Єдиний державний реєстр судових рішень

Доступ до Реєстру здійснюється в тестовому (обмеженому) режимі. Для запобігання загрозам життю і здоров'ю суддів та учасників судового процесу, а також у разі виявлення ознак кіберзагрози, доступ до Реєстру або окремих рішень у ньому може бути обмежено.

Ласкаво просимо, !

Категорія справи № 240/28007/21 : Адміністративні справи (з 01.01.2019); Справи зі спорів з приводу реалізації публічної політики у сферах праці, зайнятості населення та соціального захисту громадян та публічної житлової політики, зокрема зі спорів щодо; управління, нагляду, контролю та інших владних управлінських функцій (призначення, перерахунку та здійснення страхових виплат) у сфері відповідних видів загальнообов’язкового державного соціального страхування, з них; загальнообов’язкового державного пенсійного страхування, з них; осіб, звільнених з публічної служби.
Надіслано для оприлюднення: 20.03.2024. Зареєстровано: 21.03.2024. Забезпечено надання загального доступу: 21.03.2024.
Дата набрання законної сили: 19.03.2024
Номер судового провадження: К/990/7785/24

<!DOCTYPE HTML PUBLIC "-//W3C//DTD HTML 4.01 Transitional//DE" "http://www.w3.org/TR/html4/loose.dtd">
<html>
	<head>
		<meta http-equiv="content-type" content="text/html; charset=utf-8" />
		<meta name="generator" content="Rtf2Html Converter" />
		<title>
			Єдиний державний реєстр судових рішень
		</title>
	</head>
	<body>
		 
		УХВАЛА
		про відмову у відкритті касаційного провадження
		 
		19 березня 2024 року 
		м. Київ
		справа №240/28007/21
		адміністративне провадження № К/990/7785/24  
		Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду: судді-доповідача Берназюка Я.О., суддів Чиркіна С.М. та Шарапи В.М., перевіривши касаційну скаргу Командування Сухопутних військ Збройних Сил України (Військова частина НОМЕР_1 )
		на постанову Сьомого апеляційного адміністративного суду від 22 січня 2024 року
		у справі №240/28007/21
		за позовом  ОСОБА_1 
		до Командування Сухопутних військ Збройних Сил України,
		третя особа, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору на стороні відповідача: Самбірський об`єднаний міський територіальний центр комплектування та соціальної підтримки Львівської області 
		про визнання протиправною бездіяльності, зобов`язання вчинити певні дії,
		 
		УСТАНОВИВ:
		 
		У листопаді 2021 року ОСОБА_1 звернувся до суду з адміністративним позовом до Командування Сухопутних військ Збройних Сил України, третя особа, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору на стороні відповідача: Самбірський об`єднаний міський територіальний центр комплектування та соціальної підтримки Львівської області в якому просив:
		 
		- визнати протиправною бездіяльність Командування Сухопутних військ Збройних Сил України щодо нескладання розрахунку вислуги років для призначення пенсії;
		 
		- зобов`язати Командування Сухопутних військ Збройних Сил України скласти розрахунок вислуги років на пенсію та надіслати його разом з особовою справою до Самбірського об`єднаного міського територіального центру комплектування та соціальної підтримки Львівської області для подальшого оформлення документів та подання для призначення пенсії.
		 
		Рішенням Житомирського окружного адміністративного суду від 22 вересня 2023 року відмовлено у задоволенні адміністративного позову.
		 
		Постановою Сьомого апеляційного адміністративного суду від 22 січня 2024 року скасовано рішення Житомирського окружного адміністративного суду від 22 вересня 2023 року та ухвалено нове рішення, яким адміністративний позов задоволено повністю
		 
		Визнано протиправною бездіяльність Командування Сухопутних військ Збройних Сил України щодо нескладання розрахунку вислуги років ОСОБА_1 для призначення пенсії.
		 
		Зобов`язано Командування Сухопутних військ Збройних Сил України скласти розрахунок вислуги років на пенсію та надіслати його разом з особовою справою до Самбірського об`єднаного міського територіального центру комплектування та соціальної підтримки Львівської області для подальшого оформлення документів та подання для призначення пенсії.
		 
		Не погодившись з рішенням суду апеляційної інстанції, Командування Сухопутних військ Збройних Сил України (Військова частина НОМЕР_1 ) (далі - скаржник) 28 лютого 2024 року звернулося з касаційною скаргою та заявою про поновлення строку на касаційне оскарження до Верховного Суду.
		 
		В обґрунтування поважності пропуску строку на касаційне оскарження скаржник зазначає, що копія постанови Сьомого апеляційного адміністративного суду від 22 січня 2024 року на його адресу не надходила, а про наявність судового рішення у справі представник дізнався 30 січня 2024 року з Єдиного державного реєстру судових рішень.
		 
