Єдиний державний реєстр судових рішень

Доступ до Реєстру здійснюється в тестовому (обмеженому) режимі. Для запобігання загрозам життю і здоров'ю суддів та учасників судового процесу, а також у разі виявлення ознак кіберзагрози, доступ до Реєстру або окремих рішень у ньому може бути обмежено.

Ласкаво просимо, !

Категорія справи № 363/1168/24 : Справи про адмінправопорушення (з 01.01.2019); Адміністративні правопорушення, що посягають на встановлений порядок управління; Порушення права на інформацію та права на звернення.
Надіслано для оприлюднення: 15.03.2024. Зареєстровано: 16.03.2024. Забезпечено надання загального доступу: 18.03.2024.
Дата набрання законної сили: 26.03.2024
Номер судового провадження: 3/363/593/24

<!DOCTYPE HTML PUBLIC "-//W3C//DTD HTML 4.01 Transitional//DE" "http://www.w3.org/TR/html4/loose.dtd">
<html>
	<head>
		<meta http-equiv="content-type" content="text/html; charset=utf-8" />
		<meta name="generator" content="Rtf2Html Converter" />
		<title>
			Єдиний державний реєстр судових рішень
		</title>
	</head>
	<body>
		"14" березня 2024 р. Справа № 363/1168/24
		 
		ПОСТАНОВА
		 ІМЕНЕМ УКРАЇНИ 
		 
		14 березня 2024 року                     м. Вишгород
		 
		Суддя Вишгородськогорайонного судуКиївської областіРукас О.В.,розглянувши матеріалисправи проадміністративне правопорушенняпро притягненнядо адміністративноївідповідальності  ОСОБА_1 ,  ІНФОРМАЦІЯ_1 ,громадянина України,займає посадуголови Вишгородськоїміської радиКиївської області,який фактичнопроживає заадресою: АДРЕСА_1 ,за ч.2ст.212-3 КУпАП,-
		 
		ВСТАНОВИВ:
		 
