Єдиний державний реєстр судових рішень

Доступ до Реєстру здійснюється в тестовому (обмеженому) режимі. Для запобігання загрозам життю і здоров'ю суддів та учасників судового процесу, а також у разі виявлення ознак кіберзагрози, доступ до Реєстру або окремих рішень у ньому може бути обмежено.

Ласкаво просимо, !

Категорія справи № 760/11609/22 : Цивільні справи (з 01.01.2019); Справи позовного провадження; Справи у спорах, що виникають із трудових правовідносин, з них.
Надіслано судом: 14.03.2024. Зареєстровано: 15.03.2024. Забезпечено надання загального доступу: 19.03.2024.

Номер судового провадження: 2/760/1564/24

<!DOCTYPE HTML PUBLIC "-//W3C//DTD HTML 4.01 Transitional//DE" "http://www.w3.org/TR/html4/loose.dtd">
<html>
	<head>
		<meta http-equiv="content-type" content="text/html; charset=utf-8" />
		<meta name="generator" content="Rtf2Html Converter" />
		<title>
			Єдиний державний реєстр судових рішень
		</title>
	</head>
	<body>
		 
		 Справа №760/11609/22 2/760/1564/24
		Р І Ш Е Н Н Я
		І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И
		14 березня 2024 року в м. Києві
		Солом`янський районний суд м. Києва у складі:
		головуючого судді Усатової І.А.
		за участю секретаря  Омелько Г.Т.
		розглянув цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до Акціонерного товариства «Об`єднана гірничо-хімічна компанія» про визнання наказу незаконним, поновлення на роботі, стягнення середнього заробітку.
		В С Т А Н О В И В :
		Позивачка ОСОБА_1 у вересні 2022 року звернулася до суду із позовом до відповідача Акціонерного товариства «Об`єднана гірничо-хімічна компанія» (далі - АТ «ОГХК», Товариство) про визнання наказу про призупинення трудового договору незаконним, стягнення коштів, поновлення шляхом допуску до роботи .
		Як зазначає позивач, наказом AT «ОГХК» від 13.04.2022 № 63-к «Про призупинення дії трудових договорів», з 14.04.2022 з нею, ОСОБА_1 , призупинено дію трудового договору у межах дії Закону України «Про організацію трудових відносин в умовах воєнного стану».
		Позивач вважає наказ про призупинення трудового договору протиправним та таким, що підлягає скасуванню, оскільки він не відповідає вимогам Закону України «Про організацію трудових відносин в умовах воєнного стану» та порушує права працівника передбачені Кодексом законів про працю України та Конституцією України.
		В обґрунтування вказаного, позивач зазначила, що працює на посаді заступника директора департаменту фінансів.
		Під час дії воєнного стану наказом т.в.о. голови правління АТ «ОГХК» № 26 від 24.02.2022 було встановлено з 24.02.2022 дистанційний режим роботи для працівників центрального апарату управління АТ «ОГХК» на час дії військового стану у державі. Позивач стверджує, що під час дистанційного режиму виконувала функції, що передбачені посадовою інструкцією. 
		Як вказує ОСОБА_1 , вона могла виконувати свої трудові обов`язки та не бажала призупинення трудових відносин, натомість, роботодавець був цілком спроможний надавати роботу, яка передбачена посадовими обов`язками, оскільки діяльність Товариства за вказаний період здійснювалась в достатній мірі для того, щоб не призупиняти з нею трудовий договір, що підтверджується наданими доказами. 
		Зазначила, що 05.04.2022 отримала у Португальській республіці тимчасовий захист, що підтверджується відповідним сертифікатом. Перебування за межами України до серпня 2022 року унеможливило вчасне звернення до суду з позовом. Просить поновити строк звернення до суду. 
		Також просить стягнути з відповідача середній заробіток за весь час вимушеного прогулу, починаючи з 14.04.2022 і до моменту винесення судового рішення.
		Ухвалою судді від 13.09.2022 позовну заяву залишено без руху, позивачу надано строк для усунення недоліків.
		15.09.2022 надійшла заява про усунення недоліків. 
		Ухвалою суду від 30.09.2022 відкрито спрощене позовне провадження у справі.
		31.10.2022 до суду надійшло клопотання про долучення доказів.
		12 грудня 2022 року до суду надійшов відзив відповідача АТ «ОГХК» на позов. Заперечуючи проти задоволення позовних вимог, представник відповідача зазначив наступне.
		Щодо підстав призупинення дії трудового договору відповідач навів Постанову Кабінету Міністрів України від 4 березня 2022 р. № 199 «Питання надання у 2022 році застрахованим особам одноразової матеріальної допомоги у зв`язку із втратою частини заробітної плати (доходу), робота (економічна діяльність) яких тимчасово зупинена внаслідок проведення бойових дій під час воєнного стану в Україні»; Постанову Кабінету Міністрів України від 9 грудня 2021 р. № 1272 «Деякі питання надання допомоги в рамках Програми «єПідтримка»»; розпорядження Кабінету Міністрів України від 06 березня 2022 р. No 204-р «Про затвердження переліку адміністративно-територіальних одиниць, на території яких надається допомога застрахованим особам в рамках Програми «єПідтримка»» та зазначив форс-мажорні обставини через військові події.
