Єдиний державний реєстр судових рішень

Доступ до Реєстру здійснюється в тестовому (обмеженому) режимі. Для запобігання загрозам життю і здоров'ю суддів та учасників судового процесу, а також у разі виявлення ознак кіберзагрози, доступ до Реєстру або окремих рішень у ньому може бути обмежено.

Ласкаво просимо, !

Категорія справи № 345/3666/23 : Кримінальні справи (з 01.01.2019); Кримінальні правопорушення проти авторитету органів державної влади, органів місцевого самоврядування, об'єднань громадян та кримінальні правопорушення проти журналістів; Погроза або насильство щодо працівника правоохоронного органу.
Надіслано для оприлюднення: 18.03.2024. Зареєстровано: 18.03.2024. Забезпечено надання загального доступу: 19.03.2024.
Дата набрання законної сили: 12.03.2024
Номер судового провадження: 11-кп/4808/47/24
Номер кримінального провадження в ЄРДР: 12023091170000444

<!DOCTYPE HTML PUBLIC "-//W3C//DTD HTML 4.01 Transitional//DE" "http://www.w3.org/TR/html4/loose.dtd">
<html>
	<head>
		<meta http-equiv="content-type" content="text/html; charset=utf-8" />
		<meta name="generator" content="Rtf2Html Converter" />
		<title>
			Єдиний державний реєстр судових рішень
		</title>
	</head>
	<body>
		Справа № 345/3666/23 
		Провадження № 11-кп/4808/47/24 
		Категорія ч. 2 ст. 345 КК України  
		Головуючий у 1 інстанції  ОСОБА_1  
		Суддя-доповідач  ОСОБА_2  
		 
		У Х В А Л А
		ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
		 
		12 березня 2024 року м. Івано-Франківськ
		Колегія суддів судової палати з розгляду кримінальних справ Івано-Франківського апеляційного суду в складі
		суддів ОСОБА_3 , ОСОБА_4 , ОСОБА_5 ,
		за участю секретаря ОСОБА_6 ,
		розглянувши у відкритому судовому засіданні кримінальне провадження №12023091170000444 за апеляційними скаргами захисника ОСОБА_7 , що діє в інтересах обвинуваченого ОСОБА_8 та заступника керівника Івано-Франківської обласної прокуратури ОСОБА_9 на вирок Калуського міськрайонного суду Івано-Франківської області від 28 вересня 2023 року, яким 
		ОСОБА_8 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , українця, громадянина України, уродженця, зареєстрованого та проживаючого по АДРЕСА_1 , з середньою освітою, одруженого, на утриманні 2 неповнолітніх дітей, непрацюючого, раніше не судимого,
		визнано винуватим у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 2 ст. 345 КК України, та призначено йому покарання 1 (один) рік 6 (шість) обмеження волі.
		з участю прокурора         ОСОБА_10 ,    
		обвинуваченого         ОСОБА_8 ,
		захисника         ОСОБА_7 ,
		    потерпілого                 ОСОБА_11 ,
		    представника потерпілого         ОСОБА_12 ,
		 
		 
		 
		ВСТАНОВИЛА:
		 