		До Вишгородського районного суду Київської надійшли матеріали справи про адміністративне правопорушення про притягнення ОСОБА_1 до відповідальності за вчинення адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 2 ст. 212-3 КУпАП.
		Відповідно до протоколу автоматизованого розподілу судової справи між суддями головуючим суддею було призначено суддю Рукас О.В.
		Зі змісту протоколу про адміністративне правопорушення від 27.02.2024 року вбачається, що потерпілий ОСОБА_2 звертався до Вишгородської міської ради Київської області із запитами від 11.12.2023 року та 18.12.2023 року, в яких просив надати копії Положення про нагрудний знак Вишгородської міської ради Київської області «За честь і відвагу», копію розпорядчого документу, яким це Положення затверджене, та копію розпорядження Вишгородського міського голови від 04.12.2023 року № 173.
		Вишгородська міська рада Київської області у листах від 15.12.2023 року № 02-15/144 (ЗПІ) та 20.12.2023 року № 02-15/147 (ЗПІ) за підписом голови Вишгородської міської ради Київської області Момота Олексія Вікторовича не надала запитувану інформацію та віднесла її до інформації з обмеженим доступом без додержання вимог ч. 2 ст. 6 ЗУ «Про доступ до публічної інформації».
		Таким чином, ОСОБА_1 обвинувачується у вчиненні адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 2 ст. 212-3 КУпАП, а саме в необґрунтованому віднесенні інформації до інформації з обмеженим доступом.
		У судове засідання з`явилась особа, що притягається до адміністративної відповідальності - ОСОБА_1 . Будучи повідомленим про права та обов`язки ОСОБА_1 висловив заперечення проти складеного відносно нього протоколу про адміністративне правопорушення та проти притягнення його до відповідальності за ч. 2 ст. 212-3 КУпАП. В обґрунтування своїх заперечень ОСОБА_1 надав пояснення наступного змісту.
		До Вишгородської міської ради надійшов запит ОСОБА_2 від 11.12.2023 року на публічну інформацію, в якому останній просив надати інформацію: завірену копію Положення про нагрудний знак Вишгородської міської ради «За честь і відвагу» та копію розпорядчого документу, яким це положення затверджене; завірену копію розпорядження Вишгородського міського голови від 04.12.2023 року № 173.
		Запитувачу було надано належним чином завірену копію рішення Вишгородської міської ради від 05.10.2023 року № 36/10 «Про внесення змін до рішення № 12/7 віл 30.09.2021 року «Про затвердження Положення про заохочувальні відзнаки Вишгородського міського голови» та Додатку до вказаного рішення  Положення про заохочувальні відзнаки Вишгородського міського голови. При цьому, як слідує з пояснень, копію розпорядження Вишгородського міського голови від 04.12.2023 року № 173 ОСОБА_2 не було надано.
		На повторний запит ОСОБА_2 на отримання публічної інформації від 18.12.2023, що надійшов до міської ради, запитувачу було надано належним чином завірену копію розпорядження Вишгородського міського голови від 04.12.2023 року № 173 «Про нагородження заохочувальними відзнаками «Нагрудний знак «ЗА ЧЕСТЬ І ВІДВАГУ».
		При цьому копію запитуваного документа ОСОБА_2 було надано з врахуванням вимог ЗУ «Про захист персональних даних», ч. 3 ст. 10-1 ЗУ «Про доступ до публічної інформації», ст. 19 Конституції України та листа Представника Уповноваженого у сфері захисту персональних даних (вх. № 2-29/2911 від 20.08.2020 року), у якому було надано на обов`язку посадових осіб Вишгородської міської ради щодо забезпечення захисту персональних даних, що обробляються відповідно до вимог чинного законодавства. Таким чином, копію запитуваного документа було надано з знеособленням персональних даних осіб, яких стосувалося прийняте розпорядження.
		ОСОБА_1 звернув увагу суду, що ОСОБА_2 не було відмовлено у наданні інформації з підстав віднесення її до інформації з обмеженим доступом (конфіденційна, таємна, службова), навпроти  заявнику надано належним чином засвідчені копії запитуваних документів, але було знеособлено персональні дані  вилучено відомості, за якими можна прямо чи опосередковано ідентифікувати конкретну особу, а відтак порушення законодавства у сфері доступу до публічної інформації не допущено.
		ОСОБА_1 також додав, що на час підписання листа Вишгородської міської ради від 15.12.2023 року № 02-15/144 (ЗПІ) він перебував у відпустці і не міг бути підписантом вихідної кореспонденції, а у листі від 20.12.2023 року № 02-15/147 (ЗПІ) посилання на віднесення інформації до інформації з обмеженим доступом відсутнє.
		Таким чином, інкриміноване обвинувачення у віднесенні інформації до інформації з обмеженим доступом не відповідає дійсності, оскільки у листі Вишгородської міської ради від 20.12.2023 року відсутні будь-які посилання на віднесення запитуваної інформації до інформації з обмеженим доступом. Всі запитувані документи були надані на запит ОСОБА_2 , однак з знеособленням персональних даних відповідно до вимог чинного законодавства.
		Крім того, ОСОБА_1 зазначив, що під час складання протоколу про адміністративне правопорушення представниками Уповноваженого ВРУ з прав людини було порушено положення процесуального законодавства. 
		Так, листом Директора Департаменту моніторингу додержання інформаційних прав ОСОБА_3 (вх. № 2-10/1031 від 20.02.2024 року) було запрошено відповідальну особу з питань доступу до публічної інформації Вишгородської міської ради до Секретаріату Уповноваженого ВРУ з прав людини на 19.02.2024 року на 16 год. 00 хв. Листом представника Уповноваженого ВРУ з прав людини Ю. Деркаченко (вх. № 2-10/1248 від 28.02.2024 року) було повідомлено про те, що 27.02.2024 року о 16 год. 00 хв. у приміщенні Секретаріату Уповноваженого ВРУ з прав людини будуть розглядатися матеріали справи з метою встановлення наявності або відсутності в діях ОСОБА_1 ознак складу адміністративного правопорушення за ст. 212-3 КУпАП.
		Однак ОСОБА_1 був позбавлений можливості з`явитись на визначені у вищевказаних листах дати та час або вчасно направити клопотання про відкладення розгляду матеріалів, оскільки обидва листи Секретаріату надійшли до Вишгородської міської ради із запізненням, про що свідчать відповідні відмітки про отримання вхідної кореспонденції, які були долучені до матеріалів справи.
		У своїх поясненнях в судовому засіданні ОСОБА_1 підтвердив, що розпорядження Вишгородського міського голови від 04.12.2023 року № 173 «Про нагородження заохочувальними відзнаками «Нагрудний знак «ЗА ЧЕСТЬ І ВІДВАГУ» у переважній більшості стосувалося військовослужбовців добровільних формувань територіальної громади, однак при цьому підтвердив, що серед нагороджених у розпорядженні також були зазначені працівники поліції, працівники Вишгородської міської ради, зокрема, бухгалтер міської ради та звичайні жителі Вишгородської територіальної громади. У цьому аспекті ОСОБА_1 зазначив, що рішенням Виконавчого комітету Вишгородської міської ради від 15.12.2022 року № 344 інформацію, яка стосується питань фінансування, матеріально-технічного забезпечення, структури та особового складу, місць розташування особового складу, майна, призначеного для забезпечення ДФТГ було віднесено до службової інформації, яка у період воєнного стану не підлягає оприлюдненню.
		У судовому засіданні було зазначено, що нагородження осіб, зазначених у розпорядженні Вишгородського міського голови від 04.12.2023 року № 173 «Про нагородження заохочувальними відзнаками «Нагрудний знак «ЗА ЧЕСТЬ І ВІДВАГУ», копія якого запитувалася ОСОБА_2 , дійсно здійснювалося урочисто 7 та 8 грудня 2023 року, а також супроводжувалося фотографуванням нагороджених осіб з наступним оприлюдненням цих фотографій на офіційній сторінці Вишгородської міської ради у соціальній мережі Facebook. 
		З урахуванням вищевикладеного, ОСОБА_1 зазначив, що ОСОБА_2 була надана вся запитувана ним інформація з копіями відповідних документів. Однак, оскільки запитуване розпорядження містило персональні дані осіб, у тому числі військовослужбовців ДФТГ, інформація щодо яких визнана міською радою службовою інформацією, то надання копії розпорядження здійснювалося шляхом знеособлення даних щодо таких осіб. Але віднесення цих персональних даних, як і самого документа, до інформації з обмеженим доступом не здійснювалося, як і не було відмови у наданні такої інформації з підстав віднесення її до інформації з обмеженим доступом.
		У зв`язку з цим ОСОБА_1 вважає, що в його діях відсутні ознаки адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 2 ст. 212-3 КУпАП, а провадження у справі підлягає закриттю.
		У судове засідання викликався та з`явився потерпілий ОСОБА_2 , будучи повідомленим про права та обов`язки, у своїх поясненнях викликав обставини та факти, аналогічні тим, що зазначені у протоколі про адміністративне правопорушення. Крім того, ОСОБА_2 підтвердив, що його запит стосувався надання наступної інформації: завіреної копії Положення про нагрудний знак Вишгородської міської ради «За честь і відвагу» та копії розпорядчого документу, яким це положення затверджене; завіреної копії розпорядження Вишгородського міського голови від 04.12.2023 року № 173. Вказані документи йому дійсно були надані, однак розпорядження від 04.12.2023 року № 173 було надано з знеособленням даних щодо осіб, яких це розпорядження стосувалося. ОСОБА_2 зазначив, що у Вишгородської міської ради не було підстав для знеособлення даних щодо вказаних осіб, оскільки це є публічною інформацією, тим більше вручення нагород, призначених даним розпорядженням конкретних осіб, здійснювалося урочисто та супроводжувалося фотографуванням цих осіб з оприлюдненням фотографій на сторінці Вишгородської міської ради у соціальних мережах.
		Крім того, ОСОБА_2 долучив до матеріалів справи копії розпоряджень Вишгородського міського голови ОСОБА_1 про призначення нагород, у тому числі за 2023 рік, які знаходяться у відкритому доступі, у тому числі на сайті Вишгородської міської ради та знеособлення даних в яких, всупереч позиції ОСОБА_1 , не здійснювалося.
		У судове засідання викликався представник Секретаріату Уповноваженого ВРУ з прав людини. Будучи належним чином повідомленим, у судове засідання представник органу, що здійснював складання протоколу про адміністративне правопорушення, не з`явився, про причини неявки не повідомив, будь-яких заяв, клопотань, у тому числі про відкладення судового розгляду, від нього не надходило.
