Єдиний державний реєстр судових рішень

В зв’язку з набранням чинності 25.04.2025 Закону України від 26.02.2025 № 4273-ІХ "Про внесення змін до Закону України "Про судоустрій і статус суддів" щодо зміни найменувань місцевих загальних судів" (далі – Закон), частину найменувань судів найближчим часом буде змінено відповідно до переліку наведеному у Законі

Ласкаво просимо, !

Категорія справи № 548/837/21 : Цивільні справи (з 01.01.2019); Справи позовного провадження; Справи у спорах, що виникають із земельних відносин, з них:; визнання права власності на земельну ділянку.
Надіслано судом: не визначено. Зареєстровано: 13.03.2024. Забезпечено надання загального доступу: 13.03.2024.
Дата набрання законної сили: 06.03.2024
Номер судового провадження: 61-15128ск23

<!DOCTYPE HTML PUBLIC "-//W3C//DTD HTML 4.01 Transitional//DE" "http://www.w3.org/TR/html4/loose.dtd">
<html>
	<head>
		<meta http-equiv="content-type" content="text/html; charset=utf-8" />
		<meta name="generator" content="Rtf2Html Converter" />
		<title>
			Єдиний державний реєстр судових рішень
		</title>
	</head>
	<body>
		 
		ПОСТАНОВА 
		ІМЕНЕМ УКРАЇНИ 
		 
		06 березня 2024 року
		м. Київ
		 
		справа № 548/837/21
		провадження № 61-15128св23
		 
		Верховний Суд у складі колегії суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду: 
		головуючого - Червинської М. Є. (суддя-доповідач),
		суддів: Зайцева А. Ю., Коротенка Є. В., Коротуна В. М., Тітова М. Ю.,
		 
		учасники справи:
		позивач - ОСОБА_1 ,
		відповідачі: Хорольська міська рада Лубенського району Полтавської області, ОСОБА_2 ,
		 