		Зазначили, що на позивача жодні документи для виконання не розписувались та не надсилались для виконання ані організаційно - адміністративною службо ані безпосереднім керівником департаменту фінансів АТ «ОГХК», а тому позивачем не виконувалась жодна робота. Вказані обставини підтверджує довідка від 05 грудня 2022 року № 106-08.
		Відповідно до Постанови Кабінету Міністрів України «Деякі питання організації роботи працівників суб`єктів господарювання державного сектору економіки на період воєнного стану» від 26 квітня 2022 р. № 481 установлено, що на період воєнного стану для працівників суб`єктів господарювання державного сектору економіки (далі - суб`єкт господарювання) за рішенням виконавчого органу або керівника суб`єкта господарювання може запроваджуватися дистанційна робота за наявності організаційної і технічної можливості для виконання їх обов`язків.
		Для членів виконавчого органу або керівника суб`єкта господарювання, які перебувають на території України, за рішенням суб`єкта управління об`єктами державної власності, загальних зборів акціонерів (учасників) господарських товариств, у статутному капіталі яких 50 відсотків акцій (часток) належать державі, а також наглядових рад суб`єктів господарювання може запроваджуватися дистанційна робота за наявності можливості забезпечення належної (безперервної) роботи відповідного суб`єкта господарювання.
		Робота працівників, членів виконавчого органу та керівників суб`єктів господарювання за межами України допускається лише у разі службового відрядження, оформленого в установленому порядку.
		Вказана Постанова Кабінету Міністрів України «Деякі питання організації роботи працівників суб`єктів господарювання державного сектору економіки на період воєнного стану» від 26 квітня 2022 р. № 481 набула чинності 28 квітня 2022 року.
		АТ «ОГХК» є суб`єктом господарювання державного сектору економіки, так як, Товариство є юридичною особою, заснованою на державній власності та 100% акцій Товариства належить державі.
		Працівники суб`єктів господарювання державного сектору економіки не могли працювати із-за кордону починаючи з 28 квітня 2022 року, а ОСОБА_1 з 26 березня 2022 року по 29 серпня 2022 року перебувала за кордоном, що підтверджується штампами в закордонному паспорті ОСОБА_1 , копія якого долучена до позовної заяви.
		Після повернення в Україну ОСОБА_1 не проявляла бажання працювати, будь-яке повідомлення щодо готовності продовжити роботу АТ «ОГХК» не направляла ані засобами поштового зв`язку ані на офіційну електронну пошту АТ «ОГХК».
		Також послалися на пропуск строку звернення позивачки з позовом до суду.
		На підставі викладеного представник відповідача просив у задоволенні позовних вимог відмовити.
		17.02.2023 до суду надійшло клопотання представника відповідача про розгляд справи у судовому засіданні з викликом сторін.
		Ухвалою суду від 14.03.2024 відмовлено у задоволенні клопотання представника відповідача про розгляд справи у судовому засіданні з повідомленням (викликом) сторін.
		Оскільки розгляд справи відбувається в порядку спрощеного провадження без повідомлення учасників справи, особи, які беруть участь у справі, не викликались.
		Суд, дослідивши матеріали справи, приходить до висновку про задоволення позову, виходячи з наступного.
		Статтею 64 Конституції України визначено, що конституційні права і свободи людини і громадянина не можуть бути обмежені, крім випадків, передбачених Конституцією України.
		Статтею 23 Загальної декларації прав людини передбачено, що кожна людина має право на працю, на вільний вибір роботи, на справедливі і сприятливі умови праці та на захист від безробіття. Кожна людина, без будь-якої дискримінації, має право на рівну оплату за рівну працю. Кожний працюючий має право на справедливу і задовільну винагороду, яка забезпечує гідне людини існування, її самої та її сім`ї, і яка, в разі необхідності, доповнюється іншими засобами соціального забезпечення.
		Частина I Європейської соціальної хартії закріплює, що сторони визнають метою своєї політики, яку вони запроваджуватимуть усіма відповідними засобами як національного, так i міжнародного характеру, досягнення умов, за яких можуть ефективно здійснюватися такі права та принципи: 1. Кожна людина повинна мати можливість заробляти собі на життя професією, яку вона вільно обирає.2. Усі працівники мають право на справедливі умови праці. 3. Усі працівники мають право на безпечні та здорові умови праці.
		Статтею 43 Конституції України кожному гарантовано право на працю, що включає можливість заробляти собі на життя працею, яку він вільно обирає або на яку вільно погоджується; громадянам гарантується захист від незаконного звільнення; право на своєчасне одержання винагороди за працю захищається законом.
		Зміст права на працю, закріпленого положеннями частин першої і другої статті 43 Конституції України, крім вільного вибору праці, включає також відповідні гарантії реалізації цього права.
