Єдиний державний реєстр судових рішень

Доступ до Реєстру здійснюється в тестовому (обмеженому) режимі. Для запобігання загрозам життю і здоров'ю суддів та учасників судового процесу, а також у разі виявлення ознак кіберзагрози, доступ до Реєстру або окремих рішень у ньому може бути обмежено.

Ласкаво просимо, !

Категорія справи № 335/10609/20 : Цивільні справи (з 01.01.2019); Справи позовного провадження; Справи у спорах щодо права власності чи іншого речового права на нерухоме майно (крім землі), з них:; про приватну власність, з них:; усунення перешкод у користуванні майном.
Надіслано судом: не визначено. Зареєстровано: 19.03.2024. Забезпечено надання загального доступу: 19.03.2024.
Дата набрання законної сили: 13.03.2024
Номер судового провадження: 61-1109ск24

<!DOCTYPE HTML PUBLIC "-//W3C//DTD HTML 4.01 Transitional//DE" "http://www.w3.org/TR/html4/loose.dtd">
<html>
	<head>
		<meta http-equiv="content-type" content="text/html; charset=utf-8" />
		<meta name="generator" content="Rtf2Html Converter" />
		<title>
			Єдиний державний реєстр судових рішень
		</title>
	</head>
	<body>
		 
		ПОСТАНОВА
		ІМЕНЕМ УКРАЇНИ 
		13 березня 2024 року
		м. Київ
		справа № 335/10609/20
		провадження № 61-1109св24
		Верховний Суд у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду:
		головуючого - Синельникова Є. В. (суддя-доповідач),
		суддів: Гулейкова І. Ю., Осіяна О. М., Сакари Н. Ю., Шиповича В. В.,
		учасники справи:
		позивач -  ОСОБА_1 ,
		відповідачі: акціонерне товариство «УкрСиббанк», Вознесенівський відділ державної виконавчої служби у м. Запоріжжі Південно-Східного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Дніпро),
		розглянув у порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи касаційну скаргу  ОСОБА_1 , від імені якої діє адвокат Першин Ігор Миколайович, на рішення Орджонікідзевського районного суду м. Запоріжжя у складі судді Воробйова А. В. від 12 січня 2022 року та постанову Запорізького апеляційного суду у складі колегії суддів: Крилової О. В. Кухаря С. В. Полякова О. З., від 12 грудня 2023 року і виходив з наступного.
		Короткий зміст заявлених позовних вимог
		1.           У грудні 2020 року  ОСОБА_1 звернулася до суду з позовом до 
		АТ «УкрСиббанк», Вознесенівського відділу державної виконавчої служби 
		у м. Запоріжжі Південно-Східного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Дніпро), правонаступником якого є Лівобережний відділ державної виконавчої служби у місті Запоріжжі Південного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Одеса), про усунення перешкод у здійсненні права власності.
		2.           Свої вимоги позивачка мотивувала тим, що 16 березня 2020 року 
		вона на підставі договору про відступлення прав вимоги за договором іпотеки, посвідченого приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу Прокудіною Л. Д. за № 2302 від 29 жовтня 2019 року, набула права власності на квартиру 
		АДРЕСА_1 , що підтверджується інформацією з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно та Реєстру прав власності на нерухоме майно, Державного реєстру іпотек, Єдиного реєстру заборон відчуження об`єктів нерухомого майна № 216391895 від 15 липня 2020 року.
		3.           17 липня 2020 року їй стало відомо про те, що на належну їй квартиру накладено арешти та обтяження, зокрема, реєстраційний номер обтяження 13227952, зареєстрований 09 листопада 2012 року, реєстратором Запорізька філія державного підприємства «Інформаційний центр» Міністерства юстиції України, на підставі постанови про арешт майна боржника та оголошення заборони на його відчуження ВП НОМЕР_1 від 09 листопада 2012 року, державний виконавець Кавраська О. С., Орджонікідзевський відділ державної виконавчої служби Запорізького міського управління юстиції, виконавчий лист № 2-209 від 16 червня 2010 року, виданий Жовтневим районним судом 
		м. Запоріжжя.
		4.           Посилалася на те, що арешти накладено, коли вищевказана квартира належала колишньому власнику ОСОБА_2 , про що відповідні записи є у державних реєстрах, та за його зобов`язаннями. До цих обтяжень вона жодного відношення не має, наявні арешти та обтяження порушують її права.
