Єдиний державний реєстр судових рішень

Доступ до Реєстру здійснюється в тестовому (обмеженому) режимі. Для запобігання загрозам життю і здоров'ю суддів та учасників судового процесу, а також у разі виявлення ознак кіберзагрози, доступ до Реєстру або окремих рішень у ньому може бути обмежено.

Ласкаво просимо, !

Категорія справи № 308/4974/23 : Кримінальні справи (з 01.01.2019); Злочини проти основ національної безпеки України; Колабораційна діяльність.
Надіслано для оприлюднення: 15.03.2024. Зареєстровано: 15.03.2024. Забезпечено надання загального доступу: 18.03.2024.
Дата набрання законної сили: 16.04.2024
Номер судового провадження: 1-кп/308/60/24
Номер кримінального провадження в ЄРДР: 42022232240000120

<!DOCTYPE HTML PUBLIC "-//W3C//DTD HTML 4.01 Transitional//DE" "http://www.w3.org/TR/html4/loose.dtd">
<html>
	<head>
		<meta http-equiv="content-type" content="text/html; charset=utf-8" />
		<meta name="generator" content="Rtf2Html Converter" />
		<title>
			Єдиний державний реєстр судових рішень
		</title>
	</head>
	<body>
		Справа № 308/4974/23
		 
		В И Р О К 
		І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И
		 
		15 березня 2024 року                                 м. Ужгород
		 
		Ужгородський міськрайонний суд Закарпатської області в складі:
		Головуючого судді  ОСОБА_1 ,
		при секретарі судового засіданні  ОСОБА_2 ,
		з участю прокурора  ОСОБА_3 
		та захисника обвинуваченого ОСОБА_4  адвоката ОСОБА_5 , 
		 
		розглянувши у відкритому судовому засіданні, в залі суду, у м. Ужгороді, в порядку спеціального судового провадження, кримінальне провадження № 42022232240000120, відомості щодо якого внесені до Єдиного реєстру досудових розслідувань 07.11.2022, про обвинувачення:
		ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , уродженця Херсонської області, Цюрюпинського району, с. Раденськ та мешканця АДРЕСА_1 , українця, громадянина України, з вищою освітою, раніше не судимого,
		у вчиненні кримінального правопорушення (злочину) передбаченого ч. 7 ст. 111-1 КК України,-
		 
		В С Т А Н О В И В :
		 
