Єдиний державний реєстр судових рішень

Доступ до Реєстру здійснюється в тестовому (обмеженому) режимі. Для запобігання загрозам життю і здоров'ю суддів та учасників судового процесу, а також у разі виявлення ознак кіберзагрози, доступ до Реєстру або окремих рішень у ньому може бути обмежено.

Ласкаво просимо, !

Категорія справи № 910/3112/24 : Господарські справи (з 01.01.2019); Справи позовного провадження; Справи у спорах, щодо недоговірних зобов’язань; про відшкодування шкоди.
Надіслано для оприлюднення: 19.03.2024. Зареєстровано: 20.03.2024. Забезпечено надання загального доступу: 20.03.2024.
Дата набрання законної сили: 19.03.2024
Номер судового провадження: не визначено

<!DOCTYPE HTML PUBLIC "-//W3C//DTD HTML 4.01 Transitional//DE" "http://www.w3.org/TR/html4/loose.dtd">
<html>
	<head>
		<meta http-equiv="content-type" content="text/html; charset=utf-8" />
		<meta name="generator" content="Rtf2Html Converter" />
		<title>
			Єдиний державний реєстр судових рішень
		</title>
	</head>
	<body>
		 
		   ГОСПОДАРСЬКИЙ  СУД  міста КИЄВА 01054, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-В, тел. (044) 284-18-98, E-mail: inbox@ki.arbitr.gov.ua0,2 
		 