		5.           Посилаючись на вищезазначене ОСОБА_1  просила позов задовольнити, усунути їй перешкоди у користуванні квартирою, шляхом зняття арештів та обтяжень з квартири АДРЕСА_1 , реєстраційний номер об`єкта нерухомого майна 2058537223101, які містяться у Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно та Реєстрі прав власності на нерухоме майно, Державному реєстрі іпотек, Єдиному реєстрі заборон відчуження об`єктів нерухомого майна, а саме: реєстраційний номер обтяження 13227952, зареєстрований 09 листопада 2012 року, вчинені державним реєстратором Запорізької філії ДП «Інформаційний центр» Міністерства юстиції України на підставі постанови про арешт майна боржника та оголошення заборони на його відчуження ВП НОМЕР_1 від 09 листопада                2012 року, державний виконавець Кавраська О. С., Орджонікідзевський відділ державної виконавчої служби Запорізького міського управління юстиції, виконавчий лист № 2-209 від 16 червня 2010 року, виданий Жовтневим районним судом м. Запоріжжя.
		Основний зміст та мотиви рішення суду першої інстанції
		6.           Рішенням Орджонікідзевського районного суду м. Запоріжжя від 12 січня 
		2022 року у задоволенні позовних вимог  ОСОБА_1 відмовлено.
		7.           Рішення суду першої інстанції мотивовано тим, що у порядку цивільного судочинства захист майнових прав здійснюється у позовному провадженні, а також у спосіб оскарження рішень, дії або бездіяльності державного виконавця чи іншої посадової особи державної виконавчої служби. У разі, якщо опис та арешт майна проводився державним виконавцем, скарга сторони виконавчого провадження розглядається в порядку, передбаченому розділом VII ЦПК України. Інші особи, які є власниками (володільцями) майна і які вважають, що майно, на яке накладено арешт, належить їм, а не боржникові, можуть звернутися до суду з позовом про визнання права власності на це майно і про зняття з нього арешту, що передбачено Законом України «Про виконавче провадження».
		8.           Враховуючи викладене, районний суд вважав, що позивачкою неправильно обрано спосіб захисту, що є підставою для відмови у задоволенні позову.
		Основний зміст та мотиви постанови суду апеляційної інстанції
		9.           Постановою Запорізького апеляційного суду від 12 грудня 2023 року апеляційну скаргу ОСОБА_1 залишено без задоволення, а рішення Орджонікідзевського районного суду м. Запоріжжя від 12 січня 2022 року - без змін.
		10.        Постанова апеляційного суду мотивована тим, що посилання суду першої інстанції на те, що позивачкою мала бути подана скарга на дії або бездіяльність виконавчої служби не є правильним з огляду на те, що під час виконання судових рішень лише сторони виконавчого провадження мають право оскаржити рішення, дії або бездіяльність органів державної виконавчої служби, їх посадових осіб, виконавців чи приватних виконавців у порядку судового контролю, оскільки виконання судового рішення є завершальною стадією судового розгляду. Позивачка не є стороною виконавчого провадження, принаймні вона не надала таких відомостей, хоча отримала за договором право вимоги від попереднього кредитора. Разом з тим таке посилання суду першої інстанції не впливає на остаточне вирішення справи з огляду на те, що підстави для задоволення позову відсутні.
		11.        Позивачкою не залучені до участі у справі ані боржник, зобов`язання якого були забезпечені арештом, ані особи, які залучені до участі у кримінальній справі як потерпілі від злочину про неправомірне заволодіння їхньою квартирою. Заявляючи вимоги до АТ «Укрсиббанк» та відділу державної виконавчої служби, позивачка не зазначила чим саме цими особами порушуються її права. Натомість до участі в справі не залучені належні відповідачі, які мали матеріальні права на спірну квартиру та чиї права й обов`язки були забезпечені накладеними арештами.
		Узагальнені доводи касаційної скарги
		12.        16 січня 2024 року ОСОБА_1 , від імені якої діє адвокат Першин І. М., звернулася до Верховного Суду з касаційною скаргою, в якій просить скасувати рішення Орджонікідзевського районного суду м. Запоріжжя від 12 січня 
		2022 року та постанову Запорізького апеляційного суду від 12 грудня 2023 року і направити справу на новий розгляд до суду першої інстанції.  
		13.        Підставами касаційного оскарження судових рішень судів першої та апеляційної інстанції заявниця зазначає неправильне застосування судами норм матеріального і порушення норм процесуального права, вказавши, що суди застосували норми права без урахування висновків щодо застосування норм права у подібних правовідносинах, викладених у постановах Великої Палати Верховного Суду від 05 червня 2018 року у справі № 338/180/17, від 04 липня 2018 року у справі № 653/1096/16-ц (пункт 1 частини другої статті 389 ЦПК України), а також вказує, що суди не дослідили зібрані у справі докази та не надали їм належної правової оцінки. Крім того посилається на те, що суд апеляційної інстанції вийшов за межі позовних вимог (пункт 4 частини другої статті 389 ЦПК України).
