Єдиний державний реєстр судових рішень

Доступ до Реєстру здійснюється в тестовому (обмеженому) режимі. Для запобігання загрозам життю і здоров'ю суддів та учасників судового процесу, а також у разі виявлення ознак кіберзагрози, доступ до Реєстру або окремих рішень у ньому може бути обмежено.

Ласкаво просимо, !

Категорія справи № 488/470/17 : Кримінальні справи (до 01.01.2019); Злочини проти виборчих, трудових та інших особистих прав і свобод людини і громадянина.
Надіслано для оприлюднення: не визначено. Зареєстровано: 19.03.2024. Забезпечено надання загального доступу: 19.03.2024.
Дата набрання законної сили: 13.03.2024
Номер судового провадження: 51-7534км23
Номер кримінального провадження в ЄРДР: 42014150020000052

<!DOCTYPE HTML PUBLIC "-//W3C//DTD HTML 4.01 Transitional//DE" "http://www.w3.org/TR/html4/loose.dtd">
<html>
	<head>
		<meta http-equiv="content-type" content="text/html; charset=utf-8" />
		<meta name="generator" content="Rtf2Html Converter" />
		<title>
			Єдиний державний реєстр судових рішень
		</title>
	</head>
	<body>
		 
		 
		 
		ПОСТАНОВА
		ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
		13 березня 2024 року
		м. Київ
		справа № 488/470/17
		провадження № 51-7534 км 23
		Верховний Суд колегією суддів Третьої судової палати Касаційного кримінального суду у складі:
		головуючого                                                ОСОБА_1 ,
		суддів                                                            ОСОБА_2 , ОСОБА_3 ,
		за участю:
		секретаря судового засідання              ОСОБА_4 ,
		прокурора                                                    ОСОБА_5 ,
		потерпілої                                                    ОСОБА_6 ,
		розглянув у відкритому судовому засіданні касаційну скаргу засудженого ОСОБА_7 на вирок Корабельного районного суду м. Миколаєва від 06 квітня 2023 року та ухвалу Миколаївського апеляційного суду від 05 жовтня 2023 року у кримінальному провадженні, дані про яке внесені до ЄРДР за № 42014150020000052 за обвинуваченням
		ОСОБА_7 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , громадянина України, уродженця та жителя АДРЕСА_1 ,
		у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 171 Кримінального кодексу України (далі - КК).
		Короткий зміст судових рішень і встановлені судами першої та апеляційної інстанцій обставини
		Вироком Корабельного районного суду м. Миколаєва від 06 квітня 2023 року ОСОБА_7 засуджено за ч. 1 ст. 171 КК до покарання у виді штрафу в розмірі 50 неоподатковуваних мінімумів доходів громадян, що становить 850 грн.
		На підставі п. 2 ч. 1 ст. 49, ч. 5 ст. 74 КК звільнено ОСОБА_7 від відбування покарання у зв`язку із закінченням строків давності.
		Вказаним вироком також вирішено питання щодо судових витрат та долі речових доказів.
		Відповідно до вироку ОСОБА_7 визнано винуватим та засуджено за те, що він 25 травня 2014 року, перебуваючи на виборчій дільниці № 480800, розташованої у приміщенні загальноосвітньої школи № 48, що на вул. Попеля, 164-А у м. Миколаєві, перешкоджав здійсненню журналістом ОСОБА_6 законної професійної діяльності.
		Так, журналіст ОСОБА_6 , як кореспондент інформаційного агентства «Корабелов.info», за редакційним завданням головного редактора прибула до вказаної виборчої дільниці, зареєструвалась як журналіст, про що було повідомлено всім членам виборчої комісії та спостерігачам, та за допомогою фотоапарата «Canon Рс1680» почала проводити відеозйомку та фіксувати перебіг виборчого процесу.
