Єдиний державний реєстр судових рішень

Доступ до Реєстру здійснюється в тестовому (обмеженому) режимі. Для запобігання загрозам життю і здоров'ю суддів та учасників судового процесу, а також у разі виявлення ознак кіберзагрози, доступ до Реєстру або окремих рішень у ньому може бути обмежено.

Ласкаво просимо, !

Категорія справи № 522/2590/23 : Цивільні справи (з 01.01.2019); Справи позовного провадження; Справи у спорах, пов’язаних із застосуванням Закону України «Про захист прав споживачів».
Надіслано для оприлюднення: 14.03.2024. Зареєстровано: 14.03.2024. Забезпечено надання загального доступу: 15.03.2024.

Номер судового провадження: 2/522/1479/24

<!DOCTYPE HTML PUBLIC "-//W3C//DTD HTML 4.01 Transitional//DE" "http://www.w3.org/TR/html4/loose.dtd">
<html>
	<head>
		<meta http-equiv="content-type" content="text/html; charset=utf-8" />
		<meta name="generator" content="Rtf2Html Converter" />
		<title>
			Єдиний державний реєстр судових рішень
		</title>
	</head>
	<body>
		 
		Справа № 522/2590/23
		Провадження № 2/522/1479/24
		 
		 
		РІШЕННЯ
		ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
		29 лютого 2024 року                                 м. Одеса 
		Приморський районний суд м. Одеси у складі:
		головуючого судді Павлик І.А.,
		за участю:
		секретаря судового засідання  Запольської А.М.,
		сторони в судове засідання не з?явились,
		 
		розглянувши у відкритому судовому засіданні справу за позовом ОСОБА_1 до Акціонерного товариства «Державний ощадний банк України» в особі філії  Одеське обласне управління Акціонерного товариства «Ощадбанк» про захист прав споживачів та визнання кредитного договору недійсним,
		 
		ВСТАНОВИВ:
		 
		09.02.2023 до Приморського районного суду м. Одеси надійшов позов ОСОБА_1 до АТ«Державний ощадний банк України» в особі філії  Одеське обласне управління АТ«Ощадбанк» про захист прав споживачів та визнання кредитного договору недійсним.
		Позовні вимогиобґрунтовано тим,що 05.09.2006між ВАТ"Державнийощадний банкУкраїни"(правонаступникАТ «Державнийощадний банкУкраїни»)в особізаступника начальникафілії Одеськогообласного управлінняАТ «Ощадбанк»Косевича О.Р.та ОСОБА_1 укладено кредитнийдоговір №894-н,відповідно доумов якогоїй наданокредит всумі 35000,00доларів СШАпід 13%річних зістроком поверненнядо 05.09.2021. Посилаючисьна ЗаконУкраїни "Прозахист правспоживачів",п.2ч.1,п.3.3Правил наданнябанками інформаціїспоживачу проумови кредитуваннята сукупнувартість кредитувід 2007року №168,частину першустатті 203,частини першу,другу статті215ЦК України,вважає кредитнийдоговір недійсним,оскільки принаданні кредитубанк недотримався положеньст.11Закону України«Про захистправ споживачів»,ч.5ст.49Закону України«Про банкита банківськудіяльність»,в зв`язкуз чимпросила визнати кредитний договір№ 894-ннедійсним.
		 
		17.02.2023 ухвалою суду відкрито провадження у справі в порядку загального позовного провадження.
		 
		17.02.2023 від представника позивача надійшла заява про забезпечення позову, шляхом заборони вчиняти будь-які реєстраційні та виконавчі дії, спрямовані на примусову реалізацію нерухомого майна, а саме нежитлової будівлі, яка знаходиться за адресою: АДРЕСА_1 .
		 
		21.02.2023 ухвалою суду у задоволенні заяви представника позивача про забезпечення позову відмовлено.
		 
		14.03.2023 від представника відповідача надійшов відзив на позовну заяву, у якому у задоволенні позовних вимог просить відмовити у повному обсязі та застосувати строк позовної давності.
		12.07.2023 від позивача на електронну пошту суду надійшла заява про витребування доказів, яка залишена судом без розгляду, оскільки не містить ЄЦП.
		 
		20.07.2023 від представника позивача надійшла заява про призначення судової економічної експертизи.
		 
