Єдиний державний реєстр судових рішень

Доступ до Реєстру здійснюється в тестовому (обмеженому) режимі. Для запобігання загрозам життю і здоров'ю суддів та учасників судового процесу, а також у разі виявлення ознак кіберзагрози, доступ до Реєстру або окремих рішень у ньому може бути обмежено.

Ласкаво просимо, !

Категорія справи № 458/394/22 : Цивільні справи (з 01.01.2019); Справи позовного провадження; Справи у спорах, що виникають із трудових правовідносин, з них.
Надіслано для оприлюднення: не визначено. Зареєстровано: 14.03.2024. Забезпечено надання загального доступу: 14.03.2024.
Дата набрання законної сили: 28.02.2024
Номер судового провадження: 61-17173ск23

<!DOCTYPE HTML PUBLIC "-//W3C//DTD HTML 4.01 Transitional//DE" "http://www.w3.org/TR/html4/loose.dtd">
<html>
	<head>
		<meta http-equiv="content-type" content="text/html; charset=utf-8" />
		<meta name="generator" content="Rtf2Html Converter" />
		<title>
			Єдиний державний реєстр судових рішень
		</title>
	</head>
	<body>
		 
		 
		 
		 
		ПОСТАНОВА
		ІМЕНЕМ УКРАЇНИ                                                      
		28 лютого 2024 року
		м. Київ
		 
		справа № 458/394/22
		провадження № 61-17173 св 23
		 
		Верховний Суд у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду: 
		головуючого - Луспеника Д. Д. (суддя-доповідач),
		суддів: Гулейкова І. Ю., Гулька Б. І., Коломієць Г. В., Лідовця Р. А.,
		 
		учасники справи: 
		позивач - ОСОБА_1 ,
		представник позивача - адвокат Ракущинець Андрій Андрашович, 
		відповідач - відділ освіти, культури, туризму, молоді та спорту Боринської селищної ради Самбірського району Львівської області, 
		третя особа - Боринська селищна рада Самбірського району Львівської області,
		 
		розглянув у порядку спрощеного позовного провадження касаційну скаргу  представника ОСОБА_1 - адвоката Ракущинця Андрія Андрашовича, на постанову Львівського апеляційного суду від 02 листопада 
		2023 року у складі колегії суддів: Крайник Н. П., Левика Я. А., Приколоти Т. І.,
		 
		ВСТАНОВИВ:
		 
		Описова частина 
		Короткий зміст позовних вимог
		 
		У травні 2022 року  ОСОБА_1  звернувся до суду з позовом до відділу освіти, культури, туризму, молоді та спорту Боринської селищної ради Самбірського району Львівської області (далі - відділ освіти, культури, туризму, молоді та спорту Боринської селищної ради), в якому просив суд (справа № 458/277/22): 
		- визнати незаконним і скасувати наказ виконуючого обов`язки начальника відділу освіти, культури, туризму, молоді та спорту Боринської селищної ради 
		ОСОБА_9 від 20 квітня 2022 року № 82 «Про проведення службового розслідування», яким на час проведення службового розслідування з 28 квітня 2022 року по 27 травня 2022 року його відсторонено від займаної посади директора Верхньояблунського закладу загальної середньої освіти І-ІІІ ступенів - закладу дошкільної освіти Боринської селищної ради Самбірського району Львівської області;
		- стягнути з відділу освіти, культури, туризму, молоді та спорту Боринської селищної ради на його користь середній заробіток за час вимушеного прогулу 
		з 28 квітня 2022 року по 27 травня 2022 року у зв`язку з його незаконним відстороненням від посади; 
		- вирішити питання ним понесених судових витрат.
		Ухвалою Турківського районного суду Львівської області від 06 червня 2022 року 
		у справі № 458/277/22 позовну заяву ОСОБА_1 до відділу освіти, культури, туризму, молоді та спорту Боринської селищної ради про визнання незаконним 
		і скасування наказу, стягнення середнього заробітку за час вимушеного прогулу, повернуто позивачу у зв`язку з неусуненням недоліків, вказаних в ухвалі цього самого суду від 06 червня 2022 року. 
		Постановою Львівського апеляційного суду від 21 листопада 2022 року апеляційну скаргу представника ОСОБА_1 - адвоката Ганича І. М., задоволено, ухвалу Турківського районного суду Львівської області від 06 червня 2022 року скасовано, справу направлено для продовження розгляду до суду першої інстанції. 
		Ухвалою Турківського районного суду Львівської області від 27 грудня 2022 року 
		у складі судді Ференца В. І. відкрито провадження у справі № 458/277/22 в порядку спрощеного позовного провадження з повідомленням (викликом) сторін. 
		 
		У липні 2022 року  ОСОБА_1  звернувся до суду з позовом до відділу освіти, культури, туризму, молоді та спорту Боринської селищної ради, в якому просив суд (справа № 458/394/22): 
		- визнати незаконним і скасувати наказ начальника відділу освіти, культури, туризму, молоді та спорту Боринської селищної ради ОСОБА_3 від 09 червня 2022 року № 57-о «Про звільнення директора Верхньояблунського закладу загальної середньої освіти І-ІІІ ступенів - закладу дошкільної освіти Боринської селищної ради Самбірського району Львівської області ОСОБА_1 », яким 
		13 червня 2022 року його звільнено з займаної посади директора закладу 
		за вчинення аморального проступку, несумісного з продовженням даної роботи, 
		на підставі пункту 3 частини першої статті 41 КЗпП України;
		- поновити його на посаді директора Верхньояблунського закладу загальної середньої освіти І-ІІІ ступенів - закладу дошкільної освіти Боринської селищної ради Самбірського району Львівської області;
		- стягнути з відділу освіти, культури, туризму, молоді та спорту Боринської селищної ради на його користь середній заробіток за час вимушеного прогулу 
		з 13 червня 2022 року по день поновлення на роботі; 
		- стягнути з відділу освіти, культури, туризму, молоді та спорту Боринської селищної ради на його користь 60 000,00 грн на відшкодування моральної шкоди; 
		- вирішити питання ним понесених судових витрат;
		- допустити негайне виконання рішення суду в частині поновлення на роботі 
		та стягнення заробітної плати в сумі платежів за один місяць.
		Ухвалою Турківського районного суду Львівської області від 27 липня 2022 року 
		у складі судді Ференца В. І. відкрито провадження у справі № 458/394/22 в порядку спрощеного позовного провадження з повідомленням (викликом) сторін. Визнано явку сторін обов`язковою.
		Ухвалою Турківського районного суду Львівської області від 26 жовтня 2022 року залучено до участі в справі в якості третьої особи - Боринську селищну раду Самбірського району Львівської області. 
		Ухвалою Турківського районного суду Львівської області від 27 квітня 2023 року 
		за клопотанням позивача та його представника об`єднано в одне провадження справу № 458/277/22 та справу № 458/394/22, присвоєно справі № 458/394/22.
		В обґрунтування позовних вимог (в обох справах) позивач зазначав, що 02 грудня 2013 року його було переведено з посади вчителя математики на посаду директора Верхньояблунського навчально-виховного комплексу (загальноосвітнього навчального закладу І-ІІІ ступенів - дошкільного навчального закладу) Турківської районної ради Львівської області, правонаступником якого 
		є Верхньояблунський заклад загальної середньої освіти І-ІІІ ступеня - заклад дошкільної освіти Боринської селищної ради Самбірського району Львівської області (далі - Верхньояблунський ЗЗСО І-ІІІ ступенів - ЗДО). 
		20 квітня 2022 року виконуючим обов`язки начальника відділу освіти, культури, туризму, молоді та спорту Боринської селищної ради ОСОБА_9 було винесено наказ № 82 «Про проведення службового розслідування» щодо проведення службового розслідування за фактами, вказаними у відеозаписі користувача 
		« ОСОБА_2 » у соціальний інтернет-мережі «Facebook», про встановлення можливих неправомірних дій, у тому числі булінгу, керівництвом та іншими працівниками Верхньояблунського ЗЗСО І-ІІІ ступенів - ЗДО відносно учнів цього закладу. Указаним наказом створено відповідну комісію та з 28 квітня 2022 року по 27 травня 2022 року на час проведення службового розслідування відсторонено його від займаної посади директора Верхньояблунського ЗЗСО І-ІІІ ступенів - ЗДО. 
		Позивач уважав цей наказ незаконним і таким, що підлягає скасуванню, оскільки: 
		- відповідач не вказав правової норми, на підставі якої його було відсторонено 
		від займаної посади, зокрема підстави, передбаченої статтею 46 КЗпП України, перелік яких є вичерпним (відсторонення від роботи допускається у разі: появи 
		на роботі в нетверезому стані, у стані наркотичного або токсичного сп`яніння; відмови або ухилення від обов`язкових медичних оглядів, навчання, інструктажу 
		і перевірки знань з охорони праці та протипожежної охорони; в інших випадках, передбачених законодавством); 
		- він не є державним службовцем і не відноситься до осіб, уповноважених 
		на виконання функцій держави або місцевого самоврядування, чи прирівняних 
		до них, а тому на нього не поширюється дія постанови Кабінету Міністрів України від 13 червня 2000 року № 950, на яку посилається відповідач в оспорюваному наказі, та якою затверджено «Порядок проведення службового розслідування стосовно осіб, уповноважених на виконання функцій держави або місцевого самоврядування, та осіб, які для цілей Закону України «Про запобігання корупції» прирівнюються до осіб, уповноважених на виконання функцій держави 
		або місцевого самоврядування» (далі - Порядок № 950), який був чинний 
		на момент виникнення спірних правовідносин. При цьому не вказано жодної підстави для його відсторонення, визначеної цим пунктом 1 Порядку; 
		- його не було повідомлено та ознайомлено зі спірним наказом та не вказано 
		у такому щодо його заробітної плати на час відсторонення (зберігається або ні).
		На переконання позивача, начальник відділу освіти, культури, туризму, молоді 
		та спорту Боринської селищної ради ОСОБА_3 діє заодно з активістами села, незаконно втрутилась в навчально-виховний процес, без його відома зібрала педагогічний колектив закладу, оголосила оспорюваний наказ про його відсторонення, змусила вчителів висловити йому недовіру, чим скомпрометувала його в очах підлеглих, учнів і односельчан. Указаними діями відповідач порушив його законне право на працю. 
		У подальшому, наказом начальника відділу освіти, культури, туризму, молоді 
		та спорту Боринської селищної ради ОСОБА_3 від 09 червня 2022 року № 57-о його звільнено 13 червня 2022 року із займаної посади директора Верхньояблунського ЗЗСО І-ІІІ ступенів - ЗДО за вчинення аморального проступку, несумісного з продовженням роботи, на підставі пункту 3 частини першої статті 41 КЗпП України (вчинення працівником, який виконує виховні функції, аморального проступку, не сумісного з продовженням даної роботи). У наказі зазначено, 
		що звільнення відбулося на підставі письмових заяв ОСОБА_4 та ОСОБА_5 , акта службового розслідування від 27 травня 2022 року у зв`язку із вчиненням неправомірних дій у вигляді булінгу керівником закладу під час проведення уроків стосовно учнів ОСОБА_6 та ОСОБА_7 . 
		Позивач уважав своє звільнення незаконним, оскільки: 
		- службове розслідування було призначено і проведено безпідставно, незаконно та з порушенням Порядку № 950; 
		- звільнення на підставі пункту 3 частини першої статті 41 КЗпП України можливе лише щодо працівників, які займаються виховною діяльністю, тоді як посада, 
		яку він обіймав (директор), не належить до категорії учасників навчально-виховного процесу; 
		- він не вчиняв аморального проступку;
		- аморальний проступок, який, начебто був установлений актом службового розслідування за ознаками булінгу, не підтверджений жодними достовірними фактами (обставинами). Вказівка в акті службового розслідування про те, 
		що «виявлені ознаки вчинення неправомірних дій у вигляді булінгу» та вказівка 
		в оспорюваному наказі про його звільнення - «вчинив неправомірні дії у вигляді булінгу», є відмінними між собою, оскільки в наказі роботодавець фактично вказує на доведеність факту вчинення ним неправомірних дій у вигляді булінгу, тоді як цього комісією встановлено не було; 
		- звільнення керівника начального закладу врегульовано спеціальним законом - Законом України «Про повну загальну середню освіту», стаття 39 якого не містить такої підстави для звільнення з роботи як вчинення аморального проступку. Рішення суду, яке набрало законної сили, та яким встановлено порушення прав учнів чи працівників, що в свою чергу є підставою для звільнення керівника закладу, у даному випадку відсутнє;
		- його звільнення відбулось без попередньої згоди виборного органу первинної профспілкової організації, членом якої він є, що є порушенням частини першої статті 43 КЗпП України.
		Вказував, що заявники - ОСОБА_8 і ОСОБА_5 не були очевидцями і свідками побиття їх дітей ОСОБА_6 і ОСОБА_7 , відповідно, а їхні заяви написані виключно зі слів самих дітей й не підкріплені жодними іншими доказами (свідками, аудіо та відео записами, наявністю у дітей тілесних ушкоджень тощо). 
		Він працював у школі десятки років, жодних дисциплінарних проваджень не мав, аморальних проступків не вчиняв, і проведеним службовим розслідуванням таких фактів не виявлено, а з часу введення карантину в 2019 році дотримувався дистанції і не наближався до дітей ближче ніж на два метри. Він виховав своїх чотирьох доньок і не застосовував до них методів насилля. Крім того, обставини, викладені в заяві ОСОБА_8 , уже були предметом перевірки Турківського відділу поліції за її заявою в 2019 році й не знайшли свого підтвердження. Заява 
		ОСОБА_5 про побиття ним її сина на уроці математики написана під тиском 
		та впливу на неї активістів і зацікавлених у його звільненні осіб. 
		Унаслідок незаконного звільнення йому завдано моральної шкоди, зокрема його було позбавлено права на працю та можливості заробляти собі на життя, він втратив душевний спокій, постійно перебуває у стресовому стані, що негативно відображається на його здоров`ї. Розмір шкоди ним оцінено у 60 000,00 грн.
		Крім цього, на його користь підлягає стягненню середній заробіток за час вимушеного прогулу у зв`язку з незаконним відстороненням та незаконним звільненням із займаної посади, на підставі статті 235 КЗпП України.
		Позивач зазначав, що розмір судових витрат, які він поніс і очікує понести у зв`язку з розглядом об`єднаної справи складаються з витрат: на сплату судового збору 
		та на правничу допомогу. 
		З урахуванням наведеного, ОСОБА_1 просив суд його позовні вимоги (об`єднані) задовольнити.
		 