		Судом першої інстанції встановлено, що обвинувачений ОСОБА_8 вчинивумисне заподіяння працівникові правоохоронного органу легкого тілесного ушкодження у зв`язку з виконанням цим працівником службових обов`язків.
		Кримінальне правопорушення вчинено при наступних обставинах.
		ОСОБА_11 перебуває на посаді майстра лісу філії «Осмолодського лісового господарства» державного спеціалізованого господарського підприємства «Ліси України» на підставі наказу № 3/к-ос від 11.01.2023. Відповідно до посадової інструкції майстра лісу Росільнянського лісництва Осмолодського лісового господарства ОСОБА_11 здійснює охорону лісів, стаціонарних пунктів спостереження за лісом, мостів і лісовпорядних знаків на території ввіреного йому майна в закріпленій за ним майстерській дільниці; проводить державний контроль за станом, використанням, відтворенням, охороною і захистом лісу, що перебуває у користуванні лісгоспу; затримує у встановленому законом порядку осіб винних у лісопорушеннях і порушеннях правил полювання з накладенням арешту на незаконно добуту в лісі та на шляху з лісу продукцію; та інші.
		Відповідно до ч. 3 ст. 89 Лісового кодексу України  Державна лісова охорона має статус правоохоронного органу.
		Так, 13.06.2023 приблизно о 15:00 год. ОСОБА_8 , спільно із сином ОСОБА_13 приїхали до лісового масиву, що неподалік с. Грабівка, Калуського р-н., для здійснення порубки деревини.
		13.06.2023 приблизно о 16:00 год. до майстра лісу ОСОБА_11 поступило повідомлення від жителів с. Грабівки про незаконну порубку деревини у лісовому масиві, що по вул. Андрусяка в с. Грабівка. Реагуючи на вказане повідомлення приблизно о 17:00 год. ОСОБА_11 підійшов до ОСОБА_8 , з яким раніше був знайомий та мав конфлікти під час виконання ним службових обов`язків по охороні та захисту лісу, який в той час здійснював незаконну порубку деревини, та здійснив спробу припинити протиправні дії вказаної особи.
		В подальшому, ОСОБА_11 , виконуючи свої службові обов`язки, представився працівником держлісохорони, зробив ОСОБА_8 зауваження. На зауваження майстра лісу філії «Осмолодського лісового господарства» державного спеціалізованого господарського підприємства «Ліси України» ОСОБА_11 в адрес ОСОБА_8 припинити протиправні дії, які полягали в незаконній рубці деревини, ОСОБА_8 почав поводити себе агресивно, що виразилось у висловлюванні нецензурною лексикою, штовханині та у нього виник умисел на спричинення тілесних ушкоджень ОСОБА_11 .
		Реалізовуючи свій протиправний умисел спрямований на заподіяння працівнику держлісохорони тілесних ушкоджень, діючи умисно, незаконно, усвідомлюючи суспільно небезпечний характер своїх дій, передбачаючи їх суспільно-небезпечні наслідки та бажаючи їх настання, будучи достовірно обізнаним, що перед ним перебуває працівник держлісоохорони, ОСОБА_8 наніс два-три удари ОСОБА_11 в область обличчя.
		Продовжуючи реалізацію протиправного умислу спрямованого на заподіяння тілесних ушкоджень ОСОБА_11 , ОСОБА_8 за допомогою тупого предмету (негострої сторони ножа) наніс ОСОБА_11 три удари в область лівої ноги.
		В результаті вказаних протиправних дій потерпілий ОСОБА_11 отримав тілесні ушкодження у вигляді: синця та садна в ділянці голови; синця в ділянці лівої руки; синця в ділянці лівого стегна, які відносяться до легких тілесних ушкоджень.
		 
		Захисник ОСОБА_7 в апеляційній скарзі просить скасувати вирок суду першої інстанції щодо ОСОБА_13 за ч. 2 ст. 345 КК України, та закрити кримінальне провадження за відсутності в його діях складу кримінального правопорушення.
		Вважає, що оскаржений вирок ухвалено з порушенням норм матеріального та процесуального права, він є необґрунтованим, невмотивованим, висновки суду, викладені у вироку, не відповідають фактичним обставинам кримінального провадження, судом допущено неправильне застосування закону України про кримінальну відповідальність, призначене покарання не відповідає його особі. 
		Вказує, що жодних доказів, які б підтверджували винуватість ОСОБА_8 в умисному заподіянні тілесних ушкоджень ОСОБА_11  не здобуто, як і не здобуто доказів заподіяння таких тілесних ушкоджень у зв`язку з виконанням ОСОБА_11 службових обов`язків. Захисник стверджує, що в діях ОСОБА_8 відсутній умисел на вчинення кримінального правопорушення, передбаченого ч. 2 ст. 345 КК України. Зазначає, що стороною обвинувачення не доведено, а судом не встановлено (не перевірено) належними та допустимими доказами обставини виконання ОСОБА_11 службових обов`язків в часі конфлікту (події злочину, яка інкримінується ОСОБА_8 ). Навпаки, з аналізу норм права та досліджуваних судом першої інстанції доказів вбачається, що ОСОБА_11 не був при виконанні службових обов`язків в розумінні ст. 345 КК України, оскільки територія, де відбувся конфлікт і зрізання дерева ОСОБА_8 - не являється територією обслуговування філії «Осмолодського лісового господарства» державного спеціалізованого господарського підприємства «Ліси України», як і не являється лісом, оскільки не відноситься до лісового фонду, а відноситься до території населеного пункту - с. Грабівка. 
		Також, на його думку, призначене судом покарання є надто суворим, не відповідає положенням ст. 50 КК України. Вважає, що судом не оцінено винний дій потерпілого ОСОБА_11 , який фактично спровокував конфлікт, також судом не враховано особу ОСОБА_13 , який позитивно характеризується, має міцні соціальні зв`язки  сім`ю, на утриманні має двох неповнолітніх дітей, вперше притягується до кримінальної відповідальності.
		 
