Єдиний державний реєстр судових рішень

Доступ до Реєстру здійснюється в тестовому (обмеженому) режимі. Для запобігання загрозам життю і здоров'ю суддів та учасників судового процесу, а також у разі виявлення ознак кіберзагрози, доступ до Реєстру або окремих рішень у ньому може бути обмежено.

Ласкаво просимо, !

Категорія справи № 905/36/24 : Господарські справи (з 01.01.2019); Справи позовного провадження; Справи у спорах, що виникають з корпоративних відносин; пов’язані з діяльністю органів управління товариства.
Надіслано для оприлюднення: 13.03.2024. Зареєстровано: 14.03.2024. Забезпечено надання загального доступу: 15.03.2024.
Дата набрання законної сили: 01.04.2024
Номер судового провадження: не визначено

<!DOCTYPE HTML PUBLIC "-//W3C//DTD HTML 4.01 Transitional//DE" "http://www.w3.org/TR/html4/loose.dtd">
<html>
	<head>
		<meta http-equiv="content-type" content="text/html; charset=utf-8" />
		<meta name="generator" content="Rtf2Html Converter" />
		<title>
			Єдиний державний реєстр судових рішень
		</title>
	</head>
	<body>
		 
		ГОСПОДАРСЬКИЙ  СУД  ДОНЕЦЬКОЇ  ОБЛАСТІ
		   61022, м. Харків, пр. Науки, 5, тел.:(057) 702-07-99, факс: (057) 702-08-52,
		гаряча лінія: (096) 068-16-02, E-mail: inbox@dn.arbitr.gov.ua, 
		код ЄДРПОУ: 03499901,UA368999980313151206083020649
		_____________________________________________________________________________
		Р І Ш Е Н Н Я
		іменем України
		11.03.2024р.                                                                                                                       Справа №905/36/24                               
		Господарський суд Донецької області у складі судді Зекунова Е.В., за участю секретаря судового засідання Кухтик С.Ю., розглянувши у відкритому судовому засіданні справу
		за позовом ОСОБА_1 м.Новогродівка Донецька область
		до відповідача Товариства з обмеженою відповідальністю «ТОРГОВИЙ ДІМ БМС» м.Маріуполь, код ЄДРПОУ 33393422 
		про припинення трудових відносин, -
		 
		Представники сторін у судовому засіданні участь не приймали
		 
		ОБСТАВИНИ СПРАВИ:
		ОСОБА_1 , звернудась до Господарського суду Донецької області через підсистему «Електронний суд» з позовною заявою до Товариства з обмеженою відповідальністю «ТОРГОВИЙ ДІМ БМС» про припинення трудових відносин.
		Позивач звернулась з позовом, в якому просить визнати припиненими трудові відносини між ОСОБА_1 та ТОВАРИСТВОМ З ОБМЕЖЕНОЮ ВІДПОВІДАЛЬНІСТЮ"ТОРГОВИЙ ДІМ БМС" з дня набрання рішенням законної сили.
		Ухвалою суду від 15.01.2024 відмовлено у задоволенні клопотання про звільнення від сплати судового збору, залишено без руху позовну заяву ОСОБА_1 та запропоновано усунути недоліки позовної заяви.
		Ухвалою Господарського суду Донецької області від 23.01.2024 позовну заяву прийнято до розгляду, судове засідання призначено на 19.02.2024 об 11:30.
		15.02.2024, через підсистему «Електронний суд»  надійшло клопотання позивача про розгляд справи 19.02.2024 без її участі.
		Ухвалою Господарського суду Донецької області від 19.02.2024 закрито підготовче провадження та призначено розгляд справи по суті на 11.03.2024 року о 11:10 год.
		11.03.2024, через підсистему «Електронний суд» надійшло клопотання позивача про розгляд справи 11.03.2024 без її участі.
		Представники сторін участь у судовому засіданні 11.03.2024 року не приймали, про дату та час розгляду справи були повідомлені належним чином (враховуючи всі можливі альтернативні засоби).
		Щодо повідомлення відповідача про розгляд справи.
		Відповідачем, станом на дату винесення рішення свій обов`язок, відповідно до приписів ст.6 Господарського процесуального кодексу України, зареєструвати електронний кабінет в Єдиній судовій інформаційно-телекомунікаційній системі або її окремій підсистемі (модуль), що забезпечує обмін документами, не виконано.
		Судом встановлено, що відповідач Товариство з обмеженою відповідальністю «ТОРГОВИЙ ДІМ БМС» (код ЄДРПОУ 33393422) зареєстрований в м.Маріуполь Донецької області.
		Відповідно до вимог Наказу Міністерства з питань реінтеграції тимчасово окупованих територій України від 22.12.2022 №309 "Про затвердження Переліку територій, на яких ведуться (велися) бойові дії або тимчасово окупованих Російською Федерацією" , розділу II. Тимчасово окуповані Російською Федерацією території України в м.Маріуполь, Донецької області, (UA14140000000070889 вся територія Маріупольського району з 05.03.2022 перебуває в окупації).
		Відправлення поштової кореспонденції до м.Маріуполь тимчасово не здійснюється у зв`язку з тимчасовою окупацією, а тому направити копії ухвали суду від 23.01.2024 в даній справі у встановлений ст.242 ГПК України спосіб, а саме рекомендованим листом з повідомленням про вручення, неможливо.
		Згідно з ст. 12.1. ч.1 Закону України "Про забезпечення прав і свобод громадян та правовий режим на тимчасово окупованій території України" якщо остання відома адреса місця проживання (перебування), місцезнаходження чи місця роботи учасників справи знаходиться на тимчасово окупованій території, суд викликає або повідомляє таких учасників справи про дату, час і місце інших судових засідань чи про вчинення відповідної процесуальної дії через оголошення на офіційному веб-сайті судової влади України, яке повинно бути розміщене не пізніше ніж за десять днів до дати відповідного судового засідання або вчинення відповідної процесуальної дії. З опублікуванням такого оголошення відповідач вважається повідомленим про дату, час і місце розгляду справи.
		Судом на офіційному сайті Господарського суду Донецької області на веб-порталі "Судова влада" були опубліковані оголошення зі змістом резолютивної частини ухвали, роздруківка означеного оголошення наявна в матеріалах справи.
		Згідно даних Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань, у Товариства з обмеженою відповідальністю «ТОРГОВИЙ ДІМ БМС» наявна електронна адреса - korje123@gmail.com. Ухвали суду направлені на зазначену адресу, листи доставлено до електронної скриньки, що підтверджено довідками про доставку.
		Відповідно до частини 2 статті 2 Закону України «Про доступ до судових рішень» усі судові рішення є відкритими та підлягають оприлюдненню в електронній формі не пізніше наступного дня після їх виготовлення і підписання.
		Згідно із частинами 1, 2 статті 3 Закону України «Про доступ до судових рішень» для доступу до судових рішень судів загальної юрисдикції Державна судова адміністрація України забезпечує ведення Єдиного державного реєстру судових рішень. Єдиний державний реєстр судових рішень - автоматизована система збирання, зберігання, захисту, обліку, пошуку та надання електронних копій судових рішень.
		Суд зазначає, що судові рішення, внесені до Реєстру, є відкритими для безоплатного цілодобового доступу на офіційному веб-порталі судової влади України (частина 1 статті 4 Закону України «Про доступ до судових рішень»). 
		Відповідач не був позбавлений права та можливості ознайомитись з ухвалами суду у Єдиному державному реєстрі судових рішень (www.reyestr.court.gov.ua).
		Враховуючи вищевикладене, судом було вжито всіх можливих заходів для належного повідомлення відповідача про розгляд справи №905/36/24.
		Таким чином, суд дійшов висновку, що сторони були належним чином повідомлені про розгляд даної справи.
		Згідно із ст.2 Господарського процесуального кодексу України однією із засад господарського судочинства є розумність строків розгляду справи.
		Суд зазначає, що станом на дату винесення цього рішення відповідачем не надано відзиву на позовну заяву.
		У разі ненадання відповідачем відзиву у встановлений судом строк без поважних причин, суд вирішує справу за наявними матеріалами (ч.9 ст.165 Господарського процесуального кодексу України).
		З огляду на те, що під час розгляду справи судом було створено сторонам необхідні умови для доведення фактичних обставин справи, зокрема, було надано достатньо часу для реалізації кожним учасником спору своїх процесуальних прав, передбачених статтями 42, 46 ГПК України, зважаючи на наявність у матеріалах справи доказів, необхідних і достатніх для вирішення спору по суті, суд вважає за можливе розглянути справу за відсутності представників сторін та за наявними в ній матеріалами.
		Перевіривши матеріали справи, вирішивши питання чи мали місце обставини, якими обґрунтовувалися вимоги та якими доказами вони підтверджуються, чи є інші фактичні дані, які мають значення для вирішення справи, та докази на їх підтвердження, яку правову норму належить застосувати до цих правовідносин, господарський суд,
		 