		Учасники судового провадження не заперечували проти проведення судового розгляду за відсутності представника органу влади, що здійснював складання протоколу про адміністративне правопорушення.
		Заслухавши учасників судового провадження, дослідивши наявні матеріали справи про адміністративне правопорушення та письмові докази, суд доходить до наступних висновків.
		Статтею 7 КУпАП встановлено, що провадження в справах про адміністративні правопорушення здійснюється на основі суворого додержання законності. Застосування уповноваженими на те органами і посадовими особами заходів адміністративного впливу провадиться в межах їх компетенції, у точній відповідності з законом.
		Відповідно до ст. 245 КУпАП завданням провадження у справах про адміністративні правопорушення є: своєчасне, всебічне, повне і об`єктивне з`ясування обставин кожної справи, вирішення її в точній відповідності з законом, забезпечення виконання винесеної постанови, а також виявлення причин та умов, що сприяють вчиненню адміністративних правопорушень, запобігання правопорушенням, виховання громадян у дусі додержання законів, зміцнення законності.
		Відповідно до ч. 1 ст. 9 КУпАП - адміністративним правопорушенням (проступком) визнається протиправна, винна (умисна або необережна) дія чи бездіяльність, яка посягає на громадський порядок, власність, права і свободи громадян, на встановлений порядок управління і за яку законом передбачено адміністративну відповідальність.
		Відповідно до ст. 280 КУпАП, при розгляді справи про адміністративне правопорушення суд зобов`язаний з`ясувати: чи було вчинено адміністративне правопорушення, чи винна дана особа в його вчиненні; чи підлягає вона адміністративній відповідальності, чи є обставини, що пом`якшують або обтяжують відповідальність, чи заподіяно матеріальну шкоду, чи є підстави для передачі матеріалів про адміністративне правопорушення на розгляд громадської організації, трудового колективу, а також з`ясувати інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи. 
		Зазначені обставини встановлюються у відповідності до ст. 279 КУпАП, зокрема, шляхом повного та всебічного дослідження доказів, якими відповідно до ст. 251 КУпАП є будь-які фактичні дані, на основі яких у визначеному законом порядку орган (посадова особа) встановлює наявність чи відсутність адміністративного правопорушення, винність даної особи в його вчиненні та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи. Ці дані встановлюються зокрема і протоколом про адміністративне правопорушення, поясненнями особи, яка притягається до адміністративної відповідальності, потерпілих, свідків, висновком експерта, речовими доказами та інше.
		Зі змісту ст. 284 КУпАП вбачається, що одним з можливих наслідків розгляду і вирішення справи про адміністративне правопорушення є притягнення особи до адміністративної відповідальності шляхом винесення постанови про накладення адміністративного стягнення.
		При цьому суд звертає увагу, що винесення постанови про накладення адміністративного стягнення є одним з найсуворіших наслідків вирішення справи про адміністративне правопорушення, оскільки внаслідок накладення стягнення особа зазнає негативних наслідків особистого, майнового чи організаційного характеру, що безумовно призводить до втручання у сферу її особистих прав, свобод та законних інтересів. Внаслідок цього рішення суду про притягнення особи до адміністративної відповідальності має бути достатнім чином обґрунтованим для забезпечення правомірності та пропорційності втручання у сферу особистих прав особи, якого вона зазнає внаслідок накладення на неї стягнення.
		Отже, притягнення особи до адміністративної відповідальності може бути правомірним результатом розгляду і вирішення справи про адміністративне правопорушення, якщо судом у встановленому законодавством порядку шляхом дослідження належних, допустимих, достовірних, достатніх доказів буде встановлено факт вчинення діяння, що відповідно до чинного законодавства містить ознаки складу адміністративного правопорушення, а також вину особи у вчиненні такого діяння.
		У ч. 2 ст. 212-3 КУпАП передбачено адміністративну відповідальність за порушення Закону України "Про доступ до публічної інформації", а саме: необґрунтоване віднесення інформації до інформації з обмеженим доступом, ненадання відповіді на запит на інформацію, ненадання інформації, неправомірна відмова в наданні інформації, несвоєчасне або неповне надання інформації, надання недостовірної інформації.
		З протоколу про адміністративне правопорушення від 27.02.2024 року вбачається, що ОСОБА_1 обвинувачується у вчиненні адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 2 ст. 212-3 КУпАП, а саме в необґрунтованому віднесенні інформації до інформації з обмеженим доступом. Зі змісту протоколу слідує, що необґрунтоване віднесення інформації до інформації з обмеженим доступом полягає у наданні на запит ОСОБА_2 копії розпорядження Вишгородського міського голови від 04.12.2023 року № 173 «Про нагородження заохочувальними відзнаками «Нагрудний знак «ЗА ЧЕСТЬ І ВІДВАГУ» без зазначення (з знеособленням) інформації щодо осіб, яких це розпорядження стосується та яким їх було представлено до відповідної відзнаки.
		Таким чином, суть інкримінованого обвинувачення у вчиненні адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 2 ст. 212-3 КУпАП, зводиться до необґрунтованого віднесення ОСОБА_1 , як головою Вишгородської міської ради, інформації щодо осіб зазначених у розпорядженні від 04.12.2023 року № 173 «Про нагородження заохочувальними відзнаками «Нагрудний знак «ЗА ЧЕСТЬ І ВІДВАГУ» до інформації з обмеженим доступом.
		Відповідно до ч. 1, 2 ст. 34 Конституції України кожен має право вільно збирати, зберігати, використовувати і поширювати інформацію усно, письмово або в інший спосіб - на свій вибір. Здійснення цих прав може бути обмежене законом в інтересах національної безпеки, територіальної цілісності або громадського порядку з метою запобігання заворушенням чи злочинам, для охорони здоров`я населення, для захисту репутації або прав інших людей, для запобігання розголошенню інформації, одержаної конфіденційно, або для підтримання авторитету і неупередженості правосуддя.
		У ч. 1, 2 ст. 1 ЗУ «Про доступ до публічної інформації» встановлюється, що публічна інформація - це відображена та задокументована будь-якими засобами та на будь-яких носіях інформація, що була отримана або створена в процесі виконання суб`єктами владних повноважень своїх обов`язків, передбачених чинним законодавством, або яка знаходиться у володінні суб`єктів владних повноважень, інших розпорядників публічної інформації, визначених цим Законом. Публічна інформація є відкритою, крім випадків, встановлених законом.
		Аналіз ст. 6 ЗУ «Про доступ до публічної інформації» дає можливість зробити висновок, що чинним законодавством визначено види та категорії публічної інформації, доступ до якої може бути обмежено, а також сукупність критеріїв та обставин, наявність і дотримання яких передбачає правомірну можливість розпорядника публічної інформації обмежити доступ до тієї чи іншої публічної інформації.
		Аналогічний висновок зроблено у п. 5.1 ПП ВАСУ від 29.09.2016 року № 10 «Про практику застосування адміністративними судами законодавства про доступ до публічної інформації» - за загальним правилом публічна інформація є відкритою. Винятки з цього правила встановлюються законом (частина друга статті 1 Закону № 2939-VI, частина друга статті 20 Закону № 2657-XII). Таким законом є Закон № 2939-VI. Положенням статті 6 Закону № 2939-VI, зокрема, встановлено види інформації, до якої може бути обмежено доступ, - конфіденційна, таємна та службова інформація (частина перша), та сукупність вимог, дотримання яких є обов`язковим для обмеження доступу до таких видів інформації (частина друга).
		Так, відповідно до ч. 1 ст. 6 цього ж Закону визначаються такі види публічної інформації з обмеженим доступом: 1) конфіденційна інформація; 2) таємна інформація; 3) службова інформація.
		Відповідно до ст. 7 ЗУ «Про доступ до публічної інформації» конфіденційна інформація - інформація, доступ до якої обмежено фізичною або юридичною особою, крім суб`єктів владних повноважень, та яка може поширюватися у визначеному ними порядку за їхнім бажанням відповідно до передбачених ними умов. Не може бути віднесена до конфіденційної інформація, зазначена в частині першій і другій статті 13 цього Закону. Розпорядники інформації, визначені частиною першою статті 13 цього Закону, які володіють конфіденційною інформацією, можуть поширювати її лише за згодою осіб, які обмежили доступ до інформації, а за відсутності такої згоди - лише в інтересах національної безпеки, економічного добробуту та прав людини.
		Відповідно до ст. 8 ЗУ «Про доступ до публічної інформації» таємна інформація - інформація, доступ до якої обмежується відповідно до частини другої статті 6 цього Закону, розголошення якої може завдати шкоди особі, суспільству і державі. Таємною визнається інформація, яка містить державну, професійну, банківську, розвідувальну таємницю, таємницю досудового розслідування та іншу передбачену законом таємницю. Порядок доступу до таємної інформації регулюється цим Законом та спеціальними законами.
		Відповідно до ст. 9 ЗУ «Про доступ до публічної інформації» відповідно до вимог частини другої статті 6 цього Закону до службової може належати така інформація: 1) що міститься в документах суб`єктів владних повноважень, які становлять внутрівідомчу службову кореспонденцію, доповідні записки, рекомендації, якщо вони пов`язані з розробкою напряму діяльності установи або здійсненням контрольних, наглядових функцій органами державної влади, процесом прийняття рішень і передують публічному обговоренню та/або прийняттю рішень; 2) зібрана в процесі оперативно-розшукової, контррозвідувальної діяльності, у сфері оборони країни, яку не віднесено до державної таємниці.
		Документам, що містять інформацію, яка становить службову інформацію, присвоюється гриф "для службового користування". Доступ до таких документів надається відповідно до частини другої статті 6 цього Закону.
