Єдиний державний реєстр судових рішень

Доступ до Реєстру здійснюється в тестовому (обмеженому) режимі. Для запобігання загрозам життю і здоров'ю суддів та учасників судового процесу, а також у разі виявлення ознак кіберзагрози, доступ до Реєстру або окремих рішень у ньому може бути обмежено.

Ласкаво просимо, !

Категорія справи № 911/2096/23 : Господарські справи (з 01.01.2019); Справи позовного провадження; Справи у спорах, щодо недоговірних зобов’язань; про відшкодування шкоди.
Надіслано судом: 19.03.2024. Зареєстровано: 20.03.2024. Забезпечено надання загального доступу: 21.03.2024.
Дата набрання законної сили: 04.07.2024
Результат оскарження 04.07.2024 Північний апеляційний господарський суд: залишено рішення місцевого суду без змін, а скаргу без задоволення
Номер судового провадження: 27/01/911/2096/23

<!DOCTYPE HTML PUBLIC "-//W3C//DTD HTML 4.01 Transitional//DE" "http://www.w3.org/TR/html4/loose.dtd">
<html>
	<head>
		<meta http-equiv="content-type" content="text/html; charset=utf-8" />
		<meta name="generator" content="Rtf2Html Converter" />
		<title>
			Єдиний державний реєстр судових рішень
		</title>
	</head>
	<body>
		 
		ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД КИЇВСЬКОЇ ОБЛАСТІ
		вул. Симона Петлюри, 16/108, м. Київ, 01032, тел. (044) 235-95-51, е-mail: inbox@ko.arbitr.gov.ua
		 
		ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
		РІШЕННЯ
		"15" лютого 2024 р. Справа № 911/2096/23 
		 
		За позовом Заступника керівника Броварської окружної прокуратури Київської області, 07401, Київська область, місто Бровари, вулиця Київська, будинок 137
		в інтересах держави в особі: 1. Державної екологічної інспекції України, 01042, місто Київ, провулок Новопечерський, будинок 3, корпус 2
		2. Згурівської селищної ради, 07601, Київська область, Броварський район, селище міського типу Згурівка, вулиця Українська, будинок 10
		до Комунального підприємства "Згурівський комбінат комунальних підприємств", 07600, Київська область, Броварський район, селище міського типу Згурівка, вулиця Київська, будинок 12А
		про відшкодування 1 490 227,50 грн шкоди
		суддя Н.Г. Шевчук
		секретар судового засідання М.Г. Байдрелова
		за участю:
		прокурора - Набок Ю.В. (в залі суду);
		представника позивача 1 - не з`явився;
		представника позивача 2 - не з`явився;
		представника вiдповiдача - не з`явився.
		 
		Суть спору: Заступник керівника Броварської окружної прокуратури Київської області в інтересах держави в особі Державної екологічної інспекції України (далі  Держекоінспекція) та Згурівської селищної ради звернувся до Господарського суду Київської області з позовом до Комунального підприємства "Згурівський комбінат комунальних підприємств" (далі  КП "Згурівський ККП") про стягнення збитків у розмірі 1 490 227,50грн за засмічення земельної ділянки побутовими відходами.
		В обґрунтування позовних вимог прокурор вказав, що відповідачем в порушення вимог природоохоронного законодавства в період з 10.10.2019 по 18.01.2023 було засмічено частину земельної ділянки з кадастровим номером 3221955100:06:009:0001 на площі 1,8745га шляхом розміщення захоронення побутових, будівельних, медичних та інших відходів, що було зафіксовано Державною екологічною інспекцією України в акті №4.2-19/1 від 28.01.2021, складеного за результатами проведення позапланової перевірки з питань дотримання вимог природоохоронного законодавства, внаслідок чого завдано державі збитки.
		Відповідач проти позову заперечує, вважає, що розрахунок розміру шкоди здійснений з порушенням вимог чинного законодавства, що докази заподіяння відповідачем шкоди відсутні, що відсутні підстави для притягнення його до відповідальності.
		Розглянувши матеріали справи, дослідивши подані документи, з`ясувавши фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, оцінивши докази, які мають значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд
		 
		В С Т А Н О В И В :
		 
