Єдиний державний реєстр судових рішень

Доступ до Реєстру здійснюється в тестовому (обмеженому) режимі. Для запобігання загрозам життю і здоров'ю суддів та учасників судового процесу, а також у разі виявлення ознак кіберзагрози, доступ до Реєстру або окремих рішень у ньому може бути обмежено.

Ласкаво просимо, !

Категорія справи № 200/26960/15-ц : Цивільні справи (з 01.01.2019); Справи позовного провадження; Справи у спорах щодо прав інтелектуальної власності, з них:; щодо авторських прав.
Надіслано для оприлюднення: 20.03.2024. Зареєстровано: 20.03.2024. Забезпечено надання загального доступу: 21.03.2024.
Дата набрання законної сили: 19.03.2024
Номер судового провадження: 22-ц/803/2002/24

<!DOCTYPE HTML PUBLIC "-//W3C//DTD HTML 4.01 Transitional//DE" "http://www.w3.org/TR/html4/loose.dtd">
<html>
	<head>
		<meta http-equiv="content-type" content="text/html; charset=utf-8" />
		<meta name="generator" content="Rtf2Html Converter" />
		<title>
			Єдиний державний реєстр судових рішень
		</title>
	</head>
	<body>
		 
		 
		ДНІПРОВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД
		Провадження № 22-ц/803/2002/24 Справа № 200/26960/15-ц   Суддя у 1-й інстанції - Куцевол В.В. Суддя у 2-й інстанції - Новікова  Г. В.
		 
		 
		ПОСТАНОВА
		ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
		 
		19 березня 2024 року         Дніпровський апеляційний суд в складі колегії:
		головуючого судді : Новікової Г.В. 
		суддів: Гапонова А.В., Никифоряка Л.П.
		за участю секретаря Драгомерецької А.О.
		 
		розглянувши увідкритому судовомузасіданні вм.Дніпрі апеляційнускаргу представника  приватноївиробничо-торгівельноїфірми«КРІОЛІТ-ДНІПРО» та апеляційну скаргу представника  ТОВ «ОМЕГА» на рішення Бабушкінського районного суду м. Дніпропетровська від 16листопада 2023року  у цивільнійсправі  за позовом ОСОБА_1 дотовариства зобмеженою відповідальністю«ОМЕГА»,приватної виробничо-торгівельної фірми «КРІОЛІТ-ДНІПРО»про захиставторського правата стягнення компенсації, штрафу,заборону вчиняти певні діїта зустрічнимпозовом приватноївиробничо-торгівельноїфірми «КРІОЛІТ-ДНІПРО» до ОСОБА_1 , державного підприємства «Український інститут інтелектуальної власності», Державної організації «Український національний офіс інтелектуальної власності та інновацій», третя особа  товариство з обмеженою відповідальністю «Омега» про визнання протиправним та скасування рішення про реєстрацію авторського права на твір, -
		В С Т А Н О В И В:
		 
