Єдиний державний реєстр судових рішень

Доступ до Реєстру здійснюється в тестовому (обмеженому) режимі. Для запобігання загрозам життю і здоров'ю суддів та учасників судового процесу, а також у разі виявлення ознак кіберзагрози, доступ до Реєстру або окремих рішень у ньому може бути обмежено.

Ласкаво просимо, !

Категорія справи № 140/220/24 : Адміністративні справи (з 01.01.2019); Справи щодо захисту політичних (крім виборчих) та громадянських прав, зокрема щодо; забезпечення права особи на доступ до публічної інформації.
Надіслано для оприлюднення: 13.03.2024. Зареєстровано: 14.03.2024. Забезпечено надання загального доступу: 15.03.2024.
Дата набрання законної сили: 13.04.2024
Номер судового провадження: П/140/221/24

<!DOCTYPE HTML PUBLIC "-//W3C//DTD HTML 4.01 Transitional//DE" "http://www.w3.org/TR/html4/loose.dtd">
<html>
	<head>
		<meta http-equiv="content-type" content="text/html; charset=utf-8" />
		<meta name="generator" content="Rtf2Html Converter" />
		<title>
			Єдиний державний реєстр судових рішень
		</title>
	</head>
	<body>
		 
		 
		ВОЛИНСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД
		 
		РІШЕННЯ
		 
		ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
		 
		13 березня 2024 року ЛуцькСправа № 140/220/24 
		Волинський окружний адміністративний суд у складі судді Валюха В.М., розглянувши за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін адміністративну справу за позовом ОСОБА_1 до Державного спеціалізованого господарського підприємства «Ліси України» про визнання відмови протиправною та зобов`язання вчинити дії, 
		 
		ВСТАНОВИВ:
		 
