Єдиний державний реєстр судових рішень

Доступ до Реєстру здійснюється в тестовому (обмеженому) режимі. Для запобігання загрозам життю і здоров'ю суддів та учасників судового процесу, а також у разі виявлення ознак кіберзагрози, доступ до Реєстру або окремих рішень у ньому може бути обмежено.

Ласкаво просимо, !

Категорія справи № 753/22106/23 : Цивільні справи (з 01.01.2019); Справи позовного провадження; Справи у спорах про недоговірні зобов’язання, з них.
Надіслано для оприлюднення: 13.03.2024. Зареєстровано: 14.03.2024. Забезпечено надання загального доступу: 15.03.2024.

Номер судового провадження: 2/753/789/24

<!DOCTYPE HTML PUBLIC "-//W3C//DTD HTML 4.01 Transitional//DE" "http://www.w3.org/TR/html4/loose.dtd">
<html>
	<head>
		<meta http-equiv="content-type" content="text/html; charset=utf-8" />
		<meta name="generator" content="Rtf2Html Converter" />
		<title>
			Єдиний державний реєстр судових рішень
		</title>
	</head>
	<body>
		 
		 
		ДАРНИЦЬКИЙ РАЙОННИЙ СУД М.КИЄВА
		 
		справа № 753/22106/23
		провадження № 2/753/789/24
		 
		Р І Ш Е Н Н Я
		ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
		 
		06 березня 2024 року Дарницький районний суд м. Києва в складі
		головуючого судді Колесника О.М. 
		при секретарі Дядейко К.О.
		розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в м. Києві цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про зобов`язання демонтувати камеру відеоспостереження, знищити інформацію, що міститься в камері відеоспостереження, відшкодування моральної шкоди, 
		 
		В С Т А Н О В И В :
		 
