Єдиний державний реєстр судових рішень

Доступ до Реєстру здійснюється в тестовому (обмеженому) режимі. Для запобігання загрозам життю і здоров'ю суддів та учасників судового процесу, а також у разі виявлення ознак кіберзагрози, доступ до Реєстру або окремих рішень у ньому може бути обмежено.

Ласкаво просимо, !

Категорія справи № 756/18770/21 : Цивільні справи (з 01.01.2019); Справи позовного провадження; Справи у спорах, пов’язаних із застосуванням Закону України «Про захист прав споживачів».
Надіслано для оприлюднення: 18.03.2024. Зареєстровано: 19.03.2024. Забезпечено надання загального доступу: 20.03.2024.
Дата набрання законної сили: 03.06.2024
Результат оскарження 03.06.2024 Апеляційний суд міста Києва: скасовано рішення повністю та ухвалено нове рішення
Номер судового провадження: 2/756/193/24

<!DOCTYPE HTML PUBLIC "-//W3C//DTD HTML 4.01 Transitional//DE" "http://www.w3.org/TR/html4/loose.dtd">
<html>
	<head>
		<meta http-equiv="content-type" content="text/html; charset=utf-8" />
		<meta name="generator" content="Rtf2Html Converter" />
		<title>
			Єдиний державний реєстр судових рішень
		</title>
	</head>
	<body>
		18.03.2024 Справа № 756/18770/21
		                
		  
		Ун.№756/18770/21
		Пр.№2/756/193/24
		 
		Р І Ш Е Н Н Я
		І М Е Н Е М                 У К Р А Ї Н И
		20 лютого 2024 року                Оболонський районний суд м.Києва в складі:
		головуючого судді                                Майбоженко А.М.
		секретаря                                        Приходько К.А.
		за участю
		позивача                                         ОСОБА_1 
		представника позивача                         ОСОБА_2 
		представника відповідача                        Яковлева О.С.
		розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в м. Києві цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до Акціонерного товариства «Універсал Банк» про розірвання договору, повернення коштів,
		 