		Короткий зміст судових рішень суду першої інстанції
		 
		Рішенням Турківського районного суду Львівської області від 22 червня 2023 року у складі судді Кшик О. І. позов ОСОБА_1 задоволено частково.
		Визнано протиправним і скасовано наказ в. о. начальника відділу освіти, культури, туризму молоді та спорту Боринської селищної ради ОСОБА_9 від 20 квітня 
		2022 року № 82 «Про проведення службового розслідування».
		Стягнуто з відділу освіти, культури, туризму, молоді та спорту Боринської селищної ради на користь ОСОБА_1 середній заробіток за час вимушеного прогулу 
		з 28 квітня 2022 року по 27 травня 2022 року у зв`язку з незаконним відстороненням від роботи у розмірі 6 055,82 грн із утриманням із цієї суми установлених законодавством України податків та зборів.
		Визнано протиправним і скасовано наказ начальника відділу освіти, культури, туризму, молоді та спорту Боринської селищної ради від 09 червня 2022 року 
		№ 57-о «Про звільнення директора Верхньояблунського ЗЗСО І-ІІІ ступенів - ЗДО ОСОБА_1 » із займаної посади за вчинення аморального проступку, несумісного 
		з продовженням даної роботи, на підставі пункту 3 частини першої статті 41 
		КЗпП України.
		Поновлено ОСОБА_1 на посаді директора Верхньояблунського ЗЗСО І-ІІІ 
		ступенів - ЗДО.
		Стягнуто з відділу освіти, культури, туризму, молоді та спорту Боринської селищної ради на користь ОСОБА_1 середній заробіток за час вимушеного прогулу 
		з 14 червня 2022 року до 22 червня 2023 року у розмірі 387 318,96 грн 
		із утриманням із цієї суми установлених законодавством України податків 
		та зборів.
		Стягнуто з відділу освіти, культури, туризму, молоді та спорту Боринської селищної ради на користь ОСОБА_1 на відшкодування моральної шкоди 6 000,00 грн. 
		Відмовлено в задоволенні іншої частини позовної вимоги про відшкодування моральної шкоди. 
		Стягнуто з відділу освіти, культури, туризму, молоді та спорту Боринської селищної ради на користь ОСОБА_1 судові витрати у вигляді судового збору в розмірі 2 144,59 грн. 
		Стягнуто з відділу освіти, культури, туризму, молоді та спорту Боринської селищної ради на користь держави судові витрати у вигляді судового збору в розмірі 1 984,80 грн.
		Допущено негайне виконання рішення суду в частині поновлення на роботі 
		та стягнення заробітку за час вимушеного прогулу в межах суми платежу за один місяць.
		Рішення суду першої інстанції мотивовано тим, що оспорюваний наказ 
		про проведення службового розслідування є незаконним, оскільки він не містить підстав, передбачених пунктом 1 Порядку № 950, перелік яких є вичерпним, 
		для проведення службового розслідування та відсторонення позивача. Відповідач не надав суду доказів, що лист начальника Турківського відділу Самбірської окружної прокуратури Львівської області Гучка І. від 15 квітня 2022 року 
		за № 14.56/04-22-977ВИХ-22 та розпорядження селищного голови, про які йдеться в оспорюваному наказі, можуть бути законною підставою для проведення службового розслідування, як і не надав самого відеозапису користувача 
		« ОСОБА_2 » у соціальний інтернет-мережі «Facebook» для перевірки його інформаційного змісту та встановлення підстав для ініціювання питання щодо службової перевірки, вказаної прокурором у відповідному листі. При цьому суд зазначив, що у Верхньояблунському ЗЗСО І-ІІІ ступенів - ЗДО із метою своєчасного вжиття заходів, спрямованих на запобігання та протидію булінгу, прийнято наказ від 20 вересня 2021 року № 103 «Про створення комісії та затвердження плану заходів на запобігання та протидію булінгу (цькуванню) у закладі», а також діє Порядок подання та розгляду заяв про випадки булінгу у закладі, проте доказів дотримання вимог, визначених указаними документами, відповідач не надав. 
		Суд відхилив як безпідставні доводи позивача про те, що він не є особою, на яку поширюється дія Порядку № 950, та, що ОСОБА_9 не була наділена повноваженнями приймати оспорюваний наказ про проведення службового розслідування і відсторонення позивача. Разом із цим, така не набула можливості реалізувати свої дискреційні повноваження щодо відсторонення позивача.
		Із цих підстав, районний суд стягнув із відповідача на користь позивача середній заробіток за час вимушеного прогулу у зв`язку з відстороненням його від роботи 
		у розмірі 6 055,82 грн (різниця невиплаченої суми заробітної плати), розмір якого обчислено з урахуванням положень Порядку обчислення середньої заробітної плати, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 08 лютого 
		1995 року № 100 (далі - Порядок № 100).
		Суд першої інстанції проаналізував положення законів України: «Про освіту», 
		«Про повну загальну середню освіту», Статуту Верхньояблунського ЗЗСО І-ІІІ ступенів - ЗДО (нова редакція 2021 рік), затвердженого рішенням голови Боринської селищної ради Шкітаком М. М. (далі - Статут Верхньояблунського ЗЗСО І-ІІІ ступенів - ЗДО), функціональних обов`язків директора цього закладу, визначених наказом від 31 серпня 2022 року № 88, та зробив висновок, що позивач ОСОБА_1 належить до категорії працівників, які можуть бути звільнені на підставі пункту 3 частини першої статті 41 КЗпП України, оскільки є директором закладу загальної середньої освіти на якого законами, нормативно-правовими актами покладено виконання виховних та педагогічних функцій, що в свою чергу спростовує відповідні доводи позивача про те, що він не є працівником, який виконує виховні функції. 
		Разом із цим, наказ від 20 квітня 2022 року № 82 «Про проведення службового розслідування» визнано судом незаконним і скасовано, а складений на виконання цього наказу акт службового розслідування від 27 травня 2022 року як і його результати, суд до уваги не взяв, оскільки таке розслідування не було призначено з передбачених законодавством підстав. 
		Факт вчинення булінгу з боку ОСОБА_1 по відношенню до учнів Верхньояблунського ЗЗСО І-ІІІ ступенів - ЗДО ОСОБА_6 та ОСОБА_7 
		не знайшов свого підтвердження, а викладені в заявах батьків цих дітей: 
		ОСОБА_4 й ОСОБА_5 , відомості про те, що «на уроці математики директор школи ОСОБА_1 вдарив по голові їх дітей ОСОБА_6 та ОСОБА_7 », з урахуванням типових ознак булінгу, визначених законом, не є належним та достатнім підтвердженням факту булінгу, при цьому відсутні пояснення самих дітей. Роботодавець, приймаючи оспорюваний наказ про звільнення позивача з роботи, у зв`язку з вчиненням ним аморального проступку, не встановив конкретних діянь з боку ОСОБА_1 , які б полягали у певному вигляді насильства над учнями (психологічне, фізичне), систематичності у таких діяннях та наслідків у вигляді заподіяння учням психічної та/або фізичної шкоди.
		Відповідач на надав жодних належних і допустимих доказів наявності в діях 
		ОСОБА_1 ознак вчинення ним аморального проступку, несумісного 
		з продовженням виховної роботи, оскільки самі по собі заяви ОСОБА_4 
		та ОСОБА_5 без доведення конкретними доказами, викладених у них обставин щодо дій з боку позивача по відношенню до учнів, які відповідач розцінив 
		як булінг, не свідчать про аморальність проступку в розумінні пункту 3 
		частини першої статті 41 КЗпП України.
		За цих обставин, суд першої інстанції визнав незаконним і скасував оспорюваний наказ про звільнення позивача з роботи, поновив його на посаді директора Верхньояблунського ЗЗСО І-ІІІ ступенів - ЗДО та стягнув із відповідача на користь позивача середній заробіток за час вимушеного прогулу, розмір якого обчислено 
		з урахуванням статті 235 КЗпП України й положень Порядку № 100, і становить 
		387 318,96 грн.
		Позивач не був членом профспілкової організації, більше того, первинна профспілкова організація у Верхньояблунському ЗЗСО І-ІІІ ступенів - ЗДО не була створена, а тому суд відхилив як безпідставні доводи позивача, що його звільнено з посади директора з порушенням статті 43 КЗпП України (не отримана згода профспілки). При цьому у період дії воєнного стану норми статті 43 КЗпП України не застосовуються, крім випадків звільнення працівників, обраних 
		до профспілкових органів.
		При визначенні розміру моральної шкоди районний суд, урахувавши характер заподіяної моральної шкоди, обсяг і тривалість моральних страждань, яких зазнав позивач (звільнення у зв`язку з вчиненням ним, начебто аморального проступку, підірвало його репутацію, як вчителя з багаторічним стажем, стан здоров`я, тяжкість вимушених змін у його життєвих стосунках), керуючись принципами розумності, справедливості, добросовісності, застосувавши принцип пропорційності, дійшов висновку про наявність правових підстав для відшкодування позивачу моральної шкоди у розмірі 6 000,00 грн.
		Пославшись на положення статей 133, 137, 141 ЦПК України, суд стягнув 
		із відповідача на користь позивача, сплачений ним судовий збір за подання позову (2 144,59 грн), а також на користь держави судовий збір, за сплату якого звільнений позивач під час розгляду справи про стягнення заробітної плати 
		та поновлення на роботі (1 984,80 грн). Водночас, суд уважав відсутніми підстави для стягнення з відповідача на користь позивача витрат на професійну правову допомогу, оскільки позивачем документально не доведено понесення таких витрат у розмірі 15 000,00 грн.
		 