		ОСОБА_1 звернулася з позовом до Державного спеціалізованого господарського підприємства «Ліси України» (далі  ДСГП «Ліси України») про визнання відмови протиправною та зобов`язання вчинити дії.
		Позовні вимоги обґрунтовані тим, що 21.12.2023 позивач направила відповідачу запит про надання публічної інформації, з метою отримання інформації або документ, що містить інформацію про: 1) штатний розпис Поліського лісового офісу станом на 01.12.2023 з зазначенням ПІБ співробітників, які займають відповідні посади; 2) про суми заробітних плат із зазначенням окладів і всі нарахування на зарплату по кожному із співробітників, керівників Поліського лісового офісу за період з 01.01.2023 до 01.12.2023, або надати копії розрахункових листів за вказаний період.
		03.01.2024 від ДСГП «Ліси України» позивач отримала лист №19/4.3-2024, зміст якого зводиться до відмови в наданні запитуваної інформації. У своїй відмові відповідач вказує, що позивач у запиті не обґрунтувала, що запитувана інформація становить суспільний інтерес.
		Позивач вважає відмову ДСГП «Ліси України» протиправною та такою, що суперечить вимогам чинного законодавства України і порушує право на отримання публічної інформації.
		Так, позивач, покликаючись на частину п`яту статті 6 Закону України «Про доступ до публічної інформації» від 13.01.2011 №2939-VI (далі  Закон №2939-VI), вказує про заборону обмежувати доступ до інформації про володіння, користування чи розпорядження державним, комунальним майном, у т. ч. до копій відповідних документів, умови отримання цих коштів чи майна, прізвища, імені, по батькові фізичних осіб. Згадані положення закону забороняють обмежувати доступ до інформації щодо розпорядження державним майном, у т.ч. до копій відповідних документів чи прізвища, імені, по батькові фізичних осіб, які отримали державне майно. До того ж, законодавець визначаючи, що цю інформацію не можна обмежувати, визначив її такою, яка становить суспільний інтерес.
		ДСГП «Ліси України», враховуючи статтю 5 його статуту, має в своєму розпорядженні суспільно важливу інформацію в частині розпорядження державним майном.
		Позивач також вказує, що запитувана інформація заборонена до обмеження, має презумпцію безумовного суспільного інтересу, а тому завжди переважає потенційну шкоду від її оприлюднення. Окрім згаданого, ДСГП «Ліси України» безпідставно не врахувало, що в мережі інтернет наводиться ряд публікацій про зловживання чи корупційні прояви з боку посадовців Волинського обласного управління лісового господарства, Поліського лісового офісу. Новини та розслідування журналістів свідчать про те, що у Поліському лісовому офісі є серйозні проблеми з кадровим забезпеченням. З метою з`ясування та розуміння причин, які лежать в основі зловживань та корупційних проявів з боку працівників тепер вже Поліського лісового офісу, який сформований з числа попередньо ліквідованого органу, а також з метою привернення уваги до згаданої проблеми, позивач потребує отримання запитуваної інформації. Запитувана інформація містить суспільний інтерес та повинна бути надана на запит.
		Позивач просить визнати відмову ДСГП «Ліси України» №19/4.3-2004 від 03.01.2024 протиправною та зобов`язати відповідача надати інформацію, що запитувалась у запиті від 21.12.2023, а саме: 1) штатний розпис Поліського лісового офісу станом на 01.12.2023 з зазначенням ПІБ співробітників, які займають відповідні посади; 2) про суми заробітних плат із зазначенням окладів і всі нарахування на зарплату по кожному із співробітників, керівників Поліського лісового офісу за період з 01.01.2023 до 01.12.2023, або надати копії розрахункових листів за вказаний період, впродовж п`яти робочих днів з моменту вступу рішення в законну силу, шляхом надсилання на електронну адресу.
		Ухвалою Волинського окружного адміністративного суду від 10.01.2024 прийнято позовну заяву до розгляду та відкрито провадження у справі, судовий розгляд справи ухвалено проводити за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін (а.с.36).
		В поданому до суду відзиві на позовну заяву (а.с.45-49) представник відповідача Багацький Є.Г. позов не визнав та просить відмовити у його задоволенні, зокрема, з таких підстав.
		Так, ДСГП «Ліси України» в цілях реалізації Закону №2939-VI є/може бути розпорядником публічної інформації:
		- щодо структури, принципів формування та розміру оплати праці, винагороди, додаткового блага їх керівника, заступника керівника, особи, яка постійно або тимчасово обіймає посаду члена виконавчого органу чи входить до складу наглядової ради;
		- щодо умов постачання товарів, послуг та цін на них;
		- про стан довкілля;
		- про якість харчових продуктів і предметів побуту;
		- про аварії, катастрофи, небезпечні природні явища та інші надзвичайні події, що сталися або можуть статися і загрожують здоров`ю та безпеці громадян;
		- що становить суспільний інтерес.
		За попередньо поданим ОСОБА_1 до ДСГП «Ліси України» запитом від 12.12.2023, у відповіді за вих.№9815/4,3-2023 від 19.12.2023 запитувачці було надано ґрунтовне роз`яснення з приводу того, розпорядником якої інформації може бути підприємство. Позивач вказану відповідь не оскаржила, а подала повторний запит від 21.12.2023 на отримання тієї ж інформації, зазначивши, що запитувана інформація містить суспільний інтерес. Проте, наведені позивачем доводи мають загальний, абстрактний характер.
		Крім того, ненадання запитуваної інформації було заходом, пропорційним меті дотримання правил кримінального провадження та конституційних принципів, адже очевидно, що розкриття цієї інформації та публічна дискусія з цього приводу до встановлення всіх обставин у визначеному законом порядку та їх оцінки судом, встановленим законом, здатні спричинити шкоду як розслідуванню у кримінальній справі, так і третім особам, інформація щодо яких може міститися у відповідних матеріалах. Таким чином, негативні наслідки від надання такої інформації переважають суспільний інтерес у її отриманні та можуть порушити права інших осіб. Відповідне обмеження було «необхідним у демократичному суспільстві» і підприємство мало правові підстави відмовити позивачеві в наданні запитуваної інформації з огляду на наявність сукупності визначених пунктами 1-3 частини другої статті 6 Закону №2939-VI підстав обмеження в доступі.
		В поданій до суду відповіді на відзив (а.с.65-67) позивач зазначила, що керівники філій, їх заступники прирівнюються до керівників та заступників державного підприємства, оскільки вони не є керівниками іншої юридичної особи, тому щодо них повинна надаватися інформація про розмір оплати праці.
