Єдиний державний реєстр судових рішень

Доступ до Реєстру здійснюється в тестовому (обмеженому) режимі. Для запобігання загрозам життю і здоров'ю суддів та учасників судового процесу, а також у разі виявлення ознак кіберзагрози, доступ до Реєстру або окремих рішень у ньому може бути обмежено.

Ласкаво просимо, !

Категорія справи № 756/6184/20 : Кримінальні справи (з 01.01.2019); Кримінальні правопорушення проти власності; Крадіжка.
Надіслано судом: 14.03.2024. Зареєстровано: 15.03.2024. Забезпечено надання загального доступу: 18.03.2024.
Дата набрання законної сили: 04.03.2024
Номер судового провадження: 1-кп/756/361/24
Номер кримінального провадження в ЄРДР: 12020100050003132

<!DOCTYPE HTML PUBLIC "-//W3C//DTD HTML 4.01 Transitional//DE" "http://www.w3.org/TR/html4/loose.dtd">
<html>
	<head>
		<meta http-equiv="content-type" content="text/html; charset=utf-8" />
		<meta name="generator" content="Rtf2Html Converter" />
		<title>
			Єдиний державний реєстр судових рішень
		</title>
	</head>
	<body>
		Справа № 756/6184/20
		       Номер провадження № 1-кп/756/361/24
		 
		УКРАЇНА
		 
		ВИРОК
		ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
		 
		01 лютого 2024 року місто Київ
		 
		Оболонський районний суд міста Києва в складі:
		головуючого судді                                ОСОБА_1 ,
		за участі секретаря судового засідання ОСОБА_2 ,
		прокурора                                             ОСОБА_3 , 
		обвинуваченого                                    ОСОБА_4 ,
		розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі судових засідань № 5 Оболонського районного суду міста Києва судове провадження за обвинуваченням:
		ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , уродженця м. Червоноград, Львівської області, громадянина України, який має професійно-технічну освіту, не працевлаштований, зареєстрований за адресою АДРЕСА_1 , проживав за адресою: АДРЕСА_2 , раніше засуджений:
		- 06.05.2019 вироком Краснолиманського міського суду Донецької області за ч. 1 ст. 185 КК України до покарання у виді штрафу в розмірі 850 грн 00 коп.,
		- 05.05.2021 вироком Шевченківського районного суду міста Києва за ч. 2 ст. 185 ч. 2 ст. 186, ч. 2 ст. 15, ч. 2 ст. 185 КК України до покарання у виді позбавлення волі строком на 4 роки та штрафу в розмірі 850 грн 00 коп., які виконуються окремо,
		у вчиненні злочину, передбаченого ч. 2 ст. 15 ч. 2 ст. 185 КК України,
		 
		УСТАНОВИВ:
		 
		1. Формулювання обвинувачення у кримінальному провадженні, визнане судом доведеним. 
		 
		1.1. 15.05.2020, близько 20:15 год., ОСОБА_4 перебував у торгівельній залі магазину «Епіцентр К» за адресою м. Київ, вул. Полярна, 20-д, де в останнього виник умисел, спрямований на таємне викрадення чужого майна.
		Реалізуючи вказаний умисел та діючи повторно, ОСОБА_4 узяв зі стелажів у відділу різноманітний одяг, а також футболку, рюкзак та штани, і попрямував у примірочну кабіну.
		Продовжуючи реалізовувати наведений умисел, ОСОБА_4 , перебуваючи у примірочній кабінці, одягнув футболку, узяв рюкзак у який помістив штани, які належать ТОВ «Епіцентр К», після чого вийшов з примірочної кабіни. Інший одяг, із яким ОСОБА_4 заходив до примірочної кабіни, залишив у торгівельній залі.
		Виконавши усі дії, які ОСОБА_4 вважав необхідними для таємного викрадення чужого майна останній, маючи при собі та в сумці вказаний товар на загальну суму 2813 грн 33 коп.(без урахування ПДВ), належний ТОВ «Епіцентр К», не оплачуючи його на касі, вийшов за її межі, однак свій умисел до кінця не довів з причин, які не залежали від його волі, так як був зупинений службою охорони.
		Унаслідок вчинення кримінального правопорушення, у разі доведення його до кінця, ОСОБА_4 міг би спричинити майнової шкоди ТОВ «Епіцентр К» на загальну суму 2813 грн. 33 коп. (без урахування ПДВ).
		 
		1.2. Отже, ОСОБА_4 учинив злочин, передбачений ч. 2 ст. 15 ч. 2 ст. 185 КК України, а саме закінчений замах на таємне викрадення чужого майна (крадіжку), учинене повторне, який не було закінчено з причини, що не залежали від його волі.
		 