		В С Т А Н О В И В:
		Позивач звернувся до суду з позовом до відповідача, в якому просить розірвати договір про надання банківських послуг, укладений 13.01.2021 між позивачем та АТ «Універсал Банк», припинити нарахування по рахунку № НОМЕР_1 щомісячних платежів за кредитом, заборгованості по ним з 28.04.2021 та скасувати раніше нараховані платежі та заборгованості по ним і зобов`язати АТ «Універсал Банк» здійснити повернення стягнутих ним коштів з 29.04.2021.
		Позовні вимоги обґрунтовані наступним.
		13.01.2021 між ОСОБА_1 та АТ «Універсал Банк» укладено Договір про надання банківських послуг (проект «Monobank»).
		Відповідно п. 1 «Умов і правил обслуговування в АТ «Універсал банк» при наданні банківських послуг щодо продуктів monobank|Universal Bank» договір про надання банківських послуг "Monobank" (або Договір) - укладений між Банком та Клієнтом договір про відкриття рахунку, випуск і обслуговування Платіжної картки з можливістю встановлення ліміту кредитування що складається з Умов і правил обслуговування в АТ "УНІВЕРСАЛ БАНК" при наданні банківських послуг щодо продуктів monobank | Universal Bank, Загальних умов випуску та обслуговування платіжних карток, Анкети - заяви до Договору про надання банківських послуг "Monobank", Паспорту споживчого кредиту, Таблиці обчислення загальної вартості кредиту, Інформації щодо відкриття поточного рахунку та випуску електронного платіжного засобу (в разі наявності) та Тарифів.
		При укладанні зазначеного Договору на ім`я позивача Банком відкрито поточний рахунок N? НОМЕР_1 та видано платіжну картку N? НОМЕР_2 , строком дії до листопада 2024 року.
		28.04.2021 року на номер телефону НОМЕР_3 , який належний позивачу і зареєстрований у Банку як «фінансовий номер», надійшов дзвінок від невідомої особи, яка повідомила про спробу провести трансакцію на суму 502 грн. з номеру телефону, не зареєстрованого в Банку.
		Позивач повідомив, що будь яких дій щодо проведення трансакцій не здійснював, номер телефону, з якого була спроба провести трансакцію, йому не відомий, на що йому було зазначено про проведення блокування карти та можливість отримання нової у відділенні Банку.
		Того ж дня на його номер мобільного телефону надійшло повідомлення про те, що нова картка буде готова 04.05.2021 року.
		11.05.2021 року позивач звернувся у пункт видачі карток Банку «MonoBank», що розташований у м. Києві по вул. Гната Хоткевича, 1-А (Магазин «Новус») з метою отримання нової картки.
		У пункті видачі Банку «MonoBank» позивача повідомили про заміну номеру телефону, зареєстрованого у Банку на номер НОМЕР_4 .
		Після отримання нової картки позивач увійшов у мобільний додаток «MonoBank» та виявив, що на ній встановлено кредитний ліміт в розмірі 280 618 грн.
		Оскільки позивач кредитний ліміт встановив в розмірі 0 грн. та наміру брати грошові кошти не мав, одразу після виявлення факту оформлення кредиту на його ім?я невідомими особами, він звернувся до «Гарячої лінії» Банку та отримав інформацію, що на його ім?я надано ще 15 кредитів на загальну суму 436 000 грн.
		З мобільного додатку йому також стало відомо про те, що на його ім?я була випущена іменна картка, яка направлена «Новою Поштою» у м. Ізмаїл. 
		3 29.04.2021 року за карткою позивача проводились неодноразові підвищення кредитного ліміту та зняття готівкових коштів у різних банкоматах м. Ізмаїл та здійснення покупок у магазинах.
		12.05.2021 року позивач вернувся з заявою до Дніпровського управління поліції ГУНП України в м. Києві, в якій повідомив про викладені вище обставини.
		На своє звернення позивач отримав відповідь (без номеру та дати), відповідно якої відомостей, які б вказували на вчинення кримінального правопорушення, не встановлено.
		13.05.2021 року позивач звернувся до АТ «Унівесал Банк» з заявою про вчинення відносно нього шахрайських дій та просив провести по даному факту перевірку і припинити нарахування відсотків та штрафних санкцій за кредитним договором, укладеним від його імені.
		На зазначене звернення 26.05.2021 року позивачем отримано відповідь за N? 41648 від 21.05.2021, відповідно до якої Банк запропонував в разі внесення суми кредиту протягом трьох місяців переглянути суми відсотків.
		25.05.2021 року позивач звернувся до Головного управління Національної поліції в м.Києві з заявою про внесення відомостей про вчинене відносно нього шахрайство. Протягом двох місяців після цього, органами досудового розслідування не внесено відомостей до ЄДРД по зверненню позивача.
		За скаргою позивача, ухвалою слідчого судді Шевченківського районного суду м.Києва від 10 серпня 2021 року (справа N? 761/27465/21), зобов?язано уповноважену особу Головного управління Національної поліції в м. Києві внести до ЄРДР відомості про кримінальне правопорушення на підставі заяви ОСОБА_1 від 20.07.2021, розпочати досудове розслідування та через 24 години з моменту внесення таких відомостей, надати заявнику витяг з ЄРДР.
		На момент звернення до суду з даним позовом досудове розслідування кримінального провадження триває.
		Крім того, 03.06.2021 року позивачем подано скаргу до Національного банку України щодо отримання невстановленими особами кредиту на його ім?я.
		З відповіді Національного банку України на скаргу вбачається, що Банком проведено перевірку викладених в ній обставин та встановлено, що 28 квітня 2021 року о 18 год. 39 хв. було здійснено підтвердження зміни мобільного пристрою з Redmi Note 8 Pro на iPhone5s шляхом введення ОТР паролю. Починаючи з 28.04.2021 до 11.05.2021 по картці позивача відбулася зміна ПІН - коду, зміна довіреного пристрою, електронної поштової адреси, зняття грошових коштів з банкоматів та переведення зазначених витрат у розстрочку.
		Крім того встановлено, що 01 травня 2021 року через мобільний додаток monobank було оформлено замовлення на іменну картку із доставкою на відділення Нової Пошти за адресою м. Ізмаїл, вул. Пушкіна, 55, однак станом на 30.06.2021 картку не було отримано.
		Відповідно довідки про рух коштів по картці клієнта ОСОБА_1 від 04.11.2021 року станом на зазначену дату кредитний ліміт становить 208 920 грн., заборгованість становить 469 347,87 грн.
		Отже, відповідач, не зважаючи на неодноразові звернення позивача, нарахування відсотків за кредитом, виданим на його ім?я, не припинив, доказів оформлення кредиту не надав.
		Зазначене змусило позивача звернутись до суду за захистом своїх прав.
		Відповідачем 31.01.2022 подано відзив на позовну заяву, в якому його представник просив відмовити у задоволенні позову, обґрунтовуючи свої заперечення наступним.
		Зазначає, що всі дії Банку вчинені у відповідності до умов договору, який укладено з позивачем. Сам позивач був також належним чином ознайомленим з ним, а також з Умовами і Правилами надання банківських послуг, в тому числі при реєстрації у мобільному додатку «Monobank». З моменту укладання договору, позивач користувався послугами Банку.
		28 квітня 2021 року о 18 год. 39 хв. було здійснено підтвердження зміни мобільного пристрою з Redmi Note 8 Pro на iPhone5s шляхом введення ОТР паролю. Починаючи з 28.04.2021 до 11.05.2021 по картці позивача відбулася зміна ПІН - коду, зміна довіреного пристрою, електронної поштової адреси, зняття грошових коштів з банкоматів та переведення зазначених витрат у розстрочку.
		Крім того, про зміну пристрою на офіційну електронну адресу позивача, що надавалась ним банку, було відправлено електронний лист для підтвердження зміни пристрою і без надання підтвердження з боку позивача, зміна пристрою не відбулась.
		Отже, особа, яка здійснювала підтвердження та зміну пристрою знала ПІН-код для входу в мобільний додаток, а також електронну пошту позивача та пароль до неї.
		А тому відповідач вважає, що позивачем було розголошено персональні дані, зокрема ПІН-код картки, дані електронної пошти.
		Дані системи Монобанк вказують на те, що 28.04.2021р. в період з 07:41 год до 18:46 год. здійснено входи до мобільного додатку: о 07:41 - з мобільного пристрою redmi note 8 pro, о 18:38 з iphone 5s, о 18:40 з redmi note 8 pro, о 18:43 з iphone 5s і о 18:46 з redmi note 8 pro. При цих входах використовувався фінансовий номер позивача НОМЕР_5 .
		О 19:49 годині того ж дня здійснено вхід до мобільного додатку з пристрою iphone 5s з використанням іншого фінансового номеру НОМЕР_6 .
		Це вказує, що позивач користувався обома мобільними пристроями у цей період часу.
		Вважає, що використання ПІН-коду клієнта виключає відповідальність банку за здійснені операції. Авторизація клієнта при зміні пристрою унеможливила відмову банку у його зміні.
		У відповіді на відзив представник позивача посилається на те, що укладений між сторонами договір не відповідає вимогам чинного законодавства у сфері кредитування.