		Аналіз положень ст. 7-9 ЗУ «Про доступ до публічної інформації» у сукупності з вищевикладеними приписами чинного законодавства та поєднанні з принципом презумпції відкритості публічної інформації дає можливість зробити висновок, що віднесення тієї чи іншої інформації до конфіденційної здійснюється не розпорядниками інформації, а в силу приписів чинного законодавства, яким, у свою чергу, презюмується закритість доступу до конфіденційної інформації та можливість її поширення лише за згодою фізичної та юридичної особи або лише в інтересах національної безпеки, економічного добробуту та прав людини. Чинним законодавством визначається як перелік інформації, що є конфіденційною інформацією, так і перелік відомостей, які не можуть бути конфіденційною інформацією.
		У свою чергу віднесення інформації до службової чи таємної здійснюється в межах реалізації розпорядниками інформації власних повноважень з урахуванням критеріїв, встановлених законодавством для віднесення інформації до відповідної категорії, та з застосуванням трискладового тесту, передбаченого ч. 2 ст. 6 ЗУ «Про доступ до публічної інформації». Тобто, визначення інформації як службової чи таємної та віднесення до неї відповідних відомостей здійснюється суб`єктами владних повноважень з урахуванням критеріїв, за якими інформація визначається як службова чи таємна. За загальним правилом, на відміну від конфіденційної інформації, віднесення інформації до службової та таємної не спростовує презумпції відкритості такої інформації та не позбавляє суб`єкта владних повноважень обов`язку надати доступ до такої інформації. Обмеження доступу до такої інформації здійснюється лише відповідно до ч. 2 ст. 6 ЗУ «Про доступ до публічної інформації».
		Вищевикладені висновки підтверджуються положеннями п. 5.3, 6.1 ПП ВАСУ від 29.09.2016 року № 10 «Про практику застосування адміністративними судами законодавства про доступ до публічної інформації» - необхідно враховувати, що вказане положення частини першої статті 7 Закону № 2939-VI не передбачає можливості для суб`єктів владних повноважень відносити інформацію до конфіденційної. Такі суб`єкти можуть обмежувати доступ до інформації лише шляхом віднесення її до службової або таємної відповідно до закону.
		Належність запитуваної інформації до таємної або для службового користування на підставі статей 8, 9 Закону № 2939-VI відповідно не є єдиною достатньою підставою для обмеження доступу до неї. Обмеження доступу до конкретної інформації допускається у разі, якщо за визначенням вона є таємною або для службового користування та за умови застосування сукупності вимог пунктів 1-3 частини другої статті 6 Закону № 2939-VI (частина друга статті 6, частина перша статті 8, частина перша статті 9, п. 2 частини першої статті 22 Закону № 2939-VI).
		Судом встановлено, що ОСОБА_2 звернувся до Вишгородської міської ради Київської області з запитом від 11.12.2023 року на отримання публічної інформації (а.с. 52), в якому просив надати інформацію: завірену копію Положення про нагрудний знак Вишгородської міської ради «За честь і відвагу» та копію розпорядчого документа, яким це положення затверджене; завірену копію розпорядження Вишгородського міського голови від 04.12.2023 року № 173.
		Листом Вишгородської міської ради від 15.12.2023 року № 02-15/144 (ЗПІ) (а.с. 53-58) за підписом т.в.о. міського голови ОСОБА_4 у відповідь на вказаний запит було надано копію Положення про заохочувальні відзнаки Вишгородського міського голови та копію рішення Вишгородської міської ради від 05.10.2023 року № 36/10, яким затверджено відповідне положення.
		Одночасно з цим у наданні копії розпорядження міського голови від 04.12.2023 року № 173 було відмовлено, оскільки вказане розпорядження містить інформацію з обмеженим доступом, яка в інтересах національної безпеки, територіальної цілісності та громадського порядку, в умовах воєнного стану, не підлягає розголошенню та оприлюдненню.
		Не погоджуючись з відмовою у наданні копії розпорядження міського голови від 04.12.2023 року № 173, ОСОБА_2 направив повторний запит на отримання публічної інформації від 18.12.2023 року (а.с. 59-60), в якій повторно просив надати завірену копію вказаного розпорядження.
		Листом Вишгородської міської ради від 20.12.2023 року № 02-15/147 (ЗПІ) за підписом міського голови ОСОБА_1 з урахуванням вимог ст. 2 ЗУ «Про захист персональних даних», ст. 10-1 ЗУ «Про доступ до публічної інформації», ст. 19 Конституції України було направлено належним чином завірену копію запитуваного розпорядження від 04.12.2023 року.
		Як вбачається з копії наданого розпорядження від 04.12.2023 року (а.с. 65-69) копію розпорядження Вишгородського міського голови ОСОБА_1 «Про нагородження заохочувальними відзнаками «Нагрудний знак «ЗА ЧЕСТЬ І ВІДВАГУ» від 04.12.2023 року № 173 на повторний запит ОСОБА_2 було надано зі знеособленням всіх даних, що стосуються осіб, представлених до нагороди даним розпорядженням. У копії наданого розпорядження відповідні колонки, що стосуються прізвища, ім`я та по батькові нагородженої особи та номеру відзнаки такої особи, є пустими.
		У судовому засіданні ОСОБА_1 зазначив, що лист Вишгородської міської ради від 15.12.2023 року № 02-15/144 (ЗПІ), яким фактично було відмолено у наданні копії розпорядження від 04.12.2023 року № 173, був підписаний т.в.о. міського голови Свистуном Ігорем, оскільки в той день ОСОБА_1 перебував у відпустці. При дослідженні розпорядження т.в.о. міського голови Свистуна Ігоря від 14.12.2023 року № 411-к/тм, наданого ОСОБА_1 у судовому засіданні, судом встановлено, що ОСОБА_1 дійсно 15.12.2023 року перебував у відпустці тривалістю 1 календарний день. У зв`язку з цим ОСОБА_1 дійсно не міг бути підписантом листа Вишгородської міської ради від 15.12.2023 року.
		Разом з тим, суд звертає увагу, що з протоколу про адміністративне правопорушення слідує, що датою вчинення правопорушення, передбаченого ч. 2 ст. 212-3 КУпАП, зазначається саме 20.12.2023 року, а не 15.12.2023 року. Таким чином, у винуватість ОСОБА_1 не ставиться підписання ним листа міської ради від 15.12.2023 року, яким не було надано копію розпорядження від 04.12.2023 року № 173 на запит ОСОБА_2 .
		У свою чергу, ОСОБА_1 у судовому засіданні пояснив, що листом Вишгородської міської ради від 20.12.2023 року за його підписом на повторний запит ОСОБА_2 було надано копію розпорядження від 04.12.2023 року № 173. Однак, оскільки вказане розпорядження стосувалося персональних даних осіб, представлених до нагороди, то надання копії розпорядження здійснювалося відповідно до законодавства про захист персональних даних та відповідно до ст. 10-1 ЗУ «Про доступ до публічної інформації». У судовому засіданні ОСОБА_1 наголосив, що ОСОБА_2 не було відмовлено у наданні відповіді на запит з підстав віднесення інформації до інформації з обмеженим доступом, а лише відповідно до ст. 10-1 ЗУ «Про доступ до публічної інформації» було знеособлено персональні дані осіб, яких стосувалося прийняте розпорядження.
		Відповідно до ч. 1 ст. 10-1 ЗУ «Про доступ до публічної інформації» публічна інформація у формі відкритих даних - це публічна інформація у форматі, що дозволяє її автоматизоване оброблення електронними засобами, вільний та безоплатний доступ до неї, а також її подальше використання. Розпорядники інформації зобов`язані надавати публічну інформацію у формі відкритих даних на запит, оприлюднювати і регулярно оновлювати її на єдиному державному веб-порталі відкритих даних та на своїх веб-сайтах.
		Відповідно до ч. 4 ст. 10-1 ЗУ «Про доступ до публічної інформації» перелік наборів даних, що підлягають оприлюдненню у формі відкритих даних, вимоги до формату і структури таких наборів даних, періодичність їх оновлення визначаються Кабінетом Міністрів України. При цьому до такого переліку Кабінет Міністрів України обов`язково включає інформацію, доступ до якої у формі відкритих даних передбачено законом.
		Аналіз вказаних положень свідчить, що публічна інформація у формі відкритих даних  це різновид публічної інформації, яка подається у формі відкритих даних, тобто розміщується на веб-сайтах розпорядників інформації та єдиному державному веб-порталі відкритих даних, що забезпечує автоматизований, вільний та безоплатний доступ до вказаної інформації невизначеного кола осіб шляхом використання електронних засобів. Перелік категорій відомостей, які підлягають оприлюдненню у формі відкритих даних, визначається Постановою КМУ «Про затвердження Положення про набори даних, які підлягають оприлюдненню у формі відкритих даних» від 21.10.2015 року № 835. Зі змісту вказаного положення слідує, що окремі категорії відомостей, які становлять публічну інформацію, що підлягає оприлюдненню у формі відкритих даних, можуть містити у собі персональні дані фізичних та юридичних осіб.
		Відповідно до ч. 3 ст. 10-1 ЗУ «Про доступ до публічної інформації», на яку у своїх поясненнях посилався ОСОБА_1 , публічна інформація, що містить персональні дані фізичної особи, оприлюднюється та надається на запит у формі відкритих даних у разі додержання однієї з таких умов: 1) персональні дані знеособлені та захищені відповідно до Закону України "Про захист персональних даних"; 2) фізичні особи (суб`єкти даних), персональні дані яких містяться в інформації у формі відкритих даних, надали свою згоду на поширення таких даних відповідно до Закону України "Про захист персональних даних"; 3) надання чи оприлюднення такої інформації передбачено законом; 4) обмеження доступу до такої інформації (віднесення її до інформації з обмеженим доступом) заборонено законом.