		14.        Заявниця стверджує, що нею обрано єдиний можливий спосіб захисту порушеного права, а саме подання позову про усунення перешкод у користуванні належним її майном до відповідного органу державної виконавчої служби, яким накладено відповідний арешт в межах виконавчого провадження, та стягувача за цим виконавчим провадженням.
		15.        Заявниця звертає увагу на те, що факт державної реєстрації права власності на спірну квартиру у встановленому законом порядку підтверджено довідкою з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно № 216391895 від 15 липня 2020 року. На момент подання позову та розгляду цієї справи її право на спірну квартиру ніким не оспорювалося. 
		16.        Згідно з доводами касаційної скарги, апеляційний суд вийшов за межі позовних вимог, посилаючись на інформацію, яка не відповідає фактичним обставинам справи (щодо тривалості кримінального провадження), зробив певні висновки щодо ймовірного порушення прав третіх осіб, зазначив про незалучення до участі у справі в якості належних відповідачів потерпілих у кримінальному провадженні, чиї права забезпеченні накладеними арештами. Разом з тим, ухвалою Жовтневого районного суду м. Запоріжжя від 11 вересня 2023 року у справі № 337/824/21 раніше накладенні арешти на спірну квартиру скасовано, про що повідомлено суд апеляційної інстанції під час судового засідання.
		Надходження касаційної скарги до суду касаційної інстанції
		17.        Ухвалою Верховного Суду від 01 лютого 2023 року відкрито касаційне провадження у справі № 335/10609/20.
		18.        Ухвалою Верховного Суду від 06 березня 2024року справу призначено до судового розгляду колегією у складі п`яти суддів у порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи.
		У визначений судом строк відзив на касаційну скаргу не надходив
		Фактичні обставини справи, встановлені судами
		19.        16 березня 2020 року ОСОБА_1 на підставі договору про відступлення прав вимоги за договором іпотеки, посвідченого приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу Прокудіною Л. Д. за № 2302 
		від 29 жовтня 2019 року, набула права власності на квартиру АДРЕСА_1 , що підтверджується інформацією з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно та Реєстру прав власності на нерухоме майно, Державного реєстру іпотек, Єдиного реєстру заборон відчуження об`єктів нерухомого майна № 216391895 від 15 листопада 2020 року.
		20.        На належну ОСОБА_1 квартиру накладено арешти та обтяження, зокрема, реєстраційний номер обтяження 13227952, зареєстрований                       09 листопада 2012 року, реєстратором Запорізька філія ДП «Інформаційний центр» Міністерства юстиції України, на підставі постанови про арешт майна боржника та оголошення заборони на його відчуження ВП НОМЕР_1                               від 09 листопада 2012 року, державний виконавець Кавраська О. С., Орджонікідзевський відділ державної виконавчої служби Запорізького міського управління юстиції, виконавчий лист № 2-209 від 16 червня 2010 року, виданий Жовтневим районним судом м. Запоріжжя. 
		Мотиви, з яких виходить Верховний Суд, та застосовані норми права
		21.        Заслухавши доповідь судді-доповідача, перевіривши доводи касаційної скарги та матеріали справи, колегія суддів дійшла наступних висновків.
		22.        Згідно з пунктами 1, 4 частини другої статті 389 ЦПК України підставами касаційного оскарження судових рішень, зазначених у пункті 1частини першої цієї статті, є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права, якщо суд апеляційної інстанції в оскаржуваному судовому рішенні застосував норму права без урахування висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного у постанові Верховного Суду, крім випадку наявності постанови Верховного Суду про відступлення від такого висновку; якщо судове рішення оскаржується з підстав, передбачених частинами першою, третьою 
		статті 411 цього Кодексу.
		23.        Відповідно до частини першої статті 400 ЦПК України, переглядаючи у касаційному порядку судові рішення, суд касаційної інстанції в межах доводів та вимог касаційної скарги, які стали підставою для відкриття касаційного провадження, перевіряє правильність застосування судом першої або апеляційної інстанції норм матеріального чи процесуального права і не може встановлювати або (та) вважати доведеними обставини, що не були встановлені в рішенні чи відкинуті ним, вирішувати питання про достовірність або недостовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими.
		24.        Відповідно до частин першої, другої та п`ятої статті 263 ЦПК України судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим.