		Прокурор в апеляційній скарзі просить вирок суду першої інстанції скасувати та ухвалити новий вирок, яким ОСОБА_8 призначити покарання за ч. 2 ст. 345 КК України у виді обмеження волі на строк 3 роки. 
		Посилається на те, що, не оспорюючи доведеність вини та кваліфікацію дій обвинуваченого, вважає вирок незаконним з підстав неправильного застосування закону України про кримінальну відповідальність та невідповідності призначеного судом покарання ступеню тяжкості кримінального правопорушення та особі обвинуваченого внаслідок м`якості. Вказує, що призначаючи покарання, суд не врахував тяжкість вчиненого кримінального правопорушення, особу винного, те що вину у кримінальному правопорушенні обвинувачений визнав частково, у вчиненому не розкаявся. Зокрема, обвинуваченим вчинено злочин проти авторитету органів державної влади, а також проти життя та здоров`я особи, внаслідок чого спричинено тілесні ушкодження працівнику поліції. Стверджує, що при призначенні покарання судом не достатньо враховано позицію потерпілого щодо призначення суворого покарання обвинуваченому.
		 
		Під час апеляційного розгляду: 
		- захисник ОСОБА_7 та обвинувачений ОСОБА_8 підтримали апеляційну скаргу сторони захисту, просили її задовольнити;
		- прокурор зазначив, що відсутні підстави для задоволення апеляційної скарги сторони захисту, просив задовольнити апеляційну скаргу прокурора та призначити ОСОБА_8 покарання за ч. 2 ст. 345 КК України у виді обмеження волі на строк 3 роки.
		 