		розглянув у порядку спрощеного позовного провадження касаційну скаргу ОСОБА_2 на рішення Хорольського районного суду Полтавської області в складі судді Старокожка В. П. від 14 листопада  2022 року та постанову Полтавського апеляційного суду в складі колегії суддів: Триголова В. М., Дорош А. І., Лобова О. А. від 25 вересня 2023 року,
		ВСТАНОВИВ:
		1. Описова частина
		Короткий зміст позовних вимог
		У квітні 2021 року ОСОБА_1 звернувся до суду з позовом до Хорольської міської ради Лубенського району Полтавської області, ОСОБА_2 , про визнання права власності, витребування майна, скасування його державної реєстрації.
		Позовні вимоги мотивовані тим, що вона є правнукою померлої ІНФОРМАЦІЯ_1 ОСОБА_3 по лінії матері. Баба позивачки ОСОБА_4 померла ІНФОРМАЦІЯ_2 , а мати позивачки ОСОБА_5 померла     ІНФОРМАЦІЯ_3 . Прабаба позивачки була власником земельної ділянки площею 2,98 га, на підставі державного акту на право власності на земельну ділянку серії РЗ № 649769, після смерті якої відкрилась спадщина на зазначену земельну ділянку. Спірну земельну ділянку прийняла у спадщину її мати - ОСОБА_5 , шляхом спільного проживання із спадкодавицею, а після смерті останньої 01 грудня                   2005 року спадщину як неповнолітня прийняла позивачка.
		Як зазначає позивачка, рішенням Хорольського районного суду Полтавської області від 28 лютого 2013 року указану земельну ділянку визнано відумерлою спадщиною та передано до  Вишняківської сільської ради Хорольського району Полтавської області. На засіданні 26 сесії 6 скликання Вишняківської сільської ради Хорольського району Полтавської області 12 березня 2013 року було прийнято рішення про приєднання до земель  запасу територіальної громади земельної ділянки площею 2,98 га. 25 березня 2016 року рішенням 4 сесії 7 скликання Вишняківської сільської ради Хорольського району Полтавської області було прийнято рішення про виділення із земель комунальної власності земельну ділянку площею 2,59 га в умованих кадастрових гектарах по рішенню Хорольського районного суду (номер земельної ділянки 671, площа 2.77). Рішенням Вишняківської сільської ради Хорольського району Полтавської області від 05 жовтня 2016 року передано у власність земельну ділянку розміром 2,7652 га, кадастровий номер 5324881200:00:023:0037 за ОСОБА_2 . Рішенням Апеляційного суду Полтавської області від 30 листопада 2017 року рішення Хорольського районного суду Полтавської області від 28 лютого 2013 року про визнання спадщини відумерлою скасовано. Рішенням Хорольського районного суду Полтавської області від 04 листопада 2020 року скасовано рішення 26 сесії 6 скликання Вишняківської сільської ради Хорольського району Полтавської області від 12 березня 2013 року «Про приєднання земель до запасу територіальної громади земельної ділянки площею 2,98 га, яка належала померлій ОСОБА_3 .
		Посилаючись на те, що оскільки на час звернення до суду рішення про визнання спадщини відумерлою скасовано, а також є скасованим рішення сільської ради, яким цю земельну ділянку прийнято до земель територіальної громади, є такими, що підлягають скасуванню і інші рішення, а саме: рішення від 25 березня 2016 року, прийняте на 4 сесії 7 скликання Вишняківської сільської ради Хорольського району Полтавської області «Про виділення із земель комунальної власності земельну ділянку загальною площею 2,59 га в умовних кадастрових гектарах по рішенню Хорольського районного суду (номер земельної ділянки 671, площа 2.77); рішення Вишняківської сільської ради Хорольського району Полтавської області від 05 жовтня 2016 року «Про передачу у власність земельної ділянки розміром 2,7652 га, кадастровий номер 6324881200:00:023:0037 ОСОБА_2 », як такі, що мають похідний характер, та визнати за позивачкою право власності на земельну ділянку площею 2,7652 га, кадастровий номер 5324881200:00:023:0037.
		Короткий зміст рішення суду першої інстанції
		Рішенням Хорольського районного суду Полтавської області від                          14 листопада 2022 року позов ОСОБА_1 задоволено. Скасовано рішення 4 сесії 7 скликання Вишняківської сільської ради Хорольського району Полтавської області від 25  березня 2016 року «Про виділення із земель комунальної власності земельної ділянки загальною площею 2, 59 га в умовних кадастрових гектарах по рішенню Хорольського районного суду (номер земельної ділянки 671, площа 2,77 га) ОСОБА_2 ». Скасовано рішення Вишняківської сільської ради Хорольськогорайону Полтавської області від 05 жовтня 2016 року «Про передачу у приватну власність земельної ділянки розміром 2,7652 га, кадастровий номер 5324881200:00:023:0037 ОСОБА_2 . Скасовано державну реєстрацію земельної ділянки з кадастровим номером 5324881200:00:023:0037, власник ОСОБА_2 , реєстраційний номер об`єкта нерухомого майна 1056584453248, номер запису про право власності 16931247. Визнано за ОСОБА_1 право власності на земельну ділянку площею 2,7652 га, розташованої на території Хорольської міської ради Лубенського району Полтавської області, кадастровий номер: 5324881200:00:023:0037, у порядку спадкування за законом після смерті ІНФОРМАЦІЯ_3 матері ОСОБА_5 , яку остання успадкувала після смерті своєї баби              ОСОБА_3 , яка померла ІНФОРМАЦІЯ_1 .
