закінчення. Суд за заявою особи продовжує процесуальний строк, встановлений судом, якщо неможливість вчинення відповідної процесуальної дії у визначений строк зумовлена обмеженнями, впровадженими у зв`язку з карантином.
		Велика Палата Верховного Суду у рамках розгляду адміністративної справи висловила правову позицію у справі № 990/102/22 від 8 грудня 2022 року, що поновлення пропущеного процесуального строку здійснюється судом, якщо такий пропуск чи неможливість вчинення відповідної процесуальної дії зумовлено саме обмеженнями, впровадженими у зв`язку з карантином. Для поновлення строку недостатньо лише посилання на наявність таких обмежень. Необхідним є наведення конкретних обставин га надання скаржником відповідних доказів на підтвердження їх існування, а також доведення їх впливу на своєчасність реалізації ним своїх прав.
		Згідно до п.4 постанови Пленуму Верховного Суду України №9 від 06.11.92 р. передбачений ст.233 КЗпП місячний строк поширюється на всі випадки звільнення незалежно від підстав припинення трудового договору. Якщо місячний чи тримісячний строк пропущено без поважних причин, у позові може бути відмовлено з цих підстав.
		Враховуючи викладене (при цьому слід взяти до уваги, що відповідно до обставин викладених у відповіді можна сміливо зробити висновок, що інтереси позивача починаючи з вересня 2020р. представляє представник/адвокат за договором про надання правової допомоги), є всі підстави стверджувати, що позивачем пропущено строки звернення до суду без поважних причин.
		Таким чином, відповідачем здійснено звільнення позивача з дотриманням вимог чинного законодавства у зв`язку з здійсненням останнім прогулів без поважних причин.
		08.11.2023 року ухвалою суду задоволено клопотання представника відповідача про виклик та допит свідків, ухвалено викликати до суду та допитати, як свідків - ОСОБА_7 та ОСОБА_8 . Задоволено клопотання представника позивача про виклик та допит свідка, приєднання письмових доказів до справи, витребування доказів, а саме ухвалено викликати до суду та допитати, як свідка - ОСОБА_4 , приєднати письмові докази до матеріалів справи, а саме копії документів з цивільної справи № 537/3647/20 (провадження № 2/537/210/2021) № 537/3647/20 (провадження 4-с/537/9/2022). Витребувати з Головного управління ДПС у Полтавській області належним чином завірені: відомості про подання Публічним акціонерним товариством «Крюківський вагонобудівний завод» (код ЄДРПОУ 05763814) уточнюючих податкових розрахунків про суму доходу, нарахованого (сплаченого) на користь платників податків фізичних осіб (форма 1ДФ) та таблиці 5 Звіту з ЄСВ за звітний (податковий) період вересень 2020 року (III квартал 2020 року); копії додатків форми ДФ4 «Відомості про суми нарахованого доходу, утриманого та сплаченого податку на доходи фізичних осіб та військового збору».
		Витребувати з Головного управління Пенсійного фонду України в Полтавській області належним чином завірені: копію Додатку 5 «Звіт про суми нарахованого доходу застрахованих осіб та суми нарахованого єдиного внеску» до Податкового розрахунку сум доходу, нарахованого (сплаченого) на користь платників податків фізичних осіб, і сум утриманого з них податку, а також сум нарахованого єдиного внеску, поданий Публічним акціонерним товариством «Крюківський вагонобудівний завод» (код ЄДРПОУ 05763814) за IV квартал 2021 року; відомості за формою ОК-7 Державного реєстру загальнообов`язкового державного соціального страхування стосовно ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 (РНОКПП НОМЕР_2 ). Заяву представника позивача про забезпечення доказів - повернути.
		Ухвалою суду від 24.11.2023 року витребувано у Північного міжрегіонального управління ДПС по роботі з великими платниками податків належним чином завірені: відомості про подання Публічним акціонерним товариством «Крюківський вагонобудівний завод» (код ЄДРПОУ 05763814) уточнюючих податкових розрахунків про суму доходу, нарахованого (сплаченого) на користь платників податків фізичних осіб (форма 1ДФ) та таблиці 5 Звіту з ЄСВ за звітний (податковий) період вересень 2020 року (III квартал 2020 року); копії додатків форми ДФ4 «Відомості про суми нарахованого доходу, утриманого та сплаченого податку на доходи фізичних осіб та військового збору».
		29.02.2024 року до суду надійшли додаткові пояснення представника позивача - ОСОБА_2 де викладені аналогічні факти та пояснення тим, що викладені у поданих раніше заявах по суті, проте в узагальнюючій формі. 
		29.02.2024 року до суду надійшли також додаткові пояснення представника позивача відповідача ОСОБА_3 де викладені аналогічні факти та пояснення тим, що викладені у поданих раніше заявах по суті, проте в узагальнюючій формі.
		У судовому засіданні позивач  ОСОБА_1 підтримав заявлені позовні вимоги з підстав, викладених в позові, письмових поясненнях та наданих доказах, прохає позовні вимоги задовольнити в повному обсязі. 
		У судовому засіданні представник позивача  ОСОБА_2 підтримала позовні вимоги, обґрунтовуючи свою правову позицію наданими та дослідженими доказами, які у своїй сукупності доводять обставини, викладені в позовній заяві та повністю спростовують доводи та заперечення, викладені у відзиві та поясненнях представника відповідача. 
		У судовому засіданні представник відповідача - Логашкін С.С. прохав в задоволенні позовних вимог ОСОБА_1 відмовити з підстав, викладених у відзиві, письмових поясненнях та наданих доказах. 
		Свідок ОСОБА_4 , дружина позивача в судовому засіданні показала, що 03.04.2023 на її адресу проживання з ПАТ «КВБЗ» надійшов лист, згідно якого повідомлялося про поновлення чоловіка на роботі з 09.11.2021, а також про його звільнення за здійснення прогулів з підприємства ПАТ «Крюківський вагонобудівний завод», згідно до наказу № 102-ОС від 04.02.2022р. на підставі п.4 ч.1 ст. 40 КЗпП України. Більше ніяких документів з ПАТ « КВБЗ» на її адресу не надходило та ніяких повідомлень з поштового відділення щодо необхідності отримання поштових відправлень не бачила. За вказаною адресою вона приживає більше 10 років, уточнила, що постійно проживала з листопада 2021 по теперішній час. Також показала, що працівників ПАТ «КВБЗ» вона ніколи не бачила.
		Свідок ОСОБА_9 , директор з персоналу та соціальної політики ПАТ «КВБЗ» в судовому засіданні показав, що рішення суду від 08.11.2021 про поновлення ОСОБА_1 на посаді було виконано 09.11.2021, про що був виданий відповідний наказ, який був зареєстрований в журналі наказів. Про винесення даного наказу було повідомлено позивача шляхом направлення на його адресу повідомлення. Також, при спілкуванні з позивачем, коли останній прибув до відділу кадрів ПАТ «КВБЗ», у зв`язку з узгодженою правовою позицією підприємства спілкуватися з позивачем тільки в присутності представників юридичного відділу, останньому не надавались усні відповіді на його запитання та не надавались будь які документи на ознайомлення. При цьому вказувалось, що після прибуття юриста йому нададуть усі відповідні накази та вирішать усі питання, пов`язані з його роботою на підприємстві. Також, позивачу вказувалось на неможливість, згідно положення по підприємству користуватися відео та неможливості спілкуванні при такому користуванні. Однак, після прибуття юриста на представника відділу безпеки, позивач покинув відділ кадрів та не надав будь яких пояснень, про що був складений відповідний акт. Вказав, що позивач з 09.11.2021 після поновлення на роботі до часу звільнення 04.02.2022 на робочому місці не був присутнім без поважних причин, що слугувало підставою для його звільнення. На питання суду щодо підстав звільнення позивача відповів, що йому було відомо про укладення контракту позивача з ЗСУ, однак останній на час звільнення не повідомляв підприємство про перебування на службі, при цьому вказав, що велика кількість працівників ПАТ «КВБЗ» була призвана на військову службу в ЗСУ по мобілізації та проходить військову службу в ЗСУ за контрактом, при цьому жодного працівника не було звільнено з роботи до його демобілізації чи закінчення строку дії контракту при тому, що від жодного працівника підприємства не вимагалось будь якого повторного підтвердження перебування в лавах ЗСУ.