		Трудові відносини в Україні врегульовані статтею 1 КЗпП України.
		Статтею 21 КЗпП України проголошена рівність трудових прав громадян та заборонена будь-яка дискримінація у сфері праці, зокрема обмеження прав працівників залежно від стану їхнього здоров`я.
		Відповідно до вимог ст. 17 Закону України «Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини» суди застосовують при розгляді справ Конвенцію та практику Суду як джерело права.
		Трудовий договір є угодою між працівником і власником підприємства, установи, організації або уповноваженим ним органом чи фізичною особою, за якою працівник зобов`язується відпрацювати роботу, визначену цією угодою, з підляганням внутрішньому трудовому розпорядку, а власник Підприємство, установа, організація або уповноважений ним орган чи фізична особа зобов`язані виплачувати працівникам заробітну плату та забезпечувати умови праці, необхідні для виконання роботи, передбачені законодавством про працю, колективним договором та угодою.
		Відповідно до частини третьої статті 21 КЗпП України особливою формою трудового договору є контракт, в якому строк його дії, права, обов`язки і відповідальність сторін (в тому числі матеріальна), умови матеріального забезпечення і організації праці працівника, умови розірвання договору, в тому числі дострокового, можуть встановлюватися угодою сторін. Умови, підстави та порядок розірвання контракту визначені положенням Кодексу законів про працю України.
		Основоположні права громадян, пов`язані з реалізацією права на працю, передбачені статтями 43-46 Конституції України.
		Разом з тим, відповідно до статті 64 Конституції України в умовах воєнного або надзвичайного стану можуть встановлюватися окремі обмеження прав і свобод із зазначенням строку дії цих обмежень.
		Указом Президента України від 24 лютого 2022 року № 64/2022, затвердженого Законом України від 24 лютого 2022 року № 2102-ІХ в Україні введено воєнний стан із 05 години 30 хвилин 24 лютого 2022 року строком на 30 діб. Відповідно до змін, внесених Указом від 14 березня 2022 року № 133/2022, затвердженим Законом України від 15 березня 2022 року №2119-ІХ продовжено строк дії воєнного стану в Україні з 05 години 30 хвилин 26 березня 2022 року строком на 30 діб.
		Згідно з пунктом 3 Указу у зв`язку із введенням в Україні воєнного стану тимчасово, на період дії правового режиму воєнного стану, можуть обмежуватися конституційні права і свободи людини і громадянина, передбачені статтями 30-34, 38, 39, 41-44, 53 Конституції України, а також вводитися тимчасові обмеження прав і законних інтересів юридичних осіб в межах та обсязі, що необхідні для забезпечення можливості запровадження та здійснення заходів правового режиму воєнного стану, які передбачені частиною першою статті 8 Закону України «Про правовий режим воєнного стану».
		Статтею 1 Закону України від 15 березня 2022 року «Про організацію трудових відносин в умовах воєнного стану» передбачено, що цей Закон визначає особливості трудових відносини працівників усіх підприємств, установ, організацій в Україні незалежно від форми власності, виду діяльності і галузевої належності, а також осіб, які працюють за трудовим договором з фізичними особами, у період дії воєнного стану, введеного відповідно до Закону України «Про правовий режим воєнного стану».
		На період дії воєнного стану вводяться обмеження конституційних прав і свобод людини і громадянина відповідно до статей 43,44 Конституції України.
		У період дії воєнного стану не застосовуються норми законодавства про працю у частині відносин, врегульованих цим Законом.
		Відповідно до підпункту 5 пункту 1 статті 6 Закону України "Про організацію трудових відносин в умовах воєнного стану" в Указі Президента України про введення воєнного стану зазначається вичерпний перелік конституційних прав і свобод людини і громадянина, які тимчасово обмежуються у зв`язку з введенням воєнного стану із зазначенням строку дії цих обмежень, а також тимчасові обмеження прав і законних інтересів юридичних осіб із зазначенням строку дії цих обмежень.
		Згідно із пунктом 2 розділу «Прикінцеві положення» Закону № 2136-ІХ главу XIX «Прикінцеві положення» Кодексу законів про працю України доповнено пунктом 2 такого змісту: «Під час дії воєнного стану, введеного відповідно до Закону України «Про правовий режим воєнного стану», діють обмеження та особливості організації трудових відносин, встановлені Законом України «Про організацію трудових відносин в умовах воєнного стану».
		З огляду на викладене вище, положення Закону України «Про організацію трудових відносин в умовах воєнного стану», які регулюють деякі аспекти трудових відносин інакше, ніж Кодекс законів про працю - мають пріоритет незастосування на період дії воєнного стану. Водночас, інші норми законодавства про працю, які не суперечать положенням Закону «Про організацію трудових відносин в умовах воєнного стану» також можуть або повинні застосовуватися у відносинах між працівником та роботодавцем.