		Звертає увагу, що відповідно до п. 9 розділу VI Положення про порядок емісії електронних платіжних засобів і здійснення операцій з їх використанням, затвердженого постановою Правління Національного банку України N? 705 від 05 листопада 2014 року, в редакції, що діяла на момент виникнення спірних відносин, користувач не несе відповідальності за здійснення платіжних операцій, якщо електронний платіжний засіб було використано без фізичного пред?явлення користувачем та/або електронної ідентифікації самого електронного платіжного засобу і його користувача, крім випадків, якщо доведено, що дії чи бездіяльність користувача призвели до втрати, незаконного використання ПІНу або іншої інформації, яка дає змогу ініціювати платіжні операції.
		Банком було ідентифіковано користувача банківської послуги, Відповідачем не надано доказів, що дії чи бездіяльність Позивача призвели до втрати, незаконного використання ПІНу або іншої інформації, яка дає змогу ініціювати платіжні операції.
		Крім того, вказує, що протягом нетривалого проміжку часу було здійснено 8 змін мобільних пристроїв та 4 рази змінено електронну адресу Позивача.
		При цьому жодних сумнівів у правомірності здійснення таких неодноразових змін у Банку не виникало. Банк, володіючи інформацією про телефонний номер, адресу Позивача, не вжив всіх можливих заходів для ідентифікації отримувача кредиту перед його наданням.
		Інших письмових заяв по суті справи її учасниками не подано.
		В судовому засіданні позивач і його представник просили позовні вимоги задовольнити.
		Представник відповідача проти задоволення позовних вимог заперечував, посилаючись на викладене у відзиві та у ряді письмових пояснень, які долучені до справи.
		Заслухавши учасників справи, дослідивши зібрані у справі письмові та електронні докази, судом встановлено наступне.
		13.01.2021 між ОСОБА_1 та АТ «Універсал Банк» укладено Договір про надання банківських послуг (проект «Monobank»).
		Відповідно п. 1 «Умов і правил обслуговування в АТ «Універсал банк» при наданні банківських послуг щодо продуктів monobank|Universal Bank» договір про надання банківських послуг "Monobank" (або Договір) - укладений між Банком та Клієнтом договір про відкриття рахунку, випуск і обслуговування Платіжної картки з можливістю встановлення ліміту кредитування що складається з Умов і правил обслуговування в АТ "УНІВЕРСАЛ БАНК" при наданні банківських послуг щодо продуктів monobank | Universal Bank, Загальних умов випуску та обслуговування платіжних карток, Анкети - заяви до Договору про надання банківських послуг "Monobank", Паспорту споживчого кредиту, Таблиці обчислення загальної вартості кредиту, Інформації щодо відкриття поточного рахунку та випуску електронного платіжного засобу (в разі наявності) та Тарифів.
		Кредит (кредитна лінія) - сума грошових коштів, наданих Банком Клієнту на термін, обумовлений в Договорі, на умовах платності і зворотності. До Кредиту (кредитної лінії) відносяться в тому числі суми, списані за рахунок Кредитного ліміту на погашення заборгованості із сплати відсотків за користування Кредитним лімітом та штрафів за прострочені платежі згідно Тарифів.
		Кредитний ліміт (зобов?язання Банку з кредитування) - розмір грошових коштів, зобов?язання з надання яких Клієнту бере на себе Банк з момент укладання Договору. До Кредитного ліміту відносяться в тому числі суми коштів, що можуть бути отримані Клієнтом за рахунок Кредитного ліміту з метою погашення заборгованості із сплати відсотків за користування кредитним лімітом та штрафів за прострочені платежі згідно тарифів.
		Відповідно до п.5.1 -5.2 Умов і Правил, ліміт кредитування та строк його дії встановлюється згідно умов зазначених в цьому Договорі. Ліміт до використання розраховується та встановлюється Банком виходячи з внутрішніх процедур Банку та зазначається Клієнту в електронному вигляді через мобільний додаток або іншим способом з використанням каналів дистанційного обслуговування.
		13.01.2021 позивачем було зменшено кредитний ліміт за карткою до 0, що підтверджується даними системи Монобанк, що надані представником відповідача (а.с.170 т.2), а також довідкою від 01.05.2023 (т.2 а.с.188).
		Цими ж документами підтверджено, що за ініціативою клієнта, тобто позивача, 29.04.2021 підвищено ліміт до 5000 грн;
		-30.04.2021 до 9 000 грн;
		- 01.05.2021 о 18:15 год до 10 000 грн, о 18:41 год до 20 000 грн., о 19:38 год до 70 000 грн;
		- 02.05.2021 о 12:29 підвищено ліміт до 0, о 12:30 год зменшено ліміт до 100 000 грн, о 12:36 підвищено ліміт до 200 000 грн і о 23:30 збільшено до 300 000 грн.
		Згодом, 03.05.2021 за ініціативою банку зменшено ліміт до 243 700 грн.
		Потім 04.05.2021 за ініціативою клієнта зменшено ліміт до 240 618 грн і 12.05.2021 зменшено ліміт за ініціативою банку до 208 920 грн.
		Згідно виписки по рахунку і розрахунку заборгованості, станом на 20.06.2022 у позивача наявна заборгованість за рахунком у розмірі 471 739,62 грн, з яких 208 920 грн - використаний кредитний ліміт і -262 819,62 - баланс по картці (а.с.112-125 т.2).
		Згідно даних системи Монобанк, 28 квітня 2021 року о 18 год. 43 хв. було здійснено зміну мобільного пристрою з Redmi Note 8 Pro на iPhone5s (а.с.85 т.1).
		При цьому, як зазначено у відзиві, про зміну пристрою також повідомлено на офіційну електронну адресу позивача, що надавалась ним банку, шляхом відправлення електронного листа для підтвердження зміни пристрою і без надання підтвердження з боку позивача, зміна пристрою не відбулась.
		При цьому, згідно даних системи Монобанк, які зазначені у самому відзиві, електронний лист про це було направлено на електронну адресу позивача ІНФОРМАЦІЯ_1 28.04.2021 о 18:13 годині, доставлено - о 18:14 годині, а відкрито лише 01.05.2021о 07:01 годині (а.с.85 т.1).
		Зміст цього листа був наступний: « ОСОБА_3 , хтось увійшов в ваш аккаунт з невідомого пристрою (Iphone5s). Якщо ви натиснете «Це не мій пристрій», зловмисники не матимуть можливість бути у вашому аккаунті. Якщо ви впевнені в тому, що відбувається, то «Підтвердіть вхід Iphone5s». Подальші входи з цього пристрою будуть вважатись безпечними. Ми відправили цього листа, оскільки серйозно ставимось до питань безпеки і хочемо, щоб ви були у курсі всіх дій, пов`язаних з вашим аккаунтом.»
		Фрагменти цього листа, а саме «Це не мій пристрій» та «Підтвердіть вхід Iphone5s» є гіперпосиланнями, натиснувши який клієнт переходить на іншу сторінку.
		Цей лист наявний серед вхідних повідомлень в кабінеті електронної пошти позивача, його скріншот надано суду (а.с.225-226 т.2)
		Крім того, згідно даних системи Монобанк, з ідентифікаторами позивача як клієнта Банку відбувались наступні дії (т.2 а.с.169 зворот):
		Зміна мобільного пристрою:
		13.01.2021 о 09:21 год - Redmi Note 8 Pro;
		28.04.2021 о 18:43 - Iphone5s;
		28.04.2021 о 19:50 - Iphone5s;
		29.04.2021 о 21:50 - Samsung SM-A107F;
		29.04.2021 о 22:51 - Iphone5s;
		29.04.2021 о 23:08 - Samsung SM-A107F;
		05.05.2021 о 21:42 - LgeLM-Q710.FGN;
		11.05.2021 о 20:08 - Redmi Note 8 Pro.
		Зміна фінансового номеру телефону:
		07.01.2021 о 10:57 - НОМЕР_9;
		28.04.2021 о 18:45 год - НОМЕР_4;
		11.05.2021 о 20:06 - НОМЕР_9.
		Зміна електронної пошти:
		07.01.2021 о 11:08 - НОМЕР_1
		28.04.2021 о 18:45 - НОМЕР_10
		28.04.2021 о 20:40 - НОМЕР_11
		04.05.2021 о 08:52 - НОМЕР_12
		Отже, зміни у фінансових даних позивача розпочались після зміни о 18:43 год 28.04.2021 мобільного пристрою на Iphone5s.
		При цьому, на цей момент електронний лист, надісланий на дійсну на той час електронну адресу позивача ним відкритий не був, перехід за одним з гіперпосилань не відбувся, а тому не можна вважати, що позивач як споживач банківських послуг був належним чином повідомленим банком про зміни, які відбуваються з його банківським аккаунтом.
		Більш того, на думку суду, не отримавши від клієнта погодження з діями щодо заміни пристрою за допомогою переходу за відповідним гіперпосиланням у електронному листі банк був позбавлений можливості провести таку заміну.
		Після зміни пристрою, фінансового номера та адреси електронної пошти від імені ОСОБА_1 були здійснені наступні операції:
		29.04.2021 за заявою клієнта №20.30.0003130131 отримано кредит «Транзакція в розстрочку» на суму 8 040 грн;
		01.05.2021 за заявами клієнта
		- №20.30.0003146568 отримано кредит «Транзакція в розстрочку» на суму 20 100 грн;
		- №20.30.0003146582 отримано кредит «Транзакція в розстрочку» на суму 4 642,58 грн;
		- №20.30.0003146579 отримано кредит «Транзакція в розстрочку» на суму 15 376,50 грн;
		- №20.30.0003146574 отримано кредит «Транзакція в розстрочку» на суму 10 050 грн;
		- №20.30.0003146572 отримано кредит «Транзакція в розстрочку» на суму 20 100 грн;
		- №20.30.0003145870 отримано кредит «Транзакція в розстрочку» на суму 20 100 грн;
		- №20.30.0003145748 отримано кредит «Транзакція в розстрочку» на суму 9 045грн;
		- №20.30.0003141179 отримано кредит «Транзакція в розстрочку» на суму 1 456 грн;
		- №20.30.0003141177 отримано кредит «Транзакція в розстрочку» на суму 1 092 грн
		 