		23 червня 2023 року до суду першої інстанції надійшла заява ОСОБА_1 
		про ухвалення додаткового рішення суду, в якому позивач просив суд ухвалити 
		у справі додаткове рішення про розподіл судових витрат і стягнути з відповідача на його користь понесені ним судові витрати на професійну правничу допомогу 
		в сумі 43 500,00 грн, надавши до заяви відповідні докази.
		Ухвалою Турківського районного суду Львівської області у складі судді Кшик О. І. від 06 липня 2023 року у складі судді Кшик О. І. відмовлено в прийнятті додаткового рішення у справі. 
		Ухвала суду першої інстанції мотивована тим, що питання судових витрат 
		на професійну правничу допомогу було вирішено судом 22 червня 2023 року під час ухвалення рішення суду. Суд відхилив доводи позивача про виконання ним вимог частини восьмої статті 141 ЦПК України (надання в межах п`ятиденного строк після ухвалення рішення доказів на підтвердження витрат на професійну правничу допомогу), оскільки про це необхідно заявити до ухвалення рішення суду, чого у даній справі позивачем та його представником не було зроблено. 
		 
		Короткий зміст постанови суду апеляційної інстанції 
		 
		Постановою Львівського апеляційного суду від 02 листопада 2023 року апеляційну скаргу відділу освіти, культури, туризму, молоді та спорту Боринської селищної ради задоволено. 
		Рішення Турківського районного суду Львівської області від 22 червня 2023 року скасовано.
		Ухвалено нове судове рішення, яким у задоволенні позову ОСОБА_1 відмовлено.
		Скасовуючи рішення суду першої інстанції та ухвалюючи нове рішення про відмову в задоволенні позову ОСОБА_1 , суд апеляційної інстанції виходив із того, 
		що у матеріалах справи наявні достатні докази порушення ОСОБА_1 під час виконання своїх посадових обов`язків норм педагогічної етики та моралі, 
		про що зазначено в акті службового розслідування від 27 травня 2022 року 
		та комісією по проведенню службового розслідування на підставі усних повідомлень, письмових заяв та пояснень батьків учнів, установлено ознаки вчинення неправомірних дій у вигляді булінгу керівником Верхньояблунського ЗЗСО І-ІІІ ступенів - ЗДО ОСОБА_1 стосовно учениці дев`ятого класу ОСОБА_6 та учня шостого класу ОСОБА_7 . Тобто суд уважав доведеним вчинення позивачем аморального проступку, який суперечить вимогам педагогічної етики, моралі, а також загальноприйнятим нормам і правилам, порушує моральні цінності, які склалися в суспільстві, що свідчить про правомірність звільнення позивача з посади директора на підставі пункту 3 частини першої статті 41 
		КЗпП України, як і про дотримання порядку звільнення позивача. 
		При цьому суд урахував протокол загальних зборів громадян села Верхня Яблунька від 10 квітня 2022 року, згідно з яким мешканці села в кількості 453 осіб, діти яких відвідують навчальний заклад Верхньояблунський ЗЗСО І-ІІІ ступенів - ЗДО проголосували за висловлення недовіри та звільнення з роботи директора закладу ОСОБА_1 .
		На час розгляду даної справи судом апеляційної інстанції, справа № 458/592/22, яка надійшла до суду першої інстанції вдруге після належного оформлення матеріалів на підставі постанови Львівського апеляційного суду від 30 листопада 2022 року, про притягнення до адміністративної відповідальності ОСОБА_1 
		за вчинення адміністративних правопорушень, передбачених частиною першою статті 1734 КУпАП (булінг (цькування) учасника освітнього процесу) була розглянута. Постановою Турківського районного суду Львівської області 
		від 25 липня 2023 року за клопотанням ОСОБА_1 та його захисника провадження у даній справі закрито у зв`язку з відсутністю в діях ОСОБА_1 події та складу адміністративних правопорушень, передбачених зазначеними статтями. Під час 
		її розгляду районним судом, серед іншого, встановлено, що «конфлікт міг мати лише одиничний характер, тому у даному випадку не може йти мова про системність цькування або знущання із завданням шкоди здоров`ю особі, яке визначається поняттям «булінг», оскільки цькування - це тривалі, повторювальні дії, а одинична конфліктна ситуація між учасниками не може вважатися булінгом 
		в розумінні частини першої статті 1734 КУпАП». 
		Апеляційний суд уважав, що при розгляді зазначеної справи про адміністративне правопорушення, кваліфікуючи дії ОСОБА_1 за статтею 1734 КУпАП, районний суд не виключив можливості конфлікту одиничного характеру між учнями школи та позивачем.
		Суд апеляційної інстанції зазначив, що у даному випадку підстави для службового розслідування, передбачені пунктом 1 Порядком № 950, перелік яких 
		не є вичерпним, слід розглядати з урахуванням положень Закону України 
		«Про освіту», оскільки до таких працівників (працівників освіти, які здійснюють виховні функції) законодавством встановлено більш високі вимоги щодо 
		їх поведінки та моральних якостей, зокрема на них покладено більшу відповідальність особистим прикладом утверджувати повагу до принципів загальнолюдської моралі (правди, справедливості, відданості, патріотизму, гуманізму, доброти, стриманості, працелюбства, поміркованості, інших доброчесностей). За цих обставин оспорюваний наказ про проведення службового розслідування винесений з дотриманням вимог Положення про відділ освіти культури, туризму, молоді та спорту Боринської селищної ради Самбірського району Львівської області, затвердженого рішенням сесії Боринської селищної ради від 30 березня 2021 року № 23 (далі - Положення про відділ освіти культури, туризму, молоді та спорту Боринської селищної ради), та Порядку № 950, а тому він не підлягає скасуванню. Крім того, до складу комісії з проведення службового розслідування увійшли працівники відділу освіти та Боринської селищної ради, 
		на території якої знаходиться Верхньояблунський ЗЗСО І-ІІІ ступенів - ЗДО, 
		що передбачено Порядком № 950.
		 
		Короткий зміст вимог касаційної скарги та її надходження до суду касаційної інстанції
		 
		У касаційній скарзі, поданій у грудні 2023 року до Верховного Суду, представник ОСОБА_1 - адвокат Ракущинець А. А., посилаючись на неправильне застосування судом апеляційної інстанції норм матеріального права та порушення норм процесуального права, просить скасувати постанову Львівського апеляційного суду від 02 листопада 2023 року та залишити в силі рішення Турківського районного суду Львівської області від 22 червня 2023 року.
		Підставами касаційного оскарження постанови апеляційного суду заявник зазначає неправильне застосування судом норм матеріального права 
		та порушення норм процесуального права, а саме: 1) застосування апеляційним судом норм права без урахування висновку у подібних правовідносинах, викладених у постановах Верховного Суду; 2) апеляційним судом належним чином не досліджено зібрані у справі докази, що унеможливило встановлення фактичних обставин, які мають значення для правильного вирішення справи (пункти 1, 
		4 частини другої статті 389 ЦПК України).
		Ухвалою Верховного Суду від 08 грудня 2023 року відкрито касаційне провадження у цій справі. Витребувано цивільну справу № 458/394/22 із Турківського районного суду Львівської області. Відмовлено в задоволенні клопотання представника ОСОБА_1 - адвоката Ракущинця А. А., про зупинення виконання постанови Львівського апеляційного суду від 02 листопада 2023 року. Надіслано іншим учасникам справи копію касаційної скарги та доданих до неї документів. Роз`яснено право подати відзив на касаційну скаргу та надано строк для подання відзиву на касаційну скаргу.
		У грудні 2023 року справа надійшла до Верховного Суду.
		Ухвалою Верховного Суду від 11 січня 2024 року відмовлено в задоволенні клопотання представника ОСОБА_1 - адвоката Ракущинця А. А., про зупинення виконання та дії постанови Львівського апеляційного суду від 02 листопада 
		2023 року.
		Ухвалою Верховного Суду від 22 січня 2024 року справу призначено до судового розгляду в складі колегії з п`яти суддів у порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи за наявними у ній матеріалами. 
		Ухвалою Верховного Суду від 14 лютого 2024 року відмовлено у задоволенні клопотання представника ОСОБА_1 - адвоката Ракущинця А. А., про розгляд справи за участі сторін, проведення засідання в режимі відео конференції.
		 