		У грудні 2015 року ОСОБА_1 звернулася до суду із зазначеним позовом. В обґрунтування посилалася на те, що вона у спадщину після смерті ОСОБА_2 отримала майнові права авторського права на розробку дизайну «Печиво «Дніпро», що належали спадкодавцю на підставі свідоцтва про реєстрацію авторського права на твір, виданого Державною службою інтелектуальної власності України від 17.04.2012 року за №43355.
		Відповідачами було незаконно використане авторське право на дизайн печива «Дніпро», що з боку ТОВ «ОМЕГА» виразилось у оприлюдненні авторського дизайну шляхом продажу; розповсюдженні у торговій мережі; рекламуванні; розміщенні твору у мережі Інтернет у вигляді, доступному для публічного використання; а з боку приватної виробничо-торгівельної фірми «КРІОЛІТ-ДНІПРО» у перекручуванні авторського дизайну; відтворенні авторського дизайну у матрицях для виготовлення печива; оприлюдненні авторського дизайну шляхом виробництва; розповсюдженні у торговій мережі; розміщенні твору у мережі Інтернет у вигляді, доступному для публічного використання. (Том №2 а.с.27-35).
		Просила стягнути з ТОВ «ОМЕГА» компенсацію у розмірі 100 мінімальних заробітних плат, яка на дату звернення із позовною заявою дорівнює 137000,00 грн. за оприлюднення дизайну шляхом продажу;
		-стягнути з ТОВ «ОМЕГА» компенсацію у розмірі 100 мінімальних заробітних плат, яка на дату звернення із позовною заявою дорівнює 137000,00 грн. за розповсюдження у торговій мережі;
		-стягнути з ТОВ «ОМЕГА» компенсацію у розмірі 100 мінімальних заробітних плат, яка на дату звернення із позовною заявою дорівнює 137000,00 грн. за рекламування;
		-стягнути з ТОВ «ОМЕГА» компенсацію у розмірі 100 мінімальних заробітних плат, яка на дату звернення із позовною заявою дорівнює 137000,00 грн. за розміщення товару у мережі Інтернет у вигляді, доступному для публічного використання;
		-стягнути з приватної виробничо-торгівельної фірми «КРІОЛІТ-ДНІПРО» компенсацію у розмірі 100 мінімальних заробітних плат, яка на дату звернення із позовною заявою дорівнює 137000,00 грн. за перекручування авторського дизайну;
		-стягнути з приватної виробничо-торгівельної фірми «КРІОЛІТ-ДНІПРО» компенсацію у розмірі 100 мінімальних заробітних плат, яка на дату звернення із позовною заявою дорівнює 137000,00 грн. за відтворення авторського дизайну у матрицях для виготовлення печива;
		-стягнути з приватної виробничо-торгівельної фірми «КРІОЛІТ-ДНІПРО» компенсацію у розмірі 100 мінімальних заробітних плат, яка на дату звернення із позовною заявою дорівнює 137000,00 грн. за оприлюднення авторського дизайну шляхом виробництва;
		-стягнути з приватної виробничо-торгівельної фірми «КРІОЛІТ-ДНІПРО» компенсацію у розмірі 100 мінімальних заробітних плат, яка на дату звернення із позовною заявою дорівнює 137000,00 грн. за розповсюдження у торговій мережі;
		-стягнути з приватної виробничо-торгівельної фірми «КРІОЛІТ-ДНІПРО» компенсацію у розмірі 100 мінімальних заробітних плат, яка на дату звернення із позовною заявою дорівнює 137000,00 грн. за розміщення товару у мережі Інтернет у вигляді, доступному для публічного використання;
		-стягнути з ТОВ «ОМЕГА» штраф у розмірі 10% від суми компенсації, який на дату звернення із позовною заявою дорівнює 55120,00 грн.;
		-стягнути з приватної виробничо-торгівельної фірми «КРІОЛІТ-ДНІПРО» штраф у розмірі 10% від суми компенсації, який на дату звернення із позовною заявою дорівнює 68900,00 грн.;
		-заборонити ТОВ «ОМЕГА» у будь-якій формі використовувати зображення дизайну печива «Дніпро» - повністю або їх частин при продажу, у рекламі та ін.., у тому числі шляхом розміщення зображень в мережі Інтернет;
		-заборонити приватній виробничо-торгівельній фірмі «КРІОЛІТ-ДНІПРО» у будь-якій формі використовувати, змінювати або спотворювати будь-яким способом зображення дизайну печива «Дніпро» - повністю або їх частин при виробництві (використання матриць для випічки), при продажу, у рекламі та ін., у тому числі шляхом розміщення зображень на формах для випікання кондитерських виробів та шляхом розміщення зображень в мережі Інтернет;
		-вирішити питання розподілу судових витрат.
		У листопаді 2021 року приватна виробничо-торгівельна фірма «КРІОЛІТ-ДНІПРО» звернулася до суду із зустрічною позовною заявою. В обґрунтування посилалася на те, що рішення Державної служби інтелектуальної власності України про реєстрацію авторського права на твір «Розробка дизайну « ІНФОРМАЦІЯ_1 » підлягає скасуванню з огляду на те, що воно ухвалене з порушенням Порядку державної реєстрації авторського права і договорів, які стосуються права автора на твір, затвердженого Постановою КМУ від 27.12.2001року за №1756, а саме п.6, яким встановлено, обов`язковість наявності у заявці на реєстрацію авторського права примірника твору (оприлюднений чи неоприлюднениий) у матеріальній формі (п.15 цього Порядку), а також документу, що свідчить про факт і дату оприлюднення твору. Крім того зазначено, що оскаржуване рішення ухвалено за результатами розгляду заявки, яка має виправлення та містить недостовірну інформацію, а також за відсутності документів, підтверджуючих факт створення ОСОБА_2 зазначеного твору 27.03.1967року, що є також порушенням положень ст.437 ЦК України і ч.2 ст.11 ЗУ «Про авторське право і суміжні права» (у редакції Закону станом на 09.05.2011року).
		Просили визнати протиправним та скасувати рішенні Державної служби інтелектуальної власності України про реєстрацію авторського права на твір «Розробка дизайну « ІНФОРМАЦІЯ_1 » (заявка від 16.02.2012 року №43512, свідоцтво про реєстрацію авторського права на твір №НОМЕР_1 , дата реєстрації  17.04.2021року).
		Рішенням Бабушкінського районного суду м. Дніпропетровська від 16 листопада 2023 року позов ОСОБА_1 задоволено частково. Стягнуто з товариства зобмеженою відповідальністю«ОМЕГА» на користь ОСОБА_1 компенсацію за порушення майнових авторських прав у розмірі 137800,00 грн. 
		Стягнуто з приватної виробничо-торгівельноїфірми «КРІОЛІТ-ДНІПРО» на користь ОСОБА_1 компенсацію за порушення майнових авторських прав у розмірі 137800,00 грн. 
		В іншій частині позов залишено без задоволення.
		Стягнуто з товариства зобмеженою відповідальністю«ОМЕГА» на користь ОСОБА_1 судові витрати у розмірі 1945,76 грн.
		Стягнуто зприватної виробничо-торгівельноїфірми«КРІОЛІТ-ДНІПРО»на користь  ОСОБА_1 судові витрати у розмірі 1945,76 грн.
		Зустрічний позов приватноївиробничо-торгівельноїфірми «КРІОЛІТ-ДНІПРО»залишено без задоволення.
		В апеляційній скарзі представник приватної виробничо-торгівельноїфірми «КРІОЛІТ-ДНІПРО» просить скасувати рішення суду першої інстанції в частині задоволення позовних 
		вимог щодо приватноївиробничо-торгівельноїфірми «КРІОЛІТ-ДНІПРО»та відмовити в цій частині позовних вимог і задовольнити зустрічні позовні вимоги. Вважає, що суд першої інстанції не прийняв до уваги, що в підтвердження позовних вимог ОСОБА_1 послалася на те, що вона у спадщину від ОСОБА_2 отримала майнові права на розробку дизайну «Печиво`Дніпро» на підставі свідоцтва про реєстрацію авторського права на твір,виданого Державною службою інтелектуальної власності України від 17.04.2012 року №43355. Інших доказів на підтвердження авторського права ОСОБА_2 на твір «розробка дизайну «Печиво`Дніпро» позивач не надала. За відсутності доказів іншого автором твору вважається особа,зазначена як автор на оригіналі або примірнику твору,зазначеного позивачем надано не було. Суд неправильно встановив назву твору, не надав оцінки розбіжностям у назві твору, зазначеного у заяві ОСОБА_2 і в рішенні про реєстрацію авторського права на твір. В п.5 заяви відносно дати остаточного завершення роботи над твором ОСОБА_2 вказала627.03.1967 р.,яка співпадає з датою затвердження рецептури на здобне печиво «Дніпро»№338,затвердженого МХП України 27.03.1967 року. Зазначений документ взагалі не являється документом і доказом,а являється проектом рецептури №338 печива «Дніпро»-«Славутич» не має підписів, не затверджений в установленому порядку, має закреслення, автором цієї рецептури зазначений начальник бісквітного цеху Дніпропетровського заводу продтоварів В.Романов, а не ОСОБА_2 .. Суд першої інстанції проігнорував цю обставину. 