		УХВАЛА
		м. Київ
		19.03.2024Справа №  910/3112/24
		Господарський суд міста Києва у складі судді Капцової Т.П., розглянувши позовну заяву Приватного підприємства «Тернівка» 
		до Держави-агресора Російської Федерації в особі Міністерства юстиції Російської Федерації 
		про стягнення 39  866  985,00 грн
		ВСТАНОВИВ:
		Приватне підприємство «Тернівка» звернулося до Господарського суду міста Києва з позовною заявою до Держави-агресора Російської Федерації в особі Міністерства юстиції Російської Федерації про стягнення суми спричинених збитків, що виникли внаслідок збройної агресії на території України в розмірі 39 866 985,00 грн, з яких 1 755  695,00 грн матеріального збитку, завданого внаслідок пошкодження транспортних засобів, 2 165  835,01 грн матеріального збитку, завданого внаслідок викрадення транспортних засобів, 16 329  973,65 грн матеріального збитку, завданого внаслідок пошкодження, втрати (викрадення) та знищення рухомого майна, 19 615  481,37 грн матеріального збитку, завданого внаслідок втрати урожаю та збитку, понесеного на проведення агротехнічних робіт.
		Позов мотивований тим, що:
		- основним видом діяльності позивача є вирощування зернових культур (крім рису), бобових культур і насіння олійних культур;
		- в процесі здійснення господарської діяльності позивач володів і користувався нерухомим майном, а саме: критим тіком загальною площею 588,8 кв.м, складськими приміщеннями площею 344,18 кв.м, ваговою площею 6,3 кв.м, що розташовані за адресою: вул. Сітьова, 15-б, смт. Калинівське, Бериславський район, Херсонська область, а також низкою земельних ділянок, розташованих на території Баштанського району Миколаївської області. Позивач мав рухоме майно, серед якого транспортні засоби, машини та обладнання, виробничі запаси, залишки продукції рослинництва;
		- під урожай 2022 року позивачем було засіяно 383,89 га сільськогосподарських угідь, що підтверджується  Звітом про посівні площі сільськогосподарських культур під урожай 2022 року (форма №4-сг), який подавався до Державної служби статистики України.
		-  у зв`язку зі збройною агресією Російської Федерації Калинівська селищна територіальна громада Бериславського району Херсонської області, до складу якої входить смт Калинівське, потрапила у зону активних бойових дій і перебувала під тимчасовою окупацією Російської Федерації з 09.03.2022 до 09.11.2022, що вбачається з  Переліку територій, на яких ведуться (велися) бойові дії або тимчасово окупованих Російською Федерацією, затвердженого наказом Міністерства з питань реінтеграції тимчасово окупованих територій України від 22 грудня 2022 року № 309;
		- з 09.11.2022 вказана територія визнана територією, на якій є можливими бойові дії;
		- у період окупації відбулося викрадення, знищення та пошкодження належного позивачу майна;
		- позивач провів інвентаризацію та звернувся до Регіональної торгово-промислової палати з метою обстеження та фіксації наслідків знищення та пошкодження належного позивачеві майна, проведення експертиз та отримав ряд висновків експертів;
		- в Акті про підтвердження розташування земельних ділянок та факту неможливості посіву та збирання очікуваного врожаю сільськогосподарських культур на цих земельних ділянках, які знаходилися в районі проведення воєнних (бойових) дій, артилерійських або ракетних обстрілів, у тимчасовій окупації, оточені (блокуванні) внаслідок збройної агресії Російської Федерації проти України № 120-0085 від 04.04.2023, складеному Регіональною торгово-промисловою палатою Миколаївської області, експерт підтвердив розташування земельних ділянок за відповідними кадастровими номерами та факт неможливості Приватного підприємства «Тернівка», у період з 24 лютого 2022 року по листопад 2022 року, виконання сільськогосподарських робіт на земельних ділянках, які знаходилися в районі проведення воєнних (бойових) дій, артилерійських або ракетних обстрілів, у тимчасовій окупації, оточені (блокуванні) внаслідок збройної агресії Російської Федерації проти України на території Березнегуватської селищної територіальної громади Баштанського району Миколаївської області,  що вплинуло на реальну загрозу втрати, знищення, значного пошкодження, псування та погіршення стану досліджуваного рухомого майна та не дало можливості виконувати польові роботи по посіву та збиранню врожаю сільськогосподарських культур.
		- розмір збитків, завданих позивачу внаслідок збройної агресії Російської Федерації, проведення воєнних (бойових) дій, артилерійських або ракетних обстрілів, що включають збитки спричинені втратою урожаю (пшениця, ріпак) на земельних ділянках загальною площею 374,7701га та збитків, понесених на проведення агротехнічних робіт під врожай наступного року на земельних ділянках загальною площею 19,1217 га, які розташовані на території Березнегуватської селищної територіальної громади Баштанського району Миколаївської області, станом на січень 2023 року, складає 19 615 481,37 грн.