		Частиною першою статті 13 Закону України «Про організацію трудових відносин в умовах воєнного стану» визначено, що призупинення дії трудового договору - це тимчасове припинення роботодавцем забезпечення працівника роботою і тимчасове припинення працівником виконання роботи за укладеним трудовим договором. Дія трудового договору може бути призупинена у зв`язку з військовою агресією проти України, що виключає можливість надання та виконання роботи. Призупинення дії трудового договору не тягне за собою припинення трудових відносин.
		Частиною 2 вказаної статті передбачено, що про призупинення дії трудового договору роботодавець та працівник за можливості мають повідомити один одного у будь-який доступний спосіб.
		Таким чином, Закон України «Про організацію трудових відносин в умовах воєнного стану» надав право роботодавцю призупиняти дію трудового договору з працівниками, що не припиняє трудових відносин, та не виплачувати у період призупинення заробітну плату, гарантійні та компенсаційні виплати працівникам.
		Разом з тим, як вбачається з аналізу положень частини 1 статті 13 Закону, таке право роботодавця настає за певних умов. Такими умовами призупинення трудового договору з працівником є абсолютна неможливість через збройну агресію: роботодавцем надати роботу, а працівником - виконувати її. До того ж побудова цієї норми закону вказує на те, що законодавець передбачив одночасне настання як неможливості роботодавцем надати роботу, так і неможливість виконувати цю роботу працівником.
		Отже, спеціальна норма права передбачає право сторін призупинити дію трудового договору за умови наявності військової агресії проти України, що виключає можливість надання та виконання роботи. При цьому, роботодавець має перебувати в таких обставинах, коли він не може надати роботу працівнику, а працівник не може виконати роботу. Лише наявність правової норми, яка передбачає право сторін призупинити дію трудового договору не є достатньою. Для сторін мають наступити відповідні наслідки за наявності обставин, що передбачає така норма права.
		Щодо абсолютної неможливості надавати роботу та виконувати її, то роботодавець має перебувати в таких обставинах коли він не може надати роботу працівнику, в свою чергу, працівник - не може виконати роботу. Зокрема, про абсолютну неможливість надання роботодавцем роботи в контексті призупинення трудового договору може свідчити випадки неможливості забезпечувати працівників умовами праці, внаслідок того, що необхідні для виконання роботи працівником виробничі, організаційні, технічні можливості, засоби виробництва знищені в результаті бойових дій або їх функціювання з об`єктивних і неязалежних від роботодавця причин є неможливим, а переведення працівника на іншу роботу або залученн його до роботи за дистанційною формою організації праці неможливо.
		Тому за умови, що працівник бажає та може виконувати роботу, а роботодавець може надати роботу, відсутні підстави для призупинення дії трудового договору.
		Судом встановлено, що згідно зі статутом АТ «ОГХК» засноване на державній власності, його єдиним засновником є держава, а уповноваженому органу управління належить сто відсотків статутного капіталу. Товариство відноситься до суб`єктів господарювання державного сектора економіки та здійснює виробничо-промислову діяльність з метою отримання прибутку.
		07.05.2020 відповідно до наказу № 10-к ОСОБА_1 прийнято на посаду економіста у відділ економіки та фінансів з 08.05.2020.
		Як вбачається з матеріалів справи 17.07.2020 ОСОБА_1 переведено на посаду провідного економіста з 17.07.2020.
		24.12.2020 ОСОБА_1 переведено напосаду заступника директора департаменту з питань фінансів департаменту економіки та фінансів.
		ОСОБА_1 21.05.2021 переведено на посаду директора департаменту фінансів, а 30.11.2021 переведено на посаду заступника директора департаменту фінансів з 01.12.2021.
		13.04.2022 призупинено дію трудового договору з ОСОБА_1 на підставі наказу №63- к.
		26.09.2022 на підставі наказу № 404-к поновлено дію трудового договору з ОСОБА_1 з 06.10.2022.
		29.09.2022 ОСОБА_1 звільнено з посади заступника директора департаменту фінансів за угодою сторін згідно пункту 1 статті 36 Кодексу законів про працю України.
		Указом Президента України від 24.02.2022 № 64/2022 у зв`язку з військовою агресією Російської Федерації проти України із 05 години 30 хвилин 24.02.2022 в Україні введено воєнний стан.
		Під час дії воєнного стану наказом т.в.о. голови правління АТ «ОГХК» від 24.02.2022 № 26 встановлено з 24.02.2022 дистанційний режим роботи для працівників центрального апарату управління АТ «ОГХК» на час дії військового стану у державі.
		Наказом AT «ОГХК» від 13.04.2022 № 63-к «Про призупинення дії трудових договорів», з 14.04.2022 з ОСОБА_1 призупинено дію трудового договору у межах дії Закону України «Про організацію трудових відносин в умовах воєнного стану».