		Судом надана неправильна оцінка висновку експертизи у сфері інтелектуальної власності. Жоден із наданих позивачем доказів не підтверджує факту створення ОСОБА_2 ІНФОРМАЦІЯ_2 твору «Розробка дизайну « ІНФОРМАЦІЯ_1 ». Зазначена в п.1 заяви ОСОБА_2 назва твору «печиво Дніпро»(розробка дизайну) має виправлення та не відповідає назві твору, зазначеного в рішенні та свідоцтві про реєстрацію авторського права на твір № НОМЕР_1 від 17.04.2012 року-Розробка дизайну «Печиво`Дніпро». Анотація твору в п.4 заяви є абстрактною, не відповідає доданому до заяви малюнку. Позивач не зверталася з претензією з цього приводу. 
		В апеляційнійскарзі представник ТОВ«ОМЕГА» проситьскасувати рішення суду першої інстанції в частині задоволення позовних вимог щодо ТОВ «ОМЕГА»тавідмовити вцій частиніпозовних вимог.Суд першоїінстанції пославсяв рішенніна рішенняСолом`янського районногосуду м.Києва від31.07.2015року,предметом розглядусправи булаправомірність тадотримання механізмуреєстрації авторськогоправа натвір № НОМЕР_1 .Судомне враховано,щоу справах,якірозглядалися судамибрали участьне тісамі особи,неспівпадали такожпідстави тапредмети позову. ТОВ«ОМЕГА» небуло стороноюпо цихсправах.Вищезазначеними справамине досліджувавсяпримірник твору,на підставі якоговиникло авторськеправо упозивача,а отжеі правозвертатися зазахистом порушеногоправа. доматеріалів справидокументи немістять інформації,щоОСОБА_2 створила дизайн «Печива`Дніпро» та є його автором. Такий документ як рецептура №338 від 27.03.1967 року,на який міститься посилання у заявці на реєстрацію авторського права,як на підставу виникнення авторського права, має численні закреслення,не містить підписів уповноважених осіб, не затверджений у встановленому порядку. Прізвище ОСОБА_2 у рецептурі №338 від 27.03.1967 року закреслено, а залишено особу начальника бісквітного цеху Дніпропетровського заводу продтоварів В.Романова. Крім того,цей документ не містить інформацію про створення дизайну Печива «Дніпро», а містить тільки рецептуру, в якій майже все закреслено. Отже це за своєю природою є проектом рецептури, де єдиним автором є начальник бісквітного цеху Дніпропетровського заводу продтоварів В.Романова. Позивач не надав суду ні оригінал твору «Розробка дизайну « ІНФОРМАЦІЯ_1 », ні примірник твору. Суд першої інстанції визнав факт створення ОСОБА_2 ІНФОРМАЦІЯ_2 твору «Розробка дизайну « ІНФОРМАЦІЯ_1 »,який фактично є недоведеним,оскільки жоден з доказів не підтверджує факт створення ОСОБА_2 ІНФОРМАЦІЯ_2 твору «Розробка дизайну « ІНФОРМАЦІЯ_1 ». Судом прийнято в якості доказу порушення авторського права позивача висновок судового експерта від 27.12.2017 року,не надавши оцінки запереченням про неправильність зазначеного висновку та його відхилення. Дизайн печива «Дніпро» мав різні орнаментальні складові та мав змінний дизайн протягом всього часу свого існування. Отже дизайн печива «Дніпро» неодноразово здійснював ребрендінг, цей факт судом першої інстанції не досліджувався. Оскільки позивач не надав суду ні оригінал твору «Розробка дизайну « ІНФОРМАЦІЯ_1 », ні примірник твору, то не зрозуміло про який дизайн печива у 1967 році йдеться мова.
		У відзивіна апеляційнускаргу приватноївиробничо-торгівельноїфірми«КРІОЛІТ-ДНІПРО» представник Державної організації «Український національний офіс інтелектуальної власності та інновацій» просить рішення суду першої інстанції в частині відмови у задоволенні зустрічних позовних вимог залишити без змін, як законне та обґрунтоване, а апеляційну скаргу залишити без задоволення. В матеріалах реєстраційної справи міститься примірник, зображений на фотознімку, а також у заяві про реєстрацію твору міститься опис твору, що у своїй сукупності ідентифікують його з твором «Розробка дизайну « ІНФОРМАЦІЯ_1 », власником (розробником) якого є ОСОБА_2 .. Позивачем за зустрічним позовом обрано неефективний спосіб захисту порушеного права, так як державна реєстрація авторського права і договорів, що стосуються права автора на твір, здійснюється за бажанням автора та не має правовстановлюючого характеру. Рецептура на здобне печиво «Дніпро»№338 затверджена МХП України 27.03.1967 року. Було надано опис форми та дизайну та вказано автора ОСОБА_2 .. Під час розгляду заявки не проводиться експертиза твору і не встановлюється факт виникнення авторства. Отже, державна реєстрація авторського права та твір образотворчого мистецтва «Розробка дизайну « ІНФОРМАЦІЯ_1 » та видача свідоцтва № НОМЕР_1 є законною та здійснена без порушень діючого законодавства.
		У відзиві на апеляційну скаргу представник ОСОБА_1 просив рішення судду першої інстанції залишити без змін як законне та обґрунтоване, а апеляційні скарги залишити без задоволення.
		В судовезасідання з`явилися представник ТОВ «ОМЕГА»-адвокат Васильченко О.М., представник приватної виробничо-торгівельноїфірми «КРІОЛІТ-ДНІПРО»-Прищепа С.І., та її представник ОСОБА_1 адвокат Білецький О.В.. Від представника Державної організації «Український національний офіс інтелектуальної власності та інновацій» надійшла заява про розгляд справи за його відсутності. Інші учасники справи в судове засідання не з`явилися,
		про час та місце слухання справи повідомлені належним чином, про що свідчить рекомендоване повідомлення про вручення повісток та довідка про отримання повістки в електронному суді.(а.с.163- 169) . 
		Відповідно до частин 1, 2 статті 367 ЦПК України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними в ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги.
		Перевіряючи законністьі обґрунтованістьрішення судупершої інстанціївідповідно довимог частини1статті 367ЦПК Україниза наявнимив нійдоказами вмежах доводівта вимог апеляційноїскарги,апеляційний судвважає,що апеляційніскарги непідлягають задоволенню з такихпідстав. 
		Відповідно до ч.ч. 1 та 2 ст.29 ЗУ «Про авторське право і суміжні права» майнові права авторів та інших осіб, які мають виключне авторське право, переходять у спадщину. Не переходять у спадщину особисті немайнові права автора. Спадкоємці мають право захищати авторство на твір і протидіяти перекрученню, спотворенню чи іншій зміні твору, а також будь-якому іншому посяганню на твір, що може завдати шкоди честі та репутації автора.
		Судом першої інстанції встановлено, що згідно свідоцтва про право на спадщину за заповітом від 11.12.2013 року, виданого державним нотаріусом П`ятої дніпропетровської державної нотаріальної контори Ужва Т.М. на підставі заповіту, посвідченого П`ятою дніпропетровською державною нотаріальною конторою 19.11.1999 року за реєстром №5-2067, спадкоємцем зазначеного в заповіті майна ОСОБА_2 , яка померла ІНФОРМАЦІЯ_3 , є її донька - ОСОБА_1 . Спадщина, на яку видано свідоцтво складається в тому числі з: майнових прав авторського права на збірник творів художнього дизайну " ІНФОРМАЦІЯ_4 ", що належить спадкодавцю на підставі свідоцтва про реєстрацію авторського права на твір, виданого Державною службою інтелектуальної власності України 14.08.2012 року за № НОМЕР_2 ; майнових прав авторського права на розробку дизайну " ІНФОРМАЦІЯ_1 ", що належить спадкодавцю на підставі свідоцтва про реєстрацію авторського права на твір, виданого Державною службою інтелектуальної власності України 17.04.2012 року за № НОМЕР_1 .
		Відповідно до копії реєстраційної справи, за якою видано свідоцтво про реєстрацію авторського права на твір № НОМЕР_1 , вона містить:
		-копію заяви ОСОБА_2 про реєстрацію авторського права на твір (заявка №43512), у якій зазначено: вид та назва твору  « ІНФОРМАЦІЯ_1 » (Розробка дизайну); галузь творчої діяльності  мистецтво; анотація або реферат твору  дизайн печива « ІНФОРМАЦІЯ_1 » відображає його значення долі українського народу. Прямокутна форма збільшена, напис посередині великими літерами і поверхня у вигляді високих дніпрянських хвиль підкреслює його велич. Об`єднання хвиль в оригінальний орнамент символізує його об`єднуюче значення; відомості про
		 