		Тлумачення положень вказаного припису разом зі ст. 10-1 ЗУ «Про доступ до публічної інформації» у взаємодії з іншими приписами вказаного нормативно-правового акту дає можливість зробити висновок, що ст. 10-1 ЗУ «Про доступ до публічної інформації» є спеціальною по відношенню до приписів, які встановлюють загальний порядок надання відповіді на запит до публічної інформації, оскільки цією статтею визначається не спеціальний порядок надання розпорядником інформації відповіді на запит до публічної інформації, що містить персональні дані осіб, а врегульовуються правовідносини, пов`язані з обробкою публічної інформації, що підлягає оприлюдненню у формі відкритих даних та може містити персональні дані осіб. Обробка вказаної інформації передбачає, зокрема, і надання відповіді на запит до публічної інформації у формі відкритих даних, що може містити персональні дані осіб, оскільки, як слідує з приписів ч. 1 ст. 10-1 ЗУ «Про доступ до публічної інформації», віднесення публічної інформації до інформації, що підлягає оприлюдненню у формі відкритих даних, не знімає з розпорядника інформації обов`язку надати вказану інформацію на запит особи. У свою чергу, оскільки така інформація у формі відкритих даних може містити персональні дані, то законодавством визначаються особливості її оприлюднення та надання відповіді на запит.
		Тобто, у разі надходження до розпорядника публічної інформації запиту до публічної інформації, що не є інформацією у формі відкритих даних, але містить персональні дані осіб, то надання відповіді на цей запит здійснюється з урахуванням загальних положень ЗУ «Про доступ до публічної інформації» та законодавства про захист персональних даних. У разі надходження до розпорядника публічної інформації запиту до публічної інформації, що є інформацією у формі відкритих даних та містить персональні дані осіб, то надання відповіді на цей запит здійснюється відповідно до ст. 10-1 ЗУ «Про доступ до публічної інформації».
		Співставлення обставин даної справи з Положенням про набори даних, які підлягають оприлюдненню у формі відкритих даних не дає можливості зробити висновок, що інформація про відзначення певних осіб нагородами з боку органів місцевого самоврядування належить до публічної інформації, що обов`язково оприлюднюється на веб-сайті органу місцевого самоврядування у формі відкритих даних. У зв`язку з цим суд звертає увагу, що посилання ОСОБА_1 на положення ст. 10-1 ЗУ «Про доступ до публічної інформації» при знеособленні в розпорядженні від 04.12.2023 року № 173 відомостей щодо осіб, представлених до відзначення нагородами, є помилковим, оскільки запитувана інформація не відноситься до публічної інформації у формі відкритих даних, а відповідно до відносин з надання відповіді на запитувану інформацію не можуть застосовуватися приписи ст. 10-1 ЗУ «Про доступ до публічної інформації». 
		Зі змісту Розпорядження від 04.12.2023 року № 173 (а.с. 90-93), пояснень ОСОБА_1 судом встановлено, що запитуване ОСОБА_2 розпорядження, дійсно містило персональні дані (прізвище, ім`я та по батькові) осіб, представлених до нагороди вказаним розпорядженням, на основі яких таких особи могли бути ідентифікованими. У зв`язку з цим суд погоджується, що запитувана ОСОБА_2 інформація стосувалася запиту інформації, що містить персональні дані фізичних осіб. Разом з тим, суд звертає увагу на наступне.
		Відповідно до ч. 1, 2 ст. 5 ЗУ «Про захист персональних даних» об`єктами захисту є персональні дані. Персональні дані можуть бути віднесені до конфіденційної інформації про особу законом або відповідною особою.
		Відповідно до ч. 1, 2 ст. 21 ЗУ «Про інформацію» інформацією з обмеженим доступом є конфіденційна, таємна та службова інформація. Конфіденційною є інформація про фізичну особу, інформація, доступ до якої обмежено фізичною або юридичною особою, крім суб`єктів владних повноважень, а також інформація, визнана такою на підставі закону. Конфіденційна інформація може поширюватися за бажанням (згодою) відповідної особи у визначеному нею порядку відповідно до передбачених нею умов, якщо інше не встановлено законом.
		Відповідно до п. 1 Резолютивної частини Рішення КСУ від 20.12.2012 року № 2-рп/2012 інформацією про особисте та сімейне життя особи (персональні дані про неї) є будь-які відомості та/або дані про відносини немайнового та майнового характеру, обставини, події, стосунки тощо, пов`язані з особою та членами її сім`ї, за винятком передбаченої законами інформації, що стосується здійснення особою, яка займає посаду, пов`язану з виконанням функцій держави або органів місцевого самоврядування, посадових або службових повноважень. Така інформація про особу є конфіденційною.
		Таким чином, інформація про фізичну особу (персональні дані про неї) є конфіденційною, крім випадків, які прямо передбачені чинним законодавством (п. 5.2 ПП ВАСУ від 29.09.2016 року № 10 «Про практику застосування адміністративними судами законодавства про доступ до публічної інформації»). Наведені положення також дають можливість зробити висновок, що інформація про фізичну особу (персональні дані) є не окремим різновидом чи категорією інформації, а відноситься до конфіденційної інформації як такої, що визначена відповідно до ст. 7 ЗУ «Про доступ до публічної інформації».
		У своїх поясненнях ОСОБА_1 зазначив, що у листі міської ради від 20.12.2023 року не йшлося про відмову ОСОБА_2 у наданні доступу до інформації (розпорядження від 04.12.2023 року № 173 з повним переліком осіб, представлених до нагороди) з підстав віднесення її до інформації з обмеженим доступом, оскільки інформацію було надано без зазначення персональних даних осіб, яких стосувалося прийняте розпорядження. Таким чином, відсутність інформації щодо осіб, яких стосувалося прийняте розпорядження, було пояснено ОСОБА_1 необхідністю захисту їх персональних даних.
		З урахуванням вищевикладеного, зважаючи на те, що персональні дані  це дані про фізичну особу, які відносяться до конфіденційної інформації, то суд вважає помилковими доводи ОСОБА_1 , оскільки ненадання інформації щодо осіб, яких стосується розпорядження від 04.12.2023 року № 173 з підстав захисту їх персональних даних, фактично означає ненадання такої інформації через її віднесення до інформації з обмеженим доступом (конфіденційної інформації). 
		Тому, надаючи у відповідь на повторний запит ОСОБА_2 копію розпорядження від 04.12.2023 року № 173 з знеособленням даних щодо осіб, яких стосувалося таке розпорядження, ОСОБА_1 фактично відмовив у наданні інформації про вказаних осіб з підстав захисту їх персональних даних, які у свою чергу в силу положень законодавства є конфіденційною інформацією. Тому в діях ОСОБА_1 є ознаки віднесення інформації (персональних даних) до інформації з обмеженим доступом (конфіденційної інформації). У той же час, з приводу обґрунтованості ненадання доступу до такої інформації через її віднесення до інформації з обмеженим доступом суд зазначає наступне.
		Відповідно до ч. 2 ст. 5 ЗУ «Про захист персональних даних» - не є конфіденційною інформацією персональні дані, що стосуються здійснення особою, уповноваженою на виконання функцій держави або місцевого самоврядування, посадових або службових повноважень.
		У п. 3 мотивувальної частини Рішення КСУ від 20.12.2012 року № 2-рп/2012 зроблено висновок, що інформація про особисте та сімейне життя особи (персональні дані про неї) - це будь-які відомості чи сукупність відомостей про фізичну особу, яка ідентифікована або може бути конкретно ідентифікована, а саме: національність, освіта, сімейний стан, релігійні переконання, стан здоров`я, матеріальний стан, адреса, дата і місце народження, місце проживання та перебування тощо, дані про особисті майнові та немайнові відносини цієї особи з іншими особами, зокрема членами сім`ї, а також відомості про події та явища, що відбувалися або відбуваються у побутовому, інтимному, товариському, професійному, діловому та інших сферах життя особи, за винятком даних стосовно виконання повноважень особою, яка займає посаду, пов`язану зі здійсненням функцій держави або органів місцевого самоврядування.
		Перебування особи на посаді, пов`язаній зі здійсненням функцій держави або органів місцевого самоврядування, передбачає не тільки гарантії захисту прав цієї особи, а й додаткові правові обтяження. Публічний характер як самих органів-суб`єктів владних повноважень, так і їх посадових осіб вимагає оприлюднення певної інформації для формування громадської думки про довіру до влади та підтримку її авторитету у суспільстві.
		Парламентська Асамблея Ради Європи у своїй Резолюції від 25 грудня 2008 року № 1165 (1998) (далі - Резолюція № 1165) вказала, що публічні особи повинні усвідомлювати, що особливий статус, який вони мають у суспільстві, автоматично збільшує рівень тиску на приватність їхнього життя (пункт 6). 
		У п. 5.8 ПП ВАСУ від 29.09.2016 року № 10 «Про практику застосування адміністративними судами законодавства про доступ до публічної інформації» зазначено, що суди повинні мати на увазі, що така інформація, зокрема, може міститися в наказах про відпустку чи відрядження, наказах про призначення чи звільнення особи. Такою також є інформація з особових справ, яка свідчить про дотримання особою, що займає посаду, пов`язану з виконанням функцій держави або органів місцевого самоврядування, встановлених кваліфікаційних чи інших обов`язкових для займання цієї посади вимог, інформація про притягнення до юридичної відповідальності за неналежне виконання посадових (службових) обов`язків.
		Таким чином, у разі, якщо до посади, пов`язаної з виконанням функцій держави або органів місцевого самоврядування, встановлені кваліфікаційні чи інші обов`язкові для займання цієї посади вимоги, такі як освіта, досвід роботи, знання іноземної мови, відсутність судимості тощо, така інформація не є конфіденційною.
		В аспекті цього суд звертає увагу, що як інформація про притягнення особи, уповноваженої на виконання функцій держави та місцевого самоврядування, до юридичної відповідальності за неналежне виконання посадових (службових) обов`язків, хоча і містить персональні дані, але не відноситься до конфіденційної інформації, так і інформація про заохочення, нагороди, відзнаки, набуті, здобуті чи отримані особою, уповноваженою на виконання функцій держави чи місцевого самоврядування, у зв`язку з виконанням службових (посадових) обов`язків, хоча і містить персональні дані, але не може вважатися конфіденційною інформацією та обмежуватися у доступі населення, яке так само може бути зацікавленим в отриманні такої інформації.