		Крім того, відповідач у відповіді не зазначив підставу для відмови у наданні інформації та наполягає на тому, що відповідно до статті 13 Закону №2939-VI він не зобов`язаний надати запитувану інформацію. Проте, такі доводи є помилковими, оскільки є діюче положення частини п`ятої статті 6 Закону №2939-VI, а стаття 15 цього Закону додатково покладає зобов`язання на відповідача надавати інформацію, визначену положенням частини п`ятої статті 6 Закону №2939-VI.
		Позивач також просить критично ставитися до міркувань відповідача про те, що розголошення штатного розпису може нашкодити досудовому розслідуванню. До того ж, законодавець відносить штатний розпис як до складової структури підприємства, а отже запитувана інформація повинна надаватися відповідачем та є безумовно такою, яка містить суспільний інтерес.
		Інших заяв по суті справи чи клопотань про розгляд справи в судовому засіданні від учасників справи до суду не надходило.
		Відповідно до пункту 20 частини першої статті 4, частини другої, пункту 10 частини шостої статті 12, частин першої - третьої статті 257, частини п`ятої статті 262 Кодексу адміністративного судочинства України (далі  КАС України) справу розглянуто за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін за наявними у ній матеріалами, з урахуванням строків, визначених статтею 258 КАС України, та з урахуванням перебування головуючого судді у службовому відрядженні 08.03.2024, 10.03.2024-11.03.2024.
		Дослідивши письмові докази та письмові пояснення, викладені у заявах по суті справи, суд дійшов висновку, що позов необхідно задовольнити частково з таких мотивів та підстав.
		Судом встановлено, що 21.12.2023 позивач направила відповідачу запит про надання публічної інформації, у якому просила надати інформацію або документ, що містить інформацію про: 1) штатний розпис Поліського лісового офісу станом на 01.12.2023 з зазначенням ПІБ співробітників, які займають відповідні посади; 2) про суми заробітних плат із зазначенням окладів і всі нарахування на зарплату по кожному із співробітників, керівників Поліського лісового офісу за період з 01.01.2023 до 01.12.2023, або надати копії розрахункових листів за вказаний період (а. с.9-10).
		Листом від 03.01.2024 №19/4.3-2024 відповідач повідомив позивача про те, що запит не містить обґрунтованих доводів, які б свідчили про значний суспільний інтерес саме до зазначених у запиті питань, у зв`язку із чим повідомив про об`єктивну неможливість задоволення запиту на інформацію від 21.12.2023 в повному обсязі (а.с.11-12).
		При вирішенні спору суд застосовує такі нормативно-правові акти.
		Згідно із преамбулою Закону №2939-VI цей Закон визначає порядок здійснення та забезпечення права кожного на доступ до інформації, що знаходиться у володінні суб`єктів владних повноважень, інших розпорядників публічної інформації, визначених цим Законом, та інформації, що становить суспільний інтерес.
		Частиною першою статті 1 Закону №2939-VI визначено, що публічна інформація - це відображена та задокументована будь-якими засобами та на будь-яких носіях інформація, що була отримана або створена в процесі виконання суб`єктами владних повноважень своїх обов`язків, передбачених чинним законодавством, або яка знаходиться у володінні суб`єктів владних повноважень, інших розпорядників публічної інформації, визначених цим Законом.
		Відповідно до пункту 2 частини першої статті 5 Закону №2939-VI доступ до інформації забезпечується шляхом надання інформації за запитами на інформацію.
		За приписами частин першої - п`ятої статті 19 Закону №2939-VI запит на інформацію - це прохання особи до розпорядника інформації надати публічну інформацію, що знаходиться у його володінні. Запитувач має право звернутися до розпорядника інформації із запитом на інформацію незалежно від того, стосується ця інформація його особисто чи ні, без пояснення причини подання запиту. Запит на інформацію може бути індивідуальним або колективним. Запити можуть подаватися в усній, письмовій чи іншій формі (поштою, факсом, телефоном, електронною поштою) на вибір запитувача. Письмовий запит подається в довільній формі. Запит на інформацію має містити: 1) ім`я (найменування) запитувача, поштову адресу або адресу електронної пошти, а також номер засобу зв`язку, якщо такий є; 2) загальний опис інформації або вид, назву, реквізити чи зміст документа, щодо якого зроблено запит, якщо запитувачу це відомо; 3) підпис і дату за умови подання запиту в письмовій формі.
		Згідно із частинами першою, четвертою статті 22 Закону №2939-VI розпорядник інформації має право відмовити в задоволенні запиту в таких випадках: 1) розпорядник інформації не володіє і не зобов`язаний відповідно до його компетенції, передбаченої законодавством, володіти інформацією, щодо якої зроблено запит; 2) інформація, що запитується, належить до категорії інформації з обмеженим доступом відповідно до частини другої статті 6 цього Закону; 3) особа, яка подала запит на інформацію, не оплатила передбачені статтею 21 цього Закону фактичні витрати, пов`язані з копіюванням або друком; 4) не дотримано вимог до запиту на інформацію, передбачених частиною п`ятою статті 19 цього Закону. У відмові в задоволенні запиту на інформацію має бути зазначено: 1) прізвище, ім`я, по батькові та посаду особи, відповідальної за розгляд запиту розпорядником інформації; 2) дату відмови; 3) мотивовану підставу відмови; 4) порядок оскарження відмови; 5) підпис.
		Як вбачається із листа ДСГП «Ліси України» від 03.01.2024 №19/4.3-2024 (а.с.11-12) та відзиву на позовну заяву, позивачу фактично відмовлено у наданні інформації на запит від 21.12.2023, зокрема, з тих підстав, що відповідач не є розпорядником інформації в розумінні Закону №2939-VI та не наділений обов`язками щодо надання доступу до інформації, запитуваної позивачем. Крім того, відповідач заперечує, що запитувана інформація містить суспільний інтерес, а негативні наслідки від надання такої інформації переважають суспільний інтерес у її отриманні та можуть порушити права інших осіб.
		Позиція позивача полягає у тому, що доступ до запитуваної інформації не може бути обмежений та запитувана інформація містить суспільний інтерес.
		За приписами частини першої статті 13 Закону №2939-VI, із змінами, внесеними Законом України «Про внесення змін до деяких законів України щодо забезпечення відкритості інформації про розмір оплати праці в державних та комунальних компаніях» від 08.09.2021 №1723-ІХ (далі  Закон №1723-ІХ), розпорядниками інформації для цілей цього Закону визнаються:
		1) суб`єкти владних повноважень - органи державної влади, інші державні органи, органи місцевого самоврядування, органи влади Автономної Республіки Крим, інші суб`єкти, що здійснюють владні управлінські функції відповідно до законодавства та рішення яких є обов`язковими для виконання;