		Аргументи учасників справи
		Доводи особи, яка подала касаційну скаргу 
		Касаційна скарга представника ОСОБА_1 - адвоката Ракущинця А. А., мотивована тим, що звільнення позивача на підставі пункту 3 частини першої статті 41 КЗпП України має для нього та його подальшої долі незворотні наслідки (неможливість подальшого працевлаштування, позбавлення єдиного виду доходу, покладення кінця кар`єрі), таке звільнення можливе тільки у крайньому випадку, 
		й лише за умови підтвердження факту аморального проступку. У цьому спорі цей факт не встановлено, у зв`язку з чим суд першої інстанції обґрунтовано задовольнив позов позивача, тоді як апеляційний суд скасував законне рішення районного суду. 
		Апеляційний суд не надав належної правової оцінки доводам позивача, взагалі 
		не дослідив і не встановив факт наявності або відсутності аморального проступку у взаємозв`язку з підставами для звільнення за його вчинення. Апеляційний суд 
		по суті самоусунувся від установлення цих обставин, обмежившись констатуванням наявності заяв про такі факти, які до того ж не містять конкретних фактичних даних (дата, час, форма). Суд проігнорував пряму вказівку процесуального закону (частина шоста статті 82 ЦПК України) про те, 
		що постанова Турківського районного суду Львівської області у справі 
		№ 458/592/22 є обов`язковою під час розгляду даної справи лише в питанні, 
		чи мали місце ці дії (бездіяльність) та чи вчинені вони цією особою (позивачем), поклав в основу оскаржуваної постанови висновок, що «суд при кваліфікації дій ОСОБА_1 за статтею 1734 КУпАП не виключив можливості конфлікту одиничного характеру між учнями школи та позивачем», що є припущенням (частина шоста статті 81 ЦПК України). 
		Позивач до дисциплінарної відповідальності не притягався, він працював 
		у Верхньояблунському ЗЗСО І-ІІІ ступенів - ЗДО на посаді директора цього закладу та вчителя математики, його звільнення відбулося з посади директора, проте обвинувачують його у вчиненні аморального проступку при виконанні обов`язків вчителя математики. Апеляційний суд зробив висновок про правильність застосування до нього Порядку № 950, який регулює проведення службового розслідування, оскільки такий може бути застосовано щодо директора школи. Однак, жодних звинувачень як до директора, до нього не висунуто. При цьому Порядок № 950 взагалі не може бути застосований у даному випадку, 
		так як питання встановлення факту булінгу регулюється окремим нормативним документом - Порядком реагування на випадки булінгу (цькування), затвердженим наказом Міністерства освіти і науки України від 28 грудня 2019 року № 1646, зареєстрований в Міністерстві юстиції України 03 лютого 2020 року 
		за № 111/34394 (далі - Порядок реагування на випадки булінгу (цькування)). Розділ ІІІ цього Порядку визначає яким має бути склад комісії для з`ясування причин булінгу. Натомість, у даному випадку, комісія, яка проводила службове розслідування, складалася з голови, секретаря та трьох членів, а не п`яти, 
		як зазначено у Порядку реагування на випадки булінгу (цькування), серед яких 
		не було жодного педагогічного працівника, психолога, соціального педагога.
		Разом із цим, у Верхньояблунському ЗЗСО І-ІІІ ступенів - ЗДО із метою своєчасного вжиття заходів, спрямованих на запобігання та протидію булінгу, прийнято наказ від 20 вересня 2021 року № 103 «Про створення комісії 
		та затвердження плану заходів на запобігання та протидію булінгу (цькуванню) 
		у закладі», а також діє Порядок подання та розгляду заяв про випадки булінгу 
		у закладі.
		Службове розслідування та звільнення позивача відбулося за фактами вказаними у відеозаписі користувача « ОСОБА_2 » у соціальний інтернет-мережі «Facebook» про встановлення можливих неправомірних дій, у тому числі булінгу, керівництвом та іншими працівниками Верхньояблунського ЗЗСО І-ІІІ ступенів - ЗДО відносно учнів цього закладу. Однак, протягом усього розгляду справи відповідач не надав указаного відеозапису, щоб мати змогу перевірити його інформаційний зміст. 
		Висловлення недовіри мешканцями села не є підставою для звільнення на підставі пункту 3 частини першої статті 41 КЗпП України, а тому апеляційний суд безпідставно врахував протокол загальних зборів громадян села Верхня Яблунька, які висловили недовіру позивачу.
		Посилається на відповідну судову практику Верховного Суду у подібних справах, яку безпідставно не застосував апеляційний суд.  
		Доводи відзиву на касаційну скаргу
		Відділ освіти, культури, туризму, молоді та спорту Боринської селищної ради Самбірського району Львівської області у відзиві на касаційну скаргу ОСОБА_1 просить касаційну скаргу залишити без задоволення, а судове рішення апеляційного суду - без змін, зазначаючи, що суд ухвалив судове рішення, яке відповідає вимогам закону. 
		 
		Фактичні обставини справи, встановлені судами
		 
		Згідно з наказом відділу з питань освіти, сім`ї та молоді Турківської районної державної адміністрації від 02 грудня 2013 року № 883 ОСОБА_1 переведено 
		з посади вчителя математики Верхньояблунського НВК на посаду директора Верхньояблунського НВК із 03 грудня 2013 року (а. с. 14, т. 1).
		Наказом відділу освіти Турківської районної державної адміністрації від 09 червня 2020 року № 62 ОСОБА_1 , директора Верхньояблунського НВК переведено 
		з безстрокового трудового договору на строковий трудовий договір за його згодою терміном на шість років із 24 червня 2020 року (а. с. 15, т. 1).
		З наказу відділу освіти, культури, туризму, молоді та спорту Боринської селищної ради від 01 вересня 2021 року № 172 вбачається, що ОСОБА_1 , директору Верхньояблунського ЗЗСО І-ІІІ ступенів - ЗДО, дозволено тарифікувати 2 години алгебри понад норму з 01 вересня 2021 року (а. с. 198, т. 1).
		Як видно з протоколу загальних зборів громадян села Верхня Яблунька 
		від 10 квітня 2022 року 453 жителя села проголосували за висловлення недовіри та звільнення з роботи директора школи ОСОБА_1 (а. с. 42-43, т. 1).
		З листа начальника Турківського відділу Самбірської окружної прокуратури Львівської області Гучка І. від 15 квітня 2022 року за № 14.56/04-22-977ВИХ-22, адресованого голові Боринської селищної ради Шкітака М. убачається, 
		що Турківським відділом Самбірської окружної прокуратури Львівської області 
		14 квітня 2022 року у ході моніторингу соціальної інтернет-мережі «Facebook» виявлено відеозапис користувача « ОСОБА_2 » на якому встановлено можливі неправомірні дії, у тому числі вчинення булінгу керівництвом та іншими працівниками Верхньояблунського ЗЗСО І-ІІІ ступенів - ЗДО відносно учнів цього закладу. З урахуванням вищевикладеного, просить за вказаними фактами провести службову перевірку, надати принципову оцінку діям керівництва 
		та педагогічного колективу закладу з приводу здійснення ними професійної діяльності (а. с. 213, т. 1).
		На виконання вказаного листа прокуратури 20 квітня 2022 року селищний голова Шкітак М. видав розпорядження № 55-о «Про проведення службового розслідування», відповідно до якого зобов`язав відділ освіти, культури, туризму, молоді та спорту Боринської селищної ради утворити комісію з проведення службового розслідування та провести службове розслідування щодо встановлення неправомірних дій, у тому числі вчинення булінгу керівництвом 
		та іншими працівниками Верхньояблунського ЗЗСО І-ІІІ ступенів - ЗДО відносно учнів цього закладу та за результатами службового розслідування надати об`єктивну оцінку діям керівництва та педагогічного колективу закладу з приводу здійснення ними професійної діяльності, повідомити про прийняте рішення 
		та вжиті заходи (а. с. 160, т. 2).
		Наказом в. о. начальника відділу освіти, культури, туризму, молоді та спорту Боринської селищної ради ОСОБА_9 від 20 квітня 2022 року № 82 «Про проведення службового розслідування», оригінал якого був досліджений районним судом, відповідно до постанови Кабінету Міністрів України від 13 червня 2000 року № 950, якою затверджено відповідний Порядок, на виконання листа Турківського відділу Самбірської окружної прокуратури Львівської області від 15 квітня 2022 року 
		№ 14.56/04-22-977ВИХ-22 щодо проведення службового розслідування за фактами вказаними у відеозаписі користувача « ОСОБА_2 » у соціальній інтернет-мережі «Facebook» про встановлення можливих неправомірних дій, у тому числі вчинення булінгу, керівництвом та іншими працівниками Верхньояблунського ЗЗСО І-ІІІ ступенів - ЗДО відносно учнів цього закладу та розпорядження голови Боринської селищної ради від 20 квітня 2022 року № 55 «Про проведення службового розслідування», створено комісію щодо проведення службового розслідування 
		у відповідному складі, вирішено провести з 28 квітня 2022 року по 27 травня 
		2022 року службове розслідування по факту встановлення можливих неправомірних дій, у тому числі вчинення булінгу керівництвом та іншими працівниками навчального закладу відносно учнів цього закладу, на час проведення службового розслідування відсторонено від займаної посади директора Верхньояблунського ЗЗСО І-ІІІ ступенів - ЗДО ОСОБА_1 . Комісії 
		за результатами проведеного службового розслідування скласти акт і скерувати Боринській селищній раді та відділу освіти, культури, туризму, молоді та спорту Боринської селищної ради 31 травня 2022 року (а. с. 206-207, т. 1).
		27 квітня 2022 року був складений акт про відмову від підпису № 3, яким підтверджено відмову ОСОБА_1 від підпису щодо ознайомлення з наказом 
		в. о. начальника відділу освіти, культури, туризму, молоді та спорту Боринської селищної ради ОСОБА_9 від 20 квітня 2022 року № 82 «Про проведення службового розслідування» (а. с. 3, т. 3).
		В акті службового розслідування від 27 травня 2022 року, складеному 
		на виконання наказу від 20 квітня 2022 року № 82 «Про проведення службового розслідування» у складі комісії: голова комісії: Юричко О. О., секретар комісії: Кудрич Д. В., члени комісії: ОСОБА_3 , ОСОБА_13 , ОСОБА_9 , зазначено, 
		що метою є встановлення фактів можливих неправомірних дій, в тому числі вчинення булінгу керівництвом та іншими працівниками у Верхньояблунського ЗЗСО І-ІІІ ступенів - ЗДО відносно учасників освітнього процесу даного навчального закладу; привід для проведення службового розслідування - лист Самбірської окружної прокуратури від 15 квітня 2022 року за № 14.56/04-22-977 вих-22; дата початку 28 квітня 2022 року та дата закінчення 27 травня 2022 року. Під час службового розслідування установлено: 
		«При виїзді до Верхньояблунського ЗЗСО І-ІІІ ступенів - ЗДО 06 травня 2022 року 
		із письмовою заявою на ім`я голови комісії з проведення службового розслідування звернулася ОСОБА_4 , мама двох учнів цього закладу. В цій заяві заявниця повідомила про те, що ОСОБА_14 , під час уроку алгебри вдарив по голові її дочку - ОСОБА_6 , на той час ученицю сьомого класу даного навчального закладу, а також неодноразово її обзивав, тим самим принижуючи її гідність. 
		На думку заявниці, такі дії з боку директора призвели до того, що її дочка відмовлялася відвідувати даний навчальний заклад. 
		В ході проведення службового розслідування комісією виявлено ознаки вчинення неправомірних дій у вигляді булінгу керівником Верхньояблунського ЗЗСО І-ІІІ ступенів - ЗДО ОСОБА_1 стосовно учениці сьомого класу ОСОБА_15 . 
		Також, 06 травня 2022 року із письмовою заявою на ім`я голови комісії 
		з проведення службового розслідування звернулася ОСОБА_5 , мама учня шостого класу Верхньояблунського ЗЗСО І-ІІІ ступенів - ЗДО ОСОБА_7 , 
		яка повідомила, що під час уроку математики, директор закладу ОСОБА_1 вдарив її сина по голові.
		…на час проведення службового розслідування ОСОБА_1 було відсторонено 
		від виконання обов`язків на посаді директора…
		…В ході проведення службового розслідування, на підставі усних повідомлень, письмових заяв та пояснень комісією виявлено ознаки вчинення неправомірних дій у вигляді булінгу керівником Верхньояблунського ЗЗСО І-ІІІ ступенів - ЗДО ОСОБА_1 стосовно учениці дев`ятого класу ОСОБА_6 та учня шостого класу ОСОБА_7 . Рекомендовано начальнику відділу освіти, культури, туризму, молоді 
		та спорту Боринської селищної ради ОСОБА_3 притягнути до дисциплінарної відповідальності керівника Верхньояблунського ЗЗСО І-ІІІ ступенів - ЗДО 
		ОСОБА_1 за перевищення повноважень під час відсторонення; зобов`язати керівництво закладу розробити план заходів щодо протидії булінгу у навчальному закладі; направити акт та матеріали службового розслідування з заявою 
		про випадок ознак булінгу у навчальному закладі до відділення № 2 Самбірського відділу поліції ГУНП у Львівській області» (а. с. 24-25, т. 1).
		30 травня 2022 року був складений акт про відмову ОСОБА_1 в ознайомленні 
		від акта про проведення службового розслідування (а. с. 211, т. 1).
		Наказом начальника відділу відділу освіти, культури, туризму, молоді та спорту Боринської селищної ради ОСОБА_3 від 09 червня 2022 року № 57-0 ОСОБА_1 звільнено 13 червня 2022 року із займаної посади за вчинення аморального проступку, несумісного з продовженням даної роботи на підставі пункту 3 
		частини першої статті 41 КЗпП України (а. с. 16, т. 1).
		З довідки про доходи, виданої ОСОБА_1 відділом освіти, культури, туризму, молоді та спорту Боринської селищної ради 14 червня 2022 року за № 135 убачається, що заробітна плата ОСОБА_1 за лютий та березень 2022 становить 62 144,46 грн (по 31 072,23 грн) (а. с. 17, т. 1).
		Судами попередніх інстанцій встановлено, що у Верхньояблунському ЗЗСО 
		І-ІІІ ступенів - ЗДО не була створена первинна профспілкова організація. ОСОБА_1 не був членом первинної профспілкової організації.
		ОСОБА_1 надані копії подяк і грамот, які свідчать про те, що до нього неодноразово застосовувались заохочення як до вчителя математики і директора Верхньояблунського ЗЗСО І-ІІІ ступенів - ЗДО (а. с. 18-23, т. 1).
		Постановою Турківського районного суду Львівської області від 11 жовтня 
		2022 року у справі № 458/592/22 ОСОБА_1 визнано винним у вчиненні адміністративного правопорушення, передбаченого частиною першою статті 1734 КУпАП, провадження у справі на підставі протоколів від 29 серпня 2022 року: 
		серії ВАБ № 791929, серії ВАБ № 791930, серії ВАБ № 791928 закрито на підставі пункту 7 частини першої статті 247 КУпАП у зв`язку з закінченням на момент розгляду справи строків, передбачених статтею 38 КУпАП (а. с. 149-153, т. 1).
		Постановою Львівського апеляційного суду від 30 листопада 2022 року у справі 
		№ 458/592/22 апеляційну скаргу ОСОБА_1 задоволено частково, постанову Турківського районного суду Львівської області від 11 жовтня 2022 року скасовано, матеріали справи про адміністративне правопорушення повернуто 
		до ВП № 2 Самбірського РВП ГУНП у Львівській області для належного оформлення (а. с. 230-231, т. 1).
		На час розгляду справи судом першої інстанції судове рішення у справі 
		№ 458/592/22 не було прийнято. Однак, на час розгляду цієї справи апеляційним судом, Турківським районним судом Львівської області 25 липня 2023 року винесено постанову, якою за клопотанням ОСОБА_1 та його захисника провадження в справі про адміністративне правопорушення, порушеній на підставі протоколів від 29 серпня 2022 року: серії ВАБ № 791929, серії ВАБ № 791930, 
		серії ВАБ № 791928 за скоєння адміністративних правопорушень, передбачених частиною першою статті 1734 КУпАП, закрито у зв`язку з відсутністю в діях 
		ОСОБА_1 події та складу адміністративних правопорушень.
		Згідно з довідкою відділу освіти, культури, туризму, молоді та спорту Боринської селищної ради від 09 червня 2023 року за № 135 за період відсторонення 
		ОСОБА_1 від займаної посади з 28 квітня 2022 року по 27 травня 2022 року йому було нараховано заробітну плату в сумі 25 739,02 грн (а. с. 13, т. 3).
		 