		Рішення суду першої інстанції мотивовано тим, що мати позивачки   ОСОБА_6 прийняла спадщину після смерті своєї баби ОСОБА_3 , шляхом спільного проживання з останньою, а позивачка прийняла спадщину після смерті матері, так як на момент її смерті була неповнолітня. Оскільки на час звернення до суду  рішення про визнання спадщини відумерлою скасовано, так само скасовано рішення 26 сесії 6 скликання Вишняківської сільської ради Хорольського району Полтавської області 12 березня 2013 року «Про приєднання до земель запасу територіальної громади земельної ділянки площею 2,98 га», є всі достатні підстави для скасування подальших рішень цієї сільської ради, що стосується цієї земельної ділянки, внаслідок яких право власності на спірну земельну ділянку перейшло до відповідача ОСОБА_2 . Крім того є підстави для визнання права власності на спірну земельну ділянку за позивачкою в порядку спадкування за законом після смерті матері ОСОБА_5 , яка успадкувала цю земельну ділянку після смерті своєї баби  ОСОБА_3 .
		Короткий зміст постанови апеляційного суду
		Постановою Полтавського апеляційного суду від 25 вересня 2023 року  апеляційну скаргу ОСОБА_2 - залишено без задоволення. Рішення Хорольського районного суду Полтавської області від 14 листопада                    2022 року - залишено без змін.
		Апеляційний суд, залишаючи без змін рішення суду першої інстанції, зазначив про те, що місцевий суд ухвалив законне та обґрунтоване рішення, підстав для його скасування немає. 
		Узагальнені доводи вимог касаційної скарги
		Представник ОСОБА_2 - адвокат Жага Е. Г. 20 жовтня 2023 року звернувся до Верховного Суду із касаційною скаргою на рішення Хорольського районного суду Полтавської області від 14 листопада                  2022 року та постанову Полтавського апеляційного суду від 25 вересня 2023 року, у якій просить скасувати зазначені судові рішення та ухвалити нове рішення про відмову в позові.
		Підставою касаційного оскарження судових рішень заявник зазначає неправильне застосування судом норм матеріального права та порушення норм  процесуального права, а саме суд застосував норму права без  урахування висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного у постановах Верховного Суду від 19 грудня 2019 року в справі № 520/11429/17, від 19 грудня 2019 року в справі № 916/1041/17, від 11 грудня 2019 року в справі № 320/4938/17, від 26 січня 2022 року в справі № 522/4958/16-ц (пункт 1 частини другої статті 389 ЦПК України).
		Відзив на касаційну скаргу не надходив.
		Надходження касаційної скарги до суду касаційної інстанції
		Ухвалою Верховного Суду від 04 грудня 2023 року відкрито касаційне провадження у справі № 548/837/21 та витребувано цивільну справу з Хорольського районного суду Полтавської області.
		Зазначена справа надійшла до Верховного Суду.
		Ухвалою Верховного Суду від 17 січня 2024 року зазначену справу призначено до судового розгляду.
		Фактичні обставини справи, встановлені судом
		Суд установив, що ОСОБА_1 є правнукою померлої в с. Вишняки Лубенського району Полтавської області ІНФОРМАЦІЯ_1 ОСОБА_3 по лінії матері.
		Баба позивачки ОСОБА_4 померла в с. Вишняки Лубенського району Полтавської області ІНФОРМАЦІЯ_2 , а мати позивачки ОСОБА_6 померла в цьому ж населеному пункті ІНФОРМАЦІЯ_3 .
		Прабаба позивачки ОСОБА_3 була власником земельної ділянки площею 2.98 га., на підставі державного акту на право власності на земельну ділянку серії РЗ № 649768, внаслідок смерті прабаби відкрилася спадщина на її земельну ділянку, яку прийняла шляхом спільного проживання із спадкодавицею мати позивачки ОСОБА_6 , а після смерті останньої ІНФОРМАЦІЯ_3 спадщину як неповнолітня прийняла позивачка.
		Суд також установив, що рішенням Хорольського районного суду Полтавської області від 28 лютого 2013 року вказану земельну ділянку визнано відумерлою спадщиною та передано до Вишняківської сільської ради Хорольського району Полтавської області.
		На засіданні 26 сесії 6 скликання Вишняківської сільської ради Хорольського району Полтавської області 12 березня 2013 року було прийнято рішення про приєднання до земель запасу територіальної громади земельної ділянки площею 2.98 га.
		25 березня 2016 року рішенням 4 сесії 7 скликання Вишняківської сільської ради Хорольського району Полтавської області було прийнято рішення про виділення із земель комунальної власності земельну ділянку загальною площею 2.59 га. в умовних кадастрових гектарах по рішенню Хорольського районного суду ( номер земельної ділянки 671, площа 2.77).
		Рішенням Вишняківської сільської ради Хорольського району Полтавської області від 05 жовтня 2016 року передано у власність земельну ділянку розміром 2.7652 га. кадастровий номер 5324881200:00:023:0037 ОСОБА_2 .
		 