		2) юридичні особи, що фінансуються з державного, місцевих бюджетів, бюджету Автономної Республіки Крим, - стосовно інформації щодо використання бюджетних коштів;
		3) особи, якщо вони виконують делеговані повноваження суб`єктів владних повноважень згідно із законом чи договором, включаючи надання освітніх, оздоровчих, соціальних або інших державних послуг, - стосовно інформації, пов`язаної з виконанням їхніх обов`язків;
		4) суб`єкти господарювання, які займають домінуюче становище на ринку або наділені спеціальними чи виключними правами, або є природними монополіями, - стосовно інформації щодо умов постачання товарів, послуг та цін на них;
		5) юридичні особи публічного права, державні/комунальні підприємства або державні/комунальні організації, що мають на меті одержання прибутку, господарські товариства, у статутному капіталі яких більше 50 відсотків акцій (часток, паїв) прямо чи опосередковано належать державі та/або територіальній громаді, - щодо інформації про структуру, принципи формування та розмір оплати праці, винагороди, додаткового блага їх керівника, заступника керівника, особи, яка постійно або тимчасово обіймає посаду члена виконавчого органу чи входить до складу наглядової ради.
		Відповідно до частини другої статті 13 Закону №2939-VI до розпорядників інформації, зобов`язаних оприлюднювати та надавати за запитами інформацію, визначену в цій статті, у порядку, передбаченому цим Законом, прирівнюються суб`єкти господарювання, які володіють:
		1) інформацією про стан довкілля;
		2) інформацією про якість харчових продуктів і предметів побуту;
		3) інформацією про аварії, катастрофи, небезпечні природні явища та інші надзвичайні події, що сталися або можуть статися і загрожують здоров`ю та безпеці громадян;
		4) іншою інформацією, що становить суспільний інтерес (суспільно необхідною інформацією).
		Приписами частини третьої статті 13 Закону №2939-VI передбачено, що на розпорядників інформації, визначених у пунктах 2, 3, 4 частини першої та в частині другій цієї статті, юридичних осіб публічного права з числа розпорядників інформації, визначених у пункті 5 частини першої цієї статті, вимоги цього Закону поширюються лише в частині надання відповідної інформації за запитами.
		Згідно із частиною третьою статті 15 Закону №2939-VI (із змінами, внесеними Законом №1723-ІХ) визначені у пункті 5 частини першої статті 13 цього Закону державні чи комунальні підприємства, державні чи комунальні організації, що мають на меті одержання прибутку, господарські товариства, у статутному капіталі яких більше 50 відсотків акцій (часток, паїв) прямо чи опосередковано належать державі та/або територіальній громаді, щомісяця (не пізніше 5 числа наступного місяця) та за підсумками року (не пізніше 1 лютого наступного року) оприлюднюють на своєму офіційному веб-сайті інформацію про структуру, принципи формування та розмір оплати праці, винагороди, додаткового блага їх керівника, заступника керівника, особи, яка постійно або тимчасово обіймає посаду члена виконавчого органу чи входить до складу наглядової ради, із зазначенням дати оприлюднення і оновлення такої інформації.
		Як вбачається із розміщеної на веб-сайті Верховної Ради України пояснювальної записки до проєкту Закону України «Про внесення змін до деяких законодавчих актів щодо забезпечення відкритості інформації про розмір оплати праці в державних компаніях» (за результатами розгляду якого Верховною Радою України ухвалено Закон №1723-ІХ), найбільшим власником активів в Україні на сьогодні є держава. Зокрема, за останніми оцінками в понад 3500 об`єктів різної організаційно-правової форми держава має більшу частку власності. В той же час, недостатня якість механізмів контролю діяльності державних підприємств і товариств стали джерелом корупційних ризиків та збитків держави. Зазначене підтверджується багаточисленними публікаціями в засобах масової інформації, гучними кримінальними провадженнями тощо. З метою мінімізації відповідних ризиків в Україні було розпочато реформу управління державними підприємствами, головною метою якої є забезпечення прозорості діяльності та звітування державних підприємств, покращення операційних та фінансових результатів. 
		На сьогодні згідно з частиною п`ятою статті 6 Закону не може бути обмежено доступ до інформації про розпорядження бюджетними коштами, володіння, користування чи розпорядження державним, комунальним майном, у тому числі до копій відповідних документів, умови отримання цих коштів чи майна, прізвища, імена, по батькові фізичних осіб та найменування юридичних осіб, які отримали ці кошти або майно. До розпорядників публічної інформації відповідно до статті 13 цього Закону віднесено юридичних осіб, що фінансуються з державного, місцевих бюджетів, бюджету Автономної Республіки Крим, але виключно стосовно інформації щодо використання бюджетних коштів. Водночас зазначені положення не поширюються на небюджетні кошти, що спрямовуються на оплату праці керівників компаній, заснованих державою, або господарських товариств, у статутному капіталі яких більше 50 відсотків акцій (часток, паїв) прямо чи опосередковано належать державі та/або територіальній громаді. Наявність об`єктивної інформації про розмір винагороди за роботу керівництва державних компаній має сприяти дієвому контролю за ефективним витрачанням публічних коштів. Однак, така інформація досі залишається закритою для суспільства.
		Тому в законопроєкті передбачені відповідні зміни, спрямовані на забезпечення відкритості та доступу до інформації про принципи формування та розмір оплати праці, винагороди, додаткового блага керівників та інших посадових осіб юридичної особи публічного права, державного підприємства, державного господарського товариства, що безумовно буде сприяти прозорості їх діяльності, запобіганню корупційним правопорушенням та надасть громадськості законні підстави для отримання достовірної та повної інформації про витрачання коштів у державних компаніях.
		З урахуванням наведеного, відповідач ДСГП «Ліси України» в розумінні пункту 5 частини першої статті 13 Закону №2939-VI (із змінами, внесеними Законом №1723-ІХ) є/може бути розпорядником щодо інформації про структуру, принципи формування та розмір оплати праці, винагороди, додаткового блага його керівника, заступника керівника, особи, яка постійно або тимчасово обіймає посаду члена виконавчого органу чи входить до складу наглядової ради.
		Водночас, у запиті від 21.12.2023 позивач просила надати інформацію про суми заробітних плат із зазначенням окладів і всі нарахування на зарплату по кожному із співробітників, керівників Поліського лісового офісу за період з 01.01.2023 до 01.12.2023, або надати копії розрахункових листів за вказаний період (а.с.8-10).