		25.        Відповідно до статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод від 04 листопада 1950 року кожен має право на справедливий і публічний розгляд його справи упродовж розумного строку незалежним і безстороннім судом, встановленим законом, який вирішить спір щодо його прав та обов`язків цивільного характеру.
		26.        Згідно зі статтею 13 Конвенції кожен, чиї права та свободи, визнані в цій Конвенції, було порушено, має право на ефективний засіб правового захисту в національному органі, навіть якщо таке порушення було вчинене особами, які здійснювали свої офіційні повноваження.
		27.        Відповідно до статті 55 Конституції України права і свободи людини і громадянина захищаються судом.
		28.        Відповідно до частини першої статті 2 ЦПК України завданням цивільного судочинства є справедливий, неупереджений та своєчасний розгляд і вирішення цивільних справ з метою ефективного захисту порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб, інтересів держави.
		29.        Частиною першою статті 4 ЦПК України визначено, що кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи законних інтересів.
		30.        Частиною першою статті 15 ЦК України передбачено, що кожна особа має право на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання.
		31.        Згідно з частинами першою, другою статті 5 ЦПК України, здійснюючи правосуддя, суд захищає права, свободи та інтереси фізичних осіб, права та інтереси юридичних осіб, державні та суспільні інтереси у спосіб, визначений законом або договором. У випадку, якщо закон або договір не визначають ефективного способу захисту порушеного, невизнаного або оспореного права, свободи чи інтересу особи, яка звернулася до суду, суд відповідно до викладеної в позові вимоги такої особи може визначити у своєму рішенні такий спосіб захисту, який не суперечить закону.
		32.        У постанові від 05 червня 2018 року у справі № 338/180/17 (провадження № 14-144цс18) Велика Палата Верховного Суду зробила висновки про те, що застосування конкретного способу захисту цивільного права залежить як від змісту права чи інтересу, за захистом якого звернулася особа, так і від характеру його порушення, невизнання або оспорення. Такі право чи інтерес мають бути захищені судом у спосіб, який є ефективним, тобто таким, що відповідає змісту відповідного права чи інтересу, характеру його порушення, невизнання або оспорення та спричиненим цими діяннями наслідкам.
		33.        Стаття 41 Конституції України встановлює, що кожен має право володіти, користуватися і розпоряджатися своєю власністю, результатами своєї інтелектуальної, творчої діяльності. Право приватної власності набувається в порядку, визначеному законом. Ніхто не може бути протиправно позбавлений права власності. Право приватної власності є непорушним.
		34.        Згідно з частиною першою статті 316 ЦК України правом власності є право особи на річ (майно), яке вона здійснює відповідно до закону за своєю волею, незалежно від волі інших осіб.
		35.        Власникові належать права володіння, користування та розпоряджання своїм майном (частина перша статті 317 ЦК України).
		36.        Частиною першою статті 319 ЦК України передбачено, що власник володіє, користується, розпоряджається своїм майном на власний розсуд.
		37.        Відповідно до частин першої, другої статті 321 ЦК України право власності є непорушним. Ніхто не може бути протиправно позбавлений цього права чи обмежений у його здійсненні. Особа може бути позбавлена права власності або обмежена у його здійсненні лише у випадках і в порядку, встановлених законом.
		38.        Статтею 386 ЦК України встановлено, що держава забезпечує рівний захист прав усіх суб`єктів права власності. Власник, який має підстави передбачати можливість порушення свого права власності іншою особою, може звернутися до суду з вимогою про заборону вчинення нею дій, які можуть порушити його право, або з вимогою про вчинення певних дій для запобігання такому порушенню.
		39.        Згідно зі статтею 391 ЦК України власник майна має право вимагати усунення перешкод у здійсненні ним права користування та розпоряджання своїм майном.
		40.        Спори про право цивільне, пов`язані з належністю майна, на яке накладено арешт, відповідно до статті 19 ЦПК України розглядаються в порядку цивільного судочинства у позовному провадженні, якщо однією зі сторін відповідного спору є фізична особа, крім випадків, коли розгляд таких справ відбувається за правилами іншого судочинства.