		Того ж дня, приблизно о 20:30, під час здійснення журналістом ОСОБА_6 відеозапису підрахунку кількості голосів виборців, член виборчої комісії ОСОБА_7 , діючи умисно, бажаючи перешкодити професійній діяльності журналіста, зажадав від ОСОБА_6 припинити відеозйомку, попередивши про можливе пошкодження камери. Після чого, помітивши, що ОСОБА_6 продовжує проводити відеозйомку, ОСОБА_7 встав та вдарив своїм плечем по руці потерпілу, у якій вона утримувала фотоапарат. Не припиняючи свої протиправні дії, ОСОБА_7 вступив з журналістом ОСОБА_6 у словесну суперечку та почав рукою затуляти об`єктив камери. Надалі, не реагуючи на прохання інших членів виборчої комісії припинити свої дії, повернувшись до журналіста спиною, продовжив перешкоджати останній у проведені фіксації виборчого процесу. На спробу ОСОБА_6 обійти його, ОСОБА_7 нахилився та схопив шкільну лавку, якою вдарив ОСОБА_6 по ногах, завдавши їй фізичного болю. Продовжуючи словесну суперечку з журналістом, намагаючись пошкодити фотоапарат, розвертаючись, повторно завдав удару плечем по фотоапарату, чим вперто, умисно перешкоджав професійній діяльності журналіста ОСОБА_6 .
		Ухвалою Миколаївського апеляційного суду від 05 жовтня 2023 року апеляційну скаргу обвинуваченого ОСОБА_7 залишено без задоволення, а вирок Корабельного районного суду м. Миколаєва від 06 квітня 2023 року - без змін.
		Вимоги, викладені в касаційній скарзі, та узагальнені доводи особи, яка її подала
		У касаційній скарзі засуджений ОСОБА_7 , посилаючись на істотні порушення вимог кримінального процесуального закону, ставить питання про перевірку вироку місцевого суду та ухвали апеляційного суду у касаційному порядку.
		Обґрунтовуючи свої вимоги, вказує, що місцевим судом безпідставно визнано як доказ його винуватості відеозапис, наданий потерпілою ОСОБА_6 , а мотивування суду в цій частині суперечить судовій практиці Верховного Суду. Наголошує, що цей відеозапис не є оригіналом, оскільки оригінал був знищений самою потерпілою, сам відеозапис наданий не на флеш-накопичувачу, а на компакт-дисках, та має ознаки монтування, що підтверджується висновками експертиз, проведених за його клопотаннями. Крім того, зазначає, що запис на компакт-диски здійснювався неуповноваженою особою та без свідків, а матеріали кримінального провадження не місять протоколу про виготовлення відповідної копії відеозапису. Таким чином, стверджує, що зміст відеозапису викликає обґрунтовані сумніви щодо його достовірності, а події, які відображені на відеозаписі, не підтверджені жодним зі свідків, допитаних під час судового розгляду. Також звертає увагу, що прокурором ОСОБА_8 та слідчим ОСОБА_9 було умисно знищено відеозапис до протоколу слідчого експерименту, проведеного на території школи, де була виборча дільниця, оскільки на цьому відеозаписі зафіксовано провокаційні дії потерпілої. Однак, цим обставинам суд першої інстанції належної оцінки не надав, при цьому відмовив у задоволенні його клопотання про виклик для допиту прокурора та слідчого, а також відмовив у дослідженні диску з відеозаписом цього ж слідчого експерименту, який він надавав суду. Крім того, судом першої інстанції безпідставно відмовлено у задоволенні його клопотання про виклик для допиту як свідка редактора інтернет видання «Преступности.Нет», який також міг підтвердити провокативні дії з боку потерпілої. Стверджує, що у мотивувальній частині вироку судом не достовірно викладено показання свідків, які суд трактував виключно на підтвердження обвинувачення. Таким чином вважає, що судом було викликано та допитано виключно свідків сторони обвинувачення, показанням яких надано неправильну оцінку, та у порушення положень статей 94-96 Кримінального процесуального кодексу України (далі - КПК) не допитано свідків сторони захисту, чим допущено упередженість під час судового розгляду. До того ж вважає, що формулювання обвинувачення, викладене у вироку суду, є фактично дублюванням обвинувального акта.
		Перевіряючи вирок суду в апеляційному порядку, апеляційний суд на вказані обставини уваги не звернув, та в ухвалі не надав відповіді на доводи його апеляційної скарги, фактично продублювавши висновки суду першої інстанції, чим порушив вимоги ст. 419 КПК.
		Представник потерпілої ОСОБА_6 - адвокат ОСОБА_10 у своїй заяві заперечував щодо задоволення касаційної скарги засудженого, просив вирок та ухвалу залишити без зміни.
		Від інших учасників судового провадження заперечень на касаційну скаргу засудженого не надходило.
		Позиції учасників судового провадження