		Позивач звернулась до суду з позовом до відповідачки про зобов`язання демонтувати камеру відеоспостереження, знищити інформацію, що міститься в камері відеоспостереження, відшкодування моральної шкоди. 
		В судовому засіданні позивач ОСОБА_3 позовні вимоги підтримала, просила їх задовольнити, пояснивши, що вона в 2011 році здійснила приватизацію гаража за адресою: АДРЕСА_1 . Земельна ділянка площею 0,0337 га, кадастровий номер 8000000000:90:860:0016, яка відведена під його будівництво і обслуговування, перебуває у її фактичному користуванні, володінні та розпорядженні. В лютому 2022 року вона звернулась до Київської міської ради про приватизацію даної земельної ділянки, однак було відмовлено у зв`язку з початком повномасштабного вторгнення російськиї військ на територію України. Відповідач ОСОБА_4 є власницею сусідньої земельної ділянки, кадастровий номер 8000000000:90:860:0020, за адресою: АДРЕСА_2 , яка дошкуляє позивачу шляхом пошкодження її майна, з приводу чого позивач неодноразово зверталась до правоохоронних органів. Крім того, на своєму паркані відповідач облаштувала відеокамеру, яка здійснює відеозйомку всього подвір`я, гаража і особистого життя позивача. Таким чином, ОСОБА_4 втручається в особисте життя позивача, яке є власною таємницею останньої і охороняється законом. При цьому ОСОБА_3 власної згоди на фото-, кіно-, теле-, чи відеозйомку в порядку ст.307 ЦК України відповідачу не давала, а згідно ст.32 Конституції України ніхто не може зазнавати втручання в його особисте і сімейне життя, крім випадків, передбачених Конституцією України. Відсутність факту поширення зібраних в результаті ведення відеоспостереження фото- або відеоматеріалів не свідчить про ведення відповідачем відеоспостереження з дотриманням вимог ст.307 ЦК України. За таких обставин просить зобов`язати відповідача ОСОБА_4 демонтувати камеру відеоспостереження, яка розташована на її паркані і повернута в сторону гаража позивача, знищити всю інформацію, що міститься в камері відеоспостереження, відшкодувати 5 000 грн. моральної шкоди з відповідача на користь позивача за описані вище неправомірні дії, стягнути судові витрати: 3 220 грн. 80 коп. судового збору, 23 000 грн. витрат, пов`язаних з наданням професійної правничої допомоги позивачу. 
		Представник відповідача ОСОБА_5 в судовому засіданні позов не визнав, пояснивши, що відповідно до відомостей з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно власником гаража, розташованого в АДРЕСА_1 , загальною площею 23,6 м2, є ОСОБА_6 на підставі договору купівлі-продажу від 21.09.2022 року. Копії іншого правоустановчого документу на вказане нерухоме майно на своє ім`я, датоване після 21.09.2022 року, позивач не надала. Також відповідно до відомостей з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно та Державного земельного кадастру про земельну ділянку земельна ділянка загальною площею 0,0337 га, що розташована в АДРЕСА_1 , кадастровий номер №8000000000:90:860:00:16, на якій розташований вказаний гараж, не належить на праві власності ОСОБА_3 і відноситься до категорії земель житлової і громадської забудови і має обмеження у використанні як зона особливого режиму забудови та зона охоронюваного ландшафту. Таким чином, оскільки вказане нерухоме майно не належить на праві власності позивачу, тому особисті права ОСОБА_3 як власника гаража або земельної ділянки не були порушені. Водночас, відсутність порушеного права і інтересу є самостійною підставою для прийняття судом рішення про відмову у задоволенні позову. Крім того, позивач у своєму позові, а також у поясненнях в судовому засіданні не вказала норму закону, яка забороняє відповідачу облаштовувати камери відеоспостереження на об`єктах нерухомості, що належать їй на праві власності. Проте, законодавство не забороняє захищати свою власність та забезпечувати особисту безпеку за допомогою власних технічних засобів. Разом з тим, камера відеоспостереження, яку позивач вимагає демонтувати, так як з її слів здійснює відеонагляд за гаражем, розташованим в АДРЕСА_1 , встановлена на паркані, що знаходиться на земельній ділянці, розташованої в АДРЕСА_2 , кадастровий номер №8000000000:90:860:0021, яка належить на праві власності відповідачу ОСОБА_4 . Крім того, відповідачу належить на праві власності і