Єдиний державний реєстр судових рішень

Доступ до Реєстру здійснюється в тестовому (обмеженому) режимі. Для запобігання загрозам життю і здоров'ю суддів та учасників судового процесу, а також у разі виявлення ознак кіберзагрози, доступ до Реєстру або окремих рішень у ньому може бути обмежено.

Ласкаво просимо, !

Категорія справи № 214/4263/23 : Цивільні справи (з 01.01.2019); Справи позовного провадження; Справи у спорах, що виникають із правочинів, зокрема договорів (крім категорій 301000000-303000000), з них; надання послуг.
Надіслано для оприлюднення: 12.03.2024. Зареєстровано: 13.03.2024. Забезпечено надання загального доступу: 14.03.2024.
Дата набрання законної сили: 12.03.2024
Номер судового провадження: 22-ц/803/1354/24

<!DOCTYPE HTML PUBLIC "-//W3C//DTD HTML 4.01 Transitional//DE" "http://www.w3.org/TR/html4/loose.dtd">
<html>
	<head>
		<meta http-equiv="content-type" content="text/html; charset=utf-8" />
		<meta name="generator" content="Rtf2Html Converter" />
		<title>
			Єдиний державний реєстр судових рішень
		</title>
	</head>
	<body>
		 
		 
		 
		 
		 
		ДНІПРОВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД
		Провадження № 22-ц/803/1354/24 Справа № 214/4263/23   Суддя у 1-й інстанції - Сіденко С.І. Суддя у 2-й інстанції - Тимченко О. О.
		 
		 
		ПОСТАНОВА
		ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
		 
		12 березня 2024 року                                м.Кривий Ріг
		Дніпровський апеляційний суд у складі колегії суддів судової палати з розгляду цивільних справ 
		 
		головуючого Тимченко О.О.,
		суддів Бондар Я.М., Зубакової В.П.
		за участю секретаря судового засідання Шумило І.В.
		 
		учасники справи:
		позивач  ОСОБА_1 
		відповідач фізична особа-підприємець ОСОБА_2 
		 
		розглянувши в порядку спрощеного позовного провадження, в приміщенні Дніпровського апеляційного суду в м. Кривому Розі Дніпропетровської області цивільну справу №214/4263/23 за позовом  ОСОБА_1 до фізичної особи-підприємця ОСОБА_2 про розірвання договору про надання послуг, стягнення сплачених коштів, відшкодування шкоди,
		 
		за апеляційною скаргою ОСОБА_1 та його представника ОСОБА_3 ,
		 
		на рішення Саксаганського районногосуду м.Кривого РогуДніпропетровської областівід 23 жовтня 2023 року (суддя Сіденко С.І.), яке ухвалено в приміщенніСаксаганського районного суду м. Кривого Рогу Дніпропетровської області та повне судове рішення складено 30 жовтня 2024 року,
		 
		В С Т А Н О В И В:
		 
		КОРОТКИЙ ЗМІСТ ВИМОГ
		 
		В червні 2023 року ОСОБА_1 звернувся до суду з зазначеним позовом,в обґрунтування якого послався на те, 18 вересня 2019 року між ним та відповідачем було укладено договір на надання послуг створення програми інтернет-магазину НБУ.соm, відповідно до умов якого відповідач по справі зобов`язався розробити відповідно до наданих позивачем вихідних даних інтернет-сайт - Інтернет магазин платформа для бартерних операцій з обміну товарів та послуг. Вартість робіт та послуг за договором складає 10 000 грн. У разі невиконання робіт за цим договором у строках та якості вимог замовника, виконавець зобов`язується повернути авансові платежі протягом трьох днів з моменту отримання претензії замовника. Виконавець гарантує виготовлення програмного забезпечення у строк до 28 грудня 2019 року. У встановлений договором строк виконавець роботу не виконав, але сторони договору усно домовились про продовження строку дії договору. 29 лютого 2020 року він сплатив відповідачу 8 650 грн, що підтверджується розпискою відповідача, у якій останній також зазначив, що зобов`язується закінчити роботу по розробці сайту протягом 30 днів, а у випадку її невиконання  повернути сплачені кошти. Він 05 та 16 травня 2020 року додатково сплатив відповідачу 1 350 грн та 3 100 грн відповідно. 26 липня 2020 року він надав відповідачу претензію, яку останній отримав особисто під підпис. У претензії було зазначено, що сайт не розроблено та пробна версія сайту не є тим, що він замовляв та запропоновано повернути отримані кошти в загальному розмірі 13 100 грн. У відповідь на претензію відповідач повідомив, що зміни дизайну сайту та усунення технічних недоліків виконає у строк до 18 вересня 2020 року. Однак відповідач свої зобов`язання не виконав, порушив строки виконання робіт, акт виконаних робіт сторони не підписували, відповідач ігнорує вимогу позивача про повернення сплачених коштів за невиконання умов договору.
		 
