Єдиний державний реєстр судових рішень

Доступ до Реєстру здійснюється в тестовому (обмеженому) режимі. Для запобігання загрозам життю і здоров'ю суддів та учасників судового процесу, а також у разі виявлення ознак кіберзагрози, доступ до Реєстру або окремих рішень у ньому може бути обмежено.

Ласкаво просимо, !

Категорія справи № 554/2506/22 : Кримінальні справи (до 01.01.2019); Злочини проти безпеки руху та експлуатації транспорту.
Надіслано судом: не визначено. Зареєстровано: 13.03.2024. Забезпечено надання загального доступу: 13.03.2024.
Дата набрання законної сили: 06.03.2024
Номер судового провадження: 51-4350км23
Номер кримінального провадження в ЄРДР: 12022175440000099

<!DOCTYPE HTML PUBLIC "-//W3C//DTD HTML 4.01 Transitional//DE" "http://www.w3.org/TR/html4/loose.dtd">
<html>
	<head>
		<meta http-equiv="content-type" content="text/html; charset=utf-8" />
		<meta name="generator" content="Rtf2Html Converter" />
		<title>
			Єдиний державний реєстр судових рішень
		</title>
	</head>
	<body>
		 
		 
		 
		 
		 
		УХВАЛА
		06 березня 2024 року
		м. Київ
		справа № 554/2506/22
		провадження № 51-4350км23
		Верховний Суд колегією суддів Третьої судової палати Касаційного кримінального суду 
		у складі:
		головуючого                                                                        ОСОБА_1 ,
		суддів                                                                                    ОСОБА_2 , ОСОБА_3 ,
		за участю:
		секретаря судового засідання                                         ОСОБА_4 ,
		прокурора                                                                            ОСОБА_5 ,
		розглянув у відкритому судовому засіданні касаційну скаргу адвоката ОСОБА_6 в інтересах ОСОБА_7 на ухвалу Полтавського апеляційного суду від 22 червня 2023 року.
		Зміст судових рішень судів першої та апеляційної інстанцій 
		Ухвалою слідчого судді від 19 травня 2023 року частково задоволено клопотання прокурора про скасування арешту майна, накладеного у кримінальному провадженні, внесеному до ЄРДР за № 12022175440000099 від 18 квітня 2023 року, за ознаками кримінального правопорушення, передбаченого ст. 290 Кримінального кодексу України (далі - КК), та скасовано арешт автомобіля марки «Mercedes-Benz» E124 з ідентифікаційним номерним позначенням кузова НОМЕР_1 . Зазначений автомобіль постановлено передати для потреб Збройних сил України, поховання військовослужбовців.
		Полтавський апеляційний суд ухвалою від 22 червня 2023 року закрив провадження за апеляційною скаргою адвоката ОСОБА_6 , поданою в інтересах ОСОБА_7 , на ухвалу слідчого судді Октябрського районного суду м. Полтави від  19  травня 2023 року. Цей суд виходив із того, що ухвала слідчого судді про скасування арешту майна, постановлена за відповідним клопотанням у порядку ст. 174 Кримінального процесуального кодексу України (далі - КПК) після закриття кримінального провадження на підставі п. 2 ч. 1 ст. 284 КПК за постановою керівника органу досудового розслідування, за приписами ст. 309 КПК не входить до переліку ухвал, які можуть бути оскаржені в апеляційному порядку.
		Вимоги та узагальнені доводи особи, яка подала касаційну скаргу
		Не погодившись із рішенням Полтавського апеляційного суду від 22 травня 2023 року, адвокат ОСОБА_6 звернувся до Верховного Суду з касаційною скаргою, де ставить вимогу про скасування зазначеної ухвали та призначення нового розгляду в суді апеляційної інстанції.
		Адвокат наголошує на тому, що слідчий суддя після закриття кримінального провадження діяв не з метою захисту прав володільця, у якого було вилучено майно, а ,навпаки, порушив їх, постановивши протиправне, за його доводами, рішення про передачу автомобіля сторонній особі. Звертає увагу, що після закриття кримінального провадження постановою керівника органу досудового розслідування за п. 2 ч. 1 ст. 284 КПК ухвалою слідчого судді від 18 травня 2023 року було скасовано арешт, накладений на автомобіль, оскільки той втратив статус речового доказу. Отже, з 19 травня 2023 року у слідчого судді були відсутні підстави повторно скасовувати арешт майна, вилученого правоохоронним органом із володіння ОСОБА_7 . Вказує, що транспортний засіб підлягав поверненню останньому як володільцю майна за приписами КПК. 