		Свідок ОСОБА_10 , провідний фахівець відділу безпеки ПАТ «КВБЗ» в судовому засіданні показав, що напевно 20.02.2023 він був викликаний директором ОСОБА_9 до свого кабінету у зв`язку з необхідністю бути присутнім при розмові з бувшим працівником ОСОБА_1 , який прибув для з`ясування питань, пов`язаних з трудовими відносинами з підприємством та порушенням положення щодо заборони проведення відео зйомки на території ПАТ. Однак при його прибутті до кабінету директора ОСОБА_1 він не бачив. В подальшому ним був підписаний акт, який можливо був наданий в подальшому юристом підприємства, який він підписав. Вказати, що саме було вказано в акті зараз не може, так як пройшло багато часу, але на той час ознайомлювався з його змістом. Щодо перебування у відрядженні у м. Київ повідомив, що дійсно був у відрядженні в м. Києві, слідував у відрядження в поїзді, згідно посадкових документів, однак після посадки перебував в іншому вагоні потяга.
		Суд, повно, всебічно та безпосередньо дослідивши всі наявні докази у справі, з`ясувавши всі обставини, встановив наступне.
		Судом встановлено, що наказом №102-ОС від 04.02.2022 року, що виданий ПАТ «Крюківський вагонобудівний завод», ОСОБА_1 звільнено з посади директора виробництва ПАТ «Крюківський вагонобудівний завод» на підставі п.4 ч.1 ст. 40 КЗпП України.
		Про вказаний наказ позивачу стало відомо 03.04.2023 року, коли за адресою реєстрації місця проживання ( АДРЕСА_1 ) ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_2 був отриманий його дружиною ОСОБА_4 поштовий конверт від ПАТ «КВБЗ» вмістом якого був лист - відповідь за № 49-69/87 від 22.03.2023 року, про те, що ОСОБА_1 наказом № 841-ОС від 09.11.2021 було поновлено на роботі та вказувалось, що за здійснення прогулів було звільнено з підприємства ПАТ «Крюківський вагонобудівний завод», згідно до наказу № 102-ОС від 04.02.2022р. на підставі п.4 ч.1 ст. 40 КЗпП України.
		При цьому, стороною відповідача не доведено належними та допустимими доказами, що позивачу було відомо про вказаний наказ раніше, а саме шляхом направлення копії даного показу на адресу позивача рекомендованим листом з повідомленням № 49-69/15/1 від 20.01.2022.
		З даною позовною заявою ОСОБА_1 звернувся до суду 19.05.2023 року.
		Як вбачається з матеріалів справи ОСОБА_1 з 30.09.2020 року і по теперішній час перебуває на військовій службі за контрактом у В/Ч НОМЕР_1 м. Запоріжжя.
		Згідно з частиною першою статті 16 ЦК України кожна особа має право звернутися до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу.
		Відповідно достатті 233КЗпП України(вредакції начас звільнення)працівникможе звернутисяз заявоюпро вирішеннятрудового спорубезпосередньо дорайонного,районного умісті,міського чиміськрайонного судув тримісячнийстрок здня,коли віндізнався абоповинен бувдізнатися пропорушення свогоправа,а усправах прозвільнення -в місячнийстрок здня врученнякопії наказу(розпорядження)про звільнення.  
		Згідно з вимогами статті 234 КЗпП України (в редакції на час звільнення) у разі пропуску з поважних причин строків, установленихстаттею 233цього Кодексу, районний, районний у місті, міський чи міськрайонний суд може поновити ці строки.
		У статті 234 КЗпП України не наведено переліку поважних причин для поновлення строку звернення з заявою про вирішення спору, оскільки їх поважність має визначається в кожному випадку, залежно від конкретних обставин. Поважними причинами пропуску строку, встановленого в частині першій статті 233 КЗпП України, мають кваліфікуватися ті, які об`єктивно перешкоджали чи створювали значні труднощі для своєчасного звернення до суду та підтверджені належними доказами.
		Відповідно до частини першої статті 47 КЗпП України (в редакції на час звільнення) роботодавець зобов`язаний у день звільнення видати працівникові копію наказу (розпорядження) про звільнення, провести з ним розрахунок у строки, зазначені у статті 116 цього Кодексу, а також на вимогу працівника внести належні записи про звільнення до трудової книжки, що зберігається у працівника.
		Таким чином, перебування позивача на військовій службі суд визнає поважною причиною для поновлення строку звернення з заявою про вирішення даного спору. 
		Судом також встановлено, що ОСОБА_1 з 13.07.2015 року працював на посаді директора виробництва ПАТ «Крюківський вагонобудівний завод».
		Наказом № 354 від 25.09.2020 року позивача ОСОБА_1 було звільнено з посади директора виробництва за систематичне невиконання обов`язків, покладених трудовим договором відповідно до п.3 ч.1 ст. 40 КЗпП України. 
		Під час звільнення ОСОБА_1 за п.3 ч.1 ст. 40 КЗпП України відповідач ПАТ «Крюківський вагонобудівний завод» був обізнаний, що позивач ОСОБА_1 з 28.09.2020 року по теперішній час перебуває на військовій службі за контрактом у В/Ч НОМЕР_1 м. Запоріжжя. Копії відповідних документів маються у відповідача.
		Не погодившись з наказом № 354 від 25.09.2020 року про звільнення з посади директора виробництва за систематичне невиконання обов`язків, покладених трудовим договором відповідно до п.3 ч.1 ст. 40 КЗпП України позивач ОСОБА_1 звернувся до суду.
		08.11.2021 року Крюківським районним судом м. Кременчука по цивільній справі № 537/3647/20 було задавлено позов ОСОБА_1 до ПАТ «Крюківський вагонобудівний завод» про визнання незаконними та скасування наказів про притягнення до дисциплінарної відповідальності, визнання незаконним та скасування наказу про звільнення з роботи, поновлення на роботі, стягнення середнього заробітку за час вимушеного прогулу.
		Постановою Полтавського апеляційного суду від 03.03.2022 року апеляційну скаргу ПАТ «Крюківський вагонобудівний завод» судом було залишено без задоволення, а рішення Крюківського районного суду від 08.11.2021 року по справі № 537/3647/20- без змін.
		Постановою Верховного суду у складі колегії суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду від 03.11.2022 року у справі № 537/3647/20 (провадження 61-3526св22) касаційну скаргу акціонерного товариства «Крюківський вагонобудівний завод», залишено без задоволення. Ухвалу Крюківського районного суду м. Кременчука від 08.11.2021 року, рішення Крюківського районного суду м. Кременчука від 08.11.2021 року та постанову Полтавського апеляційного суду від 03.03.2022 року залишено без змін.
		12.11.2021 року представник позивача ОСОБА_1 - адвокат Артюх А.П. звернулась до Крюківського відділу державної виконавчої служби у місті Кременчуці Кременчуцького району Полтавської області Північно-Східного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Суми) з заявами та оригіналами виконавчих листів щодо відкриття виконавчого провадження в частині поновлення на роботі та стягнення середнього заробітку за один місяць.
		16.11.2021 року Крюківським відділом державної виконавчої служби у місті Кременчуці Кременчуцького району Полтавської області Північно-Східного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Суми) були винесені постанови про відкриття виконавчих проваджень:
		№ 67526940 (щодо негайного поновлення ОСОБА_1 на посаді директора виробництва ПАТ «Крюківський вагонобудівний завод»);
		№ 67526762 (щодо негайного виконання рішення суду в частині виплати заробітної плати за один місяць).