		Відповідно до витягу з Державного земельного кадастру 22.08.2014 здійснена державна реєстрація права постійного користування КП КП "Згурівський ККП" на земельну ділянку комунальної власності з кадастровим номером 3221955100:06:009:0001, енергетики, оборони та іншого призначення, вид користування  виробничі території, яка розташована за адресою: Київська область, Згурівський район, смт Згурівка, вул.Київська, 12а.
		Підставою виникнення права постійного користування є рішення виконкому Згурівської селищної ради народних депутатів №473 від 20.09.1999, яке посвідчується Державним актом ІІ-КВ №000760 від 17.07.2000.
		Згідно цього Державного акту Згурівському комбінату комунальних підприємств надано у постійне користування 14,4561га землі для існуючих виробничих потреб.
		Відповідно до рішення виконавчого комітету Згурівської селищної ради №2 від 05.01.2005 Згурівський комбінат комунальних підприємств визначений виконавцем робіт з надання населенню та організаціям в смт Згурівка житлово-комунальних послуг, зокрема, вивезення та утилізація твердих побутових відходів, відкачки рідких нечистот.
		Правонаступником Згурівського комбінату комунальних підприємств є КП КП "Згурівський ККП", одним із основних напрямків діяльності якого є вивезення побутових відходів, нечистот від підприємств, установ, організацій і населення селища.
		Захоронення побутових відходів здійснюється на полігоні площею3,68га, на який відповідачу виданий паспорт місця видалення відходів (МВВ) з реєстраційним номером 10-3-2 від 08.01.2002, відповідно до якого місце розміщення сміттєзвалища визначено на відстані 1,0 км на південь від смт Згурівка, рік початку експлуатації  1996, розрахунковий термін експлуатації  до заповнення існуючих карт.
		На підставі наказу Держекоінспекції №10 від 15.01.2021 та звернень громадян Крицької Є.О. та Скрипника Д.Ю. утворено комісію з проведення в період з 18 по 29 січня 2021 року позапланової перевірки з питань дотримання вимог природоохоронного законодавства на полігоні твердих побутових відходів КП "Згурівський ККП", який розташований за адресою: Київська область, смт Згурівка, вул. Боженка, 2а.
		За результатами проведеної в період з 18 по 28 січня 2021 року перевірки комісією складено акт №4.2-19/1 від 28.01.2021, в якому зафіксовані порушення вимог природоохоронного законодавства, допущені КП "Згурівський ККП", зокрема: здійснюється змішане захоронення неперероблених (необроблених) побутових відходів, будівельних та небезпечних медичних відходів, що є порушенням пунктів "ж", "ї" частини першої статті 17, пункту "і" частини першої статті 32 Закону України "Про відходи"; експлуатація об`єктів поводження з побутовими відходами здійснюється без сортування побутових відходів, без перероблення органічної складової, що є у складі побутових відходів, що є порушенням розділів ІV, V Правил експлуатації об`єктів поводження з побутовими відходами, затверджених наказом Міністерства регіонального розвитку, будівництва та житлово-комунального господарства України №196 від 04.05.2012; не забезпечується захист земель від забруднення, засмічення, а саме здійснюється захоронення змішаних побутових відходів, будівельних та небезпечних медичних відходів на земельній ділянці з кадастровим номером 3221955100:06:009:0001 на території Згурівської селищної ради за адресою: смт Згурівка, вул. Бажана, 2а. В цьому акті (порядковий номер 30 опису виявлених порушень) вказано, що відповідно до інформації, наданої листом ГУ СБУ у м.Києві та Київській області від 26.01.2021 №51/12-634, площа зміттєзвалища в межах земельної ділянки з кадастровим номером 3221955100:06:009:0001 складає 1,8745га, середньою висотою 1,5 метрів, об`ємом 28 050м куб (орієнтовно).
		Розмір шкоди 1 490 227,50грн вказаний Держекоінспекцією в претензії №1147/4.2/7-21 від 10.02.2021, до якої доданий розрахунок шкоди, який виконаний у відповідності до пункту 5.4 Методики визначення розмірів шкоди, зумовленої забрудненням і засміченням земельних ресурсів через порушення природоохоронного законодавства, затвердженої наказом Міністерства охорони навколишнього природного середовища від 27.10.1997 №171 (із змінами, внесеними наказами №149 від 04.04.2007 та №241 від 04.11.2020).
		До позовної заяви також наданий висновок експерта Київського науково-дослідного інституту судових експертиз за результатами проведення судової інженерно-економічної експертизи у кримінальному провадженні №22020101110000145 від 13.10.2022 №6918/21-48, в якому на підставі даних, вказаних в акті №4.2-19/1 від 28.01.2021, визначено, що розмір шкоди від засмічення земель становить 1 490 227,50грн. 