		Наводить доводи про те, що оскаржена в апеляційному порядку ухвала слідчого судді від  19  травня 2023 року за своєю суттю не є рішенням про зняття арешту майна, яке фактично безпідставно передано сторонній особі, та висновки слідчого судді не  ґрунтуються на приписах закону, серед яких і ті, що визначено статтями 100, 174 КПК. 
		Адвокат вважає, що ухвалення слідчим суддею після закриття кримінального провадження рішення про безпідставну передачу майна сторонній особі є належним підґрунтям до його оскарження, що залишилося поза увагою суду апеляційної інстанції. Заперечує законність і обґрунтованість висновку апеляційного суду про те, що наявні підстави для вирішення спору в порядку цивільного судочинства, указує, що в цьому випадку спір про належність майна відсутній. 
		Обґрунтовуючи свої вимоги, адвокат посилається на положення ст. 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод (далі - Конвенція) та ст. 24 КПК, яка гарантує право на перегляд вироку, ухвали суду, що стосується прав, свобод чи інтересів особи, судом вищого рівня в порядку, передбаченому цим Кодексом.
		На переконання захисника, апеляційний суд не дотримався приписів ст. 419 КПК, не звернув належної уваги на порушення, які було допущено слідчим суддею під час розгляду клопотання прокурора, помилки суду першої інстанції не виправив та безпідставно закрив апеляційне провадження. 
		Посилаючись на приписи ст. 24 КПК у їх взаємоєднанні з тими, що визначені в ст. 425 цього Кодексу, обґрунтовує підстави звернення до суду касаційної інстанції належною особою, прав і інтересів якої стосується оскаржене судове рішення.
		Позиції учасників судового провадження
		Прокурор у судовому засіданні суду касаційної інстанції заперечила проти задоволення касаційної скарги. 
		Прокурор, який брав участь у провадженні в судах першої та апеляційної інстанцій, подав письмові заперечення, у яких виклав мотиви незгоди з доводами касаційної скарги.
		Інших учасників судового провадження було повідомлено про дату, час і місце касаційного розгляду, однак у судове засідання вони не з`явилися, клопотань про особисту участь або відкладення судового засідання від них не надходило.
		Мотиви Суду
		Відповідно ст. 36 Закону України від 02 червня 2016 року № 1402-VIII «Про судоустрій і статус суддів» Верховний Суд забезпечує сталість та єдність судової практики у порядку та спосіб, визначені процесуальним законом, висновки щодо застосування норм права, викладені в постановах Верховного Суду, враховуються іншими судами під час застосування таких норм права.
		Частиною 2 ст. 434-1 КПК передбачено, що суд, який розглядає кримінальне провадження в касаційному порядку у складі колегії суддів або палати, передає таке кримінальне провадження на розгляд об`єднаної палати, якщо ця колегія або палата вважає за необхідне відступити від висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного в раніше ухваленому рішенні Верховного Суду у складі колегії суддів з іншої палати або у складі іншої палати чи іншої об`єднаної палати.
		За матеріалами провадження, 15 травня 2023 року постановою заступника начальника СД  ВП № 2 Полтавського РУП ГУНП в Полтавській області старшого лейтенанта ОСОБА_8 кримінальне провадження, внесене до Єдиного реєстру досудових розслідувань за № 12022175440000099 від 18 квітня 2022 року, закрито у зв`язку з  відсутністю в діянні складу кримінального правопорушення.
		Ухвалою слідчого судді Октябрського районного суду м. Полтави від 18 травня 2023 року задоволено клопотання адвоката ОСОБА_6 в інтересах ОСОБА_7 про скасування арешту майна у кримінальному провадженні та скасовано арешт автомобіля «Мерседес Бенс», марки Е124, д.н.з. НОМЕР_2 , накладений ухвалою Октябрського районного суду м.  Полтави від 21 квітня 2023 року в межах кримінального провадження № 12022175440000099 від 18 квітня 2023 року.
		Наступного дня ухвалою слідчого судді від 19 травня 2023 року було частково задоволено клопотання прокурора про скасування арешту майна, накладеного у кримінальному провадженні, внесеному до ЄРДР за № 12022175440000099 від 18 квітня 2023 року, скасовано арешт автомобіля марки «Mercedes-Benz» E124 з ідентифікаційним номерним позначенням кузова НОМЕР_1 . Зазначений автомобіль постановлено передати для потреб Збройних сил України, поховання військовослужбовців.