житловий будинок за адресою АДРЕСА_2 . За таких обставин, оскільки відеокамера облаштована на паркані, який побудований на земельній ділянці, яка належить на праві власності відповідачу, тому отримання згоди або дозволу на її встановлення іншими особами або відповідними органами, крім власника, діючим законодавством не передбачено. Також зазначена камера відеоспостереження, як і інші камери на будинку, були встановлені відповідачем з метою створення безпечних умов проживання і цим право позивача не порушується, як і відсутнє втручання відповідача у приватне життя позивача. Крім того, між сторонами існують вкрай неприязнені відносини: протягом 2022-2023 років відповідач з сином пошкодили паркан, який належить відповідачу, а потім ОСОБА_3 нанесла ОСОБА_4 тілесні ушкодження. Тому вказані камери відеоспостереження облаштовані для особистої безпеки проти протиправних дій позивача. Згідно ст.307 ЦК України власник не має права змімати своїх сусідів на фото-, кіно-, теле-, відеоплівку без їх згоди, але має право використовувати технічні засоби, в тому числі і телекамери (відеореєстратор) для контролю та спостереження, що встановлюється з метою охорони будинку біля входу, без фіксації на фото-, кіно-, теле-, відеоплівку, тобто без зберігання інформації для її використання. Згідно технічних даних облаштована на паркані ІР-камера DS-2CD2043G2-1 не передбачає збереження та архивування інформації, яка є результатом зйомки, а відеонагляд ведеться в режимі реального часу, при цьому використовується технологія зон детекції та аналітики AcuaSense, а на запис система налаштована тільки по подіям за 0,5 метра до паркану та на території об`єкту, і працює як відеореєстратор, тому все, що знаходиться далі 0,5 метра камера не фіксує, не записує і не реагує на події. Тобто, дана система відеонагляду працює як тривожна сигналізація периметру і фіксує на відеореєстратор тільки події, які відбуваються при перетину до 0,5 метра до паркану і до 0,5 метрів на території об`єкту. Також дана відеокамера не підключена до будь-якого стаціонарного інформаційного носія, який має функцію накопичення та збереження інформації з подальшим її відтворенням. Крім того, відповідно до плану земельної ділянки відеокамера розташована на паркані земельної ділянки відповідача таким чином, що від паркану є територія на відстані до 0,5 метра, яка належить відповідачу на праві власності, тому вона не здійснює відеонагляд земельної ділянки, де розташований гараж. Таким чином, вимога позивача про зобов`язання демонтувати камеру відеоспостереження, знищити інформацію, що міститься в камері відеоспостереження не підлягають задоволенню з описаних вище підстав. А оскільки вимога ОСОБА_3 про відшкодування 5 000 грн. моральної шкоди є похідною від задоволення перших двох вимог, в яких відповідач просить відмовити, тому в задоволенні і цієї вимоги необхідно відмовити в повному обсязі. 
		Заслухавши учасників справи, дослідивши матеріали цивільної справи, суд вважає, що позов не підлягає задоволенню з наступних підстав.
		За змістом ч.1-2, ст.32 Конституції України ніхто не може зазнавати втручання в його особисте і сімейне життя, крім випадків, передбачених Конституцією України. Не допускається збирання, зберігання, використання та поширення конфіденційної інформації про особу без її згоди, крім випадків, визначених законом, і лише в інтересах національної безпеки, економічного добробуту та прав людини.
		Суд в межах заявлених позовних вимог та наданих сторонами доказів по справі встановив наступні обставини та правовідносини.
		Відповідно ч.1-4, ст.301 ЦК України фізична особа має право на особисте життя. Фізична особа сама визначає своє особисте життя і можливість ознайомлення з ним інших осіб. Фізична особа має право на збереження у таємниці обставин свого особистого життя. Обставини особистого життя фізичної особи можуть бути розголошені іншими особами лише за умови, що вони містять ознаки правопорушення, що підтверджено рішенням суду, а також за її згодою.
		Як передбачено ч.1, ст.302 ЦК України фізична особа має право вільно збирати, зберігати, використовувати і поширювати інформацію. Збирання, зберігання, використання і поширення інформації про особисте життя фізичної особи без її згоди не допускаються, крім випадків, визначених законом, і лише в інтересах національної безпеки, економічного добробуту та прав людини.