		ВСТАНОВИВ:
		ОСОБА_1 перебувє у трудових відносинах з ТОВАРИСТВОМ З ОБМЕЖЕНОЮ ВІДПОВІДАЛЬНІСТЮ "ТОРГОВИЙ ДІМ БМС" (далі ТОВ "ТД БМС"), яке зареєстроване у Єдиному державному реєстрі юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань за кодом ЄДРПОУ 33393422, місцезнаходження юридичної особи: 87515, Донецька область, місто Маріуполь, вулиця Євпаторійська, будинок 8.
		Засновники ТОВ "ТД БМС" - ОСОБА_2 , адреса реєстрації: АДРЕСА_1 та ОСОБА_3 , адреса реєстрації АДРЕСА_2 .
		Протоколом загальних зборів Учасників ТОВ "ТД БМС" від 28 листопада 2018 року, ОСОБА_1 було обрано на посаду директора ТОВ "ТД БМС", з 29 листопада 2018 року. Згідно пояснень позивача, протокол його копії надати не має можливості, у зв`язку з тим, що документи залишені за юридичною адресою у м. Маріуполь Донецької області.
		Наказом від 29.11.2018 року, ОСОБА_1 вступила на посаду директора ТОВ "ТД БМС" з 29 листопада 2018, що підтверджується копією наказу ТОВ "ТД БМС" від 29.11.2018. Робоче місце директора визначено за адресою Донецька область, місто Маріуполь, вулиця Євпаторійська, будинок 8 .
		24 лютого 2022 року у зв`язку з військовою агресією Російської Федерації проти України, Указом Президента України від 24 лютого 2022 року № 64/2022, було введено в Україні воєнний стан із 05 години 30 хвилин 24 лютого 2022 року, воєнний стан триває і досі.
		Місто Маріуполь Донецької області, починаючи з 05.03.2022 року є тимчасово окупованим російською федерацією, що підтверджується наказом Міністерства з питань реінтеграції тимчасово окупованих територій України від 22 грудня 2022 року № 309 про затвердження Переліку територій, на яких ведуться (велися) бойові дії або тимчасово окупованих Російською Федерацією.
		Наказом ТОВ "ТД БМС" від 01.04.2022 року № 13 з 1 квітня 2022 року з директором ТОВ "ТД БМС" ОСОБА_1 призупинено дію трудового договору до відновлення можливості виконувати роботу, але не пізніше дня припинення або скасування воєнного стану.
		Наказ видано відповідно до ст.13 Закону України від 15 березня 2022 року № 2136-ІХ «Про організацію трудових відносин в умовах воєнного стану», Указу Президента України №64/2022 «Про введення воєнного стану в Україні», Указу Президента « Про продовження строку дії воєнного стану в Україні від 14.03.2022 р. №133/2022, у зв`язку з військовою агресією рф проти України та того факту, що підприємство тимчасово знаходиться на не підконтрольній Україні території, що виключає можливість надання і виконання роботи працівниками підприємства.
		На час звернення до суду з позовом, ОСОБА_1 не здійснює своїх повноважень, як директор, у зв`язку з призупиненням дії трудового договору, але бажає припинити трудові відносини з відповідачем та звільнитися з займаної посади.
		Проте, у зв`язку з тим, що засновник ОСОБА_2 проживає за адресою АДРЕСА_1 , (розпорядженням Кабінету Міністрів України від 7 листопада 2014 р. № 1085-р із змінами, місто Макіївка Донецька області віднесено до території України на яких органи державної влади тимчасово не здійснюють свої повноваження, у зв`язку з окупацією таких територій російською федерацією ), а засновник ОСОБА_3 ІНФОРМАЦІЯ_1 помер, про що свідчить рішення Новогродівського міського суду Донецької області від 19.01.2022 року № 239/11/22 та фотокопія свідоцтва про смерть серії НОМЕР_1 видане 04.02.2022 року, унеможливлюють скликання Загальних зборів учасників Товариства.
		Згідно Статуту ТОВ "ТД БМС" (далі Статут), вищим органом Товариства є Загальні збори учасників Товариства (пп. 9.1.1 Статуту). Учасниками Товариства, є ОСОБА_3 та ОСОБА_2 .
		До виключної компетенції Загальних зборів учасників Товариства, зокрема належить обрання та відкликання Директора Товариства (п. 10.7, пп. 10.7.6 Статуту).
		Позачергові Загальні збори скликаються зокрема з ініціативи Директора Товариства (п. 10.16, пп. 10.16.1 Статуту).
		Загальні збори учасників, передбачають спільну присутність Учасників Товариства в одному місці для обговорювання питань порядку денного, а також можуть проводитися у режимі відеоконференції, що дозволяє бачити та чути всіх учасників Загальних зборів одночасно (п. 10.2 Статуту).
		Отже, для розгляду та вирішення питання про звільнення, ОСОБА_1  як Директор Товариства, має скликати позачергові Загальні збори.
		Повідомлення про проведення Загальних зборів передбачено п. 10.3 Статуту, але не залежно від волевиявлення ОСОБА_1 , враховуючи те що, учасник Товариства ОСОБА_3 помер, учасник Товариства ОСОБА_2 знаходиться на тимчасово окупованій території (м. Макіївка Донецька область), з яким також втрачено мобільний зв`язок, позбавляє Директора Товариства можливості персонально повідомити учасників Товариства про необхідність проведення позачергових Загальних зборів для вирішення питання про моє звільнення.
		За інформацією розміщеною на веб-сайті Укрпошта, (відомості з веб-сайту додаються, вільний доступ https://www.ukrposhta.ua/ua/news/57016-robota-ukrposhti-na-teritorijah-de-vedutsja-vonni-bojovi-dii-abo-jaki-perebuvajut-u-timchasovij-okupacii-otochenni-blokuvanni), ПАТ «Укрпошта» не здійснює пересилання пошти, до м. Макіївка Донецької області, що також позбавляє позивача можливості надіслати учаснику Товариства ОСОБА_2 повідомлення про проведення позачергових Загальних зборів рекомендованим поштовим відправленням з описом вкладення.
		Крім зазначеного, у зв`язку з тим, що дія трудового договору Директора Товариства призупинена на час воєнного стану, починаючи з 01.04.2022 року, позивач, як Директор Товариства не здійснюю своїх повноважень та обов`язків.
		Отже, з незалежних від ОСОБА_1 причин, позивач не має об`єктивної можливості скликати позачергові Загальні збори для вирішення питання про моє звільнення, як це передбачено, зокрема п. 10 Статуту.
		За приписами п. 11.1 Статуту, Директор Товариства призначається (обирається) та звільняється (відкликається) Загальними зборами учасників Товариства.
		Директор Товариства призначається (обирається) безстроково, якщо інше не зазначено в рішенні Загальних зборів учасника Товариства.
		З урахуванням зазначених обставин, позивач не має можливості подати документи учасникам Товариства, зокрема повідомлення про скликання позачергових Загальних зборів учасників Товариства та заяву про намір на звільнення з посади Директора Товариства.
		Крім того, проведення Загальних зборів учасників Товариства не можливо також з тієї причини, що учасник Товариства ОСОБА_3 помер, а інший учасник Товариства ОСОБА_2 не має повноважень самостійне вирішувати питання про звільнення Директора Товариства.
		Отже, за обставини склалися таким чином, припинення трудових правовідносин можливе лише у судовому порядку.
		З метою захисту свого права, ОСОБА_1 звернулася до Господарського суду Донецької області з позовом про визнання припиненими трудових відносини між ОСОБА_1 (РНОКПП НОМЕР_2 ) та ТОВАРИСТВОМ З ОБМЕЖЕНОЮ ВІДПОВІДАЛЬНІСТЮ "ТОРГОВИЙ ДІМ БМС" (код ЄДРПОУ 33393422)
		 
