Єдиний державний реєстр судових рішень

Доступ до Реєстру здійснюється в тестовому (обмеженому) режимі. Для запобігання загрозам життю і здоров'ю суддів та учасників судового процесу, а також у разі виявлення ознак кіберзагрози, доступ до Реєстру або окремих рішень у ньому може бути обмежено.

Ласкаво просимо, !

Категорія справи № 641/8891/20 : Цивільні справи (з 01.01.2019); Справи позовного провадження; Справи у спорах про недоговірні зобов’язання, з них; про відшкодування шкоди, з них; завданої внаслідок ДТП.
Надіслано для оприлюднення: 12.03.2024. Зареєстровано: 13.03.2024. Забезпечено надання загального доступу: 14.03.2024.
Дата набрання законної сили: 28.02.2024
Номер судового провадження: 22-ц/814/588/24

<!DOCTYPE HTML PUBLIC "-//W3C//DTD HTML 4.01 Transitional//DE" "http://www.w3.org/TR/html4/loose.dtd">
<html>
	<head>
		<meta http-equiv="content-type" content="text/html; charset=utf-8" />
		<meta name="generator" content="Rtf2Html Converter" />
		<title>
			Єдиний державний реєстр судових рішень
		</title>
	</head>
	<body>
		 
		ПОЛТАВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД
		Справа № 641/8891/20  Номер провадження 22-ц/814/588/24Головуючий у 1-й інстанції Парахіна Є.В.  Доповідач ап. інст. Бутенко С. Б.
		 