		Рішенням Апеляційного суду Полтавської області від 30 листопада                    2017 року рішення Хорольського районного суду Полтавської області від 28 лютого 2013 року про визнання спадщини відумерлою скасовано. Підставою скасування визнання спадщини відумерлою після                      ОСОБА_3 стала та обставина, що на момент її смерті були спадкоємці,  які прийняли спадщину.
		Рішенням Хорольського районного суду Полтавської області від 04 листопада 2020 року скасовано рішення 26 сесії 6 скликання Вишняківської сільської ради Хорольського району Полтавської області від 12 березня 2013 року "Про приєднання до земель запасу територіальної громади замельної ділянки площею 2.98 га. ", яка належала померлій ОСОБА_3 .
		2.Мотивувальна частина
		Позиція Верховного Суду
		Частиною третьою статті 3 ЦПК України передбачено, що провадження в цивільних справах здійснюється відповідно до законів, чинних на час вчинення окремих процесуальних дій, розгляду і вирішення справи.
		Згідно з положеннями частини другої статті 389 ЦПК України підставами касаційного оскарження судових рішень, зазначених у пункті 1 частини першої цієї статті, є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права виключно у таких випадках: якщо суд апеляційної інстанції в оскаржуваному судовому рішенні застосував норму права без урахування висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного у постанові Верховного Суду, крім випадку наявності постанови Верховного Суду про відступлення від такого висновку; якщо скаржник вмотивовано обґрунтував необхідність відступлення від висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного у постанові Верховного Суду та застосованого судом апеляційної інстанції в оскаржуваному судовому рішенні; якщо відсутній висновок Верховного Суду щодо питання застосування норми права у подібних правовідносинах; якщо судове рішення оскаржується з підстав, передбачених частинами першою, третьою статті 411 цього Кодексу.
		Касаційна скарга підлягає частковому задоволенню з огляду на таке.
		Мотиви, з яких виходить Верховний Суд, та застосовані норми права
		Відповідно до частин першої, другої статті 400 ЦПК України, переглядаючи у касаційному порядку судові рішення, суд касаційної інстанції в межах доводів та вимог касаційної скарги, які стали підставою для відкриття касаційного провадження, перевіряє правильність застосування судом першої або апеляційної інстанції норм матеріального чи процесуального права і не може встановлювати або (та) вважати доведеними обставини, що не були встановлені в рішенні чи відкинуті ним, вирішувати питання про достовірність або недостовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими. Суд касаційної інстанції перевіряє законність судових рішень лише в межах позовних вимог, заявлених у суді першої інстанції.
		Згідно зі статтею 1216 ЦК України спадкуванням є перехід прав та обов`язків (спадщини) від фізичної особи, яка померла (спадкодавця), до інших осіб (спадкоємців).
		До складу спадщини входять усі права та обов`язки, що належали спадкодавцеві на момент відкриття спадщини і не припинилися внаслідок його смерті (стаття 1218 ЦК України).
		Малолітня та неповнолітня особа, вважаються такими, що прийняли спадщину, якщо не було подано заяву про відмову від прийняття спадщини відповідно до чинного законодавства (частини четвертої статті 1268 Цивільного кодексу України). Тобто, незалежно від того чи подавалась заява про прийняття спадщини від імені малолітньої чи неповнолітньою особою, чи була зареєстрована малолітня або неповнолітня особа разом із спадкодавцем на момент смерті - вони приймають спадщину автоматично. Тому подання заяви про прийняття спадщини такими особами не є обов`язковим.
		З матеріалів справи вбачається та встановлено судом, що мати позивачки  ОСОБА_6 прийняла спадщину після смерті своєї баби ОСОБА_3 , шляхом спільного проживання з останньою, а позивачка прийняла спадщину після смерті матері на підставі частини четвертої статті 1268 ЦК України, так як на момент її смерті була малолітня.