		З наведених положень вбачається, що інформація, яка стосується професійної діяльності осіб, які не займають посади, пов`язані з виконанням функцій держави та місцевого самоврядування, за загальним правилом відноситься до персональних даних щодо такої особи, а відповідно до конфіденційної інформації про фізичну особу, що може бути розголошена відповідно до приписів ст. 7 ЗУ «Про доступ до публічної інформації» (лише за згодою особи або для забезпечення визначених законодавством інтересів). Разом з тим, якщо особа обіймає посаду, пов`язану з виконанням функцій держави та місцевого самоврядування, то інформація, яка стосується професійної діяльності таких осіб, є публічною інформацією, на отримання якої в суспільства наявний інтерес. Тому навіть, якщо така інформація містить персональні дані, то вони в силу положень чинного законодавства не є конфіденційною інформацією, а відповідно не можуть бути інформацією, доступ до якої обмежується відповідно до ст. 6, 7 ЗУ «Про доступ до публічної інформації».
		Відповідно до п. 4.1 Положення про заохочувальні відзнаки Вишгородської міської ради (а.с. 82-85) нагрудний знак «ЗА ЧЕСТЬ І ВІДВАГУ» встановлюється розпорядженням Вишгородського міського голови з метою визнання і відзначення осіб, які виявили виняткову мужність, самовідданість та зробили значний особистий внесок у зміцнення оборони Вишгородської територіальної громади в умовах широкомасштабної збройної агресії російської федерації проти України.
		Відповідно до п. 4.6 вказаного Положення  відзнака може бути надана наступним категоріям осіб: 1) військовослужбовці та працівники сил оборони та сил безпеки України, інших утворених відповідно до законів України військових формувань, члени добровольчих формувань, територіальних громад, які брали безпосередню участь у здійсненні заходів, необхідних для забезпечення оборони Вишгородської територіальної громади, захисту безпеки населення та інтересів громади у зв`язку з широкомасштабною збройною агресією російської федерації проти України; 2) працівники центральних та місцевих органів виконавчої влади, інших державних органів, органів місцевого самоврядування, підприємств, установ та організацій, які залучалися безпосередньо до виконання завдань і здійснення заходів із забезпечення захисту безпеки населення та інтересів громади у зв`язку з широкомасштабною збройною агресією російської федерації проти України, виявили при цьому самовідданість та зробили значний особистий внесок у зміцнення оборони громади; 3) особи, які здійснювали волонтерську діяльність або іншим чином активно сприяли виконанню завдань, пов`язаних із забезпеченням здійснення заходів із забезпечення оборони громади, захисту безпеки населення та інтересів громади у зв`язку з широкомасштабною збройною агресією російської федерації проти України.
		З наведеного слідує, що представленими до нагороди нагрудним знаком «ЗА ЧЕСТЬ І ВІДВАГУ» можуть бути три категорії осіб, дві з яких безпосередньо пов`язані з виконанням ними своїх посадових чи службових обов`язків (військовослужбовцями - у зв`язку з забезпеченням оборони, захисту населення; працівниками органів публічної влади  у зв`язку з виконанням завдань і здійснення заходів з забезпечення безпеки та інтересів громадян). Лише третя категорія осіб, які можуть бути представлені до нагороди, не пов`язана безпосередньо з виконанням ними своїх посадових чи службових обов`язків, а прив`язується до активної волонтерської чи іншої добровільної діяльності.
		Відповідно до пп. 1 ч. 1 ст. 3 ЗУ «Про запобігання корупції» особами, уповноваженими на виконання функцій держави або місцевого самоврядування, зокрема, є державні службовці, посадові особи місцевого самоврядування; військові посадовіособи Збройних Сил України, Державної служби спеціального зв`язку та захисту інформації України та інших утворених відповідно до законів військових формувань, крім військовослужбовців строкової військової служби, курсантів вищих військових навчальних закладів, курсантів вищих навчальних закладів, які мають у своєму складі військові інститути, курсантів факультетів, кафедр та відділень військової підготовки, особовий склад штатних військово-лікарських комісій; поліцейські.
		З пояснень ОСОБА_1 , потерпілого ОСОБА_2 судом встановлено, що розпорядження Вишгородського міського голови «Про нагородження заохочувальними відзнаками «Нагрудний знак «ЗА ЧЕСТЬ І ВІДВАГУ» від 04.12.2023 року № 173, копія якого запитувалася ОСОБА_2 , стосувалося та містило прізвища, ім`я та по батькові: військовослужбовців добровольчих формувань територіальної громади; посадових осіб ІНФОРМАЦІЯ_2 ; працівників поліції Вишгородського РУП ГУНП в Київській області; посадових осіб Вишгородської міської ради; жителів Вишгородської територіальної громади, які були представлені до нагороди в якості третьої категорії осіб, передбачених п. 4.6 Положення про заохочувальні відзнаки Вишгородської міської ради. У своїх поясненнях ОСОБА_1 підтвердив, що більшість представлених до нагороди осіб складали військовослужбовці добровольчих формувань територіальної громади. Однак при цьому у вказаному розпорядженні від 04.12.2023 року № 173 були присутні і працівники поліції, а також працівники Вишгородської міської ради, зокрема, бухгалтер міської ради.
		Як слідуєз п.4.6Положення про заохочувальні відзнаки Вишгородської міської ради та як було зазначено судом вище, представлення до відзнаки «Нагрудний знак «ЗА ЧЕСТЬ І ВІДВАГУ» перших двох категорій осіб здійснюється за виконання ними своїх службових та посадових обов`язків в умовах боротьби зі збройною агресією російської федерації проти України на території Вишгородського району Київської області. Таким чином, представлення до вказаної нагороди військовослужбовців добровольчих формувань територіальної громади, працівників поліції Вишгородського РУП ГУНП в Київській області, посадових осіб Вишгородської міської ради є не тільки результатом їх службової чи посадової діяльності, але і безпосередньо пов`язано з виконанням ними функцій держави та місцевого самоврядування.
		Оскільки інформація про нагородження вказаних категорій осіб, хоча і містить персональні дані, але стосується виконання ними функцій держави та місцевого самоврядування, то відповідно до вищевикладених висновків така інформація не може бути віднесена до конфіденційної та відповідно є публічною, підлягає наданню на запит особи про доступ до публічної інформації.
		Інформація про нагородження відзнакою «Нагрудний знак «ЗА ЧЕСТЬ І ВІДВАГУ» звичайних жителів Вишгородської територіальної громади стосується їх приватного життя в аспекті їх громадської діяльності, а відповідно також є інформацією, що містить персональні дані. Оскільки такі особи не пов`язані з виконанням функцій держави чи місцевого самоврядування, то інформація про їх нагородження не тільки містить персональні дані, але і є конфіденційною, а тому може бути надана на запит до публічної інформації лише в порядку ч. 2 ст. 7 ЗУ «Про доступ до публічної інформації».
		Судом встановлено, що рішенням виконавчого комітету Вишгородської міської ради від 15.12.2022 року № 344 інформацію, яка стосується питань фінансування, матеріально-технічного забезпечення, структури та особового складу, місць розташування особового складу та майна, призначеного для забезпечення ДФТГ, було віднесено до категорії службової інформації, що не підлягає оприлюдненню на період воєнного стану.
		Суд звертає увагу, що чинним законодавством в ч. 1 ст. 9 ЗУ «Про доступ до публічної інформації» визначено лише дві категорії інформації, відомості по яким можуть відноситися розпорядниками інформації до службової інформації: 1) інформація, що міститься в документах суб`єктів владних повноважень, які становлять внутрівідомчу службову кореспонденцію, доповідні записки, рекомендації, якщо вони пов`язані з розробкою напряму діяльності установи або здійсненням контрольних, наглядових функцій органами державної влади, процесом прийняття рішень і передують публічному обговоренню та/або прийняттю рішень; 2) інформація, що зібрана в процесі оперативно-розшукової, контррозвідувальної діяльності, у сфері оборони країни, яку не віднесено до державної таємниці.
		Відповідно до п. 5.13, 5.16 ПП ВАСУ від 29.09.2016 року № 10 «Про практику застосування адміністративними судами законодавства про доступ до публічної інформації» відповідність одному із зазначених пунктів не створює обов`язку автоматичного віднесення інформації до службової. Стаття 9 Закону № 2939-VI передбачає, що така інформація може бути віднесена до службової. Тобто інформація, що міститься у будь-якій доповідній записці, не повинна автоматично мати статус "для службового користування". Це можливо у разі, якщо застосування "трискладового тесту" засвідчило наявність підстав для обмеження доступу до неї (див. далі пункт 6). 
		Службова інформація, передбачена в пункті 1 частини першої статті 9 Закону № 2939-VI, не може міститись у правових актах суб`єктів владних повноважень - нормативних чи індивідуальних. Такі акти є рішеннями у розумінні статті 9 Закону № 2939-VI і відповідно службова інформація може міститись лише в документах, які передували їх прийняттю.
		Відповідно суперечитиме Закону № 2939-VI віднесення інформації, що міститься в нормативно-правових актах чи індивідуально-правових актах (накази, розпорядження, рішення тощо), до службової і надання таким актам грифу "для службового користування". Проте це не стосується другої категорії інформації, що може належати до службової, відповідно до пункту 2 частини першої статті 9 Закону № 2939-VI.
		Аналіз положень ст. 245 КУпАП дає можливість зробити висновок, що спір з приводу правомірності рішення суб`єкта владних повноважень, у тому числі спір щодо правомірності рішення виконавчого комітету від 15.12.2022 року № 344, та відповідно оцінка його правомірності є публічно-правовим спором, який має розглядатися відповідно до КАС України окружним адміністративним судом, а не місцевим загальним судом як судом, що здійснює провадження у справі про адміністративне правопорушення.
		Разом з тим, не зрозуміло, яким чином інформація, наведена у рішенні виконавчого комітету Вишгородської міської ради від 15.12.2022 року № 344 та стосується ДФТГ, відноситься до службової інформації, зокрема, є інформацією, що міститься в документах, які становлять внутрівідомчу службову кореспонденцію, доповідних записках, рекомендаціях, пов`язана з розробкою напряму діяльності міської ради або здійсненням контрольних, наглядових функцій, процесом прийняття рішень.