		КП "Згурівський ККП" у відповіді на претензію відмовив у її задоволенні (вих.№31 від 17.03.2021).
		А тому Заступник керівника Броварської окружної прокуратури Київської області, посилаючись на невжиття Держекоінспекцією та Згурівською селищною радою заходів по захисту інтересів держави шляхом стягнення з КП "Згурівський ККП" школи в судовому порядку, звернувся з цим позовом до господарського суду. 
		Щодо підстав для представництва інтересів держави в суді Броварською окружною прокуратурою Київської області суд встановив наступне. 
		Приписами частини третьої статті 4, частин третьої та четвертої статті 53 Господарського процесуального кодексу України унормовано, що до господарського суду у справах, віднесених законом до його юрисдикції, мають право звертатися також особи, яким законом надано право звертатися до суду в інтересах інших осіб.
		У визначених законом випадках прокурор звертається до суду з позовною заявою, бере участь у розгляді справ за його позовами, а також може вступити за своєю ініціативою у справу, провадження у якій відкрито за позовом іншої особи, до початку розгляду справи по суті, подає апеляційну, касаційну скаргу, заяву про перегляд судового рішення за нововиявленими або виключними обставинами.
		Прокурор, який звертається до суду в інтересах держави, в позовній чи іншій заяві, скарзі обґрунтовує, в чому полягає порушення інтересів держави, необхідність їх захисту, визначені законом підстави для звернення до суду прокурора, а також зазначає орган, уповноважений державою здійснювати відповідні функції у спірних правовідносинах. Невиконання цих вимог має наслідком застосування положень, передбачених статтею 174 цього Кодексу.
		Виходячи із змісту рішення Конституційного Суду України у справі № 1-1/99 від 08.04.99 поняття "орган, уповноважений державою здійснювати відповідні функції у спірних відносинах" означає орган, на який державою покладено обов`язок щодо здійснення конкретної діяльності у відповідних правовідносинах, спрямованої на захист інтересів держави. Таким органом, відповідно до статей 6, 7, 13, 143 Конституції України, може виступати орган державної влади чи місцевого самоврядування, якому законом надано повноваження органу виконавчої влади.
		Вищевказаним рішенням Конституційного Суду України передбачено, що прокурор або його заступник самостійно визначає і обґрунтовує в позовній заяві, в чому полягає порушення інтересів держави та обґрунтовує необхідність їх захисту, а також вказує орган, уповноважений державою здійснювати відповідні функції у спірних правовідносинах.
		З системного аналізу вказаних вище норм слідує, що на відміну від осіб, які беруть участь у справі (позивач, відповідач, третя особа, представник), відповідні органи та особи, передбачені статтею 53 Господарського процесуального кодексу України, повинні бути наділені спеціальною процесуальною правоздатністю, тобто здатністю мати процесуальні права та обов`язки органів та осіб, яким законом надано право звертатися до суду в інтересах інших осіб. Така процесуальна правоздатність настає з моменту виникнення у цих осіб відповідної компетенції або передбачених законом повноважень.
		Необхідною умовою такої участі є норми матеріального права, які визначають випадки такої участі, тобто особи, перелічені статтею 53 Господарського процесуального кодексу України, можуть звернутися до суду із позовною заявою або беруть участь в процесі лише у випадках, чітко встановлених законом.
		Так, відповідно до частин третьої, четвертої статті 23 Закону України "Про прокуратуру", прокурор здійснює представництво в суді законних інтересів держави у разі порушення або загрози порушення інтересів держави, якщо захист цих інтересів не здійснює або неналежним чином здійснює орган державної влади, орган місцевого самоврядування чи інший суб`єкт владних повноважень, до компетенції якого віднесені відповідні повноваження, а також у разі відсутності такого органу. Наявність таких обставин обґрунтовується прокурором у порядку, передбаченому частиною 4 цієї статті.
		Прокурор здійснює представництво інтересів громадянина або держави в суді виключно після підтвердження судом підстав для представництва.
		Прокурор зобов`язаний попередньо, до звернення до суду, повідомити про це громадянина та його законного представника або відповідного суб`єкта владних повноважень. У разі підтвердження судом наявності підстав для представництва прокурор користується процесуальними повноваженнями відповідної сторони процесу.
