Єдиний державний реєстр судових рішень

Доступ до Реєстру здійснюється в тестовому (обмеженому) режимі. Для запобігання загрозам життю і здоров'ю суддів та учасників судового процесу, а також у разі виявлення ознак кіберзагрози, доступ до Реєстру або окремих рішень у ньому може бути обмежено.

Ласкаво просимо, !

Категорія справи № 522/13067/20 : Кримінальні справи (з 01.01.2019); Кримінальні правопорушення проти правосуддя; Невиконання судового рішення.
Надіслано для оприлюднення: 14.03.2024. Зареєстровано: 15.03.2024. Забезпечено надання загального доступу: 18.03.2024.

Номер судового провадження: 1-кп/522/150/24
Номер кримінального провадження в ЄРДР: 12020160500000022

<!DOCTYPE HTML PUBLIC "-//W3C//DTD HTML 4.01 Transitional//DE" "http://www.w3.org/TR/html4/loose.dtd">
<html>
	<head>
		<meta http-equiv="content-type" content="text/html; charset=utf-8" />
		<meta name="generator" content="Rtf2Html Converter" />
		<title>
			Єдиний державний реєстр судових рішень
		</title>
	</head>
	<body>
		 
		 
		Справа №522/13067/20
		               Провадження №1-кп/522/150/24
		 
		ВИРОК
		ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
		 
		           13 березня 2024 року Приморський районний суд м. Одеси у складі:
		Головуючого               судді ОСОБА_1 
		за участю секретаря         ОСОБА_2 ,
		здійснивши судовий розгляд у кримінальному провадженні №12020160500000022, внесеному до Єдиного реєстру досудових розслідувань 02.01.2020 року, на підставі обвинувального акту у відкритому судовому засіданні у залі Приморського районного суду м. Одеси за обвинуваченням 
		 
		ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , уродженки м. Одеси, громадянки України, із вищою освітою, яка має на утриманні малолітню дитину ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , яка працює на посаді лаборанта кафедри мистецтвознавства та загально гуманітарних дисциплін Міжнародного гуманітарного університету, яка зареєстрована за адресою: АДРЕСА_1 , та проживає заадресою: АДРЕСА_2 , раніше не судимої,
		за участю сторін кримінального провадження:
		прокурорів                 - ОСОБА_5 , 
		ОСОБА_6 , ОСОБА_7 ,     ОСОБА_8 , 
		ОСОБА_9 
		ОСОБА_10 , ОСОБА_7 ,
		ОСОБА_11 , ОСОБА_12 ,
		ОСОБА_13 , ОСОБА_14 ,
		потерпілих                 - ОСОБА_15 , 
		ОСОБА_16 
		ОСОБА_17 
		представників потерпілих ОСОБА_15 , 
		ОСОБА_16 , ОСОБА_17    
		адвокатів                    - ОСОБА_18 , ОСОБА_19 ,    
		захисників обвинуваченої  ОСОБА_3 
		адвокатів                        - ОСОБА_20 , ОСОБА_21 ,
		ОСОБА_22 ,
		обвинуваченої                    -  ОСОБА_3 ,
		у скоєнні кримінальних правопорушень, передбачених ч.1 ст.382 КК України, суд
		В С Т А Н О В И В:
		05.06.2014 рокуміж ОСОБА_23 та ОСОБА_15 було зареєстровано шлюб.        За час перебування у шлюбі, у ОСОБА_3 , та ОСОБА_15 , ІНФОРМАЦІЯ_3 народився син ОСОБА_4 .                            Із 12.03.2020 рокушлюб між ОСОБА_3 , та ОСОБА_15 розірвано у судовому порядку.                                            
		Рішенням Приморськогорайонного судум.Одеси від14.01.2019рокуу справі№522/17680/18за позовом ОСОБА_15 до ОСОБА_3 за участі третьої особи - органа опіки та піклування Приморської районної адміністрації Одеської міської ради про усунення перешкод щодо участі у вихованні та вільного спілкування з дитиною, визначення способу участі у спілкуванні і вихованні сина - задоволено частково.        
		Зобов?язано ОСОБА_3 не перешкоджати зустрічам і спілкуванню батька ОСОБА_15 із малолітнім ОСОБА_4 , визначивши спосіб участі батька у вихованні дитини, шляхом встановлення систематичних зустрічей батька з дитиною кожної суботи та неділі з 09:00 год. до 11:00 год. у присутності матері ОСОБА_3 . У дні народження та святкові дні зустрічі батька з дитиною за попередньою домовленістю батьків. 
		Після постановлення Приморським районним судом м. Одеси рішення від 14.01.2019 року ОСОБА_3 оскаржила його в апеляційному порядку, що зупинило набрання судовим рішенням законної сили. 
		Постановою Одеського апеляційного суду від 01.10.2019 рокуапеляційну скаргу ОСОБА_3 відхилено, рішення Приморського районного суду м. Одеси від 14.01.2019 рокуу справі №522/17680/18 залишено без змін. 
		 
		Попри це, ОСОБА_3 , яка будучи обізнаною про наявність рішення Приморського районного суду м. Одеси від 14.01.2019 року, яким ОСОБА_3 зобов?язано не перешкоджати зустрічам і спілкуванню батька ОСОБА_15 з малолітнім ОСОБА_4 , визначивши спосіб участі батька у вихованні дитини, шляхом встановлення систематичних зустрічей батька з дитиною кожної суботи та неділі з 09:00 год. до 11 години у присутності матері ОСОБА_3 у дні народження та святкові дні зустрічі батька з дитиною за попередньою домовленістю батьків, діючи умисно всупереч вказаного рішення суду, яке набрало законної сили, маючи реальну можливість його виконати, підриваючи авторитет органів правосуддя України, в порушення ч.2 ст.13 Закону України «Про судоустрій та статус суддів», відповідно до якого судові рішення, що набрали законної сили, є обов?язковими до виконання всіма юридичними і фізичними особами на всій території України, перешкоджала зустрічам і спілкуванню батька з дитиною.            
		Не маючи ніякої можливості домовитись з ОСОБА_3 про місце і порядок виконання нею рішення суду у добровільному порядку, в умовах систематичного порушення прав батька і дитини матір?ю, ОСОБА_15 отримав виконавчий лист, виданий Приморським районним судом м. Одеси 07.11.2019 року, із яким звернувся до Першого Приморського відділу державної виконавчої служби м. Одеси Головного територіального управління юстиції в Одеській області. 
		 
		Постановою державного виконавця Першого Приморського відділу державної виконавчої служби м. Одеси Головного територіального управління юстиції в Одеській області ОСОБА_24 від 19.11.2019 року,за указаним виконавчим листом, відкрито виконавче провадження №60628758, про що ОСОБА_3 була повідомлена в той же день.                                                        В результаті здійснення виконавчого провадження, державним виконавцем Першого Приморського відділу державної виконавчої служби м. Одеси Головного територіального управління юстиції в Одеській областіздійснювалися виходи за адресами: АДРЕСА_3 , квартира АДРЕСА_4 , АДРЕСА_2 , та АДРЕСА_1 , для зобов`язання ОСОБА_3 не перешкоджати зустрічам та спілкуванню батька ОСОБА_15 з малолітнім ОСОБА_4 . Однак ОСОБА_3 маючи реальну можливість виконати вимоги рішення суду, систематично ухилялась від його виконання, перешкоджаючи зустрічам батька ОСОБА_15 з дитиною за наслідками чого складено акти державного виконавця. 
		Встановивши невиконання, без поважних причин, ОСОБА_3 рішення Приморського районного суду м. Одеси від 14.01.2019 року, державним виконавцем виносились постанови про накладення на ОСОБА_3 штрафів.    
		У подальшому, у зв?язку з тим, що рішення Приморського районного суду м. Одеси від 14.01.2019 рокуне може бути виконано без участі ОСОБА_3 , державним виконавцем надіслано заяву про вчинення кримінального правопорушення до СВ Приморського ВП в м. Одесі ГУНП в Одеській області. 
		Систематично вчиняючи перешкоди у зустрічах та у спілкуванні ОСОБА_15 із сином, ОСОБА_3 не виконала вимоги рішення Приморського районного суду м. Одеси від 14.01.2019 року,яке набрало законної сили.
		 
		26 травня2018року в ранковий час між ОСОБА_15 , ОСОБА_3 , та її матір?ю ОСОБА_25 за адресою їх проживання, а саме у квартирі АДРЕСА_5 , відбувся конфлікт.                    Внаслідок протиправної поведінки ОСОБА_25 та ОСОБА_3 , ОСОБА_15 не бажаючи продовження конфлікту, та безпідставних образ з їх боку, змушений був того ж дня піти з дому. 
		 
		Його малолітній син ОСОБА_4 залишився проживати із матір`ю ОСОБА_3 . Після вище вказаних подій, між ОСОБА_3 , її матір?ю ОСОБА_25 , з одного боку, і ОСОБА_15 та його батьками ОСОБА_16 , та ОСОБА_17 , з іншого боку, склалися вкрай неприязні стосунки, які стали вирішуватися у судовому порядку. 
		Рішенням Приморського районного суду м. Одеси від 22.01.2019 рокупо справі №522/16047/18 позовну заяву ОСОБА_16 та ОСОБА_17 до ОСОБА_3 про зобов?язанняспростувати поширену недостовірну інформацію, зобов?язання припинити розповсюдження недостовірної інформації, задоволено частково. 
		 
		Зобов?язано ОСОБА_3 спростувати поширену нею негативну інформацію про те, що ОСОБА_16 , та ОСОБА_17 страждають на алкоголізм, та не один раз їздили до Болгарії на лікування від алкоголізму, шляхом спростування цієї інформації у соціальній мережі «Facebook», а також зобов?язано ОСОБА_3 спростувати поширену нею негативну інформацію про те, що ОСОБА_16 , та ОСОБА_17 страждають на алкоголізм, та не один раз їздили до Болгарії на лікування від алкоголізму, шляхом направлення на адресу органу опіки та піклування Приморської районної адміністрації Одеської міської ради листа зі спростуванням поширеної вищевказаної інформації про алкоголізм ОСОБА_16 та ОСОБА_17 .
		Додатковим рішенням Приморського районного суду м. Одеси від 28.01.2019 рокупо цивільній справі №522/16047/18 із ОСОБА_3 стягнуто на користь ОСОБА_16 , та ОСОБА_17 у рахунок відшкодування моральної шкоди 0,50 гривень, та суму судового збору.                                            
		Після постановлення судом даних рішень ОСОБА_3 оскаржила їх в апеляційному порядку, що зупинило набрання судовими рішеннями законної сили.
		Постановою Одеського апеляційного суду від 24.07.2019 рокуапеляційну скаргу ОСОБА_3 залишено без задоволення, а судові рішення без змін.            
		24.07.2019 року рішення Приморського районного суду м. Одеси від 22.01.2019 рокупо справі №522/16047/18, та додаткове рішення Приморського районного суду м. Одеси від 28.01.2019 рокуу справі №522/16047/18 залишено без змін.                
		Постанова набрала законної сили з моменту її прийняття, що означало обов?язковість виконання судових рішень Приморського районного суду м. Одеси по справі №522/16047/18 особою, обов?язків якої воно стосується - ОСОБА_3 .
		 
		Попри це, ОСОБА_3 , яка будучи обізнаною про наявність рішення Приморського районного суду м. Одеси від 22.01.2019 року, яким ОСОБА_3 зобов?язано спростувати поширену нею негативну інформацію про ОСОБА_16 і ОСОБА_17 , маючи реальну можливість його виконати, підриваючи авторитет органів правосуддя України, у порушення ч.2 ст.13 Закону України «Про судоустрій та статус суддів», відповідно до якого судове рішення, що набрало законної сили, є обов?язковим до виконання всіма юридичними і фізичними особами на всій території України, не спростувала поширену нею негативну інформацію про ОСОБА_16 , та ОСОБА_17 у жодний спосіб.
		Крім того, додатковим рішенням Приморського районного суду м. Одеси від 28.01.2019 рокупо тій же справі про стягнення з ОСОБА_3 на користь ОСОБА_16 , та ОСОБА_17 моральної шкоди у сумі 1 гривні і судовий збір, всупереч указаному судовому рішенню, яке набрало законної сили, маючи реальну можливість його виконати, підриваючи авторитет органів правосуддя України, у порушення ч.2 ст.13 Закону України «Про судоустрій та статус суддів», відповідно до якого судове рішення, що набрало законної сили, є обов?язковим до виконання всіма юридичними і фізичними особами на всій території України, не спростувала поширену нею негативну інформацію про ОСОБА_16 , та ОСОБА_17 у жодний спосіб і не сплатила компенсацію за моральну шкоду та суму судового збору станом на 02.01.2020 року.
		Не маючи ніякої іншої можливості домогтися відновлення своїх порушених прав у добровільному порядку, потерпілі ОСОБА_15 , та ОСОБА_17 отримали у Приморському районному суді м. Одеси виконавчі листи по справі №522/16047/18, з якими звернулись до приватного виконавця виконавчого округу Одеської області ОСОБА_26 .
		 
		Постановами приватного виконавця виконавчого округу Одеської області ОСОБА_26 від 12.09.2019 рокуза указаними виконавчими листами відкрито виконавчі провадження №60048434, 60047709, 60048094,60048775.                    Не бажаючи виконувати судове рішення, діючи умисно, ОСОБА_3 і далі не спростовувала поширеної нею негативної інформації про потерпілих ні в мережі «Facebook», ані шляхом направлення листа на адресу Приморської РДА ОМР, про що приватним виконавцем проводилися перевірки і складались акти.                    Кореспонденцію приватного виконавця ОСОБА_3 умисно не отримувала.
		Ухвалою Верховного Суду від 23.10.2019 рокупо справі №522/16047/18 у задоволенні заяви ОСОБА_3 про зупинення виконання судових рішень відмовлено, тому судові рішення у справі №522/16047/18 підлягали обов?язковому виконанню з моменту набрання ними законної сили.                                        
		Попри це, будучи особисто повідомленою приватним виконавцем ОСОБА_26 22.11.2019про наявні виконавчі документи і відкриті виконавчі провадження, ОСОБА_3 отримати кореспонденцію від приватного виконавця відмовилася, та повідомила, що не погоджується із судовими рішеннями, що набрали законної сили, чим підірвала авторитет органів правосуддя.                                    Встановивши невиконання, без поважних причин, ОСОБА_3 рішення Приморського районного суду м. Одеси від 22.01.2019 року, приватним виконавцем виносились постанови про накладення на ОСОБА_3 штрафів, та надіслані повідомлення про вчинення ОСОБА_3 про вчинення кримінального правопорушення до СВ Приморського ВП у м. Одесі ГУНП в Одеській області.    
		 
		Постановою Верховного Суду від 24.03.2020 рокукасаційну скаргу ОСОБА_3 залишено без задоволення, рішення Приморського районного суду м. Одеси від 22.01.2019 року, додаткове рішення Приморського районного суду м. Одеси від 28.01.2019 року, постанову Одеського апеляційного суду від 24.07.2019 рокузалишено без змін.        Не дивлячись на це, ОСОБА_3 , маючи реальну змогу виконати вказані законні судові рішення, діючи умисно, без поважних причин не спростувала негативної інформації про потерпілих ОСОБА_16 і ОСОБА_17 у передбачений зазначеними рішеннями спосіб і не виплатила моральну шкоду в розмірі 1 гривні та суму судового збору.
		 