		28.08.2023 від представника відповідача надійшли заперечення на заяву про витребування доказів та заяву про призначення судової економічної експертизи.
		 
		05.12.2023 ухвалою суду у задоволенні клопотання представника позивача про призначення у справі судової економічної експертизи відмовлено.
		 
		05.12.2023 ухвалою суду закрито підготовче провадження та призначено розгляд справи по суті.
		 
		28.02.2024 від представника позивача надійшла заява про розгляд справи без участі сторони позивача.
		Дослідивши матеріали справи та оцінивши зібрані у справі докази, виходячи зі свого внутрішнього переконання, яке ґрунтується на повному та всебічному дослідженні обставин справи в їх сукупності, суд дійшов наступних висновків.
		Судом установлено, що 05.09.2006 між ВАТ "Державний ощадний банк України" (правонаступник АТ «Державний ощадний банк України») в особі заступника начальника філії Одеського обласного управління АТ «Ощадбанк» Косевича О.Р. та ОСОБА_1 укладено кредитний договір № 894-н, відповідно до умов якого ОСОБА_1 надано кредит в сумі 35000, 00 доларів США під 13 % річних зі строком повернення до 05.09.2021.
		В той же день між банком та ОСОБА_1 було укладено іпотечний договір, за умови якого ОСОБА_1 в забезпечення виконання своїх кредитних зобов`язань передала в іпотеку банку належне їй нерухоме майно, а саме житловий будинок з надвірними спорудами, що знаходиться за адресою: АДРЕСА_2 . 
		Рішенням Біляївського районного суду Одеської області від 24.12.20212 у справі №1506/4284/2012, яке набрало законної сили, стягнуто з ОСОБА_1 на користь ПАТ «Державний ощадний банк України» заборгованість за вищевказаним кредитним договором у розмірі 39120, 14 доларів США та 4320,32 грн, яка складається з: 22 714,11 дол. США  залишок заборгованості за кредитом; 7 354,65 дол. США  прострочена заборгованість за кредитом; 5 816,28 дол. США  заборгованість за відсотками; 3 120,00 грн  заборгованість за комісією; 1 203,76 дол. США (9 617,92 грн) заборгованість за пеню за відсотками; 2 031,34 дол. США (16 230,20 грн) заборгованість за пенею по основному боргу; 1 200,32 грн заборгованість за пенею за комісією.
		Частиною першоюстатті 15 ЦК України визначено право кожної особи на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання.
		Відповідно до частини першоїстатті 16 ЦК України, частини першоїстатті 3 ЦПК Україникожна особа має право в порядку, встановленому законом, звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів.
		Згідно з частиною першоюстатті 509 ЦК Українизобов`язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов`язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від вчинення певної дії (негативне зобов`язання), а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов`язку.
		За положеннямистатей 626-628 ЦК Українидоговором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків. Сторони є вільними в укладенні договору з урахуванням вимог цьогоКодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості. Зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов`язковими відповідно до актів цивільного законодавства.
		Відповідно до частин першої-п`ятоїстатті 203 ЦК Українизміст правочину не може суперечити цьому Кодексу, іншим актам цивільного законодавства, а також інтересам держави і суспільства, його моральним засадам. Особа, яка вчиняє правочин, повинна мати необхідний обсяг цивільної дієздатності. Волевиявлення учасника правочину має бути вільним і відповідати його внутрішній волі. Правочин має вчинятися у формі, встановленій законом. Правочин має бути спрямований на реальне настання правових наслідків, що обумовлені ним.
		Згідно з частинами першою та другоюстатті 215 ЦК Українипідставою недійсності правочину є недодержання в момент вчинення правочину стороною (сторонами) вимог, які встановлені частинами першою-третьою, п`ятою та шостоюстатті 203 цього Кодексу.
		Відповідно достатті 1054 ЦК Україниза кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов`язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірі та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов`язується повернути кредит та сплатити проценти. До відносин за кредитним договором застосовуються положення параграфа 1 цієї глави, якщо інше не встановлено цим параграфом і не випливає із суті кредитного договору.