		Як встановлено у судовому засіданні, за змістом витягу з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно власником гаража, розташованого в АДРЕСА_1 , загальною площею 23,6 м2, є ОСОБА_3 (а.с.11, зворот. бік). Вказаний витяг був сформований 7.10.2021 року об 11:30:42 годин і наданий суду позивачкою ОСОБА_3 разом з позовною заявою.
		Відповідно до відомостей з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно власником гаража, розташованого в АДРЕСА_1 , загальною площею 23,6 м2, є ОСОБА_6 на підставі договору купівлі-продажу від 21.09.2022 року (а.с.108). Вказаний витяг був сформований 12.02.2024 року о 17:16:29 годин і наданий суду представником відповідача ОСОБА_5 разом з відзивом на позовну заяву (а.с.101-107).
		Згідно відомостей з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно та Державного земельного кадастру про земельну ділянку земельна ділянка загальною площею 0,0337 га, що розташована в АДРЕСА_1 , кадастровий номер №8000000000:90:860:00:16, на якій розташований вказаний гараж, не належить на праві власності ОСОБА_3 і відноситься до категорії земель житлової і громадської забудови і має обмеження у використанні як зона особливого режиму забудови та зона охоронюваного ландшафту (а.с.12-14; 110-115).
		Як вбачається з кадастрового плану земельної ділянки загальною площею 0,0337 га, кадастровий номер №8000000000:90:860:00:16, від точки „Б" до точки „В" вона межує з земельною ділянкою ОСОБА_4 , кадастровий номер №8000000000:90:860:00:21 (а.с.13-14; 114). За змістом інформації з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно, сформованої 14.02.2024 року о 10:58:59 годин земельна ділянка, яка розташована в АДРЕСА_2 , загальною площею 0,0554 га, кадастровий номер №8000000000:90:860:0021, належить на праві власності відповідачу ОСОБА_4 на підставі державного акту на право власності на земельну ділянку, серія ЯЖ №038481, виданого 6.10.2011 року Головним управлінням земельних ресурсів виконавчого органу Київради (Київської міської державної адміністрації) та зареєстрованого у державному реєстрі 1.04.2015 року о 12:12:18 годин (а.с.116-118). ОСОБА_4 належить на праві власності і садовий будинок (літ.А), загальною площею 201,6 м2, розташований на вказаній земельній ділянці (а.с.119).
		Як встановлено судом, між сторонами протягом 2022-2023 років виникали чисельні конфліктні ситуації, про що свідчать довідки Дарницького управління поліції ГУ НП в м. Києві (а.с.15-18), заяви відповідача до вказаного правоохоронного органу та відповіді останнього ОСОБА_4 (а.с.130-138), а також витяг з Єдиного реєстру досудових розслідувань (а.с.139). Вказані обставини підтвердили у судовому засіданні і учасники справи.
		    Відповідач  ОСОБА_4  облаштувала на своєму паркані, що знаходиться на земельній ділянці, розташованої в АДРЕСА_2 , кадастровий номер №8000000000:90:860:0021, яка належить їй на праві власності, ІР-камеру DS-2CD2043G2-1 відеоспостереження (а.с.70-72). Як вбачається з розділу „Основна інформація" паспорта виробу ІР-камери DS-2CD2043G2-1(U)UVSE вона здійснює відеонагляд/відеомоніторінг на цілях „людина"/„ТЗ" (а.с.120-122).
		За змістом довідки технічної підтримки HIKVISION, наданої покупцю ОСОБА_4 , ваша система відеокамера DS-2CD2043G2-1 (2,8 мм) підібрана згідно ваших побажань і з використанням останніх технологій виробника HIKVISION, а саме - зон детекції та аналітики AcuaSense, відеозапис ведеться в реальному часі, не передбачає збереження і архивування масивів інформації, система налаштована на запис тільки по подіям за 0,5 метра до паркану та на території об`єкту, і працює як відеореєстратор, все, що знаходиться далі 0,5 метра камера не фіксує, не записує і не реагує на події (а.с.123). Тобто, дана система відеонагляду працює як тривожна сигналізація периметру і фіксує на відеореєстратор тільки події, які відбуваються при перетину до 0,5 метра до паркану і до 0,5 метрів на території об`єкту. Як вбачається з наданих фотографій між парканами сторін, які розмежовують дві земельні ділянки, наявна відстань понад 50 см (а.с.124-125). Таким чином, технічні можливості фіксувати події відповідачем на земельній ділянці площею 0,0337 га, кадастровий номер 8000000000:90:860:0016 за допомогою камери відеоспостереження DS-2CD2043G2-1 (2,8 мм) відсутні. Також дана відеокамера не підключена до будь-якого стаціонарного інформаційного носія, який має функцію накопичення та збереження інформації з подальшим її відтворенням.