		Джерела права, акти їх застосування та мотиви, з яких виходить господарський суд при прийнятті рішення. 
		Спірні правовідносини, що виникли між сторонами регулюються нормами Цивільного  кодексу України, Кодексом Законів про працю України, Статутом ТОВАРИСТВОА З ОБМЕЖЕНОЮ ВІДПОВІДАЛЬНІСТЮ "ТОРГОВИЙ ДІМ БМС", затвердженого протоколом загальних Зборів від 28 листопада 2018 року, зареєстрованим приватним нотаріусом Маріупольського міського нотаріального округу Донецької області Саховою М.А. №7507 -7508  від 28.11.2018
		Згідно Статуту ТОВ "ТД БМС" (далі Статут) вищим органом Товариства є Загальні збори учасників Товариства (пп. 9.1.1 Статуту), учасниками Товариства, є ОСОБА_3 та ОСОБА_2 .
		До виключної компетенції Загальних зборів учасників Товариства, зокрема належить обрання та відкликання Директора Товариства (п. 10.7, пп. 10.7.6 Статуту).
		Позачергові Загальні збори скликаються зокрема з ініціативи Директора Товариства (п. 10.16, пп. 10.16.1 Статуту).
		Загальні збори учасників, передбачають спільну присутність Учасників Товариства в одному місці для обговорювання питань порядку денного, а також можуть проводитися у режимі відеоконференції, що дозволяє бачити та чути всіх учасників Загальних зборів одночасно (п. 10.2 Статуту).
		Отже, для розгляду та вирішення питання про звільнення Директора Товариства мають бути скликані позачергові Загальні збори.
		У судовому засіданні встановлено, що ОСОБА_1 перебувє у трудових відносинах з ТОВАРИСТВОМ З ОБМЕЖЕНОЮ ВІДПОВІДАЛЬНІСТЮ "ТОРГОВИЙ ДІМ БМС" (далі ТОВ "ТД БМС"), яке зареєстроване у Єдиному державному реєстрі юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань за кодом ЄДРПОУ 33393422, місцезнаходження юридичної особи: 87515, Донецька область, місто Маріуполь, вулиця Євпаторійська, будинок 8.
		Засновники ТОВ "ТД БМС" - ОСОБА_2 , адреса реєстрації: АДРЕСА_1 та ОСОБА_3 , адреса реєстрації АДРЕСА_2 .
		Протоколом загальних зборів Учасників ТОВ "ТД БМС" від 28 листопада 2018 року, ОСОБА_1 було обрано на посаду директора ТОВ "ТД БМС", з 29 листопада 2018 року. Згідно пояснень позивача, протокол його копії надати не має можливості, у зв`язку з тим, що документи залишені за юридичною адресою у м. Маріуполь Донецької області.
		Наказом від 29.11.2018 року, ОСОБА_1 вступила на посаду директора ТОВ "ТД БМС" з 29 листопада 2018, що підтверджується копією наказу ТОВ "ТД БМС" від 29.11.2018. Робоче місце директора визначено за адресою Донецька область, місто Маріуполь, вулиця Євпаторійська, будинок 8 .
		24 лютого 2022 року у зв`язку з військовою агресією Російської Федерації проти України, Указом Президента України від 24 лютого 2022 року № 64/2022, було введено в Україні воєнний стан із 05 години 30 хвилин 24 лютого 2022 року, воєнний стан триває і досі.
		Місто Маріуполь Донецької області, починаючи з 05.03.2022 року є тимчасово окупованим російською федерацією, що підтверджується наказом Міністерства з питань реінтеграції тимчасово окупованих територій України від 22 грудня 2022 року № 309 про затвердження Переліку територій, на яких ведуться (велися) бойові дії або тимчасово окупованих Російською Федерацією.
		Наказом ТОВ "ТД БМС" від 01.04.2022 року № 13 з 1 квітня 2022 року з директором ТОВ "ТД БМС" ОСОБА_1 призупинено дію трудового договору до відновлення можливості виконувати роботу, але не пізніше дня припинення або скасування воєнного стану.
		Наказ видано відповідно до ст.13 Закону України від 15 березня 2022 року № 2136-ІХ «Про організацію трудових відносин в умовах воєнного стану», Указу Президента України №64/2022 «Про введення воєнного стану в Україні», Указу Президента « Про продовження строку дії воєнного стану в Україні від 14.03.2022 р. №133/2022, у зв`язку з військовою агресією рф проти України та того факту, що підприємство тимчасово знаходиться на не підконтрольній Україні території, що виключає можливість надання і виконання роботи працівниками підприємства.
		На час звернення до суду з позовом, ОСОБА_1 не здійснює своїх повноважень, як директор, у зв`язку з призупиненням дії трудового договору, але бажає припинити трудові відносини з відповідачем та звільнитися з займаної посади.
		Повідомлення про проведення Загальних зборів передбачено п. 10.3 Статуту, але враховуючи що, що засновник ОСОБА_2 проживає за адресою АДРЕСА_1 , (розпорядженням Кабінету Міністрів України від 7 листопада 2014 р. № 1085-р із змінами, місто Макіївка Донецька області віднесено до території України на яких органи державної влади тимчасово не здійснюють свої повноваження, у зв`язку з окупацією таких територій російською федерацією), а засновник ОСОБА_3 ІНФОРМАЦІЯ_1 помер, про що свідчить рішення Новогродівського міського суду Донецької області від 19.01.2022 року № 239/11/22 та фотокопія свідоцтва про смерть серії НОМЕР_1 видане 04.02.2022 року, унеможливлюють скликання Загальних зборів учасників Товариства.
		За інформацією розміщеною на веб-сайті Укрпошта, (відомості з веб-сайту додаються, вільний доступ https://www.ukrposhta.ua/ua/news/57016-robota-ukrposhti-na-teritorijah-de-vedutsja-vonni-bojovi-dii-abo-jaki-perebuvajut-u-timchasovij-okupacii-otochenni-blokuvanni) , ПАТ «Укрпошта» не здійснює пересилання пошти, до м. Макіївка Донецької області, що також позбавляє позивача можливості надіслати учаснику Товариства ОСОБА_2 повідомлення про проведення позачергових Загальних зборів рекомендованим поштовим відправленням з описом вкладення.
		Крім зазначеного, у зв`язку з тим, що дія трудового договору Директора Товариства призупинена на час воєнного стану, починаючи з 01.04.2022 року, позивач, як Директор Товариства не здійснюю своїх повноважень та обов`язків.
		Отже, з незалежних від ОСОБА_1 причин, позивач не має об`єктивної можливості скликати позачергові Загальні збори для вирішення питання про моє звільнення, як це передбачено, зокрема п. 10 Статуту.
		За приписами п. 11.1 Статуту, Директор Товариства призначається (обирається) та звільняється (відкликається) Загальними зборами учасників Товариства.
		Директор Товариства призначається (обирається) безстроково, якщо інше не зазначено в рішенні Загальних зборів учасника Товариства.
		З урахуванням зазначених обставин, позивач не має можливості подати документи учасникам Товариства, зокрема повідомлення про скликання позачергових Загальних зборів учасників Товариства та заяву про намір на звільнення з посади Директора Товариства.
		Крім того, проведення Загальних зборів учасників Товариства не можливо також з тієї причини, що учасник Товариства ОСОБА_3 помер, а інший учасник Товариства ОСОБА_2 не має повноважень самостійне вирішувати питання про звільнення Директора Товариства.
		Отже, за обставини склалися таким чином, припинення трудових правовідносин можливе лише у судовому порядку.
		Суд погоджується з доводами Позивача, що фактичне припинення трудових відносин між ОСОБА_1  і Відповідачем  за умови наявності запису у Єдиному державному реєстрі юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань - створює недостовірне уявлення у третіх осіб щодо керівництва ТОВ "ТД БМС", а відсутність можливості внесення до Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб - підприємців та громадських формувань відповідної інформації про керівництво ТОВ "ТД БМС" у зв`язку із звільненням Позивача із займаної посади на підставі статті 38 КЗпП України, порушує трудові права Позивача на звільнення за власним бажанням.
		 