		25.11.2021 року ПАТ «Крюківський вагонобудівний завод» повідомляє Крюківський відділ державної виконавчої служби у місті Кременчуці Кременчуцького району Полтавської області Північно-Східного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Суми) про те, що у жовтні 2020 року на підприємстві було проведено реорганізацію внаслідок якої зі структури управління ПАТ «КВБЗ» було виведено посаду директора з виробництва (наказом № 319 від 26.10.2020р.) та враховуючи дані обставини поновити ОСОБА_1 саме на посаді директора з виробництва на даний час не можуть, у зв`язку з відсутністю даної посади у структурі управління підприємства, а тому в зв`язку з цим прохали державного виконавця звернутися до суду за роз`ясненням стосовно того, яким чином ПАТ «Крюківський вагонобудівний завод» повинен виконати рішення суду в виконавчому провадженні № 67526940 від 16.11.2021р.
		Відповідно до інформації про виконавче провадження № 67526940 фактичне повне виконання рішення Крюківського районного суду м. Кременчука по цивільній справі № 537/3647/20 про поновлення на роботі ОСОБА_1 на посаді директора виробництва ПАТ «Крюківський вагонобудівний завод» було виконане 30.05.2022р.
		09.12.2021 року в зв`язку з невиконанням рішення Крюківського районного суду м. Кременчука від 08.11.2021 року по цивільній справі № 537/3647/20 представник Мельника - адвокат Артюх А.П. звернулася до відділення поліції № 1 Кременчуцького районного управління поліції ГУНП в Полтавській області з заявою про кримінальне правопорушення. По факту неправомірний дій посадових осіб ПАТ «Крюківський вагонобудівний завод», що полягали у невиконанні рішення суду про поновлення на роботі ОСОБА_1 та виплати заробітної плати за один місяць. Відомості про кримінальне правопорушення були внесені до ЄРДР 09.12.2021 року за № 12021170530000629 за правовою кваліфікацією ч.2 ст. 382 КК України та розпочато досудове розслідування. 24.06.2022 року були внесені відомості про кримінальне правопорушення були внесені до ЄРДР 24.06.2022 року за № 12021170530000629 за правовою кваліфікацією ч.1 ст.366 КК України та також розпочато досудове розслідування.
		Відповідно до позиції Верховного Суду яка міститься у постанові КЦС ВС від 30.05.2023 № 297/1013/22 (61-12939св22): Згідно з частиною сьомою статті 235 КЗпП України рішення про поновлення на роботі незаконно звільненого працівника, прийняте органом, який розглядав трудовий спір, підлягає негайному виконанню.
		Негайне виконання судового рішення полягає в тому, що воно набуває властивостей обов`язковості і підлягає виконанню не з моменту набрання ним законної сили, а негайно із часу його оголошення в судовому засіданні.
		Належним виконанням судового рішення про поновлення на роботі слід вважати видання власником про це наказу, що дає можливість працівнику приступити до виконання своїх попередніх обов`язків.
		Виконання рішення вважається закінченим із моменту фактичного допуску працівника, поновленого на роботі рішенням суду, до виконання попередніх обов`язків на підставі відповідного акта органу, який раніше прийняв незаконне рішення про звільнення працівника. Тобто, рішення про поновлення на роботі незаконно звільненого або переведеного працівника вважається виконаним, коли власником або уповноваженим ним органом видано наказ (розпорядження) про допуск до роботи і фактично допущено до роботи такого працівника.
		КЗпП України не містить визначення поняття «поновлення на роботі», як і не встановлює порядку виконання відповідного рішення. Частково умови, за яких рішення суду про поновлення на роботі вважається примусово виконаним, закріплені у статті 65 Закону України «Про виконавче провадження».
		За змістом статті 65 Закону України «Про виконавче провадження» (в редакції, чинній на момент поновлення позивача на роботі за рішенням суду) рішення вважається виконаним боржником з дня видання відповідно до законодавства про працю наказу або розпорядження про поновлення стягувача на роботі, після чого виконавець виносить постанову про закінчення виконавчого провадження.
		При розумінні роботи як регулярно виконуваної працівником діяльності, обумовленої трудовим договором, поновлення на роботі також включає допущення працівника до фактичного виконання трудових обов`язків, тобто створення умов, за яких він може їх здійснювати у порядку, що мав місце до незаконного звільнення.
		Отже, виконання рішення про поновлення на роботі вважається закінченим з моменту видачі наказу про поновлення працівника на роботі та фактичного допуску працівника, поновленого на роботі рішенням суду, до виконання попередніх обов`язків.
		При цьому, працівник повинен бути обізнаним про наявність наказу про його поновлення на роботі і йому повинно бути фактично забезпечено доступ до роботи і можливості виконання своїх обов`язків.
		Аналогічні висновки викладені в постановах Верховного Суду від 17 червня 2020 року у справі № 521/1892/18, від 16 листопада 2022 року в справі № 709/1465/19 (провадження № 61-4569св22), від 27 березня 2023 року в справі № 297/377/18 (провадження № 61- 11482св22).
		Відповідно достатті 43 Конституції Україникожен має право на працю, що включає можливість заробляти собі на життя працею, яку він вільно обирає або на яку вільно погоджується. Громадянам гарантується захист від незаконного звільнення.
		Однією із гарантій забезпечення права громадян на працю є передбачений устатті 5-1 КЗпП Україниправовий захист від необґрунтованої відмови у прийнятті на роботу і незаконного звільнення, а також сприяння у збереженні роботи.
		Згідно зістаттею 147 КЗпП Україниза порушення трудової дисципліни до працівника може бути застосовано тільки один з таких заходів стягнення: догана, звільнення. Законодавством, статутами і положеннями про дисципліну можуть бути передбачені для окремих категорій працівників й інші дисциплінарні стягнення.
		Відповідно до пункту 4 частини першоїстатті 40 КЗпП Українитрудовий договір, укладений на невизначений строк, а також строковий трудовий договір до закінчення строку його чинності можуть бути розірвані власником або уповноваженим ним органом у випадках прогулу (у тому числі відсутності на роботі більше трьох годин протягом робочого дня) без поважних причин.
		Прогул, під яким розуміється відсутність на робочому місці без поважних причин більше трьох годин протягом робочого дня, за своєю правовою природою є порушенням трудової дисципліни (дисциплінарним проступком), під яким варто розуміти невиконання чи неналежне виконання працівником без поважних причин обов`язків, покладених на нього трудовим договором або правилами внутрішнього трудового розпорядку.
		У пунктах 22, 24постанови Пленуму Верховного Суду України від 06 листопада 1992 року № 9 «Про практику розгляду судами трудових спорів»судам роз`яснено, що у справах про поновлення на роботі осіб, звільнених за порушення трудової дисципліни, судам необхідно з`ясувати, в чому конкретно проявилось порушення, що стало приводом до звільнення, чи могло воно бути підставою для розірвання трудового договору за пунктами 3, 4, 7, 8 частини першої статті40, пунктом 1 частини першої статті41 КЗпП України, чи додержані власником або уповноваженим ним органом передбачені статтями147-1,148,149 КЗпП Україниправила і порядок застосування дисциплінарних стягнень, зокрема, чи не закінчився встановлений для цього строк, чи застосовувалось вже за цей проступок дисциплінарне стягнення, чи враховувались при звільненні ступінь тяжкості вчиненого проступку і заподіяна ним шкода, обставини, за яких вчинено проступок, і попередня робота працівника. При розгляді позовів про поновлення на роботі осіб, звільнених за пунктом 4 частини першоїстатті 40 КЗпП України, суди повинні виходити з того, що передбаченим цією нормою закону прогулом визнається відсутність працівника на роботі як протягом усього робочого дня, так і більше трьох годин безперервно або сумарно протягом робочого дня без поважних причин (наприклад, у зв`язку з поміщенням до медвитверезника, самовільне використання без погодження з власником або уповноваженим ним органом днів відгулів, чергової відпустки, залишення роботи до закінчення строку трудового договору чи строку, який працівник зобов`язаний пропрацювати за призначенням після закінчення вищого чи середнього спеціального учбового закладу).
		Таким чином, визначальними факторами для вирішення питання про законність звільнення з роботи за прогул є не тільки встановлення самого факту відсутності працівника на роботі більше трьох годин протягом робочого дня, а й встановлення поважності причин відсутності.