		 
		П О С Т А Н О В А
		ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
		 
		28 лютого 2024 року м. Полтава
		 
		 
		Полтавський апеляційний суд у складі колегії суддів судової палати у цивільних справах:
		Головуючого судді Бутенко С. Б.
		Суддів Обідіної О. І., Одринської Т. В.
		за участю секретаря Ракович Д. Г.
		розглянув у відкритому судовому засіданні в м. Полтаві цивільну справу за апеляційною скаргою  ОСОБА_1 
		на рішення Ленінського районного суду м. Полтави від 25 липня 2023 року у складі судді Парахіної Є. В.
		у цивільній справі за позовом  ОСОБА_2 до ОСОБА_1 про стягнення моральної шкоди, завданої внаслідок ДТП,
		в с т а н о в и в:
		У листопаді 2020 року ОСОБА_2 звернулася до Комінтернівського районного суду м. Харкова з вказаним позовом до ОСОБА_1 про стягнення моральної шкоди, завданої внаслідок ДТП.
		Позов мотивовано тим, що 16.02.2006 приблизно о 5 год 20 хв в м. Харкові сталася ДТП за участю автобуса «ПАЗ-4243», реєстр. номер НОМЕР_1 , що належав ВАТ «ХАТП-16330», під керуванням водія ОСОБА_3 та тролейбуса «ЮМЗТ», реєстр. номер НОМЕР_2 , що належав тролейбусному депо № 2 ГПК «МЕТ», під керуванням водія ОСОБА_1 , внаслідок якої з вини вказаних водіїв вона була тяжко травмована, визнана інвалідом II групи безстроково та понесла значні витрати на лікування. 
		Водій ОСОБА_3 та ПАТ «ХАТП № 16330» під час її перебування на лікуванні та протягом реабілітаційного періоду надавали їй необхідну матеріальну допомогу і частково відшкодували завдану моральну шкоду. Проте водій ОСОБА_1 жодним чином не відшкодував їй ні матеріальну, ні моральну шкоду, тому він повинен нести відповідальність за причинену їй моральну шкоду, яку вона оцінює у розмірі 1534464 грн, що підтверджується висновком судово-психологічної експертизі № 565 від 2.04.2011. 
		Вказувала, що реальну можливість захистити своє право у судовому порядку вона набула лише після закриття кримінального провадження відносно ОСОБА_1 за частиною другою статті 286 КК України ухвалою Комінтернівського районного суду м. Харкова від 13.07.2018 на підставі статті 49 КК України із звільненням його від кримінальної відповідальності у зв`язку із закінченні строків давності.
		Зазначала також, що на час вчинення ДТП ОСОБА_1 перебував у трудових відносинах з ХКП «Міськелектротранс» та працював у структурному підрозділі вказаного підприємства «Тролейбусне депо № 2», проте постановою Господарського суду Харківської області від 11.06.2013 по справі № 5023/5435/12 ХКП «Міськелектротранс» визнано банкрутом та відкрито ліквідаційну процедуру, а 23.03.2018 до Єдиного державного реєстру юридичних осіб внесено запис про проведення державної реєстрації припинення юридичної особи без правонаступництва. 
		Посилаючись на наведені у позовній заяві обставини, просила суд стягнути з ОСОБА_1 на її користь моральну шкоду, заподіяну внаслідок ДТП, у розмірі 1534 464 грн. 
		Розпорядженням голови Верховного Суду від № 4/0/9-22 від 10.03.2022 «Про зміну територіальної підсудності судових справ в умовах воєнного стану» змінено територіальну підсудність судових справ Комінтернівського районного суду м. Харкова, які передані для розгляду Ленінському районному суду м. Полтави.
		Рішенням Ленінського районного суду м. Полтави від 25 липня 2023 року позов ОСОБА_2 задоволено частково.
		Стягнуто з ОСОБА_1 на користь ОСОБА_2 в рахунок відшкодування моральної шкоди кошти в сумі 700 000 грн. 
		Рішення суду першої інстанції мотивовано доведеністю факту заподіяння позивачу моральної шкоди та наявністю підстав для її відшкодування. 
		Не погодившись з вказаним рішенням суду, ОСОБА_1 подав апеляційну скаргу та, посилаючись на незаконність та необґрунтованість рішення, невідповідність висновків суду обставинам справи, порушення норм матеріального і процесуального права, просить скасувати вказане судове рішення та ухвалити нове рішення, яким у задоволенні позовних вимог ОСОБА_2 відмовити в повному обсязі. 
		Доводи апеляційної скарги ґрунтуються на тому, що він не є належним відповідачем у справі, оскільки на момент ДТП він перебував у трудових відносинах з ХКП «Міськелектротранс», а тому належним відповідачем у даній справі є підприємство - роботодавець ОСОБА_1 .
		Вказує, що розмір моральної шкоди, визначений судом є занадто завищеним та необґрунтованим, оскільки позивачем заявлено максимальний показник моральної шкоди, визначений судовим експертом у висновку № 565 від 12.04.2011, яка була виконана більше 10 років в межах іншої справи, та правомірно не взята до уваги судом першої інстанції в даній справі, проте присуджений розмір відшкодування моральної шкоди судом не обґрунтований.
		Вважає, що при визначені розміру моральної шкоди судом не було враховано вимог розумності та справедливості.