		Щодо вирішення господарськими судами спорів про звільнення від виконання обов`язків керівника юридичної особи приватного права
		Суди розглядають у порядку цивільного судочинства справи, що виникають з цивільних, земельних, трудових, сімейних, житлових та інших правовідносин, крім справ, розгляд яких здійснюється в порядку іншого судочинства (абзац перший частини першої статті 19 ЦПК України).
		Звернення до суду особи, яка є одноосібним виконавчим органом товариства, для припинення її повноважень, зокрема у випадку, якщо загальні збори учасників не розглядають заяву про звільнення з посади директора, пов`язане з корпоративними відносинами у цьому товаристві. Тому доцільно зберігати єдину юрисдикційну належність спорів про припинення повноважень одноосібного виконавчого органу товариства чи члена колегіального такого органу для формування стабільної та послідовної судової практики щодо віднесення таких спорів до господарської юрисдикції.
		Велика Палата Верховного Суду у постанові від 14 червня 2023 року' у справі № 448/362/22 (провадження № 14-113цс22) звернула увагу, що корпоративні права на участь в управлінні товариством його учасники реалізовують, зокрема, шляхом прийняття компетентним органом товариства рішення щодо припинення повноважень одноосібного виконавчого органу (директора). Таке рішення може мати наслідки для трудових відносин, але визначальними у таких ситуаціях є відносини корпоративні.
		Вимога позивача стосовно виключення з ЄДР запису про директора товариства слід розглядати у господарській юрисдикції разом із вимогою про визнання трудових відносин і відносин представництва припиненими, але не тому, що перша є похідною від другої. Належність й ефективність обох зазначених вимог має оцінити під час розгляду справи господарський суд.
		Статтею 16 Цивільного кодексу України (далі - ЦК України), положення якої кореспондуються з положеннями статті 20 Господарського кодексу України, встановлено, що кожна особа має право звернутися до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу. Названими нормами матеріального права визначено способи захисту прав та інтересів, і цей перелік не є вичерпним.
		Так, для того, щоб право на доступ до суду було ефективним, особа повинна мати чітко визначену та дієву можливість оскаржити подію, яка, на її думку, порушує її права й охоронювані законом інтереси (аналогічна правова позиція викладена у постанові Верховного Суду від 28.05.2020 у справі №910/7164/19).
		За приписами частин 1, 2 ст. 4 ГПК України право на звернення до господарського суду в установленому цим Кодексом порядку гарантується. Ніхто не може бути позбавлений права на розгляд його справи у господарському суді, до юрисдикції якого вона віднесена законом. Юридичні особи та фізичні особи - підприємці, фізичні особи, які не є підприємцями, державні органи, органи місцевого самоврядування мають право на звернення до господарського суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав та законних інтересів у справах, віднесених законом до юрисдикції господарського суду, а також для вжиття передбачених законом заходів, спрямованих на запобігання правопорушенням.
		Відповідно до ч. 1 ст. 5 ГПК України здійснюючи правосуддя, господарський суд захищає права та інтереси фізичних і юридичних осіб, державні та суспільні інтереси у спосіб, визначений законом або договором.
		Конституційний Суд України у рішенні від 12.01.2010 №1-рп/2010 у справі за конституційним зверненням ТзОВ «Міжнародний фінансово-правовий консалтинг» про офіційне тлумачення частини третьої статті 99 ЦКУ попередній редакції, яка діяла до набрання чинності Законом України від 13.05.2014 №1255-УІІ «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо захисту прав інвесторів» зазначив, що реалізація учасниками товариства корпоративних прав на участь у його управлінні шляхом прийняття компетентним органом рішень про обрання (призначення), усунення, відсторонення, відкликання членів виконавчого органу цього об`єднання стосується також наділення або позбавлення їх повноважень на управління товариством. Такі рішення уповноваженого на це органу мають розглядатися не в межах трудових, а саме корпоративних правовідносин, що виникають між товариством та особами, яким довірено повноваження з управління ним.
		Кодекс законів про працю України регулює усі трудові відносини, які виникають між працівниками та юридичними особами. Проте, положення даних законів не врегульовують відносини виконавчого органу товариства та засновників, які врегульовані ст. 99 ЦК України.
		За змістом ч. 3 ст. 99 ЦК України Підрозділу 2 «ЮРИДИЧНА ОСОБА» Глави 7 «ЗАГАЛЬНІ ПОЛОЖЕННЯ ПРО ЮРИДИЧНУ ОСОБУ» повноваження члена виконавчого органу можуть бути в будь-який час припинені або він може бути тимчасово відсторонений від виконання своїх повноважень.
		Велика Палата Верховного Суду неодноразово розглядала питання щодо юрисдикційності спору про звільнення чи відсторонення від виконання обов`язків керівника або члена виконавчого органу юридичної особи приватного права та надавала правові висновки про те, що такий спір за своєю правовою природою та правовими наслідками належить до корпоративних спорів і підлягає вирішенню господарськими судами.
		Такі висновки зроблені Великою Палатою Верховного Суду у постановах від 28.11.2018 у справі № 562/304/17, від 30.01.2019 у справі №145/1885/1-ц, від 10.04.2019 у справі №510/456/17, від 10.09.2019 у справі № 921/36/18, та підтверджені у постанові від 14.06.2023 у справі №448/362/22.
		Велика Палата Верховного Суду погодилася із судами у тому, що вимогу позивача стосовно виключення з ЄДР запису про директора товариства слід розглянути у господарській юрисдикції разом із вимогою про визнання трудових відносин і відносин представництва припиненими, але не тому, що перша є похідною від другої. Належність й ефективність обох зазначених вимог має оцінити під час розгляду справи господарський суд.
		 