		2. Підстави доведеності винуватості поза розумним сумнівом.
		 
		2.1. Позиція сторони захисту та сторони обвинувачення. 
		 
		2.1.1. Прокурор у судовому засіданні зазначив, що у судовому засіданні достеменно було встановлено, що інкриміновані злочини вчинені обвинуваченим. При цьому прокурор просив урахувати як обставину, що пом`якшує покарання - щире каяття., тому просить суд визнати ОСОБА_4 винуватим та призначити покарання за ч. 2 ст. 15 ч. 2 ст. 185, ч. 4 ст. 70 КК України у виді позбавлення волі строком на 4 роки 1 місяць.
		 
		2.1.2. У судовому засіданні, обвинувачений ОСОБА_4 визнав повністю, у вчиненому щиро покаявся, підтвердивши обставини, зокрема час, місце та спосіб вчинення ним інкримінованого йому органом досудового розслідування злочині, викладені в обвинувальному акті, які відповідають дійсності, він їх у повному обсязі підтверджує та пояснив, що 15.05.2020 був в магазині «Епіцентр К», що розташований за адресою м. Київ, вул. Полярна, 20-д, де взяв зі стелажів одяг, зокрема футболку, рюкзак, штани, зокрема футболку одягнув на себе, а штани заховав в рюкзак, але коли виходив йог обуло затримано. Свою поведінку засуджує, просить надати шанс виправитися. Крадіжку учинив лише через свій тяжкий матеріальний стан.
		 
		2.2. Підстави, за яких суд не досліджує докази сторони обвинувачення та захисту, а також уважає доведеною винуватість поза розумним сумнівом.
		 
		2.2.1. У судовому засіданні, обвинувачений ОСОБА_4 у повному обсязі визнав свою винуватість у вчиненні інкримінованого йому органом досудового розслідування кримінального правопорушення при обставинах, викладених у обвинувальному акті. Тож, беручи до уваги, що прокурор також не оспорювали фактичні обставини провадження, і судом встановлено, що учасники судового провадження, у тому числі обвинувачений ОСОБА_4 правильно розуміє зміст цих обставин, відсутні сумніви і у суду щодо добровільності позиції обвинуваченого. При цьому суд роз`яснив обвинуваченому положення ч. 3 ст. 349 КПК України про те, що в такому випадку останній буде позбавлений права оспорювати фактичні обставини провадження у апеляційному порядку.
		 
		2.2.2. Вислухавши думку учасників судового провадження, які не заперечували проти розгляду кримінального провадження в порядку, передбаченому ч. 3 ст. 349 КПК України, суд визнав недоцільним дослідження доказів стосовно тих фактичних обставин провадження, які ніким не оспорюються.
		Суд також пересвідчився в добровільності позиції обвинуваченого та не знайшов підстави вважати, що він себе оговорює або в інший спосіб викривлює визнані ним у судовому засіданні обставини, чи визнає їх під примусом. 
		 
		2.2.3 Ураховуючи викладене, суд, допитавши обвинуваченого, дослідивши матеріали кримінального провадження, що характеризують особу обвинуваченого, дійшов висновку, щодо доведеності винуватості ОСОБА_4 поза розумним сумнівом у вчиненні інкримінованого злочину, передбаченого ч. 2 ст. 15 ч. 2 ст. 185 КК України, а саме закінченому замаху на таємне викрадення чужого майна (крадіжку), учинене повторне, який не було закінчено з причини, що не залежали від його волі.
		 
		3. Обставини, які пом`якшують та обтяжують покарання.
		 
		3.1. У судовому засіданні було встановлено, що обвинувачений ОСОБА_4 свою винуватість у вчиненні інкримінованого злочину визнав повністю, у вчиненому кається, засудив свою протиправну поведінку. На думку суду, визнання винуватості обвинуваченим та його щире каяття не пов`язане саме з бажанням отримати мінімальне покарання, а також наявності беззаперечних доказів учинення злочину в справі. Саме тому обвинувачений просив суд не досліджувати докази через повне та беззаперечне визнання винуватості. Аналогічну позицію було висловлено прокурором та захисником у судовому засіданні. У зв`язку з чим, на думку суду, обставиною, що пом`якшує покарання обвинуваченого, згідно зі ст. 66 КК України, є щире каяття.  
		 
		3.2. При цьому судом не було встановлено обставин, які б обтяжували покарання ОСОБА_4 відповідно до ст. 67 КК України. Тим більше, сторона обвинувачення і не посилалась на наявність будь-яких обставин, що обтяжують покарання.
		 
		4. Мотиви призначення покарання.
		 