		У судовому засіданні прокурор ОСОБА_5 та потерпіла ОСОБА_6 заперечували щодо задоволення касаційної скарги засудженого, просили оскаржувані судові рішення залишити без зміни.
		Інші учасники були належним чином повідомлені про дату, час і місце касаційного розгляду, у судове засідання не з`явилися, клопотань про відкладення касаційного розгляду до Суду не надходило.
		Мотиви Суду
		Заслухавши доповідь судді, думку учасників касаційного розгляду, перевіривши матеріали кримінального провадження та обговоривши доводи касаційної скарги, колегія суддів дійшла таких висновків.
		Відповідно до ч. 1 ст. 433 КПК суд касаційної інстанції перевіряє правильність застосування судами першої та апеляційної інстанцій норм матеріального та процесуального права, правової оцінки обставин і не має права досліджувати докази, встановлювати та визнавати доведеними обставини, що не були встановлені в оскарженому судовому рішенні, вирішувати питання про достовірність того чи іншого доказу.
		Як визначено до ч. 2 ст. 433 КПК, суд касаційної інстанції переглядає судові рішення судів першої та апеляційної інстанцій у межах касаційної скарги.
		У касаційній скарзі засуджений просить скасувати вирок, стверджуючи, що місцевий суд упереджено розглянув кримінальне провадження та фактично переписав обвинувальний акт.
		Крім того, засуджений зазначає про незаконність ухвали апеляційного суду і вважає, що таке рішення не відповідає вимогам процесуального закону.
		Зокрема, засуджений вказує про те, що перевіряючи доводи його апеляційної скарги, апеляційний суд в ухвалі не надав на них відповідей, не зазначив, чому вважає такі доводи необґрунтованими, при цьому свого рішення належним чином не вмотивував та не навів переконливих аргументів на підтвердження своїх висновків, що свідчить про істотне порушення вимог кримінального процесуального закону.
		Наведені доводи засудженого колегія суддів вважає слушними та такими, які знайшли своє підтвердження під час касаційного розгляду.
		Згідно зі ст. 2 КПК завданнями кримінального провадження є захист особи, суспільства та держави від кримінальних правопорушень, охорона прав, свобод та законних інтересів учасників кримінального провадження, а також забезпечення швидкого, повного та неупередженого розслідування і судового розгляду з тим, щоб кожний, хто вчинив кримінальне правопорушення, був притягнутий до відповідальності в міру своєї вини, жоден невинуватий не був обвинувачений або засуджений, жодна особа не була піддана необґрунтованому процесуальному примусу і щоб до кожного учасника кримінального провадження була застосована належна правова процедура.
		Положення ст. 17 КПК регламентують, що ніхто не зобов`язаний доводити свою невинуватість у вчиненні кримінального правопорушення і має бути виправданим, якщо сторона обвинувачення не доведе винуватість особи.
		Крім того, ст. 62 Конституції України закріплено принцип, що обвинувачення не може ґрунтуватися на доказах, отриманих незаконним шляхом, а також на припущеннях. Усі сумніви щодо доведеності вини особи тлумачаться на її користь.
		Відповідно до ст. 22 КПК кримінальне провадження здійснюється на основі змагальності, що передбачає самостійне обстоювання стороною обвинувачення і стороною захисту їхніх правових позицій, прав, свобод і законних інтересів засобами, передбаченими цим Кодексом. Сторони кримінального провадження мають рівні права на збирання та подання до суду речей, документів, інших доказів, клопотань, скарг, а також на реалізацію інших процесуальних прав, передбачених цим Кодексом.
		Стаття 94 КПК передбачає, що суд за своїм внутрішнім переконанням, яке ґрунтується на всебічному, повному й неупередженому дослідженні всіх обставин кримінального провадження, керуючись законом, оцінює кожний доказ з точки зору належності, допустимості, достовірності, а сукупність зібраних доказів - з точки зору достатності та взаємозв`язку для прийняття відповідного процесуального рішення. Жоден доказ не має наперед встановленої сили.