		Мотивувальна частина 
		Позиція Верховного Суду
		 
		Частиною третьою статті 3 ЦПК України передбачено, що провадження у цивільних справах здійснюється відповідно до законів, чинних на час вчинення окремих процесуальних дій, розгляду і вирішення справи.
		Підстави касаційного оскарження судових рішень визначені у частині другій 
		статті 389 ЦПК України. 
		Підставами касаційного оскарження судових рішень, зазначених у пункті 1 
		частини першої цієї статті, є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права, зокрема: 
		1) якщо суд апеляційної інстанції в оскаржуваному судовому рішенні застосував норму права без урахування висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного у постанові Верховного Суду, крім випадку наявності постанови Верховного Суду про відступлення від такого висновку;
		4) якщо судове рішення оскаржується з підстав, передбачених частинами першою, третьою статті 411 цього Кодексу.
		 
		Касаційна скарга представника ОСОБА_1 - адвоката Ракущинця А. А., підлягає задоволенню. 
		 
		Мотиви, з яких виходить Верховний Суд, та застосовані норми права 
		 
		Відповідно до вимог статті 400 ЦПК України, переглядаючи у касаційному порядку судові рішення, суд касаційної інстанції в межах доводів та вимог касаційної скарги, які стали підставою для відкриття касаційного провадження, перевіряє правильність застосування судом першої або апеляційної інстанції норм матеріального чи процесуального права і не може встановлювати або (та) вважати доведеними обставини, що не були встановлені в рішенні чи відкинуті ним, вирішувати питання про достовірність або недостовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими. Суд касаційної інстанції перевіряє законність судових рішень лише в межах позовних вимог, заявлених у суді першої інстанції.
		Суд не обмежений доводами та вимогами касаційної скарги, якщо під час розгляду справи буде виявлено порушення норм процесуального права, які передбачені пунктами 1, 3, 4, 8 частини першої статті 411, частиною другою статті 414 цього Кодексу, а також у разі необхідності врахування висновку щодо застосування норм права, викладеного у постанові Верховного Суду після подання касаційної скарги.
		Згідно з частинами першою, другою та п`ятою статті 263 ЦПК України судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним 
		і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права із дотриманням норм процесуального права. Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.
		Зазначеним вимогам закону оскаржуване судове рішення суду апеляційної інстанції не відповідає. 
		Відповідно до частини першої статті 2 ЦПК України завданням цивільного судочинства є справедливий, неупереджений та своєчасний розгляд і вирішення цивільних справ з метою ефективного захисту порушених, невизнаних 
		або оспорюваних прав, свобод чи інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб, інтересів держави.
		Здійснюючи правосуддя, суд захищає права, свободи та інтереси фізичних осіб, права та інтереси юридичних осіб, державні та суспільні інтереси у спосіб, визначений законом або договором. У випадку, якщо закон або договір 
		не визначають ефективного способу захисту порушеного, невизнаного 
		або оспореного права, свободи чи інтересу особи, яка звернулася до суду, суд відповідно до викладеної в позові вимоги такої особи може визначити у своєму рішенні такий спосіб захисту, який не суперечить закону (стаття 5 ЦПК України).
		Згідно з частинами першою та другою статті 10 ЦПК України суд при розгляді справи керується принципом верховенства права. Суд розглядає справи відповідно до Конституції України, законів України, міжнародних договорів, згода на обов`язковість яких надана Верховною Радою України.
		Відповідно до статті 43 Конституції України кожен має право на працю, 
		що включає можливість заробляти собі на життя працею, яку він вільно обирає або на яку вільно погоджується. Кожен має право на належні, безпечні і здорові умови праці, на заробітну плату, не нижчу від визначеної законом. Громадянам гарантується захист від незаконного звільнення. Право на своєчасне одержання винагороди за працю захищається законом.
		Однією із гарантій забезпечення права громадян на працю є передбачений 
		у статті 5-1 КЗпП України правовий захист від необґрунтованої відмови у прийнятті на роботу і незаконного звільнення, а також сприяння у збереженні роботи.
		Статтею 21 КЗпП України передбачено, що трудовим договором є угода 
		між працівником і власником підприємства, установи, організації 
		або уповноваженим ним органом чи фізичною особою, за якою працівник зобов`язується виконувати роботу, визначену цією угодою, з підляганням внутрішньому трудовому розпорядкові, а власник підприємства, установи, організації або уповноважений ним орган чи фізична особа зобов`язується виплачувати працівникові заробітну плату і забезпечувати умови праці, необхідні для виконання роботи, передбачені законодавством про працю, колективним договором і угодою сторін.
		У справі, яка переглядається Верховним Судом, ОСОБА_1 звернувся до суду 
		з відповідними позовами, які були об`єднані в одну справу, й просив суд: визнати незаконними і скасувати накази: від 20 квітня 2022 року № 82 «Про проведення службового розслідування» та від 09 червня 2022 року № 57-о «Про звільнення директора Верхньояблунського ЗЗСО І-ІІІ ступенів - ЗДО ОСОБА_1 »; поновити його на роботі; стягнути з відповідача на його користь середній заробіток за час вимушеного прогулу у зв`язку з незаконним відстороненням та звільненням, 
		а також завдану йому моральну шкоду.
		Суд першої інстанції задовольнив частково позов ОСОБА_1 . Визнав протиправними та скасував оспорювані накази відповідача про проведення службового розслідування та звільнення позивача із займаної посади, поновив його на роботі, стягнув відповідний розмір середнього заробітку за час вимушеного прогулу у зв`язку з його відстороненням і звільненням, а також моральну шкоду. 
		Апеляційний суд скасував рішення районного суду та відмовив у задоволенні позову ОСОБА_1 . 
		 