		4.1. Суд, призначаючи обвинуваченому ОСОБА_4 покарання, ураховує, що покарання, як захід державного реагування на осіб, котрі вчинили кримінальне правопорушення, є головною і найбільш поширеною формою реалізації кримінальної відповідальності, роль і значення якого багато в чому залежать від обґрунтованості його призначення і реалізації. Застосування покарання є одним із завершальних етапів кримінальної відповідальності, на якому суд вирішує питання, визначені ч. 1 ст. 368 КПК України, та яке виступає правовим критерієм, показником негативної оцінки як самого правопорушення, так і особи, котра його вчинила. Покарання завжди має особистий, індивідуалізований характер, а його призначення і виконання можливе тільки щодо особи, визнаної винуватою у вчиненні кримінального правопорушення. При цьому призначення необхідного і достатнього покарання певною мірою забезпечує відчуття справедливості як у потерпілого, так і суспільства.
		За змістом статей 50, 65 КК України, особі, яка скоїла злочин, має бути призначене покарання, необхідне й достатнє для виправлення та попередження скоєння нових злочинів. Це покарання має відповідати принципам законності, обґрунтованості, справедливості, співмірності та індивідуалізації, що є системою найбільш істотних правил і критеріїв, які визначають порядок та межі діяльності суду під час обрання покарання. Суд повинен ураховувати ступінь тяжкості злочину, конкретні обставини його скоєння, форму вини, наслідки цього діяння, дані про особу, обставини, що впливають на покарання, ставлення особи до своїх дій, інші особливості справи, які мають значення для забезпечення відповідності покарання характеру та тяжкості злочину. Індивідуалізація покарання ґрунтується на прогностичній діяльності суду. Оптимальним орієнтиром якої є визначення покарання в тому обсязі, який був би достатнім для досягнення найближчої мети покарання - виправлення засудженого.
		 
		4.2. Отже, обираючи вид та строк покарання обвинуваченому ОСОБА_4 , суд відповідно до ст. 65 КК України враховує ступінь тяжкості вчиненого злочину, який відноситься до категорій нетяжких злочинів відповідно до ст. 12 КК України, його вид та суспільна небезпечність. Вид та вартість майна, яким обвинувачений заволодів, а саме одягом на суму 2813 грн 33 коп. Наслідки вчинення злочинів, зокрема, що заподіяна майнова шкода фактично відшкодована шляхом повернення майна, у зв`язку з чим представники потерпілих не заявляли претензій матеріального характеру, як і не пред`являли цивільних позовів.  Також суд бере до уваги вже наведені відомості про особистість обвинуваченого, який раніше не неодноразово засуджений, мав освіту, але не працював.
		 
		4.3. При цьому, суд уважає, що підстави застосування статей 69, 69-1, 75 КК України при призначенні покарання - відсутні, як і підстави для застосування покарання з іспитовим строком. Оскільки, як убачається з наданих матеріалів, а також підтверджено обвинуваченим, останній неодноразово був засуджений і наразі відбуває покарання в виді позбавлення волі строком на 4 роки.
		 
		4.4. З урахуванням викладених обставин, характеру та виду вчиненого злочину, їх наслідків, особи обвинуваченого, враховуючи ступінь тяжкості вчиненого злочину, наявності обставини, що пом`якшує та відсутності обставини, що обтяжує покарання обвинуваченого, поведінку обвинуваченого після вчинення інкримінованого йому кримінального правопорушення, суд вважає, що відповідно до вимог ст. 50 КК України, виправлення обвинуваченого не можливе без ізоляції від суспільства, а також запобіганню вчиненню нових кримінальних правопорушень, у зв`язку з чим вважає за необхідне призначити йому покарання за ч. 2 ст. 15 ч. 2 ст. 185 КК України у виді позбавлення волі строком на 2 роки 6 місяців. 
		 
		4.5. Між ти, судом вже наведено, що ОСОБА_4 був засуджений вироком Шевченківського районного суду м. Києва від 05.05.2021, до покарання у виді позбавлення волі строком на 4 чотири роки та штрафу в розмірі 850 грн 00 коп., які виконуються самостійно. З цих пісдтав, оскільки подія злочину за цим вироком мала місце до постановленням попереднього вироку, ОСОБА_4 слід призначити покарання в порядку п. 4 ст. 70 КК України, ураховуючи положення ст. 72 КК України, за сукупністю злочинів, шляхом часткового складання покарань, за цим вироком та попереднім, призначив остаточно покарання у виді позбавлення волі строком на 4 роки 1 місяць та штрафом в 850 грн 00 коп., які мають виконуватись самостійно.
		 