		Якщо брати до уваги рішення виконавчого комітету міської ради від 15.12.2022 року № 344, яким особовий склад ДФТГ віднесено до службової інформації, то зазначення осіб зі складу ДФТГ у розпорядженні від 04.12.2023 року № 173, яке за своєю суттю є індивідуальним правовим актом міської ради, фактично призводить до втрати такою інформацією статусу службової, оскільки службова інформація не може міститися в нормативно-правових та індивідуальних актах органів влади, які вже прийняті в установленому законодавством порядку.
		Крім того, суд зазначає, що присвоєння певному документу грифу "для службового користування" (частина друга статті 9 № 2939-VI) саме по собі не є підставою для відмови у задоволенні запиту на інформацію у ньому, оскільки така підстава не передбачена частиною першою статті 22 Закону № 2939-VI. Аналогічно не може бути відмовлено у доступі до інформації тільки через те, що відповідний вид інформації включено до переліку відомостей, що становлять службову інформацію (п. 6.1 ПП ВАСУ від 29.09.2016 року № 10 «Про практику застосування адміністративними судами законодавства про доступ до публічної інформації»).
		Відповідно до пункту 3 частини четвертої статті 22 Закону № 2939-VI відмова у задоволенні запиту на інформацію повинна бути мотивованою, тобто у відмові розпорядник інформації зобов`язаний обґрунтувати наявність підстав обмеження у доступі, які становлять зміст "трискладового тесту".
		З відмови у доступі до публічної інформації повинно вбачатися: 1) якому з перелічених у пункті 1 частини другої статті 6 Закону № 2939-VI інтересів (далі - правомірні інтереси) відповідає обмеження, а також чому обмеження доступу відповідає зазначеному інтересу (інтересам); 2) у чому конкретно полягає шкода правомірному інтересу (інтересам); яким є причинно-наслідковий зв`язок між наданням доступу та можливим настанням шкоди; чому ця шкода є істотною; яка ймовірність настання шкоди внаслідок надання доступу до інформації (пункт 2 частини другої статті 6 Закону № 2939-VI); 3) чому шкода від надання інформації переважає суспільний інтерес в її отриманні (пункт 3 частини другої статті 6 Закону № 2939-VI) (щодо визначення суспільного інтересу див. пункт 6.4).
		Відсутність висновку розпорядника інформації щодо наявності хоча б однієї зі згаданих трьох підстав "трискладового тесту" означає, що законних підстав для обмеження доступу до інформації немає, а відмова у доступі до публічної інформації є необґрунтованою.
		Тому віднесення інформації про особовий склад ДФТГ рішенням виконавчого комітету Вишгородської міської ради від 15.12.2022 року № 344 до службової інформації не створило для Вишгородської міської ради в особі міського голови ОСОБА_1 автоматичних правових підстав для обмеження доступу до такої інформації, зокрема, тієї, що містилися у запитуваному розпорядженні від 04.12.2023 року № 173 та стосувалося особового складу ДФТГ. Відмовляючи у наданні такої інформації з підстав віднесення її до інформації з обмеженим доступом (службової інформації), відповідь ОСОБА_1 від 20.12.2023 року повинна була містити застосування критеріїв ч. 2 ст. 6 ЗУ «Про доступ до публічної інформації», на підставі яких доступ до цієї інформації було обмежено.
		Натомість, як вбачається зі вказаного листа (а.с. 88), застосування трискладового тесту для обмеження доступу до службової інформації щодо особового складу ДФТГ не було здійснено, що становить порушення законодавства про доступ до публічної інформації.
		На кінець, суд звертає увагу, що за результатами судового розгляду, дослідження наявних у матеріалах справи скріншотів з офіційної сторінки Вишгородської міської ради у мережі Facebook (а.с. 10-49), з пояснень ОСОБА_1 судом встановлено, що нагородження осіб, які зазначені у запитуваному розпорядженні від 04.12.2023 року № 173, здійснювалося публічно та супроводжувалося урочистостями та фотографуванням осіб.
		Загальний регламент захисту персональних даних (Регламент Європейського парламенту і Ради (ЄС) 2016/679 (веб-доступ: https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/984_008-16#Text) від 27 квітня 2016 року передбачає, що фізичну особу можна ідентифікувати, якщо її «можливо ідентифікувати, прямо чи опосередковано, зокрема, за такими показниками як ім`я/прізвище, ідентифікаційний номер, дані про місцезнаходження, онлайн-ідентифікатор, або за одним чи декількома факторами, що є визначальними для фізичної, фізіологічної, генетичної, розумової, економічної, культурної чи соціальної ідентичності такої фізичної особи». Таким чином, ідентифікація потребує елементів, які описують особу у такий спосіб, що її можливо відрізнити від всіх інших осіб та впізнати як індивіда.
		Телефонний номер, номер соціального страхування та номерний знак автомобіля є прикладами інформації, яка може призвести до ідентифікації особи. Також можна використовувати такі атрибути, як комп`ютеризовані файли, файли cookies та засоби спостереження за веб-трафіком для того, щоб виокремити осіб через ідентифікацію їхньої поведінки та звичок.
		Такі біометричні дані, як відбитки пальців, цифрові фото або сканована сітківка ока, дані про місцезнаходження та онлайн-характеристики все більше використовуються для ідентифікації особи в наш час технологій.
		На підставі вищевикладеного, суд доходить до висновку, що фотографія фізичної особи містить персональні дані, за якими, в сучасних умовах, конкретна фізична особа може бути ідентифікована. Таким чином, фотографія фізичної особи також становить персональні дані такої особи.
		Відповідно до ч. 3 ст. 6 ЗУ «Про доступ до публічної інформації» інформація з обмеженим доступом має надаватися розпорядником інформації, якщо він правомірно оприлюднив її раніше.
		Судом встановлено, що на офіційній сторінці Вишгородської міської ради у соціальній мережі було оприлюднено фотографії з урочистої процедури нагородження осіб, зазначених у розпорядженні від 04.12.2023 року № 173. На вказаних фотознімках зображені військовослужбовці, працівники поліції Вишгородського РУП ГУНП в Київській області, а також працівники Вишгородської міської ради та цивільні особи. Вказані обставини не заперечувалися ОСОБА_1 в судовому засіданні.
		Крім того, суд звертає увагу, що на фотографіях посадові та службові особи представлені не як цивільні особи, а саме як посадові та службові особи, що дає можливість ідентифікувати їх як такі, зокрема, по спеціальній формі, в яку одягнуті працівники поліції, військовослужбовці тощо. Вказані обставини значно посилюють можливість ідентифікації осіб, зображених на фотографіях.
		За умов, коли розпорядник публічної інформації самостійно та з власної ініціативи оприлюднює фотознімки людей, представлених до нагороди відповідним розпорядженням, подальша відмова розпорядника публічної інформації надати копію такого розпорядження, принаймі в частині тих осіб, які були самостійно опубліковані розпорядником інформації, через віднесення її до інформації з обмеженим доступом є необґрунтованою, суперечить поведінці самого суб`єкта владних повноважень.
		В аспекті цього суд також приймає до увагу копії розпоряджень міського голови ОСОБА_1 , наданих ОСОБА_2 та взятих ним з відкритого доступу, зокрема, з сайту Вишгородської міської ради. 
		Так, з розпорядження ОСОБА_1 від 15.06.2023 року № 90, розміщеного на сайті Вишгородської міської ради (веб-доступ https://www.vyshgorod-mrada.gov.ua/author/vitalik/page/4/) вбачається факт нагородження подяками дільничних офіцерів поліції Вишгородського РУП ГУНП в Київській області. При цьому вказане розпорядження оприлюднено у відкритий доступ без жодних знеособлень персональних даних.
		З рішення Вишгородської міської ради від 27.04.2023 року № 31/24 (веб-доступ https://www.vyshgorod-mrada.gov.ua/author/vitalik/page/4/), підписаного міським головою ОСОБА_1 , вбачається факт присвоєння «почесний громадянин м. Вишгорода визначеним у рішенні працівникам поліції Вишгородського РУП ГУНП в Київській області, а також генеральному директору ПрАТ «Укргідроенерго». Вказане рішення також оприлюднене на сайті Вишгородської міської ради без жодного обмеження у наданні доступу до публічної інформації.
		Ті ж самі обставини вбачаються і з розпорядження міського голови Момота О.В. від 28.12.2022 року № 133 «Про нагородження подяками», яке так само оприлюднене у відкритий доступ до офіційному веб-сайті Вишгородської міської ради без жодного обмеження у доступі до публічної інформації.
		З урахуванням вищевикладеного, суд за результатами судового розгляду пред`явленого ОСОБА_1 обвинувачення у вчиненні адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 2 ст. 212-3 КУпАП, приходить до наступних висновків:
		1) інформація щодо прізвища, ім`я та по батькові осіб, представлених до відзнаки «ЗА ЧЕСТЬ І ВІДВАГУ» розпорядженням Вишгородського міського голови «Про нагородження заохочувальними відзнаками «Нагрудний знак «ЗА ЧЕСТЬ І ВІДВАГУ» від 04.12.2023 року № 173, копія якого запитувалася ОСОБА_2 , не є публічною інформацією у формі відкритих даних згідно вимог чинного законодавства, а тому при наданні відповіді на запит ОСОБА_2 . Вишгородська міська рада в особі міського голови ОСОБА_1 повинна була керуватися не положеннями ст. 10-1 ЗУ «Про доступ до публічної інформації», а загальним порядком надання відповіді на запит до публічної інформації з урахуванням законодавства про захист персональних даних;
		2) інформація щодо прізвища, ім`я та по батькові осіб, представлених до відзнаки «ЗА ЧЕСТЬ І ВІДВАГУ» розпорядженням Вишгородського міського голови «Про нагородження заохочувальними відзнаками «Нагрудний знак «ЗА ЧЕСТЬ І ВІДВАГУ» від 04.12.2023 року № 173, копія якого запитувалася ОСОБА_2 , є персональною інформацією щодо фізичних осіб, яка, за загальним правилом, закріпленим у законодавстві, відноситься до конфіденційної інформації, що, у свою чергу, може бути надана у відповідь на запит відповідно до вимог ст. 7 ЗУ «Про доступ до публічної інформації» (за згодою фізичних осіб або для забезпечення інтересів, перелік яких вичерпно визначений законодавством);