		Аналіз наведених законодавчих приписів дає підстави для висновку, що наявність підстав для представництва інтересів держави має бути обґрунтована прокурором у позовній заяві відповідно до приписів наведених норм, зокрема шляхом надання повідомлення прокурора на адресу відповідного органу про звернення до суду від його імені.
		Бездіяльність компетентного органу означає, що він знав або повинен був знати про порушення інтересів держави, але не звертався до суду з відповідним позовом у розумний строк.
		Звертаючись до відповідного компетентного органу до подання позову в порядку, передбаченому статтею 23 Закону України "Про прокуратуру", прокурор фактично надає йому можливість відреагувати на стверджуване порушення інтересів держави, зокрема, шляхом призначення перевірки фактів порушення законодавства, виявлених прокурором, вчинення дій для виправлення ситуації, а саме подання позову або аргументованого повідомлення прокурора про відсутність такого порушення.
		Невжиття компетентним органом жодних заходів протягом розумного строку після того, як цьому органу стало відомо або повинно було стати відомо про можливе порушення інтересів держави, має кваліфікуватися як бездіяльність відповідного органу. Розумність строку визначається судом з урахуванням того, чи потребували інтереси держави невідкладного захисту (зокрема, через закінчення перебігу позовної давності чи можливість подальшого відчуження майна, яке незаконно вибуло із власності держави), а також таких чинників, як: значимість порушення інтересів держави, можливість настання невідворотних негативних наслідків через бездіяльність компетентного органу, наявність об`єктивних причин, що перешкоджали такому зверненню, тощо.
		Суд, вирішуючи питання щодо наявності підстав для представництва, не повинен установлювати саме протиправність бездіяльності компетентного органу чи його посадової особи. Таким чином, прокурору достатньо дотриматися порядку, передбаченого статтею 23 Закону України "Про прокуратуру", і якщо компетентний орган протягом розумного строку після отримання повідомлення самостійно не звернувся до суду з позовом в інтересах держави, то це є достатнім аргументом для підтвердження його бездіяльності. Якщо прокурору відомо причини такого незвернення, він обов`язково повинен зазначити їх в обґрунтуванні підстав для представництва, яке міститься в позові, але якщо з відповіді компетентного органу на звернення прокурора такі причини з`ясувати неможливо чи такої відповіді взагалі не отримано, то це не є підставою вважати звернення прокурора необґрунтованим.
		Зазначена правова позиція викладена в постанові Великої Палати Верховного Суду від 26.05.2020 у справі № 912/2385/18.
		Отже, захищати інтереси держави повинні насамперед відповідні суб`єкти владних повноважень. Щоб інтереси держави не залишилися незахищеними, прокурор виконує субсидіарну роль, замінює в судовому провадженні відповідного суб`єкта владних повноважень, який всупереч вимог закону не здійснює захисту або робить це неналежно. У кожному такому випадку прокурор повинен навести (а суд перевірити) причини, які перешкоджають захисту інтересів держави належним суб`єктом, і які є підставами для звернення прокурора до суду.
		В обґрунтування наявності підстав для звернення з позовом до господарського суду прокурор вказує, що відповідно до статті 16 Конституції України забезпечення екологічної безпеки і підтримання екологічної рівноваги на території України є обов`язком держави.
		Згідно статті 13 Конституції України земля, її надра, атмосферне повітря, водні та інші природні ресурси, які знаходяться в межах території України, природні ресурси її континентального шельфу, виключної (морської) економічної зони є об`єктами права власності Українського народу. Від імені Українського народу права власника здійснюють органи державної влади та органи місцевого самоврядування в межах, визначених цією Конституцією.
		Земля є основним національним багатством, що перебуває під особливою охороною держави (стаття 14 Конституції України).
		Згідно зі статтею 5 Закону України "Про охорону навколишнього природного середовища" державній охороні і регулюванню використання на території України підлягають: навколишнє природне середовище як сукупність природних і природно-соціальних умов та процесів, природні ресурси, як залучені в господарський обіг, так і невикористовувані в економіці в даний період (земля, надра, води, атмосферне повітря, ліс та інша рослинність, тваринний світ), ландшафти та інші природні комплекси. Особливій державній охороні підлягають території та об`єкти природно-заповідного фонду України й інші території та об`єкти, визначені відповідно до законодавства України.