		Господарський суд міста Києва дійшов висновку про необхідність передачі позовної заяви та доданих до неї документів на розгляд господарського суду Донецької області за виключною підсудністю з огляду на таке.
		Відповідно до статті 1 Господарського процесуального кодексу України (далі - ГПК України) ГПК України визначає юрисдикцію та повноваження господарських судів, встановлює порядок здійснення судочинства у господарських судах.
		Згідно з частиною першою статті 4 ГПК України право на звернення до господарського суду в установленому цим Кодексом порядку гарантується. Ніхто не може бути позбавлений права на розгляд його справи у господарському суді, до юрисдикції якого вона віднесена законом.
		Позов пред`являється до господарського суду за місцезнаходженням чи місцем проживання відповідача, якщо інше не встановлено цим Кодексом (частина перша ста 27 ГПК України).
		Відповідно до частини другої статті 27 ГПК України для цілей визначення підсудності відповідно до цього Кодексу місцезнаходження юридичної особи та фізичної особи - підприємця визначається згідно з Єдиним державним реєстром юридичних осіб, фізичних осіб - підприємців та громадських формувань.
		Судом встановлено, що станом на 13.03.2022 (дата підписання позову) відповідач взагалі не мав в Україні місцезнаходження, оскільки з 24.02.2022 дипломатичні відносини між Україною і Російською Федерацією розірвано у зв`язку з повномасштабною збройною агресією останньої. Функціонування закордонних дипломатичних установ України на території Російської Федерації та діяльність дипломатичних установ Російської Федерації на території України зупинено.
		Частиною першою статті 29 ГПК України передбачено, що право вибору між господарськими судами, яким відповідно до цієї статті підсудна справа, належить позивачу, за винятком виключної підсудності, встановленої статтею 30 цього Кодексу.
		Згідно з частиною третьою статті 30 ГПК України спори, що виникають з приводу нерухомого майна, розглядаються господарським судом за місцезнаходженням майна або основної його частини. Якщо пов`язані між собою позовні вимоги пред`явлені одночасно щодо декількох об`єктів нерухомого майна, спір розглядається за місцезнаходженням об`єкта, вартість якого є найвищою.
		Статтею 125 Конституції України передбачено, що судоустрій в Україні будується за принципами територіальності та спеціалізації і визначається законом.
		Аналогічні положення закріплені в частині першій статті 17 Закону України «Про судоустрій і статус суддів».
		Територіальна підсудність - це компетенція із розгляду справ однорідними судами залежно від території, на яку поширюється їх юрисдикція.
		Основними видами територіальної підсудності є, зокрема загальна, альтернативна та виключна.
		Види підсудності передбачають в одних випадках пільги сторонам при виборі суду, в інших - створення найсприятливіших умов для вирішення справи, забезпечення незалежності та неупередженості суду, захист прав заінтересованих осіб.
		Загальна територіальна підсудність встановлюється як загальне правило і застосовується у тому випадку, коли вона не змінена або доповнена іншим видом територіальної підсудності.
		Суд зазначає, що право особи на звернення до суду може бути реалізоване у визначеному процесуальним законом порядку, оскільки воно зумовлене дотриманням процесуальної форми, передбаченої для цього чинним законодавством, а також встановленими ним передумовами для звернення до суду, в тому числі додержання правил юрисдикції у господарських судах.
		Виключна підсудність - це правило, відповідно до якого справа має бути розглянута тільки певним господарським судом. Виключна підсудність означає, що певні категорії справ не можуть розглядатися за загальними правилами підсудності, а також за правилами альтернативної підсудності. Правило про виключну підсудність застосовується судом у будь-якому випадку за наявності визначених законом умов, не залежить від волі сторін, а також наявності чи відсутності обґрунтувань учасників справи щодо її застосування.
		Аналогічна правова позиція викладена у постанові Верховного Суду від 16.08.2019 у справі №916/142/19.
		У постанові Верховного Суду від 19.06.2019 у справі №760/6693/17-ц судом зазначено, що виключну підсудність встановлено для позовів, що виникають із приводу нерухомого майна.