		       
		У судовому провадженні обвинувачена ОСОБА_3 не визнала вину у вчиненні кримінальних правопорушень. У судовому засіданні обвинувачена ОСОБА_3 надала письмові пояснення від 13.11.2023 року, у яких зазначила про те, що після прийняття рішення судом, яким встановлено спосіб та порядок участі батька у спілкуванні з дитиною та не зважаючи на подання її адвокатом апеляційної скарги на таке рішення, вона пропонувала ОСОБА_15 приходити до сина у будь-який час, про те він відповідав, що прийде до сина лише із державним виконавцем. Тобто ще до набрання рішенням законної сили ОСОБА_15 вже визначився з тим, що не зважаючи ні на що він буде звертатись до виконавчої служби. Навіть не зважаючи на те, що вона не заперечувала проти його побачень із сином, та вона переконана, що це було не його рішення, а його адвокатів, яких найняли його батьки. 
		Так, їх спільне проживання із ОСОБА_15 фактично припинилось із 26.05.2018р. На той час дитині було лише 4 місяці. Після цього ОСОБА_15 жодного разу не намагався побачитись з сином, а в серпні 2018р. одразу подав заяву до органу опіки та піклування про встановлення порядку спілкування із дитиною, та на підставі підготовленого висновку у жовтні2018року звернувся до суду з відповідним позовом.
		01.10.2019 року рішення суду набрало законної сили, про те ОСОБА_15 на протязі 1,5 місяців після цього не приходив до сина у встановлені судом дні, та часи, хоча вона неодноразово особисто йому писала, але він її ігнорував. Також у своїх письмових поясненнях обвинувачена ОСОБА_3 зазначила, що виконавче провадження було відкрито 19.11.2019 р., та у цей же день адвокат ОСОБА_19 з?явився до державного виконавця для отримання постанови про відкриття виконавчого провадження. При цьому, державний виконавець віддав ОСОБА_19 постанови не лише для ОСОБА_15 , а й які були адресовані їй, із метою особистого вручення їй, оскільки вона начебто не отримує поштову кореспонденцію. 
		У письмовихпоясненнях обвинувачена ОСОБА_3 зазначила,щодержавний виконавець віддав йому оригінал постанови про відкриття виконавчого провадження, які були адресовані їй. Якими нормативними документами при цьому керувався ОСОБА_24 їй не відомо. Проте з?явлення представника ОСОБА_15 до державного виконавця у день відкриття виконавчого провадження, та передання виконавцем йому документів виконавчого провадження для вручення їй особисто, на її переконання, є яскравим підтвердженням завчасного узгодження таких дій. 
		Також обвинувачена ОСОБА_3 у своїх письмових поясненнях зазначила, що державний виконавець діючи за заздалегідь розробленим планом жодного разу не визначив місце побачення батька із дитиною, та не повідомив її, у передбачений Законом спосіб про визначене ним місце побачення. І це при тому, що діючим законодавством передбачено її право на внесення пропозицій щодо місця побачення батька із дитиною. Також виконавець жодного разу не повідомив її про вчинення ним виконавчих дій.
		У письмових поясненнях обвинувачена ОСОБА_3 зазначила, що дійсно, 22.12.2019 року могла відбутись зустріч батька із дитиною у квартирі АДРЕСА_2 , проте ОСОБА_27 , діючи за вказівками своїх адвокатів та державного виконаця відмовився заходити до квартири для побачення з сином під приводом того, що він чогось боїться. (докази, на її думку, в матеріалах справи). Навіть з працівниками поліції він не захотів, та відмовився бачитись з дитиною. Натомість цей натовп виказував вимоги, щоб я вивела, та віддала їм маленьку дитину. Враховуючи, що на той час дитині ще не було двох років та з урахуванням наявності великої кількості агресивно налаштованих людей, я відмовилась вийти до цього натовпу, та віддати дитину. Натомість пропонувала батьку зайти в квартиру до дитини, але, звісно, він відмовився.
		Також обвинувачена ОСОБА_3 у своїх письмових поясненнях нагадала, що із 24.02.2022року на всій території України почалось широкомасштабне вторгнення росії. Навіть в цей скрутний для нас усіх час - завершується другий рік повномасштабної війни, ОСОБА_15 жодного разу не поцікавився сином - де син, чи в безпеці дитина, чи потрібно щось для сина. Замість цього ОСОБА_15 втік, та ховається за кордоном. Поки його маленький син засинає, та прокидається під звуки сирени та ракетних обстрілів, ОСОБА_27 безтурботно насолоджується мирним життям за кордоном, та його не турбує доля сина в умовах війни. При цьому йому достеменно відомо про те, що вона, як особа, відносно якої триває розгляд обвинувального акта, не може покинути територію України із метою її захисту, та сина від ракетних обстрілів.
		Так, рішенням суду її було зобов?язано спростувати таку інформацію в мережі фейсбук, а також шляхом направлення листа до Приморської районної адміністрації Одеської міської ради. Після набрання даним рішенням законної сили, нею, на своїй сторінці у Фейсбук під постом, який вона мала спростувати було опубліковано текст рішення суду. Після цього сторінку у фейсбук було видалено. Звісно, що вона не фіксувала цю обставину жодним чином, оскільки навіть не могла на той час подумати, що вони будуть фабрикувати з цього приводу кримінальну справу. Приватний виконавець не здійснював фіксування моєї сторінки у фейсбук станом на час перегляду, а тому не відомо, яку сторінку у фейсбук переглядав приватний виконавець ОСОБА_28 , та яким чином він встановив не виконання мною рішення суду в цій частині, оскільки, на час вчинення ним виконавчих дій, її сторінки у фейсбук не існувало. А тому, окрім складених ним актів, немає жодних доказів не виконання нею рішення у цій частині.
		Щодо ненаправлення листадо Приморськоїрайонної адміністраціїОМРобвинувачена ОСОБА_3 у своїхписьмових поясненняхзазначила,що у той період, сім?єю Мараховських-Вранчану відносно мене та моєї матері було умисно порушено чимало судових справ, а також й сфабрикованих кримінальних справ (наявно в матеріалах справи). З-за цих обставин вона перебувала у пригніченому стані, при цьому працювала викладачем, здобувала ще одну вищу освіту, що також накладало свій відбиток на життя. Оскільки рішенням суду не було встановлено строк його виконання, то вона просто забула про його наявність та про покладений на неї обов`язок. Поряд з цим будь-якого наміру в її бездіяльності не було. При цьому знов ж таки, будь-яких документів від приватного виконавця вона не отримувала.
		 
		Суд вважає, що винність обвинуваченої  ОСОБА_3 у вчинені указаного кримінального правопорушення повністю доведена і підтверджується наступними доказами:
		- Показаннями у судовому засіданні потерпілого ОСОБА_15 , який будучи попередженим про кримінальну відповідальність за ст.384 КК України пояснив про те, що він протягом довгого часу намагався спілкуватись із своєю дитиною, та рішенням суду було визначено день та час для такого спілкування. Після того, як вони почали ходити по адресам для того, щоб виконати зазначене рішення суду, у зв`язку із незрозумілими причинами ОСОБА_3 двері не відчиняла, тим самим не надавала можливості для побачення із дитиною, та перешкоджала виконанню рішення суду. Також у судовому засіданні потерпілий ОСОБА_15 пояснив, що вони намагались виконати рішення суду, але їм це не вдалося, що підтверджується долученими відеозаписами, так як ОСОБА_3 слухавку не піднімала, на повідомлення не відповідала, на зв`язок не виходила, та двері не відчиняла, а також вона не повідомляла чому не виконує рішення суду, про наявність якого вона знала, навмисно його не виконувала, та нічого взагалі не пояснювала, та в неї не було причин не виконувати зазначене рішення суду, та до теперішнього часу дитину він не бачив. На багатьох відеозаписах зафіксовано, як вони приїжджають із виконавчою службою, викликають поліцію, та охорону будинку, але двері до квартири ОСОБА_3 жодного разу не відчинила, та до цього часу вона не повідомила його взагалі перебуває дитина, та він 17 разів намагався побачити дитину. Про порядок виконання рішення суду його повідомляли захисник, та державний виконавець, але точних дат таких повідомлень він не пам`ятає. Також у судовому засіданні потерпілий ОСОБА_15 пояснив, що за період виконавчих дій ОСОБА_3 вчиняла перешкоди для виконання рішення суду, а саме вона була повинна надати побачення із дитиною, але вона його не надала, також вона повинна була перебувати за адресою із дитиною, щоб він мав змогу побачитись, а самездійснювались виходи за адресами: АДРЕСА_6 , з метою виконання рішення суду, але двері їм за цими адресами ніхто не відчинив. Крім того, ОСОБА_3 ніколи не пропонувала йому прийти, та побачитись із дитиною, навіть коли рішення суду у 2020 році набуло чинності, та таких пропозиції, щоб вона сказала: «Приїжджай побачитись із дитиною!» взагалі ніколи не було, лише одного разу у листопаді 2019 року від неї була пропозиція прийти побачитись із дитиною, та коли вони прийшли двері були зачинені, та він знову із дитиною не побачився. Крім того, потерпілий ОСОБА_15 надав суду письмові пояснення від 24.12.2021 року, які були долучені до цього кримінального провадження за його клопотанням, та які він підтвердив у судовому засіданні. (а.с.120-135, т.№2) 
		 
		- Показаннями у судовому засіданні потерпілого ОСОБА_16 , який будучи попередженим про кримінальну відповідальність за ст.384 КК України пояснив про те, що на початку у них були дуже добрі відносини із ОСОБА_3 , але потім 26.05.2018 року між ними та ОСОБА_3 відбувся конфлікт, спочатку вони хотіли порозумітись із нею, але потім зрозумівши, що відбувається написали заяву, так як будь-які зв`язки доступу до неї призупинились, її телефон на дзвінки не відповідав, та дитину вони не бачили. Для врегулювання та вирішення цих питань, а саме, щоб отримати дозвіл на зустріч із дитиною, вони звернулись до суду. Після отримання позитивного для них рішення суду ОСОБА_3 звернулась до апеляційного суду, але рішення суду було залишено без змін, після чого вона звернулась у Верховний суд, та весь цей час ОСОБА_3 із ними не спілкувалась, та не хотіла із ними зустрічатись, слухавку не брала, на зв`язок не виходила. Крім того, у судовому засіданні потерпілий ОСОБА_16 пояснив, що після закінчення слідства у 2020 році нічого не змінилось, ОСОБА_3 надалі не виконувала рішення суду, та показувала своїми діями, що закон їй не указ, так як рішенням суду її було зобов`язано не перешкоджати спілкування батька із дитиною, та до теперішнього часу таке право не надано.
		Також у судовому засіданні потерпілий ОСОБА_16 пояснив, що йому не зрозуміла така поведінка ОСОБА_3 , а саме, що її примусило так себе поводити, так як його син ОСОБА_15 хотів займатись вихованням своєї дитини, але обвинувачена ОСОБА_3 не надавала дитину його сину для побачення, та він також хотів спілкуватись із власним внуком. У процесі виконання рішення суду він участі не приймав, так як цим займались адвокати, та виконавча служба, але ОСОБА_3 не надавала дозволу на побачення із дитиною. Крім того, у судовому засіданні потерпілий ОСОБА_16 пояснив, що є дуже багато доказів, як вони намагались побачитись із внуком, але їх не впускала охорона, такі події відбувались дуже часто, але точну їх кількість він не пам`ятає, так як він не рахував. В мережі Інтернет була викладена неправдива інформація, ОСОБА_3 поливала їх брудом, та ображала. Крім того, ОСОБА_3 письмово не надала жодних вибачень стосовно своїх статей в мережі Інтернет, та не спростувала зазначену інформацію. 
		 
		- Показаннями у судовому засіданні потерпілої ОСОБА_17 , яка будучи попередженою про кримінальну відповідальність за ст.384 КК України пояснила про те, що у 2014 року її син потерпілий ОСОБА_15 одружився із обвинуваченою ОСОБА_3 .. Потім в них народився син ОСОБА_4 ,але після25.01.2018року вонавнука жодногоразу небачила.Приблизно 22або 23квітня 2018року їїсин ОСОБА_15 коли приїхавдо Одесибачив малюка.Далі 6травня 2018року вониспілкувались із ОСОБА_3 ,а вже9травня 2018року такеспілкування міжними припинилось,та їм ОСОБА_3 чітко далазрозуміти,що нехоче їхбільше бачити.Також усудовому засіданніпотерпіла ОСОБА_17 пояснила,що 26.05.2018року відбуваласьта самаподія,а самеколи вонипоїхали зробитиекспертизу,її зателефонувавслідчий таповідомив,що ОСОБА_3 написала заяву,та іздитиною їмвона побачитисьне давала,при цьому ОСОБА_3 почала писатиу мережіІнтернет всілякийбруд пронеї,а самерізні статті,які викладалау «фейсбуці»,у насбагато друзів,які побачилицю інформаціюу «фейсбуці».При цьому ОСОБА_3 зазначала своїанкетні дані,та уподальшому неспростовувала цюінформацію,та 11.08.2020року указанаобвинувачена сказала,що вона викладала, та буде викладати такі статті у майбутньому. Крім того, у судовому засіданні потерпіла ОСОБА_17 пояснила, що вона реагуючи на зазначені події звернулась до суду першої інстанції, потім до апеляції, та касації, а також до виконавчої служби, та після отримання рішення суду вони намагались, щоб воно було виконано, про те рішення суду від 22.01.2019 року не було виконане, а рішення суду від 28.01.2019 року було виконано, а саме коли справа була у суді ОСОБА_3 видалила вище зазначені публікації, а саме у серпні 2020 року. 
		 