		Пунктами 1.1, 1.5, 6.1, 6.5 Положення про Поліський лісовий фонд, затвердженого наказом ДСГП «Ліси України» від 15.08.2023 №1445 (а.с. 55-61), визначено, що Поліський лісовий офіс (далі  Офіс) є самостійним структурним підрозділом ДП «Ліси України» (далі  Підприємство). Чисельність працівників Офісу визначається штатним розписом, затвердженим Генеральним директором Підприємства. Офіс очолює директор, який призначається на посаду і звільняється з посади наказом Генерального директора Підприємства. Директор офісу визначає коло обов`язків для кожного працівника Офісу, розробляє посадові інструкції згідно з цим положенням та подає їх на затвердження Генеральному директору Підприємства.
		З цього вбачається, що відповідач володіє інформацією, щодо якої позивачем зроблено запит.
		Проте, буквальне тлумачення пункту 5 частини першої статті 13 та частини третьої статті 15 Закону №2939-VI (із змінами, внесеними Законом №1723-ІХ) дає підстави дійти висновку про те, що відповідач є розпорядником щодо інформації про структуру, принципи формування та розмір оплати праці, винагороди, додаткового блага не усіх без винятку працівників, а лише щодо керівника, заступника керівника, особи, яка постійно або тимчасово обіймає посаду члена виконавчого органу чи входить до складу наглядової ради.
		Відтак, оскільки у запиті від 23.12.2023 позивач просила надати інформацію про оплату праці по кожному із співробітників та керівників Поліського лісового фонду, які не обіймають посад, визначених у пункті 5 частини першої статті 13, частині третій статті 15 Закону №2939-VI (із змінами, внесеними Законом №1723-ІХ), тому суд відхиляє доводи позивача про те, що існують законодавчі обмеження щодо заборони доступу до запитуваної позивачем інформації, та звертає увагу, що у спірних правовідносинах підлягають застосуванню саме приписи пункту 5 частини першої статті 13, частини третьої статті 15 Закону №2939-VI (із змінами, внесеними Законом №1723-ІХ). При цьому, на запитувану позивачем інформацію не можуть бути поширені положення частини п`ятої статті 6 Закону №2939-VI.
		З матеріалів справи вбачається, що спірним є питання про те, чи становить запитувана позивачем інформація суспільний інтерес та чи є відповідач розпорядником запитуваної інформації в розумінні пункту 4 частини другої статті 13 Закону №2939-VI.
		Згідно із частинами першою, другою статті 29 Закону України «Про інформацію» від 02.10.1992 №2657-ХІІ інформація з обмеженим доступом може бути поширена, якщо вона є суспільно необхідною, тобто є предметом суспільного інтересу, і право громадськості знати цю інформацію переважає потенційну шкоду від її поширення. Предметом суспільного інтересу вважається інформація, яка свідчить про загрозу державному суверенітету, територіальній цілісності України; забезпечує реалізацію конституційних прав, свобод і обов`язків; свідчить про можливість порушення прав людини, введення громадськості в оману, шкідливі екологічні та інші негативні наслідки діяльності (бездіяльності) фізичних або юридичних осіб тощо.
		Велика Палата Верховного Суду у постанові від 08.07.2021 у справі №9901/235/20 зазначила, що визначення того, що може становити предмет суспільного інтересу, буде залежати від обставин кожної справи. Суспільний інтерес виникає щодо питань, які впливають на громадськість настільки, що вона може на законних підставах цікавитися ними, які привертають її увагу або які значно стосуються її, особливо якщо такі питання впливають на добробут громадян чи життя громади. Це також стосується питань, здатних призвести до значних суперечок щодо важливих соціальних викликів або проблем, про які громадськість бажатиме отримати інформацію. Суспільний інтерес не може зводитися до прагнення громадськості отримати інформацію про приватне життя інших людей або до бажання аудиторії дізнатися сенсацію чи навіть до вуаєризму. Для того, щоби з`ясувати, чи має документ важливе загальне значення, необхідно оцінити його в цілому з урахуванням контексту, в якому він з`являється.
		З огляду на характер суспільно необхідної інформації законодавство не надає вичерпного визначення цього поняття. Гнучкість законодавства в цьому аспекті виправдано надає судам можливість визначати, чи є конкретна інформація суспільно необхідною, з врахуванням індивідуальних обставин справи.
		Таким чином, оцінюючи конкретну інформацію на предмет наявності суспільного інтересу до неї, суди повинні застосовувати певні критерії.
		Так, наприклад, інформація може вважатись суспільно необхідною, якщо її поширення сприяє:
		1) дискусії з питань, що хвилюють суспільство чи його частину, необхідності роз`яснення питань, які важливі для актуальної суспільної дискусії;
		2) з`ясуванню та розумінню причин, які лежать в основі рішень, які приймає державний орган, орган місцевого самоврядування, його службова чи посадова особа;
		3) посиленню підзвітності і підконтрольності влади суспільству загалом, у тому числі шляхом забезпечення прозорості процесу підготовки і прийняття владних рішень;
		4) дієвому контролю за надходженням та витрачанням публічних коштів, розпорядженням державним або комунальним майном, розподіленням соціальних благ;
		5) запобіганню розтраті, привласненню публічних коштів і майна, запобіганню незаконному особистому збагаченню публічних службовців;
		6) захисту навколишнього середовища, виявленню завданої або можливої шкоди екології, обізнаності суспільства про дійсний стан довкілля та чинники, які на нього впливають;
		7) виявленню ризиків для здоров`я людей, для громадської безпеки і порядку, запобігання їм та їх наслідкам;
		8) виявленню шкідливих для людини наслідків діяльності (бездіяльності) фізичних або юридичних осіб;
		9) інформуванню про діяльність органів публічної влади (державних органів, органів місцевого самоврядування), про їхні внутрішні правила, організацію роботи тощо;
		10) інформуванню про діяльність та поведінку публічних осіб, тобто осіб, які обіймають посади публічної служби та/або користуються публічними ресурсами, а також, у ширшому значенні, осіб, які відіграють певну роль у громадському житті - в політиці, економіці, мистецтві, соціальній сфері, спорті чи у будь-якій іншій сфері;
		11) викриттю недоліків у діяльності органів публічної влади, їхніх працівників;
		12) виявленню порушень прав людини, зловживання владою, корупційних правопорушень, неетичної поведінки публічних службовців, невиконання (чи неналежного, недбалого виконання) ними своїх обов`язків, дискримінації за будь-якою ознакою;
		13) інноваціям, науковим дослідженням;
		14) економічному розвитку, підприємницькій діяльності, інвестиціям;