		 
		 
		оприлюднення твору (опублікування, сповіщення, виконання, показ тощо)  було надано опис форми та дизайну та вказано автора ОСОБА_2 ; прізвище, ім`я, по батькові першого автора 
		ОСОБА_2 ; суть авторства розробка дизайну. Вказана заява зареєстрована у Службі інтелектуальної власності України  16.02.2012 року.
		Згідно копіїсвідоцтвапрореєстрацію авторськогоправанатвір № НОМЕР_1 ,виданогоголовоюДержавної службиінтелектуальноївласностіУкраїни ОСОБА_3 ,зареєстрованорозробкудизайну «Печиво«Дніпро»,авторомє ОСОБА_2 . Дата реєстрації 17.04.2012 року.
		Відповідно до копії патенту на промисловий зразок №21315, який виданий головою Державного департаменту інтелектуальної власності ОСОБА_3 та зареєстрований в Державному реєстрі патентів України на промислові зразки 10 січня 2011 року, запатентовано промисловий зразок печива з надписом «ДНІПРО-К», власником якого є приватна виробничо-торгівельна фірма «КРІОЛІТ-ДНІПРО».
		Згідно копії договору поставки №СТМ 903 від 21.11.2013 року, приватна виробничо-торгівельна фірма «КРІОЛІТ-ДНІПРО» взяло на себе зобов`язання здійснювати поставки ТОВ «ОМЕГА» печива «ДНІПРО-К».
		Відповідно до копії свідоцтва на знак для товарів і послуг № НОМЕР_3 , виданого головою Державного департаменту інтелектуальної власності ОСОБА_3 , 10.05.2011 року ТОВ «Омега» зареєстровано в Державному реєстрі свідоцтв України на знаки для товарів і послуг, торгівельну марку « ІНФОРМАЦІЯ_5 ».
		Згідно висновку експерта з питань інтелектуальної власності від №197/17 від 27.12.2017 року у зображеннях печива «Дніпро-К», знімки яких містяться у матеріалах цивільної справи на а.с.19, 44, 168, 175, 209, 211, 214, 218 має місце відтворення твору «Розробка дизайну « ІНФОРМАЦІЯ_1 » (свідоцтво про реєстрацію авторського права на твір № НОМЕР_1 від 17.04.2012 року, виданого Державною службою інтелектуальної власності України ОСОБА_2 );
		- у зображеннях печива «Дніпро-К», знімки яких містяться у матеріалах цивільної справи №200/29-6960/15 на а.с.133-134, 160 зворотна сторона, 172, 175, 178, 229-231 не відтворено твір «Розробка дизайну « ІНФОРМАЦІЯ_1 » (свідоцтво про реєстрацію авторського права на твір № НОМЕР_1 від 17.04.2012 року, виданого Державною службою інтелектуальної власності України ОСОБА_2 ).
		Відповідно до матеріалів справи на а.с. 19, 44, 168, 175, 209, 211, 214, 218 у томі №1, відображено зображення печива, на якому міститься напис «ДНІПРО-К» та яке реалізоване ТМ «ВИГОДА». На підтвердження факту реалізації (продажу) надано копії відповідних чеків, а також фотознімки плакатів та витяги з рекламних брошур.
		Рішенням Солом`янського районного суду м.Києва від 31.07.2015 року, ухваленим за результатами розгляду справи №760/27853/14-ц, предметом позову якої була правомірність дотримання механізму реєстрації авторського права на твір № НОМЕР_1 , встановлено, що здійснення реєстрації авторського права на твір «Розробка дизайну « ІНФОРМАЦІЯ_1 » та видача Свідоцтва № НОМЕР_1 на ім`я автора ОСОБА_4 здійснене в межах правових норм, чинних на момент реєстрації.
		Рішенням апеляційного суду Запорізької області від 4.12.2014 року у справі №331/4940/14, залишеним без змін ухвалою ВССУ від 16.04.2015 року, також підтверджено факт створення ОСОБА_2 об`єкта авторських прав. Встановлено, що свідоцтво видано автору ОСОБА_2 на підставі заявки останньої до Державної служби інтелектуальної власності України № 43512 про реєстрацію авторського права на твір «Розробка дизайну «Печиво Дніпро» від 16.02.2012 року. Визначено галузь творчої діяльності  мистецтво, зазначено об`єкти авторського права, до яких належить твір  літературні тахудожні твори, твори образотворчого мистецтва. При цьому, ОСОБА_2 надано опис твору, наданого на реєстрацію: «Дизайн печива «Дніпро» відображає його значення долі українського народу. Прямокутна форма збільшена, напис посередині великими літерами і поверхня у вигляді високихдніпровських хвильпідкреслює його велич. Об`єднання хвиль в оригінальний орнамент символізує його об`єднуюче значення». Крім того, ОСОБА_2 визначено дату остаточного завершення роботи над твором  27.03.1967 року. До вказаної заяви надано примірник твору, платіжний документ, що підтверджує сплату збору за підготовку до державної реєстрації, платіжний документ, що підтверджує сплату збору за оформлення і видачу свідоцтва про державну реєстрацію авторського права на твір.
		Відповідно ч.4ст.82 ЦПК Україниобставини, встановлені рішенням суду у господарській, цивільній або адміністративній справі, що набрало законної сили, не доказуються при розгляді іншої справи, у якій беруть участь ті самі особи або особа, щодо якої встановлено ці обставини, якщо інше не встановлено законом.
		Завстановлених обставинсуд першоїінстанції правильнодійшов висновкупро те,що фактстворення ОСОБА_2 об`єкта авторськихправ встановленовищезазначеними судовими рішеннями.
		 Висновки судупершої інстанціїузгоджуються зположеннями ЦКУкраїни,Закону України «Про авторське право і суміжні права»,якими передбачено,що авторське право виникає з моменту створення твору (частина першастатті 437 ЦК України).
		Згідно з частиною другоюстатті 11 Закону України «Про авторське право і суміжні права»авторське право на твір виникає внаслідок факту його створення. Для виникнення і здійснення авторського права не вимагається реєстрація твору чи будь-яке інше спеціальне його оформлення, а також виконання будь-яких інших формальностей.
		Відповідно до абзацу 1 та 2 частини п`ятої статті5статті11 Закону України «Про авторське право і суміжні права»(у редакції, чинній на час виникнення спірних правовідносин) суб`єкт авторського права для засвідчення авторства (авторського права) на оприлюднений чи не оприлюднений твір, факту і дати опублікування твору чи договорів, які стосуються права автора на твір, у будь-який час протягом строку охорони авторського права може зареєструвати своє авторське право у відповідних державних реєстрах, як оприлюднений так і неоприлюднений примірник твору.
		Державна реєстрація авторського права і договорів, які стосуються права автора на твір, здійснюється Установою відповідно до затвердженого Кабінетом Міністрів України порядку. Установа складає і періодично видає каталоги всіх державних реєстрацій.
		Згідно з пунктами 6, 17 Порядку державної реєстрації авторського права і договорів, які стосуються права автора на твір, затвердженогопостановою Кабінету Міністрів України від 27 грудня 2001 року № 1756(в редакції, чинній на час виникнення спірних правовідносин) заявка на реєстрацію авторського права на твір обов`язково повинна містити: заяву, викладену українською мовою, що складається за формою, затвердженою Державною службою; примірник твору (оприлюднений чи неоприлюднений) у матеріальній формі, визначеній пунктом 15 цього Порядку; документ, що свідчить про факт і дату оприлюднення твору; документ про сплату збору за підготовку до реєстрації авторського права на твір або копія документа, що підтверджує право на звільнення від сплати збору; документ про сплату державного мита за видачу свідоцтва або копія документа, що підтверджує право на звільнення від сплати мита за видачу свідоцтва. Зазначений документ подається до Державної служби після одержання заявником рішення про реєстрацію авторського права на твір; довіреність, оформлену в установленому порядку, якщо заявка від імені автора або його спадкоємця подається довіреною особою, або копію довіреності, засвідченої відповідно до законодавства; документ, що засвідчує перехід у спадщину майнового права автора (якщо заявка подається спадкоємцем автора); інші документи згідно з переліком, наведеним у пунктах 8, 9 і 10 цього Порядку.