		Отже, прийнявши в установленому законом порядку спадщину позивачка з часу її відкриття набула речові права на успадковану земельну ділянку - право володіння та право користування нею і, відповідно, право на захист цих прав. 
		Згідно частини першої статті 15, частини першої статті 16 ЦК України кожна особа має право на звернення до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу у разі їх порушення, невизнання або оспорювання. Кожна особа має право звернутися до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу.
		Застосування конкретного способу захисту цивільного права залежить як від змісту права чи інтересу, за захистом якого звернулася особа, так і від характеру його порушення, невизнання або оспорення. Такі право чи інтерес мають бути захищені судом у спосіб, який є ефективним, тобто таким, що відповідає змісту відповідного права чи інтересу, характеру його порушення, невизнання або оспорення та спричиненим цими діяннями наслідкам.
		У частині п`ятій статті 1268 ЦК України передбачено, що незалежно від часу прийняття спадщини вона належить спадкоємцеві з часу відкриття спадщини.
		У постанові Верховного Суду України від 24 червня 2015 року у справі № 6-318цс15 зроблено висновок, що «згідно статті 1218 ЦК України до складу спадщини входять усі права та обов`язки, що належали спадкодавцеві на момент відкриття спадщини і не припинилися внаслідок його смерті. На підставі частини п`ятої статті 1268 ЦК України спадщина належить спадкоємцю незалежно від часу її прийняття з часу відкриття спадщини. Статтею 396 ЦК України встановлено, що особа, яка має речове право на чуже майно, має право на захист цього права відповідно до положень глави 29 ЦК України, в тому числі і на витребування цього майна від добросовісного набувача. Таким чином, оскільки, як установлено судом, спірна квартира була відчужена від імені ОСОБА_8 поза її волею, то вона мала право домагатися відновлення свого права на неї. Прийнявши в установленому законом порядку спадщину позивач з часу її відкриття набув речові права на успадковану квартиру - право володіння та право користування нею і, відповідно, право на захист цих прав. Право розпорядження зазначеною квартирою виникає в позивача з часу державної реєстрації його права власності на квартиру».
		Відповідно до частини четвертої статті 263 ЦПК України при виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування відповідних норм права, викладені в постановах Верховного Суду.
		У постанові Великої Палати Верховного Суду від 15 травня 2019 року у справі № 522/7636/14-ц (провадження № 14-636цс18) вказано, що «за змістом статті 388 ЦК України майно, яке вибуло з володіння власника на підставі рішення суду, ухваленого щодо цього майна, але надалі скасованого, вважається таким, що вибуло з володіння власника поза його волею. Саме такий висновок викладений у постанові Верховного Суду України від 24 червня 2015 року (провадження № 6-251цс15). Цей висновок також був неодноразово підтриманий і Великою Палатою Верховного Суду, зокрема у постановах від 05 грудня 2018 року (провадження № 14-247цс18 та № 14-179цс18). Отже, з урахуванням викладених вище норм процесуального та матеріального права однією з обов`язкових умов для задоволення віндикаційного позову є встановлення під час розгляду спорів про витребування майна, зокрема й тієї обставини, чи перебувало спірне майно у володінні позивача, який указує на порушення своїх прав як власника, на підставах, визначених законодавством, та який на момент подання позову не є власником цього майна, однак вважає себе таким».