		Державній охороні від негативного впливу несприятливої екологічної обстановки підлягають також здоров`я і життя людей.
		Статтею 35 цього Закону визначено, що державний контроль у сфері охорони навколишнього природного середовища, раціонального використання, відтворення і охорони природних ресурсів здійснюється центральним органом виконавчої влади, що реалізує державну політику із здійснення державного нагляду (контролю) у сфері охорони навколишнього природного середовища, раціонального використання, відтворення і охорони природних ресурсів. Виконавчі органи сільських, селищних, міських рад здійснюють державний контроль у сфері охорони навколишнього природного середовища.
		Державному контролю підлягають використання і охорона земель, надр, поверхневих і підземних вод, атмосферного повітря, лісів та іншої рослинності, тваринного світу, морського середовища та природних ресурсів територіальних вод, континентального шельфу та виключної (морської) економічної зони України, природних територій та об`єктів, що підлягають особливій охороні, стан навколишнього природного середовища.
		Згідно з пунктом 1 Положення про Державну екологічну інспекцію України, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України №275 від 19.04.2017, (тут і далі  в редакції станом на день виникнення спірних правовідносин) Державна екологічна інспекція України (Держекоінспекція) є центральним органом виконавчої влади, діяльність якого спрямовується і координується Кабінетом Міністрів України через Міністра захисту довкілля та природних ресурсів і який реалізує державну політику із здійснення державного нагляду (контролю) у сфері охорони навколишнього природного середовища, раціонального використання, відтворення і охорони природних ресурсів.
		Пунктом 3 цього Положення визначені основні завдання Держекоінспекції, якими, зокрема, є: реалізація державної політики із здійснення державного нагляду (контролю) у сфері охорони навколишнього природного середовища, раціонального використання, відтворення і охорони природних ресурсів; здійснення у межах повноважень, передбачених законом, державного нагляду (контролю) за додержанням вимог законодавства, зокрема, щодо: охорони земель, надр; екологічної та радіаційної безпеки; охорони атмосферного повітря; поводження з відходами, небезпечними хімічними речовинами, пестицидами та агрохімікатами.
		Відповідно до покладених на неї завдань Держекоінспекція складає протоколи про адміністративні правопорушення та розглядає справи про адміністративні правопорушення, накладає адміністративні стягнення у випадках, передбачених законом; пред`являє претензії про відшкодування шкоди, збитків і втрат, заподіяних державі внаслідок порушення законодавства з питань, що належать до її компетенції, та розраховує їх розмір, звертається до суду з відповідними позовами; вживає в установленому порядку заходів досудового врегулювання спорів, виступає позивачем та відповідачем у судах.
		Держекоінспекція здійснює свої повноваження безпосередньо і через утворені в установленому порядку територіальні органи (пункт 7 Положення).
		Земельна ділянка з кадастровим номером 3221955100:06:009:0001, в межах якої знаходиться зміттєзвалище і щодо відшкодування шкоди за засмічення якої заявлений позов, є комунальною власністю, а тому Згурівська селищна рада і Держекоінспекцією є органами, які мають здійснювати захист інтересів держави у спірних правовідносинах.
		Держекоінспекція за вих.№290/4.2/16-21 від 24.03.2021 та №9663/4.2/16-21від 30.08.2021 у відповідь на лист Київської обласної прокуратури №52-3102вих-21 від 27.08.2021, а також за вих№414/5.1/17-23 від 02.02.2023 у відповідь на лист Броварської окружної прокуратури №52-121вих-23 від 05.01.2023 та №1781/2.5/17-23 від 28.04.2023 у відповідь на №52-3366вих-23 від 25.04.2023 повідомила, що Держекоінспекція не подавала і не буде подавати позову до господарського суду щодо стягнення з КП "Згурівський ККП" заподіяних державі збитків у зв`язку з відсутністю коштів для сплати судового збору та не заперечує проти здійснення прокурором представництва в суді законних інтересів держави в особі Держекоінспекції.
		Згурівська селищна рада листом №07-07/594/540 від 09.03.2023 у відповідь на №52-1366 вих-23 від 22.02.2023 та №07-06/1224/883 від 14.04.2023 у відповідь на №52-2899 вих-23 від 10.04.2023 повідомила Броварську окружну прокуратуру про те, що вона не вбачає підстав для представництва прокуратурою інтересів держави в особі Згурівської селищної територіальної громади.