		Згідно з Конституцією України, Україна є суверенною і незалежною державою. Суверенітет України поширюється на всю її територію, яка в межах існуючого кордону є цілісною і недоторканною. 
		Всупереч нормам міжнародного гуманітарного права президент РФ ОСОБА_6 , а також інші представники влади РФ, діючи всупереч вимогам п.п. 1, 2 Меморандуму про гарантії безпеки у зв`язку з приєднанням України до Договору про нерозповсюдження ядерної зброї від 05.12.1994, принципам Заключного акту Наради з безпеки та співробітництва в Європі від 01.08.1975 та вимогам ч. 4 ст. 2 Статуту ООН і Декларацій Генеральної Асамблеї Організації Об`єднаних Націй від 09.12.1981 № 36/103, від 16.12.1970 № 2734 (ХХV) від 21.12.1965 № 2131 (ХХ), від 14.12.1974 № 3314 (ХХІХ), спланували, підготували і розв`язали агресивну війну та воєнний конфлікт проти України, а саме віддали наказ на вторгнення підрозділів Збройних Сил (далі  ЗС) РФ на територію України.
		Так, о 04 годині 30 хвилин 24.02.2022 ЗС РФ, діючи з метою фактичного знищення держави - Україна, зміни меж території та державного кордону України, вчинили військову агресію відносно народу України, безпосередньо акти насильства щодо цивільного населення, з метою тероризування населення та поєднані з убивствами цивільних осіб, а також напади на об`єкти військової та критичної інфраструктури держави.
		У зв`язку з цим, 24.02.2022 Указом Президента України №64/2022 «Про введення воєнного стану в Україні» у зв`язку з військовою агресією РФ проти України, на підставі пропозиції Ради національної безпеки і оборони України, відповідно до пункту 20 частини першої статті 106 Конституції України, Закону України «Про правовий режим воєнного стану» постановлено введення в Україні воєнного стану із 05 години 30 хвилин 24 лютого 2022 року строком на 30 діб. Зазначений Указ затверджений прийнятим Верховною Радою України Законом України від 24.02.2022 № 2102-ІХ.
		У подальшому, воєнний стан неодноразово продовжувався, останній раз 07.02.2023 Законом України № 2915-IX «Про затвердження Указу Президента України «Про продовження строку дії воєнного стану в Україні» затверджено Указ Президента України від 06.02.2022 №58/2023 «Про продовження строку дії воєнного стану в Україні», яким передбачено його продовження з 05 години 30 хвилин 19.02.2023 строком на 90 діб.
		Згідно ст. 1-1 п. 7 Закону України «Про забезпеченняправ ісвобод громадянта правовийрежим натимчасово окупованійтериторії України»№ 1207-VIIвід 15.04.2014тимчасово окупованаРосійською Федерацієютериторія України(тимчасовоокупована територія)-це частинитериторії України,в межахяких збройніформування РосійськоїФедерації таокупаційна адміністраціяРосійської Федераціївстановили таздійснюють фактичнийконтроль абов межахяких збройніформування РосійськоїФедерації встановилита здійснюютьзагальний контрольз метоювстановлення окупаційноїадміністрації РосійськоїФедерації. 
		Відповідно до повідомлення Херсонської обласної військової адміністрації № 01-01-252470/0/22/16 від 07.06.2022 збройні формування РФ встановили та здійснюють на даний час фактичний контроль над територією Херсонської області (окрім звільнених окремих населених пунктів), а також впровадили діяльність підконтрольної їм окупаційної адміністрації.
		Згідно із ст. І Закону України «Про національну безпеку України» державна служба України з надзвичайних ситуацій є центральним органом виконавчої влади, що реалізує державну політику у сферах цивільного захисту, захисту населення і територій від надзвичайних ситуацій, запобігання їх виникненню, ліквідації наслідків надзвичайних ситуацій, проведення аварійно-рятувальних робіт, пожежогасіння, пожежної та техногенної безпеки, роботи рятувальних служб під час аварій, а також гідрометеорологічної діяльності.
		Пунктом 1 Положення про Державну службу України з надзвичайних ситуацій, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України № 1052 від 16.12.2015 визначено, що Державна служба України з надзвичайних ситуацій (далі - ДСНС) є центральним органом виконавчої влади, діяльність якого спрямовується і координується Кабінетом Міністрів України через Міністра внутрішніх справ і який реалізує державну політику у сфері цивільного захисту, захисту населення і територій від надзвичайних ситуацій та запобігання їх виникненню, ліквідації наслідків надзвичайних ситуацій, рятувальної справи, гасіння пожеж, пожежної та техногенної безпеки, діяльності аварійно-рятувальних служб, а також гідрометеорологічної діяльності.
		Згідно пункту 48 зазначеного Положення ДСНС відповідно до покладених на неї завдань складає акти перевірок, видає приписи, постанови, розпорядження про усунення порушень вимог законодавства у сфері цивільного захисту, пожежної та техногенної безпеки, а в разі встановлення порушень, що створюють загрозу життю та здоров`ю людей, звертається безпосередньо та через територіальні органи до адміністративного суду щодо застосування заходів реагування у вигляді повного або часткового зупинення до повного усунення порушень вимог законодавства у сфері цивільного захисту, пожежної та техногенної безпеки роботи підприємств, окремих виробництв, виробничих дільниць, агрегатів, експлуатації будівель, об`єктів, споруд, цехів, дільниць, окремих приміщень, а також машин, механізмів, устаткування, транспортних засобів, зупинення проведення робіт, у тому числі будівельно- монтажних, випуску та реалізації пожежонебезпечної продукції, систем та засобів протипожежного захисту.