		3) інформація щодо прізвища, ім`я та по батькові військовослужбовців ДФТГ, працівників поліції Вишгородського РУП ГУНП в Київській області, посадових осіб Вишгородської міської ради, представлених до відзнаки «ЗА ЧЕСТЬ І ВІДВАГУ» розпорядженням Вишгородського міського голови «Про нагородження заохочувальними відзнаками «Нагрудний знак «ЗА ЧЕСТЬ І ВІДВАГУ» від 04.12.2023 року № 173, копія якого запитувалася ОСОБА_2 , хоча і містить персональні дані, але стосується виконання вказаним особами функцій держави та місцевого самоврядування, а тому в силу положень чинного законодавства не може бути конфіденційною, є відкритою публічною інформацією, доступ до якої мав бути забезпечений Вишгородською міською радою;
		4) інформація щодо прізвища, ім`я та по батькові військовослужбовців ДФТГ, представлених до відзнаки «ЗА ЧЕСТЬ І ВІДВАГУ» розпорядженням Вишгородського міського голови «Про нагородження заохочувальними відзнаками «Нагрудний знак «ЗА ЧЕСТЬ І ВІДВАГУ» від 04.12.2023 року № 173, копія якого запитувалася ОСОБА_2 , за своїм визначенням не є та не може бути службовою інформацією, як її визначено рішенням виконавчого комітету Вишгородської міської ради від 15.12.2022 року № 344; разом з тим ненадання інформації щодо вказаних осіб у розпорядженні від 04.12.2023 року № 173 з підстав віднесення її до службової повинно було супроводжуватися застосуванням у листі Вишгородського міського голови ОСОБА_1 від 20.12.2023 року трискладового тесту, передбаченого ч. 2 ст. 6 ЗУ «Про доступ до публічної інформації» з обґрунтуванням необхідності віднесення такої інформації до інформації з обмеженим доступом; однак вказаного обґрунтування та застосування трискладового тесту ОСОБА_1 не було зроблено;
		5) інформація щодо прізвища, ім`я та по батькові військовослужбовців ДФТГ, представлених до відзнаки «ЗА ЧЕСТЬ І ВІДВАГУ» розпорядженням Вишгородського міського голови «Про нагородження заохочувальними відзнаками «Нагрудний знак «ЗА ЧЕСТЬ І ВІДВАГУ» від 04.12.2023 року № 173, копія якого запитувалася ОСОБА_2 , щодо звичайних жителів Вишгородської територіальної громади стосується їх персональних даних, не пов`язана з виконанням ними функцій держави та місцевого самоврядування, а тому може бути надана лише відповідно до вимог ст. 7 ЗУ «Про доступ до публічної інформації»; в аспекті даної справи віднесення інформації щодо цих осіб до інформації з обмеженим доступом (персональні дані  конфіденційна інформація), а відповідно ненадання такої інформації на запит ОСОБА_2 шляхом знеособлення цих осіб у копії розпорядження від 04.12.2023 року № 173 суд вважає правомірним;
		6) проведення Вишгородською міською радою нагородження осіб, визначених у розпорядженні ОСОБА_1 від 04.12.2023 року № 173, у формальній, урочистій, відкритій для суспільства обстановці, що супроводжувалося фотографуванням нагороджених осіб з наступним оприлюдненням цих фотографій у відкритому доступі до невизначеного кола осіб, суперечить позиції у листі від 20.12.2023 року щодо ненадання відомостей щодо цих же осіб, які були представлені невизначеному колу осіб як особи, що були нагороджені на підставі розпорядження міського голови ОСОБА_1 від 04.12.2023 року № 173.
		На підставі вищевикладеного, суд приходить до висновку, що Вишгородська міська рада в особі міського голови Момота О.В., розглядаючи повторний запит ОСОБА_2 та надаючи відповідь у листі від 20.12.2023 року за підписом міського голови ОСОБА_1 , повинна була надати належним чином копію розпорядження Вишгородського міського голови від 04.12.2023 року № 173 «Про нагородження заохочувальними відзнаками «Нагрудний знак «ЗА ЧЕСТЬ І ВІДВАГУ», в якому повинна була бути відображена інформація щодо прізвища, ім`я та по батькові військовослужбовців ДФТГ, працівників поліції Вишгородського РУП ГУНП в Київській області, посадових осіб Вишгородської міської ради, що, однак, Вишгородська міська рада не зробила. У той же час інформація щодо прізвища, ім`я та по батькові жителів Вишгородської територіальної громади, які так само були представлені до вказаної відзнаки, не могла бути надана і підлягала знеособленню, що і було зроблено Вишгородською міською радою.
		Вважаючи інформацію щодо військовослужбовців ДФТГ службовою інформацією, яка відповідно міститься у розпорядженні від 04.12.2023 року № 173 «Про нагородження заохочувальними відзнаками «Нагрудний знак «ЗА ЧЕСТЬ І ВІДВАГУ», Вишгородська міська рада повинна була навести підстави для обмеження доступу до неї відповідно до ч. 2 ст. 6 ЗУ «Про доступ до публічної інформації». Однак цього Вишгородською міською радою в особі міського голови ОСОБА_1 не було зроблено.
		Не зробивши дії щодо надання відомостей щодо нагороджених військовослужбовців, працівників поліції Вишгородського РУП ГУНП в Київській області, посадових осіб Вишгородської міської ради, при цьому провівши урочисте нагородження їх відзнакою з фотографуванням цих осіб та подальшим оприлюдненням на офіційній сторінці міської ради з наданням доступу невизначеному колу осіб, Вишгородська міська рада в особі міського голови Момота О.В. необґрунтовано віднесла інформацію щодо вказаних категорій нагороджених осіб до інформації з обмеженим доступом.
		Таким чином, ОСОБА_1 своїми діями вчинив адміністративне правопорушення, передбачене ч. 2 ст. 212-3 КУпАП, а саме необґрунтовано відніс частину запитуваної інформації до інформації з обмеженим доступом, внаслідок чого ця інформація не була надана.
		Оцінюючи наведені ОСОБА_1 порушення процесуального законодавства, допущені з боку Секретаріату Уповноваженого ВРУ з прав людини, суд звертає увагу на наступне.
		За умови відсутності документального підтвердження дати та часу направлення Секретаріатом Уповноваженого ВРУ з прав людини повідомлення про необхідність прибуття для надання пояснень та складання адміністративного матеріалу, суд позбавлений можливості перевірити доводи ОСОБА_1 щодо несвоєчасного надходження вказаних листів на адресу Вишгородської міської ради.
		З матеріалів справи встановлено, що повідомлення Секретаріату Уповноваженого ВРУ з прав людини направлялося на адресу Вишгородської міської ради двічі. Відповідно міською радою двічі надавалася відповідь на них. Навіть за умови несвоєчасного надходження листів, ОСОБА_1 був обізнаний про початок провадження у справі про адміністративне правопорушення Секретаріатом Уповноваженого ВРУ з прав людини, а відповідно не був позбавлений можливості направити докази, пояснення безпосередньо до органу, що складав протокол.
		При цьому суд звертає увагу, що навіть несвоєчасне повідомлення про дату, час та місце складання адміністративних матеріалів, не позбавило ОСОБА_1 можливості скористатися своїми правами та виконати обов`язки. Без ознайомлення з матеріалами справи, які надійшли до суду, ОСОБА_1 прибув у перше судове засідання з підготовленими запереченнями, у судовому засіданні засвідчив обізнаність з протоколом, пред`явленим обвинуваченням, розумів межі та суть інкримінованого правопорушення, вільно користувався власним правом на захист шляхом подачі доказів та висловлення заперечень.
		У зв`язку з цим доводи щодо наявності процесуальних порушень суд вважає, як не суттєві.
		У рішенні ЄСПЛ від 21 липня 2011 року по справі «Коробов проти України» Європейський суд з прав людини вказав, що при оцінці доказів Суд, як правило, застосовує критерій доведення «поза розумним сумнівом». Проте, така доведеність може випливати зі співіснування достатньо переконливих, чітких і узгоджених між собою висновків чи схожих неспростовних презумпцій факту.
		За таких обставин, на підставі вищевикладених норм закону, суд вважає докази, що містяться в матеріалах справи, належними і допустимим та такими, що доводять винуватість ОСОБА_1 у вчиненні адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 2 ст. 212-3 КУпАП  необґрунтоване віднесення запитуваної інформації до інформації з обмеженим доступом.
		Відповідно до ч. 2 ст. 33 КУпАП при накладенні стягнення враховуються характер вчиненого правопорушення, особа порушника, ступінь його вини, майновий стан, обставини, що пом`якшують і обтяжують відповідальність.
		Відповідно до ч. 2 ст. 33 та ч. 1 ст. 34 КУпАП обставин, що пом`якшують відповідальність за адміністративне правопорушення, судом не встановлено.
		Відповідно до ч. 2 ст. 33 та ч. 1 ст. 35 КУпАП обставин, що обтяжують відповідальність за адміністративне правопорушення, судом не встановлено.
		Відповідно до ст.ст. 23, 33 КУпАП при призначенні стягнення суд враховує характер вчиненого правопорушення, особу правопорушника та відсутність обставини, що пом`якшують та обтяжують відповідальність, та вважає, що оскільки адміністративне стягнення є мірою відповідальності і застосовується з метою виховання особи, а також запобігання вчиненню нових правопорушень, стягнення слід призначити у виді штрафу у розмірі двадцяти п`яти неоподатковуваних мінімумів доходів громадян.
		Відповідно до ч. 1 ст. 40-1 КУпАП у разі винесення судом постанови про накладення адміністративного стягнення з особи, на яку накладено таке стягнення, на користь держави стягується судовий збір, розмір якого відповідно до ч. 2 ст. 4 ЗУ «Про судовий збір» становить 0,2 прожиткових мінімумів для працездатних осіб. Тому з ОСОБА_1 підлягає стягненню на користь держави судовий збір у розмірі 605 грн. 60 коп.
		Керуючись ст. ст. 7, 38, 212-3, 221, 279, 280, 283, 284, 285 КУпАП, суддя, -
		 
		ПОСТАНОВИВ:
		 
		ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , визнати винним у вчиненні адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 2 ст. 212-3 КУпАП, та накласти на нього стягнення у виді штрафу у розмірі двадцяти п`яти неоподатковуваних мінімумів доходів громадян, що становить 425 (чотириста двадцять п`ять) гривень 00 копійок.
		Стягнути з ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , на користь держави судовий збір у розмірі 605 (шістсот п`ять) гривень 60 копійок.
		Постанова суду може бути оскаржена до Київського апеляційного суду через Вишгородський районний суд Київської області на протязі десяти днів.
		 
		Суддя О.В. Рукас

</body>
</html>

Логін:
Для помилки:

Пароль:
Для помилки:

Ваше ім'я:
Для помилки:

Ваш e-mail:
Для помилки:

Повідомлення:
Для помилки:

Введіть в поле результат арифметичного виразу:
Для помилки:

Зачекайте, будь ласка...