		Щодо позовних вимог про визнання незаконним і скасування наказу про проведення службового розслідування, стягнення середнього заробітку за час вимушеного прогулу у зв`язку з незаконним відстороненням 
		 
		Згідно з абзацом першим статті 46 КЗпП України відсторонення працівників 
		від роботи роботодавцем допускається у разі: появи на роботі в нетверезому стані, у стані наркотичного або токсичного сп`яніння; відмови або ухилення 
		від обов`язкових медичних оглядів, навчання, інструктажу і перевірки знань 
		з охорони праці та протипожежної охорони; в інших випадках, передбачених законодавством. 
		Термін «законодавство» досить широко використовується у правовій системі, 
		в основному в значенні сукупності законів та інших нормативно-правових актів, 
		які регламентують ту чи іншу сферу суспільних відносин. Цей термін використовує і Конституція України (статті 9, 19, 118, пункт 12 розділу XV «Перехідні положення»). У законах залежно від важливості та специфіки суспільних відносин, 
		що регулюються, цей термін вживається в різних значеннях: в одних маються 
		на увазі лише закони; в інших в обсяг поняття «законодавство» включаються 
		як закони та інші акти Верховної Ради України, так і акти Президента України, Кабінету Міністрів України, а в деяких випадках - також і нормативно-правові акти центральних органів виконавчої влади.
		Конституційний Суд України у справі за конституційним зверненням Київської міської ради професійних спілок щодо офіційного тлумачення частини третьої статті 21 КЗпП України (рішення від 09 липня 1998 року № 12-рп/98) офіційно розтлумачив термін «законодавство». Суд дійшов висновку, що термін «законодавство», який вживається в частині третій статті 21 КЗпП України щодо визначення сфери застосування контракту як особливої форми трудового договору, потрібно розуміти так, що ним охоплюються закони України, чинні міжнародні договори України, згода на обов`язковість яких надана Верховною Радою України, а також постанови Верховної Ради України, укази Президента України, декрети і постанови Кабінету Міністрів України, прийняті в межах 
		їх повноважень та відповідно до Конституції України і законів України.
		Пунктом 1 Порядку № 950, який був чинний на момент виникнення спірних правовідносин, визначено, коли може бути проведено службове розслідування стосовно осіб, уповноважених на виконання функцій держави або місцевого самоврядування, та осіб, які для цілей Закону України «Про запобігання корупції» прирівнюються до осіб, уповноважених на виконання функцій держави або місцевого самоврядування, а саме: 
		- у разі невиконання або неналежного виконання ними службових обов`язків, перевищення своїх повноважень, що призвело до людських жертв або заподіяло значну матеріальну чи моральну шкоду громадянинові, державі, підприємству, установі, організації чи об`єднанню громадян;
		- у разі недодержання посадовими особами місцевого самоврядування законодавства про службу в органах місцевого самоврядування, антикорупційного законодавства;
		- на вимогу особи, уповноваженої на виконання функцій держави або місцевого самоврядування, або особи, яка для цілей Закону прирівнюється до осіб, уповноважених на виконання функцій держави або місцевого самоврядування, 
		з метою зняття безпідставних, на її думку, звинувачень або підозри;
		- з метою виявлення причин та умов, що призвели до вчинення корупційного або пов`язаного з корупцією правопорушення чи невиконання вимог Закону в інший спосіб, за поданням спеціально уповноваженого суб`єкта у сфері протидії корупції або приписом Національного агентства з питань запобігання корупції за рішенням керівника органу, підприємства, установи, організації, в якому працює особа, стосовно якої пропонується проведення службового розслідування, а у разі його відсутності - особи, яка виконує його обов`язки.
		За анонімними повідомленнями, заявами та скаргами службове розслідування 
		не проводиться, крім випадків, коли анонімне повідомлення стосується порушення вимог Закону та наведена в ньому інформація стосується конкретної особи, містить фактичні дані, які можуть бути перевірені.
		У пункті 2 Порядку № 950 зазначено, що рішення щодо проведення службового розслідування приймається керівником органу, в якому працює особа, уповноважена на виконання функцій держави або місцевого самоврядування, або особа, яка для цілей Закону прирівнюється до особи, уповноваженої на виконання функцій держави або місцевого самоврядування, стосовно якої планується проведення службового розслідування.
		Пункт 4 Порядку № 950 містить вказівку, що службове розслідування проводиться з відстороненням особи, стосовно якої проводиться службове розслідування, 
		від здійснення повноважень на посаді або без такого відсторонення. Рішення про відсторонення приймається керівником органу.
		У справі, яка переглядається, суд першої інстанції, проаналізувавши положення законів України: «Про запобігання корупції», «Про освіту», «Про повну загальну середню освіту», Статуту Верхньояблунського ЗЗСО І-ІІІ ступенів - ЗДО, обґрунтовано встановив, що ОСОБА_1 є особою, на яку поширюється дія Порядку № 950, оскільки він був призначений на посаду директора Верхньояблунського ЗЗСО І-ІІІ ступенів - ЗДО, є посадовою особою юридичної особи публічного права, тобто особою, яка для цілей Закону України «Про запобігання корупції» прирівняна до осіб, уповноважених на виконання функцій місцевого самоврядування.
		Оспорюваний наказ про проведення службового розслідування видано 
		в. о. начальника відділу освіти, культури, туризму, молоді та спорту Боринської селищної ради ОСОБА_9, в оперативному управлінні якого знаходиться Верхньояблунський ЗЗСО І-ІІІ ступенів - ЗДО (пункт 1.9 Статуту), й відповідно 
		до Положення про відділ освіти культури, туризму, молоді та спорту Боринської селищної ради остання була наділена повноваженнями на прийняття такого рішення (пункт 5.1 Положення).
		У вказаному наказі зазначено, що він виданий на виконання листа Турківського відділу Самбірської окружної прокуратури Львівської області від 15 квітня 
		2022 року № 14.56/04-22-977ВИХ-22 щодо проведення службового розслідування за фактами вказаними у відеозаписі користувача « ОСОБА_2 » у соціальній інтернет-мережі «Facebook» про встановлення можливих неправомірних дій, у тому числі вчинення булінгу, керівництвом та іншими працівниками Верхньояблунського ЗЗСО І-ІІІ ступенів - ЗДО відносно учнів цього закладу та розпорядження голови Боринської селищної ради від 20 квітня 2022 року № 55 «Про проведення службового розслідування».
		Так, питання відсторонення працівника від роботи в разі проведення службового розслідування щодо нього є дискреційним повноваженням керівника органу, яким прийнято рішення про проведення службового розслідування. Разом із тим, 
		до предмета доказування у подібних справах, входить обставина наявності 
		або відсутності підстав для проведення службового розслідування, перелік яких визначено в пункті 1 Порядку № 950. Лише в разі призначення службового розслідування з підстав, передбачених чинним законодавством, керівник органу набуває можливість реалізувати свої дискреційні повноваження щодо відсторонення працівника від роботи. Висновок щодо необхідності встановлення судом підстав для проведення службового розслідування відносно працівника 
		з подальшим відстороненням його від посади міститься й у постанові Верховного Суду від 01 серпня 2019 року у справі № 727/386/17 (провадження 
		№ 61-35881св18).
		Судом першої інстанції надано належну правову оцінку наявним у матеріалах справи доказам, ураховано наведені вище норми матеріального права, проаналізовано відповідні положення установчих документів відділу освіти 
		та навчального закладу, внаслідок чого обґрунтовано встановлено, 
		що оспорюваний наказ про проведення службового розслідування не містить підстав, передбачених пунктом 1 Порядку № 950, перелік яких є вичерпним, 
		для проведення службового розслідування та відсторонення позивача. Належних 
		і допустимих доказів на підтвердження того, що лист прокуратури 
		та розпорядження селищного голови, про які йдеться в оспорюваному наказі, можуть бути законною підставою для проведення службового розслідування, матеріали справи не містять. 
		Такої підстави, як встановлення можливих неправомірних дій, у переліку підстав, визначених Порядком № 950, немає.
		Протягом усього розгляду даної справи в судах першої та апеляційної інстанцій відповідач не надав самого відеозапису користувача « ОСОБА_2 » у соціальний інтернет-мережі «Facebook», за фактами вказаними в якому відбувалося оспорюване службове розслідування. Тобто суди не мали змогу перевірити його інформаційний зміст та встановити підстави для ініціювання питання щодо службової перевірки, вказаної прокурором у відповідному листі. 
		Суд першої інстанції обґрунтовано зазначив, що у Верхньояблунському ЗЗСО І-ІІІ ступенів - ЗДО прийнято наказ від 20 вересня 2021 року № 103 «Про створення комісії та затвердження плану заходів на запобігання та протидію булінгу (цькуванню) у закладі», а також діє Порядок подання та розгляду заяв про випадки булінгу у закладі. Проте, доказів дотримання вимог щодо своєчасного вжиття заходів, спрямованих на запобігання та протидію булінгу, визначених указаними документами, в разі наявності таких випадків відповідач не надав. 
		Верховний Суд бере до уваги й посилання заявника касаційної скарги на наявність Порядку реагування на випадки булінгу (цькування), яким визначено механізм реагування на випадки булінгу (цькування) в закладах освіти всіх типів і форм власності, крім тих, які забезпечують здобуття освіти дорослих, у тому числі післядипломної освіти.
		Однак, приймаючи оспорюваний наказ про проведення службового розслідування, відповідач не врахував наявність цього Порядку, який у даному випадку мав бути застосований у його взаємозв`язку з іншими нормативно-правовими актами, установчими документами, наприклад із Порядком № 950, який визначає в цілому порядок проведення службового розслідування та наводить конкретні підстави для такого проведення.
		Апеляційний суд не врахував указане вище, у зв`язку з чим скасував законне рішення суду першої інстанції, не надавши при цьому належної правової оцінки доводам позивача, взагалі не дослідив і не встановив обставини даної справи. 
		Таким чином, суд першої інстанції дійшов правильного висновку про визнання протиправним і скасування наказу від 20 квітня 2022 року № 82 «Про проведення службового розслідування», і як наслідок, обґрунтовано стягнув середній заробіток за час вимушеного прогулу у зв`язку з незаконним відстороненням позивача (різниця невиплаченої суми заробітної плати), розмір якого обчислено відповідно до Порядку № 100 та не спростовано відповідачем. 
		 
		Щодо позовних вимог про визнання незаконним і скасування наказу 
		про звільнення, поновлення на роботі, стягнення середнього заробітку за час вимушеного прогулу у зв`язку з незаконним звільненням, відшкодування моральної шкоди 
		 