		02.05.2021 за заявами клієнта
		- №20.30.0003150376 отримано кредит «Транзакція в розстрочку» на суму 48 704 грн;
		- №20.30.0003148127 отримано кредит «Транзакція в розстрочку» на суму 2 496 грн;
		- №20.30.0003148123 отримано кредит «Транзакція в розстрочку» на суму 5 829 грн;
		- №20.30.0003148119 отримано кредит «Транзакція в розстрочку» на суму 20 100 грн;
		- №20.30.0003148122 отримано кредит «Транзакція в розстрочку» на суму 20 100 грн.
		Всього на суму 207 231,08 грн. Ці транзакції підтверджуються наданими представником відповідача заявами клієнта, паспортами споживчого кредиту, таблицями обчислення загальної вартості кредиту (т.2 а.с.7-111).
		Крім того, зі змісту виписки коштів по рахунку (т.2 а.с.114-129), вбачається, що додатково було здійснено переведення витрат у розстрочку у розмірі 10 500 грн, однак документів, які б підтверджували це суду не надано. З урахуванням цієї суми, загалом отримано коштів у розмірі 217 281,08 грн.
		Згідно цієї ж виписки, станом на 20.06.2022 використано кредитного ліміту у розмірі 208 920 грн. Загальна заборгованість (сума кредиту + відсотки, щомісячні платежі по розстрочці) складає 471 739,62 грн.
		З наданої виписки також вбачається, що 10.05.2021 і 11.05.2021 на карту позивача надійшли грошові кошти від фізичних осіб у загальному розмірі 31 700 грн., які зараховані відповідачем в рахунок погашення заборгованості по кредиту. Саме ці кошти у позовній заяві позивач просить повернути йому.
		Аналізуючи зібрані у справі докази, суд приходить до висновку, що в період часу з 29.04.2021 по 04.05.2021 всі дії, які відбувались з банківським рахунком позивача, що призвели до виникнення заборгованості у зазначеному розміру вчинені не ним, а сторонніми особами, якими після зміни довіреного пристрою, фінансового номеру, електронної поштової адреси було неодноразово збільшено кредитний ліміт, знято кошти в банкоматі, здійснено ряд банківських операції по перерахунку коштів в системах електронного банкінгу, а також на карти інших користувачів банківських послуг, переведено зазначені витрати у розстрочку тощо.
		У постанові Верховного Суду від 16.08.2023 у справі №176/1445/22 зазначено наступне.
		Тлумачення як статті 3 ЦК України загалом, так і пункту 6 статті 3 ЦК України, свідчить, що загальні засади (принципи) цивільного права мають фундаментальний характер, й інші джерела правового регулювання, насамперед, акти цивільного законодавства, мають відповідати змісту загальних засад. Це, зокрема, виявляється в тому, що загальні засади (принципи) є по своїй суті нормами прямої дії та повинні враховуватися, зокрема, при тлумаченні норм, що містяться в актах цивільного законодавства.
		Для приватного права апріорі властивою є така засада, як розумність.
		Розумність характерна як для оцінки/врахування поведінки учасників цивільного обороту, тлумачення матеріальних приватно-правових норм, що здійснюється при вирішенні спорів, так і для тлумачення процесуальних норм (див. постанову Верховного Суду у складі колегії суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду від 16 червня 2021 року у справі № 554/4741/19, постанову Верховного Суду у складі Об`єднаної палати Касаційного цивільного суду від 18 квітня 2022 року у справі № 520/1185/16-ц, постанову Великої Палати Верховного Суду від 08 лютого 2022 року у справі № 209/3085/20).
		Кожна особа має право на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання. Кожна особа має право звернутися до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу (частина перша статті 15, частина перша статті 16 ЦК України).
		Порушення права пов`язане з позбавленням його суб`єкта можливості здійснити (реалізувати) своє приватне (цивільне) право повністю або частково.
		Для застосування того чи іншого способу захисту, необхідно встановити які ж приватні (цивільні) права (інтереси) позивача порушені, невизнані або оспорені відповідачем і за захистом яких приватних (цивільних) прав (інтересів) позивач звернувся до суду.
		Відсутність порушеного, невизнаного або оспореного відповідачем приватного (цивільного) права (інтересу) позивача є самостійною підставою для відмови в позові (див., зокрема, постанову Верховного Суду у складі колегії суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду від 15 березня 2023 року в справі № 753/8671/21 (провадження № 61-550св22).
		Як свідчить тлумачення статті 526 ЦК України цивільне законодавство містить загальні умови виконання зобов`язання, що полягають у його виконанні належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться. Це правило є універсальним і підлягає застосуванню як до виконання договірних, так і недоговірних зобов`язань. Недотримання умов виконання призводить до порушення зобов`язання.
		У постанові Верховного Суду України від 13 травня 2015 року у справі № 6-71цс15 зазначено, що:
		«відповідно до пунктів 6.7, 6.8 Положення № 223 банк у разі здійснення недозволеної або некоректно виконаної платіжної операції, якщо користувач невідкладно повідомив про платіжні операції, що ним не виконувалися або які були виконані некоректно, негайно відшкодовує платнику суму такої операції та, за необхідності, відновлює залишок коштів на рахунку до того стану, у якому він був перед виконанням цієї операції. Користувач не несе відповідальності за здійснення платіжних операцій, якщо спеціальний платіжний засіб було використано без фізичного пред`явлення користувачем або електронної ідентифікації самого спеціального платіжного засобу та його держателя, крім випадків, коли доведено, що користувач своїми діями чи бездіяльністю сприяв втраті, незаконному використанню персонального ідентифікаційного номера або іншої інформації, яка дає змогу ініціювати платіжні операції.
		Не встановивши обставин, які безспірно доводять, що користувач своїми діями чи бездіяльністю сприяв втраті, незаконному використанню ПІН-коду або іншої інформації, яка дає змогу ініціювати платіжні операції, касаційний суд дійшов помилкового висновку про вину ОСОБА_1 як підставу цивільно-правової відповідальності. Висновки судів про те, що операції щодо зняття з платіжної картки ОСОБА_1 спірної суми супроводжувались правильним вводом ПІН-коду вказаної картки, а умовами договору від 5 лютого 2010 року передбачено обов`язок позивача щодо нерозголошення даного ПІН-коду, що виключає можливість задоволення позову про стягнення з банку на користь позивача спірної суми, є помилковими, оскільки такі висновки судів не свідчать про те, що користувач своїми діями чи бездіяльністю сприяв втраті, незаконному використанню ПІН-коду або іншої інформації, яка дає змогу ініціювати платіжні операції».
		При виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування відповідних норм права, викладені в постановах Верховного Суду (частина четверта статті 263 ЦПК України).
		У постанові Верховного Суду в складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду від 08 лютого 2018 року в справі № 552/2819/16-ц (провадження № 61-1396св18) вказано, що:
		«користувач не несе відповідальності за здійснення платіжних операцій, якщо спеціальний платіжний засіб було використано без фізичного пред`явлення користувачем або електронної ідентифікації самого спеціального платіжного засобу та його держателя, крім випадків, коли доведено, що користувач своїми діями чи бездіяльністю сприяв втраті, незаконному використанню персонального ідентифікаційного номера або іншої інформації, яка дає змогу ініціювати платіжні операції. Такий правовий висновок сформульовано в постанові Верховного Суду України від 13 травня 2015 року у справі № 6-71цс15.