		Пунктом 52 вказаного Положення передбачено, що ДСНС застосовує адміністративно - господарські санкції за порушення вимог законодавства у сфері цивільного захисту, пожежної та техногенної безпеки.
		З урахуванням викладеного, у розумінні ст. 2 Закону України «Про державний захист працівників суду і правоохоронних органів», ст. 18 Закону України «Про національну безпеку України» ДСНС є правоохоронним органом та здійснює правозастосовні функції.
		В своючергу, ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , являючись громадянином України, колишній співробітник органів ДСНС, який має відповідний досвід в правоохоронних органах, діючи умисно, всупереч вимогам діючого законодавства, достовірно знаючи про збройну агресією РФ проти України, як обставину, яка є загальновідомим фактом, а також достеменно знаючи про факт захоплення частин Херсонської області в т.ч. м. Олешки, Херсонської області збройними формуваннями РФ, у невстановлений досудовим слідством час, але не пізніше 01.09.2022 року і по теперішній час, діючи умисно, з метою переслідування своїх особистих інтересів, підтримуючи воєнну агресію РФ на території України, в порушення вимог Конституції та Законів України, умисно, прийняв пропозицію невстановлених досудовим розслідуванням осіб із числа представників окупаційної влади м. Олешки, Херсонської області, добровільно зайняв посаду так званого начальника пожежно-рятувальної частини м. Олешки, створеного представниками держави - агресора на території м. Олешки, Херсонської області, який має назву «пожарно-спасательна часть города Алёшки, тобто зайняв посаду в незаконному правоохоронному органі, створеному на тимчасово окупованій території.
		Обіймаючи зазначенупосаду ОСОБА_4 здійснюючи протиправнудіяльність вінтересах держави-агресората зметою підтриманняокупаційної владиу м.Олешки,Херсонської області ОСОБА_4 , усвідомлюючи,що співробітники4ДРПЧ 1ДРПЗ ГУДСНС Українив Херсонськійобласті завказівкою керівництваДСНС виїхализ м.Олешки,Херсонської областіта неконтролюють обстановкущодо життєдіяльностівказаного населеногопункту, з моменту свого призначення на посаду та по теперішній час, переслідуючи свої злочинні наміри та цілі, виконуючи свої службові обов`язки в незаконно створеному органі, регулярно відвідує робочі зміни, організовує підбір кадрів для незаконно створеного органу, та, як колишній співробітник ДСНС України в Херсонській області агітує діючих співробітників ДСНС України до переходу на сторону окупаційної влади, при цьому пропонуючи виплату грошових коштів у російських рублях.
		За таких обставин, ОСОБА_4 обґрунтованого обвинувачується у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 7 ст. 111-1 КК України, а саме: добровільне зайняття громадянином України посади в незаконному правоохоронному органі, створеному на тимчасово окупованій території.
		Обвинувачений ОСОБА_4 будучи обізнаним, що відносно нього розпочато кримінальне провадження, що йому повідомлено про підозру у вчиненні кримінального правопорушення та обвинувальний акт відносно нього перебуває на розгляді в суді, в судові засідання неодноразово не з`являвся.
		Судом вживалися заходи для виклику обвинуваченого для забезпечення доступу до правосуддя, у зв`язку із чим він викликався в судові засідання в порядку ст. 323 КПК України. Так, повістки про виклик на кожне судове засідання були опубліковані у засобах масової інформації загальнодержавної сфери у виданні «Урядовий кур`єр», на офіційному вебсайті Офісу Генерального прокурора та офіційному вебсайті Ужгородського міськрайонного суду Закарпатської області.
		У матеріалах справи містяться документи на підтвердження завчасних належних викликів обвинуваченого до слідчого, прокурора (на стадії досудового розслідування) та суду, текст повідомлення про підозру опубліковано на офіційному вебсайті Офісу Генерального прокурора, що свідчить про те, що він мав підстави усвідомлювати, що відносно нього розпочато кримінальне провадження. Обвинувачений мав можливість бути обізнаним із усіма своїми правами, в тому числі, на захист та доступ до правосуддя. Процесуальні документи, що підлягають врученню обвинуваченому, надавались його захиснику.
		У той же час, ухилення обвинуваченого ОСОБА_4 від правосуддя, суд оцінює як реалізацію останнім його невід`ємного права на свободу від самозвинувачення чи самовикриття (п/п. «g» п. 3 ст. 14 Міжнародного пакту про громадянські і політичні права, ст. 63 Конституції України), як одну з ключових гарантій презумпції невинуватості.
		Дане кримінальне провадження здійснювалось за обов`язковою участю захисника, який був забезпечений державою з Регіонального центру з надання безоплатної вторинної правової допомоги, починаючи зі стадії досудового розслідування даного кримінального провадження.