		Підставами припинення трудового договору є розірвання трудового договору 
		з ініціативи працівника (статті 38, 39), з ініціативи власника або уповноваженого ним органу (статті 40, 41) або на вимогу профспілкового чи іншого уповноваженого на представництво трудовим колективом органу (стаття 45) (пункт 4 
		частини першої статті 36 КЗпП України).
		Пунктом 3 частини першої статті 41 КЗпП України встановлено, що крім підстав, передбачених статтею 40 цього Кодексу, трудовий договір з ініціативи власника або уповноваженого ним органу може бути розірваний також у випадках вчинення працівником, який виконує виховні функції, аморального проступку, не сумісного 
		з продовженням даної роботи. 
		До суб`єктів, які можуть бути звільнені за згаданою підставою, належать учасники освітнього процесу, зазначені у статті 52 Закону України «Про освіту» (у редакції, чинній на час виникнення спірних правовідносин), а саме: педагогічні, науково-педагогічні та наукові працівники; фізичні особи, які провадять освітню діяльність; інші особи, передбачені спеціальними законами та залучені до освітнього процесу у порядку, що встановлюється закладом освіти.
		Згідно з частиною першою статті 19 Закону України «Про повну загальну середню освіту» (у редакції, чинній на час виникнення спірних правовідносин) учасниками освітнього процесу в закладах освіти є: учні; педагогічні працівники; інші працівники закладу освіти; батьки учнів; асистенти дітей (у разі їх допуску відповідно до вимог частини сьомої статті 26 цього Закону).
		ОСОБА_1 належить до категорії працівників, які можуть бути звільнені на підставі пункту 3 частини першої статті 41 КЗпП України, оскільки він був призначений 
		на посаду директора Верхньояблунського ЗЗСО І-ІІІ ступенів - ЗДО, на якого законами, нормативно-правовими актами та трудовим договором покладено виконання виховних та педагогічних функцій, що спростовує відповідні доводи позивача.
		Звільнення працівника, який виконує виховні функції та який вчинив аморальний проступок, допускається за наявності двох умов: 1) аморальний проступок повинен бути підтверджений фактами; 2) вчинення проступку несумісне 
		з продовженням роботи, що має виховну функцію.
		Таке звільнення допускається за вчинення аморального проступку як при виконанні трудових обов`язків, так і не пов`язаного з ними (вчинення такого проступку в громадських місцях або в побуті).
		Трудове законодавство не визначає поняття аморального проступку. Таке визначення є оціночною категорією, а тому суду як правозастосовному органу надано можливість на свій розсуд надавати оцінку на підставі встановлених обставин справи, чи є ті чи інші діяння аморальним проступком. Аморальним проступком є винне діяння, що суперечить загальноприйнятим нормам і правилам, порушує моральні засади суспільства, моральні цінності, які склалися 
		в суспільстві, і суперечить змісту трудової функції, дискредитуючи службово-виховні, посадові повноваження відповідного кола осіб. Аморальним проступком слід вважати появу в громадських місцях у нетверезому стані, нецензурну лайку, бійку, поведінку, що принижує людську гідність тощо.
		Аналіз вищезазначених норм матеріального права дає підстави для висновку про те, що працівники, які виконують виховну функцію, вчитель, педагог, вихователь, зобов`язані бути людьми високих моральних переконань та бездоганної поведінки. Якщо педагог недостойною поведінкою скомпрометував себе перед учнями, 
		їх батьками, порушив моральні норми, втратив тим самим авторитет, дискредитував себе як вихователь, він може бути звільнений з роботи 
		за пунктом 3 частини першої статті 41 КЗпП України.
		До таких висновків дійшов Верховний Суд у своїх постановах: від 30 січня 
		2018 року у справі № 713/265/15-ц (провадження № 61-135св17), від 16 травня 2018 року у справі № 1519/2-667/11 (провадження № 61-13895св18), від 07 травня 2018 року у справі № 243/8522/17 (провадження № 61-13316св18) та багатьох інших.
		Підставою для звільнення за пунктом 3 частини першої статті 41 КЗпП України 
		є не будь-який аморальний проступок, а такий, що несумісний із продовженням цієї роботи. Оскільки законодавцем не визначено критеріїв визначення межі між проступками, сумісними і не сумісними з продовженням роботи, тому суд зобов`язаний з метою виконання завдання цивільного судочинства самостійно надати оцінку і встановити, чи є вчинений аморальний проступок, за який звільнено працівника, таким, що сумісний із продовженням роботи з урахуванням конкретних обставин справи.
		При вирішенні справ подібної категорії, суду належить виходити не з формального підходу оцінки окремо того чи іншого вчинку педагога, а у разі встановлення 
		за обставинами справи неодноразового вчинення педагогом поступків, несумісних зі званням учителя, надавати їм оцінку у сукупності, з урахуванням особливостей відносин у сфері навчально-виховного процесу та підвищеного рівня вимог 
		до моральної-етичних якостей і поведінки учителя (педагога, вихователя) 
		(див. постанову Верховного Суду від 27 березня 2019 року у справі № 560/893/17 (провадження № 61-48706св18)).
		Разом із цим, Верховний Суд України у своїх постановах від 11 лютого 2015 року справа № 6-248цс14 та від 22 березня 2017 року у справі № 6-3135цс16 зазначив, що звільнення не може бути визнано правильним, якщо воно проведено лише внаслідок загальної оцінки поведінки працівника, не підтвердженої конкретними фактами.
		Отже, звільнення не може бути визнано правильним, якщо воно проведено лише внаслідок загальної оцінки поведінки працівника, не підтвердженої конкретними фактами (див. постанови Верховного Суду: від 20 серпня 2018 року у справі 
		№ 346/261/16-ц (провадження № 61-16491св18), від 21 березня 2019 року у справі № 568/879/17 (провадження № 61-45041св18), від 27 грудня 2019 року у справі 
		№ 345/3007/17 (провадження № 61-25200св18), від 25 листопада 2020 року 
		у справі № 589/16/19 (провадження № 61-8661св20), від 27 липня 2021 року 
		у справі № 357/4897/20 (провадження № 61-3751св21), від 06 вересня 2023 року 
		у справі № 357/4897/20 (провадження № 61-12727св22), та інші).
		При виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування відповідних норм права, викладені в постановах Верховного Суду (частина четверта статті 263 ЦПК України).
		У справах, у яких оспорюється незаконність звільнення, саме відповідач повинен довести, що звільнення відбулося без порушення законодавства про працю. 
		Згідно з частинами першою та шостою статті 81 ЦПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом. Доказування не може ґрунтуватися на припущеннях.
		Відповідно до частин першої-третьої статті 89 ЦПК України, суд оцінює докази 
		за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність 
		і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності. Суд надає оцінку як зібраним у справі доказам в цілому, так і кожному доказу (групі однотипних доказів), який міститься у справі, мотивує відхилення або врахування кожного доказу (групи доказів).
		У справі, яка переглядається Верховним Судом, ОСОБА_1 звільнено з посади директора Верхньояблунського ЗЗСО І-ІІІ ступенів - ЗДО на підставі пункту 3 частини першої статті 41 КЗпП України за вчинення аморального проступку, 
		несумісного з виконанням виховних функцій. В оспорюваному наказі 
		про звільнення позивача зазначено, що він винесений на підставі письмових заяв  ОСОБА_4 та ОСОБА_5 , акта службового розслідування від 27 травня 2022 року, у зв`язку з вчиненням неправомірних дій у вигляді булінгу керівником закладу під час проведення уроків, стосовно учнів цього закладу ОСОБА_6 та ОСОБА_7 . 
		Однак, як установлено судом першої інстанції, службове розслідування було проведено з порушенням порядку його призначення, відтак акт від 27 травня 
		2022 року, складений за його наслідками, не може братися до уваги. При цьому він містить розбіжності (ученицею якого класу все таки була ОСОБА_6 ; за яких обставин комісія встановила, що ОСОБА_1 перевищив повноваження під час відсторонення, за наслідком чого було рекомендовано притягнути його 
		до відповідальності саме за «перевищення повноважень під час відсторонення», так як із наданих пояснень батьків учнів цього не вбачається; за вчинення якого проступку (коли, де, ким (директором або вчителем математики) і за яких умов такий виник) все таки звільнено позивача). 
		У пункті 28 постанови Пленуму Верховного Суду України від 06 листопада 
		1992 року № 9 «Про практику розгляду судами трудових спорів» судам роз`яснено, що при розгляді справ про поновлення на роботі осіб, звільнених за пунктами 2 і 3 частини першої статті 41 КЗпП України слід враховувати, що розірвання трудового договору з цих підстав не є заходом дисциплінарного стягнення і тому вимоги статей 148, 149 КЗпП України про строк і порядок застосування дисциплінарних стягнень на ці випадки не поширюються. Разом із тим при вирішенні справ про звільнення з цих підстав суди мають брати до уваги відповідно час, що пройшов з моменту вчинення винних дій чи аморального проступку, наступну поведінку працівника і інші конкретні обставини, що мають значення для правильного вирішення спору.
		У даному спорі неможливо встановити вказані вище обставини, з огляду 
		на відсутність взагалі часових рамок вчинення дій, які відповідач розцінює 
		як булінг, і відповідно, наступну поведінку позивача.
		Також у цій частині частково заслуговують на увагу доводи заявника касаційної скарги щодо складу комісії, яка проводила службове розслідування. Як зазначено у Порядку реагування на випадки булінгу (цькування) до складу комісії входять педагогічні (науково-педагогічні) працівники, у тому числі практичний психолог 
		та соціальний педагог (за наявності) закладу освіти, представники служби 
		у справах дітей та центру соціальних служб для сім`ї, дітей та молоді. Натомість, 
		у даному випадку членами комісії були два працівники Боринської селищної ради та три працівники відділу освіти, культури, туризму, молоді та спорту, двоє із яких приймали оспорювані накази щодо позивача. 
		Відповідно до пункту 31 частини першої статті 1 Закону України «Про освіту» булінг (цькування) - діяння (дії або бездіяльність) учасників освітнього процесу, які полягають у психологічному, фізичному, економічному, сексуальному насильстві, 
		у тому числі із застосуванням засобів електронних комунікацій, що вчиняються стосовно малолітньої чи неповнолітньої особи та (або) такою особою стосовно інших учасників освітнього процесу, внаслідок чого могла бути чи була заподіяна шкода психічному або фізичному здоров`ю потерпілого. Типовими ознаками булінгу (цькування) є: систематичність (повторюваність) діяння; наявність сторін - кривдник (булер), потерпілий (жертва булінгу), спостерігачі (за наявності); дії або бездіяльність кривдника, наслідком яких є заподіяння психічної та/або фізичної шкоди, приниження, страх, тривога, підпорядкування потерпілого інтересам кривдника, та/або спричинення соціальної ізоляції потерпілого.
		Вказане також відображено й в Порядку реагування на випадки булінгу (цькування), на який посилається заявник касаційної скарги, зокрема ознаками булінгу (цькування) є систематичне вчинення учасниками освітнього процесу діянь стосовно малолітньої чи неповнолітньої особи та (або) такою особою стосовно інших учасників освітнього процесу, в тому числі із застосуванням засобів електронних комунікацій. 
		Тобто, аналізуючи наведене вище можна зробити висновок, що булінг (цькування) відрізняється від сварки або конфлікту кількома типовими ознаками як по-перше, це систематичність (повторюваність) діяння - вчинення різних формах насильства (фізичного, економічного, психологічного, сексуального, в тому числі 
		за допомогою засобів електронної комунікації) двічі і більше разів стосовно однієї 
		і тієї ж особи; по-друге, булінг (цькування) майже завжди має злий умисел, коли метою дій кривдника є умисне заподіяння психічної та/або фізичної шкоди, приниження, страху, тривоги, бажання підпорядковувати потерпілого своїм інтересам та/або спричинення соціальної ізоляції потерпілого; по-третє, для булінгу (цькування) характерний дисбаланс сил - владний дисбаланс між кривдником 
		і потерпілим (асиметричні відносини), різниця у фізичному розвитку, рівні соціально-психологічної адаптованості, соціальному статусі, стані здоров`я (наявність інвалідності чи особливих освітніх потреб), ментальному розвитку тощо, по-четверте, відсутність розкаяння у кривдника.
		Таким чином, суд першої інстанції обґрунтовано вважав, що викладені в заявах батьків учнів відомості, з урахуванням типових ознак булінгу, визначених законом, не є належним та достатнім підтвердженням факту булінгу. Роботодавець, приймаючи оспорюваний наказ про звільнення позивача з роботи, у зв`язку 
		з вчиненням ним аморального проступку, не встановив конкретних діянь з боку ОСОБА_1 , які б полягали у певному вигляді насильства над учнями (психологічне, фізичне), їх систематичності та наявності наслідків у вигляді заподіяння учням психічної та/або фізичної шкоди. 
		Самі по собі заяви ОСОБА_4 та ОСОБА_5 без доведення конкретними доказами, викладених у них обставин щодо дій з боку позивача по відношенню 
		до учнів (їх дітей), які відповідач розцінив як булінг, не свідчать про аморальність проступку в розумінні пункту 3 частини першої статті 41 КЗпП України.
		Більше того, ні заяви батьків, ані акт службового розслідування, не містять конкретних часових рамок таких подій, якщо вони були, наявності свідків, аудіо/відео записів, будь-яких інших доказів. Зазначення таких відомостей зі слів дітей без долучення до них доказів є припущеннями. 
		При цьому Верховний Суд бере до уваги, що заяви батьків учнів ОСОБА_6 
		та ОСОБА_7 були подані лише 06 травня 2022 року, тобто вже після винесення відповідачем оспорюваного наказу про проведення службового розслідування, 
		що викликає сумнів у реальності таких подій, з урахуванням відсутності документального їх підтвердження. 
		Апеляційний суд, скасовуючи законне та обґрунтоване рішення районного суду, взагалі не надавав оцінку викладеним у заявах обставинам, по суті самоусунувся від установлення обставин наявності або відсутності аморального проступку 
		у взаємозв`язку з підставами для звільнення за його вчинення, обмежившись констатуванням наявності заяв про такі факти. 
		При чому, апеляційний суд безпідставно врахував протокол загальних зборів громадян села Верхня Яблунька від 10 квітня 2022 року, які висловили недовіру позивачу, оскільки висловлення недовіри мешканцями села не є підставою для звільнення з посади керівника закладу загальної середньої освіти відповідно 
		до вимог закону. 
		Так, відповідно до частини шостої статті 82 ЦПК України вирок суду 
		в кримінальному провадженні, ухвала про закриття кримінального провадження 
		і звільнення особи від кримінальної відповідальності або постанова суду у справі про адміністративне правопорушення, які набрали законної сили, є обов`язковими для суду, що розглядає справу про правові наслідки дій чи бездіяльності особи, стосовно якої ухвалено вирок, ухвал або постанова суду, лише в питанні, чи мали місце ці дії (бездіяльність) та чи вчинені вони цією особою.
		Як установлено судом апеляційної інстанції, на час розгляду даної справи судом першої інстанції судове рішення у справі № 458/592/22 не було прийнято. Однак, Турківським районним судом Львівської області 25 липня 2023 року (на час розгляду справи апеляційним судом) винесено постанову, якою за клопотанням ОСОБА_1 та його захисника провадження в справі про адміністративне правопорушення, порушеній на підставі протоколів від 29 серпня 2022 року: серії ВАБ № 791929, серії ВАБ № 791930, серії ВАБ № 791928 за скоєння адміністративних правопорушень, передбачених частиною першою статті 1734 КУпАП, закрито у зв`язку з відсутністю в діях ОСОБА_1 події та складу адміністративних правопорушень.
		Суд апеляційної інстанції вважав, що при розгляді зазначеної справи про адміністративне правопорушення, кваліфікуючи дії ОСОБА_1 за статтею 1734 КУпАП, районний суд не виключив можливості конфлікту одиничного характеру між учнями школи та позивачем. Проте такі висновки апеляційного суду 
		є вирваними із контексту встановлених районним судом при розгляді вказаної справи обставин, мотивів суду. Апеляційний суд у справі, яка переглядається, взяв до уваги посилання на «можливість конфлікту одиничного характеру між учнями школи та позивачем», тоді як преюдиційне значення у разі набрання законної сили постанови суду у справі про адміністративне правопорушення мають лише дві обставини, встановлені в такій постанові, а саме чи мало місце правопорушення 
		та чи вчинено особою, яка притягується до адміністративної відповідальності. 
		Всі інші обставини підлягають доказуванню з дотриманням загальних правил, встановлених відповідно до статей 12, 81 ЦПК України.
		У постанові від 25 липня 2023 року районний суд закрив провадження у справі про адміністративне правопорушення відносно ОСОБА_1 у зв`язку з відсутністю 
		в діях ОСОБА_1 події та складу адміністративних правопорушень, та вказав, 
		що: «докази, досліджені судом при розгляді матеріалу, не підтверджують факт винуватості ОСОБА_1 , як директора Верхньояблунського ЗЗСО І-ІІІ ступенів - ЗДО, у вчиненні адміністративних правопорушень, передбачених частиною першою статті 1734 КУпАП.».
		З урахуванням вищевикладеного, Верховний Суд уважає, що матеріали справи 
		не містять прямих доказів психологічного чи фізичного булінгу (цькування) з боку позивача, як директора, на дітей, у тому числі ОСОБА_6 та ОСОБА_17 , 
		що заподіяло відповідну шкоду потерпілим. Відповідач у порушення 
		частини третьої статті 12, частини першої статті 81 ЦПК України не надав доказів на підтвердження вчинення позивачем винного діяння (аморального проступку) 
		та в чому саме він виявлявся, що суперечить загальноприйнятим нормам 
		і правилам, порушує моральні цінності суспільства, і суперечить змісту трудової функції, тим самим дискредитуючи службово-виховні, посадові повноваження відповідного кола осіб. 
		У зв`язку з чим, суд першої інстанції дійшов правильного висновку 
		про безпідставне звільнення позивача за пунктом 3 частини першої статті 41 
		КЗпП України та як наслідок обґрунтовано визнав незаконним і скасував наказ 
		про звільнення й поновив його на роботі.
		Також колегія суддів погоджується із висновками суду першої інстанції в частині стягнення з відповідача на користь позивача середнього заробітку за час вимушеного прогулу у зв`язку з незаконним звільненням та моральної шкоди.
		Ураховуючи наведене, Верховний Суд дійшов висновку, що суд першої інстанції, враховуючи наведені норми матеріального права, правові висновки Верховного Суду України та Верховного Суду, які є релевантними для розгляду цієї справи, правильно встановивши фактичні обставини справи, які мають суттєве значення для її вирішення, з урахуванням належної оцінки наданих сторонами доказів 
		та їх доводів, дійшов обґрунтованого висновку про часткове задоволення позову ОСОБА_1 .
		Апеляційний суд не навів обґрунтованих мотивів на спростування висновків суду першої інстанції, покладених в основу рішення, та доказів, наданих сторонами, 
		і помилково скасував законне та обґрунтоване рішення суду першої інстанції, ухвалене з правильним застосуванням норм матеріального права та без порушень норм процесуального права, тому постанову апеляційного суду не можна вважати законною і обґрунтованою, вона не відповідає принципу справедливості правосуддя, а отже підлягає скасуванню із залишенням в силі рішення суду першої інстанції.
		Таким чином, доводи касаційної скарги є обґрунтованими. 
		 