		Наведені правила визначають предмет дослідження та відповідним чином розподіляють між сторонами тягар доведення, а отже, встановленню підлягають обставини, що беззаперечно свідчитимуть, що користувач своїми діями чи бездіяльністю сприяв втраті, незаконному використанню ПІН-коду або іншої інформації, яка дає змогу ініціювати платіжні операції від його імені. В разі недоведеності обставин, які безспірно свідчать про те, що користувач своїми діями чи бездіяльністю сприяв втраті, незаконному використанню ПІН-коду або іншої інформації, яка дає змогу ініціювати платіжні операції, необхідно виходити з відсутності вини користувача у перерахуванні чи отриманні спірних грошових коштів.
		Посилання ПАТ КБ «ПриватБанк» на ту обставину, що відповідач порушив Умови та Правила надання банківських послуг, оскільки своїми діями сприяв незаконному використанню інформації, яка дала змогу ініціювати третій особі проведення платіжних операцій, не заслуговують на увагу, оскільки такі доводи зводяться виключно до припущень, що не мають доказового підтвердження. Позивач не довів того, що ОСОБА_3 втрачала та/або сприяла незаконному використанню персонального ідентифікаційного номера або іншої інформації, яка дає змогу ініціювати платіжні операції. Про результати службового розслідування за вказаним фактом ПАТ КБ «ПриватБанк» не надано відповіді
		Суд касаційної інстанції враховує, що судами першої та апеляційної інстанцій встановлено факт звернення відповідача до банку про скасування спірної транзакції, а так само її звернення до правоохоронних органів з приводу вчинених стосовно неї шахрайських дій. Наведені обставини у сукупності свідчать про те, що у відповідача була дійсно відсутня воля на вчинення такого перерахування, а банком не заперечено факту її звернення з вимогою про скасування цієї транзакції.
		Оцінюючи доводи касаційної скарги, Верховним Судом взято до уваги нерівний стан сторін у зазначених договірних відносинах, які є споживчими за своєю правовою природою. При цьому правові та фактичні можливості з доведення обставин справи належать переважно позивачу, доводи та підстави позову якого не були належним обґрунтуванні під час судового розгляду справи.
		Враховуючи споживчий характер правовідносин між сторонами, Верховний Суд виходить з того, що за відсутності належних та допустимих доказів сумніви та припущення мають тлумачитися переважно на користь споживача, який зазвичай є «слабкою» стороною у таких цивільних відносинах, правові відносини споживача з банком фактично не є рівними».
		У постанові Верховного Суду в складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду від 14 лютого 2018 року в справі № 127/23496/15-ц (провадження № 61-3239св18) зазначено, що:
		«встановивши, що позивачем не доведено вчинення відповідачем дій чи бездіяльності, які сприяли втраті, незаконному використанню персонального ідентифікаційного номера (коду) або іншої інформації, яка дає змогу ініціювати платіжні операції за кредитною карткою, а відповідач, виявивши безпідставне списання коштів, невідкладно повідомила позивача про цей факт, врахувавши наявність кримінального провадження, в межах якого встановлюється особа, яка протиправно заволоділа грошовими коштами, суд першої інстанції дійшов обґрунтованого висновку про відсутність правових підстав для задоволення позовних вимог.
		При вирішенні спору суди першої та апеляційної інстанції вірно прийняли до уваги правову позицію, викладену у постановах Верховного Суду України від 13 травня 2015 року у справі № 6-71цс15 та від 11 березня 2015 року № 6-16цс15».
		У постанові Верховного Суду в складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду від 20 червня 2018 року в справі № 691/699/16-ц (провадження № 61-16504св18) вказано, що:
		«встановивши, що позивачем не доведено вчинення відповідачем дій чи бездіяльності, які сприяли втраті, незаконному використанню персонального ідентифікаційного номера (коду) або іншої інформації, яка дає змогу ініціювати платіжні операції за кредитною карткою, а відповідач, виявивши безпідставне списання коштів, невідкладно повідомила позивача та правоохоронні органи про цей факт, врахувавши наявність кримінального провадження, у межах якого встановлюється особа, яка протиправно заволоділа грошовими коштами, суд першої інстанції дійшов обґрунтованого висновку про відсутність правових підстав для задоволення позовних вимог ПАТ КБ «ПриватБанк».
		При вирішенні спору суди першої та апеляційної інстанції вірно прийняли до уваги правову позицію, викладену у постанові Верховного Суду України від 13 травня 2015 року у справі № 6-71цс15. Верховний Суд у постанові від 14 лютого 2018 року у справі № 127/23496/15-ц (касаційне провадження № 61-3239св18) вказану правову позицію підтримав».
		У постанові Верховного Суду в складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду від 03 липня 2019 року у справі № 537/3312/16-ц (провадження № 61-17629св18) зазначено, що:
		«сам по собі факт коректного вводу вихідних даних для ініціювання такої банківської операції, як списання коштів з рахунку користувача, не може достовірно підтверджувати ту обставину, що користувач своїми діями чи бездіяльністю сприяв втраті, незаконному використанню ПІН-коду або іншої інформації, яка дає змогу ініціювати платіжні операції.
		Зазначене узгоджується з правовим висновком Верховного Суду України, викладеним у постанові від 13 травня 2015 року у справі № 6-71цс15.
		Наведені правила визначають предмет дослідження та відповідним чином розподіляють між сторонами тягар доведення, а отже, встановленню підлягають обставини, що беззаперечно свідчитимуть, що користувач своїми діями чи бездіяльністю сприяв втраті, незаконному використанню ПІН-коду або іншої інформації, яка дає змогу ініціювати платіжні операції від його імені. В разі недоведеності обставин, які безспірно свідчать про те, що користувач своїми діями чи бездіяльністю сприяв втраті, незаконному використанню ПІН-коду або іншої інформації, яка дає змогу ініціювати платіжні операції, необхідно виходити з відсутності вини користувача у перерахуванні чи отриманні спірних грошових коштів.
		Суд першої інстанції, з висновком якого погодився суд апеляційної інстанції, урахувавши застосовані норми матеріального права, встановивши фактичні обставини справи, які мають істотне значення для її вирішення, дослідивши надані сторонами докази у їх сукупності, правильно виходив з того, ПАТ КБ «ПриватБанк» не підтвердив належними і допустимими доказами обставин, які б безспірно доводили, що ОСОБА_1 , як користувач кредитної картки, своїми діями чи бездіяльністю сприяв у доступі до відомостей по кредитній картці, його особового рахунку, акаунту чи мобільного додатку «Приват-24», незаконному використанню ПІН-коду або іншої інформації, яка дала змогу ініціювати платіжні операції 27 липня 2015 року та 30 липня 2015 року щодо перерахування з його карткового рахунку грошових коштів на загальну суму 9 792,00 грн.
		Доводи заявника про те, що суди попередніх інстанцій не урахували порушення відповідачем Умов та правила надання банківських послуг, що призвело до несанкціонованого коштів з його карткового рахунку, оскільки він своїми діями сприяв незаконному використанню інформації, яка дала змогу ініціювати третій особі проведення платіжних операцій, не заслуговують на увагу, оскільки вони ґрунтуються виключно на припущеннях, що не мають доказового підтвердження».
		У постанові Верховного Суду в складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду від 26 серпня 2020 року в справі 766/19614/18 (провадження № 61-19350св19) вказано, що:
		«суди попередніх інстанцій вважали недоведеним те, що ОСОБА_1 ініціював збільшення кредитного ліміту за своїм картковим рахунком, здійснював спірні грошові перекази, а також що про ці операції його було повідомлено у момент їх вчинення.
		Встановивши такі обставини та врахувавши відсутність доказів того, що ОСОБА_1 своїми діями або бездіяльністю сприяв втраті чи незаконному використанню персонального ідентифікаційного номера та іншої інформації, яка дає змогу ініціювати платіжні операції, суд першої інстанції, з яким погодився й апеляційний суд, дійшов обґрунтованого висновку про зупинення нарахування процентів та штрафних санкцій ОСОБА_1 по кредитній картці № НОМЕР_7 на розмір заборгованості 31 712 грн, яка виникла у зв`язку із неправомірним списанням без його волевиявлення кредитних коштів та подальшим нарахуванням на цю суму процентів і штрафних санкцій.