		15) виявленню фактів введення громадськості в оману.
		Крім того, визначаючи те, чи є інформація суспільно необхідною, суди повинні враховувати:
		1) особу запитувача. Якщо інформацію запитує журналіст або особа, яка, користуючись сучасними засобами комунікації, створює площадку для суспільного обговорення важливих питань, систематично інформує суспільство про суспільні події, представник громадської організації, це є додатковим аргументом на користь наявності суспільного інтересу запитуваної інформації;
		2) кількість осіб (фізичних чи юридичних), яких стосується запитувана інформація. Так, наприклад, інформація про структуру тарифу оплати комунальних послуг стосується кожного члена територіальної громади, на яку поширюється відповідне рішення. Тому чим більша кількість осіб, на чиї права, обов`язки та інтереси впливає запитувана інформація, тим більший суспільний інтерес до неї;
		3) наявність суспільної дискусії на момент отримання розпорядником інформації запиту (стосується актуальної дискусії, яка ведеться, наприклад, у засобах масової інформації, парламенті чи місцевій раді);
		4) час, який минув з моменту створення інформації/документа. Так, чим більше часу проходить з моменту створення інформації/документа, тим меншою, здебільшого, є потенційна шкода в розголошенні і, відповідно, тим більше перевага надається розкриттю інформації;
		5) чим менша ймовірність завдання шкоди, тим більша перевага надається розкриттю інформації;
		6) якщо інформація стосується публічного діяча або особи, яка претендує на зайняття публічної посади, то це додатковий аргумент на користь розкриття інформації. Така інформація може бути обмежена в доступі лише через серйозні обставини та високу ймовірність завдання істотної шкоди. Публічними діячами у цьому контексті можуть вважатись особи, які обіймають посади публічної служби (посади в державних органах, органах місцевого самоврядування) або користуються державними ресурсами, а також усі ті, хто відіграє певну роль у суспільному житті (у галузі політики, економіки, мистецтва, соціальній сфері, спорті чи в будь-якій іншій галузі). Чим вищою є посада публічної служби, яку займає особа або на яку претендує особа, тим меншою є можливість обмеження доступу до інформації про неї;
		7) лише дуже серйозні доводи на користь суспільного інтересу в розголошенні інформації можуть переважити можливу шкоду інтересам захисту права на невтручання в особисте життя та захисту персональних даних, коли йдеться про так звані вразливі персональні дані (дані про расове або етнічне походження, політичні, релігійні або світоглядні переконання, членство в політичних партіях та професійних спілках, засудження до кримінального покарання, а також дані, що стосуються здоров`я, статевого життя, біометричних або генетичних даних) (вказані роз`яснення викладені у пункті 6.4 постанови Пленуму Вищого адміністративного суду України від 29.09.2016 №10 «Про практику застосування адміністративними судами законодавства про доступ до публічної інформації»).
		Враховуючи обставини цієї справи та особу запитувача, яка є журналістом, суд дійшов переконливого висновку про те, що запитувана позивачем інформація щодо штатного розпису та оплати праці керівників та співробітників Поліського лісового офісу як структурного підрозділу ДСГП «Ліси України» становить суспільний інтерес (тобто, є суспільно необхідною інформацією), позаяк поширення такої інформації, зокрема, сприяє прозорості діяльності вказаного підприємства, запобіганню корупційним правопорушенням та надасть громадськості законні підстави для отримання достовірної та повної інформації про витрачання коштів у державному підприємстві.
		Відтак, у спірних правовідносинах відповідач є розпорядником запитуваної інформації в розумінні пункту 4 частини другої статті 13 Закону №2939-VI, а тому фактична відмова відповідача у наданні інформації (лист від 03.01.2024 №19/4.3-2024) з тих підстав, що запитувана позивачем інформація не становить суспільного інтересу, є протиправною.
		За змістом частини другої статті 6 Закону №2939-VI обмеження доступу до інформації здійснюється відповідно до закону при дотриманні сукупності таких вимог:
		1) виключно в інтересах національної безпеки, територіальної цілісності або громадського порядку з метою запобігання заворушенням чи кримінальним правопорушенням, для охорони здоров`я населення, для захисту репутації або прав інших людей, для запобігання розголошенню інформації, одержаної конфіденційно, або для підтримання авторитету і неупередженості правосуддя;
		2) розголошення інформації може завдати істотної шкоди цим інтересам;
		3) шкода від оприлюднення такої інформації переважає суспільний інтерес в її отриманні.
		Велика Палата Верховного Суду у постанові від 18.01.2024 у справі №990/161/23 вказала, що запровадження обмеження доступу до конкретної інформації за результатами розгляду запиту на інформацію допускається лише за умови застосування вимог пунктів 1-3 частини другої статті 6 Закону №2939-VI.
		При аналізі відповідних справ Європейський суд з прав людини та вітчизняні суди застосовують «трискладовий тест», щоб визначити, чи було обґрунтованим обмеження в доступі до інформації. «Трискладовий тест» є юридичною конструкцією- засобом перевірки наявності необхідних умов для обмеження доступу до інформації. Іншими словами, обмеження доступу до публічної інформації без застосування «трискладового тесту» є незаконним і порушує право особи на інформацію.
		«Трискладовий тест» є умовною назвою, яка прямо не згадана в українському законі. «Трискладовий» тому, що складається з трьох складових-умов, наявність яких (усіх разом) вимагається для обмеження доступу до інформації. Таким чином, передумовою для встановлення відкритості чи обмеження інформації є застосовування до такої інформації «трискладового тесту».
		Для визначення можливості обмеження доступу до інформації застосовується «трискладовий тест» за частиною другою статті 6 Закону №2939-VI. Якщо розпорядник інформації встановив, що запитувана інформація є інформацією з обмеженим доступом, такий розпорядник інформації має встановити вид інформації з обмеженим доступом, за якою звернувся запитувач (конфіденційна, таємна або службова). Наступний крок - потрібно визначити, чи запитувана інформація стосується інтересів національної безпеки, територіальної цілісності або громадського порядку, чи можливі заворушення або злочини при наданні доступу до запитуваної інформації, чи в інтересах охорони здоров`я населення може обмежуватись доступ до цієї інформації, чи не постраждає репутація або права інших людей у результаті надання доступу до цієї інформації, чи отримано запитувану інформацію конфіденційно, чи стосується така інформація питання авторитету й неупередженості правосуддя. Якщо на всі поставлені питання відповідь негативна, розпорядник інформації надає доступ до запитуваної інформації. Якщо хоча б на одне з поставлених вище питань є позитивна відповідь - розпорядник інформації має визначити, чи не буде розголошенням запитуваної інформації завдана істотна шкода зазначеним інтересам, наявність яких у запитуваній інформації він встановив. Якщо відповідь на це питання негативна, розпорядник інформації надає запитувачу доступ до зазначеної інформації.