		Як регламентовано ч.1, ст.55 Конституції України права і свободи людини і громадянина захищаються судом. Кожному гарантується право на оскарження в суді рішень, дій чи бездіяльності органів державної влади, органів місцевого самоврядування, посадових і службових осіб.
		За змістом п.2 Рішення Конституційного Суду України від 25.12.1997 року №9-зп частина перша статті 55 Конституції України містить загальну норму, яка означає право кожного звернутися до суду, якщо його права чи свободи порушені або порушуються, створено або створюються перешкоди для їх реалізації або мають місце інші ущемлення прав та свобод. Зазначена норма зобов`язує суди приймати заяви до розгляду навіть у випадку відсутності в   законі спеціального положення про судовий захист. Таким чином, положення частини першої статті 55 Конституції України закріплює одну з найважливіших гарантій здійснення як конституційних, так й інших прав та свобод людини і громадянина. Частина перша статті 55 Конституції України відповідає зобов`язанням України, які виникли, зокрема, у зв`язку з ратифікацією Україною Міжнародного пакту про громадянські та політичні права, Конвенції про захист прав і основних свобод людини (Рим, 1950 рік), що згідно зі статтею 9 Конституції України є частиною національного законодавства України. 
		Як передбачає ч.1, ст.15 ЦК України кожна особа має право на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання.
		За правилами ч.3; 9, ст.16 ЦК Українни кожна особа має право звернутися до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу. Способами захисту цивільних прав та інтересів можуть бути: 3) припинення дії, яка порушує право; 9) відшкодування моральної (немайнової) шкоди.
		Відповідно до ч.1, ст.4 ЦПК України кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи законних інтересів.   
		За змістом ч.1, ст.5 ЦПК України здійснюючи правосуддя, суд захищає права, свободи та інтереси фізичних осіб, права та інтереси юридичних осіб, державні та суспільні інтереси у спосіб, визначений законом або договором.  
		Як було встановлено судом вище, ні земельна ділянка площею 0,0337 га, кадастровий номер 8000000000:90:860:0016, що розташована за адресою: АДРЕСА_1 , ні гараж, побудований на ній не належать на праві власності позивачці ОСОБА_3 . Таким чином, особисті права ОСОБА_3 як власника гаража або земельної ділянки, як зазначила вона у позові і підтримала особисто у судовому засіданні, не були порушені. За таких обставин відсутність порушеного права і інтересу є самостійною підставою для прийняття судом рішення про відмову у задоволенні позову.
		Відповідно ч.3, ст.12; ч.1, ст.81 ЦПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.
		Аналізуючи докази, зібрані у судовому засіданні, суд приходить до висновку, що оскільки позивач ОСОБА_3 не є власницею вказаної вище земельної ділянки та/або гаража, побудованого на ній, а облаштована відповідачем камера відеоспостереження на своєму паркані за своїми техічними характеристиками не фіксує, не записує і не реагує на події, не має функції накопичення та збереження інформації з подальшим її відтворенням, тому позовні вимоги ОСОБА_3 про зобов`язання ОСОБА_4 демонтувати камеру відеоспостереження, знищити інформацію, що міститься в камері відеоспостереження є безпідставними та необгрунтованими, так як судом не встановлено порушеного права та інтересу позивача відповідачем і в задоволенні позову в цій частині необхідно відмовити. 
		Відповідно до ч.1, ст.1167 ЦК України моральна шкода, завдана фізичній або юридичній особі неправомірними рішеннями, діями чи бездіяльністю, відшкодовується особою, яка її завдала, за наявності її вини, крім випадків, встановлених частиною 2 цієї статті.