		Аналогічна правова позиція викладена у зокрема постанові Верховного Суду України від 13 травня 2015 року у справі № 6-71цс15 та постановах Верховного Суду від 23 січня 2018 року у справі № 202/10128/14-ц (провадження № 61-1856св17), від 13 вересня 2019 року у справі № 501/4443/14-ц (провадження № 61-10469св18), від 02 жовтня 2019 року у справі № 182/3171/16 (провадження № 61-24548св18), від 23 січня 2020 року у справі № 179/1688/17 (провадження № 61-12707св19). Колегія суддів також погоджується із висновками судів першої та апеляційної інстанцій про безпідставність транзакцій, які були здійснені в період із 02 год 32 хв по 04 год 14 хв 16 квітня 2018 року з використанням платіжної картки ОСОБА_1 № НОМЕР_7 , у зв`язку із чим залишок коштів по цій картці підлягає відновленню.
		Сама по собі відсутність вироку у кримінальній справі за фактом незаконного заволодіння невстановленими особами грошовими коштами із використанням карткових рахунків, відкритих на ім`я ОСОБА_1, не є підставою для відмови у задоволенні позову».
		У постанові Великої Палати Верховного Суду від 03 липня 2019 року у справі № 342/180/17 (провадження № 14-131цс19), на яку є посилання у касаційній скарзі, зроблено висновок, що:
		«у переважній більшості випадків застосування конструкції договору приєднання його умови розроблює підприємець (в даному випадку АТ КБ «ПриватБанк»). Оскільки умови договорів приєднання розробляються банком, тому повинні бути зрозумілі усім споживачам і доведені до їх відома, у зв`язку із чим банк має підтвердити, що на час укладення відповідного договору діяли саме ці умови, а не інші. Тому з огляду на зміст статей 633, 634 ЦК України можна вважати, що другий контрагент (споживач послуг банку) лише приєднується до тих умов, з якими він ознайомлений.
		Велика Палата Верховного Суду вважає, що Витяг з Тарифів обслуговування кредитних карт «Універсальна» «Універсальна, 30 днів пільгового періоду» та Витяг з Умов та правил надання банківських послуг в ПриватБанку ресурс: Архів Умов та правил надання банківських послуг розміщені на сайті: https://privatbank.ua/terms/, які містяться в матеріалах даної справи не визнаються відповідачкою та не містять її підпису, тому їх не можна розцінювати як частину кредитного договору, укладеного між сторонами 18 лютого 2011 року шляхом підписання заяви-анкети. Отже відсутні підстави вважати, що сторони обумовили у письмовому вигляді ціну договору, яка встановлена у формі сплати процентів за користування кредитними коштами, а також відповідальність у вигляді неустойки (пені, штрафів) за порушення термінів виконання договірних зобов`язань.
		Також Велика Палата Верховного Суду зауважує, що безпосередньо укладений між сторонами кредитний договір від 18 лютого 2011 року у вигляді заяви-анкети, підписаної сторонами, не містить і строку повернення кредиту (користування ним). Однак, враховуючи, що фактично отримані та використані позичальником кошти в добровільному порядку АТ КБ «ПриватБанк» не повернуті, а також вимоги частини другої статті 530 ЦК України за змістом якої, якщо строк (термін) виконання боржником обов`язку визначений моментом пред`явлення вимоги, кредитор має право вимагати його виконання в будь-який час, що свідчить про порушення його прав, Велика Палата Верховного Суду погоджується із висновком судів попередніх інстанцій, що він вправі вимагати захисту своїх прав через суд - шляхом зобов`язання виконати боржником обов`язку з повернення фактично отриманої суми кредитних коштів».
		Застосовуючи зазначені висновки у цій справі, суд виснує наступне:
		-завертаючись до суду з цим позовом позивач посилався на те, що він є споживачем банківських послуг, які надає АТ «Універсал Банк» за банківським продуктом Monobank, де для нього відкрито рахунок НОМЕР_1 ;
		-в період часу з 29.04.2021 по 04.05.2021 невідомі особи своїми шахрайськими діями заволоділи доступом до додатку «Монобанк», який функціонував за рахунком позивача, та здійснили ряд банківських операцій, за наслідками яких використали значну суму кредитного ліміту, на який нараховано в подальшому банком виплати і загальна заборгованість склала на момент звернення до суду з позовом 469 347,87 грн
		-позивач посилається на те, що не розголошував третім особам інформацію про номери карткових рахунків, пін-коди та іншу конфіденційну інформацію. Картки не губилися, доступу до них треті особи не мали. Банком не доведено зворотнього. При цьому, як зазначалось вище, при зміні довіреного пристрою, після якої відбулись інші зміни в банківському акаунті позивача та оформлено всі спірні операції, банком було надіслано лист на електронну пошту позивача, який відкритий ним був на третю добу після надходження до кабінету електронної пошти, а за змістом цього листа до підтвердження здійснення цієї операції (зміна довіреного пристрою) будь-які операції по рахунку здійснюватися не будуть. Посилання представника відповідача на те, що зміна пристрою була проведена у зв`язку з коректним введенням OTP паролю і те, що цього достатньо для проведення цієї операції, суд визнає необґрунтованими, зважаючи саме на зміст листа, направленого на електронну адресу, який вимагає активних дій отримувача листа для підтвердження подальших дій. Крім того, сам факт направлення такого листа, на думку суду, свідчить про узгодження між позивачем та відповідачем двофакторної автентифікації для вчинення дій, пов`язаних з його банківським аккаунтом. Доказів на спростування цього відповідачем не надано.
		-на момент зміни довіреного пристрою, кредитний ліміт за узгодженням з позивачем становив 0 і його подальша зміна була вчинена саме у зазначений вище період, що призвело до виникнення заборгованості;
		-відповідачем не було доведено, що позивач своїми діями чи бездіяльністю сприяв втраті, незаконному використанню персонального ідентифікаційного номеру або іншої інформації, яка дає змогу ініціювати платіжні операції;
		Саме банк має доводити, що користувач своїми діями чи бездіяльністю сприяв втраті, незаконному використанню персонального ідентифікаційного номера або іншої інформації, яка дає змогу ініціювати платіжні операції; у разі недоведеності обставин, які безспірно свідчать про те, що користувач своїми діями чи бездіяльністю сприяв втраті, незаконному використанню ПІН-коду або іншої інформації, яка дає змогу ініціювати платіжні операції, необхідно виходити з відсутності вини користувача у перерахуванні чи отриманні спірних грошових коштів; сам по собі факт коректного вводу вихідних даних для ініціювання такої банківської операції, як списання коштів з рахунку користувача, не може достовірно підтверджувати ту обставину, що користувач своїми діями чи бездіяльністю сприяв втраті, незаконному використанню ПІН-коду або іншої інформації, яка дає змогу ініціювати платіжні операції; за відсутності належних та допустимих доказів сумніви та припущення мають тлумачитися переважно на користь споживача, який зазвичай є «слабкою» стороною у таких цивільних відносинах, правові відносини споживача з банком фактично не є рівними;
		Отримання кредитних коштів не за розпорядженням позивача підтверджується всіма наданими суду доказами, та унеможливлює відповідальність позивача за такі операції. Виявивши факт укладання ряду кредитних договорів в межах укладеного договору банківського обслуговування, позивач повідомив про цей факт банк та звернувся до правоохоронних органів.
		Договір про надання банківських послуг, який укладений між сторонами у справі, є змішаним договором, оскільки передбачає умови кредитування, депозиту, відкриття рахунків тощо.