		41.        У частині першій статті 59 Закону України «Про виконавче провадження» передбачено, що особа, яка вважає, що майно, на яке накладено арешт, належить їй, а не боржникові, може звернутися до суду з позовом про визнання права власності на це майно і про зняття з нього арешту.
		42.        У постанові Великої Палати Верховного Суду від 26 листопада 2019 року у справі № 905/386/18 (провадження № 12-85гс19) зазначено, що відповідачем у справах за позовами про звільнення з-під арешту майна є боржник або особа, в інтересах якої накладено арешт на майно у виконавчих провадженнях, оскільки задоволення такого позову може безпосередньо вплинути на права та законні інтереси сторін спірних відносин щодо такого майна. Орган державної виконавчої служби у відповідних випадках може залучатися судом до участі у справах як третя особа, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору.
		43.        Таким чином, позов про зняття арешту з майна може бути пред`явлений власником, а також особою, яка володіє на підставі закону чи договору або іншій законній підставі майном, що не належить боржнику (речове право на чуже майно). Відповідачами у справі є боржник, особа, в інтересах якої накладено арешт на майно, а в окремих випадках - особа, якій передано майно, якщо воно було реалізоване. Як третю особу, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору, має бути залучено відповідний орган державної виконавчої служби, а також відповідний орган доходів і зборів (орган фіскальної служби), банк та іншу фінансову установу, які у випадках, передбачених законом, виконують судові рішення.
		44.        Подібні висновки щодо застосування норм права викладено у постанові Великої Палати Верховного Суду від 11 грудня 2019 року (провадження № 11-680апп19) та у постановах Верховного Суду від 06 грудня 2021 року у справі № 554/5912/19-ц (провадження № 61-12594св21), від 08 грудня 2022 року у справі № 331/1383/20 (провадження № 61-7109св22).
		45.        Звертаючись до суду з цим позовом, ОСОБА_1 підставою для звернення до суду за захистом своїх порушених прав вказувала на те, що з 
		16 березня 2020 року вона є власником квартири АДРЕСА_1 , що підтверджується інформацією з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно та Реєстру прав власності на нерухоме майно, Державного реєстру іпотек, Єдиного реєстру заборон відчуження об`єктів нерухомого майна № 216391895 від 15 липня 2020 року. Проте, 17 липня 2020 року їй стало відомо про те, що на належну їй квартиру накладено арешти та обтяження, зокрема зареєстрований 09 листопада               2012 року реєстратором Запорізька філія державного підприємства «Інформаційний центр» Міністерства юстиції України, на підставі постанови про арешт майна боржника та оголошення заборони на його відчуження у                               ВП НОМЕР_1, у межах примусового виконання виконавчого листа № 2-209 
		від 16 червня 2010 року, виданого Жовтневим районним судом м. Запоріжжя.
		46.        Заявниця вказувала, що арешт накладено, коли вищевказана квартира належала колишньому власнику ОСОБА_2 , за його зобов`язаннями.
		47.        У постановах Великої Палати Верховного Суду від 17 квітня 2018 року у справі № 523/9076/16-ц, від 21 листопада 2018 року у справі № 127/93/17-ц, 
		від 12 грудня 2018 року у справі № 570/3439/16-ц, від 12 грудня 2018 року 
		у справі № 372/51/16-ц, від 01 квітня 2020 року у справі № 520/13067/17, 
		від 30 січня 2019 року у справі № 552/6381/17, постанові Верховного Суду 
		від 19 січня 2021 року у справі № 227/5540/18 сформульовано висновок про те, що визначення відповідачів, предмета та підстав спору є правом позивача. Разом з тим установлення належності відповідачів й обґрунтованості позову є обов`язком суду, який виконується під час розгляду справи. Встановивши, що позов пред`явлений до неналежного відповідача та відсутні визначені процесуальним законом підстави для заміни неналежного відповідача належним, суд відмовляє у позові до такого відповідача.
		48.        За правилами доказування, визначеними статтями 12, 81 ЦПК України, кожна сторона зобов`язана довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом. Докази подаються сторонами та іншими особами, які беруть участь у справі. Доказування не може ґрунтуватися на припущеннях.
		49.        У відповідності до статті 89 ЦПК України суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності. Суд надає оцінку як зібраним у справі доказам в цілому, так і кожному доказу (групі однотипних доказів), який міститься у справі, мотивує відхилення або врахування кожного доказу (групи доказів).