		Отже, вказані відповіді свідчать про невжиття Держекоінспекцією та Згурівською селищною радою будь-яких належних заходів з метою захисту інтересів держави в судовому порядку, з огляду на що суд вважає, що вимоги Закону України "Про прокуратуру" та Господарського процесуального кодексу України при зверненні з позовом до суду прокурора були дотримані.
		Як вбачається, спірні правовідносини, що виникли між сторонами у цій справі, є деліктними правовідносинами з приводу відшкодування шкоди, тобто такими, що виникли між сторонами, які не перебувають між собою у договірних відносинах та завдана заявлена до стягнення шкода не пов`язана з порушенням договірного зобов`язання.
		Стаття 11 Цивільного кодексу України передбачає, що підставою виникнення цивільних прав і обов`язків є завдання майнової (матеріальної) та моральної шкоди іншій особі.
		Згідно з частинами першою та другою статті 1166 Цивільного кодексу України, яка регулює загальні підстави відповідальності за завдану недоговірну (деліктну) шкоду, майнова шкода, завдана неправомірними рішеннями, діями чи бездіяльністю особистим немайновим правам фізичної або юридичної особи, а також шкода, завдана майну фізичної або юридичної особи, відшкодовується в повному обсязі особою, яка її завдала. Особа, яка завдала шкоди, звільняється від її відшкодування, якщо вона доведе, що шкоди завдано не з її вини.
		За загальними правилами розподілу обов`язку доказування кожна сторона повинна довести обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог та заперечень. Докази подаються сторонами та іншими учасниками справи (частини перша та третя статті 74 Господарського процесуального кодексу України).
		Отже, вирішуючи спір про відшкодування шкоди, суд повинен встановити наявність чи відсутність складу цивільного правопорушення, яке має містити такі складові, як:
		- неправомірність поведінки особи, тобто її невідповідність вимогам, наведеним в актах цивільного законодавства;
		- наявність шкоди, під якою слід розуміти втрату або пошкодження майна потерпілого та (або) позбавлення його особистого нематеріального права, взагалі будь-яке знецінення блага, що охороняється законом, та її розмір;
		- причинний зв`язок між протиправною поведінкою та шкодою, який виражається в тому, що шкода має виступати об`єктивним наслідком поведінки заподіювача шкоди, тобто протиправна поведінка конкретної особи (осіб), на яку покладається відповідальність, є тією безпосередньою причиною, що необхідно та невідворотно спричинила шкоду;
		- вина заподіювача шкоди, як суб`єктивного елемента відповідальності, що полягає в психічному ставленні особи до вчинення нею протиправного діяння і проявляється у вигляді умислу або необережності, за виключенням випадків, коли в силу прямої вказівки закону обов`язок відшкодування завданої шкоди покладається на відповідальну особу незалежно від вини.
		За відсутності хоча б одного із цих елементів цивільна відповідальність не настає.
		Статтею 35 Закону України "Про охорону земель" встановлено, що власники і землекористувачі, в тому числі орендарі, земельних ділянок при здійсненні господарської діяльності зобов`язані: дотримуватися вимог земельного та природоохоронного законодавства України; проводити на земельних ділянках господарську діяльність способами, які не завдають шкідливого впливу на стан земель та родючість ґрунтів; забезпечувати захист земель від ерозії, виснаження, забруднення, засмічення, засолення, осолонцювання, підкислення, перезволоження, підтоплення, заростання бур`янами, чагарниками і дрібноліссям; уживати заходів щодо запобігання негативному і екологонебезпечному впливу на земельні ділянки та ліквідації наслідків цього впливу.
		Відповідно до пунктів ж), ї) частини першої статті 17 Закону України "Про відходи" (тут і далі  в редакції станом на день виникнення спірних правовідносин) суб`єкти господарської діяльності у сфері поводження з відходами зобов`язані, зокрема, не допускати змішування відходів, якщо це не передбачено існуючою технологією та ускладнює поводження з відходами або не доведено, що така дія відповідає вимогам підвищення екологічної безпеки; надавати місцевим органам виконавчої влади та органам місцевого самоврядування, уповноваженим органам виконавчої влади у сфері поводження з відходами інформацію про відходи та пов`язану з ними діяльність, у тому числі про випадки несанкціонованого попадання відходів у навколишнє природне середовище та вжиті щодо цього заходи.
		Згідно пункту і) частини першої статті 32 цього Закону з метою обмеження та запобігання негативному впливу відходів на навколишнє природне середовище та здоров`я людини забороняється, зокрема, з 1 січня 2018 року захоронення неперероблених (необроблених) побутових відходів.