		За своєю суттю, збільшення кредитного ліміту, укладення договорів про розстрочку, є укладанням кредитного договору в межах укладеного договору банківського обслуговування.
		 Згідно зі статтею 1054 ЦК України за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов`язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові в розмірах та на умовах, установлених договором, а позичальник зобов`язується повернути кредит та сплатити проценти.
		Кредитний договір укладається у письмовій формі (частина перша статті 1055 ЦК України).
		За змістом статті 207 ЦК України правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо його зміст зафіксований в одному або кількох документах, у листах, телеграмах, якими обмінялися сторони. Правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо він підписаний його стороною (сторонами).
		За частиною першою статті 626 ЦК України договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків.
		Відповідно до частини першої статті 628 ЦК України зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов`язковими відповідно до актів цивільного законодавства.
		Договір є укладеним, якщо сторони в належній формі досягли згоди з усіх істотних умов договору. Істотними умовами договору є умови про предмет договору, умови, що визначені законом як істотні або є необхідними для договорів даного виду, а також усі ті умови, щодо яких за заявою хоча б однієї зі сторін має бути досягнуто згоди (стаття 638 ЦК України).
		Згідно ч. 1 ст. 81 ЦПК України, кожна сторона зобов`язана довести ті обставини, на які вона посилається в обґрунтування своїх вимог та заперечень.
		Відповідно до ч. 6 ст. 81 ЦПК України, доказування не може ґрунтуватись на припущеннях.
		Оцінивши всі зібрані у справі докази, враховуючи відсутність доказів на спростування тверджень позивача про несанкціоноване втручання в його банківський аккаунт невідомими особами, суд вважає, що відсутні докази досягнення між позивачем та відповідачем згоди щодо всіх істотних умов кредитних договорів, зокрема щодо суми кредиту, розміру та порядку його погашення, строку дії договору. 
		З цих підстав, суд вважає, що кредитні договори, що укладені за банківським рахунком позивача з період з 29.04.2021 по 02.05.2021 не укладені позивачем.
		У зв`язку з цим, стягнення відповідачем з позивача його особистих коштів у розмірі 31 700 грн, які надійшли на рахунок 10 та 11.05.2021 є безпідставним.
		Згідно ст. 1212 ЦК України, особа, яка набула майно або зберегла його у себе за рахунок іншої особи (потерпілого) без достатньої правової підстави (безпідставно набуте майно), зобов`язана повернути потерпілому це майно. Особа зобов`язана повернути майно і тоді, коли підстава, на якій воно було набуте, згодом відпала.
		З цих підстав, суд вважає правильним стягнути цю суму коштів з відповідача на користь позивача, задовольнивши позовні вимоги в цій частині.
		Також позивачем заявлено вимоги про розірвання договору та зобов`язання позивача припинити нарахування щомісячних платежів та заборгованості з 28.04.2021, скасувавши раніше нараховані платежі та заборгованості.
		Суд вважає, що в цій частині позовні вимоги задоволенню не підлягають у зв`язку з наступним.
		Правовою підставою для звернення до суду є захист порушених або оспорюваних прав і охоронюваних законом інтересів, право на позов в особи виникає після того, як відповідач порушить її права, тобто захисту підлягає вже порушене право, а не те, яке може бути порушено в майбутньому і щодо якого невідомо, буде воно порушено чи ні.
		Європейський суд з прав людини в своїй практиці (рішення від 13.05.1980 року в справі «Артіко проти Італії (пункт 35), рішення від 30.05. 2013 року в справі «Наталія Михайленко проти України» (пункт 32) визначає, що Конвенція про захист прав людини і основоположних свобод призначена для гарантування не теоретичних або примарних прав, а прав практичних та ефективних.
		Відсутність порушеного права є підставою для прийняття судового рішення про відмову в позові, як неодноразово зазначав Верховний Суд.
		Так в постанові від 16 жовтня 2020 року по справі № 910/12787/17 Об`єднана Палата Верховного Суду зазначила: «Гарантоване статтею 55 Конституції України й конкретизоване у законах України право на судовий захист передбачає можливість звернення до суду за захистом порушеного права, але вимагає, щоб твердження позивача про порушення було обґрунтованим. Таке порушення прав має бути реальним, стосуватися індивідуально виражених прав або інтересів особи, яка стверджує про їх порушення.
		Отже, захисту підлягає наявне законне порушене право (інтерес) особи, яка є суб`єктом (носієм) порушених прав чи інтересів та звернулася за таким захистом до суду. 
		Тому для того, щоб особі було надано судовий захист, суд встановлює, чи особа дійсно має порушене право (інтерес), і чи це право (інтерес) порушено відповідачем.
		Об`єднана палата зазначає, що особа, яка звертається до суду повинна довести конкретні факти порушення її майнових прав та інтересів, а саме: має довести, що її права та законні інтереси як заінтересованої особи порушені.
		Реалізуючи право на судовий захист і звертаючись до суду позивач зобов`язаний довести (підтвердити) в установленому законом порядку, яким чином порушуються його права та законні інтереси, а суд, у свою чергу, - перевірити доводи та докази, якими позивач обґрунтовує такі свої вимоги, і в залежності від встановленого вирішити питання про наявність чи відсутність підстав для правового захисту позивача. Відсутність порушеного або оспорюваного права позивача є підставою для ухвалення рішення про відмову у задоволенні позову, незалежно від інших встановлених судом обставин».
		Більш того Велика Палата Верховного Суду в постанові від 26.01.2021 року по справі № 522/1528/15-ц провадження № 14-67цс20 в черговий раз підтвердила вищезазначений висновок.
		Відповідно до ч.2 ст.651 ЦК України, договір може бути змінено або розірвано за рішенням суду на вимогу однієї із сторін у разі істотного порушення договору другою стороною та в інших випадках, встановлених договором або законом. Істотним є таке порушення стороною договору, коли внаслідок завданої цим шкоди друга сторона значною мірою позбавляється того, на що вона розраховувала при укладенні договору.
		На думку суду, при розгляді справи, судом не встановлено істотних порушень відповідачем умов договору банківського обслуговування, а позивачем не доведено те, що порушення, які допущені при аутентифікації користувача 29.04.2021 позбавили його того, на що він розраховував при укладенні договору.
		Вимога про припинення нарахування щомісячних платежів за кредитом і заборгованості по ним, а також скасування раніше нарахованих платежів та заборгованості, на думку суду, у цьому провадженні не є ефективним способом захисту цивільного права позивача як споживача банківських послуг, оскільки наразі вимог про стягнення боргу відповідачем йому не пред`являється, банківськими послугами відповідача позивач не користується. 
		Рішення суду та встановлені судом обставини можуть бути підставою для здійснення відповідачем самостійно дій щодо відновлення становища позивача, яке існувало до несанкціонованого втручання невідомих осіб у його банківський аккаунт або бути частиною заперечень позивача у справі про стягнення з нього заборгованості, яка була нарахована. У іншому випадку, позивач вправі пред`явити такі вимоги, підтвердивши їх доказами про те, яким чином наявна заборгованість порушує його права.
		При цьому, особисті кошти позивача повертаються йому судом як такі, що набуті безпідставно, що має наслідком відновлення його порушених прав. Це суд вважає ефективним і достатнім способом захисту прав позивача внаслідок тих порушень, які виявлені судом при розгляді цієї справи.
		У відповідності до вимог ст.141 ЦПК України, з відповідача на корсить держави підлягає стягненню судовий збір у розмірі 908 грн.
		Керуючись ст.ст.5, 12, 13, 81, 86, 141, 178, 258, 259, 263-265, ЦПК України,
		 