		Захисник обвинуваченого  адвокат ОСОБА_5 здійснював активні дії, спрямовані на захист обвинуваченого, а саме приймав участь у дослідженні доказів, виступав у судових дебатах. Захисник був ознайомлений із матеріалами кримінального провадження, що підтверджується відповідною розпискою.
		Враховуючи наведене, суд вважає, що стороною обвинувачення та судом вживалися достатні заходи щодо дотримання прав обвинуваченого на захист та доступ до правосуддя, з урахуванням здійснення спеціального досудового розслідування та спеціального судового провадження.
		Під час судових дебатів прокурор вказала, що всі обставини вчинення інкримінованого ОСОБА_4 кримінального правопорушення були всебічно досліджені органом досудового слідства, перевірені судом під час судового розгляду і знайшли своє підтвердження. Дії обвинуваченого кваліфіковано вірно, а вина ОСОБА_4 у вчиненні кримінального правопорушення передбаченого ч. 7 ст. 111-1 КК України повністю підтверджується належними та допустимими доказами. Прокурор просила визнати ОСОБА_4 винним у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 7 ст.111-1 КК України, та призначити йому покарання у виді позбавлення волі на строк 12 років з позбавленням права обіймати посади, пов`язані з виконанням організаційно-розпорядчих та адміністративно-господарських функцій в органах влади, установах, підприємствах та організаціях незалежно від форми власності строком на десять років з конфіскацією усього належного йому майна на користь держави.
		Захисник обвинуваченого адвокат ОСОБА_5 під час судових дебатів просив визнати ОСОБА_4 невинуватим у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 7 ст. 111-1 КК України та виправдати.
		Суд заслухавши прокурора, захисника, дослідивши надані докази, вважає, що вина ОСОБА_4 у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 7 ст.111-1 КК України, доведена повністю та підтверджується зібраними по справі доказами, яким в ході судового розгляду було надано належну оцінку і які були дослідженні судом в повному обсязі, а саме:
		- витягом № 42022232240000120 від 07.11.2002 року про внесення відомостей в ЄРДР про вчинене ОСОБА_4 кримінальне правопорушення за ч.7 ст. 111-5 КК України;
		- заявою про вчинення злочину від 05.11.2022 року, яка передувала внесенню відомостей в ЄРДР,
		- постановою про доручення здійснення досудового розслідування кримінального правопорушення від 03.01.2023, згідно якої доручено здійснення досудового розслідування у даному кримінальному провадженні слідчому відділу УСБУ в Закарпатській області,
		- постановою від 05.01.2023 року про визначення групи прокурорів,
		- листом начальника ГВКР УСБУ у Закарпатській області від 14.03.2023 року та довідкою ГУ ДМСУ у Закарпатській області від 01.02.2023 року, згідно якого ОСОБА_4 документований паспортом громадянина України № НОМЕР_1 та паспортом для виїзду за кордон № НОМЕР_2 ,
		- особовою карткою ОСОБА_4 , згідно якої громадянин України ОСОБА_4 зареєстрований АДРЕСА_2 , 
		- протоколом допиту свідка ОСОБА_7 від 09.12.2022 року, в ході якого свідок зазначає, що знає ОСОБА_4 , оскільки працював разом з останнім у пожежній частині. В подальшому ОСОБА_4 очолив іншу пожежну частину, яка була організована окупаційною владою,
		- протоколом допиту свідка ОСОБА_8 від 16.12.2022 року, в ході якого свідок зазначає, що знає ОСОБА_4 , оскільки працював разом з останнім у пожежній частині. В подальшому ОСОБА_4 очолив іншу пожежну частину, яка була організована окупаційною владою,
		- протоколом допиту свідка ОСОБА_9 від 30.11.2022 року в ході якого свідок зазначає, що знає ОСОБА_4 , оскільки працював разом з останнім у пожежній частині. В подальшому ОСОБА_4 очолив іншу пожежну частину, яка була організована окупаційною владою,
		- протоколом допиту свідка ОСОБА_10 від 30.11.2022 року в ході якого свідок зазначає, що знає ОСОБА_4 , оскільки працював разом з останнім у пожежній частині. В подальшому ОСОБА_4 очолив іншу пожежну частину, яка була організована окупаційною владою,
		- протоколом пред`явлення особи для впізнання по фотознімках від 13.03.2023, за якими свідок ОСОБА_9 впізнає на фотознімку ОСОБА_4 , як особу, яка була колишнім працівником ДСНС,
		- протоколом пред`явлення особи для впізнання по фотознімках від 13.03.2023, за якими свідок ОСОБА_10 впізнає на фотознімку ОСОБА_4 , як особу, яка була колишнім працівником ДСНС,
		- постановою від 23.03.2023 року про оголошення розшуку підозрюваного ОСОБА_4 
		- листом РСЦ ГСЦ МВС у Закарпатській області №31/7-950 від 21.03.2023 року, згідно якого за ОСОБА_4 значиться зареєстроване рухоме майно,
		- інформацією з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно, з якої слідує, що ОСОБА_4 не має на території України нерухомого майна,
		Таким чином, судом достовірно встановлено, що ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , є громадянином України.
		Вищенаведені досліджені докази отримані у передбаченому КПК України порядку і визнані судом належними і допустимими.
		Під час судового розгляду стороною захисту не ставилось питання щодо визнання будь-яких доказів сторони обвинувачення недопустимими.