		Згідно з положеннями статті 181 Цивільного кодексу України до нерухомого майна належать: земельні ділянки, а також об`єкти, розташовані на них, переміщення яких є неможливим без їх знецінення та зміни їх призначення. Наприклад, це позови про право власності на таке майно; про право володіння і користування ним (стаття 358 Цивільного кодексу України); про поділ нерухомого майна, що є у спільній частковій власності та виділ частки із цього майна (статті 364, 367 Цивільного кодексу України); про поділ нерухомого майна, що є у спільній сумісній власності та виділ частки із цього майна (статті 370, 372 Цивільного кодексу України); про право користування нерухомим майном (визначення порядку користування ним); про право, яке виникло із договору найму жилого приміщення, оренди тощо; про визнання правочину з нерухомістю недійсним; про звернення стягнення на нерухоме майно - предмет іпотеки чи застави; розірвання договору оренди землі; стягнення орендної плати, якщо спір виник з приводу нерухомого майна; про усунення від права на спадкування та визначення додаткового строку для прийняття спадщини.
		Виходячи з аналізу зазначених правових норм Верховний Суду у постанові від 19.06.2019 у справі №760/6693/17-ц висловив правову позицію, що правила виключної підсудності застосовуються до позовів з приводу нерухомого майна, стосуються позовів з приводу будь-яких вимог, пов`язаних з правом особи на нерухоме майно: земельні ділянки, будинки, квартири тощо, зокрема щодо права власності на нерухоме майно, а також щодо речових прав на нерухоме майно, дійсності (недійсності) договорів щодо такого майна або спорів з приводу невиконання стороною умов договору, об`єктом якого є нерухоме майно, вимог іпотекодержателя.
		Відповідно до правової позиції, викладеної у постанові Верховного Суду від 10.04.2019 у справі №638/1988/17,         правила виключної підсудності застосовуються до позовів з приводу нерухомого майна, стосуються позовів з приводу будь-яких вимог, пов`язаних з правом особи на нерухоме майно: земельні ділянки, будинки, квартири тощо, зокрема щодо права власності на нерухоме майно, а також щодо речових прав на нерухоме майно, дійсності (недійсності) договорів щодо такого майна або спорів з приводу невиконання стороною договору, об`єктом якого є нерухоме майно.
		Крім того, Велика Палата Верховного Суду у постанові від 07.07.2020 у справі №910/10647/18 дійшла висновку, що у частині третій статті 16 ГПК України в попередній редакції йшлося про виключну підсудність господарським судам справ у спорах про право власності на майно або про витребування майна з чужого незаконного володіння чи про усунення перешкод у користуванні майном.
		Натомість у частині третій статті 30 ГПК України в чинній редакції йдеться про виключну підсудність справ у спорах, що виникають з приводу нерухомого майна, тобто, перелік спорів цієї категорії розширено.
		Отже, виключна підсудність застосовується до тих позовів, вимоги за якими стосуються нерухомого майна як безпосередньо, так і опосередковано, а спір може стосуватися як правового режиму нерухомого майна, так і інших прав та обов`язків, що пов`язані із нерухомим майном.
		Велика Палата Верховного Суду у постанові від 16.02.2021 у справі №911/2390/18 зазначила, що за визначенням, що дає Академічний тлумачний словник української мови, словосполука «з приводу» означає «у зв`язку з чим-небудь», тому словосполучення «з приводу нерухомого майна» треба розуміти як будь-який спір у зв`язку з нерухомим майном або певними діями, пов`язаними з цим майном.
		Аналізуючи логічну послідовність зміни формулювання положень процесуального законодавства щодо правил розгляду позовів за виключною підсудністю, убачається її спрямованість на визначення виключної підсудності в цілому для всіх спорів, які виникають у межах відповідних правовідносин у зв`язку з нерухомим майном, безвідносно до предмета конкретного спору.
		Отже, слід дійти висновку, що за правилами чинного ГПК України виключна підсудність застосовується до тих спорів, вимоги за якими стосуються нерухомого майна як безпосередньо, так і опосередковано, а спір може стосуватися як правового режиму нерухомого майна, так і інших прав та обов`язків, що пов`язані з нерухомим майном.
		Велика Палата Верховного Суду у постанові від 16.02.2021 у справі №911/2390/18 дійшла висновку, що словосполучення «з приводу нерухомого майна» у частині третій статті 30 Господарського процесуального кодексу України необхідно розуміти таким чином, що правила виключної підсудності поширюються на будь-які спори, які стосуються прав та обов`язків, що пов`язані з нерухомим майном. У таких спорах нерухоме майно не обов`язково виступає як безпосередньо об`єкт спірного матеріального правовідношення.
		Таким чином, оскільки спір у даній справі виник, в тому числі і з приводу нерухомого майна (земельних ділянок), що знаходяться на території Баштанського району Миколаївської області, яка згідно Переліку територій, на яких ведуться (велися) бойові дії або тимчасово окупованих Російською Федерацією, затвердженого наказом Міністерства з питань реінтеграції тимчасово окупованих територій України від 22 грудня 2022 року № 309, потрапла у зону активних бойових дій і перебувала під тимчасовою окупацією Російської Федерації, суд дійшов висновку, що такий спір повинен розглядатися за місцезнаходженням нерухомого майна (відповідно до частини третьої статті 30 ГПК України).