		- Показаннями у судовому засіданні свідка ОСОБА_24 , який будучи попередженим про кримінальну відповідальність за ст.384, ст.385 КК України пояснив про те, що у нього у провадженні перебувало виконавче провадження, яке було відкрито 19.11.2019 року, щодо перешкоджання у спілкуванні батька із дитиною, та кожного разу обвинувачена ОСОБА_3 намагалась не виконувати рішення суду, а саме ухилилась, кожну п`яницю приносила документи, що вона на лікарняному, на підставі чого було протягом деякого часу зупинено виконавче провадження, а також кожну п`ятницю після обіду вона через канцелярію подавала скаргу на дії державного виконавця, про те протягом усього часу коли вони намагались виконати рішення суду обвинувачену ОСОБА_3 взагалі не бачили, та не зустрічали. Також у судовому засіданні свідок ОСОБА_24 пояснив, що обвинувачена ОСОБА_3 зареєстрована за адресою, яка указана у рішенні суду, та вони також їздили по іншим адресам проживання цієї обвинуваченої, де проводилась відеофіксація, та залишали на дверях виклики, щоб вона з`явилась до державного виконавця, та надала свої пояснення з приводу не виконання нею рішення суду. Обвинувачена ОСОБА_3 відмовлялась від отримання документів, та взагалі їх не отримувала, а навпаки писала скарги на державного виконавця. Протягом шести раз вони їздили по різним адресам проживання обвинуваченої ОСОБА_3 , а саме: АДРЕСА_7 , АДРЕСА_2 , та АДРЕСА_1 , де також були працівники поліції, стукали у двері, але вона двері до квартири не відчиняла, та вона не надавала дитину для зустрічі із батьком, тому ухилялась від виконання рішення суду. Постанова від 19.11.2019 року щодо відкриття вище зазначеного виконавчого провадження надсилалась кур`єрською доставкою обвинуваченій ОСОБА_3 , після чого надходили повідомлення про вручення їй указаних документів. Для з`ясування обставин виконання рішення суду, а саме визначення вихідних днів, місце побачення дитини із батьком, виклик до державного виконавця був призначений на 22.11.2019 року, але повідомлень про вручення 23.11.2019 року до нього не надходило, після чого почались виконавчі дії. Обвинувачена ОСОБА_3 , у якої було рішення суду, відмовлялась з`являтися на виклики до виконавчої служби, що унеможливлювало встановити дату, час та місце побачення батька із дитиною, указана обвинувачена навпаки заважала виконанню рішення суду, а саме не відчиняла двері до квартири, про що кожного разу складались акти, які підписувались понятими, та такі події відбувались за всіма зазначеними адресами. Крім того, за адресою АДРЕСА_2 голова ОСМД підтвердила, що обвинувачена ОСОБА_3 разом із дитиною проживає за цією адресою, але приїхавши за указаною адресою, двері до квартири були зачинені, а чи була вона у квартирі йому невідомо. Також у судовому засіданні свідок ОСОБА_24 пояснив, що вони проводили виконавчі дії на підставі того, що батько повинен був побачитись із дитиною, на підставі рішення суду, але вони не отримували документи, тобто ОСОБА_3 могла скарги писати, та подавати їх до виконавчої служби, а з`явитись до державного виконавця вона не хотіла. Коли вони приїжджали за адресою: АДРЕСА_7 , на прохідній було багато поштових листів, у тому числі і їхніх, що були адресовані обвинуваченій ОСОБА_3 , які вона не забирала, та консьєржи знали чому вони кожного разу приходять. Крім того, у судовому засіданні свідок ОСОБА_24 пояснив, що 22.12.2019 року коли вони, разом із журналістами, та адвокатами приїхали за першою адресою м. Одеса, вулиця Куйбишева (Старорізнична) обвинувачена ОСОБА_3 привідкрила двері до квартири, та розмовляла далі через двері, сказавши, щоб зайшов тільки ОСОБА_15 , але він відмовився, пояснивши, що один до квартири він не зайде, так як раніше були такі випадки, та відбувались провокації з боку указаної обвинуваченої. Далі обвинувачена ОСОБА_3 не впустила до квартири потерпілого ОСОБА_15 , сказавши, щоб цей потерпілий заходив тільки сам до квартири, та без державного виконавця, але рішення суду виконується у присутності виконавця. Протягом виконавчого провадження було винесено 2 рази державним виконавцем постанови про накладення на ОСОБА_3 штрафів, а 27.12.2019 року виконавче провадження було закрито. 
		 
		-Показаннями усудовому засіданнісвідка ОСОБА_26 ,який будучипопередженим прокримінальну відповідальністьза ст.384,ст.385КК Українипояснив проте,що вінбудучи державнимвиконавцем отримаврішення суду,та оригіналвиконавчого листа,відповідно доякого стягувачемє ОСОБА_16 ,а відповідачемборжником була ОСОБА_3 .Після чогобуло винесенопостанову провідкриття виконавчогопровадження,та копіїбули направленісторонам,а такожвиконавчі листи.У зазначенійпостанові булозазначено провиконання рішенняПриморського районногосуду м.Одеси.Коли вінприбув длявиконання виконавчихдій,там булажінка адвокат,яка представлялаінтереси ОСОБА_3 ,та повідомила,що унеї немаєжодних повноваженьв рамкахуказаного виконавчогопровадження,та направленіпоштою рекомендованілисти недоходять доотримувача.Після чого,він запропонувавнаписати заявуприватному виконавцю,та ниму понеділокбула винесенапостанова пропритягнення довідповідальності заневиконання рішеннясуду,так як ОСОБА_3 перешкоджала вчиненнювиконавчих дій,та втой самийчас булонаправлено подання,клопотання досуду проте,чи будевноситись кримінальнеправопорушення,та проце булотакож доведенодо працівниківоргану проневиконання рішеннясуду.Також усудовому засіданнісвідок ОСОБА_26 пояснив,що усівиконавчі документивідправлялись рекомендованоюпоштою заадресою,відповідно дореєстру уякому булауказана цяадреса длянаправлення,після чогоу повідомленняхпро доставкувиконавчого провадженнязазначалось,що направленідокументи особіне вручені,що стосуєтьсянаправлення штрафів ОСОБА_3 кінцевий результатпо їхстягненню йомуневідомий.Крім того,у судовомузасіданні свідок ОСОБА_26 пояснив,що ОСОБА_3 на телефонідзвінки невідповідала,та взагалінічого нехотіла чути,пояснюючи цетим,що унеї судовізасідання,тому заразвона неможе,та єзайнятою,після чогоним булоскладено актвід 21.12.2019року,який бувпідписаний понятими, ОСОБА_3 ,та їїзахисник ненадали будь-якихдокументів напідтвердження того,чому вонане можевиконати рішеннясуду,та відмовиласьвід підписуу акті,будучи прицьому попередженоюпро адміністративнувідповідальність.Крім того,у присутностіобвинуваченої ОСОБА_3 він оголошуваврезолютивну частинурішення уприміщенні Приморськогорайонного судум.Одеси,а самепро те,що відкритовиконавче провадження,про щотакож булобезпосередньо повідомленоорган опікита піклування,та складеноакт.Також усудовому засіданнісвідок ОСОБА_26 пояснив,що вінвиконував рішеннясуду,а самевиконавчі провадженняза №60048434,60047709,60048094,60048775, які стосувалисьрішення судувід 22.01.2019року.  
		 
		- Показаннями у судовому засіданні свідка ОСОБА_29 , який будучи попередженим про кримінальну відповідальність за ст.384, ст.385 КК України пояснив про те, що у 2019 році до редакції, контакти якої є на сайті у вільному доступі, звернувся ОСОБА_15 , для того, щоб вони надавали слідчому відеозаписи для підтвердження усіх обставин, та для того, щоб ні у кого не було підстав стверджувати, що все відбувалось по інакшому. 19.11.2019 року у обласній прокуратурі перебував адвокат ОСОБА_19 , та ОСОБА_3 разом із своїм адвокатом, який намагався вручити їй документи чи повістку на 22.11.2019 року на 12 годину для проведення виконавчих дій, але вона відмовилась отримувати указані документи, та повідомила, що їй необхідно бачити виконавця, та в той момент було багато суперечок, тому запам`ятати таку кількість тексту він не міг. Після чого, 22.11.2019 року в суді, приїхав кур`єр, та намагався вручити ОСОБА_3 документи від виконавчої служби. Далі, в суботу 23.11.2019 року за запрошенням ОСОБА_15 , разом із ОСОБА_18 , та ОСОБА_19 , з метою відеофіксації усіх дій, вони проїхались та відвідали три адреси, а також адресу: АДРЕСА_7 , де повинна була проживати ОСОБА_3 разом із дитиною. Усі ці події знімались на відео, а саме, як вони неодноразово дзвонили в двері, але їм ніхто не відповідав, та звернули увагу на домофон, на якому лампочка періодично вмикалась, тобто за ними хтось дивився із середини квартири, або дистанційно. Також у судовому засіданні свідок ОСОБА_29 пояснив, що далі вони поїхали за адресою: АДРЕСА_6 , де на 4 поверсі проживає мати ОСОБА_3 , та приїхавши за цією адресою зі слів ОСОБА_15 , та його захисника йому стало відомо, що вони стукали у двері, але двері їм до квартири не відчинили, та поспілкувавшись із сусідами дізнались, що у цій квартирі проживає молода дівчина із маленькою дитиною, після чого державний виконавець склав протокол, який вони підписали, як свідки. Після чого вони поїхали на АДРЕСА_1 , де із слів ОСОБА_15 йому стало відомо, що за указаною адресою зареєстрована ОСОБА_3 , та прибувши за цією адресою квартира виглядала так немов в ній давно ніхто не проживав, та сусіди повідомили їм, що давно не бачили ОСОБА_3 . Також у судовому засіданні свідок ОСОБА_29 пояснив, що 24.11.2019 року вони вирішили знову навідати вище указані адреси, та на Французькому бульварі консьєрж повідомила, що протягом довгого часу, а саме не менше 2 місяців, не бачила ОСОБА_3 разом із дитиною, і там також лежала пошта для неї, яку ніхто не забирав, після чого державний виконавець склав протокол. Потім вони поїхали на Привоз, де проживає мати ОСОБА_3 , яка повідомила, що її донька за цією адресою не проживає, а проживає на Французькому бульварі, у м. Одесі, про що вони їй повідомили, що ОСОБА_3 немає на Французькому бульварі, та викликали поліції, та знову поїхали відвідати вулицю Колонтаївську, у м. Одесі, спілкувались із сусідами, після чого також державний виконавець склав протокол. Далі 14.12.2019 року вони знову під відеофіксацію відвідували адресу: м. Одеса, Французький бульвар, де дідусь обвинуваченої ОСОБА_3 їм повідомив, про те, що йому відомо, що існує указана конфліктна ситуація, та він звертав до цієї обвинуваченої на предмет вирішення цього конфлікту, але вона його не слухає, та тому взагалі перестала із ним спілкуватись. Потім вони поїхали за адресою: АДРЕСА_6 , де сусіди дуже погано говорили про обвинувачену ОСОБА_3 , та в той момент також приїхала охорона фірма «Зевс», ймовірно яку і викликала мати ОСОБА_3 . Працівники охоронної фірми повідомили, що надійшла інформація про те, що ламають двері до квартири за указаною адресою, але ніхто ніяких дверей не ламав, після чого також державний виконавець склав протокол, та знову поїхали на вулицю Колонтаївську, у м. Одесі, де за цією адресою ОСОБА_3 не було, що також підтвердили сусіди. На наступний день 15.12.2019 року вони знову були на Французькому бульварі, та двері їм ніхто не відчинив, на Привозі, та на АДРЕСА_1 двері також були зачинені, така сама ситуація відбувалась 21.12.2019 року, та 23.12.2019 року. Наступного дня коли вони поїхали на Привоз, там вони зустріли адвоката Шляпину, яка звернулась де матері ОСОБА_3 , щоб впустити до квартири ОСОБА_30 , але її мама почала кричати про те, що ламають двері, та ці обставини були занесені у протокол, та він засвідчує, що ОСОБА_3 перешкоджає бачитись із дитиною ОСОБА_15 . Також у судовому засіданні свідок ОСОБА_29 пояснив, що у рішенні суду було зазначено про надання дозволу ОСОБА_15 бачитись із своїм сином, та державний виконавець виконував зазначене рішення суду, а саме вони їздили на всі адреси 23.11.2019 року, 24.11.2019 року, 14.12.2019 року, 15.12.2019 року, 21.12.2019 року, та державний виконавець кожного разу все зачитував, що фіксувалась на відео, а потім вони переносили цю інформацію на жорсткий диск, без жодного монтування, які надали слідчим. 
		 
		- Показаннями у судовому засіданні свідка ОСОБА_31 , який будучи попередженим про кримінальну відповідальність за ст.384, ст.385 КК України пояснив про те, що він у жовтні  листопаді 2019 року цікавився роботою приватного виконавця за адресою: м. Одеса, вулиця Гоголя, але не працював на зазначеній посаді, та його приватним виконавцем ОСОБА_26 , у якості понятого було залучено в рамках виконавчого провадження, про що він погодився, та вони поїхали за адресою боржниці, а саме обвинуваченої ОСОБА_3 , та чекали її в коридорі, іншим понятим в рамках цього виконавчого провадження був раніше невідомий йому хлопець, із яким вони зустрілись у суді. Після того, як державний виконавець представився боржникам, показав їм своє посвідчення, зачитав їх права та обов`язки, та про інформував їх про наявність виконавчого провадження в рамках якого він повинен передати їм документи, але боржниця ОСОБА_3 відразу відмовилась, посилаючись на те, що вона немає права отримувати документи, про що її запевнив адвокат. Також у судовому засіданні свідок ОСОБА_32 пояснив, що приватний виконавець намагався домовитись із ОСОБА_3 , щоб якимось чином вона отримала ці документи, але у нього склалась така думка, що ця боржниця не хоче отримувати документи, щодо виконавчого провадження, та приватний виконавець звернувся до неї із проханням, щоб вона прийшла до нього, та зазначена боржниця написала заяву про направлення указаних документів за поштовою адресою, але вона не встигла її написати, посилаючись на те, що ці документи повинен отримати її захисник, у якого до речі немає на це повноважень. Крім того, у судовому засіданні свідок ОСОБА_32 пояснив про те, що він 16.12.2019 року вдруге був запрошений приватний виконавцем ОСОБА_26 для проведення у кабінеті цього приватного виконавця виконавчих дій по указаному провадженню, йому були зачитані права та обов`язки, та він поставив власний підпис, після чого вони почали пошук на фейсбуці, та знайшли сторінку ОСОБА_3 , ознайомились із її стрічкою новин на сторінці, та її анкетними даними, тобто встановили, що ця сторінка належить саме їй, про що він сам переконався, так як бачив її раніше у залі суду. 
		- Показаннями у судовому засіданні свідка ОСОБА_33 , який будучи попередженим про кримінальну відповідальність за ст.384, ст.385 КК України пояснив про те, що раніше із ОСОБА_3 було укладено договір про охорону, після чого, у 2019 році, точну дату та час цих подій він не пам`ятає, вони, як працівники охоронної фірми приїхали за адресою: м.Одеса, вулиця Куйбишева (Старорізнична), так як їм надійшло повідомлення стосовно вхідних дверей, та за указаною адресою перебували державні виконавці, адвокати, охорона, та багато репортерів, які повідомили їх про те, що ОСОБА_3 не виконує рішення суду, а саме не дозволяє побачитись батьку із дитиною. Після чого ОСОБА_3 викликала працівників поліції, які приїхали за цією адресою, та встановили те, що у квартирі перебуває дитина, та її мати ОСОБА_3 , та ОСОБА_15 було запропоновано зайти до цієї квартири, але він відмовився, хоча спочатку погодився, але потім все таки відмовився. Далі адвокат ОСОБА_3 запропонувала потерпілому ОСОБА_15 зайти до квартири, та дозволила, щоб до квартири зайшов також працівник поліції, але обвинувачена ОСОБА_3 заборонила їм заходити до квартири, та не відкривала вхідні двері. Також у судовому засіданні свідок ОСОБА_34 пояснив про те, що усі ці події фіксувались на відеокамеру, та він не пам`ятає, чи радився на місці потерпілий ОСОБА_15 із його адвокатами, що йому робити, та, які процесуальні дії на той момент вчиняли державні виконавці. 
		- Показаннями у судовому засіданні свідка ОСОБА_35 , який будучи попередженим про кримінальну відповідальність за ст.384, ст.385 КК України пояснив про те, що приблизно у 2020 році вони знімали сюжет, як мати обвинувачена ОСОБА_3 не виконує рішення суду, а саме не дозволяє бачитись дитині із його батьком ОСОБА_15 . Вони дуже часто разом із захисниками, та потерпілим ОСОБА_15 їздили за різними адресами проживання цієї обвинуваченої, але її вдома не було. Під час проведення одної із таких відео сюжетів вони приїхали на вулицю Колонтаївську, у м. Одесі, де вже перебували адвокати обвинуваченої ОСОБА_3 , та ОСОБА_3 , яка побачивши, що ми проводим відеозйомку викликала охорону фірму, оскільки можливо їй це не сподобалось. Після чого, захисники ОСОБА_15 запропонували, щоб цей потерпілий пройшов до квартири разом із поліцейським, але сторона ОСОБА_3 відмовилась, поставивши умову, щоб указаний потерпілий проходив до квартири сам, на що ОСОБА_15 відмовився. Крім того, у судовому засіданні свідок ОСОБА_36 пояснив, що він впевнений у тому, що ОСОБА_3 свідомо не хотіла давати дитину для побачення із батьком, так як якби вона хотіла цього, то таких подій би не було, тому вона свідомо не виконувала рішення суду, так як її не було по жодній зазначеній адресі. Також для проведення відеозйомки вони їздили за адресою Французький бульвар, у м. Одесі, та в суд. Ніяку винагороду він не отримував, а отримував лише щомісяця заробітну плату за проведення відеозйомки на відеокамеру, та підписував акти, які складались на місці. 
		 