		Законодавством не визначено перелік обставин, за наявності яких прогул вважається вчиненим з поважних причин, тому, вирішуючи питання про поважність причин відсутності працівника на роботі, звільненого за пунктом 4 частини першоїстатті 40 КЗпП України, суд повинен виходити з конкретних обставин і враховувати будь-які докази з числа передбаченихЦПК України.
		Основним критерієм віднесення причин відсутності працівника на роботі до поважних є наявність об`єктивних, незалежних від волі самого працівника обставин, які повністю виключають вину працівника.
		Такий висновок узгоджується з висновками Верховного Суду, викладеними у постановах: від 25 січня 2023 року у справі № 734/2607/20 (провадження № 61-10371св22); від29 березня 2023 року у справі № 369/14257/18 (провадження № 61-11188св20).
		Встановивши, що з 30.09.2020 року в тому числі і по 04.02.2022 року позивач перебував на військовій службі в лавах ЗСУ по контракту, суд дійшов обґрунтованого висновку про те, що у відповідача були відсутні підстави для звільнення його на підставі пункту 4 частини першоїстатті 40 КЗпП Україниза прогул, вчинений з 09 листопада 2021 року по 04 лютого 2022 року, без поважних причин.
		Приймаючи дане рішення, суд виходив з наступного : 
		За вимогами ст. ст. 12, 81 ЦПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень, крім випадків встановлених цим кодексом. Доказуванню підлягають обставини, які мають значення для ухвалення рішення у справі і щодо яких у сторін та інших осіб, які беруть участь у справі, виникає спір. Доказування не може ґрунтуватися на припущеннях.
		Доказами є будь-які фактичні дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи (ч. 1 ст. 76 ЦПК України).
		Відповідно до ч. 1 ст. 77 ЦПК України, належними є докази, які містять інформацію щодо предмета доказування.
		Таким чином, належними вважатимуться докази, які обґрунтовують заявлені вимоги чи заперечення сторін або мають інше значення для вирішення справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення. Вони мають належати до складу підстав позову або підстав заперечень проти нього і характеризуватися значущістю для визначення спірних правовідносин та зумовленістю цих фактів нормами матеріального права.
		Відповідно до статті 80 ЦПК України достатніми є докази, які у своїй сукупності дають змогу дійти висновку про наявність або відсутність обставин справи, які входять до предмета доказування. Питання про достатність доказів для встановлення обставин, що мають значення для справи, суд вирішує відповідно до свого внутрішнього переконання.
		Докази подаються сторонами та іншими учасниками справи. Доказування не може ґрунтуватися на припущеннях (ч.5,6 ст. 81 ЦПК України).
		Суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності. Суд надає оцінку як зібраним у справі доказам в цілому, так і кожному доказу (групі однотипних доказів), який міститься у справі, мотивує відхилення або врахування кожного доказу (групи доказів) (частини перша-третя статті 89 ЦПК України).
		Судом встановлено, що наказ № 841-ОС від 09.11.2021 про поновлення ОСОБА_1 на посаді не був вручений позивачу у належний спосіб, як шляхом направлення поштою рекомендованим з повідомленням, так і шляхом вручення позивачу особисто 09.11.2021 чи в подальшому, копія якого була направлена Крюківському відділу ДВС лише листом від 18.05.2022 ( т.1,а.с.154). 
		Так,в матеріалахсправи наявнийлист відповідачана адресупозивача №49-69/15/1від 20.01.2022,згідно якоговказано прообізнаність представникапозивача зрішенням судувід 08.11.2021щодо поновленняпозивача напосаді згіднонаказу №841-ОСвід 09.11.2021,але позивач нез`явився наробочому місціпочинаючи з09.11.2021та неповідомив причининеявки танаправлено копіюданого наказу(т.1,а.с.102),однак відсутнідокази належноговручення даноголиста позивачу.  
		Тобто, стороною відповідача суду не доведено факту вручення даного наказу позивачу, тому суд критично оцінює посилання сторони відповідача щодо належного направлення копії даного наказу позивачу на його адресу проживання поштовим відправленням рекомендованим з повідомленням та його вручення позивачу чи його дружині, враховуючи, що повідомлення про вручення про буцімто отримання даного наказу позивачем чи членами його сім`ї не містить підпису позивача чи його дружини про отримання вказаного листа, а містить незрозумілий підпис невідомої особи, який крім того перекреслений, що суд вважає неналежним доказом такого вручення ( т.1, а.с.103).
		Також, суд звертає увагу, що копія даного наказу містить штамп «згідно з оригіналом» за підписом представника відповідача та датований 10.07.2022, при тому, що оригінал даного наказу був вилучений слідчим, ще 07.07.2021 (т.1,а.с.115) і не зрозуміло, яким чином могла бути завірена копія наказу. 
		Суд критично оцінює посилання сторони відповідача щодо вчинення ним всіх передбачених дій з метою вручення даного наказу позивачу, так як матеріали справи не містять доказів щодо виходу представників відповідача за місцем проживання позивача з метою вручення копії наказу та в разі відмови від його отримання належно оформленого акту щодо даної відмови, тощо.
		Аналогічним чином, стороною відповідача не доведено суду обставин вручення позивачу наказу № 102-ОС від 04.02.2022 про звільнення останнього, тому суд критично оцінює посилання сторони відповідача щодо належного направлення повідомлення та копії даного наказу позивачу на його адресу проживання поштовим відправленням замовним з повідомленням за №49-69/38 від 04.02.2022 та його вручення позивачу, а саме не надано жодних належних та допустимих доказів отримання позивачем даного повідомлення та копії наказу ( т.1, а.с.107-111). 
		Також, суд звертає увагу, що поштове відправлення не містить опису вкладення, тобто не містить вказання, який саме документ, в даному випадку наказ від 04.02.2022, направляється поштою.
		Суд критичнооцінює посиланнясторони відповідачащодо наданняним відповіді№49-69/219від 22.06.2022 ( т.1,а.с.113) на звернення позивача від 24.05.2022 ( т.1,а.с.112), згідно якої вказується на неодноразові виходи представників відповідача за адресою проживання позивача та залишення повідомлень, при цьому, жодних доказів таких виходів та/або складання відповідних актів відмови/неможливості вручення, тощо, суду не було надано.
		Суд звертає увагу, що заява позивача від 24.05.2022 містить вимоги надання наказу про поновлення позивача на роботі на виконання рішення суду від 08.11.2021, при цьому відповідь відповідача містить крім повідомлення про поновлення позивача на роботі за наказом № 841-ОС від 09.11.2021 так і звільнення позивача з причини відсутності на робочому місці за наказом № 102-ОС від 04.02.2022. Також у відповіді вказано про направлення наказу № 841-ОС від 09.11.2021 до виконавчої служби та закриття у зв`язку з цим виконавчого провадження.
		Суд критично оцінює посилання відповідача щодо необізнаності останнього з причинами відсутності позивача на робочому місці з 09.11.2021 та станом на лютий 2022, при тому, що відповідачу було достеменно відомо про перебування позивача на військовій службі в ЗСУ так як відповідачем оскаржувалось укладення контракту на проходження військової служби з позивачем в Полтавському окружному адміністративному суді за адміністративним позовом від 02.04.2021 (т.1,а.с.36-38).
		При цьому, суд звертає увагу, що згідно відзиву виконавче провадження № 67526940 було відкрито 16.11.2021 за заявою позивача від 12.11.2021 стосовно поновлення позивача на посаді згідно рішення суду від 08.11.2021( т.1,а.с.95).
		Також, суд звертає увагу, що наказ № 841-ОС від 09.11.2021 фактично був направлений відповідачем до виконавчої служби тільки 18.05.2022 листом № 49-60/171 ( т.1.а.с.154), при тому, що листом №49-69/162 від 11.05.2022 до виконавчої служби відповідачем вказувалось на неможливість надання даного наказу у зв`язку з його оскарженням та неможливістю виконати рішення суду внаслідок скорочення посади директора з виробництва та оскарження ухвал суду від 02.05.2022 про роз`яснення рішення суду ( т.1,а.с.150).