		Щодо правового обґрунтування позовних вимог про визнання трудових відносин припиненими та зобов`язання вчинити певні дії.
		За змістом статті 22 КЗпП України будь-яке пряме або непряме обмеження прав чи встановлення прямих або непрямих переваг при укладенні, зміні та припиненні трудового договору не допускається.
		Частиною 1 ст. 8 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод встановлено, що кожен має право на повагу до свого приватного і сімейного життя, до свого житла і кореспонденції.
		Європейський суд з прав людини вказує, що приватне життя "включає право особи на формування та розвиток стосунків з іншими людьми, включаючи стосунки професійного або ділового характеру". Стаття 8 Конвенції "захищає право на особистий розвиток та право встановлювати та розвивати стосунки з іншими людьми та оточуючим світом". Поняття "приватне життя" в принципі не виключає відносини професійного або ділового характеру. Врешті-решт, саме у рамках трудової діяльності більшість людей мають значну можливість розвивати стосунки з оточуючим світом. Отже, обмеження, накладені на доступ до професії, були визнані такими, що впливають на "приватне життя" (рішення Європейського суду з прав людини у справі "Олександр Волков проти України" (Oleksandr Volkov v. Ukraine, N 21722/11, § 165)).
		На підставі приписів вищезазначених правових норм та висновків Європейського суду з прав людини, суд вважає, що наявність у Єдиному державному реєстрі юридичних осіб інформації про Позивача як про керівника - Генерального директора ПАТ "1-Й ДОНЕЦЬКИЙ АВТОРЕМОНТНИЙ ЗАВОД", відноситься до професійної діяльності останнього та охоплюється поняттям "приватне життя".
		У пункті 4 ч. 1 ст. 36 КЗпП України визначено, що підставами припинення трудового договору, зокрема, є розірвання трудового договору з ініціативи працівника.
		Згідно з ч. 1 ст. 38 КЗпП України працівник має право розірвати трудовий договір, укладений на невизначений строк, попередивши про це роботодавця письмово за два тижні. У разі, коли заява працівника про звільнення з роботи за власним бажанням зумовлена неможливістю продовжувати роботу (переїзд на нове місце проживання; переведення чоловіка або дружини на роботу в іншу місцевість; вступ до закладу освіти; неможливість проживання у даній місцевості. підтверджена медичним висновком; вагітність; догляд за дитиною до досягнення нею чотирнадцятирічного віку або дитиною з інвалідністю; догляд за хворим членом сім`ї відповідно до медичного висновку або особою з інвалідністю І групи; вихід на пенсію; прийняття на роботу за конкурсом, а також з інших поважних причин), роботодавець повинен розірвати трудовий договір у строк, про який просить працівник.
		Конституційний Суд України у рішеннях від 07.07.2004р. № 14-рп/2004, від 16.10.2007р. № 8-рп/2007 та від 29.01.2008р. № 2-рп/2008 зазначав, що встановлене статтею 43 Конституції України право на працю розглядається як природна потреба людини своїми фізичними і розумовими здібностями забезпечувати своє життя. Це право передбачає як можливість самостійно займатися трудовою діяльністю, так і можливість працювати за трудовим договором чи контрактом.
		Свобода праці передбачає можливість особи займатися чи не займатися працею, а якщо займатися, то вільно її обирати, забезпечення коленому без дискримінації вступати у трудові відносини для реалізації своїх здібностей. За своєю природою право на працю є невідчужуваним і по суті означає забезпечення саме рівних можливостей для його реалізації.
		Враховуючи порушення права позивача на припинення трудового договору, обраний ним спосіб захисту направлений на відновлення його трудових прав, гарантованих Конституцією України.
		Встановлений частиною 1 ст. 38 КЗпП України порядок розірвання трудового договору з ініціативи працівника передбачає попередження ним про це власника або уповноважений орган письмово за два тижні.
		За встановлених у справі обставин положення закону щодо письмового попередження власника про бажання працівника звільнитись нівелюється, а іншого порядку звільнення з ініціативи працівника чинне законодавство не передбачає.
		Недосконалість національного законодавства та прогалини у правовому регулюванні певних правовідносин не можуть бути підставою для позбавлення особи права на захист його порушених праву обраний ним спосіб.
		Згідно з ч. 1 ст. 8 Конституиії України в Україні визнається і діє принцип верховенства права. 
		Елементом принципу верховенства права є принцип правової визначеності, який, зокрема, передбачає, що закон, як і будь-який інший акт держави, повинен характеризуватися якістю, щоб виключити ризик свавілля. На думку Європейського суду з прав людини, поняття "якість закону" означає, що національне законодавство повинно бути доступним і передбачуваним, тобто визначати достатньо чіткі положення, аби дати людям адекватну вказівку щодо обставин і умов, за яких державні органи мають вживати заходів, що вплинуть на конвенційні права цих людей (див. mutatis mutandis рішення Європейського суду з прав людини у справах "C.G. та інші проти Болгарії" ("Є. G. and Others v. Bulgaria", заява N 1365/07, § 39), "Олександр Волков проти України" ("Oleksandr Volkov v. Ukraine", заява N 21722/11, § 170)).
		Європейський суд з прав людини неодноразово зазначав, що формулювання законів не завжди чіткі. Тому їх тлумачення та застосування залежить від практики. І роль розгляду справ у судах полягає саме у тому, щоб позбутися таких інтерпретаційних сумнівів з урахуванням змін у повсякденній практиці (див. mutatis mutandis рішення Європейського суду з прав людини у справах "Кантоні проти Франції" ("Cantoni v. France", заяваИ 17862/91, § 31-32), "Вєренцов проти України" ("Vyerentsov v. Ukraine", заява " N 20372/11, § 65))
		Частиною 2 ст. 5 ГПК України встановлено, що у випадку, якщо закон або договір не визначають ефективного способу захисту порушеного права чи інтересу особи, яка звернулася до суду, суд відповідно до викладеної в позові вимоги такої особи може визначити у своєму рішенні такий спосіб захисту, який не суперечить закону.
		У своїх рішеннях Європейський суд з прав людини підкреслює цінність та важливість дотримання формалізованих норм цивільного процесу, за допомогою яких сторони забезпечують вирішення спору цивільного характеру, оскільки завдяки цьому може обмежуватися обсяг дискреції, забезпечуватися рівність сторін, запобігатися свавілля, забезпечуватися ефективне вирішення спору та розгляд справи судом упродовж розумного строку, а також забезпечуватися правова визначеність та повага до суду. В той же час "надмірний формалізм" може суперечити вимозі забезпечення практичного та ефективного права на доступ до суду відповідно до пункту першого статті 6 Конвенції про захист прав людини та основоположних свобод. Це зазвичай відбувається у випадку особливо вузького тлумачення процесуальної норми, що перешкоджає розгляду позову заявника по суті із супутнім ризиком порушення його чи її права на ефективний судовий захист (див. mutatis mutandis рішення Європейського суду з прав людини у справах "Белеш та інші проти Чеської Республіки" (Beles and Others v. the Czech Republic, заява N 47273/99, § 50-51, 69); "Волчі проти Франції" (Walchli v. France, заява N 35787/03, § 29).
		При проведенні оцінювання Європейський суд з прав людини часто наголошує на питаннях "правової визначеності" та "належного здійснення правосуддя" як на двох основних елементах для проведення розмежування між надмірним формалізмом та прийнятим застосуванням процесуальних формальностей. Зокрема, Європейський суд з прав людини виходить з того, що є порушенням права на доступ до суду, коли норми не переслідують цілі правової визначеності та належного здійснення правосуддя та утворюють свого роду перепону, яка перешкоджає вирішенню справи учасників судового процесу по суті компетентним судом (див., наприклад, рішення у справах "Карт проти Туреччини" (Kart v. Turkey [ВП], заява № 8917/05, § 79 (в кінці); "Ефстатіу та та інші проти Греції" (Efstathiou and Others v. Greece, заява № 36998/02, § 24 (в кінці); "Ешим проти Туреччини" (Esim v. Turkey, заява N 59601/09, § 21).