		- Показаннями у судовому засіданні свідка ОСОБА_37 , який будучи попередженим про кримінальну відповідальність за ст.384, ст.385 КК України пояснив про те, що він із 2015 року працює на посаді охоронця за адресою: АДРЕСА_3 , та у зазначеному будинку також проживає обвинувачена ОСОБА_3 , яку він часто бачив, та йому було відомо про те, що відносно неї була порушена кримінальна справа. Також у судовому засіданні свідок ОСОБА_38 пояснив, що ОСОБА_15 дуже часто приходив із відеокамерами до квартири, де проживає ОСОБА_3 , яка не впускала його, та ці події відбувались приблизно протягом року, а саме у 2018-2019 році. ОСОБА_15 приходив для того, щоб поспілкуватись із дитиною, на підставі рішення суду, у якому йому було надано дозвіл на спілкування із дитиною у певний час, спочатку йому такий дозвіл був наданий органом опіки та піклування, а потім рішенням суду. Також у судовому засіданні свідок ОСОБА_38 пояснив, що до нього підходила мати ОСОБА_3 , та просила тільки одне, щоб він не впускав до квартири ОСОБА_15 , та на скільки йому відомо зустріч між дитиною та ОСОБА_15 так і не відбулась. Також до квартири дуже часто приїжджала виконавча служба, яка проводила відеофіксацію, разом із ОСОБА_15 , та його адвокатом, та на таких відеозаписах також присутній і він. Крім того, у судовому засіданні свідок ОСОБА_38 пояснив, що останнім часом, а саме останні 3-4 роки, приблизно із 2020 року він не бачив їх в будинку, що стосується власної думки про ОСОБА_15 він вважає, що цей чоловік дуже порядний, та абсолютно адекватний, від нього посильний 2 рази приносив подарунки, які ОСОБА_3 не отримувала, а він такого права вийти, та забрати, щоб передати немає. Рішення суду він бачив особисто, та йому його неодноразово показував ОСОБА_15 , зазначаючи, що це рішення про надання дозволу на спілкування із дитиною, а саме у суботу. Крім того, у судовому засіданні свідок ОСОБА_38 пояснив, що він ніколи не бачив, щоб ОСОБА_3 впустила ОСОБА_15 до своєї квартири, навіть тоді коли вона перебувала у квартирі, а після того, як ОСОБА_15 йшов, до нього через 10 хвилин спускалась ОСОБА_3 із запитанням: «Ну що він пішов звідси?», та він їй відповідав: «Так!». Працівників виконавчої служби ОСОБА_39 також не впускала до квартири, про що на місці відразу складались документи, які він перечитував, та підписував, та особисто це підтверджує. Також у судовому засіданні свідок ОСОБА_38 пояснив, що працівники ДВС при ньому телефонували ОСОБА_40 , яка їх також не впускала до квартири, та чи було у документах зазначена адреса: АДРЕСА_3 йому невідомо.
		 
		- Показаннями у судовому засіданні свідка ОСОБА_41 , яка будучи попередженою про кримінальну відповідальність за ст.384, ст.385 КК України пояснила про те, що вона працювала на посаді заступника начальника СВ Шевченківського ВП в м. Одесі, та до її повноважень відносилось також підписання доручення про проведення кримінального провадження, та на проведення зазначеного кримінального провадження вона надала доручення слідчому ОСОБА_42 , та від адвоката ОСОБА_19 19.12.2023 року надійшов запит, та нею була надана відповідь разом із додатками. У дорученні, та постанові про створення слідчої групи від 05.06.2020 року була допущена технічна описка, у частині зазначена прізвища ОСОБА_43 , цю постанову підписувала вона, та указану постанову і доручення необхідно було переробити, але у зв`язку із неуважністю цього зроблено не було. Також у судовому засіданні свідок ОСОБА_44 пояснила, що вона також здійснювала досудове розслідування, та знайомилась із матеріалами цього кримінального провадження, але на момент знаходження указаного кримінального провадження в суді із матеріалами справи вона не знайомилась. Крім того, умовою підписання документів є не лише відсутність керівника, оскільки у неї також є ключ доступу до реєстру досудового розслідування, тому в неї також є право призначити слідчого у кримінальному провадженні, так як це передбачено її посадовими обов`язками. Вище зазначена постанова не помилкова, в ній просто зазначена описка, та по суті вона є вірним документом, а не підробленим.
		 
		- Рішенням Приморського районногосуду м.Одеси від14січня2019рокупо справіN?522/17680/18,що набралозаконної сили01.10.2019року,згідно доякого булозобов?язано ОСОБА_3 не перешкоджатизустрічам іспілкуванню батька ОСОБА_15 із малолітнім ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_2 ,визначивши спосібучасті батькау вихованнідитини,шляхом встановленнясистематичних зустрічейбатька здитиною кожноїсуботи танеділі з09.00год.до 11.00год.у присутностіматері ОСОБА_3 .У днінародження тасвяткові днізустрічі батьказ дитиноюза попередньоюдомовленістю батьків.(а.с.№72-76,т.№1)
		- Постановою Одеського апеляційного суду від 01.10.2019 року, згідно до якогоапеляційну скаргу ОСОБА_3 було відхилено, рішення Приморського районного суду м. Одеси від 14.01.2019 рокуу справі №522/17680/18 було залишено без змін (а.с.77-81, т.№1),
		 
		- Рішенням Приморського районного суду м. Одеси від 22.01.2019 рокупо справі №522/16047/18 позовну заяву ОСОБА_16 та ОСОБА_17 до ОСОБА_3 про зобов?язанняспростувати поширену недостовірну інформацію, та про зобов?язання припинити розповсюдження недостовірної інформації було задоволено частково. Зобов?язано ОСОБА_3 спростувати поширену нею негативну інформацію про те, що ОСОБА_16 , та ОСОБА_17 страждають на алкоголізм, та не один раз їздили до Болгарії на лікування від алкоголізму, шляхом спростування цієї інформації у соціальній мережі «Facebook», а також зобов?язано ОСОБА_3 спростувати поширену нею негативну інформацію про те, що ОСОБА_16 , та ОСОБА_17 страждають на алкоголізм, та не один раз їздили до Болгарії на лікування від алкоголізму, шляхом направлення на адресу органу опіки та піклування Приморської районної адміністрації Одеської міської ради листа зі спростуванням поширеної вищевказаної інформації про алкоголізм ОСОБА_16 та ОСОБА_17 (а.с.91-96, т.№1)
		- Виконавчим листом Приморського районного суду м. Одеси від 22.01.2019 року (справа №522/16047/18), згідно до якого було зобов?язано ОСОБА_3 спростувати поширену нею негативну інформацію про те, що ОСОБА_16 , та ОСОБА_17 страждають на алкоголізм, та не один раз їздили до Болгарії на лікування від алкоголізму, шляхом спростування цієї інформації у соціальній мережі «Facebook» (а.с.6, т.№2).
		 
		- Актом приватного виконавця ОСОБА_26 від 16.12.2019 року, згідно до якого приватним виконавцем було здійснено перевірку сторінки ОСОБА_3 у соціальній мережі «Facebook», та боржникам станом на 16.12.2019 року вимоги виконавчого листа за №522/16047/18 Приморського районного суду м. Одеси від 16.08.2019 року про спростування ОСОБА_3 поширеною нею інформацію у соціальній мережі «Facebook» не виконано (а.с.21, т.№2),
		 
		- Вимогою приватного виконавця ОСОБА_26 від 16.12.2019 року за вих.№6845, відносно ОСОБА_3 виконати вимоги виконавчого документу, та спростувати поширену нею негативну інформацію про те, що ОСОБА_16 , та ОСОБА_17 страждають на алкоголізм, та не один раз їздили до Болгарії на лікування від алкоголізму, шляхом спростування цієї інформації у соціальній мережі «Facebook» (а.с.22, т.№2) 
		- Додатковим рішенням Приморського районного суду м. Одеси від 28.01.2019 рокупо цивільній справі №522/16047/18 із ОСОБА_3 було стягнуто на користь ОСОБА_16 , та ОСОБА_17 у рахунок відшкодування моральної шкоди 0,50 гривень, та суму судового збору (а.с.№97-99, т.№1). 
		                   
		- Постановою Одеського апеляційного суду від 24.07.2019 рокуапеляційну скаргу ОСОБА_3 було залишено без задоволення. Рішення Приморського районного суду м. Одеси від 22.01.2019 рокупо справі №522/16047/18, та додаткове рішення Приморського районного суду м. Одеси від 22.01.2019 рокуу справі №522/16047/18 було залишено без змін. Постанова набрала законної сили з моменту її прийняття (а.с.100-112, т.№1).
		- Постановою Верховного Суду від 24.03.2020 рокукасаційну скаргу ОСОБА_3 було залишено без задоволення, рішення Приморського районного суду м. Одеси від 22.01.2019 року, додаткове рішення Приморського районного суду м. Одеси від 28.01.2019 року, постанову Одеського апеляційного суду від 24.07.2019 рокубуло залишено без змін (а.с.№111-114, т.№1). 
		- Ухвалою Приморського районного суду м. Одеси від 27.04.2020 року було задоволено заяву приватного виконавця виконавчого округу Одеської області ОСОБА_26 про зміну способу та порядку виконання судового рішення. Встановлено порядок виконання рішення № 522/16047/18 від 16.08.2019 року Приморського районного суду м. Одеси шляхом направлення самостійно Приватним виконавцем виконавчого округу Одеської області ОСОБА_26 на адресу органу опіки та піклування Приморської районної адміністрації Одеської міської ради листа зі спростуванням поширеної інформації про алкоголізм ОСОБА_16 та ОСОБА_17 (а.с.55-56, т.№2).
		 
		- Повідомленням державного виконавця Першого Приморського відділу ДВС у м. Одесі ГТУЮ в Одеській області ОСОБА_24 від 02.01.2020 року за №287 про вчинення кримінального правопорушення, та внесення до Єдиного реєстру досудових розслідувань відомостей про умисне невиконання ОСОБА_3 рішення Приморського районного суду м. Одеси від 14 січня2019року по справі N? 522/17680/18, що набрало законної сили 01.10.2019 року, та притягнути її до кримінальної відповідальності за ч.1 ст.382 Кримінального кодексу України (а.с.5-7, т.№1). 
		- Протоколом огляду інтернет сторінки соціальної мережі «Facebook» від 12.05.2020 року, згідно до якого встановлено, що переглядом сторінки ОСОБА_3 у профілі « ОСОБА_45 » за посиланнямІНФОРМАЦІЯ_4  встановлено,що вонане міститьвідомостей проспростування ОСОБА_3 інформації наступногозмісту:про те,що « ОСОБА_16 та ОСОБА_17 страждають наалкоголізм тане одинраз їздилидо Болгаріїна лікуваннявід алкоголізму».(а.с.115-133, т.№2)
		- Протоколом огляду документу від 07.07.2020 року, згідно до якого за результатами дослідження, та фіксації змісту веб-сторінки ОСОБА_3 у соціальній мережі «Facebook» із іменем « ОСОБА_46 », адреса мережі Інтернет « ІНФОРМАЦІЯ_5 », встановлено, що 11.09.2018 року ОСОБА_3 у соціальній мережі Фейсбук розповсюдила у відкритому доступ негативну інформацію, яку судовим рішенням її зобов?язано спростувати (а.с.124-125, т.№5).
		 
		 
		- Протоколом огляду від 18.05.2020 року, а саме цифрового носія - флеш-накопичувачаUSB«TOSHIBA»S/N:WX81A57FDXXAіз відеофайламивиконавчих дій.Проведеним оглядомцифрового носія,та відеозаписіввстановлено,що від23.11.2019року,24.11.2019року,14.12.2019року,15.12.2019року,21.12.2019року,та22.12.2019рокупід чассистематичних виходівдержавного виконавця ОСОБА_24 ,стягувача ОСОБА_15 ,та йогопредставників уперіод часуз 09години до11години заадресою АДРЕСА_7 , АДРЕСА_2 , АДРЕСА_1 ,боржника ОСОБА_3 не буловиявлено,ні вона,ні їїадвокат ОСОБА_47 на зв?язокіз указанимиособами невиходили.Рішення Приморськогорайонного судум.Одеси від14.01.2019рокупо справі№522/17680/18 ОСОБА_3 не буловиконано,та вонаумисно ухиляласьвід йоговиконання.(а.с.176-181, т.№1)
		- Постановою від 18.05.2020 року про долучення до кримінального провадження речових доказів, а саме флеш-накопичувачаUSB«TOSHIBA»S/N:WX81A57FDXXAіз відеофайламивиконавчих дій(а.с.182-183, т.№1),
		 
		- Постановою про визнання документів процесуальними джерелами доказів, та долученням їх до матеріалів кримінального провадження від 26.06.2020 року, згідно до якого було визнано процесуальними джерелами доказів, що спростовують показання підозрюваної ОСОБА_3 у кримінальному провадженні №12020160500000022 від 02.01.2020 рокуналежним чином засвідчені копії наступних документів: 
		копії заяв ОСОБА_3 , та ОСОБА_25 від 31.05.2018року, пояснень про нібито побиття їх ОСОБА_15 ; 
		копії витягів з ЄРДР N? 12018161500001450, 12018161500001451 від 12.06.2018 року;
		копія пояснення ОСОБА_15 від 04.06.2018 року; 
		копія заяви ОСОБА_15 від 05.06.2018 року; 
		копія витягу з ЄРДР N? 12018161500001357 від 05.06.2018 року
		копія висновку експертів N? 17/17 від 08.04.2019 рокуза результатами проведення комісійної психологічної експертизи 
		копія постанови від 28.11.2019 рокупро закриття кримінального провадження N?12018161500001450 від 12.06.2018 року 
		копія ухвали слідчого судді Приморського районного суду м. Одеси ОСОБА_48 від 27.05.2019 рокупро залишення скарги адвоката ОСОБА_49 на постанову слідчого про закриття кримінального провадження N? 12018161500001450 від 12.06.2018 рокубез задоволення; 
		копія висновку органу опіки і піклування ІНФОРМАЦІЯ_6 від 31.08.2018 року№01-11/1600про зобов?язання ОСОБА_3 не чинити перешкод ОСОБА_15 у зустрічах і спілкуванню батька з сином та визначення способу участі батька у спілкуванні з сином шляхом встановлення систематичних зустрічей з 12.00 до 14.00. год., а також дні народження і святкові дні за попередньою домовленістю батьків; 
		копія листа-вимоги ОСОБА_3 від 31.08.2018 рокунегайно припинити порушення прав батька і дитини; 
		копія відповіді із Шевченківського ВІ Приморського ВП у м. Одесі ГУНІ в Одеській області від 11.10.2018 рокуза №36/1-14-1433 з додатками 
		копія електронних рапортів, де зафіксовано факт порушення ОСОБА_3 прав батька і дитини на побачення і спілкування; 
		копія заяви ОСОБА_15 від 11.09.2018про зникнення дитини безвісти;
		копія відповіді із Приморської РДА ОМР N?01-13/819/1 вих від 29.11.2018 року;
		копія акту про порушення прав батька ОСОБА_15 . 20.06.2019 року ОСОБА_3 ; 
		копія відповіді із Приморської РДА ОМР М-2022від 04.07.2019 року; 
		копії фотографій іграшок від батька сину і від дідуся та бабусі - онуку Ернесту в день народження, копію накладних кур?єра, копію чеку про придбання іграшок, коли кур?єр не зміг вручити подарунки за адресою; 
		копія відповіді із ОСББ «КРІТ» на запит адвоката про заборону ОСОБА_3 пропускати ОСОБА_15 , кур?єрів до будинку; 
		компакт-диск із відеозаписами від 22.11.2018 року, тавід 20.06.2019 рокуза адресою АДРЕСА_3 .(а.с.223-228, т.№3)
		 