		Заявка про реєстрацію авторського права або договору, який стосується права автора на твір, приймається до розгляду після одержання Державною службою усіх документів, визначених пунктами 6 і 7 цього Порядку.
		Розгляд заявки і прийняття рішення про реєстрацію авторського права на твір та реєстрацію договору, який стосується права автора на твір, здійснюється протягом місяця від дати надходження до Державної служби правильно оформлених документів заявки.
		Під час розгляду заявки Державна служба не проводить експертизу твору і не встановлює факт виникнення авторства.
		Усталеним у цивілістичній доктрині є те, що авторське право на твір виникає з моменту об`єктивізації твору. Для набуття авторського права не вимагається реєстрації твору чи будь-якого спеціального його оформлення, а також виконання яких-небудь інших формальностей. Тобто в сфері авторського права одним з принципів є принцип автоматичної охорони: охорона творові надається автоматично (фактом створення твору) і не залежить від його реєстрації, депонування, проведення експертиз та інших дій. Цим набуття авторського права істотно відрізняється, наприклад, від набуття прав на торговельну марку (частина першастатті 494 ЦК України,стаття 10 Закону України «Про охорону прав на знаки для товарів і послуг»).
		За загальним правилом в Україні застосовується реєстраційна система набуття прав на торговельну марку, що передбачає проведення формальної та кваліфікаційної експертизи.
		Про це також роз`яснено у пункті 18постанови Пленуму Верховного Суду України від 04 червня 2010 року № 5 «Про застосування судами норм законодавства у справах про захист авторського права і суміжних прав», згідно з яким авторське право виникає в силу факту створення інтелектуальною творчою працею автора або співавторів твору науки, літератури і мистецтва. Твір вважається створеним з моменту первинного надання йому будь-якої об`єктивної форми з урахуванням суті твору (зокрема, письмової форми, електронної форми, речової форми). Якщо не доведено інше, результат інтелектуальної діяльності вважається створеним творчою працею.
		Правова охорона поширюється як на оприлюднені, так і на не оприлюднені,як на завершені, так і на не завершені твори, незалежно від їх призначення, жанру, обсягу, мети (освіта, інформація, реклама, пропаганда, розваги тощо).
		Порушення права інтелектуальної власності, в тому числі невизнання цього права чи посягання на нього, тягне за собою відповідальність, встановлену цим Кодексом, іншим законом чи договором (стаття 431 ЦК України).
		Відповідно до ч.1 ст.11 Закону України «Про авторське право і суміжні права» встановлена презумпція авторства за відсутності доказів іншого автором твору вважається особа, зазначена як автор на оригіналі або примірнику твору.
		Тобто, оскільки відповідачі не навели доказів авторства іншої особи на спірний предмет, то авторство ОСОБА_4 презюмується, про що правильно зазначив суд першої інстанції.
		Згідно із статтею 54 Конституції України кожний громадянин має право на результати своєї інтелектуальної, творчої діяльності; ніхто не може використовувати або поширювати їх без його згоди, за винятками, встановленими законом.
		За положеннями частини першої статті 424 ЦК Українимайновими правами інтелектуальної власності є: 1) право на використання об`єкта права інтелектуальної власності; 2) виключне право дозволяти використання об`єкта права інтелектуальної власності; 3) виключне право перешкоджати неправомірному використанню об`єкта права інтелектуальної власності, в тому числі забороняти таке використання; 4) інші майнові права інтелектуальної власності, встановлені законом.
		За змістом частини першої статті 15 Закону України "Про авторське право і суміжні права" (у редакції чинній на момент виникнення спірних правовідносин) домайнових прав автора (чи іншої особи, яка має авторське право)належать: а)виключне право на використання твору; б)виключне право на дозвіл або заборону використання твору іншими особами.
		Частиною третьою статті 423 ЦК України визначено, щоособисті немайнові права інтелектуальної власності не залежать від майнових прав інтелектуальної власності. При цьому відповідно до частини другої статті 14 Закону України "Про авторське право і суміжні права" (у редакції чинній на момент виникнення спірних правовідносин) особисті немайнові права автора не можуть бути передані (відчужені) іншим особам; частиною другою статті 201 ЦК України авторство віднесене до особистих немайнових благ, які охороняються цивільним законодавством.
		Відповідно до частини першої статті 423 ЦК Україниособистими немайновими правами інтелектуальної власності є: 1) право на визнання людини творцем (автором, виконавцем, винахідником тощо) об`єкта права інтелектуальної власності; 2) право перешкоджати будь-якому посяганню на право інтелектуальної власності, здатному завдати шкоди честі чи репутації творця об`єкта права інтелектуальної власності; 3) інші особисті немайнові права інтелектуальної власності, встановлені законом.
		Відповідно до частини першої статті 14 Закону України "Про авторське право і суміжні права" (у редакції чинній на момент виникнення спірних правовідносин)автору належать такі особисті немайнові права: 1) вимагати визнання свого авторства шляхом зазначення належним чином імені автора на творі і його примірниках і за будь-якого публічного використання твору, якщо це практично можливо; 2) забороняти під час публічного використання твору згадування свого імені, якщо він як автор твору бажає залишитись анонімом; 3) вибирати псевдонім, зазначати і вимагати зазначення псевдоніма замість справжнього імені автора на творі і його примірниках і під час будь-якого його публічного використання; 4) вимагати збереження цілісності твору і протидіяти будь-якому перекрученню, спотворенню чи іншій зміні твору або будь-якому іншому посяганню на твір, що може зашкодити честі і репутації автора.
		У 1967 році (рік вказаний при реєстрації авторського права як рік створення "Розробка дизайну "Печиво "Дніпро" ОСОБА_2 ) відносини щодо авторського права на території УРСР регулювалися Цивільним кодексом Української РСР від 1963 року (далі  ЦК УРСР).
		  Відповідно до статті 481 ЦК УРСР авторові твору, створеного в порядку виконання службового завдання в науковій або іншій організації, належить авторське право на цей твір.
		Позивач отримала майнові права на об`єкт інтелектуальної власності в спадщину.
		Таким чином суд першої інстанції дійшов обгрунтованого висновку про те, що належними та допустимим доказами встановлено належність майнових прав на об`єкт інтелектуальної власності за позивачем.
		Частиною третьою статті 426 ЦК України передбачено, що використання об`єкта права інтелектуальної власності іншою особою здійснюється з дозволу особи, яка має виключне право дозволяти використання об`єкта права інтелектуальної власності, крім випадків правомірного використання без такого дозволу, передбачених цим Кодексом та іншим законом;
		Первинним суб`єктом авторського права є автор твору. За відсутності доказів іншого автором твору вважається фізична особа, зазначена звичайним способом як автор на оригіналі або примірнику твору (презумпція авторства) (стаття 435 ЦК України).
		Згідно статті 440 ЦК України майновими правами інтелектуальної власності на твір є: 1) право на використання твору; 2) виключне право дозволяти використання твору; 3) право перешкоджати неправомірному використанню твору, в тому числі забороняти таке використання; 4) інші майнові права інтелектуальної власності, встановлені законом; майнові права на твір належать його авторові, якщо інше не встановлено договором чи законом.