		Заслухавши доповідь судді, пояснення учасників кримінального провадження, перевіривши матеріали кримінального провадження, обговоривши доводи апеляційних скарг з доповненнями, суд апеляційної інстанції вважає, що їх необхідно залишити без задоволення, з наступних підстав.
		Згідно з ч. 1 ст. 404 КПК України суд апеляційної інстанції переглядає судові рішення суду першої інстанції в межах апеляційної скарги.
		Відповідно довимог ч.1ст.370КПК Українисудове рішенняповинно бутизаконним,обґрунтованим івмотивованим.Законним єрішення,ухвалене компетентнимсудом згідноз нормамиматеріального праваз дотриманнямвимог щодокримінального провадження,передбачених цимКодексом. Обґрунтованимє рішення,ухвалене судомна підставіоб`єктивно з`ясованихобставин,які підтвердженідоказами,дослідженими підчас судовогорозгляду таоціненими судомвідповідно достатті 94цього Кодексу. Вмотивованим є рішення, в якому наведені належні і достатні мотиви та підстави його ухвалення.
		На думку суду апеляційної інстанції, при ухваленні вироку суд першої інстанції в повній мірі дотримався вказаних вимог закону. 
		Перевіривши доводи апеляційної скарги сторони захисту, суд апеляційної інстанції вважає, що суд першої інстанції в повній мірі дослідив обставини,з`ясування якихмає істотнезначення дляцього кримінальногопровадження,а висновки суду першої інстанції, викладені у судовому рішенні, відповідають фактичним обставинам кримінального провадження.
		Суд апеляційної інстанції вважає, що суд першої інстанції правильно кваліфікував дії обвинуваченого ОСОБА_8 за ч. 2 ст. 345 КК України як заподіяння працівникові правоохоронного органу умисних легких тілесних ушкоджень у зв`язку із виконанням цим працівником службових обов`язків потерпілому ОСОБА_11 .
		З матеріалів кримінального провадження вбачається, що суд першої інстанції належним чином дослідив та правильно дав оцінку: показам свідка ОСОБА_14 , показам неповнолітнього свідка ОСОБА_15 ; протоколу огляду місця події від 13.06.2023 року за участі ОСОБА_11 та фототаблицями до нього (а.п. 46, 47-51); висновку експерта № 80 від 19.06.2023 (а.п. 55-57); протоколу проведення слідчого експерименту від 01.07.2023 (а.п. 59-60, 61-67); протоколу проведенняслідчого експериментувід 01.07.2023 (а.п. 77-78, 79-86); протоколу огляду місця події від 10.07.2023 (а.п. 91-93, 94-95) та іншим.
		Обвинувачений ОСОБА_8 в судовому засіданні суду першої інстанції вказав, що свою вину визнає частково та пояснив, що 13 червня 2023 року він вирішив здійснити заготівлю деревини на опалювальний сезон для свого домашнього господарства, а так як він бачив сухі гілля, які падали на дорогу то вирішив здійснити їхню чистку. Коли він різав дрова на ковбани і був зігнутим, то на нього накинувся лісничий , який мав в руці ножа. При цьому він почав у нього з рук відбирати електро пилу, яка була заведена. Дані дії лісничий супроводжував лайкою в його сторону. Електропилу він тримав в лівій руці, по якій його негострою частиною ножа бив лісничий, а він в свою чергу відбивався від нього та не хотів віддати йому пилу. В цей час до них підійшов його син, якому 16 років. Приїхав велосипедом та бачив, як він намагається невіддати лісничому пилу. Тримаючи пилу вони один одному наносили побої. Лісничий почав кричати, щоб його син не підходив до них та почав махати перед ним ножем. Однак, його син підійшов та зловив лісничого за руки, і вони спільно змогли забрати в лісничого ніж. При цьому його син не наносив удари лісничому, в той час лісничому вдалося порізати сину руки. Після цього з пилою та ножем вони з сином почали тікати. У слід за ними кричала жінка лісничого.
		До цього випадку у нього з лісничим були досить неприязні стосунки, оскільки останній постійно його звинувачував у незаконній порубці деревини. При цьому, ОСОБА_8 визнає свою вину в тому, що він здійснював незаконну порубку деревини, однак не наносив тілесні ушкодження лісничому ОСОБА_11 , а здійснював самозахист, оскільки останній напав на нього зненацька та намагався забрати його особисту пилу. За даним фактом з приводу незаконної порубки деревини на нього було складено адміністративні матеріали та він поніс покарання у вигляді штрафу, який оплатив. Також, йому було відомо, що ОСОБА_11 є працівником держлісохорони і виконує свої обов`язки.
		Зазначив, що йому також ОСОБА_11 були спричинені тілесні ушкодження у вигляді синців, він звертався до сімейного лікаря. Його сину ОСОБА_11 порізав руку, однак, як саме це трапилося не може пригадати, оскільки перебував в стані переляку. Ніж, який вони з сином забрали у лісничого згодом віддалі поліції. Пояснив, що ОСОБА_11 міг отримати тілесні ушкодження, коли упав.