		Тобто, внутрішнє переконання суду при оцінці доказів повинне ґрунтуватись на об`єктивному розгляді всіх обставин кримінального провадження в їх сукупності. При цьому не повинна мати місце наперед визначена упередженість при оцінці доказів, впевненість у винності особи, діям якої дається оцінка, безпідставне, необґрунтоване відкидання доказів, які свідчать про невинуватість особи.
		При цьому обвинувальний вирок може бути постановлений судом лише в тому випадку, коли вина обвинуваченої особи доведена поза розумним сумнівом.
		Стандарт доведення винуватості поза розумним сумнівом означає, що сукупність обставин, встановлена під час судового розгляду, виключає будь-яке інше розуміння пояснення події, яка є предметом судового розгляду, крім того, що інкримінований злочин був учинений і обвинувачений є винним у вчиненні цього злочину.
		Тобто, дотримуючись засад змагальності та виконуючи свій професійний обов`язок, передбачений ст. 92 КПК, сторона обвинувачення має довести перед судом за допомогою належних, допустимих та достовірних доказів, що існує єдина версія винуватості особи у вчиненні кримінального правопорушення, щодо якого їй пред`явлено обвинувачення.
		Обґрунтовуючи незаконність вироку місцевого суду, засуджений у апеляційній скарзі вказував, що наданий потерпілою ОСОБА_6 відеозапис не є оригіналом, має ознаки монтування, запис на компакт-диски здійснювався неуповноваженою особою та без свідків, та без відповідного протоколу, зазначав про умисне пошкодження диску з записом проведення слідчого експерименту, безпідставну відмову у дослідженні наданого ним запису слідчого експерименту, виклик для допиту лише свідків обвинувачення, при цьому спотворення у вироку їхніх дійсних показань.
		Так, судове рішення є актом реалізації судової влади. Якість судового рішення - це один із основних критеріїв ефективності правосуддя. Судове рішення високої якості - це рішення, яке досягає правильного результату - наскільки це дозволяють надані судді матеріали - у справедливий, швидкий, зрозумілий та недвозначний спосіб. Оцінка якості кожного рішення повинна здійснюватися тільки через використання права оскарження, установленого законом.
		Ухвала апеляційного суду - це рішення вищого суду стосовно законності й обґрунтованості вироку, ухвали, що перевіряються в апеляційному порядку. Вона повинна відповідати тим же вимогам, що і вирок суду першої інстанції, тобто бути законною, обґрунтованою і вмотивованою.
		Відповідно до вимог ст. 370 КПК законним є рішення, ухвалене компетентним судом згідно з нормами матеріального права з дотриманням вимог щодо кримінального провадження, передбачених цим Кодексом. Обґрунтованим є рішення, ухвалене судом на підставі об`єктивно з`ясованих обставин, які підтверджені доказами, дослідженими під час судового розгляду та оціненими судом відповідно до статті 94 цього Кодексу. Вмотивованим є рішення, в якому наведені належні і достатні мотиви та підстави його ухвалення.
		Тобто, законність ухвали апеляційного суду - це його сувора відповідність приписам матеріального та процесуального права. Законною може бути лише та ухвала суду апеляційної інстанції, яка постановлена при неухильному дотриманні процесуального закону на всіх стадіях кримінального процесу.
		Суд апеляційної інстанції має перевірити рішення суду першої інстанції з точки зору його законності й обґрунтованості, що передбачає оцінку його відповідності нормам матеріального та процесуального права, фактичним обставинам справи, а також дослідженим у судовому засіданні доказам.
		Положеннями ч. 2 ст. 418, ст. 419 КПК встановлено, що судові рішення суду апеляційної інстанції ухвалюються в порядку, передбаченому статтями 368-380 цього Кодексу. Ухвала суду апеляційної інстанції, окрім іншого, має містити короткий зміст доводів особи, яка подала апеляційну скаргу, а при залишенні апеляційної скарги без задоволення - підстави, з яких апеляційну скаргу визнано необґрунтованою, а також викладаються докази, що спростовують її доводи.
		Недотримання наведених положень є істотним порушенням вимог кримінального процесуального закону, яке тягне за собою скасування судового рішення.