		Як вбачається з тексту вказаного наказу, підставою вказаного є значне зменшення обсягів виробництва внаслідок військової агресії проти України та неможливість надання роботи у повному обсязі.
		Відповідно до ст. 76 ЦПК України доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.
		Відповідно ст. 77 ЦПК України належними є докази, які містять інформацію щодо предмета доказування. Предметом доказування є обставини, що підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення.
		Згідно зі ст. 80 ЦПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.
		Відповідно ст. 83 ЦПК України сторони та інші учасники справи подають докази у справі безпосередньо до суду.
		Вирішуючи питання про обгрунтованість позовних вимог, суд звертає увагу на наступне.
		Відповідно до Положення про департамент фінансів АТ «ОГХК», затвердженого протоколом правління № 51 від 04.06.2021, керівництво департаментом здійснює директор департаменту. Департамент є структурним підрозділом акціонерного товариства АТ «ОГХК».
		   Функціональним напрямком департаменту є планування та організація фінансової діяльності. Діяльність департаменту спрямована на фінансово-економічне забезпечення виконання покладених на АТ «ОГХК» завдань. 
		Основними завданнями є: забезпечення ефективного і цільового використання коштів АТ «ОГХК»; здійснення організаційно-аналітичної роботи з питань фінансової діяльності; розробка заходів спрямованих на організацію раціональної діяльності з метою досягнення найбільшої економічної ефективності господарської діяльності АТ «ОГХК»; забезпечення застосування чинних положень нормативно-правових актів з питань банківської діяльності, валютного регулювання; проведення дослідження і аналізу валютного ринку України щодо купівлі та продажу іноземної валюти; забезпечення фінансової дисципліни. 
		Відповідно до Посадової інструкції заступника директора департаменту фінансів, затвердженої протоколом Правління 04.06.2021 №51, заступник директора департаменту фінансів: проводить звірку даних з банком по експортним та імпортним операціям з метою попередження порушення вимог валютного законодавства та своєчасного інформування відповідних підрозділів Товариства для проведення ними вчасних заходів, які дозволять працювати Товариству в рамках діючого законодавства: здійснює організаційно-методичне забезпечення застосування чинних положень нормативно-правових актів з питань банківської діяльності та валютного регулювання; веде облік грошових коштів на рахунках Товариства, відкритих в банківських установах; опрацьовує пакет документів, на підставі яких залучаються кредити банків; займається відкриттям і закриттям поточних рахунків, рахунків із спеціальним режимом використання в банках і відділеннях Казначейства у зв?язку з виробничою необхідністю, депозитних та кредитних рахунків; займається оформленням корпоративних банківських карток; веде листування з фінансовими організаціями та банківськими установами з питань, що розпоряджень по Товариству; готує платіжні доручення згідно належним чином оформлених документів, наданих підрозділами Товариства в системі «Інтернет-Банкінг» обслуговуючих банків; Веде роботу щодо формування, ведення та збереження бази даних внутрішньо- господарської і зовнішньої фінансової інформації, яка використовується при обробці даних.
		Відповідно до Порядку здійснення контролю за виконанням функцій з управління об`єктами державної власності, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України № 832 від 19.06.2007, контроль за виконанням функцій з управління об`єктами державної власності здійснюється зокрема Міністерством економіки України шляхом проведення єдиного моніторингу ефективності управління об`єктами державної власності.
		Фонд державного майна подає Мінекономіки та Мінфіну протягом 75 днів після закінчення звітного кварталу та до 15 травня року, що настає за звітним, інформацію про наявність і поточний стан об`єктів державної власності та будь-які зміни їх стану за даними Єдиного реєстру об`єктів державної власності.
		Відповідно до витягу з інформаційно-аналітичних матеріалів про ефективність управління суб`єктами господарювання, наданих листами Фонду державного майна України (ФДМУ) від 15.04.2022 № 10-51-4369, від 25.07.2022 № 10-51-9683 та від 17.08.2022 № 10-51-10973 за 2021 рік, І квартал та І півріччя 2022 року:
		- суб`єкт господарювання АТ "ОГХК" має статус - стратегічно важливого підприємства для економіки і безпеки України;
		- АТ "ОГХК" у І півріччі 2022 року має статус - працюючого підприємства;
		- чистий дохід (виручка) від реалізації продукції за І квартал та І півріччя 2022 року склали 475 124 тис. грн. та 759 609 тис. грн. відповідно з наростаючим підсумком;
		- відрахування частини чистого прибутку на виплату дивідендів на державну частку за І квартал та І півріччя 2022 року склали 75000 тис. грн та 206902 тис. грн відповідно і наростаючим підсумком;
		- капітальні інвестиції за І квартал та І півріччя 2022 року склали 38 538 тис. грн та 51 579 тис. грн відповідно і наростаючим підсумком;