		Просив суд розірвати договір на надання послуг виготовлення Інтернет магазину НБУ.соm, укладений 18 вересня 2019 року між ним та ФОП ОСОБА_4 , стягнути з ФОП ОСОБА_4 на його користь грошові кошти сплачені за договором у розмірі 13 100 грн, пеню у розмірі 402 309 грн та моральну шкоду у розмірі 30 000 грн.
		 
		КОРОТКИЙ ЗМІСТ РІШЕННЯ СУДУ ПЕРШОЇ ІНСТАНЦІЇ
		 
		Рішенням Саксаганського районногосуду м.Кривого РогуДніпропетровської областівід 23 жовтня 2023 року в задоволенні позову відмолено.
		 
		Судове рішення мотивоване тим, що позивачем недоведено фактпорушення йогоправ таохоронюваних закономінтересів вмежах спірнихправовідносин.
		 
		КОРОТКИЙ ЗМІСТ ВИМОГ АПЕЛЯЦІЙНОЇ СКАРГИ
		 
		В апеляційній скарзі позивач та його представник, посилаючись на порушення судом першої інстанції норм процесуального права, просять рішення Саксаганського районногосуду м.Кривого РогуДніпропетровської областівід23жовтня 2023року скасувати та ухвалити нове рішення про задоволення його позовних вимог.
		 
		УЗАГАЛЬНЕННЯ ДОВОДІВ ОСОБИ, ЯКА ПОДАЛА АПЕЛЯЦІЙНУ СКАРГУ
		 
		В обґрунтування доводів апеляційної скарги зазначено, що судом не враховано, що роботи за укладеним між сторонами договором № 9 від 18 вересня 2019 року не виконані, що доведено відсутністю виконання послуги за Актом виконаних робіт, який було передбачено пунктом 4 вказаного договору. Саме відсутність Акту виконаної роботи та претензія позивача від 26 липня 2020 року з вимогою повернути сплачені кошти свідчить про невиконання умов договору відповідачем. Твердження відповідача про роботу сайту більше року є безпідставними, оскільки сайт не працював взагалі, а пояснення свідка ОСОБА_5 з цього приводу не можна приймати до уваги, оскільки вказана особа є знайомим відповідача, в той час як позивач не знає вказану особу взагалі і вказана особа не має відношення до оспорюваного договору. Зауважено на тому, що суддя, який не є фахівцем у ІТ сфері, не міг зробити висновки по справі, а тим більше підтверджувати факт роботи сайту не оглядаючи його та не досліджуючи його технічні параметри та невірно вказав, що позивач був позбавлений результату на який він розраховував, оскільки будь-який програміст, який є фахівцем у цій сфері, однозначно вкаже на те, що виконати замовлення за оспорюваним договором, враховуючи умови пункту 4, не можливо одному спеціалісту без допомоги команди фахівців. 
		 
		УЗАГАЛЬНЕННЯ ДОВОДІВ ТА ЗАПЕРЕЧЕНЬ ІНШІХ УЧАСНИКІВ СПРАВИ
		 
		Від ОСОБА_2 до апеляційного суду надійшов відзив на апеляційну скаргу, в якому відповідач заперечує проти задоволення апеляційної скарги, просить рішення суду першої інстанції залишити без змін.
		 