		Правила експлуатації об`єктів поводження з побутовими відходами, затверджені наказом Міністерства регіонального розвитку, будівництва та житлово-комунального господарства України №196 від 04.05.2012, регулюють діяльність з експлуатації об`єктів поводження з побутовими відходами. Ці Правила є обов`язковими для всіх суб`єктів господарювання незалежно від форми власності, які здійснюють перевантаження, сортування та спалювання побутових відходів, а також перероблення органічної складової, що є у складі побутових відходів, на відповідних об`єктах, які діють, та нових об`єктах, прийнятих в експлуатацію відповідно до Порядку прийняття в експлуатацію закінчених будівництвом об`єктів, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 13 квітня 2011 року № 461 (далі - об`єкти поводження з побутовими відходами). (пункти 1.1, 1.2).
		Розділом І V цих Правил встановлені правила Експлуатація об`єктів сортування побутових відходів, розділом V  правила Експлуатація об`єктів перероблення органічної складової, що є у складі побутових відходів
		Методика визначення розмірів шкоди, зумовленої забрудненням і засміченням земельних ресурсів через порушення природоохоронного законодавства (далі - Методика), затверджена наказом Міністерства охорони навколишнього природного середовища та ядерної безпеки України №171 від 27.10.1997, на підставі пункту 5 якої Держекоінспекцією здійснений розрахунок розміру заподіяної шкоди, встановлює порядок розрахунку розмірів відшкодування шкоди суб`єктами господарювання та фізичними особами в процесі їх діяльності через забруднення земель хімічними речовинами, їх засмічення промисловими, побутовими та іншими відходами і поширюється на всі землі України незалежно від форм їх власності.
		Методика застосовується під час встановлення розмірів шкоди від забруднення (засмічення) земель будь-якого цільового призначення, що сталося внаслідок несанкціонованих (непередбачених проектами, дозволами) скидів (викидів) речовин, сполук і матеріалів, внаслідок порушення норм екологічної безпеки у разі зберігання, транспортування та проведення вантажно-розвантажувальних робіт, використання пестицидів і агрохімікатів, токсичних речовин, виробничих і побутових відходів; самовільного розміщення промислових, побутових та інших відходів (пункт 1.3).
		Відповідно до пункту 5.1 Методики розміри шкоди обчислюються уповноваженими особами, що здійснюють державний контроль за додержанням вимог природоохоронного законодавства, на основі актів перевірок, протоколів про адміністративне правопорушення та інших матеріалів, що підтверджують факт засмічення земель, протягом шести місяців з дня виявлення порушення.
		Згідно пункту 3.1 Методики (Порядок визначення забруднення (засмічення) земель) землі вважаються забрудненими, якщо в їх складі виявлені негативні кількісні або якісні зміни, що сталися в результаті господарської діяльності чи впливу інших чинників. При цьому зміни можуть бути зумовлені не тільки появою в зоні аерації нових шкодочинних речовин, яких раніше не було, а і збільшенням вмісту речовин, що перевищує їх граничнодопустиму концентрацію, які характерні для складу незабрудненого ґрунту або у порівнянні з даними агрохімічного паспорта (для земель сільськогосподарського призначення).
		Землі вважаються засміченими, якщо на відкритому ґрунті наявні сторонні предмети і матеріали, сміття без відповідних дозволів, що призвело або може призвести до забруднення навколишнього природного середовища (пункт 3.2).
		Факти забруднення (засмічення) земель встановлюються уповноваженими особами, які здійснюють державний контроль за додержанням вимог природоохоронного законодавства шляхом оформлення актів перевірок, протоколів про адміністративне правопорушення та інших матеріалів, що підтверджують факт забруднення та засмічення земель (пункт 3.3).
		Визначення обсягу забруднення земельних ресурсів у кожному випадку є самостійним завданням через різноманітність геоморфологічних, геологічних та гідрологічних умов. За наявності інформації про кількість (об`єм, маса) забруднюючої речовини, яка проникла у певний шар землі, визначаються площа, глибина просочування (пункт 3.4)
		Якщо за зовнішніми ознаками забруднення земельної ділянки неможливо встановити площу забруднення чи глибину просочування, ці параметри визначають за підпунктом 3.6 цієї Методики (підпункт 3.4.1).
		При виявленні засмічення визначаються на місці обсяги засмічення відходами та інші показники, які необхідні для визначення розмірів шкоди (пункт 3.5).