		При вирішенні питання про допустимість та належність досліджених доказів суд враховує, що Європейський суд з прав людини неодноразово зазначав, що допустимість доказів є прерогативою національного права і, за цим правилом, саме національні суди повноважні оцінювати надані ним докази (параграф 34 рішення у справі «Тейскера де Кастро проти Португалії» від 09.06.1998, параграф 54 рішення у справі «Шабельника проти України» від 19.02.2009), а порядок збирання доказів, передбачений національним правом має відповідати основним правам, визнаним Конвенцією, а саме: на свободу, особисту недоторканість, на повагу до приватного і сімейного життя (статті 5, 8 Конвенції) тощо. 
		Судом також врахована позиція ЄСПЛ, викладена у рішеннях «Ірландія проти Сполученого Королівства» від 18.01.1978, «Коробов проти України» від 21.10.2011  «…що при оцінці доказів суд, як правило, застосовує критерій доведення «поза розумним сумнівом», така доведеність може випливати із співіснування достатньо переконливих, чітких і узгоджених між собою висновків».
		У справах Барбера, Мессеге і Ябардо проти Іспанії від 06.12.1998 (пункт 253), Козинець проти України від 06.12.2007 (пункт 54), Нечипорук і Йонкало проти України від 21.04.2011 (пункт 150), Зякун проти України від 25.02.2016 (пункт 40) Європейський Суд неодноразово наголошує про те, що суд при оцінці доказів керується критерієм доведеності винуватості особи поза будь-яким сумнівом і така доведеність може випливати із сукупності ознак чи неспростовних презумпцій, достатньо вагомих, чітких і узгоджених між собою.
		Обвинувальний вирок може бути постановлений судом лише в тому випадку, коли вина обвинуваченої особи доведена поза розумним сумнівом. Тобто, дотримуючись засад змагальності, та виконуючи, свій професійний обов`язок, передбачений ст.92 КПК України, обвинувачення має довести перед судом за допомогою належних, допустимих та достовірних доказів, що існує єдина версія, якою розумна і безстороння людина може пояснити факти, встановлені в суді, а саме - винуватість особи у вчиненні кримінального правопорушення, щодо якого їй пред`явлено обвинувачення.
		Отже, заслухавши сторін судового провадження, суд приходить, «поза розумним сумнівом», до висновку про доведеність винуватості ОСОБА_4 у вчиненні кримінального правопорушення і кваліфікує його дії за ч.7 ст. 111-1 КК України  як добровільне зайняття громадянином України посади в незаконному правоохоронному органі, створеному на тимчасово окупованій території.
		При призначенні покарання обвинуваченому ОСОБА_4 суд, згідно з вимогами ст.ст. 65 - 67 КК України та роз`ясненнями Постанови Пленуму Верховного Суду України №7 від 24.10.2003 «Про практику призначення судами кримінального покарання», враховує ступінь тяжкості вчиненого кримінального правопорушення, особливості конкретного кримінального правопорушення й обставини його вчинення, особу винного, поведінку до вчинення кримінального правопорушення і після його вчинення, обставини, що пом`якшують та обтяжують покарання та вимоги ч.2 ст.50 КК України, відповідно до якої, покарання має на меті не тільки кару, а і виправлення засуджених, а також запобігання вчиненню нових кримінальних правопорушень засудженими. Таке покарання має бути необхідним і достатнім для виправлення особи та попередження нових кримінальних правопорушень. 
		Обставин, що пом`якшують покарання обвинуваченого ОСОБА_4 судом не встановлено.
		Обставиною, що обтяжує покарання ОСОБА_4 є вчинення злочину з використанням умов воєнного стану.
		Також при призначенні обвинуваченому ОСОБА_4 покарання суд враховує ступінь тяжкості вчиненого кримінального правопорушення, яке згідно зі ст. 12 КК України є особливо тяжким злочином, вчиненим умисно, в період дії воєнного стану, що свідчить про підвищену суспільну небезпечність злочину, дані про особу обвинуваченого, який раніше не судимий, на обліку у лікаря нарколога та психіатра не перебуває. 
		Виходячи з наведеного, суд прийшов до висновку, що ОСОБА_4 слід обрати покарання, достатнє і необхідне для його виправлення та попередження скоєння ним нових кримінальних правопорушень, в межах санкції ч. 7 ст. 111-1 КК України, у виді позбавлення волі з позбавленням права обіймати посади, пов`язані з виконанням організаційно-розпорядчих та адміністративно-господарських функцій в органах влади, установах, підприємствах та організаціях незалежно від форми власності та з конфіскацією всього належного йому майна, оскільки суд, застосовуючи принцип індивідуалізації покарання, переконаний, що таке покарання є необхідним і достатнім для його виправлення, попередження нових злочинів.
		Речові докази у кримінальному провадженні відсутні. Цивільний позов у кримінальному провадженні не заявлено. Процесуальні витрати у справі відсутні.
		Запобіжний захід, обраний щодо обвинуваченого у вигляді тримання під вартою без визначення розміру застави, до вступу вироку в законну силу, залишити без змін.
		На підставі викладеного, керуючись ст.ст. 323, 368, 373-374, 395 КПК України, ст.ст. 12, 50, 65, 111-1 КК України, суд, -
		У Х В А Л И В : 
		 
		ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , визнати винним у вчиненні кримінального правопорушення (злочину), передбаченого ч. 7 ст. 111-1 КК України, та призначити йому покарання у виді позбавлення волі на строк 12 (дванадцять) років, з позбавленням права обіймати посади, пов`язані з виконанням організаційно-розпорядчих та адміністративно-господарських функцій в органах влади, установах, підприємствах та організаціях незалежно від форми власності строком на 10 (десять) років, з конфіскацією всього належного йому майна.
		Строк відбування основного покарання ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , рахувати з моменту його фактичного затримання, після набрання вироком суду законної сили.
		Строк додаткового покарання у виді позбавлення права обіймати посади, пов`язані з виконанням організаційно-розпорядчих та адміністративно-господарських функцій в органах влади, установах, підприємствах та організаціях незалежно від форми власності, обчислювати з моменту відбуття основного покарання.
		Запобіжний захід, обраний щодо ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , у вигляді тримання під вартою без визначення розміру застави, до вступу вироку в законну силу, залишити без змін.
		Вирок може бути оскаржений шляхом подачі апеляційної скарги протягом тридцяти днів з дня його оголошення учасниками процесу до Закарпатського апеляційного суду.
		Вирок суду першої інстанції набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, встановленого цим Кодексом, якщо таку скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги вирок, якщо його не скасовано, набирає законної сили після ухвалення рішення судом апеляційної інстанції. Якщо строк апеляційного оскарження буде поновлено, вважається, що вирок не набрав законної сили.
		Учасники судовогопровадження маютьправо отриматив судікопію вирокусуду.
		Копію вирокунегайно післяйого проголошеннявручити прокурору,обвинуваченому та захиснику.
		Інформацію про ухвалений вирок опублікувати у засобах масової інформації загальнодержавної сфери розповсюдження та на офіційному вебсайті суду.
		 
		 
		 
		 
		 
		Суддя Ужгородського
		міськрайонного суду                             ОСОБА_1

</body>
</html>

Логін:
Для помилки:

Пароль:
Для помилки:

Ваше ім'я:
Для помилки:

Ваш e-mail:
Для помилки:

Повідомлення:
Для помилки:

Введіть в поле результат арифметичного виразу:
Для помилки:

Зачекайте, будь ласка...