		Згідно з частинами першою, другою та четвертою статті 236 ГПК України судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим.
		Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права при дотриманні норм процесуального права.
		При виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування норм права, викладені в постановах Верховного Суду.
		Пунктом 1 частини першої статті 31 ГПК України передбачено, що суд передає справу на розгляд іншому суду, якщо справа належить до територіальної юрисдикції (підсудності) іншого суду.
		Відповідно до частин третьої та шостої статті 31 ГПК України передача справи на розгляд іншого суду за встановленою цим Кодексом підсудністю з підстави, передбаченої пунктом 1 частини першої цієї статті, здійснюється на підставі ухвали суду не пізніше п`яти днів після закінчення строку на її оскарження, а в разі подання скарги - не пізніше п`яти днів після залишення її без задоволення.
		Спори між судами щодо підсудності не допускаються.
		З огляду на викладене, враховуючи, що до спорів які виникають з приводу нерухомого майна, з-поміж іншого, належать позови про право володіння і користування нерухомим майном, а даний спір виник, зокрема, у зв`язку з неможливістю позивача використовувати належні йому земельні ділянки, розташовані на території Баштанського району Миколаївської області, внаслідок збройної агресії Російської Федерації, неможливістю здійснювати засів сільськогосподарських культур, втрату урожаю (пшениці, ріпаку) на земельних ділянках загальною площею 374,7701 га, що завдало позивачу збитків, суд дійшов висновку передати позовну заяву Приватного підприємства «Тернівка» до Держави-агресора Російської Федерації в особі Міністерства юстиції Російської Федерації про стягнення 39 866 985,00 грн з доданими до неї документами за виключною підсудністю до Господарського суду Миколаївської області.
		При цьому судом звертає увагу, що  виключна підсудність не застосовується до спорів з приводу рухомого майна, у даному випадку вимог про відшкодування збитків, завданих пошкодженням, викраденням, знищенням рухомого майна, однак, з огляду на об`єднання позивачем цих позовних вимог з вимогами що заявлені з приводу користування нерухомим  майном, яке знаходиться в Миколаївській області, позов, у відповідності до частини третьої статті 30 ГПК України, має пред`являтися за місцезнаходженням об`єктів нерухомого майна і за правилами виключної підсудності підлягає розгляду в Господарському суді Миколаївської області.
		Частиною 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод встановлено, що кожен має право на справедливий і публічний розгляд його справи упродовж розумного строку незалежним і безстороннім судом, встановленим законом, який вирішить спір щодо його прав та обов`язків цивільного характеру або встановить обґрунтованість будь-якого висунутого проти нього кримінального обвинувачення.
		Аналіз зазначеної норми міжнародного права свідчить, що обов`язково суд повинен бути встановлений законом, тобто кожен має право на розгляд справи компетентним судом, компетентність якого встановлюється тільки законом.
		Європейський суд з прав людини у рішенні від 12 жовтня 1978 року у справі "Zand v. Austria" вказав, що словосполучення "встановлений законом" поширюється не лише на правову основу самого існування "суду", але й на дотримання таким судом певних норм, які регулюють його діяльність. Поняття "суд, встановлений законом" у частині першій статті 6 Конвенції передбачає "усю організаційну структуру судів, включно з питаннями, що належать до юрисдикції певних категорій судів".
		Керуючись статтями 30, 31, 234 та 235 ГПК України, суд
		УХВАЛИВ:
		1. Позовну заяву Приватного підприємства «Тернівка» до Держави-агресора Російської Федерації в особі Міністерства юстиції Російської Федерації про стягнення 39 866 985,00 грн з доданими до неї документами передати за виключною підсудністю до Господарського суду Миколаївської області (вул. Фалєєвська, буд. 14, м.Миколаїв, Миколаївська обл., 54005).
		2. Ухвала набирає законної сили з моменту її підписання та може бути оскаржена в порядку та строк, передбачені статтями 254 - 256 ГПК України.
		 
		 
		Суддя                                                                                     Т.П. Капцова

</body>
</html>

Логін:
Для помилки:

Пароль:
Для помилки:

Ваше ім'я:
Для помилки:

Ваш e-mail:
Для помилки:

Повідомлення:
Для помилки:

Введіть в поле результат арифметичного виразу:
Для помилки:

Зачекайте, будь ласка...