		Зазначає, що при визначенні ступеня вини водія ОСОБА_1 суд першої інстанції не надав належної оцінки двом висновкам автотехнічних експертиз, які прямо вказують на те, що його дії не містили таких правопорушень ПДР, які б знаходилися у причинному зв`язку із настанням ДТП.
		У відзивах на апеляційну скаргу ОСОБА_2 та її представник - адвокат Сілко В. В. просять залишити апеляційну скаргу відповідача без задоволення, а рішення суду першої інстанції залишити без змін.
		Колегія суддів Полтавського апеляційного суду, заслухавши доповідь судді-доповідача, пояснення відповідача та його представника, перевіривши доводи апеляційної скарги та матеріали справи, дійшла висновку про обґрунтованість апеляційної скарги та наявність підстав для її задоволення, виходячи з наступного.
		Згідно частин першої, другої статті 367 ЦПК України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними в ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги.
		Суд апеляційної інстанції досліджує докази, що стосуються фактів, на які учасники справи посилаються в апеляційній скарзі та (або) відзиві на неї. 
		Повноваження суду апеляційної інстанції визначено статтею 374 ЦПК України, згідно пункту 2 частини першої якої за результатами розгляду апеляційної скарги апеляційний суд має право скасувати судове рішення повністю або частково і ухвалити у відповідній частині нове рішення або змінити рішення.
		Підставами для скасування судового рішення повністю або частково та ухвалення нового рішення у відповідній частині або зміни судового рішення згідно пунктів 3, 4 частини першої статті 376ЦПК України є невідповідність висновків, викладених в рішенні суду першої інстанції, обставинам справи, порушення норм процесуального права або неправильне застосування норм матеріального права. 
		По справі встановлено, що 16 лютого 2006 року приблизно о 5 годині 20 хвилин, ОСОБА_3 , керуючи технічно справним автобусом «ПАЗ-4243», реєстраційний номер НОМЕР_1 , що належав ВАТ «ХАТП-16330», рухався по пр. 50-річчя СРСР зі сторони вул. Киргизької в напрямку вул. Ньютона в м. Харкові зі швидкістю близько 60 км на годину. В цей же час ОСОБА_1 , керуючи технічно справним тролейбусом «ЮМЗТ», реєстраційний номер НОМЕР_2 , що належав тролейбусному депо № 2 ГПК «МЕТ», слідував по пр. Героїв Сталінграда з боку вул. Морозова в напрямку пр. 50 років СРСР в Харкові. Під час руху в районі перетину пр. 50-річчя СРСР і пр. Героїв Сталінграда у м. Харкові сталася дорожньо-транспортна пригода за участю вказаних транспортних засобів з подальшим наїздом автобуса «ПАЗ» на світлофор, яким була травмована пішохід ОСОБА_2 .
		Ухвалами Комінтернівського районного суду м. Харкова від 22.12.2017 та від 13.07.2018 відповідно кримінальне провадження № 12013220140000193 відносно ОСОБА_3 та ОСОБА_1 за частиною другою статті 286 КК України закрито на підставі статті 49 КК України зі звільненням від кримінальної відповідальності у зв`язку із закінченні строків давності.
		Внаслідок вказаної ДТП пішоходу ОСОБА_2 були заподіяні тяжкі тілесні ушкодження за критерієм небезпеки для життя, у зв`язку з чим вона проходила тривалий курс лікування, перенесла ряд операцій та 20.06.2007 МСЕК їй встановлена друга група інвалідності з 01.01.2007 безстроково.
		На підтвердження завданої моральної шкоди позивач надала суду висновок судово-психологічної експертизи № 565 по кримінальній справі № 1-28/10, складений 12.04.2011 Харківським науково-дослідним інститутом судових експертиз ім. засл. проф. М. С. Бокаріуса, згідно якого події ДТП 16.02.2006, отримані травми та поведінка обвинуваченого ОСОБА_1 суттєвим чином вплинули на емоційно-психологічний стан потерпілої ОСОБА_2 . При умові встановлення судом ступеню вини завдавача моральної шкоди ОСОБА_2 в результаті ДТП 16.02.2006 орієнтовний розмір її грошової компенсації може складати 432 МЗП (в грошовому еквіваленті - 383 616 грн), або 864 МЗП (в грошовому еквіваленті - 767 232 грн.), або 1296 МЗП (в грошовому еквіваленті - 1150 848 грн.), або 1728 МЗП (в грошовому еквіваленті - 1534 464 грн).
		Рішенням Комінтернівського районного суду м. Харкова від 07.07.2020 у справі № 641/7683/19, залишеним без змін постановою Харківського апеляційного суду від 05.10.2020, залишено без задоволення позовні вимоги ОСОБА_2 до КП «Тролейбусне депо № 2», треті особи - ОСОБА_1 , ПАТ «Харківське автотранспортне підприємство № 16330», ОСОБА_3 про відшкодування моральної шкоди, у зв`язку з тим, що відповідач по справі є новоствореним підприємством та не є правонаступником ХКП «Міськелектротранс», з яким на час вчинення ДТП водій ОСОБА_1 перебував у трудових відносинах. 