		- Постановою про визнання документів процесуальними джерелами доказів, та долученням їх до матеріалів кримінального провадження від 06.07.2020 року, згідно до якого були визнані процесуальними джерелами доказів документи виконавчого провадження за №60048434 (а.с.47-51, т.№4),
		- Постановою про визнання документів процесуальними джерелами доказів, та долученням їх до матеріалів кримінального провадження від 06.07.2020 року, згідно до якого були визнані процесуальними джерелами доказів документи виконавчого провадження за №60048775 (а.с.85-89, т.№4),
		- Постановою про визнання документів процесуальними джерелами доказів, та долученням їх до матеріалів кримінального провадження від 06.07.2020 року, згідно до якого були визнані процесуальними джерелами доказів документи виконавчого провадження за №60047709 (а.с.149-153, т.№4),
		 
		- Постановою про визнання документів процесуальними джерелами доказів, та долученням їх до матеріалів кримінального провадження від 06.07.2020 року, згідно до якого були визнані процесуальними джерелами доказів документи виконавчого провадження за №60628758 (а.с.311-320, т.№4),
		- Постановою про визнання документів процесуальними джерелами доказів, та долученням їх до матеріалів кримінального провадження від 06.07.2020 року, а саме експертний висновок за результатами проведеної фіксації та дослідження змісту веб-сторінок ОСОБА_3 у мережі Інтернет від 02.11.2018 року за №263/2018-ЕВ-ЦК (а.с.126-128, т.№5)
		 
		- Постановою про визнання документів процесуальними джерелами доказів, та долученням їх до матеріалів кримінального провадження від 07.07.2020 року, а саме засвідчені копії наступних документів: листа №13/112 від 27.04.2020 рокуадвоката ОСОБА_18 адвокату ОСОБА_50 , на 3 арк. із доказами відправки на 1 арк., листа №13/113 адвоката ОСОБА_18 адвокату ОСОБА_50 від 12.05.2020на 1 арк. з доказами відправки на 1 арк., листа №13/114 адвоката ОСОБА_51 адвокату ОСОБА_50 від 02.06.2020 рокуна 1 арк. з доказами відправки на 2 арк., листа №13/115 адвоката ОСОБА_52 адвокату ОСОБА_50 від 30.06.2020на 1 арк. із доказами відправки на 1 арк., листа №13/116 адвоката Мажеру 1.0. ОСОБА_3 від 30.06.2020 рокуна 1 арк. з доказами відправки на 1 арк.(а.с.144-146, т.№5)    
		 
		- Постановою про визнання документів процесуальними джерелами доказів, та долученням їх до матеріалів кримінального провадження від 07.07.2020 року, а саме електронного документу - технічного запису судового засідання від 19.05.2020 року, де слідчим суддею Приморського районного суду м. Одеси ОСОБА_53 під час розгляду клопотання слідчого про застосування ОСОБА_3 запобіжного заходу по кримінальному провадженню №12020160500000022 від 02.01.2020 рокуза участі сторони захисту, та обвинувачення були допитані, як свідки ОСОБА_25 , ОСОБА_54 (а.с.149-150, т.№5),
		- Постановою про визнання документів процесуальними джерелами доказів, та долученням їх до матеріалів кримінального провадження від 08.07.2020 року, а саме належним чиномзасвідчені копіїнаступних документів:копію рішенняПриморського районногосуду м.Одеси від22.01.2019рокупо справі№522/16047/18на 6арк.,копію додатковогорішення Приморськогорайонного судум.Одеси від28.01.2019рокупо справі№522/16047/18на 3арк.;копію апеляційноїскарги ОСОБА_3 від 28.02.2019рокуна рішенняПриморського районногосуду м.Одеси від22.01.2019року,28.01.2019рокуна 5арк.,копію постановиОдеського апеляційногосуду від24.07.2019рокупо справі №522/16047/18на 11арк.,копію касаційноїскарги ОСОБА_3 на рішенняПриморського районногосуду м.Одеси від22.01.2019року,28.01.2019року,на постановуОдеського апеляційногосуду від24.07.2019рокуна 5арк.;копію ухвалиВерховного Судувід 23.12.2019рокупо справі№522/16047/18на 3арк.,копію постановиВерховного Судувід 24.03.2020рокупо справі№522/16047/18на 4арк.,копію актуадвоката ОСОБА_49 від 05.10.2019року(а.с.221-225, т.№5)
		- Постановою про визнання документів процесуальними джерелами доказів, та долученням їх до матеріалів кримінального провадження від 08.07.2020 року, а саме копію рішення Приморського районного суду м. Одеси від 22.01.2019 рокупо справі №522/16047/18 на 6 арк., копію додаткового рішення і Приморського районного суду м. Одеси від 28.01.2019 рокупо справі №522/16047/18 на 3 арк.; копію апеляційної скарги ОСОБА_3 від 28.02.2019 рокуна рішення Приморського районного суду м. Одеси від 22.01.2019 року, 28.01.2019 рокуна 5 арк., копію постанови Одеського апеляційного суду від 24.07.2019 рокупо справі №522/16047/18 на 11 арк., копію касаційної скарги ОСОБА_3 на рішення Приморського районного суду м. Одеси від 22.01.2019 року, 28.01.2019 року, на постанову Одеського апеляційного суду від 24.07.2019 рокуна 5 арк.; копію ухвали Верховного Суду від 23.12.2019 рокупо справі №522/16047/18 на 3 арк., копію постанови Верховного Суду від 24.03.2020 рокупо справі №522/16047/18 на 4 арк. (а.с.226-229, т.№5)
		- Протоколом огляду від 07.07.2020 року, згідно до якого вході огляду встановлено, що відеозаписи у папках на носії «TOSHIBA»: 
		Папка «2019_12_22», що містить відеофайли «19300009», «19300010», «19300011», «19300012», «19300013», «29300001», «29300002», «29300003», «29300004», «29300005», «29300006, «29300007», «29300008»; 
		Папка «2019_12 21», що містить відео файли «19290001», «19290002», «19290003», «19290004», «19290005», «19290006», «19290007», «19290008», «19290009», «19290010», «19290011», «19290012», «19290013», «19290014», «19290015», «19290016»; 
		Папка «2019_12_15», що містить відео файли «19210001», «19210002», «19210003», «19210004», «19210005», «19210006», «19210007», «19210008», «19210009», «19210010»;
		Папка «201912_14», що містить відео файли «19200001», «19200002», «19200003», «19200004», «19200005», «19200006», «19200007», «19200008», «19200009», «19200010», «19200011», «19200012», «19200013», «19200014», «19200015», «19200016», «19200017»;
		Папка «2019_12_05», що містить відеозаписи «19070007», «19070008», «19070009»;
		Папка201911_24, що містить відео файли «18970002», «18970003», «18970004», «18970005», «18970006», «18970007», «18970008», «18970009», «18970010», «18970011», «18970012», «18970013», «18970014», «18970015», «18970016», «18970017»; 
		Папка 2019_11 23, що містить відео файли «18960001», «18960002», «18960003», «18960004», «18960005», «18960006», «18960007», «18960008», «18960009», «18960010», «18960011», «18960012», «18960013», «18960014», «18960015», «18960016», «18960017», «18960018», «18960019», «18960020»; 
		Папка 2019_11_19, що містить відео файли «18890040», «18890041», та повністю відповідають оригінальним відеозаписам, а тому відеозаписами на електронному носії «TOSHIBA» відповідно до положення ч.3 ст.99 КПК України, є відображеннями вказаних електронних документів, і їм надаються значення оригіналів. 
		Крім того, в ході огляду встановлено, що на зазначених носіях інформації містяться відеозаписи, що стосуються виконавчих дій по епізоду щодо умисного невиконання рішення Приморського районного суду м. Одеси від 22.01.2019 року ОСОБА_3 .        Так, на відеозаписах18940001,18940002зафіксовано події, що висвітлені у допитах свідків приватного виконавця ОСОБА_26 , кореспондентів ОСОБА_29 , ОСОБА_35 21.11.2019 рокуу приміщенні Приморського районного суду м. Одеси. На відеозаписах відображено, що приватний виконавець ОСОБА_26 оголошує резолютивну частину виконавчих документів ОСОБА_3 , пропонує їй отримати документи від приватного виконавця, проте вона відмовляється від отримання документів. 
		Також на відеозаписах відображено, як до ОСОБА_3 підійшов кур?єр із пропозицією отримати документи державного виконавця, але ОСОБА_3 відмовляється, та йде від приватного виконавця, та кур?єра (а.с.№33-38, т.№5) 
		 
		- Постановою при визнання документу процесуальним джерелом доказів, та долученням його до матеріалів кримінального провадження від 08.07.2020 року, згідно до якого було визнано процесуальнимджерелом доказіввідповідь назапит старшогослідчого СВШевченківського ВППриморського ВПу м.Одесі ГУНПв Одеськійобласті ОСОБА_55 із Приморськоїрайонної адміністраціїОдеської міськоїради -лист за№01-12/890/2вих.від 14.05.2020рокупро те,що ОСОБА_3 до Приморськоїрайонної адміністраціїОдеської міськоїради іззаявою,відповідно досудового рішенняпо справі№522/16047/18,про спростуванняпоширеної неюнегативної інформаціїпро те,що « ОСОБА_16 та ОСОБА_17 страждають наалкоголізм тане одинраз їздилидо Болгаріїна лікуваннявід алкоголізму»,не зверталась.(а.с.156-157, т.№2)
		 
		Що стосується клопотання представника потерпілих ОСОБА_19 (а.с.45-46,т.№5) про визнання недопустимими доказів наданих за клопотанням захисника ОСОБА_22 15.07.2021 року (а.с.244-254, т.№1), а саме листа Головного центру обробки спеціальної інформації ДПСУ від 12.03.2021р. за №91-8942/0/15-21-Вих., та доданої таблиці, суд вважає наступне.
		 
		Відповідно до ч.3 ст.89 КПК України сторони кримінального провадження, потерпілий, представник юридичної особи, щодо якої здійснюється провадження, мають право під час судового розгляду подавати клопотання про визнання доказів недопустимими, а також наводити заперечення проти визнання доказів недопустимими.
		Згідно до ч.11 ст.290 КПК України сторони кримінального провадження зобов`язані здійснювати відкриття одне одній додаткових матеріалів, отриманих до або під час судового розгляду.                                            Відповідно доч.12ст.290КПК Україниякщо сторонакримінального провадженняне здійснитьвідкриття матеріаліввідповідно доположень цієїстатті,суд немає правадопустити відомості,що містятьсяв них,як докази. 
		У порушення ч.11 ст.290 КПК України сторона захисту обвинуваченої ОСОБА_3 не дотрималась свого обов`язку щодо відкриття стороні обвинувачення прокурорам групи прокурорів у кримінальному провадженні за №1202016050000022 від 02.01.2020 рокузазначених документів до подання їх суду 15.07.2021 року, а саме: листа Головного центру обробки спеціальної інформації ДПСУ від 12.03.2021р. за №91-8942/0/15-21-Вих., та додану таблицю. 
		Сторони кримінального провадження використовують свої права і обов?язки на власний розсуд, та у тому числі не обмежені подавати суду будь-які документи і копії з них, і це не впливає на обсяг прав та обов?язків сторін.
		Але невиконання стороною кримінального провадження обов?язку відкриття додаткових матеріалів протилежній стороні - прокурору (прокурорам) у кримінальному провадженні, позбавляє суд права допускати відомості, що містяться у цих матеріалах, як докази.
		На підставі зазначеного, суд вважає недопустимими докази надані захисником ОСОБА_22 15.07.2021 року (а.с.244-254, т.№1), а саме: лист Головного центру обробки спеціальної інформації ДПСУ від 12.03.2021р. за №91-8942/0/15-21-Вих., та додану таблицю.
		 
		Що стосується клопотання представника потерпілих ОСОБА_19 (а.с.216-219,т.№2) про виключення із числа доказів матеріали, надані стороною захисту до суду 01.02.2022 року, та 10.02.2022 року, а саме:
		-відповіді на адвокатський запит Управління кадрового забезпечення ГУНП в Одеській області від 16.11.2021 р. № 9/07аз., 
		-копії наказу ГУНП в Одеській області № 802 о/с від 03.07.2019;
		-копії витягу з наказу ГУНП в Одеській області № 852 о/с від 10.07.2019;
		-копії витягу з наказу ГУНП в Одеській області № 488 о/с від 13.04.2020;
		-копії відповіді на адвокатський запит відділу поліції № 5 ОРУП № 1 ГУНП в Одеській області від 16.11.2021 р. № 60.5 вх1788-П;
		-CD-R диски А3129W013035483LH з відеозаписами IMG _ 5561 IMG_9339;
		-Копії листування з ОСОБА_56 на 2 арк.;
		-Копії повідомлення до Органу опіки та піклування за рік на 6 арк.;
		-Копії повідомлення до Першої Приморської ВС за рік на 6 арк.;
		-Копії повідомлення до Органу Опіки та піклування щодо Дня Народження на 2 арк.;
		-Копії повідомлення до Першої Приморської ВС № 1 щодо Дня Народження на 2 арк.;
		-Таблиці за січень 2022р. на 1 арк.;
		-Копії повідомлення до Органу опіки та піклування за рік на 3 арк.;
		-Копії повідомлення до Першої Приморської ВС № 1 за рік на 4 арк.;
		-Копії повідомлення до Першої Приморської ВС № 1 щодо Дня Народження на 2 арк.;
		-Копії повідомлення до Першої Приморської ВС № 1 щодо Дня Народження на 2 арк.;
		-Таблиці за січень 2022 р. на 1 арк.;
		-Квитанції про відправку матеріалів  3 арк., суд вважає наступне.
		 