		Позивач ОСОБА_1 та його представник ОСОБА_3 в судовому засіданні, кожен окремо, підтримали доводи апеляційної скарги, просили її задовольнити.
		 
		Відповідач ОСОБА_2 в судовому засіданні заперечував проти задоволення апеляційної скарги.
		 
		Суд ухвалив, розглядати справу у відсутність сторін, які не з`явились, оскільки відповідно до положень частини 2 статті 372 ЦПК України неявка сторін або інших учасників справи, належним чином повідомлених про дату, час і місце розгляду справи, не перешкоджає розгляду справи.
		 
		ФАКТИЧНІ ОБСТАВИНИ СПРАВИ, ВСТАНОВЛЕНІ СУДОМ
		 
		18 вересня 2019 року між сторонами по справі укладеного договір № 9 за умовами якого відповідач по справі (виконавець) розробляє у відповідності до наданих позивачем (замовником) вихідних даних інтернет-сайт в наступному об`ємі: інтернет магазин-платформа НБУ (Народний банк України) для бартерних операцій та послуг: «Соціальний проект громадських організацій для безкоштовної реалізації товарів та послуг зареєстрованим користувачам». Замовник обирає шаблон оформлення сайту, надає в електронному виді матеріали для наповнення сайту (логотип, опис діяльності компанії, прайс-листи, контакти). Виконавець підключає до сайту систему управління для наповнення сайту інформацією та надає замовнику доступ до неї, наповнює сторінку сайту матеріалами, наданими замовником, підключає до сайту обраний замовником домен та розміщує сайт в мережі інтернет, реєструє сайт по пошукових системах, надає консультації по питанням роботи, усуває можливі помилки програмного забезпечення та роботоспроможності програми, за запитом замовника протягом 12 місяців вносить зміни в оформлення сайту (дизайн) безкоштовно, зміни по індивідуальному замовленню  200 грн. Вартість робіт та послуг за договором становить 10 000 грн. з ПДВ (а. с. 9 - 11).
		 
		Відповідно до наявних у матеріалах справи копій розписок відповідача, останній отримав від позивача 29 лютого 2020 року кошти в сумі 8 650 грн за виготовлення сайту та 16 травня 2020 року кошти в сумі 3 100 грн за виготовлення інтернет платформи бартер VІP (а.с.12, 13).
		 
		У своїй претензії від 26 липня 2020 року замовник повідомив виконавцю, що останній не виконав умови договору, строки виконання замовлення порушені, сайт не зроблено, пробна версія сайту не є тим, що було замовлено, сайт працює з великою кількістю помилок системного коду та запропонував виконавцю повернути кошти у розмірі 13 100 грн. (а.с.14).
		 
		Відповідач повідомив, що до 18 вересня 2020 року будуть внесені зміни до дизайну сайту та усунуті технічні недоліки, про що зазначив письмово та тексті претензії (а.с.14).
		 
		ПОЗИЦІЯ АПЕЛЯЦІЙНОГО СУДУ
		 
		Згідно із статтею 375 ЦПК України, суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.
		 
		Апеляційна скарга ОСОБА_1 та його представника ОСОБА_3 задоволенню не підлягає.
		 
		МОТИВИ З ЯКИХ ВИХОДИВ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД, ТА ЗАСТОСОВАНІ НОРМИ ПРАВА
		 
		Відповідно до частин 1, 3 статті 367 ЦПК України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними в ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги.
		 
		Відповідно до частини 1 статті 368 ЦПК України справа розглядається судом апеляційної інстанції за правилами, встановленими для розгляду справи в порядку спрощеного позовного провадження, з особливостями, встановленими цією главою.
		 
		У частині третій статті 3 ЦПК України визначено, що провадження в цивільних справах здійснюється відповідно до законів, чинних на час вчинення окремих процесуальних дій, розгляду і вирішення справи.
		 
		Згідно з частиною першою, другою та п`ятою статті 263 ЦПК України судове рішення повинно ґрунтуватись на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим.
		 
		Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права із дотриманням норм процесуального права.
		 
		Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.
		 