		У цій справі, що переглядається апеляційним судом, покладаючи на ОСОБА_1 цивільно-правову відповідальність за спричинену позивачці ОСОБА_2 моральну шкоду внаслідок ДТП, суд першої інстанції виходив з того, що кримінальне провадження відносно ОСОБА_1 закрито з нереабілітуючих підстав та відповідач, як водій транспортного засобу, за участю якого відбулась дорожньо-транспортна пригода, є особою, яка має відшкодувати позивачу моральну шкоду. 
		Проте, таких висновків суд дійшов з порушенням норм процесуального права при неправильному застосуванні норм матеріального права, що є підставою для скасування оскаржуваного судового рішення з ухваленням по справі нового рішення про відмову у задоволенні позову ОСОБА_2 з наступних підстав.
		Згідно зі статтями 15, 16 ЦК України, кожна особа має право на захист свого порушеного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання. Кожна особа має право звернутися до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу.
		Здійснюючи правосуддя, суд захищає права, свободи та інтереси фізичних осіб, права та інтереси юридичних осіб, державні та суспільні інтереси у спосіб, визначений законом або договором. У випадку, якщо закон або договір не визначають ефективного способу захисту порушеного, невизнаного або оспореного права, свободи (частини перша, друга статті 5 ЦПК України).
		Відповідно до частин першої, третьої статті 13 ЦПК України суд розглядає цивільні справи не інакше як за зверненням фізичних чи юридичних осіб, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених ними вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках. Учасник справи розпоряджається своїми правами щодо предмета спору на власний розсуд. 
		Загальні підстави відповідальності за завдану моральну шкоду передбачені статтею 1167 ЦК України, відповідно до якої моральна шкода, завдана фізичній або юридичній особі неправомірними рішеннями, діями або бездіяльністю, відшкодовується особою, яка її завдала, за наявності її вини. Крім випадків, коли моральна шкода відшкодовується незалежно від вини особи, яка її завдала, якщо шкоди завдано каліцтвом, іншим ушкодженням здоров`я або смертю фізичної особи внаслідок дії джерела підвищеної небезпеки.
		Згідно з частинами першою, другою статті 1187 ЦК України джерелом підвищеної небезпеки є діяльність, пов`язана з використанням, зберіганням або утриманням транспортних засобів, механізмів та обладнання, використанням, зберіганням хімічних, радіоактивних, вибухо- і вогненебезпечних та інших речовин, утриманням диких звірів, службових собак та собак бійцівських порід тощо, що створює підвищену небезпеку для особи, яка цю діяльність здійснює, та інших осіб.
		Шкода, завдана джерелом підвищеної небезпеки, відшкодовується особою, яка на відповідній правовій підставі (право власності, інше речове право, договір підряду, оренди тощо) володіє транспортним засобом, механізмом, іншим об`єктом, використання, зберігання або утримання якого створює підвищену небезпеку.
		Володільцем об`єкта, використання, зберігання або утримання якого створює підвищену небезпеку, є юридична або фізична особа, що експлуатує такий об`єкт в силу наявності права власності, користування (оренди), повного господарського відання, оперативного управління або іншого речового права.
		Не вважається володільцем об`єкта, використання, зберігання або утримання якого створює підвищену небезпеку, і не несе відповідальності за шкоду перед потерпілим особа, яка управляє джерелом підвищеної небезпеки в силу трудових відносин з таким володільцем (водій, машиніст, оператор тощо).
		Шкоду, завдану працівником під час виконання ним своїх трудових (службових) обов`язків, відповідно до частини першої статті 1172 ЦК України відшкодовує юридична або фізична особа, працівником якої завдано шкоди, за наявності як загальних умов деліктної відповідальності (протиправна поведінка працівника; причинний зв`язок між такою поведінкою і шкодою; вина особи, яка завдала шкоду), так і спеціальних умов (перебування у трудових відносинах з юридичною особою або фізичною особою - роботодавцем незалежно від характеру таких відносин; завдання шкоди під час виконання працівником своїх трудових (службових) обов`язків).
		Під виконанням працівником своїх трудових (службових) обов`язків необхідно розуміти виконання роботи згідно з трудовим договором (контрактом), посадовими інструкціями, а також роботи, яка хоч і виходить за межі трудового договору або посадової інструкції, але доручається роботодавцем або викликана невідкладною виробничою необхідністю як на території роботодавця, так і за її межами протягом усього робочого часу.