		На переконання колегії суддів, під час розгляду кримінального провадження стосовно ОСОБА_7 в апеляційному порядку апеляційний суд вказаних вимог закону не дотримався.
		Постановляючи рішення за результатами судового розгляду в порядку апеляційної процедури у цьому кримінальному провадженні, суд апеляційної інстанції вказав на правильність висновків місцевого суду та відсутність порушень під час розгляду кримінального провадження в суді першої інстанції.
		Як визначено абзацами п`ятим та шостим п. 2 ч. 1 ст. 419 КПК у мотивувальній частині ухвали апеляційного суду має бути зазначено встановлені судом апеляційної інстанції обставини з посиланням на докази, а також мотиви визнання окремих доказів недопустимими чи неналежними, мотиви, з яких суд апеляційної інстанції виходив при постановленні ухвали, і положення закону, яким він керувався.
		Крім того, відповідно до ч. 2 ст. 419 КПК при залишенні апеляційної скарги без задоволення в ухвалі суду апеляційної інстанції мають бути зазначені підстави, з яких апеляційну скаргу визнано необґрунтованою.
		Зі змісту ухвали апеляційного суду вбачається, що, залишаючи без задоволення апеляційну скаргу засудженого, суд апеляційної інстанції вказані у ній доводи належним чином не перевірив та не спростував.
		Під час судового розгляду засуджений ОСОБА_7 стверджував, що прокурором ОСОБА_8 та слідчим ОСОБА_9 було умисно знищено відеозапис до протоколу слідчого експерименту, проведеного на території школи, де була виборча дільниця, оскільки на цьому відеозаписі зафіксовано провокаційні дії потерпілої.
		При цьому ОСОБА_7 клопотав перед судом про дослідження наявного у нього такого запису слідчого експерименту, оскільки ще на стадії досудового розслідування від прокурора він отримав його копію.
		Як зазначив у вироку суд першої інстанції, перегляд додатку до протоколу слідчого експерименту від 31 жовтня 2016 року - відеозапису на компакт-диску, не було можливим з обставин, які не залежали від суду, у зв`язку з пошкодженням електронного носія, на який сторона обвинувачення не посилалась, як на електронний документ щодо доведення висунутого обвинувачення. З цих підстав місцевий суд дійшов висновку про відсутність підстав для задоволення клопотання засудженого щодо виклику для допиту слідчого та прокурора з метою з`ясування обставин пошкодження компакт-диску з відеозаписом.
		Водночас, як убачається зі змісту вироку, місцевий суд відмовив у задоволенні клопотання засудженого про дослідження наявної у нього копії відеозапису слідчого експерименту, пославшись на те, що такий відеозапис не може собою замінити додаток до протоколу, та у зв`язку з відсутністю відомостей про походження такого запису.
		Не погодившись з наведеними висновками місцевого суду, засуджений про вказані обставини також указував у своїй апеляційній скарзі.
		Зокрема, засуджений зауважував, що наведеним обставинам суд першої інстанції належної оцінки не надав, при цьому безпідставно відмовив у задоволенні його клопотання про виклик для допиту прокурора та слідчої, а також відмовив у дослідженні диску з відеозаписом цього ж слідчого експерименту, який він надавав суду.
		Переглядаючи зазначений вирок в апеляційному порядку, апеляційний суд у своїй ухвалі дійшов аналогічних висновків, фактично переписав висновки суду першої інстанції, однак не зробив свого аналізу з огляду на наявні письмові докази та доводи апеляційної скарги.
		При цьому, апеляційним судом не враховано, що відповідно до ч. 1 ст. 22 КПК кримінальне провадження здійснюється на основі змагальності, що передбачає самостійне обстоювання стороною обвинувачення і стороною захисту їхніх правових позицій, прав, свобод і законних інтересів засобами, передбаченими цим Кодексом.
		Згідно з ч. 2 ст. 22 КПК сторони кримінального провадження мають рівні права на збирання та подання до суду речей, документів, інших доказів, клопотань, скарг, а також на реалізацію інших процесуальних прав, передбачених цим Кодексом.