		Тобто, відповідач, повідомляючи виконавчу службу 11.05.2022 про неможливість виконати рішення суду від 08.11.2021 з різних причин та не направляючи наказ № 841-ОС від 09.11.2021 про поновлення позивача на роботі, 18.05.2022, тобто через тиждень, направляє виконавчій службі наказ № 841-ОС від 09.11.2021, вказуючи на виконання рішення суду та необхідності закриття виконавчого провадження, взагалі не пояснюючи вчинення вказаних дій, що об`єктивно ставить під сумнів видачу наказу саме 09.11.2021.
		Суд звертає увагу на відповідь відповідача до Крюківського відділу ДВС №№ 49-69/162 від 11.05.2022, а саме, що «виконати рішення Крюківського районного суду на сьогоднішній день не є можливим, оскільки продовжується процедура оскарження. За цих підстав, надати копію наказу про поновлення на роботі ОСОБА_1 щодо виконання рішення суду не має можливості», вказуючи крім цього, щодо не зазначення в рішенні суду на яку посаду відповідач повинен поновити позивача у зв`язку з виведенням посади, на якій працював позивач до звільнення та змінами в штатному розписі на ПАТ «КВБЗ» та неможливості внести зміни в штатний розпис у зв`язку з чим прохають розстрочити виконання рішення суду ( т.1,а.с.150).
		При цьому, на час надання відповіді постановою Полтавського апеляційного суду від 03.03.2022 апеляційну скаргу ПАТ «КВБЗ» вже було залишено без задоволення, а рішення Крюківського районного суду м. Кременчука від 08.11.2021 залишено без змін ( т.1,а.с.19-24).
		Суд звертає увагу на посилання сторони позивача, що у наданій відповідачем відповіді від 11.05.2022 на адресу Крюківського відділу ДВС прямо вказано, що надати наказ не є можливим так як є процедура оскарження … , при тому, що рішення суду апеляційної інстанції набирає законної сили з моменту його проголошення.
		Враховуючи дану відповідь, суд ставить під сумнів обґрунтованість пояснень сторони відповідача, що наказ № 841- ОС був виданий саме 09.11.2021 та належним чином зареєстрований у відповідних документах, а ненадання копії даного наказу було пов`язане, за поясненнями представника відповідача в судовому засіданні, з буцімто «виробленою стратегією на підприємстві у спілкуванні з позивачем з приводу даного трудового спору», що ніяким чином не стосується обов`язку виконання законних вимог державної виконавчої служби.
		Тобто, стороною відповідача в ході судового розгляду не було належним чином обґрунтовано мотиви та підстави такої відмови виконання рішення суду та ненадання державному виконавцю копії наказу від 09.11.2021, а обґрунтування, яке було надано Крюківському відділу ДВС лише вказує на невиконання постанови державного виконавця при виконанні ним рішення суду.
		При цьому, суд бере до уваги посилання сторони позивача щодо відсутності підстав не надання даного наказу державній виконавчій службі з мотивів буцімто відсутності посади, на якій працював позивач до звільнення в штатному розписі та неможливості внесення змін в штатний розклад з об`єктивних причин та необхідністю роз`яснення рішення суду з даного питання на тій підставі, що після відмови в задоволенні апеляційної скарги на рішення суду від 08.11.2021 та прийняття постанови судом апеляційної інстанції від 03.03.2022, місцевим судом ще 02.05.2022, тобто до надання відповіді від 11.05.2022 відділу ДВС було надано роз`яснення щодо виконання рішення суду.
		Таким чином,у відповідачабули відсутніобґрунтовані підставине надаватидо Крюківськоговідділу ДВСданий наказ№ 841-ОС,датований 09.11.2021про поновленняпозивача напосаді на виконання постанови державного виконавця по виконавчому провадженню щодо виконання виконавчого листа № 537/3647/20 від 11.11.2021.
		Суд звертає увагу на посилання сторони позивача щодо надання відділу ДВС даного наказу №841-ОС від 09.11.2021 тільки 18.05.2022 не у зв`язку з роз`ясненням рішення суду від 02.05.2022 щодо посади, на яку повинен бути поновлений позивач чи розміру виплати заробітної плати, а після постановлення Ухвали Верховного Суду від 27.04.2022, якою було відмовлено в задоволенні касаційної скарги відповідача на рішення судів від 08.11.2021 та 03.03.2022 ( т.1,а.с.154).
		Тобто, до розгляду по суті скарги судом касаційної інстанції даний наказ не був наданий відповідачем, як позивачу так і Крюківському відділу ДВС.
		Суд звертає увагу, що в клопотанні до касаційної скарги, а саме до Верховного Суду від 05.04.2022, відповідач, обґрунтовуючи дане клопотання щодо зупинення виконання рішення суду від 08.11.2021 про поновлення позивача на роботі, вказує на неможливість повороту виконання в разі скасування рішення судів першої інстанції від 08.11.2021 та апеляційної інстанції від 03.03.2022.
		При цьому, Ухвалою Верховного Суду від 27.04.2022 відповідачу було відмовлено в задоволенні даного клопотання, враховуючи відсутність належного обґрунтування підстав такого зупинення виконання рішення суду, тобто суд касаційної інстанції встановив наявну у відповідача можливість повороту виконання рішення ( т.1,а.с.25-26).
		Суд враховує, що позивач був поновлений на посаді директора по виробництву, яка на час поновлення 09.11.2021 була скорочена у штатному розписі та до часу направлення наказу № 841- ОС від 09.11.2021 до ВДВС 18.05.2022, згідно листа № 49-69/171 ( т.1,а.с.154) позивач вже був звільнений 04.02.2022 з вказаної посади наказом № 102-ОС, при цьому будь яких змін в штатному розписі на ПАТ «КВБЗ», в тому числі «виниклих труднощах при виконанні рішення суду щодо поновлення позивача на посаді», стосовно яких вказувалось відповідачем в листі до державної виконавчої служби, суду не було доведено ( т.1, а.с.150).
		Також, суд бере до уваги посилання сторони позивача щодо оскарження відповідачем рішень державного виконавця при виконанні виконавчого провадження №67526940 щодо поновлення позивача на роботі за рішенням суду від 08.11.2021, а саме оскарження дій державного виконавця за скаргою від 16.05.2022 щодо накладення арешту на кошти відповідача з вказанням в тому числі, що ПАТ «КВБЗ» «планує негайно виконати рішення суду» ( т.1,а.с.199-201).
		Таким чином, суд критично оцінює посилання сторони відповідача щодо ненадання позивачу чи його представнику копії наказу від 09.11.2021 до часу надання даного наказу до Крюківського відділу ДВС та відповіді позивачу від 22.06.2022 року, згідно якої позивачу було повідомлено про його звільнення відповідно наказу №102-ОС від 04.02.2022 (т.1, а.с.113), дотриманням виробленої відповідачем правової позиції щодо спілкування з позивачем, враховуючи буцім то умисну поведінку позивача, якому достеменно було відомо від свого представника про рішення суду від 08.11.2021 щодо негайного поновлення позивача на роботі та невиконанням своїх обов`язків з`явитися на робочому місці наступного дня та подальшого звернення позивача до Крюківського відділу ДВС з приводу невиконання відповідачем рішення суду .
		Суд бере до уваги посилання сторони позивача що про рішення суду позивачу стало відомо 08.11.2021 від представника, однак з`явитися в ПАТ «КВБЗ» для належного ознайомлення з наказом про поновлення на роботі та негайно приступити до роботи позивач не мав можливості, так як був призваний на військову службу до лав ЗСУ по контракту від 23.09.2020 строком на три роки, про що відповідачу було достеменно відомо. Так, відповідач з приводу укладання з позивачем контракту звертався до Полтавського окружного адміністративного суду та рішенням суду від 25.06.2021 відповідачу було відмовлено у визнанні протиправними дій та скасування наказу про призов позивача на військову службу. Рішення суду відповідачем не оскаржувалось і набрало законної сили.