		Аналіз норм статей 1172 та 1187 ЦК України дає підстави стверджувати, що особа, яка керує транспортним засобом у зв`язку з виконанням своїх трудових (службових) обов`язків на підставі трудового договору (контракту) з особою, яка на відповідній правовій підставі (право власності, інше речове право, договір підряду, оренди тощо) володіє транспортним засобом, не є суб`єктом, який несе відповідальність за шкоду, завдану джерелом підвищеної небезпеки. У цьому випадку таким суб`єктом є законний володілець джерела підвищеної небезпеки - роботодавець.
		Отже, шкода, завдана внаслідок ДТП з вини водія, що на відповідній правовій підставі керував автомобілем, який перебуває у володінні роботодавця, відшкодовується саме володільцем цього джерела підвищеної небезпеки, а не безпосередньо винним водієм.
		Зазначене узгоджується із правовим висновком, викладеним у постанові Верховного Суду України від 06 листопада 2013 року у справі № 6-108цс13, у постанові Великої Палати Верховного Суду від 05 грудня 2018 року у справі № 426/16825/16-ц (провадження № 14-497цс18), та у постановах Верховного Суду: від 23 березня 2020 року у справі № 373/1773/18-ц (провадження № 61-17948св19), від 20 листопада 2019 року у справі № 501/2298/16-ц (провадження № 61-31268св18), від 05 вересня 2018 року у справі № 534/872/16-ц (провадження № 61-11969св18), від 24 листопада 2021 року у справі № 479/392/20 (провадження № 61-14493 св 21) від 06 березня 2023 року у справі № 559/961/17-ц (провадження № 61-125св23) та ін.
		Відповідно до частини четвертої статті 263 ЦПК України при виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування відповідних норм права, викладені в постановах Верховного Суду.
		Ухвалюючи оскаржуванерішення,суд першоїінстанції недав оцінкитій обставині,що шкодупозивачу булозавдано взаємодієюджерел підвищеноїнебезпеки,власником одногоз якихбуло Харківськекомунальне підприємство«Міськелектротранс»,з якимвідповідач ОСОБА_1 перебував утрудових правовідносинахта начас ДТПвиконував своїтрудові обов`язкиводія тролейбуса,що підтверджуєтьсякопією трудовоїкнижки ОСОБА_1 ,судовими рішеннямиу справі№ 641/7683/19,які набрализаконної сили,та сторонамиу справіне заперечується,а отже,він неє суб`єктом, який несе відповідальність за шкоду, завдану таким джерелом підвищеної небезпеки. 
		У цьому випадку таким суб`єктом є законний володілець джерела підвищеної небезпеки - роботодавець відповідача.
		Визнання постановою господарського суду Харківської області від 11 червня 2013 року у справі № 5023/5435/12 Харківського комунального підприємства «Міськелектротранс» банкрутом з відкриттям ліквідаційної процедури та подальше внесення 23.03.2018 до ЄДРПУО запису про проведення державної реєстрації припинення юридичної особи - власника джерела підвищеної небезпеки та роботодавця відповідача характеру спірних правовідносин не змінює та не покладає на ОСОБА_1 цивільну відповідальність за спричинену позивачці шкоду.
		При цьому тривалість кримінального провадження відносно ОСОБА_1 за частиною другою статті 286 КК України, на яке посилається позивач, на реалізацію нею права на відшкодування шкоди за рахунок законного володільця джерела підвищеної небезпеки не впливала, оскільки відповідно до частини другої статті 1188 ЦК України шкода, завдана іншим особам внаслідок взаємодії кількох джерел підвищеної небезпеки, відшкодовується особами, які спільно завдали шкоди, незалежно від їхньої вини, тому доводи позивача щодо припинення юридичної особи ХКП «Міськелектротранс», як підстави відповідальності ОСОБА_1 є необґрунтованими.
		Крім того, судом першої інстанції не було дано належної оцінки висновкам судової автотехнічної експертизи № 326/11 від 20.07.2011 та судової комісійної комплексної транспортно-трасологічної та автотехнічної експертизи № 5831/6400 від 19.07.2012, проведених по вищевказаному факту дорожньо-транспортної пригоди, якими причинного зв`язку між діями водія тролейбуса ОСОБА_1 та виникненням даного ДТП не встановлено, що виключає підстави деліктної відповідальності за завдану внаслідок ДТП шкоду.
		За правилами частини шостої статті 82 ЦПК України ухвала суду про закриття кримінального провадження і звільнення особи від кримінальної відповідальності, яка набрала законної сили, є обов`язковою для суду у цій справі лише в питанні чи мали місце дії (бездіяльність) особи, стосовно якої постановлено ухвалу суду, та чи вчинені вони цією особою, тому звільнення ОСОБА_1 від кримінальної відповідальності за закінченням строку давності безумовно не є підставою цивільно-правової відповідальності за наслідки вчинених дій, а причинно-наслідковий зв`язок між діями відповідача та завданою позивачу шкодою є предметом доказування у справі, що покладає на позивача обов`язок довести відповідні обставини згідно вимог статей 12, 77-81 ЦПК України.
		 