		Використанням твору є його: 1) опублікування (випуск у світ); 2) відтворення будь-яким способом та у будь-якій формі; 3) переклад; 4) переробка, адаптація, аранжування та інші подібні зміни; 5) включення складовою частиною до збірників, баз даних, антологій, енциклопедій тощо; 6) публічне виконання; 7) продаж, передання в найм (оренду) тощо; 8) імпорт його примірників, примірників його перекладів, переробок тощо;
		- використанням твору є також інші дії, встановлені законом (стаття 441 ЦК України).
		Використання твору здійснюється лише за згодою автора, крім випадків правомірного використання твору без такої згоди, встановлених цим Кодексом та іншим законом.(стаття 443 ЦК України).
		Суб`єктами авторського права є автори творів, зазначених у частині першій статті 8 цього Закону, їх спадкоємці та особи, яким автори чи їх спадкоємці передали свої авторські майнові права (стаття 7 Закону України "Про авторське право і суміжні права").
		Відповідно до пункт "а" статті 50 Закону України "Про авторське право і суміжні права" порушенням авторського права і (або) суміжних прав, що дає підстави для захисту таких прав, у тому числі судового, є вчинення будь-якою особою дій, які порушують особисті немайнові права суб`єктів авторського права і (або) суміжних прав, визначені статтями 14 і 38 цього Закону, та їхні майнові права, визначені статтями 15, 17, 27, 39- 41 цього Закону, з урахуванням умов використання об`єктів авторського права і (або) суміжних прав, передбачених статтями 21- 25, 42, 43 цього Закону, а також зловживання посадовими особами організації колективного управління службовим становищем, що призвело до невиплати або неналежних розподілу і виплати винагороди правовласникам;
		Згідно частини першої статті 52 Закону України "Про авторське право і суміжні права" за захистом свого авторського права і (або) суміжних прав суб`єкти авторського права та суміжних прав мають право звертатися в установленому порядку до суду та інших органів відповідно до їх компетенції.
		При порушеннях будь-якою особою авторського права і (або) суміжних прав, передбачених статтею 50 цього Закону, недотриманні передбачених договором умов використання творів і (або) об`єктів суміжних прав, використанні творів і об`єктів суміжних прав з обходом технічних засобів захисту чи з підробленням інформації і (або) документів про управління правами чи створенні загрози неправомірного використання об`єктів авторського права і (або) суміжних прав та інших порушеннях особистих немайнових прав і майнових прав суб`єктів авторського права і (або) суміжних прав суб`єкти авторського права і (або) суміжних прав мають право подавати позови до суду про відшкодування збитків (матеріальної шкоди), включаючи упущену вигоду, або стягнення доходу, отриманого порушником внаслідок порушення ним авторського права і (або) суміжних прав, або виплату компенсацій.
		Судом першої інстанції встановлено, що відповідачами порушуються права ОСОБА_1 , як особи, якій передано у спадщину майнові права авторського права ОСОБА_2 на твір «Розробка дизайну « ІНФОРМАЦІЯ_1 » (свідоцтво № НОМЕР_1 від 14.04.2012 року), що виразилося в оприлюдненні авторського дизайну шляхом продажу; розповсюдженні у торговій мережі; рекламуванні; перекручуванні авторського дизайну; відтворенні авторського дизайну у матрицях для виготовлення печива; оприлюдненні авторського дизайну шляхом виробництва.
		При цьому, встановлено, що відповідач приватна виробничо-торгівельна фірма «КРІОЛІТ-ДНІПРО» має патент на промисловий зразок №21315 від 10 січня 2011 року, виданий головою Державного департаменту інтелектуальної власності, на промисловий зразок ПЕЧИВА з надписом «ДНІПРО-К».
		Згідно копії договору поставки №СТМ 903 від 21.11.2013 року, приватна виробничо-торгівельна фірма «КРІОЛІТ-ДНІПРО» взяло на себе зобов`язання здійснювати поставки ТОВ «ОМЕГА» печива «ДНІПРО-К». ТОВ «Омега» зареєстровано в Державному реєстрі свідоцтв України на знаки для товарів і послуг, торгівельну марку «Вигода».
		Приватною виробничо-торгівельною фірмою «КРІОЛІТ-ДНІПРО» при виготовленні, зберіганні, продажі, рекламі та подальшому розповсюдженні печива «ДНІПРО-К`порушуються права позивача ОСОБА_1 , як особи, якій передано у спадщину майнові права авторського права ОСОБА_2 на твір «Розробка дизайну « ІНФОРМАЦІЯ_1 » (свідоцтво № НОМЕР_1 від 14.04.2012 року).
		Приватна виробничо-торгівельна фірма «КРІОЛІТ-ДНІПРО» не укладала із ОСОБА_1 договору на використання цього права за винагороду.
		Однак, наявність вищезазначеного патенту у відповідача з 2011 року не звільняє останнього від обов`язку не порушувати майнові права ОСОБА_1 , як особи, якій у 2013 році передано у спадщину майнові прав авторського права ОСОБА_2 на твір «Розробка дизайну « ІНФОРМАЦІЯ_1 » і не виключає порушення останніх. Оскільки, майнові права авторського права на твір і право на промисловий зразок з використанням останніх  це різні поняття. Перші означають право їх суб`єкта на «долю від продажу» продукції, яка повністю або частково відтворює твір автора, а патент відповідача  «право володіти та продавати» цю продукцію.
		Згідно висновку експерта з питань інтелектуальної власності від №197/17 від 27.12.2017 року у зображеннях печива «Дніпро-К», знімки яких містяться у матеріалах цивільної справи на а.с.19, 44, 168, 175, 209, 211, 214, 218 має місце відтворення твору «Розробка дизайну « ІНФОРМАЦІЯ_1 » (свідоцтво про реєстрацію авторського права на твір № НОМЕР_1 від 17.04.2012 року, виданого Державною службою інтелектуальної власності України ОСОБА_2 );
		- у зображеннях печива «Дніпро-К», знімки яких містяться у матеріалах цивільної справи №200/29-6960/15 на а.с.133-134, 160 зворотна сторона, 172, 175, 178, 229-231 не відтворено твір «Розробка дизайну « ІНФОРМАЦІЯ_1 » (свідоцтво про реєстрацію авторського права на твір № НОМЕР_1 від 17.04.2012 року, виданого Державною службою інтелектуальної власності України ОСОБА_2 ).
		Посилання відповідачів за первісним позовом з приводу не відповідності експертизи приписам права не заслуговує на увагу, оскільки останніми не надано доказів, які б спростовували висновок експерта або об`єктивно свідчили про його незаконність.
		Відповідно до матеріалів справи на а.с. 19, 44, 168, 175, 209, 211, 214, 218 у томі №1, відображено зображення печива, на якому міститься напис «ДНІПРО-К» та яке реалізоване ТМ «ВИГОДА». На підтвердження факту реалізації (продажу) надано копії відповідних чеків, а також фотознімки плакатів та витяги з рекламних брошур.
		Позивачем на адресу відповідачів 02.06.2014 року та 04.03.2014 року направлялася претензія про заборону продажу, передачі макетів іншим особам,виготовлення форм,виробництво і рекламу печива «Дніпро» у розробленому атвором дизайні.
		В обгрунтування позовних вимог позивач посилалася на те, що що відповідачами було незаконно використане авторське право на дизайн печива «Дніпро», що з боку ТОВ «ОМЕГА» виразилось у: оприлюдненні авторського дизайну шляхом продажу; розповсюдженні у торговій мережі; рекламуванні; розміщенні твору у мережі Інтернет у вигляді, доступному для публічного використання; а з боку приватної виробничо-торгівельної фірми «КРІОЛІТ-ДНІПРО» у: перекручуванні авторського дизайну; відтворенні авторського дизайну у матрицях для виготовлення печива; оприлюдненні авторського дизайну шляхом виробництва; розповсюдженні у торговій мережі; розміщенні твору у мережі Інтернет у вигляді, доступному для публічного використання; позивач вважала за необхідне звернутися до суду з даним позовом.
		З огляду на положення Закону України «Про авторське право і суміжні права» та роз`яснення постанови Пленуму Верховного Суду України «Про застосування судами норм законодавства у справах про захист авторського права і суміжних прав» від 4 червня 2010 року № 5 виконання вимог закону при використанні відповідачем об`єкту авторського права зобов`язаний довести саме відповідач.