		У Х В А Л И В:
		Позовні вимоги ОСОБА_1 до Акціонерного товариства «Універсал Банк» про розірвання договору, повернення коштів - задовольнити частково.
		Стягнути з Акціонерного товариства «Універсал Банк» на користь ОСОБА_1 :
		- 31 700 (тридцять одна тисяча сімсот) гривень безпідставно набутих коштів.
		В іншій частині позовних вимог - відмовити.
		Стягнути з Акціонерного товариства «Універсал Банк» на користь держави 908 (дев`ятсот вісім) гривень судового збору.
		Дані учасників справи:
		ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , реєстраційний номер облікової картки платника податків НОМЕР_8 , зареєстроване місце проживання: АДРЕСА_1 .
		Акціонерне товариство «Універсал Банк», код ЄДРПОУ 21133352, місцезнаходження: м.Київ, вул.Автозаводська, 54/19.
		Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом тридцяти днів з дня складання його повного тексту до Київського апеляційного суду.
		Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.
		У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
		Повний текст рішення складено 18.03.2024
		 
		 
		 
		Суддя                                                         А.М. Майбоженко

</body>
</html>

Логін:
Для помилки:

Пароль:
Для помилки:

Ваше ім'я:
Для помилки:

Ваш e-mail:
Для помилки:

Повідомлення:
Для помилки:

Введіть в поле результат арифметичного виразу:
Для помилки:

Зачекайте, будь ласка...