		Потерпілий ОСОБА_11 в судовому засіданні суду першої інстанції пояснив, що він являється працівником держлісохорони Осмолодського лісового господарства. 13 червня 2023 року він вже вдруге за день здійснював обхід лісу. Тоді разом з ним була його дружина та його син, який допомагав йому з кіньми. В районі річки він почув звук пили і зрозумів, що хтось здійснює порубку деревини. Коли спустився метрів 15 то побачив ОСОБА_8 , який різав пилою ковбани. Він йому наказав припинити порізку деревини та віддати йому пилу, на що останній не погодився та сказав, щоб його не чіпали. Тоді, він взяв пилу ОСОБА_16 своєю правою рукою, а в лівій тримав ніж та мав намір вивести його на дорогу та все там розпитати. При цьому ОСОБА_16 різав здорове дерево, а хворе, яке стояло поруч, не чіпав. Оскільки ОСОБА_16 не бажав віддати пилу то між ними розпочалася шарпанина. В цей час до них підбіг син ОСОБА_16 , якому він сказав повернутися на дорогу та там зачекати. При цьому він в руках тримав ножа. Однак, останній оббіг навколо них та поки вони шарпалися взяв його за шию та повалив на землю. Потім син ОСОБА_16 вперся йому в шию. ОСОБА_16 в той час побіг з пилою заводити трактора та під`їхав до вказаного місця. Тоді, він хотів вирватися, а син ОСОБА_16 схопив його захватом за шию ззаду і перетиснув її, перекривши доступ повітря. Він почав втрачати свідомість. В той час ОСОБА_16 повернувся і вдарив його один раз по носі, а можливо і більше раз, він точно не пригадує. Надалі викрутив у нього з рук його ніж і наніс удар тупою стороною ножа по лівому стегні. Більше він нічого невзмозі пригадати, так як втратив свідомість. За даними подіями також спостерігав його син, якому є вже 17 років. Він перебував в шоковому стані.
		Зазначив, що ОСОБА_8 точно знав, яку саме посаду він займає, оскільки він працює вже три роки і неодноразово приходилося йому розмовляти з ним, з приводу незаконних порубок лісу. Тоді він також перебував в робочій формі лісничого. Його вимогу у припиненні порубки деревини ОСОБА_8 не виконав, а натомість висловлював претензії.
		Тілесних ушкоджень ОСОБА_8 він не завдавав, оскільки їм це заборонено посадовою інструкцією. З приводу порізаної руки сина ОСОБА_16 пояснив, що даний ніж є саморобним і він його носить без кобури та застосовує у прорідженні лісу. Коли син ОСОБА_16 його тримав за шию, а ніж в той час був прижатий до нього, то міг і отримати поріз, однак це не було умисно. А те, що пояснив ОСОБА_8 насправді не відповідає дійсності.
		У колегії суддів відсутні підстави сумніватись у достовірності даних пояснень потерпілого, оскільки вони є послідовними, та відповідають іншим зібраним по справі доказам.
		Колегія суддів вважає, що ОСОБА_8 вчиняючи протиправні дії відносно потерпілого, розумів, що ОСОБА_11 перебуває на посаді майстра лісу філії «Осмолодського лісового господарства» державного спеціалізованого господарського підприємства «Ліси України» на підставі наказу № 3/к-ос від 11.01.2023 року, та є працівником правоохоронного органу, відповідно доводи сторони захисту про те, що в діях ОСОБА_8 відсутній умисел на вчинення кримінального правопорушення, передбаченого ст. 345 КК України, колегія суддів вважає не є слушним.
		Судом першої інстанції повно та всебічно з`ясовані питання про умисел обвинуваченого ОСОБА_8 , виходячи із сукупності всіх обставин вчиненого діяння, зокрема способу, мотиву, поведінки винного і потерпілого, що передувала події, їх стосунки.
		Твердження сторони захисту про те, що потерпілий ОСОБА_11 не був при виконанні службових обов`язків в розумінні ст. 345 КК України, оскільки територія, де відбувся конфлікт і зрізання дерева ОСОБА_8 - не являється територією обслуговування філії «Осмолодського лісового господарства» державного спеціалізованого господарського підприємства «Ліси України», як і не являється лісом, оскільки не відноситься до лісового фонду, а відноситься до території населеного пункту - с. Грабівка, колегія суддів вважає помилковими, оскільки ОСОБА_11 є працівником правоохоронного органу і має право припиняти правопорушення не тільки на території Осмолодського лісового господарства.
		На переконання колегії суддів, обвинувачений ОСОБА_8 не перебував в стані необхідної оборони, оскільки будь-яких доказів посягання потерпілим ОСОБА_11 на охоронювані законом права та інтереси особи, яка захищається, або іншої особи, а також суспільних інтересів та інтересів держави від суспільно небезпечного посягання шляхом заподіяння тому, хто посягає, шкоди, необхідної і достатньої в даній обстановці для негайного відвернення чи припинення посягання, якщо при цьому не було допущено перевищення меж необхідної оборони  не встановлено.
		Щодо доводів апеляційної скарги сторони захисту та прокурора про незгоду з вироком суду в частині призначеного покарання обвинуваченому ОСОБА_8 , колегія суддів дійшла до наступних висновків.
		У ст. 17 Закону від 23 лютого 2006 року «Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини» (далі - Суд) передбачено, що «при розгляді справ суди застосовують Конвенцію та практику Суду як джерело права».
		У справі «Бакланов проти Росії» (рішення від 09 червня 2005 року), так і в справі «Фрізен проти Росії» (рішення від 24 березня 2005 року) Суд зазначив, що «досягнення справедливого балансу між загальними інтересами суспільства та вимогами захисту основоположних прав особи лише тоді стає значимим, якщо встановлено, що під час відповідного втручання було дотримано принципу «законності» і воно не було свавільним». У справі «Ізмайлов проти Росії» (п. 38 рішення від 16 жовтня 2008 року) Суд вказав, що «для того, щоб втручання вважалося пропорційним, воно має відповідати тяжкості правопорушення і не становити «особистий надмірний тягар для особи».