		Вимога про припинення трудових відносин за певних обставин є належним способом судового захисту. (Постанова КЦС ВС від 15 лютого 2023 року у справі №377/169/20).
		У постанові Верховного Суду у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду від 24.12.2019р. у справі №758/1861/18 (провадження № 61- 49113св18) зазначено, що «Відповідно до трудового законодавства України, керівник товариства (директор), як будь-який інший працівник, має право звільнитися за власним бажанням, попередивши власника або уповноважений ним орган про таке звільнення письмово за два тижні. Водночас особливість звільнення директора полягає в тому, що воно відбувається за рішенням загальних зборів учасників товариства. У випадку відсутності рішення загальних зборів учасників товариства про звільнення керівника, зокрема через неможливість зібрати кворум для проведення загальних зборів, керівнику з метою захисту своїх прав надано можливість звернутися до суду з вимогою про визнання трудових відносин припиненими». Аналогічної позиції дотримався Верховний Суд у Постанові від 17.03.2021р. у справі №761/40378/18 (провадження № 61-18255св19).
		У відповідності до  п. 10.7, пп. 10.7.6 Статуту, питання звільнення Директора Товариства відноситься до виключної компетенції Загальних зборів учасників Товариства.
		Враховуючи те що, учасник Товариства ОСОБА_3 помер, а учасник Товариства ОСОБА_2 знаходиться на тимчасово окупованій території ( м. Макіївка Донецька область ), повідомлення про проведення Загальних зборів, передбачене п. 10.3 Статуту та проведення  самих Загальних зборів для прийняття рішення про звільнення ОСОБА_1 з директором ТОВ "ТД БМС", за даних обставин фактично неможливе.
		Статтею 43 Конституції України встановлено, що кожен має право на працю, що включає можливість заробляти собі на життя працею, яку він вільно обирає або на яку вільно погоджується. Використання примусової праці забороняється.
		Конституційний Суд України у Рішенні від 07.07.2004 № 14-рп/2004, від 16.10.2007 №888-рп/2007 та від 29.01.2008 № 2-рп/2008 зазначав, що визначене статтею 43 Конституції України  право на працю розглядає як природну здібностями забезпечувати своє життя. Це право передбачає як можливість самостійно займатися трудовою діяльністю, так і можливість працювати за трудовим контрактом. 
		Свобода праці передбачає можливість особи займатися чи не займатися працею, а якщо займатися, то вільно її обирати, забезпечення кожному без дискримінації вступати в трудові відносини для реалізації своїх здібностей. За своєю природою право на працю є невідчужуваним по суті означає забезпечення саме рівних можливостей для його реалізації.        
		У випадку відсутності рішення наглядової ради (загальних зборів учасників) товариства про звільнення керівника, керівнику із метою захисту своїх прав надано можливість звернутися до суду із вимогою про визнання трудових відносин припиненими (правова позиція викладена у постанові Верховного Суду від 24.12.2019 у справі №758/1861/18).
		Приймаючи до уваги приписи вищевикладених правових норм та положень Статуту ТОВ "ТД БМС", суд дійшов висновку, що повноваження директора можуть бути припинені без ухвалення органами Товариства будь-яких рішень за власним бажанням ОСОБА_1 без письмового повідомленням учасників Товариства та проведення Загальних зборів учасників Товариства.
		Справедливість, добросовісність та розумність належать до загальних засад цивільного законодавства (пункт 6 частини першої статті 3 Цивільного кодексу України). Верховний Суд у своїх постановах неодноразово звертав увагу на те, що добросовісність це певний стандарт поведінки, що характеризується чесністю, відкритістю і повагою інтересів іншої сторони договору або відповідного правовідношення. Доктрина venire contra factum proprium (заборони суперечливої поведінки) ґрунтується ще на римській максимі - "non concedit venire contra factum proprium" (ніхто не може діяти всупереч своїй попередній поведінці). В основі доктрини venire contra factum proprium знаходиться принцип добросовісності. Поведінкою, яка суперечить добросовісності та чесній діловій практиці, є, зокрема, поведінка, що не відповідає попереднім заявам або поведінці сторони, за умови, що інша сторона, яка діє собі на шкоду, розумно покладається на них.
		Зазначена правова позиція міститься в численних постановах Верховного Суду, зокрема, від 10.04.2019 року, у справі № 390/34/17, від 25.05.2021 року, у справі № 461/9578/15-ц, від 20.10.2021 року, у справі № 910/4089/20, від 16.11.2021 року, у справі № 904/2104/19, від 18.11.2021 року, та врахована господарським судом до спірних правовідносин, відповідно ч.4 ст. 236 ГПК України.
		Згідно з ч.4 ст.11 ГПК України, ст. 17 Закону України "Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини" суд застосовує при розгляді справ Конвенцію про захист прав людини і основоположних свобод 1950 року та практику Європейського суду з прав людини як джерело права.
		Відповідно до ст. 4 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, ніхто не може бути присилуваний виконувати примусову чи обов`язкову працю.
		З огляду на те, що відповідачем не вчинено жодних дій щодо звільнення позивача, право позивача на звільнення з посади директора Товариства з власної ініціативи порушено.
		Відтак, вимога позивача про визнання у судовому порядку  трудові відносини між ОСОБА_1 і ТОВ "ТД БМС", припиненими є ефективним та належним способом захисту порушеного права, а тому підлягає задоволенню.
		Відповідно до положень статті 17 Закону України «Про державну реєстрацію юридичних осіб, фізичних осіб - підприємців та громадських формувань», державному реєстратору надано право зареєструвати зміну керівника (директора) на підставі відповідного рішення загальних зборів товариства.
		Згідно висновку Великої Палати Верховного Суду, викладеному в ухвалі від 15.03.2023 у справі №127/27466/20, виключення відомостей про керівника (директора) товариства без заміни на нового/іншого керівника (директора) буде порушувати публічний порядок, адже згідно зі статутом керівник наділений багатьма повноваженнями, зокрема підписання податкової, статистичної та іншої звітності, платіжних та інших фінансових документів, здійснення від імені товариства будь-яких дій, які не суперечать чинному законодавству, тощо.
		У постанові Верховного Суду у складі Колегії суддів Касаційного господарського суду від 05.02.2020 у справі №914/393/19 зроблено висновок, що як захист права розуміють державно-примусову діяльність, спрямовану на відновлення порушеного права суб`єкта правовідносин та забезпечення виконання юридичного обов`язку зобов`язаною стороною. Спосіб захисту може бути визначений як концентрований вираз змісту (суті) міри державного примусу, за допомогою якого відбувається досягнення бажаного для особи, право чи інтерес якої порушені, правового результату. Спосіб захисту втілює безпосередню мету, якої прагне досягнути суб`єкт захисту (позивач), вважаючи, що таким чином буде припинене порушення (чи оспорювання) його прав, він компенсує витрати, що виникли у зв`язку з порушенням його прав, або в інший спосіб нівелює негативні наслідки порушення його прав.
		Вирішуючи господарський спір, Суд з`ясовує, чи існує у Позивача право або законний інтерес; якщо так, то чи має місце його порушення, невизнання або оспорювання Відповідачем; якщо так, то чи підлягає право або законний інтерес захисту і чи буде такий захист ефективний за допомогою того способу, який визначено відповідно до викладеної в позові вимоги (пункт 8.5 постанови об`єднаної палати Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду від 14.06.2019 у справі №910/6642/18).