		У мотивах оскарженої ухвали суд апеляційної інстанції вказав про те, що не вбачає підстав до оскарження ухвали слідчого судді Октябрського районного суду м. Полтави від  19  травня 2023 року саме ОСОБА_7 , оскільки відсутні відомості про те, що  останній має законні права користуватися автомобілем «Mercedes-Benz» E124. Також апеляційний суд зазначив, що питання, порушене перед апеляційним судом, необхідно вирішувати в порядку цивільного судочинства, оскільки наявний спір про належність речей, що підлягають поверненню.
		Закриваючи провадження за апеляційною скаргою ОСОБА_6 в інтересах ОСОБА_7 на ухвалу слідчого судді Октябрського районного суду м. Полтави від 19 травня 2023 року, апеляційний суд послався на приписи ст. 309, п. 9-1 ч. 1 ст. 393 КПК, а також ч. 12 ст.  100 цього Кодексу. Вказав, що ухвала слідчого судді щодо часткового задоволення клопотання про скасування арешту майна відсутня в переліку ухвал, які підлягають оскарженню в апеляційному порядку під час досудового розслідування, передбачених ст.  309 КПК, і з огляду на це дійшов висновку, що оскаржене рішення слідчого судді не може бути предметом перевірки в суді апеляційної інстанції.
		Такий підхід до застосування норм права, передбачених статтями 174, 309 КПК, був застосований колегією суддів Першої судової палати Касаційного кримінального суду у  складі Верховного Суду (далі - ККС ВС) у постанові від 22 жовтня 2020 року у справі № 754/179/15/19 (провадження № 51-2869км20), за яким ухвалу Київського апеляційного суду від 07 травня 2020 року про відмову у відкритті апеляційного провадження на ухвалу слідчого судді Деснянського районного суду м. Києва від 10 березня 2020 року залишено без змін. Колегія суддів виходила з того, що питання про скасування арешту майна, накладеного за правилами КПК 2012 року та не скасованого після закриття слідчим кримінального провадження, за клопотанням власника або іншого володільця відповідного майна вирішує слідчий суддя в порядку, передбаченому ст. 174 цього Кодексу. Водночас відсутність ухвали про скасування арешту майна в переліку ухвал слідчого судді, які можуть бути оскаржені під час досудового розслідування в апеляційному порядку, закріпленому у  ст. 309 КПК, виключає можливість її оскарження. 
		Колегія суддів Третьої судової палати ККС ВС не погоджується з такими висновками. 
		Частиною 1 ст. 1 КПК встановлено, що порядок кримінального провадження на території України визначається лише кримінальним процесуальним законодавством України.
		Правовідносини щодо арешту майна, накладеного в межах кримінального провадження, регулюються главою 17 КПК. За змістом статей 173, 174 цього Кодексу під час досудового розслідування, судового розгляду питання про накладення арешту на майно вирішують слідчий суддя або суд відповідно.
		Підозрюваний, обвинувачений, їх захисник, законний представник, інший власник або володілець майна, представник юридичної особи, щодо якої здійснюється провадження, які не були присутні при розгляді питання про арешт майна, мають право заявити клопотання про скасування арешту майна повністю або частково. Таке клопотання під час досудового розслідування розглядається слідчим суддею, а під час судового провадження - судом.
		Арешт майна також може бути скасовано повністю чи частково ухвалою слідчого судді під час досудового розслідування чи суду під час судового провадження за клопотанням підозрюваного, обвинуваченого, їх захисника чи законного представника, іншого власника або володільця майна, представника юридичної особи, щодо якої здійснюється провадження, якщо вони доведуть, що в подальшому застосуванні цього заходу відпала потреба або арешт накладено необґрунтовано (ч. 1 ст. 174 КПК).
		Частини 3 та 4 ст. 174 КПК регулюють порядок вирішення питання про скасування арешту майна у двох випадках: судом - за наслідками розгляду кримінальної справи та прокурором - одночасно з винесенням ним постанови про закриття кримінального провадження. 
		Натомість у ст. 174 КПК не йдеться про скасування арешту майна слідчим суддею після закінчення досудового розслідування внаслідок закриття кримінального провадження за постановою керівника органу досудового розслідування на підставі приписів п. 2 ч. 1 ст. 284 КПК.
		У цій справі кримінальне провадження закрив керівник органу досудового розслідування, який згідно з нормами КПК не наділений повноваженнями скасовувати арешт майна, накладений ухвалою слідчого судді під час досудового розслідування.
		За висновком Великої Палати Верховного Суду (постанова від 30 червня 2020  року у справі № 727/2878/19, провадження № 14-516цс19) у подібних правовідносинах, у КПК немає заборони ініціювати перед слідчим суддею, коли кримінальне провадження вже закрив слідчий, питання про скасування арешту на майно, накладеного під час досудового розслідування ухвалою слідчого судді на підставі приписів цього Кодексу. 