		Крім того, ч. 1 ст. 93 КПК передбачено, що збирання доказів здійснюється сторонами кримінального провадження, потерпілим, представником юридичної особи, щодо якої здійснюється провадження, у порядку, передбаченому цим Кодексом.
		Як визначено ч. 3 ст. 93 КПК сторона захисту, потерпілий, представник юридичної особи, щодо якої здійснюється провадження, здійснює збирання доказів шляхом витребування та отримання від органів державної влади, органів місцевого самоврядування, підприємств, установ, організацій, службових та фізичних осіб речей, копій документів, відомостей, висновків експертів, висновків ревізій, актів перевірок; ініціювання проведення слідчих (розшукових) дій, негласних слідчих (розшукових) дій та інших процесуальних дій, а також шляхом здійснення інших дій, які здатні забезпечити подання суду належних і допустимих доказів.
		Положеннями ч. 2 ст. 240 КПК передбачено, що під час проведення слідчого експерименту можуть проводитися вимірювання, фотографування, звуко- чи відеозапис, складатися плани і схеми, виготовлятися графічні зображення, відбитки та зліпки, які додаються до протоколу.
		За таких умов доказом виступає не лише протокол проведення слідчої дії, а і додаток до нього, на якому більш детально можуть бути зафіксовані обставини проведення такої слідчої дії. Проведення повної фіксації слідчої дії є додатковою гарантією того, що у подальшому, як сторона обвинувачення, так і сторона захисту, матимуть змогу розраховувати на можливість обстоювати свої позиції щодо достовірності зафіксованих у протоколі відомостей, що напряму впливає на належність та допустимість протоколу слідчої дії як доказу.
		Як зазначив суд у мотивувальній частині свого вироку, протокол слідчого експерименту від 31 жовтня 2016 року проведений за участю ОСОБА_6 та ОСОБА_7 , та містить опис подій 25 травня 2014 року зі слів указаних осіб.
		Відповідно до змісту вказаного протоколу, фіксація слідчого експерименту проводилася шляхом проведення відеозйомки за допомогою фотокамери «Cannon PowerShot SX40 HS» та фотозйомки за допомогою телефону «Prestigio 4055».
		Крім того, як убачається з матеріалів кримінального провадження, на підтвердження винуватості ОСОБА_7 у вчиненні інкримінованих йому дій, прокурором у судовому засіданні разом з самим протоколом слідчого експерименту від 31 жовтня 2016 року надано також і додаток до цього протоколу - компакт-диск із записом проведення слідчої дії (т. 1, а. п. 70).
		Разом з тим, під час судового розгляду встановлено, що диск із записом проведення слідчого експерименту є пошкодженим, а тому його перегляд для відтворення обставин проведення слідчого експерименту є неможливим.
		Засуджений ОСОБА_7 неодноразово наголошував, що під час проведення слідчого експерименту було встановлено відомості щодо його невинуватості, та щодо поведінки потерпілої ОСОБА_6 , яка мала провокативний характер, та у нього є копія запису слідчого експерименту, яку йому надав прокурор ОСОБА_8 , який також брав участь під час проведення такої слідчої дії.
		За таких обставин, колегія суддів уважає передчасними висновки місцевого суду, з якими погодився і суд апеляційної інстанції, про невідоме джерело походження запису, який ОСОБА_7 просив дослідити під час судового розгляду.
		Крім того, як указував засуджений в апеляційній скарзі, судовий розгляд був упередженим та з обвинувальним ухилом, суд перебрав на себе функцію обвинувачення, оскільки під час судового розгляду допитані лише свідки сторони обвинувачення, а у задоволенні клопотань про виклик свідків сторони захисту безпідставно відмовлено, так само як і досліджувалися докази надані лише прокурором, та не досліджувалися докази, заявлені стороною захисту.
		Зокрема, засуджений наголошував, що відповідно до звукозапису судових засідань безпосередні свідки події у судовому засіданні повідомляли про події, які суперечать позиції обвинувачення, однак суд першої інстанції у мотивувальній частині вироку виклав їхні показання не достовірно.
		Однак, ухвала апеляційного суду не містить вмотивованої відповіді на такі доводи засудженого, а зазначена версія сторони захисту фактично залишилася без процесуального реагування апеляційного суду.