		Висновки за результатами розгляду касаційної скарги
		 
		Згідно із пунктом 4 частини першої статті 409 ЦПК України суд касаційної інстанції за результатами розгляду касаційної скарги має право скасувати постанову суду апеляційної інстанції повністю або частково і залишити в силі рішення суду першої інстанції у відповідній частині.
		Відповідно до частини першої статті 413 ЦПК України суд касаційної інстанції скасовує постанову суду апеляційної інстанції повністю або частково і залишає 
		в силі судове рішення суду першої інстанції у відповідній частині, якщо встановить, що судом апеляційної інстанції скасовано судове рішення, яке відповідає закону.
		Зважаючи на те, що апеляційним судом скасовано судове рішення, яке відповідає закону, суд касаційної інстанції дійшов висновку, що касаційна скарга підлягає задоволенню. Постанова суду апеляційної інстанції підлягає скасуванню 
		із залишенням в силі рішення суду першої інстанції.
		 
		Щодо судових витрат
		 
		Згідно з підпунктами «б», «в» пункту 4 частини першої статті 416 ЦПК України резолютивна частина постанови суду касаційної інстанції складається, в тому числі, із нового розподілу судових витрат, понесених у зв`язку із розглядом справи у суді першої інстанції та апеляційної інстанції, у разі скасування рішення 
		та ухвалення нового рішення або зміни рішення, а також розподілу судових витрат, понесених у зв`язку з переглядом справи у суді касаційної інстанції.
		За правилом частини першої статті 141 ЦПК України судовий збір покладається 
		на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.
		Згідно з частиною тринадцятою статті 141 ЦПК України, якщо суд апеляційної 
		чи касаційної інстанції, не передаючи справи на новий розгляд, змінює рішення 
		або ухвалює нове, цей суд відповідно змінює розподіл судових витрат.
		Якщо сторону, на користь якої ухвалено рішення, звільнено від сплати судових витрат, з другої сторони стягуються судові витрати на користь осіб, які їх понесли, пропорційно до задоволеної чи відхиленої частини вимог, а інша частина компенсується за рахунок держави у порядку, встановленому Кабінетом Міністрів України. Якщо обидві сторони звільнені від оплати судових витрат, вони компенсуються за рахунок держави у порядку, встановленому Кабінетом Міністрів України (частина шоста статті 141 ЦПК України).
		У зв`язку із задоволенням касаційної скарги представника ОСОБА_1 - адвоката Ракущинця А. А., скасуванням постанови апеляційного суду та залишенням в силі рішення районного суду про часткове задоволення позову позивача, який відповідно до пункту 1 частини першої статті 5 Закону України «Про судовий збір» звільнений від сплати судового збору під час розгляду справи про стягнення заробітної плати та поновлення на роботі, судові витрати понесені позивачем 
		за подання касаційної скарги (в частині визнання недійсним і скасування наказу про відсторонення, відшкодування моральної шкоди) слід стягнути з відповідача на його користь в розмірі 3 969,60 грн, а судові витрати, які підлягали сплаті 
		за подання касаційної скарги в іншій частині (в частині визнання недійсним 
		і скасування наказу про звільнення, поновлення на роботі, стягнення середнього заробітку за час вимушеного прогулу) компенсувати за рахунок відділу освіти, культури, туризму, молоді та спорту Боринської селищної ради, шляхом стягнення з відповідача в дохід держави 9 852,30 грн ((992,40 грн (за немайнову вимогу) + 3 933,75 грн (за майнову вимогу - 1 % від 393 374,78 грн - загальний (оспорюваний) розмір середнього заробітку за час вимушеного прогулу, стягнутий районним судом)) = 4 926,15 грн Х 200 %).
		Керуючись статтями 141, 400, 409, 413, 416, 418 ЦПК України, Верховний Суд 
		у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду
		 
		ПОСТАНОВИВ:
		 
		Касаційну скаргу представника ОСОБА_1 - адвоката Ракущинця Андрія Андрашовича, задовольнити. 
		Постанову Львівського апеляційного суду від 02 листопада 2023 року скасувати, рішення Турківського районного суду Львівської області від 22 червня 2023 року залишити в силі.
		Стягнути з відділу освіти, культури, туризму, молоді та спорту Боринської селищної ради Самбірського району Львівської області на користь ОСОБА_1 судовий збір, сплачений ним за подання касаційної скарги у розмірі 3 969,60 грн (три тисячі дев`ятсот шістдесят дев`ять гривень 60 копійок).
		Стягнути з відділу освіти, культури, туризму, молоді та спорту Боринської селищної ради Самбірського району Львівської області у дохід держави судовий збір 
		у розмірі 9 852,30 грн (дев`ять тисяч вісімсот п`ятдесят дві гривні 30 копійок), який підлягав сплаті за подання касаційної скарги в частині, в якій позивач звільнений від сплати судового збору у спорах, пов`язаних із стягненням заробітної плати, поновленням на роботі.
		Постанова суду касаційної інстанції набирає законної сили з моменту її прийняття, є остаточною і оскарженню не підлягає.
		 
		Головуючий                                                                Д. Д. Луспеник
		Судді:                                                                       І. Ю. Гулейков 
		Б. І. Гулько
		Г. В. Коломієць
		Р. А. Лідовець

</body>
</html>

Логін:
Для помилки:

Пароль:
Для помилки:

Ваше ім'я:
Для помилки:

Ваш e-mail:
Для помилки:

Повідомлення:
Для помилки:

Введіть в поле результат арифметичного виразу:
Для помилки:

Зачекайте, будь ласка...