		Беручи до уваги відсутність у слідчого повноважень у ході закриття кримінального провадження самостійно скасувати арешт, накладений на майно ухвалою слідчого судді, Велика Палата Верховного Суду (далі-ВП ВС) указала, що для гарантування прав і свобод осіб, на майно яких ухвалою слідчого судді за КПК України 2012 року накладений арешт у кримінальному провадженні, саме слідчий суддя, здійснюючи судовий контроль, повноважний за клопотанням власника або іншого володільця відповідного майна в  порядку, передбаченому ч. 2 ст. 174 цього Кодексу, має вирішити питання про скасування такого арешту після закриття слідчим кримінального провадження. Такий порядок захисту права на майно є ефективним, оскільки забезпечує відновлення права власника або іншого володільця майна, на яке був накладений арешт слідчим суддею у кримінальному провадженні.
		ВП ВС виходила з того, що після закриття кримінального провадження відповідне втручання у сферу приватних інтересів (арешт майна) фактично набуває свавільного характеру, з огляду на що, в аспекті реалізації положень ст. 3 Конституції, ст. 13 Конвенції задля усунення порушення прав власника або володільця майна, дійшла переконання про необхідність застосування порядку, про який йдеться в ч. 2 ст. 174 КПК.
		При цьому ВП ВС не вирішувала питання про те, чи підлягає оскарженню в апеляційному порядку ухвала слідчого судді про скасування арешту майна, постановлена за клопотанням особи, поданим після закриття слідчим (керівником органу досудового розслідування) кримінального провадження.
		Однією з основних засад судочинства є забезпечення права на апеляційний перегляд справи та у визначених законом випадках - на касаційне оскарження судового рішення (п.  8 ч. 3 ст. 129 Конституції України, ст. 14 Закону України «Про судоустрій і статус суддів» від 02 червня 2016 року № 1402-VIII).
		Право на доступ до суду реалізується на підставах і в порядку, встановлених законом. КПК  встановлює обмеження щодо кола питань, які можуть бути вирішені в межах відповідних судових процедур. Зазначені обмеження спрямовані на дотримання оптимального балансу між правом людини на судовий захист і принципами юридичної визначеності, ефективності й оперативності судового процесу.
		Відповідно до пунктів 1, 2, 17 ч. 1 ст. 7 КПК зміст та форма кримінального провадження повинні відповідати загальним засадам кримінального провадження, до яких, зокрема, відносяться: верховенство права, законність, забезпечення права на оскарження процесуальних рішень, дій чи бездіяльності.
		За приписами ст. 2 КПК завданнями кримінального провадження є захист особи, суспільства та держави від кримінальних правопорушень, охорона прав, свобод та законних інтересів учасників кримінального провадження, а також забезпечення швидкого, повного та неупередженого розслідування і судового розгляду з тим, щоб кожний, хто вчинив кримінальне правопорушення, був притягнутий до відповідальності в міру своєї вини, жоден невинуватий не був обвинувачений або засуджений, жодна особа не була піддана необґрунтованому процесуальному примусу і щоб до кожного учасника кримінального провадження була застосована належна правова процедура.
		Перелік ухвал слідчого судді, які можуть бути оскаржені під час досудового розслідування в апеляційному порядку, визначено в ст. 309 КПК. До цього списку не відносяться ухвали слідчих суддів про повне або часткове скасування арешту майна, постановлені за правилами ст. 174 КПК, які за висновком об`єднаної палати ККС ВС (справа № 569/17036/18, провадження № 51-598кмо19), висловленим у постанові від 19 лютого 2019  року, апеляційному оскарженню не підлягають.
		Разом із тим, у ст. 309 КПК не йдеться про неможливість чи заборону оскарження в  апеляційному порядку ухвал слідчих суддів про скасування арешту майна, постановлених за відповідним клопотанням, що подане після закінчення досудового розслідування внаслідок закриття керівником органу досудового розслідування (слідчим) кримінального провадження на підставі п. 2 ч. 1 ст. 284 КПК.
		За правилами, яким слідувала ВП ВС у вказаній вище справі, у КПК немає заборони ініціювати перед слідчим суддею, коли кримінальне провадження вже закрив слідчий, питання про скасування арешту на майно, накладеного під час досудового розслідування ухвалою слідчого судді на підставі приписів цього Кодексу. 