		Об`єм відходів (м3), що спричинили засмічення, встановлюють за об`ємними характеристиками цього засмічення через добуток площі засмічення земельної ділянки та товщини шару цих відходів. Товщину шару відходів ділянки визначають вимірюванням (підпункт 3.5.1).
		У випадках коли обсяг забруднення не може бути визначено відповідно до підпункту 3.4 цієї Методики, визначення обсягу забруднення земельних ресурсів здійснюється із застосуванням інструментально-лабораторного контролю, а у разі необхідності із залученням спеціалізованих організацій (пункт 3.6).
		Згідно визначення пункту 2 Методики забруднення земель  це накопичення в ґрунтах і ґрунтових водах внаслідок антропогенного впливу пестицидів і агрохімікатів, важких металів, радіонуклідів та інших речовин, вміст яких перевищує природний фон, що призводить до їх кількісних або якісних змін; засмічення земель  це наявність на території земельних ділянок сторонніх предметів і матеріалів; відкриті землі  це землі без рослинного покриву або з незначним рослинним покривом, що включають незабудовані землі, поверхня яких зовсім або майже не покрита будь-якою рослинністю (кам`янисті місця, піски, яри, мочарі, солончаки), а також сухі відкриті землі з особливим рослинним покривом.
		Як встановлено судом, КП "Згурівський ККП" здійснює зберігання твердих побутових відходів у спеціально відведеному місці для експлуатації полігону для розміщення відходів.
		Всупереч пункту 3 Методики в акті позапланової перевірки в описі виявлених порушень відсутня інформація про проведені Держекоінспекцією вимірювання площі засмічення земельної ділянки та товщини шару цих відходів, а вказано, що інформацію про площу і об`єм взято з листа ГУ СБУ у м.Києві та Київській області №51/12-634 від 26.01.2021.
		Докази відбору проб відсутні.
		Наданий до позовної заяви висновок експерта Київського науково-дослідного інституту судових експертиз за результатами проведення судової інженерно-економічної експертизи у кримінальному провадженні №22020101110000145 від 13.10.2022 №6918/21-48, в якому розмір шкоди від засмічення земель 1 490 227,50грн також визначено на підставі даних, вказаних в акті №4.2-19/1 від 28.01.2021. 
		Щодо нормативно грошової оцінки земельної ділянки, яка є основою розрахунків розміру шкоди від засмічення земель, відповідно до довідки ГУ Держгеокадастру у Київській області від 04.02.2016 нормативно грошова оцінка земельної ділянки для інших призначень площею 11,2421га за межами населеного пункту станом на 01.01.2016 не проведена, відповідно до листа Державного кадастрового реєстратора від 11.08.2021 на запит Броварської окружної прокуратури повідомлено про відсутність у Державному земельному кадастрі запитуваної інформації.
		За таких обставин суд вважає, що докази неправомірність поведінки КП "Згурівський ККП", та наявності шкоди відсутні, а тому відсутні підстави для покладення на КП "Згурівський ККП" відповідальності у вигляді стягнення заявленої школи.
		Згідно з частинами першою, другою та третьою статті 13 Господарського процесуального кодексу України судочинство у господарських судах здійснюється на засадах змагальності сторін. Учасники справи мають рівні права щодо здійснення всіх процесуальних прав та обов`язків, передбачених цим Кодексом. Кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених законом.
		Відповідно до статті 86 Господарського процесуального кодексу України суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності. Суд надає оцінку як зібраним у справі доказам в цілому, так і кожному доказу (групі однотипних доказів), який міститься у справі, мотивує відхилення або врахування кожного доказу (групи доказів).
		Суд не приймає до уваги докази, які не стосуються обставин, що не мали місце на час виникнення спірних правовідносин.
		Оскільки позов не підлягає задоволенню, то витрати по сплаті судового збору відповідно до статті 129 Господарського процесуального кодексу України покладаються судом на позивача. 
		Керуючись статтями 129, 236 - 240 Господарського процесуального кодексу України суд
		 
		В И Р І Ш И В :
		 
		У позові відмовити повністю.
		 
		Дане рішення набирає законної сили відповідно до статті 241 Господарського процесуального кодексу України та може бути оскаржене в порядку та строки, передбачені статтями 256-257 Господарського процесуального кодексу України.
		 
		Суддя Н.Г. Шевчук
		 
		Повний текст рішення складено та підписано: 18.03.2024

</body>
</html>

Логін:
Для помилки:

Пароль:
Для помилки:

Ваше ім'я:
Для помилки:

Ваш e-mail:
Для помилки:

Повідомлення:
Для помилки:

Введіть в поле результат арифметичного виразу:
Для помилки:

Зачекайте, будь ласка...