		Тому, суд критично оцінює посилання сторони відповідача щодо наявної можливості у позивача з`явитися до відповідача для отримання наказу № 841-ОС від 09.11.2021 як і наказу № 102-ОС від 04.02.2022, надання пояснень щодо неприбуття на робоче місце, тощо, враховуючи те, що позивач неодноразово безпосередньо приймав участь в судових засіданнях, як по цивільній справі № 537/3647/20, по якій ухвалено рішення від 08.11.2021, так і по даній цивільній справі, неодноразово з`являвся до відділу кадрів ПАТ «КВБЗ» за участю представників ЗМІ для спілкування з представниками відповідача.
		Так, судовим розглядом встановлено, що при особистому спілкуванні з представниками відповідача позивачу до подання ним позовної заяви не було надано в належний спосіб для ознайомлення наказ № 841-ОС від 09.11.2021 про поновлення останнього на роботі, а наявний акт відмови від 20.02.2023 суд не бере до уваги на тій підставі, що свідок ОСОБА_11 показав, що при прибутті до відділу кадрів та при складанні даного акту він взагалі позивача не бачив і вказаний акт складався за відсутності позивача ( т.1,а.с.111).
		При цьому, стороною відповідача не спростовано належними та допустимими доказами факт перебування позивача на військовій службі в ЗСУ за контрактом в даний проміжок часу та не обґрунтовано яким чином позивач мав можливість офіційно приступити до роботи в ПАТ «КВБЗ» з 09.11.2021 та виконувати свої службові обов`язки одночасно перебуваючи при цьому на військовій службі в ЗСУ за контрактом.
		Також, суд критично оцінює посилання сторони відповідача щодо обов`язку позивача належним чином повідомити відповідача щодо дійсного перебування останнього на військові службі в ЗСУ в 2022 на час винесення наказу № 102-ОС від 04.02.2022 про звільнення позивача за систематичне порушення трудової дисципліни, а саме за прогули так як, крім обізнаності відповідача щодо проходження позивачем військової служби в ЗСУ з вересня 2021 за контрактом строком на три роки, допитаний в судовому засіданні свідок ОСОБА_12 показав, що велика кількість працівників ПАТ «КВБЗ» була призвана на військову службу в ЗСУ по мобілізації та проходить військову службу в ЗСУ за контрактом, при цьому жодного працівника не було звільнено з роботи до його демобілізації чи закінчення строку дії контракту при тому, що від жодного працівника підприємства не вимагалось будь якого повторного підтвердження перебування останнього в лавах ЗСУ.
		Тому суд критично оцінює посилання сторони відповідача щодо необхідності позивачу надавати на підприємство якісь підтверджуючи документи перебування останнього в лавах ЗСУ на час винесення наказу № 102-ОС від 04.02.2022, незважаючи на наявність діючого контракту, як і не було надано суду належних доказів, з посиланням на законодавчі чи нормативно правові акти необхідності/обов`язку позивача подавати такі документи.
		З аналогічних підстав суд критично оцінює посилання сторони відповідача щодо необхідності підтвердження дійсного перебування позивача на військовій службі за контрактом в ЗСУ за клопотанням від 23.11.2023 під час розгляду даної цивільної справи, враховуючи час видачі відповідачем наказів №841-ОС від 09.11.2021 та №102-ОС від 04.02.2022, що було підтверджено наданою позивачем довідкою № 1216/2 від 17.11.2023.( т.2,а.с.60).
		Суд бере до уваги пояснення сторони позивача щодо правомірності проведення останнім неприхованої відео зйомки в приміщенні відділу кадрів відповідача та критично оцінює посилання сторони відповідача щодо наявної заборони використовувати відео зйомку на території ПАТ «КВБЗ», в тому числі розміщення оголошення, враховуючи, що представник відповідача не надав суду належних доказів щодо ознайомлення позивача з даним наказом по ПАТ «КВБЗ» , при цьому посилання на обізнаність останнього з даною забороною суд вважає припущенням.
		Разом з тим, суд звертає увагу, що стороною позивача не доведено суду належними та допустимими доказами умисну безпідставну неявку свідка ОСОБА_13 в судове засідання для допиту в якості свідка, враховуючи, що надані матеріали можуть засвідчити тільки відсутність свідка на місці, вказаному в проїзному документі на ім`я свідка у вагоні потяга «Кременчук - Київ», враховуючи показання останнього, що він дійсно був присутнім в потязі при слідуванні у відрядження в м. Київ, але перебував в іншому вагоні. Враховуючи викладене, суд вважає обставину відсутності свідка на місці у вагоні потяга та відповідно неявку свідка в судове засідання без поважних причин - припущенням.
		Також, суд бере до уваги посилання сторони позивача щодо відповіді на адресу позивача № 49-69/87 від 22.03.2023, згідно якої відповідач вказує на неможливість з об`єктивних причин надати позивачу копію наказу №841-ОС від 09.11.2021 про поновлення на роботі у зв`язку з вилученням документів та повідомленням при цьому про звільнення позивача за прогули наказом № 102-ОС від 04.02.2022, про який останньому було повідомлено раніше ( т.1,а.с.40). 
		При цьому, відповідачем аналогічним чином не було надано суду належних та допустимих доказів такого повідомлення та ознайомлення позивача з даним наказом. 
		Однак, суд бере до уваги пояснення сторони позивача про те, що дійсно 03.04.2023 року за адресою реєстрації позивача надійшов поштовий конверт від ПАТ «КВБЗ» в якому був лист № 49-69/87 від 22.03.2023 на заяви ОСОБА_1 , які надійшли до канцелярії підприємства 22.02.2023 та з відповіді вбачається, що ОСОБА_1 за здійснення прогулів було звільнено з підприємства ПАТ «Крюківський вагонобудівний завод» 09.11.2021 згідно до наказу № 102-ОС від 04.02.2022 на підставі п.4 ч.1 ст. 40 КЗпП України.
		Також, суд критично оцінює подану відповідачем скаргу до суду на дії державного виконавця від 16.05.2022 щодо накладення арешту на кошти відповідача за постановами від 03.05.2022 та 06.05.2022 , посилаючись на подання ним 11.05.2022 апеляційних скарг на ухвали суду від 02.05.2022 про роз`яснення судового рішення суду від 08.11.2021 щодо посади, на яку повинен бути поновлений позивач та розміру виплати заробітної плати останньому, вказуючи , що « ПАТ « КВБЗ» не відмовляється від виконання рішення та планує негайно виконати рішення суду після винесення рішення судом касаційної інстанції …». Тобто, відповідач, посилаючись на оскарження рішення суду в касаційній інстанції, планує виконати рішення суду. 
		При цьому, суд критично оцінює посилання сторони відповідача щодо з`ясування останнім правильності виконання рішення суду, а саме правильності винесеного ним наказу № 814-ОС від 09.11.2021, при наявності ухвал суду від 02.05.2022 про таке роз`яснення, враховуючи підстави невиконання рішення саме касаційним оскарженням рішення суду від 08.11.2021( т.1,а.с.199-203).
		Суд також звертає увагу на лист Північного міжрегіонального управління ДПС по роботі з великими платниками податків ДПС України від 12.12.2023 щодо подання відповідачем 30.10.2023 уточнюючої звітності по ПАТ «КВБЗ» за 3-й квартал 2020 року, а саме додаток 4ДФ та Додаток 5 (т.2,а.с.79-83) та лист ГУ ПФУ в Полтавській області від 23.11.2023 щодо подання індивідуальних відомостей про застраховану особу за формою ОК-7 на ОСОБА_1 та Додаток 5 «Відомості про трудові відносини осіб за період проходження військової служби» на 4 квартал 2021, поданий відповідачем 13.11.2023 ( т.2, а.с.42-48).