		- власний капітал на початок 2022 року та на кінець І півріччя 2022 року складав 2 657 210 тис. грн та 2 460 270 тис. грн відповідно;
		- дебіторська заборгованість на початок 2022 року та на кінець І півріччя 2022 року склала 1 488 473 тис. грн та 1 268 553 тис. грн. відповідно.
		На офіційному сайті АТ «ОГХК» - https://www.umcc-titanium.com/ опубліковані актуальні закупівлі за період березня-квітня 2022 року.
		Відповідно до фінансового плану АТ «ОГХК» на 2022 рік, затвердженого розпорядженням КМУ № 421-р від 24.05.2022 (вже після видання наказу про призупинення дії трудового договору), Товариством заплановано отримання більшого значення показника чистого прибутку від реалізації продукції в 2022 році, ніж у 2021 році, - у сумі 5 038 481 млн грн (фактичний прибуток 2021 року становив 3 127 625 млн грн). Крім того, згідно з фінансовим планом збільшено майже удвічі витрати на оплату заробітної плати - 1339155 млн грн (витрати минулого року становили 699 777 млн грн), збільшено кількість працівників до 5612 осіб (чисельність працівників 2021 року - 5236 осіб).
		Проаналізувавши вказане, суд приходить до висновку, що відповідач АТ "ОГХК" продовжував здійснювати свою господарську діяльність протягом І півріччя 2022 року та, відповідно, мав потребу у виконанні департаментом фінансів АТ «ОГХК» та його заступником своїх функціональних обов`язків.
		Шляхом огляду Єдиного державного реєстру судових рішень, вбачається, що у постанові Київського апеляційного суду від 23 листопада 2023 року у справі №760/9584/22, судом було встановлено, що Наказом №63-к від 13 квітня 2022 року призупинено дію трудових договорів лише з 22 працівниками Центрального апарату АТ «ОГХК», в тому числі - ОСОБА_1 .. Натомість, загальна штатна чисельність працівників Центрального апарату Товариства згідно зі штатним розписом станом на 24 лютого 2022 року становила 114 одиниць.
		Тобто наказом АТ «ОГХК» №63-к від 13 квітня 2022 року призупинено дію трудових договорів не з усіма працівниками Центрального апарату, а лише з 1/5 частиною штату.
		Крім того, штатна чисельність Департаменту фінансів, в якому працювала ОСОБА_1 , станом на 13.04.2022 налічувала 3 особи.
		Зазначене беззаперечно спростовує твердження та доводи відповідача про те, що АТ «ОГХК» станом на 13.04.2022 було позбавлене можливості надати роботу заступнику директора департаменту фінгансів АТ «ОГХК» ОСОБА_1., оскільки більшість інших працівників Центрального апарату взагалі і департаменту фінансів продовжували виконувати трудові функції.
		Судом не приймається до уваги посилання відповідача на ту обставину, що на позивача жодні документи для виконання не розписувались та не надсилались для виконання ані організаційно - адміністративною службою, ані безпосереднім керівником департаменту фінансів АТ «ОГХК», а тому позивачем не виконувалась жодна робота, що підтверджує довідка від 05 грудня 2022 року № 106-08 та те, що працівники суб`єктів господарювання державного сектору економіки не могли працювати із-за кордону, починаючи з 28 квітня 2022 року, а ОСОБА_1 з 26 березня 2022 року по 29 серпня 2022 року перебувала за кордоном, що підтверджується штампами в закордонному паспорті ОСОБА_1 , копія якого долучена до позовної заяви з посиланням на Постанову Кабінету Міністрів України «Деякі питання організації роботи працівників суб`єктів господарювання державного сектору економіки на період воєнного стану» від 26 квітня 2022 р. № 481 установлено, що на період воєнного стану для працівників суб`єктів господарювання державного сектору економіки (далі - суб`єкт господарювання) за рішенням виконавчого органу або керівника суб`єкта господарювання може запроваджуватися дистанційна робота за наявності організаційної і технічної можливості для виконання їх обов`язків.
		Так, дійсно, для членів виконавчого органу або керівника суб`єкта господарювання, які перебувають на території України, за рішенням суб`єкта управління об`єктами державної власності, загальних зборів акціонерів (учасників) господарських товариств, у статутному капіталі яких 50 відсотків акцій (часток) належать державі, а також наглядових рад суб`єктів господарювання може запроваджуватися дистанційна робота за наявності можливості забезпечення належної (безперервної) роботи відповідного суб`єкта господарювання.Робота працівників, членів виконавчого органу та керівників суб`єктів господарювання за межами України допускається лише у разі службового відрядження, оформленого в установленому порядку.
		Так, вище зазначено, що наказом від 24.02.2022 № 26 встановлено з 24.02.2022 дистанційний режим роботи для працівників центрального апарату управління відповідача. 
		Суд констатує, що усі подальші дії відповідача були направлені не надання роботи позивачці, а спрямовані на усунення її від виконання її обов`язків, що як наслідок унеможливило виконання позивачкою цих обов`язків при цьому будь- яких обставин, які б свідчили про неможливість виконувати цю роботу працівником судом не встановлено.