		Згідно до ч.11 ст. 290 КПК України сторони кримінального провадження зобов`язані здійснювати відкриття одне одній додаткових матеріалів, отриманих до або під час судового розгляду.                                            Відповідно до ч.12 ст.290 КПК України якщо сторона кримінального провадження не здійснить відкриття матеріалів відповідно до положень цієї статті, суд не має права допустити відомості, що містяться в них, як докази.                         Згідно п.19 ч.1 ст.3 КПК України сторони кримінального провадження - з боку обвинувачення: слідчий, дізнавач, керівник органу досудового розслідування, керівник органу дізнання, прокурор, а також потерпілий, його представник та законний представник у випадках, установлених цим Кодексом; з боку захисту: підозрюваний, обвинувачений (підсудний), засуджений, виправданий, особа, стосовно якої передбачається застосування примусових заходів медичного чи виховного характеру або вирішувалося питання про їх застосування, їхні захисники та законні представники.
		Отже, враховуючи, що досудове розслідування у кримінальному провадженні №12020160500000022 від 02.01.2020 року завершено, а потерпілі, та їх представники процесуального статусу сторони не набули, сторонами на даному етапі залишаються з боку обвинувачення  група прокурорів, з боку захисту  обвинувачена ОСОБА_3 та її захисник (захисники).                                        Тому саме на стороні захисту і обвинувачення покладається обов`язок відкриття додаткових матеріалів одне одній.                                    Відповідно до дат, якими датовані вказані документи, адвокат отримав їх у відповіді на адвокатські запити ще у 2021 році.                            
		Документи, надані ОСОБА_3 , обмежені крайньою датою 28.01.2022 року.
		При цьому обвинувачена ОСОБА_3 направила копії окремих документів на адресу адвоката ОСОБА_18 , про що долучила поштові документи. Проте потерпілі, та представники не є стороною, тому такі дії не можна вважати належним відкриттям додаткових матеріалів, здобутих стороною захисту під час судового розгляду.
		Про те, що сторона захисту будь-яким чином відкривала всі ці додаткові матеріали прокурорам до подання їх суду, надавала можливість ознайомитися із оригіналами (та/або витребуваними і належним чином засвідченими уповноваженими суб`єктами копіями, а також перевірити законність отримання документів  ознайомитися із копіями чи оригінальними примірниками адвокатських запитів), відомостей не надано. Проте вище указані документи були надані суду.
		Згідно відповіді Приморської окружної прокуратури м. Одеси № 52-1931 ВИХ-22 від 01.04.2022 на адвокатський запит представника адвоката ОСОБА_19 від 21.02.2022, що зареєстрований за № 2236-22вх. від 21.02.2022, стороною захисту обвинуваченої ОСОБА_3 у жодний законний спосіб не здійснювалося відкриття прокурорам групи прокурорів додаткових матеріалів, здобутих стороною захисту під час судового розгляду по кримінальному провадженню № 12020160500000022 від 02.01.2020, до подання цих матеріалів до суду, у тому числі:
		-відповіді на адвокатський запит Управління кадрового забезпечення ГУНП в Одеській області від 16.11.2021 р. № 9/07аз., 
		-копії наказу ГУНП в Одеській області № 802 о/с від 03.07.2019;
		-копії витягу з наказу ГУНП в Одеській області № 852 о/с від 10.07.2019;
		-копії витягу з наказу ГУНП в Одеській області № 488 о/с від 13.04.2020;
		-копії відповіді на адвокатський запит відділу поліції № 5 ОРУП № 1 ГУНП в Одеській області від 16.11.2021 р. № 60.5 вх1788-П;
		-копії адвокатських запитів, на які надійшли дані відповіді.
		Подані до суду 10.02.2022 захисником ОСОБА_22 матеріали стосуються конкретних відомостей, а саме: призначення на посаду заступника начальника відділення поліції  начальника слідчого відділення Шевченківського відділення поліції Приморського відділу поліції в місті Одесі ГУНП в Одеській області ОСОБА_57 у 2019 році, ОСОБА_58 у 2020 році, а також призначення на посаду заступника начальника слідчого відділення Шевченківського відділення поліції Приморського відділу поліції в місті Одесі ГУНП в Одеській області ОСОБА_59 у 2020 році.
		Потерпілі, та представники вказують на недопустимість використання таких відомостей як доказів з огляду на не відкриття цих додаткових матеріалів, отриманих під час судового розгляду, стороні обвинувачення за правилами, передбаченими ч. 11 ст. 290 КПК України.
		Так само не можна допускати як докази відомості, що містяться в матеріалах, поданих 01.02.2022 року до суду обвинуваченою ОСОБА_3 :
		-CD-R диски А3129W013035483LH з відеозаписами IMG _ 5561 IMG_9339;
		-Копії листування з ОСОБА_56 на 2 арк.;
		-Копії повідомлення до Органу опіки та піклування за рік на 6 арк.;
		-Копії повідомлення до Першої Приморської ВС за рік на 6 арк.;
		-Копії повідомлення до Органу Опіки та піклування щодо Дня Народження на 2 арк.;
		-Копії повідомлення до Першої Приморської ВС № 1 щодо Дня Народження на 2 арк.;
		-Таблиці за січень 2022р. на 1 арк.;
		-Копії повідомлення до Органу опіки та піклування за рік на 3 арк.;
		-Копії повідомлення до Першої Приморської ВС № 1 за рік на 4 арк.;
		-Копії повідомлення до Першої Приморської ВС № 1 щодо Дня Народження на 2 арк.;
		-Копії повідомлення до Першої Приморської ВС № 1 щодо Дня Народження на 2 арк.;
		-Таблиці за січень 2022 р. на 1 арк.;
		Потерпілі і представники зазначають, що вони є самостійними учасниками кримінального провадження, та не являються стороною, оскільки обставини, за яких потерпілі, та їх представники можуть набути прав і обов`язків сторони кримінального провадження, у справі № 522/13067/20 не настало.
		З огляду на це, у потерпілих і представників відсутній обов`язок відкриття сторонам матеріалів в порядку ст. 290 КПК України, і наявне право подавати докази безпосередньо до суду на будь-якій стадії кримінального провадження без попереднього їх відкриття сторонам.
		На підставі зазначеного, суд вважає зазначені матеріали надані за клопотанням захисником ОСОБА_22 до суду 01.02.2022 року (а.с.№138-173, т.№2 матеріалів судової справи), та за клопотанням наданим указаним захисником 10.02.2022 року (а.с.№179-194, т.№2 матеріалів судової справи) підлягають виключенню із числа доказів.
		 
		Що стосується доводів обвинуваченої ОСОБА_3 по епізоду не виконання указаною обвинуваченою рішення Приморського районного суду м. Одеси від 14 січня2019року по справі N?522/17680/18, суд вважає наступне.
		Згідно до ст.3 Конвенції про права дитини в усіх діях щодо дітей, незалежно від того, здійснюються вони державними чи приватними установами, що займаються питаннями соціального забезпечення, судами, адміністративними чи законодавчими органами, першочергова увага приділяється якнайкращому забезпеченню інтересів дитини.
		Відповідно дост.153 Сімейного кодексу Українимати, батько та дитина мають право на безперешкодне спілкування між собою, крім випадків, коли таке право обмежене законом.
		 
		Згідно до ч.1ст.159 Сімейного кодексу України, якщо той з батьків з ким проживає дитина , чинить перешкоди тому з батьків , хто проживає окремо, у спілкуванні з дитиною та її вихованні, другий з батьків має право звернутися до суду з позовом про усунення цих перешкод.
		Відповідно до ст.11 ЗаконуУкраїни "Проохорону дитинства" кожна дитина має право на проживання в сім`ї разом з батьками або в сім`ї разом з батьком або в сім`ї одного з них та на піклування батьків. Батько і мати мають рівні права та обов`язки щодо своїх дітей. Предметом основної турботи та основним обов`язком батьків є забезпечення інтересів своєї дитини. 
		Згідно до ст.15 Закону України "Про охорону дитинства" дитина, яка проживає окремо від батьків або одного з них, має право на підтримання з ними регулярних особистих стосунків і прямих контактів. Батьки, які проживають окремо від дитини, зобов`язані брати участь у її вихованні і мають право спілкування з нею, якщо судом визнано, що таке спілкування не перешкоджатиме нормальному вихованню дитини.
		В судовому засіданні не встановлено, що дії батька ОСОБА_15 перешкоджали нормальному розвитку та вихованню дитини, навпаки, надані до суду докази свідчать про його бажання займатися вихованням дитини, та в цілому добре характеризують указаного потерпілого. Ніяких даних про застосування насильства, в тому числі до дитини, неналежного виховання та негативного впливу на дитину, не встановлено.
		 
		Суд вважає, що протягом тривалого часу ОСОБА_3 не надавала для побачення батькові дитину, та систематично вчиняла перешкоди у зустрічах та спілкуванні ОСОБА_15 із сином, тобто не виконала вимоги рішення Приморського районного суду м. Одеси від 14.01.2019 року, що стало підставою для направлення подання про притягнення її до кримінальної відповідальності за ч.1 ст.382 КК України.
		Суд не приймає до уваги доводи обвинуваченої ОСОБА_3 про те, що потерпілий ОСОБА_15 не часто приходив на побачення із дитиною, що начебто підтверджується копією журнала відвідувань будинку №13«А» по вулиці Французький бульвар, у м. Одесі, так як такі доводи спростовується показаннями у судовому засідання свідка ОСОБА_37 , який працював на посаді охоронця у цьому будинку, та пояснив, що до нього підходила мати ОСОБА_3 , та просила тільки одне, щоб він не впускав до квартири ОСОБА_15 , а після того, як ОСОБА_15 йшов, до нього через 10 хвилин спускалась ОСОБА_3 із запитанням: «Ну що він пішов звідси?», про що він їй відповідав: «Так!».
		   
		Про намір обвинуваченої ОСОБА_3 спрямований на невиконання (ухилення від виконання) судового рішення від 14.01.2019 року, що набрало законної сили, свідчать характер та послідовність її дій (бездіяльності), встановлених під час судового розгляду, зокрема, не надання дитини батьку у дні та часи, встановлені рішенням суду, систематична відмова надавати дитину батьку для сумісного відпочинку та спілкування, неповідомлення батька дитини та державного виконавця про місцезнаходження дитини в ході проведення виконавчих дій, постійна зміна її фактичного проживання та дитини, та не повідомлення про це батька та державного виконавця. 
		Цілеспрямованість дій обвинуваченої в їх сукупності свідчить про намір обвинуваченої ОСОБА_3 на невиконання (ухилення від виконання) судового рішення, що набрало законної сили та в цілому вказує на усунення батька від виховання його дитини, отже обвинуваченою вчинені планомірні, усвідомлені дії, які вказують на ухилення та небажання виконувати рішення суду.
		Невизнання обвинуваченою ОСОБА_3 своєї вини за пред`явленим обвинуваченням суд вважає, як захисну версію обвинувачуваної.
		       
		Суд вважає, що усі доводи надумані обвинуваченою ОСОБА_3 з метою її уникнення від кримінальної відповідальності за вчинені кримінальні правопорушення, так як її доводи спростовуються вище зазначеними доказами, оскільки зазначена обвинувачена будучи зобов`язаною, та маючи реальну можливість протягом тривалого часу виконати вище зазначені судові рішення, навпаки, умисно діяла щодо перешкоджання їх виконанню, та стала чинити перешкоди потерпілому ОСОБА_15 для спілкування з дитиною.
		 
		При таких обставинах, суд вважає, що доводи сторони захисту, та обвинуваченої ОСОБА_3 про відсутність наміру на ухилення від виконання рішення суду від 14.01.2019 року являються необґрунтованими, обвинувачена ОСОБА_3 діяла із прямим наміром, а саме усвідомлювала суспільну небезпечність свого діяння та бажала це діяння вчинити, а тому кваліфікація її дій за ч.1 ст.382 КК України є правильною.
		 
		Доводи обвинуваченої ОСОБА_3 у частині не виконання нею рішення Приморського районного суду м. Одеси від 22.01.2019 року про спростування нею поширеної негативної інформації про ОСОБА_16 , та ОСОБА_17 , спростовується листом за №01-12/890/2 вих. від 14.05.2020 рокупро те, що ОСОБА_3 не зверталась до органа опіки та піклування Приморської районної адміністрації Одеської міської ради із заявою, відповідно до судового рішення по справі №522/16047/18, про спростування поширеної нею негативної інформації про те, що « ОСОБА_16 та ОСОБА_17 страждають на алкоголізм та не один раз їздили до Болгарії на лікування від алкоголізму».
		Крім того, указані доводи обвинуваченої ОСОБА_3 спростовуються протоколом огляду інтернет сторінки соціальної мережі «Facebook» від 12.2020 року, згідно до якого встановлено, що переглядом сторінки ОСОБА_3 у профілі « ОСОБА_45 » за посиланнямІНФОРМАЦІЯ_4  встановлено, що вона не містить відомостей про спростування ОСОБА_3 інформації наступного змісту: про те, що « ОСОБА_16 та ОСОБА_17 страждають на алкоголізм та не один раз їздили до Болгарії на лікування від алкоголізму».
		 
		Умисне невиконання обвинуваченою ОСОБА_3 судового рішення від 22.01.2019 року підтвердив також державний виконавецьсвідок ОСОБА_26 , який пояснив, що указана обвинувачена маючи всі можливості виконати судове рішення, умисно цього не зробила, та указаним державним виконавцем було складені акти про невиконання боржником ОСОБА_3 рішення суду, а також накладено на неї штрафи за їх невиконання. Також доводи обвинуваченої ОСОБА_3 спростовуються показаннями потерпілих  ОСОБА_16 , ОСОБА_17 у судовомузасіданні. 
		Версії обвинуваченої ОСОБА_3 , висунуті на свій захист, щодо невизнання своєї вини в пред`явленому обвинуваченні, були проаналізовані судом і визнані неспроможними, оскільки вони повністю спростовуються наведеними у вироку доказами, які узгоджуються між собою і викривають обвинувачену у вчиненні інкримінованих їй кримінальних правопорушень, передбачених ч.1 ст.382 КК України.
		 