		Вказаним вимогам закону рішення суду першої інстанції відповідає.
		 
		Відмовляючи в задоволенні позовних вимог позивача суд першої інстанції виходив з того, що позивачем не доведено факт порушення його прав та охоронюваних законом інтересів в межах спірних правовідносин. 
		 
		Такий висновок суду першої інстанції є правильним та ґрунтується на вимогах чинного законодавства.
		 
		Відповідно достатті 6 ЦК Українисторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цьогоКодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості (стаття 627 ЦК України).
		 
		Згідно з частиною першоюстатті 628 ЦК Українизміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов`язковими відповідно до актів цивільного законодавства.
		 
		Договір підряду статтею 837 ЦК України визначається як договір, за яким одна сторона (підрядник) зобов`язується на свій ризик виконати певну роботу за завданням другої сторони (замовника), а замовник зобов`язується прийняти та оплатити виконану роботу.Договір підряду може укладатися на виготовлення, обробку, переробку, ремонт речі або на виконання іншої роботи з переданням її результату замовникові.
		 
		Договір про надання послуг, згідно зі статтею 901 ЦК України є договором, за яким одна сторона (виконавець) зобов`язується за завданням другої сторони (замовника) надати послугу, яка споживається в процесі вчинення певної дії або здійснення певної діяльності, а замовник зобов`язується оплатити виконавцеві зазначену послугу, якщо інше не встановлено договором.
		 
		Відокремлення договорів про надання послуг від договорів про виконання робіт (договорів підряду) можливо здійснити за наступними критеріями: предмет договору підряду є завжди індивідуалізованим, тобто являє собою упредметнений (матеріалізований) результат зусиль (робіт) підрядника. Результат роботи підрядника виражається в тій чи іншій матеріальній формі. Основним результатом при наданні послуг є результат нематеріального характеру, який не втілюється у жодну з матеріальних форм, однак, попри відсутність матеріальної форми, має економічну цінність та корисний ефект для замовника такої послуги; виконуючи взяту на себе роботу за договором підряду, підрядник зберігає певну самостійність, яка виражається в тому, що він сам організовує свою роботу, визначає способи її виконання, черговість виконання окремих операцій. Щодо договорів про надання послуг чинним законодавством не передбачений контроль з боку замовника за процесом надання йому послуги виконавцем, хоча він і є можливим за наявності згоди сторін, вираженої в конкретних умовах договору; юридичним завершенням договору підряду є підписання сторонами акту приймання-передачі виконаних робіт, і ця процедура, на відміну від договору про надання послуг, також врегульована чинним законодавством.
		 
		Відмінним у цих видах договорів є предмет договору і оплати: у договорі підряду  це результат роботи (оплачується конкретний матеріалізований продукт, який був створений виконавцем), у договорі про надання послуг  благо, яке споживається в процесі його надання (тобто оплачується сам процес).
		 
		В силу вимог статей525,526,530,599,610,612 ЦК Українизобов`язання підлягає виконанню належним чином у встановлений строк та припиняється виконанням, проведеним належним чином. Невиконання зобов`язання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов`язання, є порушенням зобов`язання (неналежне виконання). Боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов`язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.
		 
		Відповідно достатті 651 Цивільного кодексу Українизміна або розірвання договору допускається лише за згодою сторін, якщо інше не встановлено договором або законом. Договір може бути змінено або розірвано за рішенням суду на вимогу однієї із сторін у разі істотного порушення договору другою стороною та в інших випадках, встановлених договором або законом. Істотним є таке порушення стороною договору, коли внаслідок завданої цим шкоди друга сторона значною мірою позбавляється того, на що вона розраховувала при укладенні договору. У разі односторонньої відмови від договору у повному обсязі або частково, якщо право на таку відмову встановлено договором або законом, договір є відповідно розірваним або зміненим.
		 
		Отже, за загальним правилом договір може бути розірвано за згодою його сторін. Водночас, у разі істотності порушення договір може бути розірвано за рішенням суду.
		 