		Водночас під час спроби подати касаційну скаргу через електронний кабінет підсистеми "Електронний суд" 22 лютого 2024 року встановлено неможливість такої дії, так як за обліковим записом в ЄСІТС справа №240/28007/21 не підтягувалася для вчинення процесуальної дії, оскільки в електронній системі було допущено помилку в реквізитах відповідача. 
		 
		28 лютого 2024 року в порядку роботи з електронним кабінетом в ЄСІТС представнику відповідача стало відомо про виправлення технічної помилки.
		 
		Таким чином, відповідач просить врахувати наведені обставини, визнати їх поважними та поновити пропущений строк на касаційне оскарження постанови Сьомого апеляційного адміністративного суду від 22 січня 2024 року.
		 
		Колегія суддів вважає обґрунтованими підстави пропуску відповідачем строку, що пов`язані з несвоєчасним отриманням копії судового рішення, а також технічною помилкою при реєстрації адміністративної справи в електронній системі ЄСІТС, а строк на касаційне оскарження постанови Сьомого апеляційного адміністративного суду від 22 січня 2024 року підлягає поновленню.
		 
		Розглядаючи питання щодо можливості відкриття касаційного провадження у цій справі, колегія суддів виходить із наступного.
		 
		Судом установлено, що розгляд справи у суді першої інстанції відбувався за правилами спрощеного позовного провадження.
		 
		Відповідно до частини другої статті 12 Кодексу адміністративного судочинства України (далі - КАС України) спрощене позовне провадження призначене для розгляду справ незначної складності або інших справ, для яких пріоритетним є швидке вирішення справи.
		 
		Відповідно до пункту 20 частини першої статті 4 КАС України адміністративна справа незначної складності (малозначна справа) - адміністративна справа, у якій характер спірних правовідносин, предмет доказування та склад учасників тощо не вимагають проведення підготовчого провадження та (або) судового засідання для повного та всебічного встановлення її обставин.
		 
		Згідно з пунктом 3 частини шостої статті 12 КАС України для цілей цього Кодексу справами незначної складності є оскарження фізичними особами рішень, дій чи бездіяльності суб`єктів владних повноважень щодо обчислення, призначення, перерахунку, здійснення, надання, одержання пенсійних виплат, соціальних виплат непрацездатним громадянам, виплат за загальнообов`язковим державним соціальним страхуванням, виплат та пільг дітям війни, інших соціальних виплат, доплат, соціальних послуг, допомоги, захисту, пільг.
		 
		Аналіз наведених норм в контексті правовідносин, що є предметом розгляду у цій справі, свідчить про те, що в даному випадку оскаржуються судові рішення, постановлені у справі незначної складності.
		 
		Відповідно до частини четвертої статті 328 КАС України підставами касаційного оскарження судових рішень, зазначених у частині першій цієї статті, є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права виключно в таких випадках: 1) якщо суд апеляційної інстанції в оскаржуваному судовому рішенні застосував норму права без урахування висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного у постанові Верховного Суду, крім випадку наявності постанови Верховного Суду про відступлення від такого висновку; 2) якщо скаржник вмотивовано обґрунтував необхідність відступлення від висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного у постанові Верховного Суду та застосованого судом апеляційної інстанції в оскаржуваному судовому рішенні; 3) якщо відсутній висновок Верховного Суду щодо питання застосування норми права у подібних правовідносинах; 4) якщо судове рішення оскаржується з підстав, передбачених частинами другою і третьою статті 353 цього Кодексу.
		 
		За правилами пункту 2 частини п`ятої статті 328 КАС України судові рішення у справах незначної складності та інших справах, розглянутих за правилами спрощеного провадження (крім справ, які відповідно до цього Кодексу розглядаються за правилами загального позовного провадження) не підлягають касаційному оскарженню, крім випадків, якщо: а) касаційна скарга стосується питання права, яке має фундаментальне значення для формування єдиної правозастосовчої практики; б) особа, яка подає касаційну скаргу, відповідно до цього Кодексу позбавлена можливості спростувати обставини, встановлені оскарженим судовим рішенням, при розгляді іншої справи; в) справа становить значний суспільний інтерес або має виняткове значення для учасника справи, який подає касаційну скаргу; г) суд першої інстанції відніс справу до категорії справ незначної складності помилково.
		 
		Тлумачення положень вказаних норм у їхньому взаємозв`язку дає змогу дійти висновку, що процесуальний закон пов`язує можливість касаційного перегляду у справах незначної складності тільки з тими юридичними фактами, вичерпний перелік яких викладений у підпунктах "а", "б", "в" та "г" пункту 2 частини п`ятої статті 328 КАС України. Водночас обов`язок доведення наявності таких виняткових обставин покладається на особу, яка звертається до суду з касаційною скаргою.
		 