		Що стосується клопотання захисника ОСОБА_22 (а.с.175-178, т.№2) про визнання електронних доказів (відеозаписів), що містяться на з`ємному носії інформації TOSHIBA S/N: WX81A57FDXXA (а.с.182-183, т.№1) недопустимими, суд вважає наступне.
		Суд, відхиляючи доводи клопотання у цій частині, виходить з того, що документом, як одним із джерел доказів відповідно дост.99КПК є спеціально створений з метою збереження інформації матеріальний об`єкт, який містить зафіксовані за допомогою письмових знаків, звуку, зображення тощо відомості, які можуть бути використані як доказ факту чи обставин, що встановлюються під час кримінального провадження, у тому числі матеріали відеозапису та електронні носії інформації.            Згідно ізЗаконом України «Про електронні документи та електронний документообіг»(ст.5), ДСТУ 7157:2010, затвердженого наказом Державного комітету України з питань технічного регулювання та споживчої політики від 11.03.2010 №8 «Інформація та документація. Видання електронні. Основні види та вихідні відомості», електронним є документ, де інформація подана у формі електронних даних і для використання якого потрібні засоби обчислювальної техніки. Диски як матеріальні носії є способом збереження інформації з електронного документа, головною особливістю якого є відсутність жорсткої прив`язки до конкретного матеріального носія, де оригінал електронного документа може існувати на різних носіях, оскільки відповідно дост. 7 Закону України «Про електронні документи та електронний документообіг»у випадку його зберігання на кількох електронних носіях інформації кожний з електронних примірників вважається оригіналом електронного документа.
		Матеріали кримінального провадження не містять будь-яких об`єктивних даних про те, що наданий електронний носій містить електронні документи, створені не під час відеофіксації вище указаних подій, а в інший час, чи за інших обставин чи спосіб. Такої правової позиції дотримується також Касаційний кримінальний суд, згідно до постанови від 31.03.2020 року по справі №333/1539/16-к.
		У ході огляду електронних носіїв інформації, та електронних документів від 07.07.2020 року було оглянуто носій інформації TOSHIBA S/N: WX81A57FDXXA, а також оригінальні носій цифрової інформації SEAGATE ZA 129801, SEAGATE ZA 27ERE6.        
		Заступник начальника СВ ОСОБА_59 , що проводила огляд, пересвідчилася, що усі відеозаписи, наявні на носії TOSHIBA S/N: WX81A57FDXXA відповідають тим, що наявні на носіях SEAGATE ZA 129801, SEAGATE ZA 27ERE6, а тому у відповідності до ч.3 ст.99 КПК України встановлено, що вони є відображеннями електронних документів, та слідство надало їм значення оригіналів (т.5, а.с.34).
		Усі зазначені оригінальні носії, та засоби фіксації були добровільно надані для огляду журналістами ОСОБА_29 , та ОСОБА_60 , які були попередньо допитані, та у подальшому були учасниками огляду 07.07.2020 року. Сторона обвинувачення здійснила відкриття матеріалів досудового розслідування стороні захисту ОСОБА_3 , але сторона захисту, користуючись своїми правами на власний розсуд, не знайомилася із матеріалами в порядку ст.290 КПК України, і зволікала з таким ознайомленням, що встановлено ухвалою слідчого судді, та встановлено відповідне обмеження стороні захисту (т.№ 5, а.с.321-323).    
		Крім того, у ході досудового розслідування захисники обвинуваченої ОСОБА_3 знайомились із усіма матеріалами досудового розслідування, у тому числі відеозаписами. Проте сторона захисту не ставила під сумнів указані відеозаписи, не зверталась із клопотанням про огляд за їх участі технічних носіїв, та засобів фіксації, про призначення експертизи відеозаписів, тощо.
		Суд не враховує доводів захисника ОСОБА_22 (а.с.175-178, т.№2) про те, що указані відеозаписами (а.с.182-183, т.№1) одержані шляхом вчинення цілеспрямованих дій щодо їх збирання і фіксації із застосуванням заходів, передбачених Законом України "Про оперативно-розшукову діяльність" (2135-12), особою, не уповноваженою на здійснення такої діяльності», посилаючись на наступне.                                Суд вважає, що факт застосування відеозйомки є правом учасників такої дії. Указана відеозйомка проводилась для того, щоб зафіксувати дії ОСОБА_15 , державного виконавця ОСОБА_24 , адвокатів ОСОБА_18 і ОСОБА_19 , журналістів ОСОБА_29 , та ОСОБА_35 , з метою недопущення у майбутньому необґрунтованих звинувачень з боку обвинуваченої ОСОБА_3 , чи інших зацікавлених осіб, що хтось із присутніх вчиняв що-небудь протиправне. Всі зазначені особи дали згоду на проведення відеозйомки їх самих. Інші особи, які іноді потрапляли в об`єктив відеокамери, не заперечували проти того, щоб їх знімали, а якщо і заперечували  то після роз`яснень давали згоду на таку зйомку (наприклад, диспетчер служби охорони за адресою м. Одеса, вул. Французький бульвар, 13 А - ОСОБА_38 ).
		На підставі зазначеного, суд вважає, що клопотання захисника ОСОБА_22 (а.с.175-178, т.№2) про визнання недопустимими електронних доказів (відеозаписів), що містяться на з`ємному носії інформації TOSHIBA S/N: WX81A57FDXXA (а.с.182-183, т.№1) не підлягає задоволенню, так як відсутні законні підстави, передбачені ст.87, ч.1 ст.88 КПК України для визнання цих доказів недопустимими, та зазначені докази є допустимими.
		 
		Доводи захисника ОСОБА_22 про те, що у матеріалах указаного кримінального провадження не призначалась група прокурорів, суд до уваги не приймає, так як такі доводи спростовуються матеріалами цього кримінального провадження, а саме постановою про призначення групи прокурорів у зазначеному кримінальному провадженні від 04.01.2020 року (а.с.4, с.38 т.№1, а.с.4 т.№2), та показаннями у судовому засіданні свідка ОСОБА_61 . 
		Суд не приймає до уваги доводи захисника ОСОБА_22 (т.2, а.с.178) про визнання недопустимим доказом протокола огляду (електронного носія інформації) від 18.05.2020 року (а.с.176-180, т.№1), так як доводи указаного захисника є необґрунтованими, та захисник ОСОБА_22 не надав доказів наявності підстав, передбачених ст.87, ч.1 ст.88 КПК України для визнання цього протоколу недопустимим доказом.
		 
		Суд не погоджується із клопотанням захисника ОСОБА_22 (а.с.179-188, т.№2) про визнання недопустимими усіх доказів, які містяться у томах 1-5, які надані суду стороною обвинувачення, та які він просив не приймати до уваги, із наступних підстав.
		Щодо доводів захисника ОСОБА_22 про здійснення, на його думку, досудового розслідування до внесення відомостей до ЄРДР або без такого внесення, суд вважає наступне 
		03.01.2020 до органу досудового розслідування надходили і повідомлення (Т. 2, а.с. 5), та заява (т.№2, а.с.12) приватного виконавця ОСОБА_26 , в яких описано умисні дії ОСОБА_3 щодо умисного невиконання судового рішення по цивільній справі №522/16047/18.
		За даним фактом внесено відомості до ЄРДР за № 12020160500000042 від 04.01.2020 за ознаками кримінального правопорушення, передбаченого ч.1 ст.382 КК України, та було розпочате досудове розслідування.
		Це означає, що орган досудового розслідування дотримався процедури, передбаченої ст.214 КПК України, та отримав право здійснювати перевірку факту умисного невиконання судового рішення ОСОБА_3 по справі №522/16047/18 у формі досудового розслідування.
		 
		Частина 1 статті 382 КК України передбачає кримінальну відповідальність за умисне невиконання особою судового рішення, що набрало законної сили, а не за поведінку особи в окремих виконавчих провадженнях.
		Законодавством не встановлено обов`язку слідчого реєструвати кримінальні провадження за ст. 382 КК України по кожному виконавчому провадженню, оскільки предметом кримінального правопорушення виступає саме судове рішення.
		 
		Поведінка ОСОБА_3 у всіх виконавчих провадженнях: ВП № 60048434, ВП № 60047709, 60048094, 60048775 охоплювалася одним злочинним умислом  невиконання рішення Приморського районного суду м. Одеси від 22.01.2019 по справі № 522/16047/18.
		Суть його виконання для ОСОБА_3 полягала у зобов`язанні її, як відповідача, який не переконав суд у достовірності поширеної нею інформації, спростувати цю неправдиву інформацію, як на сторінці у соціальній мережі Фейсбук, так і шляхом направлення листа до орану опіки і піклування ІНФОРМАЦІЯ_6 .
		Вся недостовірна інформація в обох випадках стосувалася двох осіб ОСОБА_17 та ОСОБА_16 (відповідачів у справі, стягувачів у виконавчих провадженнях, потерпілих у кримінальному провадженні).
		Але це не означає, що орган досудового розслідування повинен реєструвати окремі кримінальні провадження щодо кожного способу невиконання рішення, щодо кожного стягувача (потерпілого), і щодо кожного виконавчого провадження, оскільки основним безпосереднім об`єктом злочинного посягання у кримінальному правопорушенні, передбаченому ч. 1 ст. 382 КК України є інтереси правосуддя в частині забезпечення повного і своєчасного судового рішення.
		Оскільки дії ОСОБА_3 охоплювалися єдиним суцільним наміром, направленим на невиконання конкретного рішення Приморського районного суду м. Одеси від 22.01.2019 по справі № 522/16047/18, яке набрало законної сили, то орган досудового розслідування правомірно проводив слідчі (розшукові), інші процесуальні дії щодо перевірки інформації, витребування відомостей, дослідження документів, що стосувалися конкретного судового рішення, яке набрало законної сили і яке не було виконано ОСОБА_3 .
		 
		Направляти повідомлення про вчинення кримінального правопорушення приватним виконавцем є його правом, але слідчий вправі вирішити, чи вносити такі відомості до ЄРДР, чи долучити матеріали до вже розпочатого кримінального провадження за цим самим фактом.
		Дана теза підтверджується позицією законодавця у ч. 4 ст.218 КПК України щодо випадків, коли слідчий, перевіряючи наявність вже розпочатих кримінальних проваджень щодо того кримінального правопорушення, і виявивши такий факт, передає іншому слідчому наявні у нього матеріали та відомості, не повторно вносить відомості до ЄРДР про теж саме кримінальне правопорушення.
		 
		Оскільки повідомлення приватного виконавця ОСОБА_26 надходили не до інших слідчих, а саме до слідчого ОСОБА_55 , який вже здійснював досудове розслідування за фактом умисного невиконання конкретного рішення Приморського районного суду м. Одеси від 22.01.2019 по справі № 522/16047/18, про що було внесено відомості до ЄРДР за № 12020160500000042, тому слідчий правомірно долучав матеріали до існуючого кримінального провадження, та здійснював їх перевірку.
		Щодо доводів захисника ОСОБА_22 про відсутність, на його думку, повноважень у слідчих і прокурора.
		Дану частину свого клопотання захисник ОСОБА_22 обґрунтовував проведеною ним перевіркою, посилаючись на недостовірність окремих документів кримінального провадження № 12020160500000022 від 02.01.2020 року, і навіть вказує на «ознаки підробки офіційних документів, що є кримінальним злочином».
		При цьомудля обґрунтуваннясвого клопотанняв ційчастині захисником ОСОБА_22 надано досуду копіїдокументів, а саме копію відповіді на адвокатський запит Управління кадрового забезпечення ГУНП в Одеській області від 16.11.2021 р. № 9/07аз., до якої додано копію наказу ГУНП в Одеській області № 802 о/с від 03.07.2019, копію витягу з наказу ГУНП в Одеській області № 852 о/с від 10.07.2019, копію витягу з наказу ГУНП в Одеській області № 488 о/с від 13.04.2020, а також копію відповіді на адвокатський запит відділу поліції № 5 ОРУП № 1 ГУНП в Одеській області від 16.11.2021 р. № 60.5 вх1788-П.                                        Доводи захисника ОСОБА_22 щодо недостовірності і наявності ознак підробки є необґрунтованими.                                        Проте із копій наданих суду документів видно, що адвокатом ОСОБА_22 проводилася перевірка шляхом направлення адвокатських запитів восени 2021 року.
		Судовий розгляд у кримінальній справі № 522/13067/20 призначено ухвалою Приморського районного суду м. Одеси від 05.03.2021 року.
		Дані обставини дозволяють дійти висновку, що захисник ОСОБА_22 , будучи представником сторони захисту обвинуваченої ОСОБА_3 у кримінальному провадженні № 1202016050000022 від 02.01.2020, отримав відповіді на адвокатські запити і додані документи наприкінці 2021 році, під час судового розгляду у кримінальній справі № 522/13067/20.
		Згідно ч. 11 ст. 290 КПК України, сторони кримінального провадження зобов`язані здійснювати відкриття одне одній додаткових матеріалів, отриманих до або під час судового розгляду.
		Згідно ч. 12 ст. 290 КПК України, якщо сторона кримінального провадження не здійснить відкриття матеріалів відповідно до положень цієї статті, суд не має права допустити відомості, що містяться в них як докази.
		В порушення ч.11 ст.290 КПК України сторона захисту ОСОБА_3 не дотрималася свого обов`язку щодо відкриття стороні обвинувачення  прокурорам групи прокурорів у кримінальному провадженні № 1202016050000022 від 02.01.2020 зазначених документів до подання їх суду 10.02.2022, а саме: відповіді на адвокатський запит Управління кадрового забезпечення ГУНП в Одеській області від 16.11.2021 р. № 9/07аз., до якої додано копію наказу ГУНП в Одеській області № 802 о/с від 03.07.2019, копії витягу з наказу ГУНП в Одеській області № 852 о/с від 10.07.2019, копії витягу з наказу ГУНП в Одеській області № 488 о/с від 13.04.2020, а також копію відповіді на адвокатський запит відділу поліції № 5 ОРУП № 1 ГУНП в Одеській області від 16.11.2021 р. № 60.5 вх1788-П, копій відповідних адвокатських запитів, що підтверджують законність отримання вказаних відомостей.                        Сторони кримінального провадження використовують свої права і обов`язки на власний розсуд, і в тому числі не обмежені подавати суду будь-які документи і копії з них, і це не впливає на обсяг прав та обов`язків сторін.                    
		Але невиконання стороною кримінального провадження обов`язку відкриття додаткових матеріалів протилежній стороні  прокурору (прокурорам) у кримінальному провадженні, позбавляє суд права допускати відомості, що містяться у цих матеріалах, як докази.
		Згідно відповіді Приморської окружної прокуратури м. Одеси № 52-1931 ВИХ-22 від 01.04.2022 на адвокатський запит представника адвоката ОСОБА_19 від 21.02.2022, що зареєстрований за № 2236-22вх. від 21.02.2022, стороною захисту обвинуваченої ОСОБА_3 у жодний законний спосіб не здійснювалося відкриття прокурорам групи прокурорів додаткових матеріалів, здобутих стороною захисту під час судового розгляду по кримінальному провадженню № 12020160500000022 від 02.01.2020, до подання цих матеріалів до суду, у тому числі відповіді на адвокатський запит Управління кадрового забезпечення ГУНП в Одеській області від 16.11.2021 р. № 9/07аз: 
		-копії наказу ГУНП в Одеській області № 802 о/с від 03.07.2019;
		-копії витягу з наказу ГУНП в Одеській області № 852 о/с від 10.07.2019;
		-копії витягу з наказу ГУНП в Одеській області № 488 о/с від 13.04.2020;
		-копії відповіді на адвокатський запит відділу поліції № 5 ОРУП № 1 ГУНП в Одеській області від 16.11.2021 р. № 60.5 вх1788-П;
		-копії адвокатських запитів, на які надійшли дані відповіді.
		Подані до суду 10.02.2022 захисником ОСОБА_22 матеріали стосуються конкретних відомостей, а саме: призначення на посаду заступника начальника відділення поліції  начальника слідчого відділення Шевченківського відділення поліції Приморського відділу поліції в місті Одесі ГУНП в Одеській області ОСОБА_57 у 2019 році, ОСОБА_58 у 2020 році, а також призначення на посаду заступника начальника слідчого відділення Шевченківського відділення поліції Приморського відділу поліції в місті Одесі ГУНП в Одеській області ОСОБА_59 у 2020 році.
		Потерпілі, та представники звертають увагу на недопустимість використання таких відомостей як доказів з огляду на не відкриття цих додаткових матеріалів, отриманих під час судового розгляду, стороні обвинувачення за правилами, передбаченими ч. 11 ст. 290 КПК України, про що подається окреме клопотання.             Щодо спростування інших доводів клопотання захисника ОСОБА_22 , представники потерпілих витребовують нові відомості шляхом направлення адвокатських запитів, отримання відповідей на які утруднюється введенням воєнного стану з 24.02.2022.
		По отриманню відповідей на адвокатські запити представників потерпілих вони будуть надані до суду і учасникам для ознайомлення, і повного та всебічного розгляду клопотання захисника ОСОБА_22 .
		Потерпілі, та представники зазначили, що вони є самостійними учасниками кримінального провадження і не являються стороною, оскільки обставини, за яких потерпілі і їх представники можуть набути прав і обов`язків сторони кримінального провадження, у справі № 522/13067/20 не настало.
		З огляду на це, у потерпілих, та представників відсутній обов`язок відкриття сторонам матеріалів в порядку ст. 290 КПК України, і наявне право подавати докази безпосередньо до суду на будь-якій стадії кримінального провадження без попереднього їх відкриття сторонам.
		Суд не приймає до уваги доводи захисника ОСОБА_22 (т.2, а.с.179-188) про визнання недопустимими усі докази, які містяться у томах 1-5, які надані стороною обвинувачення, та не приймати їх до уваги, так як доводи указаного захисника є необґрунтованими, та захисник ОСОБА_22 не надав доказів наявності підстав, передбачених ст.87, ч.1 ст.88 КПК України для визнання цих доказів недопустимим доказом.
		 