		Слід зазначити, що матеріали справи не містять будь- яких пропозицій відповідача, щодо режиму роботи позивачки. Посилання на перебування за кордоном і як наслідок неможливість виконувати роботу ніякими доказами не підтверджується, оскільки на момент виїзду за кордон -26.03.2022 вказаної постанови № 481 ще не існувало, однак відповідачем у порушення вимог закону був виданий спірний наказ. 
		Відтак, наказ АТ «ОГХК» від 13.04.2022 № 63-к «Про призупинення дії трудових договорів», в частині призупинення дії трудового договору з ОСОБА_1 не відповідає положенням статті 13 Закону України № 2136-ІХ від 15.03.2022 року «Про організацію трудових відносин в умовах воєнного стану», є незаконним та таким, що підлягає скасуванню.
		Що стосується позовних вимог про поновлення позивачки шляхом допуску до роботи на посаді заступника директора департаменту фінансів акціонерного товариства суд зазначає, що наказом № 404-к від 26.09.2022 поновлено дію трудового договору з ОСОБА_1 з 06.10.2022, однак вже 29.09.2022 ОСОБА_1 звільнено з посади заступника директора департаменту фінансів за угодою сторін згідно пункту 1 статті 36 Кодексу законів про працю України.
		Враховуючи зазначене, суд приходить до висновку про відмову у позові в цій частині.
		Щодо позовних вимог про стягнення з відповідача середнього заробітку за час вимушеного прогулу, слід зазначити наступне.
		Відповідно до статті 43 Конституції України кожен має право на працю, що включає можливість заробляти собі на життя працею, яку він вільно обирає або на яку вільно погоджується. Кожен має право на належні, безпечні і здорові умови праці, на заробітну плату, не нижчу від визначеної законом. Громадянам гарантується захист від незаконного звільнення. Право на своєчасне одержання винагороди за працю захищається законом.
		Статтею 5-1 КЗпП України встановлено, що держава гарантує працездатним громадянам, які постійно проживають на території України правовий захист від необґрунтованої відмови у прийнятті на роботу і незаконному звільненні, а також сприяння у збереженні роботи.
		У статті 139 КЗпП України передбачено, що працівники зобов`язані працювати чесно і сумлінно, своєчасно і точно виконувати розпорядження власника або уповноваженого ним органу, додержувати трудової і технологічної дисципліни, вимог нормативних актів про охорону праці, дбайливо ставитися до майна власника, з яким укладено трудовий договір.
		У силу вимог частин першої, другої статті 235 КЗпП України, у разі звільнення без законної підстави або незаконного переведення на іншу роботу, працівник повинен бути поновлений на попередній роботі органом, який розглядає трудовий спір.
		При винесенні рішення про поновлення на роботі орган, який розглядає трудовий спір, одночасно приймає рішення про виплату працівникові середнього заробітку за час вимушеного прогулу або різниці в заробітку за час виконання нижчеоплачуваної роботи, але не більш як за один рік.
		Касаційний цивільний суд у складі Верховного Суду у своїй постанові від 21 вересня 2022 року у справі № 461/3490/18 зазначив, що «при розгляді справи суд має з`ясувати: 1) чи передбачений обраний позивачем спосіб захисту законом або договором; 2) чи передбачений законом або договором ефективний спосіб захисту порушеного права/інтересу позивача; 3) чи є спосіб захисту, обраний позивачем, ефективним для захисту його порушеного права/інтересу у спірних правовідносинах.
		Якщо суд зробить висновок, що обраний позивачем спосіб захисту не передбачений законом або договором та/або є неефективним для захисту порушеного права/інтересу позивача, у цих правовідносинах позовні вимоги останнього не підлягають задоволенню. Однак, якщо обраний позивачем спосіб захисту не передбачений законом або договором, проте є ефективним та не суперечить закону, а закон або договір у свою чергу не визначають іншого ефективного способу захисту, то порушене право/інтерес позивача підлягає захисту обраним ним способом».
		Оскільки на момент звернення позивача до суду законодавством не було передбачено іншого способу захисту його порушених майнових прав у випадку незаконного призупинення дії Трудового договору з ним, з метою відновлення порушеного права позивача було застосовано найбільш адекватний та ефективний спосіб захисту порушеного права позивача за аналогією із нормами статті 235 КЗпП.
		Відповідно до ч. 2 ст. 235 КЗпП України при винесенні рішення про поновлення на роботі орган, який розглядає трудовий спір, одночасно приймає рішення про виплату працівникові середнього заробітку за час вимушеного прогулу або різниці в заробітку за час виконання нижчеоплачуваної роботи, але не більше як за один рік.
		Як зазначено у постанові Верховного Суду у справі № 712/3841/17 від 21.08.2019, якщо буде встановлено, що на порушення ст. 46 КЗпП України роботодавець із власної ініціативи без законних підстав відсторонив працівника від роботи із зупиненням виплати заробітної плати, суд має задовольнити позов останнього про стягнення у зв`язку з цим середньої заробітної плати за час вимушеного прогулу (стаття 235 КЗпП України).