		Суд враховує,що вказанівідомості булиподані відповідачемпісля поданняклопотання стороноюпозивача досуду 02.10.2023про витребуваннявказаних відомостейна підтвердженнясвоїх позовнихвимог тайого задоволенняухвалами судувід 08.11.2023та 24.11.2023,однак вважає,що поданнявідповідачем уточненихвідомостей доорганів пенсійногофонду таподаткової служби відповідно13.11.2023та 30.10.2023не можеслугувати беззаперечнимдоказом не видання(оформлення)відповідачем 09.11.2021наказу №814-ОС,однак прицьому не доведеноналежними тадопустимими доказамиобставини належногоознайомлення зним позивачав порядок,передбачений чиннимзаконодавством які недоведено обставинналежного ознайомленняз наказом№102-ОС від04.02.2022до 03.04.2023, тобто коли за адресою реєстрації позивача ( АДРЕСА_1 ) надійшов поштовий конверт від ПАТ «КВБЗ» вмістом якого був лист № 49-69/87 від 22.03.2023 на заяви позивача, з якої вбачається, що позивача за здійснення прогулів було звільнено з підприємства ПАТ «Крюківський вагонобудівний завод» 09.11.2021, згідно до наказу № 102-ОС від 04.02.2022 на підставі п.4 ч.1 ст. 40 КЗпП України. 
		Таким чином, в ході судового розгляду даної цивільної справи суду достеменно не доведено належними та допустимими доказами стороною відповідача, що наказ № 841- ОС від 09.11.2021 про поновлення ОСОБА_1 на посаді на виконання рішення суду від 08.11.2021 був фактично виданий 09.11.2021, як і беззаперечно не доведено стороною позивача, що даний наказ не був виданий саме 09.11.2021.
		При цьому, судом встановлена наявність даного наказу, датований 09.11.2021, оригінал якого, разом з іншими оригіналами документів та журналів реєстрації були вилучені органом досудового розслідування по кримінальному провадженню №12021170530000629, внесено до ЄРДР 09.12.2021 за ознаками кримінального правопорушення, передбаченого, передбаченого ч.2 ст.382 КК України за заявою позивача ( т.1,а.с.115).
		Разом з тим, судом встановлено, що наказ № 841-ОС від 09.11.2021 як і наказ № 102-ОС від 04.02.2022 не був у належний спосіб та у передбачений законом порядок та визначені законом строки вручені позивачу, а також встановлена належними та допустимими доказами відсутність правових підстав для винесення відповідачем наказу №102-ОС від 04.02.2022 про звільнення позивача.
		Стаття 119 КЗпП України (в редакціях чинних як на час укладення контракту позивачем 30.09.2020, так і на час звільнення 04.02.2022) визначає, що за працівниками прийнятими на військову службу за контрактом, у тому числі шляхом укладення нового контракту на проходження військової служби, під час дії особливого періоду на строк до його закінчення або до дня фактичного звільнення зберігаються місце роботи та посада.
		Враховуючи викладене, судом встановлено, що з 30.09.2020 в тому числі і по 04.02.2022 ОСОБА_1 дійсно перебував на військовій службі в лавах ЗСУ по контракту, тому у відповідача були відсутні обґрунтовані підстави для звільнення його на підставі пункту 4 частини першоїстатті 40 КЗпП Україниза прогул, вчинений з 09 листопада 2021 року по 04 лютого 2022 року, без поважних причин.
		За змістом частини другоїстатті 233 КЗпП Україниу разі порушення законодавства про оплату праці працівник має право звернутися до суду з позовом про стягнення належної йому заробітної плати без обмеження будь-яким строком.
		Частиною другоюстатті 235 КЗпП Українипередбачено, що при винесенні рішення про поновлення на роботі орган, який розглядає трудовий спір, одночасно приймає рішення про виплату працівникові середнього заробітку за час вимушеного прогулу або різниці в заробітку за час виконання нижче оплачуваної роботи, але не більш як за один рік. Якщо заява про поновлення на роботі розглядається більше одного року, не з вини працівника, орган, який розглядає трудовий спір, виносить рішення про виплату середнього заробітку за весь час вимушеного прогулу.
		Велика Палата Верховного Суду у своїй постанові від 08.02.2022 року справа №755/12623/12 пров.№14-47 цс21,висловилася щодо правової природи середнього заробітку за час вимушеного прогулу.
		При розгляді справи належить з`ясувати питання, чи можна вважати середній заробіток за час вимушеного прогулу складовою заробітної плати та чи поширюється на вимогу про стягнення середнього заробітку за час вимушеного прогулу положення частини першоїстатті 233 КЗпП Українипро тримісячний строк звернення до суду.
		На думку Великої Палати Верховного Суду, середній заробіток за час вимушеного прогулу за своїм змістом є заробітною платою, право на отримання якої виникло у працівника, який був незаконно позбавлений можливості виконувати свою трудову функцію з незалежних від нього причин. Такий висновок підтверджується також змістом частини другоїстатті 235 КЗпП України,якою визначено, що при винесенні рішення про поновлення на роботі орган, який розглядає трудовий спір, одночасно приймає рішення про виплату працівникові середнього заробітку за час вимушеного прогулу або різниці в заробітку за час виконання нижче оплачуваної роботи.
		Тобто в разі визнання звільнення незаконним та поновлення працівника на роботі держава гарантує отримання працівником середнього заробітку за час вимушеного прогулу, оскільки такий працівник був незаконно позбавлений роботодавцем можливості виконувати свою трудову функцію з незалежних від нього причин та отримувати заробітну плату.
		Вказана норма права, крім превентивної функції, виконує функцію соціальну, задовольняючи потребу працівника в засобах до існування на період незаконного звільнення. Відтак, за умови встановлення факту незаконного звільнення особи, час вимушеного прогулу працівника повинен бути оплаченим і спір розглянутим в одному позовному провадженні з вирішенням питання про поновлення на роботі, або в різних провадженнях, що не впливає на розрахунок середнього заробітку, оскільки період за який він обраховується є сталим для звільненого працівника.
		Отже, спір щодо стягнення середнього заробітку за час вимушеного прогулу, який виник у зв`язку з незаконним звільненням працівника, який був позбавлений можливості виконувати роботу не зі своєї вини, є трудовим спором, пов`язаним з недотриманням законодавства про працю та про оплату праці.
		Згідно ч.3 ст. 119 КЗпП України (в редакції чинній на час укладення позивачем контракту 30.09.2020) за працівниками, призваними на строкову військову службу, військову службу за призовом осіб офіцерського складу, військову службу за призовом під час мобілізації, на особливий період або прийнятими на військову службу за контрактом, у тому числі шляхом укладення нового контракту на проходження військової служби, під час дії особливого періоду на строк до його закінчення або до дня фактичного звільнення зберігаються місце роботи, посада і середній заробіток на підприємстві, в установі, організації, фермерському господарстві, сільськогосподарському виробничому кооперативі незалежно від підпорядкування та форми власності і у фізичних осіб - підприємців, у яких вони працювали на час призову. Таким працівникам здійснюється виплата грошового забезпечення за рахунок коштів Державного бюджету України відповідно доЗакону України«Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей». 
		19.07.2022 набрав чинності Закон України «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо оптимізації трудових відносин» від 01.07.2022 року N 2352-ІХ, яким у частині третій статті 119 КЗпП України «зберігаються місце роботи, посада і середній заробіток» замінено словами «зберігаються місце роботи і посада».
		Отже, з набранням чинності Законом України «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо оптимізації трудових відносин» відбулись зміни у регулюванні трудових відносин за участі працівників призваних на строкову військову службу, військову службу за призовом осіб офіцерського складу, військову службу за призовом під час мобілізації, на особливий період, військову службу за призовом осіб із числа резервістів в особливий період або прийнятих на військову службу за контрактом. З 19.07.2022 року за такими категоріями працівників не зберігається середній заробіток.
		Таким чином, суд дійшов висновку про наявність підстав для стягнення з ПАТ «Крюківський вагонобудівний завод» на користь ОСОБА_1 середній заробіток за період з 09 листопада 202І року по 18 липня 2022 року включно.
		Враховуючи викладене суд вважає позовні вимоги позивача обґрунтованими та доведеними та такими, що підлягають до задоволення у повному обсязі та слід визнати незаконним та скасувати наказ №102-ОС від 04.02.2022 року виданий ПАТ «Крюківський вагонобудівний завод», яким ОСОБА_1 звільнено з посади директора виробництва ПАТ «Крюківський вагонобудівний завод» на підставі п.4 ч.1 ст. 40 КЗпП України; поновити ОСОБА_1 на посаді директора виробництва ПАТ «Крюківський вагонобудівний завод» з 09.11.2021 року; стягнути з ПАТ «Крюківський вагонобудівний завод» на користь ОСОБА_1 середній заробіток за період з 09 листопада 2021 року по 18 липня 2022 року включно.