		Як рекомендує п.3 Постанови Пленуму Верховного Суду України від 31.03.1995 року №4 „Про судову практику в справах про відшкодування моральної (немайнової) шкоди" під моральною шкодою слід розуміти втрати немайнового характеру внаслідок моральних чи фізичних страждань або інших негативних явищ, заподіяних фізичній чи юридичній особі незаконними діями або бездіяльністю інших осіб. Відповідно до чинного законодавства моральна шкода може полягати, зокрема: у приниженні честі, гідності, престижу або ділової репутації, моральних переживаннях у зв`язку з ушкодженням здоров`я, у порушенні права власності (в тому числі інтелектуальної), прав, наданим споживачам, інших цивільних прав, у зв`язку з незаконним перебуванням під слідством і судом, у порушенні нормальних життєвих зв`язків через неможливість продовження активного громадського життя, порушенні стосунків з оточуючими людьми, при настанні інших негативних наслідків. 
		Оскільки позовна вимога ОСОБА_3 про стягнення з ОСОБА_4 5 000 грн. моральної шкоди є похідною від задоволення перших двох вимог, в задоволенні яких судом було відмовлено, тому в задоволенні і цієї вимоги необхідно відмовити в повному обсязі. 
		Згідно ст.133; 141 ЦПК України оскільки суд відмовляє позивачу у задоволенні її позову в повному обсязі, тому не підлягають задоволенню і її вимоги про стягнення судових витрат.
		За приписами ч.2; 4, ст.137 ЦПК України за результатами розгляду справи витрати на правничу допомогу адвоката підлягають розподілу між сторонами разом із іншими судовими витратами. Для цілей розподілу судових витрат: 1) розмір витрат на правничу допомогу адвоката, в тому числі гонорару адвоката за представництво в суді та іншу правничу допомогу, пов`язану зі справою, включаючи підготовку до її розгляду, збір доказів тощо, а також вартість послуг помічника адвоката визначаються згідно з умовами договору про надання правничої допомоги та на підставі відповідних доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, що сплачена або підлягає сплаті відповідною стороною або третьою особою; 2) розмір суми, що підлягає сплаті в порядку компенсації витрат адвоката, необхідних для надання правничої допомоги, встановлюється згідно з умовами договору про надання правничої допомоги на підставі відповідних доказів, які підтверджують здійснення відповідних витрат.
		    Розмір витрат на оплату послуг адвоката має бути співмірним із: 1) складністю справи та виконаних адвокатом робіт (наданих послуг); 2) часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт (надання послуг); 3) обсягом наданих адвокатом послуг та виконаних робіт; 4) ціною позову та (або) значенням справи для сторони, в тому числі впливом вирішення справи на репутацію сторони або публічним інтересом до справи.
		Приймаючи до уваги складність справи, вагомість та кількість доказів по справі, зібраних представником відповідача, кількість часу, витраченого адвокатом Тукман Ю.В. для захисту інтересів ОСОБА_4 в суді, та виконаних ним робіт, суд вважає необхідним задовольнити вимогу про стягнення судових витрат з позивача на користь відповідача частково в розмірі 20 000 грн., в решті розміру необхідно відмовити, враховуючи принципи співмірності та розумності.
		Керуючись ст.2; 4-5; 10; 12-13; 76-80; 81-82; 133; 137; 141; 258-259; 263-265 ЦПК України, на підставі ст.32; 55 Конституції України, п.2 Рішення Конституційного Суду України від 25.12.1997 року №9-зп, ст.15-16; 301; 302; 1167 ЦК України, ч.3, ст.12 та ч.1, ст.81 ЦПК України, п.3 Постанови Пленуму Верховного Суду України від 31.03.1995 року №4 „Про судову практику в справах про відшкодування моральної (немайнової) шкоди", суд
		 
		В И Р І Ш И В :
		 
		В задоволенні позову ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про зобов`язання демонтувати камеру відеоспостереження, знищити інформацію, що міститься в камері відеоспостереження, відшкодування 5 000 грн. моральної шкоди, стягнення судових витрат відмовити.
		Стягнути з  ОСОБА_1 на користь  ОСОБА_2 20 000 грн. витрат, пов`язаних з наданням професійної правничої допомоги, в задоволенні стягнення решти суми в розмірі 20 000 грн. відмовити. 
		Повний текст рішення виготовлено 13.03.2024 року.
		Апеляційна скарга на рішення суду може бути подана до Київського апеляційного суду протягом 30 днів з дня виготовлення повного тексту рішення.
		 
		                                                Суддя :

</body>
</html>

Логін:
Для помилки:

Пароль:
Для помилки:

Ваше ім'я:
Для помилки:

Ваш e-mail:
Для помилки:

Повідомлення:
Для помилки:

Введіть в поле результат арифметичного виразу:
Для помилки:

Зачекайте, будь ласка...