		За приписами ч. 2 ст. 50 КК України покарання має на меті не тільки кару, а й виправлення засуджених, а також запобігання вчиненню нових кримінальних правопорушень як засудженими, так і іншими особами.
		Частинами 1 та 2 ст. 65 КК України визначено, що суд призначає покарання:
		1) у межах, установлених у санкції статті (санкції частини статті) Особливої частини цього Кодексу, що передбачає відповідальність за вчинене кримінальне правопорушення, за винятком випадків, передбачених частиною другою статті 53 цього Кодексу;
		2) відповідно до положень Загальної частини цього Кодексу;
		3) враховуючи ступінь тяжкості вчиненого кримінального правопорушення, особу винного та обставини, що пом`якшують та обтяжують покарання.
		Особі, яка вчинила кримінальне правопорушення, має бути призначене покарання, необхідне й достатнє для її виправлення та попередження нових кримінальних правопорушень.
		Суд апеляційної інстанції, перевіривши доводи апеляційної скарги сторони захисту та прокурора, дійшов висновку, що рішення суду першої інстанції в частині призначеного йому покарання за ч. 2 ст. 345 КК України у виді обмеження волі на 1 (один) рік 6 (шість) місяців відповідає вказаним вище вимогам закону.
		При цьому, суд першої інстанції мотивував своє рішення та навів обставини, які у сукупності стали підставами для висновку про необхідність призначення обвинуваченому ОСОБА_8 такого покарання.
		Суд першої інстанції, як і зазначено у вироку, при призначенні обвинуваченому ОСОБА_8 покарання враховував ступінь тяжкості вчиненого кримінального правопорушення, дані про особу винного, його вік, те, що ОСОБА_8 раніше до кримінальної відповідальності не притягувався, має постійне місце проживання, на обліку у психіатра та нарколога не числиться, а також на його утриманні перебуває двоє неповнолітніх дітей, позитивно характеризується за місцем проживання.
		Суд першої інстанції не встановив обставин, які б пом`якшували чи обтяжували покарання ОСОБА_8 .
		Враховуючи наведене, думку прокурора, який просив призначити обвинуваченому покарання у виді обмеження на строк 2 роки, потерпілого, який наполягав на призначенні суворого покарання, обвинуваченого та захисника, суд першої інстанції, виходячи з принципу індивідуалізації покарання, вважав, що ОСОБА_8 необхідно призначити покарання у виді обмеження волі в межах санкції ч. 2 ст. 345 КК України, і таке покарання буде достатнім, справедливим та необхідним для його виправлення, а також для запобігання вчиненню нових кримінальних правопорушень як ним, так і іншими особами.
		Суд апеляційної інстанції вважає, що при призначенні покарання обвинуваченому ОСОБА_8 судом першої інстанції було належним чином враховано відомості, які характеризують його особу, підтверджені матеріалами кримінального провадження. 
		Суд апеляційної інстанції дійшов висновку, що призначене обвинуваченому ОСОБА_17 покарання відповідає цілям та загальним засадам призначення покарання згідно з ст. ст. 50, 65 КК України - відповідає ступеню тяжкості вчиненого кримінального правопорушення та особі обвинуваченого, буде необхідним та достатнім для його виправлення та попередження вчинення нових кримінальних правопорушень.
		Суд апеляційної інстанції вважає, що призначене судом першої інстанції покарання є законним та справедливим, відповідає принципам індивідуалізації та гуманізму, є балансом між загальними інтересами суспільства та вимогами захисту основоположних прав особи.
		Таким чином, суд апеляційної інстанції не встановив підстав для скасування чи зміни вироку, на які посилається сторона захисту, зокрема невідповідності висновків суду, викладених у вироку, фактичним обставинам кримінального провадження, та неправильного застосування закону України про кримінальну відповідальність, та невідповідності призначеного покарання особі обвинуваченого, а тому оскаржений вирок необхідно залишити без змін. 
		Керуючись ст. ст. 376, 405, 407, 409, 419 КПК України, колегія суддів,
		 
		ПОСТАНОВИЛА:
		 
		Апеляційні скарги захисника ОСОБА_7 , що діє в інтересах обвинуваченого ОСОБА_8 та заступника керівника Івано-Франківської обласної прокуратури ОСОБА_9 залишити без задоволення.
		Вирок Калуського міськрайонного суду Івано-Франківської області від 28 вересня 2023 року щодо ОСОБА_8 за ч. 2 ст. 345 КК України залишити без змін. 
		Ухвала набирає законної сили з моменту її проголошення та може бути оскаржена в касаційному порядку безпосередньо до Верховного Суду протягом трьох місяців з дня проголошення.
		 
		 
		 
		Судді ОСОБА_3 
		 
		ОСОБА_4 
		 
		ОСОБА_5

</body>
</html>

Логін:
Для помилки:

Пароль:
Для помилки:

Ваше ім'я:
Для помилки:

Ваш e-mail:
Для помилки:

Повідомлення:
Для помилки:

Введіть в поле результат арифметичного виразу:
Для помилки:

Зачекайте, будь ласка...