		Якщо відповідь на це питання позитивна, розпорядник інформації визначає: чи переважає шкода від оприлюднення такої інформації над суспільним інтересом у її отриманні. При позитивній відповіді на питання запитувачу інформації буде відмовлено в наданні доступу до запитуваної інформації. При негативній відповіді розпорядник інформації надає запитувачу доступ до запитуваної інформації .
		Таким чином, передумовою для встановлення відкритості чи обмеження інформації, є застосовування до такої інформації «трискладового тесту». Відсутність висновку розпорядника інформації щодо наявності хоча б однієї з наведених вище трьох підстав означає, що відмова в доступі до публічної інформації є необґрунтованою.
		Аналогічну правову позицію викладено в постанові Великої Палати Верховного Суду від 24.01.2019 у справі № 9901/510/18.
		Положення частини другої статті 6 Закону №2939-VI передбачають вимоги до обмеження доступу до інформації, а не підстави для надання такого доступу. Такий підхід ґрунтується на тому, що статтею 1 цього Законузакріплена презумпція відкритості публічної інформації, доступ до якої може бути обмеженою лише у разі, якщо розпорядник інформації обґрунтує це на підставі «трискладового тесту». Отже, тягар доведення того, що доступ до інформації може бути обмежений, покладається на розпорядника публічної інформації. Таким чином, відмова у наданні інформації є обґрунтованою у разі, якщо розпорядник в листі вказує, якому саме з інтересів загрожує розголошення запитуваної інформації, в чому полягає істотність шкоди цим інтересам від її розголошення, чому шкода від оприлюднення такої інформації переважає право громадськості знати цю інформацію в інтересах національної безпеки, економічного добробуту чи прав людини (вказана правова позиція викладена у постанові Верховного Суду від 05.04.2023 у справі №420/27593/21).
		У відзиві на позову заяву представник відповідача стверджує, що негативні наслідки від надання запитуваної інформації переважають суспільний інтерес у її отриманні та можуть порушити права інших осіб; відповідне обмеження було «необхідним у демократичному суспільстві» і підприємство мало правові підстави відмовити позивачеві в наданні запитуваної інформації з огляду на наявність сукупності визначених пунктами 1-3 частини другої статті 6 Закону №2939-VI підстав обмеження в доступі.
		Суд відхиляє вказані доводи представника відповідача з огляду на те, що, як вбачається із змісту листа від 03.01.2024 №19/4.3-2024 (а.с.11-12), відповідач фактично відмовив у задоволенні запиту на публічну інформацію без застосування «трискладового тесту». Водночас, враховуючи наведені вище доводи представника відповідача (щодо наявності сукупності визначених пунктами 1-3 частини другої статті 6 Закону №2939-VI підстав обмеження в доступі запитуваної інформації), правову оцінку яким суд у межах цієї справи надати не може у зв`язку із тим, що відповідач взагалі не застосовував «трискладового тесту», тому належним способом захисту порушеного права позивача є зобов`язання відповідача як розпорядника інформації повторно розглянути запит і надати на нього обґрунтовану відповідь із застосуванням «трискладового тесту».
		Якщо під час розгляду справи в суді буде з`ясовано, що відмовляючи у задоволенні запиту на інформацію розпорядник не застосовував «трискладового тесту» або застосував його лише частково, то це є підставою для визнання такої відмови розпорядника протиправною. У такому разі суд також може зобов`язати розпорядника інформації повторно розглянути запит і надати на нього обґрунтовану відповідь із застосуванням «трискладового тесту» відповідно до частини другої статті 6 Закону №2939-VI (такі роз`яснення були надані у пункті 6.2 постанови Пленуму Вищого адміністративного суду України від 29.09.2016 №10 «Про практику застосування адміністративними судами законодавства про доступ до публічної інформації»).
		З урахуванням встановлених обставин справи та наведених норм чинного законодавства України, суд дійшов висновку про протиправність фактичної відмови відповідача (як розпорядника публічної інформації в розумінні пункту 4 частини другої статті 13 Закону №2939-VI) у задоволенні запиту позивача на інформацію, позаяк при наданні відповіді відповідач дійшов безпідставного висновку про те, що запитувана інформація не становить суспільного інтересу, а також не дотримав вимог частини другої статті 6 Закону №2939-VI (тобто, не застосовував «трискладового тесту»), тому з наведених вище підстав, на підставі наданих статтею 245 КАС України суду повноважень, позовні вимоги належить задовольнити частково у спосіб прийняття судом рішення про визнання протиправними дій ДСГП «Ліси України» щодо відмови позивачу у наданні інформації на запит від 21.12.2023, зобов`язання відповідача повторно розглянути запит позивача від 21.12.2023 та надати на нього обґрунтовану відповідь із застосуванням «трискладового тесту», тобто вимог частини другої статті 6 Закону №2939-VI, з урахуванням правової оцінки, наданої судом, та про відмову у задоволенні решти позовних вимог.
		Згідно із частинами першою, третьою статті 139 КАС України при задоволенні позову сторони, яка не є суб`єктом владних повноважень, всі судові витрати, які підлягають відшкодуванню або оплаті відповідно до положень цього Кодексу, стягуються за рахунок бюджетних асигнувань суб`єкта владних повноважень, що виступав відповідачем у справі, або якщо відповідачем у справі виступала його посадова чи службова особа. При частковому задоволенні позову судові витрати покладаються на обидві сторони пропорційно до розміру задоволених позовних вимог. При цьому суд не включає до складу судових витрат, які підлягають розподілу між сторонами, витрати суб`єкта владних повноважень на правничу допомогу адвоката та сплату судового збору.
		Відтак, враховуючи, що позовні вимоги задоволені частково, тому на користь позивача необхідно стягнути за рахунок бюджетних асигнувань відповідача судовий збір в розмірі 605,60грн, що був сплачений платіжною інструкцією від 05.01.2024 в сумі 1211,20грн (а.с.7, 15).
		Керуючись статтями 243 - 246, 262 КАС України, суд 
		 