		Суд не приймає до уваги доводи захисника ОСОБА_22 про те, що після об`єднання в одне кримінальне провадження не була прийнята нова постанова про призначення слідчого чи прокурора, так як слідчий був уповноважений на проведення досудового розслідування, а прокурор  на здійснення процесуального керівництва досудовим розслідуванням в рамках обох кримінальних проваджень, тому після їх об`єднання в одне провадження немає необхідності приймати нові постанови про призначення слідчого та прокурора. Крім того, такої правової позиції дотримується також Об?єднана палата Касаційного кримінального суду у складі Верховного Суду, згідно до постанови від 14 лютого 2022 року у справі №477/426/17. 
		Крім цього, суд вважає безпідставними твердження захисників щодо недопустимості окремих доказів, зібраних з порушенням норм КПК України. Суд не встановив істотних порушень вимог кримінального процесуального закону при досудовому розслідуванні.
		 
		Суд встановивши сукупність обставин, що належать до предмета доказування у кримінальному провадження, відповідно до ст.91 КПК України, приходить до висновку про вчинення обвинуваченою ОСОБА_3 кримінального правопорушення проти правосуддя, і відповідно до цих обставин умисні дії указаної обвинуваченої обґрунтовано отримали юридично-правову оцінку за ч.1 ст.382 КК України.
		Об`єктивна сторона кримінального правопорушення, передбаченого ч.1 ст.382 КК України, полягає в одному з таких, альтернативно зазначених у диспозиції діянь, як: невиконання (ухилення від виконання) вироку, ухвали, постанови, рішення суду або перешкоджання їх виконанню. За цією нормою матеріального права склад злочину є формальним, адже його об`єктивна сторона вичерпується вчиненням одного із зазначених у законі діяньдії (перешкоджання) чи бездіяльність (невиконання). І саме з цього моменту злочин визнається закінченим. Невиконання судового актуце бездіяльність, що полягає в незастосуванні заходів, необхідних для його виконання, за умови, якщо суб`єкт був зобов`язаний і мав реальну можливість виконати судовий акт.
		Однією з форм (способу) невиконання судового рішення є пряма й відкрита відмова від його виконання, тобто висловлене в усній чи письмовій формі небажання його виконати.
		Невиконання може мати і завуальований характер, коли зобов`язана особа хоча відкрито і не відмовляється від виконання судового акту, але вживає певних зусиль, які фактично роблять неможливим його виконання.
		 
		Кримінальне правопорушення, передбачене ч.1 ст.382 КК України, є триваючим кримінальним правопорушенням, оскільки особа, будучи зобов`язаною рішенням суду, яке набрало законної сили, вчинити певні дії, умисно утрималася від їх учинення, тобто об`єктивна сторона кримінального правопорушення полягає у формі протиправної бездіяльності, яка тривала протягом певного періоду часу.
		На підставі зазначеного, твердження захисників про невинуватість обвинуваченої ОСОБА_3 , та про недоведеність ні конкретного моменту вчинення кримінальних правопорушень, ні наявності у неї прямого наміру на невиконання рішення суду, суд вважає необґрунтованими.
		Як засвідчує судова практика, доказування тих чи інших обставин злочину досить часто ґрунтується не на основі одного чи кількох прямих доказів, а на аналізі саме сукупності всіх, у тому числі непрямих доказів, на підставі чого й робиться висновок про доведеність поза розумним сумнівом або недоведеність (згідно з цим стандартом доказування) факту вчинення злочину конкретною особою.
		   За таких обставин, враховуючи вище зазначене, суд за своїм внутрішнім переконанням, яке ґрунтується на всебічному, повному й неупередженому дослідженні всіх обставин кримінального провадження, керуючись законом, оцінюючи кожний доказ, що наявний у провадженні, з точки зору належності, допустимості, достовірності, а сукупність зібраних доказів - з точки зору достатності та взаємозв`язку, приходить до висновку про повну доведеність вини обвинуваченої  ОСОБА_3 у вчиненні кримінальних правопорушень, передбачених ч.1ст.382 ККза обставин, встановлених судом.    
		Суд вважає допустимими докази, а саме електронні докази (відеозаписи), що знаходяться на з`ємному електронному носії інформації «TOSHIBA» S/N: WX81A57FDXXA, та протокол огляду указаного електронного носія інформації від 18.05.2020 року (а.с.176-180, т.№1), так якдоводи захисника ОСОБА_22 є необґрунтованими,та указанийзахисник ненадав доказівнаявності підстав,передбачених ст.87,ч.1ст.88КПК Українидля визнанняцих доказівнедопустимими, та вважає, що винність обвинуваченої ОСОБА_3 у вчиненні кримінальних правопорушень, передбачених ч.1 ст.382 КК України, підтверджується вище зазначеними показаннями потерпілих, та свідків. 
		       Приймаючи до уваги вище указане, суд вважає, що винність обвинуваченої ОСОБА_3 у вчиненні указаних кримінальних правопорушень повністю доведена.
		        Дії обвинуваченої ОСОБА_3 суд кваліфікуєза ч.1ст.382КК України,якумисне невиконання рішення суду, що набрало законної сили.
		 
		У ст.65 КК України передбачено про те, що особі, яка вчинила кримінальне правопорушення, має бути призначено покарання необхідне та достатнє для її виправлення і попередження нових кримінальних правопорушень.
		       Призначаючи обвинуваченій ОСОБА_3 покарання, суд враховує її особу, яка позитивно характеризується за місцем роботи, та те, що вона обвинувачується у вчиненні нетяжких кримінальних правопорушень.
		 
		       Як обставини, що пом`якшують покарання обвинуваченої ОСОБА_3 , суд враховує те, що вона раніше не судима, та має на утриманні малолітнього сина  ОСОБА_62 , ІНФОРМАЦІЯ_2 .
		Як обставину, що обтяжує покарання обвинуваченої ОСОБА_3 , суд враховує вчинення злочину особою повторно.
		Суд приходить до висновку, що більш суворий вид покарання у вигляді позбавлення волі не може бути призначений, так як менш суворий вид покарання буде достатній для виправлення обвинуваченої  ОСОБА_3 , та для попередження вчинення нею нових кримінальних правопорушень, таке покарання буде відповідати вимогам ст.53 КК України. 
		З урахуванням особи обвинуваченої  ОСОБА_3 , наявності вище зазначених двох пом`якшуючих покарання обставин, однієї обставини, що обтяжує покарання, суд приходить до висновку, що їй необхідно призначити покарання достатнє для її виправлення та попередження вчинення нею нових кримінальних правопорушень у вигляді штрафа у мінімальному розмірі.
		На підставі вище указаного, суд вважає, що такий вид покарання буде достатній для її виправлення та попередження вчинення нею нових кримінальних правопорушень.
		 
		У зв`язку із відсутністю клопотань учасників судового провадження міру запобіжного заходу обвинуваченій  ОСОБА_3 не обирати.
		Питання про долю речових доказів суд вирішує, відповідно до вимог ст.100 КПК України.
		Керуючись ст.ст.100, 367-371, 373, 374, 376, 395, 532 КПК України, суд
		У Х В А Л И В:
		ОСОБА_3 визнативинною увчиненні кримінальнихправопорушень,передбачених ч.1ст.382КК України,та призначитиїй покаранняза указаноючастиною указаноїстатті штраф урозмірі п`ятисот неоподатковуваних мінімумів доходів громадян, що становить 8 500 /вісім тисяч п`ятсот/ гривень на користь Держави України.
		Міру запобіжного заходу обвинуваченій  ОСОБА_3 не обирати.
		 
		Речові докази:                                            - флеш-накопичувач USB «TOSHIBA» S/N: WX81A57FDXXA із відеофайлами виконавчих дій,
		- копії заяв ОСОБА_3 , та ОСОБА_25 від 31.05.2018року, пояснень про нібито побиття їх ОСОБА_15 ; 
		копії витягів з ЄРДР N? 12018161500001450, 12018161500001451 від 12.06.2018 року;
		копію пояснення ОСОБА_15 від 04.06.2018 року; 
		копію заяви ОСОБА_15 від 05.06.2018 року; 
		копію витяга з ЄРДР N? 12018161500001357 від 05.06.2018 року
		копію висновку експертів N? 17/17 від 08.04.2019 рокуза результатами проведення комісійної психологічної експертизи
		копію постанови від 28.11.2019 рокупро закриття кримінального провадження N?12018161500001450 від 12.06.2018 року 
		копію ухвали слідчого судді Приморського районного суду м. Одеси ОСОБА_48 від 27.05.2019 рокупро залишення скарги адвоката ОСОБА_49 на постанову слідчого про закриття кримінального провадження N? 12018161500001450 від 12.06.2018 рокубез задоволення; 
		копію висновка органа опіки і піклування Приморської РДА ОМР від 31.08.2018 року№01-11/1600про зобов?язання ОСОБА_3 не чинити перешкод ОСОБА_15 у зустрічах і спілкуванню батька з сином та визначення способу участі батька у спілкуванні з сином шляхом встановлення систематичних зустрічей з 12.00 до 14.00. год., а також дні народження і святкові дні за попередньою домовленістю батьків; 
		копію листа-вимоги ОСОБА_3 від 31.08.2018 рокунегайно припинити порушення прав батька і дитини; 
		копію відповіді із Шевченківського ВІ Приморського ВП у м. Одесі ГУНІ в Одеській області від 11.10.2018 рокуза №36/1-14-1433 з додатками 
		копіями електронних рапортів, де зафіксовано факт порушення ОСОБА_3 прав батька і дитини на побачення і спілкування; 
		копію заяви ОСОБА_15 від 11.09.2018про зникнення дитини безвісти;
		копію відповіді із Приморської РДА ОМР N?01-13/819/1 вих від 29.11.2018 року;
		копію акта про порушення прав батька ОСОБА_15 . 20.06.2019 року ОСОБА_3 ; 
		копію відповіді із Приморської РДА ОМР М-2022від 04.07.2019 року; 
		копію фотографій іграшок від батька сину і від дідуся та бабусі - онуку Ернесту в день народження, копію накладних кур?єра, копію чеку про придбання іграшок, коли кур?єр не зміг вручити подарунки за адресою; 
		копію відповіді із ОСББ «КРІТ» на запит адвоката про заборону ОСОБА_3 пропускати ОСОБА_15 , кур?єрів до будинку; 
		компакт-дискіз відеозаписамивід 22.11.2018року,тавід 20.06.2019рокуза адресою АДРЕСА_3 ,
		- документи виконавчого провадження за №60048434, 
		- документи виконавчого провадження за №60048775,
		- документи виконавчого провадження за №60047709,
		- документи виконавчого провадження за №60628758,
		- експертний висновок за результатами проведеної фіксації та дослідження змісту веб-сторінок ОСОБА_3 у мережі Інтернет від 02.11.2018 року за №263/2018-ЕВ-ЦК,
		- лист N? 13/112 від 27.04.2020 рокуадвоката ОСОБА_18 адвокату ОСОБА_50 , на 3 арк. із доказами відправки на 1 арк., лист №13/113 адвоката ОСОБА_18 адвокату ОСОБА_50 від 12.05.2020на 1 арк. з доказами відправки на 1 арк., лист №13/114 адвоката ОСОБА_51 адвокату ОСОБА_50 від 02.06.2020 рокуна 1 арк. з доказами відправки на 2 арк., лист №13/115 адвоката ОСОБА_18 адвокату ОСОБА_50 від 30.06.2020на 1 арк. із доказами відправки на 1 арк., лист №13/116 адвоката ОСОБА_18 ОСОБА_3 від 30.06.2020 рокуна 1 арк. з доказами відправки на 1 арк. - зберігати у матеріалах кримінального провадження.   
		- електронний документ - технічний запис судового засідання від 19.05.2020 року, де слідчим суддею Приморського районного суду м. Одеси ОСОБА_53 під час розгляду клопотання слідчого про застосування ОСОБА_3 запобіжного заходу по кримінальному провадженню №12020160500000022 від 02.01.2020 рокуза участі сторони захисту, та обвинувачення були допитані, як свідки ОСОБА_25 , ОСОБА_54 - зберігати у матеріалах кримінального провадження.
		- копію рішення Приморського районного суду м. Одеси від 22.01.2019 рокупо справі №522/16047/18 на 6 арк., копію додаткового рішення Приморського районного суду м. Одеси від 28.01.2019 рокупо справі №522/16047/18 на 3 арк.; копію апеляційної скарги ОСОБА_3 від 28.02.2019 рокуна рішення Приморського районного суду м. Одеси від 22.01.2019 року, 28.01.2019 рокуна 5 арк., копію постанови Одеського апеляційного суду від 24.07.2019 рокупо справі №522/16047/18 на 11 арк., копію касаційної скарги ОСОБА_3 на рішення Приморського районного суду м. Одеси від 22.01.2019 року, 28.01.2019 року, на постанову Одеського апеляційного суду від 24.07.2019 рокуна 5 арк.; копію ухвали Верховного Суду від 23.12.2019 рокупо справі №522/16047/18 на 3 арк., копію постанови Верховного Суду від 24.03.2020 рокупо справі №522/16047/18 на 4 арк., копію акта адвоката ОСОБА_49 від 05.10.2019 року - зберігати у матеріалах кримінального провадження.
		   - відповідь на запит старшого слідчого СВ Шевченківського ВП Приморського ВП у м. Одесі ГУНП в Одеській області ОСОБА_55 із Приморської районної адміністрації Одеської міської ради - лист за №01-12/890/2 вих. від 14.05.2020 рокупро те, що ОСОБА_3 до Приморської районної адміністрації Одеської міської ради із заявою, відповідно до судового рішення по справі №522/16047/18, про спростування поширеної нею негативної інформації про те, що « ОСОБА_16 та ОСОБА_17 страждають на алкоголізм та не один раз їздили до Болгарії на лікування від алкоголізму», не зверталась - зберігати у матеріалах кримінального провадження. 
		Учасники судового провадження мають право отримати у суді копію вироку, копія вироку негайно після його проголошення вручається обвинуваченій та прокурору.
		       На вирок може бути подана апеляційна скарга протягом 30 діб з дня проголошення вироку через Приморський районний суд м. Одеси у Одеський апеляційний суд.
		  Вироксудупершої інстанції,якщоіншене передбаченоцимКодексом,набираєзаконноїсили післязакінченнястрокуподання апеляційноїскарги,встановленогоцимКодексом,якщотакускаргу небулоподано. У разі подання апеляційної скарги судове рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після ухвалення рішення судом апеляційної інстанції.
		 
		Суддя                                                     ОСОБА_1 
		13.03.2024

</body>
</html>

Логін:
Для помилки:

Пароль:
Для помилки:

Ваше ім'я:
Для помилки:

Ваш e-mail:
Для помилки:

Повідомлення:
Для помилки:

Введіть в поле результат арифметичного виразу:
Для помилки:

Зачекайте, будь ласка...