		При цьому, вирішуючи питання про оцінку істотності порушення стороною договору, суди повинні встановити не лише наявність істотного порушення договору, але й наявність шкоди, завданої цим порушенням другою стороною, яка може бути виражена у вигляді реальних збитків та (або) упущеної вигоди, її розмір, який не дозволяє потерпілій стороні отримати очікуване при укладенні договору, а також установити, чи є дійсно істотною різниця між тим, на що має право розраховувати сторона, укладаючи договір, і тим, що в дійсності вона змогла отримати.
		 
		Окрім того, відповідно до частини 2статті 651 Цивільного кодексу Україниу разі односторонньої відмови від договору у повному обсязі або частково, якщо право на таку відмову встановлено договором або законом, договір є відповідно розірваним або зміненим.
		 
		У кожному конкретному випадку суд має вирішити, чи мали місце обставини, якими обґрунтовувалися вимоги позивача і заперечення відповідача та якими доказами вони підтверджуються; перевірити наявність чи відсутність певних обставин за допомогою доказів шляхом їх оцінки; оцінити подані сторонами докази та дійти висновку про наявність або відсутність певних юридичних фактів.
		 
		Згідно з частиною четвертоюстатті 653 ЦК України, сторони не мають права вимагати повернення того, що було виконане ними за зобов`язанням до моменту зміни або розірвання договору, якщо інше не встановлено договором або законом.
		 
		Відповідно до частини п`ятоюстатті 653 ЦК Україниякщо договір змінений або розірваний у зв`язку з істотним порушенням договору однією із сторін, друга сторона може вимагати відшкодування збитків, завданих зміною або розірванням договору.
		 
		Тобто стягнення збитків можливе за рахунок сторони, яка порушувала умови договору і з вини якої його було розірвано, на користь другої сторони, яка належним чином виконувала всі умови такого правочину.
		 
		У разі розірвання договору не відбувається нівелювання юридичних наслідків правочину, на підставі якого виникло договірне правовідношення (на відміну від випадків визнання правочинів недійсними), тому сторони не повертаються у первісний стан, тобто, не застосовується реституція (повернення позивачу всієї суми сплачених за цим договором грошових коштів). У випадку розірвання договору у зв`язку з істотними порушеннями сторони з моменту такого розірвання перестають бути зобов`язаними один перед одним, і за наявності усіх елементів складу цивільного правопорушення друга сторона може вимагати відшкодування збитків, завданих розірванням договору.
		 
		Відповідний висновок викладено у постанові Верховного Суду від 17 лютого 2021 року у справі № 761/47212/17, провадження № 61-6938св19.
		 
		Відповідно до частини другоїстатті 570 ЦК Українивстановлено презумпцію авансу, якщо в правочині не визначено, що така сума є завдатком. На відміну від завдатку аванс - це лише спосіб платежу. Боржник, який видав аванс, має право вимагати його повернення в усіх випадках невиконання чи неналежного виконання договору кредитором.
		 
		З припиненням дії договору така грошова сума втрачає ознаки авансу та стає майном (грошовими коштами), набутими без достатньої правової підстави. Відповідно до частини 1 статті 1212 ЦК України, особа, яка набула майно або зберегла його у себе за рахунок іншої особи без достатньої правової підстави (безпідставно набуте майно), зобов`язана повернути потерпілому це майно. Особа зобов`язана повернути майно і тоді, коли підстава, на якій воно було набуте, згодом відпала.
		 
		Відтак, зазначена норма застосовується за наявності сукупності таких умов: набуття (збереження) майна (майном також є грошові кошти) однією особою за рахунок іншої; відсутність для цього підстав; або коли така підстава згодом відпала. Випадок, коли зобов`язання було припинено на вимогу однієї із сторін відповідно до закону чи умов договору належить до таких підстав.
		 
		Такий висновок викладено у постанові Верховного Суду від 15 лютого 2019 року у справі № 910/21154/17.
		 
		Як вбачається з матеріалів справи 18 вересня 2019 року між сторонами укладено договір, предметом якого є надання послуг з розробки програмного забезпечення.
		 