		Відповідно до пункту 13 частини другої статті 9 Закону України «Про державну реєстрацію юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань» в Єдиному державному реєстрі, зокрема, містяться відомості про керівника юридичної особи, а за бажанням юридичної особи - також про інших осіб, які можуть вчиняти дії від імені юридичної особи, у тому числі підписувати договори, подавати документи для державної реєстрації тощо.
		Згідно з п. 2 ч. 1 ст. 25 Закону України «Про державну реєстрацію юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань», державна реєстрація та інші реєстраційні дії проводяться на підставі судових рішень, що набрали законної сили та тягнуть за собою зміну відомостей в Єдиному державному реєстрі, а також що надійшли в електронній формі від суду або державної виконавчої служби відповідно до Закону України «Про виконавче провадження», у тому числі щодо зобов`язання вчинення реєстраційних дій.
		Статтею 16 Цивільного кодексу України, положення якої кореспондуються з положеннями ст. 20 Господарського кодексу України, встановлено, що кожна особа має право звернутися до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу. Названими нормами матеріального права визначено способи захисту прав та інтересів, і цей перелік не є вичерпним.
		Отже, для того, щоб право на доступ до суду було ефективним, особа повинна мати чітко визначену та дієву можливість оскаржити подію, яка, на її переконання, порушує її права й охоронювані законом інтереси (аналогічна правова позиція викладена у постанові Верховного Суду від 28.05.2020 у справі № 910/7164/19).
		За приписами ч. 2 ст. 5 Господарського процесуального кодексу України, у випадку, якщо закон або договір не визначають ефективного способу захисту порушеного права чи інтересу особи, яка звернулася до суду, суд відповідно до викладеної в позові вимоги такої особи може визначити у своєму рішенні такий спосіб захисту, який не суперечить закону.
		Похідною позовною вимогою є вимога, задоволення якої залежить від задоволення іншої позовної вимоги (основної вимоги) (стаття 173 ГПК України).
		Згідно з ч. 1 ст. 2 ГПК України, завданням господарського судочинства є справедливе, неупереджене та своєчасне вирішення судом спорів, пов`язаних із здійсненням господарської діяльності, та розгляд інших справ, віднесених до юрисдикції господарського суду, з метою ефективного захисту порушених, невизнаних або оспорюваних прав і законних інтересів фізичних та юридичних осіб, держави.
		Процедура звільнення директора Товариства із займаної посади внаслідок припинення трудових відносин з цим Товариством має супроводжуватись внесенням відповідного запису (виключення Генерального директора) що містяться в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб, фізичних осіб - підприємців та громадських формувань.
		Відповідно до п. 13 ч. 2 ст. 9 Закону України «Про державну реєстрацію юридичних осіб. фізичних осіб-підприємців та громадських формувань» в Єдиному державному реєстрі, зокрема, містяться відомості про керівника юридичної особи та про інших осіб (за наявності), які можуть вчиняти дії від імені юридичної особи, у тому числі підписувати договори, подавати документи для державної реєстрації тощо: прізвище, ім`я, по батькові, дата народження, реєстраційний номер облікової картки платника податків або серія та номер паспорта (для фізичних осіб, які мають відмітку в паспорті про право здійснювати платежі за серією та номером паспорта, інформація для здійснення зв`язку з керівником юридичної особи (телефон та/або адреса електронної пошти)), дані про наявність обмежень щодо представництва юридичної особи.
		У п. 2  частині 1 ст. 25 Закону України «Про державну реєстрацію юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських Формувань» визначено, що Державна реєстрація та інші реєстраційні дії проводяться на підставі судових рішень, що набрали законної сили та тягнуть за собою зміну відомостей в Єдиному державному реєстрі, а також що надійшли в електронній формі від суду або державної виконавчої служби відповідно до Закону України "Про виконавче провадження".
		Відповідно до ч.1 ст.1 Закону України «Про державну реєстрацію юридичних осіб, фізичних осіб - підприємців та громадських формувань» державна реєстрація юридичних осіб - це офіційне визнання шляхом засвідчення державою факту створення або припинення юридичної особи, зміни відомостей, що містяться в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб, фізичних осіб - підприємців та громадських формувань, про юридичну особу, а також проведення інших реєстраційних дій, передбачених цим Законом.
		Згідно з п.13 ч.2 ст.9 Закону України «Про державну реєстрацію юридичних осіб, фізичних осіб - підприємців та громадських формувань» до Єдиного державного реєстру підлягають внесенню відомості про юридичну особу, зокрема відомості про керівника юридичної особи.
		Суд не вправі втручатися у діяльність органу державної реєстраційної служби, зобов`язуючи його вносити будь-які відомості до єдиного державного реєстру. Разом з тим задоволення такої вимоги не вплине на правильність вирішення судом спору по суті.
		Так, Верховний Суд у постанові від 24 грудня 2019 року у справі №758/1861/18 (провадження № 61-49113св18) зазначав, що факт припинення повноважень директора як посадової особи законодавець пов`язує із моментом внесення відповідного запису до ЄДРПОУ, а тому такі висновки суду є такими, що відповідають завданням цивільного судочинства, яке полягає у справедливому та неупередженому вирішені справ із метою ефективного захисту порушених прав, оскільки у всіх справах правосуддя й справедливість мають перевагу перед строгим розумінням права.
		Зі змісту положень Наказу Міністерства Юстиції України від 09.06.2023 року №2179/5 «Про проведення державної реєстрації в межах декількох адміністративно - територіальних одиниць» (Зареєстровано в Міністерстві юстиції України 13 червня 2023 р. за № 977/40033) вбачається, що з метою забезпечення умов, спрямованих на доступ фізичних та юридичних осіб до послуг з державної реєстрації юридичних осіб, фізичних осіб - підприємців та громадських формувань, незалежно від місцезнаходження юридичних осіб, проводяться реєстраційні дії - державна реєстрація юридичних осіб,  місцезнаходженням яких є Донецька область.
		Враховуючи той факт, що Позивач на час вирішення спору може мешкати/перебувати за межами Донецької області, що підтверджується відповідною Довідкою про взяття на облік внутрішньо переміщеної особи, правомірним та обґрунтованим буде звернення Позивача з вимогою про виконання судового рішення саме до УПРАВЛІННЯ ДЕРЖАВНОЇ РЕЄСТРАЦІЇ ЮРИДИЧНОГО ДЕПАРТАМЕНТУ МІСЦЕВОЇ РАДИ, де фактично перебуває   ОСОБА_1 . 
		За змістом пункту 3 частини 5 статті 25 Закону України  "Про державну реєстрацію юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань" суб`єкт державної реєстрації не пізніше наступного робочого дня з дати отримання судового рішення, передбаченого пунктом 2 частини першої цієї статті, проводить відповідну реєстраційну дію шляхом внесення запису до Єдиного державного реєстру (крім випадків, передбачених пунктами 1 та 2 цієї частини).
		Відповідно до ст.13 Господарського процесуального кодексу України судочинство у господарських судах здійснюється на засадах змагальності.
		Згідно з п.4 ч.3 ст.129 Конституції України та статями 73, 74, 77, 79 Господарського процесуального кодексу України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень. Доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи. Обставини, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування. Достатніми є докази, які у своїй сукупності дають змогу дійти висновку про наявність або відсутність обставин справи, які входять до предмета доказування.
		Враховуючи вищевикладене, дослідивши обставини справи, надавши відповідну юридичну оцінку всім доказам на які посилається позивач, як на підставу своїх вимог суд дійшов висновку про наявність правових підстав для задоволення позову.
		У відповідності до статті 129 Господарського процесуального кодексу України судовий збір покладається на ТОВ "ТД БМС".
		 