		У пунктах 142, 146, 147 постанови Великої Палати Верховного Суду від 14 листопада 2018 року у справі № 183/1617/16-ц (провадження № 14-208цс18) зроблено висновок, що «метою віндикаційного позову є забезпечення введення власника у володіння майном, якого він був незаконно позбавлений. У випадку позбавлення власника володіння нерухомим майном означене введення полягає у внесенні запису про державну реєстрацію за власником права власності на нерухоме майно (принцип реєстраційного підтвердження володіння нерухомістю). Задоволення вимоги про витребування нерухомого майна з незаконного володіння особи, за якою воно зареєстроване на праві власності, відповідає речово-правовому характеру віндикаційного позову та призводить до ефективного захисту прав власника. У тих випадках, коли має бути застосована вимога про витребування майна з чужого незаконного володіння, вимога власника про визнання права власності чи інші його вимоги, спрямовані на уникнення застосування приписів статей 387 і 388 ЦК України, є неефективними. Власник з дотриманням вимог статей 387 і 388 ЦК України може витребувати належне йому майно від особи, яка є останнім його набувачем, незалежно від того, скільки разів це майно було відчужене до того, як воно потрапило у володіння останнього набувача. Для такого витребування оспорювання наступних рішень органів державної влади чи місцевого самоврядування, договорів, інших правочинів щодо спірного майна і документів, що посвідчують відповідне право, не є ефективним способом захисту права власника».
		За таких обставин, ефективним способом захисту права ОСОБА_1 є віндикаційний позов до особи, за якою зареєстровано право власності на спірну земельну ділянку, а не позов про визнання права власності та про визнання недійсними рішень сільської ради.
		З огляду на вказане суди попередніх інстанцій дійшли помилкового висновку про задоволення позовних вимог на підставі статей 215, 216 ЦК України, оскільки належним способом захисту порушеного права позивачки є витребування земельної ділянки.
		Вирішуючи спір, суд першої інстанції не звернув уваги на те, що позивачкою одночасно з вимогами про визнання недійсними рішень сільської ради, скасування реєстрації та визнання за нею права власності, у позовній заяві міститься доводи про незаконне набуття відповідачем спірної земельної ділянки та вимога про витребування майна на підставі статей 387, 388 ЦК України, та не встановиввсі юридичні факти, які визначені статтями 387 та 388 ЦК України, зокрема: чи набуто майно з відповідних правових підстав, чи є підстави набуття майна законними, чи є набувач майна добросовісним набувачем тощо. 
		Апеляційний суд на зазначені порушення місцевого суду уваги не звернув та помилково залишив рішення суду першої інстанції без змін.
		Відповідно до пунктів 1, 2 частини третьої статті 411 ЦПК України підставою для скасування судового рішення та направлення справи на новий розгляд є також порушення норм процесуального права, що унеможливлює встановлення фактичних обставин, які мають значення для правильного вирішення справи, якщо: суд не дослідив зібрані у справі докази; або суд необґрунтовано відхилив клопотання про витребування, дослідження або огляд доказів, або інше клопотання (заяву) учасника справи щодо встановлення обставин, які мають значення для правильного вирішення справи.
		Оскільки суд касаційної інстанції позбавлений процесуальної можливості встановлювати нові обставини, які не були встановлені судами попередніх інстанцій, збирати або надавати оцінку доказам, порушення норм процесуального права допущені обома судами, то справу необхідно передати на новий розгляд до суду першої інстанції.
		Керуючись статтями 400, 402, 409, 411, 416, 419 ЦПК України, Верховний Суд у складі колегії суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду,
		ПОСТАНОВИВ:
		Касаційну скаргу ОСОБА_2 задовольнити частково.
		Рішення Хорольського районного суду Полтавської області від                           14 листопада  2022 року та постанову Полтавського апеляційного суду від 25 вересня 2023 року скасувати, справу передати на новий розгляд до суду першої інстанції.
		Постанова суду касаційної інстанції є остаточною і оскарженню не підлягає.
		 
		ГоловуючийМ. Є. Червинська  Судді:А. Ю. Зайцев   Є. В. Коротенко   В. М. Коротун   М. Ю. Тітов

</body>
</html>

Логін:
Для помилки:

Пароль:
Для помилки:

Ваше ім'я:
Для помилки:

Ваш e-mail:
Для помилки:

Повідомлення:
Для помилки:

Введіть в поле результат арифметичного виразу:
Для помилки:

Зачекайте, будь ласка...