		Умовами договору між сторонами порядок прийняття послуг не передбачено, лише визначено, що виконавець надає замовнику резервну копію сайта на флеш накопичувачі.
		 
		Зазначений регламент сторонами не узгоджувався.
		 
		Відповідач наполягає на тому, що ним вжито усіх можливих з його боку заходів щодо виконання договору про надання послуг.
		 
		Позивач не спростував доводів відповідача про те, що ним виконані послуги за договором.
		 
		У своїй вимозі до відповідача від 26 липня 2020 року ОСОБА_1 повідомив відповідача про те, що він не виконав умови договору, строки виконання договору порушені, сайт не розроблено, пробна версія не є тим, що замовляв замовник і працює з великою кількістю помилок системного коду. 
		 
		Неприйняття ОСОБА_1 виконання за договором пов`язане з неналежним, на його переконання, виконанням відповідачем умов вказаного договору, а саме тим, що пробна версія сайту не є тим, що замовляв замовник і працює з великою кількістю помилок системного коду.
		 
		Разом з тим, позивачем по справі не доведено про істотні недоліки в роботі програмного забезпечення, а підставою нероботоспроможності створеного сайту на час розгляду даної справи виступають суто юридичні питання, що є зоною відповідальності позивача, а не відповідача, як це передбачено умовами договору.
		 
		Апеляційний суд зазначає, що стандарт доказування є важливим елементом змагального процесу. Якщо сторона не подала достатньо доказів для підтвердження певної обставини, то суд робить висновок про її не доведення.
		 
		Доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи. Належними є докази, які містять інформацію щодо предмета доказування. Предметом доказування є обставини, що підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення (статі76,77 ЦПК України).
		 
		Відповідно достатті 81 ЦПК Україникожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом. Докази подаються сторонами та іншими учасниками справи. Доказування не може ґрунтуватися на припущеннях. Суд не може збирати докази, що стосуються предмета спору, з власної ініціативи, крім витребування доказів судом у випадку, коли він має сумніви у добросовісному здійсненні учасниками справи їхніх процесуальних прав або виконанні обов`язків щодо доказів, а також інших випадків, передбачених цим Кодексом.
		 
		Положення вищезазначених процесуальних норм передбачають, що під час розгляду справ у порядку цивільного судочинства обов`язок доказування покладається як на позивача, так і на відповідача.
		 
		Метою доказування є з`ясування дійсних обставин справи, обов`язок доказування покладається на сторін, суд за власною ініціативою не може збирати докази. Це положення є одним із найважливіших наслідків принципу змагальності у цивільному процесі.
		 
		Відповідно достатті 89 ЦПК Українисуд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності. Суд надає оцінку як зібраним у справі доказам в цілому, так і кожному доказу (групі однотипних доказів), який міститься у справі, мотивує відхилення або врахування кожного доказу (групи доказів).
		 
		Доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи (частина 1статті 76 ЦПК України).
		 
		За своєю природою змагальність судочинства засновується на розподілі процесуальних функцій і відповідно правомочностей головних суб`єктів процесуальної діяльності цивільного судочинства суду та сторін (позивача та відповідача). Розподіл процесуальних функцій об`єктивно призводить до того, що принцип змагальності втілюється у площині лише прав та обов`язків сторін. Отже, принцип змагальності у такому розумінні урівноважується з принципом диспозитивності та, що необхідно особливо підкреслити, із принципом незалежності суду. Він знівельовує можливість суду втручатися у взаємовідносини сторін завдяки збору доказів самим судом. У процесі, побудованому за принципом змагальності, збір і підготовка усього фактичного матеріалу для вирішення спору між сторонами покладається законом на сторони. Суд тільки оцінює надані сторонам матеріали, але сам жодних фактичних матеріалів і доказів не збирає.
		 
		Тягар доведення обґрунтованості вимог пред`явленого позову за загальним правилом покладається на позивача, а доведення заперечень щодо позовних вимог покладається на відповідача.
		 