		Відповідно до частин першої, другоїстатті 18 Закону України «Про захист прав споживачів»у редакції, чинній на час виникнення спірних правовідносин, продавець (виконавець, виробник) не повинен включати у договори із споживачем умови, які є несправедливими. Умови договору є несправедливими, якщо всупереч принципу добросовісності його наслідком є істотний дисбаланс договірних прав та обов`язків на шкоду споживача.
		Згідно з частиною п`ятоюстатті 11 Закону України «Про захист прав споживачів»у редакції, чинній на час виникнення спірних правовідносин, до несправедливих відносяться положення договорів, згідно з якими: для надання кредиту необхідно передати як забезпечення повну суму або частину суми кредиту чи використати її повністю або частково для покладення на депозит, або викупу цінних паперів, або інших фінансових інструментів, крім випадків, коли споживач одержує за таким депозитом, такими цінними паперами чи іншими фінансовими інструментами таку ж або більшу відсоткову ставку, як і ставка за його кредитом; споживач зобов`язаний під час укладення договору укласти інший договір з кредитодавцем або третьою особою, визначеною кредитодавцем, крім випадків, коли укладення такого договору вимагається законодавством та/або коли витрати за таким договором прямо передбачені у складі сукупної вартості кредиту для споживача; передбачаються зміни в будь-яких витратах за договором, крім відсоткової ставки; встановлюються дискримінаційні стосовно споживача правила зміни відсоткової ставки.
		За змістом наведених статей11, 18 Закону України «Про захист прав споживачів»до договорів зі споживачами про надання споживчого кредиту застосовуються положення цьогоЗаконупро несправедливі умови в договорах, зокрема про встановлення обов`язкових для споживача умов, з якими він не мав реальної можливості ознайомитися перед укладенням договору; надання продавцю (виконавцю, виробнику) права в односторонньому порядку змінювати умови договору на власний розсуд або на підставах, не зазначених у договорі; передбачення зміни в будь-яких витратах за договором, крім відсоткової ставки. Продавець (виконавець, виробник) не повинен включати в договори зі споживачем умови, які є несправедливими. Умови договору є несправедливими, якщо всупереч принципу добросовісності його наслідком є істотний дисбаланс договірних прав та обов`язків на шкоду споживача. Якщо положення договору визнано несправедливим, включаючи ціну договору, таке положення може бути змінене або визнане недійсним. Положення, що було визнане недійсним, вважається таким з моменту укладення договору.
		Одними із загальних засад цивільного законодавства є справедливість, добросовісність та розумність (пункт 6 частини першоїстатті 3 ЦК України). Отже, дії учасників цивільних правовідносин мають бути добросовісними, тобто відповідати певному стандарту поведінки, що характеризується чесністю, відкритістю і повагою інтересів іншої сторони договору або відповідного правовідношення.
		Звертаючись до суду з позовом, позивач як на підставу позову посилався на те, що укладений між банком та ним оспорюваний договір слід визнати недійсним, оскільки він суперечить вимогамЗаконів України «Про захист прав споживачів»та «Про банки і банківську діяльність»,зокрема при укладенні договорів, банк не надав позичальнику повної та доступної інформації що до умов кредитивання, сукупну вартість кредиту, що є істотною умовою договору.
		З тексту рішення Біляївського районного суду Одеської області від 24.12.20212 у справі №1506/4284/2012 вбачається, що у судовому засіданні відповідачка ОСОБА_1 позовні вимоги визнала та просила розстрочити виконання рішення суду.
		Велика Палата Верховного Суду у постанові від 26.01.2021 у справі № 522/1528/15-ц звернула увагу, що застосування конкретного способу захисту цивільного права залежить як від змісту права чи інтересу, за захистом якого звернулася особа, так і від характеру його порушення, невизнання або оспорення. Такі право чи інтерес мають бути захищені судом у спосіб, який є ефективним, тобто таким, що відповідає змісту відповідного права чи інтересу, характеру його порушення, невизнання або оспорення та спричиненим цими діяннями наслідкам. Спосіб захисту порушеного права або інтересу має бути таким, щоб у позивача не виникала необхідність повторного звернення до суду. Тому спосіб захисту інтересу, передбачений пунктом 1 частини другої статті 16 ЦК України, може застосовуватися лише в разі недоступності позивачу можливості захисту його права.