		Так само в КПК немає заборони оскаржити відповідне рішення слідчого судді в  апеляційному порядку. Таке право забезпечується на підставі положень статей 124, 129 Конституції України,п. 17 ч. 1 ст. 7 та ч. 1 ст. 24 КПК. Наведене кореспондується з висновком, викладеним у постанові ВП ВС від 23 травня 2018  року у справі №  237/1459/17 (провадження № 13-19кс18).
		Приписи статей 174, 309 КПК містять імперативи, які підлягають застосуванню під час здійснення кримінального провадження, з огляду на що встановлена ними заборона оскаржити в апеляційному порядку ухвалу слідчого судді про скасування арешту майна розповсюджує свою дію виключно на стадії кримінального провадження, визначені положеннями пунктів 5, 24 ч. 1 ст. 3 КПК.
		Натомість указані імперативи не стосуються того порядку, що підлягає застосуванню з  метою відновлення і захисту прав та інтересів власника або володільця майна після закриття кримінального провадження, який забезпечується приписами Конституції України та загальними засадами кримінального провадження з метою реалізації положень Конвенції.
		Відповідно до ч. 1 ст. 100 КПК речовий доказ, який був наданий стороні кримінального провадження або нею вилучений, повинен бути якнайшвидше повернутий володільцю, крім випадків, передбачених статтями 160-166, 170-174 цього Кодексу. Втім слідчий суддя постановив судове рішення, за яким речовий доказ, вилучений стороною обвинувачення у ОСОБА_7 як володільця автомобіля «Мерседес Бенс» Е124, д.н.з. НОМЕР_2 , вирішено передати іншій особі, яка не є його володільцем. Апеляційний суд, пославшись на приписи ч. 12 ст. 100 КПК, не проаналізував їх у взаємозв`язку з тими, що визначені частинами 1, 9 і не звернув уваги на те, що слідчий суддя постановив рішення, яке не передбачене законом. 
		Колегія суддів Третьої судової палати ККС ВС уважає, що під час вирішення питання про відкриття апеляційного провадження апеляційному суду слід виходити з приписів ст. 9 КПК, яка розкриває принцип законності кримінального провадження та в ч. 6 установлює, що, коли положення Кодексу не регулюють або неоднозначно регулюють питання кримінального провадження, застосовуються засади кримінального провадження, визначені ч. 1 ст. 7 цього Кодексу, зокрема і забезпечення права на оскарження процесуальних рішень, дій чи бездіяльності. Оскільки ухвала слідчого судді про скасування арешту на майно, ухвалена після закриття слідчим кримінального провадження, прямо не  передбачена кримінальними процесуальними нормами, до яких відсилають положення ч. 3 ст. 309 КПК, суд апеляційної інстанції позбавлений права відмовити в перевірці законності такого рішення, посилаючись на приписи ч. 4 ст. 399 КПК. Право на апеляційне оскарження такого судового рішення підлягає забезпеченню на підставі п. 17 ч. 1 ст. 7 та ч.  1 ст. 24 КПК, статей 124, 129 Конституції України, які його гарантують.
		За таких обставин колегія суддів Третьої судової палати ККС ВС вважає за необхідне відступити від висновку, викладеного в постанові Першої судової палати ККС ВС
		від 22 жовтня 2020 року (справа № 754/17915/19, провадження № 51-2869км20), оскільки виходить із правової позиції щодо застосування норм права в подібних правовідносинах, відмінної від раніше висловленої Верховним Судом. 
		Таким чином, з метою формування єдиної правозастосовчої практики кримінальне провадження за касаційною скаргою адвоката ОСОБА_6 в інтересах ОСОБА_7 
		на ухвалу Полтавського апеляційного суду від 22 червня 2023 рокуна підставі ч. 2
		ст. 434-1 КПКпідлягає передачі на розгляд об`єднаної палати ККС ВС. 
		Керуючись статтями 433, 434, 434-1, 434-2, 436, 441 КПК, Верховний Суд
		постановив:
		Передати на розгляд об`єднаної палати Касаційного кримінального суду у складі Верховного Суду кримінальне провадження за касаційною скаргою адвоката ОСОБА_6 в інтересах ОСОБА_7 на ухвалу Полтавського апеляційного суду від 22 червня 2023 року.
		Ухвала є остаточною та оскарженню не підлягає.
		Судді
		 
		 
		ОСОБА_1                                            ОСОБА_2                                                   ОСОБА_3

</body>
</html>

Логін:
Для помилки:

Пароль:
Для помилки:

Ваше ім'я:
Для помилки:

Ваш e-mail:
Для помилки:

Повідомлення:
Для помилки:

Введіть в поле результат арифметичного виразу:
Для помилки:

Зачекайте, будь ласка...