		4.4. Призначення ОСОБА_4 саме такого покарання буде відповідати принципу необхідності і достатності для виправлення обвинуваченого, випливає з дотримання судом принципів «рівних можливостей» та «справедливого судового розгляду». Оскільки тривалий нагляд за ОСОБА_4 у кримінально-виконавчій установі буде дієвим механізмом досягнення мети визначеної ст. 50 КК України, тобто не лише покарати за вчинення правопорушення, а й здійснити виправлення особистості, а також запобігти вчиненню ним так і іншими особами злочинів. 
		 
		5. Мотиви ухвалення інших рішень щодо питань, які вирішуються судом при ухваленні вироку, та положення закону, якими керувався суд.
		 
		5.1. Ураховуючи те, що стосовно обвинуваченого запобіжний захід не застосовувався, а сторони провадження не заявили клопотання про застосування відносно обвинуваченого запобіжного заходу, суд не вбачає підстав для застосування запобіжного заходу до набрання вироком законної сили стосовно обвинуваченого. 
		 
		5.2. Між тим, діючи відповідно до вимог речення 2 ч. 4 ст. 70 КК України, слід зарахувати в якості відбутого покарання за цим вироком, відбуте покарання за вироком Шевченківського районного суду міста Києва від 05.05.2021, а саме з 23.02.2021 до набуття цим вироком законної сили.
		Строк відбуття покарання обвинуваченому ОСОБА_4 - рахувати з дня набуття вироком законної сили.
		 
		5.3. Судом також ураховую, що в кримінальному провадженні на підставі ухвали суду було застосовано заходи забезпечення кримінального провадження, а саме тимчасове залишення ОСОБА_4 в Державній установі «Київський слідчий ізолятор» строком на час розгляду судового провадження, а отже вказані заходи мають бути залишені без змін до набуття вироком законної сили.
		 
		5.3. Цивільний позов у рамках даного кримінального провадження не заявлено. Процесуальні витрати в провадженні відсутні. 
		 
		5.4. Речові докази відповідно до ст. 100 КПК України (футболка, рюкзак, штани), які передані на відповідальне зберігання ТОВ «Епіцентр К», залишити у володінні останнього.
		Керуючись статтями 7, 100, 124, 128, 349, 368-370, 373, 374, 376, 392-395 КПК України, суд
		 
		УХВАЛИВ:
		 
		ОСОБА_4 визнати винуватим у вчиненні злочину, передбаченого ч. 2 ст. 15 ч. 2 ст. 185 КК України та призначити покарання у виді позбавлення волі строком на 2 (два) роки 6 (шість) місяців.
		 
		На підставі ч. 4 ст. 70 КК України за сукупністю кримінальних правопорушень, шляхом часткового складання покарань, призначених цим вироком та вироком Шевченківського районного суду міста Києва від 05.05.2021 у виді позбавлення волі строком на 4 (чотири) роки та штрафу в розмірі 850 (вісімсот п`ятдесят) грн 00 коп., остаточне слід призначити покарання ОСОБА_4 в виді позбавлення волі строком на строк 4 (чотири) роки 1 (один) місяць та штрафу в розмірі 850 (вісімсот п`ятдесят) грн 00 коп., які відповідно до ст. 72 КК України слід виконувати самостійно.
		 
		Відповідно до речення 2 ч. 4 ст. 70 КК України зарахувати в якості відбутого покарання за цим вироком, відбуте ОСОБА_4 покарання за вироком Шевченківського районного суду міста Києва від 05.05.2021, а саме з 23.02.2021 до набуття цим вироком законної сили.
		 
		Строк відбуття покарання обвинуваченому ОСОБА_4 - рахувати з дня набуття вироком законної сили.
		 
		Заходи забезпечення кримінального провадження, а саме тимчасове залишення ОСОБА_4 в Державній установі «Київський слідчий ізолятор» строком на час розгляду судового провадження - залишити без змін до набуття вироком законної сили.
		 
		 
		 
		Вирок може бути оскаржений до Київського апеляційного суду через Оболонський районний суд міста Києва протягом 30 (тридцяти) днів з дня його проголошення, а обвинуваченим - з моменту отримання копії вироку.
		Вирок набирає законної сили після спливу закінчення строку подання апеляційної скарги, встановленого ч. 2 ст. 395 КПК України, якщо таку скаргу не було подано. 
		У разі подання апеляційної скарги вирок суду, якщо його не скасовано, набирає законної сили після ухвалення рішення судом апеляційної інстанції.
		Строк апеляційного оскарження для осіб, які не були під час оголошення вироку обчислюється з дня отримання ними його копії.
		 
		 
		 
		Суддя                                                                                  ОСОБА_1

</body>
</html>

Логін:
Для помилки:

Пароль:
Для помилки:

Ваше ім'я:
Для помилки:

Ваш e-mail:
Для помилки:

Повідомлення:
Для помилки:

Введіть в поле результат арифметичного виразу:
Для помилки:

Зачекайте, будь ласка...