		50.        Ухвалюючи рішення про відмову у задоволенні позовних вимог, суд першої інстанції, з висновками якого частково погодився й суд апеляційної інстанції, враховуючи вказані норми матеріального права, загалом дійшов обґрунтованого висновку, що позовні вимоги, за встановлених у цій справі обстави, не підлягають до задоволення, оскільки позивачка не довела порушення її прав відповідачами  АТ «УкрСиббанк» та Вознесенівським відділом державної виконавчої служби у м. Запоріжжі Південно-Східного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Дніпро).
		51.        У поданому відзиві на позов Вознесенівський відділ державної виконавчої служби у м. Запоріжжі Південно-Східного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Дніпро) посилався на те, що виконавчий лист у виконавчому провадженні № НОМЕР_1 на підставі пункту 7 частини першої статті 47 Закону України «Про виконавче провадження», що діяв на момент повернення виконавчого провадження, було повернуто стягувачу без виконання, сума боргу за вказаним виконавчим листом не стягнута. Вказаний виконавчий лист неодноразово повторно надсилався для виконання, заборгованість на користь стягувача не сплачена.
		52.        Окрім зазначеного, у поданому відзиві на апеляційну скаргу 
		АТ «УкрСиббанк» посилалося на те, що Жовтневим районним судом                          м. Запоріжжя 16 червня 2010 року видано виконавчий лист у справі № 2-209 про стягнення з ОСОБА_2 заборгованості за договором про надання споживчого кредиту № 11348278000 від 21 травня 2008 року у розмірі                           479 999, 16 грн. На підставі договору купівлі-продажу прав вимоги за кредитним договором від 08 грудня 2011 року права вимоги за кредитним договором                    № 11348278000 від 21 травня 2008 року перейшли від первісного кредитора              АТ «УкрСиббанк» до нового кредитора ПАТ «Дельта Банк». 
		53.        АТ «УкрСиббанк» наголошувало на тому, що після укладення договору купівлі-продажу прав вимоги за кредитом від 08 грудня 2011 року                                АТ «УкрСиббанк» не є стороною правовідносин з позивачем, відповідно і належним відповідачем у цій справі. 
		54.        Позивачкою не надано доказів на підтвердження виконання судового рішення, при примусовому виконанні якого накладено арешт на спірну квартиру. 
		55.        Водночас у цій справі позивачка не заявляла вимог до останнього кредитора.
		56.        З урахуванням викладеного, слід погодитися з судами попередніх інстанцій про відмову у задоволенні позовних вимог, оскільки позивачка не довела відсутності заборгованості за кредитними зобов`язаннями 
		і виконання судового рішення у справі № 2-209, не заявила вимоги до кредитора, на користь якого накладено арешт на спірну квартиру (останній відомий кредитор - ПАТ «Дельта Банк»), а також боржника ОСОБА_2 . 
		57.        Висновки Великої Палати Верховного Суду, на які послалася заявниця у касаційній скарзі, не входять у суперечність з висновками апеляційного суду. Доводи про вихід апеляційного суду за межі позовних вимог є безпідставними, оскільки встановлення належності відповідачів й обґрунтованості позову є обов`язком суду, який виконується під час розгляду справи.
		58.        Доводи касаційної скарги висновків судів першої та апеляційної інстанцій не спростовують, на правильність висновків судів попередніх інстанцій про відмову у задоволенні позовних вимог не впливають.
		59.        Частиною першою статті 410 ЦПК України визначено, що суд касаційної інстанції залишає касаційну скаргу без задоволення, а судові рішення - без змін, якщо визнає, що рішення ухвалено з додержанням норм матеріального і процесуального права.
		Керуючись статтями 400, 402, 410, 416 ЦПК України, Верховний Суд у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду
		ПОСТАНОВИВ:
		1.           Касаційну скаргу  ОСОБА_1 , від імені якої діє адвокат Першин Ігор Миколайович, залишити без задоволення.
		2.           Рішення Орджонікідзевського районного суду м. Запоріжжя від 12 січня 2022 року та постанову Запорізького апеляційного суду від 12 грудня 2023 року залишити без змін.
		Постанова суду касаційної інстанції набирає законної сили з моменту її прийняття, є остаточною і оскарженню не підлягає.
		Головуючий                  Є. В. Синельников  Судді        І. Ю. Гулейков          О. М. Осіян           Н. Ю. Сакара           В. В. Шипович

</body>
</html>

Логін:
Для помилки:

Пароль:
Для помилки:

Ваше ім'я:
Для помилки:

Ваш e-mail:
Для помилки:

Повідомлення:
Для помилки:

Введіть в поле результат арифметичного виразу:
Для помилки:

Зачекайте, будь ласка...