		ВИРІШИВ:
		 
		Позов задовольнити частково.
		Визнати протиправними дії Державного спеціалізованого господарського підприємства «Ліси України» щодо відмови ОСОБА_1 у наданні інформації на запит від 21 грудня 2023 року.
		Зобов`язати Державне спеціалізоване господарське підприємство «Ліси України» (01601, м.Київ, вул.Руставелі Шота, 9А, ідентифікаційний код 44768034) повторно розглянути запит ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 , реєстраційний номер облікової картки платника податків НОМЕР_1 ) від 21 грудня 2023 року та надати на нього обґрунтовану відповідь із застосуванням «трискладового тесту», тобто вимог частини другої статті 6 Закону України «Про доступ до публічної інформації» від 13 січня 2011 року №2939-VI, з урахуванням правової оцінки, наданої судом.
		В задоволенні решти позовних вимог відмовити.
		Стягнути з Державного спеціалізованого господарського підприємства «Ліси України» (01601, м.Київ, вул.Руставелі Шота, 9А, ідентифікаційний код 44768034) за рахунок бюджетних асигнувань на користь ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 , реєстраційний номер облікової картки платника податків НОМЕР_1 ) судовий збір в розмірі 605 гривень 60 копійок (шістсот п`ять гривень шістдесят копійок).
		Рішення набирає законної сили в порядку та строки, визначені статтею 255 КАС України, та може бути оскаржене в апеляційному порядку у спосіб подання апеляційної скарги до Восьмого апеляційного адміністративного суду через Волинський окружний адміністративний суд протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення.
		 
		Суддя В.М. Валюх

</body>
</html>

Логін:
Для помилки:

Пароль:
Для помилки:

Ваше ім'я:
Для помилки:

Ваш e-mail:
Для помилки:

Повідомлення:
Для помилки:

Введіть в поле результат арифметичного виразу:
Для помилки:

Зачекайте, будь ласка...