		Правила обрахунку середнього заробітку визначені постановою КМУ від 08.02.1995 року № 100 «Про затвердження Порядку обчислення середньої заробітної плати».
		Згідно п.2, 5, 8 вказаного Порядку середня заробітна плата обчислюється, виходячи з виплат за останні два календарні місяці роботи, що передують події, з якою пов`язана відповідна виплата. Нарахування виплат у всіх випадках збереження середньої заробітної плати провадиться з розміру середньоденної (годинної) заробітної плати. Нарахування виплат, що обчислюються із середньої заробітної плати за останні два місяці роботи, провадяться шляхом множення середньоденного (годинного) заробітку на число робочих днів/годин, а у випадках, передбачених чинним законодавством, календарних днів, які мають бути оплачені за середнім заробітком. Середньоденна (годинна) заробітна плата визначається діленням заробітної за фактично відпрацьовані протягом двох місяців робочих (календарних) днів на число відпрацьованих робочих днів (годин), а у випадках, передбачених чинним законодавством, на число календарних днів за цей період.
		Відповідно до довідки АТ «ОГХК» від 12.09.2022 №53 середньоденна заробітна плата за два останні місяці перед призупиненням договору (28 робочих дні) становила 4553,79 гривень.
		Таким чином, середній заробіток за час вимушеного прогулу в період з 14.04.2022 по 29.09.2022, що підлягає стягненню на користь позивача, становить: 4553,79 гривень * 121 робочий день = 551 008,59 гривень.
		Відповідач, заперечуючи проти позову зазначає, що позивачем порушено строки звернення до суду, на що суд зазначає наступне. 
		У відповідності до розпорядження Кабінету Міністрів України від 25 березня 2020 року №338 «Про переведення єдиної державної системи цивільного захисту у режим надзвичайної ситуації», із змінами, внесеними постановою Кабінету Міністрів України від 15 грудня 2021 року №1336, і постанови Кабінету Міністрів України від 09 грудня 2020 року №1236 «Про встановлення карантину та запровадження обмежувальних протиепідемічних заходів з метою запобігання поширенню на території України гострої респіраторної хвороби COVID-19, спричиненої коронавірусом SARS-CoV-2» на території України було встановлено карантин, строк якого продовжено до 31 серпня 2022 року.  
		Згідно Закону України «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України, спрямованих на забезпечення додаткових соціальних та економічних гарантій у зв`язку з поширенням коронавірусної хвороби (COVID-19)» під час дії карантину, встановленого Кабінетом Міністрів України з метою запобігання поширенню коронавірусної хвороби (COVID-19), строки, визначені статтею 233 цього Кодексу, продовжуються на строк дії такого карантину".
		Позовну заяву подано 01 серпня 2022 року, а тому строк на звернення з позовом до суду позивачем не пропущений.
		У зв`язку з викладеним, доводи відповідача щодо ненадання позивачем доказів поважності причин пропуску строку на звернення до суду за захистом своїх прав є необґрунтованими.
		Відповідно до вимог ст. 141 ЦПК України з відповідача на користь позивача підлягають стягненню витрати по сплаті судового збору у розмірі 992,40 гривень.
		Керуючись ст. ст. 4, 5, 12, 13, 76-81, 223, 259, 263-265, 268, 273 ЦПК України, суд 
		ВИРІШИВ:
		Позов задовольнити частково.
		Визнати протиправним і скасувати наказ Акціонерного товариства «Об`єднана гірничо-хімічна компанія» від 13.04.2022 за №63-к «Про призупинення дії трудових договорів» в частині призупинення дії трудового договору з ОСОБА_1 .
		Стягнути з Акціонерного товариства «Об`єднана гірничо-хімічна компанія» на користь ОСОБА_1 середній заробіток за час вимушеного прогулу з 14 квітня 2022 року по 29 вересня 2022 року в розмірі 551 008,59 гривень (з вирахуванням усіх обов`язкових податків, платежів та зборів).
		Стягнути з Акціонерного товариства «Об`єднана гірничо-хімічна компанія» на користь ОСОБА_1 судовий збір в розмірі 992,40 гривень.
		В іншій частині позову відмовити.
		Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом тридцяти днів з дня його проголошення до Київського апеляційного суду.
		Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини судового рішення або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.
		Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.
		У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
		Позивач:  ОСОБА_1 , РНОКПП НОМЕР_1 , адреса: АДРЕСА_1 .
		Відповідач: Акціонерне товариство «Об`єднана гірничо-хімічна компанія», код ЄДРПОУ: 36716128, адреса: 03035, м. Київ, вул. Сурикова, 3.
		 
		Суддя: Усатова І.А.

</body>
</html>

Логін:
Для помилки:

Пароль:
Для помилки:

Ваше ім'я:
Для помилки:

Ваш e-mail:
Для помилки:

Повідомлення:
Для помилки:

Введіть в поле результат арифметичного виразу:
Для помилки:

Зачекайте, будь ласка...