		Керуючись ст.ст.12, 13, 73, 74, 76, 77, 79, 86, 91, 129, 236-238, 240, 241, 247, 252 Господарського процесуального кодексу України, господарський суд, -
		 
		ВИРІШИВ:
		          Позовні вимоги - задовольнити повністю.
		          Визнати трудові відносини між ОСОБА_1 (РНОКПП НОМЕР_2 , ІНФОРМАЦІЯ_2 ) та ТОВАРИСТВОМ З ОБМЕЖЕНОЮ ВІДПОВІДАЛЬНІСТЮ "ТОРГОВИЙ ДІМ БМС" (юридична адреса 87515, Донецька область, місто Маріуполь, вулиця Євпаторійська, будинок 8; ЄДРПОУ 33393422) припиненими з дня набрання рішенням законної сили у зв`язку зі звільненням ОСОБА_1 із займаної посади директора ТОВАРИСТВА З ОБМЕЖЕНОЮ ВІДПОВІДАЛЬНІСТЮ "ТОРГОВИЙ ДІМ БМС" (ЄДРПОУ 33393422) за власним бажанням на підставі ст.38 КЗпП України.
		          Стягнути з ТОВАРИСТВА З ОБМЕЖЕНОЮ ВІДПОВІДАЛЬНІСТЮ "ТОРГОВИЙ ДІМ БМС", юридична адреса 87515, Донецька область, місто Маріуполь, вулиця Євпаторійська, будинок 8; ЄДРПОУ 33393422) на користь ОСОБА_1 (РНОКПП НОМЕР_2 , ІНФОРМАЦІЯ_2 ) судовий збір у сумі 2422,40 грн.
		Видати накази після набрання рішенням законної сили.
		Згідно із статтею 241 Господарського процесуального кодексу України рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
		Апеляційна скарга відповідно до   статті 256 Господарського процесуального кодексу України   на рішення суду подається протягом двадцяти днів з дня складення повного судового рішення.
		Апеляційна скарга може бути подана учасниками справи до Східного апеляційного господарського суду.
		У судовому засіданні 11.03.2024 оголошено вступну та резолютивну частини рішення.
		Повний текст рішення складено та підписано 13.03.2024.
		          
		Суддя                                                                                                                Е.В. Зекунов

</body>
</html>

Логін:
Для помилки:

Пароль:
Для помилки:

Ваше ім'я:
Для помилки:

Ваш e-mail:
Для помилки:

Повідомлення:
Для помилки:

Введіть в поле результат арифметичного виразу:
Для помилки:

Зачекайте, будь ласка...