		Вказані критерії прийнятності касаційної скарги встановлені задля можливості забезпечення Верховним Судом ключової мети касаційного перегляду - виправлення судових помилок та усунення недоліків судочинства, що призвели до порушення прав учасників справи. Касаційний перегляд за своєю сутністю має екстраординарний характер і спрямований на забезпечення основоположних гарантій справедливого судового розгляду, які становлять зміст конституційного принципу верховенства права.
		 
		Згідно з пунктом 1 частини першої статті 333 КАС України суд касаційної інстанції відмовляє у відкритті касаційного провадження у справі, якщо касаційну скаргу подано на судове рішення, що не підлягає касаційному оскарженню.
		 
		Зазначена норма Кодексу узгоджується з пунктом 8 частини другої статті 129 Конституції України, згідно з яким до основних засад судочинства відноситься забезпечення права на касаційне оскарження судового рішення у визначених законом випадках. Аналогічне положення закріплене у пункті 7 частини третьої статті 2 та частині першій статті 13 КАС України, а також частині першій статті 14 Закону України "Про судоустрій і статус суддів".
		 
		Переглядаючи справу в касаційному порядку, Верховний Суд, який відповідно до частини третьої статті 125 Конституції України є найвищим судовим органом, виконує функцію "суду права", що розглядає спори, які мають найважливіше (принципове) значення для суспільства та держави. Тим самим Верховний Суд за допомогою загальної правозастосовчої діяльності дозволяє досягнути індивідуального блага з урахуванням того, що людина, її життя і здоров`я, честь і гідність, недоторканність і безпека визнаються в Україні найвищою соціальною цінністю.
		 
		Згідно з імперативними вимогами статті 13 Закону України "Про судоустрій і статус суддів", статті 6 Закону України "Про адміністративну процедуру" та статті 242 КАС України висновки щодо застосування норм права, викладені у постановах Верховного Суду, є обов`язковими для всіх суб`єктів владних повноважень, які застосовують у своїй діяльності нормативно-правовий акт, що містить відповідну норму права; при виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування норм права, викладені в постановах Верховного Суду; органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи не можуть приймати рішення, які скасовують судові рішення або зупиняють їх виконання.
		 
		Таким чином, призначення Верховного Суду як найвищої судової установи в Україні - це, у першу чергу, сформувати обґрунтовану правову позицію стосовно застосування всіма судами у подальшій роботі конкретної норми матеріального права або дотримання норми процесуального права, що була неправильно використана судом і таким чином спрямувати судову практику в єдине і правильне правозастосування (вказати напрямок у якому слід здійснювати вибір правової норми); на прикладі конкретної справи роз`яснити зміст акта законодавства в аспекті його розуміння та реалізації на практиці в інших справах з вказівкою на обставини, що потрібно враховувати при застосуванні тієї чи іншої правової норми, але не нав`язуючи, при цьому, нижчестоящим судам результат вирішення конкретної судової справи.
		 
		Забезпечення єдності судової практики є реалізацією принципу правової визначеності, що є одним із фундаментальних аспектів верховенства права та гарантує розумну передбачуваність судового рішення. Крім того, саме така діяльність Верховного Суду забезпечує дотримання принципу рівності всіх громадян перед законом, який втілюється шляхом однакового застосування судом тієї самої норми закону в однакових справах щодо різних осіб.
		 
		Такий визначений законодавцем підхід до роботи Верховного Суду (формування в окремих справах конкретних правових висновків, що є обов`язковим для всіх судів та суб`єктів владних повноважень) є особливо актуальним у світлі положень частини п`ятої статті 125 Конституції України, згідно з якою адміністративні суди діють з метою захисту прав, свобод та інтересів особи у сфері публічно-правових відносин.
		 
		Скаржником наведено наступну підставу для касаційного оскарження рішення суду апеляційної інстанції та для прийняття Верховним Судом до розгляду касаційної скарги у справі незначної складності №240/28007/21, яка передбачена частиною четвертою статті 328 КАС України: необхідність відступлення від висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного у постанові Верховного Суду та застосованого судом апеляційної інстанції в оскаржуваному судовому рішенні.
		 
		В обґрунтування підстави касаційного оскарження рішення постанови Сьомого апеляційного адміністративного суду від 22 січня 2024 року відповідач зазначає про необхідність відступу від висновку Верховного Суду, викладеного у постанові від 03 березня 2021 року у справі №805/3923/18-а.
		 
		На думку колегії суддів на сьогодні немає потреби та процесуальних механізмів у відступі від позиції Верховного Суду, яка втратила актуальність у зв`язку зі зміною законодавства та, відповідно, зміною судової практики у спірних правовідносинах.
		 