		За таких обставин доводи засудженого в цій частині залишились без належної перевірки та вичерпної відповіді, а з ухвали апеляційного суду не вбачається ґрунтовних висновків на спростування таких доводів апеляційної скарги, а лише констатовано про обґрунтованість висновків місцевого суду. 
		Таким чином, не навівши належного і вмотивованого обґрунтування своїх висновків з посиланням на конкретні докази, а також на положення закону, якими він керувався, як того вимагають положення ч. 2 ст. 419 КПК, апеляційний суд в ухвалі не зазначив підстав, з яких апеляційну скаргу засудженого визнав необґрунтованою, при цьому на частину доводів відповіді не надав.
		З огляду на викладене колегія суддів уважає, що суд апеляційної інстанції при постановленні ухвали порушив вимоги кримінального процесуального закону.
		Як визначено ч. 1 ст. 438 КПК підставами для скасування або зміни судових рішень при розгляді справи в суді касаційної інстанції є лише: істотне порушення вимог кримінального процесуального закону; неправильне застосування закону України про кримінальну відповідальність; невідповідність призначеного покарання тяжкості кримінального правопорушення та особі засудженого.
		Положеннями ч. 2 ст. 438 КПК передбачено, що при вирішенні питання про наявність зазначених у частині 1 цієї статті підстав суд касаційної інстанції має керуватися статтями 412-414 цього Кодексу.
		Згідно з ч. 1 ст. 412 КПК істотними порушеннями вимог кримінального процесуального закону є такі порушення вимог цього Кодексу, які перешкодили чи могли перешкодити суду ухвалити законне та обґрунтоване рішення.
		З огляду на викладене колегія суддів дійшла висновку про те, що порушення вимог кримінального процесуального закону, допущені судом апеляційної інстанції під час розгляду кримінального провадження, є такими, що істотно вплинули на обґрунтованість та вмотивованість прийнятого рішення, а тому є підставою для скасування ухвали апеляційного суду.
		Крім того, у касаційній скарзі, окрім іншого, засуджений вказує про те, що наданий потерпілою ОСОБА_6 відеозапис не є оригіналом, має ознаки монтування, запис на компакт-диски здійснювався неуповноваженою особою та без свідків, та без відповідного протоколу, зміст відеозапису викликає обґрунтовані сумніви щодо його достовірності, а події, які відображені на відеозаписі, не підтверджені жодним зі свідків, допитаних під час судового розгляду.
		Враховуючи те, що ухвала суду апеляційної інстанції підлягає скасуванню через істотне порушення вимог кримінального процесуального закону, а зазначені вимоги засудженим ставились також і перед судом апеляційної інстанції, колегія суддів не вбачає підстав для надання відповіді на такі доводи, оскільки вони мають бути предметом перевірки під час нового розгляду в суді апеляційної інстанції.
		Таким чином, касаційна скарга засудженого підлягає частковому задоволенню, а ухвала апеляційного суду - скасуванню з призначенням нового розгляду в суді апеляційної інстанції.
		Під час нового розгляду в суді апеляційної інстанції суд повинен, використовуючи усі процесуальні можливості, керуючись вимогами процесуального закону, ретельно перевірити доводи апеляційної скарги засудженого, надати на них вмотивовану та вичерпну відповідь.
		Керуючись статтями 433, 434, 436, 438, 441, 442 КПК, Суд
		ухвалив:
		Касаційну скаргу засудженого ОСОБА_7 задовольнити частково, а ухвалу Миколаївського апеляційного суду від 05 жовтня 2023 року скасувати і призначити новий розгляд у суді апеляційної інстанції.
		Постанова набирає законної сили з моменту проголошення, є остаточною та оскарженню не підлягає.
		Судді:
		 
		ОСОБА_1                                ОСОБА_2                             ОСОБА_3

</body>
</html>

Логін:
Для помилки:

Пароль:
Для помилки:

Ваше ім'я:
Для помилки:

Ваш e-mail:
Для помилки:

Повідомлення:
Для помилки:

Введіть в поле результат арифметичного виразу:
Для помилки:

Зачекайте, будь ласка...