		Задоволення позову про визнання відсутності права вимоги в особи, що вважає себе кредитором, і відсутності кореспондуючого обов`язку особи-боржника у відповідних правовідносинах є спрямованим на усунення правової невизначеності. Тобто, відповідне судове рішення має забезпечити, щоби обидві сторони правовідносин могли у майбутньому знати про права одна одної та діяти, не порушуючи їх. А тому такий спосіб захисту є виключно превентивним.
		Якщо кредитор, який діяв в умовах правової невизначеності, у минулому порушив права особи, яку він вважає боржником, то для останнього ефективним способом захисту буде той, який спрямований на захист порушеного права, а не на превентивний захист інтересу. Тобто звернення з позовом для усунення правової невизначеності, яка існувала у минулому, в означеній ситуації не є ефективним способом захисту.
		Зокрема, якщо суд розглядає справу про стягнення з боржника коштів, то останній має захищати свої права саме в цьому провадженні, заперечуючи проти позову та доводячи відсутність боргу, зокрема відсутність підстав для його нарахування, бо вирішення цього спору призведе до правової визначеності у правовідносинах сторін зобов`язання.
		Наявність відповідного боргу чи його відсутність, як і відсутність підстав для нарахування боргу, є предметом доказування у спорі про стягнення з відповідача коштів незалежно від того, чи подав останній зустрічний позов про визнання відсутності права кредитора. Тому для захисту права відповідача у ситуації, коли кредитор вже звернувся з вказаним позовом про стягнення коштів, не потрібно заявляти зустрічний позов, а останній не може бути задоволений.
		Аналогічно після звернення кредитора з позовом про стягнення коштів боржник не може заявляти окремий позов про визнання відсутності права вимоги в кредитора та кореспондуючого обов`язку боржника. Такий окремий позов теж не може бути задоволений, оскільки боржник має себе захищати у судовому процесі про стягнення з нього коштів, заперечуючи проти відповідного позову кредитора.
		Застосування боржником способу захисту інтересу, спрямованого на усунення правової невизначеності у відносинах із кредитором, є належним лише в разі, якщо така невизначеність триває, ініційований кредитором спір про захист його прав суд не вирішив і відповідне провадження не було відкрите.
		У разі, якщо кредитор уже ініціював судовий процес, спрямований на захист порушеного, на його думку, права, або такий спір суд уже вирішив, звернення боржника з позовом про визнання відсутності права вимоги у кредитора та кореспондуючого обов`язку боржника не є належним способом захисту.
		Враховуючи наведену правову позицію Великої Палати Верховного Суду, суд дійшов висновку, що звернення позивача до суду з даним позовом є неналежним способом захисту, оскільки заборгованість за оспорюваним договором вже стягнута рішенням суду у справі №1506/4284/2012, під час розгляду якої ОСОБА_1 визнавала наявну у неї заборгованість перед банком на підставі кредитного договору № 894-н від 05.09.2006 та просила суд її розстрочити.
		З огляду на наведене, у задоволенні позову слід відмовити.
		При цьому суд не застосовує позовну давність, оскільки остання підлягає застосуванню лише за наявності підстав для задоволення позову, які в даному випадку відсутні, у зв`язку із зверненням позивачем з неналежним способом захисту.
		Керуючись ст.ст. 81, 141, 223, 259, 263-265, 268, 352, 354 ЦПК України, суд
		 
		УХВАЛИВ:
		 
		У задоволенніпозову ОСОБА_1 до Акціонерноготовариства «Державнийощадний банкУкраїни» вособі філії Одеськеобласне управлінняАкціонерного товариства«Ощадбанк» прозахист правспоживачів тавизнання кредитногодоговору недійснимвідмовити.
		 
		Апеляційну скаргу на рішення суду може бути подано протягом тридцяти днів з дня складення повного тексту судового рішення до Одеського апеляційного суду.
		 
		Повний текст рішення складено 13.03.2024 (з 04.03.2024 по 08.03.2024 суддя перебувала на лікарняному).
		 
		Суддя                                             І.А. Павлик

</body>
</html>

Логін:
Для помилки:

Пароль:
Для помилки:

Ваше ім'я:
Для помилки:

Ваш e-mail:
Для помилки:

Повідомлення:
Для помилки:

Введіть в поле результат арифметичного виразу:
Для помилки:

Зачекайте, будь ласка...