		Згідно п.6 ч.1 ст. 264 ЦПК України, ухвалюючи рішення суд, зокрема вирішує, як розподілити між сторонами судові витрати. 
		Відповідно до ст. 133 ЦПК України судові витрати складаються з судового збору та витрат, пов`язаних з розглядом справи.
		Відповідно до ч.1, п.1 ч.2 ст. 141 ЦПК України судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог. Інші судові витрати, пов`язані з розглядом справи, у разі задоволення позову покладаються на відповідача у разі відмови в позові на позивача. 
		Враховуючи, що позивач звільнений від сплати судового збору, тож судові витрати у вигляді судового збору в сумі 1073,60 грн. слід стягнути з відповідача на користь держави.
		Відповідно доп.1 ч.3 ст. 133 ЦПК України, до витрат пов`язаних з розглядом справи, належать, зокрема, витрати на професійну правничу допомогу.
		Відповідно до ст. 134 ЦПК України разом з першою заявою по суті спору кожна сторона подає до суду попередній (орієнтовний) розрахунок суми судових витрат, які вона понесла і які очікує понести в зв`язку із розглядом справи. У разі неподання стороною попереднього розрахунку суми судових витрат суд може відмовити їй у відшкодуванні відповідних судових витрат, за винятком суми сплаченого нею судового збору. Попередній розрахунок розміру судових витрат не обмежує сторону у доведенні іншої фактичної суми судових витрат, які підлягають розподілу між сторонами за результатами розгляду справи.
		Частина 8 ст. 141 ЦПК України визначає, що розмір витрат, які сторона сплатила або має сплатити у зв`язку з розглядом справи, встановлюється судом на підставі поданих сторонами доказів (договорів, рахунків тощо). Такі доказиподаються дозакінчення судовихдебатів усправі абопротягом п`ятиднів післяухвалення рішеннясуду заумови,що дозакінчення судовихдебатів усправі стороназробила проце відповіднузаяву.  У разі неподання відповідних доказів протягом встановленого строку така заява залишається без розгляду.
		07.02.2024 представником позивача подано до суду докази на підтвердження витрат на правничу допомогу, а саме акт виконаних робіт за договором про надання правничої допомоги від 06.12.2022 підписаний між клієнтом та адвокатом 16.01.2024, розрахунок суми гонорару адвоката згідно з додатковою угодою про надання професійної правничої допомоги ОСОБА_1 від 16.01.2024 , квитанцію №1 про суму сплаченого гонорару адвокату в сумі 32300,00 грн. 
		Положеннямистатті 59 Конституції Українизакріплено, що кожен має право на професійну правничу допомогу. Кожен є вільним у виборі захисника своїх прав.
		У рішенні Європейського суду з прав людини від 23.01.2014 (справа «East/West Alliance Limited» проти України», заява №19336/04) зазначено, що заявник має право на компенсацію судових та інших витрат, лише якщо буде доведено, що такі витрати були фактичними й неминучими, а їх розмір  обґрунтованим (п.268).
		У додатковій Постанові від 19 лютого 2020 року справі № 755/9215/15-ц, Велика Палата Верховного Суду, наголосила, щопри визначенні суми відшкодування суд має виходити з критерію реальності адвокатських витрат (встановлення їхньої дійсності та необхідності), а також критерію розумності їхнього розміру, виходячи з конкретних обставин справи та фінансового стану обох сторін.
		У Постановах Верховного Суду усправі №905/1795/18 від 24жовтня 2019року та усправі №922/2685/19 від 08квітня 2020року визначено, щосуд не зобов`язаний присуджувати стороні, на користь якої відбулося рішення, всі його витрати на адвоката, якщо, керуючись принципами справедливості, пропорційності та верховенством права, встановить, що розмір гонорару, визначений стороною та його адвокатом, є завищеним щодо іншої сторони спору, зважаючи на складність справи, витрачений адвокатом час, та неспіврозмірним у порівнянні з ринковими цінами адвокатських послуг.
		Досліджуючи надані докази фактичного здійснення вказаних витрат на професійну правничу допомогу у розмірі 32300,00 грн., суд приймає надані квитанцію, розрахунок та акт виконаних робіт, з яких вбачається факт оплати послуг адвоката у розмірі 32300,00 грн., та з яких можливо встановити порядок обчислення, форми та ціни послуг, що надавалися адвокатом, та наявну кінцеву суму - розмір гонорару.
		При цьому, суд враховує відсутність клопотань сторони відповідача про зменшення розміру витрат на правничу допомогу.
		А тому з урахуванням встановлених та доведених обставин, суд вважає, що обґрунтованим і пропорційним до предмета спору, а також доведеним розміром витрат на правничу допомогу виходячи з критерію реальності адвокатських витрат (встановлення їхньої дійсності та необхідності), а також критерію розумності їхнього розміру, керуючись принципами справедливості, пропорційності та верховенством права, є сума  32300,00 грн, яка і підлягає до стягнення. 
		Відповідно до положень ст. 430 ЦПК України, суд, вважає за можливе допустити негайне виконання рішення суду щодо поновлення на роботі та виплати заробітної плати за один місяць.
		Керуючись ст. ст. 12, 13, 76-81, 141, 200, 206, 247, 259, 263-265, 430 ЦПК України, суд, 
		 
		ухвалив:
		 
		Позовну заяву ОСОБА_1 до Публічного акціонерного товариства «Крюківський вагонобудівний завод» про визнання незаконним наказу про звільнення, поновлення на роботі та стягнення середнього заробітку - задовольнити.
		Визнати незаконним та скасувати наказ №102-ОС від 04.02.2022 року виданий ПАТ «Крюківський вагонобудівний завод», яким ОСОБА_1 звільнено з посади директора виробництва ПАТ «Крюківський вагонобудівний завод» на підставі п.4 ч.1 ст. 40 КЗпП України.
		Поновити ОСОБА_1 на посаді директора з виробництва ПАТ «Крюківський вагонобудівний завод» з 09.11.2021 року.
		Стягнути з ПАТ «Крюківський вагонобудівний завод» (код ЄДРПОУ 05763814, адреса: Полтавська область, м. Кременчук, вул. І. Приходька 139), на користь ОСОБА_1 ІНФОРМАЦІЯ_1 (РНОКПП НОМЕР_2 , адреса: АДРЕСА_1 ) середній заробіток за період з 09 листопада 2021 року по 18 липня 2022 року включно. 
		Стягнути з ПАТ «Крюківський вагонобудівний завод» (код ЄДРПОУ 05763814, адреса: Полтавська область, м. Кременчук, вул. І. Приходька 139) на користь ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 (РНОКПП НОМЕР_2 , адреса: АДРЕСА_1 ) судові витрати у вигляді витрат на професійну правничу допомогу в сумі 32 300,00 грн.
		Стягнути з ПАТ «Крюківський вагонобудівний завод» (код ЄДРПОУ 05763814, адреса: Полтавська область, м. Кременчук, вул. І. Приходька 139) на користь держави судові витрати у вигляді судового збору в сумі 1073,60 грн.
		Апеляційна скарга на рішення суду може бути подана протягом тридцяти днів з дня його проголошення.
		Рішення набирає законної сили протягом тридцяти днів з дня його проголошення, якщо не подана апеляційна скарга, або якщо рішення залишено в силі за результатами апеляційного розгляду справи.
		Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини судового рішення або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.
		Учасник справи, якому повне рішення суду не було вручено у день його проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду.
		 
		Суддя В.І. Хіневич
		 
		Повний текст рішення складено 11.03.2024 року.

</body>
</html>

Логін:
Для помилки:

Пароль:
Для помилки:

Ваше ім'я:
Для помилки:

Ваш e-mail:
Для помилки:

Повідомлення:
Для помилки:

Введіть в поле результат арифметичного виразу:
Для помилки:

Зачекайте, будь ласка...