		Позиція (правовий висновок) Верховного Суду, діючи разом з відповідною нормою права, є обов`язковою для всіх суб`єктів владних повноважень, які застосовують у своїй діяльності таку норму, лише протягом часу її чинності та виникнення у цей період відповідних суспільно-управлінських відносин. Відступ від позиції (правового висновку) Верховного Суду після зміни норми права, на якій така позиція ґрунтується, за загальним правилом, не допускається.
		 
		Після прийняття Кабінетом Міністрів України постанови від 16 лютого 2022 року №119 (набрала чинності 19 лютого 2002 року), якою внесено зміни до Постанови Кабінету Міністрів України "Про порядок обчислення вислуги років, призначення та виплати пенсій і грошової допомоги особам, які мають право на пенсію відповідно до Закону України "Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб", крім військовослужбовців строкової служби і членів їх сімей та прирівняних до них осіб" від 17 липня 1992 року №393 (далі - Постанова №393) позиція Верховного Суду у справі 805/3923/18-а, яка головним чином ґрунтувалася на положеннях зазначеного Порядку у попередній редакції, з 19 лютого 2022 року втратила актуальність, що підтверджується, зокрема, позицією Верховного Суду, викладеною у постанові від 31 серпня 2023 року у справі №200/4951/22.
		 
		Однак у цій справі позивач набув право на призначення пенсії за вислугу років відповідно до пункту "а" статті 12 Закону №2262-XII 09 вересня 2021 року, тобто до прийняття Постанови КМУ від 16 лютого 2022 року №119, якою внесено зміни до Постанови КМУ №393, а тому відповідач зобов`язаний стосовно позивача застосувати практику Верховного Суду у справі         №805/3923/18-а.
		 
		Висновки щодо застосування норм права, викладені у постановах Верховного Суду, є обов`язковими для всіх суб`єктів владних повноважень, які застосовують у своїй діяльності нормативно-правовий акт, що містить відповідну норму права.
		 
		Водночас аналізом змісту касаційної скарги Судом також з`ясовано, що скаржник не наводить виключних підстав касаційного оскарження відповідно до пункту 2 частини п`ятої статті 328 КАС України для справ незначної складності та які розглянуті за правилами спрощеного позовного провадження.
		 
		Вказане також виключає можливість прийняття касаційної скарги до провадження для здійснення касаційного перегляду постанови суду апеляційної інстанції у справі 240/28007/21.
		 
		На підставі вищенаведеного та з урахуванням того, що оскаржувані судові рішення прийнято у справі незначної складності, а передбачені статтею 328 КАС України виняткові обставини для перегляду Верховним Судом цієї справи в касаційному порядку скаржником належним чином не обґрунтовані у касаційній скарзі, Суд дійшов висновку, що у відкритті касаційного провадження слід відмовити.
		 
		Аналогічного висновку стосовно віднесення даної категорії справ до справ незначної складності дійшов Верховний Суд в ухвалах від 14 червня 2022 року у справі №500/4875/21, від 30 червня 2022 року у справі №480/4173/21.
		 
		Керуючись статтями 248, 328, 334, 335, 338, 355, 359 КАС України, Суд, -
		 
		УХВАЛИВ:
		 
		1. Визнати поважними наведені Командуванням Сухопутних військ Збройних Сил України (Військова частина НОМЕР_1 ) підстави пропуску строку та поновити строк на касаційне оскарження постанови Сьомого апеляційного адміністративного суду від 22 січня 2024 року у справі №240/28007/21.
		 
		2. Відмовити у відкритті касаційного провадження за касаційною скаргою Командування Сухопутних військ Збройних Сил України (Військова частина НОМЕР_1 ) на постанову Сьомого апеляційного адміністративного суду від 22 січня 2024 року у справі №240/28007/21 за позовом ОСОБА_1 до Командування Сухопутних військ Збройних Сил України, третя особа, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору на стороні відповідача: Самбірський об`єднаний міський територіальний центр комплектування та соціальної підтримки Львівської області про визнання протиправною бездіяльності, зобов`язання вчинити певні дії.
		 
		3. Копію ухвали разом з касаційною скаргою та доданими до скарги матеріалами направити особі, яка подала касаційну скаргу.
		 
		4. Ухвала набирає законної сили з моменту її підписання та оскарженню не підлягає.
		 
		Суддя-доповідач                                                                                Я.О. Берназюк
		 
		Судді                                                                                                    С.М. Чиркін
		 
		                                                                                                    В.М. Шарапа

</body>
</html>

Логін:
Для помилки:

Пароль:
Для помилки:

Ваше ім'я:
Для помилки:

Ваш e-mail:
Для помилки:

Повідомлення:
Для помилки:

Введіть в поле результат арифметичного виразу:
Для помилки:

Зачекайте, будь ласка...