		Оскільки ані у цивільному, ані у кримінальному провадженні з 2006 року позовних вимог до ХКП «Міськелектротранс» потерпіла ОСОБА_2 не пред`являла, у якості цивільного відповідача власника джерела підвищеної небезпеки, за участі якого їй завдано шкоди, не залучала та не довела підстав цивільної відповідальності ОСОБА_1 , зроблені судом першої інстанцій висновки щодо вирішення спору по суті не ґрунтуються на нормах права та встановлених фактичних обставинах справи.
		Визначення відповідачів, предмета та підстав спору є правом позивача. Натомість, встановлення належності відповідачів й обґрунтованості позову - обов`язком суду, який виконується під час розгляду справи.
		Пред`явлення позову до неналежного відповідача є самостійною підставою для відмови в його задоволенні. 
		Правові висновки, на які посилаються у відзиві на апеляційну скаргу позивач ОСОБА_2 та її представник адвокат Сілко В. В. щодо підстав пред`явлення позову безпосередньо до особи, яка її завдала, не є актуальними та подібними спірним правовідносинам, тому до уваги апеляційним судом не беруться.
		Враховуючи вказане, колегія суддів дійшла висновку про скасування оскаржуваного рішення суду першої інстанції та постановлення по справі нового рішення про відмову у задоволенні позову ОСОБА_2 до ОСОБА_1 за безпідставністю.
		Відповідно до частини тринадцятої статі 141 ЦПК України, якщо суд апеляційної інстанції, не передаючи справи на новий розгляд, змінює рішення або ухвалює нове, цей суд відповідно змінює розподіл судових витрат.
		Згідно частини першої статті 141 ЦПК України судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог. 
		Оскільки позивач ОСОБА_2 є інвалідом ІІ групи та на підставі пункту 9 частини першої статті 5 Закону України «Про судовий збір» звільнена від сплати судового збору у всіх судових інстанціях, витрати відповідача зі сплати судового збору за подання апеляційної скарги у розмірі 15765 грн за правилами частин першої, шостої статті 141 ЦПК України підлягають компенсації ОСОБА_1 за рахунок держави у порядку, встановленому Кабінетом Міністрів України.
		Керуючись статтями 367, 374, 376, 382, 383, 384 ЦПК України, апеляційний суд
		п о с т а н о в и в:
		Апеляційну скаргу ОСОБА_1 - задовольнити.
		Рішення Ленінського районного суду м. Полтави від 25 липня 2023 року - скасувати та ухвалити по справі нове судове рішення.
		У задоволенні позову ОСОБА_2 до ОСОБА_1 про стягнення моральної шкоди, завданої внаслідок ДТП, - відмовити.
		Судові витрати по сплаті судового збору у розмірі 15765 грн компенсувати ОСОБА_1 за рахунок держави в порядку, встановленому Кабінетом Міністрів України.
		Постанова набирає законної сили з дня її прийняття та може бути оскаржена в касаційному порядку шляхом подання касаційної скарги безпосередньо до Верховного Суду протягом тридцяти днів.
		 
		Головуючий суддя                            С. Б. Бутенко
		 
		Судді                                    О. І. Обідіна
		 
		   Т. В. Одринська

</body>
</html>

Логін:
Для помилки:

Пароль:
Для помилки:

Ваше ім'я:
Для помилки:

Ваш e-mail:
Для помилки:

Повідомлення:
Для помилки:

Введіть в поле результат арифметичного виразу:
Для помилки:

Зачекайте, будь ласка...