		Проте, відповідачі не спростували встановлених судом першої інстанції у цій справі фактичних обставин та наявних у матеріалах цієї справи доказів, що обґрунтовують позовні вимоги позивача.
		Посилання на те, що позовні вимоги не доведені, так як прізвище ОСОБА_2 у рецептурі№338від 27.03.1967року закреслено,а залишеноособу начальникабісквітного цехуДніпропетровського заводупродтоварів В.Романова,цей документне міститьінформацію про створеннядизайну Печива«Дніпро»,а міститьтільки рецептуру, уякій майжевсе закреслено,є безпідставним.Такяк наданакопія рецептуривзагалі неє доказомстворення ким би то не було твору «Розробка дизайну « ІНФОРМАЦІЯ_1 » і не приймалося судом першої інстанції як належний доказ обставин, встановлених рішенням суду в іншій справі.
		Згідно із пунктом « г» ч. 1 ст. 52 Закону України «Про авторське право і суміжні права» при порушенні будь-якою особою авторського права і (або) суміжних прав суб`єкти авторського права та суміжних прав мають право подавати позови про відшкодування збитків (матеріальної шкоди), включаючи упущену вигоду, або стягнення доходу, отриманого порушником внаслідок порушення ним авторського і (або) суміжних прав,або виплату компенсацій.
		ОСОБА_1 обрала такий захист порушеного права у цій справі, як виплата компенсації у розмірі 100 мінімальних заробітних плат, яка на дату звернення із позовною заявою дорівнює 137000 грн., виходячи із тривалості порушення прав відповідачами та об`ємів продаж печива. 
		Згідно ч.3 статті 55 Закону України "Про авторське право і суміжні права" на момент ухвалення рішення передбачено, що суд має право постановити рішення про стягнення компенсації (разового грошового стягнення), що визначається судом замість відшкодування збитків або стягнення доходу на розсуд суб`єкта авторського права та/або суб`єкта суміжних прав у розмірі від 2 до 200 прожиткових мінімумів для працездатних осіб або як фіксована подвоєна, а в разі умисного порушення - потроєна сума винагороди, яка була б сплачена за надання дозволу на використання об`єкта авторського права або об`єкта суміжних прав, з приводу якого виник спір.
		Розмір компенсації має бути ефективним, співрозмірним і стримуючим, спрямовуватися на відновлення порушених прав та застосовуватися таким чином, щоб уникнути створення перешкод законній діяльності користувача і водночас забезпечити захист від зловживань користувача.
		При визначенні розміру компенсації судом враховується тривалість та систематичність порушення, обсяг порушення (зокрема з урахуванням території його поширення), сфера господарювання та наміри порушника, вина та її форми, а також інші об`єктивні обставини . 
		За встановлених обставин суд першої інстанції дійшов обгрунтованого висновку про те, що позовні вимоги підлягають частковому задоволенню шляхом стягнення з відповідачів компенсації у розмірі 137800 грн. з кожного, що буде співмірним до шкоди, спричиненої вказаними діями.
		Доводи про те, що суд першої інстанції визнав факт створення ОСОБА_2 ІНФОРМАЦІЯ_2 твору «Розробка дизайну « ІНФОРМАЦІЯ_1 », який фактично є недоведеним, оскільки жоден з доказів не підтверджує факт створення ОСОБА_2 27.03.1967 року твору «Розробка дизайну « ІНФОРМАЦІЯ_1 », не можуть бути прийнятими до уваги. Рішенням апеляційного суду Запорізької області від 04.12.2014 року у справі №331/4940/14, залишеним без змін ухвалою ВССУ від 16.04.2015 року, та рішенням Солом`янського районного суду м. Києва від 31 липня 2015 рокубуло встановлено факт створення ОСОБА_2 об`єкта авторських прав. Зазначені обставини не доказуються при розгляді іншої справи,у якій бере участь особа, щодо якої встановлено ці обставини (ст.82 ЦПК України).
		Посилання на те, що судом першої інстанції не правильно враховано рішення судів по інших справах, де відповідачі не були стороною цієї справи, є безпідставними. Відповідно 
		ч.4ст.82 ЦПК Україниобставини, встановлені рішенням суду у господарській, цивільній або адміністративній справі, що набрало законної сили, не доказуються при розгляді іншої справи, у якій беруть участь ті самі особи або особа, щодо якої встановлено ці обставини, якщо інше не встановлено законом. В справах, на які послався суд першої інстанції, брала участь ОСОБА_1 в якості стоони по справі,і саме відносно неї встановлено ці обставини, які не підлягають доказуванню в цій справі.
		Кожна особа має право звернутися до суду за захистом свого права інтелектуальної власності відповідно достатті 16 цього Кодексу.
		Відповідно до частини другоїстатті 432 ЦК Українисуд у випадках та в порядку, встановлених законом, може постановити рішення, зокрема, про: застосування негайних заходів щодо запобігання порушенню права інтелектуальної власності та збереження відповідних доказів; зупинення пропуску через митний кордон України товарів, імпорт чи експорт яких здійснюється з порушенням права інтелектуальної власності; вилучення з цивільного обороту товарів, виготовлених або введених у цивільний оборот з порушенням права інтелектуальної власності та знищення таких товарів; вилучення з цивільного обороту матеріалів та знарядь, які використовувалися переважно для виготовлення товарів з порушенням права інтелектуальної власності або вилучення та знищення таких матеріалів та знарядь; застосування разового грошового стягнення замість відшкодування збитків за неправомірне використання об`єкта права інтелектуальної власності. Розмір стягнення визначається відповідно до закону з урахуванням вини особи та інших обставин, що мають істотне значення; опублікування в засобах масової інформації відомостей про порушення права інтелектуальної власності та зміст судового рішення щодо такого порушення.
		Суд може захистити цивільне право або інтерес іншим способом, що встановлений договором або законом чи судом у визначених законом випадках (абзац 12 частини другоїстатті 16 ЦК України).
		Згідно зістаттею 5 ЦПК України, здійснюючи правосуддя, суд захищає права, свободи та інтереси фізичних осіб, права та інтереси юридичних осіб, державні та суспільні інтереси у спосіб, визначений законом або договором.
		У випадку, якщо закон або договір не визначають ефективного способу захисту порушеного, невизнаного або оспореного права, свободи чи інтересу особи, яка звернулася до суду, суд відповідно до викладеної в позові вимоги такої особи може визначити у своєму рішенні такий спосіб захисту, який не суперечить закону.
		Тлумачення вказаних норм свідчить, що цивільні права/інтереси захищаються у спосіб, який передбачений законом або договором, та є ефективним для захисту конкретного порушеного або оспорюваного права/інтересу позивача. Якщо закон або договір не визначають такого ефективного способу захисту, суд відповідно до викладеної в позові вимоги позивача може визначитиу рішенні такий спосіб захисту, який не суперечить закону.
		При розгляді справи суд має з`ясувати: чи передбачений обраний позивачем спосіб захисту законом або договором; чи передбачений законом або договором ефективний спосіб захисту порушеного права/інтересу позивача;чи є спосіб захисту, обраний позивачем, ефективним для захисту його порушеного права/інтересу у спірних правовідносинах.
		Якщо суд зробить висновок, що обраний позивачем спосіб захисту не передбачений законом або договором та/або є неефективним для захисту порушеного права/інтересу позивача, у цих правовідносинах позовні вимоги останнього не підлягають задоволенню. Однак, якщо обраний позивачем спосіб захисту не передбачений законом або договором, проте є ефективним та не суперечить закону, а закон або договір у свою чергу не визначають іншого ефективного способу захисту, то порушене право/інтерес позивача підлягає захисту обраним ним способом.