		Враховуючи викладене, суд першої інстанції дійшов правильного висновку про те, що позивачем недоведено фактпорушення йогоправ таохоронюваних закономінтересів вмежах спірнихправовідносинта відсутність з боку відповідача істотного порушення договору, доказів завдання збитків позивачу та підстав для розірвання договору у зв`язку з його невиконанням. За таких умов, відсутні й підстави для повернення позивачу сплачених ним коштів, пені та моральної шкоди.
		 
		Доводи апеляційної скарги в цілому повторюють доводи позовної заяви, належна оцінка яким надана судом першої інстанції, не спростовують висновків суду першої інстанції та не можуть бути підставою для скасування рішення.
		 
		Європейський суд з прав людини вказав, що згідно з його усталеною практикою, яка відображає принцип, пов`язаний з належним здійсненням правосуддя, у рішеннях судів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються. Хоча пункт 1 статті 6 Конвенції зобов`язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожен аргумент. Міра, до якої суд має виконати обов`язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною в залежності від характеру рішення (SERYAVIN AND OTHERS v. UKRAINE, № 4909/04, § 58, ЄСПЛ, від 10 лютого 2010 року).
		 
		Суд апеляційної інстанції враховує положення практики Європейського Суду з прав людини про те, що право на обґрунтоване рішення не вимагає детальної відповіді судового рішення на всі доводи висловлені сторонами. Крім того, воно дозволяє вищим судам просто підтверджувати мотиви, надані нижчими судами, не повторюючи їх (справ «Гірвісаарі проти Фінляндії», п.32.)
		 
		Пункт 1 статті 6 Конвенції не вимагає більш детальної аргументації від апеляційного суду, якщо він лише застосовує положення для відхилення апеляції відповідно до норм закону, як такої, що не має шансів на успіх, без подальших пояснень (Burg and others v. France (Бюрг та інші проти Франції), (dec.); Gorou v. Greece (no.2) (Гору проти Греції №2) [ВП], § 41.
		 
		ВИСНОВКИ ЗА РЕЗУЛЬТАТАМИ РОЗГЛЯДУ АПЕЛЯЦІЙНОЇ СКАРГИ
		 
		Згідно із статтею 375 ЦПК України,суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.
		 
		Рішення суду першої інстанції ухвалене з додержанням норм матеріального і процесуального права, підстави для скасування судового рішення в межах доводів та вимог апеляційних скарг відсутні, а тому апеляційну скаргуслід залишити без задоволення, а рішення суду першої інстанції  без змін.
		 
		РОЗПОДІЛ СУДОВИХ ВИТРАТ
		 
		Відповідно до підпункту «в» пункту 4 частини першої статті 382 ЦПК України суд апеляційної інстанції повинен вирішити питання про розподіл судових витрат, понесених у зв`язку з переглядом справи у суді апеляційної інстанції.
		 
		Оскільки апеляційну скаргу залишено без задоволення, підстав для нового розподілу судових витрат, понесених у зв`язку з розглядом справи у суді першої та апеляційної інстанції, немає.
		 
		Керуючись статтями 367, 369, 374, 375, 382, 384 ЦПК України, апеляційний суд, 
		 
		П О С Т А Н О В И В:
		 
		Апеляційну скаргу  ОСОБА_1 тайого представника ОСОБА_3 залишити без задоволення.
		 
		Рішення Саксаганського районногосуду м.Кривого РогуДніпропетровської областівід 23 жовтня 2023 року залишити без змін.
		 
		Постанова набирає законної сили з дня її прийняття та оскарженню в касаційному порядку не підлягає крім випадків, передбачених пунктом 2 частини 3 статті 389 Цивільного процесуального кодексу України.
		 
		Головуючий                                О.О.Тимченко
		 
		Судді:                                 Я.М.Бондар
		 
		В.П.Зубакова
		 
		Повне судове рішення складено 12 березня 2024 року.
		 
		Головуючий О.О. Тимченко

</body>
</html>

Логін:
Для помилки:

Пароль:
Для помилки:

Ваше ім'я:
Для помилки:

Ваш e-mail:
Для помилки:

Повідомлення:
Для помилки:

Введіть в поле результат арифметичного виразу:
Для помилки:

Зачекайте, будь ласка...