		У приватному праві недійсність (нікчемність чи оспорюваність) може стосуватися або «вражати» договір, правочин, акт органу юридичної особи, державну реєстрацію чи документ.
		Аналіз норм цивільного законодавства свідчить, щонедійсність реєстрації як приватно-правова категорія, покликана не допускати або присікати порушення цивільних прав та інтересів або ж їх відновлювати. Правовим наслідком недійсності реєстрації в сфері інтелектуальної власності по своїй суті «нівелювання» правового результату породженого такою реєстрацією (тобто вважається, що не відбулося виникнення/переходу виключних прав
		взагалі).
		Тому застосування недійсності реєстрації в сфері інтелектуальної власності, як способу захисту, ефективне для тих випадків, за яких для набуття виключного правазастосовується 
		реєстраційна система набуття прав,а в інших випадках такий спосіб не присікає порушення цивільних прав та інтересів та не відновлює їх.
		Звернувшись зцим позовомдо суду, приватнавиробничо-торгівельнафірма «КРІОЛІТ-ДНІПРО»зазначала, що оспорювана реєстрація авторського права порушує його права на твір, які виникли раніше.
		У сфері авторського права одним з принципів єпринцип автоматичної охорони: охорона творові надається автоматично (фактом створення твору) і не залежить від його реєстрації, депонування, проведення експертиз та інших дій.Для набуття авторського права не вимагається реєстрації творучи будь-якого спеціального його оформлення, а також виконання інших формальностей. Застосування недійсності реєстрації у сфері інтелектуальної власності, як способу захисту, ефективне для тих випадків, за яких для набуття виключного права застосовується реєстраційна система набуття прав, а в інших випадках такий спосіб не присікає порушення цивільних прав та інтересів і не відновлює їх.
		Подібні правові висновки щодо способу судового захисту у сфері захисту прав інтелектуальної власності викладено у постанові Верховного Судувід 17 лютого 2021 року у справі № 357/13160/19.
		Відповідно до частини четвертоїстатті 263 ЦПК Українипри виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування відповідних норм права, викладені в постановах Верховного Суду.
		Статтею 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод(далі - Конвенція) визнається право людини на доступ до правосуддя,а за статтею 13 Конвенції - на ефективний спосіб захисту прав, і це означає, що особа має право пред`явити в суді таку вимогу на захист цивільного права, яка відповідає змісту порушеного права та характеру правопорушення. Пряма чи опосередкована заборона законом на захист певного цивільного права чи інтересу не може бути виправданою.
		Загальний перелік способів захисту цивільних прав та інтересів визначенийстаттею 16 ЦК України.
		Як способи захисту суб`єктивних цивільних прав розуміють закріплені законом матеріально-правові заходи примусового характеру, за допомогою яких проводиться поновлення (визнання) порушених (оспорюваних) прав та вплив на правопорушника.
		Особа, якій належить порушене право, може скористатися не будь-яким на свій розсуд, а певним способом захисту такого свого права, який прямо визначається спеціальним законом, що регламентує конкретні цивільні правовідносини, або договором.
		Застосування конкретногоспособу захистуцивільного правазалежитьяк відзмісту правачи інтересу,за захистомякого звернуласяособа,так івід характеруйого порушення,невизнання абооспорення.Такі правочи інтересмають бутизахищені судому спосіб,який єефективним,тобто таким,що відповідаєзмісту відповідногоправа чиінтересу,характеру йогопорушення,невизнання абооспорення таспричиненим цимидіяннями наслідкам. Така правовапозиція викладенав постанові ВерховногоСудувід 06липня 2022рокуу справі № 757/49265/19-ц.
		Подібні правові висновки, викладено у постановах Великої Палати Верховного Суду: від 05 червня 2018 року у справі № 338/180/17, від 11 вересня 2018 року у справі № 905/1926/16, від 30 січня 2019 року у справі№ 569/17272/15-ц, від 04 червня 2019 рокуу справі № 916/3156/17, від 13 жовтня 2020 року у справі № 369/10789/14-ц. 
		Таким чином, суд першої інстанції правильно врахував вищевказані норми правата правові висновки Верховного Суду і обгрунтовано відмовив у задоволенні зустрічного позову про скасування рішення про реєстрацію авторського права з підстав того, що це є неналежним способом захисту прав, так якправо на твір виникає з моменту його створення. Вимоги про скасування свідоцтва про реєстрацію авторського права на твір № НОМЕР_4 є похідними від скасування рішення про реєстрацію авторського права. 
		Інші доводи апеляційних скаргне спростовують правових висновків суду та не дають підстав для висновку про неповне з`ясування судом обставин, що мають значення для справи та неправильне застосування судом першої інстанції норм матеріального чи процесуального права, що привело або могло привести до неправильного вирішення справи. 
		Відповідно достатті 375 ЦПК Українисуд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.
		Оскільки апеляційним судом не встановлено порушення або неправильне застосування 
		судом першої інстанції при розгляді цієї справи норм матеріального чи процесуального права та невідповідності висновків суду обставинами справи, то підстав для задоволення скарги і скасування судового рішення з ухваленням нового рішення немає.
		Слід також зазначити, що Європейський суд з прав людини вказав, що п. 1 статті 6 Конвенції зобов`язує суди давати обґрунтування своїх рішень, але це не може сприйматись як вимога надавати детальну відповідь на кожен аргумент. Межі цього обов`язку можуть бути різними в залежності від характеру рішення. Крім того, необхідно брати до уваги між іншим, різноманітність аргументів, які сторона може представити в суд, та відмінності, які існують у державах-учасницях, з огляду на положення законодавства, традиції, юридичні висновки, викладення та формулювання рішень. Таким чином, питання, чи виконав суд свій обов`язок щодо подання обґрунтування, що випливає зі статті 6 Конвенції може бути визначено тільки у світлі конкретних обставин справи (Проніна проти України, № 63566/00, § 23, ЄСПЛ, від 18 липня 2006 року).
		Суд апеляційної інстанції враховує положення практики Європейського Суду з прав людини про те, що право на обґрунтоване рішення не вимагає детальної відповіді судового рішення на всі доводи висловлені сторонами. Крім того, воно дозволяє вищим судам просто підтверджувати мотиви, надані нижчими судами, не повторюючи їх (справ «Гірвісаарі проти Фінляндії», п.32.)
		Пункт 1 ст. 6 Конвенції не вимагає більш детальної аргументації від апеляційного суду, якщо він лише застосовує положення для відхилення апеляції відповідно до норм закону, як такої, що не має шансів на успіх, без подальших пояснень (Burgandothers v. France (Бюрг та інші проти Франції), (dec.); Gorou v. Greece (no.2) (Гору проти Греції №2) [ВП], § 41.
		 
		 
		 
		Керуючись ст. ст. 368, 375, 382,384 ЦПК України, апеляційний суд 
		 
		П О С Т А Н О В И В:
		 
		Апеляційну скаргу представника приватної виробничо-торгівельноїфірми «КРІОЛІТ-ДНІПРО» та апеляційну скаргу представника ТОВ «ОМЕГА» залишити без задоволення.
		 Рішення Бабушкінського районного суду м. Дніпропетровська від 16листопада 2023року залишити без змін.
		Постанова апеляційного суду набирає законної сили з дня її прийняття і може бути оскаржена в касаційному порядку безпосередньо до Верховного Суду протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення.
		 
		Повний текст постанови складено 19 березня 2024 року.
		 
		 
		 
		Судді:

</body>
</html>

Логін:
Для помилки:

Пароль:
Для помилки:

Ваше ім'я:
Для помилки:

Ваш e-mail:
Для помилки:

Повідомлення:
Для помилки:

Введіть в поле результат арифметичного виразу:
Для помилки:

Зачекайте, будь ласка...